ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
1 |
Лист ДФС «Щодо визнання обслуговуючого кооперативу платником податків та оподаткування операцій по передачі майнових прав»від 28.03.2017 №6311/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що якщо обслуговуючий кооператив відповідає вимогам, встановленим підпунктами 133.4.1 та 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, то такий кооператив не є платником податку на прибуток. Операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. Операції з подальшого постачання житла звільняються від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Кодексу. Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із передачі майнових прав (у зв’язку із викупом) члену кооперативу (юридичній або фізичній особі) щодо квартири, іншої будівлі, споруди або приміщення кооперативу.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
2 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування платежів за оренду сервера у нерезидента» від 28.03.2017 №6312/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що резидент-юридична особа-платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента виплату орендних платежів, зобов’язаний утримувати податок з таких доходів та за їх рахунок у розмірі 15 відс., якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною - резиденцією особи, на користь якої здійснюється виплата, та подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію із заповненим додатком ПН. Якщо особою-резидентом, що перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс., здійснюються операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, зокрема послуг із оренди частини дискового простору на сервері у мережі Інтернет, то у такої особи як отримувача вказаних послуг виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності з ПДВ, а саме Розрахунку, засобами електронного зв'язку в електронній формі.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
3 |
Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму заробітної плати працівника – інваліда, який працює на підприємстві неповний робочий день» від 06.04.2017 №7121/6/99-99-13-02-03-15 |
Надано роз’яснення, що роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи нараховують єдиний внесок працюючим інвалідам на суми фактично нарахованої заробітної плати у розмірі 8,41 відсотка.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
4 |
Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 05.04.2017 № 7080/6/99-99-13-02-03-15 |
Надано роз’яснення, що вартість екскурсій (відвідувань музеїв), що організовуються для членів профспілки та членів їх сімей і оплачуються за рахунок коштів «….», включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, за умови персоніфікації кожного учасника заходів. При цьому якщо у профспілки відсутня об’єктивна можливість здійснення персоніфікації зазначених осіб, то вартість таких екскурсій не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ МИТА |
||
5 |
Лист ДФС «Про тимчасове ввезення» від 06.04.2017 р. № 8604/7/99-99-18-02-03-17 |
Надано роз’яснення, що у разі продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами митниці подається додаткова митна декларація, заповнена відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, з урахуванням такого: у графі 1 МД зазначаються відомості про тип МД - «ІМ31ДМ»; до першого підрозділу графи 37 МД переносяться відомості про митний режим та попередній митний режим, що зазначались у МД, за якою товари поміщувались у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами; у графі 40 МД зазначаються відомості про МД, за якою товари поміщувались у митний режим тимчасового ввезення, до якої подається МД типу «ІМ31ДМ»; у графі 44 МД, у разі якщо частина тимчасово ввезених товарів була реекспортована або поміщена у інший митний режим, зазначаються відомості про МД, за якою (якими) такі товари були реекспортовані або поміщені у інший митний режим; у графі 45 МД - відомості про митну вартість товарів, визначену на дату поміщення таких товарів у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.
|
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
6 |
Лист ДФС «Щодо застосування норм податкового законодавства 2017 року при коригуванні ціни контрольованої операції, проведеної у 2016 році» від 10.04.2017 №7384/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що так як зміни до ст. 39 Кодексу, внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), набули чинності з 01.01.2017, самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань відповідно до п.п. 39.5.4.1 п.п 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу у редакції Закону № 1797 застосовується до контрольованих операцій, здійснених починаючи з 01 січня 2017 року.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
7 |
Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна»» від 06.04.2017 № 7207/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
8 |
Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій з надання/отримання та неповернення в установлений договором термін поворотної фінансової допомоги» від 07.04.2017 № 7307/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями зі списання кредиторської заборгованості. Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку. При списанні дебіторської заборгованості слід врахувати, що згідно з вимогами п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу). У зв’язку з тим, що операція з надання/отримання платником поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
9 |
Лист ДФС «Щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат на збут» від 07.04.2017 № 7308/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток в умовах дії Кодексу до 01.01.2015, платник податку має право включити до складу витрат на збут витрати на утримання власного транспортного засобу працівника, який використовується у господарській діяльності такого платника в цілях транспортування товарів (у тому числі використане пальне, витрати для списання якого обмежуються встановленими нормами), за умови укладення з працівником належним чином оформленого договору оренди транспортного засобу. Починаючи з 01.01.2015, відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу. Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
10 |
Лист ДФС «Щодо застосування ставки податку на прибуток нуль відсотків за операціями з виробництва та продажу біопалива» від 03.04.2017 № 4596/К/99-99-15-02-02-14 |
Надано роз’яснення, що суб’єкт господарювання, зареєстрований в установленому порядку у 2017 році, має право застосовувати ставку податку на прибуток нуль відсотків, за умови, що діяльність, яку здійснює такий суб’єкт, не належить до переліку видів діяльності, визначених п.п. 2 п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, щодо яких застосування ставки податку нуль відсотків заборонено. Щодо застосування ставки нуль відсотків за операціями з виробництва та продажу біопалива, то згідно з підпунктами 2.2, 2.13 п.п. 2 п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу обмеження щодо застосування нульової ставки з податку на прибуток встановлено для суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів та зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації). Якщо біопаливо, зазначене у Вашому листі, належить до підакцизних товарів, то при здійсненні операцій з виробництва та продажу такого біопалива ставка податку на прибуток нуль відсотків не застосовується. Підприємство також не може застосовувати нульову ставку з податку на прибуток у разі здійснення експортних операцій незалежно, чи є таке біопаливо підакцизним товаром.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
11 |
Лист ДФС «Щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого» від 28.03.2017 № 6319/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом. Крім того, базою для нарахування пені є сума попередньо сплачених платежів. Така пеня повинна бути сплачена до бюджету. Сума сплачених платежів за договорами добровільного медичного страхування відображається у рядку 4.1.8 додатка Р1 до рядка 03 Р1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
12 |
Лист ДФС «Розрахунку річного доходу для визначення податкового (звітного) періоду з податку на прибуток та відображення його в податковій декларації з податку на прибуток»від 05.04.2017 № 7102/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).
