ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення коду послуги у разі його відсутності у Державному класифікаторі продукції та послуг з метою заповнення податкової накладної» від 10.05.2017 № 117/6/99-95-42-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що чином з метою заповнення коду послуги у графі 3.3 податкової накладної потрібно зазначити відповідний код послуги у форматі не менше 4-х знаків, наприклад, 02.40. Якщо платник ПДВ зазначає повністю код послуги, то графа 3.3 повинна містити відповідне позначення у форматі наприклад, 02.40.10-00.00. З питання правильності визначення кодів згідно з ДКПП пропонуємо звертатись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 26 квітня 2017 р. № 341	Внесено  зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 31; 2015 р., № 9, ст. 235)
3	Лист ДФС «Щодо порядку визначення кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП) і порядку зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній» від 18.05.2017 р. № 272/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг та енергоносіїв з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює відшкодування (компенсацію) орендодавцю витрат на їх оплату, то в договорі оренди визначається порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та енергоносіїв та їх оплати (відшкодування, компенсації). У випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування. Разом з цим повідомляємо, що відшкодування (компенсація) витрат за споживання електроенергії, природного газу, включаючи витрати на його транспортування, обслуговування газової мережі та водопостачання за своєю суттю є відшкодуванням (компенсацією) окремих елементів витрат, з яких складається вартість послуги з оренди майна. Таким чином, відшкодування (компенсація) таких витрат є оплатою частини вартості послуги з оренди майна. Щодо правильності заповнення граф 4 та 5 - "одиниця виміру товарів/послуг" податкової накладної повідомляємо, що відповідно до підпункту 3 пункту 16 Порядку N 1307 зазначені графи заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі - КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної: у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО. У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у графі 4 вказується "грн.". У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах; у графі 5 - код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО. У разі якщо у графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня у КСПОВО, графа 5 не заповнюється.
4	Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів» від 05.05.2017 N 87/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що до загального обсягу операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, яка оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, включається сума різниці між ціною придбання таких товарів та фактичною ціною їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	Лист ДФС «Щодо порядку застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ» від 24.04.2017 р. № 8543/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що згідно з умовами договору використання програмної продукції (оновлених версій ПЗ) обмежено функціональним призначенням такої програмної продукції та її відтворення обмежено кількістю копій, необхідних для такого використання, а також не дозволено передачу програмної продукції (оновлених версій ПЗ) третім особам (використання "кінцевими споживачами"), то платіж, отриманий постачальником програмної продукції (оновлених версій ПЗ) від АТ як винагорода за надання права на використання такої програмної продукції, не вважатиметься роялті, а є оплатою АТ вартості поставленої йому програмної продукції (оновлених версій ПЗ), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ при здійсненні операції з реорганізації юридичної особи - платника ПДВ шляхом поділу» від 22.05.2017 р. № 293/6/99-99-15-03-02-15/ІПК	Надано роз’яснення, що , у платника ПДВ, що реорганізується, зокрема, шляхом поділу відповідно до закону, не виникає обов’язку щодо визначення і нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 184.7 статті 184, підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ за придбаними та/або виготовленими товарами/послугами, необоротними активами, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, незалежно від того, чи перебуває правонаступник у статусі платника ПДВ, чи ні. Додатково інформуємо, що згідно з пунктом 198.7 статті 198 розділу V ПКУ сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, зокрема, шляхом поділу підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства. Таке перенесення здійснюється у разі, якщо сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
7	Лист ДФС «Щодо порядку заповнення додатка 9 до податкової декларації з ПДВ і порядку визначення суми бюджетної дотації» від 24.05.2017 р. № 338/6/99-99-12-02-01-15/ІПК	Надано роз’яснення, що значення рядка 11 податкової декларації з ПДВ не враховується у розрахунку позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону N 1877, протягом звітного (податкового) періоду таблиці 1 додатка 9 до податкової декларації з ПДВ. Зважаючи на методику розрахунку розміру бюджетної дотації, сума бюджетної дотації, яка підлягає виплаті сільськогосподарському товаровиробнику за звітний (податковий) період, не може перевищувати суму ПДВ до сплати до державного бюджету, задекларовану таким сільськогосподарським товаровиробником в податковій декларації з ПДВ за такий звітний (податковий) період. Сільськогосподарські товаровиробники, які станом на 31 грудня 2016 року не були внесені до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Кодексу, не мають права на отримання бюджетної дотації за результатами діяльності у лютому 2017 року.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПДФО
8	Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження, не повернутої у встановлений строк у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю такого платника» від 13.05.2017 р. № 175/5/99-99-13-02-03-16/ІПК	Надано роз’яснення, що положеннями пп. "а" пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не передбачено перенесення терміну подання працівником Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та повернення суми надміру витрачених коштів, отриманих таким працівником на відрядження, у разі його тимчасової непрацездатності. Отже, сума надміру витрачених коштів, неповернутих працівником у встановлені законодавством строки, включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ КОРИСТУВАННЯ ВОДИ
9	Лист ДФС ГУ ДФС у Хмельницькій області «стосовно рентної плати за спеціальне використання води» від від 18.05.2017 р. № 254/ІПК/22-01-12-03-28	Надано роз’яснення, що оскільки, зазначені Товариством при державній реєстрації суб'єкта господарювання види економічної діяльності - "Виготовлення виробів з бетону для будівництва" (23.61 Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, далі - Класифікатор), "Виробництво керамічних плиток і плит" (23.31 Класифікатора), "Будівництво житлових і нежитлових будівель" (41.20 Класифікатора), "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування" (56.10 Класифікатора), передбачають використання обсягів води не тільки для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб; то Товариство має декларувати свої податкові зобов'язання з Рентної плати за обсяги води, що використана ним на інші, ніж задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб цілі.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ДЛЯ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН
10	Лист ДФС «Стосовно визначення об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин» від 28.04.2017 № 9418/6/99-99-12-03-04-15	Надано роз’яснення, що об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин для Товариства є обсяг неагломерованого залізорудного концентрату. Відповідно базою оподаткування цією платою для неагломерованого залізорудного концентрату є: у разі його реалізації – вартість, обчислена за більшою величиною: за фактичною ціною або за розрахунковою вартістю такого концентрату; у разі відсутності його реалізації – розрахункова вартість такого концентрату.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
11	Лист ДФС «Щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 16.05.2017 № 203/6/99-99-12-02-03-15/ІПК	Надано роз’яснення, що з 1 січня 2017 року при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації визначається з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік - 100 відс., 2016 рік - 112,4 відсотка, тобто у 2017 році до нормативної грошової оцінки земельних ділянок застосовується коефіцієнт 1,124. Поряд з цим повідомляємо, що у 2016 році при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації визначався з урахуванням значення індексу   Лист є індивуальною податковою консультацією споживчих цін за 2015 рік - 100 відс. та становив - 1,00.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМК МАЙНО
12	Лист ДФС «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»  від 13.05.2017 № 11897/7/99-99-12-02-03-17		Державна фіскальна служба України, надала методичні рекомендації щодо заповнення Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408, зареєстованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за № 479/26924, у разі виникнення необхідності уточнення задекларованих податкових зобов’язань.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
13	Лист ДФС «Щодо віднесення природного газу (метану), який класифікується за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, до пального та необхідності зазначення коду УКТ ЗЕД пального у розрахункових документах.»  від 18.05.2017 №245/6/99-99-14-05-01-14/ІПК		Надано роз’яснення, що стиснений природний газ (метан), який класифікується за кодом  2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, не належить до підакцизних товарів (продукції). Товариство не зобов’язане при здійсненні продажу зазначеного продукту через АГНКС вказувати код його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, як вимагають зміни до Закону № 265.   Лист є індивуальною податковою консультацією
14	Лист ДФС від 16.05.2017 №205/Б/99-99-14-05-01-14/ІПК		Надано роз’яснення, що при роздрібній торгівлі мобільними телефонами, які були у використанні, фізичним особам – підприємцям – платникам єдиного податку необхідно проводити розрахункові операції із застосуванням переведеного у фіскальний режим РРО.   Лист є індивуальною податковою консультацією
15	Лист ДФС від 16.05.2017 №206/Ч/99-99-14-05-01-14/ІПК		Надано роз’яснення, що   якщо на господарському об’єкті фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку одночасно реалізуються як товари, продаж яких має здійснюватись із обов’язковим застосування РРО, так і будь-які інші товари, то належним чином зареєстрований та переведений у фіскальний режим РРО повинен застосовуватись при продажу всіх наявних на господарському об’єкті товарів.   Лист є індивуальною податковою консультацією
16	Постанова Кабінету міністрів «Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі» від 24 травня 2017 р. № 363		Затверджено Порядок подання органу ліцензування документів в електронній формі Визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 561 "Про затвердження Порядку подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видачі ним документів в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 69, ст. 2331).
17	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» від 24 травня 2017 р. № 362		Внесено зміни до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3045)
18	Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 25.05.2017 № 41		Внесено зміни до: Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 1998 року за № 231/2671 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484 Постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України"
19	Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю)» від 24 травня 2017 р. № 350		Затверджено Порядок здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю)
20	Лист ДФС «Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб» від 05.05.2017 N 11356/7/99-99-14-03-03-17		Надано роз’яснення, що у випадках подання у періоді, що підлягає перевірці, платником податків уточнюючих розрахунків за податкові періоди, граничні терміни визначення податкових зобов’язань за якими, станом на дату початку перевірки минули, можливість проведення перевірок таких уточнюючих розрахунків та податкових декларацій передбачено абзацом другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (у т.ч. від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При плануванні, організації, проведенні перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов’язань слід звернути увагу на деякі виключення щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 Кодексу: наявні обставини, передбачені п. 102.2 ст. 102 Кодексу, у т.ч. якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання; перевірки щодо дотримання законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (частина шістнадцята ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"); перевірки, які проводяться згідно з судовими рішеннями суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними справами (за період, зазначений у рішенні). У цьому випадку під час проведення контрольно-перевірочної роботи слід користуватись листом ДФС від 17.02.2017 р. N 3999/7/99-99-14-05-02-17. У разі проведення перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, а також визначення за їх результатами суми грошових зобов’язань платника податків у випадках, коли Кодексом не передбачено подання декларації, застосування строків давності повинно здійснюватись з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).
21	Наказ Міністерства соціальної політики України «Про визнання такими, що не застосовуються на території України, деяких нормативно-правових актів СРСР» від 10.04.2017 № 592		Визнати такими, що не застосовуються на території України, нормативно-правові акти СРСР згідно з переліком нормативно-правових актів СРСР, визнаних такими, що не застосовуються на території України
22	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 17 травня 2017 р. № 334		Внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636)
23	Постанова Кабінету міністрів «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» від 29 березня 2017 р. № 348		Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. 2. Ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу. 3. Покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).
24	Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами» від 14.04.2017  № 572		Затверджено Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами
25	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 18 травня 2017 р. № 335		Внесено зміни до: Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. № 966 “Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму” Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2006 р. № 1361 “Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів” Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1172 “Про введення посад державних інспекторів з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі та умови оплати їх праці” Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831 “Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження” Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2008 р. № 939 “Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери” Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 290 “Про умови оплати праці працівників Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим” Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 482 “Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету” Порядку залучення тимчасового персоналу до виконання робіт з підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення його результатів та оплати праці такого персоналу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 р. № 1225 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 524 “Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 р. № 552 “Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень” Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 848 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. № 903 “Деякі питання Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами” Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 185 Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 587 Порядку оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 687 “Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди” Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 460 “Про умови оплати праці працівників Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ” Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643
26	Лист ДФС «Чи зобов’язаний суб’єкт господарювання, у разі застосування POS-терміналу використовувати реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при проведенні розрахунків платіжними картками?» від 17.05.2017 р. № 219/6/99-99-14-05-01-15/ІПК		Надано роз’яснення, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при проведенні розрахунків за готівкові кошти та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), зобов’язані застосовувати РРО з обов’язковою видачею особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документа.   Лист є індивуальною податковою консультацією
27	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593» від 18 травня 2017 р. № 339		Внесено змінидо постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593 "Деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань"

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. Лист ДФС «Про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення коду послуги у разі його відсутності у Державному класифікаторі продукції та послуг з метою заповнення податкової накладної» від 10.05.2017 № 117/6/99-95-42-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення коду послуги у разі його відсутності у Державному класифікаторі продукції та послуг (далі - ДКПП) з метою заповнення податкової накладної та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. "і" п. 201.1 ст. 201 Кодексу при складанні податкової накладної з 01 січня 2017 року запроваджено заповнення коду послуги згідно з ДКПП.

