ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
1 |
Лист ДФС «Про порядок реєстрації особи як платника ПДВ та виникнення податкових зобов’язань з ПДВ» від 15.08.2017 р. N 1613/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що у разі якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень, то така особа згідно з вимогами ПКУ повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку. При цьому звертаємо увагу, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, але не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ). Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень. |
2 |
Лист ДФС «Про порядок складання та коригування податкових накладних» від 23.08.2017 р. N 1712/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що оскільки ПКУ не передбачено особливостей щодо заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у разі його відсутності у Митному тарифі України, то відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній, складеній та зареєстрованій в ЄРПН до 16.03.2017 р. (по 15.03.2017 р. включно), за операцією з постачання товарів, коди товару згідно з УКТ ЗЕД яких відсутні у Митному тарифі України, не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною. При цьому податкові накладні (у яких не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД у зв’язку із його відсутністю у Митному тарифі України), складені та зареєстровані в ЄРПН до 16.03.2017 р. (по 15.03.2017 р. включно), не потребують коригування після 16.03.2017 р. у частині внесення до них умовного коду товару, якщо відсутні інші причини для коригування (зміна кількості товару/послуги, перегляд цін, виправлення інших помилок). |
3 |
Лист ДФС «Щодо дати нарахуванні податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198Податкового кодексуУкраїни» від 23.08.2017 р. N 1730/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними після 1 липня 2015 року, призначеними для використання в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку, податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються в звітному (податковому) періоді, в якому постачальником таких товарів послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто у тому звітному періоді, в якому у покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ сплачених (нарахованих) при їх придбанні, до складу податкового кредиту. |
4 |
Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ та податком на прибуток операцій з безоплатної передачі обладнання за договором позички» від 23.08.2017 р. N 1709/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що операція з безоплатної передачі обладнання за договором позички у строкове користування без переходу права власності на нього не є об’єктом оподаткування у розумінні пункту 185.1 статті 185 ПКУ, оскільки така операція не відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ. ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з передачі активів у безоплатне строкове користування (позичку). Такі операції при формуванні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. |
5 |
Лист ДФС «Про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість» від 18.08.2017 р. N 1677/5/99-99-12-02-01-16/ІПК |
Надано роз’яснення, що нормами Кодексу не передбачене коригування податкових зобов'язань з ПДВ після закінчення терміну позовної давності (1095 днів), в тому числі і у випадку повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару. |
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
6 |
Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на заробітну плату штатного працівника за основним місцем роботи який працює на відрядній системі оплати праці» від 17.08.2017 р. N 1645/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що заробітна плата (дохід) за основним місцем роботи, яка нараховується (виплачується) застрахованій особі за відрядною системою оплати праці є базою нарахування єдиним внеском. При цьому якщо її розмір не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
7 |
Лист ДФС «Щодо врахування сум від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів реорганізованого (приєднаного) до товариства платника» від 17.08.2017 р. N 1637/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинне скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його приєднання. Крім того, таке підприємство повинне самостійно здійснити розрахунки з бюджетом. Фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника не зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що обліковувалось в податковій декларації у платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта, оскільки норми Кодексу не містять положень, що надають право правонаступнику при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснювати врахування податкових збитків платника, що припиняється. |
8 |
Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості» від 10.08.2017 N 1553/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що починаючи з 01.01.2017 р. платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів). При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю. |
9 |
Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при проведенні операцій з надання безповоротної фінансової допомоги» від 21.08.2017 N 1690/6/99-99-15-02-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що відповідно до положень бухгалтерського обліку і міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, у тому числі наданої неприбутковій організації, відображається у складі витрат у період їх понесення. При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат підлягає коригуванню на суму допомоги, яка перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у разі якщо така допомога надана неприбутковій організації. Щодо застосування після 01.01.2015 р. ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток. Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Слід зазначити, що Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах. |
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ |
||
10 |
Лист ДФС «Чи матиме право виробник підакцизних товарів застосовувати положення пп. 217.6 п. 217 Кодексу і зменшити суму акцизного податку до сплати для пального, при виробництві якого в якості сировини використані інші оподатковувані підакцизні товари, імпортовані іншою юридичною особою при її ввезені на територію України, за умови, що виробник підакцизних товарів та імпортер є окремими юридичними особами?» від 23.08.2017 р. N 1734/6/99-99-15-03-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що положення п. 217.6 ст. 217 Кодексу може застосувати безпосередньо виробник нафтопродуктів, який в якості сировини використовує інші оподатковувані підакцизні товари, імпортовані іншою юридичною особою, лише у разі якщо придбана ним підакцизна сировина обліковуються у системі електронного адміністрування реалізації пального відповідно до ст. 232 Кодексу. |
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
11 |
Лист ДФС «Щодо деяких питань ведення обліку доходів та витрат фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність» від 16.08.2017 р. N 1632/А/99-99-13-01-02-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що сума авансових внесків стягувачів, включається до доходу такого приватного виконавця, та відображається у графі 2 Книги обліку доходів і витрат. При цьому, суму коштів, яку фактично використано для забезпечення виконавчого провадження, може бути включено до витрат такого приватного виконавця (у межах, що не перевищують суму авансових внесків стягувачів), за умови їх документального підтвердження, та відображено у графі 8 Книги обліку доходів і витрат. |
12 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, отриманого платником податку внаслідок відступлення права вимоги» від 15.08.2017 р. № 1612/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що у разі якщо за договором про відступлення права вимоги до договору про спільну діяльність у будівництві до нового кредитора - фізичної особи переходять права первісного кредитора - фізичної особи у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то у первісного кредитора не виникає об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. |
13 |
Лист ГУ ДФС у Чернігівській області «Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, які працюють на орендованих об'єктах нерухомості - виробничих приміщеннях (цехи), через які провадиться діяльність, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків, які є складовою частиною підприємства, але не мають статусу відокремленого структурного підрозділу та не уповноважені сплачувати податки» від 17.08.2017 р. № 1635/ІПК/25-01-13-06-09 |
Надано роз’яснення, що якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) у різних регіонах, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов'язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України. |
14 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування майнового внеску до статутного капіталу товариства» від 17.08.2017 р. N 1646/В/99-99-13-02-03-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що сума майнового внеску (нерухомого майна - квартири) платника податку - фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи - резидента не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, незалежно від строків перебування майна у власності такого платника. |
15 |
Лист ДФС «Щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ» 14.08.2017 N 1591/6/99-99-13-01-01-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що оскільки Порядок не передбачає виключення будь-яких доходів, зокрема тих, які не підлягають оподаткуванню військовим збором, то у графах "Загальна сума нарахованого доходу" та "Загальна сума виплаченого доходу" рядка "Військовий збір" необхідно зазначати інформацію про всі доходи, що були нараховані (виплачені) фізичним особам у тому числі фізичним особам - підприємцям. |
16 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді суми повернених банком коштів в розмірі 50 відс. вартості оформлення картки» від 21.08.2017 р. № 1696/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що повернення коштів фізичній особі в розмірі 50 відс. вартості оформлення картки у розумінні Кодексу слід розглядати як дохід у вигляді додаткового блага або інший дохід, отриманий такою особою в залежності від особливостей документального оформлення карток члену сім’ї VIР - клієнта. |
