ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
|
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
|
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
|
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України»від 23.02.2017 р. № 276 |
Внесено зміни до: 1) форми податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за N 137/28267 (зі змінами), виклавши її у новій редакції, 2) форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289 (зі змінами), виклавши їх у новій редакції. Визнано такими, що втратили чинність, накази Міністерства фінансів України: від 22 вересня 2014 року N 958 "Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за N 1228/26005; від 14 листопада 2014 року N 1128 "Про затвердження порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за N 1454/26231 (зі змінами); від 23 січня 2015 року N 13 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N 103/26548.
Повний текст документа тут |
|
|
1 |
Лист ДФС У ГУ ДФС у Закарпатьській області «Щодо коригування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ, який сформовано при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності» від 22.02.2017 р. № 454 |
Надано роз’яснення, що так як при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, не змінюється сума компенсації вартості товарів та не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, то підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, не виникає.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
2 |
Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку складання податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних» від 21.02.2017 № 3805 /10/26-15-12-01-18 |
Надано роз’яснення, що якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг між суб’єктами господарювання відсутні, то отримані неналежним отримувачем кошти, які повернуто у встановлені терміни, не підлягають оподаткуванню ПДВ.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
|
3 |
Лист ДФС «Щодо окремих питань трудового законодавства та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суми виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами» від 15.02.2017 № 3128/6/99-99-13-02-03-15 |
Надано роз’яснення, що якщо працівник підприємства, перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем, одержує дохід у вигляді заробітної плати та виконує роботу (надає послуги) відповідно до цивільно-правового договору отримуючи винагороду, то до бази нарахування єдиного внеску за звітний місяць включаються як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди. При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка. У разі якщо працівник отримує дохід у вигляді винагороди за договором цивільно-правового характеру, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, єдиний внесок нараховується виходячи з розміру єдиного внеску 22 відс. на фактично нараховану винагороду за договором цивільно-правового характеру незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||
|
4 |
Лист ДФС «Щодо застосування окремих норм податкового законодавства» від 15.02.2017 № 3126/6/99-99-13-02-03-15 |
Надано роз’яснення, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, згідно із п.п. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, відповідно до п.п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
В ЧАСТИНІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ |
||
|
5 |
Лист ДФСУ «Про забезпечення податкового адміністрування плати за використання безпідставно набутих земельних ділянок» від 06.02.2017 р. N 2709/7/99-99-12-02-03-17 |
Надано роз’яснення, що земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації відповідного права (власності, постійного користування або права оренди земель державної та комунальної власності) на неї. Основу податкового адміністрування забезпечують, зокрема положення ст. 7 Кодексу, які вимагають під час встановлення податку обов’язково визначати, у тому числі й такі елементи: платника податку; об’єкт оподаткування; базу оподаткування; ставку податку. Керуючись принципом платного використання земельних ділянок (ст. 206 Земельного кодексу), суб’єкт господарювання, який не сформував земельну ділянку (відомості про неї не внесено до Кадастру) та не оформив прав на неї, використовуючи таку земельну ділянку (далі - суб’єкт, що неправомірно використовує земельну ділянку), створює підстави для виникнення ризиків податкового адмініструванням плати за землю. Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам місцевого самоврядування (ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Існує практика реалізації органами місцевого самоврядування своїх повноважень шляхом вирішення спорів щодо забезпечення дотримання принципу платності за використання земельних ділянок суб’єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку. |
|
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
|
6 |
Лист ДФС «Щодо окремих питань з трансфертного ціноутворення» від 22.02.2017 №3698/6/99-99-12-03-07-15 |
