ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Щодо порядку застосування норм пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України і формування податкового кредиту» від 29.09.2017 N 2084/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовується платниками податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702,2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. Податковий кредит за касовим методом визначається такими платниками як за операціями з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання в рамках застосування касового методу. При формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
2	Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ комісійної винагороди (плати) за надання банком клієнту рахунку - виписки поштою та/або за надання дублікату / копії банківського договору» від 11.10.2017 р. № 2215/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо операції з надання банком клієнту рахунку - виписки поштою та/або дублікату / копії банківських договорів відносяться до операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначених у Переліку N 73, то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ, а винагорода (плата), яка отримується банком за такі операції, не включається до бази оподаткування ПДВ.
3	Лист ДФС «Про визначення ціни придбання заставного майна» від 10.10.2017 № 2191/6/99-95-42-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що для заставодавця операції з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким банком розцінюються як операції з постачання такого майна. При цьому, якщо заставодавець є зареєстрованим платником ПДВ, такий заставодавець зобов’язаний визначити податкові зобов’язання за такою операцією та скласти податкову накладну, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для банківської установи (заставоутримувача) операція з оприбуткування об’єкта застави на баланс (у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності) розглядається податковим законодавством як операція з придбання такого майна. Відповідно до пункту 189.15 статті 189 Кодексу у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням ПДВ.
4	Лист ГУ ДФС у Полтавській обл. «Щодо порядку заповнення додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)"» від 11.10.2017 р. № 2205/ІПК/16-31-12-01-34	Надано роз’яснення, що при заповненні таблиці 1 додатка 2 до Декларації слід враховувати значення рядка 21 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) Декларації. Графи таблиці 1 додатка 2 до Декларації заповнюються у хронологічному порядку виникнення сум від'ємного значення, відображеного у графі 4 (сума усього) таблиці 1 додатка 2 до Декларації починаючи із звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Значення графи 4 додатка 2 до Декларації повинно відповідати сумарному значенню рядка 21 Декларації та залишку суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу, та на яку було збільшено суму від'ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року / III квартал 2015 року. При формуванні від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення, яким збільшено залишок від'ємного значення, в графі 2 таблиці 1 додатка 2 до Декларації зазначається місяць та рік, в якому складено податкове повідомлення-рішення. Крім того, при заповненні додатка 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
5	Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України» від 04.10.17 р. №775	Затверджено Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України Визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 196 “Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 29, ст. 856). Внесено зміни до пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 40, ст. 1545, № 91, ст. 3674; 2017 р., № 12, ст. 335)
6	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Про порядок відображення в податковій звітності з ПДВ за рішенням суду коригування митної вартості товару» від 11.10.2017 р. № 2196/ІПК/26-15-12-01-18	Надано роз’яснення, що у випадку, коли після митного оформлення товарів, поміщених у митний режим імпорту, та включення сплаченої при ввезенні таких товарів суми ПДВ до складу податкового кредиту змінюється величина митної вартості цих товарів (зменшення митної вартості за рішенням суду), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зі зміною митної вартості товарів, відображається на підставі аркуша коригування до митної декларації у рядку 11.1 та/або 11.2 податкової звітності з ПДВ зі знаком "мінус". При цьому податкова накладна або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструється.
7	Лист ДФС «Про порядок формування податкового кредиту з ПДВ» від 11.10.2017 р. № 2210/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що безпосереднім споживачем електричної енергії є не платник, а покупець, а тому законодавчі підстави для складання постачальником податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН на платника відсутні. У даному випадку платник є особою, яка здійснює оплату за електричну енергію, але не є її споживачем, а постачальник є особою, що отримує від третьої особи (платника) оплату за поставлену покупцю електричну енергію. Отже, постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на покупця, який є безпосереднім споживачем електричної енергії. При цьому, у разі якщо згідно з умовами цивільно-правового договору покупцем не здійснюється оплата постачальнику за спожиту ним електричну енергію, то законодавчі підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за такою податковою накладною у покупця відсутні.
8	Лист ДФС «Щодо порядку коригування податкових зобов’язань з ПДВ у разі помилково складеної і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладної податкової накладної на контрагента з яким фактичні операції з постачання товарів/послуг не здійснювалися» від 11.10.2017 р. № 2213/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що у податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що фактично здійснювалися таким платником за відповідний звітний (податковий) період, незалежно від того, чи зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних за такими операціями, чи ні, а також чи містяться у зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних помилки, чи ні. Виправлення ІПН покупця можливо лише у випадку, якщо з дати складання податкової накладної із "невірним" ПН покупця не минуло 365 календарних днів, тобто друга податкова накладна (з правильним ІПН) може бути зареєстрована не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання, що зазначена у такій податковій накладній. У випадку якщо особі анульовано реєстрацію як платника ПДВ, то така особа втрачає право на формування податкового кредиту з ПДВ та складання і реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних після дати анулювання такої реєстрації. Повторно зареєстрована особа в якості платника ПДВ є платником такого податку з нової дати реєстрації її платником ПДВ, а тому не має права на формування податкового кредиту з ПДВ та складання і реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, складених особою у період до анулювання її попередньої реєстрації як платника ПДВ.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
9	Лист ДФС «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 09.10.2017 р. № 2172/6/99-99-12-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що зареєстровані види господарської діяльності, що провадяться Товариством належать за КВЕД 2010 виключно до секції М "Професійна, наукова та технічна діяльність", що об’єднує непромислові види діяльності, то не вбачаються підстав застосування Товариством передбаченої Кодексом податкової преференції для промислових підприємств в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів промислових підприємств.
В ЧАСТИНІ ТУРИСТИЧНОГО ЗБОРУ
10	Лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Щодо нарахування туристичного збору» від 09.10.2017 р. № 2170/ІПК/04-36-12-23-19	Надано роз’яснення, що якщо працівники суб'єктів господарювання, яким надаються послуги з тимчасового проживання, прибули у відрядження та мають підтверджуючі документи, то такі громадяни не є платниками Збору, тому Збір їм не нараховується.
В ЧАСТИНІ ПДФО