17 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування окремого виду доходу» від 23.08.2017 р. N 1718/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що якщо за договором безвідсоткової поворотної позики передбачено надання юридичною особою (роботодавцем) коштів фізичній особі (працівнику), але при цьому юридична особа переховує суму таких коштів зі свого розрахункового рахунку на власний рахунок іншої фізичної особи, то така юридична особа повинна виконати усі встановлені ПКУ функції податкового агента. |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
18 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови |
Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1231 “Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 16) |
19 |
Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 22.08.2017 № 81 |
Внесено зміни до пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) |
20 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957» від 9 серпня 2017 р. № 634 |
Внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2827; 2016 р., № 92, ст. 2999) |
21 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» від 28.07.2017 № 670 |
Внесено зміни Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062 |
22 |
Лист ДФС «Про застосування статті 24 Протоколу 1»від 10.08.2017 № 21337/7/99-99-19-04-01-17 |
Надано роз’яснення, що до товарів може бути застосовано преференційний режим чи відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди відповідно до вимог статті 24 Протоколу 1 шляхом подання органу доходів і зборів (митниці) ДФС оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, які були дійсні на момент їх:
|
23 |
Лист ДФС «Щодо окремих питань здійснення незалежної професійної діяльності, яке надіслане ГУ ДФС у м. Києві» від 15.08.2017 р. № 1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що фізична особа, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, може бути найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи - підприємця на посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатських послуг, та не може представляти свого роботодавця як адвокат. |
24 |
Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик» від 31.05.2017 № 918 |
Затверджено Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик |
25 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» від 14.07.17 року № 637 |
Затверджено Порядок функціонування Електронного кабінету |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Лист ДФС «Про порядок реєстрації особи як платника ПДВ та виникнення податкових зобов’язань з ПДВ» від 15.08.2017 р. N 1613/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку реєстрації особи як платника ПДВ і виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Водночас пунктом 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, запроваджено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції.
Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать:
результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;
криптографічні засоби захисту інформації.
Правила визначення дати податкових зобов'язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, дата надходження авансового платежу є датою виникнення у платника ПДВ - постачальника (продавця) товарів/послуг податкових зобов'язань з ПДВ.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233.
Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ.
Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).
При цьому до загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ. При цьому обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не враховується.
Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою N 1-ПДВ (далі - Заява).
Враховуючи викладене, у разі якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень, то така особа згідно з вимогами ПКУ повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.
При цьому звертаємо увагу, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, але не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).
Обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень.
2. Лист ДФС «Про порядок складання та коригування податкових накладних» від 23.08.2017 р. N 1712/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо порядку складання податкових, накладних, у тому числі заповнення обов’язкових реквізитів у таких податкових накладних і формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу У ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276) (далі - Порядок N 1307).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту. При цьому податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД) які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах "а" - "і" пункту 201,1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема одним із таких реквізитів є код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП); платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 вересня 2013 року N 584-VII "Про Митний тариф України".
Водночас підпунктом 2 пункту 16 Порядку N 1307 передбачено, що ДФС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до статті 201 розділу V ПКУ. Довідник умовних кодів товарів, які відсутні в УКТ ЗЕД, розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/288992.html.
Оскільки ПКУ не передбачено особливостей щодо заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у разі його відсутності у Митному тарифі України, то відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД у податковій накладній, складеній та зареєстрованій в ЄРПН до 16.03.2017 р. (по 15.03.2017 р. включно), за операцією з постачання товарів, коди товару згідно з УКТ ЗЕД яких відсутні у Митному тарифі України, не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.
При цьому податкові накладні (у яких не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД у зв’язку із його відсутністю у Митному тарифі України), складені та зареєстровані в ЄРПН до 16.03.2017 р. (по 15.03.2017 р. включно), не потребують коригування після 16.03.2017 р. у частині внесення до них умовного коду товару, якщо відсутні інші причини для коригування (зміна кількості товару/послуги, перегляд цін, виправлення інших помилок).
3. Лист ДФС «Щодо дати нарахуванні податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198Податкового кодексуУкраїни» від 23.08.2017 р. N 1730/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо дати нарахуванні податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) та, керуючись статтею 52 Кодексу, повідомляє.
Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193,1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Пунктом 198,5 статті 198 Кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Таким чином Кодексом не встановлено залежність нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу у разі використання придбаних товарів/послуг в неоподатковуваних операціях або у негосподарській діяльності від факту формування податкового кредиту за операціями з придбання таких товарів/послуг на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних (крім товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року).
Отже, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними після 1 липня 2015 року, призначеними для використання в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку, податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються в звітному (податковому) періоді, в якому постачальником таких товарів послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто у тому звітному періоді, в якому у покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ сплачених (нарахованих) при їх придбанні, до складу податкового кредиту.
4. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ та податком на прибуток операцій з безоплатної передачі обладнання за договором позички» від 23.08.2017 р. N 1709/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та податком на прибуток операцій з безоплатної передачі обладнання за договором позички та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, підприємство планує передати обладнання у строкове безоплатне користування без переходу права власності на підставі договору позички.
Правові засади договору позички регулюються статтею 827 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Згідно з пунктом 1 статті 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (пункт 1 статті 827 ЦКУ).
Щодо оподаткування ПДВ.
Пунктом 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Відповідно до підпункту 14,1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу ПКУ).
Таким чином, операція з безоплатної передачі обладнання за договором позички у строкове користування без переходу права власності на нього не є об’єктом оподаткування у розумінні пункту 185.1 статті 185 ПКУ, оскільки така операція не відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Щодо оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з передачі активів у безоплатне строкове користування (позичку). Такі операції при формуванні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
При цьому слід звернути увагу, що відповідно до підпунктів 140.5.9, 140.5.10 пункту 140,5 статті 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема:
на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;
на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.
5. Лист ДФС «Про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість» від 18.08.2017 р. N 1677/5/99-99-12-02-01-16/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Платник податку цікавиться питанням щодо порядку повернення суми ПДВ, яка була сплачена ним до бюджету в 2008 році при постачанні нежитлових приміщень фізичній та юридичній особам, на підставі договорів купівлі-продажу, які згодом на підставі рішення суду були визнані недійсними та розірвані, за умови, що покупцям (фізичній та юридичній особам) було повернуто всю суму коштів, включаючи і суму податку на додану вартість, яка була ними сплачена при придбанні нежитлових приміщень.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Будь-яких інших процедур повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань Кодексом не передбачено.
Суми ПДВ, сплачені платником податку у ситуаціях, описаних у листі, не вважаються помилково та/або надміру сплаченими в розумінні норм Кодексу.
