ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 03.03.2017 № 326	Затверджено Порядок інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість
2	Постанова Кабінету міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29 березня 2017 р. № 190	Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
3	Постанова Кабінету міністрів України «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 29 березня 2017 р. № 189	Установлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
4	Лист ДФСУ «Щодо питання застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1201.2 статті 1201 ПКУ» від 03.03.2017 р. № 709/4/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що штрафні санкції, визначені пунктами 1201.1 та 1201.2 статті 1201 Кодексу, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою. У разі порушення платником податку термінів реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно пунктами 1201.1 або 1201.2 статті 1201 Кодексу, у визначених розмірах.
5	Лист ДФСУ «Щодо порядку коригування податкових зобов'язань з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних при зарахуванні попередньої оплати за одним договором в рахунок оплати товарів/ послуг за іншим договором» від 02.03.2017 р. № 4341/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором N 1 були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та надалі за домовленістю сторін дія договору припиняється, а попередня (авансова) оплата зараховується в рахунок оплати товарів/послуг за договором N 2, то продавець - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ. Складання такого розрахунку здійснюється на дату підписання документа, на підставі якого кошти, отримані за договором N 1, будуть зараховані в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2. При цьому якщо за договором N 2 товари/послуги уже були поставлені та на дату такої поставки ("першої події") постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, то за фактом зарахування попередньої оплати за договором N 1 в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2 податкова накладна постачальником не складається. Якщо на дату підписання документа про зарахування попередньої оплати за договором N 1 в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2 такі товари/послуги за договором N 2 поставлені не були, то на дату підписання такого документа продавець - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну на суму попередньої оплати за договором N 2 ("перша подія") і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Така податкова накладна є для покупця товарів/послуг підставою для віднесення суми податку, зазначеної у ній, до податкового кредиту.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС «Щодо оподаткування доходів неприбуткових організацій та реєстрація неприбуткової організації платником ПДВ» від 07.03.2017 №4673/6/99-99-15-02-02-18	Надано роз’яснення, що установа чи організація, яка отримала статус неприбуткової організації, має право здійснювати діяльність, передбачену законом, згідно з яким вона створена, та отримувати доходи у межах такої діяльності, за умови, що ці доходи будуть використані виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Будь-які операції неприбуткової організації підлягають оформленню первинними документами відповідно до вимог Закон № 996. Якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. грн., то така особа згідно з вимогами з пунктів 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку. Також інформуємо, що особа має право зареєструватись як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням шляхом подання до контролюючого органу Заяви не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
7	Лист ДФС «Про надання податкової консультації щодо оподаткування акцизним податком при безоплатному розповсюдженні (даруванні) підакцизної продукції» від 14.03.2017 № 5091/6/99-99-12-03-03-15	Надано роз’яснення, що оскільки дарування не підпадає під визначення реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, то у суб’єкта господарювання, який не здійснює реалізацію алкогольних напоїв, при даруванні таких напоїв відсутній об’єкт оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі.
8	Лист ДФСУ  від 13.03.2017 р. N 6150/7/99-99-12-03-03-17	Надано роз’яснення, що оскільки механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України речовин, визначених пп. 229.6.1 п. 229.6 і пп. 229.7.1 п. 229.7 ст. 229 Кодексу, залишився незмінним, при здійсненні випуску, обігу та погашення податкових векселів на обсяги цих речовин варто керуватися чинним Порядком N 69.
В ЧАСТИНІ ПДФО
9	Лист ДФСУ «Про порядок застосування податкової знижки»від 24.03.2017 р. № 7383/7/99-99-13-01-03-17	Надано роз’яснення, що платник податків, який протягом звітного (податкового) року здійснив реалізацію предмета іпотеки має право на податкову знижку за умови здійснення таким платником податків протягом такого звітного (податкового) року витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, який був визначений платником податків як основне місце його проживання, зокрема, згідно із позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, в період здійснення понесених витрат.
10	Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 22.03.2017 № 5683/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що якщо роботодавцем організовується для працівників безкоштовне харчування за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то вартість такого харчування не може розглядатися як об’єкт оподаткування та база нарахування єдиного внеску. Операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах «шведського столу» для такого підприємства – платника ПДВ є об’єктом оподаткування ПДВ, під час здійснення яких ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ
11	Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку визначення середньозваженогозначення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення» від 29 березня 2017 р. № 191	Затверджено Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення
12	Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна», коригування фінансового результату до оподаткування» від 09.03.2017 № 4676/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, після отримання документів, що підтверджують відповідність дебіторської заборгованості ознакам, визначеним п.п. «з»  п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
13	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості» від 03.03.2017 № 4488/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що починаючи з 01.01.2017 платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів). При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.   Лист є індивуальною податковою консультацією
14	ЛистДФС «Щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів» від 02.03.2017 № 4349/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів.   Лист є індивуальною податковою консультацією
15	Лист ДФС «Щодо збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті юридичною особою, яка виплачує роялті фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи» від 09.03.2017 №4772/6/99-99-15-02-02-18	Надано роз’яснення, що юридична особа, яка виплачує роялті фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи, збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі.   Лист є індивуальною податковою консультацією
16	Лист ДФС «Щодо віднесення банком заборгованості до категорії «безнадійна»»  від 09.03.2017 № 4774/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404. Крім того, заборгованість визнаватиметься безнадійною за умови відповідності такої заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
17	Лист ДФС «Щодо визнання пов’язаних осіб та деяких операцій контрольованими» від 09.03.2017 №424/2/99-99-15-02-02-10	Надано роз’яснення, що якщо юридичні особи не відповідають критеріям визначеним п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, вони не вважаються пов’язаними особами. За наявності обставин, зазначених в абзаці першому п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов’язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах «а» - «в» цього підпункту. Господарські операції між резидентами не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від того, чи є вони пов’язаними особами, чи ні.   Лист є індивуальною податковою консультацією
18	Лист ДФС «Щодо права неприбуткової організації не подавати до контролюючих органів податкову звітність у разі відсутності об’єкта оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України» від 16.03.2017 № 5264/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що неприбуткові установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 ПКУ, мають право не подавати до контролюючих органів звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та фінансову звітність у разі відсутності об’єктів оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог ПКУ, у тому числі у фінансовій звітності, оскільки вона подається як додаток до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та є її невід’ємною частиною.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
19	Лист ДФС «Щодо можливості перебування об’єднань підприємств (корпорації, асоціації, консорціуми і т.п.) у Реєстрі неприбуткових установ і організацій та розповсюдження особливостей оподаткування доходів на таке об’єднання» від 16.03.2017 № 5263/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що у разі утворення господарського об’єднання у вигляді корпорації, консорціума, концерна, метою якого є комерційна господарська діяльність, не можуть бути дотримані вимоги, встановлені п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ до неприбуткових організацій.   Лист є індивуальною податковою консультацією
20	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок» від 29 березня 2017 р. № 193	Внесено зміни до Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232
21	Лист ДФСУ «Щодо актуальних питань, які виникають під час застосування чинного законодавства» від 21.11.2016 N 20011/5/99-99-10-01-16	Надано роз’яснення, що Законом N 996 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинного документа. Невідповідність первинного документа зазначеним вимогам буде свідчити про порушення вимог Закону N 996. Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об’єкта оподаткування. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а отже, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку. Завдання, обов’язки та відповідальність головного бухгалтера визначені Законом N 996, тому для уникнення випадків покладення вини на працюючого головного бухгалтера йому необхідно перевірити бухгалтерську документацію, яка залишилась після звільненого попередника та яка буде підставою для складання податкової звітності в період виконання ним посадових обов’язків.

