ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ операції із забезпечення працівників платника податку у робочий час питною водою та миючими засобами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України» від 07.09.2017 р. N 1857/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку із забезпеченням працівників платника податку у робочий час питною водою та миючими засобами, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ). Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів, такі товари/послуги визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, не здійснюється.
2	Лист ДФС «Щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України» 07.09.2017 N 1860/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що сума ПДВ, визначена у податковій накладній, складеній 30.06.2017 р. та зареєстрованій в ЄРПН не пізніше 31.07.2017 р., що відповідно до Закону N 2143 вважається своєчасно зареєстрованою в ЄРПН, та може бути включена платником податку до складу податкового кредиту за червень 2017 року або протягом 365 календарних днів з дати її складення. Сума ПДВ, визначена у податковій накладній, складеній 30.06.2017 р. та зареєстрованій в ЄРПН після 31.07.2017 р., включається платником податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, або в послідуючих звітних податкових періодах, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення такої податкової накладної (при цьому враховуючи відповідний строк у разі зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН).
3	Лист ГУ ДФС у Львівській обл. «Щодо порядку заповнення податкової накладної» від 06.09.2017 N 1837/ІПК/13-01-12-01-10	Надано роз’яснення, що реквізит "повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи", який віднесено до складу обов'язкових, має відповідати формулюванню у статутних документах та не повинен містити інших даних. Водночас згідно з пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Помилки в реквізитах, визначених абзацом 11 пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Основною ідентифікацією платника ПДВ є його індивідуальний податковий номер. Індивідуальний податковий номер слугує для ідентифікації сторін господарських операцій. З огляду на викладене, та у випадку, якщо індивідуальний податковий номер платника зазначений вірно, а в найменуванні платника допущена незначна помилка: "м'яке Г" замість "твердого "Ґ", така помилка в реквізитах, визначених абзацом 11 пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу, не може бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
4	Лист ДФС «Щодо порядку заповнення додатка 2 "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" до податкової декларації з ПДВ» від 07.09.2017 р. N 1859/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що при заповненні таблиці 1 додатка 2 слід враховувати значення рядка 21 (сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) податкової декларації з ПДВ. Графи таблиці 1 додатка 2 заповнюються у хронологічному порядку виникнення сум від’ємного значення, відображеного у графі 4 (сума усього) таблиці 1 додатка 2 починаючи із звітного періоду, який є найближчим до дати подання податкової декларації з ПДВ (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. У графі 5 зазначається з графи 4 та сума від’ємного значення (що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду), яка отримана платником як правонаступником від платника податку, що реорганізувався. Значення графи 4 додатка 2 повинно відповідати сумарному значенню рядка 21 податкової декларації з ПДВ та залишку суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V ПКУ, та на яку було збільшено суму від’ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року/III квартал 2015 року.
5	Лист ДФС «Щодо порядку коригування сум податкових зобов’язань з ПДВ і складання платником податку, якого було реорганізовано шляхом приєднання до іншого платника податку, розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до початку такої реорганізації» від 11.09.2017 р. № 1901/6/99-99-12-02-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що зважаючи на те, що при реорганізації платника податку шляхом приєднання до іншого платника податку - правонаступника відбувається анулювання реєстрації його як платника ПДВ, то у платника податку - правонаступника відсутні підстави для складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної платником податку, який реорганізувався та реєстрацію платником ПДВ якого анульовано, у тому числі у випадку повернення правонаступником авансу, який був отриманий платником податку, який реорганізувався.
В ЧАСТИНІ ПДФО
6	Лист ДФС «Щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) під час відрядження» від 01.09.2017 р. № 1785/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи сума відшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником під час відрядження (користування послугами таксі та на проїзд у двомісному купе вагона "СВ"), за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
7	Лист ДФС «Щодо деяких питань ведення податкового обліку фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування» від 08.09.2017 р. N 1880/Т/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що платник податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів (запасних частин) зобов'язаний нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість на дату їх виникнення, незалежно від того, придбані зазначені товари з податком на додану вартість чи без податку на додану вартість. Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, у т.ч. витрати на проведення поточного ремонту.
В ЧАСТИНІЄДИНОГО ПОДАТКУ
8	Лист ДФС «Про уточнення податкового зобов’язання з єдиного податку» від 06.09.2017 р. № 1826/6/99-99-12-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо Товариство внаслідок розірвання договору здійснює повернення коштів, отриманих у минулих податкових періодах, то Товариство має право на врахування цієї операції при визначенні оподатковуваного доходу у податковому періоді, у якому таке повернення відбулося. У такому разі у Декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося повернення коштів, Товариство зазначає дохід з урахуванням поверненої суми і, відповідно, визначає суму податкового зобов’язання, що підлягає сплаті за звітний період.
9	Лист ГУ ДФС у Донецькый обл. «Щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи» від 08.09.2017 р. № 1868/ІПК/05-99-12-04-14	Надано роз’яснення, що доходом юридичної особи - платника єдиного податку визнається все, що зумовлює зростання його капіталу, крім внесків його засновників або учасників до статутного капіталу. Оскільки при виключенні учасників Товариства прийнято рішення щодо відповідного зменшення розміру статутного капіталу Товариства, тобто перерозподілу статутного капіталу Товариства між іншими учасниками не відбулося, а також не здійснено повернення внесків виключених учасників (спадкоємцям померлого учасника, колишнім учасникам реорганізованого акціонерного товариства), то розмір внесків учасників, що виключені, після закінчення строку позовної давності включається до складу доходу Товариства у повному обсязі.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
10	Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії "безнадійна"» від 01.09.2017 р. № 1783/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо платник податку - покупець протягом терміну позовної давності здійснив відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості за оплачені, але не отримані послуги, то після закінчення строку позовної давності такий платник має зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму такої безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до норм пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу. У разі якщо платник податку - покупець протягом терміну позовної давності не здійснив відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості за оплачені, але не отримані послуги, то після закінчення строку позовної давності зазначена заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою та враховується при коригуванні фінансового результату відповідно до норм п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
11	Лист ДФС «Щодо операцій з передачі будинків з балансу комунального підприємства на баланс об’єднання співвласників багатоквартирних будинків» від 15.08.2017 № 17901/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що при передачі житлових будинків з балансу комунального підприємства, яке не є власником таких будинків, в оперативне управління ОСББ для їх утримання та експлуатації без переходу права власності на такі будинки до ОСББ, різниці для коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у комунального підприємства не виникають.
12	Лист ДФС «Щодо визнання платежу роялті» від 08.09.2017 р. № 1873/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що у разі, якщо об’єкт права інтелектуальної власності (торговельний знак) передається у використання без переходу права власності на нього, незалежно від того чи буде зазначено у ліцензійному договорі право ліцензіата продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, чи ні, платіж за таку передачу торговельного знаку з ціллю оподаткування податком на прибуток вважатиметься роялті.
13	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму забезпечень (резервів), створених підприємством на відшкодування майбутніх витрат, пов’язаних з виплатою одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію та відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій» від 08.09.2017 р. № 1869/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відносяться створені забезпечення на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і непрацюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років, та фактичні виплати за рахунок раніше сформованих забезпечень під такі виплати. При цьому при розрахунку податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу на суми створених забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах зазначених вище співробітників та суми фактичних виплат за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
14	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 14.07.2017 № 632	Затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, що додається. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371.
15	Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів нерезидентів - інвесторів у цінні папери» від 7 вересня 2017 року,№ 2146-VIII.	Внесено зміни до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112)
16	Лист ДФС «Щодо виконання банком обов язку щодо повідомлення контролюючого органу про відкриття рахунку для власних потреб фізичній особі - підприємцю або фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність» від 04.09.2017 р. № 1794/6/99-99-13-01-02-14/ІПК	Надано роз’яснення, що у разі встановлення статусу клієнта як самозайнятої особи (фізичної особи - підприємця або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність), фінансова установа при відкритті/закритті рахунків клієнта надсилає повідомлення про відкриття або закриття усіх рахунків платника податків - самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується такий платник податків, відповідно до положень статті 69 Кодексу.
17	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо нарахування доплати до мінімальної заробітної плати та її врахування при розрахунку виплат працівникам» від 25.05.2017 р. N 1545/0/101-17/28	Надано роз’яснення, що працівникам, які працюють на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, встановлюється не доплата за роботу в несприятливих умовах праці, а підвищений посадовий оклад (підвищена тарифна ставка) за роботу в таких умовах, на який нараховуються надбавки, премії тощо. Отже, підвищений посадовий оклад (тарифна ставка) за роботу в гірських населених пунктах враховується при обчисленні розміру нарахованої заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру, встановленого законом (3200 грн.). Вичерпний перелік виплат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визначений пунктом 4 Постанови N 100. До таких виплат відносяться, як правило, одноразові виплати. Доплата до розміру мінімальної заробітної плати є обов'язковою виплатою, яка здійснюється згідно із законодавством і відноситься до додаткової заробітної плати. Зазначена доплата враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з Постановою N 100. Оскільки доплата до мінімальної заробітної плати включається до фонду оплати праці і на неї нараховують єдиний внесок, така виплата враховується при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах.
18	Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.09.2017 №88	Затверджено Зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484 Внесено зміни до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230 (зі змінами)
19	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування та зарахування податків в бюджет в період дії терміну санації підприємства» від 05.09.2017 р. № 1812/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що пунктом 46 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено тимчасове, до 1 січня 2020 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України "Про відновлення, платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон "Про відновлення платоспроможності") з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку - боржник не застосовує норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу щодо нарахування податкових зобов’язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов’язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв’язку з таким постачанням. Враховуючи те, що при здійсненні операцій звільнених від оподаткування, податок на додану вартість не нараховується, за такими операціями відсутні підстави для формування податкового кредиту та збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що розраховується за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу. Підприємство може коригувати фінансовий результат до оподаткування на різниці щодо фінансової реструктуризації у разі дотримання вимог Закону "Про відновлення платоспроможності". Кодексом та Постановою Кабінету Міністрів України N 569 від 16.10.2014 р. "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (із змінами та доповненнями) не передбачено виключень щодо функціонування електронного рахунка системи електронного адміністрування ПДВ в період дії плану санації. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
20	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо повідомлення роботодавця за сумісництвом про звільнення з основного місця роботи» 09.06.2017 N 294/0/22-17/134	Надано роз’яснення, що законодавством про працю не встановлено обов'язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи. Законодавством про працю також не передбачено відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи. У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.
21	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо використання праці фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру» від 23.05.2017 р. N 10620/0/2-17/13	Надано роз’яснення, що цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець (власник або уповноважений ним орган), а цивільно-правового - замовник і виконавець. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує свою роботу (якщо іншого не передбачено цивільно-правовим договором) і виконує її на власний ризик. Питання використання матеріалів та інструментів, необхідних для надання послуг або виконання робіт, визначається умовами цивільно-правового договору. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється. Разом з тим повідомляємо, що при виконанні роботи за ознаками, притаманними трудовим відносинам, з особою слід укладати трудові договори. Характерними ознаками трудових відносин є систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. N 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації з урахуванням Закону України "Про охорону праці" тощо.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ операції із забезпечення працівників платника податку у робочий час питною водою та миючими засобами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України» від 07.09.2017 р. N 1857/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операції із забезпечення працівників платника податку у робочий час питною водою та миючими засобами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