11	Лист ДФС «Щодо оподаткування окремих видів доходів» від 26.09.2017 № 2054/Ф/99-99-13-02-03-14/ІПК	Надано роз’яснення, що сума коштів, виплачена юридичною особою, у визначенні Кодексу не є процентами. Однак з метою оподаткування виплачений дохід слід розглядати як інший дохід, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. При цьому доходи, отримані платником податку у вигляді дарунку та інвестиційного прибутку оподатковуються податком на доходи фізичних осіб відповідно до норм розділу IV Кодексу.
12	Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій з безкоштовного харчування працівників» від 13.10.2017 р. N 2233/6/99-99-15-01-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що дохід, отриманий фізичною особою як додаткове благо у вигляді вартості безоплатного харчування, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, та є базою нарахування єдиного внеску. Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з надання платником податку на прибуток безкоштовного харчування своїм працівникам. Сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) підприємством в оплату вартості харчування, включається до податкового кредиту відповідно до статей 198 та 201 Кодексу.
13	Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм податкового законодавства» від 13.10.2017 р. № 2230/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що оскільки проходження кваліфікаційного іспиту та стажування фізичною особою, яка виявила бажання стати адвокатом, полягає у виявленні її теоретичних знань у галузі права, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність, а не набуття такою особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності (підвищення кваліфікації), то сума внесків, яка сплачується юридичною особою на користь кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
14	Лист ДФС «Шодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від юридичної особи, і нарахування на такий дохід єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 13.10.2017 р. № 2228/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що юридична особа, яка нараховує (виплачує) дохід фізичній особі зобов'язана виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента. При цьому такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
15	Лист ДФС «Щодо формування витрат на утримання транспортних засобів подвійного призначення, зокрема вантажних автомобілів» від 11.10.2017 р. N 2220/А/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування і ремонт. Договори страхування цивільно-правової відповідальності є обов'язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і прямо пов'язані з наданням транспортних послуг, а отже, витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу. Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування неможливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
16	Лист ДФС «Про пропуск вантажу експрес-перевізника» від 19.09.2017 р. N 24970/7/99-99-18-04-01-17	Встановлено, що митницям ДФС забезпечити: оформлення в установленому порядку регламентованого доступу до програмно-інформаційного комплексу "Реєстр центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій" у складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів посадовим особам, які здійснюють пропуск товарів через державний кордон України; використання наявної в Реєстрі інформації під час здійснення пропуску через державний кордон України товарів, що перемішуються у міжнародних експрес-відправленнях, у тому числі для визначення способу переміщення товарів відповідно до вимог частини другої статті 186 Кодексу. Митницям ДФС, у зоні діяльності яких здійснюється відкриття центральних сортувальних станцій (регіональних сортувальних станцій) або надаються угоди з іноземними операторами експрес-перевезень, після відпрацювання інформації про угоди, укладені експрес-перевізниками з іноземними операторами експрес-перевезень, а також про транспортні засоби експрес-перевізників направляти таку інформацію до ДФС для забезпечення її внесення до Реєстру, супроводжуючи засвідченими із установленому порядку.
17	Лист ДФС «Щодо порядку дій суб'єкта господарювання, який у своїй діяльності використовує РРО, у випадку вимкнення електроенергії» від 10.10.2017 р. N 2188/ІПК/28-10-01-03-11	Надано роз’яснення, що законодавством чітко роз'яснено дії суб'єктів господарювання по щоденному оприбуткуванню готівкової виручки, в тому числі і під час тимчасового відключення електроенергії. Стосовно отримання довідок про відключення електроенергії повідомляємо, що порядок їх використання для підтвердження неоприбуткування готівкової виручки законодавством не передбачено.
18	Лист Державної служби з питань праці «Щодо проведення інспектувань за результатами аналізу стану додержання законодавства про працю» 16.08.2017 N 8453/4.1-ДП-17	Надано роз’яснення, що інспекційні відвідування проводяться за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку. Порядком не передбачено застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю після проведення аналізу стану додержання законодавства про працю та складання довідки. Заходи до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності вживаються відповідно до пункту 27 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) та проведення аналізу матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
19	Лист Державної служби з питань праці «Про штрафи за порушення строків виплати працівникам зарплати» від 21.08.2017 N 8692/3/4.3-ДП-17	Надано роз’яснення, що абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. При порушенні строків виплати працівникам заробітної плати чи інших виплат, передбачених законодавством про працю, терміном менше одного місяця, застосовується відповідальність, передбачена абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України. Абзацами третім та восьмим частини другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування відповідальності у вигляду штрафу за кожного працівника, відносно якого виявлено порушення.
20	Лист ДФС «Щодо відповідності статуту організації вимогам п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України» від 02.10.2017 N 2092/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що організацією не було дотримано вимог пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу в частині передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). З урахуванням викладеного, організація може бути включена до Реєстру у разі приведення її установчих документів у відповідність до вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
21	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо забезпечення рівня мінімальної зарплати» від 17.05.2017 N 1452/0/101-17	Надано роз’яснення, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. У випадку, коли працівнику встановлена доплата за роз'їзний характер робіт, то працівнику нараховують оклад (у зазначеному в листі випадку - 2000 грн), доплату до розміру мінімальної заробітної плати (у зазначеному в листі випадку - 1200 грн) і понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн) доплату за роз'їзний характер робіт. Всі інші виплати, які працівнику нараховуються за відпрацьований час, включаються до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру. Тобто якщо працівнику нараховують премії (крім премій до святкових і ювілейних дат), індексацію, то зазначені виплати враховуються до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру. Виплати за невідпрацьований час, такі як оплата за час простою, оплата днів відпустки, оплати тимчасової непрацездатності, суми матеріальної допомоги тощо не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня. У випадку коли працівнику, який виконав місячну (годинну) норму праці, здійснюють виправлення (донарахування) певних виплат, здійснених у попередні місяці, то зазначені виплати мають нараховуватись понад розмір заробітної плати за цей місяць.
22	Лист ДФС «Про здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 12.10.2017 N 2221/К/99-99-12-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що законодавством не передбачено можливості здійснювати суб’єктами господарювання роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів не за місцем реєстрації РРО та не за адресою, що визначена в ліцензії на право роздрібної торгівлі зазначеними підакцизними товарами.

