ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Щодо порядку відображення платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, суми ПДВ, яка зазначена в податковій накладній, якщо оплата за товари/послуги за такою накладною здійснюється в різних звітних періодах» від 10.08.2017 р. № 1562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, за якими застосовується касовий метод податкового обліку, то суми ПДВ включаються до податкового кредиту на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної за умови їх оплати. Якщо оплата за товари/послуги на підставі однієї податкової накладної здійснюється в різних звітних податкових періодах, то суми ПДВ відносяться до податкового кредиту тих звітних періодів в яких відбувається списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг. Разом з цим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ платник податку має право віднести таку суму ПДВ до податкового кредиту в будь-якому наступному звітному періоді, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПКУ перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС «Щодо порядку коригування помилково визначених податкових зобов’язань з ПДВ за операцією, яка не відбулася, у разі, якщо за такими податковими зобов’язаннями було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну» від 10.08.2017 р. № 1570/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо платником податку було помилково визначено податкові зобов’язання у податковій звітності з ПДВ та складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, то такі податкові зобов’язання підлягають коригуванню на підставі розрахунку коригування до такої податкової накладної, зареєстрованого у ЄРПН особою, на яку було складено таку податкову накладну. Оскільки у випадку, зазначеному у листі, особою, відповідальною за реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена помилково, є особа, на яку було складено таку податкову накладну, то норми пункту 1201. 1 статті 1201 ПКУ поширюються на таку особу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС «Щодо порядку уточнення показників податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року» від 14.08.2017 р. N 1594/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що при виявленні платником податку помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій звітності з ПДВ, платник податку має право скласти уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ (далі - уточнюючий розрахунок) за звітний (податковий) період, у якому допущено таку помилку (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та виправити неправильно відображені показники. Враховуючи, що чинна форма податкової звітності з ПДВ містить номери і назви рядків, відмінні від форми звітності, що була чинна у податковий період, який підлягає уточненню, відповідні уточнені показники потрібно вписувати до найбільш відповідних за змістом рядків чинної форми уточнюючого розрахунку. Пунктами 5 та 6 розділу VI наказу N 21 встановлено, що уразі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС «Щодо порядку застосування пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України» від 10.08.2017 N 1572/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що операції з постачання послуг з оренди майна є об’єктом оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою. Операції з виплати дивідендів не є об'єктом оподаткування ПДВ для емітента, який здійснює такі операції (виплату дивідендів). Операція з отримання дивідендів з метою оподаткування ПДВ не може розглядатися як оподатковувана чи неоподатковувана, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, а не з їх отримання. Податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ нараховуються платником податку у випадку, якщо придбані/споруджені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання / використовуються (повністю чи частково) в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	Лист ДФС «Щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при безоплатній передачі споруджених електричних мереж» від 10.08.2017 р. № 1571/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що операція з безоплатної передачі "Обленерго" споруджених електричних мереж на виконання технічних умов для підключення до електропостачання об’єкта нерухомості для платника податку, який здійснює таку передачу, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, а тому при здійсненні такої операції пункт 198.5 статті 198 Кодексу не застосовується, а податковий кредит, сформований платником податку при придбанні товарів/послуг, використаних при спорудженні таких електричних мереж, не коригується. Разом з цим відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС «Щодо складання податкових накладних при відвантаженні товару декілька разів або отримання від покупця кількох авансових платежів протягом одного дня в межах однієї цивільно-правової угоди та в межах різних цивільно-правових угод» від 10.08.2017 р. № 1575/ІПК/28-10-01-03-11	Надано роз’яснення, що з метою застосування норм п. 201.4 ст. 201 Кодексу платник податку самостійно визначає товари/послуги, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, виходячи з умов договору. Періодичність складання податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця, у тому числі і зведених податкових накладних за операціями з постачання, які мають ритмічний характер, може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем. У випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів. Якщо у цивільно-правовому договорі з покупцем не передбачено складання зведених податкових накладних, та покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансовими платежами в межах різних цивільно-правових договорів, також не буде вважатися помилкою, якщо продавцем буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.
В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ
7	Лист ДФС «Щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ» від 14.08.2017 р. № 1591/6/99-99-13-01-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що оскільки Порядок не передбачає виключення будь-яких доходів, зокрема тих, які не підлягають оподаткуванню військовим збором, то у графах "Загальна сума нарахованого доходу" та "Загальна сума виплаченого доходу" рядка "Військовий збір" необхідно зазначати інформацію про всі доходи, що були нараховані (виплачені) фізичним особам у тому числі фізичним особам - підприємцям.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄСВ
8	Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику» від 04.08.2017 р. № 1502/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
9	Лист ДФС «Щодо вартісного порогу основних засобів 2500 гривень вказаного в пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України» 04.08.2017 N 1495/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що , електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми, інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких не перевищує 6000 гривень, не є основними засобами для цілей застосування ст. 138 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
