ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
1 |
Лист ДФС «Щодо порядку анулювання реєстрації особи як платника ПДВ» від 25.10.2017 № 2370/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що платник податку, у якого на момент анулювання реєстрації особи як платника ПДВ обліковуються необоротні активи, суми податку по яких під час їх придбання були включені до складу податкового кредиту, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов'язання за такими необоротними активами виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування. Оскільки під час анулювання реєстрації особи в якості платника податку ліквідації необоротних активів не здійснюється, підстави для застосування пункту 189.1 статті 189 Кодексу відсутні |
2 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій по списанню витрат об'єктів незавершеного будівництва» від 26.10.2017 р. № 2389/ІПК/28-10-01-03-11 |
Надано роз’яснення, що оскільки платником ПДВ здійснюється операція із списання капітальних інвестицій, то вони припиняють використовуватись в операціях, що є господарською діяльністю такого платника податку. Так як в процесі створення об'єктів капітальних інвестицій здійснювались витрати на проектно-вишукувальні та/або будівельні роботи, придбання устаткування, інструментів та інвентарю, суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою, виходячи з вартості придбаних для такого будівництва товарів та послуг.
|
3 |
Лист ДФС «Щодо порядку заповнення графи 1 «№ з/п податкової накладної, що коригується» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної» від 27.10.17 р. № 2417/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що у разі необхідності збільшення кількості позицій найменувань товарів/послуг у податковій накладній, платник податку складає нову податкову накладну із зазначенням у ній таких нових позицій та дати складання, що відповідає даті настання першої події за такою операцією, та зобов’язаний зареєструвати таку накладну в ЄРПН.
|
4 |
Лист ДФС «Щодо складання податкових накладних та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних» від 26.10.2017 р. N 2392/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що незареєстрована в ЄРПН податкова накладна не дає права на податковий кредит незалежно від причин, з яких її реєстрація не відбулась. |
5 |
Лист ДФС «Щодо віднесення операцій, пов’язаних з продажем вхідних квитків, сувенірної та книжкової продукції, фотографування та експертизи творів, які надаються платником, до операцій, перелічених у підпункті 197.1.31 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України» від 20.10.2017 р. № 2321/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що відповідно до підпункту 197.1.31 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На сьогодні порядок звільнення від оподаткування ПДВ операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту Кабінетом Міністрів України не затверджений, а тому підстави для застосування зазначеної пільги відсутні. Водночас зазначаємо, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 495 "Про затвердження Положення про Міністерство культури України" Міністерство культури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини тощо.
|
6 |
Лист ДФС від 20.10.2017 р. № 2311/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що так як товар повертається не платником податку - отримувачем товару, а його правонаступником, підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні. При цьому операція з повернення товару (природного газу) правонаступником для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, яка відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків. За результатами здійснення такої операції особа, яка повертає товар (правонаступник) зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Разом з цим інформуємо, що питання визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операції з повернення коштів в рахунок оплати вартості раніше отриманого товару може бути розглянуто ДФС України за наявності відповідного судового рішення, яке набере законної сили, з урахуванням особливостей, викладених у такому судовому рішенні. |
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ |
||
7 |
Лист ДФС «Про визначення доходу платника єдиного податку» від 31.10.2017 р. № 2454/6/99-99-12-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що згідно з частиною четвертою п. 292.11 ст. 292 Кодексу при визначенні доходів для платників єдиного податку першої - третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм. Якщо рішенням міської ради у розподілі видатків бюджету міста на 2017 рік передбачено видатки за КПКВК 1513035 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" то за наявності у Товариства укладеного з Управлінням праці та соціального захисту договору, відповідних підтверджуючих документів щодо обсягів наданих на пільгових умовах послуг громадянам (зокрема, книг обліку розрахункових операцій, відомостей обліку реалізованих разових квитків, звітів про здійснення пасажирських перевезень на маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі, звітів про витрати від пільгових перевезень окремих категорій громадян в режимі маршрутного таксі тощо) то у разі отримання Товариством з місцевого бюджету компенсаційних виплат такі кошти не включаються до складу доходу платника єдиного податку. |
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
8 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 25.09.2017 № 803 |
Затверджено Зміни до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (із змінами)
|
9 |
Лист ДФС «Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком або інвалідами» 25.10.2017 N 2378/С/99-99-13-02-01-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що є пенсіонером за віком у розумінні Закону N 2464 та відповідно з грудня 2016 року звільняється від обов’язку нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах та подавати до органу доходів і зборів обов’язкову звітність. |
10 |
Лист ДФС «Про перебування на обліку в контролюючих органах фізичної особи - підприємця після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця» від 27.10.2017 р. № 2411/С/99-99-08-02-01-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що у разі припинення підприємницької діяльності та повторної реєстрації протягом року необхідно буде подати два Звіти: один "ліквідаційний" - до дня державної реєстрації припинення. Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою - підприємцем у Звіті з позначкою "ліквідаційний", настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дня подання Звіту включно; другий "початковий" - в законодавчо визначений термін. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності та зобов’язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності. Повторне взяття на облік фізичної особи - підприємця після припинення його підприємницької діяльності у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з ЄДР. При цьому нова реєстрація фізичної особи - підприємця не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання. |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
11 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на прибуток повернення частки у статутному фонді підприємства засновнику нерезиденту - юридичній особі» від 19.10.2017 N 2296/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що повернення частки в статутному капіталі не оподатковуються податком з доходів нерезидента за умови що повернення здійснюється у розмірі, що не перевищує вартість вкладу нерезидента у статутному капіталі. |
12 |
Лист ДФС «Щодо відображення у звітній Декларації з податку на прибуток підприємств та у Додатку РІ до Декларації завищеної частини суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яку зазначено у податковому повідомленні-рішенні» від 25.10.2017 р. № 2381/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що за результатами документальної перевірки у разі встановлення невірно визначених показників за даними бухгалтерського обліку, що вплинули на визначення об’єкта оподаткування, внаслідок чого контролюючим органом збільшені/зменшені податкові зобов’язання, приймаються податкові повідомлення-рішення форми "Р". При цьому визначені та узгоджені суми податкових зобов’язань автоматично нараховуються в інтегрованій картці платника податку та підлягають сплаті до бюджету без додаткового внесення коригувань/уточнень до податкових декларацій. Разом з тим, у разі якщо за результатами документальної перевірки зменшено суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за минулі звітні (податкові) роки, що перевірялись, приймаються податкові повідомлення-рішення форми "П". При цьому коригування/уточнення фінансового результату до оподаткування за попередній звітний період, що був охоплений перевіркою, не здійснюється. Виправлення від’ємного значення здійснюється платником податків у показниках Податкової декларації з податку на прибуток підприємств в наступному звітному (податковому) періоді шляхом зазначення виправленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. № 467). |
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
13 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування сум відшкодованих юридичною особою (роботодавцем) витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд під час відрядження» від 26.10.2017 р. № 2402/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що суми відшкодованих витрат на проїзд не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема у вигляді електронного квитка на проїзд повітряним транспортом за умови надання посадкового талона, у тому числі електронного посадкового талона, отриманого під час он-лайн реєстрації, та розрахункового документа про його придбання, а також документів щодо витрат за користування таксі під час відрядження. При цьому, окрім зазначених вимог, мають бути виконані усі інші встановлені п. 170.9 ст. 170 Кодексу вимоги. |
14 |
Лист ДФС від 27.10.2017 р. № 2406/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, в тому числі витрат на проїзд працівника до місця відрядження напередодні або з місця відрядження до місця постійної роботи у разі затримки, якщо це погоджено з роботодавцем і дати на транспортних квитках не збігаються з датами, визначеними у наказі про відрядження, за умови наявності підтвердних документів, передбачених абзацами 2 - 3 пп. "а" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу. |
15 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування окремих видів доходів» від 24.10.2017 р. № 2363/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що дохід, отриманий фізичною особою внаслідок виходу з числа засновників (учасників) підприємства, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому вказаний дохід не є базою нарахування єдиного внеску. Крім того, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації (пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. При цьому юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення вказаних доходів у податковому розрахунку за формою № 1ДФ. |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
16 |
Постанова Правління НБУ «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» 25.10.2017 № 106 |
Затверджено Зміни до: 1) Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 2) Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (зі змінами) 3) Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (зі змінами) |
17 |
Постанова Правління НБУ «Про затвердження Змін до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» 26.10.2017 № 107 |
Затверджено Зміни до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 (зі змінами) |
18 |
Лист ДФС від 31.10.2017 р. N 2453/6/99-99-14-05-01-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що якщо оплата за товар здійснюється покупцем через ПТКС, який належить банку та знаходиться у приміщенні банку, фіскальний чек РРО продавцю такого товару видавати не обов'язково. |
19 |
Лист ДФС «Щодо подання звітів та сплати податків у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року» від 27.10.2017 р. № 2418/6/99-99-15-01-01-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що у разі зміни суб’єктом господарювання — юридичною особою протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску та сплата єдиного внеску здійснюється за новим місцем взяття на облік. Платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та сплачує податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає новому місцю обліку, починаючи з початку бюджетного року, наступного за тим, в якому такий платник податків змінив місце обліку. Зазначене стосується і подання звітності з податку на прибуток та відповідної сплати нарахованих податкових зобов’язань до бюджету. На порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає зміна місця реєстрації платника податку. У разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання — юридична особа до закінчення поточного бюджетного року сплачує податок на доходи фізичних осіб та подає податковий розрахунок за ф. 1ДФ за попереднім місцезнаходженням. Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Якщо у суб’єкта господарювання виникає необхідність подання повідомлення за формою № 20-ОПП під час процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого, пов’язаного із зміною місцезнаходження, то платником податків подається повідомлення за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об’єктів оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів та в результаті спрямував кошти не на той бюджетний рахунок, то кошти не будуть відображені у документах, що підтверджують погашення платником податкових зобов’язань і відповідно погашення податкових зобов’язань не відбудеться. Згідно з порядком проведення безготівкових розрахунків, визначеним Національним банком України, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку (пункт 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976). Оскільки сума податкових зобов’язань у даному випадку залишається непогашеною, то після закінчення встановлених термінів сплати податкових зобов’язань платник податків буде нести відповідальність, передбачену чинним законодавством за несвоєчасні розрахунки з бюджетом. Виявивши помилку при перерахуванні платежів до бюджету (тобто факт направлення коштів на рахунки, які відкрито не за місцем знаходження на податковому обліку або неправильні коди бюджетної класифікації), платник податків може звернутися до органів ДФС за місцем зарахування коштів з заявою про повернення помилково сплаченої суми коштів на власний поточний рахунок в установі банку. |
20 |
Лист Державної аудиторської служби України «Щодо норм списання паливно-мастильних матеріалів» від 19.09.2017 р. № 18-16/204 |
Надано роз’яснення, що при визначенні вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, які застосовуються на будівництві об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, витрати ресурсів на 1 маш. год експлуатації для машин та механізмів (газонокосарка, бензопила тощо), визначено частиною II ДСТУ Б Д.2.7. - 1:2012 "Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів", прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 р. № 668. Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 наказа Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 норм для роботи спеціального обладнання, яке встановлюється на автомобілі, норми витрат палива для якого не увійшли до цього нормативного документа, допускається застосувати технологічні норми, наведені в документації заводу-виробника обладнання, або розрахувати їх з використанням технічних даних, наведених у цій документації. Можливість встановлення тимчасової норми витрати палива розглядає комісія, яка створюється із не менш як трьох спеціалістів підприємства і представника вищої організації, який є куратором з питань енергоспоживання. Результати розгляду оформлюються актом (за формою згідно з додатком Ж). |
21 |
Лист ДФС від 14.09.2017 р. № 1961/6/99-99-14-05-01-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що суб'єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) через мережу Інтернет повинні застосовувати РРО на загальних підставах та видавати покупцю розрахунковий документ встановленої форми. Такі суб'єкти господарювання реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення інтернет-магазинів, а у разі доставки власною кур'єрською службою можуть зареєструвати РРО на транспортний засіб, яким здійснюється доставка. Водночас у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок) застосування РРО є не обов'язковим. Також РРО не застосовується у разі надання послуг через мережу Інтернет за умови оплати за такі послуги за допомогою платіжних систем та відсутності місця здійснення розрахунків (наприклад, реалізації комп'ютерної програми, доставка та установка якої здійснюється через мережу Інтернет). |
22 |
Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо ситуації з помилковим перерахуванням зарплати звільненій особі» від 09.06.2017 N 293/0/22-17/134 |
Надано роз’яснення, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. |
23 |
Лист ДФС «Щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого нерезидентом, правил оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг нерезидентами» від 20.10.2017 N 2330/6/99-99-15-01-01-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що дохід у вигляді додаткового блага, отриманого платником податку - фізичною особою нерезидентом від юридичної особи - резидента, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та збором на загальних підставах. Податковий агент при нарахуванні (виплаті) на користь фізичної особи - нерезидента доходу у вигляді додаткового блага відображає його у формі N 1ДФ. У разі здійснення операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, зокрема послуг по інспекції виробничого обладнання на митній території України, у Підприємства виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету, складання податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН, а також відображення відповідних показників в податковій декларації з ПДВ.