 

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

 

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

 

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

 

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

 

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

 

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

 

Таким чином, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку із забезпеченням працівників платника податку у робочий час питною водою та миючими засобами, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ).

 

Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів, такі товари/послуги визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, не здійснюється.

 

 

 

2. Лист ДФС «Щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України» 07.09.2017 N 1860/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПКУ), та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.

 

Верховною Радою України 13.07.2017 прийнято Закон України N 2143-VIII "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX ПКУ щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платників податків" (далі - Закон N 2143).

 

Зокрема, Законом N 2143 визначено, що податкові накладні та/або розрахунки коригувань до податкових накладних, які були складені у період з 01.06.2017 р. по 30.06.2017 р. та зареєстровані в ЄРПН не пізніше 31.07.2017 р., вважаються своєчасно зареєстрованими.

 

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 розділу V ПКУ.

 

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

 

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

 

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

 

Пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу II ПКУ.

 

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

 

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН;

 

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

 

При цьому згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

 

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/ розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ.

 

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ.

 

Враховуючи викладене, сума ПДВ, визначена у податковій накладній, складеній 30.06.2017 р. та зареєстрованій в ЄРПН не пізніше 31.07.2017 р., що відповідно до Закону N 2143 вважається своєчасно зареєстрованою в ЄРПН, та може бути включена платником податку до складу податкового кредиту за червень 2017 року або протягом 365 календарних днів з дати її складення.

 

Сума ПДВ, визначена у податковій накладній, складеній 30.06.2017 р. та зареєстрованій в ЄРПН після 31.07.2017 р., включається платником податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, або в послідуючих звітних податкових періодах, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення такої податкової накладної (при цьому враховуючи відповідний строк у разі зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН).

 

 

 

3. Лист ГУ ДФС у Львівській обл. «Щодо порядку заповнення податкової накладної» від 06.09.2017 N 1837/ІПК/13-01-12-01-10

 

 

 

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V Кодексу).

 

Пунктом 201.2 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

 

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов'язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V Кодексу та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267 (далі - наказ N 1307).

 

Перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної визначено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу. Відповідно до абзацу "в" пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається у податковій накладній, є повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг. При цьому обов'язковий реквізит "повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи" має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів/послуг.

 

Таким чином, реквізит "повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи", який віднесено до складу обов'язкових, має відповідати формулюванню у статутних документах та не повинен містити інших даних.