10	Лист ДФС «Про особливості подання податкової звітності з податку на прибуток неприбутковими організаціями» від 10.08.2017№21192/7/99-99-12-02-04-17	Надано роз’яснення, що порядок подання податкової звітності з податку на прибуток неприбутковими організаціями – юридичними особами такий: за період перебування на загальній системі оподаткування така організація повинна подати до контролюючого органу Декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року із показниками діяльності, обрахованими за період перебування на загальній системі оподаткування, та фінансову звітність за 2017 рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання Декларації 01 березня 2018 року; за період перебування у Реєстрі така організація повинна подати до контролюючого органу Звіт за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року із показниками діяльності, обрахованими за період перебування у Реєстрі, та фінансову звітність за 2017 рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання декларації 01 березня 2018 року.
11	Лист ДФС «Щодо строків корисного використання об’єктів (окремих компонентів) основних засобів» від 04.08.2017 № 1492/6/99-99-15-02-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо встановлений платником податку в бухгалтерському обліку строк корисного використання (експлуатації) активу (об’єкта або окремого компонента основних засобів), менше ніж мінімально допустимі строки амортизації, встановлені у податковому обліку для групи, до якої належить такий основний засіб або окремий компонент основного засобу, то для розрахунку амортизації з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. У разі коли строк корисного використання (експлуатації) активу (об’єкта або окремого компонента основних засобів) в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для групи, до якої включено такий основний засіб або компонент основного засобу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) такого активу, встановлені в бухгалтерському обліку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПДФО
12	Лист ДФС 04.08.2017 N 1506/6/99-99-13-01-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що єдиним документом, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).   Лист є індивуальною податковою консультацією
13	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» від 23.06.2017 № 591	Затверджено: 1) форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; 2) Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Визнано  таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 року за № 2217/24749
14	Лист ДФС «Щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд у разі затримки у відрядженні на вихідні та святкові й неробочі дні» від 18.05.2017 р. № 238/6/99-99-13-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд, за умови наявності та належним чином оформлених транспортних квитків, що засвідчують вартість цих витрат та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПЛАТИ НА ЗЕМЛЮ
15	Лист ДФС «Про плату за землю» від 15.08.2017 р. № 1601/6/99-99-12-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення/набуття речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", далі - Реєстр). З огляду на викладене, для цілей справляння Плати період фактичного перебування земельної ділянки у власності припиняється датою внесення відповідних відомостей до Реєстру. Разом з тим, Товариство припиняє виконувати податкові зобов’язання з Плати у відповідності до абз. другого п. 286.5 ст. 286 Кодексу, у разі включення до цивільно-правової угоди з купівлі-продажу земельної ділянки вимоги щодо компенсації ним новому власнику земельної ділянки витрат на сплату такої Плати за період - з початку місяця, в якому припинилося право власності на земельну ділянку, до дати набуття новим власником прав на неї.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ  АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
16	Лист ДФС «Щодо виникнення об’єкту оподаткування акцизним податком при здійсненні операцій з реалізації пального з використанням талонів і смарт-карток (паливних карток) та необхідності реєстрації Товариства платником акцизного податку при здійсненні зазначених операції» від 16.08.2017 р. N 1627/6/99-99-15-03-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що у разі, якщо за даними первинних документів Товариство здійснює операції з отримання від постачальників та реалізацію покупцям палива за допомогою смарт-карток та талонів на пальне, які отримуються та/або надаються до видаткових накладних на паливо, у цьому випадку Товариство є платником акцизного податку в розумінні підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
17	Лист ДФС «Про виробництво та продаж коктейлів з використанням алкогольних напоїв» від 10.08.2017 р. N 1556/Т/99-99-12-01-01-14/ІПК	Надано роз’яснення, що суб’єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності з виробництва та реалізації алкогольних напоїв повинні отримувати ліцензії на відповідний вид діяльності. При цьому, діючим законодавством не передбачено надання послуг з приготування підакцизних товарів (коктейлів) юридичними та фізичними особами закладам ресторанного господарства. Статтею 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
18	Лист ДФС «Щодо обов’язку контролюючого органу при наданні платнику податків акта документальної перевірки також надавати йому копії документів, які були використані контролюючим органом при перевірці, якщо у платника податків відсутні такі документи та йому невідомий їх зміст» від 04.08.2017 р. № 1490/6/99-99-14-03-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що діючим податковим законодавством України визначено, які додатки та документи надаються (надсилаються) контролюючим органом платнику податків з актом (довідкою) перевірки. При цьому, обов’язок контролюючого органу щодо надання платнику податків копій документів, які були використані цим контролюючим органом при перевірці, з підстави, що у платника податків відсутні ці документи та йому невідомий їх зміст, нормативно-правовими актами України не визначений. Водночас, згідно з частиною першою статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ "Про інформацію" зі змінами (далі - Закон N 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 5 Закону N 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
19	Лист ДФС «Щодо підстав отримання податкової інформації контролюючими органами» від 04.08.2017 р. № 1489/6/99-99-12-03-06-15/ІПК	Надано роз’яснення, що контролюючий орган має право звернутись із запитом (із зазначенням вичерпного переліку та підстав, встановлених законом) до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин. Проте обов’язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 Кодексу. У разі коли запит складено з порушенням встановлених вимог, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.   Лист є індивуальною податковою консультацією
20	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення зміни до пункту 7 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 528» від 9 серпня 2017 р. № 560	Внесено зміну до пункту 7 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 528 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) органами Пенсійного фонду України" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 62, ст. 2020)

