ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Щодо розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів» від 29.06.2017 р. № 890/6/99-99-12-03-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що вартість товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів, підлягає відображенню у розділі 6 Заяви. У графі 3 розділу 6 Заяви зазначається загальний обсяг операцій з постачання товарів, здійснених сільськогосподарським товаровиробником протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, у графі 4 - обсяг постачання сільськогосподарської продукції (товарів), визначеної у пункті 2.15 статті 2 розділу 1 Закону N 1877, у графі 5 - питома вага (у відсотках) вартості поставленої сільськогосподарської продукції (товарів) у вартості всіх поставлених товарів. У графі 6 розділу 6 Заяви зазначається обсяг операцій з постачання основних засобів, що перебували у складі основних засобів сільськогосподарського товаровиробника не менше 12 послідовних звітних періодів сукупно, у графі 7 - питома вага (у відсотках) вартості таких основних засобів у вартості всіх товарів, поставлених сільськогосподарським товаровиробником за цей період. Оскільки з метою розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів до складу основної діяльності сільськогосподарського товаровиробника не включаються оподатковувані операції з постачання основних засобів, що перебували у складі його основних засобів не менше 12 послідовних звітних періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності (підпункт "б" пункту 161.1 статті 161 Закону N 1877), то графа 5 розділу 6 Заяви розраховується як графа 4/(графа 3 - графа 6) Заяви.
2	Лист ДФС «Про порядок складання податкових накладних/розрахунків коригування та формування податкового кредиту» від 22.06.2017 р. N 783/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що у разі якщо у податковій накладній, складеній платником податку - постачальником товарів/послуг за операцією з постачання таких товарів/послуг і зареєстрованій в ЄРПН, допущено помилку в обов’язковому реквізиті "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг", а саме опис (номенклатура) товарів/послуг не відповідає формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг і така помилка не дає можливості у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, то право на формування податкового кредиту на підставі такої податкової накладної у платника податку - покупця товарів/послуг відсутнє. У разі якщо у податковій накладній, складеній платником податку - постачальником товарів/послуг за операцією з постачання таких товарів/послуг і зареєстрованій в ЄРПН, допущено помилку в обов’язковому реквізиті "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг", але при цьому така помилка не заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, то платник податку - покупець товарів/послуг має можливість включити суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту. Підстави для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року N 190. Такими підставами є: ненадання платником податку письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до контролюючого органу за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V.
3	Лист ДФС «Щодо можливості включення з 01.01.2017 р. підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку, до податкового кредиту сум ПДВ, відображених у податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 днів» від 29.06.2017 р. N 876/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що з 01.01.2017 р. терміни формування податкового кредиту платниками податку визначаються з урахуванням положень пункту 198.6 статті 198 ПКУ (не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), незалежно від того, коли була складена податкова накладна: до 01.01.2017 р. чи після цієї дати, та відбулася чи ні оплата товарів/послуг, при постачанні яких така накладна була складена.
4	Лист ДФС «Щодо порядку визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з постачання майнових прав на нерухоме майно і правильності зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній за такою операцією» від 22.06.2017 р. N 788/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що операція з реалізації майнових прав на нерухоме майно (квартири) для платника ПДВ - постачальника такого майна для цілей оподаткування ПДВ є операцією з першого постачання житла, яка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією платник ПДВ - постачальник нерухомого майна зобов'язаний визначити за правилом "першої події", що сталася раніше: або на дату зарахування від покупця суми попередньої оплати за майнові права або на дату фактичної передачі покупцю майнових прав. Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками (крім показника графи 7, у разі якщо для нього інше передбачено чинним законодавством). У кількісному показнику необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.
5	Лист ДФС «Про порядок зазначення номенклатури товарів, які мають ознаки однорідних та ідентичних» від 29.06.2017 р. N 873/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що номенклатура товарів чи послуг повинна відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів або надання послуг.
6	Лист ДФС «Про сплату податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками» від 29.06.2017 р. № 886/6/99-99-12-03-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що починаючи з 01 січня 2017 року, розрахунки з бюджетом за уточнюючими розрахунками здійснюються з рахунків, відкритих у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА), крім розрахунків, вказаних у п. 87.1 ст. 87 Кодексу. Абзацом першим п. 40 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу визначено, що штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету.
7	Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 4 липня 2017 р. № 485	Затверджено Порядок розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних
8	Лист ДФС «Про порядок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних іншою датою, ніж дата виникнення першої події» від 29.06.2017 р. N 875/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тому складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПКУ та не дає можливості ідентифікувати операції. У разі складання таких податкових накладних постачальником, покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам.
9	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з ліквідації (списання) основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку із пожежею» від 05.07.2017 N 981/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб (у тому числі у зв’язку із пожежею), внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, не буде вважатися для цілей оподаткування ПДВ (у тому числі для нарахування і сплати податкових зобов’язань з ПДВ) постачанням товарів, зокрема, за умови якщо платник податку надасть контролюючому органу відповідний підтверджуючий документ про виникнення таких обставин, наданий платнику податку компетентним органом.
10	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі частини нежитлової будівлі» від 05.07.2017 р. N 988/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що згідно з підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень. Обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (у тому числі операціях, звільнених від оподаткування ПДВ) або не в господарській діяльності такого платника податку незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг та необоротних активів, придбаних до 01 липня 2015 року). У разі повернення нерухомого майна, що перебувало на балансі платника податку у складі основних засобів на праві повного господарського відання, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості такого об'єкта нерухомого майна, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується на суму залишкової вартості такого об'єкта, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ.
В ЧАСТИНІ ЄСВ
11	Лист ДФСУ «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником» 05.07.2017 N 1001/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК	Надано роз’яснення, що з 1 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ
12	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з рентної плати» від 31.05.2017 № 545	Затверджено Зміни до форми Податкової декларації з рентної плати, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 719, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за № 1051/27496 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2016 року № 927)
В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ
13	Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року N 563» 16.06.2017 р. N 583	Внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року N 563 "Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 липня 2015 року за N 785/27230
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
14	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо обчислення середньої зарплати в центрах СССДМ» від 18.05.2017 р. N 1454/0/101-17/28	Надано роз’яснення, що коригування середньої заробітної плати проводиться у зв'язку з підвищенням окладів відповідно до актів законодавства і за умови, що працівник займає одну і ту ж посаду до підвищення окладів та після їх підвищення. Крім того, слід враховувати, що положення зазначеного пункту спрямовані на недопущення зниження середнього заробітку у порівнянні із нарахованою за новими умовами оплати праці заробітною платою працівників, а не на необґрунтоване завищення середньої заробітної плати. Враховуючи, що у працівників Центрів нові умови оплати праці введені у зв'язку зі зміною статусу працівників (скасування статусу посадових осіб органу місцевого самоврядування), зміною структури заробітної плати, вважаємо, що коригування у зазначених працівників не проводиться.
15	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення та форми Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу» від 30.05.2017 № 540	Затверджено: Порядок ведення Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу; форму Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу
16	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій» від 24.05.2017 № 523	Затверджено Порядок ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій
17	Лист ДФС «Щодо права вилучати для знищення первинні фінансові та бухгалтерські документи, строк зберігання яких перевищив 3-річний строк зберігання, і період, за який складені такі первинні документи, був перевірений в ході камеральної перевірки органами ДФС» від 08.06.2017 № 550/6/99-99-14-03-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що більшість видів первинних бухгалтерських документів слід зберігати не менше 3 років та 5 років у тому випадку, якщо такі документи містять інформацію про фінансові операції. По рішенню експертної комісії підприємства ці терміни можуть бути подовжені. Що стосується документів за межами 1095-денного терміну їх зберігання, то відповідно до пункту 102.1 статті 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
18	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо відпустки за ненормований робочий день за неповного робочого часу» від 22.07.2015 р. N 431/13/133-15	Надано роз’яснення, що підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день по кожному виду робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов'язків і обсяг виконаних робіт. У випадку, якщо у зв'язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
19	Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про внесення зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» від 17.05.2017 № 245	Внесено зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 року № 772, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2012 року за № 510/20823
20	Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 10.0.7.2017 року № 61	Внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами)
21	Лист Міністерства соціальної політики України «Про застосування пункту 10 Порядку N 100» від 10.05.2017 р. N 1380/0/101-17/282	Надано роз’яснення, що доплата до розміру мінімальної заробітної плати є обов'язковою виплатою, яка здійснюється згідно із законодавством і відноситься до додаткової заробітної плати. Зазначена доплата враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження. Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) окремим працівникам у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо коригування середньої заробітної плати не провадиться.
22	Наказ Державної служби статистики України «Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 31-авто (квартальна) "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення"» від 14.06.2017 N 137	Затверджено форму державного статистичного спостереження зі статистики транспорту N 31-авто (квартальна) "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення",
23	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо кадрової документації у випадку зміни працівником прізвища, ім'я чи по батькові» від 04.07.2016 N 227/06/186-16	Надано роз’яснення, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
24	Наказ Державної служби статистики України «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 50-сг (річна) "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств"» від 06.06.2017№ 127	Затверджено форму державного статистичного спостереження № 50-сг (річна) "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств"