 

Водночас згідно з пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

 

Помилки в реквізитах, визначених абзацом 11 пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

 

Основною ідентифікацією платника ПДВ є його індивідуальний податковий номер. Індивідуальний податковий номер слугує для ідентифікації сторін господарських операцій.

 

З огляду на викладене, та у випадку, якщо індивідуальний податковий номер платника зазначений вірно, а в найменуванні платника допущена незначна помилка: "м'яке Г" замість "твердого "Ґ", така помилка в реквізитах, визначених абзацом 11 пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу, не може бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

 

Крім цього, згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані: самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані цим Кодексом.

 

 

 

4. Лист ДФС «Щодо порядку заповнення додатка 2 "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" до податкової декларації з ПДВ» від 07.09.2017 р. N 1859/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення додатка 2 "Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" до податкової декларації з ПДВ (далі - додаток 2) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289 (далі - Порядок N 21).

 

У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком N 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу III Порядку N 21).

 

Додаток 2 подається при заповненні рядка 21 податкової декларації з ПДВ.

 

При заповненні додатка 2 у графах 2, 3 його заголовної частини вказується звітний /податковий період) у якому виникла сума від’ємного значення ПДВ у такому форматі:

 

дві цифри місяця (наприклад - 01, 02, 03 тощо, або квартал - I, II, III, IV),

 

чотири цифри року (наприклад - 2017).

 

При заповненні таблиці 1 додатка 2 слід враховувати значення рядка 21 (сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) податкової декларації з ПДВ. Графи таблиці 1 додатка 2 заповнюються у хронологічному порядку виникнення сум від’ємного значення, відображеного у графі 4 (сума усього) таблиці 1 додатка 2 починаючи із звітного періоду, який є найближчим до дати подання податкової декларації з ПДВ (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.

 

У графі 5 зазначається з графи 4 та сума від’ємного значення (що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду), яка отримана платником як правонаступником від платника податку, що реорганізувався.

 

Значення графи 4 додатка 2 повинно відповідати сумарному значенню рядка 21 податкової декларації з ПДВ та залишку суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 01 липня 2015 року, на яку відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 розділу V ПКУ, та на яку було збільшено суму від’ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року/III квартал 2015 року.

 

У зазначеному у зверненні випадку, у відповідному рядку графи 2 таблиці 1 додатка 2 слід вказати - 06, а у відповідному рядку графи 3 таблиці 1 додатка 2 - 2017.

 

 

 

5. Лист ДФС «Щодо порядку коригування сум податкових зобов’язань з ПДВ і складання платником податку, якого було реорганізовано шляхом приєднання до іншого платника податку, розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до початку такої реорганізації» від 11.09.2017 р. № 1901/6/99-99-12-02-01-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку коригування сум податкових зобов’язань з ПДВ і складання платником податку, якого було реорганізовано шляхом приєднання до іншого платника податку, розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до початку такої реорганізації та повідомляє.

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

 

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

 

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

 

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації, правила визначення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та особливості їх коригування, а також порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи до відшкодування з бюджету визначено розділом V ПКУ з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

 

Для платника ПДВ, що реорганізується, ПКУ визначені особливості щодо процедури анулювання реєстрації його як платника ПДВ та визначення податкових зобов'язань з ПДВ.

 

Так, відповідно до пункту 183.17 статті 183 розділу V ПКУ особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки із сплати податку у зв’язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.

 

Згідно з підпунктом "б" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених розділом V ПКУ.

 

Підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ визначено, що операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування.

 

Отже, реєстрація платника ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податку, підлягає анулюванню. При цьому у такого платника ПДВ не відбувається нарахування ПДВ та коригування податкового кредиту.

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

 

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

 

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

 

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

 

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

 

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що при реорганізації платника податку шляхом приєднання до іншого платника податку - правонаступника відбувається анулювання реєстрації його як платника ПДВ, то у платника податку - правонаступника відсутні підстави для складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної платником податку, який реорганізувався та реєстрацію платником ПДВ якого анульовано, у тому числі у випадку повернення правонаступником авансу, який був отриманий платником податку, який реорганізувався.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

 

 

6. Лист ДФС «Щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) під час відрядження» від 01.09.2017 р. № 1785/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) під час відрядження і в межах компетенції повідомляє.

 

Згідно зі ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.

 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

 

Підпунктом 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу передбачено, що не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

 

Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді, зокрема транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, тощо.

 

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

 

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. N 59 (далі - Інструкція N 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію N 59 як допоміжний (довідковий) документ.

 

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 27.12.2006 року N 1196 затверджено Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила).

 

Згідно з п. 2.26 розділу II Правил кожний пасажир має право займати, як правило, одне місце згідно із придбаним проїзним документом. На бажання пасажира і за наявності вільних місць йому може надаватись можливість викупити двомісне купе у вагоні "СВ".

 

За умови прямування одного пасажира в окремому купе проїзд оформляється одним проїзним документом.

 

Враховуючи викладене, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи сума відшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником під час відрядження (користування послугами таксі та на проїзд у двомісному купе вагона "СВ"), за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

7. Лист ДФС «Щодо деяких питань ведення податкового обліку фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування» від 08.09.2017 р. N 1880/Т/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань ведення податкового обліку фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, та вимог ст. 52 Податкового кодексу Україну (далі - Кодекс), повідомляє таке.

 

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

 

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов’язку (п. 22.1 ст. 22 Кодексу).

 

Відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

 

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

 

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Кодексу).

 

Враховуючи викладене, платник податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів (запасних частин) зобов'язаний нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість на дату їх виникнення, незалежно від того, придбані зазначені товари з податком на додану вартість чи без податку на додану вартість.

 

Що стосується зазначення кодів згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній, то відповідно до пп. "і" п. 201.1 ст. 201 Кодексу платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

 

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 вересня 2013 року N 584-VII "Про Митний тариф України".

 

Щодо питань формування витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування.

 

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

 

До зазначених витрат, зокрема, належать:

 

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу);

 

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

 

Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 Кодексу

 

Крім того повідомляємо, що пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.

 

До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об’єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

 

Згідно з розділом 1 "Загальні положення" Правил, експлуатації колісних, транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 р. N 550 "Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів" утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговуванні і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

 

Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу, зазначені витрати на утримання вантажних автомобілів, у т.ч. витрати на проведення поточного ремонту.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

В ЧАСТИНІЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

8. Лист ДФС «Про уточнення податкового зобов’язання з єдиного податку» від 06.09.2017 р. № 1826/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи, у Ш кварталі 2017 року внаслідок розірвання договору здійснило повернення частини коштів, які були отримані та оподатковані єдиним податком у IV кварталі 2016 року. Товариство запитує як відобразити у податковій декларації платника єдиного податку (юридичної особи) (далі - Декларація) за 3 квартали 2017 року повернення грошей, отриманих та оподаткованих у 2016 році.