Стосовно можливості коригування податкових зобов’язань з ПДВ, нарахованих платником податку при постачанні нежитлових приміщень, повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, згідно із підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредиту зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Норма пункту 192.1 статті 192 не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Разом з цим слід приймати до уваги термін позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).
Так, відповідно до статті 256 ЦКУ під терміном "позовна давність" розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, нормами Кодексу не передбачене коригування податкових зобов'язань з ПДВ після закінчення терміну позовної давності (1095 днів), в тому числі і у випадку повернення покупцю коштів з одночасним отриманням товару.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ЄСВ
6. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на заробітну плату штатного працівника за основним місцем роботи який працює на відрядній системі оплати праці» від 17.08.2017 р. N 1645/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на заробітну плату штатного працівника за основним місцем роботи який працює на відрядній системі оплати праці та в межах компетенції повідомляє.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону N 108).
Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону N 108 та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).
Згідно з частиною п'ятою ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Отже, заробітна плата (дохід) за основним місцем роботи, яка нараховується (виплачується) застрахованій особі за відрядною системою оплати праці є базою нарахування єдиним внеском. При цьому якщо її розмір не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно з пп. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
7. Лист ДФС «Щодо врахування сум від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів реорганізованого (приєднаного) до товариства платника» від 17.08.2017 р. N 1637/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування сум від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів реорганізованого (приєднаного) до товариства платника та коригування фінансового результату до оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ст. 106 ЦКУ злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений ст. 107 ЦКУ.
Пунктами 2, 3, 4 ст. 107 ЦКУ встановлено, що після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (пп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу).
Отже, підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинне скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його приєднання.
Крім того, таке підприємство повинне самостійно здійснити розрахунки з бюджетом.
Фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника не зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що обліковувалось в податковій декларації у платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта, оскільки норми Кодексу не містять положень, що надають право правонаступнику при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснювати врахування податкових збитків платника, що припиняється.
8. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості» від 10.08.2017 N 1553/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".
Різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів визначено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.
Згідно з підпунктами 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2017 р., фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
Відповідно до підпунктів 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, у редакції, що діє з 01.01.2017 р., фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Отже, починаючи з 01.01.2017 р. платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів).
При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
9. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при проведенні операцій з надання безповоротної фінансової допомоги» від 21.08.2017 N 1690/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування при проведенні операцій з надання безповоротної фінансової допомоги та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Щодо врахування витрат у вигляді наданої безповоротної фінансової допомоги при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Підпунктом 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 цього пункту.
Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
При цьому, положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток, який не оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Водночас у разі перерахування коштів на користь неприбуткової організації формується різниця відповідно до положень пп. 140.5.9 та 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
Так, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).
Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку здійснюється платниками податку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності.
Платники податку, які здійснюють бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, визнають витрати згідно з п. 4.49 Концептуальних основ фінансової звітності, згідно з якими витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли виникає зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язання, які можна достовірно виміряти. Це фактично означає, що визнання витрат відбувається одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.
Отже, відповідно до положень бухгалтерського обліку і міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, у тому числі наданої неприбутковій організації, відображається у складі витрат у період їх понесення. При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат підлягає коригуванню на суму допомоги, яка перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у разі якщо така допомога надана неприбутковій організації.
При цьому відповідно до п. 33 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, коригування, встановлені пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу, не проводяться, починаючи з 1 січня 2015 року, щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення проведення антитерористичної операції.
Щодо застосування після 01.01.2015 р. ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Слід зазначити, що Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
10. Лист ДФС «Чи матиме право виробник підакцизних товарів застосовувати положення пп. 217.6 п. 217 Кодексу і зменшити суму акцизного податку до сплати для пального, при виробництві якого в якості сировини використані інші оподатковувані підакцизні товари, імпортовані іншою юридичною особою при її ввезені на територію України, за умови, що виробник підакцизних товарів та імпортер є окремими юридичними особами?» від 23.08.2017 р. N 1734/6/99-99-15-03-03-15/ІПК
Згідно з п. 217.6 ст. 217 Кодексу для пального, при виробництві якого як сировину використано інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини.
Відповідно до пункту 232.1 статті 232 Кодексу облік обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального ведеться за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Система електронного адміністрування реалізації пального забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД:
обсягів пального, що містяться у виданих та отриманих акцизних накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
обсягів пального, виробленого на митній території України або ввезеного на митну територію України, з яких сплачено акцизний податок;
обсягів пального, на які платники податку зареєстрували заявки на поповнення обсягів залишку пального за рахунок сплачених коштів в бюджет в системі електронного адміністрування реалізації пального;
сум сплаченого акцизного податку, за рахунок яких платники податку можуть зареєструвати заявки на поповнення обсягів залишку пального;
обсягу залишку пального, на який платники податку мають право зареєструвати акцизні накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Враховуючи зазначене, а також висновок наведений у попередній податковій консультації ДФС (від 27.06.2017 р. N 855/6/99-99-15-03-03-15/ІПК), положення п. 217.6 ст. 217 Кодексу може застосувати безпосередньо виробник нафтопродуктів, який в якості сировини використовує інші оподатковувані підакцизні товари, імпортовані іншою юридичною особою, лише у разі якщо придбана ним підакцизна сировина обліковуються у системі електронного адміністрування реалізації пального відповідно до ст. 232 Кодексу.
В ЧАСТИНІ ПДФО
11. Лист ДФС «Щодо деяких питань ведення обліку доходів та витрат фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність» від 16.08.2017 р. N 1632/А/99-99-13-01-02-14/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації про отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань ведення обліку доходів та витрат фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, і у межах компетенції повідомляє.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регулюється статтею 178 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Кодексу фізичні особи, які провадить незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи.
Форма Книги та Порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. N 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку фізичні особи, які провадить незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
Також, Порядком передбачено, що в Книзі обліку доходів і витрат щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Зокрема, сума доходу, отриманого від здійснення діяльності, у тому числі кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) відображається у графі 2 Книги.
У графі 5 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов’язані із здійсненням діяльності.
Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.
У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня, графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці.
У графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7.
Сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження діяльності (графи 6, 7, 8) зазначається у графі 9.
Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятими особами для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи. Книга зберігається у самозайнятої особи протягом трьох років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.
Отже, сума авансових внесків стягувачів, включається до доходу такого приватного виконавця, та відображається у графі 2 Книги обліку доходів і витрат.
При цьому, суму коштів, яку фактично використано для забезпечення виконавчого провадження, може бути включено до витрат такого приватного виконавця (у межах, що не перевищують суму авансових внесків стягувачів), за умови їх документального підтвердження, та відображено у графі 8 Книги обліку доходів і витрат.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
12. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, отриманого платником податку внаслідок відступлення права вимоги» від 15.08.2017 р. № 1612/Д/99-99-13-02-03-14/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення... щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу, отриманого платником податку внаслідок відступлення права вимоги, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).