Ведення ДКПП здійснює Державне підприємство "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" Держспоживстандарту України. При визначенні коду послуги потрібно користуватись Класифікатором ДК 016:2010.

ДКПП складається з трьох блоків, перший з яких є блоком ідентифікації, який побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Розподіл секцій на розділи, групи, класи, категорії, підкатегорії, позиції, типи й підтипи позначено цифровими кодами.

Загальна структура цифрових кодів для утворення класифікаційних угруповань у ДКПП відповідає такій схемі:

XX - розділ

ХХ.Х - група

ХХ.ХХ - клас

ХХ.ХХ.Х - категорія

ХХ.ХХ.ХХ - підкатегорія

ХХ.ХХ.ХХ-ХХ - позиція

ХХ.ХХ.ХХ-ХХ.Х - тип

ХХ.ХХ.ХХ-ХХ.ХХ - підтип. Наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 р. за N 269/30137, та який набрав чинності з 01 березня 2017 року, зокрема внесено зміни до форми податкової накладної (викладено в новій редакції) та порядку її заповнення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267 із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 1307).

Відповідно до пп. 2 п. 16 Порядку N 1307 дані щодо коду послуги згідно з ДКПП вносяться до графи 3.3 податкової накладної.

Графа 3.3 заповнюється на всіх етапах постачання послуг.

Платники податку, зокрема мають право зазначати код послуги згідно з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду.

Таким чином з метою заповнення коду послуги у графі 3.3 податкової накладної потрібно зазначити відповідний код послуги у форматі не менше 4-х знаків, наприклад, 02.40. Якщо платник ПДВ зазначає повністю код послуги, то графа 3.3 повинна містити відповідне позначення у форматі наприклад, 02.40.10-00.00.

З питання правильності визначення кодів згідно з ДКПП пропонуємо звертатись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

 

2. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 26 квітня 2017 р. № 341

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Внести зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 31; 2015 р., № 9, ст. 235), виклавши його у редакції, що додається.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 29 грудня 2010 р. № 1246

(у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 26 квітня 2017 р. № 341)

ПОРЯДОК

ведення Єдиного реєстру податкових накладних

1. Цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі — Реєстр).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

податкова накладна — електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі — платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі — Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) — електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

операційний день — частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі, Законах України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг".

3. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

4. До Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 Кодексу (далі — комісія), прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

5. Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

6. Розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 р. та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування.

7. Отримувач (покупець) — платник податку має право звіряти дані отриманих податкової накладної та/або розрахунку коригування на відповідність даним Реєстру.

8. Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) — платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

9. За операціями з постачання послуг нерезидентом податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються зареєстрованим на території України отримувачем (покупцем) — платником податку таких послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) до податкової накладної, складеної на отримувача (покупця) — платника податку, підлягає реєстрації:

постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних і вартісних показників у підсумку не змінює суми такої компенсації;

отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг на користь їх постачальника (продавця), для чого постачальник (продавець) надсилає складений розрахунок коригування отримувачу (покупцю).

Розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 р., а також до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) — платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складення таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації постачальником (продавцем), крім розрахунків коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю) (зменшення податкового зобов’язання постачальника (продавця) та податкового кредиту отримувача (покупця), складених після 1 липня 2015 р. до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 р. на отримувача (покупця) — платника податку, які підлягають реєстрації таким отримувачем (покупцем).

10. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку:

електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера);

електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Постачальник (продавець), що є фізичною особою — підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку:

електронний цифровий підпис фізичної особи — підприємця;

електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Після складення отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента податкової накладної у випадках, визначених Кодексом, накладення електронного цифрового підпису здійснюється у порядку, передбаченому для постачальника (продавця).

Після складення розрахунку коригування, що підлягає реєстрації отримувачем (покупцем), та накладення на нього постачальником (продавцем) електронного цифрового підпису відповідно до абзаців першого — шостого цього пункту такий розрахунок коригування надсилається для реєстрації отримувачу (покупцю), який накладає на нього власний електронний цифровий підпис у порядку, передбаченому для постачальника (продавця).

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає органу ДФС за основним місцем обліку (або за неосновним місцем обліку — для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку:

електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування;

електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки платника податку (у разі наявності).

11. Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

12. Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

13. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі — квитанція).

14. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

15. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

16. Якщо платником податку надіслано для реєстрації кілька примірників однієї податкової накладної та/або розрахунку коригування, зареєстрованими вважаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, відомості яких внесені до Реєстру, та платнику податку надіслана відповідна квитанція.

17. У разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначенихпідпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) — платнику податку.

18. На момент прийняття відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Кодексу комісією рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого).

За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням комісії.

Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких комісією прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) — платнику податку.

19. Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

20. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

21. З метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) з дотриманням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг".

22. Після складення запиту на нього накладається електронний цифровий підпис у порядку, передбаченому для накладення електронного цифрового підпису на податкову накладну. Платник податку надсилає запит за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем до ДФС.

23. Після отримання запиту в автоматизованому режимі ДФС здійснюється пошук зазначених у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та формування відповідного повідомлення.

24. Не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту, платнику податку надсилається повідомлення в електронній формі та податкова накладна та/або розрахунок коригування відповідно до запиту.

25. Платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

________

Примітка. Протягом перехідного періоду, встановленого пунктом 57 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, процедури, визначені пунктами 17—19 цього Порядку, здійснюються без фактичного зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

 

3. Лист ДФС «Щодо порядку визначення кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП) і порядку зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній» від 18.05.2017 р. № 272/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку визначення кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП) і порядку зазначення обов’язкових реквізитів у податковій накладній та повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267, зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276 (далі - Порядок N 1307).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ, зокрема такими реквізитами є:

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (реквізит має відповідати формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких товарів/послуг);

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з ДКПП; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Щодо правильності заповнення граф 4 та 5 - "одиниця виміру товарів/послуг" податкової накладної повідомляємо, що відповідно до підпункту 3 пункту 16 Порядку N 1307 зазначені графи заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі - КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної:

у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у графі 4 вказується "грн.".

У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах;

у графі 5 - код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО.

У разі якщо у графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня у КСПОВО, графа 5 не заповнюється.

Роз’яснення щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з відшкодування (компенсації) орендарем сум вартості комунальних послуг та енергоносіїв орендодавцю надано ДФС листом від 04.08.2016 р. N 26595/7/99-99- 15-03-02-17, який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою: www.sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanu­vartist/listi-dps/262166.html.

Зокрема, зазначено, якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг та енергоносіїв з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює відшкодування (компенсацію) орендодавцю витрат на їх оплату, то в договорі оренди визначається порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та енергоносіїв та їх оплати (відшкодування, компенсації).

У випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування.

Разом з цим повідомляємо, що відшкодування (компенсація) витрат за споживання електроенергії, природного газу, включаючи витрати на його транспортування, обслуговування газової мережі та водопостачання за своєю суттю є відшкодуванням (компенсацією) окремих елементів витрат, з яких складається вартість послуги з оренди майна. Таким чином, відшкодування (компенсація) таких витрат є оплатою частини вартості послуги з оренди майна.

Додатково інформуємо, що роз’яснення щодо особливостей складання і реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, починаючи з 1 січня 2017 року, надано ДФС листами від 20.01.2017 р. N 1312/7/99-99-15-03-02-17 і від 10.03.2017 р. N 5953/7/99-99-15-03-02-17, які розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за адресою:

http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanuvartist/listi-dps/282632.html;

http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanu-vartist/listi-dps/288747.html.

Вказані листи підприємства можуть використовувати у своїй діяльності.

З питання визначення кодів послуг згідно з ДКПП платник податку, у разі необхідності, може звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

 

4. Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів» від 05.05.2017 N 87/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ при здійсненні платником ПДВ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ціною нижчою ціни придбання таких товарів та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а", "б" і "г" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи зі звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Разом з тим висновки судових органів касаційної інстанції щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, викладені у відповідних судових рішеннях, які набрали законної сили, свідчать, що до таких операцій застосовується нульова ставка, незалежно від співвідношення ціни придбання товарів та фактичної ціни їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.

З огляду на викладене та враховуючи висновки судових органів касаційної інстанції до загального обсягу операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, яка оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, включається сума різниці між ціною придбання таких товарів та фактичною ціною їх вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту.

 

5. Лист ДФС «Щодо порядку застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ» від 24.04.2017 р. № 8543/6/99-99-15-03-02-15

 

ДФС розглянула звернення АТ щодо порядку застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного п. 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, та, керуючись ст. 52 розділу II ПКУ, повідомляє.

Згідно з умовами договору на постачання оновлених версій програмного забезпечення (далі - ПЗ), доданого до звернення, покупцю за договором передаються невиключні майнові права на використання оновлених версій ПЗ. При цьому покупець не має права передавати оновлені версії ПЗ відповідно до договору третім особам.

Передача майнових прав здійснюється відповідно до ліцензійних договорів. Статтею 1109 ЦКУ визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та іншого закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 розділу I ПКУ). Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на територію України та з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., запроваджено пільговий режим оподаткування ПДВ, згідно з яким звільняються від оподаткування податком операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.

Операція з отримання програмної продукції (ПЗ) від нерезидента, а також з подальшого її постачання від резидента резиденту звільняється від оподаткування, як це передбачено п. 261підрозділу 2 розділу XX ПКУ. Зазначене детально роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції, яка затверджена наказом Міндоходів від 07.10.2013 р. N 536.

Згідно з пп. 196.1.6 ст. 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті в грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому пп. 14.1.225 ст. 14 ПКУ визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, в користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Оскільки згідно з умовами договору використання програмної продукції (оновлених версій ПЗ) обмежено функціональним призначенням такої програмної продукції та її відтворення обмежено кількістю копій, необхідних для такого використання, а також не дозволено передачу програмної продукції (оновлених версій ПЗ) третім особам (використання "кінцевими споживачами"), то платіж, отриманий постачальником програмної продукції (оновлених версій ПЗ) від АТ як винагорода за надання права на використання такої програмної продукції, не вважатиметься роялті, а є оплатою АТ вартості поставленої йому програмної продукції (оновлених версій ПЗ), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

В. о. Голови

М. Продан

 

6. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ при здійсненні операції з реорганізації юридичної особи - платника ПДВ шляхом поділу» від 22.05.2017 р. № 293/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ при здійсненні операції з реорганізації юридичної особи - платника ПДВ шляхом поділу та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до підпункту 196.1.7 статті 196 розділу V ПКУ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 - 184 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233.

Згідно з підпунктом "б" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ реєстрація платника податку діє до дати анулювання його реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених ПКУ.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Підпунктом "а" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ визначено, що у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. При цьому правила статті 199 розділу V ПКУ не застосовуються, зокрема, у разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ (пункт 199.6 статті 199 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, у платника ПДВ, що реорганізується, зокрема, шляхом поділу відповідно до закону, не виникає обов’язку щодо визначення і нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 184.7 статті 184, підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ за придбаними та/або виготовленими товарами/послугами, необоротними активами, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, незалежно від того, чи перебуває правонаступник у статусі платника ПДВ, чи ні.

Додатково інформуємо, що згідно з пунктом 198.7 статті 198 розділу V ПКУ сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, зокрема, шляхом поділу підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства. Таке перенесення здійснюється у разі, якщо сума від'ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

 

7. Лист ДФС «Щодо порядку заповнення додатка 9 до податкової декларації з ПДВ і порядку визначення суми бюджетної дотації» від 24.05.2017 р. № 338/6/99-99-12-02-01-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку заповнення додатка 9 до податкової декларації з ПДВ і порядку визначення суми бюджетної дотації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пунктом 51 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено, що з 1 січня 2017 року до 1 січня 2022 року платники - сільськогосподарські товаровиробники, внесені до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України від 24 червня 2004 року N 1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України" (далі - Закон N 1877), у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, подають податкову декларацію з податку на додану вартість з додатком, у якому зазначають розрахунок податкових зобов'язань позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду з цього податку за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161Закону N 1877, протягом звітного (податкового) періоду, а також розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців).