 

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

 

Згідно з пп. 296.3 та 296.7 ст. 296 Кодексу, платники єдиного податку третьої групи - юридичні особи складають Декларацію наростаючим підсумком та подають до контролюючого органу у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

 

Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 578 із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2017 р. N 369, зареєстрованим в Мін’юсті 10.04.2017 р. за N 478/30346, офіційно оприлюдненим 05.05.2017 р.

 

Об’єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з п. 2 п. 292.1 ст. 291 Кодексу, вважається будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

 

Для платників єдиного податку третьої групи (юридичних осіб) дохід визначається на підставі даних обліку (спрощеного бухгалтерського обліку) (п. 292.13 ст. 292, пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу), який здійснюється згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

 

Разом з цим до суми доходу не включаються суми коштів, що повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (частина п’ята п. 292.11 ст. 292 Кодексу).

 

Отже, якщо Товариство внаслідок розірвання договору здійснює повернення коштів, отриманих у минулих податкових періодах, то Товариство має право на врахування цієї операції при визначенні оподатковуваного доходу у податковому періоді, у якому таке повернення відбулося.

 

У такому разі у Декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося повернення коштів, Товариство зазначає дохід з урахуванням поверненої суми і, відповідно, визначає суму податкового зобов’язання, що підлягає сплаті за звітний період.

 

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

9. Лист ГУ ДФС у Донецькый обл. «Щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи» від 08.09.2017 р. № 1868/ІПК/05-99-12-04-14

 

 

 

Головне управління ДФС у Донецькій області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію щодо визначення доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи.

 

Товариство проінформувало, що створене внаслідок реорганізації акціонерного товариства закритого типу, у статутному капіталі Товариства за самим Товариством закріплена частка акціонерів реорганізованого акціонерного товариства, які не з'явилися на загальні збори. До сьогодні колишні акціонери не звернулися до Товариства з заявами про отримання частки у статутному капіталі. Товариство є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 3 відсотки. Загальними зборами учасників Товариства були прийняті рішення:

 

- про виключення учасника Товариства на підставі свідоцтва про смерть, у зв'язку з тим, що спадкоємці не звертаються з наданням необхідних документів до Товариства протягом чотирьох років з моменту смерті учасника;

 

- про виключення Товариства зі складу учасників Товариства та зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір частки, що була закріплена за самим Товариством.

 

Товариство запитує:

 

- чи включається вартість частки виключеного учасника до доходу Товариства у разі зменшення Статутного капіталу на його частку, якщо його спадкоємці не звертаються за отриманням своєї частки?

 

- чи включається до складу доходу Товариства вартість частки колишніх учасників реорганізованого акціонерного товариства, що не були включені до складу учасників створеного Товариства, і частка яких була закріплена за Товариством, у разі анулювання цієї частки і зменшення статутного капіталу Товариства?

 

Об'єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу вважається будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому датою отримання доходу, вираженого у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, вважається дата отримання платником єдиного податку коштів (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

 

До складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника (пп. 8 п. 292.11 ст. 292 Кодексу).

 

Згідно з п. 292.13 ст. 292 та пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу дохід визначається на підставі даних обліку (спрощеного бухгалтерського обліку), який здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

 

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

 

Враховуючи зазначене, доходом юридичної особи - платника єдиного податку визнається все, що зумовлює зростання його капіталу, крім внесків його засновників або учасників до статутного капіталу.

 

Оскільки при виключенні учасників Товариства прийнято рішення щодо відповідного зменшення розміру статутного капіталу Товариства, тобто перерозподілу статутного капіталу Товариства між іншими учасниками не відбулося, а також не здійснено повернення внесків виключених учасників (спадкоємцям померлого учасника, колишнім учасникам реорганізованого акціонерного товариства), то розмір внесків учасників, що виключені, після закінчення строку позовної давності включається до складу доходу Товариства у повному обсязі.

 

Звертаємо увагу, що згідно зі ст. 143 Цивільного кодексу України зміна розміру статутного капіталу або зміна розміру кожного учасника, у т. ч. платника єдиного податку, має бути відображена у статутних документах з відповідною державною реєстрацією.

 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

10. Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії "безнадійна"» від 01.09.2017 р. № 1783/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо віднесення заборгованості до категорії "безнадійна" та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

 

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

 

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено

 

Зокрема, безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина  перша ст. 257 ЦКУ).

 

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків встановленими статтями 253 - 255 ЦКУ (частина перша ст. 260 ЦКУ).

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

 

Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

 

Водночас відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

 

Згідно з пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

 

Отже, якщо платник податку - покупець протягом терміну позовної давності здійснив відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості за оплачені, але не отримані послуги, то після закінчення строку позовної давності такий платник має зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму такої безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до норм пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

 

У разі якщо платник податку - покупець протягом терміну позовної давності не здійснив відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості за оплачені, але не отримані послуги, то після закінчення строку позовної давності зазначена заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою та враховується при коригуванні фінансового результату відповідно до норм п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

 

Повідомляємо, що згідно із п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

11. Лист ДФС «Щодо операцій з передачі будинків з балансу комунального підприємства на баланс об’єднання співвласників багатоквартирних будинків» від 15.08.2017 № 17901/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо операцій з передачі будинків з балансу комунального підприємства на баланс об’єднання співвласників багатоквартирних будинків та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

 

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

 

Таким чином, об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку, відкоригований на різниці відповідно до Кодексу.

 

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон № 2866).

 

Управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління (ст. 12 Закону № 2866).

 

Згідно з п. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

 

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

 

Управитель – особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

 

Таким чином, при передачі житлових будинків з балансу комунального підприємства, яке не є власником таких будинків, в оперативне управління ОСББ для їх утримання та експлуатації без переходу права власності на такі будинки до ОСББ, різниці для коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у комунального підприємства не виникають.

 

Водночас повідомляємо, враховуючи, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), за роз’ясненнями щодо відображення у бухгалтерському обліку операцій зі списання з балансу житлових будинків доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

 

 

12. Лист ДФС «Щодо визнання платежу роялті» від 08.09.2017 р. № 1873/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання платежу роялті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

 

Відповідно до ст. 493 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

 

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (п. 1 ст. 494 ЦКУ).

 

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є зокрема, право на використання торговельної марки та виключне право дозволяти використання торговельної марки (п. 1 ст. 495 Кодексу).

 

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (п. 2 ст. 495 ЦКУ).

 

Як зазначено в листі, підприємством при укладенні ліцензійного договору на передачу права користування торговим знаком в самому договорі буде передбачено право ліцензіата продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси.

 

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на секретне креслення, модель, формулу, процес.