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1 Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 03.03.2017 № 326

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 березня 2017 р.

за № 376/30244

Відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України , Порядку ведення Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що додається.

2. Управлінню організації обміну та аналізу інформації Міністерства фінансів України в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з 01 квітня 2017 року, але не раніше дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М. і Голову Державної казначейської служби України Слюз Т.Я.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

фінансів України

03.03.2017 № 326

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 березня 2017 р.

за № 376/30244

ПОРЯДОК

інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість

І. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм надання інформації Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України для її оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України та інформаційної взаємодії Мінфіну з ДФС та Казначейством у процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Реєстр).

2. Терміни в цьому Порядку вживаються у значеннях, визначених у Податковому кодексі України (далі – Кодекс), Законах України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг".

3. Формування Реєстру та оприлюднення Реєстру на своєму офіційному веб-сайті здійснюється щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) в терміни, визначені пунктом 5 розділу II та пунктом 5 розділу III цього Порядку, на підставі баз даних ДФС та Казначейства з урахуванням хронологічного порядку надходження заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

4. Структура та формати даних, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії, визначаються Мінфіном та ДФС, Мінфіном та Казначейством і оформлюються окремими протоколами обміну інформацією.

5. Обмін інформацією в порядку інформаційної взаємодії здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Інформаційна взаємодія здійснюється на центральному рівні Мінфіну, ДФС та Казначейства з використанням каналів конфіденційного зв’язку спеціальної інформаційної телекомунікаційної системи органів влади Національної системи конфіденційного зв’язку (далі – СІТС НСКЗ).

