ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
|
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
|
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
|
1 |
Постанова Кабінету міністрів України «Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання» від 29 березня 2017 р. № 196 |
Установлено, що надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві; обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00, 8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТЗЕД, для виробництва тільки медичних виробів здійснюється у порядку, передбаченому статтею 100 Податкового кодексу України, з урахуванням особливостей. Внесено зміни до переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1235. |
|
2 |
Лист ДФС «Щодо деяких питань складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних» від 01.03.2017 № 4160/6/99-99-15-03-02-15 |
Надано роз’яснення, що при отриманні на поточний рахунок коштів, які помилково перераховані контрагентом (не як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), податкові зобов’язання платником не нараховуються та, відповідно, податкова накладна не складається. Правила реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, складених до 01 лютого 2015 року та які не підлягали обов’язковій реєстрації в ЄРПН, встановлено пунктом 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, згідно з яким такі розрахунки коригування підлягають реєстрації після реєстрації в ЄРПН відповідної податкової накладної. Для цього постачальник (продавець) товарів (послуг) повинен протягом доби зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування до неї (крім розрахунків коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю), складених після 01 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року на постачання платнику податку, які підлягають реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг). Розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної, що була складена на філію головного підприємства, якій на дату складання податкової накладної було делеговано право складання податкових накладних, у разі якщо на дату складання такого розрахунку коригування філія втратила таке право, реєструється у ЄРПН головним підприємством (покупцем). |
|
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
|
3 |
Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 24.03.2017 № 4697/5/99-99-13-02-03-16 |
Надано роз’яснення, сума компенсації частини вартості путівки на санаторно-курортне лікування (оздоровлення), яка надається за рахунок коштів … платникам податку – працівникам та їх неповнолітнім дітям, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. При цьому сума зазначеної компенсації, що надається роботодавцем працівникам, є базою нарахування єдиного внеску. |
|
4 |
Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства»від 24.03.2017 № 5972/6/99-99-13-02-03-15 |
Надано роз’яснення, що зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, тощо. Отже, положеннями п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не передбачено обмежень щодо найму житлового приміщення у фізичної особи – підприємця. |
|
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
|
5 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку списання об’єктів державної власності» від 29 березня 2017 р. № 199 |
Внесено зміни до Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. № 1314 |
|
6 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до пункту 4 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 29 березня 2017 р. № 219 |
Внесено зміни до пункту 4 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 476 |
|
7 |
Постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 04.04.2017 № 30 |
Внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" |
|
8 |
Лист МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП «Отримання фінансової допомоги від фізичної особи через касу підприємства» від 01.03.2016 № 4882/10/28-10-06-11 |
Надано роз’яснення, що обмеження граничної суми готівкового розрахунку 150 тис. грн. не поширюється на розрахунки, які здійснюються платниками податків шляхом внесення готівки до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача. |
|
9 |
Лист ДФС «Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства» від 21.03.2017 № 3782/К/99-99-13-02-03-14 |
Надано роз’яснення, що фізична особа – підприємець не може здійснювати адвокатську діяльність, а до доходів, отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем Тобто фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою – підприємцем. |
|
10 |
Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо формування статутного капіталу господарського товариства» від 13.03.2017 р. № 3211-13/7868-03 |
Надано роз’яснення, що збільшувати статутний (складений) капітал господарського товариства за рахунок коштів одержаних в кредит або під заставу заборонено, разом з тим, законодавством України не забороняється збільшувати статутний (складений) та додатковий капітал, а також інші фонди господарського товариства на суму кредиторської заборгованості такого господарського товариства перед одним з засновників (учасників, акціонерів) цього господарського товариства за договором позики або іншими видами договірних зобов'язань (крім договорів кредитування або застави). |
|
11 |
ЛистГУ ДФС у м. Києві «Щодо надання податкої консультації з питання відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій» від 31.03.2017 № 6964/10/26-15-14-05-04-22 |