З метою реалізації пункту 51 підрозділу 2 розділу XX Кодексу додаток 9 до податкової декларації з ПДВ, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, наказом Міністерства фінансів України 23.02.2017 N 276 доповнено таблицею 1 "Розрахунок податкових зобов'язань позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", протягом звітного (податкового) періоду", в якій відображається:

у рядку 1 - сума податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону N 1877.

Значення рядка 1 дорівнює сумі значень рядка "у т. ч. за операціями, визначеними статтею 161Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 5 таблиці 1 додатка 1 до податкової декларації з ПДВ та рядка "за операціями, визначеними статтею 161Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 6 таблиці 1 додатка 5 до податкової декларації з ПДВ;

у рядку 2 - сума податкового кредиту звітного (податкового) періоду за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону N 1877.

Значення рядка 2 дорівнює сумі значень рядка "у т. ч. за операціями, визначеними статтею 161Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 5 таблиці 2 додатка 1 до податкової декларації з ПДВ, рядка "у т. ч. за операціями, визначеними статтею 161Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 6 таблиці 2 додатка 1 до податкової декларації з ПДВ, рядка "за операціями, визначеними статтею 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 7 таблиці 2 додатка 5 до податкової декларації з ПДВ та рядка "за операціями, визначеними статтею 161 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" колонки 8 таблиці 2 додатка 5 до податкової декларації з ПДВ;

у рядку 3 - позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону N 1877 (рядок 1 - рядок 2).

Отже, значення рядка 11 податкової декларації з ПДВ не враховується у розрахунку позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за результатами діяльності за операціями, визначеними статтею 161 Закону N 1877, протягом звітного (податкового) періоду таблиці 1 додатка 9 до податкової декларації з ПДВ.

Щодо можливого перевищення суми бюджетної дотації над сумою ПДВ до сплати до державного бюджету за звітний (податковий) період

Порядок розрахунку розміру бюджетної дотації сільськогосподарським товаровиробникам визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2017 року N 83 "Про затвердження Порядку розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році" (далі - Порядок N 83).

Відповідно до пункту 5 Порядку N 83 бюджетна дотація виплачується товаровиробникам щомісяця з урахуванням вартості реалізованої продукції та вимог пункту 4 цього Порядку пропорційно частці сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість за визначеними видами діяльності в загальній сумі сплати податку на додану вартість за умови, що такі товаровиробники не мають податкового боргу з податку на додану вартість на наступний день після граничного строку сплати такого податку за звітний період, за який надається бюджетна дотація.

Отже, зважаючи на методику розрахунку розміру бюджетної дотації, сума бюджетної дотації, яка підлягає виплаті сільськогосподарському товаровиробнику за звітний (податковий) період, не може перевищувати суму ПДВ до сплати до державного бюджету, задекларовану таким сільськогосподарським товаровиробником в податковій декларації з ПДВ за такий звітний (податковий) період.

Щодо права сільськогосподарського товаровиробника на отримання бюджетної дотації за результатами діяльності у лютому 2017 року

Порядок виплати бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції за результатами діяльності у лютому 2017 року затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року N 178 (далі - Порядок N 178).

Порядком N 178 визначено, що бюджетна дотація для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції за результатами діяльності у лютому 2017 року надається сільськогосподарським товаровиробникам, які в установленому порядку подали до 1 квітня 2017 року заяви про внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації за встановленою Міністерством фінансів України формою з обов'язковим зазначенням реквізитів поточних банківських рахунків для перерахування бюджетної дотації та які станом на 31 грудня 2016 року були внесені до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Кодексу і станом на 1 березня 2017 року зареєстровані як платники податку на додану вартість та провадили види діяльності, визначені у пункті 161.3 статті 161 Закону N 1877.

Отже, сільськогосподарські товаровиробники, які станом на 31 грудня 2016 року не були внесені до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Кодексу, не мають права на отримання бюджетної дотації за результатами діяльності у лютому 2017 року.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

8. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження, не повернутої у встановлений строк у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю такого платника» від 13.05.2017 р. № 175/5/99-99-13-02-03-16/ІПК

 

Державна фіскальна служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження, не повернутої у встановлений строк у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю такого платника і в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих таким платником на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до пп. "а" пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Разом з тим відповідно до п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Враховуючи викладене, положеннями пп. "а" пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не передбачено перенесення терміну подання працівником Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та повернення суми надміру витрачених коштів, отриманих таким працівником на відрядження, у разі його тимчасової непрацездатності.

Отже, сума надміру витрачених коштів, неповернутих працівником у встановлені законодавством строки, включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ КОРИСТУВАННЯ ВОДИ

 

9. Лист ДФС ГУ ДФС у Хмельницькій області «стосовно рентної плати за спеціальне використання води» від від 18.05.2017 р. № 254/ІПК/22-01-12-03-28

 

Головне управління ДФС на звернення Товариства щодо надання податкової консультації стосовно рентної плати за спеціальне використання води (далі - Рентна плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє наступне.

Товариство повідомило, що використовує обсяги води, отримані в результаті укладення договору надання послуги з централізованого водопостачання. При цьому Товариство, посилаючись на норму п. 255.2 ст. 255 Кодексу, щодо звільнення від оподаткування Рентною платою суб'єктів, які використовують обсяги води для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, просить підтвердити, неналежність його до категорії платників Рентної плати.

Натомість, оскільки, зазначені Товариством при державній реєстрації суб'єкта господарювання види економічної діяльності - "Виготовлення виробів з бетону для будівництва" (23.61 Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, далі - Класифікатор), "Виробництво керамічних плиток і плит" (23.31 Класифікатора), "Будівництво житлових і нежитлових будівель" (41.20 Класифікатора), "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування" (56.10 Класифікатора), передбачають використання обсягів води не тільки для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб; то Товариство має декларувати свої податкові зобов'язання з Рентної плати за обсяги води, що використана ним на інші, ніж задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб цілі.

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ ДЛЯ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН

 

10. Лист ДФС «Стосовно визначення об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин» від 28.04.2017 № 9418/6/99-99-12-03-04-15

 

Державна фіскальна служба України на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 у справі № 804/5808/15, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі № 804/5808/15, ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/39931/15 щодо визнання недійсною індивідуальної податкової консультації Товариству стосовно визначення об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин від 09.04.2015 № 7577/6/99-99-15-04-01-15, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію.

Поняття, правила та положення, установлені Кодексом, застосовуються виключно для регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів (п. 5.1 ст. 5 Кодексу).

Господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу IX «Рентна плата» Кодексу – діяльність, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин (п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Згідно з п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до первинної переробки (збагачення) мінеральної сировини як виду господарської діяльності гірничодобувного підприємства включаються сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушка, класифікація (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури).

Разом з тим у 2015 році уточнено визначення первинної переробки, наведене у п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу шляхом виключення окремих технологічних операцій. Зокрема, зазначено, що виключенню підлягають операції з «агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію, та збагачення фізико-хімічними методами», що, власне, й було зазначено в рішенні Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/39931/15.

Технологічні операції з агломерації/грудкування руди з термічною обробкою – операції, спрямовані на підготовку продукції гірничих підприємств відповідно до вимог перевізників та металургійних підприємств.

Щодо виключення із первинної переробки технологічних операцій «збагачення фізико-хімічними методами», то необхідно звернути увагу, що технологічні операції із «збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури)» належать до переліку операцій первинної переробки.

Враховуючи викладене, до операцій, що виключені із первинної переробки, необхідно відносити технологічні операції збагачення фізико-хімічними методами, що призводять до якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури. Для руд заліза такий вид збагачення відбувається під час випалу піритових колчеданових руд із вмістом заліза 46,7 відс. до 72,4 відс., які на території України не зареєстровані як балансові запаси.

Товариство має спеціальні дозволи на користування надрами для видобування залізистих кварцитів як бідних руд заліза, що вимагають збагачення та які використовують у металургії для отримання чорних металів (п.п. 4.1.4 п. 4.1 розд. 4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому), затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 18.10.2002 № 155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2002 за № 881/7169, далі – Інструкція).

Для об’єктів надр, на яких господарську діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин здійснює Товариство, мінеральна форма залізних руд представлена магнетитом – основним компонентом руд залізистих кварцитів, що є відмінною від мінеральної форми колчеданових руд.

Залізисті кварцити – породи, що майже на 50 відс. складені основною мінеральною формою магнетитом. При цьому розмір кристалів магнетиту, які не зрощені з іншими мінеральними формами, складає 63 мікрометри, а для окремих руд – 22 мікрометри.

Таким чином, при підготовці до операцій з класифікації (сортування) руд заліза, маса гірської породи, що подрібнена до уламків розмірами до 1000 мм в результаті вибухових робіт під час добування залізної руди, піддається технологічним операціям первинної переробки, що включають операції збирання, дроблення або мелення, які забезпечують виокремлення мінеральної форми магнетиту із мінеральних агрегатів зростання з іншими мінеральними формами.

Класифікація – процес поділу (сепарації) подрібнених матеріалів у рідкому або повітряному середовищі на основі відмінності в швидкостях падіння (осідання) частинок різного розміру, форми і щільності. Мета – отримання продуктів різного гранулометричного складу та щільності. Класифікацію застосовують у гірській промисловості, переважно для руд чорних і кольорових металів, вугілля тощо, для забезпечення оптимальної крупності продуктів при подальшій обробці, в тому числі перед гравітаційною сепарацією та (або) флотацією.

Класифікація (сортування) може мати різні методи поділу мінералів за фізичними властивостями: міцність, форма, щільність, магнітна сприйнятливість, електропровідність, змочуваність, адсорбційна здатність, поверхнева активність, але без зміни їх агрегатно-фазового стану, хімічного складу, кристалохімічної структури мінеральних фаз.

Результатом виконання операцій з класифікації (сортування) подрібнених руд заліза із застосуванням одного або кількох із вказаних методів є продукція, яка характеризується вмістом заліза в інтервалі 65 – 70 відс. та майже повністю складається із магнетиту – основної мінеральної фази руд заліза.

Способи сортування визначаються під час технологічних досліджень у рамках геологічного вивчення і залежать від мінерального складу руд, їхніх текстурно-структурних особливостей, а також характеру нерудних мінералів і фізико-механічних властивостей руд. Магнетитові руди сортуються магнітним способом. Застосування сухої і мокрої магнітної сепарації для збагачення магнетитових руд забезпечує одержання кондиційних концентратів навіть при порівняно низькому вмісті заліза в руді. У разі наявності в рудах у промисловій кількості гематиту поряд з магнетитом можуть застосовуватися магнітно- флотаційний (для тонковкраплених руд) чи магнітно-гравітаційний (для крупновкраплених руд) способи сортування. Схеми сортування магнетитових кварцитів включають подрібнення, розмелювання й сепарацію у слабкому магнітному полі (п.п. 4.1.5 п. 4.1 розд. 4 Інструкції).

Номенклатурою продукції промисловості, затвердженою наказом Державної служби статистики України від 05.12.2014 № 382 «Про внесення змін до Номенклатури продукції промисловості (НПП), затвердженої наказом Державної служби статистики України від 17 грудня 2012 року № 520 (зі змінами)», для проведення державних статистичних спостережень зі статистики промисловості у секції В «Продукція добувної промисловості і розроблення кар’єрів» у розділі 07 «Руди металеві» у підрозділі 07.10.10 «Руди залізні» виділяють код 07.10.10.00 «Руди та концентрати залізні (крім піриту випаленого (залізорудного колчедану))», який містить такі підкоди:

07.10.10.00.31 Руди залізні неагломеровані;

07.10.10.00.32 Концентрати залізорудні неагломеровані.

Відповідно до затверджених способів сортування руди залізні неагломеровані, які потребують збагачення, піддаються первинній переробці до концентратів залізорудних неагломерованих.