|
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Лист ДФС «Щодо порядку анулювання реєстрації особи як платника ПДВ» від 25.10.2017 № 2370/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку анулювання реєстрації особи як платника податку та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Відповідно до статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно до регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання реєстрації платника регулюється статтями 180 - 184 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі - Положення).
Пунктом 184.1 статті 184 Кодексу встановлено, що реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації як платника податку такій особі, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у випадках, визначених у підпунктах "а" - "з" пункту 184.1 статті 184 Кодексу.
Згідно з підпунктом 184.2 статті 184 Кодексу анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 статті 184 Кодексу, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 Кодексу, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
У разі анулюванню реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 Кодексу).
Пунктом 184.7 статті 184 Кодексу визначено, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Кодексу звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, ш;о така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).
Отже, платник податку, у якого на момент анулювання реєстрації особи як платника ПДВ обліковуються необоротні активи, суми податку по яких під час їх придбання були включені до складу податкового кредиту, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, повинен не пізніше такої дати нарахувати податкові зобов'язання за такими необоротними активами виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування.
Оскільки під час анулювання реєстрації особи в якості платника податку ліквідації необоротних активів не здійснюється, підстави для застосування пункту 189.1 статті 189 Кодексу відсутні.
2. Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій по списанню витрат об'єктів незавершеного будівництва» від 26.10.2017 р. № 2389/ІПК/28-10-01-03-11
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист платника щодо оподаткування операцій по списанню витрат об'єктів незавершеного будівництва та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.
Згідно із п. 48 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" (далі - Методичні рекомендації N 561) затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом). Затрати на будівництво, виготовлення, придбання і поліпшення об'єктів (капітальні інвестиції) групуються за такими напрямками робіт (витрат):
проектно-вишукувальні роботи;
будівельні роботи;
роботи з монтажу устаткування;
придбання устаткування, що потребує монтажу;
придбання устаткування, що не потребує монтажу, інструментів та інвентарю;
інші капітальні роботи і затрати.
Капітальні інвестиції обліковуються у складі незавершеного будівництва до введення об'єктів основних засобів в експлуатацію (п. 52 Методичних рекомендацій N 561).
Затрати на придбання (створення, модернізацію) нематеріальних активів визнаються незавершеними капітальними інвестиціями до закінчення відповідних робіт і початку використання об'єкта нематеріальних активів із запланованою метою (п. 53 Методичних рекомендацій N 561).
Тобто згідно з Методичними рекомендаціями N 561 вищезазначені витрати визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом) до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до пп. 14.1.138 п. 4.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).
З метою застосування п. 198.5 ст. 198 Кодексу податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Враховуючи викладене, оскільки платником ПДВ здійснюється операція із списання капітальних інвестицій, то вони припиняють використовуватись в операціях, що є господарською діяльністю такого платника податку. Так як в процесі створення об'єктів капітальних інвестицій здійснювались витрати на проектно-вишукувальні та/або будівельні роботи, придбання устаткування, інструментів та інвентарю, суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою, виходячи з вартості придбаних для такого будівництва товарів та послуг.
Водночас повідомляємо, що згідно із п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
3. Лист ДФС «Щодо порядку заповнення графи 1 «№ з/п податкової накладної, що коригується» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної» від 27.10.17 р. № 2417/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення графи 1 «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується» розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі —розрахунок коригування) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).
Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Форму та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.15 р. № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.16 р. за № 137/28267 (далі — Порядок № 1307).
Статтею 192 ПКУ платникам податку надана можливість складати розрахунок коригування у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Згідно з формою додатка 2 до податкової накладної у графі 1 розділу Б розрахунку коригування «№ з/п рядка податкової накладної, що коригується» зазначається порядковий номер рядка податкової накладної, який коригується.
Отже, у разі необхідності збільшення кількості позицій найменувань товарів/послуг у податковій накладній, платник податку складає нову податкову накладну із зазначенням у ній таких нових позицій та дати складання, що відповідає даті настання першої події за такою операцією, та зобов’язаний зареєструвати таку накладну в ЄРПН.
4. Лист ДФС «Щодо складання податкових накладних та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних» від 26.10.2017 р. N 2392/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних незареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу (далі - ПКУ) і в доповнення до індивідуальної податкової консультації від 14.09.2017 р. N 1949/6/99-99-15-03-02-15/ІПК наданої на попереднє звернення без номера та дати (вх. ДФС 1278/ІПК від 11.09.2017 р.), повідомляє.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Разом з тим, заява із скаргою на продавця визначена пунктом 201.10 статті 201 ПКУ не є підставою для покупця товарів/послуг на включення суми податку до складу податкового кредиту за податковою накладною, незареєстрованою продавцем в ЄРПН.
Таким чином, підставою для включення покупцем - платником ПДВ сум податку до складу податкового кредиту є виключно:
податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН;
інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.
Таким чином, незареєстрована в ЄРПН податкова накладна не дає права на податковий кредит незалежно від причин, з яких її реєстрація не відбулась.
5. Лист ДФС «Щодо віднесення операцій, пов’язаних з продажем вхідних квитків, сувенірної та книжкової продукції, фотографування та експертизи творів, які надаються платником, до операцій, перелічених у підпункті 197.1.31 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України» від 20.10.2017 р. № 2321/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо віднесення операцій, пов’язаних з продажем вхідних квитків, сувенірної та книжкової продукції, фотографування та експертизи творів, які надаються платником, до операцій, перелічених у підпункті 197.1.31 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та, керуючись статтею 52 розділу II Кодексу, повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Відповідно до підпункту 197.1.31 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На сьогодні порядок звільнення від оподаткування ПДВ операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту Кабінетом Міністрів України не затверджений, а тому підстави для застосування зазначеної пільги відсутні.
Водночас зазначаємо, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 495 "Про затвердження Положення про Міністерство культури України" Міністерство культури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини тощо.
6. Лист ДФС від 20.10.2017 р. № 2311/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання податкової консультації відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та повідомляє.
Запит платника податку стосується питання нарахування податку на додану вартість при погашенні іншим платником податку заборгованості перед платником податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи те, що товар повертається не платником податку - отримувачем товару, а його правонаступником, підстави для коригування податкових зобов’язань у постачальника відсутні.
При цьому операція з повернення товару (природного газу) правонаступником для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, яка відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків. За результатами здійснення такої операції особа, яка повертає товар (правонаступник) зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання, скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.
Разом з цим інформуємо, що питання визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операції з повернення коштів в рахунок оплати вартості раніше отриманого товару може бути розглянуто ДФС України за наявності відповідного судового рішення, яке набере законної сили, з урахуванням особливостей, викладених у такому судовому рішенні.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
7. Лист ДФС «Про визначення доходу платника єдиного податку» від 31.10.2017 р. № 2454/6/99-99-12-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи.
Товариство повідомило, що є транспортним підприємством, яке обслуговує міські автобусні маршрути загального користування, та платником єдиного податку третьої групи. Відповідно до договору з районним Управлінням праці та соціального захисту згідно з планом використання бюджетних коштів (код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету 1513035 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян", код економічної класифікації видатків 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" отримує кошти на компенсацію витрат від пільгових перевезень. Товариство запитує, чи включаються отримані суми компенсації до доходу, що оподатковується єдиним податком.
Об’єктом оподаткування для юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, згідно із п. 2 п. 292.1 ст. 291 Кодексу вважається будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною четвертою п. 292.11 ст. 292 Кодексу при визначенні доходів для платників єдиного податку першої - третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Якщо рішенням міської ради у розподілі видатків бюджету міста на 2017 рік передбачено видатки за КПКВК 1513035 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" то за наявності у Товариства укладеного з Управлінням праці та соціального захисту договору, відповідних підтверджуючих документів щодо обсягів наданих на пільгових умовах послуг громадянам (зокрема, книг обліку розрахункових операцій, відомостей обліку реалізованих разових квитків, звітів про здійснення пасажирських перевезень на маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі, звітів про витрати від пільгових перевезень окремих категорій громадян в режимі маршрутного таксі тощо) то у разі отримання Товариством з місцевого бюджету компенсаційних виплат такі кошти не включаються до складу доходу платника єдиного податку.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ЄСВ
8. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 25.09.2017 № 803
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 жовтня 2017 р.