Лист є індивуальною податковою консультацією |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
13 |
Лист ДФС від 11.04.2017 № 7470/6/99-99-08-02-01-15 |
Надано роз’яснення, що повідомляємо, що у разі встановлення статусу клієнта як платника податків фінансова установа у разі відкриття/закриття рахунків клієнта надсилає повідомлення про відкриття або закриття усіх рахунків платника податків – самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується такий платник податків, відповідно до положень статті 69 Кодексу. |
14 |
Лист ДФС «Щодо можливості надання представництвом безповоротної благодійної допомоги» від 10.04.2017 №7383/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що Кодекс не встановлює обмежень щодо надання представництвом нерезидента безповоротної благодійної допомоги благодійним організаціям на території України.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
15 |
Лист ДФС «Щодо визначення платежів роялті за використання комп’ютерної програми при їх отриманні автором-підприємцем»від 22.03.2017 № 3946/Г/99-99-15-02-02-14 |
Надано роз’яснення, що у разі якщо, платнику надано право на використання програмного забезпечення, і умови використання не обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання то платіж за його використання підпадає під визначення роялті. Якщо платнику надано право на використання програмного забезпечення і умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то платіж за його використання не підпадає під визначення роялті. При цьому визначення «роялті», наведене в Кодексі, не передбачає таких ознак роялті, як спосіб поширення права на використання об’єктів права інтелектуальної власності (особисто автором або через посередників) та території поширення такого права (в межах країни або за кордоном).
Лист є індивуальною податковою консультацією |
16 |
Лист ГУ ДФС у Київській області «щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 12.04.2017 № 2004/10/10-36-14-06-22 |
Надано роз’яснення, що у разі, коли на реєстраторах розрахункових операцій не проводяться розрахункові операції, включати їх та роздруковувати фіскальні звітні чеки (Z-звіти) не обов’язково. Робота реєстратора розрахункових операцій блокується, якщо після роздрукування фіскального звітного чека РРО протягом 72 годин сервером обробки інформації не отримано контрольно-звітної інформації від РРО. У випадку, якщо реєстратор розрахункових операцій не використовується та на ньому не роздруковуються фіскальні звітні чеки, то його робота після закінчення 72 годин блокуватися не буде. |
17 |
Лист Мінсоцполітики України «Щодо доплати працівникам, які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів», від 17.03.2017 № 737/0/101-17/28 |
Надано роз’яснення, що якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату з урахуванням різних її складових, передбачених умовами оплати праці, не нижче розміру мінімальної заробітної плати. Водночас Законом № 1774-VIII встановлений перелік виплат, які при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються. Це: доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Також до мінімальної заробітної плати враховується підвищення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), передбачене галузевими умовами оплати праці, зокрема, для медичних, педагогічних працівників, працівників соціального захисту населення (за кваліфікаційну категорію, старшинство, завідування кабінетами, за педагогічне навантаження, керівництво гуртками, у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці тощо). Зазначене підвищення посадових окладів є елементом формування нового посадового окладу (тарифної ставки) з підвищенням, розмір якого встановлюється працівнику в штатному розписі, і на який нараховуються інші додаткові виплати: доплати, надбавки тощо. Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою. |
18 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595» від 19 квітня 2017 р. № 270 |
Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” |
19 |
Наказ ДФС України "Про внесення змін до наказу ДФС від 24.10.2014 № 213"від 14.04.2017 №266 |
Внесено зміни до наказу ДФС від 24.10.2014 № 213 «Про затвердження Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами» |
20 |
Лист Виконавча дирекція фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностівід 21.12.2016 р. N 5.2-32-2287 |
Надано роз’яснення, що допомога по вагітності та пологах надається фізичній особі - підприємцю за страховим випадком "вагітність та пологи" за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови настання зазначеного страхового випадку під час перебування фізичної особи в статусі підприємця та сплати єдиного соціального внеску в розмірі та строки, визначені Законом N 2464, а також подачі заяви-розрахунку до робочого органу Фонду. У такому випадку допомога по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів за період, зазначений у листку непрацездатності. У разі якщо фізичною особою - підприємцем платником єдиного соціального внеску було припинено свою підприємницьку діяльність та не подано заяву-розрахунок до робочого органу Фонду для отримання фінансування допомоги по вагітності та пологах за страховим випадком "вагітність та пологи", який настав до припинення підприємницької діяльності, враховуючи, що допомога по вагітності та пологах є компенсацією втраченого доходу, вона буде надаватися за рахунок коштів Фонду лише за період від початку страхового випадку і до дня припинення підприємницької діяльності. |
21 |
Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" щодо державних інвестиційних проектів» від 23 березня 2017 року № 1981-VIII |
Внесено зміни до Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646 із наступними змінами) |
22 |
Наказ Міністерства соціальної політики України «Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування» від 27.03.2017 № 475 |
Установлено середню вартість санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2017 рік”, у сумі 440 гривень |
23 |
Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби статистики України «Про затвердження Методики визначення прожиткового мінімуму» від 03.02.2017 № 178/147/31
|
Затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму. Визнано такими, що втратили чинність:
Повний текст документа тут |
24 |
Постанова Кабінета міністрів України «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 19 квітня 2017 р. № 275 |
Затверджено Методику визначення прожиткового мінімумуПоложення про Державну екологічну інспекцію України.
Повний текст документа тут
|
25 |
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про організацію роботи зі зверненнями громадян у Національному банку України» від 13.04.2017 № 32
|
Затверджено Інструкцію про організацію роботи зі зверненнями громадян у Національному банку України. Визнано такими, що втратили чинність: 1) постанову Правління Національного банку України від 07 листопада 2013 року № 444 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Національному банку України" (зі змінами), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2013 року за № 2034/24566; 2) постанову Правління Національного банку України від 22 червня 2015 року № 398 "Про внесення змін до Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Національному банку України".
Повний текст документа тут |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Лист ДФС «Щодо визнання обслуговуючого кооперативу платником податків та оподаткування операцій по передачі майнових прав»від 28.03.2017 №6311/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання обслуговуючого кооперативу платником податків та оподаткування операцій по передачі майнових прав та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
1. Обслуговуючий кооператив – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відс. загального обороту кооперативу (Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV (далі – Закон № 1087).
Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових підприємств, установ та організацій, і суб’єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Водночас відповідно до п. 133.4 ст. 134 Кодексу не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Отже, якщо обслуговуючий кооператив відповідає вимогам, встановленим підпунктами 133.4.1 та 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, то такий кооператив не є платником податку на прибуток.
