ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

УВАГА!!!

Затверджено План перевірок на 2018 рік Наказом Державної регуляторної служби України “Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік” від 15.11.2017 №139, детальніше тут

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 6005-д від 12.10.2017	Внесено зміни до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112)
2	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 09.11.2017 № 926	Затверджено Зміни до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621
3	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій резидента - платника ПДВ з надання агентських послуг нерезиденту та утримання податку на доходи нерезидента за агентським договором» від 01.11.2017 N 2460/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПКУ послуга, яку надає агент у межах агентського договору нерезиденту, є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку за основною ставкою, при цьому база оподаткування за такою операцією визначається виходячи з винагороди агента, що отримана від нерезидента в межах виконання агентського договору. При цьому кошти, які приймаються товариством (агентом) в межах виконання агентського договору від резидентів України як суми платежів за товари, поставлені їм нерезидентом, для подальшого перерахування таких коштів нерезиденту, до бази оподаткування ПДВ не включаються. Якщо резидент надає агентські послуги з продажу чи придбання товарів на користь тільки певного нерезидента, то такий резидент зобов'язаний під час виплати доходу від таких послуг утримувати податок з таких доходів у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво відповідно до підпункту 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 ПКУ. Якщо резидент здійснює виплати за агентськими договорами на користь декількох нерезидентів, але у рамках своєї основної (звичайної) діяльності, то такі виплати підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.
4	Лист ДФС «Про виправлення помилки, допущеної при складанні податкової накладної» від 26.10.2017 N 2388/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування до такої податкової накладної. Податкова накладна, складена платником ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням іншої дати, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, може бути визначена платником як така, що помилково складена. Платник податку має право скасувати помилково складену податкову накладну шляхом складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому усі числові показники зазначити зі знаком "-". Такий розрахунок коригування складається на дату виявлення факту зазначення неправильної дати в податковій накладній; може бути складений тільки до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. Складення та реєстрація розрахунку коригування до податкової накладної, визнаної платником податку помилковою, не позбавляє платника податку обов’язку скласти податкову накладну за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання "першої події" за такою операцією.
5	Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ і застосування ставки податку при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів на умовах постачання, визначених офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (далі - правила ІНКОТЕРМС), та» від 03.11.2017 р. № 2507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що за операцією платника податку з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту податкові зобов'язання визначаються за нульовою ставкою ПДВ на підставі митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України (після завершення оформлення митної декларації відповідно до вимог митного законодавства). При цьому нульова ставка ПДВ застосовується до такої операції незалежно від умов постачання, визначених правилами ІНКОТЕРМС. Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ для операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів повідомляє, що враховуючи висновки судових органів касаційної інстанції до загального обсягу такої операції, яка оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, включається сума різниці між ціною придбання таких товарів та фактичною ціною їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.
6	Лист ДФС «Щодо порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунку коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло 1095 днів» від 20.10.2017 р. № 2322/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та надалі за домовленістю сторін попередня (авансова) оплата зараховується в рахунок оплати товару іншої номенклатури або повертається на поточний рахунок покупця, то продавець - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ. При цьому на дату підписання документа про зарахування попередньої оплати, отриманої за один товар, який було поставлено, в рахунок оплати за товар іншої номенклатури, продавець - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну на суму попередньої оплати за іншим договором ("перша подія") і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є для покупця товарів/послуг підставою для віднесення суми податку, зазначеної у ній, до податкового кредиту.
7	Лист ДФС «Щодо можливості включення до податкового кредиту податкової накладної, у якій показник графи 7 "Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість" відображений зі знаками більше двох після коми» від 30.10.2017 р. № 2442/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, в якій вказано ціну постачання одиниці товару/послуги, яка містить після коми більше ніж два знаки, є підставою для формування податкового кредиту за умови відповідності іншим вимогам, що визначені в ПКУ.
8	Лист ДФС «Про застосування норм податкового законодавства» від 06.11.2017 р. N 2522/ІПК/26-15-12-01-18	Надано роз’яснення, що у разі якщо перелічені у зверненні послуги (з розміщення матеріалів нерезидента у друкованому засобі масової інформації, з постачання послуг з організації та проведення заходів нерезидента), які платник податку надаватиме нерезиденту, підлягають під визначення рекламні послуги, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх отримувача. При цьому у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У разі якщо перелічені у зверненні послуги, які платник податку надає нерезиденту, не підпадають під визначення рекламні, то для цілей оподаткування ПДВ місце постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх постачальника. При цьому у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за основною ставкою.
9	Лист ДФС «Щодо визначення дати та порядку складання податкових накладних» від 10.11.2017 .N 2582/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, складена з дотриманням норм ПКУ та зареєстрована в ЄРПН, зокрема така податкова накладна має бути складена на дату виникнення податкових зобов’язань. Податкова накладна, складена на іншу дату, ніж дата виникнення податкових зобов’язань, є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
10	Лист ДФС «Щодо необхідності складання та порядку реєстрації акцизних накладних на обсяги пального, використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а також можливості звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації акцизних накладних» від 01.11.2017 р. № 2470/6/99-99-12-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що відповідно до п. 231.6 ст. 231 Кодексу та п. 10 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 114 датою та часом надання акцизної накладної/розрахунку коригування до ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття або неприйняття. Якщо протягом операційного дня платникові акцизного податку не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття акцизної накладної/розрахунку коригування, вони вважаються зареєстрованими в ЄРАН. Інших обставин, що звільняють платника податків від відповідальності за порушення порядку реєстрації акцизних накладних в ЄРАН Кодексом не передбачено.
В ЧАСТИНІ ЄСВ
11	Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми винагороди, що виплачується іноземному громадянину на підставі цивільно-правового договору» від 30.10.2017 р. № 2449/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що суми винагороди за цивільно-правовим договором, виплачені члену наглядової ради - іноземцю, є базою нарахування єдиного внеску.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ЗЕМЛЮ
12	Лист ДФС «Щодо порядку обчислення розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки землі» від 03.11.2017 р. № 2495/6/99-99-12-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що введена в дію з 01.01.2017 нова нормативна грошова оцінка, зазначена у Витягу, має враховуватися Товариством при розрахунку орендної плати за 2017 рік з застосуванням розміру орендної плати 5 відс., незалежно від того, чи внесені до Договору зміни щодо нової нормативної грошової оцінки.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
13	Лист ГУ ДФС в Одеській обл. «Щодо оподаткування податком на прибуток операції з повернення орендодавцю поліпшених орендарем необоротних активів» від 08.11.2017 р. № 2559/ІПК/715-32-12-01-14	Надано роз’яснення, що після закінчення договору оперативної оренди платник податку - орендар на підставі положень абзацу четвертого п. 138.1 та абзацу третього п. 138.2 ст. 138 Кодексу має збільшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та зменшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу. Якщо платником - орендарем понесено витрати на поліпшення об'єкта оренди та такі витрати не компенсовано орендодавцем, то при поверненні об'єкта оренди таке поліпшення вважається безоплатно наданою послугою, яка підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для такого поліпшення. Якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендодавцем орендарю компенсації витрат орендаря на поліпшення об'єкта оренди, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, є окремою операцією з надання послуги з поліпшення основних фондів, розглядаються як окремий об'єкт оподаткування та підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни, визначеної у відповідних договорах.
14	Лист ДФС «Щодо надання податкової звітності з податку на прибуток підприємств представництвом, яке не здійснює господарську діяльність на території України» від 31.10.2017 р. № 2455/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що враховуючи вищезазначене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення "постійне представництво", наведене у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно не повинно реєструватися платником податку на прибуток, подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток.
15	Лист ДФС «Щодо правомірності віднесення до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об'єкту оподаткування податком на прибуток операцій, за якими оформлені податкові накладні продавцем у разі відмови у реєстрації таких накладних в Єдиному Реєстрі податкових накладних» від 06.11.2017 р. № 2526/ІПК/10/25-01-12-02-06	Надано роз’яснення, що при наявності первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують реальність господарської операції, відмова у реєстрації податкових накладних продавця в Єдиному Реєстрі податкових накладних не є підставою для не віднесення покупцем до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за такою операцією.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ОДАТКУ
16	Лист ДФС від 08.11.2017 р..№ 2551/К/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо фізична особа - підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, суму готівки, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі обліку доходів, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.
17	Лист ДФС від 08.11.2017 р..№ 2551/К/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо повернення суми коштів (авансу, передоплати) покупцю за товари (роботи, послуги) у разі розірвання договору відбувається у періоді їх отримання, то такі кошти не включаються до складу доходу фізичної особи - платника єдиного податку першої - третьої груп та не підлягають відображенню у податковій декларації. У разі, якщо повернення суми коштів (авансу, передоплати) покупцю за товари (роботи, послуги) відбувається в іншому податковому періоді, фізична особа - платник єдиного податку першої - третьої груп повинна включити таку суму коштів до складу доходу у звітному періоді, в якому ці кошти отримано, та здійснити перерахунок доходу у звітному податковому періоді, в якому відбувається їх повернення.
В ЧАСТИНІ ПДФО
18	Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб переданих юридичній особі від фізичної особи цінних паперів згідно з договором дарування» від 06.11.2017 N 2527/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що , дохід, отриманий юридичною особою у вигляді подарованих цінних паперів у розумінні розділу IV Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При цьому обов’язку щодо виконання функції податкового агента у такої юридичної особи не виникає.
19	Лист ДФС «Щодо оподаткування дивідендів, отриманих від компанії нерезидента» від 03.11.2017 р. № 2514/З/99-99-13-02-03-14/ІПК	Надано роз’яснення, що у разі отримання у 2017 році платником податку - фізичною особою - резидентом іноземних доходів (дивідендів), їх сума підлягає оподаткуванню за ставкою податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
20	Закон України «Про електронні довірчі послуги» 5 жовтня 2017 року  № 2155-VIII	Закон визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов’язки суб’єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
21	Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами  під час здійснення досудового розслідування» № 7275 від 10.11.2017	Внесено зміни до таких законодавчих актів України: Кримінальний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9—13, ст. 88) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131 із наступними змінами) Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 46, ст. 366 із наступними змінами)
22	Проект Закону України «"Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" щодо святкових і неробочих днів» № 5496 від 06.12.2016	Внесено зміни до Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375)
23	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків» від 29.09.2017 № 822	Затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, що додається. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 року за № 2211/24743.
24	Постанова Кабінету міністрів Укрїни «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 8 листопада 2017 р. № 821	Реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України
25	Постанова Фонду соціального страхування України «Про затвердження Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів» від 12.09.2017 № 45	Затверджено Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів
26	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо врахування премій при обчисленні середньої зарплати» від 02.10.2017 р. N 2480/0/101-17	Надано роз’яснення, що премії, які були нараховані працівникові у розрахунковому періоді (2 місяці), мають враховуватись пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді.
27	Лист Міністерства юстиції України «Щодо співвідношення застосування термінів позовної давності, визначених Цивільним кодексом Українита Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року» від 15.06.2017 № 22533/К-14013/8	Надано роз’яснення, що у разі якщо комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах, до таких договорів буде застосовуватися чотирирічний строк позовної давності. При цьому Конвенція дає можливість не застосовувати її норми за умови, якщо сторони договору міжнародної купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (ч. 3 ст. 3 Конвенції).
28	Лист ДФС  від 14.11.2017 .N 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що ахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання- передачі виконаних робіт (послуг).
29	Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань проведення інвентаризації активів і зобов'язань» від 11.09.2017 N 35220-07/23-3607/7/2824	Надано роз’яснення, що визначення періодичності та строків проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, прийняття рішення про укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, передачу майна на час тимчасової відсутності матеріально відповідальної особи іншій матеріально відповідальній особі належать до компетенції керівника підприємства.

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України» № 6005-д від 12.10.2017

 

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:

1. Пункт 120.11 статті 120.1 після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

“50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів”;

У зв’язку з цим абзаци шостий і сьомий вважати відповідно абзацами сьомим і восьмим.

2. В абзацах четвертому та п’ятому пункту 198.6 статті 198:

цифри “365” замінити цифрами “1095”;

друге речення виключити.

3. Абзац вісімнадцятий пункту 201.10 статті 201 викласти у такій редакції:

“Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу”.

4. Підрозділ 2 розділу ХХ “Перехідні положення” доповнити пунктом 61 такого змісту:

“61. Тимчасово, до 01.07.2018 року, не застосовуються штрафи передбачені статтею 1201, статтею 126 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), та не нараховується пеня встановлена підрозділом “а” підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу (в частині податку на додану вартість), до виробників електричної енергії, що здійснюють постачання електричної енергії державному підприємству “Енергоринок”, та станом на 01.01.2016 року мали податковий борг з податку на додану вартість, в тому числі розстрочений та/або  відстрочений.

Перелік виробників електричної енергії, на яких поширюється дія цього пункту та Перелік податкових накладних, складених такими виробниками електричної енергії з 01.07.2015 року та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується Кабінетом Міністрів України”.

ІІ. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 09.11.2017 № 926

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 листопада 2017 р.

за № 1382/31250

Про затвердження Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу ІІ, підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (із змінами), що додаються.

2. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат, Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України та Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем Державної фіскальної служби України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

09.11.2017 № 926

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 листопада 2017 р.

за № 1382/31250

ЗМІНИ

до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

1. Пункт 3 викласти в такій редакції:

"3. Платник податку має право подати до ДФС інформацію за встановленою формою щодо:

видів економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010);

кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку;

кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.

Інформація за встановленою формою подається із поясненням платника податків, в якому зазначається специфіка господарської діяльності, що має незмінний характер, із можливим посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Інформація за встановленою формою із поясненням розглядається ДФС протягом п'яти робочих днів, що настають за днем її отримання.

Інформація за встановленою формою враховується автоматично системою Моніторингу, якщо така інформація подається:

платниками - сільськогосподарськими товаровиробниками, що внесені до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та/або сільськогосподарськими підприємствами, які на 31 грудня 2016 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на 31 грудня 2016 року), що мають власні (право власності / користування) та/або орендовані земельні ділянки, загальна площа яких понад 200 га включно (станом на 01 січня 2017 року), що задекларовані до 20 лютого 2017 року, та у яких за період з 01 січня 2017 року не було одночасної зміни засновника і керівника, та у ній зазначено коди згідно з УКТ ЗЕД постачання (виготовлення) таких груп товарів:

01 живі тварини;

03 риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні;

04 молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені;

07 овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби;

08 їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь;

10 зернові культури;

12 насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж;

платниками, у яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, наведеному у підпункті 4 пункту 5 цих Критеріїв, мають такі розміри: D > 0,02, P < Pм X 1,3, та обсяг постачання товарів/послуг у податкових накладних / розрахунках коригування, складених з 01 січня 2017 року в Реєстрі, зазначених в інформації згідно з додатком до цих Критеріїв, становить більше 25 відсотків загального обсягу постачання за період з 01 січня 2017 року.".

2. У підпункті 4 пункту 5:

абзац восьмий викласти в такій редакції:

"У разі якщо до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації згідно з додатком до цих Критеріїв, Комісія ДФС має право прийняти рішення про неврахування інформації, наданої платником за встановленою формою, при здійсненні ДФС Моніторингу. Якщо така інформація була врахована системою Моніторингу автоматично, після прийняття Комісією ДФС рішення про неврахування інформації в порядку, передбаченому цим пунктом, така інформація згідно з додатком до цих Критеріїв не підлягає автоматичному врахуванню.";

доповнити підпункт абзацом такого змісту:

"Значення показників D та P обраховуються ДФС автоматично кожного 10 числа календарного місяця, наступного за звітним, та стають доступними платнику в електронному кабінеті.".

3. У пункті 6:

абзац другий викласти в такій редакції:

"1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);";

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом четвертим такого змісту:

"3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).".

У зв'язку з цим абзаци четвертий, п'ятий вважати відповідно абзацами п'ятим, шостим;

абзац шостий викласти в такій редакції:

"У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.".

Директор Департаментумоніторингу баз данихта верифікації виплат

Д.М. Серебрянський

 

3. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій резидента - платника ПДВ з надання агентських послуг нерезиденту та утримання податку на доходи нерезидента за агентським договором» від 01.11.2017 N 2460/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій резидента - платника ПДВ з надання агентських послуг нерезиденту та утримання податку на доходи нерезидента за агентським договором, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Щодо оподаткування ПДВ.

Як зазначено у зверненні, товариство уклало агентський договір з компанією - нерезидентом України (далі - нерезидент), згідно з яким товариство (агент) зобов’язується від імені та за рахунок нерезидента забезпечити приймання від резидентів України платежів за товари, поставлені їм нерезидентом, перерахування таких платежів нерезиденту та надання деяких інших послуг, супутніх агентській діяльності товариства. За надання агентських та супутніх послуг товариство отримує від нерезидента винагороду (комісію).

Правила здійснення агентської діяльності регламентуються главою 31 (статті 295 - 305) Господарського кодексу України (далі - ГКУ). Згідно зі статтею 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (стаття 301 ГКУ).

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ.

Пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зважаючи на те, що агентські послуги не належать до категорій послуг, визначених пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 ПКУ, місцем постачання агентських послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ є місце реєстрації постачальника.

Таким чином, згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПКУ послуга, яку надає агент у межах агентського договору нерезиденту, є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку за основною ставкою, при цьому база оподаткування за такою операцією визначається виходячи з винагороди агента, що отримана від нерезидента в межах виконання агентського договору.