У разі відсутності технічної можливості передачі даних з використанням каналів конфіденційного зв’язку СІТС НСКЗ така передача здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації.

6. Обмін інформацією здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного цифрового підпису та електронного документообігу.

Внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями.

На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.

На кожне електронне повідомлення, яке надходить від Казначейства до Реєстру, накладаються електронні цифрові підписи печатки Казначейства.

На кожне електронне повідомлення, яке надійшло до Реєстру, Мінфіном формується та надається квитанція про отримання та результати обробки таких повідомлень з накладанням технологічного електронного цифрового підпису.

7. У разі виникнення обставин, які унеможливлюють виконання положень цього Порядку, суб’єкти інформаційного обміну зобов’язані невідкладно інформувати про це один одного.

8. Операції Казначейством здійснюються в рамках операційного дня, визначеного регламентом системи електронних платежів Національного банку України.

9. ДФС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку.

10. Мінфін забезпечує своєчасність обробки отриманої інформації, цілісність та збереження внесених даних до Реєстру, його працездатність та щоденне оприлюднення (крім вихідних, святкових та неробочих днів) на своєму офіційному веб-сайті відповідно до вимог Кодексу.

II. Інформаційна взаємодія ДФС та Мінфіну

1. ДФС до 10-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) вносить до Реєстру інформацію, визначену підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу та пунктом 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, за попередній робочий день.

З метою реалізації механізму автоматичного узгодження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, ДФС при внесенні до Реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, також вносить інформацію про дату закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, яка є датою узгодження суми відшкодування, відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу .

2. ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою та в автоматичному режимі відображається в Реєстрі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

3. ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Інформація щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, а також заявлених сум бюджетного відшкодування, які вважатимуться узгодженими відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу , із зазначенням платіжних реквізитів передається з накладанням не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС.

4. ДФС вносить до Реєстру інформацію про перерахування сум бюджетного відшкодування платникам податку у порядку безспірного списання податку на додану вартість за судовими рішеннями на підставі даних Казначейства, отриманих відповідно до порядку взаємодії органів Казначейства та органів ДФС в процесі виконання державного та місцевого бюджетів за доходами та іншими надходженнями, на наступний робочий день до 10 години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) після отримання інформації щодо такого перерахування.

5. Мінфін до 11-ї години забезпечує автоматичну обробку інформації, отриманої від ДФС, та щоденне оприлюднення (крім вихідних, святкових та неробочих днів) Реєстру на своєму офіційному веб-сайті відповідно до вимог Кодексу.

6. У разі надходження електронного повідомлення відповідно до пункту 2 та абзацу третього пункту 3 розділу III цього Порядку така інформація стає доступною ДФС.

7. Мінфін здійснює автоматичну перевірку електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС.

III. Інформаційна взаємодія Мінфіну та Казначейства

1. Казначейство до 11-ї години операційного дня отримує з Реєстру інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування із зазначенням платіжних реквізитів, необхідних Казначейству для виконання пункту 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26.

2. Казначейство не приймає інформації з Реєстру згідно з пунктом 1 цього розділу, яка не пройшла перевірки електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС і містить неповні та/або некоректні платіжні реквізити, з одночасним наданням Мінфіну електронного повідомлення про причини відмови.

3. Органи Казначейства на підставі інформації з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування із зазначеними платіжними реквізитами перераховують узгоджені суми бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, у визначені законодавством строки.

Таке перерахування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку, та з урахуванням ресурсної забезпеченості захищених, соціально спрямованих та пріоритетних видатків.

У разі повернення банком та/або органом Казначейства перерахованої суми бюджетного відшкодування у зв’язку із зазначенням неправильних реквізитів Казначейство надає Мінфіну електронне повідомлення про це наступного операційного дня.

4. Казначейство не пізніше 10-ї години робочого дня, що настає за днем перерахування узгоджених сум бюджетного відшкодування платникам податку, вносить до Реєстру інформацію про повернення суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, з накладанням електронного цифрового підпису відповідно до пункту 6 розділу І цього Порядку.

5. Мінфін до 11-ї години забезпечує автоматичну обробку інформації, отриманої від Казначейства, та щоденне оприлюднення (крім вихідних, святкових та неробочих днів) Реєстру на своєму офіційному веб-сайті відповідно до вимог Кодексу.

6. Мінфін здійснює автоматичну перевірку електронних цифрових підписів печатки Казначейства.

 

2. Постанова Кабінету міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29 березня 2017 р. № 190

 

Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, що комісія Державної фіскальної служби (далі — комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

3. Постанова Кабінету міністрів України «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 29 березня 2017 р. № 189

 

Відповідно до статті 200, пунктів 55 і 56 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 “Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 12, ст. 337).

