ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
1 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567» від 21.07.2017 № 654 |
Внесено зміни до:
|
2 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг, наданих експедитору - резиденту, який є платником ПДВ, експедитором - нерезидентом по організації перевезення вантажів за межами митної території України» від 27.07.2017 р. N 1372/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що пільга, визначена пунктом 197.8 статті 197 ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки у межах митної території України та поза межами митної території України. Поряд з цим, з метою застосування пункту 197.8 статті 197 ПКУ при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.8 статті 197 ПКУ.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
3 |
Лист ДФС «Про порядок визначення податкових зобов’язань з ПДВ» від 11.07.2017 р. N 1121/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що якщо підприємством здійснюється списання втрат, що виникли при транспортуванні продукції (зерна), така продукція (зерно) не може бути використана у межах господарської діяльності підприємства. При цьому у разі, якщо під час придбання продукції (зерна) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то підприємство відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, скласти і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну та здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання такої продукції (зерна). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року N 1066 "Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України" низку нормативно-правових актів, які затверджували норми природного убутку продукції (сировини, матеріалів) (у тому числі постанову Державного комітету СРСР по матеріально-технічному постачанню від 26 березня 1986 року N 40 "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні") віднесено до переліку нормативно-правових актів СРСР, що не застосовуються на митній території України.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
4 |
Лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Про визначення бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг у разі якщо перевізник не є платником ПДВ» від 27.07.2017 р. № 1366/ІПК/04-36-12-01-16 |
Надано роз’яснення, що При отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму перевезення та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг (дане правило діє і у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, і у випадку, коли експедитор залучає перевізника - платника ПДВ). Експедитор на дату виникнення податкових зобов'язань виписує податкову накладну замовнику перевезення, в якій окремими рядками відображає вартість експедиторських послуг та вартість послуг з перевезення. Тобто дане правило щодо виникнення податкових зобов'язань та складання податкових накладних по таких операціях діє у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, і у випадку, коли експедитор залучає платника ПДВ. У разі якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику, та відповідно експедитор виписує податкову накладну лише на вартість винагороди. При цьому акти виконаних робіт замовнику надаються експедитором на фактично надані транспортно-експедиторські послуги, в т. ч. на послуги перевезення за рахунок залучення перевізника - не платника ПДВ. |
5 |
Лист ДФС «Щодо порядку формування податкового кредиту за операцією з ввезення у митному режимі імпорту обладнання у зв'язку з його гарантійною заміною» від 28.07.2017 р. № 1421/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України (у тому числі у разі, якщо товар (обладнання) передається постачальником-нерезидентом покупцю-резиденту безоплатно у зв'язку з його гарантійною заміною), є належним чином оформлена митна декларація. Якщо витрати на сплату митних платежів та ПДВ компенсуються покупцю постачальником-нерезидентом, обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ у такого покупця не виникає за умови, що такий ввезений товар (обладнання) використовується таким покупцем у межах своєї господарської діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
6 |
Лист ДФС «Щодо включення до бази оподаткування ПДВ штрафних санкцій у вигляді демереджу» від 03.08.2017 р. № 1471/6/99-99-15-03-02-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включаються до бази оподаткування ПДВ.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ |
||
7 |
Лист ДФС «Про справляння земельного податку платниками, які обрали спрощену систему оподаткування» від 28.07.2017 р. N 1405/6/99-99-12-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що обставин Товариство, що надає в оренду об’єкти нерухомого майна, може застосовувати право звільнення від сплати земельного податку за умови, що залучення земельних ділянок до господарської діяльності підтверджується укладеними та зареєстрованими в установленому порядку цивільно-правовими угодами щодо надання таких ділянок у оренду суб’єктам, які орендують об’єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ |
||
8 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Податкової декларації з транспортного податку» від 27.06.2017 року N 595 |
Внесено зміни до форми Податкової декларації з транспортного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року N 415, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2015 року за N 474/26919, виклавши її в новій редакції |
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
9 |
Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику» від 04.08.2017 р. N 1501/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
10 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від надання нерухомого майна в оренду» від 27.07.2017 N 1378/С/99-99-13-02-03-14/ІПК |
Надано роз’яснення, що дохід, отриманий платником податку - фізичною особою, як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат такого платника та дохід у вигляді орендної плати оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
11 |
Лист ДФС «Щодо питань оподаткування податком на доходи, якщо юридичною особою (роботодавцем) за рахунок власних коштів організовується харчування (обіди) для фізичних осіб (працівників» від 02.08.2017 р. № 1454/6/99-99-13-02-03-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що якщо юридичною особою (роботодавцем) за рахунок власних коштів організовується харчування (обіди) для фізичних осіб (працівників), ціна продажу якого є меншою за його собівартість, то різниця, яка виникає між собівартістю організованого харчування та ціною продажу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому оскільки зазначена сума різниці не визначена Переліком як виплата, що звільняється від нарахування єдиного внеску, то відповідно до Закону N 2464 сума такої різниці є базою нарахування єдиного внеску.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
12 |
Лист ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2017 р. № 1530/ІПК/20-40-12-04-14 |
Надано роз’яснення, що відповідно підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 розділу II Кодексу, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Підпунктом 57.11.3 цього пункту визначено, що авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів: • на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; • платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди; • фізичним особам. Дохід у вигляді дивідендів, нарахованих суб'єктом господарювання - платником єдиного податку оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. Разом з тим, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кооперативні виплати, які виплачуються члену виробничого сільськогосподарського кооперативу. При цьому оскільки кооперативні виплати та виплати на майнові паї не належать до оплати праці, то такі виплати не є базою нарахування єдиного внеску.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
13 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку та форми спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України» від 9 серпня 2017 р. № 592 |
Затверджено такі, що додаються:
|
14 |
Лист ДФС «Про застосування пільг з податку на прибуток та земельного податку суб’єктами літакобудування» від 17.07.2017 р. № 18731/7/99-99-15-02-02-17 |
Надано роз’яснення, що оскільки відповідно до норм пункту 41 підрозділу 4 та пункту 7 підрозділу 6 розділу XX Кодексу від сплати податку на прибуток та земельного податку звільняються суб’єкти, які здійснюють розробку та/або виготовлення з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів, суб’єкти господарювання, які здійснюють капітальний (середній) ремонт, реконструкцію, модернізацію, обслуговування літальних апаратів та/або авіаційних двигунів, не підпадають під пільгове оподаткування зазначеними податками. |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
15 |
Постанова Правління НБУ «Про затвердження Змін до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» № 75 від 04.08.2017 року |
Затверджено Зміни до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами)
|
16 |
Лист ДФС «Щодо порядку застосування декларації інвойс, в якій вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн-членів Європейського Союзу, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року» від 28.07.2017 р. № 19973/7/99-99-19-04-01-17 |
Надано роз’яснення, що у випадку подання декларації інвойс, в якій сукупна вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн - членів Європейського Союзу, для розрахунку сум, виражених у євро, використовується офіційний курс національної валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком, що діє на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення із застосуванням до товарів походженням з країн ЄС тарифної преференції зі сплати ввізного мита, встановленої Угодою. При цьому з урахуванням пункту 3 статті 31 Протоколу 1 до уваги береться офіційний курс національної валюти України до євро станом на перший робочий день жовтня 2016 року. |
17 |
Лист ДФС «Щодо п’яти взаємопов’язаних питань практичної реалізації принципу "належної обережності" та/або "розумної обачності", а також застосування відповідних положень податкового законодавства» від 31.07.2017 р. № 1435/6/99-99-14-02-02-15-ІПК |