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. Лист ДФС «Щодо порядку застосування норм пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України і формування податкового кредиту» від 29.09.2017 N 2084/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку застосування норм пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ) і формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При цьому закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та пункті 198.2 статті 198 розділу v пку, припадає на звітні (податкові) періоди з 01 січня 2016 року до 1 січня 2019 року.

З метою застосування норм пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ слід враховувати поняття "касовий метод", визначене підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Під поняттям "касовий метод" для цілей оподаткування ПДВ згідно з розділом V ПКУ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Правила визначення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до складу податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового іфедиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід зазначити, що пункт 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ поширюється на усіх платників ПДВ, які постачають електричну/теплову енергію (у тому числі на виробників електричної/теплової енергії), та на всіх етапах постачання до кінцевого споживача. При цьому визначення сум податкового кредиту з ПДВ за касовим методом у разі здійснення платником ПДВ, перерахованих у такому пункті операцій, є обов'язком платника ПДВ, а не його правом.

Враховуючи вищевикладене, касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовується платниками податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702,2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Податковий кредит за касовим методом визначається такими платниками як за операціями з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання в рамках застосування касового методу.

При формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

2. Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ комісійної винагороди (плати) за надання банком клієнту рахунку - виписки поштою та/або за надання дублікату / копії банківського договору» від 11.10.2017 р. № 2215/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ комісійної винагороди (плати) за надання банком клієнту рахунку - виписки поштою та/або за надання дублікату / копії банківського договору та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. При цьому у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (пункт 1.37 Закону України від 05.04.2001 р. N 2346- III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Отже, порядок надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування згідно із законодавством України має бути визначено при укладанні договору та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування, затверджений постановою Національного банку України від 01.08.2017 р. N 73 (далі - Перелік N 73).

Згідно з Переліком N 73 до операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування, віднесено операції з документарного оформлення чи підтвердження розрахунків клієнтів, а саме:

надання виписок з рахунків клієнтів (на паперовому носії, в електронному вигляді, у вигляді текстових повідомлень, з використанням платіжних пристроїв, мобільного зв'язку тощо) та додатків до них (пункт 2.2 Переліку N 73);

надання документів (копій документів), які є документальним підтвердженням переказу коштів, у тому числі за операціями з використанням електронних платіжних засобів;

видача дублікатів/копій касових, розрахункових та інших документів, які зберігаються в архіві (пункт 2.4 Переліку N 73).

Враховуючи вищевикладене, якщо операції з надання банком клієнту рахунку - виписки поштою та/або дублікату / копії банківських договорів відносяться до операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначених у Переліку N 73, то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ, а винагорода (плата), яка отримується банком за такі операції, не включається до бази оподаткування ПДВ.

Водночас зазначаємо, що згідно з пунктами 4, 8 статті 7 розділу І Закону України від 20 травня 1999 року N 679-ХIV "Про Національний банк України" встановлення правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності для банків належить до функцій Національного банку України, тому у разі виникнення необхідності платник податку з питання віднесення перелічених у зверненні послуг до послуг, визначених у Переліку N 73, може звернутися до Національного банку України.

3. Лист ДФС «Про визначення ціни придбання заставного майна» від 10.10.2017 № 2191/6/99-95-42-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення ціни придбання заставного майна, яке переходить у власність банку (фінансової установи) від платника ПДВ згідно з умовами договору застави, і повідомляє таке.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 593 Цивільного кодексу визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що постачання товарів – є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

Отже, для заставодавця операції з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким банком розцінюються як операції з постачання такого майна. При цьому, якщо заставодавець є зареєстрованим платником ПДВ, такий заставодавець зобов’язаний визначити податкові зобов’язання за такою операцією та скласти податкову накладну, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для банківської установи (заставоутримувача) операція з оприбуткування об’єкта застави на баланс (у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності) розглядається податковим законодавством як операція з придбання такого майна.

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 Кодексу у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням ПДВ.

Перший заступник Голови С.В. Білан

4. Лист ГУ ДФС у Полтавській обл. «Щодо порядку заповнення додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)"» від 11.10.2017 р. № 2205/ІПК/16-31-12-01-34

Головне управління ДФС у Полтавській області розглянуло звернення щодо порядку заповненнядодатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)" та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов'язання, у платника формується від'ємне значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу може бути зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2, порядок заповнення і подання якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

При заповненні таблиці 1 додатка 2 до Декларації слід враховувати значення рядка 21 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) Декларації. Графи таблиці 1 додатка 2 до Декларації заповнюються у хронологічному порядку виникнення сум від'ємного значення, відображеного у графі 4 (сума усього) таблиці 1 додатка 2 до Декларації починаючи із звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.

Значення графи 4 додатка 2 до Декларації повинно відповідати сумарному значенню рядка 21 Декларації та залишку суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу, та на яку було збільшено суму від'ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року / III квартал 2015 року.

При формуванні від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення, яким збільшено залишок від'ємного значення, в графі 2 таблиці 1 додатка 2 до Декларації зазначається місяць та рік, в якому складено податкове повідомлення-рішення.

Крім того, при заповненні додатка 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.

5. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України» від 04.10.17 р. №775

Відповідно до пунктів 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 196 “Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 29, ст. 856).

3. Внести до пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 40, ст. 1545, № 91, ст. 3674; 2017 р., № 12, ст. 335), зміну, що додається.

4. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

Прем'єр-міністр України

В.ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 жовтня 2017 р. № 775

ПОРЯДОК
надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України

1. Цей Порядок визначає процедуру надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту:

тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві (далі - устатковання);

обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00, 8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТЗЕД, для виробництва тільки медичних виробів (далі - обладнання).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Митному та Податковому кодексах України.

3. Розстрочення рівними частинами сплати суми податку на додану вартість надається на строк до 36 календарних місяців без нарахування відсотків та пені, визначених пунктом 129.5статті 129 Податкового кодексу України.

4. Розстрочена сума податкового зобов’язання погашається рівними частинами починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. При цьому перший платіж здійснюється під час подання митної декларації до митного оформлення устатковання та обладнання.

5. Для отримання розстрочення сплати податку на додану вартість платник податків або уповноважена ним особа подає до митниці ДФС заяву за формою згідно з додатком 1.

6. До заяви, крім документів, передбачених статтею 335 Митного кодексу України, додаються такі документи:

бізнес-проект із зазначенням технологічного процесу з економічними розрахунками та очікуваних результатів діяльності;

висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти і стандарти підприємства, технічні умови, технічна документація, документи, що підтверджують наявність виробничих потужностей, приміщень, та інші документи для підтвердження мети ввезення устатковання та обладнання.

7. Рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість приймається комісією, до складу якої в обов’язковому порядку включаються:

керівник підрозділу митниці, на який покладено функції з митного оформлення товарів, або особа, яка його заміщує;

керівник підрозділу митниці, яким здійснюється адміністрування митних платежів, або особа, яка його заміщує;

керівник підрозділу митниці з протидії митним правопорушенням або особа, яка його заміщує;

керівник юридичної служби митниці або особа, яка його заміщує;

керівник підрозділу аудиту головного управління ДФС в області, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС відповідно або особа, яка його заміщує.

8. Рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість приймається протягом десяти робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Якщо сума заявлених до розстрочення податкових зобов’язань, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 млн. гривень та більше, рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість, прийняте комісією, погоджується керівником ДФС протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення комісією шляхом накладення на рішенні резолюції про погодження/непогодження.

9. Рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість оформлюється згідно з додатком 2.

10. Рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість видається платнику податків безоплатно.

11. Рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість приймається у разі:

відповідності заявленого коду устатковання та обладнання коду згідно з УКТЗЕД;

підтвердження заявленої митної вартості устатковання та обладнання;

підтвердження відповідності виду діяльності підприємства - імпортера (або підприємства, за дорученням якого ввозиться устатковання та обладнання) відповідному коду згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД);

відсутності у платника податку заборгованостей із сплати платежів, контроль за справлянням/стягненням яких покладено на контролюючі органи, та відсутності застосування до нього спеціальних санкцій відповідно до статті 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;

підтвердження наявності виробничих потужностей, приміщень, умов для обліку і зберігання товарів, готової продукції.

12. Виникнення або виявлення митницею ДФС, головним управлінням ДФС в області, м. Києві чи Офісом великих платників податків ДФС обставин, які не відображені у документах платника податку і впливають на прийняття рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість, або встановлення невідповідності умовам, визначеним пунктом 11 цього Порядку, є підставою для надання відмови у прийнятті рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість.

13. Прийняте рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість реєструється в журналі реєстрації надання розстрочення за формою згідно з додатком 3.

14. Інформація про прийняті рішення про надання розстрочення сплати податку на додану вартість оприлюднюється на офіційному веб-порталі ДФС.

15. Митне оформлення устатковання та обладнання здійснюється за митною декларацією, поданою відповідно до глави 40 Митного кодексу України. Залишок суми зобов’язань із сплати митних платежів підлягає забезпеченню виконання відповідно до розділу X Митного кодексу України.

16. Сплата розстрочених сум податку на додану вартість здійснюється щомісяця у строк, встановлений митницею ДФС, з поданням додаткової митної декларації.

У додатковій митній декларації, що подається для сплати рівними частинами розстроченої суми податку на додану вартість, зазначаються відомості про митну вартість устатковання та обладнання, визначену на дату поміщення таких устатковання та обладнання у митний режим імпорту.

17. У разі неподання або несвоєчасного подання додаткової митної деклараціїзастосовуються штрафні санкції згідно із статтею 120 Податкового кодексу України.

18. Встановлення факту несплати в установлені строки розстроченого податкового зобов’язання, нецільового використання ввезених устатковання та обладнання, відсутності таких устатковання та обладнання за місцезнаходженням, зазначеним у заяві, вважається використанням платником податків розстрочення не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям його надання.

У такому разі рішення про надання розстрочення скасовується не пізніше наступного дня після встановлення зазначеного факту, а сплачена сума податку на додану вартість поверненню не підлягає.

Платник податку зобов’язаний сплатити суму, розраховану як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що повинна бути сплачена у момент ввезення устатковання та обладнання, та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, за період з дня ввезення устатковання та обладнання до дня збільшення податкового зобов’язання.

Не сплачена платником податку сума, зазначена в абзаці третьому цього пункту, вважається податковим боргом і стягується у порядку, передбаченому главою 9 Податкового кодексу України.

19. Платник податків, якому надано розстрочення сплати податку на додану вартість, щомісяця протягом одного робочого дня після сплати частини розстроченої суми у строки, визначені у рішенні про надання розстрочення сплати податку на додану вартість, подає до контролюючого органу звіт про цільове використання товарів, увезених на митну територію України у митному режимі імпорту, згідно з додатком 4. Звіти подаються платником податків протягом усього періоду користування розстроченням.

Додаток 1 до Порядку

ЗАЯВА
щодо надання розстрочення сплати податку на додану вартість

Додаток 2 до Порядку

РІШЕННЯ
про надання розстрочення сплати податку на додану вартість

Додаток 3 до Порядку

ЖУРНАЛ
реєстрації надання розстрочення

Порядковий номер	Найменування або прізвище, ім’я, по батькові платника податків	Код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків*	Митна декларація		Рішення		Сума наданого розстрочення сплати податку на додану вартість					Строк дії	Графік погашення розстрочених сум (дата)	Достроково погашено			Скасовано рішення про надання розстрочення		Примітки
			номер	дата	номер	дата	код платежу	у тому числі						документ		сума, гривень	дата	номер
								загальна розстрочена сума, гривень	сума щомісячного платежу, гривень	загальна сплачена сума, гривень	залишок до сплати, гривень			дата	номер
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20

__________
* Серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті).

Додаток 4 до Порядку

ЗВІТ
про цільове використання товарів, ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту відповідно до пунктів 58 і 59підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, щодо яких надано розстрочення сплати податку на додану вартість

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 жовтня 2017 р. № 775

ЗМІНА,
що вноситься до пункту 37 Положення про митні декларації

Абзац другий після слів “ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами” доповнити словами “, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України”.

6. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Про порядок відображення в податковій звітності з ПДВ за рішенням суду коригування митної вартості товару» від 11.10.2017 р. № 2196/ІПК/26-15-12-01-18

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо порядку відображення в податковій звітності з ПДВ за рішенням суду коригування митної вартості товару та, керуючисьстаттею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з:

- придбання або виготовлення товарів та послуг;

- ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Кодексу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

У випадку зміни митної вартості імпортних товарів після завершення митного оформлення на підставі рішення суду, внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном (на сьогодні визначений Порядком оформлення аркуша коригування, затвердженим наказом Мінфіну від 06.11.2012 N 1145, зареєстрованим у Мін'юсті 28.11.2012 за N 1995/22307 (далі - Порядок N 1145), на підставі відповідного рішення про коригування митної вартості товарів після їх випуску.

В такому випадку відповідно до пункту 3 Порядку N 1145 аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289, зі змінами та доповненнями, у рядку 11.1. та 11.2 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість відображаються обсяги придбання імпортованих товарів та сума податкового кредиту, відображена у зв'язку з імпортом товарів, по яких ПДВ сплачувався при їх митному оформленні за основною ставкою та ставкою 7 %.

Враховуючи зазначене, у випадку, коли після митного оформлення товарів, поміщених у митний режим імпорту, та включення сплаченої при ввезенні таких товарів суми ПДВ до складу податкового кредиту змінюється величина митної вартості цих товарів (зменшення митної вартості за рішенням суду), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зі зміною митної вартості товарів, відображається на підставі аркуша коригування до митної декларації у рядку 11.1 та/або 11.2 податкової звітності з ПДВ зі знаком "мінус". При цьому податкова накладна або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструється.