Надано роз’яснення, що норми Кодексу не містять застережень щодо кількості товарних бірж, що мають бути обрані для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» відповідно спеціальних правил, визначених п.п. 39.2.1.3 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, та не передбачають пріоритетності їх застосування. Для цілей побудови діапазону цін обираються котирування на біржах, що містять найбільш повну та зіставну інформацію для певної групи товару. Водночас ціни для розрахунку діапазону цін підлягають коригуванню з урахуванням обсягів контрольованих операцій, умов оплати та поставки товарів, якісних характеристик, транспортних витрат. Для проведення такого коригування платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації згідно з п.п. 39.5.3.1 п.п. 39.5.3 Обґрунтування платника податків та розрахунок коригувань, проведених відповідно до абзацу третього п.п 39.2.1.3 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, наводяться у документації з трансфертного ціноутворення, яка складається відповідно до п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
7 |
Лист ДФСУ «Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України» від 10.02.2017 р. № 3282/7/99-99-14-01-02-17 |
Надано роз’яснення, що у разі встановлення після 01.01.2017 р. контролюючими органами фактів порушення платниками податків вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу щодо подання звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням (звіт про контрольовані операції та документація з трансфертного ціноутворення) для розрахунку штрафних санкцій використовується прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений на 1 січня відповідного податкового (звітного) року, за який встановлено порушення. у разі встановлення контролюючим органом фактів неподання платником звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, у тому числі за 2013 - 2015 звітні роки, та застосування до 01.01.2017 р. штрафу (штрафів) згідно з п. 120.3 ст. 120 Кодексу, після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати такого штрафу, контролюючим органом, починаючи з 01.01.2017 р., мають застосовуватись штрафні санкції, передбачені абзацом сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу. Водночас звертаємо увагу, що норми Кодексу не містять обмежень щодо подальшого застосування штрафних санкцій відповідно до абзаців шостого та сьомого п. 120.3 ст. 120 Кодексу у разі триваючого невиконання платником обов'язку з подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення після застосування фінансових санкцій (штрафів) згідно з абзацами 2 - 4 п. 120.3 ст. 120 Кодексу. Законом N 1797 ст. 120 Кодексу доповнено новим п. 120.4, яким встановлено окрему відповідальність платників податків за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу (до 01.01.2017 р. відповідальність за несвоєчасне подання звіту та несвоєчасне декларування контрольованих операцій визначалась п. 120.3 ст. 120 Кодексу). Якщо платник податків (після застосування до нього штрафних санкцій, визначених абзацами першим - четвертим п. 120.3 ст. 120 Кодексу) продовжує не виконувати свій обов'язок із подання звіту про КО / документації з ТЦ, контролюючий орган повинен застосувати штрафні санкції, визначені абзацами шостим та сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу, що розраховуються за кожний календарний день неподання звітності, розпочинаючи з 41-го календарного дня після дня: отримання податкового повідомлення-рішення платником у випадку, якщо платник податків сплатив штраф за неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту); закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання судовим рішенням законної сили (на користь контролюючого органу) - у випадку, якщо платник податків оскаржував податкове повідомлення-рішення за штрафною санкцією щодо неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту). У разі подання платником податків звіту/документації тільки після застосування штрафних санкцій, встановлених абзацом шостим і сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу, наявність порушення буде визначатися, виходячи з норм п. 120.4 ст. 120 Кодексу. Період, який буде охоплено штрафними санкціями, передбаченими п. 120.4 ст. 120, буде визначатись від граничної дати застосування штрафу за неподання звіту/документації до дати подання платником податку звіту про контрольовані операції. |
|
8 |
Лист ДФС «Щодо сплати товариством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів материнській компанії» від 13.02.2017 № 2753/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що у разі, якщо сума дивідендів не перевищує значення об’єкта оподаткування товариства за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди та грошове зобов'язання щодо якого погашене, авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів товариством не нараховується та не сплачується.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
9 |
Лист ДФС «Щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, що виникає за операціями з отримання на загальній системі оподаткування оплати за товари (роботи, послуги), які відвантажено (надано) під час перебування на спрощеній системі оподаткування» від 20.02.2017 № 3452/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що якщо у 4 кварталі 2016 року платник податку на прибуток отримав оплату за товари (роботи, послуги), що були відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі операції відображались за правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату. Починаючи з 01.01.2017 фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування (п.п. 140.5.12 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, у редакції, чинній з 01.01.2017).