ПДВ є загальнодержавним податком, справляння якого в Україні здійснюється за нормами, встановленими Кодексом (ст. 9 Кодексу).
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст. 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.
Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу під обов’язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. гривень (без урахування ПДВ).
До оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
Згідно з пп. 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява).
Враховуючи викладене, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень, то така особа згідно з вимогами Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.
Також інформуємо, що особа має право зареєструватись як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням шляхом подання до контролюючого органу Заяви не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ.
2. Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України (п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу).
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
Отже, будь-які суми коштів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг, включаються до бази оподаткування ПДВ.
Водночас інформуємо, що відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.
У цьому підпункті перше постачання житла (об’єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Отже, операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. Операції з подальшого постачання житла звільняються від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Кодексу.
3. Пай – це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (ст. 2 Закону № 1087).
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із передачі майнових прав (у зв’язку із викупом) члену кооперативу (юридичній або фізичній особі) щодо квартири, іншої будівлі, споруди або приміщення кооперативу.
Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, з питань відображення в бухгалтерському обліку інформації про передачу майнових прав (у зв’язку із викупом) щодо квартири, іншої будівлі, споруди або приміщення кооперативу та її розкриття у фінансовій звітності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
2. Лист ДФС «Щодо оподаткування платежів за оренду сервера у нерезидента» від 28.03.2017 №6312/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо оподаткування платежів за оренду сервера у нерезидента та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.
Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Відповідно до абзацу «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).
В Україні застосування зазначених процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.
Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Таким чином, резидент при виплаті орендних платежів нерезиденту утримує податок за ставкою 15 відс., якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.
Інформацію про виплачені доходи нерезидентам, суми утриманого з них податку та застосовану для оподаткування ставку платники зазначають у додатку до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, а саме Розрахунку (звіті) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до Декларації).
Отже, резидент-юридична особа-платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента виплату орендних платежів, зобов’язаний утримувати податок з таких доходів та за їх рахунок у розмірі 15 відс., якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною - резиденцією особи, на користь якої здійснюється виплата, та подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію із заповненим додатком ПН.
У Декларації заповнюються всі обов’язкові реквізити (ст. 48 Кодексу).
При цьому платник податку у Декларації, крім рядка 23 ПН, де зазначається сума сплаченого податку при виплаті доходів нерезидентам у звітному періоді, визначеного на підставі Розрахунку (звіту) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, інші показники не заповнює.
Як зазначено у зверненні, платник перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (далі – спрощена система оподаткування) третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс. та не є зареєстрованим як платник ПДВ.
На сьогодні порядок застосування спрощеної системи оподаткування, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п.п. 3 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування і сплати ПДВ та подання податкової звітності з ПДВ, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п. 1 п. 293.3 ст. 293 Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
Водночас відповідно до п. 180.2 ст. 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Правила оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено ст. 208 Кодексу.
Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визачену згідно з п. 190.2 ст. 190 Кодексу (п. 208.2 ст. 208 Кодексу).
При цьому отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V Кодексу, зокрема, щодо сплати податку (п. 208.5 ст. 208 Кодексу).
Таким чином, особа, що отримує послуги від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такою операцією.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).
Згідно з п. 5 розділу I Порядку № 21 отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, на митній території України, які відповідно до п. 180.2 ст. 180 Кодексу є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ, подають розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України (далі – Розрахунок).
Відповідно до п. 6 розділу I, п. 2 розділу III та пунктів 1-2 розділу VII Порядку № 21 Розрахунок належить до податкової звітності з ПДВ та подається особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, до контролюючого органу за місцем її податкового обліку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати ПДВ. При цьому Розрахунок подається до контролюючого органу тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано. Значення рядка 8 Розрахунку відображається в обліку з ПДВ контролюючим органом.
Податкова звітність з ПДВ (у тому числі Розрахунок) подається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Подання податкової звітності з ПДВ засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
Враховуючи викладене, якщо особою-резидентом, що перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс., здійснюються операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, зокрема послуг із оренди частини дискового простору на сервері у мережі Інтернет, то у такої особи як отримувача вказаних послуг виникає обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності з ПДВ, а саме Розрахунку, засобами електронного зв'язку в електронній формі.
В ЧАСТИНІ ЄСВ
3. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму заробітної плати працівника – інваліда, який працює на підприємстві неповний робочий день» від 06.04.2017 №7121/6/99-99-13-02-03-15
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула лист … щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суму заробітної плати працівника – інваліда, який працює на підприємстві неповний робочий день, і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відс. бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів (частина тринадцята ст. 8 Закону № 2464).
Згідно з п. 5 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону № 2464 у розмірі 8,41 відс. суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами для працюючих інвалідів.
Отже, роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи нараховують єдиний внесок працюючим інвалідам на суми фактично нарахованої заробітної плати у розмірі 8,41 відсотка.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ ПДФО
4. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 05.04.2017 № 7080/6/99-99-13-02-03-15
Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня
1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон № 1045).
Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту.
Джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах (ст.ст. 14 та 15 Закону № 1045).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Враховуючи викладене, вартість екскурсій (відвідувань музеїв), що організовуються для членів профспілки та членів їх сімей і оплачуються за рахунок коштів «….», включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, за умови персоніфікації кожного учасника заходів.
При цьому якщо у профспілки відсутня об’єктивна можливість здійснення персоніфікації зазначених осіб, то вартість таких екскурсій не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ МИТА
5. Лист ДФС «Про тимчасове ввезення» від 06.04.2017 р. № 8604/7/99-99-18-02-03-17
У зв'язку із надходженням до Державної фіскальної служби України звернень підприємств щодо застосування абзацу другого пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (зі змінами) (далі - Положення), повідомляємо.
Відповідно до частини першої статті 71 Митного кодексу України (далі - Кодекс) декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені Кодексом.
Згідно зі статтею 103 Кодексу тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Частинами другою - п'ятою статті 106 Кодексу встановлено, що в разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму.
У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 Кодексу.
Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається Кодексом.
Згідно з абзацом другим пункту 37 Положення, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом.