7. Лист ДФС «Про порядок формування податкового кредиту з ПДВ» від 11.10.2017 р. № 2210/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), та повідомляє.

Як зазначено у зверненні, згідно з договором поруки підприємство 1 (далі - платник) зобов’язується замість підприємства 2 (далі - покупець) здійснювати оплату підприємству 3 (далі - постачальник) за спожиту покупцем електричну енергію.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 розділу V ПКУ.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних(далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276).

Так, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість - покупця (отримувача) товарів/послуг (підпункт "д" пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

Отже, незалежно від того, що згідно з умовами цивільно-правового договору виконання обов’язку щодо оплати за товари/послуги покладено на іншу особу, податкова накладна складається та реєструється в ЄРПН платником ПДВ - постачальником товарів/послуг на покупця (отримувача) таких товарів/послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із даних, зазначених у доданому до зверненні договорі поруки, безпосереднім споживачем електричної енергії є не платник, а покупець, а тому законодавчі підстави для складання постачальником податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН на платника відсутні. У даному випадку платник є особою, яка здійснює оплату за електричну енергію, але не є її споживачем, а постачальник є особою, що отримує від третьої особи (платника) оплату за поставлену покупцю електричну енергію. Отже, постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на покупця, який є безпосереднім споживачем електричної енергії.

При цьому, у разі якщо згідно з умовами цивільно-правового договору покупцем не здійснюється оплата постачальнику за спожиту ним електричну енергію, то законодавчі підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за такою податковою накладною у покупця відсутні.

8. Лист ДФС «Щодо порядку коригування податкових зобов’язань з ПДВ у разі помилково складеної і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладної податкової накладної на контрагента з яким фактичні операції з постачання товарів/послуг не здійснювалися» від 11.10.2017 р. № 2213/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку коригування податкових зобов’язань з ПДВ у разі помилково складеної і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладної (далі - ЄРПН) податкової накладної на контрагента з яким фактичні операції з постачання товарів/послуг не здійснювалися та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ (пункт 201.8 статті 201 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації як платника податку такій особі, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників ПДВ і відбувається у випадках, визначених у підпунктах "а" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ. При цьому з моменту анулювання реєстрації особи як платника ПДВ така особа позбавляється права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту, складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 розділу V ПКУ).

Правила визначення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

Водночас, статтею 192 розділу V ПКУ визначено порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування), складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників, у підсумку, не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених ПРИ складанні податкової накладної, у тому числі не повязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Правила складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрація в ЄРПН регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276, і Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246.

Пунктом 21 Порядку N 1307 визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається особами, визначеними відповідно до пункту 1 Порядку N 1307.

У розрахунку коригування вказуються дата та номер податкової накладної, до якої вносяться зміни.

Разом з цим відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21 (далі - Порядок N 21), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289.

До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий пункту 1 розділу III Порядку N 21).

Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший пункту 6 розділу III Порядку N 21).

Отже, у податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що фактично здійснювалися таким платником за відповідний звітний (податковий) період, незалежно від того, чи зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних за такими операціями, чи ні, а також чи містяться у зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних помилки, чи ні.

Виправлення помилки, допущеної в індивідуальному податковому номері (далі - ПН) покупця податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН здійснюється наступним чином:

1) продавець повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної з урахуванням таких особливостей:

у заголовній частині зазначаються дані із заголовної частини податкової накладної з помилкою (тобто з помилковим ІПН), а в табличній частині зазначається зі знаком "-" обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній;

у полі "Дата складання" зазначається "поточна" дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку у ПН покупця;

2) такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН платником податку, чий "невірний" ІПН, був зазначений у графі "ПН покупця" податкової накладної, до якої складається такий розрахунок коригування;

3) продавець повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН другу податкову накладну із урахуванням таких особливостей:

реквізити заголовної частини зазначаються без помилок, тобто у полі "ІПН покупця" зазначається правильний ПН покупця;

у полі "Дата складання" зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто дата складання податкової накладної із "невірним" ЕПН;

такій податковій накладній присвоюється новий порядковий номер, відмінний від порядкового номера податкової накладної із "невірним" ПН покупця;

в табличній частині такої податкової накладної зазначаються обсяг операцій з постачання товарів/послуг та інші показники, що були зазначені в податковій накладній із "невірним" ІПН.

Можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування зберігається протягом 365 календарних днів з дати їх складання.

Таким чином, виправлення ІПН покупця можливо лише у випадку, якщо з дати складання податкової накладної із "невірним" ПН покупця не минуло 365 календарних днів, тобто друга податкова накладна (з правильним ІПН) може бути зареєстрована не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання, що зазначена у такій податковій накладній.

У випадку якщо особі анульовано реєстрацію як платника ПДВ, то така особа втрачає право на формування податкового кредиту з ПДВ та складання і реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних після дати анулювання такої реєстрації. Повторно зареєстрована особа в якості платника ПДВ є платником такого податку з нової дати реєстрації її платником ПДВ, а тому не має права на формування податкового кредиту з ПДВ та складання і реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, складених особою у період до анулювання її попередньої реєстрації як платника ПДВ.

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

9. Лист ДФС «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 09.10.2017 р. № 2172/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником об’єкта нерухомості, на яке, на його думку поширюється дія п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу щодо виключення із об’єкта оподаткування Податком "будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств".

Оскільки зареєстровані види господарської діяльності, що провадяться Товариством належать за КВЕД 2010 виключно до секції М "Професійна, наукова та технічна діяльність", що об’єднує непромислові види діяльності, то не вбачаються підстав застосування Товариством передбаченої Кодексом податкової преференції для промислових підприємств в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів промислових підприємств.

В ЧАСТИНІ ТУРИСТИЧНОГО ЗБОРУ

10. Лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Щодо нарахування туристичного збору» від 09.10.2017 р. № 2170/ІПК/04-36-12-23-19

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо нарахування туристичного збору (далі - Збір), повідомляє.

Товариство проінформувало, що є податковим агентом Збору та просить надати роз'яснення щодо нарахування Збору при наданні послуг з тимчасового проживання громадянам, які прибули у відрядження.

Статтею 268 Кодексу встановлено, що платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення Збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Відповідно до пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу не можуть бути платниками Збору особи, які прибули у відрядження.