2. Ця постанова набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

4. Лист ДФСУ «Щодо питання застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1201.2 статті 1201 ПКУ» від 03.03.2017 р. № 709/4/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України у зв’язку із зверненнями платників податків щодо питання застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (далі - податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) надає власну позицію з порушеного питання.

Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних передбачені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу. Так, реєстрація платниками податку податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 1201.1 статті 1201 Кодексу за порушення граничного строку, визначеного статтею 201 Кодексу, для реєстрації податкових накладних в ЄРПН (крім податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), передбачено застосування штрафних санкцій у відповідних розмірах до платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації.

Також пунктом 1201.2 статті 1201 Кодексу передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу штрафні санкції, передбачені вказаним пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Отже, за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН або відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН штрафні санкції, визначені Кодексом, не застосовуються виключно до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які:

звільнені від оподаткування;

оподатковуються за нульовою ставкою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Статтею 195 Кодексу визначено перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, а перелік операцій, звільнених від оподаткування, - статтею 197, підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Враховуючи зазначене, штрафні санкції, визначені пунктами 1201.1 та 1201.2 статті 1201 Кодексу, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних:

що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або

що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Пунктом 198.5 статті 198 Кодексу повідомляємо, що вказаною нормою встановлено обов’язок платника податку нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, у разі порушення платником податку термінів реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно пунктами 1201.1 або 1201.2 статті 1201 Кодексу, у визначених розмірах.

Враховуючи зазначене та актуальність порушеного питання просимо в найкоротший термін погодити позицію ДФС або висловити позицію МФУ з порушеного питання.

 

5. Лист ДФСУ «Щодо порядку коригування податкових зобов'язань з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних при зарахуванні попередньої оплати за одним договором в рахунок оплати товарів/ послуг за іншим договором» від 02.03.2017 р. № 4341/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист [...] щодо порядку коригування податкових зобов'язань з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних при зарахуванні попередньої оплати за одним договором в рахунок оплати товарів/ послуг за іншим договором та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Як зазначено у листі, підприємством-покупцем за договором N 1 було здійснено попередню оплату, на дату якої постачальником було складено податкову накладну. У подальшому між підприємствами була досягнута домовленість про припинення дії договору N 1 та залік попередньої оплати за цим договором в рахунок оплати товарів/послуг за договором N 2 без повернення такої оплати на поточний рахунок покупця.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання попередньої (авансової) оплати за договором N 1 були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та надалі за домовленістю сторін дія договору припиняється, а попередня (авансова) оплата зараховується в рахунок оплати товарів/послуг за договором N 2, то продавець - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої (авансової) оплати, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ.

Складання такого розрахунку здійснюється на дату підписання документа, на підставі якого кошти, отримані за договором N 1, будуть зараховані в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2.

Такий розрахунок коригування до податкової накладної відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг. Зареєстрований в ЄРПН розрахунок коригування є для постачальника підставою для зменшення нарахованих податкових зобов'язань, а для отримувача-покупця - підставою для зменшення податкового кредиту.

При цьому якщо за договором N 2 товари/послуги уже були поставлені та на дату такої поставки ("першої події") постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, то за фактом зарахування попередньої оплати за договором N 1 в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2 податкова накладна постачальником не складається.

Якщо на дату підписання документа про зарахування попередньої оплати за договором N 1 в рахунок оплати вартості товарів/послуг за договором N 2 такі товари/послуги за договором N 2 поставлені не були, то на дату підписання такого документа продавець - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну на суму попередньої оплати за договором N 2 ("перша подія") і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Така податкова накладна є для покупця товарів/послуг підставою для віднесення суми податку, зазначеної у ній, до податкового кредиту.

В. о. заступника голови

М. Продан

 

6. Лист ДФС «Щодо оподаткування доходів неприбуткових організацій та реєстрація неприбуткової організації платником ПДВ» від 07.03.2017 №4673/6/99-99-15-02-02-18

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів неприбуткових організацій та реєстрація неприбуткової організації платником ПДВ, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється за кодом згідно з ЄДРПОУ. Ознака неприбутковості організації присвоюється за окремими групами підприємств, установ та організацій відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Як зазначено у запиті, питання стосується неприбуткової організації, якій присвоєна ознака 0039 – асоціації та інші об’єднання юридичних осіб.

Неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п. 133.4 ст. 134 Кодексу, не є платниками податку на прибуток.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 134 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (п.п. 133.4.1 п.133.4 ст. 133 Кодексу).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Отже, внесені до Реєстру неприбуткові організації не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів (у тому числі від надання платних послуг в рамках своєї статутної діяльності), отриманих від господарської діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом, звітують у разі порушень п. 133.4 ст. 133 Кодексу), та річну фінансову звітність.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

Отже, установа чи організація, яка отримала статус неприбуткової організації, має право здійснювати діяльність, передбачену законом, згідно з яким вона створена, та отримувати доходи у межах такої діяльності, за умови, що ці доходи будуть використані виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Будь-які операції неприбуткової організації підлягають оформленню первинними документами відповідно до вимог Закон № 996.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст. 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розділу І та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі і неприбуткова організація з ознакою 0039 «Асоціації та інші об’єднання юридичних осіб».

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу під обов’язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

До оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Згідно з пп. 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі − Заява).

Враховуючи викладене, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. грн., то така особа згідно з вимогами з пунктів 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.

Також інформуємо, що особа має право зареєструватись як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням шляхом подання до контролюючого органу Заяви не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

7. Лист ДФС «Про надання податкової консультації щодо оподаткування акцизним податком при безоплатному розповсюдженні (даруванні) підакцизної продукції» від 14.03.2017 № 5091/6/99-99-12-03-03-15

 

 Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Відповідно до наведеного у ст. 14 Кодексу термінологічного визначення понять реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування (абзац третій п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оскільки дарування не підпадає під визначення реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, то у суб’єкта господарювання, який не здійснює реалізацію алкогольних напоїв, при даруванні таких напоїв відсутній об’єкт оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі.

 

8. Лист ДФСУ  від 13.03.2017 р. N 6150/7/99-99-12-03-03-17

 

Державна фіскальна служба України у зв’язку із опублікуванням 13.01.2017 р. та, відповідно, набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року N 1013 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року N 158" (далі - постанова N 158) надає для використання в роботі інформацію щодо основних внесених нею змін.

З метою приведення постанови N 158 у відповідність до підпунктів 229.6.12 і 229.6.13 п. 229.6 та підпунктів 229.7.14 і 229.7.15 п. 229.7 ст. 229 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у додатку 2 до цієї постанови виключено норми щодо способів використання речовин, натомість вказано назви хімічної продукції, яку одержують з метанолу технічного (метилового спирту). Зокрема, у назві графи 2 "Найменування хімічної продукції, яку одержують з метанолу (метилового спирту), спосіб його використання" слова "спосіб його використання", а у деяких позиціях слова "очищення стічних вод методом денітрифікації" та "очищення промислових та міських стічних вод" замінено словами "очищена стічна вода".

У додатках 1 і 2 до постанови N 158 відбулись також зміни у переліках підприємств, які отримують або ввозять на митну територію України бензол (код згідно з УКТЗЕД 2707 10 90 00) та метанол технічний (метиловий спирт) (код згідно з УКТЗЕД 2905 11 00 00), що використовуються як компонент моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості та річних обсягах квот на їх відвантаження або ввезення.

Перелік речовин, що використовуються як компонент моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, відповідно до норм Кодексу доповнено такими речовинами: толуол (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 20 90 00); ксилол (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 30 90 00); ефіри прості, ефіроспирти, ефірофеноли, ефіроспиртофеноли, пероксиди спиртів, пероксиди простих ефірів, пероксиди кетонів (визначеного або невизначеного хімічного складу) та їх галогеновані, сульфовані, нітровані або нітрозовані похідні, крім диетилового ефіру, який класифікується за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2909 11 00 00 (коди згідно з УКТЗЕД 2909 19 10 00, 2909 19 90 10, 2909 19 90 20, 2909 19 90 90).

Для кожної з цих речовин додатками 3 - 5 до постанови N 158 затверджено:

переліки підприємств, які отримують або ввозять на митну територію України вказані вище речовини, що використовуються як компонент моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості;

річні обсяги квот на їх відвантаження або ввезення.

Механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, які реалізуються із застосуванням нульової ставки акцизного податку або ввезення яких здійснюється без сплати акцизного податку відповідно до пп. 229.6.1 п. 229.6 і пп. 229.7.1 п. 229.7 ст. 229 Кодексу, регламентується Порядком випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2013 року N 69 (далі - Порядок N 69).

Оскільки механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України речовин, визначених пп. 229.6.1 п. 229.6 і пп. 229.7.1 п. 229.7 ст. 229 Кодексу, залишився незмінним, при здійсненні випуску, обігу та погашення податкових векселів на обсяги цих речовин варто керуватися чинним Порядком N 69.

Зобов'язуємо довести лист до відома платників акцизного податку.

Перший заступник Голови

С. В. Білан

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

9. Лист ДФСУ «Про порядок застосування податкової знижки»від 24.03.2017 р. № 7383/7/99-99-13-01-03-17

 

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, -документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України (далі - ПКУ) (п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

>Згідно з пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 ПКУ.

Відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПКУ право на податкову знижку у платника податків виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

При цьому, відповідно до пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними розрахунковими документами зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно із п. 175.4 ст. 175 ПКУ право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

об'єкт житлової іпотеки придбавається;

збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 05 червня 2003 року № 898 «Про іпотеку» (далі – Закон № 898) іпотека припиняється у разі, зокрема:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Отже, як і придбавання предмета іпотеки, так і його припинення може здійснюватися протягом звітного податкового року. При цьому, нормами ПКУ не передбачен обов'язок платника податків мати на останній день звітного (податкового) року основне місця проживання за адресою де об'єкт житлової іпотеки будувався чи купувався, у разі якщо такий об'єкт нерухомості відчужено протягом звітного (податкового) року.

Таким чином, платник податків, який протягом звітного (податкового) року здійснив реалізацію предмета іпотеки має право на податкову знижку за умови здійснення таким платником податків протягом такого звітного (податкового) року витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, який був визначений платником податків як основне місце його проживання, зокрема, згідно із позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, в період здійснення понесених витрат.

Директор Департаменту

податківі зборів з фізичних осіб                                      П.Т.Дроняк

 

10. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 22.03.2017 № 5683/6/99-99-13-02-03-15

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді, зокрема, харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (п.п. «б»
п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Разом з тим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (далі – роботодавці).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі, зокрема, заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України
від 24 березня 1995 року № 108/95 «Про оплату праці».

Враховуючи викладене, якщо роботодавцем організовується для працівників безкоштовне харчування за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то вартість такого харчування не може розглядатися як об’єкт оподаткування та база нарахування єдиного внеску.

Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п.«в» п.п. 14.1.185, п.п. «в» п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг.

Таким чином, операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах «шведського столу» для такого підприємства – платника ПДВ є об’єктом оподаткування ПДВ, під час здійснення яких ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.

Перший заступник Голови                                                     С.В. Білан

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ

 

11. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку визначення середньозваженогозначення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення» від 29 березня 2017 р. № 191

                                                                                              

Відповідно до підпункту 39.3.2.8 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок визначення середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення, що додається.

Прем’єр-міністр України                                                      В. ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2017 р. № 191

ПОРЯДОК
визначення середньозваженого значення показника рентабельності
для зіставної юридичної особи для цілей трансфертного ціноутворення

1. Цей Порядок визначає процедуру розрахунку середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи під час використання декількох податкових періодів (років) для цілей трансфертного ціноутворення.

2. Для визначення середньозваженого значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відображені за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

3. Середньозважене значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи визначається як відношення сум відповідних даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності за декілька податкових періодів (років) за формулою:

Rcp = (SPn/SDn) х 100,

де Rcp — середньозважене значення показника рентабельності для зіставної юридичної особи;

Pn, Dn — дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності n-ого податкового періоду (року) зіставної юридичної особи, які використовуються під час розрахунку відповідного показника рентабельності згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України.

4. У разі відсутності окремих даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які необхідні для розрахунку показника рентабельності окремого податкового періоду (року) для зіставної юридичної особи, дані за такий період не використовуються під час розрахунку середньозваженого значення показника рентабельності зазначеної особи.

 

12. Лист ДФС «Щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна», коригування фінансового результату до оподаткування» від 09.03.2017 № 4676/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення заборгованості до категорії «безнадійна», коригування фінансового результату до оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343) банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з п. 1 ст. 37 Закону № 2343 у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участі сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом (п. 1 ст. 37 Закону № 2343).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців, регулюються Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон № 755).

Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону № 755 відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для зняття їх з обліку в органах державної статистики, державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.

Згідно з п.п. 12 п. 1 ст. 17 Закону № 755 для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Відповідно до п.п. 14 п. 1 ст. 17 Закону № 755 для державної реєстрації рішення про припинення банку у зв'язку з прийняттям рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подаються:

1) копія рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

2) копія рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з п.п. 15 п. 1 ст. 17 Закону № 755 для державної реєстрації припинення банку у зв'язку з прийняттям рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку подається рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку.

Спрощена процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації проводиться на підставі п. 4 ст. 25 Закону № 755.

Порядок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації передбачено п. 5 ст. 25 Закону № 755.

Отже, достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є наявність постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої у судовому засіданні за участі сторін, або припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

З огляду на викладене фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, після отримання документів, що підтверджують відповідність дебіторської заборгованості ознакам, визначеним п.п. «з»  п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

13. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості» від 03.03.2017 № 4488/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Кодексу Законом  України  від  21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів визначено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2017, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів 139.2.1, 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу, у редакції, що діє з 01.01.2017, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.       