Відповідно до ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 512 ЦКУ визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім визначених ст. 165 ПКУ.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків.
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (збору) до бюджету визначено ст. 168 ПКУ.
Враховуючи викладене, у разі якщо за договором про відступлення права вимоги до договору про спільну діяльність у будівництві до нового кредитора - фізичної особи переходять права первісного кредитора - фізичної особи у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то у первісного кредитора не виникає об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
13. Лист ГУ ДФС у Чернігівській області «Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, які працюють на орендованих об'єктах нерухомості - виробничих приміщеннях (цехи), через які провадиться діяльність, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків, які є складовою частиною підприємства, але не мають статусу відокремленого структурного підрозділу та не уповноважені сплачувати податки» від 17.08.2017 р. № 1635/ІПК/25-01-13-06-09
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - Кодекс), розглянуло Ваш запит [...] щодо сплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, які працюють на орендованих об'єктах нерухомості - виробничих приміщеннях (цехи), через які провадиться діяльність, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків, які є складовою частиною підприємства, але не мають статусу відокремленого структурного підрозділу та не уповноважені сплачувати податки, та в межах компетенції повідомляє.
Підпунктом 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу передбачено, що поняття "відокремлені підрозділи" для цілей розділу IV Кодексу вживається у значенні, визначеному Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV, із змінами і доповненнями (далі - ГКУ).
Відповідно до ст. 64 ГКУ підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Крім того, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (п. 63.3 ст. 63 Кодексу).
Згідно з п. 168.4 ст. 168 Кодексу податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року N 2456-VI, із змінами і доповненнями (далі - БКУ).
Статтею 64 БКУ встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Відповідно до пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Кодексу).
Отже, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) у різних регіонах, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов'язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
14. Лист ДФС «Щодо оподаткування майнового внеску до статутного капіталу товариства» від 17.08.2017 р. N 1646/В/99-99-13-02-03-14/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування майнового внеску до статутного капіталу товариства і в межах компетенції повідомляє.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (пп. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Крім того відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Отже, сума майнового внеску (нерухомого майна - квартири) платника податку - фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи - резидента не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, незалежно від строків перебування майна у власності такого платника.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
15. Лист ДФС «Щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ» 14.08.2017 N 1591/6/99-99-13-01-01-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ і повідомляє таке.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок).
Пунктом 3.11 розділу III Порядку встановлено, що у рядку "Військовий збір" загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.
Отже, оскільки Порядок не передбачає виключення будь-яких доходів, зокрема тих, які не підлягають оподаткуванню військовим збором, то у графах "Загальна сума нарахованого доходу" та "Загальна сума виплаченого доходу" рядка "Військовий збір" необхідно зазначати інформацію про всі доходи, що були нараховані (виплачені) фізичним особам у тому числі фізичним особам - підприємцям.
Додатково повідомляємо, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).
16. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді суми повернених банком коштів в розмірі 50 відс. вартості оформлення картки» від 21.08.2017 р. № 1696/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді суми повернених банком коштів в розмірі 50 відс. вартості оформлення картки і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.
Законом України від 21 червня 2012 року N 5007-VI "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що знижка (знижувальний коефіцієнт) - це зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації).
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий, зокрема резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включається:
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Отже, повернення коштів фізичній особі в розмірі 50 відс. вартості оформлення картки у розумінні Кодексу слід розглядати як дохід у вигляді додаткового блага або інший дохід, отриманий такою особою в залежності від особливостей документального оформлення карток члену сім’ї VIР - клієнта.
Зауважуємо, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовується, зокрема, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, при відкритті рахунків у банках (пп. 70.12.3 п. 70.12 ст. 70 кодексу), у разі виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи (пп. 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Кодексу).
Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу).
Водночас зазначаємо, що п. 4 та п. 8 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року N 679-ХIV "Про Національний банк України" передбачено, що до функцій Національного банку України належать, зокрема:
встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності;
здійснення банківського регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
17. Лист ДФС «Щодо оподаткування окремого виду доходу» від 23.08.2017 р. N 1718/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування окремого виду доходу та повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПКУ позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які е фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Отже, в розумінні ПКУ позику надають виключно фінансові установи або нерезиденти, крім нерезидентів, які мають офшорний статус.
Водночас пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у випаді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Згідно з пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Крім того, підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПКУ і пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена ст. 167 ПКУ.
Згідно з пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є дохід, визначений ст. 163 ПКУ, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс, об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).
Податковий агент, визначення якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язан утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
При цьому особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: своєчасно та повністю, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманою з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Отже якщо за договором безвідсоткової поворотної позики передбачено надання юридичною особою (роботодавцем) коштів фізичній особі (працівнику), але при цьому юридична особа переховує суму таких коштів зі свого розрахункового рахунку на власний рахунок іншої фізичної особи, то така юридична особа повинна виконати усі встановлені ПКУ функції податкового агента.
Згідно з пп. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
18. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови
Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1231» від 18 серпня 2017 р. № 618
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1231 “Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 16) зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН
19. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 22.08.2017 № 81
Відповідно до статей 6, 7, 7-1, 15, 44, 45, 56 Закону України "Про Національний банк України" , статей 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та з метою нормативно-правового врегулювання проведення Національним банком України політики поступової лібералізації валютного ринку України Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Унести до пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) такі зміни:
1) підпункт 1 доповнити новим абзацом такого змісту:
"погашення кредитів/позик резидентом-позичальником на користь нерезидента-кредитора, до складу учасників (акціонерів) якого входить іноземна держава або іноземний банк [за умови, що іноземна держава є учасником (акціонером) цього банку]. Іноземна держава, про яку йдеться у зазначеному випадку, має належати до країн, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch Ratings, Standard&Poor's, Moody's);";
2) абзац третій підпункту 2 виключити.
У зв'язку з цим абзаци четвертий - тринадцятий уважати відповідно абзацами третім - дванадцятим;
3) підпункти 5, 6, 9 виключити.
2. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) після офіційного опублікування довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України - до відома їх клієнтів.
3. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування і діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.
В. о. Голови |
Я.В. Смолій |
20. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957» від 9 серпня 2017 р. № 634
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Внести зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2827; 2016 р., № 92, ст. 2999), виклавши його в редакції, що додається.
2. Ця постанова набирає чинності через 10 днів з дня її опублікування.