Оформлення відрядження працівника оформлюється згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та/або іншими нормативно-правові актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року N 362, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за N 218/2658).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704, передбачено, що усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом України "Про засади державної мовної політики". Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Отже, якщо працівники суб'єктів господарювання, яким надаються послуги з тимчасового проживання, прибули у відрядження та мають підтверджуючі документи, то такі громадяни не є платниками Збору, тому Збір їм не нараховується.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

В ЧАСТИНІ ПДФО

11. Лист ДФС «Щодо оподаткування окремих видів доходів» від 26.09.2017 № 2054/Ф/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування окремих видів доходів і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахування фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Предметом договору дарування можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (частина друга ст. 718 ЦКУ).

Разом з тим ст. 512 ЦКУ передбачено, що підставами для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, правова природа дарування та відчуження (відступлення) права вимоги є різною, що виключає можливість їх ототожнення, незважаючи на укладення таких правочинів за єдиною формою, як письмових договорів.

Крім того ст. 625 ЦКУ визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Верховного Суду України від 01.07.2014 р. "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" визначено, що "наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника".

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема:

дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім визначених ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок визначено п. 174.6 ст. 174 Кодексу, згідно з яким об'єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 Кодексу, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Кодексу для оподаткування спадщини.

Відповідно до пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що отримується у дарунок членами сім’ї дарувальника першого та другого ступенів споріднення.

Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Кодексу для цілей п. 170.2 ст. 170 Кодексу визначено терміни "інвестиційний актив", "пакет цінних паперів", "ідентичний цінний папір чи дериватив".

Емісією згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" (далі - Закон N 3480), є сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону N 3480 векселі не є емісійними цінними паперами, тому з метою застосування норм п. 170.2 ст. 170 Кодексу немає підстав розглядати їх як інвестиційні активи.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Крім того, згідно з пп. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

Враховуючи викладене, сума коштів, виплачена юридичною особою, у визначенні Кодексу не є процентами. Однак з метою оподаткування виплачений дохід слід розглядати як інший дохід, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

При цьому доходи, отримані платником податку у вигляді дарунку та інвестиційного прибутку оподатковуються податком на доходи фізичних осіб відповідно до норм розділу IV Кодексу.

Одночасно зауважуємо, що з питання правомірності укладання договорів Ви можете звернутися до Міністерства юстиції України

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

12. Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій з безкоштовного харчування працівників» від 13.10.2017 р. N 2233/6/99-99-15-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування операцій з безкоштовного харчування працівників і повідомляє таке.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та єдиним соціальним внеском

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. При цьому пунктом 1.7 частини 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді вартості, зокрема, харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Також доходи, визначені статтею 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пункт 1.2 частини 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному статтею 168 Кодексу.

Згідно з підпунктом 70.12.1 пункту 70.12 статті 70 Кодексу реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовується, зокрема, при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи.

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (пункт 70.13 статті 70 Кодексу).

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Статтею 7 Закону N 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

При цьому частиною сьомою статті 7 Закону N 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170, в якому не передбачено витрати на безоплатне харчування.

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою як додаткове благо у вигляді вартості безоплатного харчування, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, та є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з надання платником податку на прибуток безкоштовного харчування своїм працівникам.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").

Отже, з питання відображення операцій з безкоштовного харчування працівників у бухгалтерському обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт "в" підпункту 14.1.185, підпункт "в" підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їхдоговірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "шведського столу" для такого підприємства - платника податку на додану вартість є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, під час здійснення яких податок на додану вартість нараховується у загальновстановленому порядку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) підприємством в оплату вартості харчування, включається до податкового кредиту відповідно до статей 198 та 201 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

13. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм податкового законодавства» від 13.10.2017 р. № 2230/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 5 вересня 2017 року N 2145-VIII "Про освіту" освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистих потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

Складниками освіти дорослих є, зокрема, післядипломна освіта, професійне навчання працівників та курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації.

Післядипломна освіта передбачає набуття нових та вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої вищої, професійної (професійно-технічної) або фахової передвищої освіти та практичного досвіду.

Післядипломна освіта включає, зокрема, перепідготовку - це освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями) та підвищення кваліфікації - це набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

Засади професійного навчання працівників визначаються законом.

Курси підвищення кваліфікації проводяться для набуття здобувачем освіти нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 січня 2012 року N 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" професійне навчання працівників - це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Разом з тим ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076) передбачено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст. 8 Закону N 5076 особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої ст. 6 Закону N 5076, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

При цьому кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону (ст. 9 Закону N 5076).

Відповідно до ст. 10 Закону N 5076 стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включається, зокрема, сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки проходження кваліфікаційного іспиту та стажування фізичною особою, яка виявила бажання стати адвокатом, полягає у виявленні її теоретичних знань у галузі права, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність, а не набуття такою особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності (підвищення кваліфікації), то сума внесків, яка сплачується юридичною особою на користь кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

14. Лист ДФС «Шодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від юридичної особи, і нарахування на такий дохід єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 13.10.2017 р. № 2228/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від юридичної особи, і нарахування на такий дохід єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та повідомляє.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розділу IV Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 Кодексу (пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Кодексу).

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулюється Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється ст. 177 розділу IV Кодексу.

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Кодексу встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону N 755.

Згідно з п. 8 ст. 4 Закону N 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Разом з тим, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону N 108 та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже юридична особа, яка нараховує (виплачує) дохід фізичній особі зобов'язана виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента. При цьому такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з пп. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

15. Лист ДФС «Щодо формування витрат на утримання транспортних засобів подвійного призначення, зокрема вантажних автомобілів» від 11.10.2017 р. N 2220/А/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваші звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань формування витрат на утримання транспортних засобів подвійного призначення, зокрема вантажних автомобілів, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненнях, повідомляє таке.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Разом з цим пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Згідно з розділом I "Загальні положення" Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 N 550 "Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів" утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи викладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування і ремонт.

Що стосується віднесення до складу витрат фізичної особи - підприємця витрат, пов'язаних з обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, повідомляємо таке.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (зі змінами) (далі - Закон N 1961).

Статтею 10 Закону N 1961 визначено, що є два види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України, та договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.

Відповідно до ст. 16 Закону N 1961 встановлено, що у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.

Разом з цим експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону N 1961 та пп. "ґ" п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (зі змінами).