Надано роз’яснення, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Що стосується оподаткування імпортного товару, то слід зауважити, що рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно частини 2 ст. 53 МКУ. Проте, інвойс фактично є документом, згідно якого проводиться оплата за товар. Однак, рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер. Для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД. |
|
12 |
Лист Пенсійного фонду України «Щодо зарахування страхового стажу» від 17.03.2017 № 8134/04-11 |
Надано роз’яснення, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. |
|
13 |
Лист Виконавчої дирекції ФСС з ТВП «Інформація про розрахунок допомоги по вагітності та пологах за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»від 21.03.2017 № 2.4-38-479 |
Надано роз’яснення, що Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважає, що суму допомоги по вагітності та пологах слід розраховувати таким чином: 1. Розраховувати середньоденну заробітну плату, виходячи з фактичних виплат. 2. Порівнювати фактичну середньоденну заробітну плату із середньоденною заробітною платою, обчисленою з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого в місяці настання страхового випадку (мінімальна заробітна плата/30,44 - середньомісячна кількість календарних днів). 3. У разі перевищення середньоденної заробітної плати, розрахованої з мінімальної заробітної плати над фактичною середньоденною заробітною платою, подальший розрахунок страхової виплати (допомоги по вагітності та пологах) здійснювати із середньоденної, обчисленої з мінімальної заробітної плати. |
|
14 |
Проект Закону України «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку» № 5564 від 21.12.2016 |
Доповнено частину другу статті 42 Кодексу законів про працю України новим пунктом
Закон прийнято: 06.04.2017 Остаточний текст Закону не оприлюднений.
|
|
15 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» від 27.02.2017 № 294 |
Затверджено зміни Зміни до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196
Наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування, яке заплановане в "Офіційному віснику України" № 30 (14.04.2017) |
|
16 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 16 березня 2017 р. № 231 |
Затверджено перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій Внесено зміни до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 506
Постанова №231 набирає чинності через 30 днів з дня її опублікування.
Повний текст документу тут |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Постанова Кабінету міністрів України «Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання» від 29 березня 2017 р. № 196
Відповідно до пунктів 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Установити, що надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві; обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00, 8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТЗЕД, для виробництва тільки медичних виробів здійснюється у порядку, передбаченому статтею 100 Податкового кодексу України, з урахуванням таких особливостей:
розстрочення (рівними частинами) надається за заявою платника податку на строк до 36 календарних місяців без нарахування процентів та пені, визначених пунктом 129.5 статті 129 Податкового кодексу України ;
у разі нецільового використання устатковання та обладнання, ввезених на митну територію України з отриманням розстрочення сплати податку на додану вартість, платник податку зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів, та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов’язання.
2. Внести до переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1235 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 20), зміни, що додаються.
3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.
|
Прем'єр-міністр України |
В.ГРОЙСМАН |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2017 р. № 196
ЗМІНИ,
що вносяться до переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин
( Див. текст переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин )
Доповнити розділ I переліку пунктами 11 і 12 такого змісту:
"11. Ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві*.
12. Ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00, 8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТЗЕД, для виробництва тільки медичних виробів*.".
2. Лист ДФС «Щодо деяких питань складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних» від 01.03.2017 № 4160/6/99-99-15-03-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо деяких питань складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ при отриманні помилково перерахованих контрагентом коштів.
Відповідно до підпунктів „а” та „б” пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).
Враховуючи зазначене, при отриманні на поточний рахунок коштів, які помилково перераховані контрагентом (не як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), податкові зобов’язання платником не нараховуються та, відповідно, податкова накладна не складається.
Щодо реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкових накладних, що були складені у 2014 році та не підлягали обов’язковій реєстрації в ЄРПН.
Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу з 1 лютого 2015 року реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 22 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі – Порядок № 1307) розрахунки коригування, що складаються до усіх податкових накладних, які були складені до 01 лютого 2015 року, а також розрахунки коригування до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем), крім розрахунків коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю), складених після 01 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року на постачання платнику податку, які підлягають реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг.