за № 1278/31146
Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, з метою врегулювання деяких питань обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в контролюючих органах
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Зміни до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (із змінами), що додаються.
2. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.
Міністр |
О. Данилюк |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
20.09.2017 № 803
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 жовтня 2017 р.
за № 1278/31146
ЗМІНИ
до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
1. У першому реченні абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ слова "форми власності" виключити.
2. У розділі ІV:
1) у пункті 2 слова "позапланову документальну перевірку" замінити словами "передбачену законодавством перевірку платника";
2) у пункті 3 слова "На основі акта" замінити словами "За результатами";
3) у пункті 8:
абзаци третій - восьмий виключити.
У зв’язку з цим абзаци дев’ятий - тринадцятий вважати відповідно абзацами третім - сьомим;
в абзаці третьому слова "перевірки (у разі її проведення)" замінити словами "передбаченої законодавством перевірки".
3. У пункті 3 розділу V слова і цифру "у строк, зазначений у пункті 1 цього розділу, проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник" замінити словами "проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник".
4. Доповнити Порядок розділом VI такого змісту:
"VI. Організація обліку платників єдиного внеску у контролюючих органах
1. Функції обліку платників єдиного внеску у контролюючому органі здійснюють підрозділи обслуговування платників. Такі підрозділи утворюються в Державній фіскальній службі України, головних управліннях ДФС в областях, м. Києві, Офісі великих платників податків ДФС (далі - ГУ), державних податкових інспекціях у районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях (далі - ДПІ).
У цьому Порядку контролюючими органами є відповідні ДПІ або ГУ, що виконують визначені цим Порядком процедури обліку платників єдиного внеску відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України.
2. ГУ виконують процедури обліку платників відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України, зокрема:
забезпечують організацію роботи з ведення обліку платників єдиного внеску;
забезпечують достовірність та повноту обліку платників єдиного внеску;
ведуть реєстр страхувальників згідно з Положенням про реєстр страхувальників;
проводять заходи, пов’язані з припиненням (закриттям) платників єдиного внеску, формують та направляють (видають) відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою № 11-ЄСВ та повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ у порядку, визначеному розділами ІV,V цього Порядку.
3. ДПІ виконують процедури обліку платників відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України, зокрема:
здійснюють ведення обліку платників єдиного внеску;
приймають заяви від платників єдиного внеску, визначені цим Порядком;
формують та видають довідки, повідомлення, визначені цим Порядком (крім повідомлень, відомостей, що формуються та видаються ГУ);
ведуть реєстр страхувальників згідно з Положенням про реєстр страхувальників;
виконують інші функції сервісного обслуговування платників єдиного внеску, визначені законом.
ДПІ здійснюють процедури обліку платників єдиного внеску, які не передбачають одночасного виконання або завершення яких можливе без виконання інших процедур або функцій, що належать до повноважень ГУ.
4. Якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що:
юридична особа, відокремлений підрозділ юридичної особи, фізична особа - підприємець за даними Єдиного державного реєстру має стан такої, що провадить діяльність та при цьому не перебуває на обліку чи знята з обліку у відповідному контролюючому органі, то таким органом проводяться заходи щодо отримання відповідних відомостей від державного реєстратора та постановки на облік такого платника єдиного внеску згідно з цим Порядком;
фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік.".
5. У додатках до Порядку :
1) у додатках 2, 3, 6 слова "Керівник (заступник керівника)" замінити словами "Керівник (заступник керівника або уповноважена особа)";
2) доповнити додаток 3 після таблиці "суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, щодо яких проводиться адміністративне оскарження або оскарження в судовому порядку" абзацом та таблицею такого змісту:
"
розстрочені (відстрочені) суми єдиного внеску - заборгованість зі сплати єдиного внеску, строки сплати якої перенесено:
№ з/п |
Вид платежу |
Розстрочені (відстрочені) суми заборгованості, всього (грн) |
|
||
Всього |
";
3) у додатку 7 слово "Керівник" замінити словами "Керівник (заступник керівника або уповноважена особа)".
В.о. директора Департаменту |
|
9. Лист ДФС «Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком або інвалідами» 25.10.2017 N 2378/С/99-99-13-02-01-14/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком або інвалідами і повідомляє таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону N 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058), згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Тлумачення статті 26 Закону N 1058 у частині визначення терміну "пенсіонер за віком" призвело до формування неоднозначної судової практики Вищого адміністративного суду України.
Зважаючи на наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону N 2464 у взаємозв’язку зі статтею 26 Закону N 1058, правову позицію з цього питання надано Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 р. у справах N N 21-57а14 та 21-70а14, відповідно до яких термін "пенсіонер за віком" в аспекті частини четвертої статті 4 Закону N 2464 включає в себе як осіб, які отримують пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону N 1058, так і осіб, яким пенсія за віком призначена за пільговими умовами відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788), тобто до досягнення 60 річного віку.
Відповідно до статті - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, з 12.2016 року ….. перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 13 Закону N 1788.
З огляду на зазначене, ….. є пенсіонером за віком у розумінні Закону N 2464 та відповідно з грудня 2016 року звільняється від обов’язку нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах та подавати до органу доходів і зборів обов’язкову звітність.
Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
10. Лист ДФС «Про перебування на обліку в контролюючих органах фізичної особи - підприємця після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця» від 27.10.2017 р. № 2411/С/99-99-08-02-01-14/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо перебування на обліку в контролюючих органах фізичної особи - підприємця після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до статті 67 Кодексу та статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) зняття з обліку у контролюючих органах фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
При цьому, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Порядок зняття з обліку фізичних осіб - підприємців визначений підпунктом 6 пункту 11.22 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300 (зі змінами).
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 177.11 статті 177 Кодексу фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Форма декларації та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. № 859 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р. за № 1298/27743.
Згідно з підпунктом 2 пункту 299.10 статті 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (підпункт 295.8 статті 295 Кодексу).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (пункт 294.6 статті 294 Кодексу).
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, відображаються в Податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. № 578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за № 799/27244.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (зі змінами).
Загальні правила подання звітності визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку № 435, у разі припинення діяльності фізичної особи - підприємця, така особа зобов’язана подати сама за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою - підприємцем у Звіті з позначкою "ліквідаційний", настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем.
Порядок взяття на облік фізичних осіб - підприємців передбачено розділом II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 р. за № 1553/26330.
У разі повторної реєстрації у платника єдиного внеску виникають обов’язки відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464.
Враховуючи зазначене, у разі припинення підприємницької діяльності та повторної реєстрації протягом року необхідно буде подати два Звіти:
один "ліквідаційний" - до дня державної реєстрації припинення. Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою - підприємцем у Звіті з позначкою "ліквідаційний", настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дня подання Звіту включно;
другий "початковий" - в законодавчо визначений термін.
Зняття з обліку фізичної особи як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до пункту 1 статті 5 Закону № 2464 після проведення передбачених законодавством перевірок платника та проведення остаточного розрахунку.
Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця як платника податків та як платника єдиного внеску передаються контролюючим органом до ЄДР та оприлюднюються на порталі електронних сервісів ЄДР.
З огляду на зазначене, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності та зобов’язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності.
Повторне взяття на облік фізичної особи - підприємця після припинення його підприємницької діяльності у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з ЄДР. При цьому нова реєстрація фізичної особи - підприємця не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
11. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на прибуток повернення частки у статутному фонді підприємства засновнику нерезиденту - юридичній особі» від 19.10.2017 N 2296/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, розглянула звернення щодо оподаткування податком на прибуток повернення частки у статутному фонді підприємства засновнику нерезиденту - юридичній особі, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).
Згідно з пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Особливості оподаткування нерезидентів викладені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Зокрема, у пп. 141.4.1 визначено які саме доходи, отримані нерезидентом з джерелом, його походження з України, оподатковуються податком на доходи нерезидента.
В розумінні Кодексу повернення частки в статутному капіталі товариства не вважається доходом нерезидента.
Отже, повернення частки в статутному капіталі не оподатковуються податком з доходів нерезидента за умови що повернення здійснюється у розмірі, що не перевищує вартість вкладу нерезидента у статутному капіталі.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають внаслідок перерахунку іноземної валюти в національну за операціями з повернення нерезиденту його частки у статутному капіталі. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, за роз’ясненням щодо відображення у бухгалтерському обліку курсових різниць, що виникають за операціями в іноземній валюті, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Слід зазначити що Міністерством фінансів України надано роз’яснення щодо відображення у бухгалтерському обліку курсових різниць за заборгованістю перед інвестором - нерезидентом листом від 20.06.2017 р. N 35210-06-10/16370.
Згідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
12. Лист ДФС «Щодо відображення у звітній Декларації з податку на прибуток підприємств та у Додатку РІ до Декларації завищеної частини суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яку зазначено у податковому повідомленні-рішенні» від 25.10.2017 р. № 2381/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у звітній Декларації з податку на прибуток підприємств та у Додатку РІ до Декларації завищеної частини суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яку зазначено у податковому повідомленні-рішенні та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Податкові органи мають право проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 20.1.44 п. 20.1 ст. 20 Кодексу).
У разі виявлення порушень податкового законодавства результати перевірок оформлюються актом, у якому відображаються показники поданих платниками податків декларацій (звітів, інших документів) та показники, встановлені при проведенні перевірки документів бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, первинних та інших документів тощо, виявлених в ході проведення перевірки. Отже, акти перевірки платника податку містять інформацію про показники, встановлені за результатами перевірки, які є підставою для визначення об’єкта оподаткування.
Якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявлених у податковій декларації, за результатами перевірки відповідно до п. 58.1 ст. 58 Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
За результатами документальної перевірки у разі встановлення невірно визначених показників за даними бухгалтерського обліку, що вплинули на визначення об’єкта оподаткування, внаслідок чого контролюючим органом збільшені/зменшені податкові зобов’язання, приймаються податкові повідомлення-рішення форми "Р". При цьому визначені та узгоджені суми податкових зобов’язань автоматично нараховуються в інтегрованій картці платника податку та підлягають сплаті до бюджету без додаткового внесення коригувань/уточнень до податкових декларацій.
Разом з тим, у разі якщо за результатами документальної перевірки зменшено суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за минулі звітні (податкові) роки, що перевірялись, приймаються податкові повідомлення-рішення форми "П".