Враховуючи викладене, договори страхування цивільно-правової відповідальності є обов'язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і прямо пов'язані з наданням транспортних послуг, а отже, витрати на їх придбання фізична особа - підприємець може віднести до складу витрат відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Разом з цим звертаємо увагу, оскільки витрати на страхування неможливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця рівномірно протягом такого періоду.

Зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

16. Лист ДФС «Про пропуск вантажу експрес-перевізника» від 19.09.2017 р. N 24970/7/99-99-18-04-01-17

Відповідно до Інструкції з організації митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, затверджено наказом Держмитслужби України від 03.09.2007 N 728, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.09.2007 р. за N 1081/14348, для погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, місця розташування центральної сортувальної станції (регіональної сортувальної станції) і включення її (їх) до Реєстру центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій (далі - Реєстр) кожен експрес-перевізник надає копії угод відповідними іноземними операторами експрес-перевізень.

Копії угод також надаються експрес-перевізником у разі зміни у них відомостей та/або в разі укладання нових угод.

Частиною другою статті 186 Митного кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроподжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних поштових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

У рамках виконання вказаних угод експрес-перевізник забезпечує прискорене перевезення міжнародних експрес-відправлень, їх приймання, обробку та пред'явлення органам доходів і зборів для митного контролю та митного оформлення.

Водночас положеннями статті 233 Кодексу українському екслрес-перевізнику надано низку спрощень при переміщенні ним міжнародних експрес-відправлень (вантажу експрес-перевізника) митною територією України з використанням належних йому чи найманих ним транспортних засобів.

Так, згідно з частиною третьою статті 233 Кодексу з метою здійснення пропуску вантажу експрес-перевізника на митну територію України експрес-перевічник подає органу доходів і зборів єдиний транспортний документ (загальні авіанакладні (AWB-airwaybill, MAWB-master airwaybill), CMR, bill of lading (коносамент) тощо), який одночасно є документом контролю доставки з пункту пропуску через державний кордон України до центральної сортувальної станції.

З метою створення умов для оперативного перегляду інформації при. здійсненні митного контролю товарів, що перемішуються у міжнародних експрес-відправленнях, ДФС доопрацьовано програмно-інформаційний комплекс "Реєстр центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій" у складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів, а саме доповнено інформацією про:

іноземного оператора експрес-перевезень та реквізити угоди ("Іноземна компанія / N угоди / дата / строк дії");

транспортні засоби експрес-перевізника ("Номер ТЗ перевізника / марка-модель / N свідоцтва / період дії").

З метою прискорення здійснення процедур митного контролю зазначена інформація повинна використовуватися посадовими особами митниць ДФС при наданні дозволу на пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України за єдиним транспортним документом для співставлений відомостей про іноземного оператора експрес-перевезень, вказаного у єдиному транспортному документі, з інформацією, розміщеною у Реєстрі, а також перевірки відомостей про транспортний засіб експрес-перевізника, яким переміщується вантаж експрес-перевізника.

З урахуванням зазначеного митницям ДФС забезпечити:

оформлення в установленому порядку регламентованого доступу до програмно-інформаційного комплексу "Реєстр центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій" у складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів посадовим особам, які здійснюють пропуск товарів через державний кордон України;

використання наявної в Реєстрі інформації під час здійснення пропуску через державний кордон України товарів, що перемішуються у міжнародних експрес-відправленнях, у тому числі для визначення способу переміщення товарів відповідно до вимог частини другої статті 186 Кодексу.

Митницям ДФС, у зоні діяльності яких здійснюється відкриття центральних сортувальних станцій (регіональних сортувальних станцій) або надаються угоди з іноземними операторами експрес-перевезень, після відпрацювання інформації про угоди, укладені експрес-перевізниками з іноземними операторами експрес-перевезень, а також про транспортні засоби експрес-перевізників направляти таку інформацію до ДФС для забезпечення її внесення до Реєстру, супроводжуючи засвідченими із установленому порядку.

З огляду на викладене абзац одинадцятий листа Міністерства доходів і зборів України від 21.03.2014 N 6664/7/99-99-24-01-03-17 вважати таким, що втратив чинність.

Керівникам митниць ДФС з урахуванням того, що інформація в Реєстрі постійно оновлюється, забезпечити контроль за її використанням посадовими особами підпорядкованих митниць.

В. о. Голови

М. В. Продан

17. Лист ДФС «Щодо порядку дій суб'єкта господарювання, який у своїй діяльності використовує РРО, у випадку вимкнення електроенергії» від 10.10.2017 р. N 2188/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист ТОВ [...] щодо порядку дій суб'єкта господарювання, який у своїй діяльності використовує реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), у випадку вимкнення електроенергії та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 N 266/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 10 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 14.06.2016 N 547 "Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій" якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та розрахункової книжки, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 14.06.2016 N 547 "Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій" (далі - Порядок N 547) використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;

щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій.

Відповідно до пункту 9 глави 4 розділу II Порядку N 547 у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.

Таким чином, законодавством чітко роз'яснено дії суб'єктів господарювання по щоденному оприбуткуванню готівкової виручки, в тому числі і під час тимчасового відключення електроенергії.

Стосовно отримання довідок про відключення електроенергії повідомляємо, що порядок їх використання для підтвердження неоприбуткування готівкової виручки законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

18. Лист Державної служби з питань праці «Щодо проведення інспектувань за результатами аналізу стану додержання законодавства про працю» 16.08.2017 N 8453/4.1-ДП-17

Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист '...' і повідомляє.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. N 295 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 31 Порядку за письмовою заявою роботодавця інспектори праці можуть проводити аналіз стану додержання законодавства про працю та надавати рекомендації щодо його застосування.

За результатами проведеного аналізу складається довідка.

Заходи, визначені статтями 31 - 33 Порядку, проводяться з метою запобігання порушенням законодавства про працю та забезпечення об'єкта відвідування та його працівників інформацією та консультаціями щодо найбільш ефективних способів додержання норм законодавства про працю.

Інспекційні відвідування проводяться за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку.

Порядком не передбачено застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю після проведення аналізу стану додержання законодавства про працю та складання довідки.

Заходи до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності вживаються відповідно до пункту 27 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) та проведення аналізу матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Заступник директора департаменту

О. Коновалова

19. Лист Державної служби з питань праці «Про штрафи за порушення строків виплати працівникам зарплати» від 21.08.2017 N 8692/3/4.3-ДП-17

Державна служба України з питань праці розглянула лист та повідомляє.

Абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При порушенні строків виплати працівникам заробітної плати чи інших виплат, передбачених законодавством про працю, терміном менше одного місяця, застосовується відповідальність, передбачена абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України.