Надано роз’яснення, що за наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг (зокрема, неможливості здійснення постачання ідентифікованого товару у зв’язку із відсутністю факту його придбання та/або виробництва постачальником) або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги (за відсутності будь-яких об’єктивних обставин їх реального постачання у майбутньому), та враховуючи наведені вище норми Кодексу і Закону, є підстави для фіксації в матеріалах контрольних заходів фактів порушення норм: частин першої і другої статті 9 (з урахуванням абзаців п’ятого і одинадцятого статті 1) Закону - при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта або іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу); частини п’ятої статті 9 Закону та відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів; підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185; підпункту "а "/"б" пункту 187.1 статті 187; абзаців перших пунктів 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 Кодексу - при складанні і реєстрації "постачальником" податкової накладної в ЄРПН; підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту 198.6 статті 198; абзацу другого (у разі реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року - також абзацу третього) пункту 201.10 статті 201 Кодексу при нарахуванні "покупцем" сум ПДВ з їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної і зареєстрованої "постачальником" податкової накладної в ЄРПН. Податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження "добросовісності" інших платників податків. Водночас підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Кодексу визначено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
18 |
Лист ДФС «Про нарахування пені у разі подання уточнюючої звітності» від 04.08.2017 р. N 1488/6/99-99-12-03-06-15/ІПК |
Надано роз’яснення, що частиною першою пункту 129.4 Кодексу визначено, що на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. З урахуванням частини другої пункту 129.4 статті 129 Кодексу на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
19 |
Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо продовження чи перенесення на інший період щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності» від 17.07.2017 р. № 1922/0/101-17/284 |
Надано роз’яснення, що виданий працівникові належним чином оформлений листок непрацездатності є підставою для продовження чи перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності. Відповідно щорічна відпустка працівника не подовжується і не переноситься, якщо вона припала на період непрацездатності, що належним чином не засвідчений (відсутні підписи, печатки і т. ін.). |
20 |
Лист ГУ ДФС у Черкаській області «Щодо ведення касових операцій» від 02.08.2017 р. № 1453/ІПК/23-00-14-0714 |
Надано роз’яснення, що кожне підприємство, а також відокремлений підрозділ, що здійснює готівкові розрахунки, повинно мати касу. Каса підприємства може знаходитися в окремому приміщенні або в бухгалтерії, де касир підприємства має проводити операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також облік готівки для її оприбуткування в касовій книзі. При цьому каса на підприємстві, як правило, одна, а місць розрахунку, обладнаних РРО, може бути багато, а у Вашому випадку РРО знаходиться у реєстратурі підприємства. З метою уникнення можливого порушення законодавства з питань ведення готівкових операцій та враховуючи режим роботи реєстратури і розпорядок функціонування бухгалтерії Вашого підприємства, слід обумовити таку ситуацію у внутрішньому наказі по підприємству, визначити час робочих змін структурних підрозділів, зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО, визначити порядок взаємодії підрозділу (реєстратури) із бухгалтерією підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України, та належного забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо. Аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону N 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення N 637 свідчить, що Ваше підприємство, яке здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при наданні медичних послуг, має своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання при здійсненні своєї діяльності підпункту 2.6 глави 2 Положення N 637 за рішенням контролюючих органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами абзацу третього частини першої статті 1 Указу N 436/95.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
21 |
Лист ГУ ДФС у Полтавській області «З питань порядку заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємця на загальній системі оподаткування» від 03.08.2017 р. № 1458/ІПК/16-31-13-02-21 |
Надано роз’яснення, що фізична особа – підприємець у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності", відображає отриманий дохід за підсумками дня та одночасно у графі 6 суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), дохід від реалізації яких відображено у графі 2 Книги. Суму витрат підприємець визначає самостійно, виходячи із номенклатури, кількості та ціни придбання реалізованих товарів, по яких надійшла сплата.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
22 |
Наказ Державної служби України з питань праці «Про затвердження Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця» від 22.06.2017 № 76 |
Затверджено Порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567» від 21.07.2017 № 654
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
07 серпня 2017 р. за N 966/30834
Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567
Відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу II, підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,
НАКАЗУЮ:
1. Підпункт 1 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за N 753/30621, викласти в такій редакції:
"1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);".
2. В абзаці першому пункту 2 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за N 754/30622, слова "може подати" замінити словом "подає".
3. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат Міністерства фінансів України, Департаменту податкової політики та Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем Державної фіскальної служби України в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М. В.
Міністр О. Данилюк
ПОГОДЖЕНО:
В. о. Голови Державної регуляторної служби України В. П. Загородній
В. о. Голови Державної фіскальної служби України М. В. Продан
2. Лист ДФС «Щодо оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг, наданих експедитору - резиденту, який є платником ПДВ, експедитором - нерезидентом по організації перевезення вантажів за межами митної території України» від 27.07.2017 р. N 1372/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг, наданих експедитору - резиденту, який є платником ПДВ, експедитором - нерезидентом по організації перевезення вантажів за межами митної території України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
За інформацією, наведеною у зверненні, експедитор - резидент надає транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу залізничним транспортом зі Словаччини до Білорусі транзитом через територію України. До організації перевезень за межами митної території України, крім експедитора - резидента, залучені експедитори - нерезиденти.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Зокрема, місцем постачання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті постачання, а також транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункти "є" та "ж" пункту 186.3 статті 186 ПКУ).
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання перерахованих у зверненні послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.
У разі якщо зазначені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у підпунктах "є" та "ж" пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених у зверненні послуг вважається місце, в якому отримувач таких послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Пунктом 197.8 статті 197 ПКУ передбачене звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Згідно зі статтею 90 глави 17 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома контролюючими органами України або в межах зони діяльності одного контролюючого органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Закон України від 20.10.1999 р. N 1172-ХIV "Про транзит вантажів" (далі - Закон N 1172-ХIV) визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів, зокрема залізничним транспортом через територію України.
Відповідно до статті 1 Закону N 1172-ХIV транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України (стаття 5 Закону N 1172-ХIV).
Відповідно до статті 7 Закону N 1172-ХIV транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.
Таким чином, у розумінні норм Закону N 1172-ХIV транзитним перевезенням є не лише частина маршруту між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а перевезення вантажів по всьому маршруту в межах договорів транзитного перевезення.
Згідно зі статтею 6 Закону N 1172-ХIV транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до контролюючих органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до контролюючих органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС ((CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Враховуючи викладене, пільга, визначена пунктом 197.8 статті 197 ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки у межах митної території України та поза межами митної території України.
Поряд з цим, з метою застосування пункту 197.8 статті 197 ПКУ при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).
Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування ПДВ на підставі пункту 197.8 статті 197 ПКУ.
Водночас повідомляємо, що згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перелічені в ПКУ.
3. Лист ДФС «Про порядок визначення податкових зобов’язань з ПДВ» від 11.07.2017 р. N 1121/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку визначення податкових зобов язань з ПДВ у випадку списання втрат, що виникли при транспортуванні продукції (зерна), та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44, розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Враховуючи викладене, якщо підприємством здійснюється списання втрат, що виникли при транспортуванні продукції (зерна), така продукція (зерно) не може бути використана у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому у разі, якщо під час придбання продукції (зерна) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то підприємство відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, скласти і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну та здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання такої продукції (зерна).
Щодо використання норм природного убутку продукції (зерна) при транспортуванні такої продукції (зерна) повідомляємо, що порушене питання не належить до компетенції ДФС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року N 1066 "Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України" низку нормативно-правових актів, які затверджували норми природного убутку продукції (сировини, матеріалів) (у тому числі постанову Державного комітету СРСР по матеріально-технічному постачанню від 26 березня 1986 року N 40 "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні") віднесено до переліку нормативно-правових актів СРСР, що не застосовуються на митній території України.
4. Лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Про визначення бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг у разі якщо перевізник не є платником ПДВ» від 27.07.2017 р. № 1366/ІПК/04-36-12-01-16
Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI (далі - ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно з пп. "ж" п. 186.3 ст. 186 ПКУ місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
На дату виникнення податкових зобов'язань відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Наказом ДПС України від 06.07.2012 N 610 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, яка чинна на теперішній час.
Зазначеною консультацією визначено терміни, поняття та порядок оподаткування транспортно-експедиційної діяльності як на території України так і за її межами. При здійсненні транспортно-експедиторської діяльності на території України базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення, за умови, що перевізник є платником ПДВ. Якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.
При отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму перевезення та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг (дане правило діє і у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, і у випадку, коли експедитор залучає перевізника - платника ПДВ). Експедитор на дату виникнення податкових зобов'язань виписує податкову накладну замовнику перевезення, в якій окремими рядками відображає вартість експедиторських послуг та вартість послуг з перевезення.
Тобто дане правило щодо виникнення податкових зобов'язань та складання податкових накладних по таких операціях діє у випадку, коли експедитор сам надає послуги з перевезення, і у випадку, коли експедитор залучає платника ПДВ.
У разі якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику, та відповідно експедитор виписує податкову накладну лише на вартість винагороди.
При цьому акти виконаних робіт замовнику надаються експедитором на фактично надані транспортно-експедиторські послуги, в т. ч. на послуги перевезення за рахунок залучення перевізника - не платника ПДВ.
5. Лист ДФС «Щодо порядку формування податкового кредиту за операцією з ввезення у митному режимі імпорту обладнання у зв'язку з його гарантійною заміною» від 28.07.2017 р. № 1421/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту за операцією з ввезення у митному режимі імпорту обладнання у зв'язку з його гарантійною заміною без оплати вартості такого обладнання нерезиденту, у тому числі якщо витрати на сплату митних платежів та ПДВ при ввезенні такого обладнання компенсуються нерезидентом, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, підприємством було придбано у нерезидента обладнання, яке у зв'язку з виявленням дефектів було повернуто постачальнику-нерезиденту (вивезено в митному режимі експорту), та взамін якого таким постачальником-нерезидентом безоплатно було поставлено інше обладнання, яке було ввезене у митному режимі імпорту зі сплатою всіх митних платежів та ПДВ.
Порядок формування податкового кредиту регламентується статтею 198 ПКУ.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій із ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ (пункт 198.2 статті 198 ПКУ), яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 201.12 статті 201 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Таким чином, підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України (у тому числі у разі, якщо товар (обладнання) передається постачальником-нерезидентом покупцю-резиденту безоплатно у зв'язку з його гарантійною заміною), є належним чином оформлена митна декларація.
Якщо витрати на сплату митних платежів та ПДВ компенсуються покупцю постачальником-нерезидентом, обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ у такого покупця не виникає за умови, що такий ввезений товар (обладнання) використовується таким покупцем у межах своєї господарської діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях.
6. Лист ДФС «Щодо включення до бази оподаткування ПДВ штрафних санкцій у вигляді демереджу» від 03.08.2017 р. № 1471/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо включення до бази оподаткування ПДВ штрафних санкцій у вигляді демереджу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відповідно до статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМУ) угодою сторін може бути встановлений додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення стадійного часу (диспач).
Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку стадійного часу і суми штрафу (стаття 183 КТМУ).
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у ГКУ визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 ГКУ).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включаються до бази оподаткування ПДВ.
В ЧАСТИНІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ
7. Лист ДФС «Про справляння земельного податку платниками, які обрали спрощену систему оподаткування» від 28.07.2017 р. N 1405/6/99-99-12-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, на запит Товариства надає податкову консультацію щодо справляння земельного податку платниками, які обрали спрощену систему оподаткування.
Товариство поінформувало, що має у власності об’єкти нерухомого майна які як платник єдиного податку третьої групи використовує у господарській діяльності, основним видом якої є надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого майна (68.20 КВЕД-2010).
Товариство, керуючись пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), має намір з’ясувати порядок справляння ним земельного податку за земельні ділянки, пов’язані з об’єктами нерухомості.
Земельний податок є обов’язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Особливості справляння земельного податку у формі звільнення пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу передбачено для суб’єктів господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, в частині земельних ділянок, які використовуються такими суб’єктами у господарській діяльності.
При застосуванні норм пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу для обчислення податкових зобов’язань із земельного податку суб’єкти господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, повинні керуватися приписами Постанови Колегії суддів палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.11.2015 р. N 826/14703/13-а в частині того, що спрощена система оподаткування не звільняє суб’єкта господарювання від виконання податкових зобов’язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 Кодексу, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
За таких обставин Товариство, що надає в оренду об’єкти нерухомого майна, може застосовувати право звільнення від сплати земельного податку за умови, що залучення земельних ділянок до господарської діяльності підтверджується укладеними та зареєстрованими в установленому порядку цивільно-правовими угодами щодо надання таких ділянок у оренду суб’єктам, які орендують об’єкти нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ
8. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Податкової декларації з транспортного податку» від 27.06.2017 року N 595
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
19 липня 2017 р. за N 879/30747
Про внесення змін до форми Податкової декларації з транспортного податку
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", відповідно до пункту 46.5 статті 46 глави 2 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,
НАКАЗУЮ:
1. Внести зміни до форми Податкової декларації з транспортного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року N 415, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2015 року за N 474/26919, виклавши її в новій редакції, що додається.
2. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому законодавством порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М. В.
Міністр |
О. Данилюк |
ЗАТВЕРДЖЕНО |
Податкова декларація з транспортного податку
В ЧАСТИНІ ЄСВ
9. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику» від 04.08.2017 р. N 1501/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при виплаті премії звільненому працівнику та в межах компетенції повідомляє.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону N 2464 для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Такий порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчисленім) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. відповідно до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Отже при нарахуванні звільненому працівнику премії за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення премії (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ ПДФО
10. Лист ДФС «Щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від надання нерухомого майна в оренду» від 27.07.2017 N 1378/С/99-99-13-02-03-14/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від надання нерухомого майна в оренду та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ). Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875) визначено, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. При цьому споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3 ст. 20 Закону N 1875 споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем таких послуг на основі типового договору.
Крім того, Законом України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV "Про телекомунікації" визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. При цьому абонентна плата - це фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.
Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначено законом України від 22 березня 2012 року N 4616-VI "Про охоронну діяльність", відповідно до ст. 8 якого суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається:
дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду) визначено п. 170.1 ст. 170 Кодексу.
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Враховуючи викладене, дохід, отриманий платником податку - фізичною особою, як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат такого платника та дохід у вигляді орендної плати оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Зауважуємо, що з питання правомірності укладання фізичною особою строкового договору оренди нежитлового приміщення на умовах безоплатного користування та строку дії такого договору як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку можете звернутися до Міністерства юстиції України.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
11. Лист ДФС «Щодо питань оподаткування податком на доходи, якщо юридичною особою (роботодавцем) за рахунок власних коштів організовується харчування (обіди) для фізичних осіб (працівників» від 02.08.2017 р. № 1454/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку встановлено ст. 165 Кодексу.
Водночас доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена у розмірі 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).
Також, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Статтею 7 Закону N 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
При цьому частиною сьомою ст. 7 Закону N 2464 передбачено, що Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок (далі - Перелік).