При цьому кошти, які приймаються товариством (агентом) в межах виконання агентського договору від резидентів України як суми платежів за товари, поставлені їм нерезидентом, для подальшого перерахування таких коштів нерезиденту, до бази оподаткування ПДВ не включаються.

Щодо утримання податку на доходи нерезидента.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Перелік таких доходів визначено підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.

Зокрема, такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (абзац "й" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ).

Таким чином, не підлягають оподаткуванню відповідно до абзацу "й" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ доходи нерезидента із джерелом походження з України у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів.

Водночас відповідно до підпункту 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 ПКУ резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки певного нерезидента (в тому числі проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів з іншими резидентами від імені і на його користь), під час виплати такому нерезиденту утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в контролюючих органах як платники податку.

Положення цього пункту не поширюються на випадки надання резидентами агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидентів у випадку, якщо вони надають зазначені послуги в рамках своєї основної (звичайної) діяльності.

Таким чином, якщо резидент надає агентські послуги з продажу чи придбання товарів на користь тільки певного нерезидента, то такий резидент зобов'язаний під час виплати доходу від таких послуг утримувати податок з таких доходів у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво відповідно до підпункту 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.

Якщо резидент здійснює виплати за агентськими договорами на користь декількох нерезидентів, але у рамках своєї основної (звичайної) діяльності, то такі виплати підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.

 

4. Лист ДФС «Про виправлення помилки, допущеної при складанні податкової накладної» від 26.10.2017 N 2388/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо можливості виправлення помилки, допущеної при складанні податкової накладної, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Отже, за загальновстановленими правилами податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу (за правилом "першої події").

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі,. яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної визначено пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307 (далі - Порядок N 1307), у якому, зокрема, зазначено, що виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера не допускається.

Таким чином, помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування до такої податкової накладної.

Податкова накладна, складена платником ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням іншої дати, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, може бути визначена платником як така, що помилково складена.

Платник податку має право скасувати помилково складену податкову накладну шляхом складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому усі числові показники зазначити зі знаком "-".

Такий розрахунок коригування складається на дату виявлення факту зазначення неправильної дати в податковій накладній; може бути складений тільки до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Зважаючи на те, що розрахунок коригування до податкової накладної, визнаної помилковою, передбачає зменшення її числових показників, такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН з дотриманням визначених Кодексом термінів реєстрації платником податку, вказаним в помилковій податковій накладній як покупець (отримувач) товарів/послуг.

Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що складені до 01 лютого 2015 року, а також розрахунки коригування до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації в ЄРПН платником податку - постачальником (продавцем) (абзац 4 пункту 22 Порядку N 1307).

Складення та реєстрація розрахунку коригування до податкової накладної, визнаної платником податку помилковою, не позбавляє платника податку обов’язку скласти податкову накладну за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання "першої події" за такою операцією.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН таким платником податку з дотриманням визначених Кодексом термінів реєстрації.

При цьому статтею 1201 Кодексу передбачено відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.

 

5. Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ і застосування ставки податку при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів на умовах постачання, визначених офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (далі - правила ІНКОТЕРМС), та» від 03.11.2017 р. № 2507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ і застосування ставки податку при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів на умовах постачання, визначених офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (далі - правила ІНКОТЕРМС), та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Згідно з нормами чинною законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено закодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Підпунктами "а", "б" і "г" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче піни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи зі звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином за операцією платника податку з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту податкові зобов'язання визначаються за нульовою ставкою ПДВ на підставі митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України (після завершення оформлення митної декларації відповідно до вимог митного законодавства). При цьому нульова ставка ПДВ застосовується до такої операції незалежно від умов постачання, визначених правилами ІНКОТЕРМС.

Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ для операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів повідомляє, що враховуючи висновки судових органів касаційної інстанції до загального обсягу такої операції, яка оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, включається сума різниці між ціною придбання таких товарів та фактичною ціною їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.

 

6. Лист ДФС «Щодо порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунку коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло 1095 днів» від 20.10.2017 р. № 2322/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунку коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло 1095 днів, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємством - покупцем у лютому 2014 року за договором була здійснена часткова попередня (авансова) оплата, на дату якої постачальником була складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна. Після сплину 1095 днів з дати складання податкової накладної за додатковою угодою планується здійснити залік такої оплати у рахунок оплати товару іншої номенклатури або повернути оплату на поточний рахунок покупця.

Відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Отже, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та надалі за домовленістю сторін попередня (авансова) оплата зараховується в рахунок оплати товару іншої номенклатури або повертається на поточний рахунок покупця, то продавець - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ.

При цьому на дату підписання документа про зарахування попередньої оплати, отриманої за один товар, який було поставлено, в рахунок оплати за товар іншої номенклатури, продавець - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну на суму попередньої оплати за іншим договором ("перша подія") і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є для покупця товарів/послуг підставою для віднесення суми податку, зазначеної у ній, до податкового кредиту.

Правила складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних та їх реєстрація в ЄРПН регулюються статтями 192 та 201 Кодексу, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом МФУ від 31.12.2015 р. № 1307, та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246.

З метою визначення правомірності реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, у разі якщо з дати складання таких податкових накладних минуло понад 1095 днів, ДФС України було направлено відповідне звернення до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної податкової та митної політики.

У зв'язку з цим з порушеного вище питання пропонуємо звернутися безпосередньо до Міністерства фінансів України.

 

7. Лист ДФС «Щодо можливості включення до податкового кредиту податкової накладної, у якій показник графи 7 "Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість" відображений зі знаками більше двох після коми» від 30.10.2017 р. № 2442/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо можливості включення до податкового кредиту податкової накладної, у якій показник графи 7 "Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість" відображений зі знаками більше двох після коми та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова і накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реквізит "Ціна постачання без урахування податку" є одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку N 1307 у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг, у графі 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, у графі 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (значення графи 10 обраховується шляхом множення значення графи 6 на значення графи 7).

Пунктами 4 та 16 Порядку N 1307 передбачено, що усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками (крім показника графи 7, у разі якщо для нього інше передбачено чинним законодавством). При цьому у кількісному показнику податкової накладної необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.

Отже, зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, в якій вказано ціну постачання одиниці товару/послуги, яка містить після коми більше ніж два знаки, є підставою для формування податкового кредиту за умови відповідності іншим вимогам, що визначені в ПКУ.

 

8. Лист ДФС «Про застосування норм податкового законодавства» від 06.11.2017 р. N 2522/ІПК/26-15-12-01-18

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист платника щодо застосування норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і в межах своїх повноважень, повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно до регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулюються Законом України від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон N 270).

Статтею 1 розділу І Закону N 270 встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з підпунктом "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг, відповідно до підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 186.2 - 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:

б) рекламні послуги.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо перелічені у зверненні послуги (з розміщення матеріалів нерезидента у друкованому засобі масової інформації, з постачання послуг з організації та проведення заходів нерезидента), які платник податку надаватиме нерезиденту, підлягають під визначення рекламні послуги, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх отримувача. При цьому у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

У разі якщо перелічені у зверненні послуги, які платник податку надає нерезиденту, не підпадають під визначення рекламні, то для цілей оподаткування ПДВ місце постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх постачальника. При цьому у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснених ними операцій тим, які визначені Кодексом.

 

9. Лист ДФС «Щодо визначення дати та порядку складання податкових накладних» від 10.11.2017 .N 2582/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо визначення дати та порядку складання податкових накладних та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариством було здійснено попередню оплату (аванс) за товар (двома частинами з різними датами оплати), при цьому податкову накладну постачальником було складено на дату відвантаження продукції на суму фактичної поставки такої продукції (меншу, ніж сума попередньої оплати). Різницю між сумою попередньої оплати і вартістю фактично поставленого товару було повернуто покупцю (товариству).

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної Декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПКУ).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Таким чином у ситуації, описаній у зверненні, постачальник повинен був скласти податкові накладні за кожним фактом отримання попередньої оплати на дату отримання коштів ("перша подія").

На дату повернення постачальником зайво сплаченої покупцем суми попередньої оплати такий постачальник повинен був скласти розрахунок коригування до відповідної податкової накладної, складеної на суму такої попередньої оплати. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРНН покупцем.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, складена з дотриманням норм ПКУ та зареєстрована в ЄРПН, зокрема така податкова накладна має бути складена на дату виникнення податкових зобов’язань. Податкова накладна, складена на іншу дату, ніж дата виникнення податкових зобов’язань, є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Водночас пунктом 201.10 статті 201 ПКУ передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Крім того, звертаємо увагу, що згідно зі статтею 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

10. Лист ДФС «Щодо необхідності складання та порядку реєстрації акцизних накладних на обсяги пального, використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а також можливості звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації акцизних накладних» від 01.11.2017 р. № 2470/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянула звернення Товариства, щодо необхідності складання та порядку реєстрації акцизних накладних на обсяги пального, використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, в Єдиному державному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а також можливості звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації акцизних накладних і в межах компетенції, повідомляє.

Стосовно питання оподаткування підакцизної продукції в рамках єдиного технологічного процесу та необхідності складання акцизних накладних розгорнуту відповідь підприємству було надано листом.

Стосовно порядку реєстрації акцизних накладних, пов’язаних з відвантаженням пального на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу, в ЄРАН.

Як зазначено у зверненні та відповідно до даних системи електронного адміністрування реалізації пального заявником було оформлено акцизну накладну з типом причини "2" - відвантаження на умовах, встановлених статтею 229 розділу VI Кодексу. Однак, Заявнику не вдалося її зареєструвати в ЄРАН в зв’язку із виданням програмою причини помилки "акцизна накладна сформована помилково" (ІПН продавця дорівнює ІПН покупця).

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального та форма акцизної накладної та розрахунку коригування акцизної накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 р. N 218 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 24.04.2017 р. N 452) (далі - Порядок N 218).

Пунктом 4 розділу II Порядку N 218 визначені типи причин, коли акцизна накладна не надається отримувачу пального, які зазначаються у верхній лівій частині вказаної акцизної накладної, серед яких є тип "2" - пальне відвантажується на умовах, встановлених статтею 229 Кодексу.

При цьому, з метою здійснення контролю за використанням пільгового пального в межах ліміту квот отримувачів такого пального в акцизній накладній з типом причини "2" особа - отримувач пального зазначається обов’язково відповідно до переліку підприємств, яким надано квоти на підакцизну продукцію, що ввозиться чи відвантажується відповідно до ст. 229 Кодексу (абз. 3 п. 6 розділу II Порядку N 218).

Отже, акцизна накладна з типом причини "2" із зазначенням реквізитів отримувача складена з урахуванням вимог законодавства. В той же час, з технічних причин зазначена акцизна накладна зареєстрована в ЄРАН з порушенням термінів реєстрації, встановлених п. 231.6 ст. 231 Кодексу.

Стосовно можливості звільнення від відповідальності за порушення термінів реєстрації акцизних накладних в ЄРАН.

Відповідно до п. 231.6 ст. 231 Кодексу та п. 10 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 114 датою та часом надання акцизної накладної/розрахунку коригування до ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття або неприйняття.

Якщо протягом операційного дня платникові акцизного податку не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття акцизної накладної/розрахунку коригування, вони вважаються зареєстрованими в ЄРАН.

Інших обставин, що звільняють платника податків від відповідальності за порушення порядку реєстрації акцизних накладних в ЄРАН Кодексом не передбачено.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Кодексу у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення. Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Водночас, у разі застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації акцизних накладних внаслідок неможливості своєчасної реєстрації акцизних накладних з технічних причин незалежних від платника, такий платник може оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку (ст. 56 Кодексу).

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ

 

11. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми винагороди, що виплачується іноземному громадянину на підставі цивільно-правового договору» від 30.10.2017 р. № 2449/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми винагороди, що виплачується іноземному громадянину на підставі цивільно-правового договору, та повідомляє.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464 застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п.    10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже, суми винагороди за цивільно-правовим договором, виплачені члену наглядової ради - іноземцю, є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з пп. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Щодо податкових консультацій, наданих листами ДФС від 16.09.2015 р. № 19780/6/99-99-17-03-03-15 та від 15.04.2016 р. № 8520/6/99-99-17-03-03-15.

Зазначені консультації надані конкретним платникам податку з урахуванням обставин, викладених у зверненнях платників, і є індивідуальними.

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ЗЕМЛЮ

 

12. Лист ДФС «Щодо порядку обчислення розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки землі» від 03.11.2017 р. № 2495/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства щодо порядку обчислення розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство проінформувало, що з Одеською міською радою у 2014 році уклало договір оренди землі, згідно з яким орендна плата здійснюється відповідно до нормативної грошової оцінки землі, чинної на момент укладання договору з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації. З 01.01.2017 року згідно з рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 N 756-VII введено в дію нову нормативну грошову оцінку землі. До звернення Товариство додало копію договору оренди землі 2014 року, зареєстрованого у реєстрі за N [...] (далі - Договір), копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси 2017 року (далі - Витяг), копію Повідомлення Одеської міської ради від 29.12.2016 N 01-13/7178 щодо введення в дію з 01.01.2017 нової нормативної грошової оцінки земель міста. Товариство просить надати роз'яснення щодо порядку обчислення розміру орендної плати, подання відповідної податкової звітності та правомірності застосування нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі не внесення змін до договору оренди землі.

Питання нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, як форми справляння плати за землю, регулюється Розділом XIII Кодексу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, яким встановлюються розмір та умови внесення орендної плати (п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 Кодексу). На виконання п. 286.2 ст. 286 Кодексу у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі платники плати за землю надають довідку (витяг з технічної документації) разом з податковою декларацією з плати за землю.

Нормативна грошова оцінка є базою оподаткування орендною платою, а розміром орендної плати є відсоткова ставка, визначена Договором.

Підпунктами 4.1 та 4.5 п. 4 Договору зазначено, що орендна плата за земельну ділянку розрахована у розмірі 5 відс. нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і цей розмір може бути переглянутий у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста.

Отже, з введенням в дію з 01.01.2017 нової нормативної грошової оцінки землі може бути переглянутий тільки розмір орендної плати, який за Договором становить 5 відсотків.

Порядок обчислення орендної плати не залежить від фіксування у Договорі факту зміни нормативної грошової оцінки землі.

Зміна нормативної грошової оцінки землі як бази оподаткування платою за землю (у т. ч. бази визначення річної суми орендної плати), є обов'язковою для застосування.

Враховуючи зазначене, введена в дію з 01.01.2017 нова нормативна грошова оцінка, зазначена у Витягу, має враховуватися Товариством при розрахунку орендної плати за 2017 рік з застосуванням розміру орендної плати 5 відс., незалежно від того, чи внесені до Договору зміни щодо нової нормативної грошової оцінки.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

13. Лист ГУ ДФС в Одеській обл. «Щодо оподаткування податком на прибуток операції з повернення орендодавцю поліпшених орендарем необоротних активів» від 08.11.2017 р. № 2559/ІПК/715-32-12-01-14

 

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло запит про надання податкової консультації щодо оподаткування податком на прибуток операції з повернення орендодавцю поліпшених орендарем необоротних активів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (Далі: Кодекс) повідомляє наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, регулюються ст. 138 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта (абзац 4 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів             або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта (абзац 3 п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Таким чином, після закінчення договору оперативної оренди платник податку - орендар на підставі положень абзацу четвертого п. 138.1 та абзацу третього п. 138.2 ст. 138 Кодексу має збільшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та зменшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561.

В частині оподаткування ПДВ операції з повернення орендодавцю поліпшених орендарем необоротних активів, то згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 14.1.185 та підпункту "в" підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів/послуг включає, зокрема, безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Враховуючи викладене, якщо платником - орендарем понесено витрати на поліпшення об'єкта оренди та такі витрати не компенсовано орендодавцем, то при поверненні об'єкта оренди таке поліпшення вважається безоплатно наданою послугою, яка підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для такого поліпшення.

Якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендодавцем орендарю компенсації витрат орендаря на поліпшення об'єкта оренди, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, є окремою операцією з надання послуги з поліпшення основних фондів, розглядаються як окремий об'єкт оподаткування та підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни, визначеної у відповідних договорах.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію

 

14. Лист ДФС «Щодо надання податкової звітності з податку на прибуток підприємств представництвом, яке не здійснює господарську діяльність на території України» від 31.10.2017 р. № 2455/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо надання податкової звітності з податку на прибуток підприємств представництвом, яке не здійснює господарську діяльність на території України, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Згідно з пп. "а" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти - це, зокрема іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття відокремлені підрозділи застосовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ) (пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Статтею 95 ЦКУ передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом (абзац перший п. 64.5 ст. 64 Кодексу).

Згідно з пп. 1 п. 3.4 розд. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. № 462) (далі - Порядок), відокремлені підрозділи юридичних осіб - нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розд. I Кодексу, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням.

Що стосується відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, який не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то пп. 2 п. 3.4 розд. III Порядку передбачено, що він стає на облік як платник, який зобов'язаний сплачувати податки і збори відповідно до Кодексу.

При цьому встановлено, що взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з пп. 2 п. 3.4 р. III Порядку не звільняє такий підрозділ від обов'язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.

Отже, враховуючи вищезазначене, якщо представництво нерезидента не здійснює господарську діяльність в Україні і не підпадає під визначення "постійне представництво", наведене у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно не повинно реєструватися платником податку на прибуток, подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.