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 р. № 957
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 9 серпня 2017 р. № 634)
РОЗМІР
мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв
Код |
Опис |
Мінімальна |
Роздрібна |
|
оптово- відпускна |
роздрібна |
|||
2208 |
Горілка та лікеро-горілчані |
268,67 |
397,76 |
|
2208 |
Віскі |
608 |
799 |
|
2208 |
Ром та інші спиртові дистиляти та |
608 |
799 |
|
2208 |
Джин та ялівцева настоянка |
608 |
799 |
|
2208 |
Спиртові дистиляти та спиртні напої, |
|||
коньяк (бренді) три зірочки |
386,98 |
597,3 |
||
коньяк (бренді) чотири зірочки |
412,85 |
645,17 |
||
коньяк (бренді) п’ять зірочок |
495,95 |
692,6 |
||
інші спиртові дистиляти та |
386,98 |
597,3 |
||
бренді ординарні, горілки |
374,04 |
549,84 |
||
2206 (крім |
Інші зброджені |
289,67 |
450,15 |
|
2206 |
Сидр і перрі |
28,47 |
||
2206 00 39 00, |
Тільки зброджені напої, |
28,47 |
||
2204 |
Вина виноградні натуральні у |
37 |
||
2204 |
Вина виноградні натуральні з |
45 |
||
2205 |
Вермути та інші вина виноградні |
45 |
||
2204 |
Вина у скляній тарі місткістю 0,7 л |
79,19 |
_________
Примітки: 1. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п’ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об’ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
2. Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.
21. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» від 28.07.2017 № 670
Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
01 серпня 2017 р.
за № 941/30809
Про внесення зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами
Відповідно до пункту 20.4 статті 20 розділу І Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375,
НАКАЗУЮ:
1. В абзаці першомупункту 5 розділу IХ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062 (зі змінами), слова "(заступник керівника)" замінити словами "(його заступник або уповноважена особа)".
2. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.
Міністр |
О. Данилюк |
22. Лист ДФС «Про застосування статті 24 Протоколу 1»від 10.08.2017 № 21337/7/99-99-19-04-01-17
На доповнення до листів Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 № 5108/7/99-99-25-02-03-17 та від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 щодо застосування статті 24 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 року (далі - Угода) в частині строку дії документів про походження товарів повідомляємо таке.
Відповідно до статті 24 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол 1) строк дії сертифіката з перевезення товару EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяці з дати їх видачі у країні експорту, при цьому в межах зазначеного періоду вони мають бути надані митним органам країни імпорту.
Підтвердження походження, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму якщо:
вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини;
імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати. Відповідно до частини першої статті 318 Митного кодексу України (далі - Кодекс) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем у разі ввезення на митну територію України:
розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України; закінчується після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (стаття 321 Кодексу).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 201 Кодексу товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання (далі - СТЗ). На тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень глави 29 Кодексу товари також можуть розмішуватися на митних складах або на складах митних органів.
Частиною другою статті 210 Кодексу визначено, що товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського, річкового порту, для митних цілей вважаються такими, що перебувають на складі тимчасового зберігання.
Порядок розміщення та зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на СТЗ (СГД) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613 «Про затвердження Положення про склади тимчасового зберігання», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1307/21619) (далі - Положення № 613).
Згідно з пунктами 7.1 та 7.4 розділу VII Положення № 613 прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на СТЗ засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу на:
єдиному уніфікованому документі на розміщення та тимчасове зберігання товарів - у разі розміщення товарів на СТЗ, що розташовані на митній території України, крім розташованих на територіях портів та аеропортів;
товаротранспортних документах (коносаменті (Bill of Ladi№g), авіаційній вантажній накладній (Air Waybill), міжнародній автомобільній накладній (CMR), залізничній накладній (СМГС і ЦІМ)) - у разі розміщення товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів.
Враховуючи зазначене, до товарів може бути застосовано преференційний режим чи відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди відповідно до вимог статті 24 Протоколу 1 шляхом подання органу доходів і зборів (митниці) ДФС оригіналу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, які були дійсні на момент їх:
митного оформлення в митний режим імпорту, але не застосовані; або поміщення у інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем; або
тимчасового зберігання під митним контролем до поміщення у митний режим.
В. о. Голови М. В. ПРОДАН
23. Лист ДФС «Щодо окремих питань здійснення незалежної професійної діяльності, яке надіслане ГУ ДФС у м. Києві» від 15.08.2017 р. № 1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань здійснення незалежної професійної діяльності, яке надіслане ГУ ДФС у м. Києві, та надає індивідуальну податкову консультацію.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року N 5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076), пунктом 3 статті 4 якого визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.
Отже, фізична особа, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, може бути найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи - підприємця на посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатських послуг, та не може представляти свого роботодавця як адвокат.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
24. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик» від 31.05.2017 № 918
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 червня 2017 р.
за № 784/30652
Відповідно до статті 96 Кодексу законів про працю України, статті 6 Закону України "Про оплату праці" та пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами),
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик, що додається.
2. Департаменту заробітної плати та умов праці (О. Товстенко) забезпечити в установленому законодавством порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра О. Крентовську.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Міністр |
А. Рева |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
соціальної політики України
31.05.2017 № 918
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 червня 2017 р.
за № 784/30652
ПОРЯДОК
розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик
І. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає процедуру розроблення, погодження, затвердження довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - Довідник) та внесення змін до нього.
2. Довідник є систематизованим за видами економічної діяльності збірником описів професійних назв робіт (посад, професій), які об’єднано у випуски та їх розділи.
Довідником визначається перелік основних робіт, властивих тій або іншій професійній назві роботи (посаді, професії), відповідно до їхніх назв, та забезпечується єдність у визначенні кваліфікаційних вимог до них.
3. Міністерства, інші органи виконавчої влади, всеукраїнські та галузеві об’єднання організацій роботодавців України, суб’єкти господарювання, інші заінтересовані організації та установи (далі - Розробники) проводять моніторинг, доопрацювання, перегляд, удосконалення чинних кваліфікаційних характеристик при перезатвердженні відповідних випусків Довідника. Розробники також забезпечують розроблення кваліфікаційних характеристик у разі:
появи нових робіт (професій) у зв’язку з освоєнням принципово нових технологій, виникненням нових сфер діяльності;
укрупнення змісту існуючих робіт (професій) внаслідок змін у технології, організації виробництва, праці або управління;
вилучення із практичної діяльності (чи сфери застосування) застарілих робіт (професій) внаслідок досягнень науки, техніки, змін у технології, організації виробництва та праці, вимог до якості продукції;
інших змін, пов’язаних із уточненням окремих кодів або професійних назв робіт, назв професій чи назв класифікаційних угруповань, визначених у Національному класифікаторі України "Класифікатор професій" ДК 003:2010, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 (далі - Класифікатор професій), відповідно до завдань та обов’язків, що виконуються працівниками.
4. Розробники розробляють, погоджують в установленому порядку та затверджують проекти нових кваліфікаційних характеристик професій працівників і складають випуски Довідника за видами економічної діяльності з урахуванням новітніх технологій, умов праці та вимог до професійно-кваліфікаційних рівнів працівників.
5. Моніторинг, введення нових, доопрацювання, перегляд та удосконалення кваліфікаційних характеристик професій працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, а також які містяться у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуску 80 "Соціальні послуги", затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 29 березня 2017 року № 518, та Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуску 90 "Абетковий перелік професій працівників, що розміщені в ДКХП, із зазначенням випусків, розділів та професій за раніше чинними ЄТКД", затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26 листопада 2008 року № 557, в яких містяться переліки всіх професійних назв робіт, проводить Міністерство соціальної політики України.