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. Лист ДФС «Щодо розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів» від 29.06.2017 р. № 890/6/99-99-12-03-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула запит платника щодо розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів при поданні заяви про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації надає у порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) індивідуальну податкову консультацію.

Пунктом 161.2 статті 161 Закону України від 24 червня 2004 року N 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України" (далі - Закон N 1877) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації подає до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника податку на додану вартість заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику.

Форму заяви про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації (форма N 1-РОБД, далі - Заява) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 275, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.02.2017 р. за N 268/30136.

Вартість товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів, підлягає відображенню у розділі 6 Заяви.

У графі 3 розділу 6 Заяви зазначається загальний обсяг операцій з постачання товарів, здійснених сільськогосподарським товаровиробником протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, у графі 4 - обсяг постачання сільськогосподарської продукції (товарів), визначеної у пункті 2.15 статті 2 розділу 1 Закону N 1877, у графі 5 - питома вага (у відсотках) вартості поставленої сільськогосподарської продукції (товарів) у вартості всіх поставлених товарів.

У графі 6 розділу 6 Заяви зазначається обсяг операцій з постачання основних засобів, що перебували у складі основних засобів сільськогосподарського товаровиробника не менше 12 послідовних звітних періодів сукупно, у графі 7 - питома вага (у відсотках) вартості таких основних засобів у вартості всіх товарів, поставлених сільськогосподарським товаровиробником за цей період.

Оскільки з метою розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів до складу основної діяльності сільськогосподарського товаровиробника не включаються оподатковувані операції з постачання основних засобів, що перебували у складі його основних засобів не менше 12 послідовних звітних періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності (підпункт "б" пункту 161.1 статті 161 Закону N 1877), то графа 5 розділу 6 Заяви розраховується як графа 4/(графа 3 - графа 6) Заяви.

2. Лист ДФС «Про порядок складання податкових накладних/розрахунків коригування та формування податкового кредиту» від 22.06.2017 р. N 783/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, у тому числі заповнення обов’язкових реквізитів, і можливості формування податкового кредиту, а також законодавчих підстав для зупинення і відмови у реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перелічені в ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276) (далі - Порядок N 1307).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту. При цьому податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема, одним із таких реквізитів є опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. При цьому реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг).

Таким чином, у разі якщо у податковій накладній, складеній платником податку - постачальником товарів/послуг за операцією з постачання таких товарів/послуг і зареєстрованій в ЄРПН, допущено помилку в обов’язковому реквізиті "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг", а саме опис (номенклатура) товарів/послуг не відповідає формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг і така помилка не дає можливості у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, то право на формування податкового кредиту на підставі такої податкової накладної у платника податку - покупця товарів/послуг відсутнє.

У разі якщо у податковій накладній, складеній платником податку - постачальником товарів/послуг за операцією з постачання таких товарів/послуг і зареєстрованій в ЄРПН, допущено помилку в обов’язковому реквізиті "опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг", але при цьому така помилка не заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, то платник податку - покупець товарів/послуг має можливість включити суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту.

Щодо законодавчих підстав для зупинення і відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу II ПКУ.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної;

б) визначення критерію(-їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

Підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

При цьому повідомляємо, що відповідно до пункту 57 підрозділу 2 розділу XX ПКУ період з 1 квітня 2017 року до 1 липня 2017 року є перехідним періодом, протягом якого процедура, визначена пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ, здійснюється без фактичного зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року N 190. Такими підставами є:

ненадання платником податку письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 розділу V ПКУ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V ПКУ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до контролюючого органу за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V.