 

15. Лист ДФС «Щодо правомірності віднесення до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об'єкту оподаткування податком на прибуток операцій, за якими оформлені податкові накладні продавцем у разі відмови у реєстрації таких накладних в Єдиному Реєстрі податкових накладних» від 06.11.2017 р. № 2526/ІПК/10/25-01-12-02-06

 

Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо правомірності віднесення до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об'єкту оподаткування податком на прибуток операцій, за якими оформлені податкові накладні продавцем у разі відмови у реєстрації таких накладних в Єдиному Реєстрі податкових накладних, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє наступне.

Згідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств".

Отже, об'єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, скоригований на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищезазначеними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п. 1 ст. 9 Закону N 996).

Враховуючи вищенаведене, підставою для формування витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, є первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Податкова накладна є не первинним, а податковим документом, на підставі якого формуються дані податкового обліку з ПДВ.

Таким чином, при наявності первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують реальність господарської операції, відмова у реєстрації податкових накладних продавця в Єдиному Реєстрі податкових накладних не є підставою для не віднесення покупцем до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за такою операцією.

Згідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

16. Лист ДФС  від 09.11.2017 .N 2561/П/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) надає податкову консультацію.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ. Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Крім того, перелік доходів, які не включаються до складу доходу платників єдиного податку визначено пунктом 292.11 статті 292 ПКУ.

Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог ст. 292 ПКУ.

Разом з тим, відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.

Фізичні особи - підприємці платники єдиного податку, зокрема другої групи, відображають отримані доходи у Книзі обліку доходів, шляхом щоденного відображення отриманих доходів від провадження підприємницької діяльності за підсумками робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Форма Книги обліку доходів та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 579. Дані Книги обліку доходів використовуються платником єдиного податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Отже, якщо фізична особа - підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, суму готівки, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі обліку доходів, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Лист ДФС від 08.11.2017 р..№ 2551/К/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України надає податкову консультацію.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ (п. 292.13 ст. 292 ПКУ).

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. № 579 (далі - Порядок).

Згідно п. 5 Порядку записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 Порядку платник податку заносить до книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу ХIV ПКУ,. із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;

4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3;

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5;

8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ.

Дані книги обліку доходів (обліку доходів і витрат) використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. № 578, зі змінами та доповненнями.

До складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються суми коштів (аванс, передоплата) що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (пп. 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).

Отже, якщо повернення суми коштів (авансу, передоплати) покупцю за товари (роботи, послуги) у разі розірвання договору відбувається у періоді їх отримання, то такі кошти не включаються до складу доходу фізичної особи - платника єдиного податку першої - третьої груп та не підлягають відображенню у податковій декларації.

У разі, якщо повернення суми коштів (авансу, передоплати) покупцю за товари (роботи, послуги) відбувається в іншому податковому періоді, фізична особа - платник єдиного податку першої - третьої груп повинна включити таку суму коштів до складу доходу у звітному періоді, в якому ці кошти отримано, та здійснити перерахунок доходу у звітному податковому періоді, в якому відбувається їх повернення.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

18. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб переданих юридичній особі від фізичної особи цінних паперів згідно з договором дарування» від 06.11.2017 N 2527/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб переданих юридичній особі від фізичної особи цінних паперів згідно з договором дарування та керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Щодо оподаткування податком на прибуток цінних паперів, переданих юридичній особі від фізичної особи згідно з договором дарування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з безоплатного отримання простих іменних акцій за договором дарування.

Таким чином, зазначені вище операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-ХIV).

Враховуючи викладене, з питання відображення в бухгалтерському обліку безоплатно отриманих простих іменних акцій за договором дарування, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб переданих юридичній особі від фізичної особи цінних паперів згідно з договором дарування.

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Таким чином, дохід, отриманий юридичною особою у вигляді подарованих цінних паперів у розумінні розділу IV Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При цьому обов’язку щодо виконання функції податкового агента у такої юридичної особи не виникає.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальну податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

19. Лист ДФС «Щодо оподаткування дивідендів, отриманих від компанії нерезидента» від 03.11.2017 р. № 2514/З/99-99-13-02-03-14/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування дивідендів, отриманих від компанії нерезидента та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 цієї статті.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.6 ст. Кодексу).

При цьому під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі отримання у 2017 році платником податку - фізичною особою - резидентом іноземних доходів (дивідендів), їх сума підлягає оподаткуванню за ставкою податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

20. Закон України «Про електронні довірчі послуги» 5 жовтня 2017 року 
№ 2155-VIII

 

Цей Закон визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов’язки суб’єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Метою цього Закону є врегулювання відносин у сферах надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

2) блокування сертифіката відкритого ключа - тимчасове зупинення чинності сертифіката відкритого ключа;

3) веб-сайт - сукупність програмних засобів, розміщених за унікальною адресою в обчислювальній мережі, у тому числі в мережі Інтернет, разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певних суб’єктів і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інших інформаційних послуг через обчислювальну мережу;

4) відкритий ключ - параметр алгоритму асиметричного криптографічного перетворення, який використовується як електронні дані для перевірки електронного підпису чи печатки, а також у цілях, визначених стандартами для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

5) відокремлений пункт реєстрації - представництво (філія, підрозділ, територіальний орган) надавача електронних довірчих послуг або юридична чи фізична особа, яка на підставі наказу надавача електронних довірчих послуг (його керівника) або договору, укладеного з ним, здійснює реєстрацію підписувачів з дотриманням вимог цього Закону та законодавства у сфері захисту інформації;

6) Довірчий список - перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються;

7) електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб’єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги;

8) електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи;

9) електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов’язаних електронних даних;

10) електронна позначка часу - електронні дані, які пов’язують інші електронні дані з конкретним моментом часу для засвідчення наявності цих електронних даних на цей момент часу;

11) електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-телекомунікаційну систему;

12) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис;

13) електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі;

14) засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа;

15) засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки;

16) засіб електронної ідентифікації - носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг;

17) засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону;

18) засіб удосконаленого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення удосконаленого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки удосконаленого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа удосконаленого електронного підпису чи печатки;

19) ідентифікаційні дані особи - унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи;

20) ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи;

21) інтероперабельність - технологічна сумісність технічних рішень, що використовуються під час надання електронних послуг, та їх здатність взаємодіяти між собою;

22) кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки;

23) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

24) кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку;

25) кваліфікований сертифікат відкритого ключа - сертифікат відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам цього Закону;

26) компрометація особистого ключа - будь-яка подія, що призвела або може призвести до несанкціонованого доступу до особистого ключа;

27) користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону;

28) надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг;

29) особистий ключ - параметр алгоритму асиметричного криптографічного перетворення, який використовується як унікальні електронні дані для створення електронного підпису чи печатки, доступний тільки підписувачу чи створювачу електронної печатки, а також у цілях, визначених стандартами для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

30) пара ключів - особистий та відповідний йому відкритий ключі, що є взаємопов’язаними параметрами алгоритму асиметричного криптографічного перетворення;

31) перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними;

32) підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис;

33) поновлення сертифіката відкритого ключа - відновлення чинності попередньо заблокованого сертифіката відкритого ключа;

34) програмно-технічний комплекс, що використовується під час надання електронних довірчих послуг (далі - програмно-технічний комплекс), - апаратні, апаратно-програмні та програмні засоби, що забезпечують виконання функцій, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;

35) реєстр чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів - електронна база даних, в якій містяться відомості про сертифікати відкритих ключів, сформовані надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом, їх статус та списки відкликаних сертифікатів відкритих ключів;

36) реєстрована електронна доставка - послуга, яка дає змогу передавати електронні дані між третіми сторонами за допомогою електронних засобів, засвідчувати обробку переданих електронних даних, у тому числі підтверджувати відправлення та отримання електронних даних, та захистити відправлені електронні дані від втрати, крадіжки, пошкодження або несанкціонованих змін;

37) самопідписаний сертифікат відкритого ключа - сертифікат відкритого ключа, який формується центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром з використанням особистого ключа центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру;

38) сертифікат відкритого ключа - електронний документ, який засвідчує належність відкритого ключа фізичній або юридичній особі, підтверджує її ідентифікаційні дані та/або надає можливість здійснити автентифікацію веб-сайту;

39) скасування сертифіката відкритого ключа - зупинення чинності сертифіката відкритого ключа;

40) створювач електронної печатки - юридична особа, яка створює електронну печатку;

41) схема електронної ідентифікації - система електронної ідентифікації, в якій засоби електронної ідентифікації видаються фізичним, юридичним особам та представникам юридичних осіб;

42) технологічна нейтральність національних технічних рішень - невтручання органів, що здійснюють державне регулювання у сфері електронних довірчих послуг, у процес розроблення програмно-технічних комплексів, засобів електронного підпису чи печатки та засобів криптографічного захисту інформації, який не перешкоджатиме досягненню інтероперабельності між ними;

43) удосконалена електронна печатка - електронна печатка, створена за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов’язана ця електронна печатка, з використанням засобу удосконаленої електронної печатки та особистого ключа, однозначно пов’язаного із створювачем електронної печатки, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію створювача електронної печатки та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов’язана ця електронна печатка;

44) удосконалений електронний підпис - електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов’язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов’язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов’язаний цей електронний підпис.

2. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, законах України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про стандартизацію", "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про Національний банк України".

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб’єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації.

2. Законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин.

Стаття 3. Законодавство у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Відносини, пов’язані з наданням електронних довірчих послуг та електронною ідентифікацією, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист персональних даних", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Основні принципи державного регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Державне регулювання та управління у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації здійснюється на засадах:

забезпечення принципу верховенства права у процесі надання і отримання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

створення сприятливих та конкурентних умов для розвитку та функціонування сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

вільного обігу електронних довірчих послуг в Україні, а також можливості вільного надання електронних довірчих послуг надавачами електронних довірчих послуг, розташованими в інших державах, діяльність яких відповідає вимогам цього Закону;

забезпечення захисту прав і законних інтересів користувачів електронних довірчих послуг;

гарантування доступності та можливостей використання електронних довірчих послуг для людей з обмеженими фізичними можливостями;

відповідності вимог до надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації європейським та міжнародним стандартам;

забезпечення функціональної сумісності та технологічної нейтральності національних технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

забезпечення захисту персональних даних, що обробляються під час надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.

2. Метою здійснення державного регулювання та управління у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації є:

проведення єдиної та ефективної державної політики у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

створення сприятливих умов для розвитку та функціонування сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

забезпечення функціональної сумісності та технологічної нейтральності національних технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

забезпечення рівних можливостей для доступу до електронних довірчих послуг та захисту прав їхніх суб’єктів;

запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції у сфері електронних довірчих послуг;

забезпечення захисту персональних даних відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних;

проведення заходів з популяризації електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації серед населення та юридичних осіб;

здійснення контролю за прозорістю та відкритістю у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

сприяння інтеграції України у світовий електронний інформаційний простір.

3. Державне регулювання та управління у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації здійснюється шляхом:

нормативно-правового регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

міжнародного співробітництва у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

проведення інших заходів державного регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, передбачених законодавством.

Розділ II 
СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ ТА ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ ТА ЕЛЕКТРОННОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

Стаття 5. Система органів, що здійснюють державне регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Державне регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;

Національний банк України (у банківській системі України).

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації належить забезпечення:

здійснення державної політики у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

визначення пріоритетних напрямів розвитку сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

координації діяльності органів, що здійснюють державне регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, крім Національного банку України;

прийняття у межах своїх повноважень нормативно-правових актів у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

державної підтримки розвитку сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

організації міжнародного співробітництва у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

здійснення інших повноважень у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, визначених законом.

2. Забезпечення державного регулювання сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації здійснюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог національних, міжнародних та європейських стандартів.

Стаття 7. Повноваження головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг

1. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги, виконує функції центрального засвідчувального органу шляхом внесення відомостей про них до Довірчого списку відповідно до вимог цього Закону.

2. До повноважень головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, належить забезпечення:

розроблення нормативно-правових актів у сфері електронних довірчих послуг;

розроблення норм, стандартів у сфері електронних довірчих послуг;

надання адміністративної послуги шляхом внесення юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги, до Довірчого списку;

функціонування програмно-технічного комплексу центрального засвідчувального органу та захисту інформації, що в ньому обробляється, відповідно до вимог законодавства;

функціонування веб-сайту центрального засвідчувального органу;

ведення Довірчого списку;

ведення реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів;

генерації пари ключів та створення самопідписаних кваліфікованих сертифікатів електронної печатки центрального засвідчувального органу;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу, що призначений для надання таких послуг;

надання послуги постачання передачі сигналів точного часу, синхронізованого з Державним еталоном одиниць часу і частоти;

погодження розроблених постачальниками електронних довірчих послуг порядків синхронізації часу із Всесвітнім координованим часом (UTC);

погодження планів припинення діяльності кваліфікованих постачальників електронних довірчих послуг;

приймання та зберігання документованої інформації, сформованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, реєстру чинних, блокованих та скасованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів у разі припинення діяльності кваліфікованого постачальника електронних довірчих послуг;

розгляду пропозицій (зауважень) суб’єктів відносин у сфері електронних довірчих послуг щодо удосконалення державного регулювання сфери електронних довірчих послуг;

надання суб’єктам відносин у сфері електронних довірчих послуг консультацій з питань, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;

інформування контролюючого органу про обставини, які перешкоджають діяльності центрального засвідчувального органу;

взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг;

цілодобового доступу до реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та до інформації про статус сертифікатів відкритих ключів через телекомунікаційні мережі загального користування;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів у випадках, передбачених цим Законом;

інтероперабельності та технологічної нейтральності національних технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

проведення оцінки стану розвитку сфери електронних довірчих послуг за результатами проведення аналізу інформації про діяльність постачальників електронних довірчих послуг та засвідчувального центру, наданої в порядку, встановленому головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг;

державного регулювання з питань електронної ідентифікації з використанням електронних довірчих послуг в межах своєї компетенції відповідно до цього Закону;

здійснення інших повноважень у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, визначених законом.

3. Технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу здійснюється адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу - державним підприємством, яке належить до сфери управління головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації виконує функції контролюючого органу у сфері електронних довірчих послуг.

2. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації належить забезпечення:

державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

встановлення вимог з безпеки та захисту інформації до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та їхніх відокремлених пунктів реєстрації;

погодження регламентів роботи центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру та юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги;

взаємодії з центральним засвідчувальним органом, засвідчувальним центром та органами з оцінки відповідності з питань державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

співпраці з органами з питань захисту персональних даних шляхом інформування про порушення законодавства у сфері захисту персональних даних, виявлені під час проведення контролюючим органом перевірок кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг;

аналізу документів про відповідність за результатами проведення процедур оцінки відповідності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг;

видання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

накладення адміністративних штрафів за порушення вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

державного регулювання з питань електронної ідентифікації з використанням електронних довірчих послуг у межах своєї компетенції відповідно до цього Закону;

визначення стандартів, що застосовуються при наданні довірчих послуг у сфері спеціального зв’язку;

здійснення інших повноважень у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, визначених законом.

Стаття 9. Повноваження Національного банку України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Національний банк України створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг у банківській системі України та кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг при здійсненні переказу коштів (учасників платіжних систем) до Довірчого списку відповідно до вимог цього Закону.

Засвідчувальний центр надає кваліфіковану електронну довірчу послугу формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката відкритого ключа засвідчувального центру.

2. Засвідчувальний центр та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких засвідчувальним центром прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку, мають такі самі взаємні права та обов’язки, як і центральний засвідчувальний орган та кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, стосовно яких центральним засвідчувальним органом прийнято рішення про внесення відомостей про них до Довірчого списку.

3. До повноважень Національного банку України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації належить:

встановлення вимог, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, внесені до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру, у тому числі вимог до їхніх програмно-технічних комплексів;

встановлення порядку надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів;

встановлення порядку надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг, внесеним до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру, та визначення джерела синхронізації часу;

державне регулювання з питань електронної ідентифікації у банківській системі України;

здійснення інших повноважень у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації у банківській системі України, визначених законом.

4. Засвідчувальний центр під час надання електронних довірчих послуг зобов’язаний виконувати вимоги, встановлені для кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру.

5. Програмно-технічний комплекс засвідчувального центру, що використовується ним для надання електронних довірчих послуг, повинен відповідати вимогам, встановленим для програмно-технічного комплексу кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, внесених до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру.

6. Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності засвідчувального центру під час надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг, порядок взаємодії кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг із засвідчувальним центром у процесі надання ним кваліфікованих електронних довірчих послуг встановлюються регламентом роботи засвідчувального центру.

Регламент роботи засвідчувального центру затверджується та погоджується відповідно до вимог законодавства.

Стаття 10. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, належить:

участь у розробленні норм, стандартів у сфері електронної ідентифікації;

встановлення вимог до засобів електронної ідентифікації, рівнів довіри до засобів електронної ідентифікації для їх використання у сфері електронного урядування;

здійснення інших повноважень у сфері електронної ідентифікації, визначених законом.

Стаття 11. Суб’єкти відносин у сфері електронних довірчих послуг

1. Суб’єктами відносин у сфері електронних довірчих послуг є:

користувачі електронних довірчих послуг;

надавачі електронних довірчих послуг;

органи з оцінки відповідності;

засвідчувальний центр;

центральний засвідчувальний орган;

контролюючий орган.