При цьому коригування/уточнення фінансового результату до оподаткування за попередній звітний період, що був охоплений перевіркою, не здійснюється.
Виправлення від’ємного значення здійснюється платником податків у показниках Податкової декларації з податку на прибуток підприємств в наступному звітному (податковому) періоді шляхом зазначення виправленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. № 467).
В ЧАСТИНІ ПДФО
13. Лист ДФС «Щодо оподаткування сум відшкодованих юридичною особою (роботодавцем) витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд під час відрядження» від 26.10.2017 р. № 2402/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування сум відшкодованих юридичною особою (роботодавцем) витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд під час відрядження, і в межах компетенції повідомляє.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.
При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Враховуючи викладене, суми відшкодованих витрат на проїзд не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема у вигляді електронного квитка на проїзд повітряним транспортом за умови надання посадкового талона, у тому числі електронного посадкового талона, отриманого під час он-лайн реєстрації, та розрахункового документа про його придбання, а також документів щодо витрат за користування таксі під час відрядження.
При цьому, окрім зазначених вимог, мають бути виконані усі інші встановлені п. 170.9 ст. 170 Кодексу вимоги.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
14. Лист ДФС від 27.10.2017 р. № 2406/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі - Кодексу), розглянула звернення та з урахуванням висновків викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 р. по справі N 820/1871/17 і в межах компетенції повідомляє.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.
При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Таким чином, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, в тому числі витрат на проїзд працівника до місця відрядження напередодні або з місця відрядження до місця постійної роботи у разі затримки, якщо це погоджено з роботодавцем і дати на транспортних квитках не збігаються з датами, визначеними у наказі про відрядження, за умови наявності підтвердних документів, передбачених абзацами 2 - 3 пп. "а" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Зауважуємо, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р. по справі N 820/1871/17 колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, які викладені у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 р. у справі N 820/1871/17.
Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 р. у справі N 820/1871/17, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно "…..".
15. Лист ДФС «Щодо оподаткування окремих видів доходів» від 24.10.2017 р. № 2363/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування окремих видів доходів, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Згідно зі ст. 9 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства.
Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).
Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлено у розмірі 18 відсотків (ст. 167 Кодексу).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи зазначене, дохід, отриманий фізичною особою внаслідок виходу з числа засновників (учасників) підприємства, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому вказаний дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
Крім того, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації (пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
При цьому юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення вказаних доходів у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
16. Постанова Правління НБУ «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» 25.10.2017 № 106
Відповідно до статей 7, 15, 40, 56 Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями", а також з метою вдосконалення порядку відкриття, використання, залучення коштів на рахунки клієнтів банків та здійснення безготівкових розрахунків Правління Національного банку України
постановляє:
1. Затвердити Зміни до:
1) Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (зі змінами), що додаються;
2) Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (зі змінами), що додаються;
3) Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (зі змінами), що додаються.
2. Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку (Василєва О. В.) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Смолія Я. В.
4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
В. о. Голови |
Я. В. Смолій |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
25 жовтня 2017 року № 106
Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах
1. У главі 1:
1) пункт 1.9 викласти в такій редакції:
"1.9. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.
Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення.";
2) доповнити главу після пункту 1.10 новим пунктом 1.11 такого змісту:
"1.11. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.".
У зв'язку з цим пункти 1.11 - 1.23 уважати відповідно пунктами 1.12 - 1.24;
3) абзаци третій, четвертий пункту 1.17 виключити;
4) пункт 1.20 викласти в такій редакції:
"1.20. Текст заяви про відкриття поточного рахунку може бути зазначений у договорі банківського рахунку між банком і клієнтом у довільній формі, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції.";
5) доповнити главу після пункту 1.20 новим пунктом 1.21 такого змісту: "1.21. Якщо клієнт уже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового рахунку може здійснюватися банком на підставі поданих клієнтом за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем документів в електронній формі, визначених цією Інструкцією, оформлених з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис" та нормативно-правового акта Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.".
У зв'язку з цим пункти 1.21 - 1.24 уважати відповідно пунктами 1.22 - 1.25;
6) доповнити главу після пункту 1.22 новим пунктом 1.23 такого змісту: "1.23. Під час здійснення операцій за рахунками клієнтів, для яких цією Інструкцією не передбачено подання картки із зразками підписів, використовується зразок підпису власника рахунку/представника власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/договорі банківського вкладу/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку.".
У зв'язку з цим пункти 1.23 - 1.25 уважати відповідно пунктами 1.24 - 1.26.
2. У главі 3:
1) пункт 3.5 виключити.
У зв'язку з цим пункти 3.6 - 3.8 уважати відповідно пунктами 3.5 - 3.7;
2) у пункті 3.6:
у першому реченні слова "поточний", "нового", "(зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземній валюті)" виключити;
у другому реченні слово "новий" виключити;
3) пункт 3.7 виключити.
3. У главі 4:
1) у пункті 4.2:
абзац п'ятий виключити.
У зв'язку з цим абзаци шостий - одинадцятий уважати відповідно абзацами п'ятим - десятим;
абзац восьмий виключити;
2) у пункті 4.3:
у першому реченні абзацу третього слова "засвідчена нотаріально" замінити словами "засвідчена в установленому порядку";
у першому реченні абзацу п'ятого слова "або територіальному управлінні Національного банку", "за місцем створення банку" виключити;
3) в абзаці першому пункту 4.4 слова "територіального управління Національного банку або Операційного департаменту" виключити;
4) доповнити главу після пункту 4.4 новим пунктом 4.5 такого змісту: "4.5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час відкриття накопичувального рахунку для здійснення процедури ліквідації банку подає до Національного банку такі документи:
заяву про відкриття накопичувального рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку;
копію рішення Фонду про початок процедури ліквідації банку та делегування повноважень ліквідатора банку;
картки із зразками підписів (додаток 3).
Накопичувальний рахунок використовується для здійснення операцій, передбачених нормативно-правовим актом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Накопичувальний рахунок закривається на підставі заяви про закриття рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі закінчення процедури ліквідації банку та затвердження ліквідаційного балансу.".
У зв'язку з цим пункти 4.5 - 4.10 уважати відповідно пунктами 4.6 - 4.11;
5) у пункті 4.10:
у другому реченні абзацу четвертого слова "і відбиток печатки (за наявності)" виключити;
доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
"На цей рахунок також зараховуються кошти, спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів під час здійснення процедури ліквідації банку за вкладом фізичної особи-банкрута."
4. У главі 5:
1) у пункті 5.3:
абзац дев'ятнадцятий підпункту "а" викласти в такій редакції:
"перераховані на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку;"; у підпункті "б":
доповнити підпункт після абзацу другого новим абзацом третім такого змісту:
"повернуті працівником на підставі відповідного звіту невикористані залишки іноземної валюти, отримані для забезпечення витрат на відрядження за кордон;";
2) у пункті 5.4:
доповнити пункт після абзацу другого новим абзацом третім такого змісту:
"перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон на підставі заяви (наказу) та розрахунку витрат;".
У зв'язку з цим абзаци третій - тридцять другий уважати відповідно абзацами четвертим - тридцять третім;
абзаци вісімнадцятий - двадцять перший виключити.
У зв'язку з цим абзаци двадцять другий - тридцять третій уважати відповідно абзацами вісімнадцятим - двадцять дев'ятим;
в абзаці дев'ятнадцятому слова "на території України" виключити; абзац двадцять третій виключити.
5.У главі 6:
1) абзац шостий пункту 6.1 викласти в такій редакції:
"фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6);";
2) у пункті 6.4:
в абзаці першому слово "нового" виключити; абзац четвертий викласти в такій редакції:
"заповнити заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6).";
3) четверте речення абзацу шостого пункту 6.5 виключити;
4) абзаци третій - п'ятий пункту 6.6 замінити новим абзацом третім такого змісту:
"Під час першого звернення до банку фізичної особи, на ім'я якої відкрито поточний рахунок (власника рахунку), з метою використання рахунку вона має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, який засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків.";
5) пункт 6.7 викласти в такій редакції:
"6.7. Суб'єкт господарювання для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Суб'єкт господарювання для відкриття рахунків фізичним особам через свого представника (фізична особа-підприємець може подати зазначені нижче документи особисто) подає до банку такі документи:
заяву про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (додаток 7);
перелік фізичних осіб, на користь яких відкриваються рахунки, із зазначенням ідентифікаційних даних цих осіб.
Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію і верифікацію представника та суб'єкта господарювання у порядку, визначеному главою 2 цієї Інструкції.
Суб'єкт господарювання, який має відкритий рахунок у цьому банку, для відкриття поточних рахунків фізичним особам може подавати до банку зазначені в пункті 6.7. глави 6 цієї Інструкції документи в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому разі документи мають містити електронний підпис/електронний цифровий підпис.
Банк та суб'єкт господарювання укладають договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Видаткові операції за таким рахунком здійснюються після звернення фізичної особи до банку (зокрема для отримання грошей або електронного платіжного засобу), пред'явлення нею документів, що дають змогу банку ідентифікувати та верифікувати клієнта, та укладення договору банківського рахунку.";
6) доповнити главу новим пунктом такого змісту:
"6.11. Поточні рахунки на ім'я фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, відкриваються її законним представником-піклувальником (далі -піклувальник).
Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих піклувальником на ім'я особи, цивільна дієздатність якої обмежена, то відкриття поточного рахунку здійснюється в порядку, установленому в пункті 6.1 глави 6 цієї Інструкції. Піклувальник зобов'язаний пред'явити документи, що дають змогу банку ідентифікувати його та особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Піклувальник також має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника особи, цивільна дієздатність якої обмежена (відповідне посвідчення, рішення суду, інші документи). Якщо особа, цивільна дієздатність якої обмежена, та її піклувальник є резидентами, то додатково подаються документи, видані відповідними контролюючими органами, що засвідчують їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та ідентифікацію і верифікацію її піклувальника.".
6. У главі 7:
1) третє, четверте речення абзацу першого пункту 7.2 виключити;
2) пункт 7.4 викласти в такій редакції:
"7.4. Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її батьки (усиновителі) або опікуни після ідентифікації та верифікації банком цих осіб.
Неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися внесеними нею коштами на рахунок, відкритий нею на своє ім'я, а також заробітною платою (заробітком), стипендією або іншими доходами, що надходять на її рахунок.
Неповнолітня особа розпоряджається коштами, унесеними на поточний рахунок неповнолітньої особи будь-якою іншою особою, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновителів) або піклувальників.
Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я особи, визнаної судом недієздатною, розпоряджаються її опікуни.
Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, розпоряджається її піклувальник.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, розпоряджається коштами на поточному рахунку, відкритому на її ім'я, за письмовою згодою піклувальника, після здійснення банком ідентифікації та верифікації цієї особи у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції.";
3) у пункті 7.10:
доповнити пункт після абзацу другого двома новими абзацами третім, четвертим такого змісту:
"дохід (прибуток), отриманий від здійснення підприємницької діяльності на території України, перерахований з власного поточного рахунку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
відшкодовані/спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури ліквідації банку;".
У зв'язку з цим абзаци третій - дев'ятнадцятий уважати відповідно абзацами п'ятим - двадцять першим;
абзац дванадцятий доповнити словами ", відкритих для власних потреб";
4) пункт 7.11 доповнити новим абзацом такого змісту:
"перерахування благодійного внеску на поточний рахунок благодійної організації.";
5) у пункті 7.12:
доповнити пункт після абзацу другого новим абзацом третім такого змісту:
"валюта, перерахована працівникові юридичною особою/фізичною особою-резидентом, яка є підприємцем/офіційним представництвом/постійним представництвом для забезпечення витрат на відрядження;".
У зв'язку з цим абзаци третій - двадцять дев'ятий уважати відповідно абзацами четвертим - тридцятим; абзац четвертий виключити.
У зв'язку з цим абзаци п'ятий - тридцятий уважати відповідно абзацами четвертим - двадцять дев'ятим;
абзац восьмий виключити.
У зв'язку з цим абзаци дев'ятий - двадцять дев'ятий уважати відповідно абзацами восьмим - двадцять восьмим;
абзац десятий доповнити словами "та за договором дарування"; абзац одинадцятий доповнити словами "або рішенням інших органів (посадових осіб), яке підлягає примусовому виконанню";
абзац дванадцятий доповнити словами ", відкритого для власних потреб"; абзац двадцять перший викласти в такій редакції:
"валюта, що перерахована на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку;";
6) підпункт "а" пункту 7.13 після абзацу другого доповнити новим абзацом третім такого змісту:
"повернення на рахунок юридичної особи/фізичної особи-резидента, яка є підприємцем/офіційного представництва/постійного представництва невикористаного залишку іноземної валюти, отриманої цією фізичною особою-резидентом - працівником для забезпечення витрат на відрядження;";
7) у пункт 7.14:
доповнити пункт після абзацу восьмого новим абзацом дев'ятим такого змісту:
"валюта, перерахована працівникові юридичною особою/фізичною особою-резидентом, яка є підприємцем/офіційним представництвом/постійним представництвом для забезпечення витрат на відрядження за кордон;".
У зв'язку з цим абзаци дев'ятий - двадцять четвертий уважати відповідно абзацами десятим - двадцять п'ятим;
абзац одинадцятий доповнити словами "або рішенням інших органів (посадових осіб), яке підлягає примусовому виконанню"; абзац тринадцятий викласти в такій редакції:
"валюта, одержана в порядку спадкування та за договором дарування;"; доповнити абзац чотирнадцятий словами ", відкритих для власних потреб";
абзац вісімнадцятий виключити.
У зв'язку з цим абзаци дев'ятнадцятий - двадцять п'ятий уважати відповідно абзацами вісімнадцятим - двадцять четвертим;
в абзаці двадцятому слова "фізичною особою-резидентом" виключити;
8) у пункті 7.15:
у підпункті "а":
абзац п'ятий викласти в такій редакції:
"перерахування на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, відкритий для власних потреб;";
підпункт після абзацу п'ятого доповнити новим абзацом шостим такого змісту:
"перерахування на власний інвестиційний рахунок;".
У зв'язку з цим абзаци шостий - сімнадцятий уважати відповідно абзацами сьомим - вісімнадцятим;
підпункт після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом десятим такого змісту:
"повернення на рахунок юридичної особи/фізичної особи-резидента, яка є підприємцем/офіційного представництва/постійного представництва невикористаного залишку іноземної валюти, отриманої цією фізичною особою-нерезидентом - працівником для забезпечення витрат на відрядження;";
9) у першому реченні пункту 7.16 слова "яка виїхала на постійне місце проживання за кордон і набула статусу нерезидента" замінити словами "яка виїжджає/виїхала на постійне місце проживання за кордон (до паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон унесені відомості шляхом проставлення штампа/унесення інформації до безконтактного електронного носія про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання) і набуває/набула статусу нерезидента".
7. У главі 9:
1) у другому реченні абзацу третього пункту 9.1 слова "юридичних осіб" замінити словами "суб'єктів господарювання";
2) абзац третій пункту 9.2 виключити;
3) абзац четвертий пункту 9.3 виключити;
4) абзац перший пункту 9.4 викласти в такій редакції:
"9.4. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.";
5) абзаци четвертий - шостий пункту 9.5 викласти в такій редакції:
"За вкладним (депозитним) рахунком суб'єкта господарювання можуть проводитися операції, пов'язані з:
відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи(осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи(осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;
реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.".
8. У главі 10:
1) абзац третій пункту 10.12 замінити трьома новими абзацами такого змісту:
"За вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи можуть проводитися операції, пов'язані з:
відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи(осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи(осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;
реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.";
2) у пункті 10.13:
абзаци другий, третій виключити.
У зв'язку з цим абзаци четвертий - шостий уважати відповідно абзацами другим - четвертим;
абзац третій виключити;
3) абзаци третій, четвертий пункту 10.16 викласти в такій редакції: "Неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися внесеними нею коштами на відкритий нею вкладний (депозитний) рахунок.
Коштами, унесеними на вкладний (депозитний) рахунок неповнолітньої особи будь-якою іншою особою, розпоряджається неповнолітня особа за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновителів) або піклувальників.".
9. У главі 13:
1) пункт 13.3 після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:
"повернуті працівником невикористані залишки іноземної валюти, отриманої для забезпечення витрат на відрядження за кордон;";
2) пункт 13.4 після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:
"перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон;";
3) пункт 13.5 після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:
"повернуті працівником на підставі відповідного звіту невикористані залишки іноземної валюти, отриманої для забезпечення витрат на відрядження за кордон;";
4) пункт 13.6 після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:
"перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон на підставі розрахунку витрат;".
10. У главі 15:
1) абзац сьомий пункту 15.2 виключити;
2) пункт 15.3 викласти в такій редакції:
"15.3. Якщо іноземне представництво вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.";
3) абзаци другий - четвертий пункту 15.4 замінити одним новим абзацом другим такого змісту:
"За вкладним (депозитним) рахунком іноземного представництва можуть проводитися лише операції, пов'язані з реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.".
11. У главі 16:
1) в абзаці сьомому пунктів 16.3, 16.5 слово "(депозиту)" виключити;
2) у пункті 16.12:
в абзаці третьому слово "(депозиту)" виключити;
в абзаці четвертому слова "договору застави коштів" замінити словами "договору застави".
12. У главі 17:
1) друге речення абзаців четвертого, восьмого пункту 17.4 виключити;
2) друге речення абзаців четвертого, восьмого пункту 17.5 виключити.
13. У главі 18:
1) у другому реченні пункту 18.1 слова "та зразок відбитка печатки (за наявності)" виключити;
2) в абзаці другому пункту 18.3 слова "та відбитком печатки (за наявності)" виключити;
3) абзац перший пункту 18.7 виключити;
4) пункти 18.8 - 18.10 виключити.
У зв'язку з цим пункти 18.11 - 18.21 уважати відповідно пунктами 18.8 - 18.18;
5) у першому реченні абзацу першого пункту 18.8 слова "або його заступника та відбитком печатки" виключити;
6) пункт 18.11 виключити.
У зв'язку з цим пункти 18.12 - 18.18 уважати відповідно пунктами 18.11 - 18.17;
7) у пункті 18.11 цифри "18.11" замінити цифрами "18.8";
8) в абзаці другому пункту 18.12 слова ", відбитком печатки (за наявності)" виключити;
9) пункт 18.13 доповнити новим абзацом такого змісту:
"Під час відкриття нового рахунку юридичній особі або відокремленому підрозділу у випадку, передбаченому пунктом 1.21 глави 1 цієї Інструкції, картка не подається.";
10) у пункті 18.14:
у першому реченні абзацу першого слова "особи, у тому числі фізичні" виключити;
абзаци другий, третій виключити;
11) після пункту 18.14 доповнити главу новим пунктом 18.15 такого змісту:
"18.15. Під час відкриття нового рахунку фізичній особі-підприємцю та фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, у випадку, передбаченому пунктом 1.21 глави 1 цієї Інструкції, картка із зразками підписів не подається.".
У зв'язку з цим пункти 18.15 - 18.17 уважати відповідно пунктами 18.16 - 18.18;
12) в абзаці шостому пункту 18.17 слова ", і зразок відбитка печатки (за наявності) юридичної особи - розпорядника рахунку" виключити;
13) абзац п'ятий пункту 18.18 виключити.
14. У главі 20:
1) абзаци четвертий, п'ятий пункту 20.1 замінити одним новим абзацом четвертим такого змісту:
"у разі смерті власника рахунку - фізичної особи (у тому числі фізичної особи-підприємця) - на підставі свідоцтва про смерть;";
2) в абзаці третьому пункту 20.3 слова "засвідченої нотаріально, або органом, який прийняв таке рішення" замінити словами "засвідченої в установленому порядку";
3) у другому реченні абзацу третього пункту 20.4 слова "і відбитка печатки (за наявності)" виключити;
4) у пункті 20.5:
в абзаці третьому слова "(реєстраційного номера облікової картки)" замінити словами "[реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова")]";
після абзацу четвертого доповнити пункт новим абзацом п'ятим такого змісту:
"реквізити рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку клієнта, або вимога фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою;".
У зв'язку з цим абзац п'ятий - дев'ятий уважати відповідно абзацами шостим - десятим;
в абзаці сьомому слова "і засвідчується відбитком печатки (за наявності) юридичної особи" виключити;
абзац восьмий викласти в такій редакції:
"Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою.";
у другому реченні абзацу дев'ятого слова "і засвідчується відбитком печатки (за наявності) юридичної особи-правонаступника" виключити;
абзац десятий викласти в такій редакції:
"Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис";
5) у пункті 20.6:
в абзаці першому слова "згідно з дорученням" замінити словами "згідно із заявою";
перше речення абзацу другого після слів "за цим рахунком" доповнити словом "робочий";
6) друге речення абзацу другого пункту 20.8 після слова "отримання" доповнити словом "готівкових".
15. У главі 22:
1) пункт 22.3 виключити.