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
10 |
Лист ДФС «Щодо відображення у податковому обліку списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, що були знищені на території проведення антитерористичної операції» від 17.02.2017 № 3339/6/99-99-15-02-02-15 |
Надано роз’яснення, що при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток платник податку на прибуток коригує свій фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу на суму залишкової (балансової) вартості об'єкта основних засобів при його списанні. Списання знищених основних засобів, товарно-матеріальних цінностей здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку. Суб'єкт господарювання має право відобразити ліквідацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей на території проведення антитерористичної операції у податковій звітності на підставі положень пп. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу лише після проведення належним чином інвентаризації та документального підтвердження факту ліквідації таких основних засобів та товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ |
||
|
11 |
Лист ДФСУ ГУ ДФС у Полтавській області «Щодо здійснення косметологічних послуг платником єдиного податку першої групи»від 22.02.2017 р. № 294/... /16-31-13-01-24
Не набрав чинності |
Надано роз’яснення, що КВЕД ДК 009:2010 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси» відповідає умовам перебування на спрощеній системі оподаткування для платника 1 групи у частині «надання послуг перукарень». Фізична особа - підприємець, що надає косметологічні послуги, не має права перебувати на першій групи єдиного податку.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
|
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
|
12 |
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 7 лютого 2017 року № 1830-VIII |
Внесено зміни до таких законодавчих актів України:
На дату підготовки новин, документ ще не набрав чинності |
|
13 |
Лист Міністерства фінансів України «Щодо коригування показників річної фінансової звітності за 2016 рік» від 28.02.2017 р. № 11410-06-5/5390 |
Надано роз’яснення, що аналізуючи сукупність якісних та кількісних характеристик стану економічного середовища в країні згідно з МСБО 29, ураховуючи тенденцію до зниження рівня інфляції в Україні (у 2015 році рівень інфляції становив 43,3 %, тоді як у 2016 році – 12,4 %), Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України дійшла висновку, що підстави для коригування підприємствами фінансової звітності за 2016 рік згідно з П(С)БО 22 відсутні, та схвалила відповідні зміни до П(С)БО 22. З метою забезпечення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами, які повинні відповідно до законодавства оприлюднювати річну фінансову звітність, в частині перерахунку показників фінансової звітності на вплив інфляції, ураховуючи положення міжнародних стандартів фінансової звітності, Міністерством фінансів України видано наказ від 17.02.2017 № 241 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку». Зокрема, цим наказом вносяться зміни до П(С)БО 22, якими передбачається встановлення сукупності специфічних кількісних та якісних характеристик економічного середовища країни, притаманних гіперінфляційній економіці, за наявності яких показники річної фінансової звітності підлягають перерахунку із застосуванням коефіцієнта коригування. |
|
14 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форм заяв про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації та про зняття сільськогосподарського товаровиробника з реєстрації як отримувача бюджетної дотації» від 23.02.2017 року № 275 |
Затверджено такі форми:
|
|
15 |
Лист ДФСУ від 23.11.2016 N 2436/2/99-99-14-05-02-10 |
Надано роз’яснення, що на сьогодні документальні перевірки суб’єктів господарювання під час розслідування кримінальних проваджень призначаються виключно судовими рішеннями. Судовим рішенням може встановлюватись термін проведення перевірки. У разі відсутності у судовому рішенні такого терміну, проведення перевірки органом ДФС забезпечується першочергово з урахуванням вимог Кодексу. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 Кодексу підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, визначених абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 Кодексу, або пред’явлення таких документів, оформлених з порушенням встановлених вимог. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 п. 81.1 ст. 81 Кодексу, не дозволяється (абзац 6 п. 81.1 ст. 81 Кодексу). Разом з тим п. 81.2 ст. 81 Кодексу передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Кодексу до нього може бути застосовано арешт майна, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. При цьому перешкоджання уповноваженим особам контролюючих органів у проведенні перевірок є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 188-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі повторного вчинення правопорушення протягом року - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
|
16 |
Лист НБУ «Про обмін зношених та пошкоджених банкнот іноземної валюти» від 24.02.2017 р. № 50-0006/14998 |
Надано роз’яснення, що Національний банк України відповідно до чинного законодавства України здійснює обмін зношених та пошкоджених банкнот тільки національної валюти України. Відповідно до Інструкції N 502 касири банків, фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку і пунктів обміну валюти зобов'язані приймати платіжні банкноти іноземної валюти з незначними ознаками зношення. |
|
17 |
Лист Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «З питання реалізації норми статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон) при наданні допомоги по вагітності та пологах» від 22.02.2017 р. N 2.4-17-328 |
Надано роз’яснення, що Виконавча дирекція Фонду вважає, що реалізація положень статті 26 Закону повинна здійснюватися з урахуванням норм Закону та Порядку, а саме, сума допомоги по вагітності та пологах повинна розраховуватися наступним чином: 1. Розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат; 2. Порівнюється фактична середньоденна заробітна плата із середньоденною заробітною платою, обчисленою з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого у місяці настання страхового випадку (мінімальна заробітна плата / на 30,44 - середньомісячну кількість календарних днів); 3. У разі перевищення середньоденної заробітної плати, розрахованої із мінімальної заробітної плати, над фактичною середньоденною заробітною платою, подальший розрахунок страхової виплати (допомоги по вагітності та пологах) здійснювати із середньоденної, обчисленої із мінімальної заробітної плати. |
|
18 |
Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо забезпечення нарахування мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р.» від 14.02.2017 N 344/0/101-17/281 |
Надано роз’яснення, що якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату з урахуванням різних її складових, передбачених умовами оплати праці, не нижче розміру мінімальної заробітної плати. Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою. |
|
19 |
Лист Міністерства соціальної політики «Щодо середнього заробітку, який не враховується до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня» від 13.02.2017 р. N 322/0/101-17/282 |
Надано роз’яснення, що суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня. Водночас, якщо працівникові за час службового відрядження виплачується заробітна плата згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України чи Законом України "Про державну службу", то нарахована заробітна плата працівника за місяць з урахуванням нарахованої заробітної плати за дні відрядження не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати. |
|
20 |
Лист ДФС «Про надання податкової консультації щодо обліку податкових векселів» від 22.02.2017 №3635/6/99-99-12-03-03-15 |
Надано роз’яснення, що з 01.01.2017 (дата набуття чинності вказаних норм) державні податкові інспекції не можуть здійснювати контрольні функції, в т.ч. контроль за цільовим використанням підакцизних товарів (тобто процедуру обліку податкових векселів та їх погашення). На сьогодні розробляються зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1257 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції». |
|
21 |
Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 23 лютого 2017 року № 14 |
|
|
22 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України»від 23.02.2017 р. № 276 |
Внесено зміни до: 1) форми податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за N 137/28267 (зі змінами), виклавши її у новій редакції, 2) форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289 (зі змінами), виклавши їх у новій редакції. Визнано такими, що втратили чинність, накази Міністерства фінансів України: від 22 вересня 2014 року N 958 "Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за N 1228/26005; від 14 листопада 2014 року N 1128 "Про затвердження порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за N 1454/26231 (зі змінами); від 23 січня 2015 року N 13 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N 103/26548.