6. Професійні назви робіт (посад, професій), для яких розробляються кваліфікаційні характеристики, повинні відповідати назвам, передбаченим у Класифікаторі професій.
ІІ. Призначення та структура Довідника
1. Довідник є документом з питань управління персоналом на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності та призначений для:
визначення переліку основних робіт, які властиві тій або іншій посаді (професії), та забезпечення єдності у визначенні кваліфікаційних вимог до певних посад (професій);
ведення відповідної документації при прийнятті на роботу, професійному просуванні, переведенні на іншу роботу, відстороненні від роботи, припиненні та розірванні трудового договору;
оцінювання повноти відповідності змісту та якості виконання робіт працівником на певній посаді (певної професії) відповідної категорії (відповідного розряду) під час кваліфікаційних випробувань з урахуванням вимог законодавства з охорони праці;
визнання відповідної кваліфікації працівника (категорії, розряду тощо);
розподілу робіт за складністю та відповідальністю, стажем роботи, необхідною освітою та професійною підготовкою працівників;
організації та ведення виробничих процесів;
присвоєння та підвищення кваліфікаційних розрядів (категорій) за професією (посадою) відповідно до оволодіння особою певним обсягом знань та навичок у навчальних закладах, на виробництві чи у сфері послуг за результатами кваліфікаційної атестації;
організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професійними кваліфікаціями різних рівнів Національної рамки кваліфікацій (далі - НРК);
розроблення робочих (посадових) інструкцій, у яких закріплюються завдання, обов’язки, права та відповідальність працівників;
підготовки положень про структурні підрозділи;
підбору та розміщення персоналу;
моніторингу раціональності використання персоналу згідно з професією (посадою), фахом і кваліфікацією.
2. Випуски та розділи випусків Довідника згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК:009, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457.
Випуск Довідника складається із титульного аркуша, анотації, вступу, розділів, підрозділів основної частини, допоміжних покажчиків переліків професій робітників з діапазонами розрядів, абеткового покажчика назв професій (посад) і змісту.
3. На титульному аркуші випуску вказуються найменування міністерства або іншого Розробника, відповідального за підготовку випуску, назви випуску та розділу Довідника, а також зазначається, яке це видання, - перше чи доопрацьоване.
4. В анотації, розміщеній на зворотному боці титульного аркуша, вказується, ким і коли затверджено випуск, які організації брали участь у його розробленні, ким і коли видано випуск (розділ або його частину).
5. Вступ містить відомості загального характеру про особливості побудови випуску та зміни, внесені під час перегляду.
6. Основна частина випуску починається з нової сторінки відповідною назвою розділу та заголовком "КВАЛІФІКАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ", які друкуються по центру аркуша великими літерами.
7. Розділи випусків співвідносні із розділами класифікації професій (посад) за Класифікатором професій, а саме: "Керівники", "Професіонали", "Фахівці", "Технічні службовці" та "Робітничі професії".
Зміст випуску або розділу складається із кваліфікаційних характеристик, розміщених в абетковій послідовності з порядковими номерами. Назви друкуються по центру аркуша великими літерами.
8. У кінці розділу для робітничих професій, які застосовуються в практичній професійно-кваліфікаційній діяльності більше як 25 років, за бажанням Розробника наводяться:
перелік назв професій, передбачених розділом, із зазначенням їхніх назв за відповідним випуском Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (далі - ЄТКД);
перелік назв професій, передбачених відповідним випуском ЄТКД, із зазначенням їхніх назв за розділом.
9. У кінці кожного випуску Довідника наводиться абетковий покажчик професій (посад), в якому вказано всі професії випуску із зазначенням діапазону розрядів для професій робітників, а також номерів сторінок, на яких розміщено кваліфікаційні характеристики цих професій.
ІІІ. Структура та зміст кваліфікаційних характеристик
1. Довідник містить кваліфікаційні характеристики професій (посад), які складаються з таких розділів: "Завдання та обов’язки"; "Повинен знати"; "Кваліфікаційні вимоги".
У кваліфікаційних характеристиках посад державних службовців і працівників силових структур розділ "Завдання та обов’язки" викладається в редакції "Завдання, обов’язки та повноваження" і доповнюється розділом "Має право".
За необхідності кваліфікаційні характеристики можуть бути розширені розділами "Спеціалізація" та "Приклади робіт".
Порядковий номер і назва професії (посади) розміщуються над основним текстом, друкуються жирним шрифтом, великими літерами.
2. Розділ "Завдання та обов’язки" починається з назви, що друкується жирним шрифтом. Опис починається безпосередньо після назви розділу та формується без абзаців. У цьому розділі зазначаються типові професійні завдання, обов’язки та повноваження для певної посади чи подається опис робіт, властивих для певної професії. Для визначення професійних завдань та обов’язків застосовуються посилання на галузь необхідних знань, устаткування, машини, інструменти, сировину, матеріали, деталі, продукцію та послуги.
Опис завдань та обов’язків має починатися із визначення основного завдання (мети) професійної діяльності із використанням ключових для певної професії слів, що точно передають її найхарактерніші визначальні ознаки. Далі опис деталізується. Типові завдання та обов’язки мають бути деталізовані за допомогою ключових слів іншого порядку та наведені у послідовності, що відповідає основним роботам (операціям), які становлять робочий процес.
3. Розділ "Повинен знати" починається з назви, друкується жирним шрифтом. Після назви проставляється двокрапка. Текст починається з малої літери у тому самому рядку і друкується без абзаців. Між формулюваннями вимог ставиться крапка з комою. У цьому розділі зазначаються основні вимоги до спеціальних знань, необхідних для виконання відповідних типових завдань та обов’язків, технологічних та конструктивних особливостей знарядь виробництва, ведення технологічного процесу, а також щодо законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати при виконанні своїх професійних обов’язків.
4. Розділ "Кваліфікаційні вимоги" починається з назви, друкується з нового рядка жирним шрифтом. Якщо кваліфікаційні категорії не передбачаються, після назви ставиться крапка і друкується текст кваліфікаційних вимог. Якщо передбачаються кваліфікаційні категорії, опис кожної з них починається з нового рядка.
У розділі "Кваліфікаційні вимоги" до кожної з посад зазначаються вимоги щодо ступенів вищої освіти, щодо післядипломної освіти та мінімальні вимоги щодо стажу роботи.
За наявності у кваліфікаційній характеристиці декількох категорій найвищою вважається перша, що вказується після назви розділу "Кваліфікаційні вимоги". Останньою вказується первинна посада, до якої не передбачається вимога щодо стажу, якщо інше не передбачено законодавством України.
Для робітничих професій визначаються рівень професійної підготовки робітника, який необхідно мати для виконання покладених на нього обов’язків, і вимоги до стажу роботи.