Правила реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, складених до 01 лютого 2015 року та які не підлягали обов’язковій реєстрації в ЄРПН, встановлено пунктом 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, згідно з яким такі розрахунки коригування підлягають реєстрації після реєстрації в ЄРПН відповідної податкової накладної.
Для цього постачальник (продавець) товарів (послуг) повинен протягом доби зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування до неї (крім розрахунків коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю), складених після 01 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року на постачання платнику податку, які підлягають реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг).
Щодо можливості реєстрації платником податку розрахунку коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної, складеної на філію такого платника податку, якій на дату складання податкової накладної було делеговано право складання податкових накладних, у разі якщо на дату складання розрахунку коригування до податкової накладної філія втратила таке право.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1307 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі "Отримувач (покупець)" спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому - найменування такої філії (структурного підрозділу), яка (який) фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
У розрахунку коригування вказуються дата та номер податкової накладної, до якої вносяться зміни.
Розрахунок коригування, складений на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, для чого постачальник (продавець) надсилає складений розрахунок коригування отримувачу (покупцю) ( пункту 22 Порядку № 1307).
Отже, розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної, що була складена на філію головного підприємства, якій на дату складання податкової накладної було делеговано право складання податкових накладних, у разі якщо на дату складання такого розрахунку коригування філія втратила таке право, реєструється у ЄРПН головним підприємством (покупцем).
В.о. заступника Голови М.В. Продан
В ЧАСТИНІ ПДФО
3. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 24.03.2017 № 4697/5/99-99-13-02-03-16
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і межах компетенції повідомляє.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять, зокрема, працівники Державної прикордонної служби України.
При цьому трудові відносини таких працівників регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування (п.п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Тобто положення зазначеного пункту поширюються на платників податків, які отримують путівки виключно від професійної спілки.
Разом з тим згідно з п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Водночас відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі – Перелік) (частина сьома ст. 7 Закону № 2464).
Сума компенсації частини вартості путівки на санаторно-курортне лікування (оздоровлення), яка надається за рахунок коштів … платникам податку – працівникам, не визначена Переліком як виплата, що звільняється від нарахування єдиного внеску.
Враховуючи викладене, сума компенсації частини вартості путівки на санаторно-курортне лікування (оздоровлення), яка надається за рахунок коштів … платникам податку – працівникам та їх неповнолітнім дітям, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких платників як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
При цьому сума зазначеної компенсації, що надається роботодавцем працівникам, є базою нарахування єдиного внеску.
Перший заступник Голови С.В. Білан
4. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства»від 24.03.2017 № 5972/6/99-99-13-02-03-15
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула листи щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Згідно із п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень.
Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, тощо.
Отже, положеннями п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не передбачено обмежень щодо найму житлового приміщення у фізичної особи – підприємця.
Крім того, механізм обліку розрахункових операцій при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, а також вимоги до форм бланків проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті визначено Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 № 331/137 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 1.4 Порядку посадочний документ – це візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою формою.
Проїзний документ – це розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Пунктом 5.6 Порядку передбачено, що, зокрема, посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).
Зауважуємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Перший заступник Голови С.В. Білан
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
5. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку списання об’єктів державної власності» від 29 березня 2017 р. № 199
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. № 1314 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 86, ст. 3168; 2009 р., № 87, ст. 2940; 2011 р., № 35, ст. 1451; 2012 р., № 99, ст. 4016; 2016 р., № 93, ст. 3036), зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2017 р. № 199
ЗМІНИ,
що вносяться до Порядку списання об’єктів державної власності
1. У пункті 4:
1) абзац другий викласти в такій редакції:
“При цьому майно, виявлене в результаті інвентаризації як нестача, списується з подальшим його відображенням в бухгалтерському обліку в порядку, встановленому Мінфіном.”;
2) в абзаці третьому слова “застаріла комп’ютерна техніка, придатна” замінити словами “застаріле та фізично зношене майно, придатне”, а слово “її” — словом “його”.