3. Лист ДФС «Щодо можливості включення з 01.01.2017 р. підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку, до податкового кредиту сум ПДВ, відображених у податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 днів» від 29.06.2017 р. N 876/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо можливості включення з 01.01.2017 р. підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку, до податкового кредиту сум ПДВ, відображених у податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 днів, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", зокрема, внесено зміни до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, згідно з якими у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Зазначені норми набули чинності 01.01.2017 р.

Таким чином, з 01.01.2017 р. терміни формування податкового кредиту платниками податку визначаються з урахуванням положень пункту 198.6 статті 198 ПКУ (не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних), незалежно від того, коли була складена податкова накладна: до 01.01.2017 р. чи після цієї дати, та відбулася чи ні оплата товарів/послуг, при постачанні яких така накладна була складена.

З метою регулювання питання щодо необхідності внесення відповідних змін до ПКУ стосовно забезпечення стабільного функціонування житлово- комунальної сфери та недопущення суттєвого збільшення податкового боргу з ПДВ платникам податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, ДФС було направлено відповідне звернення до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

На сьогодні до ДФС відповіді від Міністерства фінансів України не надходило.

У зв’язку з цим з порушеного питання пропонуємо звернутися безпосередньо до Міністерства фінансів України.

4. Лист ДФС «Щодо порядку визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з постачання майнових прав на нерухоме майно і правильності зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній за такою операцією» від 22.06.2017 р. N 788/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за операцією з постачання майнових прав на нерухоме майно і правильності зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній за такою операцією та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою і другою статті 656 ЦКУ визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. При цьому предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру таких прав.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, недержавного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України від 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон N 2658).

Статтею 3 Закону N 2658 визначено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Правила визначення дати податкових зобов'язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як зазначено у зверненні, платник податку здійснює будівництво житлових та нежитлових приміщень підрядним способом.

При цьому платник податку укладає з покупцем договір купівлі-продажу майнових прав на житлове та/або нежитлове приміщення.

Покупець зобов’язується прийняти у власність майнові права на житлове та/або нежитлове приміщення після завершення будівництва.

Майнові права на житлове та/або нежитлове приміщення передаються покупцю, шляхом підписання акта прийому-передачі (як сукупності майнових прав). Підписання такого акта здійснюється протягом 30 днів після дати прийняття об'єкта завершеного будівництва в експлуатацію.

Фактична оплата (у повному обсязі) вартості за майнові права на житлове та/або нежитлове приміщення оплати покупцем підтверджується відповідною довідкою про сплату. При цьому така оплата проводиться з розбивкою сум помісячно (терміни: від 3 до 20 місяців).

Отже, у цьому випадку операція з реалізації майнових прав на нерухоме майно (квартири) для платника ПДВ - постачальника такого майна для цілей оподаткування ПДВ є операцією з першого постачання житла, яка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

При цьому податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією платник ПДВ - постачальник нерухомого майна зобов'язаний визначити за правилом "першої події", що сталася раніше: або на дату зарахування від покупця суми попередньої оплати за майнові права або на дату фактичної передачі покупцю майнових прав.

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема такими реквізитами є:

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг);

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом України від 19 вересня 2013 року N 584-VII "Про Митний тариф України".

Коди послуг згідно з ДКПП визначені у ДКПП (ДК 016:2010), затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. N 457.

Водночас підпунктом 2 пункту 16 Порядку N 1307 передбачено, що ДФС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до статті 201 розділу V ПКУ. Довідник умовних кодів товарів, які відсутні в УКТ ЗЕД, розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/288992.htm

Щодо заповнення графи 6 податкової накладної повідомляємо, що до вказаної графи вносяться дані стосовно кількості (об’єму, обсягу) постачання товарів/послуг.

Згідно з пунктом 18 Порядку N 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове -постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 16 Порядку N 1307 у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг, у графі 7- ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, у графі 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (значення графи 10 обраховується шляхом множення значення графи 6 на значення графи 7).

Пунктом 4 Порядку N 1307 встановлено, що усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками (крім показника графи 7, у разі якщо для нього інше передбачено чинним законодавством). У кількісному показнику необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.

5. Лист ДФС «Про порядок зазначення номенклатури товарів, які мають ознаки однорідних та ідентичних» від 29.06.2017 р. N 873/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо надання податкової консультації про порядок зазначення номенклатури товарів, які мають ознаки однорідних та ідентичних, у графі 2 податкової накладної та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема:

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (підпункт "е" пункту 201.1 статті 201 ПКУ);

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію Уфаїни, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду (підпункт "і" пункту 201.1 статті 201 ПКУ).

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 (зі змінами), (далі - Порядок N 1307).

Згідно із пунктом 16 Порядку N 1307 до графи 2 податкової накладної вноситься номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця).

Кількість найменувань поставлених товарів/послуг у одній податковій накладній не може перевищувати 9999 позицій.

До граф 3.1, 3.3 податкової накладної вноситься код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП).

Графи 3.1, 3.3 заповнюються на всіх етапах постачання товарів/послуг:

у разі постачання товару заповнюється графа 3.1, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо);

у разі постачання послуги заповнюється графа 3.3, в якій зазначається код послуги згідно з ДКПП.

Платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

У зв’язку з цим номенклатура товарів чи послуг повинна відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання товарів або надання послуг.

Слід зазначити, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції керівника (власника) підприємств відповідно до чинного законодавства та установчих документів (пункт 2 статті 8 Закону N 996).

Порушене у листі платника питання правомірності відображення в обліку товарів українського походження, які мають ознаки однорідних та ідентичних, однаковий код УКТ ЗЕД та ДСтУ, але найменування яких відрізняється, по одному найменуванню та однорідній групі, за своїм змістом не належить до компетенції ДФС.

Стосовно відображення у графі 2 податкової накладної "Номенклатура товарів/послуг продавця", яку віднесено до складу обов'язкових, найменування товару, який сформовано в обліку підприємства, повідомляємо, що цей реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів, та не повинен містити інших даних.

6. Лист ДФС «Про сплату податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками» від 29.06.2017 р. № 886/6/99-99-12-03-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула запит платника щодо сплати податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками та відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) надає індивідуальну податкову консультацію.

Платник запитує про механізм розрахунку з бюджетом за уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість.

Законом України від 21 грудня 2017 року N 1797 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до ст. 2001 Кодексу, замінивши абзац сьомий трьома абзацами такого змісту:

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:

реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій;

коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах".