5. Розділ "Спеціалізація" починається із назви, друкується жирним шрифтом великими літерами з нового рядка, після нього ставиться крапка. Далі зазначаються похідні назви професій (посад), характеристики робіт, вказується галузева приналежність, а також робляться посилання на товари, послуги, устаткування, механізми та інструменти, які вказують на особливості застосування посади / професії.
6. Розділ "Приклади робіт" починається із назви, друкується жирним шрифтом, після неї проставляється двокрапка, якщо кожен приклад наводиться з нового рядка, або крапка, якщо приклади робіт зазначаються без абзаців після назви розділу. Далі вказуються назви робіт і пов’язаних із ними машин та устаткування, при цьому передбачається повний перелік усіх робіт, що виконуються в кожній галузі.
ІV. Порядок розроблення, погодження та затвердження окремих кваліфікаційних характеристик та / або випусків Довідника
1. Розробники:
організовують розроблення, доопрацювання, перегляд та удосконалення проектів кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників, які є для них специфічними, готують проекти випусків Довідника за видами економічної діяльності;
узгоджують професійні назви робіт (професій, посад) та/або спеціалізації до них із Науково-дослідним інститутом праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України та Національної академії наук України ( далі - НДІ праці і зайнятості населення);
подають проекти кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників та/або проекти випусків Довідника до НДІ праці і зайнятості населення для проведення науково-методичної експертизи на договірних засадах або самостійно обирають відповідну профільну установу (підприємство, організацію) (далі - експертні установи) для проведення цієї експертизи;
доопрацьовують проекти кваліфікаційних характеристик професій працівників та / або проекти випусків Довідника відповідно до всіх висловлених зауважень (за їх наявності);
погоджують проекти кваліфікаційних характеристик та/або проекти випусків Довідника із всеукраїнськими організаціями профспілок, які діють у межах певного виду економічної діяльності;
погоджують із Міністерством соціальної політики України проекти кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або проекти випусків Довідника;
затверджують погоджені із Міністерством соціальної політики України проекти кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або проекти випусків Довідника;
визначають дату, з якої кваліфікаційні характеристики та/або випуски Довідника набувають чинності;
направляють до Міністерства соціальної політики України один друкований примірник затвердженого випуску Довідника або кваліфікаційної характеристики та їх електронні варіанти для створення електронного банку даних національного фонду (реєстру) Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників;
інформують Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні про затвердження проектів кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або проектів випусків Довідника та направляють один друкований примірник.
2. НДІ праці і зайнятості населення:
забезпечує загальне науково-методичне керівництво з підготовки випусків та доопрацювання чинних випусків Довідника, координує ці роботи та розробляє окремі випуски Довідника;
проводить науково-методичну експертизу проектів кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або випусків Довідника;
направляє Розробникам і до Міністерства соціальної політики України акти науково-методичної експертизи проектів кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або випусків Довідника, які пройшли експертизу;
розробляє проекти випусків Довідника та проекти окремих кваліфікаційних характеристик професій працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності;
здійснює наукове супроводження та ведення Довідника.
3. Міністерство соціальної політики України:
погоджує проекти кваліфікаційних характеристик професій працівників та/або проекти випусків Довідника на підставі позитивних експертних висновків НДІ праці і зайнятості населення та/або інших незалежних експертних установ;
в установленому порядку затверджує окремі випуски Довідника та визначає дату, з якої вони набирають чинності.
4. Пропозиції Розробників щодо змін і доповнень подаються до Міністерства соціальної політики України в разі:
розширення та поглиблення змісту робіт (завдань та обов’язків);
реєстрації додаткових даних, показників, що використовуються у кваліфікаційних характеристиках професій;
зміни рівнів освіти, кваліфікації, вимог до професійної освіти та відповідних кваліфікаційних вимог;
зміни назв професій (посад), появи нових або укрупнення існуючих професій (посад) та вилучення застарілих назв;
уточнення переліків прикладів робіт;
уточнення професійної термінології тощо.
5. Міністерство соціальної політики України в установленому порядку та у визначені строки розглядає проекти змін та доповнень і приймає відповідні рішення щодо їх погодження або затвердження, які є обов’язковими для застосування на національному ринку праці до запровадження нового видання Довідника.
Директор Департаментузаробітної плати та умов праці |
О. Товстенко |
25. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» від 14.07.17 року № 637
|
Зареєстровано в Міністерстві |
Відповідно до вимог підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок функціонування Електронного кабінету, що додається.
2. Державній фіскальній службі України до 01 січня 2018 року забезпечити створення інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет» на базі існуючого електронного сервісу «Електронний кабінет платника», що функціонує у дослідній експлуатації.
3. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат Міністерства фінансів України, Департаменту обслуговування платників Державної фіскальної служби України в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.
Міністр |
О. Данилюк |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
|
Зареєстровано в Міністерстві |
ПОРЯДОК
функціонування Електронного кабінету
I. Загальні положення
1. Цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов'язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
2. Цим Порядком визначаються загальні засади функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет» (далі - Електронний кабінет), процедури ідентифікації користувачів, взаємодії з платниками податків та державними органами через Електронний кабінет.
3. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:
адміністратор безпеки Електронного кабінету - визначена наказом Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) відповідальна особа, яка відповідно до покладених на неї функціональних повноважень здійснює загальний контроль за станом безпеки в системі, а також контролює відповідність настроювань програмних та технічних засобів Електронного кабінету прийнятій політиці безпеки;
адреса користувача - податкова адреса платника податків та/або електронна адреса користувача, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені, яке використовується користувачем для листування з контролюючими органами та повідомляється шляхом внесення адреси електронної пошти до облікових даних Електронного кабінету;
електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну особу;
методолог Електронного кабінету - ДФС;
послуга - надання інформації (відомостей) та/або документів в електронному вигляді;
технічний адміністратор Електронного кабінету - структурний підрозділ ДФС, який відповідно до функціональних повноважень здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних системи.
Інші терміни вживаються у значеннях, визначених Кодексом, законами України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
ІІ. Функціонування Електронного кабінету
1. Електронний кабінет забезпечує електронну форму взаємодії платників податків та державних органів з контролюючими органами, надання/отримання користувачам/користувачами документів, інформації та послуг, передбачених Кодексом.
2. Електронний кабінет складається з:
апаратно-програмного комплексу;
портального рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється онлайн (через Інтернет у режимі реального часу) та не передбачає обов'язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування;
портального рішення для користувачів - державних, у тому числі контролюючих, органів;
програмного інтерфейсу (API), що дає змогу реалізувати повноту функціонала Електронного кабінету;
інших засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем.
3. Електронний кабінет в процесі функціонування взаємодіє з іншими інформаційно-телекомунікаційними системами ДФС.
4. Електронний кабінет ведеться українською мовою.
5. На офіційному веб-порталі ДФС розміщується гіперпосилання на адресу, за якою розташовується веб-інтерфейс Електронного кабінету.