Враховуючи викладене, якщо юридичною особою (роботодавцем) за рахунок власних коштів організовується харчування (обіди) для фізичних осіб (працівників), ціна продажу якого є меншою за його собівартість, то різниця, яка виникає між собівартістю організованого харчування та ціною продажу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому оскільки зазначена сума різниці не визначена Переліком як виплата, що звільняється від нарахування єдиного внеску, то відповідно до Закону N 2464 сума такої різниці є базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
12. Лист ГУ ДФС у Харківській області від 08.08.2017 р. № 1530/ІПК/20-40-12-04-14
Головне управління ДФС у Харківській області розглянуло запит про надання податкової консультації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Стосовно справляння авансового внеску з податку на прибуток, передбаченого ст. 57 Кодексу, у випадку виплати сільськогосподарським виробничим кооперативом кооперативних виплат та виплат на майнові паї його членам та асоційованим членам.
Відповідно із підпунктом 14.1.891 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), термін "кооперативні виплати" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про кооперацію".
Кооперативні виплати - це частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу, (ст. 26 Закону України "Про кооперацію", зі змінами та доповненнями, від 10.07.2003 р. N 1087-IV - далі Закон N 1087).
Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Статтею 297 глави 1 розділу XIV Кодексу, визначено, що дивіденди, які виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу.
Відповідно підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 розділу II Кодексу, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Підпунктом 57.11.3 цього пункту визначено, що авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів:
• на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.11.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
• платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;
• фізичним особам.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п.165.1 ст. 165 Кодексу) (пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Під терміном "пасивні доходи" для цілей розділу IV Кодексу слід розуміти, зокрема, такі доходи, як дивіденди (пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).
Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 Кодексу.
Згідно з пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставку податку встановлено у розмірі 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.
Відповідно до пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (у редакції Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", враховуючи зміни, внесені Законом України від 23 березня 2017 року N 1989-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні") з 01.01.2017 доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.
Водночас ст. 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу (пп. 165.1.48 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи зазначене, дохід у вигляді дивідендів, нарахованих суб'єктом господарювання - платником єдиного податку оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.
Разом з тим, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кооперативні виплати, які виплачуються члену виробничого сільськогосподарського кооперативу.
При цьому оскільки кооперативні виплати та виплати на майнові паї не належать до оплати праці, то такі виплати не є базою нарахування єдиного внеску.
Водночас слід зауважити, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, що стосуються окремої справи.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у Харківській області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
13. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку та форми спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України» від 9 серпня 2017 р. № 592
Відповідно до абзацу четвертого пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити такі, що додаються:
Порядок переходу платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з такого податку;
форму спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України.
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
|
|
||
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 9 серпня 2017 р. № 592
ПОРЯДОК
переходу платників податку на прибуток підприємств до
подання спрощеної податкової декларації з такого податку
1. Цей Порядок регулює питання переходу суб’єктів господарювання — платників податку на прибуток підприємств до подання спрощеної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України.
2. Платники податку на прибуток підприємств, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, і мають право застосовувати ставку податку 0 відсотків, за результатами кожного звітного (податкового) періоду складають спрощену податкову декларацію із зазначеного податку за встановленою формою та подають її контролюючому органові у строк, встановлений Податковим кодексом України для річного звітного (податкового) періоду.
3. У разі коли за результатами звітного (податкового) періоду відсутні підстави для застосування ставки податку на прибуток підприємств 0 відсотків, платники податку подають контролюючому органові податкову декларацію із зазначеного податку в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 9 серпня 2017 р. № 592
Відмітка контролюючого органу, до якого
подається спрощена податкова декларація
1 |
СПРОЩЕНА ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ з податку на прибуток підприємств, який оподатковується |
|
звітна |
||||||||||||||||||
|
звітна нова |
||||||||||||||||||||
|
уточнююча |
||||||||||||||||||||
2 |
Звітний (податковий) період, за який подається або уточнюється спрощена податкова декларація |
20____ рік |
|||||||||||||||||||
3 |
Повне найменування платника податку |
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
|||||||||||||||||||
4 |
Код платника податку згідно з ЄДРПОУ |
|
код виду економічної діяльності (КВЕД) |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
5 |
Податкова адреса ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
поштовий індекс |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
номер телефона |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
номер мобільного телефона |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
номер телефакса |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
адреса електронної пошти |
|
||||||||||||||||||||
6 |
Спрощена податкова |
||||||||||||||||||||
7 |
Особливі відмітки |
||||||||||||||||||||
|
спрощена податкова декларація платника податку, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції |
||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||
ПОКАЗНИКИ |
Код рядка |
Сума, гривень |
|||||||||||||||||||
Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку |
01 |
|
|||||||||||||||||||
Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) |
02 |
|
|||||||||||||||||||
Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (рядок 04 – рядок 05) (+, –) |
03 |
|
|||||||||||||||||||
Різниці, на які збільшується фінансовий результат |
04 |
|
|||||||||||||||||||
Різниці, на які зменшується фінансовий результат, у тому числі: |
05 |
|
|||||||||||||||||||
сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних (податкових) років1 |
05.1 |
|
|||||||||||||||||||
Об’єкт оподаткування за всіма видами діяльності (рядок 02 + рядок 03) (+, –) |
06 |
|
|||||||||||||||||||
Наявність доповнення2 |
Доповнення до спрощеної податкової декларації (заповнюється і подається відповідно до пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України) |
|
|
№ |
Зміст доповнення |
|
|
|
Наявність додатків (форм фінансової звітності) до спрощеної податкової декларації3 |
Форма № 1 “Баланс (Звіт про фінансовий стан)” |
Форма № 2 “Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)” |
Форма № 3 |
Форма № 4 “Звіт про власний капітал” |
Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” |
Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва |
Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва |
||
форма |
форма “Звіт про фінансові результати” |
форма |
форма “Звіт про фінансові результати” |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наявність рішення4 |
Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці |
||||||||
|
|
Інформація, наведена у спрощеній податковій декларації, є достовірною.
Керівник (уповноважена особа)
|
____________________ (ініціали та прізвище) |
______________ (підпис) |
||||||||||||||||||||||||||||||
Головний бухгалтер (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку)
|
_____________________ (ініціали та прізвище) |
______________ (підпис) |
||||||||||||||||||||||||||||||
Дата подання спрощеної податкової декларації (число, місяць, рік) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
Частина спрощеної податкової декларації, що заповнюється посадовою (службовою) особою контролюючого органу, до якого вона подається
|
Відмітка про внесення даних до електронної бази податкової звітності ___ ___________ 20___ року |
|||
Посадова (службова) особа контролюючого органу, до якого подається спрощена податкова декларація |
____________________ (ініціали та прізвище) |
______________ (підпис) |
||
Результати камеральної перевірки спрощеної податкової декларації (потрібне позначити) |
||||
|
порушень (помилок) не виявлено __ _______ 20_ року |
|
складено акт від __ _______ 20__ р. № ___ |
|
Посадова (службова) особа контролюючого органу, |
____________________ (ініціали та прізвище) |
______________ (підпис) |
||
___________
1 Включається відповідно до підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.
2 Заповнюється у разі подання разом із спрощеною податковою декларацією доповнення.
3 У відповідних клітинках проставляється знак “+”.
4 Заповнюється у разі використання права на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних (податкових) років) відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
5 Серія (за наявності) та номер паспорта зазначаються для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
14. Лист ДФС «Про застосування пільг з податку на прибуток та земельного податку суб’єктами літакобудування» від 17.07.2017 р. № 18731/7/99-99-15-02-02-17
Державна фіскальна служба України у зв’язку з надходженням запитів платників податків - суб’єктів літакобудування та враховуючи лист Міністерства фінансів України від 23.06.2017 р. N 11210-08-10/16780 інформує про наступне.