У зв'язку з цим пункти 22.4 - 22.7 уважати відповідно пунктами 22.3 - 22.6;
2) пункт 22.3 викласти в такій редакції:
"22.3. Якщо представництво іноземного інвестора вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.".
16. У додатках до Інструкції:
1) виноску 2 додатка 2 викласти в такій редакції:
"2 Використання печатки юридичною особою не є обов'язковим.";
2) у додатку 3:
назву додатка викласти в такій редакції "Картка із зразками підписів";
слова "і відбитка печатки (за наявності)" виключити";
у виносці 1 цифри "18.16" замінити цифрами "18.12";
виноску 3 викласти в такій редакції:
"3 Використання печатки юридичною особою не є обов'язковим.";
3) виноску 2 додатка 5 викласти в такій редакції:
"2 Зазначається за наявності печатки у фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Використання печатки фізичною особою-підприємцем не є обов'язковим.";
4) виноску 1 додатка 7 викласти в такій редакції:
"1 Використання печатки юридичною особою не є обов'язковим.";
5) у додатку 10:
літери та слова "М. П. партії/місцевої організації партії" замінити літерами, словами та цифрою "М. П. партії/місцевої організації партії1";
доповнити додаток виноскою 1 такого змісту:
"1 Використання печатки партією/місцевою організацією партії не є обов'язковим.";
6) у додатку 11:
слова "і відбитка печатки" виключити;
слова "Зразок відбитка печатки" замінити словами та цифрою "Зразок відбитка печатки1";
літери та слова "М. П. партії/місцевої організації партії" замінити літерами, словами та цифрою "М. П. партії/місцевої організації партії1";
доповнити додаток виноскою 1 такого змісту:
"1 Використання печатки партією/місцевою організацією партії не є обов'язковим.".
17. У тексті Інструкції слова "картка із зразками підписів і відбитка печатки" у всіх відмінках та числах замінити словами "картка із зразками підписів" у відповідних відмінках та числах.
В. о. директора Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку |
Н. Г. Лапко |
ПОГОДЖЕНО |
|
Я. В. Смолій |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
25 жовтня 2017 року № 106
Зміни до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами
1. Пункти 2.2, 2.3 глави 2 викласти в такій редакції:
"2.2. Додержання письмової форми договору (паперова або електронна) є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.
2.3. Договори банківського рахунку та банківського вкладу визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами) та скріплені відбитком печатки банку.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.
Банк зобов'язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення.".
2. У главі 3:
1) у пункті 3.1:
абзац перший доповнити словами ", крім випадків, передбачених законодавством України";
абзац шостий замінити трьома новими абзацами такого змісту: "Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з:
відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи (осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи (осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;
реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.";
2) абзац другий пункту 3.2 замінити трьома новими абзацами такого змісту:
"За вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи можуть проводитися операції, пов'язані з:
відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи (осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи (осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;
реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.";
3) в абзацах другому та третьому пункту 3.3 слова "договором банківського строкового вкладу (депозиту)", "договору банківського строкового вкладу (депозиту)" замінити відповідно словами "договором банківського строкового вкладу", "договору банківського строкового вкладу".
3. Пункт 4.12 глави 4 викласти в такій редакції:
"4.12. Заповнення та ведення реєстраційного журналу випущених іменних ощадних (депозитних) сертифікатів може здійснюватися банками в електронній формі, яку банк визначив у своїх внутрішніх положеннях.".
4. Третє речення пункту 6.1 глави 6 замінити двома новими реченнями такого змісту: "Реєстраційні журнали (за умови ведення їх в документарній формі) зберігаються в грошових сховищах або вогнетривких шафах. Порядок зберігання реєстраційних журналів в електронній формі банк визначає самостійно згідно з його внутрішніми положеннями та з урахуванням вимог законодавства України.".
5. У тексті Положення слова "договір банківського вкладу (депозиту)" у всіх відмінках та числах замінити словами "договір банківського вкладу" у відповідних відмінках та числах.
В. о. директора Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку |
Н. Г. Лапко |
ПОГОДЖЕНО |
|
Я. В. Смолій |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
25 жовтня 2017 року № 106
Зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті
1. У главі 2:
1) у пункті 2.4:
в абзаці другому слова та літери ", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення)" замінити словами "та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення)";
в абзаці третьому слова та літери ", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення)" замінити словами "та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення)";
2) пункт 2.7 викласти в такій редакції:
"2.7. Примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів".
2. У главі 7:
1) в абзаці першому пункту 7.9 слова "підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки (за наявності) юридичними особами" замінити словами "підписання ним незаповнених бланків чека";
2) в абзаці першому пункту 7.12 слова ", та скріплює відбитком печатки чекодавця (за наявності)" виключити;
3) абзац третій пункту 7.18 викласти в такій редакції:
"відповідність підписів чекодавця заявленим банку в картці із зразками підписів".
3. У другому реченні абзацу другого пункту 8.12 глави 8 слова "та скріплюється відбитком печатки (за наявності)" виключити.
4. У главі 11:
1) в абзаці другому пункту 11.1 слово "тощо" замінити словами ", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування";
2) у пункті 11.4:
в абзаці першому слово "тощо" замінити словами ", "миттєва безконтактна оплата" та інші системи дистанційного обслуговування"; доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
"Дистанційне обслуговування рахунку за допомогою системи "миттєва безконтактна оплата" регулюється нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів.";
3) абзац десятий пункту 11.5 викласти в такій редакції:
"електронний(і) підпис(и)/електронний(і) цифровий(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України;".
5. В абзаці третьому пункту 12.5 глави 12 слова "(орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкрито рахунок контролюючого органу)" замінити словами "(відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів)".
6. У додатках до Інструкції:
1) у таблиці додатка 8:
у колонці "Вимоги щодо заповнення реквізиту":
в абзаці першому колонки рядків 9, 15 слова "та відбитка печатки" виключити;
у рядку 40 колонку викласти в такій редакції:
"Використання печатки платником не є обов'язковим"; в абзаці першому колонки рядка 41 слова "і відбитка печатки" виключити; у рядку 43 колонку викласти в такій редакції:
"Використання печатки отримувачем не є обов'язковим"; у рядку 44 колонки слова "та відбитка печатки" виключити;
у рядку 62 колонку викласти в такій редакції:
"Зазначається назва стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), що відповідає назві стягувача/отримувача, яка заявлена в банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки, або його скорочена назва, яка відповідає зареєстрованій в установчих документах.
Зазначається назва отримувача (у разі договірного списання коштів), що відповідає назві отримувача, яка заявлена в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочена назва, яка відповідає зареєстрованій в установчих документах.";
у рядку 64 колонку викласти в такій редакції:
"Ставиться відбиток печатки стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), зразок якої заявлений банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки.
Використання печатки отримувачем не є обов'язковим (у разі договірного списання коштів).";
у рядку 65 колонку викласти в такій редакції:
"Ставлять підписи відповідальні особи стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), зразки підписів яких заявлені банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки.
Ставлять підписи відповідальні особи отримувача (у разі договірного списання коштів), зразки підписів яких заявлені банку отримувача в картці із зразками підписів.";
рядок 70 викласти в такій редакції:
№ |
Назва реквізиту |
Вимоги щодо заповнення реквізиту |
70 |
Дата перевірки органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів |
Зазначається дата перевірки відповідним органом, що |
2) у додатку 10 "Заповнення розрахункових чеків з розрахункових чекових книжок та їх використання":
друге речення пункту 3 виключити;
у пункті 5 слова "та засвідчувати їх відбитком печатки (за наявності)" виключити;
3) у додатку 12:
абзац перший пункту 1 викласти в такій редакції:
"1. Для отримання розрахункової чекової книжки юридична особа подає до банку-емітента заяву в одному примірнику (додаток 14), підписану особами, яким відповідно до законодавства та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.";
у другому реченні пункту 2 слова "і відбитка печатки (за наявності)", "і відбитка печатки" виключити.
В. о. директора Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку |
Н. Г. Лапко |
ПОГОДЖЕНО |
|
Я. В. Смолій |
17. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Змін до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» 26.10.2017 № 107
Відповідно до статей 7, 15, 33, 56 Закону України "Про Національний банк України" , з метою вдосконалення організації касової роботи банками в Україні Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Зміни до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 (зі змінами), що додаються.
2. Департаменту грошового обігу (Зайвенко В.П.) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Смолія Я.В.
4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
В.о. Голови |
Я.В. Смолій |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
26.10.2017 № 107
ЗМІНИ
до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні
1. Пункт 5 розділу І доповнити новим абзацом такого змісту:
"Організаційно-методологічні умови застосування ЕП у банківській системі України під час створення, оброблення та зберігання електронних документів, пов'язаних із вчиненням правочинів, регулюються Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2017 року № 78.".
2. У главі 3 розділу ІІ:
1) пункт 3.5 викласти в такій редакції:
"3.5. У разі передавання банком (філією) готівки національної валюти іншим банкам (філіям) не пізніше наступного робочого дня Департаменту грошового обігу надсилається повідомлення в розрізі регіонів щодо передавання готівки як банком, що передає готівку, так і банком, що її одержує, засобами програмного комплексу АРМ "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" або, як виняток, засобами електронного зв'язку за погодженням із Департаментом грошового обігу.
У повідомленні про передавання готівки мають зазначатися:
у разі передавання готівки - дата видачі готівки, найменування банку, що передав готівку, код регіону, сума готівки та найменування банку-отримувача з кодом регіону;
у разі отримання готівки - дата отримання готівки, найменування банку, що одержав готівку, код регіону, сума готівки, найменування банку-відправника, дата видачі готівки з кодом регіону та дані сум надлишків/недостач готівки в разі їх виявлення.";
2) абзац другий пункту 3.6 викласти в такій редакції:
"Операції з передавання готівки та інших цінностей під час реорганізації чи зміни підпорядкованості відокремленого підрозділу банку без переміщення готівки відображаються в бухгалтерському обліку та відомості обліку касових оборотів за символами статистичних звітів форм № 747 "Звіт про касові обороти банку (декадна)" та № 748 "Звіт про касові обороти банку (місячна)", визначених у додатку 1 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 01 березня 2016 року № 129 (із змінами), у день унесення відповідних змін до електронної форми Державного реєстру банків.".