Отже, починаючи з 01 січня 2017 року, розрахунки з бюджетом за уточнюючими розрахунками здійснюються з рахунків, відкритих у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА), крім розрахунків, вказаних у п. 87.1 ст. 87 Кодексу.

Щодо питання застосування штрафних санкцій за несвоєчасне зарахування податкового зобов’язання за уточнюючими розрахунками з ПДВ до бюджету повідомляємо, що абзацом першим п. 40 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу визначено, що штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету.

7. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 4 липня 2017 р. № 485

Відповідно до підпункту 56.23.2 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що додається.

Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 липня 2017 р. № 485

ПОРЯДОК
розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної
служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

1. Цей Порядок визначає процедуру розгляду скарг на рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — комісія ДФС).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (далі — Кодекс), інших нормативно-правових актах.

3. Розгляд скарги на рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг (далі — комісія з питань розгляду скарг), яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

4. Положення про комісію з питань розгляду скарг та її склад затверджуються Головою ДФС.

5. Скарги подаються платником податку на додану вартість (далі — платник податку) до ДФС протягом 10 календарних днів після отримання ним рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — рішення комісія ДФС). У разі коли останній день строку, зазначеного у цьому пункті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Строк подання скарги може бути продовженим за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 Кодексу.

6. Не підлягають адміністративному оскарженню рішення комісії ДФС, які оскаржені платником податку в судовому порядку.

7. Скарга складається виключно у письмовій формі та подається платником податку особисто або через свого уповноваженого представника безпосередньо до ДФС або надсилається поштовим відправленням.

Така скарга у день її надходження реєструється ДФС відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

ДФС не може відмовити платнику податку у реєстрації скарги.

8. Датою подання платником податку скарги є:

у разі подання скарги безпосередньо до ДФС — дата фактичного надходження скарги до ДФС (дата проставлення відмітки про надходження скарги службою діловодства ДФС);

у разі надсилання скарги поштовим відправленням — дата отримання відділенням поштового зв’язку від платника податку поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює встановлення дати отримання відділенням поштового зв’язку скарги, днем подання скарги вважається день проставлення відмітки про надходження скарги службою діловодства ДФС.

9. Скарга повинна містити:

найменування або прізвище, ім’я, по батькові платника податку, який подає скаргу, його податкову адресу;

податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб —підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);

реквізити оскаржуваного рішення комісії ДФС;

інформацію про причини незгоди платника податку з рішенням комісії ДФС;

відомості про оскарження рішення комісії ДФС до суду;

вимоги платника податку, який подає скаргу;

адресу, на яку необхідно надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги.

10. Платник податку може додавати до скарги пояснення та копії документів, завірені у встановленому порядку, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації.

11. Скарга підписується особисто платником податку, який її подає, або його уповноваженим представником. Якщо скарга підписується уповноваженим представником платника податку, до неї додаються оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.

12. За результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

13. За результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії ДФС;

залишає скаргу без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

14. Скарга залишається без розгляду у разі, коли до прийняття рішення комісії з питань розгляду скарг від платника податку, який її подав, до комісії з питань розгляду скарг надійшла заява про відмову від скарги.

Про залишення скарги без розгляду комісія з питань розгляду скарг повідомляє платнику податків у письмовій формі із зазначенням причин у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

15. Рішення комісії з питань розгляду скарг надсилається на адресу, зазначену платником податку у скарзі, а у разі її відсутності — на податкову адресу платника податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.

16. Якщо вмотивоване рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

17. Рішення комісії з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

18. Задоволення скарги є підставою для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, зазначених у скарзі, з урахуванням вимог пункту 2001.3 статті 200 Кодексу.

19. Скарга, документи, подані під час її розгляду, документи, отримані комісією з питань розгляду скарг, а також рішення, прийняте за результатом її розгляду, зберігаються у ДФС відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

8. Лист ДФС «Про порядок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних іншою датою, ніж дата виникнення першої події» від 29.06.2017 р. N 875/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо надання податкової консультації про порядок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних іншою датою, ніж дата виникнення першої події, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від (далі - ПКУ), повідомляє.

При цьому пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Водночас згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Враховуючи зазначене, податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тому складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПКУ та не дає можливості ідентифікувати операції.

У разі складання таких податкових накладних постачальником, покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам.

Таким чином, оскільки постачальник виписав податкові накладні не на дату першої події (дата оплати 02.12.2016), а 09.12.2016 на суму 90000,0 грн. та 20.12.2016 на суму 90000,0 грн., платник не має право суми ПДВ, зазначені в цих податкових накладних, віднести до податкового кредиту, оскільки перша подія відбулася 02.12.2016.

9. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з ліквідації (списання) основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку із пожежею» від 05.07.2017 N 981/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з ліквідації (списання) основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку із пожежею та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому документами про знищення, зруйнування розібрання, викрадення або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням для цілей застосування платником податку пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ при списанні необоротних активів (основних засобів), внаслідок їх ліквідації (знищення, зруйнування, розібрання, викрадення або перетворення) можуть бути, але не виключно:

акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2030 що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи. У тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий.

сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору);

дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України;

заява про кримінальне правопорушення, зареєстрована у єдиному реєстрі досудових розслідувань, у разі викрадення основних засобів.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено статтею 187 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб (у тому числі у зв’язку із пожежею), внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, не буде вважатися для цілей оподаткування ПДВ (у тому числі для нарахування і сплати податкових зобов’язань з ПДВ) постачанням товарів, зокрема, за умови якщо платник податку надасть контролюючому органу відповідний підтверджуючий документ про виникнення таких обставин, наданий платнику податку компетентним органом.

10. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі частини нежитлової будівлі» від 05.07.2017 р. N 988/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі частини нежитлової будівлі та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Щодо порядку оподаткування ПДВ

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ безоплатно надані товари, роботи, послуги:

товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

При цьому норми підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Отже, застосування норм підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ можливе за умови одночасного виконання таких вимог:

передача повинна здійснюватися на безоплатній основі;

операція повинна здійснюватися між двома платниками ПДВ або між двома юридичними особами;

передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність;

операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Поряд з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в неоподатковуваних операціях або в операціях., що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов'язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (у тому числі операціях, звільнених від оподаткування ПДВ) або не в господарській діяльності такого платника податку незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг та необоротних активів, придбаних до 01 липня 2015 року).

Щодо порядку оподаткування податком на прибуток підприємств

Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог статті 138 розділу III ПКУ.