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. Лист ДФС «Щодо порядку відображення платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, суми ПДВ, яка зазначена в податковій накладній, якщо оплата за товари/послуги за такою накладною здійснюється в різних звітних періодах» від 10.08.2017 р. № 1562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку відображення платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, суми ПДВ, яка зазначена в податковій накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), якщо оплата за товари/послуги за такою накладною здійснюється в різних звітних періодах, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділу V ПКУ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, за якими застосовується касовий метод податкового обліку, то суми ПДВ включаються до податкового кредиту на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної за умови їх оплати.

Якщо оплата за товари/послуги на підставі однієї податкової накладної здійснюється в різних звітних податкових періодах, то суми ПДВ відносяться до податкового кредиту тих звітних періодів в яких відбувається списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг.

Разом з цим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ платник податку має право віднести таку суму ПДВ до податкового кредиту в будь-якому наступному звітному періоді, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПКУ перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПКУ.

 

2. Лист ДФС «Щодо порядку коригування помилково визначених податкових зобов’язань з ПДВ за операцією, яка не відбулася, у разі, якщо за такими податковими зобов’язаннями було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну» від 10.08.2017 р. № 1570/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку коригування помилково визначених податкових зобов’язань з ПДВ за операцією, яка не відбулася, у разі, якщо за такими податковими зобов’язаннями було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну, і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267, визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Отже, якщо платником податку було помилково визначено податкові зобов’язання у податковій звітності з ПДВ та складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, то такі податкові зобов’язання підлягають коригуванню на підставі розрахунку коригування до такої податкової накладної, зареєстрованого у ЄРПН особою, на яку було складено таку податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 1201.1 статті 1201 ПКУ встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідних розмірах.

Оскільки у випадку, зазначеному у листі, особою, відповідальною за реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена помилково, є особа, на яку було складено таку податкову накладну, то норми пункту 1201. 1 статті 1201 ПКУ поширюються на таку особу.

 

3. Лист ДФС «Щодо порядку уточнення показників податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року» від 14.08.2017 р. N 1594/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку уточнення показників податкової звітності з ПДВ за березень 2015 року та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодекс).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено пунктом 33, згідно з яким за вибором платника податку, який він відображав у заяві, що подавалася у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року без проведення перевірок, передбачених статтею 200 Кодексу, зокрема, збільшували розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу (далі - реєстраційна сума), з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Таке збільшення податкового кредиту підлягало відображенню у рядку 20.2 розділу III податкової декларації з ПДВ, форма якої була чинна на дату такого збільшення (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. N 966 зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, при виявленні платником податку помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій звітності з ПДВ, платник податку має право скласти уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ (далі - уточнюючий розрахунок) за звітний (податковий) період, у якому допущено таку помилку (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та виправити неправильно відображені показники.

Форма і порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289 (далі - наказ N 21).

Враховуючи, що чинна форма податкової звітності з ПДВ містить номери і назви рядків, відмінні від форми звітності, що була чинна у податковий період, який підлягає уточненню, відповідні уточнені показники потрібно вписувати до найбільш відповідних за змістом рядків чинної форми уточнюючого розрахунку.

Пунктами 5 та 6 розділу VI наказу N 21 встановлено, що уразі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Водночас повідомляємо, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

При цьому оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій платника податку може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

 

4. Лист ДФС «Щодо порядку застосування пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України» від 10.08.2017 N 1572/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку застосування пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство здійснює операції з надання в оренду нерухомого майна, а також планує отримувати дивіденди від участі у статутному капіталі іншого підприємства.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Під постачанням послуг розуміється будь яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Таким чином, операції з постачання послуг з оренди майна є об’єктом оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Пунктом 196.1 статті 196 ПКУ передбачено, що операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Отже, операції з виплати дивідендів не є об'єктом оподаткування ПДВ для емітента, який здійснює такі операції (виплату дивідендів).

Операція з отримання дивідендів з метою оподаткування ПДВ не може розглядатися як оподатковувана чи неоподатковувана, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, а не з їх отримання.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

Пунктом 199.1 статті 199 ПКУ встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Отже, податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ нараховуються платником податку у випадку, якщо придбані/споруджені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання / використовуються (повністю чи частково) в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку.

Водночас повідомляємо, що згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

 

5. Лист ДФС «Щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при безоплатній передачі споруджених електричних мереж» від 10.08.2017 р. № 1571/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) при безоплатній передачі споруджених електричних мереж "Обленерго" на виконання технічних умов підключення до електропостачання та, керуючись статтею 52 Кодексу, повідомляє.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання (в тому числі безоплатного) товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються платником податку у випадку, якщо придбані/споруджені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку.