3. У розділі IV:
1) пункт 1.9 глави 1 викласти в такій редакції:
"1.9. Грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів із дня їх виписки, не враховуючи день виписки. Дата на чеку зазначається так: дата та рік цифрами, місяць словом. Грошовий чек має містити підписи (підпис) уповноважених осіб (особи) клієнта згідно з карткою зразків підписів. Відбиток печатки клієнта на грошовому чеку не є обов'язковим. Використання факсиміле не допускається.";
2) у главі 4:
абзаци другий та третій пункту 4.2 викласти в такій редакції:
"Банк (філія, відділення) у разі виявлення в однієї фізичної або юридичної особи двох або більше банкнот національної та/або іноземної валюти з однаковими ознаками підроблення; навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення банкнот національної валюти; пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) негайно засобами телекомунікаційного зв'язку та не пізніше наступного робочого дня письмово, з поданням копії документа про вилучення, повідомити підрозділ Національної поліції України за місцезнаходженням банку.
Такі банкноти передаються уповноваженому представнику Національної поліції України за актом, який є підставою для зарахування або списання банкнот з відповідних рахунків. Про передавання банкнот Національній поліції України повідомляється клієнту банку (фізичній або юридичній особі) та Департаменту грошового обігу Національного банку України із зазначенням номіналів банкнот, їх реквізитів та кількості.";
в абзаці першому пункту 4.6 слово "третій" замінити словом "двадцятий";
абзаци шостий та сьомий пункту 4.7 викласти в такій редакції:
"Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності та платіжності банкнотами (монетами), у тому числі навмисно пошкодженими з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкодженими під час надзвичайного режиму банкнотами національної валюти, до відділів (управлінь) грошового обігу в регіоні здійснюється власними силами банку (службою інкасації, уповноваженою особою), службою перевезення іншого банку або юридичною особою, що має ліцензію Національного банку на надання банкам послуг з інкасації.
Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності банкнотами іноземної валюти до управління грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу здійснюється власними силами банку (службою інкасації, уповноваженою особою), службою перевезення іншого банку або юридичною особою, що має ліцензію Національного банку на надання банкам послуг з інкасації.";
пункт 4.11 викласти в такій редакції:
"4.11. У касах банків, небанківських фінансових установ, крім національного оператора поштового зв'язку, приймаються на інкасо від фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) та юридичних осіб-резидентів і представництв юридичних осіб-нерезидентів (на умовах, що визначаються банком разом із банком-кореспондентом):
1) банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження та/або значні ознаки зношення чи є сумнів щодо їх платіжності, у тому числі:
розірвані (розрізані) на частини та склеєні;
ті, що не зберегли деяких ознак платіжності (є зміни в портреті, немає захисної стрічки, є написи, що заважають визначенню ознак платіжності банкнот);
із зміненим первісним кольором паперу та/або зображень;
із забрудненнями, що спричиняють загальну люмінесценцію паперу в ультрафіолетових променях;
обпалені, пропалені, трухлі (пошкоджені внаслідок тривалої дії вологи, різних рідин, хімікатів або з ознаками гниття);
залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром;
мають явні друкарські недоліки;
2) банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком - емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).".
4. У додатках до Інструкції :
1) пункт 3 додатка 4 після абзацу десятого доповнити новим абзацом одинадцятим такого змісту:
"10 грн. - зелений.";
2) додатки 5, 20 та 21 викласти в новій редакції, що додається.
Директор Департаментугрошового обігу |
|
ПОГОДЖЕНО |
|
Додаток 5
до Інструкції про ведення
касових операцій
банками в Україні
(у редакції постанови
Правління Національного
банку України
26.10.2017 № 107)
(пункт 4.15 глава 4 розділу ІІ)
ВИМОГИ
щодо вкладання монет в упаковку
1. Кількість монет, які вкладаються в один ролик, становить 50 шт. за номіналами від 1 коп. до 1 грн. на суму вкладення:
1) по 1 коп. - 50 коп.;
2) по 2 коп. - 1 грн.;
3) по 5 коп. - 2 грн. 50 коп.;
4) по 10 коп. - 5 грн.;
5) по 25 коп. - 12 грн. 50 коп.;
6) по 50 коп. - 25 грн.;
7) по 1 грн. - 50 грн.;
8) пам'ятних монет номіналом:
2 грн. - 25 шт. на суму 50 грн.;
5 грн. - 25 шт. на суму 125 грн.;
10 грн. - 25 шт. на суму 250 грн.
2. Кількість роликів у поліетиленовому пакеті (мішечку) становить для монет номіналом:
1) 1 коп. - 20 шт. на суму 10 грн.;
2) 2 коп. - 20 шт. на суму 20 грн.;
3) 5 коп. - 10 шт. на суму 25 грн.;
4) 10 коп. - 20 шт. на суму 100 грн.;
5) 25 коп. - 10 шт. на суму 125 грн.;
6) 50 коп. - 10 шт. на суму 250 грн.;
7) 1 грн. - 5 шт. на суму 250 грн.;
8) 2 грн. - 10 шт. на суму 500 грн.;
9) 5 грн. - 8 шт. на суму 1 000 грн.;
10) пам'ятних монет номіналом 10 грн. - 5 шт. на суму 1 250 грн.
3. Сума вкладення монет в один мішечок установлюється для монет номіналом:
1) від 1 до 5 коп. - 50 грн.;
2) від 10 до 50 коп. - 500 грн.;
3) 1 грн. - 1 000 грн. (500 грн.);
4) 2 грн. - 1 000 грн.;
5) 5 грн. - 2 000 грн.
4. Пакети з роликами пакуються в блоки в такій кількості на суму вкладення:
1) 1 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 20 грн.;
2) 2 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 40 грн.;
3) 5 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 50 грн.;
4) 10 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 200 грн.;
5) 25 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 250 грн.;
6) 50 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 500 грн.;
7) 1 грн. - 2 пакети (10 штук роликів) на суму 500 грн;
8) пам'ятні монети номіналом 10 грн. - 2 пакети (50 штук роликів) на суму 2 500 грн.
Додаток 20
до Інструкції про ведення
касових операцій
банками в Україні
(у редакції постанови
Правління Національного
банку України
26.10.2017 № 107)
(пункт 4.7 глави 4 розділу IV)
ОПИС
банкнот (монет) національної валюти, які надсилаються для дослідження з позабалансового рахунку
( Див. текст )
Додаток 21
до Інструкції про ведення
касових операцій
банками в Україні
(у редакції постанови
Правління Національного
банку України
26.10.2017 № 107)
(пункт 4.7 глави 4 розділу IV)
ОПИС
банкнот іноземної валюти, які надсилаються для дослідження з позабалансового рахунку
( Див. текст )
18. Лист ДФС від 31.10.2017 р. N 2453/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Відповідно до звернення Товариство здійснює господарську діяльність з реалізації товарів та отриманням оплати за них виключно в безготівковій формі.
Чи зобов'язане Товариство надавати покупцю фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) у разі проведення розрахунків за товари, які не являються підакцизними та технічно складними побутовими товарами, через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі - ПТКС), які належать банку та знаходяться у приміщенні банку?
Правовідносини у цій сфері регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс), Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265).
Законом N 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 статті 9 Закону N 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Тобто, якщо банківські операції виконуються через ПТКС, який належить банку, у цьому випадку застосування РРО є не обов'язковим.
Отже, якщо оплата за товар здійснюється покупцем через ПТКС, який належить банку та знаходиться у приміщенні банку, фіскальний чек РРО продавцю такого товару видавати не обов'язково.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має Індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
19. Лист ДФС «Щодо подання звітів та сплати податків у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - юридичної особи протягом бюджетного року» від 27.10.2017 р. № 2418/6/99-99-15-01-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула лист Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно подання звітів та сплати податків, подання повідомлення про прийняття працівника на роботу, подання повідомлення за ф. № 20-ОПП у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року, помилкової сплати податків та повідомляє таке.
Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та надання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року
Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов’язані подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.15 р. № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.16 р. № 441) (далі — Порядок № 435).
Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку № 435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), Звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік.
Враховуючи зазначене, у разі зміни суб’єктом господарювання — юридичною особою протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску та сплата єдиного внеску здійснюється за новим місцем взяття на облік.
Щодо сплати податку на додану вартість, податку на прибуток та надання звітів з ПДВ та податку на прибуток у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року
Перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району здійснюється згідно з вимогами статті 183 розділу V Кодексу та розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.14 р. № 1130, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.12.14 р. за № 1456/26233 (далі — Положення № 1130).
Для перереєстрації платник ПДВ (юридична особа та фізична особа — підприємець) подає до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку) додаткову реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація» (пункти 183.1, 183.7, 183.15 статті 183 розділу V Кодексу, пункт 4.2 розділу IV Положення № 1130).
При цьому, подання декларацій з ПДВ та сплата цього податку юридичною особою здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року — за новим місцезнаходженням (основне місце обліку).
Аналогічне роз’яснення із зазначеного питання розміщене на офіційному веб-порталі ДФС (www.sfs.gov.ua) в розділі «Запитання-відповіді» (категорія 119 «Облік платників податків», підкатегорія 119.06) електронного сервісу «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс».
Отже, платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та сплачує податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає новому місцю обліку, починаючи з початку бюджетного року, наступного за тим, в якому такий платник податків змінив місце обліку.
Зазначене стосується і подання звітності з податку на прибуток та відповідної сплати нарахованих податкових зобов’язань до бюджету.
Щодо реєстрації податкових накладних
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
На порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає зміна місця реєстрації платника податку.
Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та надання податкового розрахунку за формою 1ДФ у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — податковий розрахунок за ф. 1ДФ), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.15 р. № 4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.15 р. за № 111/26556 (далі — Порядок № 4). Згідно з пунктом 2.3 розділу II Порядку № 4, податковий розрахунок за ф. 1ДФ подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента — юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи — податкового агента.
Відповідно до пункту 10.13 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.11 р. № 1588, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.14 р. за № 503/25280, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.14 р. № 462) (далі — Порядок № 1588) у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. При цьому до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) — з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Враховуючи викладене, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання — юридична особа до закінчення поточного бюджетного року сплачує податок на доходи фізичних осіб та подає податковий розрахунок за ф. 1ДФ за попереднім місцезнаходженням.
Щодо подання повідомлення про прийняття працівника на роботу у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (далі — Постанова № 413).
Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Щодо подання повідомлення за формою № 20-ОПП у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання — юридичної особи протягом бюджетного року
Відповідно до статті 63 Кодексу та пункту 10.1 розділу X Порядку № 1588, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі — адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Переведення платника до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється контролюючими органами протягом місяця.
Дані про взяття на облік платника податків передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.
Крім того, дані про взяття на облік як платників податків та як платників єдиного внеску оприлюднюються на порталі електронних сервісів Міністерства юстиції України та на офіційному веб-порталі ДФС в електронному сервісі «Електронний кабінет платника».