Згідно з рішеннями судів для гірничих підприємств об’єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин слід вважати обсяг товарної продукції у вигляді корисних копалин, що пройшли лише первинну переробку мінеральної сировини (переробку залізистих кварцитів до неагломерованого магнетитового концентрату), а базою оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є розрахункова вартість відповідного виду товарної продукції добутої сировини – неагломерованого магнетитового концентрату, що є продуктом первинної переробки добутої залізної руди.

Отже, об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин для Товариства є обсяг неагломерованого залізорудного концентрату.

Відповідно базою оподаткування цією платою для неагломерованого залізорудного концентрату є:

у разі його реалізації – вартість, обчислена за більшою величиною: за фактичною ціною або за розрахунковою вартістю такого концентрату;

у разі відсутності його реалізації – розрахункова вартість такого концентрату.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень п. 52.2 ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 у справі № 804/5808/15, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі № 804/5808/15, ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/39931/15, має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно Товариством.

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

11. Лист ДФС «Щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 16.05.2017 № 203/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію на звернення Товариства щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи, та запитує про розмір коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016 рік.

Згідно з п. 292-1.2 ст. 292-1 Кодексу базою оподаткування єдиним податком для платників четвертої групи (сільськогосподарських товаровиробників) є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

При цьому ст. 289 Кодексу визначено загальний порядок індексації нормативної грошової оцінки земель у цілях застосування податкового законодавства, а саме передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель визначається виходячи зі значення індексу споживчих цін за попередній рік.

За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112, 4 відсотка.

Разом з тим п. 5 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено особливості індексації нормативної грошової оцінки земель для розрахунку єдиного податку.

Зокрема встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується зі значенням 100 відсотків.

Оскільки Кодексом не встановлено інших особливостей визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі з метою оподаткування єдиним податком четвертої групи, з 1 січня 2017 року при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації визначається з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік - 100 відс., 2016 рік - 112,4 відсотка, тобто у 2017 році до нормативної грошової оцінки земельних ділянок застосовується коефіцієнт 1,124.

Поряд з цим повідомляємо, що у 2016 році при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації визначався з урахуванням значення індексу споживчих цін за 2015 рік - 100 відс. та становив - 1,00.

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМК МАЙНО

 

12. Лист ДФС «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»  від 13.05.2017 № 11897/7/99-99-12-02-03-17

 

Державна фіскальна служба України, керуючись підпунктами 6 – 7 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, надає методичні рекомендації щодо заповнення Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408, зареєстованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за № 479/26924, у разі виникнення необхідності уточнення задекларованих податкових зобов’язань.

Методичні рекомендації щодо заповнення податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у разі уточнення податкових зобов’язань

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок) є однією із складових податку на майно та належить до місцевих податків визначених статтею 10 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Платниками Податку є суб’єкти господарювання, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266Кодексу).

Об’єктом оподаткування є об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (п.п. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу).

Сума податкових зобов’язань обчислюється платником Податку за кожним типом об’єкта нерухомості та декларується у Податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів Українивід від 10 квітня 2015 року № 408, зареєстованого у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 479/26924 (далі – Декларація).

Платники Податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму Податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування Декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У разі виникнення новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості Декларація платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Податкове зобов’язання за звітний рік з Податку юридичними особами сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Кодексу).

Обчислення сум податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період здійснюється за кожним типом об’єкта нерухомості. При цьому об’єкти нерухомості ідентифікуються за кодами типів об’єкта нерухомості, визначених відповідно до приміток до Декларації, та зазначаються у колонці 2 Декларації. Так об’єкти житлової нерухомості ідентифікуються за кодами 1-3, об’єкти нежитлової нерухомості – 4-9, в залежності від виду об’єкта.

Облікові показники нарахованих та сплачених сум з Податку до бюджетів відображаються у інтегрованій картці платника, яка відкривається за кодом бюджетної класифікації згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, для сплати Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів:

житлової нерухомості (коди типу об’єкта 1 – 3) на код бюджетної класифікації 18010100,

нежитлової нерухомості (коди типу об’єкта 4 – 9) на код бюджетної класифікації 18010400.

Декларування податкових зобов’язань з Податку за звітний (податковий) період формою Декларації передбачено за житлові та нежитлові об’єкти нерухомості одночасно.

При цьому програмним забезпеченням автоматично здійснюється визначення сум податкових зобов’язань, що підлягають імпортуванню до інтегрованих карток платника за відповідними кодами бюджетної класифікації, що ідентифікуються за кодами типів об’єкта нерухомості, зазначених платником Податку у колонці 2 Декларації, шляхом підсумку сум податкових зобов’язань зазначених у колонці 7 Декларації за відповідними групами кодів типів об’єктів.

Водночас відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі самостійного виявлення платником Податку у майбутніх податкових періодах помилок, що містяться у раніше поданій ним Декларації, то такий платник зобов’язаний надіслати уточнюючу Декларацію до такої Декларації за формою чинного на час подання уточнюючої Декларації.

При цьому при складанні платниками Податку уточнюючої податкової звітності за відповідний звітний (податковий) період чинною формою Декларації не передбачено розмежування сум податкових зобов’язань, що підлягають уточненню за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості окремо, що унеможливлює автоматизацію програмного забезпечення в частині їх рознесення до інтегрованої картки платника.

З огляду на викладене пропонуємо розглянути особливості заповнення уточнюючих Декларацій, у разі виникнення необхідності уточнення задекларованих сум податкових зобов’язань з Податку у випадках наведених у додатку до листа.

Малюнок 1

Зразок заповнення звітної Декларації до умовного прикладу 1

( див. текст )

Малюнок 2

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 1

( див. текст )

Малюнок 3

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 1

( див. текст )

Малюнок 4

Зразок заповнення звітної Декларації до умовного прикладу 2

( див. текст )

Малюнок 5

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 2

( див. текст )

Малюнок 6

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 2

( див. текст )

Малюнок 7

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 2

( див. текст )

Малюнок 8

Зразок заповнення звітної Декларації до умовного прикладу 3

( див. текст )

Малюнок 9

Зразок заповнення уточнюючої Декларації до умовного прикладу 3

( див. текст )

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

13. Лист ДФС «Щодо віднесення природного газу (метану), який класифікується за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, до пального та необхідності зазначення коду УКТ ЗЕД пального у розрахункових документах.»  від 18.05.2017 №245/6/99-99-14-05-01-14/ІПК

 

Відповідно до звернення Товариство здійснює господарську діяльність з реалізації стисненого природного газу (метану) через автомобільні газонаповнювальні компресорні станції (АГНКС). Розрахункові операції з клієнтами при продажу стисненого природного газу Товариство здійснює через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО).

Чи є стиснений природний газ (метан), який класифікується за кодом     2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, пальним?

Підпунктом 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу пальне належить до підакцизних товарів.

Разом з цим до товарів (продукції), які включені до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, не належить стиснений природний газ (метан), який класифікується за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, стиснений природний газ (метан), який класифікується за кодом  2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, не належить до підакцизних товарів (продукції).

Оскільки стиснений природний газ (метан), який класифікується за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, не підпадає під визначення пального у розумінні підпункту 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, зазначений товар (продукція) не є пальним.

Чи зобов’язане Товариство у разі здійснення продажу стисненого природного газу (метану) через АГНКС вказувати код його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при проведенні розрахункових операцій через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості?

Підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» внесено зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), зокрема внесено зміни до пункту 11 статті 3.

Відповідно до зазначених змін суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Оскільки у відповіді на перше питання звернення Товариства визначено, що стиснений природний газ (метан) не є пальним, Товариство не зобов’язане при здійсненні продажу зазначеного продукту через АГНКС вказувати код його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, як вимагають зміни до Закону № 265.

Водночас рекомендуємо за наявності коду УКТ ЗЕД товару при його реалізації проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

14. Лист ДФС від 16.05.2017 №205/Б/99-99-14-05-01-14/ІПК

 

 Державна фіскальна служба України розглянула запит …  щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення фізична особа – підприємець є платником єдиного податку другої групи і планує здійснювати роздрібну торгівлю мобільними телефонами, що були у використанні, і не планує перевищувати обсяг доходу в 1 000 000 гривень.

Чи обов’язкове застосування реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) у магазині у разі реалізації виключно технічно складних побутових товарів, що були у використанні та на які гарантія продавцем таких товарів не надається ?

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Кодексу РРО не застосовуються платниками єдиного податку першої, другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень.

Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Також згідно з п. 6 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року  № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), в редакції, яка діє з 01.01.2017, РРО та розрахункові книжки не застосовуються під час продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які належать відповідно до Кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону № 265 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За поданням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 16 березня 2017 року № 231 (далі – Перелік № 231).  

Згідно з Переліком № 231 до таких товарів належать, зокрема, смартфони та мобільні телефони, що мають згідно з УКТ ЗЕД код 8517 12 00 00.

При цьому винятків щодо можливості незастосування РРО для техніки, яка була раніше у використанні, нормативно-правовими актами не передбачено.

Отже, при роздрібній торгівлі мобільними телефонами, які були у використанні, фізичним особам – підприємцям – платникам єдиного податку необхідно проводити розрахункові операції із застосуванням переведеного у фіскальний режим РРО.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

15. Лист ДФС від 16.05.2017 №206/Ч/99-99-14-05-01-14/ІПК

 

 Державна фіскальна служба України розглянула звернення …  щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення фізична особа – підприємець є платником єдиного податку другої групи і здійснює роздрібну торгівлю.

Чи необхідне застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) при реалізації світлодіодних освітлювальних приладів (в т.ч. діодних ламп з цоколем на основі LED-технологій), код яких згідно  з УКТ ЗЕД – 8543 70 90 00?

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Кодексу РРО не застосовуються платниками єдиного податку першої, другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень.

Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Також згідно з п. 6 ст. 9 редакції Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який діє з 01.01.2017,  РРО та розрахункові книжки не застосовуються під час продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які належать відповідно до Кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.

При цьому відповідно до ст. 2 Закону № 265 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За поданням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО, затверджено постановою Кабінету Міністрів України              від 16 березня 2017 року № 231 (далі – Перелік № 231).  

Згідно з Переліком № 231 з групи 85 «Машини та апаратура електричні, що мають індивідуальні функції, в іншому місці цієї групи не описані або не зазначені» до таких товарів належать, зокрема, апарати фотоепіляційні, детектори валют та металошукачі, що мають згідно з УКТ ЗЕД                              код 8543 70 90 00.

З питання уточнення відповідності товарів, зокрема світлодіодних освітлювальних приладів (ламп), коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД Ви можете звернутися до Торгово-промислової палати України                       (її регіональних відділень), або Науково-дослідного інституту судових експертиз, або Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

У випадку, якщо на частину товару, що реалізує ФОП, встановлено обов’язковість застосування РРО, а на іншу частину товару не встановлено обов’язковість застосування РРО, чи потрібне застосування РРО при реалізації товару, щодо якого не встановлено обов’язковість застосування РРО за умови, що РРО використовується для іншої частини товару, щодо якого встановлено обов’язковість застосування РРО?

Згідно зі ст. 2 Закону № 265 місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

  Якщо на господарському об’єкті фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку одночасно реалізуються як товари, продаж яких має здійснюватись із обов’язковим застосування РРО, так і будь-які інші товари, то належним чином зареєстрований та переведений у фіскальний режим РРО повинен застосовуватись при продажу всіх наявних на господарському об’єкті товарів.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

16. Постанова Кабінету міністрів «Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі» від 24 травня 2017 р. № 363

 

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Кабінет Міністрів України 

постановляє:

1. Затвердити Порядок подання органу ліцензування документів в електронній формі, що додається.

2. Органам ліцензування протягом двох місяців затвердити та подати Міністерству економічного розвитку і торгівлі план запровадження ліцензування в електронній формі на 2017 рік.

3. Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Державному агентству з питань електронного урядування забезпечити щоквартальний моніторинг виконання планів запровадження ліцензування в електронній формі.

4. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 561 "Про затвердження Порядку подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видачі ним документів в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 69, ст. 2331).