З огляду на зазначене, у разі продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами митниці подається додаткова митна декларація, заповнена відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, з урахуванням такого:
у графі 1 МД зазначаються відомості про тип МД - «ІМ31ДМ»;
до першого підрозділу графи 37 МД переносяться відомості про митний режим та попередній митний режим, що зазначались у МД, за якою товари поміщувались у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами;
у графі 40 МД зазначаються відомості про МД, за якою товари поміщувались у митний режим тимчасового ввезення, до якої подається МД типу «ІМ31ДМ»;
у графі 44 МД, у разі якщо частина тимчасово ввезених товарів була реекспортована або поміщена у інший митний режим, зазначаються відомості про МД, за якою (якими) такі товари були реекспортовані або поміщені у інший митний режим;
у графі 45 МД - відомості про митну вартість товарів, визначену на дату поміщення таких товарів у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.
У графі 47 МД відомості про нарахування мита та податку на додану вартість повинні бути відображені як наведено у додатку 1 до цього листа.
Також для використання в роботі надсилаємо оновлену версію таблиць з виключним переліком можливих комбінацій кодів митних режимів та літерних кодів типів митних декларацій залежно від напряму переміщення (додається).
Додаток до листа ДФС від 10.06.2015 № 20635/7/99-99-24-02-02-17 та лист Державної митної служби України від 18.12.2012 № 11.1/1.2-12.2/14120-ЕП вважати такими, що втратили чинність.
В. о. Голови М. В. ПРОДАН
Додаток 1
до листа Державної фіскальної служби України
06.04.2017 № 8604/7/99-99-18-02-03-17
Відображення відомостей про нарахування мита та податку на додану вартість при продовженні строку тимчасового ввезення товарів
Приклад 1
При першому продовженні строку тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування:
Вид |
Основа нарахування |
Ставка |
Сума |
СП |
020 |
10000 |
10 % |
1000 |
28 |
020 |
1000 |
3 % |
30 |
70 |
020 |
1000 |
3 % |
30 |
01 |
028 |
11000 |
20 % |
2200 |
28 |
028 |
2200 |
3 % |
66 |
70 |
028 |
2200 |
3 % |
66 |
01 |
Приклад 2
У разі якщо строк тимчасового ввезення товарів з умовно частковим звільненням від оподаткування продовжується вдруге і більше:
Вид |
Основа нарахування |
Ставка |
Сума |
СП |
020 |
10000 |
10 % |
1000 |
28 |
020 |
1000 |
6 %* |
60 |
70 |
020 |
1000 |
3 % |
30 |
01 |
028 |
11000 |
20 % |
2200 |
28 |
028 |
2200 |
6 %* |
132 |
70 |
028 |
2200 |
3 % |
66 |
01 |
____________
* сума % по МД, заповненій у звичайному порядку, та додатковій МД, яка передувала оформлюваній додатковій МД.
Приклад 3
У разі якщо частина товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування, була реекспортована або поміщена у інший митний режим, а щодо частини строк тимчасового ввезення вперше продовжено. Наприклад, із 4 товарів, загальною митною вартістю 10000, щодо 2 товарів загальною митною вартістю 4000 продовжено строк тимчасового ввезення:
Вид |
Основа нарахування |
Ставка |
Сума |
СП |
020 |
4000 |
10 % |
400 |
28 |
020 |
400 |
3 % |
12 |
70 |
020 |
400 |
3 % |
12 |
01 |
028 |
4400 |
20 % |
880 |
28 |
028 |
880 |
3 % |
26,4 |
70 |
028 |
880 |
3 % |
26,4 |
01 |
Додаток 2
до листа Державної фіскальної служби України
06.04.2017 № 8604/7/99-99-18-02-03-17
Таблиці виключних комбінацій кодів митних режимів та літерних кодів типів митних декларацій в залежності від напрямку переміщення
(версія 5 станом на 06.04.2017)
Напрямок переміщення «вивезення»
ЕК |
АА |
ТК |
ТФ |
РР |
ДР |
ДТ |
ДМ |
10 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
11 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
12 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
24 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
32 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
61 |
+ |
+ |
X |
+ |
+ |
+ |
X |
62 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
72 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
73 |
+ |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
Напрямок переміщення «транзит»
ТР |
АА |
РР |
ЕЕ |
ДР |
ДЕ |
80 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
81 |
+ |
X |
X |
X |
X |
82 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Напрямок переміщення «ввезення»
ІМ |
АА |
ТК |
ТФ |
ТН |
РР |
ЕА* |
ЕЕ |
ДР |
ДТ |
ДЕ |
ДМ |
40 |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
41 |
+ |
+ |
X |
X |
X |
+ |
+ |
X |
+ |
+ |
X |
42 |
+ |
+ |
+ |
X |
X |
+ |
+ |
X |
+ |
+ |
+ |
21 |
+ |
X |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
+ |
+ |
X |
24 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
25 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
31 |
+ |
X |
X |
+ |
X |
+ |
+ |
X |
+ |
+ |
+ |
51 |
+ |
+ |
X |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
X |
52 |
+ |
X |
X |
X |
X |
+ |
+ |
X |
X |
+ |
X |
72 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
74 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
X |
+ |
X |
75 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
76 |
+ |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
+ |
X |
____________
* - випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму здійснюється за умови забезпечення можливості ідентифікації товарів згідно з статтею 326 Митного кодексу України.
Пояснення до таблиці:
«+» - комбінація, що використовується в ЄАІС;
«X» - комбінація, що не використовується в ЄАІС.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
6. Лист ДФС «Щодо застосування норм податкового законодавства 2017 року при коригуванні ціни контрольованої операції, проведеної у 2016 році» від 10.04.2017 №7384/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування норм податкового законодавства 2017 року при коригуванні ціни контрольованої операції, проведеної у 2016 році, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 39.5.4.1 п.п 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, розрахувавши свої податкові зобов’язання відповідно до:
максимального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна / показник рентабельності контрольованої операції була вище максимального значення діапазону цін (рентабельності); та/або
мінімального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна / показник рентабельності контрольованої операції була нижче мінімального значення діапазону цін (рентабельності).
Враховуючи, що зміни до ст. 39 Кодексу, внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), набули чинності з 01.01.2017, самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань відповідно до п.п. 39.5.4.1 п.п 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу у редакції Закону № 1797 застосовується до контрольованих операцій, здійснених починаючи з 01 січня 2017 року.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
7. Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна»» від 06.04.2017 № 7207/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна» та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦКУ).
Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
8. Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій з надання/отримання та неповернення в установлений договором термін поворотної фінансової допомоги» від 07.04.2017 № 7307/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій з надання/отримання та неповернення в установлений договором термін поворотної фінансової допомоги і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з надання/отримання поворотної фінансової допомоги
Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суми поворотної фінансової допомоги, наданої/отриманої платником податку на прибуток у 2016-2017 роках.
Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями зі списання кредиторської заборгованості. Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
При списанні дебіторської заборгованості слід врахувати, що згідно з вимогами п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).
Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання/отримання поворотної фінансової допомоги
Згідно з підпунктами «а» та «б» п. 185.1 ст.185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та/або послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Отже, у зв’язку з тим, що операція з надання/отримання платником поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.
9. Лист ДФС «Щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат на збут» від 07.04.2017 № 7308/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків, до складу витрат на збут та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що укладений договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Залежно від призначення використання орендованого майна у податковому обліку витрати можуть бути віднесені до загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут товарів, робіт, послуг.
Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), належать до витрат на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац «д» п.п. 138.10.3 ст. 138.10 ст. 138 Кодексу).
Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.
Враховуючи викладене, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток в умовах дії Кодексу до 01.01.2015, платник податку має право включити до складу витрат на збут витрати на утримання власного транспортного засобу працівника, який використовується у господарській діяльності такого платника в цілях транспортування товарів (у тому числі використане пальне, витрати для списання якого обмежуються встановленими нормами), за умови укладення з працівником належним чином оформленого договору оренди транспортного засобу.
Починаючи з 01.01.2015, відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються власні автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов’язків.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
10. Лист ДФС «Щодо застосування ставки податку на прибуток нуль відсотків за операціями з виробництва та продажу біопалива» від 03.04.2017 № 4596/К/99-99-15-02-02-14
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування ставки податку на прибуток нуль відсотків за операціями з виробництва та продажу біопалива та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Кодексу взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Порядок обліку платників податків і зборів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 (далі – Порядок),
З моменту взяття на облік згідно з Порядком платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства (п. 3.9 розд. III Порядку).
Умови застосування ставки нуль відсотків визначено п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, яким встановлено, що на період до 31 грудня 2021 року застосовується ставка нуль відсотків для платників податку на прибуток, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим як дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від п’яти до 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 1 січня 2017 року та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до трьох мільйонів гривень та середньооблікова кількість працівників становила від п’яти до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу.
Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які:
1) утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації;
2) здійснюють:
2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в п.п. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 розділу I;
2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;
2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення;
2.5) фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції K КВЕД ДК 009:2010);
2.6) діяльність з обміну валют;
2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
2.8) операції з нерухомим майном (гр. 68 КВЕД ДК 009:2010);
2.9) поштову та кур'єрську діяльність (гр. 53 КВЕД ДК 009:2010);
2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
2.12) охоронну діяльність;
2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;
2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
2.17) діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (гр. 69 КВЕД ДК 009:2010);
2.18) діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009:2010).
Таким чином, суб’єкт господарювання, зареєстрований в установленому порядку у 2017 році, має право застосовувати ставку податку на прибуток нуль відсотків, за умови, що діяльність, яку здійснює такий суб’єкт, не належить до переліку видів діяльності, визначених п.п. 2 п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, щодо яких застосування ставки податку нуль відсотків заборонено.
При цьому, якщо платник податку, який застосовує норми п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у будь-якому звітному періоді досягнув показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такий платник податку зобов’язаний оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу.
Щодо застосування ставки нуль відсотків за операціями з виробництва та продажу біопалива, то згідно з підпунктами 2.2, 2.13 п.п. 2 п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу обмеження щодо застосування нульової ставки з податку на прибуток встановлено для суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів та зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації).
Відповідно до п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД), на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Перелік підакцизних товарів та ставки, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів, визначено п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Отже, якщо біопаливо, зазначене у Вашому листі, належить до підакцизних товарів, то при здійсненні операцій з виробництва та продажу такого біопалива ставка податку на прибуток нуль відсотків не застосовується.
Підприємство також не може застосовувати нульову ставку з податку на прибуток у разі здійснення експортних операцій незалежно, чи є таке біопаливо підакцизним товаром.
11. Лист ДФС «Щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого» від 28.03.2017 № 6319/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування у разі відсутності тристороннього договору про заміну одного страховика на іншого та, керуючись ст. 52 Кодексу повідомляє.
Відповідно до ст. 16 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон) договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.п. 14.1.521 п.14.1 ст.14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
Згідно зі ст. 123 1 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.
Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.
Таким чином, коригування, передбачене ст. 123 1 Кодексу, застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52 1. п.14.1 ст.14 Кодексу.
Відповідно до ст. 123 1 Кодексу договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:
зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
зміну страховика на нового страховика.
При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.
Отже, якщо в результаті зміни одного страховика на іншого тристороння угода не укладалась, то це призведе до порушенням вимог, встановлених Кодексом до договорів добровільного медичного страхування.
Таким чином, платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.
Крім того, базою для нарахування пені є сума попередньо сплачених платежів. Така пеня повинна бути сплачена до бюджету.
Сума сплачених платежів за договорами добровільного медичного страхування відображається у рядку 4.1.8 додатка Р1 до рядка 03 Р1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585.
12. Лист ДФС «Розрахунку річного доходу для визначення податкового (звітного) періоду з податку на прибуток та відображення його в податковій декларації з податку на прибуток»від 05.04.2017 № 7102/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо розрахунку річного доходу для визначення податкового (звітного) періоду з податку на прибуток та відображення його в податковій декларації з податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у редакції, чинній до 01.01.2017, повідомляє.
Відповідно до п. 294.1 ст. 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 Кодексу (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).
Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п. 137.5 ст. 137 Кодексу.
У разі переходу платником єдиного податку на загальну систему оподаткування з 01.04.2016 при декларуванні податку на прибуток за 2016 рік, фінансовий результат до оподаткування визначається за правилами бухгалтерського обліку у періоді перебування такого платника на загальній системі оподаткування.
Отже, платник податку подає податкову декларацію з податку на прибуток за звітний 2016 рік, який починається 01.04.2016 і закінчується 31.12.2016.
При цьому, враховуючи особливості визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, такий платник податку разом з декларацією з податку на прибуток підприємств повинен подати фінансову звітність за I квартал та 2016 рік.