Як зазначено у листі, безоплатна передача "Обленерго" споруджених електричних мереж для платника податку є виконанням технічних умов для підключення до електропостачання об’єкта нерухомості, який використовується таким платником податку в господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, операція з безоплатної передачі "Обленерго" споруджених електричних мереж на виконання технічних умов для підключення до електропостачання об’єкта нерухомості для платника податку, який здійснює таку передачу, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, а тому при здійсненні такої операції пункт 198.5 статті 198 Кодексу не застосовується, а податковий кредит, сформований платником податку при придбанні товарів/послуг, використаних при спорудженні таких електричних мереж, не коригується.

Разом з цим відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Особливості складання податкової накладної при здійсненні операції з безоплатного постачання товарів/послуг визначено пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (далі - Порядок N 1307).

Так, у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку N 1307 (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Кодексу, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

 

6. Лист ДФС «Щодо складання податкових накладних при відвантаженні товару декілька разів або отримання від покупця кількох авансових платежів протягом одного дня в межах однієї цивільно-правової угоди та в межах різних цивільно-правових угод» від 10.08.2017 р. № 1575/ІПК/28-10-01-03-11

 

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.2012 N 127, визначено, що у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде виписана одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Кодексу платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з Кодексом, та згідно з п. 201.15 ст. 201 Кодексу зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу.

Пунктом 201.4 ст. 201 Кодексу визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема покупцям-платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Для цілей, визначених п. 201.4 ст. 201 Кодексу, ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Визначення ритмічного характеру постачання залежить лише від факту постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць і не залежить від того, за одним або за різними договорами воно здійснене.

Порядок складання зведених податкових накладних у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, визначено п. 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267.

З метою застосування норм п. 201.4 ст. 201 Кодексу платник податку самостійно визначає товари/послуги, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, виходячи з умов договору.

Періодичність складання податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця, у тому числі і зведених податкових накладних за операціями з постачання, які мають ритмічний характер, може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем.

У випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Якщо у цивільно-правовому договорі з покупцем не передбачено складання зведених податкових накладних, та покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансовими платежами в межах різних цивільно-правових договорів, також не буде вважатися помилкою, якщо продавцем буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

 

В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

 

7. Лист ДФС «Щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ» від 14.08.2017 р. № 1591/6/99-99-13-01-01-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ і повідомляє таке.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок).

Пунктом 3.11 розділу III Порядку встановлено, що у рядку "Військовий збір" загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Отже, оскільки Порядок не передбачає виключення будь-яких доходів, зокрема тих, які не підлягають оподаткуванню військовим збором, то у графах "Загальна сума нарахованого доходу" та "Загальна сума виплаченого доходу" рядка "Військовий збір" необхідно зазначати інформацію про всі доходи, що були нараховані (виплачені) фізичним особам у тому числі фізичним особам - підприємцям.

Додатково повідомляємо, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ

 

8. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику» від 04.08.2017 р. № 1502/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику та в межах компетенції повідомляє.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону N 2464 для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Такий порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчисленім) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. відповідно до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

9. Лист ДФС «Щодо вартісного порогу основних засобів 2500 гривень вказаного в пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України» 04.08.2017 N 1495/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо вартісного порогу основних засобів 2500 гривень вказаного в пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу (пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Слід зазначити, що мінімально допустимий строк корисного використання для електронно-обчислювальних машин, інших машин для автоматичного оброблення інформації, пов’язаних з ними засобів зчитування або друку інформації, пов’язаних з ними комп’ютерних програм (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інших інформаційних систем, комутаторів, маршрутизаторів, модулів, модемів, джерел безперебійного живлення та засобів їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефонів (в тому числі стільникових), мікрофонів і рацій, вартість яких перевищує 2500 гривень, дорівнює 2 роки (пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Таким чином, електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми, інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких не перевищує 6000 гривень, не є основними засобами для цілей застосування ст. 138 Кодексу.

 

10. Лист ДФС «Про особливості подання податкової звітності з податку на прибуток неприбутковими організаціями» від 10.08.2017№21192/7/99-99-12-02-04-17

 

 Державна фіскальна служба України в доповнення до листа від 19.07.2017 № 19001/7/99-99-15-02-01-17 «Про затвердження змін до форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації» щодо звітування  неприбутковими підприємствами, установами та організаціями (далі – неприбуткові організації) повідомляє таке.

Щодо порядку подання податкової звітності організаціями, які з 01 липня 2017 року виключені з Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) на виконання п. 35  підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс)

Відповідно до положень п. 35 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу неприбуткові організації, внесені до Реєстру на день набрання чинності Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», що не відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу, з метою включення до нового Реєстру зобов’язані були до 01 липня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність до норм Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Неприбуткові організації, які не привели свої установчі документи у відповідність до норм п. 133.4 ст. 133 Кодексу, після 01 липня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру.