 

Не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України (пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Отже, у разі, якщо об’єкт права інтелектуальної власності (торговельний знак) передається у використання без переходу права власності на нього, незалежно від того чи буде зазначено у ліцензійному договорі право ліцензіата продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, чи ні, платіж за таку передачу торговельного знаку з ціллю оподаткування податком на прибуток вважатиметься роялті.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

13. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму забезпечень (резервів), створених підприємством на відшкодування майбутніх витрат, пов’язаних з виплатою одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію та відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій» від 08.09.2017 р. № 1869/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму забезпечень (резервів), створених підприємством на відшкодування майбутніх витрат, пов’язаних з виплатою одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію та відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

 

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

 

Відповідно до пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

 

на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) ’ для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

 

При цьому Кодекс не містить визначення поняття "виплати, пов’язані з оплатою праці".

 

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

 

Підпунктом 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

 

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці, - виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5 (далі - Інструкція N 5) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за N 114/8713.

 

Згідно з п. 3.11 ст. 5 Інструкції N 5 видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій відносяться до складу інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

 

Крім того, згідно з абзацом б) п. 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 (МСБО 19) "Виплати працівникам" виплати працівникам включають, зокрема, виплати по закінченні трудової діяльності, як, наприклад, (і) пенсії (наприклад, пенсії та разові виплати при виході на пенсію).

 

Враховуючи викладене вище, до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відносяться створені забезпечення на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і непрацюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років, та фактичні виплати за рахунок раніше сформованих забезпечень під такі виплати.

 

При цьому при розрахунку податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу на суми створених забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах зазначених вище співробітників та суми фактичних виплат за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

 

 

14. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 14.07.2017 № 632

 

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

02 серпня 2017 р.

 

за № 948/30816

 

Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

Відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України , Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, що додається.

 

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568 "Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371.

 

3. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

 

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

 

оприлюднення цього наказу.

 

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

Наказ Міністерства

 

фінансів України

 

14.07.2017 № 632

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

02 серпня 2017 р.

 

за № 948/30816

 

ПОРЯДОК

 

застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

I. Загальні положення

 

1. Цей Порядок розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

 

2. Поняття, що використовуються у цьому Порядку, вживаються в значеннях, наведених у Кодексі.

 

II. Поняття адміністративного арешту майна, його види та повноваження відповідних осіб щодо прийняття рішення про арешт майна

 

1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

 

2. Арешт майна може бути повним або умовним та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 глави 9 розділу II Кодексу .

 

3. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

 

4. Рішення про застосування арешту майна платника податків та рішення про накладення арешту при тимчасовому затриманні майна приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

 

III. Обставини, за яких застосовується арешт майна

 

1. Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

 

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

 

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

 

3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

 

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

 

5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

 

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

 

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

 

8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

 

2. За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

 

IV. Порядок застосування арешту майна

 

1. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

 

2. Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

 

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

 

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

 

3. Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис:

 

1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

 

2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

 

V. Функції виконавця рішення про арешт майна

 

1. Функції виконавця рішення про арешт майна покладаються на податкового керуючого або іншого працівника контролюючого органу, призначеного керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

 

2. Виконавець рішення про арешт майна:

 

надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку;

 

організовує опис майна платника податків.

 

3. Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих.

 

У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис майна платника податків здійснюється у присутності понятих.

 

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

 

Понятими не можуть бути працівники контролюючого органу або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження" .

 

4. Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки.

 

5. Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про арешт майна, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису.

 

6. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 3), який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги, індивідуальних ознак, вартості, визначеної оцінювачем (у разі його присутності). Зазначені протоколи реєструються в журналі реєстрації протоколів про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 4).

 

7. Усе майно, що підлягає опису, пред'являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим для огляду.

 

8. Посадова особа контролюючого органу, яка виконує рішення про арешт майна, визначає порядок його збереження та охорони.

 

9. Виконання заходів, передбачених пунктами 3 - 7 цього розділу, у період з 20:00 години до 9:00 години наступного дня не допускається.

 

VI. Особливості застосування арешту у разі тимчасового затримання майна

 

1. Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

 

2. Службові (посадові) особи контролюючого органу або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1239 "Про затвердження форми протоколу про тимчасове затримання майна".

 

3. Протокол складається у двох примірниках, що підлягають:

 

надсиланню керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу, на території якого було проведено таке затримання майна;

 

врученню особі, у якої вилучено таке майно.

 

4. Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати (телефонограмою, засобами факсимільного зв'язку або особисто) керівника (його заступника або уповноважену особу) контролюючого органу, на території якого здійснено таке затримання.

 

5. На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків згідно з Податковим кодексом України (далі - Рішення про арешт майна) (додаток 5) або відмову в ньому шляхом неприйняття Рішення про арешт майна.

 

6. Рішення про арешт майна має бути прийняте до 24:00 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але якщо відповідно до законодавства України контролюючий орган закінчує роботу раніше, рішення приймається до закінчення його роботи.

 

7. У разі якщо Рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність згідно із законом. При цьому таке звільнення з-під режиму тимчасового затримання майна не потребує документального оформлення.

 

8. У разі накладення арешту на майно у випадках, визначених пунктом 1 цього розділу, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу невідкладно вручається особі (особам, вказаним у пункті 3 розділу IV цього Порядку), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 3 розділу IV цього Порядку.

 

9. У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або якщо майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу без вручення його особам, зазначеним у пункті 3 розділу IV цього Порядку.

 

10. Складені службовими (посадовими) особами протоколи про тимчасове затримання майна реєструються в журналі реєстрації протоколів про тимчасове затримання майна (додаток 6) відповідного контролюючого органу, на території якого здійснено таке затримання.

 

VII. Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків

 

1. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

 

2. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.

 

3. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

 

4. У разі прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

 

VIII. Продовження та припинення арешту майна

 

1. Строк застосування арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених Кодексом.

 

2. Припинення арешту майна здійснюється у разі:

 

1) відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

 

2) погашення податкового боргу платника податків;

 

3) усунення платником податків причин застосування арешту майна;

 

4) ліквідації платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

 

5) надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів належності арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;

 

6) скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна;

 

7) прийняття судом рішення про припинення арешту майна;

 

8) пред'явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

 

9) фактичного проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

 

IX. Прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна

 

1. У випадках, визначених підпунктами 2 - 4, 8, 9 пункту 2 розділу VIII цього Порядку, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення арешту майна.

 

2. У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту майна, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

 

3. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під арешту майна у випадках, визначених підпунктами 1, 6, 7, 9 пункту 2 розділу VIII цього Порядку, повторне накладення арешту на майно на тих самих підставах, на яких було накладено перший арешт, не дозволяється.

 

X. Оскарження рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна та відповідальність за неправомірне застосування арешту майна

 

1. Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

 

2. У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності згідно із законодавством.