Відповідно до пункту 41 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) тимчасово, до 01 січня 2025 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств - суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України від 12 липня 2001 року N 2660-III "Про розвиток літакобудівної промисловості" (далі - Закон N 2660) і здійснюють розробку та/або виготовлення з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів до них.
Пунктом 7 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що до 01 січня 2025 року звільняються від сплати земельного податку суб’єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону N 2660 і здійснюють розробку та/або виготовлення з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів до них, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти соціального, торговельного, сільськогосподарського призначення та непромислового будівництва.
Отже, оскільки відповідно до норм пункту 41 підрозділу 4 та пункту 7 підрозділу 6 розділу XX Кодексу від сплати податку на прибуток та земельного податку звільняються суб’єкти, які здійснюють розробку та/або виготовлення з кінцевим складанням літальних апаратів та двигунів, суб’єкти господарювання, які здійснюють капітальний (середній) ремонт, реконструкцію, модернізацію, обслуговування літальних апаратів та/або авіаційних двигунів, не підпадають під пільгове оподаткування зазначеними податками.
Директор Департаментуметодологічної та нормотворчої роботи ДФС |
М. О. Куц |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
15. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Змін до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» № 75 від 04.08.2017 року
Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 44, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою вдосконалення порядку визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Зміни до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами), що додаються.
2. Департаменту методології (Іваненко Н.В.) після офіційного опублікування довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Рожкову К.В.
4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
В. о. Голови |
О.Є. Чурій |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
1. У розділі I:
1) абзац четвертий підпункту 21 пункту 5 викласти в такій редакції:
"власному досвіді банку, що ґрунтується на надійних, безперервних, повних та цілісних статистичних даних, період накопичення яких становить щонайменше три останніх роки поспіль (для новостворених банків - період від початку діяльності), що передують даті розрахунку кредитного ризику (за наявності) (далі - власний досвід банку);";
2) пункт 8 замінити двома новими пунктами 8, 8-1 такого змісту:
"8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника із паперових та/або електронних документів відповідно до вимог, визначених цим Положенням.
Електронні документи, які банк використовує для формування кредитної документації (справи), мають бути створені та підписані банком і боржником із застосуванням електронного цифрового підпису, який за своїм статусом прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або створені з використанням державних реєстрів, що є у вільному доступі.
Банк у разі формування кредитної документації (справи) боржника з електронних документів повинен забезпечити виконання вимог законодавства України щодо виготовлення та засвідчення їх копій на папері.
8-1. Кредитна документація (справа) боржника має містити дані, які є обов'язковими та мінімально необхідними для належної оцінки кредитного ризику. Перелік документів, які мають міститись у кредитній документації (справі), наведено в додатку 2 до цього Положення.
Банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо визначивши їх у внутрішньобанківському положенні.
Банк накопичує та зберігає ці дані в хронологічному порядку.
Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).".
2. У розділі II:
1) підпункт 4 пункту 13 викласти в такій редакції:
"4) застосування банком способів (методів) зниження кредитного ризику, що об'єктивно, з дотриманням принципу обережності, забезпечують його мінімізацію. Зокрема, щодо отриманого банком забезпечення є об'єктивні докази існування (наявності); доступності; оцінки ринкової вартості; страхування; контролю банком за належністю стану, схоронністю, вибуттям/заміною забезпечення; можливістю відчуження забезпечення на користь банку;";
2) підпункт 5 пункту 15 викласти в такій редакції:
"5) об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам (далі - ОСББ та ЖБК).";
3) абзац перший пункту 32 викласти в такій редакції:
"32. Банк визначає розмір експозиції під ризиком (EAD), виходячи з суми боргу за активом, визначеної відповідно до вимог підпункту 4 пункту 5 розділу I цього Положення.";
4) в абзаці першому пункту 34 слова та цифри "є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу, або величини, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього боржника" замінити словами та цифрами "прямо та/або опосередковано є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу та одночасно має право вирішального впливу на господарську діяльність боржника";
5) абзаци третій та четвертий пункту 36 замінити одним новим абзацом третім такого змісту:
"Банк визначає кількість календарних днів прострочення погашення боргу за кредитами овердрафт / кредитними картками із дня, наступного за днем, коли відбулось перевищення боржником/контрагентом граничного терміну погашення обов'язкового регулярного платежу, установленого умовами договору.".
У зв'язку з цим абзац п'ятий уважати абзацом четвертим.
3. У розділі III:
1) пункт 40 після підпункту 3 доповнити новим підпунктом 3-1 такого змісту:
"3-1) кошти на вимогу в інших банках;";
2) після пункту 46 доповнити розділ новим пунктом 46-1 такого змісту:
"46-1. Банк під час визначення розміру кредитного ризику за факторинговою операцією з регресом визначає сторону в зобов'язанні (боржника) на підставі сформованого ним судження.".
4. Підпункт 1 пункту 67-3 розділу IV-1 викласти в такій редакції:
"1) своєчасної сплати боргу боржником - з дотриманням таких вимог:
у разі наявності факту прострочення боргу від 31 до 60 днів - банк визначає клас не вище 3;
у разі наявності факту прострочення боргу від 61 до 90 днів - банк визначає клас не вище 4;
у разі наявності факту прострочення боргу 91 та більше днів - банк визначає клас не вище 5.".
5. Підпункт 2 пункту 79 розділу V виключити.
6. У розділі IX:
1) підпункт 3 пункту 103 виключити;
2) пункт 104 викласти в такій редакції:
"104. Банк бере до розрахунку розміру кредитного ризику за наданим фінансовим зобов'язанням, що є безвідкличним, експозицію під ризиком (EAD), зменшену на суму отриманої банком винагороди, та з застосуванням після цього коефіцієнта кредитної конверсії (CCF), що залежить від терміну дії та виду фінансового зобов'язання згідно з таблицею додатка 5 до цього Положення.".
7. У розділі X:
1) у пункті 107:
в абзацах другому, сьомому підпункту 2 слова "/майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти)", "майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти)," виключити;
у підпункті 4:
у третьому реченні слова "акт, засвідчений працівником банку/аутсорсером та заставодавцем" замінити словами та цифрами "акт, засвідчений працівником банку / аутсорсером, - для майна, визначеного в рядках 11, 13, 14, 16, 17, 26 таблиці додатка 6 до цього Положення / акт, засвідчений працівником банку / аутсорсером та заставодавцем, - для іншого майна, визначеного в додатку 6 до цього Положення.";
у четвертому реченні слова "/майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти)" виключити;
2) у підпункті 1 пункту 113 слова "термін погашення якого" замінити словами "загальний строк дії кредитного договору за яким, у тому числі з урахуванням унесених до нього змін,";
3) пункт 120 доповнити новим абзацом такого змісту:
"Вимоги пункту 120 розділу X цього Положення не поширюються на предмети застави, звернення стягнення / реалізація на які / яких обмежена Законами України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", "Про фінансову реструктуризацію" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у частині застави, що розташована на території районів та міст обласного значення, не включених до переліку, що доводиться Національним банком до відома банків згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".