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 24 травня 2017 р. № 363

ПОРЯДОК

подання органу ліцензування документів в електронній формі

Загальні питання

1. Цей Порядок встановлює вимоги до подання органу ліцензування документів, передбачених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності", в електронній формі.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про адміністративні послуги", "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг", Порядку ведення Єдиного державного порталу адміністративних послуг, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 13 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 4, ст. 109, № 63, ст. 2300).

3. Використання електронного цифрового підпису здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис". Уповноважені посадові особи органу ліцензування використовують електронний цифровий підпис також з урахуванням вимог Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1452 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 44, ст. 2894).

Порядок подання електронних документів та замовлення послуги

4. Електронні документи (заяви та документи, визначені законом та ліцензійними умовами, затвердженими Кабінетом Міністрів України) подаються до органу ліцензування через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи органів ліцензування, порядки функціонування яких визначаються відповідними органами ліцензування.

Документи, які існують тільки в паперовій формі, до заяви додаються у форматі PDF із накладенням на них електронного цифрового підпису.

Інформаційні системи органів ліцензування, що використовуються для отримання/подання електронних документів відповідно до цього Порядку, повинні відповідати вимогам законодавства щодо захисту інформації.

5. У разі подання електронних документів документи на паперових носіях не подаються.

Отримання та реєстрація електронних документів органом ліцензування

6. Уповноважена особа органу ліцензування перевіряє надходження електронних документів не рідше двох разів на день (у першій та другій половині робочого дня).

Під час надходження електронні документи реєструються в системі органу ліцензування, про що автоматично інформується здобувач ліцензії, ліцензіат через персональний кабінет на Єдиному державному порталі адміністративних послуг.

Розгляд електронних документів органом ліцензування

7. Орган ліцензування здійснює розгляд електронних документів і за результатами їх розгляду приймає рішення у порядку та строки, встановлені законом.

8. Орган ліцензування повідомляє здобувачу ліцензії, ліцензіату про прийняте рішення в електронній формі через персональний кабінет на Єдиному державному порталі адміністративних послуг, а також оприлюднює таке рішення на своєму офіційному веб-сайті.

9. На електронні документи, що видаються органом ліцензування, накладається електронний цифровий підпис керівника або уповноваженої особи органу ліцензування.

Зберігання електронних документів органом ліцензування

10. Електронні документи зберігаються відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" і "Про електронні документи та електронний документообіг".

 

17. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» від 24 травня 2017 р. № 362

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

1. Внести до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3045), зміни, що додаються.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади:

1) у тримісячний строк:

подати пропозиції щодо приведення актів Кабінету Міністрів України у відповідність із цією постановою;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою;

2) щокварталу інформувати Державну регуляторну службу про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 24 травня 2017 р. № 362

ЗМІНИ,

що вносяться до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю),а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752

1. У Методиці розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю):

1) пункт 2 доповнити абзацами такого змісту:

"У разі коли органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд (контроль), є місцеві держадміністрації та/або органи місцевого самоврядування, у відповідних сферах критерії розробляються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

До проекту критеріїв додається інформація про кількість суб’єктів господарювання, що підлягають державному нагляду (контролю), у відсотках щодо кожного з трьох ступенів ризику (високого, середнього, незначного).";

2) у пункті 9:

абзац третій після слів "суб’єктів господарювання" доповнити словами ", оцінки ступеня небезпеки господарської діяльності";

в абзаці п’ятому слова "сфери діяльності" замінити словами "виду та сфери діяльності";

абзац шостий після слів "попередніх перевірок" доповнити словами ", наявності порушень у попередній діяльності суб’єктів господарювання (крім новостворених)";

3) пункт 12 викласти в такій редакції:

"12. Залежно від ступеня ризику встановлюється періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Планові заходи державного нагляду (контролю) проводяться з такою періодичністю:

для суб’єктів господарювання, що віднесені до високого ступеня ризику, — не частіше одного разу на два роки;

для суб’єктів господарювання, що віднесені до середнього ступеня ризику, — не частіше одного разу на три роки;

для суб’єктів господарювання, що віднесені до незначного ступеня ризику, — не частіше одного разу на п’ять років.".

2. У Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю):

1) пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:

"У разі коли органами, уповноваженими здійснювати державний нагляд (контроль), є місцеві держадміністрації та/або органи місцевого самоврядування, у відповідних сферах уніфіковані форми актів перевірок затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.";

2) пункт 3 після слів "проведення заходу" доповнити словами "залежно від ступеня ризику";

3) у пункті 19:

абзац третій викласти в такій редакції:

"пред’явлення керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надання суб’єкту господарювання копії посвідчення (направлення) (частина п’ята статті 7, абзац четвертий статті 10);";

в абзаці четвертому слова і цифри "абзаци третій та шостий статті 10" замінити словами і цифрами "абзаци четвертий та сьомий статті 10";

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

"внесення запису про проведення заходу перед його початком до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб’єкта господарювання) (частина дванадцята статті 4);";

4) у додатку до Методики:

слова

"ПЕРЕЛІК

питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю)"

замінити словами

"ВИЧЕРПНИЙ ПЕРЕЛІК

питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю)";

доповнити таблицю після графи "Питання щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства" графою "Ступінь ризику суб’єкта господарювання";

у таблиці "Перелік питань щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю)" у графі " Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності":

у пункті 2 слова і цифри "абзац третій статті 10" замінити словами і цифрами "абзац четвертий статті 10";

у пункті 3 слова і цифри "абзаци третій та шостий статті 10" замінити словами і цифрами "абзац четвертий та сьомий статті 10".

 

18. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 25.05.2017 № 41

 

Відповідно до статей 7, 15, 25, 30, 44 та 56 Закону України "Про Національний банк України", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", статей 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", з метою вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України Правління Національного банку України

постановляє:

1. Пункт 3.5 розділу 3 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 1998 року за № 231/2671 (зі змінами), викласти в такій редакції:

"3.5. Уповноважений банк України має право відкривати кореспондентські рахунки в іноземній валюті в банках-нерезидентах за умови отримання банківської ліцензії та генеральної ліцензії.

За кореспондентськими рахунками уповноважених банків України, відкритими в банках-нерезидентах, дозволяється проводити операції, які зазначені в розділі 3 цього Положення".

2. Затвердити Зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484 (зі змінами), що додаються.

3. Унести до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) такі зміни:

1) пункт 1 виключити;

2) у пункті 6:

абзац восьмий підпункту 1 викласти в такій редакції: "погашення кредитів/позик, наданих за участю міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, або міжнародних фінансових організацій, за договорами з якими Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям (далі в цьому абзаці - МФО), а також погашення кредитів/позик у сумі, що відповідає сумі зобов'язання МФО, яке забезпечує виконання платіжних операцій обслуговуючого банку за договором та/або іноземних банків за гарантіями/контргарантіями/резервними акредитивами, наданими/оформленими з метою забезпечення погашення кредитів/позик резидента-позичальника";

підпункт 17 викласти в такій редакції:

"17) дозволити купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями з продажу цінних паперів, корпоративних прав, коштів, отриманих унаслідок зменшення статутних капіталів юридичних осіб, виходу з господарських товариств іноземних інвесторів, лише в разі одночасного дотримання таких умов:

купівлю/перерахування іноземної валюти з цією метою здійснює резидент [покупець цінних паперів/корпоративних прав; юридична особа, статутний капітал якої зменшується/з якої виходить учасник - іноземний інвестор; посередник (комісіонер, повірений)] або іноземний інвестор;

протягом календарного місяця особа, яка зазначена в абзаці другому підпункту 17 пункту 6 цієї постанови, здійснює купівлю/перерахування іноземної валюти з цією метою у межах загальної суми, що не може перевищувати 5 000 000 доларів США (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення відповідної операції);

зазначена в абзаці другому підпункту 17 пункту 6 цієї постанови особа здійснює купівлю/перерахування іноземної валюти з цією метою через один уповноважений банк (за вибором такої особи). Зміну уповноваженого банку, що обслуговує такі операції, дозволяється проводити на підставі відповідного письмового звернення клієнта до уповноваженого банку, до якого переводиться на обслуговування клієнт (письмове звернення має містити дозвіл клієнта на отримання інформації про незавершені розрахунки за такими операціями від уповноваженого банку, через який здійснювалися такі розрахунки). Уповноважений банк, до якого переводиться на обслуговування клієнт, не пізніше третього робочого дня з дня отримання письмового звернення клієнта зобов'язаний звернутися до уповноваженого банку, через який здійснювалися раніше відповідні розрахунки, для отримання всієї наявної в нього інформації про незавершені розрахунки (обмін інформацією між банками здійснюється засобами електронної пошти Національного банку України).

Обмеження, передбачені підпунктом 17 пункту 6 цієї постанови, не поширюються на купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями з продажу державних облігацій України на фондових біржах та поза їх межами, а також продажу боргових/лістингових цінних паперів на фондових біржах";

підпункт 18 виключити.

4. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С. В.) після офіційного опублікування довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України - до відома їх клієнтів.

5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, крім пунктів 1, 2 та підпункту 2 пункту 3 цієї постанови, які набирають чинності з 12 червня 2017 року. Підпункт 2 пункту 3 цієї постанови діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління Національного

банку України

25 травня 2017 року № 41

Зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам

1. У розділі І:

1 ) абзац перший пункту 6 глави 2 доповнити новим реченням такого змісту: "Уповноважений банк має право ініціювати проведення реєстрації в Національному банку договору, укладеного резидентом-позичальником, що не є банком (у тому числі у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 3 глави 2 розділу І цього Положення), виключно після з'ясування на підставі документів та/або інформації (у тому числі отриманої з офіційних або публічних джерел) даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників нерезидента-кредитора, який є юридичною особою, у тому числі відсутність підстав уважати, що він використовує агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)]";

2) у пункті 3.2 глави 3:

в абзаці першому слова "прострочення погашення кредиту" замінити словами "прострочення строків виконання зобов'язань за договором";

перше речення абзацу четвертого доповнити словами "(з урахуванням особливостей, установлених для випадку здійснення такого контролю у разі сплати передбачених договором комісій, зборів до одержання кредиту та/або протягом першого річного періоду дії договору*)";

перше та друге речення абзацу п'ятого викласти в такій редакції: "У разі сплати резидентом-позичальником передбачених договором комісій, зборів до одержання кредиту та/або протягом першого річного періоду дії договору такі платіжні операції на кінець першого річного періоду дії договору не повинні призводити до перевищення розміру виплат за користування кредитом розміру виплат за максимальними процентними ставками. У цьому разі протягом першого річного періоду дії договору обслуговуючий банк здійснює контроль за неперевищенням розміру виплат за максимальними процентними ставками шляхом порівняння розміру річних виплат за максимальними процентними ставками в перший річний період дії договору та розміру виплат за користування кредитом, який визначається наростаючим підсумком з часу проведення першої платіжної операції за договором".

2. У додатку 1 до Положення:

1) у другому реченні підпункту 1 пункту 3 слова "та дата її анулювання)" замінити словами "(номер і дата реєстрації та дата її анулювання)";

2) друге речення пункту 11 після слова "договором" доповнити словами та цифрами "(крім випадку, коли договір належить до договорів, інформація про які надається згідно з пунктом 10 додатка 1 до цього Положення)".

 

19. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю)» від 24 травня 2017 р. № 350

 

Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Затвердити Порядок здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю), що додається.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 24 травня 2017 р. № 350

ПОРЯДОК

здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю)

1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державного нагляду (контролю) (далі — комплексний захід).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

3. Комплексні заходи здійснюються відповідно до плану здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю), який затверджується наказом ДРС та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті не пізніше 15 листопада року, що передує плановому.

4. Комплексні заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

5. Строк здійснення комплексного заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва — п’яти робочих днів.

6. Для здійснення комплексного заходу кожний орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет комплексного заходу.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на здійснення заходу.

7. Перед початком здійснення комплексних заходів посадові особи кожного органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Перед початком здійснення комплексних заходів посадова особа кожного органу державного нагляду (контролю) вносить до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб’єкта господарювання) запис про:

тип та форму комплексного заходу;

найменування органу державного нагляду (контролю);

номер службового посвідчення, прізвище, ім’я, по батькові та посаду посадової особи органу державного нагляду (контролю), уповноваженої на здійснення комплексного заходу;

дату та номер посвідчення (направлення) на здійснення комплексного заходу;

строк здійснення комплексного заходу (дати початку та закінчення комплексного заходу).