Абзацами третім та восьмим частини другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування відповідальності у вигляду штрафу за кожного працівника, відносно якого виявлено порушення.

Заступник Голови

І. Шумелюк

20. Лист ДФС «Щодо відповідності статуту організації вимогам п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України» від 02.10.2017 N 2092/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо відповідності статуту організації вимогам п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє таке.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу визначено порядок та умови, у разі дотримання яких неприбуткові підприємства, установи та організації (далі - неприбуткові організації) не є платниками податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Обов’язковою умовою для неприбуткової організації є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такої організації (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру у разі її відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Порядок ведення Реєстру, включення неприбуткових організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року N 440 (далі - Порядок).

Неприбуткові організації, які у строк, установлений п. 35 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу (тобто до 01.07.2017 р.), не привели свої установчі документи у відповідність із вимогами, встановленими п. 133.4 ст. 133 Кодексу та не надали копії таких документів контролюючому органу, виключаються контролюючим органом з Реєстру з урахуванням положень пп. 16 і 17 Порядку.

Рішенням ДПІ організацію "….." виключено з Реєстру з 01.07.2017 р. (підстава виключення: "невідповідність неприбуткової організації та/або установчих документів такої організації вимогам, установленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу").

Звертаємо увагу, що при вирішенні питання відповідності установчих документів неприбуткової організації вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексудосліджуються установчі документи в цілому, а не окремі пункти установчих документів та враховується принцип переважання змісту над формою.

Відповідно до наданої копії Статуту (далі - Статут) встановлено.

Пунктом 1.2 розд. 1 Статуту передбачено, що "організація є неприбутковою організацією та не здійснює діяльності, спрямованої на отримання прибутку".

При цьому у пп. 3.2.8 п. 3.2 розд. 3 Статуту зазначено, що організація "здійснює господарську та іншу комерційну діяльність…".

Основні засади господарювання в Україні, регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (п. 1 ст. 3 ГКУ).

Пунктом 2 ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва - підприємцями.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки комерційна діяльність має на меті отримання прибутку, здійснення організацією іншої комерційної діяльності, передбаченої пп. 3.2.8 п. 3.2 розд. 3 Статуту, суперечить сутності поняття неприбуткової організації.

Також організацією не було дотримано вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо заборони розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників) такої організації.

Зокрема, пп. 3.2.11 п. 3.2 розд. 3 Статуту передбачено що організація "надає допомогу, у тому числі фінансову поворотну/безповоротну, членам організації у нагальних та критичних випадках".

Оскільки доходи (прибутки) організації формуються за рахунок "коштів, переданих їй у власність членами організації; набутих у вигляді вступних і членських внесків; пожертвувань громадян, підприємств і організацій; доходів, отриманих від підприємств, створених за участі організації", надання організацією допомоги своїм членам прирівнюється до розподілу отриманих доходів серед учасників такої організації.

Крім того, у п. 13.6 розд. 13 Статуту організації зазначено, що передача активів іншій неприбутковій організації відповідного виду або зарахування до доходу бюджету здійснюється при ліквідації організації, але при цьому не передбачено порядок передачі активів за умови припинення юридичної особи у результаті її злиття, поділу, приєднання або перетворення.

Таким чином організацією не було дотримано вимог пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу в частині передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

З урахуванням викладеного, організація може бути включена до Реєстру у разі приведення її установчих документів у відповідність до вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

21. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо забезпечення рівня мінімальної зарплати» від 17.05.2017 N 1452/0/101-17

1 - 4. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII) (далі - Закон) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Тобто розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 3-1 Закону встановлено, що якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

При цьому слід враховувати, що при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Отже, у випадку, коли працівнику встановлена доплата за роз'їзний характер робіт, то працівнику нараховують оклад (у зазначеному в листі випадку - 2000 грн), доплату до розміру мінімальної заробітної плати (у зазначеному в листі випадку - 1200 грн) і понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн) доплату за роз'їзний характер робіт.

Всі інші виплати, які працівнику нараховуються за відпрацьований час, включаються до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру.

Тобто якщо працівнику нараховують премії (крім премій до святкових і ювілейних дат), індексацію, то зазначені виплати враховуються до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру.

Виплати за невідпрацьований час, такі як оплата за час простою, оплата днів відпустки, оплати тимчасової непрацездатності, суми матеріальної допомоги тощо не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

6. Згідно із Законом розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, у випадку коли працівнику, який виконав місячну (годинну) норму праці, здійснюють виправлення (донарахування) певних виплат, здійснених у попередні місяці, то зазначені виплати мають нараховуватись понад розмір заробітної плати за цей місяць.

Директор Департаменту

О. Товстенко

22. Лист ДФС «Про здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 12.10.2017 N 2221/К/99-99-12-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України за результатами розгляду звернення щодо можливості роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів не за місцем реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та не за адресою, що визначена в ліцензії на право роздрібної торгівлі зазначеними підакцизними товарами, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, повідомляє таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481).

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 15 Закону N 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (частина двадцять шоста статті 15 Закону N 481).

Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону N 481 місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Крім того, пунктом 4 Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854, передбачено, що суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства. Суб’єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.

Статтею 15-3 Закону N 481 встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі (пункт 11 частини першої статтею 15-3 Закону N 481).

Абзацом восьмим частини тридцять першої статті 15 Закону N 481 визначено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, зокрема у не визначених для цього місцях.

Також згідно з частиною першої статті 17 Закону N 481 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії та порушення вимог статті 15 цього Закону.

Враховуючи викладене, законодавством не передбачено можливості здійснювати суб’єктами господарювання роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів не за місцем реєстрації РРО та не за адресою, що визначена в ліцензії на право роздрібної торгівлі зазначеними підакцизними товарами.

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!

Останні блоги:

Онлайн курс "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК 2022: ПОГЛИБЛЕНИЙ КУРС З АКЦЕНТОМ НА ПСБО ТА ПКУ" (старт з 4 серпня 2022 р.)

ЗАПРОШУЄМО ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ, БУХГАЛТЕРІВ, ВНУТРІШНІХ АУДИТОРІВ, АУДИТОРІВ НА ОНЛАЙН...

Вебінар 26.07.2022 р. «ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА І ПІВРІЧЧЯ 2022 Р.: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ В УМОВАХ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ»

ЗАПРОШУЄМО КЕРІВНИКІВ, ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ НА ВЕБІНАР: В ВПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИ...

Підписатися на розсилку актуальних новин