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.   

Отже, починаючи з 01.01.2017 платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів).

При цьому зменшення фінансового результату здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від періоду створення резерву сумнівних боргів за такою заборгованістю.

 

14. ЛистДФС «Щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів» від 02.03.2017 № 4349/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів та їх відображення у фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, відповідно до якого основні засоби –матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи вартістю не більше 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (до 01.09.2015 – 2500 гривень).

Отже, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

Відображення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу, здійснюється у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ "Різниці" до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585 (далі – додаток РІ до Декларації):

у рядку 1.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої амортизації необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

у рядку 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації відображається сума розрахованої амортизації необоротних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Таким чином, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів.

 

15. Лист ДФС «Щодо збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті юридичною особою, яка виплачує роялті фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи» від 09.03.2017 №4772/6/99-99-15-02-02-18

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті юридичною особою, яка виплачує роялті фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2017, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать різниці, які виникають при виплаті роялті особі, яка сплачує податок у складі інших податків.

Так, відповідно до п. 5 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 292 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV Кодексу.

Таким чином, юридична особа, яка виплачує роялті фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи, збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі.

 

16. Лист ДФС «Щодо віднесення банком заборгованості до категорії «безнадійна»»  від 09.03.2017 № 4774/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення банком заборгованості до категорії «безнадійна» та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

 ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Щодо застосування п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу повідомляємо таке.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України  від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Підпунктами 2 та 6 п. 1 ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 та п. 7 ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

 у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (п. 4 ст. 37 Закону № 1404).

Таким чином, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

Крім того, заборгованість визнаватиметься безнадійною за умови відповідності такої заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

17. Лист ДФС «Щодо визнання пов’язаних осіб та деяких операцій контрольованими» від 09.03.2017 №424/2/99-99-15-02-02-10

 

Державна фіскальна служба України розглянула Ваш лист щодо визнання пов’язаних осіб та деяких операцій контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Стосовно визнання пов’язаних осіб

Відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пов’язані особи – це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Таким чином, якщо юридичні особи не відповідають вказаним критеріям, вони не вважаються пов’язаними особами.

За наявності обставин, зазначених в абзаці першому п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, юридичні та/або фізичні особи, які є сторонами господарської операції, мають право самостійно визнати себе для цілей оподаткування пов’язаними особами з підстав, не передбачених у підпунктах «а» - «в» цього підпункту.

Поряд з цим повідомляємо, що контролюючий орган в судовому порядку може довести на основі фактів і обставин, що одна юридична або фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи
(п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Стосовно визнання операцій контрольованими

Відповідно до п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податку і здійснюються:

а) з пов’язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених п.п. 39.2.1.5 п.п 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, або які є резидентами цих держав;

г) з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Отже, господарські операції між резидентами не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від того, чи є вони пов’язаними особами, чи ні.

Стосовно ведення бухгалтерського обліку партією

Термін «пов’язані особи», який визначений Кодексом, використовується під час регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Відповідно до п.1 ст. 2 Закону № 996 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

 

18. Лист ДФС «Щодо права неприбуткової організації не подавати до контролюючих органів податкову звітність у разі відсутності об’єкта оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України» від 16.03.2017 № 5264/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо права неприбуткової організації не подавати до контролюючих органів податкову звітність у разі відсутності об’єкта оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, повідомляє. 

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації, з урахуванням вимог ст.137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 ПКУ, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом, звітують у разі порушень п. 133.4 ст. 133 ПКУ), та річну фінансову звітність.

Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Таким чином, неприбуткові установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 ПКУ, мають право не подавати до контролюючих органів звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та фінансову звітність у разі відсутності об’єктів оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог ПКУ, у тому числі у фінансовій звітності, оскільки вона подається як додаток до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та є її невід’ємною частиною.

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

19. Лист ДФС «Щодо можливості перебування об’єднань підприємств (корпорації, асоціації, консорціуми і т.п.) у Реєстрі неприбуткових установ і організацій та розповсюдження особливостей оподаткування доходів на таке об’єднання» від 16.03.2017 № 5263/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо можливості перебування об’єднань підприємств (корпорації, асоціації, консорціуми і т.п.) у Реєстрі неприбуткових установ і організацій та розповсюдження особливостей оподаткування доходів на таке об’єднання та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4. ст. 133 ПКУ щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Основні засади господарювання в Україні, регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Пунктом 1 ст. 120 ГКУ встановлено, що господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств.