 

 

Додаток 1

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 1 розділу IV)

 

ЗВЕРНЕННЯ

 

про застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

( Див. текст )

 

Додаток 2

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 1 розділу IV)

 

РІШЕННЯ

 

про застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

( Див. текст )

 

Додаток 3

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 6 розділу V)

 

ПРОТОКОЛ

 

про застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

( Див. текст )

 

Додаток 4

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 6 розділу V)

 

ЖУРНАЛ

 

реєстрації протоколів про застосування адміністративного арешту майна платника податків

 

№ з/п	Номер, дата та час прийняття рішення про застосування адміністративного арешту	Дата, час надходження звернення про застосування адміністративного арешту	Прізвище, ініціали, посада керівника підрозділу контролюючого органу, що надав звернення	Загальна вартість майна, що підлягає адміністративному арешту (грн)	Обставина(и), згідно з якою (якими) застосовано адміністративний арешт згідно з Податковим кодексом України	Дата та номер протоколу про застосування адміністративного арешту	Вид адміністративного арешту	Особливі відмітки

 

Додаток 5

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 5 розділу VI)

 

РІШЕННЯ

 

про накладення адміністративного арешту на майно платника податків згідно з Податковим кодексом України

 

( Див. текст )

 

Додаток 6

 

до Порядку застосування

 

адміністративного арешту

 

майна платника податків

 

(пункт 10 розділу VI)

 

ЖУРНАЛ

 

реєстрації протоколів про тимчасове затримання майна

 

№ з/п	Номер, дата та час складання протоколу про тимчасове затримання майна	Прізвище, ім’я, по батькові, посада, номер службового посвідчення службової (посадової) особи, що склала протокол	Загальна вартість затриманого майна (грн)	Підпункт, пункт, стаття законодавчого акта, що порушені	Номер, дата та час винесення рішення про накладення адміністративного арешту на майно (або про відмову)	Особливі відмітки (якщо відмовлено, зазначаються мотиви такої відмови)

 

 

 

15. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів нерезидентів - інвесторів у цінні папери» від 7 вересня 2017 року,№ 2146-VIII.

 

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

1.   такі зміни:

 

1) у підпункті 14.1.44-1 пункту 14.1 статті 14 слова "емітовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику" замінити словами "розміщені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику";

 

2) підпункт 141.4.10 пункту 141.4 статті 141 викласти в такій редакції:

 

"141.4.10. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов'язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, або у вигляді інших доходів за державними цінними паперами, що виплачуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або у вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Національного банку України, або за кредити (позики), які отримані суб'єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями".

 

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

 

 

 

16. Лист ДФС «Щодо виконання банком обов язку щодо повідомлення контролюючого органу про відкриття рахунку для власних потреб фізичній особі - підприємцю або фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність» від 04.09.2017 р. № 1794/6/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула письмові звернення про отримання індивідуальної податкової консультації стосовно виконання банком обов язку щодо повідомлення контролюючого органу про відкриття рахунку для власних потреб фізичній особі - підприємцю або фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та повідомляє.

 

Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах встановлено статтею 69 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

 

Відповідно до пунктів 69.2 та 69.3 статті 69 Кодексу банки та інші фінансові установи зобов язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

 

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Кодексу самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

 

Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

 

Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

 

Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 р. N 721, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.09.2015 р. за N 1058/27503, зі змінами.

 

Статтею 118 Кодексу встановлено відповідальність за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків до відповідного контролюючого органу.

 

Обов’язок фізичних осіб - підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений пунктом 69.7 статті 69 Кодексу.

 

Інформація про зареєстрованих в Україні фізичних осіб - підприємців та осіб, які відповідно до законодавства зареєстрували у відповідному уповноваженому органі своє право на ведення незалежної професійної діяльності, є відкритою та загальнодоступною. Джерелами відомостей про таку реєстрацію є відповідні реєстри, дані із яких оприлюднюються уповноваженими органами:

 

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань [https://usr.minjust.gov.ua];

 

Єдиний реєстр нотаріусів [http://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx];

 

Реєстр атестованих судових експертів [http://rase.minjust.gov.ua/];

 

Єдиний реєстр арбітражних керуючих України [http://ak.rninjust.gov.ua/];

 

Єдиний реєстр приватних виконавців України [http://erpv.nais.gov.ua/];

 

Єдиний реєстр адвокатів України [http://erau.unba.org.ua/].

 

Також відповідно до Кодексу ДФС оприлюднює на власному офіційному веб-порталі (режим "інформація з реєстрів") інформацію із реєстрів, у тому числі дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб.

 

Слід також зауважити, що відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку. Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту. Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

 

Враховуючи наведене, у разі встановлення статусу клієнта як самозайнятої особи (фізичної особи - підприємця або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність), фінансова установа при відкритті/закритті рахунків клієнта надсилає повідомлення про відкриття або закриття усіх рахунків платника податків - самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується такий платник податків, відповідно до положень статті 69 Кодексу.

 

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

17. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо нарахування доплати до мінімальної заробітної плати та її врахування при розрахунку виплат працівникам» від 25.05.2017 р. N 1545/0/101-17/28

 

 

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист і повідомляє.

 

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

 

Відповідно до статті 31 Закону розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

 

Тобто якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

 

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

 

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

 

Частиною другою статті 31 Закону визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

 

До доплат за роботу в несприятливих умовах праці, які не враховуються при забезпеченні мінімального розміру заробітної плати, відноситься доплата за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, яка виплачується за результатами атестації робочих місць; доплата за використання дезінфікуючих засобів та прибирання туалетів; доплата за роботу в певних типах закладів, підрозділах та посадах тощо.

 

Зазначені доплати не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру, а нараховуються понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 гривень).

 

Всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині другій статті 31 Закону, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.

 

Статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" визначено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.95 р. N 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах" на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішеннями Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.

 

Тобто працівникам, які працюють на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, встановлюється не доплата за роботу в несприятливих умовах праці, а підвищений посадовий оклад (підвищена тарифна ставка) за роботу в таких умовах, на який нараховуються надбавки, премії тощо.

 

Отже, підвищений посадовий оклад (тарифна ставка) за роботу в гірських населених пунктах враховується при обчисленні розміру нарахованої заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру, встановленого законом (3200 грн.).

 

Частиною п'ятою статті 31 Закону встановлено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

 

Отже, у випадку коли працівником не виконано норму праці (перебував у відпустці, на лікарняному, у простої тощо), оплата праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

 

Що стосується сум середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час відпусток, виконання державних або громадських обов'язків, підвищення кваліфікації, службового відрядження, тимчасової непрацездатності, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки, то зазначені виплати не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а є виплатами, які розраховуються згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (далі - Постанова N 100), та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Постанова N 1266). Суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

 

Водночас якщо працівникові за час службового відрядження виплачується заробітна плата згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України, то нарахована заробітна плата працівника за місяць не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати.

 

Щодо врахування доплати до мінімальної заробітної плати у випадках її збереження, коли обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням положень Постанови N 100, то виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, встановлені пунктом 3 Постанови N 100. До таких виплат відносяться: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії, які мають постійний характер, одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, індексація тощо.

 

Вичерпний перелік виплат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визначений пунктом 4 Постанови N 100. До таких виплат відносяться, як правило, одноразові виплати.

 

Доплата до розміру мінімальної заробітної плати є обов'язковою виплатою, яка здійснюється згідно із законодавством і відноситься до додаткової заробітної плати. Зазначена доплата враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з Постановою N 100.