Таким чином, така організація з 01 липня 2017 року втрачає ознаку неприбутковості та стає платником податку на прибуток підприємств.

Отже, протягом 2017 року зазначена організація має два «статуси»: не є платником податку на прибуток (до 01.07.2017) та є платником податку на прибуток (з 01.07.2017) і, відповідно, повинна відзвітувати за два таких періоди.

Згідно з п.п. 133.4.7 п. 133.4 ст. 133 Кодексу для неприбуткових організацій, які відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу та внесені до Реєстру, встановлюється річний податковий (звітний) період, крім випадків, передбачених п.п. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до п. 137.5 ст. 137 Кодексу для платників податку на прибуток, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), встановлюється річний звітний період, для яких він починається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду.

Таким чином, неприбуткова організація – юридична особа, яка не привела свої установчі документи у відповідність до норм п. 133.4 ст. 133 Кодексу до 01 липня 2017 року, сплачує податок на прибуток як новостворений платник цього податку на підставі податкової декларації за річний звітний період, який розпочинається з 01 липня 2017 року і закінчується 31 грудня 2017 року.

Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553,  зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за № 932/29062 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469).

Податкова декларація з податку на прибуток (далі – Декларація) подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860 (зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585, від 28.04.2017 № 467).

З огляду на викладене порядок звітування неприбутковими організаціями – юридичними особами, яких з 01 липня 2017 року виключено з Реєстру (на виконання п. 35  підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) та які з 01.07.2017 по 31.12.2017 є платниками податку на прибуток, такий:

за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 неприбуткова організація подає до контролюючого органу Звіт за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року (який для таких організацій дорівнює періоду з 01.01.2017 по 30.06.2017), та фінансову звітність за перше півріччя 2017 року – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання Звіту 01 березня 2018 року;

за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 така організація повинна подати до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток підприємств за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року із показниками діяльності, обрахованими за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, та фінансову звітність за 2017 рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання Декларації 01 березня 2018 року.

У разі включення у період з 01.07.2017 по 31.12.2017 до Реєстру організацій, що виключені контролюючим органом з Реєстру з 01 липня
2017 року на виконання п. 35  підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу,  порядок подання податкової звітності з податку на прибуток неприбутковими організаціями – юридичними особами такий:

за період перебування на загальній системі оподаткування така організація повинна подати до контролюючого органу Декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року із показниками діяльності, обрахованими за період перебування на загальній системі оподаткування, та фінансову звітність за 2017 рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання Декларації 01 березня 2018 року;

за період перебування у Реєстрі така організація повинна подати до контролюючого органу Звіт за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року із показниками діяльності, обрахованими за період перебування у Реєстрі, та фінансову звітність за 2017 рік – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з граничним строком подання декларації 01 березня 2018 року.

Податкові консультації із зазначених вище питань застосовувати у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.  

В.о. Голови                                                                               М.В. Продан

 

11. Лист ДФС «Щодо строків корисного використання об’єктів (окремих компонентів) основних засобів» від 04.08.2017 № 1492/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо строків корисного використання об’єктів (окремих компонентів) основних засобів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлений п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених

п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначені групи основних засобів (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.

Отже, у податковому обліку мінімально допустимі строки амортизації визначаються за групами основних засобів (необоротних активів).

У бухгалтерському обліку згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» від 01.01.2014 (для платників податку, які ведуть бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності) строк корисної експлуатації визначається за окремими активами виходячи з очікуваної корисності активу для суб’єкта господарювання.

Водночас п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу встановлено, що у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Таким чином, якщо встановлений платником податку в бухгалтерському обліку строк корисного використання (експлуатації) активу (об’єкта або окремого компонента основних засобів), менше ніж мінімально допустимі строки амортизації, встановлені у податковому обліку для групи, до якої належить такий основний засіб або окремий компонент основного засобу, то для розрахунку амортизації з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У разі коли строк корисного використання (експлуатації) активу (об’єкта або окремого компонента основних засобів) в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для групи, до якої включено такий основний засіб або компонент основного засобу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) такого активу, встановлені в бухгалтерському обліку.

Водночас повідомляємо, що згідно із п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

12. Лист ДФС 04.08.2017 N 1506/6/99-99-13-01-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) надає податкову консультацію.

Відповідно до ст. 42 глави IV Господарського кодексу України підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено Податковим кодексомУкраїни (далі - ПКУ).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПКУ.

З метою виконання положень п. 177.8 ст. 177 ПКУ, незалежно від обраної системи оподаткування, єдиним документом, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Разом з цим, згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Отже, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, органами ДФС видача будь-яких інших спеціальних документів, які б підтверджували систему оподаткування, чинним податковим законодавством не передбачено.

 

13. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» від 23.06.2017 № 591

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

18 липня 2017 р.

за № 871/30739

Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

2) Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 року за № 2217/24749.

3. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому законодавством порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М. В.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

23.06.2017 № 591

КНИГА

обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу

( Див. текст )

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

23.06.2017 № 591

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

18 липня 2017 р.