Стаття 12. Права та обов’язки користувачів електронних довірчих послуг

1. Користувачі електронних довірчих послуг мають право на:

отримання електронних довірчих послуг;

вільний вибір надавача електронних довірчих послуг;

оскарження у судовому порядку дій чи бездіяльності надавачів електронних довірчих послуг та органів, що здійснюють державне регулювання у сфері електронних довірчих послуг;

відшкодування завданої їм шкоди та захист своїх прав і законних інтересів;

звернення із заявою про скасування, блокування та поновлення свого сертифіката відкритого ключа.

2. Користувачі електронних довірчих послуг зобов’язані:

забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа;

невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа;

надавати достовірну інформацію, необхідну для отримання електронних довірчих послуг;

своєчасно здійснювати оплату за електронні довірчі послуги, якщо така оплата передбачена договором між надавачем та користувачем електронних довірчих послуг;

своєчасно надавати надавачу електронних довірчих послуг інформацію про зміну ідентифікаційних даних, які містить сертифікат відкритого ключа;

не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

3. Захист прав користувачів електронних довірчих послуг, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом та Законом України "Про захист прав споживачів".

Стаття 13. Права та обов’язки кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг

1. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг мають право:

надавати електронні довірчі послуги з дотриманням вимог цього Закону;

отримувати документи, необхідні для ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у сертифікаті відкритого ключа;

отримувати консультації від центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру з питань, пов’язаних з наданням електронних довірчих послуг;

звертатися до органів з оцінки відповідності для отримання документів про відповідність;

звертатися із заявою про скасування, блокування або поновлення сформованих у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

самостійно обирати, які саме стандарти будуть ними застосовуватися при наданні довірчих послуг з переліку стандартів, визначеного Кабінетом Міністрів України, крім сфери спеціального зв’язку.

2. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг зобов’язані забезпечити:

захист персональних даних користувачів електронних довірчих послуг відповідно до вимог законодавства;

функціонування програмно-технічного комплексу, що ними використовується, та захист інформації, що в ньому обробляється, відповідно до вимог законодавства;

створення та функціонування свого веб-сайту;

впровадження, підтримання в актуальному стані та публікацію на своєму веб-сайті реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів;

можливість цілодобового доступу до реєстру чинних, блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів та до інформації про статус сертифікатів відкритих ключів через телекомунікаційні мережі загального користування;

цілодобовий прийом та перевірку заяв підписувачів та створювачів електронних печаток про скасування, блокування та поновлення їхніх сертифікатів відкритих ключів;

скасування, блокування та поновлення сертифікатів відкритих ключів відповідно до вимог цього Закону;

встановлення під час формування сертифіката відкритого ключа належності відкритого ключа та відповідного йому особистого ключа підписувачу чи створювачу електронної печатки;

внесення ідентифікаційних даних підписувача чи створювача електронної печатки до відповідного сертифіката відкритого ключа;

інформування контролюючого органу про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання електронних довірчих послуг або стосуються персональних даних користувачів електронних довірчих послуг, не пізніше 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення;

інформування користувачів електронних довірчих послуг про порушення конфіденційності та/або цілісності інформації, що впливають на надання їм електронних довірчих послуг або стосуються їхніх персональних даних, не пізніше двох годин з моменту, коли їм стало відомо про такі порушення;

унеможливлення використання особистого ключа у разі його компрометації;

постійне зберігання всіх виданих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) або страхування цивільно-правової відповідальності для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна користувачам таких послуг чи третім особам внаслідок неналежного виконання кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг своїх зобов’язань, у розмірі, визначеному частиною третьою статті 16 цього Закону;

наймання працівників, які володіють необхідними для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг знаннями, досвідом і кваліфікацією, у тому числі у сферах інформаційних технологій та захисту інформації;

використання під час надання електронних довірчих послуг виключно кваліфікованих сертифікатів, засвідчених у центральному засвідчувальному органі чи засвідчувальному центрі;

зберігання документів, поданих користувачами для отримання електронних довірчих послуг;

інформування контролюючого органу та центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру про будь-які зміни у процедурі надання електронних довірчих послуг протягом 48 годин з моменту настання таких змін;

передачу центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру документованої інформації в разі припинення діяльності з надання електронних довірчих послуг.

3. Обов’язкові вимоги до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ III 
ЕЛЕКТРОННА ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Стаття 14. Засоби електронної ідентифікації

1. Електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

2. Міжнародні договори України щодо електронних довірчих послуг повинні передбачати порядок подання повідомлень та визнання схем електронної ідентифікації (із зазначенням рівня довіри для засобів електронної ідентифікації).

Стаття 15. Схеми електронної ідентифікації

1. Схема електронної ідентифікації повинна встановлювати високий, середній або низький рівні довіри до засобів електронної ідентифікації, що використовуються в них. Схема електронної ідентифікації визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Низький, середній та високий рівні довіри до засобів електронної ідентифікації повинні відповідати таким критеріям:

низький рівень довіри до засобів електронної ідентифікації повинен характеризувати засоби електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, яка забезпечує обмежений ступінь довіри до заявлених або затверджених ідентифікаційних даних і описується з посиланням на технічні специфікації, стандарти і процедури, що до неї відносяться, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є зниження ризику зловживання або спростування ідентичності;

середній рівень довіри до засобів електронної ідентифікації повинен характеризувати засоби електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, яка забезпечує суттєвий ступінь довіри до заявлених або затверджених ідентифікаційних даних і описується з посиланням на технічні специфікації, стандарти і процедури, що до неї відносяться, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є істотне зниження ризику зловживання або спростування ідентичності;

високий рівень довіри до засобів електронної ідентифікації повинен характеризувати засоби електронної ідентифікації в контексті схеми електронної ідентифікації, яка забезпечує найвищий ступінь довіри до заявлених ідентифікаційних даних особи і описується з посиланням на технічні специфікації, стандарти і процедури, що до неї відносяться, включаючи технічні засоби контролю, призначенням яких є запобігання зловживанню повноваженнями або підміні особи.

3. Використання кваліфікованих електронних підписів та печаток забезпечує високий рівень довіри до схем електронної ідентифікації.

Використання удосконалених електронних підписів та печаток забезпечує середній рівень довіри до схем електронної ідентифікації.

Розділ IV 
ЕЛЕКТРОННІ ДОВІРЧІ ПОСЛУГИ

Стаття 16. Вимоги до електронних довірчих послуг

1. Електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг.

2. До складу електронних довірчих послуг входять:

створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки;

формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки;

формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту;

формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу;

реєстрована електронна доставка;

зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами.

Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися як окремо, так і в сукупності.

3. Діяльність кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг здійснюється за умови внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) або страхування цивільно-правової відповідальності для забезпечення відшкодування шкоди, яка може бути завдана користувачам таких послуг чи третім особам. Розмір внеску на поточному рахунку із спеціальним режимом використання у банку (рахунку в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) або страхової суми не може становити менш як 1000 мінімальних розмірів заробітної плати.

4. Розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні користувачам електронних довірчих послуг та третім особам фізичними або юридичними особами, не внесеними центральним засвідчувальним органом до Довірчого списку, визначається суб’єктами правових відносин на договірних засадах.

Стаття 17. Використання електронних довірчих послуг

1. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

2. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори, нотаріуси та інші суб’єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, застосовують виключно засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

3. Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Нотаріальні дії з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації вчиняються в порядку, визначеному головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері нотаріату.

5. Здійснення правосуддя з використанням кваліфікованого електронного підпису чи печатки або інших засобів електронної ідентифікації вчиняється в порядку, встановленому законом.

6. Використання електронних довірчих послуг не змінює порядку вчинення правочинів, встановленого законом.

Правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, встановлених законом, вчиняються в електронній формі виключно із застосуванням кваліфікованих електронних довірчих послуг та у встановленому порядку.

7. Результати надання кваліфікованих електронних довірчих послуг повинні визнаватися в усіх державних установах та іншими користувачами цих послуг.

Стаття 18. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає:

надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

технічну підтримку та обслуговування наданих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

2. Кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо:

перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки;

за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки;

під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов’язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.

3. Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

4. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

5. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов’язана.

6. Обов’язкові вимоги до надання кваліфікованої електронної довірчої послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованих електронних підписів чи печаток, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7. Випуск та обіг засобів електронної ідентифікації з функціями кваліфікованого електронного підпису як документів, що посвідчують особу, регулюються законодавством.

Вимоги до кваліфікованих електронних довірчих послуг, які надаються з використанням засобів електронної ідентифікації з функціями кваліфікованого електронного підпису як документів, що посвідчують особу, встановлюються цим Законом та іншими актами законодавства.

Стаття 19. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки

1. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки повинні забезпечувати:

належний рівень унікальності пари ключів, що ними генеруються;

конфіденційність особистих ключів під час їх генерації, зберігання та створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

захист від доступу до особистих ключів сторонніх осіб.

Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки не повинні змінювати електронні дані, з якими пов’язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка, або перешкоджати доступу до них підписувача чи створювача (уповноваженого представника створювача) електронної печатки.

2. Засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки під час перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки повинні надавати користувачеві електронних довірчих послуг результат процесу перевірки та виявляти всі події, що стосуються порушень захисту інформації.

3. Вимоги до засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідність засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки зазначеним вимогам підтверджується документами про відповідність або позитивними експертними висновками за результатами їх державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

4. Встановлення обов’язкових вимог до засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а також перевірка їх дотримання здійснюються відповідно до вимог, установлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки включає:

створення умов для генерації пари ключів особисто підписувачем чи створювачем (уповноваженим представником створювача) електронної печатки за допомогою засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

формування кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки, що відповідають вимогам цього Закону, та видачу їх користувачу електронної довірчої послуги;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки у випадках, передбачених цим Законом;

перевірку та підтвердження чинності кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки шляхом надання третім особам інформації про їхній статус та відповідність вимогам цього Закону;

надання доступу до сформованих кваліфікованих сертифікатів електронних підписів та печаток шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, за умови згоди підписувача чи створювача електронної печатки на публікацію кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки.

2. Формування та видача кваліфікованих сертифікатів електронного підпису чи печатки, що не відповідають вимогам цього Закону, заборонені.

3. Обов’язкові вимоги до кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту включає:

формування кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту, що відповідає вимогам цього Закону, та передачу його користувачу електронної довірчої послуги;

створення умов для генерації пари ключів особисто користувачем цієї електронної довірчої послуги за допомогою засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки;

скасування, блокування та поновлення кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту у випадках, передбачених цим Законом;

перевірку та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту шляхом надання третім особам інформації про його статус та відповідність вимогам цього Закону;

надання доступу до кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, за умови згоди особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті автентифікації веб-сайту, на публікацію кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту.

2. Обов’язкові вимоги до кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Ідентифікація особи під час формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа

1. Формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускаються.

2. Ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

3. Допускається ідентифікація фізичної особи кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг за ідентифікаційними даними, що містяться у раніше сформованому ним кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, за умови чинності цього сертифіката.

4. Ідентифікація іноземців здійснюється відповідно до законодавства.

5. Під час перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний ознайомитися з інформацією про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також пересвідчитися, що обсяг її цивільної правоздатності та дієздатності є достатнім для формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

6. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг під час формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа здійснює ідентифікацію особи уповноваженого представника юридичної особи відповідно до вимог цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень за документом або за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що визначають повноваження представника.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг подається документ, у якому визначено повноваження відповідного органу та розподіл обов’язків між його членами.

Стаття 23. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів

1. Під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту.

2. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов’язково повинні містити:

1) позначку, що сертифікат відкритого ключа виданий як кваліфікований сертифікат відкритого ключа;

2) позначку, що сертифікат відкритого ключа виданий в Україні;

3) ідентифікаційні дані, які однозначно визначають кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, засвідчувальний центр або центральний засвідчувальний орган, які видали кваліфікований сертифікат відкритого ключа (далі - суб’єкти, які видали сертифікат), у тому числі обов’язково:

для юридичної особи: найменування та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, за якими здійснено її державну реєстрацію;

для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), за якими здійснено її державну реєстрацію;

4) ідентифікаційні дані, які однозначно визначають користувача електронних довірчих послуг, у тому числі обов’язково:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) підписувача та унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) або;

найменування або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) створювача електронної печатки та код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, за якими здійснено його державну реєстрацію, або унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

5) місцезнаходження юридичної особи, якій видано кваліфікований сертифікат відкритого ключа;

6) значення відкритого ключа, який відповідає особистому ключу;

7) відомості про початок та закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

8) серійний номер кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, унікальний для суб’єкта, який видав сертифікат;

9) кваліфікований електронний підпис або кваліфіковану електронну печатку, створені суб’єктом, який видав сертифікат;

10) відомості щодо розміщення у вільному доступі кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів суб’єкта, який видав сертифікат;

11) відомості щодо розміщення інформації, необхідної для отримання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів;

12) відомості про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки (для кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки);

13) відомості про обмеження використання кваліфікованого електронного підпису чи печатки (для кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки);

14) ім’я (імена) домену, що належить фізичній або юридичній особі, якій видано сертифікат відкритого ключа (для кваліфікованого сертифіката автентифікації веб-сайту).

3. Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів можуть містити інші ідентифікаційні дані фізичних або юридичних осіб, необов’язкові додаткові спеціальні атрибути, визначені у стандартах для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів. Ці атрибути не повинні впливати на інтероперабельність і визнання кваліфікованих електронних підписів.

4. Обов’язкові вимоги до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

5. Правочин, вчинений в електронній формі, може бути визнаний судом недійсним у разі, коли під час його вчинення використовувався кваліфікований електронний підпис чи печатка, кваліфікований сертифікат якого/якої не містить відомостей, передбачених частиною другою цієї статті, або містить недостовірні відомості.

Стаття 24. Чинність кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів

1. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається чинним у разі, якщо на момент перевірки чинності:

строк дії, зазначений у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не закінчився;

суб’єктом, який видав сертифікат, статус кваліфікованого сертифіката відкритого ключа не змінено на скасований або блокований з підстав, визначених цим Законом;

за попередніми двома ознаками був чинним кваліфікований сертифікат відкритого ключа суб’єкта, який видав сертифікат.

2. Суб’єкти, які видають сертифікати відкритих ключів, не повинні видавати кваліфіковані сертифікати відкритих ключів із строком дії, що перевищує строк дії їх власних кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

3. Інформація про статус кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надається суб’єктами, що видали сертифікати, засобами їх інформаційно-телекомунікаційної системи цілодобово.

4. Доступ до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надається суб’єктами, що видали сертифікати, з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту персональних даних.

Стаття 25. Скасування, блокування та поновлення кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів

1. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа не пізніше ніж протягом двох годин скасовується суб’єктом, який видав сертифікат, у разі:

1) подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про скасування виданого йому кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи-користувача;

2) надходження до суб’єкта, який видав сертифікат, документа, що підтверджує:

смерть фізичної особи - підписувача;

припинення діяльності створювача електронної печатки;

зміни ідентифікаційних даних користувача електронних довірчих послуг;

факт державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення діяльності в установленому законодавством порядку юридичної особи;

надання користувачем електронних довірчих послуг недостовірних ідентифікаційних даних під час формування його кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

факт компрометації особистого ключа користувача електронних довірчих послуг, виявлений самостійно користувачем або контролюючим органом під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, оголошення підписувача померлим, визнання безвісно відсутнім, недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, визнання користувача електронних довірчих послуг банкрутом.

2. Самопідписаний сертифікат електронної печатки центрального засвідчувального органу не пізніше ніж протягом 24 годин скасовується центральним засвідчувальним органом у разі:

підтвердження факту компрометації особистого ключа центрального засвідчувального органу, виявленого ним самостійно або контролюючим органом під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про скасування самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу.

3. У разі подання повідомлення про прийняття кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг рішення про припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр на основі відповідного рішення скасовує кваліфікований сертифікат відкритого ключа, виданий цьому надавачу відповідно до вимог цього Закону.

4. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається скасованим з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на скасований.

5. Скасований кваліфікований сертифікат відкритого ключа поновленню не підлягає.

6. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа не пізніше ніж протягом двох годин блокується суб’єктом, який видав сертифікат, у разі:

подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про блокування виданого йому кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи-користувача;

повідомлення користувачем електронних довірчих послуг або контролюючим органом про підозру в компрометації особистого ключа користувача електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;

порушення користувачем електронних довірчих послуг істотних умов договору про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг.

7. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа, виданий центральним засвідчувальним органом, також блокується у разі прийняття рішення контролюючим органом про блокування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг за результатами здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до вимог цього Закону.

8. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається заблокованим з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на заблокований.

9. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа, статус якого змінено на заблокований, у період блокування не використовується.

10. Заблокований кваліфікований сертифікат відкритого ключа не пізніше ніж протягом двох годин поновлюється суб’єктом, який видав сертифікат, у разі:

подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про поновлення його заблокованого кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (якщо блокування здійснено на підставі заяви про блокування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа);

повідомлення про встановлення недостовірності інформації щодо факту компрометації особистого ключа користувачем електронних довірчих послуг або контролюючим органом, який раніше повідомив про цю підозру;

надходження до суб’єкта, який видав сертифікат, повідомлення про прийняття рішення суду про поновлення кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, що набрало законної сили.

11. Заблокований кваліфікований сертифікат відкритого ключа, виданий центральним засвідчувальним органом, також поновлюється відповідно до вимог цього Закону в разі:

відновлення статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

набрання законної сили рішенням суду на користь надавача електронних довірчих послуг.

12. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа, який був заблокований, відновлює свою чинність з моменту його поновлення.

13. Кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається поновленим з моменту зміни суб’єктом, який видав сертифікат, статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа на поновлений.

14. Суб’єкт, який видав кваліфікований сертифікат відкритого ключа, повинен забезпечити доступ до інформації про дату та час зміни статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

Стаття 26. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу

1. Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу включає:

формування кваліфікованої електронної позначки часу;

передачу кваліфікованої електронної позначки часу користувачеві електронної довірчої послуги.

Кваліфікована електронна позначка часу має презумпцію точності дати та часу, на які вона вказує, та цілісності електронних даних, з якими ці дата та час пов’язані.

2. Кваліфікована електронна позначка часу повинна забезпечувати:

зв’язок дати і часу з електронними даними в такий спосіб, що цілком виключає можливість непомітної зміни електронних даних;

точність часу в програмно-технічному комплексі кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, що синхронізується із Всесвітнім координованим часом (UTC) з точністю до секунди.

3. До кваліфікованої електронної позначки часу додається створений для неї удосконалений електронний підпис чи удосконалена електронна печатка.

4. Використання кваліфікованої електронної позначки часу для постійного зберігання електронних даних є обов’язковим.

5. Обов’язкові вимоги до процедур надання кваліфікованої електронної довірчої послуги надання кваліфікованої електронної позначки часу, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки

1. Кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки повинна відповідати таким вимогам:

надаватися одним чи кількома кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг;

повинна забезпечуватись електронна ідентифікація відправника;

перед доставкою електронних даних повинна забезпечуватися електронна ідентифікація отримувача;

до електронних даних, що відправляються, додається створений для них удосконалений електронний підпис чи удосконалена електронна печатка кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

відправник і отримувач електронних даних повинні бути повідомлені про будь-яку зміну електронних даних, необхідну для відправки або отримання цих даних;

дата і час відправки, отримання та будь-яка зміна електронних даних повинні фіксуватися з використанням кваліфікованої електронної позначки часу;

у разі відправки електронних даних між двома або більше кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг наведені вище вимоги повинні застосовуватися до всіх кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

2. Обов’язкові вимоги до кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Електронні дані, які відправлені та отримані з використанням кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, не можуть бути позбавлені юридичної сили і можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму, якщо такі дані відповідають вимогам до кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки.

4. Електронні дані, які відправлені та отримані з використанням кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, мають презумпцію цілісності електронних даних, їх гарантованої передачі ідентифікованим відправником та гарантованого отримання ідентифікованим отримувачем, а також точності дати і часу відправки та отримання електронних даних, які вказуються під час надання цієї послуги.

Стаття 28. Кваліфікована електронна довірча послуга зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами

1. Кваліфікована електронна довірча послуга зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток та сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, забезпечує зберігання раніше створених кваліфікованих електронних підписів чи печаток та сформованих сертифікатів, пов’язаних з цими послугами, протягом строку, визначеного законодавством у сфері архівної справи для зберігання паперових документів.

2. Обов’язкові вимоги до кваліфікованої електронної довірчої послуги зберігання кваліфікованих електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов’язаних з такими послугами, а також порядок перевірки їх дотримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Особливості надання кваліфікованих електронних довірчих послуг центральним засвідчувальним органом

1. Центральний засвідчувальний орган надає кваліфіковану електронну довірчу послугу формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката відкритого ключа центрального засвідчувального органу.

Кваліфікована електронна довірча послуга формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки надається центральним засвідчувальним органом на підставі заяви про надання такої послуги та укладеного договору про надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, форми яких встановлюються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.

2. Договір про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки повинен містити умови щодо:

порядку надання послуг, що відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, та регламенту роботи центрального засвідчувального органу;

строку його дії;

підстав для внесення змін або розірвання договору про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки.

Підставами для розірвання договору про надання центральним засвідчувальним органом кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки є:

виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку;

недотримання його істотних умов.

Центральний засвідчувальний орган надає кваліфіковану електронну довірчу послугу формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки безоплатно для органів державної влади, місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.

Центральний засвідчувальний орган під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки має право припиняти надання електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг у разі порушення ними законодавства у сфері електронних довірчих послуг та умов договору про надання електронних довірчих послуг.

3. Центральний засвідчувальний орган під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснює ідентифікацію юридичних та фізичних осіб та перевіряє їхню цивільну правоздатність і дієздатність на підставі наданих документів. Ідентифікаційні дані з наданих документів вносяться центральним засвідчувальним органом у кваліфікований сертифікат відкритого ключа фізичної чи юридичної особи.

4. Центральний засвідчувальний орган під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки зобов’язаний виконувати вимоги, які встановлено для кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

5. Програмно-технічний комплекс центрального засвідчувального органу, що використовується ним для надання кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, повинен відповідати вимогам, встановленим для програмно-технічного комплексу кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

6. Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності центрального засвідчувального органу під час надання ним кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, порядок взаємодії надавачів електронних довірчих послуг з центральним засвідчувальним органом у процесі надання ним кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки встановлюються регламентом роботи центрального засвідчувального органу.

Регламент роботи центрального засвідчувального органу затверджується та погоджується відповідно до вимог законодавства.

Стаття 30. Набуття статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг

1. Статусу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг юридичні особи, фізичні особи - підприємці набувають з дня внесення відомостей про них до Довірчого списку на підставі рішення центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру (у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів).

2. Юридичні особи, фізичні особи - підприємці для внесення відомостей про них до Довірчого списку подають до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру:

1) заяву про внесення до Довірчого списку;

2) документ, що дає змогу однозначно ідентифікувати фізичну особу - підприємця або представника юридичної особи;

3) засвідчену в установленому законодавством порядку копію атестата відповідності комплексної системи захисту інформації вимогам нормативних документів у сфері захисту інформації із засвідченою в установленому законодавством порядку копією позитивного експертного висновку за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації або засвідчену в установленому законодавством порядку копію документа про відповідність, складеного за результатами проведення процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг;

4) засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, які підтверджують право власності або право користування нежилими приміщеннями, які використовуватимуться для розміщення всіх складових програмно-технічного комплексу, що забезпечуватимуть надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

5) персональний та посадовий склад працівників, обов’язки яких будуть безпосередньо пов’язані з наданням кваліфікованих електронних довірчих послуг;

6) засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, які підтверджують освітньо-кваліфікаційний рівень та трирічний стаж роботи за фахом найманих працівників, обов’язки яких будуть безпосередньо пов’язані з наданням кваліфікованих електронних довірчих послуг;

7) засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, які підтверджують право власності або право користування засобами кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуватимуться для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

8) засвідчену в установленому законодавством порядку копію договору страхування цивільно-правової відповідальності або засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують внесення коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) для забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути заподіяні кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг користувачам електронних довірчих послуг унаслідок неналежного виконання своїх обов’язків;

9) засвідчену в установленому законодавством порядку копію регламенту роботи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, погодженого з контролюючим органом (або засвідчувальним центром - для надавачів електронних довірчих послуг, що вносяться до Довірчого списку за поданням засвідчувального центру), що відповідає вимогам до регламенту кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

10) копії документів, передбачених пунктами 1-9 цієї частини, в електронній формі.

У разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів відомості до Довірчого списку вносяться за поданням засвідчувального центру.

3. У разі якщо юридична особа, фізична особа - підприємець має намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги через відокремлені пункти реєстрації, разом із документами, передбаченими частиною другою цієї статті, до центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру подаються відомості про відокремлені пункти реєстрації та їхніх працівників, обов’язки яких будуть безпосередньо пов’язані з наданням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

4. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр за результатами розгляду поданих документів протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення до Довірчого списку приймає рішення про внесення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг або надсилає вмотивовану відмову у внесенні відомостей до Довірчого списку.

5. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг на підставі прийнятого центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром рішення про внесення відомостей про нього до Довірчого списку засвідчує свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі відповідно до вимог регламенту роботи центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

6. Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр приймає рішення про відмову у внесенні відомостей до Довірчого списку в разі:

подання не в повному обсязі документів, передбачених частиною другою цієї статті;

виявлення в заяві про внесення до Довірчого списку та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

7. Зміна відомостей про кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, що містяться в Довірчому списку, є підставою для внесення змін до Довірчого списку.

Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг у разі виникнення підстав для внесення змін до Довірчого списку зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня настання таких підстав подати до органу, який приймав рішення про внесення відомостей про нього до Довірчого списку, заяву про внесення змін до Довірчого списку разом з документами, що підтверджують відповідні зміни.

Центральний засвідчувальний орган протягом п’яти календарних днів з дня реєстрації заяви про внесення змін до Довірчого списку зобов’язаний внести відповідні зміни до Довірчого списку або надати вмотивовану відмову у внесенні до Довірчого списку.

Центральний засвідчувальний орган або засвідчувальний центр надає вмотивовану відмову у внесенні змін до Довірчого списку в разі:

неподання документів, що є підставою для внесення відповідних змін до Довірчого списку;

виявлення в заяві про внесення змін до Довірчого списку та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, пошкоджень, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст, виправлень або дописок.

8. Засвідчувальний центр протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про внесення відомостей про кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг до Довірчого списку або отримання від такого надавача заяви про внесення змін до Довірчого списку повідомляє центральний засвідчувальний орган, який протягом двох робочих днів з дня реєстрації повідомлення засвідчувального центру вносить відповідні зміни до Довірчого списку.

9. Центральний засвідчувальний орган приймає рішення про виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку в разі отримання:

заяви кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про виключення відомостей про нього з Довірчого списку;

подання засвідчувального центру про виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку;

подання контролюючого органу про виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

інформації про припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення діяльності в установленому законодавством порядку юридичної особи);

інформації про смерть кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (фізичної особи - підприємця);

інформації про набрання законної сили рішенням суду про виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку, оголошення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг померлим, визнання його безвісно відсутнім, недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, визнання кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг банкрутом.

Стаття 31. Припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг

1. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг припиняє свою діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг у разі:

прийняття центральним засвідчувальним органом рішення про виключення його з Довірчого списку;

прийняття ним рішення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, що зазначені у Довірчому списку;

припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи припинення діяльності в установленому законодавством порядку юридичної особи);

набрання законної сили рішенням суду про виключення його з Довірчого списку, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім, недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, визнання його банкрутом.

2. Про прийняття рішення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний повідомити користувачам електронних довірчих послуг, центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру та контролюючому органу не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня прийняття такого рішення.

3. Центральний засвідчувальний орган та/або засвідчувальний центр зобов’язаний оприлюднити інформацію про рішення відповідно центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру щодо припинення кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг надання кваліфікованих електронних довірчих послуг чи виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг центральним засвідчувальним органом з Довірчого списку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом:

розміщення інформації про це рішення на своєму офіційному веб-сайті;

надіслання кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг повідомлення про це рішення із зазначенням підстав для скасування.

4. Центральний засвідчувальний орган та/або засвідчувальний центр зобов’язаний опублікувати на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня одержання повідомлення про настання підстав, передбачених абзацами третім - п’ятим частини першої цієї статті.

Повідомлення центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг повинно містити дату опублікування.

5. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг припиняє свою діяльність з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг через три місяці з дня опублікування відповідно центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг.

6. З моменту опублікування відповідно центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та до дня припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний надавати електронні довірчі послуги, крім формування нових кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

7. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний надіслати центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру план припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг протягом 15 робочих днів з дня опублікування на офіційному веб-сайті центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру повідомлення про припинення ним надання кваліфікованих електронних довірчих послуг.

План припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг розглядається та погоджується центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром (у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів) протягом 15 робочих днів з дня його реєстрації.

У разі непогодження плану припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг центральним засвідчувальним органом або засвідчувальним центром кваліфікованому надавачу електронних довірчих послуг надається вмотивована відмова.

У разі відмови кваліфікований надавач електронних довірчих послуг повинен повторно надіслати доопрацьований план припинення діяльності з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг протягом 15 робочих днів з дня отримання такої відмови від центрального засвідчувального органу або засвідчувального центру.

8. Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг, що припиняє надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, зобов’язаний забезпечити захист прав користувачів шляхом повернення коштів за послуги, що не можуть надаватися в подальшому, якщо вони були попередньо оплачені.

9. Усі кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, що були сформовані кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг підписувачам чи створювачам електронної печатки, скасовуються відповідно до вимог цього Закону у день, визначений відповідно до частини п’ятої цієї статті як дата припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, чи у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

10. Центральний засвідчувальний орган у день, визначений відповідно до частини п’ятої цієї статті як дата припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг, повинен внести відповідні зміни до Довірчого списку.

11. У разі припинення надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікований надавач електронних довірчих послуг зобов’язаний передати центральному засвідчувальному органу або засвідчувальному центру документовану інформацію (документи, на підставі яких користувачам надавалися кваліфіковані електронні довірчі послуги та були сформовані, блоковані, поновлені, скасовані кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, усі сформовані кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, а також реєстри сформованих кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів), що забезпечить довгострокове збереження юридичної сили кваліфікованих електронних підписів та печаток, створених для пов’язаних з ними електронних даних користувачів електронних довірчих послуг, шляхом забезпечення можливості їх перевірки.

12. Порядок зберігання документованої інформації та її передавання центральному засвідчувальному органу в разі припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.

13. Порядок передавання документованої інформації до засвідчувального центру в разі припинення діяльності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг встановлюється Національним банком України.

Розділ V 
НАГЛЯД (КОНТРОЛЬ) У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ

Стаття 32. Оцінка відповідності у сфері електронних довірчих послуг

1. Для доведення відповідності вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, що ними надаються, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, які мають намір надавати електронні довірчі послуги, можуть за власний рахунок пройти процедуру оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг.

2. Оцінка відповідності у сфері електронних довірчих послуг здійснюється органами з оцінки відповідності, акредитованими відповідно до законодавства у сфері акредитації.

3. Оцінка відповідності вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, що ними надаються, здійснюється з урахуванням вимог законодавства щодо порядку надання і використання кваліфікованих електронних довірчих послуг, у тому числі у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, а також з урахуванням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

4. Кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, які пройшли процедуру оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг та відомості про яких були внесені до Довірчого списку, повинні кожні 24 місяці за власний рахунок проходити процедуру оцінки відповідності для доведення того, що вони та електронні довірчі послуги, які ними надаються, відповідають вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, що ними надаються.

5. Про результати оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг повинні повідомити контролюючий орган шляхом надання копії документа про відповідність вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, що ними надаються, не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання.

6. Проведення процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг

1. Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг здійснює контролюючий орган.

2. Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг здійснюються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Контролюючий орган здійснює такі планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг:

1) перевірку кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (його відокремлених пунктів реєстрації) або надання запиту до органу з оцінки відповідності щодо проведення процедури оцінки відповідності кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг за його власний рахунок для підтвердження того, що він та електронні довірчі послуги, які ним надаються, відповідають вимогам до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та послуг, що ними надаються;

2) перевірку засвідчувального центру;

3) перевірку центрального засвідчувального органу.

4. Контролюючий орган здійснює такі позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг:

1) перевірку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за їхніми заявами;

2) перевірку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг у разі виявлення та підтвердження недостовірності даних у поданих ними документах;

3) перевірку виконання кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

4) перевірку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг після отримання інформації чи повідомлення про порушення вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг від засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу, суду, користувачів електронних довірчих послуг або третіх осіб.

5. За результатами проведення перевірок кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг (їхніх відокремлених пунктів реєстрації), засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу контролюючий орган вживає таких заходів реагування:

1) вимагає від кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу усунення порушень вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг в установлений приписом строк;

2) приймає рішення про блокування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, самопідписаного сертифіката електронної печатки засвідчувального центру, самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу в разі, якщо під час перевірки виявлено факти компрометації особистого ключа.

Рішення про блокування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, самопідписаного сертифіката електронної печатки центрального засвідчувального органу контролюючий орган надсилає центральному засвідчувальному органу в день його прийняття.

Рішення про блокування самопідписаного сертифіката електронної печатки засвідчувального центру контролюючий орган надсилає засвідчувальному центру та центральному засвідчувальному органу в день його прийняття;

3) надсилає центральному засвідчувальному органу подання про виключення кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг з Довірчого списку в разі:

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг без чинних документів, визначених законодавством, що підтверджують відповідність комплексної системи захисту інформації інформаційно-телекомунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг та засобів захисту інформації у її складі вимогам нормативно-правових актів у сфері технічного та криптографічного захисту інформації, або документів про відповідність за результатами проходження процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг;

непроходження додаткової державної експертизи комплексної системи захисту інформації або процедури оцінки відповідності інформаційно-телекомунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у разі модернізації апаратного, апаратно-програмного пристрою чи програмного забезпечення, що входять до складу програмно-технічного комплексу, яка не передбачена проектною чи експлуатаційною документацією до комплексної системи захисту інформації інформаційно-телекомунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг за відсутності у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг поточного рахунка із спеціальним режимом використання у банку (рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) з необхідним обсягом коштів або чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності з необхідним розміром страхової суми, що встановлені частиною третьоюстатті 16 цього Закону, для забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути завдані користувачам електронних довірчих послуг або третім особам внаслідок неналежного виконання кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг своїх зобов’язань;

порушення вимог до умов експлуатації комплексної системи захисту інформації інформаційно-телекомунікаційної системи кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;

неусунення виявлених під час перевірки порушень в установлений  приписом строк;

надання кваліфікованих електронних довірчих послуг кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг без чинних документів, визначених законодавством, що підтверджують його право власності та/або право користування засобами кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які використовуються для надання кваліфікованих електронних довірчих послуг;

встановлення факту надання недостовірних відомостей, наведених у документах, поданих кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг для внесення відомостей про нього до Довірчого списку.