2. В абзаці п’ятому пункту 5 цифри і слова “10 тис. гривень” замінити цифрами і словами “20 тис. гривень”.
3. Підпункт 4 пункту 6 після слів “суб’єкта господарювання” доповнити словами “(не подається у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача)”.
4. Підпункт 2 пункту 14 після слів “що пропонується до списання” доповнити словами “(не додаються у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача)”.
5. Абзац перший пункту 23 доповнити реченням такого змісту: “Отримані в результаті списання майна основні засоби оприбутковуються з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку основних засобів.”.
6. У додатках до Порядку:
1) у додатку 1:
назву підграфи “інвентарний” графи “Номер об’єкта” доповнити словом “(номенклатурний)”;
доповнити таблицю графою “Ліквідаційна вартість, гривень”;
2) у додатку 2 назву підграфи “інвентарний” графи “Номер об’єкта” доповнити словом “(номенклатурний)”;
3) у додатку 3 назву графи “Інвентарний номер” викласти в такій редакції:
“Інвентарний (номенклатурний) номер”.
6. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до пункту 4 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 29 березня 2017 р. № 219
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести зміни до пункту 4 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 476 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 42, ст. 1609, № 79, ст. 3198; 2015 р., № 79, ст. 2647), замінивши в абзаці першому слова “у власності фізичних осіб” словами “у власності фізичних та юридичних осіб”, а слова “у паспорті)” — словами “у паспорті), найменування юридичної особи та її податкового номера”.
|
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
7. Постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 04.04.2017 № 30
Відповідно до статей 6, 7, 7-1, 15, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та з метою нормативно-правового врегулювання проведення Національним банком України політики поступової лібералізації валютного ринку України Правління Національного банку України
постановляє:
1. Унести до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (зі змінами) такі зміни:
1) у першому реченні абзацу другого пункту 2 цифри "65" замінити цифрами "50";
2) в абзаці першому підпункту 3 пункту 6 цифри "12000" замінити цифрами "150000".
2. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С. В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України - до відома їх клієнтів.
3. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування та діє до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.
|
Голова |
В. О. Гонтарева |
8. Лист МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП «Отримання фінансової допомоги від фізичної особи через касу підприємства» від 01.03.2016 № 4882/10/28-10-06-11
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист «…….», за результатом розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі – Положення № 637), яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року №679-XIV „Про Національний банк України”.
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Положення № 637, готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.
Позареалізаційні надходження – це надходження від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.
Таким чином, фінансова допомога (поворотна або безповоротна) у вигляді готівкових коштів відноситься до позареалізаційних надходжень та вважається готівковою виручкою підприємств (підприємців).
Згідно постанови Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" (далі - Постанова №32), яка діяла до 01.09.2013 року, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами була встановлена в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Із набранням чинності з 01.09.2013 року Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» (далі - Постанова № 210), Постанова
№ 32 втратила чинність.
Пунктом 1 Постанови № 210 встановлено граничну суму розрахунків готівкою:
- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень;
- фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень;
- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.
Отже, обмеження граничної суми готівкового розрахунку 150 тис. грн. не поширюється на розрахунки, які здійснюються платниками податків шляхом внесення готівки до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 2.3 Положення № 637, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідно до Постанови Правління Національного банку України.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.
Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, встановлене в вищезазначеному пункті, стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу.
Обмеження не поширюються на:
1) розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами;
2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
3) використання коштів, виданих на відрядження.
Згідно пункту 2.5 Положення № 637, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Згідно пункту 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Згідно пункту 2.8 Положення № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.
Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Отже, обмеження граничної суми готівкового розрахунку 150 тис. грн. не поширюється на розрахунки, які здійснюються платниками податків шляхом внесення готівки до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 2.3 Положення № 637, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідно до Постанови Правління Національного банку України.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.