Такий платник при заповненні декларації у рядках 01 та 02 декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, враховує показники доходу від будь-якої діяльності та фінансового результату до оподаткування, визначених відповідно до правил бухгалтерського обліку, за період з 01.04.2016 по 31.12.2016.
Водночас, враховуючи положення абзацу 8 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування можуть визначати без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, у разі якщо сума доходів за звітний період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
13. Лист ДФС від 11.04.2017 № 7470/6/99-99-08-02-01-15
Державна фіскальна служба України розглянула звернення і повідомляє.
Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах встановлено статтею 69 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Відповідно до пунктів 69.2 та 69.3 статті 69 Кодексу банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов’язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.
Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за № 1058/27503.
Статтею 118 Кодексу встановлено відповідальність за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків до відповідного контролюючого органу.
Обов’язок фізичних осіб-підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений пунктом 69.7 статті 69 Кодексу.
Відповідно до статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Враховуючи наведене, повідомляємо, що у разі встановлення статусу клієнта як платника податків фінансова установа у разі відкриття/закриття рахунків клієнта надсилає повідомлення про відкриття або закриття усіх рахунків платника податків – самозайнятої особи до контролюючого органу, в якому обліковується такий платник податків, відповідно до положень статті 69 Кодексу.
Перший заступник Голови С.В. Білан
14. Лист ДФС «Щодо можливості надання представництвом безповоротної благодійної допомоги» від 10.04.2017 №7383/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо можливості надання представництвом безповоротної благодійної допомоги та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Господарська діяльність нерезидента в Україні повністю або частково проводиться через постійне представництво, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (абзац перший п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.
Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Таким чином, Кодекс не встановлює обмежень щодо надання представництвом нерезидента безповоротної благодійної допомоги благодійним організаціям на території України.
При цьому відповідно до п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні (затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.1996 № 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15.06.2007 № 179), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.01.1996 за № 34/1059) представництво суб’єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб’єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України.
15. Лист ДФС «Щодо визначення платежів роялті за використання комп’ютерної програми при їх отриманні автором-підприємцем»від 22.03.2017 № 3946/Г/99-99-15-02-02-14
Державна фіскальна служба України розглянула звернення, щодо визначення платежів роялті за використання комп’ютерної програми при їх отриманні автором-підприємцем та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Визначення роялті наведено у пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.
У разі якщо, платнику надано право на використання програмного забезпечення, і умови використання не обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання то платіж за його використання підпадає під визначення роялті.
Якщо платнику надано право на використання програмного забезпечення і умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то платіж за його використання не підпадає під визначення роялті.
При цьому визначення «роялті», наведене в Кодексі, не передбачає таких ознак роялті, як спосіб поширення права на використання об’єктів права інтелектуальної власності (особисто автором або через посередників) та території поширення такого права (в межах країни або за кордоном).
16. ЛистГУ ДФС у Київській області «Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 12.04.2017 № 2004/10/10-36-14-06-22
Головне управління ДФС у Київській області розглянуло Ваш лист щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та повідомляє таке. Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 9 статті 3 Закону №265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. Таким чином, у разі, коли на реєстраторах розрахункових операцій не проводяться розрахункові операції, включати їх та роздруковувати фіскальні звітні чеки (Z-звіти) не обов’язково.
Робота реєстратора розрахункових операцій блокується, якщо після роздрукування фіскального звітного чека РРО протягом 72 годин сервером обробки інформації не отримано контрольно-звітної інформації від РРО. У випадку, якщо реєстратор розрахункових операцій не використовується та на ньому не роздруковуються фіскальні звітні чеки, то його робота після закінчення 72 годин блокуватися не буде.
Заступника начальника |
Р.Ю. Гришко |
17. Лист Мінсоцполітики України «Щодо доплати працівникам, які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів», від 17.03.2017 № 737/0/101-17/28
Департаментом заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики розглянуто ваш лист щодо забезпечення мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р. і повідомляється.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3200 гривень на місяць.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата складається не лише з основної (тарифної) частини заробітної плати (посадовий оклад, тарифна ставка, ставка заробітної плати), а і додаткової заробітної плати стимулюючого та заохочувального характеру (доплати, надбавки, виробничі премії, інші заохочувальні виплати).
Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки, ставки заробітної плати), або залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством.
Таким чином, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату з урахуванням різних її складових, передбачених умовами оплати праці, не нижче розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Законом № 1774-VIII встановлений перелік виплат, які при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються. Це: доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Підпунктом «ґ» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачена виплата працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, - у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу.
Доплата в розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу (тарифної ставки) працівникам, які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, нараховується понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн).
Це одна і та ж доплата, яка встановлюється працівникам за переліком посад, затвердженим колективним договором закладу, в межах коштів, передбачених на оплату праці у кошторисі, якщо виконання цих робіт включено до посадових обов'язків працівників. При цьому посадовими обов'язками може бути передбачено виконання певних видів робіт з використанням дезінфікувальних засобів, або робота з прибирання туалетів з використанням дезінфікувальних засобів, або просто прибирання туалетів.
Виплати, які не перелічені Законом № 1774-VIII, враховуються до мінімальної заробітної плати.
Це, зокрема, такі виплати як доплати за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, підвищена оплата за роботу у святкові, вихідні дні, виробничі премії, індексація тощо.
Також до мінімальної заробітної плати враховується підвищення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), передбачене галузевими умовами оплати праці, зокрема, для медичних, педагогічних працівників, працівників соціального захисту населення (за кваліфікаційну категорію, старшинство, завідування кабінетами, за педагогічне навантаження, керівництво гуртками, у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці тощо).
Зазначене підвищення посадових окладів є елементом формування нового посадового окладу (тарифної ставки) з підвищенням, розмір якого встановлюється працівнику в штатному розписі, і на який нараховуються інші додаткові виплати: доплати, надбавки тощо.
Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.
Директор Департаменту О. ТОВСТЕНКО
18. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595» від 19 квітня 2017 р. № 270
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 91, ст. 2608; 2015 р., № 23, ст. 637, № 36, ст. 1068, № 70, ст. 2312) зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 19 квітня 2017 р. № 270
ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України
від 7 листопада 2014 р. № 595
1. Назву та пункт 1 постанови після слів “Донецької та Луганської областей” доповнити словами “, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства”.