6. Протягом місяця з дня генерації центральним засвідчувальним органом пар ключів та формування відповідних самопідписаних сертифікатів електронних печаток центрального засвідчувального органу контролюючий орган проводить позапланову перевірку центрального засвідчувального органу в частині захисту інформації у програмно-технічному комплексі центрального засвідчувального органу.

У разі виявлення порушень вимог, встановлених законодавством для центрального засвідчувального органу, контролюючий орган інформує Кабінет Міністрів України про виявлені порушення та пропонує центральному засвідчувальному органу шляхи їх усунення.

Щороку до 1 квітня контролюючий орган готує та подає до Кабінету Міністрів України звіт про оцінку діяльності суб’єктів відносин у сфері електронних довірчих послуг щодо дотримання вимог законодавства.

Стаття 34. Повноваження посадових осіб контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг

1. Посадові особи контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг мають право:

здійснювати виїзні та невиїзні заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг;

у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг видавати обов’язкові для виконання кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг приписи про усунення порушень і визначати строк усунення виявлених порушень;

накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;

звертатися до суду щодо застосування заходів реагування;

виконувати інші повноваження, визначені законом.

Стаття 35. Довірчий список

1. Центральний засвідчувальний орган впроваджує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті Довірчий список, в якому міститься інформація про кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг разом з інформацією про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають.

Довірчий список повинен впроваджуватися, підтримуватися в актуальному стані та публікуватися в безпечному режимі з обов’язковим додаванням електронної печатки центрального засвідчувального органу у вигляді, придатному для автоматичної обробки.

Інформація, що міститься у Довірчому списку, є відкритою.

2. Обов’язкові вимоги до Довірчого списку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок ведення Довірчого списку затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.

Стаття 36. Відповідальність у сфері електронних довірчих послуг

1. Шкода, заподіяна користувачеві електронних довірчих послуг надавачами електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом чи контролюючим органом, підлягає відшкодуванню у повному розмірі в установленому законом порядку.

2. Особи, винні в порушенні вимог цього Закону або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері електронних довірчих послуг, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.

3. Спори, що виникають у сфері електронних довірчих послуг, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Розділ VI 
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 37. Участь у міжнародному співробітництві у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, зокрема на основі міжнародних договорів України.

2. Участь України у міжнародному співробітництві у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації здійснюється в порядку, встановленому законом.

3. У разі якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила міжнародних договорів України.

Стаття 38. Визнання іноземних електронних довірчих послуг

1. Електронні довірчі послуги, що надаються відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах, визнаються в Україні електронними довірчими послугами того самого виду в разі відповідності хоча б одній з таких умов:

кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держави відповідає вимогам цього Закону, що підтверджується центральним засвідчувальним органом (або засвідчувальним центром у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів);

кваліфікований надавач електронних довірчих послуг внесений до Довірчого списку держави, з якою Україна уклала відповідний двосторонній або багатосторонній міжнародний договір.

2. Електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.

3. Порядок використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII 
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім статті 10, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про електронний цифровий підпис" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 276; 2009 р., № 24, ст. 296; 2013 р., № 37, ст. 488; 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 47, ст. 800).

3. Внести зміни до таких законів України:

1) у статті 7 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами):

пункт 26 викласти в такій редакції:

"26) створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення відомостей про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, до Довірчого списку згідно з вимогами Закону України "Про електронні довірчі послуги";

доповнити пунктом 26-1 такого змісту:

"26-1) здійснює державне регулювання з питань електронної ідентифікації у банківській системі України, для чого встановлює:

вимоги, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, що надають кваліфіковані електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, у тому числі вимоги до їх програмно-технічних комплексів;

порядок надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів;

порядок надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів";

2) у Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 24, ст. 885; 2015 р., № 45, ст. 410):

а) частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

"Відносини, пов’язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги";

б) частину першу статті 7 викласти в такій редакції:

"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги";

в) у статті 12 слова "може проводитися" замінити словом "проводиться";

3) у Законі України "Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 25, ст. 890, № 29, ст. 946):

а) абзац третій статті 3 викласти в такій редакції:

"участь у формуванні та реалізації державної політики у сферах електронного документообігу (в частині захисту інформації державних органів та органів місцевого самоврядування), електронної ідентифікації (з використанням електронних довірчих послуг), електронних довірчих послуг (у частині встановлення вимог з безпеки та захисту інформації під час надання та використання електронних довірчих послуг, контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг)";

б) у частині першій статті 14:

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2) участь у формуванні та реалізації державної політики у сферах електронного документообігу (в частині захисту інформації державних органів та органів місцевого самоврядування), електронної ідентифікації (з використанням електронних довірчих послуг), електронних довірчих послуг (у частині встановлення вимог з безпеки та захисту інформації під час надання та використання електронних довірчих послуг, контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг)";

абзац третій пункту 29 викласти в такій редакції:

"дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг";

пункти 37 і 43 викласти в такій редакції:

"37) встановлення вимог з безпеки та захисту інформації до кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та їхніх відокремлених пунктів реєстрації";

"43) погодження проектів (завдань) створення та розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем, систем спеціального зв’язку, систем електронного документообігу (в частині захисту інформації), у яких оброблятимуться державні інформаційні ресурси та інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом, програмно-технічних комплексів надавачів електронних довірчих послуг, засвідчувального центру та центрального засвідчувального органу (в частині захисту інформації), організація проведення їх експертної оцінки";

в) у частині першій статті 15:

абзац четвертий пункту 5 викласти в такій редакції:

"кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, їхніх відокремлених пунктів реєстрації, засвідчувального центру, центрального засвідчувального органу щодо дотримання вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг";

пункт 19 викласти в такій редакції:

"19) звертатися до суду в разі виникнення спорів з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації, криптографічного та технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, спорів у сфері електронних довірчих послуг, а також у разі виникнення інших спорів у порядку, встановленому законом".

4. Акредитовані центри сертифікації ключів, утворені відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", які мають намір надавати кваліфіковані електронні довірчі послуги, автоматично вносяться центральним засвідчувальним органом до Довірчого списку як кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

5. Електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

6. Електронні дані з накладеним електронним цифровим підписом, який підтверджено з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа, визнаються після набрання чинності Законом України "Про електронні довірчі послуги" електронними даними із створеним кваліфікованим електронним підписом, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

7. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

8. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

 

21. Проек Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами  під час здійснення досудового розслідування» № 7275 від 10.11.2017

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9—13, ст. 88):

1) у частині першій статті 3:

доповнити частину пунктом 161 такого змісту:

“161) інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, — особа, щодо якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом;”;

пункт 25 після слова “арешт,” доповнити словами “інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування,”;

2) у статті 27:

назву статті викласти в такій редакції:

“Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій”;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“5. Під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.”;

3) частину шосту статті 28 після слова “потерпілий,” доповнити словами “інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування,”;

4) частину другу статті 60 доповнити пунктом 11 такого змісту:

“11) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань”;

5) частину третю статті 87 доповнити пунктами 3 і 4 такого змісту:

“3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.”;

6) частину четверту статті 99 викласти у такій редакції:

“4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, здійснені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.”;

7) частину другу статті 104 доповнити абзацом такого змісту:

“Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів проведений слідчим, прокурором під час здійснення обшуку є невід’ємним додатком до протоколу. Дії і обставини проведення обшуку, які не зафіксовані на ньому, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані у якості доказів у кримінальному провадженні.”;

8) у статті 107:

у частині першій:

слова “в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею” виключити;

доповнити частину абзацами такого змісту:

“Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних.

Право безперешкодної фіксації проведення обшуку за допомогою відеозапису надається стороні захисту.”;

у частині четвертій:

перше речення після слів “кримінального провадження” доповнити словами “під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та”;

доповнити частину абзацом такого змісту:

“Слідчий суддя, суд може обмежити чи заборонити доступ сторін кримінального провадження з боку захисту до результатів технічного запису з метою забезпечення недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування у разі, якщо на обґрунтування клопотання про проведення обшуку слідчий, прокурор надали результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій.”;

9) пункт 7 частини другої статті 160 після слів “речей і” доповнити словами “оригіналів або копій”;

10) пункт 6 частини першої статті 164 після слів “речі і” доповнити словами “оригінали або копії”;

11) у статті 165:

частину третю після слів “речей і” доповнити словами “оригіналів або копій”;

у частині четвертій:

перше речення після слова “вилучених” доповнити словом “оригіналів”;

у другому реченні слова “вилучених документів” замінити словами “документів, які вилучаються, або оригінали яких вилучаються”;

12) частину другу статті 168 доповнити абзацами такого змісту:

“Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, яка на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.”;

13) у першому реченні частини першої статті 214 слово “та” виключити, а після слів “розпочати розслідування” доповнити словами і цифрами “та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань”;

14) у статті 222:

у частині першій після слів “розголошувати лише з” доповнити словом   “письмового”;

у частині другій слова “У необхідних випадках” виключити;

15) у статті 236:

частину першу після слова “представник” доповнити словом                     “, адвокат”;

частину третю доповнити реченням такого змісту: “Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку.”;

16) у статті 284:

частину першу доповнити пунктом 10 такого змісту:

“10) існує не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того ж діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності.”;

частину четверту після цифри “9” доповнити цифрою “10”;

частину сьому після цифри “9” доповнити цифрою “10”;

17) у частині першій статті 303:

пункт 1 після слів “володільцем тимчасово вилученого майна” доповнити словами “іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування”;

доповнити частину пунктом 91 такого змісту:

“91) рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування — особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником”;

18) частину першу статті 308 після слова “потерпілий” доповнити словами “, інші особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування,”;

19) пункт 2 частини третьої статті 314 після цифр “4-8” доповнити цифрою “10”;

20) пункт 4 частини другої статті 315 доповнити абзацом такого змісту:

“здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні”.

2. У статті 387 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131 із наступними змінами):

у частині першій після слів “Розголошення без” доповнити словом “письмового”;

у частині другій:

в абзаці першому слова “якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність” виключити;

в абзаці другому слова “виправними роботами на строк до двох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років”;

доповнити частиною третьою такого змісту:

“3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.”

3. Частину першу статті 15 Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 46, ст. 366 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту:

“з метою узагальнення відомостей про порушення прав чи законних інтересів осіб правоохоронними органами та підготовки керівникам таких органів обов’язкових до розгляду рекомендацій, у тому числі про необхідність вжиття відповідних заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, утворює комісію з представників органів державної влади, правозахисних організацій та громадських об’єднань установ та організацій у сфері захисту підприємницької діяльності та визначає порядок її роботи.”.

ІI. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім норм в частині застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів, які набирають чинності з 1 січня 2019 року.

2. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Законом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

3. Протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону:

1) Кабінету Міністрів України:

протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону:

а)           привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

б)          забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

2) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

а) забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

б) вжити заходів щодо фінансового забезпечення судів, органів досудового розслідування, прокуратури засобами аудіо-, відеофіксації судових засідань та процесуальних дій;

2) Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Національному антикорупційному бюро України привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

22. Проект Закону України «"Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" щодо святкових і неробочих днів» № 5496 від 06.12.2016

 

Верховна Рада України постановляє:

  І. Третій абзац частини першої та другий абзац частини другої статті 73 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) викласти в такій редакції:

 "25 грудня і 7 січня – Різдво Христове"

ІІ. Прикінцеві положення.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування.

Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

 

23. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків» від 29.09.2017 № 822

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

25 жовтня 2017 р.

за № 1306/31174

Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків

Відповідно до статей 41, 63, 70 глави 6 розділу ІІ Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 року за № 2211/24743.

3. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Державній фіскальній службі України забезпечити розміщення цього наказу на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

29.09.2017 № 822

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

25 жовтня 2017 р.

за № 1306/31174

ПОЛОЖЕННЯ

про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків

І. Загальні положення

1. Це Положення розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

2. Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

3. Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

4. Цим Положенням визначаються порядок та процедура:

повідомлення фізичної особи - платника податків про мету збору персональних даних, їх склад, а також про її права та обов’язки як суб’єкта персональних даних;

реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі;

обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку або інформацію (далі - відмітка) в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта;

формування та ведення Державного реєстру;

подання облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

подання заяви про зміну даних, що вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків, або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта;

видачі документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта;

формування реєстраційного номера облікової картки платника податків;

ведення документів, пов’язаних із реєстрацією фізичних осіб у Державному реєстрі.

5. Цим Положенням визначаються форми:

облікової картки фізичної особи - платника податків (далі - Облікова картка);

повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Повідомлення);

заяви про зміну даних, що вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта) (далі - Заява про внесення змін);

заяви про отримання відомостей з Державного реєстру про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків (далі - Заява про отримання відомостей);

відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, що вноситься до паспортів у формі книжечки фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган;

даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що вносяться до паспорта громадянина України у формі книжечки;

картки платника податків - документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта;

документів, пов’язаних із реєстрацією фізичних осіб у Державному реєстрі.

6. Внесення до паспорта у формі картки інформації щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган) здійснюється відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон).

За результатами внесення до паспорта у формі картки реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру або повідомлення про відмову від його прийняття Державна міграційна служба України (далі - ДМС) направляє до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) відомості про номер паспорта, до якого внесено таку інформацію, орган, що його оформив, та дату видачі паспорта для внесення такої інформації до Державного реєстру в електронній формі на центральному рівні відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр).

ІІ. Поняття реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі

1. Усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

2. Реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі проводиться в такому порядку:

отримання та перевірка документів, які подаються фізичними особами до контролюючого органу для проведення реєстрації, обліку, внесення змін, щодо додержання повноти відомостей, зазначених в Обліковій картці, Повідомленні або Заяві про внесення змін;

включення до Державного реєстру відомостей про фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

оформлення і видача документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі;

внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру;

внесення до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган, відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

3. На виконання норм Закону України "Про захист персональних даних" при реєстрації фізичної особи в Державному реєстрі або в окремому реєстрі Державного реєстру контролюючий орган надає фізичній особі, яка подає Облікову картку (Повідомлення або Заяву про внесення змін), для ознайомлення з положеннями статей 8 та 12 Закону України "Про захист персональних даних" та статей 17, 63 та 70 Податкового кодексу Україниповідомлення про склад та мету збору персональних даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, права та обов’язки фізичної особи - платника податків (додаток 1).

III. Вимоги до документів, які подаються фізичними особами для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру

1. Для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру використовуються дані документа, що посвідчує особу:

1) для громадян України:

паспорт громадянина України (далі - паспорт);

паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);

тимчасове посвідчення громадянина України;

2) для іноземців та осіб без громадянства:

паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;

посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;

посвідчення біженця - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

Якщо в документах, що посвідчують особу, відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування особи або така інформація внесена до безконтактного електронного носія, який імплантовано у зазначені документи, особа пред’являє:

довідку про внесення інформації до Реєстру та видані документи, що складається у формі витягу з Реєстру;

довідку про реєстрацію місця проживання / перебування особи, видану органом реєстрації, якщо після формування витягу з Реєстру змінилися дані щодо місця проживання особи;

довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або довідку, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї (за наявності таких документів).

2. Документи, які відповідно до вимог цього Положення подаються (надсилаються рекомендованим листом) до контролюючого органу, повинні бути викладені українською мовою та не містити виправлень.

Якщо в документі, що посвідчує особу, зазначена інформація про прізвище та ім’я особи латинськими літерами, в Обліковій картці (Повідомленні, Заяві про внесення змін) для проведення реєстрації та/або внесення змін до Державного реєстру прізвище та ім’я вказуються українською мовою та через скісну риску латинськими літерами.

3. Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці, Заяві про внесення змін та/або Заяві про отримання відомостей повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До зазначених Заяв фізична особа додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу.

4. Документи, надіслані для проведення реєстрації, внесення змін або отримання відомостей з Державного реєстру засобами електронного зв’язку, оформлюються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу.

Правила, порядок та строки розгляду контролюючими органами документів, поданих засобами електронного зв’язку, є такими самими, як і для документів, поданих у паперовому вигляді.

5. До Облікової картки (Повідомлення, Заяви про внесення змін) вноситься така інформація:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);

дата народження;

місце народження (країна, область, район, населений пункт);

місце проживання / місцеперебування;

громадянство;

для іноземців - податковий номер у країні громадянства (за наявності);

реквізити документа, що посвідчує особу (назва документа, серія та/або номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ).

6. Громадяни України подають документи до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а ті, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання в Україні, - до будь-якого контролюючого органу. Документи також можуть бути подані через центри надання адміністративних послуг.

7. Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які проживають або перебувають за кордоном та не можуть прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, у разі необхідності реєстрації / внесення змін до Державного реєстру та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, можуть надіслати поштою на адресу ДФС Облікову картку/Заяву про внесення змін та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу. Підпис фізичної особи на Обліковій картці / Заяві про внесення змін та довіреність на реєстрацію / внесення змін до Державного реєстру та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, повинні бути засвідчені у встановленому законодавством порядку. При цьому документи, видані компетентними органами іноземної держави та складені іноземною мовою, повинні бути засвідчені в установленому законодавством України порядку та перекладені українською мовою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

8. Іноземці та особи без громадянства подають документи до територіальних органів ДФС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або до ДФС, а іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватись як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.