за № 871/30739

ПОРЯДОК

ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу

1. Цей Порядок поширюється на фізичних осіб – платників податків (далі – платники податків), які отримують доходи та відповідно до розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи.

2. Цей Порядок розроблено відповідно до положень Кодексу , згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 розділу IV якого платники податків ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі – Книга обліку).

3. Ведення Книги обліку здійснюється у такому порядку:

1) записи у графах Книги обліку здійснюються безпосередньо платником податків або уповноваженим представником кульковою або чорнильною ручкою, чітко і розбірливо не пізніше наступного дня після отримання відповідних сум доходів, сплати (перерахування) податку (збору), а також понесених витрат;

2) підрахунки відображених у Книзі обліку даних проводяться для цілей заповнення декларації (коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов'язковим та/або платники податків мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку за наслідками звітного податкового року з урахуванням положень статті 166 розділу IV Кодексу ). Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплачених (перерахованих) податків (зборів) відображаються в графах Книги обліку в гривнях з копійками;

3) у графі 1 зазначається дата (день, місяць, рік у форматі дд. мм. рррр) отримання доходу, або понесення витрат, або сплати податку (збору);

4) у графі 2 зазначається найменування юридичної особи / П.І.Б. фізичної особи, якими здійснювалися нарахування (виплати) доходу платнику податків;

5) у графі 3 зазначаються код згідно з ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта. Реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначається відповідно до документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, або внесених до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків. Серія (за наявності) та номер паспорта зазначаються особою, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті громадянина України (у формі книжечки) "Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта" або у паспорті громадянина України (у формі картки) – слово "Відмова";

6) у графі 4 вказується назва отриманого доходу;

7) у графі 5 відображається сума отриманого доходу, яка включається до оподатковуваного доходу;

8) у графі 6 зазначається сума отриманого доходу, яка не включається до оподатковуваного доходу;

9) у графі 7 зазначається найменування юридичної особи / П.І.Б. фізичної особи, на користь якої здійснені витрати;

10) у графі 8 зазначаються код згідно з ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта. Реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначаються відповідно до документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, або внесених до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків. Серія (за наявності) та номер паспорта зазначаються особою, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті громадянина України (у формі книжечки) "Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта" або у паспорті громадянина України (у формі картки) – слово "Відмова";

11) у графі 9 відображається назва (перелік) понесених витрат;

12) у графі 10 зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати;

13) у графі 11 зазначається сума понесених витрат.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податків витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання);

14) у графі 12 вказується сума сплаченого (перерахованого) платником податків податку (збору).

4. Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу.

 

14. Лист ДФС «Щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд у разі затримки у відрядженні на вихідні та святкові й неробочі дні» від 18.05.2017 р. № 238/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд у разі затримки у відрядженні на вихідні та святкові й неробочі дні і в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Також відповідно до пп. "а" пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція N 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію N 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Крім того, згідно з пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Враховуючи викладене, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд, за умови наявності та належним чином оформлених транспортних квитків, що засвідчують вартість цих витрат та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

 

В ЧАСТИНІ ПЛАТИ НА ЗЕМЛЮ

 

15. Лист ДФС «Про плату за землю» від 15.08.2017 р. № 1601/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо плати за землю (далі - Плата) повідомляє.

Товариство з огляду на факт продажу у 2017 році земельної ділянки, а також посилаючись на норми п. 286.5 ст. 286, п. 287.1 ст. 287 Кодексу щодо порядку обчислення та строку сплати Плати, з метою уточнення задекларованих податкових зобов’язань просить визначити для нього дату припинення виконання податкових зобов’язань з Плати (день або місяць державної реєстрації договору купівлі-продажу).

Право власності на земельну ділянку підлягає обов’язкової державної реєстрації (част. перша ст. 125 Земельного кодексу України).

Угода про перехід права власності на земельну ділянку вважається укладеною з дня її нотаріального посвідчення (част. третя ст. 132 Земельного кодексу України) та у набувача виникає право власності на земельну ділянку з моменту такого посвідчення (част. третя ст. 334 Цивільного кодексу України).

Податковим законодавством передбачено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Водночас, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (абз. другий п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Таким чином, офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення/набуття речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", далі - Реєстр).

З огляду на викладене, для цілей справляння Плати період фактичного перебування земельної ділянки у власності припиняється датою внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Разом з тим, Товариство припиняє виконувати податкові зобов’язання з Плати у відповідності до абз. другого п. 286.5 ст. 286 Кодексу, у разі включення до цивільно-правової угоди з купівлі-продажу земельної ділянки вимоги щодо компенсації ним новому власнику земельної ділянки витрат на сплату такої Плати за період - з початку місяця, в якому припинилося право власності на земельну ділянку, до дати набуття новим власником прав на неї.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

В ЧАСТИНІ  АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

16. Лист ДФС «Щодо виникнення об’єкту оподаткування акцизним податком при здійсненні операцій з реалізації пального з використанням талонів і смарт-карток (паливних карток) та необхідності реєстрації Товариства платником акцизного податку при здійсненні зазначених операції» від 16.08.2017 р. N 1627/6/99-99-15-03-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо виникнення об’єкту оподаткування акцизним податком при здійсненні операцій з реалізації пального з використанням талонів і смарт-карток (паливних карток) та необхідності реєстрації Товариства платником акцизного податку при здійсненні зазначених операції та повідомляє.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа яка реалізує пальне.

Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу (підпункт 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Однією з вимог до оформлення первинних документів є достовірне відображення змісту та обсягу господарської операції, а також одиниць її виміру. Тобто, якщо предметом договору є пальне, а в накладній зазначено найменування товару, який придбавається з одиницею виміру в літрах, оприбуткування здійснюється саме пального.

Отже, у разі, якщо за даними первинних документів Товариство здійснює операції з отримання від постачальників та реалізацію покупцям палива за допомогою смарт-карток та талонів на пальне, які отримуються та/або надаються до видаткових накладних на паливо, у цьому випадку Товариство є платником акцизного податку в розумінні підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу.

У зверненні Товариство зазначає, що здійснює операції з видачі (купівлі-продажу) карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належать іншим суб’єктам господарювання. При цьому Товариство зазначає, що як суб’єкт господарювання не здійснює операції з фізичного отримання, відпуску та транспортування пального, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об’єктів, а реалізує тільки картки та/або талони на пальне.

Однак, за результатами опрацювання копії первинних документів наданих до звернення встановлено наступне.

Відповідно положень договорів Товариство придбає для особистого виробничого споживання і передає на зберігання постачальнику пальне у відповідному асортименті та кількості (далі - Товар), а постачальник повертає Товариству зі зберігання Товар на підставі та в обмін на картку на пальне та щомісячно складає та надає зведену видаткову накладну та/або зведений акт приймання передачі такого Товару.

Згідно договору купівлі-продажу Товариство зобов’язується передати покупцю картки та/або талони на пальне.

При цьому, відповідно до видаткової накладної Товариство як постачальник передало покупцю пальне у визначеному асортименті, кількості та ціні а також отримало оплату за паливо.

Таким чином, за результатами вивчення первинних документів встановлено, що Товариство здійснило продаж та передачу покупцю не карток та/або талонів на пальне, а палива у визначеному асортименті, кількості та ціні.

Враховуючи зазначене, Товариство відповідно підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу зобов’язане зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального.

Об’єкт оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу виникає у разі, якщо обсяги реалізованого пального за смарт картками та/або талонами на пальне перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку (постачальників), за які сплачено акцизний податок.

Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 117.3 статті 117 Кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

17. Лист ДФС «Про виробництво та продаж коктейлів з використанням алкогольних напоїв» від 10.08.2017 р. N 1556/Т/99-99-12-01-01-14/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо надання податкової консультації з приводу виробництва та продажу коктейлів з використанням алкогольних напоїв, а саме: суб’єкт господарювання планує здійснювати комерційну діяльність у сфері надання послуг зі змішування (приготування) алкогольних і слабоалкогольних коктейлів для різноманітних суб’єктів ресторанного господарства з метою їх подальшої реалізації через драфт-стійки на території відповідних суб’єктів ресторанного господарства без ліцензії на відповідний вид діяльності та в межах компетенції повідомляє.

Основні засади державної політики щодо регулювання, виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481).

Статтею 1 Закону N 481 визначено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

Згідно зі статтею 153 Закону N 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єкта господарювання громадського харчування, суб’єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до статті 15 Закону N 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Пунктом 4.17 ДСТУ 3297-95 "Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять" визначено, що коктейль (лікеро-горілчаного виробництва) - це лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25 г/100 см3, який перед вживанням розводять мінеральною водою, або плодово-ягідними соками, або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями (далі - Правила), які визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро- горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року N 854.

Пунктом 23 Правил визначено, що забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою.

Згідно із пунктом 25 Правил заклади ресторанного господарства повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мл напою у грошовій одиниці України. Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб’єкта господарювання, скріплюються печаткою і повинні бути доступними для ознайомлення споживача.

Пунктом 26 Правил передбачено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Враховуючи вище викладене, закладам ресторанного господарства та спеціалізованим відділам підприємств, що мають статус закладу ресторанного харчування, підприємствам з універсальним асортиментом товарів для продажу коктейлів з використанням алкогольних напоїв необхідно мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

Отже, під час передачі алкогольних напоїв суб’єкту господарювання (виробнику коктейлів) право власності на них переходить до одержувача. Такі операції розглядаються як операції з продажу і можуть здійснюватися лише за умови наявності ліцензії.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 17 Закону N 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 64 Господарського кодексу України підприємство може мати два основні види підрозділів: структурні підрозділи (виробничі: виробництво, цех, відділення, дільниця, бригада, бюро, лабораторія та ін., та функціональні: управління, відділ, бюро, служба та ін.) і відокремлені підрозділи (філія, представництво, відділення, інші підрозділи).