При цьому нагадуємо, що чинним законодавством визначено адміністративну відповідальність за перевищення граничної суми розрахунків готівкою, яка застосовується як до фізичної особи – підприємця (посадових осіб юридичної особи) – платника готівки, так і до фізичної особи – підприємця (посадових осіб юридичної особи), яка приймає готівку.
Згідно пункту 7.50 Положення № 637, контроль за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України.
Статтею 163 (прим.15)Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП) передбачено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У будь-якому випадку, при виникненні додаткових питань, Ви можете керуватися вищезазначеним Положенням № 637.
9. Лист ДФС «Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства» від 21.03.2017 № 3782/К/99-99-13-02-03-14
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України ( далі – Кодекс), розглянула Ваші звернення … щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 Кодексу самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок та умови взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізична особа – підприємець та при цьому провадять незалежну професійну діяльність, регулюються ст. 65 Кодексу та Порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків (п. 1.3 Порядку № 1588).
Відповідно до п. 6.1 розд. VI Порядку № 1588 взяття на облік фізичної особи – підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.
Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (п.п. 4 п. 6.7 розд. VI Порядку№ 1588 ).
Довідка про взяття на облік за формою № 4-ОПП надсилається (видається) фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, згідно з пунктами 3.10 - 3.11 розділу III Порядку № 1588 (п.п.3 п.6.7 розділу 6 Порядку № 1588).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Облік платників єдиного внеску передбачено ст. 5 Закону № 2464.
Зокрема, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі – Порядок № 1162), яка безоплатно надсилається (вручається) платникам єдиного внеску, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття їх на облік (п.3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, осіб, які провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Крім того, відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.
Ставка єдиного внеску встановить 22 відсотки (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 Закону № 2464, зокрема для фізичних осіб – підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Враховуючи наведене, з 1 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи – підприємця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас Законом № 2464 для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску. Звільнення від сплати єдиного внеску у зв’язку із призупиненням адвокатської діяльності Законом № 2464 не передбачено.
Крім того, зауважуємо, що відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується виключно юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, Кодексом не передбачено.
Отже, фізична особа – підприємець не може здійснювати адвокатську діяльність, а до доходів, отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 Кодексу, відповідно до якої з доходів, отриманих такими особами, сплачується податок на доходи фізичних осіб.
Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем
Тобто фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою – підприємцем.
Перший заступник Голови С.В. Білан
10. Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо формування статутного капіталу господарського товариства» від 13.03.2017 р. № 3211-13/7868-03
Мінекономрозвитку опрацювало лист державної фіскальної служби України від 08.11.2016 р. N 19169/5/99-99-15-02-02-16 стосовно оцінки правочинів щодо можливості збільшення статутного капіталу господарського товариства на суму кредиторської заборгованості, що обліковується перед одним із засновників господарського товариства, і повідомляє.
Обсяг та зміст повноважень Мінекономрозвитку визначені законодавством, зокрема, Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законодавчими актами та затвердженим у відповідності до них Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 459).
Зазначені акти законодавства не передбачають повноважень Мінекономрозвитку щодо надання оцінки правочинїв, зокрема щодо збільшення статутного капіталу господарського товариства.
Водночас, по суті порушених питань зазначаємо наступне. Господарський кодекс України (далі - ГКУ) визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до статті 80 ГКУ, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
При цьому згідно статті 86 ГКУ, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства якщо інше не передбачено законом.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно Державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову Декларацію).
Принагідно інформуємо, що відповідно до пункту 4 статті 57 Кодексу, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкга господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291 (далі - Інструкція), додатковий капітал це суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу, зокрема інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.
Відтак статутом господарського товариства, додатково до створення статутного (складеного) капіталу, може бути передбачено право створення додаткового капіталу та інших фондів такого господарського товариства.
Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ) визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до статті 1054 ЦКУ, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відтак, цивільне законодавство України розділяє поняття кредиту та позики, тому відносини за кредитним договором (грошові кошти одержані в кредит) мають іншу природу цивільних відносин ніж відносини за договором позики (сума позики) або відносини на підставі інших видів договірних зобов'язань.
Таким чином, збільшувати статутний (складений) капітал господарського товариства за рахунок коштів одержаних в кредит або під заставу заборонено, разом з тим, законодавством України не забороняється збільшувати статутний (складений) та додатковий капітал, а також інші фонди господарського товариства на суму кредиторської заборгованості такого господарського товариства перед одним з засновників (учасників, акціонерів) цього господарського товариства за договором позики або іншими видами договірних зобов'язань (крім договорів кредитування або застави).
Одночасно зазначаємо, що лист Мінекономрозвитку має інформаційний характер і не може розглядатися як такий, що впливає на правовідносини, які пов'язані із застосуванням або тлумаченням зазначених норм законодавства та не встановлює нових правових норм.
|
Перший заступник Міністра |
Максим Нефьодов |
11. ЛистГУ ДФС у м. Києві «Щодо надання податкої консультації з питання відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій» від 31.03.2017 № 6964/10/26-15-14-05-04-22
Головним управлінням ДФС у м. Києві, в межах компетенції, розглянуто звернення щодо надання податкої консультації з питання відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій.
Повідомляємо, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 52.5 статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – Кодекс), контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (згідно п.44.2 ст. 44 Кодексу).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України (далі – МФУ), яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Згідно із Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами і доповненнями (далі – Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції згідно з ч.2 ст.9 Закону №996.
Відповідно до п.1 ст.74 глави 13 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МКУ) - імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Згідно із п.1 ст.82 глави 15 МКУ - експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.
Слід зазначити, що листом МФУ від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 надано роз’яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку.
Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.
Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.
Отже, при виконанні вищезазначених умов до рахунку-фактури, немає потреби у складанні акта приймання-передачі з метою відображення в бухгалтерському обліку господарської операції.
Що стосується оподаткування імпортного товару, то слід зауважити, що рахунок-фактура (інвойс) входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно частини 2 ст. 53 МКУ. Проте, інвойс фактично є документом, згідно якого проводиться оплата за товар. Однак, рахунки-фактури не фіксують господарську операцію, розпорядження або дозвіл на її проведення, а мають тільки інформаційний характер.
У зв’язку з прийняттям змін до Закону №996, інвойс можна вважати первинним документом. Але, якщо врахувати той факт, що йдеться про імпорт товару (сам процес розмитнення), то, маючи тільки інвойс, частина інформації буде недоступною. Наприклад, у нас буде відсутня дата надходження товару, адже дата інвойсу здебільшого раніше терміну вантажно-митної декларації (далі - ВМД), у результаті чого, невідомо який саме курс валют НБУ застосовувати, що унеможливить визначення фактичної вартості товару, а також розмір митних платежів та ПДВ. Виходячи з цього, для оприбуткування товару недостатньо лише одного інвойсу.
Водночас, у листі Міністерства фінансів України від 23.01.2013 № 31-08410-07-16/2073 зазначено, що митна декларація є первинним документом. Крім того, ВМД зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.
Отже, для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
|
В. о. заступника начальника |
І.В. Якушко |
12. Лист Пенсійного фонду України «Щодо зарахування страхового стажу» від 17.03.2017 № 8134/04-11
Пенсійний фонд України розглянув ваш лист від 01.02.17 р. № 62 щодо зарахування страхового стажу та в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464) мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною 5 статті 8 Закону № 2464 визначено, у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Наразі Пенсійний фонд України доопрацьовує програмне забезпечення в частині врахування суми доплати до мінімального страхового внеску при відображенні інформації щодо страхового стажу. Тобто по особам, яким заробітна плата нарахована в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, з якої сплачено внесок (менший ніж мінімальний страховий внесок), та страхувальником здійснено доплату до мінімального єдиного внеску (у звітності відображено з типом нарахувань 13), зазначений період буде зараховано до страхового стажу як повний місяць.
|
Заступник директор Департаменту |
В. БОРШОВСЬКА |
13. Лист Виконавчої дирекції ФСС з ТВП «Інформація про розрахунок допомоги по вагітності та пологах за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»від 21.03.2017 № 2.4-38-479
Щодо питань реалізації норми статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 (далі — Закон) при наданні допомоги по вагітності та пологах.