Згідно з пунктами 138.1, 138.2 статті 138 розділу III ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Отже, у разі повернення нерухомого майна, що перебувало на балансі платника податку у складі основних засобів на праві повного господарського відання, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості такого об'єкта нерухомого майна, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується на суму залишкової вартості такого об'єкта, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ.

В ЧАСТИНІ ЄСВ

11. Лист ДФСУ «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником» 05.07.2017 N 1001/Г/99-99-13-02-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є найманим працівником та повідомляє.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами.

Крім того, згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Платники єдиного внесоку зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону N 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону N 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. відповідно до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Облік платників єдиного внеску передбачено ст. 5 Закону N 2464.

Зокрема, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року N 755-VII "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою N 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. N 1162.

Враховуючи викладене, з 1 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ

12. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з рентної плати» від 31.05.2017 № 545

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
21 червня 2017 р.
за № 778/30646

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до форми Податкової декларації з рентної плати, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 719, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за № 1051/27496 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2016 року № 927) (далі - Зміни), що додаються.

2. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 4 Змін, затверджених пунктом 1 цього наказу, який набирає чинності з 01 січня 2018 року.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

Міністр

О. Данилюк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
31.05.2017 № 545

ЗМІНИ
до форми Податкової декларації з рентної плати

1. Додаток 1 викласти в такій редакції:

"	Додаток 1 до Податкової декларації з рентної плати

РОЗРАХУНОК
з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин".

2. У додатках 2, 2 -1:

1) у рядках 7.4 слово "гірничодобувного" замінити словом "гірничого";

2) у рядках 8.5 слова "регламентуючим документом" замінити словами "документом, що регламентує властивості продукції";

3) у примітках 23 слова та цифри "129.1.2 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу" замінити словами та цифрами "129.1.3 пункту 129.1 та абзацу другого пункту 129.4 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу".

3. У примітці 14 до додатка 3, примітках 15 до додатків 4, 41 слова та цифри "129.1.2 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу" замінити словами та цифрами "129.1.3 пункту 129.1 та абзацу другого пункту 129.4 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу".

4. У додатку 5:

1) примітки 13, 14 викласти в такій редакції:

"13

Первинними водокористувачами зазначається обсяг використаної води в межах установленого річного ліміту згідно з отриманим дозвільним документом, який враховується при визначенні податкового зобов’язання з початку року, м-3.

Первинними водокористувачами зазначається обсяг використаної понад установлений річний ліміт води згідно з отриманим дозвільним документом, який враховується при визначенні податкового зобов’язання з початку року, м-3.";

2) у примітці 20 слова та цифри "129.1.2 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу" замінити словами та цифрами "129.1.3 пункту 129.1 та абзацу другого пункту 129.4 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу".

5. У примітці 15 до додатка 6, примітці 16 до додатка 7, примітках 14 до додатків 8, 9, примітках 15 до додатків 10, 101, примітці 18 до додатка 11, примітці 16 до додатка 111 слова та цифри "129.1.2 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу" замінити словами та цифрами "129.1.3 пункту 129.1 та абзацу другого пункту 129.4 статті 129 глави 12 розділу ІІ Кодексу".

6. У додатку 15 слова та цифри "11.00 Стільниковий радіозв’язок" замінити словами та цифрами

"11.00	Стільниковий радіозв’язок:
11.01	від 300-791 МГц
11.02	від 821-832 МГц
11.03	від 862-880 МГц
11.04	від 915-925 МГц
11.05	від 960-1710 МГц
11.06	від 1785-1805 МГц
11.07	від 1880-1920 МГц
11.08	від 1980-2110 МГц
11.09	від 2170-2200 МГц
11.10	від 791-821 МГц
11.11	від 832-862 МГц
11.12	від 880-915 МГц
11.13	від 925-960 МГц
11.14	від 1710-1785 МГц
11.15	від 1805-1880 МГц
11.16	від 1920-1980 МГц
11.17	від 2110-2170 МГц
11.18	від 2300-2400 МГц
11.19	від 2500-2690 МГц".
В. о. директора Департаментуподаткової політики		В.П. Овчаренко

В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ

13. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року N 563» 16.06.2017 р. N 583

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
30 червня 2017 р. за N 809/30677

Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року N 563

З метою реалізації положень підпунктів 267.6.3, 267.6.6, 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 розділу XII Податкового кодексу України, Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" та відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,

НАКАЗУЮ:

1. Внести до наказу Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року N 563 "Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 липня 2015 року за N 785/27230 (далі - наказ), такі зміни:

1) заголовок наказу викласти в такій редакції:

"Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку та справляння транспортного податку";

2) пункт 1 після слів "для розрахунку" доповнити словами "та справляння";

3) форму відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку за місцем реєстрації об’єкта оподаткування (форма Л), затверджену наказом, викласти в новій редакції, що додається.

2. Департаменту податкової політики Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

О. Данилюк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
16.06.2015 р. N 563
(у редакції наказу
Міністерства фінансів України
16.06.2017 р. N 583)

ВІДОМОСТІ,
необхідні для розрахунку та справляння транспортного податку за місцем реєстрації об’єкта оподаткування
(форма Л)

станом на "___" ____________ 20__ року

______________________________________ (повне найменування органу, що здійснив державну реєстрацію легкового автомобіля)		Державна фіскальна служба України
____________________________________________________________________________________________________________________________________________ (місцезнаходження, телефон)		____________________________________________________________________________________ __________________________________________(поштовий індекс, місцезнаходження)
№ з/п	Назва реквізитів
Щодо власника легкового автомобіля – фізичної особи
1	Прізвище
2	Ім’я
3	По батькові
4	Реєстраційний номер облікової картки платника податків*
5	Серія (за наявності) та номер паспорта фізичної особи
6	Місце проживання фізичної особи (згідно з документами, до яких вносяться відомості про місце проживання / перебування особи)
7	Дата народження
Щодо власника легкового автомобіля – юридичної особи
8	Повне найменування юридичної особи згідно з реєстраційними документами
9	Код за ЄДРПОУ
10	Місцезнаходження юридичної особи
Щодо зареєстрованих та/або знятих з реєстрації легкових автомобілів
11	VIN (міжнародний ідентифікаційний номер транспортного засобу)
12	Номерний знак легкового автомобіля
13	Марка, модель
14	Рік випуску легкового автомобіля
15	№ кузова легкового автомобіля
16	№ шасі легкового автомобіля
17	Об’єм циліндрів двигуна (см 3)
18	Тип пального
19	Дата здійснення державної реєстрації / перереєстрації у разі зміни власника / зняття з обліку легкового автомобіля
20	Номер територіального сервісного центру МВС або назва підрозділу МВС, який здійснив реєстрацію транспортного засобу
21	Назва технологічної операції щодо державної реєстрації / перереєстрації у разі зміни власника / зняття з обліку легкового автомобіля
22	Назва документа, що є підставою для державної реєстрації / перереєстрації у разі зміни власника / зняття з обліку легкового автомобіля (довідка-рахунок, договір купівлі-продажу, митна декларація тощо)
23	Серія та номер документа, що є підставою для державної реєстрації / перереєстрації у разі зміни власника / зняття з обліку легкового автомобіля (довідка-рахунок, договір купівлі-продажу, митна декларація тощо)