6. Електронний кабінет функціонує за принципами, визначеними пунктом 42-1.1 статті 42-1глави 1 розділу ІІ Кодексу.
7. Електронний кабінет працює постійно (24 години на дату кожного календарного дня), крім часу, необхідного для його технічного обслуговування.
Тривалість проведення технічного обслуговування встановлюється ДФС з урахуванням вимог пункту 42-1.6 статті 42-1 глави 1 розділу ІІ Кодексу та оприлюднюється на офіційному веб-порталі ДФС.
8. Електронний кабінет забезпечує захист даних (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю, яка є сукупністю організаційних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на унеможливлення витоку, перехоплення, втрати, знищення, модифікації та блокування інформації.
Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи з отриманням атестата відповідності в установленому законодавством порядку.
9. У разі виявлення проблем в роботі Електронного кабінету користувач надсилає до ДФС повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
10. Методолог Електронного кабінету зобов’язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження такого повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу у цей самий строк надсилається повідомлення про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, в якому підтверджується або спростовується наявність відповідної помилки. Якщо методолог Електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов’язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог Електронного кабінету надсилає в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платника податків. Про усунення методологічної помилки методолог Електронного кабінету повідомляє платників податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.
11. Технічний адміністратор Електронного кабінету зобов’язаний провести перевірку наявності технічної помилки протягом 72 годин після надходження такого повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу та методологу Електронного кабінету у цей самий строк надсилається повідомлення про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в Електронному кабінеті, в якому підтверджується або спростовується наявність відповідної помилки. Якщо технічний адміністратор Електронного кабінету визнає наявність технічної помилки, він зобов’язаний усунути її у строк, визначений методологом Електронного кабінету з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо технічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, технічний адміністратор Електронного кабінету надсилає в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків документ, яким повідомляє всіх платників податків про існування технічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платників податків. Про усунення технічної помилки технічний адміністратор Електронного кабінету повідомляє платників податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.
12. Електронний кабінет включає відкриту (загальнодоступну) частину та приватну частину (особистий кабінет).
13. Усі користувачі без використання електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) мають доступ до відкритої (загальнодоступної) частини Електронного кабінету та можуть отримувати інформацію, необхідну для роботи контролюючих органів, яка відповідно до законодавства є відкритою та підлягає оприлюдненню.
Вхід до приватної частини (особистого кабінету) здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням ЕЦП.
14. Перелік послуг, що надаються через Електронний кабінет, залежить від способу авторизації користувача: з використанням ЕЦП/без використання ЕЦП.
15. Користувачами Електронного кабінету є:
відкритої частини:
фізичні та юридичні особи, які мають вільний доступ до мережі Інтернет;
приватної частини (особистого кабінету):
платники, які зареєструвалися в Електронному кабінеті після проходження електронної ідентифікації онлайн з використанням ЕЦП з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та ЕЦП;
уповноважені посадові особи державних органів, визначених відповідно до спільних наказів, укладених договорів (угод, протоколів) про інформаційну взаємодію між ДФС та державними органами (далі - уповноважені особи), які зареєструвалися в Електронному кабінеті, після проходження електронної ідентифікації онлайн з використанням ЕЦП з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та ЕЦП з метою виконання прав та обов’язків, покладених на такі органи згідно із законодавством.
16. Для забезпечення взаємодії засобами Електронного кабінету платник податків здійснює електронну ідентифікацію з використанням ЕЦП відповідальних осіб платника (директора, бухгалтера, осіб, які мають право підпису), наданого будь-яким акредитованим центром сертифікації ключів відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Платник податків під час проходження електронної ідентифікації зазначає свою електронну адресу, підтверджує правильність своїх ідентифікаційних даних та визначає спосіб взаємодії з контролюючими органами.
За достовірність відомостей, зазначених під час електронної ідентифікації, відповідає користувач.
Після електронної ідентифікації особи платник податків має право доступу до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету, яка є індивідуальною персоніфікованою веб-сторінкою користувача.
Приватна частина (особистий кабінет) Електронного кабінету забезпечує надання платнику податків послуг, перелік яких визначено пунктом 42-1.2 статті 42-1 глави 1 розділу ІІ Кодексу.
Усі документи, звернення, заяви, листи, подані платником податків, зберігаються у приватній частині (особистому кабінеті) Електронного кабінету та завантажуються до інформаційних ресурсів ДФС.
17. Послуги засобами Електронного кабінету уповноваженим особам надаються виключно з метою виконання прав та обов’язків, покладених на державні органи відповідно до законодавства.
Реєстрація уповноважених осіб в Електронному кабінеті здійснюється у приватній частині (особистому кабінеті) Електронного кабінету з використанням ЕЦП.
Використання ЕЦП уповноваженими особами здійснюється відповідно до Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1452 (зі змінами).
Надання послуг засобами Електронного кабінету уповноваженим особам здійснюється шляхом формування та направлення такими особами до ДФС запитів і надання відповідей на такі запити.
Перелік інформації, строки її надання, форми та електронні формати запитів (відповідей) визначаються ДФС спільно з державними органами (оформлюються угодами, протоколами в установленому законодавством порядку).
18. Для забезпечення контролю за роботою та адміністрування Електронного кабінету технічному адміністратору надається право перегляду журналу всіх дій (подій), що відбуваються в Електронному кабінеті, включаючи, зокрема, фіксацію дати і часу відправлення, отримання документів через Електронний кабінет та будь-якої зміни даних, доступних в Електронному кабінеті, за допомогою електронної позначки часу.
19. Платникам податків та уповноваженим посадовим особам державних, у тому числі контролюючих, органів надається право перегляду журналу всіх дій (подій), що відбуваються у приватній частині Електронного кабінету (особистому кабінеті), включаючи, зокрема, фіксацію дати і часу відправлення, отримання документів через Електронний кабінет та будь-якої зміни даних, доступних в Електронному кабінеті, за допомогою електронної позначки часу.
20. Платник податків має право в будь-який момент відмовитися від електронної форми взаємодії з контролюючим органом шляхом надіслання повідомлення про відмову платника податків від електронної взаємодії з контролюючим органом через інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний кабінет» за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (пункт 42-1.5 статті 42-1 глави 1 розділу ІІ Кодексу).
Починаючи з дня, що настає за днем надіслання такого повідомлення, взаємодія платника податків з контролюючим органом в електронній формі припиняється і здійснюється в загальному порядку, встановленому Кодексом.
Директор Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат |
Д.М. Серебрянський |
В.о. директора Департаменту податкової політики |
Л.П. Максименко |
Додаток 1 |
ПОВІДОМЛЕННЯ
про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет»
Додаток 2 |
ПОВІДОМЛЕННЯ
про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет»
Додаток 3 |
ПОВІДОМЛЕННЯ
про відмову платника податків від електронної взаємодії з контролюючим органом через інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний кабінет»
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!