8. За результатами здійснення комплексних заходів кожним органом державного нагляду (контролю) окремо складаються акти у двох примірниках.

9. Кожен орган державного нагляду (контролю) забезпечує ознайомлення суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи з відповідним актом протягом останнього дня здійснення комплексного заходу з урахуванням робочого часу суб’єкта господарювання, встановленого його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В останній день здійснення комплексного заходу два примірники такого акта підписуються посадовими особами відповідного органу державного нагляду (контролю), які його здійснювали, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує такий акт із зауваженнями.

Зауваження суб’єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід’ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб’єкта господарювання від підписання акта органу державного нагляду (контролю) посадова особа такого органу вносить до цього акта відповідний запис.

10. Один примірник акта вручається керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі) в останній день здійснення комплексного заходу, а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб’єкта господарювання від отримання примірника акта другий примірник акта надсилається суб’єкту господарювання рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів після завершення комплексного заходу.

 

20. Лист ДФС «Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб» від 05.05.2017 N 11356/7/99-99-14-03-03-17

 

Державна фіскальна служба України з метою забезпечення належної реалізації положень статті 102 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок, самостійному визначенні сум грошових зобов’язань платників податків, повідомляє таке.

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до ст. 102 Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Отже, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 р. строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.

З метою дотримання вимог, визначених у ст. 81 Кодексу, при зазначенні у наказі про проведення документальної перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися, необхідно враховувати обмеження, встановлені п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

При цьому, якщо обчислення граничних строків визначення грошових зобов’язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, то з метою дотримання строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу, період, який може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної у наказі про проведення перевірки.

Слід також звернути увагу, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у випадках подання у періоді, що підлягає перевірці, платником податків уточнюючих розрахунків за податкові періоди, граничні терміни визначення податкових зобов’язань за якими, станом на дату початку перевірки минули, можливість проведення перевірок таких уточнюючих розрахунків та податкових декларацій передбачено абзацом другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (у т.ч. від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При плануванні, організації, проведенні перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов’язань слід звернути увагу на деякі виключення щодо дотримання строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 Кодексу:

наявні обставини, передбачені п. 102.2 ст. 102 Кодексу, у т.ч. якщо платником не подано податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання;

перевірки щодо дотримання законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (частина шістнадцята ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування");

перевірки, які проводяться згідно з судовими рішеннями суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесені ними за кримінальними справами (за період, зазначений у рішенні). У цьому випадку під час проведення контрольно-перевірочної роботи слід користуватись листом ДФС від 17.02.2017 р. N 3999/7/99-99-14-05-02-17.

У разі проведення перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, а також визначення за їх результатами суми грошових зобов’язань платника податків у випадках, коли Кодексом не передбачено подання декларації, застосування строків давності повинно здійснюватись з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів з метою використання у роботі та забезпечити врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.

 

 

21. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про визнання такими, що не застосовуються на території України, деяких нормативно-правових актів СРСР» від 10.04.2017 № 592

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

03 травня 2017 р.

за № 561/30429

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами), Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" та з метою забезпечення актуалізації нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері охорони праці, 

НАКАЗУЮ:

1. Визнати такими, що не застосовуються на території України, нормативно-правові акти СРСР згідно з переліком, що додається.

2. Департаменту заробітної плати та умов праці (Товстенко О.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Крентовську О.П.

Додаток

до наказу Міністерства соціальної

політики України

10.04.2017 № 592

ПЕРЕЛІК

нормативно-правових актів СРСР, визнаних такими, що не застосовуються на території України

1. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при термічній обробці алюмінію та його сплавів у селітрових ваннах, затверджені Президiєю ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості СРСР 30 грудня 1955 року.

2. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в парках і садах культури і відпочинку, затверджені Міністерством культури СРСР 17 лютого 1959 року.

3. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для пралень установ і підприємств охорони здоров’я, затверджені Міністерством охорони здоров’я СРСР 10 квітня 1959 року.

4. Тимчасові правила з техніки безпеки та промислової санітарії при роботі з агресивною рідиною ЖРД, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 20 липня 1959 року.

5. Правила з техніки безпеки і промислової санітарії при випробуванні повітряно-реактивних двигунів на випробувальних станціях (НПАОП 35.3-1.25-59), затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР та ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 30 липня 1959 року.

6. Тимчасові правила з техніки безпеки при роботі з гептилом, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 15 грудня 1960 року.

7. Правила безпеки при литті та обробці свинцево-цинкових штампів, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості у 1961 році.

8. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в ливарних цехах і цехах переплаву алюмінієвих сплавів, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 28 жовтня 1961 року.

9. Правила безпеки при роботі в ливарних цехах стального, чавунного та бронзового лиття, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 26 грудня 1961 року.

10. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при проведенні котельних робіт і виготовленні металоконструкцій, затверджені ЦК профспiлки працівників машинобудування 29 серпня 1961 року.

11. Правила з техніки безпеки при механічній обробці оптичних деталей, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 12 червня 1962 року.

12. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при обробці та застосуванні алюмінієво-магнієвих і титанових сплавів, затверджені ЦК профспiлки працівників машинобудування 15 січня 1963 року.

13. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при ремонті паровозів у депо ЦТ-2337, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 17 жовтня 1963 року.

14. Правила безпеки при виробництві лужних акумуляторів, затверджені Міністерством електротехнічної промисловості СРСР 23 вересня 1966 року та ЦК профспілки працівників електростанцій та електротехнічної промисловості 08 грудня 1966 року.

15. Правила техніки безпеки при транспортуванні, збереженні нафтопродуктів та заправленні машин у сільському господарстві, затверджені ЦК профспiлки працiвникiв сiльського господарства 10 травня 1967 року.

16. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при термічній обробці металів, затверджені Міністерством промисловості засобів зв’язку СРСР 26 травня 1967 року.

17. Тимчасові правила будови і безпечної експлуатації повітропроводів і азотопроводів високого тиску (100-1000 кг/см-2), ПТВД-67/100-1000, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 08 липня 1967 року.

18. Правила з охорони праці касирів в установах Держбанку СРСР, затверджені ЦК профспiлки працiвникiв державних установ 24 листопада 1967 року.

19. Правила зберігання вогненебезпечних хімічних речовин захисту рослин на складах і базах системи сільгосптехніки, затверджені ВО "Сільгосптехніка" у 1968 році.

20. Правила техніки безпеки при організації і проведенні гідравлічних і пневматичних випробувань системи ВВД-400, затверджені ЦК профспiлки працівників суднобудування у 1968 році.

21. Правила будови і безпечної експлуатації берегових компресорних установок і повітропроводів ВВД-400, затверджені ЦК профспiлки працівників суднобудування у 1968 році.

22. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при виконанні облицювальних робіт у суднобудуванні, затверджені ЦК профспiлки працівників суднобудування у 1968 році.

23. Тимчасові правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів для компонентів рідкого палива ПТК-68/1-4000, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 18 вересня 1968 року.

24. Правила техніки безпеки і промсанітарії на підприємствах електрокерамічного виробництва, затверджені Міністерством важкого машинобудування СРСР у 1969 році.

25. Правила техніки безпеки в мартенівському і електросталеплавильному виробництві, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 11 червня 1969 року.

26. Правила з техніки безпеки і промислової санітарії при електроерозійній обробці металів та їх сплавів, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 20 серпня 1969 року.

27. Положення про порядок ведення державного обліку дільниць надр, наданих у користування, не пов’язане з добуванням корисних копалин, затверджене Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 28 липня 1970 року.

28. Правила безпечної експлуатації лабораторних автоклавів в установах АН СРСР, затверджені Президiєю Академiї Наук СРСР 14 січня 1971 року.

29. Правила з техніки безпеки і промислової санітарії при клепально-складальних роботах, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 17 березня 1971 року.

30. Правила техніки безпеки і промислової санітарії в електронній промисловості, затверджені ЦК профспілки працівників радіо- і електронної промисловості 19 квітня 1972 року.

31. Правила з безпечного складування, зберігання, перевезення, підготовки і внесення в грунт аміачної селітри, затверджені Міністерством сільського господарства СРСР 12 травня 1972 року.

32. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при газоелектричному різанні, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості у 1973 році.

33. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при плазмовому різанні, затверджені ЦК профспiлки працівників суднобудування у 1973 році.

34. Інструкція з техніки безпеки та промсанітарії при виготовленні виробів електронної техніки, що містять кераміку, із окису берилію, затверджена Міністерством електронної промисловості СРСР та Президією ЦК галузевої профспілки 21 травня 1973 року.

35. Єдині вимоги з техніки безпеки у виробництві алмазного інструменту і порошків, затверджені Мiністерством верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР 25 червня 1973 року.

36. Правила безпеки при виробництві залізного порошку методом відновлення (твердим чи комбінованим відновлювачем), затверджені Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 29 листопада 1973 року.

37. Правила установлення посудин, які працюють під тиском, в приміщеннях виробничих цехів підприємств галузі (НПАОП 35.1-1.13-74), затверджені ЦК профспiлки працівників суднобудування 21 вересня 1974 року.

38. Правила перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом, затверджені Мiнiстерством цивiльної авiацiї СРСР 21 січня 1974 року.

39. Правила з охорони праці та техніки безпеки в державних трудових ощадних касах, затверджені Правлiнням Державних трудових ощадних кас СРСР 07 серпня 1974 року.

40. Правила безпеки при виробництві цирконію, гафнію та їх сполук, затверджені Міністерством кольорової металургії СРСР 02 серпня 1974 року та Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 27 серпня 1974 року.

41. Правила з охорони праці та техніки безпеки працівників інкасації в установах Державного банку СРСР, затверджені Державним банком СРСР 08 жовтня 1974 року.

42. Тимчасові правила техніки безпеки і виробничої санітарії в цехах кінцевого складання літальних апаратів, затверджені ЦК профспіки працівників авіаційної і оборонної промисловості 12 грудня 1974 року.

43. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при доводці і усуненні дефектів літаків і вертольотів на льотно-випробувальних станціях (аеродромах), затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 25 вересня 1975 року.

44. Правила безпеки праці при електронно-променевому зварюванні, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 25 серпня 1976 року.

45. Правила безпеки при виробництві сурми та її сполук, затверджені Міністерством кольорової металургії СРСР 20 травня 1977 року та Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 27 вересня 1977 року.

46. Правила техніки безпеки і промислової санітарії в електронній промисловості (доповнення). Розділ 3. Виробництво конденсаторів, затверджені Президiєю ЦК профспiлки працiвникiв радiоелектронної промисловостi 23 листопада 1977 року.

47. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на плодоовочевих підприємствах системи Міністерства торгівлі СРСР, затверджені Міністерством торгівлі СРСР 30 грудня 1977 року.

48. Правила безпеки та промислової санітарії у виробництві медичних виробів із скла та фарфору, затверджені Міністерством медичної та мікробіологічної промисловості СРСР у 1978 році.

49. Тимчасові правила безпеки при плазмовому напиленні, затверджені ЦК профспiлки працівників авіаційної і оборонної промисловості 10 травня 1978 року.

50. ОСТ 5636-78 Машини лісогосподарські. Загальні вимоги безпеки, затверджений Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 13 жовтня 1978 року.

51. Правила техніки безпеки та промислової санітарії при підготовці цистерн і вагонів для нафтобітуму до наливу та ремонту, затверджені ЦК профспілки працівників залізничного транспорту 10 жовтня 1979 року.

52. Правила техніки безпеки при експлуатації внутрішньозаводського транспорту, затверджені Міністерством електронної промисловості СРСР та ЦК галузевої профспілки 24 грудня 1979 року.

53. Інструкція щодо будови та безпечної експлуатації установок випарного охолодження металургійних печей, затверджена Міністерством чорної металургії СРСР у 1980 році.