_______________________
* Фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, цю графу не заповнюють.

В. о. директораДепартаменту податковоїполітики

В. П. Овчаренко

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

14. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо обчислення середньої зарплати в центрах СССДМ» від 18.05.2017 р. N 1454/0/101-17/28

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист та повідомляє.

Із прийняттям Закону України "Про державну службу" відбулось скасування статусу посадових осіб органу місцевого самоврядування для працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центр).

Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

У такому випадку до трудових книжок працівників вносять лише запис щодо реорганізації підприємства, установи, організації (пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. N 58).

Оскільки відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі реорганізації дія трудового договору продовжується, то обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток у цьому випадку проводиться з урахуванням пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (далі - Порядок), а саме, виходячи із нарахованої працівникам заробітної плати за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Якщо працівниками відпрацьовано менше 12 календарних місяців, то обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Що стосується застосування абзаців сьомого та восьмого пункту 2 Порядку, то зазначеними абзацами чітко визначено, що вони застосовуються у випадках зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства.

Щодо застосування пункту 10 Порядку, то ним визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Основною умовою для проведення коригування в установах, організаціях бюджетної сфери та органах виконавчої влади та місцевого самоврядування є підвищення окладів відповідно до актів законодавства.

Коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

У разі зміни посадового окладу (тарифної ставки) працівникові у зв'язку з переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Враховуючи зазначене, коригування середньої заробітної плати проводиться у зв'язку з підвищенням окладів відповідно до актів законодавства і за умови, що працівник займає одну і ту ж посаду до підвищення окладів та після їх підвищення.

Крім того, слід враховувати, що положення зазначеного пункту спрямовані на недопущення зниження середнього заробітку у порівнянні із нарахованою за новими умовами оплати праці заробітною платою працівників, а не на необґрунтоване завищення середньої заробітної плати.

Враховуючи, що у працівників Центрів нові умови оплати праці введені у зв'язку зі зміною статусу працівників (скасування статусу посадових осіб органу місцевого самоврядування), зміною структури заробітної плати, вважаємо, що коригування у зазначених працівників не проводиться.

Директор Департаменту

О. Товстенко

15. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення та форми Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу» від 30.05.2017 № 540

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
21 червня 2017 р.
за № 782/30650

Про затвердження Порядку ведення та форми Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу

Відповідно до пункту 100.10 статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок ведення Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу;

форму Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу.

2. Державній фіскальній службі України забезпечити протягом 120 днів розробку власного програмного забезпечення для виконання вимог цього наказу.

3. Департаменту прогнозування доходів бюджету та методології бухгалтерського обліку (Романюк Ю.П.) в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня, що настає за днем його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в. о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

Міністр

О. Данилюк

	ЗАТВЕРДЖЕНО Hаказ Міністерства фінансів України 30.05.2017 № 540
	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 2017 р. за № 782/30650

ПОРЯДОК
ведення Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу

1. Цей Порядок розроблено відповідно до пункту 100.10 статті 100 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Цей Порядок визначає процедуру внесення інформації до Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу (далі - Реєстр заяв), систему обліку інформації про заяви та інші документи, пов’язані з наданням розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, та механізм ведення такого Реєстру заяв.

2. Занесення даних до Реєстру заяв забезпечується контролюючим органом, у якому обліковуються грошові зобов’язання чи податковий борг платника податків або до якого подано заяву про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу (далі - заява).

3. За кожною із отриманих заяв до Реєстру заяв вносяться дані, визначені Податковим кодексом України, згідно із формою Реєстру заяв, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2017 року № 540.

4. Операційний день для отримання заяв дорівнює робочому часу робочого дня контролюючого органу.

Інформація про заяви, отримані протягом операційного дня, що підтверджується відміткою контролюючого органу, вноситься до Реєстру заяв протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

У разі надходження заяви до контролюючого органу після завершення операційного дня інформація про таку заяву вноситься до Реєстру заяв протягом наступного операційного дня.

5. Контролюючі органи забезпечують своєчасне внесення інформації до Реєстру заяв протягом двох робочих днів з дня прийняття або отримання рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу та/або укладення відповідного договору з платником податків. Інформація, що вноситься до Реєстру заяв, відображається датою, зазначеною у відповідному документі.

6. Реєстр заяв розміщується на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

Реєстр заяв ведеться у відкритому доступі.

Інформація у Реєстрі заяв оновлюється щодня в міру надходження.

Держателем Реєстру заяв є Державна фіскальна служба України.

В. о. директора Департаменту прогнозування доходів бюджету та методології бухгалтерського обліку

Л.В. Гапоненко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
30.05.2017 № 540
(форма)

РЕЄСТР
заяв про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу

В. о. директора Департаменту прогнозування доходів бюджету та методології бухгалтерського обліку

Л.В. Гапоненко

16. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій» від 24.05.2017 № 523

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
09 червня 2017 р.
за № 719/30587

Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій

Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, що додається.

2. Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат Міністерства фінансів України (Авраменко С.Г.) в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Державній фіскальній службі України забезпечити внесення змін до власного програмного забезпечення для виконання вимог цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

Міністр	О. Данилюк
		ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України 24.05.2017 № 523

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
09 червня 2017 р.
за № 719/30587

ПОРЯДОК
ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій

1. Цей Порядок, розроблений відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), визначає порядок ведення та форму єдиної бази індивідуальних податкових консультацій (далі - Реєстр).

2. Дія цього Порядку поширюється на індивідуальні податкові консультації (далі - ІПК), надані в письмовій формі.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених в Кодексі.

4. Держателем Реєстру є ДФС, яка забезпечує його ведення.