8. У розділі XI:
1) у пункті 123:
підпункт 1 викласти в такій редакції:
"1) спрямованість [кредит, наданий боржнику - фізичній особі або боржнику - юридичній особі (крім боржників - ОСББ та ЖБК), кредит, наданий боржнику - ОСББ та/або ЖБК; фінансова дебіторська заборгованість];";
у підпункті 2 слова та літери "у тому числі ОСББ" замінити словами та літерами "ОСББ та/або ЖБК";
в абзаці другому підпункту 3 слова та літери "крім боржників - ОСББ" замінити словами та літерами "крім боржників - ОСББ та ЖБК";
2) в абзаці першому пункту 129-1 слова та літери "надані боржнику - ОСББ", "група кредитів ОСББ" замінити відповідно словами та літерами "надані боржнику - ОСББ та ЖБК", "група кредитів ОСББ та/або ЖБК";
3) у пункті 130 слова та літери "кредитів ОСББ" замінити словами та літерами "кредитів ОСББ та/або ЖБК";
4) в абзаці першому пункту 131 слова та літери "кредитів ОСББ" замінити словами та літерами "кредитів ОСББ та/або ЖБК";
5) у підпунктах 1, 2 пункту 132 слова та літери "кредитів ОСББ" замінити словами та літерами "кредитів ОСББ та/або ЖБК".
9. У підпункті 1 пункту 147 розділу XIV слова "в торговому портфелі банку" замінити словами ", що оцінюються за справедливою вартістю через прибутки/збитки".
10. Пункт 167 розділу XVIII після підпункту 1 доповнити новим підпунктом 1-1 такого змісту:
"1-1) з моменту усунення події/подій, на підставі якої/яких було визнано дефолт боржника, минуло щонайменше 180 днів;".
11. У додатках до Положення:
1) пункт 1 додатка 2 викласти в такій редакції:
"1. Кредитна документація (справа) повинна містити дані, зазначені нижче.";
2) колонку 3 рядка 12 таблиці додатка 5 після пункту 4.1 доповнити новим пунктом такого змісту:
"4.2. За операціями за активами до отримання за умовами "спот", форвардними, опціонними та ф'ючерсними контрактами, за якими відповідно до умов договору банк має право відмовитися від виконання зобов'язання, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог, та зобов'язання здійснити передоплату покладається на банк-контрагент.".
Директор Департаменту методології |
Н.В. Іваненко |
|
ПОГОДЖЕНО: |
|
|
16. Лист ДФС «Щодо порядку застосування декларації інвойс, в якій вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн-членів Європейського Союзу, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року» від 28.07.2017 р. № 19973/7/99-99-19-04-01-17
У зв'язку із запитами митниць ДФС та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо порядку застосування декларації інвойс, в якій вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн-членів Європейського Союзу, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року (далі - Угода) повідомляємо.
Статтею 22 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди (далі - Протокол 1) встановлено вимоги до складення експортером декларації інвойс, зазначеної в статті 16(1)(b) цього Протоколу, зокрема декларація інвойс може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншому комерційному документі декларації, текст якої наведено у додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту.
Статтею 27 "Звільнення від підтвердження походження" Протоколу 1 встановлено, що товари, які надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожуючих, мають бути визнані такими, що походять з певної країни, не потребуючи подання підтвердження походження за умови, що ці товари не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам цього Протоколу, і щодо правдивості цієї декларації немає жодних сумнівів. У випадку надсилання товарів поштою така декларація може бути зроблена на митній декларації CN 22/CN 23 або на аркуші паперу, доданого до цього документа.
Нерегулярне ввезення товарів, призначених лише для особистого використання одержувачів або подорожуючих чи їхніх сімей, не визнається імпортом з метою торгівлі, якщо з природи й кількості товарів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.
Сукупна вартість цих товарів не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 євро у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу подорожуючих.
Статтею 31 "Суми в євро" Протоколу 1 встановлено механізм застосування положень статті 22(1)(b) і статті 27(3) цього Протоколу у випадках, коли інвойс на товари надано у національних валютах країн - членів Європейського Союзу:
1. Для застосування положень статті 22(1)(b) і статті 27(3) цього Протоколу у випадках, коли інвойс на товари надано у іншій валюті ніж євро, кожна з зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах країн-членів Європейського Союзу та України, еквівалентні до наведених сум у євро.
2. Положення статті 22(1)(b) або статті 27(3) цього Протоколу застосовуються до партії товару з використанням валюти, яка вказана в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.
3. Використовувані суми в будь-якій національній валюті мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській комісії до 15 жовтня і стають чинними з 1 січня наступного року. Європейська комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.
4. Країна може округлити суми, отримані шляхом перерахунку суми в євро в її національну валюту, до більшого чи меншого цілого числа. Різниця між цим округленим значенням і результатом перерахунку не повинна перевищувати 5 відсотків. Країна може не змінювати еквівалент суми в євро, перерахований у її національну валюту, якщо у встановлений час щорічного узгодження, передбаченого в пункті 3, перерахування цієї суми без округлення призводить до збільшення еквіваленту в національній валюті менше ніж на 15 відсотків. Еквівалент у національній валюті можна не змінювати, якщо перерахування призводить до зменшення його значення.
5. На запит Європейського Союзу або України Підкомітет з Митного Співробітництва має переглядати суми в євро. Під час такого перегляду Підкомітет з Митного Співробітництва має вирішити, чи доцільно зберігати незмінним вплив розглядуваних обмежень. З огляду на це він може ухвалити рішення змінити суми в євро.
ДФС листом від 17.01.2017 N 1015/7/99-99-19-03-02-17 на адресу митниць надіслано інформацію, отриману від Європейського Союзу, про суми в національній валюті країн ЄС, еквівалентні сумам в євро, які застосовуються у 2017 році.
Листом від 28.12.2015 N 4221-06/43739-03 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України поінформувало ДФС, що для розрахунку лімітів вартості, виражених в національній валюті України, необхідно керуватися інформацією, розміщеною на офіційному інтернет-представництві Національного банку України (http://www.bank.gov.ua) у розділі "Офіційний курс гривні до іноземних валют" на будь-яку дату, починаючи з 01.01.96.
У випадку подання декларації інвойс, в якій сукупна вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн - членів Європейського Союзу, для розрахунку сум, виражених у євро, використовується офіційний курс національної валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком, що діє на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення із застосуванням до товарів походженням з країн ЄС тарифної преференції зі сплати ввізного мита, встановленої Угодою.
При цьому з урахуванням пункту 3 статті 31 Протоколу 1 до уваги береться офіційний курс національної валюти України до євро станом на перший робочий день жовтня 2016 року.
Інформація про суми в національній валюті України, еквівалентні сумам в євро, які застосовуються у 2017 році, у табличному вигляді додається.
Додаток: на 1 арк. у 1 прим.
В. о. Голови |
М. В. Продан |
|
Ліміти вартості, виражені в національній валюті України, які застосовуються у 2017 році
Країна |
Національна валюта |
Декларація інвойс |
Особистий багаж подорожуючих |
Малі пакунки |
Україна |
Гривня |
173688,996 грн. |
34737,79 грн. |
14474,083 грн |
17. Лист ДФС «Щодо п’яти взаємопов’язаних питань практичної реалізації принципу "належної обережності" та/або "розумної обачності", а також застосування відповідних положень податкового законодавства» від 31.07.2017 р. № 1435/6/99-99-14-02-02-15-ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула лист ТОВ про надання індивідуальної податкової консультації щодо п’яти взаємопов’язаних питань практичної реалізації принципу "належної обережності" та/або "розумної обачності", а також застосування відповідних положень податкового законодавства, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
У Кодексі відсутнє визначення понять "розумна обачність", "належна обережність" та "податкова благонадійність".
Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одними з принципів підприємницької діяльності, які визначено у частині першій статті 44 ГКУ, є самостійний вибір постачальників та власний комерційний ризик.