Згідно зі статтею 15 Закону N 481 зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Суб’єкти господарювання при здійсненні господарської діяльності з виробництва та реалізації алкогольних напоїв повинні отримувати ліцензії на відповідний вид діяльності. При цьому, діючим законодавством не передбачено надання послуг з приготування підакцизних товарів (коктейлів) юридичними та фізичними особами закладам ресторанного господарства.

Статтею 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

18. Лист ДФС «Щодо обов’язку контролюючого органу при наданні платнику податків акта документальної перевірки також надавати йому копії документів, які були використані контролюючим органом при перевірці, якщо у платника податків відсутні такі документи та йому невідомий їх зміст» від 04.08.2017 р. № 1490/6/99-99-14-03-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула запит Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - запит) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку контролюючого органу при наданні платнику податків акта документальної перевірки також надавати йому копії документів, які були використані контролюючим органом при перевірці, якщо у платника податків відсутні такі документи та йому невідомий їх зміст, та повідомляє таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. N 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р. за N 1300/27745, (далі - Порядок), до акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків або його законними представниками та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки (пункт 2 розділу 4 Порядку).

При цьому, додатки, що містять інформацію з обмеженим доступом, службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок додаються лише до примірника акта (довідки) документальної перевірки, який залишається в контролюючому органі.

Один примірник акта (довідки) документальної перевірки з відповідними додатками у день його підписання (або відмови від підписання) вручається (надсилається) платнику податків або його законному представнику (пункт 3 розділу 5 Порядку).

Водночас, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку цього платника податків. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу (пункт 86.7 статті 86 Кодексу).

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 5 розділу 2 Порядку).

При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Отже, діючим податковим законодавством України визначено, які додатки та документи надаються (надсилаються) контролюючим органом платнику податків з актом (довідкою) перевірки. При цьому, обов’язок контролюючого органу щодо надання платнику податків копій документів, які були використані цим контролюючим органом при перевірці, з підстави, що у платника податків відсутні ці документи та йому невідомий їх зміст, нормативно-правовими актами України не визначений.

Водночас, згідно з частиною першою статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ "Про інформацію" зі змінами (далі - Закон N 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, друга статті 7 Закону N 2657-ХІІ).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон N 2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону N 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

 

19. Лист ДФС «Щодо підстав отримання податкової інформації контролюючими органами» від 04.08.2017 р. № 1489/6/99-99-12-03-06-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) щодо порядку та правових підстав контролюючих органів звертатися до платників податків із письмовим запитом про надання інформації повідомляє таке.

Стосовно порядку дотримання посадовими особами контролюючих органів вимог чинного законодавства під час складання та направлення запиту на адресу платника податків у частині наведення підстав для його складання.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до п. 73.3 ст. 73 Кодексу із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольної операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених Кодексом; 3) виявлено не достовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу на ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених Кодексом.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням встановлених вимог, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом".

Враховуючи викладене, контролюючий орган має право звернутись із запитом (із зазначенням вичерпного переліку та підстав, встановлених законом) до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин.

Проте обов’язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 Кодексу.

У разі коли запит складено з порушенням встановлених вимог, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Щодо відповідності вимогам пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та п. 73.3 ст. 73 Кодексу або вимогам іншого нормативно-правового акта України як підстав для звернення контролюючих органів надання інформації щодо декларування платником податків від’ємного значення об’єкта оподаткування.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Права контролюючих органів встановлено ст. 20 Кодексу. Відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Кодексу контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Повноваження, завдання та функції ДФС встановлено ст. 191 Кодексу та Положенням Про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236.

До функцій, які виконують контролюючі органи, зокрема, належить адміністрування податків, зборів, платежів, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів платежів, організація збору податкової інформації та внесення її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, (пп. 191.1.1, пп. 191.1.2, пп. 191.1.40 п. 191.1 ст. 19 Кодексу).

Статтею 62 Кодексу визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно з пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься у податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, про фінансово-господарські операції платників податків.

Щодо наявності печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації.

Обов’язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 Кодексу. Однією з умов оформлення такого запиту є наявність печатки контролюючого органу.

Організація роботи з документами здійснюється відповідно до вимог Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом ДФС від 27.11.2014 р. N 333 (далі - Інструкція).

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється гербовою печаткою.

Перелік інших документів, підписи на яких необхідно скріплювати гербовою печаткою, визначається в ДФС на підставі нормативно-правових актів та примірного переліку документів наведених у додатку 9 Інструкції (п.п. 2.3.47 п. 2.3 розділу II Інструкції).

Відбиток печатки, на якій зазначено найменування ДФС або її структурного підрозділу (без зображення герба), ставиться також на копіях документів, що надсилаються в інші установи, та на розмножених примірниках розпорядчих документів у разі розсилання (п.п. 2.3.48 п. 2.3 розділу II Інструкції).

 

Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення зміни до пункту 7 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 528» від 9 серпня 2017 р. № 560

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Внести зміну до пункту 7 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. № 528 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) органами Пенсійного фонду України" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 62, ст. 2020), замінивши в абзаці другому слово "рік" словами "два роки".

 

  Приємної і спокійної роботи!