 

Щодо врахування доплати до мінімальної заробітної плати у випадках її збереження, коли обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням положень Постанови N 1266, то статтею 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

 

Пунктом 3 Постанови N 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата, в тому числі для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, обчислюється виходячи з нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види соціального страхування.

 

Відповідно до статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

 

Оскільки доплата до мінімальної заробітної плати включається до фонду оплати праці і на неї нараховують єдиний внесок, така виплата враховується при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах.

 

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

 

 

18. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.09.2017 №88

 

 

 

Відповідно до статей 7, 15, 25, 30, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", статей 2, 5, 6, 11 та 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", з метою сприяння залученню в Україну додаткових кредитних коштів від міжнародних фінансових організацій та подальшого вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

 

1. Затвердити Зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484 (зі змінами), що додаються.

 

2. Абзац одинадцятий підпункту "а" пункту 1 глави 3 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230 (зі змінами), викласти в такій редакції:

 

"Купівля (обмін) іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора з метою виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитом, позикою (далі -кредит) дозволяється лише за умови, що в рахунок кредиту кредитор фактично переказав (видав у готівковій формі у дозволених законодавством випадках) іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора.".

 

3. Дозволити резидентам (юридичним особам, у тому числі уповноваженим банкам, фізичним особам-підприємцям, фізичним особам) (далі - резиденти-позичальники) укладати кредитні договори/договори позики (далі - договір) з кредиторами - міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, та/або з кредиторами - міжнародними фінансовими організаціями, щодо яких Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям чи резидентам (далі - МФО), за умовами яких сума кредиту визначається в національній валюті України, а переказ платежів МФО (у зв'язку з вибіркою суми кредиту) та на користь МФО (у зв'язку з погашенням основної суми кредиту, сплатою процентів та інших платежів, установлених договором) має здійснюватися виключно в іноземній валюті в порядку, передбаченому договором.

 

Резидент (позичальник/боржник у зобов'язанні за договором та/або інша особа, що виконує зобов'язання за такого позичальника/боржника у зобов'язанні) має право здійснювати купівлю (обмін) іноземної валюти та/або переказ іноземної валюти за межі України на користь МФО в рахунок погашення основної суми кредиту, сплати процентів та інших платежів, установлених договором, без наявності реєстрації договору в Національному банку України та без індивідуальної ліцензії Національного банку України на вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

 

Уповноважені банки обслуговують операції, що здійснюються між резидентом та МФО, відповідно до умов договору. Купівля (обмін) іноземної валюти для проведення операцій за договором здійснюється з дотриманням вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України, що регулює порядок та умови торгівлі іноземною валютою.

 

4. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) після офіційного опублікування довести до відома банків України інформацію про прийняття цієї постанови, а банкам - до відома їх клієнтів.

 

5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

 

В. о. Голови	Я.В. Смолій
		ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  07.09.2017  № 88

 

ЗМІНИ 
до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам

 

1. У розділі І:

 

1) у главі 1:

 

пункт 1.1 доповнити новим абзацом такого змісту:

 

"Норми розділу І цього Положення не поширюються на комерційні кредити, а також кредитні договори/договори позики, умови яких передбачають використання національної валюти України як валюти кредиту/позики та/або як засобу платежу.";

 

у другому реченні абзацу третього пункту 1.5 цифри "1.18" замінити цифрами "1.9";

 

пункт 1.9 викласти в такій редакції:

 

"1.9. Вимоги розділу І цього Положення щодо реєстрації договорів (у тому числі вимоги пункту 1.16 глави 1 та глави 2 розділу І цього Положення), а також розміру виплат за користування кредитом з дотриманням максимальних процентних ставок, що встановлюються Національним банком відповідно до абзацу першого пункту 1.10 глави 1 розділу І цього Положення, не застосовуються до договорів (операцій за договорами) у разі залучення:

 

1) кредиту державою або під державну гарантію;

 

2) кредиту резидентом-позичальником від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, та/або від міжнародних фінансових організацій, щодо яких Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям чи резидентам (далі в цьому пункті - МФО).

 

Уповноважені банки обслуговують операції за договорами про одержання кредитів, що зазначені у підпунктах 1 та 2 пункту 1.9 глави 1 розділу І цього Положення, відповідно до умов таких договорів.

 

Резидент (позичальник/боржник у зобов'язанні за договором та/або інша особа, що виконує зобов'язання за такого позичальника/боржника у зобов'язанні) має право купувати та/або переказувати іноземну валюту за межі України на користь МФО-кредитора в рахунок погашення основної суми кредиту, сплати процентів та інших платежів, установлених договором, без наявності реєстрації договору та без індивідуальної ліцензії Національного банку на вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.";

 

пункт 1.18 викласти в такій редакції:

 

"1.18. Реєстрація договору дійсна на весь час користування кредитом за цим договором, якщо протягом 180 календарних днів починаючи з наступного робочого дня після дня реєстрації договору резидент-позичальник одержав кредит або його частку.";

 

пункт 1.23 виключити;

 

2) абзац восьмий пункту 3.2 глави 3 викласти в такій редакції:

 

"Резидент-позичальник має право купувати/переказувати іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора з метою виконання боргових зобов'язань за договором лише за умови, що в рахунок кредиту нерезидент-кредитор фактично переказав іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора.".

 

2. Пункт 10 додатка 1 до Положення викласти в такій редакції:

 

"10. Реквізити (номер, дата, заголовок) рішення Правління Національного банку України, що стосується реалізації резидентами-позичальниками стратегічно важливих для економіки України кредитних проектів, розмір виплат за якими перевищує розмір виплат за максимальними процентними ставками.".

 

Директор Департаменту відкритих ринків	С.В. Пономаренко
ПОГОДЖЕНО  Заступник Голови Національного банку України		О.Є. Чурій

 

 

 

19. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування та зарахування податків в бюджет в період дії терміну санації підприємства» від 05.09.2017 р. № 1812/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку оподаткування та зарахування податків в бюджет в період дії терміну санації підприємства, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

 

Питання 1:

 

Яким чином здійснюється оподаткування податком на додану вартість операції боржника з постачання товарів (основних засобів, нематеріальних активів прав вимог, тощо), а саме нерухомих об’єктів та рухомого майна ТДНТП "…" які пропонуються до відчуження для цілей погашення його заборгованостей перед кредиторами відповідно до плану санації?

 

Відповідь:

 

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

 

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

 

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

 

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 

Пунктом 46 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено тимчасове, до 1 січня 2020 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України "Про відновлення, платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон "Про відновлення платоспроможності") з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку - боржник не застосовує норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу щодо нарахування податкових зобов’язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов’язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв’язку з таким постачанням.

 

Щодо можливості формування податкового кредиту контрагентом за операцією з придбання товарів (послуг), звільнення від оподаткування ПДВ яких передбачено пунктом 46 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то, враховуючи те, що при здійсненні операцій звільнених від оподаткування, податок на додану вартість не нараховується, за такими операціями відсутні підстави для формування податкового кредиту та збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що розраховується за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу.