Відповідно до частини другої статті 527 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з частиною першою статті 656 ЦКУ предметом договору купівлі- продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до статті 264 ГКУ матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Згідно з частиною першою статті 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Норми Кодексу, що регулюють питання оподаткування податком на додану вартість у взаємовідносинах платників податків при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків), чітко визначають такі обов’язкові умови для:
складання і реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (наявність події з відвантаження товарів/факту постачання послуг) або зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати (авансу) на оплату покупцем товарів/послуг (підпункт "а"/"б" пункту 185.1 статті 185; підпункт "а"/"б" пункту 187.1 статті 187; абзаци перші пунктів 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 Кодексу);
нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг або перерахування йому з банківського рахунку коштів на оплату товарів/послуг (підпункт "а" пункту 198.1, абзаци перший - третій пункту 198.2, абзаци перший - другий пункту 198.3 і абзац третій пункту 198.6 статті 198; абзаци другий - третій пункту 201.10 статті 201 Кодексу).
Вказані вище норми Кодексу свідчать, що податкова накладна буде підставою для нарахування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, за умови якщо:
мала місце господарська операція із постачання товарів/послуг (операція повинна бути реальною);
податкова накладна складена саме тією особою, яка здійснила постачання товарів/послуг.
Відповідно до абзаців першого - другого пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 р. N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), виходячи з норм якого:
операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац восьмий статті 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже виключає можливість відображення у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;
операція з постачання - придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов’язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абзаци п’ятий і одинадцятий статті 1 та частина перша статті 9 Закону);
первинний документ повинен містити обов’язкові реквізити, зокрема зміст та обсяг господарської операції, а також посади, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції й відповідають за її здійснення, правильність оформлення та достовірність (частини друга і восьма статті 9 Закону). Тобто, первинний документ при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків) повинен об’єктивно визначати основні дані щодо взаємопов’язаних двосторонніх (односторонніх - при списанні коштів з банківського рахунка) дій підприємства і його контрагента та осіб, відповідальних за їх вчинення (тобто, мати достовірні дані);
господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (частини п’ята статті 9 Закону).
Отже, за наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг (зокрема, неможливості здійснення постачання ідентифікованого товару у зв’язку із відсутністю факту його придбання та/або виробництва постачальником) або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги (за відсутності будь-яких об’єктивних обставин їх реального постачання у майбутньому), та враховуючи наведені вище норми Кодексу і Закону, є підстави для фіксації в матеріалах контрольних заходів фактів порушення норм:
частин першої і другої статті 9 (з урахуванням абзаців п’ятого і одинадцятого статті 1) Закону - при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта або іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу);
частини п’ятої статті 9 Закону та відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів;
підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185; підпункту "а "/"б" пункту 187.1 статті 187; абзаців перших пунктів 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 Кодексу - при складанні і реєстрації "постачальником" податкової накладної в ЄРПН;
підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту 198.6 статті 198; абзацу другого (у разі реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року - також абзацу третього) пункту 201.10 статті 201 Кодексу при нарахуванні "покупцем" сум ПДВ з їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної і зареєстрованої "постачальником" податкової накладної в ЄРПН.
Податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження "добросовісності" інших платників податків. Водночас підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Кодексу визначено право платника податків на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника без його письмової згоди.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
18. Лист ДФС «Про нарахування пені у разі подання уточнюючої звітності» від 04.08.2017 р. N 1488/6/99-99-12-03-06-15/ІПК
Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України самостійного нарахування платником пені у разі подання до органу ДФС уточнюючої податкової звітності та повідомляє.
Товариство просить роз’яснити який використовується відсоток річних облікової ставки НБУ при самостійному уточненні податкових зобов’язань платником податку, дата виникнення яких: до 01.01.2017 р., після 01.01.2017 р. та з якого дня починає нараховуватись пеня, у разі самостійного нарахування сум грошового зобов’язання платником податку, якщо граничний строк сплати грошового зобов’язання більше 90 днів: з 1-го дня чи з 91-го дня.
Щодо застосування відсотку річних облікової ставки НБУ при самостійному уточненні податкових зобов’язань платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) цей законодавчий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок нарахування пені визначено статтею 129 Кодексу. Так, відповідно до пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається:
при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу);
при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу);
при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу).
Згідно з пунктом 129.3 статті 129 Кодексу нарахування пені закінчується:
у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків (підпункт 129.3.2 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);
у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (підпункт 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Кодексу);
при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (підпункт 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
Частиною першою пункту 129.4 Кодексу визначено, що на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
З урахуванням частини другої пункту 129.4 статті 129 Кодексу на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Вказаний порядок нарахування пені враховує зміни, внесені до Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", що набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Щодо визначення періоду нарахування пені, у разі самостійного нарахування сум грошового зобов’язання платником податків.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. N 1-рп/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі закону, застосування положень статті 129 Кодексу у редакції, яка діє з 01.01.2017 р. застосовується до правовідносин, які виникли з 01.01.2017 р., тобто до відносин коли граничний строк сплати грошового зобов’язання припадає на дату починаючи з 01.01.2017 р.
19. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо продовження чи перенесення на інший період щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності» від 17.07.2017 р. № 1922/0/101-17/284
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або подовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Вимоги до заповнення листка непрацездатності визначені Інструкцією, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406. Обов’язок щодо перевірки правильності заповнення листка непрацездатності покладено на комісії із соціального страхування, створені роботодавцями.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, у разі тимчасової непрацездатності, зумовленої захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків видається листок непрацездатності з обов’язковою позначкою про це в ньому.
Таким чином, виданий працівникові належним чином оформлений листок непрацездатності є підставою для продовження чи перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності.
Відповідно щорічна відпустка працівника не подовжується і не переноситься, якщо вона припала на період непрацездатності, що належним чином не засвідчений (відсутні підписи, печатки і т. ін.).
Мінсоцполітики України інформує та надає у межах своїх повноважень роз’яснення (підпункт 103 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423). Роз’яснення та листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони носять рекомендаційно-інформаційний характер.
Директор Департаменту |
О. Товстенко |
20. Лист ГУ ДФС у Черкаській області «Щодо ведення касових операцій» від 02.08.2017 р. № 1453/ІПК/23-00-14-0714
Згідно з п. 52.5 ст. 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
1. Щодо присутності у роботі медичного закладу ознак наявності двох кас: основної та відокремленої
Згідно преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV, зі змінами та доповненнями, цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних тощо.
Порядок організації роботи каси підприємства та проведення операцій з готівкою на підприємствах встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, зі змінами та доповненнями (далі - Положення N 637).
Відповідно до п. 1.2 Положення N 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Згідно з п. 4.1 Положення N 637 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Отже, кожне підприємство, а також відокремлений підрозділ, що здійснює готівкові розрахунки, повинно мати касу. Каса підприємства може знаходитися в окремому приміщенні або в бухгалтерії, де касир підприємства має проводити операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також облік готівки для її оприбуткування в касовій книзі.
При цьому каса на підприємстві, як правило, одна, а місць розрахунку, обладнаних РРО, може бути багато, а у Вашому випадку РРО знаходиться у реєстратурі підприємства.
Таким чином, у роботі Вашого підприємства наявна ознака однієї каси, що знаходиться у бухгалтерії, де відповідно належним чином повинна вестися одна касова книга для обліку операцій з готівкою в національній валюті.
2. Щодо можливості бухгалтера з касових операцій через різницю у режимі роботи оприбутковувати решту готівки з реєстратури в межах встановленого ліміту та здійснювати записи у касовій книзі на наступний день
Відповідно до пункту 2.6 Положення N 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон N 265/95-ВР), місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Підпунктом 4.3 пункту 4 Положення N 637 передбачено, що якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.