9. Приймання Облікових карток (Повідомлень, Заяв про внесення змін) та перевірка їх відповідності вимогам до оформлення документів, які подаються для реєстрації / внесення змін до Державного реєстру, здійснюються працівниками структурних підрозділів контролюючих органів, до функцій яких належить реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі.

IV. Державний реєстр

1. Державний реєстр формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів.

Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

2. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

громадянами України;

іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов’язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр.

Формування і функціонування Державного реєстру забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Захист інформації у Державному реєстрі забезпечується відповідно до вимог законодавства України у сфері захисту інформації.

4. Державний реєстр формується з інформації, що надходить від територіальних органів ДФС та від інших державних органів відповідно до законодавства.

5. Технічні та програмні засоби ведення Державного реєстру повинні забезпечувати:

контроль за повнотою внесення записів до Державного реєстру;

обробку, аналіз, накопичення та актуалізацію даних, що надходять до Державного реєстру;

зберігання відомостей про фізичних осіб протягом 75 років з дати внесення запису про їх смерть;

цілісність, доступність та конфіденційність інформації;

контроль за проведенням реєстраційних дій;

формування довідок, відомостей з Державного реєстру та документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі.

V. Відомості з Державного реєстру

1. До Державного реєстру включаються:

1) інформація з Облікових карток, Повідомлень, Заяв про внесення змін;

2) дані про фізичних осіб, а саме:

джерела отримання доходів;

об’єкти оподаткування;

сума нарахованих та/або отриманих доходів;

сума нарахованих та/або сплачених податків;

інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

3) відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме:

дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані;

інформація про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік;

місце провадження діяльності, телефони та інша додаткова інформація для зв’язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність;

види діяльності;

громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, - для іноземців;

системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.

2. Відомості з Державного реєстру використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України та є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

3. Інформація, що збирається, використовується, формується контролюючими органами у зв’язку з реєстрацією і обліком фізичних осіб, вноситься до Державного реєстру та використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

VI. Подання інформації до Державного реєстру

1. Фізична особа - платник податків зобов’язана подати до відповідного контролюючого органу Облікову картку/Повідомлення для реєстрації у Державному реєстрі відповідно до вимог цього Положення.

Фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.

При поданні Облікової картки (Повідомлення, Заяви про внесення змін) фізична особа зобов’язана подати відповідному контролюючому органу документи (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії за переліком, визначеним цим Положенням.

2. Юридичні особи, фізичні особи - підприємці, громадські формування, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, та органи місцевого самоврядування зобов’язані подавати до контролюючих органів інформацію про платників податків, об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, відповідно до Порядку подання інформації про платників податків, об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 (із змінами).

VII. Порядок реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків)

1. Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи - платника податків за формою № 1ДР (далі - Облікова картка № 1ДР) (додаток 2), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство).

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки документ, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) і копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

2. Для заповнення Облікової картки № 1ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу.

3. Облікова картка № 1ДР може бути подана через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі (після пред’явлення повертається) та її копії.

Для реєстрації іноземці та особи без громадянства додатково подають засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

Якщо довірена особа є іноземцем або особою без громадянства, до документа, що посвідчує її особу, вона додатково додає засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) та копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

4. Облікові картки № 1ДР малолітніх осіб (до 14 років) подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.

Облікові картки № 1ДР фізичних осіб, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними, подаються особами, які призначені опікунами (піклувальниками), за наявності документа, що посвідчує особу, яка визнана недієздатною, та документа, який посвідчує особу опікуна (піклувальника), та рішення про встановлення опіки (піклування).

У разі виникнення необхідності у реєстрації в Державному реєстрі малолітніх осіб, які залишились без піклування батьків та стосовно яких не прийнято рішення про встановлення опіки (піклування), документи на проведення реєстрації подаються представником органу опіки і піклування з документальним підтвердженням особи представника та його повноважень за наявності свідоцтва про народження.

5. Реєстрація іноземців та осіб без громадянства та/або видача документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, здійснюється відносно осіб, які перебувають на території України на законних підставах, встановлених Законами України"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" , та з урахуванням вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, та Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року № 884, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 року за № 944/27389.

6. Реєстрація фізичної особи у Державному реєстрі здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Облікової картки № 1ДР.

У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій Обліковій картці щодо внесення прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації (у разі неможливості виправлення недостовірних даних або помилок у встановлений строк) або продовжено строк реєстрації до десяти робочих днів.

7. За зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків (додаток 3)), відповідно до порядку, визначеного цим Положенням (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.

8. Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, надається протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи.

Громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якого контролюючого органу. У такому разі строк видачі документа може бути продовжено до п’яти робочих днів.

Іноземці та особи без громадянства отримують документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, у контролюючих органах, зазначених у пункті 8 розділу III цього Положення.

9. Для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, фізична особа пред’являє документ, що посвідчує особу.

Працівник контролюючого органу перед тим, як видати фізичній особі документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, зобов’язаний пересвідчитися, що в паспорті у формі книжечки відсутня відмітка про наявність у цієї особи права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта або таку відмітку скасовано (анульовано) та у паспорті у формі картки відсутній запис про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків. Якщо фізична особа має у своєму паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, вважається недійсним.

За бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, може бути виданий її представнику за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа (після пред’явлення повертається) та її копії.

Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичної особи, яка проживає або перебуває за кордоном та не може прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, може бути надісланий до закордонної дипломатичної установи України за місцезнаходженням особи за кордоном або за письмовим клопотанням особи на вказану нею адресу за кордоном.

Для видачі документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, іноземці та особи без громадянства додатково подають засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

10. Будь-яким контролюючим органом на прохання фізичної особи до паспорта у формі книжечки можуть бути внесені (сьома, восьма або дев’ята сторінки) дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 4 до цього Положення.

До паспорта у формі картки інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.

11. У разі виявлення помилок, порушень чи неточностей щодо внесення прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо, допущених при реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі, виправлення даних здійснюється шляхом внесення змін до Державного реєстру на підставі Заяви про внесення змін. Після виправлення помилок реєстраційний номер облікової картки платника податків не змінюється.

Контролюючий орган може змінити реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо порушення чи неточності не можна усунути шляхом внесення змін відповідно до абзацу першого цього пункту. Така зміна проводиться після перевірки чи з’ясування обставин допущення помилки, виявленої контролюючим органом самостійно чи за результатами розгляду звернення фізичної особи - платника податків. Про виявлення такого факту або про результати розгляду звернення контролюючий орган інформує фізичну особу - платника податків.

За зверненням (у довільній формі) фізичної особи - платника податків контролюючий орган протягом п’яти робочих днів з дня отримання звернення видає фізичній особі довідку про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення.

12. Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі малолітньої особи, видається одному з батьків (усиновителю, опікуну, піклувальнику) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.

13. Видача документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі, реєструється в журналі за формою, наведеною в додатку 6 до цього Положення.

14. Видача довідки про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків реєструється в журналі за формою, наведеною в додатку 7 до цього Положення.

15. Обліковим карткам № 1ДР фізичних осіб, які на момент набрання чинності Податковим кодексом України зареєстровані в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, видані органами державної податкової служби у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Податковим кодексом України, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов’язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі.

VIІI. Порядок обліку фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру

1. Фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред’являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

2. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

3. Фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання.

4. Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.

У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні щодо внесення серії та/або номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру.

5. Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі Державного реєстру - за серією та/або номером паспорта.

6. Процедура перевірки щодо можливості внесення відмітки до паспорта здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення.

За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається до відповідного контролюючого органу.

Якщо встановлено, що фізична особа, яка подала Повідомлення, обліковується в окремому реєстрі за іншими серією та/або номером паспорта, до відповідного контролюючого органу замість повідомлення-підтвердження надсилається відмова у повторній реєстрації в окремому реєстрі.

У такому разі контролюючий орган інформує фізичну особу про необхідність внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру у порядку, визначеному розділом IX цього Положення.

7. Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.

8. Після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДФС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії та/або номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.

ДФС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.

9. До паспорта у формі картки інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.

Для внесення під час оформлення паспорта у формі картки інформації про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідний контролюючий орган надає особі повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Повідомлення про відмову) за формою, наведеною в додатку 10 до цього Положення, для подання її до відповідного територіального органу / територіального підрозділу ДМС.

10. У разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта), а у разі наявності у паспорті відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.

11. Повідомлення за формою № 1П (заява за формою № 5ДРП), подане(а) до контролюючого органу, із зазначенням дати його (її) подання та дати внесення до паспорта або анулювання відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта реєструється в журналі обліку Повідомлень за формою № 1П / Заяв за формою № 5ДРП осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Журнал обліку), за формою, наведеною в додатку 11 до цього Положення.

12. Фізична особа, яка перебуває на обліку в окремому реєстрі Державного реєстру та через деякий час змінила свої переконання і бажає отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків, подає до відповідного контролюючого органу Облікову картку, заяву в довільній формі з викладенням свого прохання анулювати попередньо внесену відмітку з метою отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків та пред’являє паспорт. При цьому фізична особа в заяві зазначає, чи перебувала раніше на обліку у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків.

Реєстрація таких осіб у Державному реєстрі здійснюється в порядку, визначеному цим Положенням. Підставою для зняття з обліку фізичної особи в окремому реєстрі Державного реєстру є реєстрація її у Державному реєстрі.

Після подання такою особою Облікової картки для взяття її на облік у Державному реєстрі посадова особа контролюючого органу у разі, якщо відмітку внесено до паспорта у формі книжечки, анулює попередньо внесену відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Анулювання відмітки проводиться шляхом погашення відмітки по діагоналі штампом "Анульовано" або шляхом перекреслення вручну відмітки по діагоналі лінією, над якою здійснюється напис "Анульовано". Таке анулювання засвідчується під штампом погашення або лінією перекреслення підписом посадової особи із зазначенням дати і відбитком печатки контролюючого органу, якою засвідчуються картки платників податків.

IX. Порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення

1. Фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.

2. Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

3. Для заповнення Заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних.

Якщо зазначені документи видані не українською мовою, необхідно подати засвідчені в установленому законодавством порядку переклади цих документів українською мовою (після пред’явлення повертаються) та їх копії.

4. Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п’яти робочих днів.

5. У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій Заяві за формою № 5ДР фізичній особі може бути відмовлено у внесенні змін та/або видачі документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, або внесенні відмітки до паспорта.

6. У Заяві за формою № 5ДР в обов’язковому порядку зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

7. Заява за формою № 5ДР стосовно малолітньої особи подається одним з батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності документа, що посвідчує його особу, та свідоцтва про народження дитини. Якщо зазначені документи видані не українською мовою, необхідно подати засвідчені в установленому законодавством порядку переклади цих документів українською мовою (після пред’явлення повертаються) та їх копії.

Заява за формою № 5ДР стосовно фізичної особи, яка визнана недієздатною або обмежено дієздатною, подається особою, яка призначена опікуном (піклувальником), за наявності документа, що посвідчує особу, яка визнана недієздатною, та документа, який посвідчує особу опікуна (піклувальника), та рішення про встановлення опіки (піклування).

У разі виникнення необхідності у внесенні змін до Державного реєстру щодо малолітніх осіб, які залишились без піклування батьків та стосовно яких не прийнято рішення про встановлення опіки (піклування), документи на проведення змін подаються представником органу опіки і піклування з документальним підтвердженням особи представника та його повноважень за наявності свідоцтва про народження дитини.

8. Відповідний контролюючий орган після внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру вносить до нового паспорта у формі книжечки (сьома, восьма або дев’ята сторінки) відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта та реєструє Заяву за формою № 5ДРП у Журналі обліку.

9. До паспорта у формі картки під час обміну паспорта інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.

Для внесення під час обміну паспорта у формі картки інформації про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідний контролюючий орган надає фізичній особі Повідомлення про відмову для подання його до відповідного територіального органу / територіального підрозділу ДМС.

10. При внесенні змін до окремого реєстру Державного реєстру дата взяття на облік не змінюється.

X. Порядок отримання відомостей з Державного реєстру

1. Фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі.

2. Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі.

3. Пошук у Державному реєстрі здійснюється за такою сукупністю відомостей: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження, місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

4. Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10ДР (додаток 14). Представник додає до заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.

Оригінали документів після прийняття Заяви за формою № 10ДР повертаються, копії залишаються у контролюючому органі та зберігаються разом із зазначеною заявою.

5. Контролюючий орган відмовляє у прийнятті заяви та/або наданні відомостей з Державного реєстру у разі відсутності у запитувача законних підстав на отримання запитуваної інформації або у разі, якщо в заяві не вказані обов’язкові реквізити, вона не підписана, не містить дати, подані документи не відповідають пункту 4 цього розділу чи не підтверджують права заявника щодо представництва фізичної особи для отримання відомостей про неї з Державного реєстру.

6. Контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формами, наведеними в додатках 15, 16 до цього Положення.

7. Фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, можуть звернутися за отриманням відомостей з Державного реєстру до будь-якого контролюючого органу. У такому разі строк видачі відомостей може бути продовжено до п’яти робочих днів.

8. Відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною в додатку 17 до цього Положення.

ХІ. Використання реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та/або номера паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта)

1. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, у тому числі установами Національного банку України, банками та іншими фінансовими установами, біржами, громадськими формуваннями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:

виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;

укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки щодо сплати податків і зборів;

відкриття рахунків у банках або інших фінансових установах, а також у розрахункових документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;

заповнення фізичними особами митних декларацій під час перетину митного кордону України;

сплати фізичними особами податків і зборів;

проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;

реєстрації майна або прав на нього та інших активів фізичних осіб, що є об’єктом оподаткування;

подання до контролюючих органів декларацій про доходи, майно та інші активи;

реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;

оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;

настання інших випадків, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

2. Документи, пов’язані з проведенням операцій, визначених пунктом 1 цього розділу, в яких не зазначено реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та/або номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

3. Контролюючий орган зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх повідомленнях, що надсилаються йому.

4. Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

XII. Організація обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі

1. Функції реєстрації та обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі в контролюючому органі здійснюють відповідні підрозділи згідно із затвердженою структурою такого органу.

2. Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Державному реєстрі, їх оновлення, архівування, відновлення та захист від несанкціонованого доступу.

3. Інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком фізичних осіб - платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

4. Застосування в роботі контролюючих органів форм документів, які не передбачені цим Положенням, не допускається.

5. Журнали, передбачені цим Положенням, ведуться у паперовому та електронному вигляді.

Сторінки в паперових журналах повинні мати наскрізну нумерацію, журнал має бути прошнурованим та скріпленим печаткою контролюючого органу.

Електронні журнали ведуться виключно засобами програмного забезпечення, встановленого ДФС.

ХIІІ. Порядок формування реєстраційного номера облікової картки платника податків

1. Формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється ДФС на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці № 1ДР.

ДФС присвоює Обліковій картці № 1ДР реєстраційний номер облікової картки платника податків, який є порядковим номером реєстрації облікової картки в Державному реєстрі.

2. Структура реєстраційного номера Облікової картки № 1ДР платника податків:

XXXXXNNNNK,

де XXXXX - порядковий номер реєстрації дня народження фізичної особи (для однієї дати народження може бути надано два і більше порядкових номерів);

NNNN - порядковий номер Облікової картки № 1ДР;

K - контрольний розряд.

3. При внесенні змін до даних, що вносяться до Державного реєстру з Облікової картки № 1ДР та/або Заяви за формою № 5ДР, реєстраційний номер облікової картки платника податків не змінюється.

4. Підтвердженням достовірності реєстраційного номера Облікової картки № 1ДР платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта відповідно до пункту 10 розділу VII цього Положення.

5. Перевірку достовірності формування реєстраційного номера Облікової картки № 1ДР платника податків здійснює виключно ДФС.

Додаток 1

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 3 розділу ІІ)

ПОВІДОМЛЕННЯ

про склад та мету збору персональних даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, права та обов’язки фізичної особи - платника податків

Державна фіскальна служба України на виконання статей 8 та 12 Закону України "Про захист персональних даних" та статті 17 розділу І, статей 63 та 70 глави 6 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє про склад та мету збору персональних даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр), права та обов’язки фізичної особи - платника податків.

Персональні дані фізичних осіб - платників податків обробляються у базі персональних даних "Державний реєстр фізичних осіб - платників податків". Володільцем зазначеної бази персональних даних є Державна фіскальна служба України (місцезнаходження: 04655, м. Київ-53, Львівська площа, буд. 8).

Метою збору персональних даних у Державному реєстрі є забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (пункт 63.1 статті 63 Кодексу ).

До складу персональних даних Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження (країна, область, район, населений пункт), місце проживання (для іноземців: громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства), джерела отримання доходів, об’єкти оподаткування, суми нарахованих та/або отриманих доходів, суми нарахованих та/або сплачених податків, інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків, серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Фізична особа - платник податків як суб’єкт персональних даних має право:

на одержання будь-яких відомостей про себе, що містяться у базі персональних даних "Державний реєстр фізичних осіб - платників податків", відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" ;

на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (стаття 17 розділу І Кодексу ).

Відомості про персональні дані надаються третім особам лише за письмової згоди фізичної особи - платника податків за кожним запитом окремо у порядку, визначеному статтею 16 Закону України "Про захист персональних даних" .