Відповідно до п. 2 ст. 119 ГКУ господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (п. 1 ст. 3 ГКУ).

При цьому господарська діяльність поділяється на комерційну (підприємництво) та некомерційну господарську діяльність. Пунктом 2 ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Абзацом 5 п. 2 ст. 121 ГКУ зазначено, що підприємство – учасник господарського об’єднання має право, зокрема, одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно до його статуту.

Враховуючи вище викладене, діяльність господарських об’єднань, метою яких є комерційна господарська діяльність, не відповідає сутності поняття некомерційної діяльності неприбуткових установ. Отже, отриманий від комерційної діяльності дохід господарського об’єднання може розподілятися між підприємствами – учасниками такого об’єднання.

Таким чином, у разі утворення господарського об’єднання у вигляді корпорації, консорціума, концерна, метою якого є комерційна господарська діяльність, не можуть бути дотримані вимоги, встановлені п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ до неприбуткових організацій.

 

20. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок» від 29 березня 2017 р. № 193

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232  (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 17; 2015 р., № 60, ст. 1979), зміни, що додаються.

Прем’єр-міністр України                                                   В. ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2017 р. № 193

ЗМІНИ,
що вносяться до Порядку проведення 
контролюючими органами зустрічних звірок

1. Абзац другий пункту 1 викласти в такій редакції:

“Зустрічна звірка полягає у зіставленні даних, отриманих від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.”.

2. Пункти 2 і 3 викласти в такій редакції:

“2. Зустрічні звірки проводяться з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок платників податків.

3. У разі необхідності проведення зустрічної звірки контролюючий орган (ініціатор) надсилає контролюючому органу (виконавцю), до компетенції якого віднесено реалізацію повноважень щодо здійснення податкового контролю стосовно суб’єкта господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження даних, отриманих від платника податків та інших суб’єктів інформаційних відносин.

Зустрічна звірка може бути проведена контролюючим органом (ініціатором) самостійно, якщо здійснення податкового контролю щодо цього суб’єкта господарювання віднесено до його компетенції.”.

3. У другому реченні пункту 4 слова “за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб’єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку” замінити словами і цифрами “у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України”.

4. У пункті 7:

1) абзац перший викласти в такій редакції:

“7. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка у двох примірниках, яка підписується суб’єктом господарювання або його законним представником і посадовими особами контролюючого органу, які її проводили, та реєструється у контролюючому органі. Один примірник довідки у 10-денний строк вручається особисто суб’єкту господарювання або його представнику під розписку або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.”;

2) в абзаці другому слова “інформації та документів” замінити словами “визначеної у запиті контролюючого органу інформації та її документального підтвердження”.

 

21. Лист ДФСУ «Щодо актуальних питань, які виникають під час застосування чинного законодавства» від 21.11.2016 N 20011/5/99-99-10-01-16

 

Державна фіскальна служба України на виконання звернення розглянула щодо актуальних питань, які виникають під час застосування чинного законодавства, та повідомляє таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, ДФС здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС.

Відносини, що виникають при справлянні податків, порядок їх адміністрування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю врегульовано Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Щодо реквізитів у первинних документах, необхідних для підтвердження господарської операції

Відповідно до пункту 44. 1 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону N 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, Законом N 996 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинного документа. Невідповідність первинного документа зазначеним вимогам буде свідчити про порушення вимог Закону N 996.

Згідно з пунктом 44. 1 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу статтею 1 Закону N 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів випливає, що первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об’єкта оподаткування.

На практиці є непоодинокими випадки, коли надані платниками податків для підтвердження формування даних податкової звітності первинні документи, хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, тобто є недостовірними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, варто виходити з такого.

Висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Відповідно до підпункту 14.1. 231 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Кодексі. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому необов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного Кодексом поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а отже, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що у рішенні Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі N 2а-10463/10/0870 висловлена правова позиція, відповідно до якої сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11.

Щодо порядку дій головного бухгалтера при прийнятті справ від попереднього бухгалтера, який звільнився з підприємства

Відповідно до статті 3 Закону N 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 8 Закону N 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Слід зазначити, що завдання, обов’язки та відповідальність головного бухгалтера визначені Законом N 996, тому для уникнення випадків покладення вини на працюючого головного бухгалтера йому необхідно перевірити бухгалтерську документацію, яка залишилась після звільненого попередника та яка буде підставою для складання податкової звітності в період виконання ним посадових обов’язків.

Звертаємо увагу, що лист Державної податкової адміністрації України від 17.04.2002 р. N 3125/5/26-2119 не є нормативно-правовим актом, носить лише рекомендаційний, роз’яснювальний та інформаційний характер.

 

 

   Приємної і спокійної роботи!