2. У Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженому зазначеною постановою:
1) назву та пункт 1 Тимчасового порядку після слів “Донецької та Луганської областей” доповнити словами “, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства”;
2) доповнити Тимчасовий порядок пунктом 12 такого змісту:
“12. Платежі з рахунків, відкритих в органах Казначейства, установам, які провадять діяльність на тимчасово неконтрольованій території, крім випадків, установлених законодавством, здійснюються, зокрема з метою виконання рішення суду та відшкодування податку на додану вартість, у разі, коли:
установа зареєстрована на контрольованій території;
орган управління установи перебуває на контрольованій території;
рахунки установи відкриті в банківських установах (органах Казначейства), розташованих на контрольованій території;
установа сплачує податки та збори до державного бюджету та/або місцевих бюджетів.”.
19. Наказ ДФС України "Про внесення змін до наказу ДФС від 24.10.2014 № 213"від 14.04.2017 №266
З метою забезпечення належного виконання вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
НАКАЗУЮ:
1. Внести зміни до наказу ДФС від 24.10.2014 № 213 «Про затвердження Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами», а саме:
1.1. у пункті 3 наказу:
1.1.1. у абзаці першому вилучити слова «та м. Києві»;
1.1.2. підпункт 3.1 після слів «та видачі ліцензій» доповнити словами «довідок про внесення місця зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання»;
1.1.3. підпункт 3.2 після слів «тютюновими виробами» доповнити словами «довідок про внесення місця зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання».
1.2. Доповнити наказ новим пунктом 4 такого змісту:
«4. Начальнику Головного управління ДФС у м. Києві через засоби масової інформації довести до відома платників податків, місцем провадження торгівельної діяльності яких є м. Київ, інформацію про можливість отримання адміністративних послуг у сфері ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами виключно у Головному управлінні ДФС у м. Києві».
У зв’язку з цим пункти 4 та 5 наказу вважати відповідно пунктами 5 та 6.
1.3. У Рекомендаціях щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджених наказом:
1.3.1. пункт 1.2 виключити;
1.3.2. пункт 2.1 викласти в такій редакції:
«2.1. Ліцензія видається на підставі заяви, поданої суб’єктом господарювання до головного управління за місцем провадження торгівельної діяльності безпосередньо уповноваженою особою заявника, надісланої рекомендованим листом або переданої через центри обслуговування платників, створені у державних податкових інспекціях (крім створених у ДПІ в м. Києві) (далі – ЦОП)»;
1.3.3. у пункті 2.2 слова «З метою забезпечення дотримання вимог п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 та п. 216.9 ст. 216 розділу VI Податкового кодексу України» виключити, а слова «додатково зазначаються» замінити словами «зазначаються вид господарської діяльності та»;
1.3.4. у пункті 2.3 слова «Документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування» виключити, а слова «та визначених Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються» замінити словами «подається уповноваженою особою заявника або надсилається»;
1.3.5. пункт 2.4 викласти у такій редакції:
«2.4. У разі подання заяви через ЦОП уповноважена особа здійснює прийом документів та забезпечує їх передачу за реєстром до структурного підрозділу головного управління, до функцій якого належить здійснення загального діловодства, протягом одного робочого дня з моменту їх отримання»;
1.3.6. у пункті 3.3 абзаци четвертий та п’ятий виключити;
1.3.7. у пункті 3.4 слово «документів» замінити словом «заяви»;
1.3.8. у пункті 3.11 слова «уповноваженій особі ЦОП для видачі суб’єктам господарювання» замінити словами «уповноваженій особі для видачі суб’єктам господарювання у ЦОП»;
1.3.9. пункт 3.12 викласти у такій редакції:
«3.12. Ліцензія видається заявнику або уповноваженому на те представнику заявника за довіреністю при пред’явленні ним документа, що посвідчує особу».
2. Департаменту податків і зборів з юридичних осіб (Лишенко О.Г.) підготувати та надати Департаменту обслуговування платників (Калєніченко Н.Г.) погоджений з ним проект Змін до інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг щодо видачі ліцензій, зазначених у п. 1 цього наказу, та адміністративної послуги «Видача довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання», затверджених наказами ДФС від 19.12.2014 № 381 та від 13.01.2015 № 7 .
Термін – 14.04.2017.
3. Департаменту обслуговування платників (Калєніченко Н.Г.) забезпечити затвердження Змін до інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг щодо видачі ліцензій, наданих відповідно до п. 2 цього наказу.
Термін – протягом двох місяців після отримання.
4. Департаменту організації роботи Служби (Пригаровський В.М.) забезпечити розміщення цього наказу на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.
5. Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем (Чмерук М.О.) забезпечити внесення цього наказу до Репозиторія звітної і статистичної інформації Державної фіскальної служби України відповідно до наказу ДФС від 07.10.2014 № 168.
Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
В.о. Голови М.В. Продан
20. Лист Виконавча дирекція фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностівід 21.12.2016 р. N 5.2-32-2287
У зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 р. N 909, яким внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464 (далі - Закон N 2464), з 1 січня 2016 року розмір єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон N 1105) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Отже, фізичні особи - підприємці платники єдиного внеску зобов'язані на загальних підставах сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки, із суми якого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 675 "Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. N 85, здійснюється розподіл на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону N 1105 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови сплати єдиного внеску.
Так, фізичним особам - підприємцям за рахунок коштів Фонду допомога по вагітності та пологах надається у розмірі, визначеному в статті 26 Закону N 1105, а саме у розмірі 100 відсотків середнього доходу, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 25 Закону N 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату доходу за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів, розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Ураховуючи вищезазначене, допомога по вагітності та пологах надається фізичній особі - підприємцю за страховим випадком "вагітність та пологи" за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови настання зазначеного страхового випадку під час перебування фізичної особи в статусі підприємця та сплати єдиного соціального внеску в розмірі та строки, визначені Законом N 2464, а також подачі заяви-розрахунку до робочого органу Фонду. У такому випадку допомога по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів за період, зазначений у листку непрацездатності.
У разі якщо фізичною особою - підприємцем платником єдиного соціального внеску було припинено свою підприємницьку діяльність та не подано заяву-розрахунок до робочого органу Фонду для отримання фінансування допомоги по вагітності та пологах за страховим випадком "вагітність та пологи", який настав до припинення підприємницької діяльності, враховуючи, що допомога по вагітності та пологах є компенсацією втраченого доходу, вона буде надаватися за рахунок коштів Фонду лише за період від початку страхового випадку і до дня припинення підприємницької діяльності.