Без згоди фізичної особи - платника податків її персональні дані можуть передаватися: за рішенням суду; коли передача персональних даних прямо передбачена законом України і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та з метою захисту прав людини.

Персональні дані з Державного реєстру третій особі не надаються, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення виконання вимог Закону України "Про захист персональних даних" або неспроможна їх забезпечити.

Фізична особа - платник податків зобов’язана подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пункт 70.7 статті 70 розділу ІІ Кодексу ).

Додаток 2

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 1 розділу VІІ)

Форма № 1ДР

ОБЛІКОВА КАРТКА

фізичної особи - платника податків

( Див. текст )

Додаток 3

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 7 розділу VІІ)

КАРТКА

платника податків

( Див. текст )

Додаток 4

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 10 розділу VІІ)

ФОРМА,

за якою дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків вносяться до паспорта громадянина України у формі книжечки

Розмір 70 х 40 мм

--------------------------------------------

| __________________________ |

| (код контролюючого органу) |

| ________________________________________ |

| (найменування контролюючого органу) |

| |

| Реєстраційний номер облікової картки |

| платника податків |

| |

| ________________________________________ |

| |

| __________ _______________________ |

| (підпис) (дата внесення даних) |

| |

--------------------------------------------

Додаток 5

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 11 розділу VІІ)

ДОВІДКА

про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків

( Див. текст )

Додаток 6

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 13 розділу VІІ)

ЖУРНАЛ

видачі документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та/або внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків

№ з/п	Дата видачі документа про реєстрацію та/або внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер	Реєстраційний номер облікової картки платника податків	Прізвище, ім’я, по батькові особи, на ім’я якої видано картку	Документ, на підставі якого видано картку	Підпис особи, яка отри-мала картку	Прізвище, ім’я, по батькові представника	Документ, що посвідчує представника, його серія, номер	Прізвище та ініціали особи, яка видала картку	Підпис особи, яка видала картку
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

__________

Примітка.

Графи 7, 8 заповнюються, якщо картку видано представнику або одному з батьків малолітньої особи (усиновителю, опікуну, піклувальнику).

Додаток 7

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 14 розділу VІІ)

ЖУРНАЛ

видачі довідок про зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків

№ з/п	Дата видачі довідки	Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка отримала довідку	Документ, що посвідчує особу, яка отримала довідку	Реєстраційний номер облікової картки платника податків, що змінився	Діючий реєстраційний номер облікової картки платника податків	Підпис особи, яка отримала довідку	Прізвище та ініціали особи, яка видала довідку	Підпис особи, яка видала довідку
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Додаток 8

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 1 розділу VІІІ)

Форма № 1П

ПОВІДОМЛЕННЯ

фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків

( Див. текст )

Додаток 9

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 7 розділу VІІІ)

ФОРМА

відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, що вноситься контролюючим органом до паспорта громадянина України у формі книжечки (сьома, восьма або дев’ята сторінки)

Розмір 70 х 40 мм

--------------------------------------------

| |

| ________________________________________ |

| (найменування контролюючого органу) |

| |

| Має право здійснювати будь-які платежі |

| за серією та номером паспорта |

| |

| Дата взяття на облік ___________________ |

| __________ ___________________ |

| (підпис) (дата) |

| М.П. |

| |

--------------------------------------------

Додаток 10

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 9 розділу VІІІ)

ПОВІДОМЛЕННЯ

про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків

( Див. текст )

Додаток 11

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 11 розділу VІІІ)

ЖУРНАЛ

обліку повідомлень за формою № 1П / заяв за формою № 5ДРП осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків

№ з/п	Дата подання Повідом-лення/ Заяви	Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка подала Повідом- лення /Заяву	Серія та/або номер /номер документа, на підставі якого подано Повідом- лення/Заяву	Посадова особа, яка прийняла Повідомлення/Заяву		Дата внесення /анулювання відмітки в паспорті (у формі книжечки) кн	Номер та дата видачі Повідомлення про відмову від прийняття РНОКПП*	Підпис фізичної особи, яка отримала відмітку в паспорті/ якій анулювали відмітку в паспорті/ якій видано Повідомлення про відмову від прийняття РНОКПП*	Номер паспорта у формі картки, до якого внесено інформацію про відмову від РНОКПП**
				прізвище та ініціали	підпис
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

__________

* Повідомлення про відмову від прийняття РНОКПП видається особі для внесення інформації про відмову до паспорта у формі картки (для подання її до відповідного територіального органу / територіального підрозділу ДМС).

Номер повідомлення про відмову від прийняття РНОКПП складається з коду ДПІ, до якого особа подала Повідомлення/Заяву (4 позиції), та порядкового номера.

** Заповнюється після отримання паспорта у формі картки, до якого внесено інформацію про відмову від РНОКПП.

Додаток 12

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 1 розділу IX)

Форма № 5ДР

ЗАЯВА

про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків

( Див. текст )

Додаток 13

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 1 розділу IX)

Форма № 5ДРП

ЗАЯВА

про внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією та/або номером паспорта

( Див. текст )

Додаток 14

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 4 розділу X)

Форма № 10ДР

ЗАЯВА

щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків

( Див. текст )

Додаток 15

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 6 розділу X)

В ІДОМОСТІ

з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків

( Див. текст )

Додаток 16

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 6 розділу X)

ВІДОМОСТІ

з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела виплачених доходів та утриманих податків

( Див. текст )

Додаток 17

до Положення про реєстрацію фізичних

осіб у Державному реєстрі фізичних

осіб - платників податків

(пункт 8 розділу X)

ЖУРНАЛ

надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків

№ з/п	Дата	Прізвище, ім’я, по батькові особи, щодо якої надаються відомості	Реєстра-ційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта	Документ, що посвідчує особу, його серія (за наявності) та номер	Період, за який надано відомості	Прізвище, ім’я, по батькові представника	Документ, що посвідчує представника, його серія (за наявності) та номер	Прізвище та ініціали особи, яка видала відомості	Підпис особи, яка видала відомості	Підпис особи, яка отримала відомості
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

__________

Примітка.

У графі 4 зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для осіб, які мають відмітку в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта).

Графи 7, 8 заповнюються, якщо відомості з Державного реєстру видано представнику.

 

24. Постанова Кабінету міністрів Укрїни «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 8 листопада 2017 р. № 821

 

Кабінет Міністрів України

постановляє:

1. Реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

2. Реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 2.

3. У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 29, ст. 814; 2015 р., № 86, ст. 2882; 2017 р., № 2, ст. 45) позицію

"Пенсійний фонд України

190, 190, 29906, 28758"

замінити такою позицією:

"Пенсійний фонд України	183, 183, 25439, 24473".

Прем’єр-міністр України                                       В. ГРОЙСМАН

Додаток 1

до постанови Кабінету Міністрів України

від 8 листопада 2017 р. № 821

ПЕРЕЛІК

територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття

Найменування територіального органу Пенсійного фонду України, що утворюється	Найменування територіальних органів Пенсійного фонду України, що реорганізуються
Донецька область
Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лимані
Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі
	Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі
Волноваське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі
	Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі
Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці
Краматорське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську
	Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Мангушське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі
	Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі
Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя
	Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя
Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України	Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові
Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України	Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську
	Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці

Додаток 2

до постанови Кабінету Міністрів України

від 8 листопада 2017 р № 821

ПЕРЕЛІК

територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання

Найменування територіального органу Пенсійного фонду України, до якого приєднуються	Найменування територіального органу Пенсійного фонду України, які приєднуються
Дніпропетровська область
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області	Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
	Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
	Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі
	Васильківське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Дніпровське приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Криворізьке південне об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Криворізьке північне об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Криворізьке центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Нікопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Новомосковське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Павлоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Першотравенське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	П’ятихатське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Царичанське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Кіровоградська область
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області	Благовіщенське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Знам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Кропивницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Маловисківське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Новоукраїнське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Олександрійське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Світловодське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Бобринецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Долинське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Львівська область
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області	Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова
	Залізничне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова
	Личаківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова
	Бродівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Дрогобицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Золочівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Кам’янка-Бузьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Миколаївське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Самбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Сокальське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Старосамбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Стрийське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Херсонська область
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області	Генічеське об’єднане управління Пенсійного фонду України Бериславське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Каховське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Олешківське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Скадовське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка
	Херсонське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Хмельницька область
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області	Білогірське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Віньковецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Кам’янець-Подільське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Летичівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Славутське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Старокостянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому
	Хмельницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Шепетівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
Черкаська область
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області	Городищенське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Звенигородське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Золотоніське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Канівське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Смілянське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Уманське об’єднане управління Пенсійного фонду України
	Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах
	Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі
	Чигиринське об’єднане управління Пенсійного фонду України

 

25. Постанова Фонду соціального страхування України «Про затвердження Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів» від 12.09.2017 № 45

 

Відповідно до статті 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" правління Фонду соціального страхування України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів (додається).

2. Доручити керівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України організувати створення при управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України спеціальних комісій з питань вирішення спорів та направити до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України пропозиції про затвердження персонального складу відповідних комісій.

3. Ця постанова набирає чинності з моменту прийняття.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова правління Фонду

соціального страхування України

від 12.09.2017 року №45

ПОЛОЖЕННЯ

про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів1. Загальні положення

1.1. Це Положення розроблено відповідно до статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і визначає завдання, функції, повноваження, порядок формування і діяльності спеціальної комісії Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів (далі – Комісія Фонду) та відповідних комісій при робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі разом - комісії).

1.2. Комісія Фонду є постійно діючим органом, до складу якого на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

На тих самих засадах при робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду) створюються такі самі комісії із залученням представників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.

1.3. У своїй діяльності комісії керується Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.

1.4. Комісії здійснюють свою діяльність на принципах:

законності;

незалежності;

неупередженості;

рівності сторін спору;

змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів.

2. Порядок створення комісій

2.1. До складу Комісії Фонду входять по три представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

До складу комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду входять по два представники місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.

2.2. Порядок делегування представників до відповідних комісій, персональний склад представників визначається кожною представницькою стороною самостійно.

2.3. Персональний склад комісій затверджується правлінням Фонду соціального страхування України за спільним поданням трьох представницьких сторін.

3. Завдання та компетенція комісій, організація їх роботи

3.1. Основним завданням комісій є вирішення по суті спорів, що виникають із правовідносин, урегульованих Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

3.2. Комісії вирішують спори, які виникли між сторонами (застрахованими особами, страхувальниками, страховиком) щодо:

сум страхових внесків,

призначення матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

обчислення страхового стажу;

розміру шкоди та права на її відшкодування;

призначення страхових виплат та надання соціальних послуг за соціальним страхування від нещасного випадку;

інших питань.

Комісії не мають повноважень на вирішення спорів з питань, що належать до компетенції органів державного контролю та нагляду.

3.3. Основною формою роботи комісій є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого графіку, але як правило, не рідше одного разу на місяць.

3.4. Засідання комісій є правомочним, якщо на них присутні не менше двох третин її загального складу.

3.5. Члени комісій беруть участь у їх засіданнях особисто і не мають права передавати свої повноваження іншим особам, у тому числі іншим членам комісії.

3.6. На першому засіданні, яке повинно відбутися протягом двох місяців з дня затвердження складу відповідної комісії, відкритим голосуванням обирається її голова та заступник голови комісії. Голова комісії здійснює загальне керівництво її роботою, головує на засіданнях комісії.

За відсутності голови комісії його обов’язки виконує заступник голови комісії.

4. Порядок розгляду спору

4.1. Спір між сторонами розглядається за письмовою заявою зацікавленої сторони.

4.2. При підготовці до розгляду спору та при його безпосередньому розгляді комісія має право вимагати від сторін надання обгрунтованих письмових чи усних пояснень щодо спірних питань, витребовувати у відповідних робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України інформацію чи документи, необхідні для об’єктивного розгляду спору.

4.3. Спір розглядається комісією в присутності сторін спору, або їх представників. За відсутності сторін (сторони) без поважних причин, при наявності достатніх даних (документів, інформацій, письмових пояснень тощо) для вирішення спору, рішення комісією може бути прийняте за відсутності сторін (сторони).

4.4. Комісія зобов’язана об’єктивно та всебічно розглянути спірне питання і постановити вмотивоване рішення по суті спору. Якщо розгляд спору не входить до компетенції комісії – постановити рішення, яким залишити спір без розгляду. За наявності підстав, доручити відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду направити письмову заяву сторони спору до уповноваженого державного органу, до компетенції якого належить вирішення даного питання.

4.5. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів, голос голови комісії є вирішальним. Якщо член комісії, присутній на засіданні, не згоден з рішенням комісії, він має право письмово викласти окрему думку, що додається до відповідного рішення комісії.

4.6. Рішення комісії підписується головою комісії, або особою, що виконує його обов’язки.

4.7. Комісія може прийняти рішення про припинення розгляду спору, якщо до моменту постановлення рішення по суті спору сторони досягли письмової угоди про врегулювання спору.

4.8. Рішення комісії протягом трьох робочих днів з дня його постановлення надсилається сторонам спору.

5. Обов’язковість виконання рішень комісій, порядок їх оскарження

5.1. Рішення комісії є обов’язковим для виконання сторонами спору.

5.2. Рішення комісії при робочому органі Фонду може бути оскаржено до комісії Фонду соціального страхування України, а рішення останньої – до правління Фонду. Рішення комісій можуть бути оскаржені до суду.

5.3. Виконавчою дирекцією Фонду або відповідними робочими органами виконавчої дирекції Фонду забезпечується ведення та оформлення протоколу засідання відповідної комісії.

 

26. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо врахування премій при обчисленні середньої зарплати» від 02.10.2017 р. N 2480/0/101-17

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо врахування премій при обчисленні середньої заробітної плати виходячи із заробітної плати двох місяців згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. N 100 (далі - Порядок), та повідомляє.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, крім випадків оплати часу відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки, відповідно до пункту 2 Порядку провадиться виходячи з виплат за 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, якщо працівником відпрацьовано на підприємстві 2 і більше місяці, то розрахунки проводяться з нарахувань, які були здійснені працівникові за 2 останні перед подією місяці.

Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані, якщо протягом двох місяців відпрацьовано хоча б один день, розрахунки проводитимуться виходячи із нарахованої за цей день заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються, зокрема, виробничі (місячні, квартальні тощо) премії.

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Отже, враховуючи вищевикладене та зміст запиту, премії, які були нараховані працівникові у розрахунковому періоді (2 місяці), мають враховуватись пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

27. Лист Міністерства юстиції України «Щодо співвідношення застосування термінів позовної давності, визначених Цивільним кодексом Українита Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року» від 15.06.2017 № 22533/К-14013/8

 

Міністерством юстиції розглянуто звернення щодо співвідношення застосування термінів позовної давності, визначених Цивільним кодексом Українита Конвенцією ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, та в межах компетенції повідомляється.

Насамперед зазначаємо, що загальні положення застосування позовної давності містить гл. 19 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 257 - 259 зазначеного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У свою чергу, згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Так, стосовно порушеного Вами питання щодо застосування положень Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі - Конвенція) у разі, коли дебітором підприємства виступає іноземний партнер і обидва партнери перебувають у Договірних державах, зазначаємо таке.

Зі змісту вищенаведеного є незрозумілим статус "іноземного партнера", що має ключове значення, оскільки п. 1 ст. 3 Конвенції передбачено, що зазначена Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Отже, якщо вищенаведений "іноземний партнер" не є комерційним підприємством, зазначений заявником випадок не підпадає під дію Конвенції. Слід зауважити, що Конвенція поширюється лише на договори про міжнародну купівлю-продаж і не поширюється на відносини з виконання робіт і послуг (ст. 6 Конвенції).

'...'

Таким чином, враховуючи багатоманіття винятків та умов, передбачених Конвенцією, слід уточнити правову природу укладеного міжнародного договору купівлі-продажу з метою з'ясування його відповідності умовам, передбаченим Конвенцією.

Щодо можливості незастосування положень Конвенції, зокрема визначеного строку позовної давності, зазначаємо, що з огляду на ст. 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства України.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними міжнародні договори купівлі-продажу не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Тобто у разі якщо комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах, до таких договорів буде застосовуватися чотирирічний строк позовної давності.

При цьому Конвенція дає можливість не застосовувати її норми за умови, якщо сторони договору міжнародної купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (ч. 3 ст. 3 Конвенції).

'...'

 

28. Лист ДФС  від 14.11.2017 .N 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) надає податкову консультацію.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не є можливим - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо оформлення первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі - Положення).

Крім цього, Положенням передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання- передачі виконаних робіт (послуг).

Зазначену позицію викладено в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 р. N 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/480, від 30.05.2011 р. N 31-08410-07-27/13794.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

29. Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань проведення інвентаризації активів і зобов'язань» від 11.09.2017 N 35220-07/23-3607/7/2824

 

Міністерство фінансів України розглянуло звернення щодо окремих питань проведення інвентаризації активів і зобов'язань та в межах компетенції повідомляє.

Згідно зі статтею 134 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема у разі, якщо між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до пункту 7 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879 (далі - Положення), проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Згідно з пунктом 18 розділу II Положення інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв’язку з чим претензій до членів комісії вони не мають та приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Ураховуючи зазначене, визначення періодичності та строків проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, прийняття рішення про укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, передачу майна на час тимчасової відсутності матеріально відповідальної особи іншій матеріально відповідальній особі належать до компетенції керівника підприємства.

 

 

  Приємної і спокійної роботи!