Реєстр ведеться державною мовою та розміщується на офіційному веб-сайті ДФС.

5. Реєстр є електронною базою даних.

6. Програмне забезпечення Реєстру має забезпечувати:

автоматизацію процесу внесення відомостей про ІПК до Реєстру;

внесення відомостей про ІПК в електронній формі та створення їх електронного архіву з можливістю перегляду ІПК у форматі PDF;

виконання в повному обсязі функцій адміністратора Реєстру (накопичення, аналіз, актуалізація та обробка даних тощо);

проведення інших дій, визначених цим Порядком.

7. Усі ІПК підлягають обов’язковій реєстрації в Реєстрі та розміщенню на офіційному веб-сайті ДФС і повинні містити:

назву "Податкова консультація";

дату реєстрації;

реєстраційний номер у Реєстрі;

опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків;

обґрунтування застосування норм законодавства;

висновок з питань практичного використання норм законодавства, зазначених в ІПК.

Реєстр складається із розділів, які дають змогу здійснювати пошук ІПК за реєстраційним номером, датою, стислим змістом питань (ключові слова), номером судової справи (за наявності) та органом, що надав таку консультацію.

8. ІПК реєструються в Реєстрі, розміщуються відповідальним за його ведення структурним підрозділом ДФС на офіційному веб-сайті ДФС у знеособленому вигляді та не повинні містити:

найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб), або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

податкову адресу платника податків.

Реєстрація ІПК в Реєстрі здійснюється засобами автоматизованої системи документообігу ДФС шляхом присвоєння відповідного реєстраційного номера, який починається із цифр та містить літери "ІПК". Нумерація Реєстру починається з 1 і далі у порядку зростання.

Відомості про ІПК вносяться до Реєстру на підставі рішення ДФС, прийнятого відповідно до пункту 52.5 статті 52 Кодексу.

9. Інформація в ІПК має бути актуальною, якісно підготовленою і змістовною та не повинна містити персональних даних, даних з обмеженим доступом, неперевірених або неузгоджених відомостей.

У разі скасування ІПК у судовому порядку така консультація підлягає виключенню з Реєстру та заміні на нову ІПК, що надана з урахуванням висновків суду, у строки, визначені пунктом 53.2 статті 53 Кодексу, з відміткою про те, що нова ІПК надана на підставі рішення суду.

10. Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов’язані надіслати ДФС ІПК протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання ІПК, для розгляду питання щодо внесення відомостей про таку консультацію до Реєстру, про що повідомляють платника податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

11. Рішення про внесення або відмову у внесенні ІПК контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів до Реєстру приймається ДФС у межах строків, визначених Кодексом.

12. ДФС забезпечує вільний, цілодобовий і безоплатний доступ до відомостей, що містяться в Реєстрі.

13. До впровадження програмного забезпечення, яке дає змогу здійснювати перегляд ІПК у форматі PDF, Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті ДФС і періодично оновлюється.

В.о. директора Департаменту моніторингу баз даних та верифікації виплат

С. Авраменко

17. Лист ДФС «Щодо права вилучати для знищення первинні фінансові та бухгалтерські документи, строк зберігання яких перевищив 3-річний строк зберігання, і період, за який складені такі первинні документи, був перевірений в ході камеральної перевірки органами ДФС» від 08.06.2017 № 550/6/99-99-14-03-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист ………. від …… № ……… про надання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі щодо права вилучати для знищення первинні фінансові та бухгалтерські документи, строк зберігання яких перевищив 3-річний строк зберігання, і період, за який складені такі первинні документи, був перевірений в ході камеральної перевірки органами ДФС (вх. ДФС № ……. від ………….), та повідомляє таке.

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У пункті 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зазначено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від
16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, пунктом 6.1. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі – Положення № 88), зазначено, що первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву.

Згідно з пунктом 6.6. Положення № 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Терміни зберігання документів передбачені пунктом 44.3 статті 44 Кодексу та Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 (далі – Перелік).

Перелічені в зазначеному Переліку терміни зберігання документів є мінімальними. Більшість видів первинних бухгалтерських документів слід зберігати не менше 3 років та 5 років у тому випадку, якщо такі документи містять інформацію про фінансові операції. По рішенню експертної комісії підприємства ці терміни можуть бути подовжені.

Що стосується документів за межами 1095-денного терміну їх зберігання, то відповідно до пункту 102.1 статті 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому у випадках, визначених пунктом 102.2 статті 102 Кодексу, грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 Кодексу.

При цьому, відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Кодексу дані податкової декларації повинні бути підтверджені первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок, підстави та особливості проведення контролюючими органами перевірок платників податків встановлені главою 8 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто такі перевірки здійснюються на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, без перевірки регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, зазначаємо, що відповідно до пункту 1 Положення
про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами), Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Що стосується реєстраційного номеру індивідуальної податкової консультації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, то таким номером є реєстраційний номер цього листа.

18. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо відпустки за ненормований робочий день за неповного робочого часу» від 22.07.2015 р. N 431/13/133-15

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто Ваше звернення і повідомляється.

Згідно з пунктом другим частини першої ст. 8 Закону України "Про відпустки" щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Список професій і посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки в межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.

Міністерством праці та соціальної політики України розроблено і наказом від 10.10.97 р. N 7 (зі змінами від 05.02.98 р. N 18) затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі - Рекомендації).

Згідно з п. 2 Рекомендацій ненормований робочий день не рекомендується застосовувати для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Пунктом 5 Рекомендацій також визначено, що ненормований робочий день може застосовуватись у першу чергу для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі. При роботі з неповним робочим днем його тривалість чітко визначена (певна кількість годин на день).

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій).

У разі коли працівник систематично залучається до роботи понад встановлену тривалість робочого часу, перепрацьовані години можна кваліфікувати як надурочні, що підлягатимуть подвійній оплаті за ст. 106 КЗпП.

Таким чином, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день по кожному виду робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов'язків і обсяг виконаних робіт.

У випадку, якщо у зв'язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Крім того, рекомендації Мінсоцполітики не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативно-правовими актами. Чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Заступник директораДепартаменту - начальник відділу

А. Литвин

19. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про внесення зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» від 17.05.2017 № 245

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

13 червня 2017 р.