Отже, у випадку якщо на Вашому підприємстві через різницю у режимі роботи бухгалтерії і реєстратури, де застосовується РРО та КОРО, частину готівкової виручки можна зберігати у сейфі за умови його знаходження на місці проведення розрахунків. При цьому сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (у ящику РРО та сейфі) має відповідати сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора та своєчасно і повній сумі оприбутковуватись до зареєстрованої книги ОРО.
Крім того, слід нагадати, що відповідно до п. 6 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 N 547, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Таким чином, з метою уникнення можливого порушення законодавства з питань ведення готівкових операцій та враховуючи режим роботи реєстратури і розпорядок функціонування бухгалтерії Вашого підприємства, слід обумовити таку ситуацію у внутрішньому наказі по підприємству, визначити час робочих змін структурних підрозділів, зазначити, що в сейфі, розміщеному на місці проведення розрахунків, має зберігатися лише виручка від реалізації з використанням РРО, визначити порядок взаємодії підрозділу (реєстратури) із бухгалтерією підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України, та належного забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.
3. Щодо оприбуткування готівки за день у касовій книзі та співпадіння із сумою оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій за умови наявності двох кас з різним режимом роботи
Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 п. 2.6 Положення N 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, за абз. 5 вказаного пункту мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.
Вказаними правовими нормами передбачено два способи оприбуткування готівки у касі підприємства: у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків у разі використання РРО та у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів - за наявності каси.
В розумінні Положення N 637 касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
А відповідно до ст. 2 Закону України N 265/95-ВР та п. 1.2 Положення N 637 КОРО - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Отже, КОРО та касова книга - це різні книги обліку, які відображають різні форми оприбуткування готівки, однак ведення однієї не виключає ведення іншої книги.
Ураховуючи викладене вище, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.
Таким чином, аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону N 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення N 637 свідчить, що Ваше підприємство, яке здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при наданні медичних послуг, має своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання при здійсненні своєї діяльності підпункту 2.6 глави 2 Положення N 637 за рішенням контролюючих органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами абзацу третього частини першої статті 1 Указу N 436/95.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).
21. Лист ГУ ДФС у Полтавській області «З питань порядку заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємця на загальній системі оподаткування» від 03.08.2017 р. № 1458/ІПК/16-31-13-02-21
Головне управління ДФС у області відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), розглянуло звернення з питань порядку заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємця на загальній системі оподаткування та повідомляє наступне.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 встановлений Порядок ведення Книги фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Пунктом 6 Порядку визначено, що у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності" відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
У графі 6 Книги "Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Тобто, фізична особа – підприємець у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності", відображає отриманий дохід за підсумками дня та одночасно у графі 6 суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), дохід від реалізації яких відображено у графі 2 Книги.
Суму витрат підприємець визначає самостійно, виходячи із номенклатури, кількості та ціни придбання реалізованих товарів, по яких надійшла сплата.
Наведені у Вашому листі витрати на оплату товарів для господарської діяльності за вказаний день можуть бути відображені у графі 6 Книги лише при отриманні доходу від їх реалізації.
Одночасно повідомляємо, що відповідно до п. 177.3 ст. 177 ПКУ для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
22. Наказ Державної служби України з питань праці «Про затвердження Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця» від 22.06.2017 № 76
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, що додається.
2. Сектору взаємодії зі ЗМІ (Дронговська О.В.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Держпраці.
3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Голова |
Р. Чернега |
Підготовлено: |
|
Директор департаменту з питань праці |
І.А. Дегнера |
Погоджено: |
|
Заступник Голови |
І.І. Шумелюк |
Заступник начальника управління – начальник відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення |
О.М. Кокоша |
Начальник відділу документального забезпечення та архівної справи Управління документального забезпечення, звернення громадян та доступу до публічної інформації |
М.А. Федоренко |
Головний спеціаліст з питань протидії корупції |
В.О. Гарбар |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної служби
України з питань праці
__ ______ 2017 року № ___
ПОРЯДОК
повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця
1. Цей Порядок визначає процедуру повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі – відвідування).
Інформація про відвідування, що проводяться інспекторами праці реєструються відповідним територіальним органом Держпраці.
Інформація про відвідування, що проводяться інспекторами праці апарату Держпраці – реєструються департаментом з питань праці Держпраці.
Подання інформації про відвідування може подаватись засобами телекомунікаційного зв’язку або шляхом службового листування.
2. Повідомна реєстрація проводиться шляхом внесення Держпраці чи відповідним територіальним органом Держпраці відомостей про інспектора праці, що здійснює відвідування, та об’єкт відвідування до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця (додаток 1) (далі – Реєстр).
3. Після заповнення інформації, внесення якої передбачено формою Реєстру, відвідуванню присвоюється номер, що складається з індексу відповідної області, визначеного згідно з додатком 2 до цього Порядку, та порядкового номеру запису про відвідування, внесеного до Реєстру.
4. Перед присвоєнням відвідуванню номеру, інспектор праці, що реєструє відвідування, повідомляється про наявні у Реєстрі записи щодо відвідувань, проведених упродовж попередніх 12 календарних місяців.
Якщо до Реєстру вноситься запис про інспекційне відвідування роботодавця щодо якого упродовж попередніх 6 календарних місяців здійснювались інспекційні відвідування, керівник територіального органу (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.
Директор Департаменту з питань праці |
І. Дегнера |
Додаток 1
до Порядку повідомної реєстрації інспекційних
відвідувань та рішень інспектора праці
про відвідування роботодавця
Реєстр інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця
Порядковий номер відвідування |
Дата відвідування |
Адреса, за якою планується провести відвідування, назва юридичної чи фізичної особи та код згідно Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань |
П.І.Б. інспектора праці |
Номер посвідчення |
Підстава відвідування |
Обставини, що планується дослідити у ході відвідування |
П.І.Б. уповноваженої особи, що прийняла рішення про доцільність інспекційного відвідування |
П.І.Б. і підпис посадової особи, що внесла запис |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
||||||||
|
Примітки:
1. У полі 3 інформація про назву юридичної або фізичної особи-підприємця, що використовує найману працю зазначається у разі наявності відповідної інформації. Інформація про адресу, за якою здійснюватиметься відвідування зазначається обов'язково.
2. У полі 6 зазначається посилання на абзаци та підпункти пункту 5 або підпункт 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, (далі – Порядок) після чого зазначається детальна інформація про підставу відвідування, у тому числі дата та вхідний номер реєстрації в органі контролю документу, що містить інформацію, яка є підставою для здійснення відвідування.
3. У разі якщо упродовж попередніх 6 календарних місяців, що передують внесенню запису, інспекційні відвідування не здійснювалися, у полі 8 проставляється прочерк.
Додаток 2
До Порядку повідомної реєстрації інспекційних
відвідувань та рішень інспектора
праці про відвідування роботодавця
Назва області |
Індекс |
Вінницька область |
- ВН |
Волинська область |
- ВЛ |
Дніпропетровська область |
- ДН |
Донецька область |
- ДЦ |
Житомирська область |
- ЖТ |
Закарпатська область |
- ЗК |
Запорізька область |
- ЗП |
Івано-Франківська область |
- ІФ |
Київська область |
- КВ |
Кіровоградська область |
- КР |
Луганська область |
- ЛГ |
Львівська область |
- ЛВ |
Миколаївська область |
- МК |
Одеська область |
- ОД |
Полтавська область |
- ПЛ |
Рівненська область |
- РВ |
Сумська область |
- СМ |
Тернопільська область |
- ТР |
Харківська область |
- ХК |
Херсонська область |
- ХС |
Хмельницька область |
- ХМ |
Черкаська область |
- ЧК |
Чернігівська область |
- ЧГ |
Чернівецька область |
- ЧВ |
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!