Згідно зі статтею 63 Кодексу та пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Якщо у суб’єкта господарювання виникає необхідність подання повідомлення за формою № 20-ОПП під час процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого, пов’язаного із зміною місцезнаходження, то платником податків подається повідомлення за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об’єктів оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Щодо помилкової сплати податків
Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Кодексу. Також підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу передбачено нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.
Водночас, статтею 9 Кодексу визначено загальнодержавні податки, до яких зокрема належить податок на додану вартість. Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Відповідно до розділу І Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.02 р. № 122 (із змінами), єдиний казначейський рахунок (ЄКР) — це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
В той же час, Державним казначейством України для зарахування платежів до бюджетів щорічно згідно з Законом України про державний бюджет на відповідний рік та наказом Міністерства фінансів України про затвердження бюджетної класифікації відкриваються рахунки в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та адміністративно-територіальних одиниць (районів), на які платники податків з урахуванням місця знаходження на податковому обліку й мають перераховувати податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.
Інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної фіскальної служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії органів ДКСУ та органів Державної фіскальної служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.16 р. № 621, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.16 р. за № 1115/29245.
Зазначену інформацію фіскальні органи доводять до платників податків, в тому числі шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі ДФС в рубриці «Бюджетні рахунки» (sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).
Документами, що підтверджують сплату (погашення) платниками податків сум відповідних податкових зобов’язань та на підставі яких органами державної фіскальної служби за місцем знаходження на податковому обліку платників податків здійснюється оперативний облік бюджетних платежів, є відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів — технологічних файлів та виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів та в результаті спрямував кошти не на той бюджетний рахунок, то кошти не будуть відображені у документах, що підтверджують погашення платником податкових зобов’язань і відповідно погашення податкових зобов’язань не відбудеться.
Згідно з порядком проведення безготівкових розрахунків, визначеним Національним банком України, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку (пункт 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976).
Оскільки сума податкових зобов’язань у даному випадку залишається непогашеною, то після закінчення встановлених термінів сплати податкових зобов’язань платник податків буде нести відповідальність, передбачену чинним законодавством за несвоєчасні розрахунки з бюджетом.
Виявивши помилку при перерахуванні платежів до бюджету (тобто факт направлення коштів на рахунки, які відкрито не за місцем знаходження на податковому обліку або неправильні коди бюджетної класифікації), платник податків може звернутися до органів ДФС за місцем зарахування коштів з заявою про повернення помилково сплаченої суми коштів на власний поточний рахунок в установі банку.
З дати зарахування платежу на правильний бюджетний рахунок сума податкового зобов’язання буде вважатися погашеною, а у разі, якщо таке податкове зобов’язання вже набуло статусу податкового боргу, тобто кошти на правильний рахунок перераховано після настання граничного терміну його сплати, то згідно з Кодексом платник податків повинен сплатити відповідні суми штрафних санкцій та пені.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 Кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Кодексу обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
20. Лист Державної аудиторської служби України «Щодо норм списання паливно-мастильних матеріалів» від 19.09.2017 р. № 18-16/204
Державна аудиторська служба України в межах компетенції розглянула звернення <...> щодо норм списання пально-мастильних матеріалів для машин та обладнання, з інших питань та повідомляє.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначені основні завдання органу державного фінансового контролю, а саме: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
З огляду на зазначене, надання роз'яснення з питань, викладених у Вашому зверненні, не належить до повноважень Держаудитслужби.
Водночас зазначаємо, при визначенні вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, які застосовуються на будівництві об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, витрати ресурсів на 1 маш. год експлуатації для машин та механізмів (газонокосарка, бензопила тощо), визначено частиною II ДСТУ Б Д.2.7. - 1:2012 "Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів", прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 р. № 668.
Відповідно до загальних положень норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 (далі - норми), норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалів і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 норм для роботи спеціального обладнання, яке встановлюється на автомобілі, норми витрат палива для якого не увійшли до цього нормативного документа, допускається застосувати технологічні норми, наведені в документації заводу-виробника обладнання, або розрахувати їх з використанням технічних даних, наведених у цій документації. Можливість встановлення тимчасової норми витрати палива розглядає комісія, яка створюється із не менш як трьох спеціалістів підприємства і представника вищої організації, який є куратором з питань енергоспоживання. Результати розгляду оформлюються актом (за формою згідно з додатком Ж).
Слід зазначити, що відповідно до Положення про "Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу", затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України від 16 травня 2012 року наказом № 276 (далі - Інститут), предметом діяльності Інституту є створення та апробація нормативів витрачання паливно-мастильних матеріалів, сировини і матеріалів на підприємствах, установах та організаціях різних сфер господарської діяльності.
Голова Л. Гаврилова
21. Лист ДФС від 14.09.2017 р. № 1961/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення Підприємства щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Відповідно до звернення Підприємство здійснює господарську діяльність з реалізації товарів (книги, CD-диски, ігри, сувеніри тощо) за допомогою мережі Інтернет.
Чи має право Підприємство не застосовувати реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) у разі проведення розрахунків у безготівковій формі (із застосуванням банківської платіжної картки або зараховуючи готівку через термінал безпосередньо на розрахунковий рахунок покупця), якщо в місці отримання товарів (пункти видачі товарів служб доставки) операції в готівковій та безготівковій формі не здійснюються?
Чи є відмінності у застосуванні РРО у випадку оплати за допомогою мережі Інтернет за надані послуги та реалізовані товари?
Правовідносини у цій сфері регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс), Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265).
Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265).
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Разом з тим пунктом 12 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електрону комерцію" (далі - Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 визначено, що реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв'язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або зі зразками товару під час укладення такого договору.
Отже, у разі якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (послугу) і розрахунок за нього було здійснено із застосування платіжних систем, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити покупцю видачу розрахункового документа встановленої форми (чек з РРО).
Розрахунковий документ встановленої форми може бути наданий споживачу як безпосередньо продавцем (за допомогою кур'єрської служби (поштової служби), яка може бути як сторонньою організацією, так і структурною одиницею інтернет-магазину), так і сторонньою організацією (кур'єром, поштовою службою тощо) у разі наявності у неї відповідних правовідносин із продавцем товару (надавачем послуги).
Оскільки споживач, використовуючи рекламні інтернет-сторінки, лише обирає товар або послугу, то у разі використання при реалізації товарів (послуг) РРО у чеку зазначаються обов'язкові реквізити, у тому числі назва та код суб'єкта господарювання, адреса магазину, що здійснив реалізацію, тощо, що дає змогу визначити, з ким проведено розрахунки за товари (послуги), та у разі виникнення потреби звернутися для обміну.
Крім того, звертаємо увагу, що у разі замовлення товару або послуги представники інтернет-магазину уточнюють з покупцем (замовником) наявність товару, його кількість та з'ясовують форму і час оплати.
Враховуючи викладене, суб'єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) через мережу Інтернет повинні застосовувати РРО на загальних підставах та видавати покупцю розрахунковий документ встановленої форми.
Такі суб'єкти господарювання реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення інтернет-магазинів, а у разі доставки власною кур'єрською службою можуть зареєструвати РРО на транспортний засіб, яким здійснюється доставка.
Водночас у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок) застосування РРО є не обов'язковим.
Також РРО не застосовується у разі надання послуг через мережу Інтернет за умови оплати за такі послуги за допомогою платіжних систем та відсутності місця здійснення розрахунків (наприклад, реалізації комп'ютерної програми, доставка та установка якої здійснюється через мережу Інтернет).
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
22. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо ситуації з помилковим перерахуванням зарплати звільненій особі» від 09.06.2017 N 293/0/22-17/134
Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист і в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У разі відмови особи повернути помилково перераховані роботодавцем кошти, він може стягнути ці кошти, звернувшись до суду.
У випадку порушення трудової дисципліни до працівника застосовується один із видів дисциплінарного стягнення, враховуючи норми статей 147 - 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Притягнення працівника до матеріальної відповідальності регламентується главою IX КЗпП. Притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є правом, а не обов'язком роботодавця.
Звертаємо увагу на те, що листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.
Директор Юридичного департаменту |
О. Туліна |
23. Лист ДФС «Щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого нерезидентом, правил оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг нерезидентами» від 20.10.2017 N 2330/6/99-99-15-01-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого нерезидентом, правил оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг нерезидентами, та повідомляє таке.
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент.
Згідно з пунктом 163.2 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 Кодексу (підпункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Відповідно до пункту 164.5 статті 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку у розмірі 18 відсотків, що буде застосована до таких доходів (підпункт 170.10.3 пункту 170.10 статті 170 Кодексу).
Крім того дохід, отриманий платником у вигляді додаткового блага є об’єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи, відповідні ставки податку і збору (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).
Зауважуємо, що нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.
Згідно з пунктом 70.5 статті 70 Кодексу фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) використовується при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їм доходи (підпункт 70.12.1 пункту 70.12 статті 70 Кодексу).
Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 Кодексу, які не мають РНОКПП, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 Кодексу).
Пунктом 176.2 статті 176 Кодексу визначено, що особи, які відповідно Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок), у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта" відображається, зокрема, РНОКПП, про який надається інформація в податковому розрахунку.
Отже, дохід у вигляді додаткового блага, отриманого платником податку - фізичною особою нерезидентом від юридичної особи - резидента, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та збором на загальних підставах. Податковий агент при нарахуванні (виплаті) на користь фізичної особи - нерезидента доходу у вигляді додаткового блага відображає його у формі N 1ДФ.
Щодо оподаткування податком на додану вартість
Відповідно до пункту 180.2 статті 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку на додану вартість (далі - ПДВ) до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Правила оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено статею 208 Кодексу.
Відповідно до пункту 208.2 статті 208 Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 Кодексу.
При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статею 201 Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Згідно із пунктом 208.3 статті 208 Кодексу якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови своєчасної реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).
Зокрема, пунктом 12 Порядку N 1307 визначено, що у разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку "Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)" такої накладної проставляється умовний ІПН "500000000000", а у рядку "Постачальник (продавець)" зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент). У рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.
Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Кодексу визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном.
Враховуючи викладене, у разі здійснення операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, зокрема послуг по інспекції виробничого обладнання на митній території України, у Підприємства виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету, складання податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН, а також відображення відповідних показників в податковій декларації з ПДВ.
Відповідно підпункту 191.1.1 та підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Кодексу органи Державної фіскальної служби здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків та контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").
Отже, з питання відображення витрат з придбання авіа-квитків та проживання в готелі в бухгалтерському обліку, а також складання авансового звіту, акту виконаних робіт або бухгалтерської довідки доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!