Відповідно до статті 25 Закону допомогу по вагітності та пологах застрахованій особі виплачують за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомогу по вагітності та пологах виплачують за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 — після пологів).
Статтею 26 Закону передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі в розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Розрахунок середньої зарплати здійснюють відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що середньоденну заробітну плату обчислюють шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів перебування в трудових відносинах, у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Враховуючи попередню інформацію, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважає, що суму допомоги по вагітності та пологах слід розраховувати таким чином:
1. Розраховувати середньоденну заробітну плату, виходячи з фактичних виплат.
2. Порівнювати фактичну середньоденну заробітну плату із середньоденною заробітною платою, обчисленою з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого в місяці настання страхового випадку (мінімальна заробітна плата/30,44 - середньомісячна кількість календарних днів).
3. У разі перевищення середньоденної заробітної плати, розрахованої з мінімальної заробітної плати над фактичною середньоденною заробітною платою, подальший розрахунок страхової виплати (допомоги по вагітності та пологах) здійснювати із середньоденної, обчисленої з мінімальної заробітної плати.
14. Проект Закону України «Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку» № 5564 від 21.12.2016
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Доповнити частину другу статті 42 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) новим пунктом 10 такого змісту:
«10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат».
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України
15. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» від 27.02.2017 № 294
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 березня 2017 р.
за № 368/30236
Відповідно до статті 77 розділу II Податкового кодексу України, Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Зміни до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року № 524, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 серпня 2016 року № 723), що додаються.
2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю.П.) у встановленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Державній фіскальній службі України (Насіров Р.М.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.
|
Міністр |
О. Данилюк |
|
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
|
|
Зареєстровано в Міністерстві |
ЗМІНИ
до Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків
1. У розділі І:
1) доповнити пункт 1 після абзацу першого новим абзацом другим такого змісту:
«Річний план-графік складається, починаючи з 2018 року. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.».
У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;
2) доповнити пункт 3 після абзацу першого новим абзацом такого змісту:
«Проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Річні плани-графіки не потребують узгодження з органами державного фінансового контролю.».
У зв’язку з цим абзаци другий–четвертий вважати відповідно абзацами третім–п’ятим;
3) в абзаці другому пункту 4:
доповнити після слів «в частині граничних термінів» словами «проведення перевірки та»;
доповнити після слів «своєчасності сплати» словами «митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам,»;
слова «з доходів» замінити словами «на доходи».
2. У розділі II:
1) доповнити абзац п’ятий пункту 1 після слів «на доходи фізичних осіб» словами «, військового збору»;
2) у пункті 2:
в абзаці першому літери та слово «А та Б» замінити літерами та словом «А, Б та С»;
доповнити новим абзацом такого змісту:
«Підрозділ C. Платники податків та їх контрагенти, які мають ризики несплати податків та плануються до перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.».
3. У розділі III:
1) доповнити пункт 2 новим абзацом такого змісту:
«При формуванні річного плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.»;
2) доповнити абзац четвертий пункту 4 після цифр та слів «15 числа останнього місяця поточного кварталу» словами та цифрами «, а для річного плану-графіка – до 25 листопада року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки,».
4. Доповнити назву розділу V, пункти 1, 4 цього розділу після слів «на доходи фізичних осіб» словами «, військового збору».
|
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку |
Ю. П. Романюк |
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!