Заступник Голови комісії |
Т. Блажинська |
21. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" щодо державних інвестиційних проектів» від 23 березня 2017 року № 1981-VIII
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646 із наступними змінами) такі зміни:
1. У статті 1:
1) у частині першій слова "або досягається соціальний ефект" замінити словами "та/або досягається соціальний та екологічний ефект";
2) частину третю викласти в такій редакції:
"Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень".
2. У статті 2:
1) частину другу викласти в такій редакції:
"2. Інвестиційна діяльність провадиться на основі:
інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
державного інвестування, що здійснюється органами державної влади за рахунок коштів державного бюджету, позичкових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;
місцевого інвестування, що здійснюється органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів, позичкових коштів, а також комунальними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;
державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів;
іноземного інвестування, що здійснюється іноземними державами, юридичними особами та громадянами іноземних держав;
спільного інвестування, що здійснюється юридичними особами та громадянами України, юридичними особами та громадянами іноземних держав";
2) у частині третій:
абзаци другий і третій викласти в такій редакції:
"Інвестиційний проект - це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб’єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень цього Закону.
Інвестиційний проект оформлюється у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування інвестування, організації та управління роботами з реалізації проекту в межах визначених вартості та терміну його реалізації";
абзац четвертий виключити;
доповнити абзацом вісімнадцятим такого змісту:
"У цьому Законі термін "державний інвестиційний проект" вживається у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України";
3) частину п’яту викласти в такій редакції:
"5. Державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" після набрання ним чинності";
4) доповнити частинами шостою - восьмою такого змісту:
"6. Державне інвестування державних інвестиційних проектів з використанням державних капітальних вкладень та/або кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, здійснюється відповідно до вимог бюджетного законодавства.
7. Місцеве інвестування та підтримка реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів місцевого бюджету та/або кредитів (позик), залучених під місцеві гарантії, здійснюються в порядку, встановленому органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, відповідно до вимог бюджетного законодавства.
8. Державне або місцеве інвестування в об’єкти приватної власності здійснюється за умови закріплення в державній або комунальній власності частки у статутному капіталі юридичної особи, яка отримує таке інвестування за рахунок бюджетних коштів, залежно від обсягу вкладених інвестицій".
3. У статті 12-1:
1) у назві слова "та стимулювання інвестиційної діяльності" замінити словами "для реалізації інвестиційних проектів";
2) частину першу викласти в такій редакції:
"1. Напрями інвестиційної діяльності, за якими надається державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів, визначаються стратегічними або програмними документами, затвердженими в установленому законодавством порядку.
Державна підтримка для реалізації інвестиційних проектів надається шляхом:
співфінансування реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету;
надання відповідно до законодавства для реалізації інвестиційних проектів державних гарантій з метою забезпечення виконання боргових зобов’язань за запозиченнями суб’єкта господарювання;
кредитування за рахунок коштів державного бюджету суб’єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів;
повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного бюджету відсотків за кредитами суб’єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів;
застосування інших форм, передбачених цим Законом";
3) частину другу виключити;
4) частину третю викласти в такій редакції:
"3. Відбір інвестиційних проектів, для реалізації яких надається державна підтримка, здійснюється на конкурсній основі з урахуванням результатів державної експертизи, проведеної відповідно до статті 15 цього Закону.
Перелік документів, що подаються для такого відбору, а також порядок та критерії відбору встановлюються Кабінетом Міністрів України для кожного напряму, за яким надається державна підтримка для реалізації відповідних інвестиційних проектів";
5) в абзаці першому частини четвертої слова "розроблення або" виключити;
6) частини п’яту і шосту викласти в такій редакції:
"5. Органи, які проводять конкурсний відбір інвестиційних проектів (крім інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку), подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, інформацію про відібрані інвестиційні проекти за затвердженою ним формою.
Інформація про відібрані державні інвестиційні проекти та інвестиційні проекти, для реалізації яких надається державна підтримка, вноситься до Державного реєстру інвестиційних проектів, ведення якого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6. Інформація щодо інвестиційних проектів оприлюднюється шляхом розміщення витягу з Державного реєстру інвестиційних проектів на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку";
7) доповнити частинами сьомою і восьмою такого змісту:
"7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на підставі поданих суб’єктами інвестиційної діяльності звітів про стан (результати) реалізації інвестиційного проекту, для реалізації якого надано державну підтримку, і даних Державного реєстру інвестиційних проектів забезпечує здійснення моніторингу та проведення аналізу ефективності державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів та використання державних капітальних вкладень у встановленому ним порядку.
Результати такого моніторингу та аналізу використовуються органами виконавчої влади під час складання проекту Державного бюджету України на наступний рік, а також для формування пропозицій до Державного бюджету України на наступні бюджетні періоди щодо видатків, спрямованих на державну підтримку для реалізації інвестиційних проектів.
8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, забезпечує збереження ним конфіденційної інформації, пов’язаної з інвестиційними проектами".
4. Статтю 12-2 виключити.
5. Частину першу статті 13 викласти в такій редакції:
"1. Рішення щодо державних інвестиційних проектів приймаються відповідно до бюджетного законодавства та цього Закону".
6. У статті 15:
1) частину першу доповнити словами "інших форм державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів, передбачених цим Законом";
2) у частині другій:
абзац перший доповнити словами "крім інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку";
доповнити абзацом другим такого змісту:
"Інвестиційні проекти, що реалізуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, підлягають розгляду відповідно до бюджетного законодавства";
3) частину третю викласти в такій редакції:
"3. Державна експертиза інвестиційних проектів повинна враховувати оцінку економічної ефективності".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України |
П.ПОРОШЕНКО |
22. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування» від 27.03.2017 № 475
|
Зареєстровано в Міністерстві |
Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування
Відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 (зі змінами), пункту 4 Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 150 (зі змінами), НАКАЗУЮ:
1. Установити середню вартість санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2017 рік”, у сумі 440 гривень.
2. Департаменту оздоровлення та санаторно-курортного лікування (І. Хохленков) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 січня 2017 року.
Міністр |
А. Рева |
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!