 

Питання 2:

 

Які особливості щодо справляння податку на прибуток підприємства на період дії закону щодо фінансової реструктуризації (дії плану санації), а саме: як правильно відображати в декларації з податку на прибуток отримані доходи від реалізації нерухомих об’єктів та рухомого майна платника (реалізація основних засобів здійснюється згідно плану санації) для цілей України, зокрема щодо варіантів погашення його заборгованостей перед кредиторами відповідно до плану санації, зважаючи на пункт 39 Підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Кодексу?

 

Відповідь:

 

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об’єктом оподаткування є:

 

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

 

Якщо відповідно до III розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

 

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

 

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

 

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

 

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

 

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

 

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний і податковий період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

 

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

 

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

 

Відповідно до пункту 39 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу на період дії закону щодо фінансової реструктуризації платник податку на прибуток підприємств:

 

1) зменшує фінансовий результат до оподаткування:

 

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання йому податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) його зобов’язань відповідно до положень пункту 37 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу та закону щодо фінансової реструктуризації:

 

на суму доходів, визнаних ним відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв’язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації ним зобов’язань відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами пункту 139.3 статті 139 Кодексу;

 

2) збільшує фінансовий результат до оподаткування на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв’язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався його фінансовий результат до оподаткування згідно з підпунктом 1 цього пункту, в кожному з трьох років, наступних за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно із статтею 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

 

3) не змінює фінансового результату до оподаткування:

 

на суму використаного резерву внаслідок анулювання (прощення) зобов’язання на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації;

 

на суму доходів та витрат, не зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок реструктуризації зобов’язань на умовах плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" з урахуванням особливостей, встановлених законом щодо фінансової реструктуризації.

 

Згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 25.02.2016 р. N 9276094754, підприємством задекларовано дохід в сумі 2613,3 тис. грн. В таблиці декларації "Наявність рішення" не наведена інформація щодо прийняття рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці.

 

Враховуючи вищенаведене, підприємство може коригувати фінансовий результат до оподаткування на різниці щодо фінансової реструктуризації у разі дотримання вимог Закону "Про відновлення платоспроможності".

 

Питання 3:

 

Які особливості функціонування електронного рахунку СЕА ПДВ в період дії плану санації, а саме чи має право підприємство використовувати кошти з санаційного рахунку для розблокування СЕА ПДВ, маючи при цьому заборгованість за ЄСВ в сумі 2055.9 тис. грн., та ПДВ в сумі 1 356,2 тис. грн., (згідно підписаного плану санації) та враховуючи пункт 9 статті 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" (мораторій на всі вимоги кредиторів (погашення заборгованості з санаційного рахунку), що відсутні в списку плану санації)?

 

Відповідь:

 

Правові основи функціонування системи електронного адмініструванні ПДВ регулюються статтею 2001 Кодексу.

 

Порядок електронного адміністрування ПДВ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Пунктом 2001.2 статті 2001 Кодексу встановлено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ.

 

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 Кодексу.

 

Відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою визначеною цим же пунктом.

 

ДФС автоматично обчислює суму податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

 

Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

 

Казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про суми поповнення електронних рахунків та залишків на таких рахунках.

 

Відповідно до пункту 2001.6 статті 2001 Кодексу за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Кодексу.

 

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

 

Відповідно до наведеного вище, Кодексом та Постановою Кабінету Міністрів України N 569 від 16.10.2014 р. "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (із змінами та доповненнями) не передбачено виключень щодо функціонування електронного рахунка системи електронного адміністрування ПДВ в період дії плану санації.

 

Питання 4:

 

Прохання роз’яснити порядок відображення, зарахування та списання заборгованості перед бюджетом та позабюджетних платежів платника, а саме: який порядок зарахування та черговість погашення заборгованості по ЄСВ, ПДФО, земельному податку, податку на прибуток та інших податках, відповідно до графіку задоволення вимог кредиторів та відображення сплачених (зарахованих) сум в картці платника податків. Дані щодо стану заборгованості по даних податках просимо відобразити станом на 31.07.2017 р.?

 

Відповідь:

 

Доводимо до відома, що відповідно до п. 87.9 статті 87 Кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

 

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

Надаємо інформацію про податковий борг та недоїмку з єдиного внеску підприємства станом на 31.07.2017 р.:

 

 

Питання 5:

 

Чи мають право контролюючі органи вимагати стягнення штрафних санкцій, пені за заборгованість, яка виникла до моменту санації, та поточної заборгованості, зважаючи на п. 37 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та згідно зі ст. 6 Закону N 2343 з урахуванням особливостей, установлених Законом N 1414 у разі визнання їх залученими кредиторами і включення у графік задоволення вимог кредиторів?

 

Відповідь:

 

Абзацом 1 пункту 37 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що виконання контролюючими органами плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону "Про відновлення платоспроможності" з урахуванням особливостей, встановлених законом, щодо фінансової реструктуризації, у разі визнання їх залученими кредиторами відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

 

Оскільки до звернення не додано жодних документів, підтверджуючих що ситуація, яка склалася в процедурі досудової санації платника, підпадає під дію Закону У крапни "Про фінансову реструктуризацію", то надати індивідуальну податкову консультацію з цього питання не вбачається можливим.

 

 

 

20. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо повідомлення роботодавця за сумісництвом про звільнення з основного місця роботи» 09.06.2017 N 294/0/22-17/134

 

 

 

Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист і в межах компетенції повідомляється.

 

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

 

Разом з тим, законодавством про працю не встановлено обов'язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи.

 

Законодавством про працю також не передбачено відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

 

У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

 

Звертаємо увагу на те, що листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

 

 

 

 

21. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо використання праці фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру» від 23.05.2017 р. N 10620/0/2-17/13

 

 

 

Міністерством соціальної політики розглянуто лист та в межах компетенції повідомляється.

 

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

 

Згідно із нормами статті 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

 

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

 

В окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

 

Виходячи зі змісту норм статті 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець (власник або уповноважений ним орган), а цивільно-правового - замовник і виконавець.

 

Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує свою роботу (якщо іншого не передбачено цивільно-правовим договором) і виконує її на власний ризик. Питання використання матеріалів та інструментів, необхідних для надання послуг або виконання робіт, визначається умовами цивільно-правового договору. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється.

 

Разом з тим повідомляємо, що при виконанні роботи за ознаками, притаманними трудовим відносинам, з особою слід укладати трудові договори.

 

Характерними ознаками трудових відносин є систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. N 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації з урахуванням Закону України "Про охорону праці" тощо.

 

Щодо детального роз'яснення особливостей укладення договорів цивільно-правового характеру рекомендуємо звернутися до Міністерства юстиції України.

 

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

 

Державний секретар

В. Іванкевич

 

 

 

 

  Приємної і спокійної роботи!