за № 731/30599

Про внесення зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва

Відповідно до підпункту 291.5-1.2 пункту 291.5-1 статті 291, абзацу четвертого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства

НАКАЗУЮ:

1. У графі 2 пункту 1 Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 року № 772, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2012 року за № 510/20823 (зі змінами), слова "готової продукції) та від надання супутніх послуг" замінити словами та цифрами "готової продукції, а також за винятком електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлювальних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання) та від надання супутніх послуг".

2. Департаменту фінансово-кредитної політики забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Перший заступник Міністра

М. Мартинюк

20. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 10.0.7.2017 року № 61

Відповідно до статті 99 Конституції України, статей 6, 7, 7 -1, 15, 25, 30, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", статей 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та з метою вдосконалення порядку проведення деяких валютних операцій Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Унести до пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) такі зміни:

1) у підпункті 1:

абзаци четвертий та п'ятий викласти в такій редакції:

"погашення кредитів/позик уповноваженим банком-позичальником;

погашення кредитів/позик на користь іноземного банку-кредитора;";

абзац шостий виключити.

У зв'язку з цим абзаци сьомий - одинадцятий уважати відповідно абзацами шостим - десятим;

в абзаці сьомому слова "(далі в цьому абзаці - МФО)" замінити словами та цифрами "(далі в підпункті 1 пункту 6 цієї постанови - МФО)";

абзац десятий викласти в такій редакції:

"погашення кредитів/позик резидентом-позичальником на користь нерезидента-кредитора, якщо МФО є учасником (акціонером) такого резидента-позичальника та/або нерезидента-кредитора;";

2) доповнити пункт новим підпунктом такого змісту:

"25) дозволити уповноваженому банку-позичальнику повертати нерезиденту-кредитору кошти за кредитом/позикою в іноземній валюті (з урахуванням процентів та інших платежів, установлених відповідним кредитним договором/договором позики) безпосередньо на інвестиційний рахунок такого нерезидента-кредитора за умови подальшого використання цих коштів на збільшення капіталу цього уповноваженого банку.".

2. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) після офіційного опублікування довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України - до відома їх клієнтів.

3. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, та діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.

В.о. Голови

Я.В. Смолій

21. Лист Міністерства соціальної політики України «Про застосування пункту 10 Порядку N 100» від 10.05.2017 р. N 1380/0/101-17/282

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (далі - Порядок), і повідомляє.

Згідно з пунктом 10 Порядку у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок, посадових окладів.

Тобто умовою для проведення коригування є підвищення окладів, яке відбулося у розрахунковому періоді або в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

Компенсація за невикористану відпустку - це виплата, яка проводиться у розмірі середньої заробітної плати, а не є збереженням середнього заробітку, тому основною умовою для її коригування є підвищення посадових окладів у розрахунковому періоді.

Виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, встановлені пунктом 3 Порядку. До таких виплат належать: тарифна ставка (оклад), доплати і надбавки, премії, які мають постійний характер, одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, індексація тощо.

Вичерпний перелік виплат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визначений пунктом 4 Порядку. До таких виплат належать, як правило, одноразові виплати.

Доплата до розміру мінімальної заробітної плати є обов'язковою виплатою, яка здійснюється згідно із законодавством і відноситься до додаткової заробітної плати. Зазначена доплата враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження.

У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) окремим працівникам у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Директор Департаменту

О. Товстенко

22. Наказ Державної служби статистики України «Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 31-авто (квартальна) "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення"» від 14.06.2017 N 137

Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику" та пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року N 481, враховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики транспорту й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити форму державного статистичного спостереження зі статистики транспорту N 31-авто (квартальна) "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення", що додається, та ввести її у дію, починаючи зі звіту за I квартал 2018 року.

2. Поширити форму державного статистичного спостереження, затверджену цим наказом, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, основним або одним з видів економічної діяльності яких є комерційні вантажні й (або) пасажирські автоперевезення.

3. Департаменту статистики послуг (Кармазіна О. О.) здійснювати методологічне керівництво щодо збирання і опрацювання даних за формою державного статистичного спостереження, затвердженою цим наказом.

4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формою державного статистичного спостереження, затвердженою цим наказом.

5. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 лютого 2018 року наказ Держстату від 07 листопада 2014 року N 327 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 31-авто (квартальна) "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення" (зі змінами).

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Іщенка А. В.

Голова

І. Є. Вернер

23. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо кадрової документації у випадку зміни працівником прізвища, ім'я чи по батькові» від 04.07.2016 N 227/06/186-16

Юридичним департаментом Міністерства соціальної політики розглянуто лист '…' і в межах компетенції повідомляється таке.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 '…' (далі - Інструкція), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Пунктом 2.13 Інструкції встановлено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Іншого Інструкцією не передбачено.

Вважаємо, що у наведеному випадку доцільно внести відповідні зміни до кадрової документації, застосувавши аналогію правових норм.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

Директор Юридичного департаменту

О. Туліна

24. Наказ Державної служби статистики України «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 50-сг (річна) "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств"» від 06.06.2017№ 127

Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, ураховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державного статистичного спостереження щодо основних економічних показників роботи сільськогосподарських підприємств із питань сільського господарства й отримання повної, всебічної та об’єктивної статистичної інформації

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити форму державного статистичного спостереження № 50-сг (річна) "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств", що додається, та ввести її в дію, починаючи зі звіту за 2017 рік.

2. Поширити форму державного статистичного спостереження, затверджену цим наказом, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

3. Департаменту статистики сільського господарства та навколишнього середовища (Прокопенко О. М.) здійснювати методологічне керівництво щодо збирання й опрацювання даних за формою державного статистичного спостереження, затвердженою цим наказом.

5. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 січня 2018 року наказ Державної служби статистики України від 27 листопада 2015 року № 346 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань сільського господарства" у частині форми державного статистичного спостереження № 50-сг (річна) "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств".

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Іщенка А. В.

Голова

І. Є. Вернер

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!

Останні блоги:

Онлайн курс "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК 2022: ПОГЛИБЛЕНИЙ КУРС З АКЦЕНТОМ НА ПСБО ТА ПКУ" (старт з 4 серпня 2022 р.)

ЗАПРОШУЄМО ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ, БУХГАЛТЕРІВ, ВНУТРІШНІХ АУДИТОРІВ, АУДИТОРІВ НА ОНЛАЙН...

Вебінар 26.07.2022 р. «ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА І ПІВРІЧЧЯ 2022 Р.: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ В УМОВАХ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ»

ЗАПРОШУЄМО КЕРІВНИКІВ, ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ НА ВЕБІНАР: В ВПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИ...

Підписатися на розсилку актуальних новин