54. Забезпечення безпеки при фарбуванні апаратурою безповітряного розпилення суднових конструкцій, складних насичених поверхонь всередині суднових приміщень, а також у замкнутих об’ємах і важкодоступних місцях. Інструкція, затверджена Міністерством суднобудівної промисловості СРСР у 1980 році.

55. Інструкція при роботі із сильнодіючими отруйними речовинами на підприємствах і в організаціях Мінрадіопрому СРСР, затверджена Міністерством радіопромисловості СРСР 14 січня 1980 року.

56. ВБН 410-80 Інструкція щодо використання порохових інструментів при виконанні монтажних та спеціальних будівельних робіт, затверджена Міністерством монтажних і спеціальних будівельних робіт СРСР 01 липня 1980 року.

57. Типові галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств та організацій авіаційної та оборонної промисловості, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Президiї Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 24 червня 1980 року № 180/П-7.

58. Правила безпеки при виробництві ртуті, затверджені Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 25 листопада 1980 року та Міністерством кольорової металургії СРСР 09 грудня 1980 року.

59. Норми безпеки на проектування та експлуатацію канатних провідників багатоканатних підйомних установок, затверджені Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 22 лютого 1982 року.

60. Тимчасові правила з техніки безпеки, пожежної охорони та промислової санітарії при виконанні фарбувальних робіт у фарбувальних цехах (дільницях) машинобудівних заводів і на суднах флоту рибної промисловості, затверджені Міністерством рибного господарства СРСР 01 серпня 1982 року.

61. Правила техніки безпеки при експлуатації та ремонті інженерно-технічного устаткування на метрополітенах ЦМ-4098, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 03 вересня 1982 року.

62. Правила техніки безпеки в господарстві руху метрополітенів, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 22 грудня 1982 року.

63. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при електроерозійній обробці металів, затверджені Міністерством суднобудівної промисловості СРСР у 1983 році.

64. Правила безпеки праці при роботі з рідиною НГЖ-4, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 31 березня 1983 року.

65. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для робітників відбудованих поїздів залізниць Союзу РСР ЦРБ-4128, затверджені ЦК профспілки працівників залізничного транспорту і транспортного будівництва 26 травня 1983 року.

66. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній обробці металів, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 05 липня 1983 року.

67. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при термічній обробці металів, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 12 вересня 1983 року.

68. Правила з охорони праці та виробничої санітарії при проведенні котельних робіт і виготовленні металоконструкцій, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 30 жовтня 1983 року.

69. Дроблення гірничої маси на щебінь. Вимоги безпеки РТМ 204 УРСР 090-84, затверджені Міністерством житлово–комунального господарства УРСР у 1984 році.

70. ОСТ 25 1169-84 Виробництво тари і роботи пакувальні. Вимоги безпеки, затверджений Міністерством приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР 28 грудня 1984 року.

71. Правила будови і безпечної експлуатації складів тарноштучних вантажів, обладнаних кранами-штабелерами і елеваторними стелажами, затверджені Міністерством електронної промисловості СРСР та ЦК галузевої профспілки 18 січня 1984 року.

72. Правила техніки безпеки при експлуатації об’єктів радіотехнічного забезпечення польотів та електрозв’язку цивільної авіації, затверджені Мiнiстерством цивiльної авiацiї СРСР 01 березня 1984 року.

73. Інструкція з наливу, зливу та експлуатації залізничних цистерн для транспортування фосфору жовтого, затверджена Міністерством з виробництва мінеральних добрив СРСР 20 червня 1984 року.

74. Правила техніки безпеки при виконанні робіт у колійному господарстві метрополітенів, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 08 серпня 1984 року.

75. Правила техніки безпеки при утриманні та ремонті штучних споруд метрополітенів, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 28 серпня 1984 року.

76. Правила техніки безпеки при електрохімічній обробці металів і сплавів, затверджені Міністерством оборонної промисловості СРСР 11 вересня 1984 року.

77. Правила техніки безпеки при електроерозійній обробці металів і сплавів, затверджені Міністерством оборонної промисловості СРСР 11 вересня 1984 року.

78. Правила з охорони праці працівників підприємств м’ясної промисловості від зараження бруцельозом, затверджені Міністерством м’ясної і молочної промисловості СРСР 02 жовтня 1984 року.

79. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при нанесенні металопокриття, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 15 жовтня 1984 року.

80. ОСТ 15 337-85 Процеси виробництва навплавів із пінополіетилену. Вимоги безпеки, затверджений Міністерством рибного господарства СРСР у 1985 році.

81. ОСТ 15 332-85 Роботи щодо обробки корпусу під час ремонту суден. Вимоги безпеки, затверджений Міністерством рибного господарства СРСР 31 жовтня 1985 року.

82. ОСТ 18-443-85 Виробничі процеси закупорювання виробів та ящикової тари з пластичних мас. Вимоги безпеки, затверджений Міністерством харчової промисловості СРСР у 1985 році.

83. Правила безпеки та виробничої санітарії для насіннєвих заводів, затверджені Міністерством харчової промисловості СРСР 09 лютого 1985 року.

84. Інструкція з техніки безпеки при розміщенні, установленні та експлуатації мобільних (інвентарних) споруджень контейнерного типу в підрозділах Міненерго CРCР, затверджена Міністерством енергетики і електрифікації СРСР 05 вересня 1985 року.

85. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при капітальних ремонтах (КР-1 і КР-2) моторвагонного рухомого складу метрополітенів, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 02 жовтня 1985 року.

86. Правила безпеки при виробництві твердих сплавів і тугоплавких металів, затверджені СРСР та Міністерством кольорової металургії СРСР 17 грудня 1985 року та Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів СРСР 24 грудня 1985 року.

87. Правила з охорони праці працівників підприємств м’ясної промисловості від зараження туберкульозом, затверджені Міністерством м’ясної і молочної промисловості СРСР 25 лютого 1985 року.

88. Правила техніки безпеки при роботі на електротермічних установках середньої та високої частоти, затверджені Міністерством оборонної промисловості СРСР 11 березня 1986 року.

89. Інструкція щодо безпечної організації робіт при утилізації побутової радіоелектронної апаратури, затверджена Міністерством радіопромисловості СРСР 03 квітня 1986 року.

90. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при електрозварювальних роботах, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 22 травня 1986 року.

91. Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії в ливарному виробництві підприємств хімічного машинобудування, затверджені Міністерством хімічного і нафтового машинобудування СРСР 06 червня 1986 року.

92. Правила техніки безпеки та виробничої санітарії для фотопідприємств системи Мінпобуту СРСР, затверджені Міністерством побутового обслуговування населення УРСР 10 жовтня 1986 року.

93. Вимоги безпеки при роботі на висоті, затверджені Мiнiстерством цивільної авiацiї СРСР 29 травня 1987 року.

94. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при термічній обробці металів, затверджені Міністерством автомобільної промисловості СРСР 25 грудня 1987 року.

95. Правила будови і безпечної експлуатації вантажних підвісних канатних доріг (ВПКД), затверджені Державним комітетом СРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду 22 грудня 1987 року.

96. Інструкція з експлуатації залізничних цистерн, які призначені для перевезення сірчаної кислоти та олсуму, затверджена Міністерством з виробництва мінеральних добрив СРСР 02 липня 1988 року.

97. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для фарбувальних цехів і дільниць підприємств залізничного транспорту ЦТБР-4665, затверджені Мiнiстерством шляхiв сполучення СРСР 28 листопада 1988 року.

98. Єдині правила безпеки перевезення вантажів і пасажирів на морських суднах Міннафтопрому, затверджені Міністерством нафтової промисловості СРСР 20 березня 1989 року.

99. Вимоги безпеки при роботі з електротехнічним папером типу ЕХБ у підрозділах польотної інформації цивільної авіації, затверджені Мiнiстерством цивiльної авiацiї СРСР 25 квітня 1989 року.

100. Правила охорони праці при обслуговуванні, експлуатації та ремонті пристроїв автоматики, сигналізації та зв’язку метрополітенів ЦМ-3987, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 11 травня 1989 року.

101. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в господарстві сигналізації, зв’язку та обчислювальної техніки залізничного транспорту ЦЩ-4695, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 26 червня 1989 року.

102. Норми безпеки на проектування та експлуатацію канатних провідників одноканатних підйомних установок, затверджені Державним комітетом СРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду 15 вересня 1989 року.

103. Правила безпеки при виробництві нікелю, міді та кобальту, затверджені Держгiртехнаглядом СРСР та Міністерством кольорової металургії СРСР 26 вересня 1989 року.

104. Правила з охорони праці при проведенні котельних робіт і виготовленні металоконструкцій, затверджені Міністерством важкого машинобудування СРСР 14 грудня 1989 року.

105. Правила з охорони праці у зварювальному виробництві, затверджені Міністерством важкого машинобудування СРСР 14 грудня 1989 року.

106. Правила техніки безпеки при литті сталей і жаротривких сплавів за моделями, що виплавляються, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 16 грудня 1989 року.

107. Галузеві правила з техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній обробці металів на металорізальних верстатах, затверджені Міністерством тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР у 1990 році.

108. Правила з охорони праці під час виробництва металопокриттів, затверджені Міністерством важкого машинобудування СРСР у 1990 році.

109. Правила з охорони праці під час складування матеріалів, затверджені Міністерством важкого машинобудування СРСР у 1990 році.

110. Правила безпеки праці при виконанні очисних, фарбувальних, ізолювальних робіт на підприємствах і суднах річкового флоту, затверджені Головним управлінням річкового флоту УРСР у 1990 році.

111. Правила безпеки праці при випробуванні виробів космічної техніки у термобарокамерах, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 05 лютого 1990 року.

112. Правила охорони праці при ремонті рухомого складу та виробництві запасних частин, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 05 березня 1990 року.

113. Положення про порядок установлення строків подальшої експлуатації технологічного устаткування вибухонебезпечних виробництв, затверджене Міністерством нафтової і газової промисловості СРСР від 06 серпня 1990 року.

114. Правила безпеки праці при детонаційному напилюванні покриттів, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 10 жовтня 1990 року.

115. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при виконанні робіт щодо реконструкції та капітального ремонту інженерних споруд, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 04 грудня 1990 року.

116. Правила безпеки праці при заготовочно-штампувальних роботах, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 09 січня 1991 року.

117. Правила безпеки праці при вакуумному іонно-плазмовому нанесенні покриттів, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 23 січня 1991 року.

118. Правила безпеки праці при герметизації виробів космічної техніки, затверджені Міністерством авіаційної промисловості СРСР 04 лютого 1991 року.

119. Правила безпеки праці на промислових підприємствах Мінморфлоту СРСР, затверджені Міністерством морського флоту СРСР 12 липня 1990 року.

120. Правила техніки безпеки при експлуатації, технічному обслуговуванні та поточному ремонті рухомого складу метрополітенів, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 04 березня 1991 року.

121. Правила охорони праці робітників воєнізованої охорони Міністерства шляхів сполучень, затверджені Мiнiстерством шляхів сполучення СРСР 16 квітня 1991 року.

122. Вимоги безпеки при роботі з лакофарбувальними матеріалами, затверджені Мiнiстерством цивiльної авiацiї СРСР 13 грудня 1991 року.

 

22. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 17 травня 2017 р. № 334

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Внести до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), такі зміни:

у пункті 4 слова "за місцем проживання одержувачів у населених пунктах" замінити словами "за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України";

у тексті Порядку слова "за місцем проживання одержувача" замінити словами "за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України".

 

23. Постанова Кабінету міністрів «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» від 29 березня 2017 р. № 348

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

2. Ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу.

3. Покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

4. Утворити комісію з ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Затвердити головою комісії Голову Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Лапу Володимира Івановича.

Голові комісії:

затвердити її персональний склад;

забезпечити здійснення заходів, пов’язаних з ліквідацією Державної санітарно-епідеміологічної служби;

поінформувати Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи.

Прем’єр-міністр України                                                            В. ГРОЙСМАН

 

24. Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами» від 14.04.2017  № 572

 

Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  05 травня 2017 р.  за № 574/30442

 

Відповідно до статті 4 Закону України “Про особисте селянське господарство”, Закону України “Про державну статистику” та з метою організації ведення сільськими, селищними, міськими радами обліку особистих селянських господарств НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, що додається.

2. Департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозування забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України відповідно до розподілу функціональних обов’язків та Голову Державної служби статистики України.

Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі України

С.І. Кубів

	ЗАТВЕРДЖЕНО  Наказ Міністерства економічного  розвитку і торгівлі України  14.04.2017  № 572
	Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  05 травня 2017 р.  за № 574/30442

ПОРЯДОК 
обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами

І. Загальні положення

1. Цей Порядок установлює правила організації збору первинних даних про особисті селянські господарства.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України “Про особисте селянське господарство”.

3. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: формою № 1 “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та формою № 3 “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджуються Державною службою статистики України.

4. Форму № 1 використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, форму № 3 – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

Форму № 1 заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

Форму № 3 заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

5. У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство, а також назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою. У випадках, передбачених статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”, проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Крім того, у формі № 3 зазначається адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

6. Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

7. У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

II. Облік особистих селянських господарств у формі № 1

1. Облік особистих селянських господарств та їх членів здійснюється у формі № 1 “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” у розділі II “Список осіб, які ведуть особисте селянське господарство”, який містить основні відомості про таких громадян. У графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства”, що складається з двох частин “ведеться” і “припинено”, для громадян, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також осіб, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках і спільно проживають з особою, якій надана земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням, фіксується їхнє волевиявлення вести (брати участь, бути членом особистого селянського господарства) або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом проставлення у відповідній частині графи підпису члена особистого селянського господарства із зазначенням дати.

2. У разі ведення форми № 1 лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення форми № 1 у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

3. У графі “Примітка” для громадян, яким відповідно до законодавства виділена земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (до 01 січня 2002 року – для особистого підсобного господарства) та які мають відповідний запис у графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства” у частині “ведеться”, зазначаються вид і дата видачі документа, який установлює право власності або право користування цією ділянкою. У цій графі для громадян, які мають відповідний запис у графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства”, у частині “припинено” проставляється причина припинення ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”. За необхідності до графи може вноситися інша довідкова інформація щодо ведення громадянином особистого селянського господарства, збирання якої не заборонено законодавством.

4. У разі виявлення громадянином бажання припинити ведення особистого селянського господарства або повторно розпочати його ведення записи у графі “Відмітка про ведення особистого селянського господарства” проставляються відповідно до пунктів 1–3 розділу II цього Порядку.

5. Якщо на територіях сільських, селищних, міських рад є домоволодіння з прилеглою земельною ділянкою з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства” або земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства без розташованих на ній будівель (землеволодіння), місце проживання власника якого/якої зареєстровано за межами відповідної ради, а право власності на нього/неї набуте на підставі успадкування, придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, ренти, інших цивільно-правових угод, облік особистих селянських господарств здійснюється відповідно до пунктів 1–4 розділу II цього Порядку.

III. Облік особистих селянських господарств у формі № 3

1. Форма № 3 складається міськими, а також селищними радами в частині міських поселень за умови виділення громадянам із земель, закріплених за міськими радами, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в порядку, передбаченому законодавством.

2. Записи до форми № 3 вносяться на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади та міських, селищних рад про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства з подальшим унесенням уточнень і змін до наявних записів. У разі якщо на територіях селищ міського типу та міських поселень раніше вже були виділені земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, особи, яким вони були виділені, також уносяться до цієї форми.

3. До форми № 3 вносяться відомості про особу, якій надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, та осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство.

4. Записи стосовно особи, якій надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, та осіб, які ведуть особисте селянське господарство разом з нею, засвідчуються підписом цієї особи.

Директор департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозування

Н.І. Горшкова

 

25. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 18 травня 2017 р. № 335

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України 
від 18 травня 2017 р. № 335

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. В абзаці другому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. № 966 “Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 31, ст. 2063; 2005 р., № 52, ст. 3318; 2006 р., № 12, ст. 803; 2013 р., № 11, ст. 410) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

2. У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2006 р. № 1361 “Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 39, ст. 2623) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

3. У підпункті 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1172 “Про введення посад державних інспекторів з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі та умови оплати їх праці” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 73, ст. 2728; 2012 р., № 59, ст. 2374) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

4. У постановляючій частині постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 831 “Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 71, ст. 2384; 2011 р., № 73, ст. 2740; 2013 р., № 41, ст. 1477; 2014 р., № 47, ст. 1238; 2015 р., № 3, ст. 57; 2016 р., № 26, ст. 1035, № 33, ст. 1297, № 68, ст. 2302):

1) абзац перший викласти в такій редакції:

“Установити, що з 1 січня 2017 р.:”;

2) в абзаці другому слова і цифру “мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

5. Абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2008 р. № 939 “Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 82, ст. 2764; 2010 р., № 35, ст. 1210) викласти в такій редакції:

“Для працівників, у яких посадові оклади менші, ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, посадові оклади (тарифні ставки) у штатному розписі

встановлюються на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.”.

6. Абзац третій пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 290 “Про умови оплати праці працівників Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 25, ст. 837) викласти в такій редакції:

“розміри посадових окладів (тарифних ставок), зазначені у додатках 1—3, для працівників, у яких посадові оклади (тарифні ставки) менші, ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, посадові оклади (тарифні ставки) у штатних розписах установлюються на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.”.

7. У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 482 “Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 37, ст. 1253) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

8. У Порядку залучення тимчасового персоналу до виконання робіт з підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення його результатів та оплати праці такого персоналу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 р. № 1225 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 89, ст. 3017; 2012 р., № 45, ст. 1767):

1) у пункті 18 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”;

2) у примітці до додатка 1 до Порядку слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

9. В абзаці другому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 524 “Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 38, ст. 1558) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

10. У пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 р. № 552 “Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 47, ст. 1837) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

11. У другому реченні абзацу сьомого пункту 5 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 848 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 69, ст. 2809, № 76, ст. 3083; 2014 р., № 102, ст. 3011), слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

12. У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. № 903 “Деякі питання Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 75, ст. 3030) слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

13. В абзаці першому пункту 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 19, ст. 640; 2014 р., № 51, ст. 1340; 2016 р., № 54, ст. 1890), слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

14. У Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 6, ст. 161):

1) підпункт 3 пункту 4 після слів “військовому резерві” доповнити словами “військовослужбовцем строкової служби,”;

2) в абзаці першому пункту 5 слова “на дату загибелі (смерті)” замінити словами і цифрою “на 1 січня календарного року”;

3) у пункті 6:

у підпункті 1:

абзац перший після слова “військовослужбовцю” доповнити словами “(крім військовослужбовця строкової служби)”;

в абзацах другому — четвертому слова “на дату встановлення інвалідності” замінити словами і цифрою “на 1 січня календарного року”;

у підпункті 2:

абзац перший після слова “військовослужбовцю” доповнити словами “(крім військовослужбовця строкової служби)”;

в абзацах другому — четвертому слова “на дату встановлення інвалідності” замінити словами і цифрою “на 1 січня календарного року”;

у підпункті 3:

абзац перший викласти в такій редакції:

“3) військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:”;

в абзацах другому — четвертому слова “на дату встановлення інвалідності” замінити словами і цифрою “на 1 січня календарного року”;

4) в абзацах другому — четвертому пункту 7 слова “на дату встановлення ступеня втрати працездатності” замінити словами і цифрою “на 1 січня календарного року”;

5) пункт 8 доповнити абзацом такого змісту:

“У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.”.

15. У Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим з військової строкової служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 185 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 30, ст. 875; 2016 р., № 60, ст. 2053):

1) в абзацах другому і третьому пункту 4 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”;

2) у додатку до Порядку назву графи “На день призову розмір середньої заробітної плати/мінімальної заробітної плати” викласти в такій редакції: “На день призову розмір середньої заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

16. У Порядку виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 587 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2191):

1) у пункті 2 слова “в розмірі двох мінімальних заробітних плат” замінити словами і цифрою “у двох розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”;

2) у пункті 3 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року”.

17. У пункті 20 Порядку оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 687 “Питання оплати праці членів територіальних і дільничних виборчих комісій з місцевих виборів, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 74, ст. 2436), слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами і цифрою “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року,”.

18. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 460 “Про умови оплати праці працівників Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 60, ст. 2054) доповнити абзацом такого змісту:

“У разі коли розміри посадових окладів працівників, зазначених у додатках до цієї постанови, є нижчими, ніж визначений законом розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, посадові оклади встановлюються на рівні відповідного розміру прожиткового мінімуму.”.

19. Пункт 3 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 75, ст. 2502), викласти в такій редакції:

“3. Державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.”.

 

26. Лист ДФС «Чи зобов’язаний суб’єкт господарювання, у разі застосування POS-терміналу використовувати реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при проведенні розрахунків платіжними картками?» від 17.05.2017 р. № 219/6/99-99-14-05-01-15/ІПК

 

Відповідно до звернення ТОВ є оператором телекомунікацій, який надає послуги доступу до мережі Інтернет.

Чи зобов’язаний суб’єкт господарювання, у разі застосування POS-терміналу використовувати реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при проведенні розрахунків платіжними картками?

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), який є спеціальним законом. Дія цього Закону поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Так, ст. 3 Закону N 265 встановлено обов’язок суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Крім того, ст. 2 Закону N 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) - оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Водночас, у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) між суб’єктами господарювання виключно через банківські установи, РРО не застосовується.

Пунктом 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. N 13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)", встановлені обов’язкові реквізити касового чека, одним з яких є позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суми коштів за цією формою оплати.

Таким чином, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при проведенні розрахунків за готівкові кошти та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), зобов’язані застосовувати РРО з обов’язковою видачею особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документа.

Крім того, повідомляємо, що у разі здійснення розрахункових операцій з використанням POS-терміналів, треба дотримуватись вимог Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

27. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593» від 18 травня 2017 р. № 339

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593 "Деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 71, ст. 2393) зміни, що додаються.

2. Погодитися з пропозицією Міністерства юстиції та Державного агентства з питань електронного урядування щодо підписання ініційованого громадською організацією "Transparency International Україна" Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво між Міністерством юстиції, Державним агентством з питань електронного урядування, громадською організацією "Transparency International Україна" та консорціумом "OрenOwnershiр".

3. Міністерству юстиції, Державному агентству з питань електронного урядування за участю громадської організації "Transparency International Україна" та консорціуму "OрenOwnershiр" у місячний строк вжити заходів щодо визначення обсягу та структури даних, доступ до яких надається в рамках міжнародного проекту OpenOwnership.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 травня 2017 р. № 339

ЗМІНИ,

що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593

1. Вступну частину постанови після слів "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань" доповнити словами і цифрами "та з метою виконання зобов’язань України за результатами Антикорупційного саміту, що відбувся 12 травня 2016 р. у м. Лондоні, плану дій із впровадження Ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд" у 2016—2018 роках, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 909,".

2. Пункти 1—4 викласти в такій редакції:

"1. Установити, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр), надаються:

1) в електронному вигляді з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру з метою обробки та перетворення відкритих відомостей Єдиного державного реєстру для їх подальшого сприйняття автоматизованими та інформаційними системами;

2) у паперовому або електронному вигляді з використанням сервісної послуги з обробки статистичних та/або аналітичних даних;

3) в електронному вигляді з метою інтеграції відомостей з Єдиного державного реєстру про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичних осіб до Глобального реєструбенефіціарних власників в рамках міжнародного проекту OpenOwnership.

2. Установити таку плату за надання відомостей з Єдиного державного реєстру:

1) два прожиткових мінімуми для працездатних осіб — щомісяця у разі надання відомостей відповідно до підпункту 1 пункту 1 цієї постанови;

2) 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за кожний запит у разі надання відомостей відповідно до підпункту 2 пункту 1 цієї постанови.

Відомості відповідно до підпункту 3 пункту 1 цієї постанови надаються безоплатно.

3. Плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру, розмір якої визначається виходячи з місячного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому такі відомості надаються, та округлюється до гривні, перераховується до державного бюджету в установленому порядку.

4. Критерії, строки, порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру, умови та розмір плати за надання сервісних послуг, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 1 цієї постанови, визначаються у договорах, укладених з технічним адміністратором Єдиного державного реєстру.".

 

 Приємної і спокійної роботи!