Повний текст документа в прикріпленому файлі |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. Лист ДФС У ГУ ДФС у Закарпатьській області «Щодо коригування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ, який сформовано при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності» від 22.02.2017 р. № 454
Головне управління ДФС у Закарпатській області розглянуло звернення щодо коригування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ, який сформовано при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, та відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) в межах компетенції повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу).
Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу.
Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу.
Враховуючи те, що при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, не змінюється сума компенсації вартості товарів та не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, то підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, не виникає.
При цьому платник податку згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Джерело інформації: загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс Державної фіскальної служби України (http://zir.minrd.gov.ua);
Інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби України надає відповіді на запитання платників податків з питань застосування податкового законодавства за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі).
Заступник начальника
Головного управління ДФС у Закарпатській області Ю.Ю.Сакалош
2. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку складання податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних» від 21.02.2017 № 3805 /10/26-15-12-01-18
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо порядку складання податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних і в межах своїх повноважень повідомляє.
Згідно з п.п. «а» та п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
База оподаткування ПДВ зазначених операцій визначається у відповідності до ст. 188 ПКУ.
Визначення термінів «постачання товарів/послуг» наведене в п.п. 14.1.185 та п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме:
постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності;
постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Тобто, якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг наявні, то на дату надходження коштів на банківський рахунок у платника податку відповідно до ст. 187 ПКУ виникають податкові зобов’язання з ПДВ.
Разом з тим згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 22 січня 2004 року № 22 із змінами і доповненнями, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на .рахунок неналежного отримувача.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» зі змінами та доповненнями підприємства незалежно від форм власності мають повертати платникам у п’ятиденний термін помилково зараховані на їхні рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.
Враховуючи зазначене, якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг між суб’єктами господарювання відсутні, то отримані неналежним отримувачем кошти, які повернуто у встановлені терміни, не підлягають оподаткуванню ПДВ.
Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Крім того, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
В ЧАСТИНІ ЄСВ
3. Лист ДФС «Щодо окремих питань трудового законодавства та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суми виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами» від 15.02.2017 № 3128/6/99-99-13-02-03-15
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула лист …. щодо окремих питань трудового законодавства та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною другою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами та отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з нормами частини п'ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначеної категорії платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої
ст. 1 Закону № 2464).
Отже, якщо працівник підприємства, перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем, одержує дохід у вигляді заробітної плати та виконує роботу (надає послуги) відповідно до цивільно-правового договору отримуючи винагороду, то до бази нарахування єдиного внеску за звітний місяць включаються як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди. При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску у розмірі 22 відсотка.
У разі якщо працівник отримує дохід у вигляді винагороди за договором цивільно-правового характеру, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, єдиний внесок нараховується виходячи з розміру єдиного внеску 22 відс. на фактично нараховану винагороду за договором цивільно-правового характеру незалежно від її розміру, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (далі – Положення), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері трудових відносин.
Одними з основних завдань Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері трудових відносин, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю (п. 3 Положення № 423).
Отже, з питання укладання договорів цивільно-правового характеру для виконання робіт, передбачених посадовими інструкціями штатного працівника, пропонуємо звернутися до Міністерства соціальної політики України.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ ПДФО
4. Лист ДФС «Щодо застосування окремих норм податкового законодавства» від 15.02.2017 № 3126/6/99-99-13-02-03-15
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист … щодо застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Пунктом 191.1 ст. 191 ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.5 ст. 52 ПКУ).
Статтею 184 Сімейного кодексу України (далі – СКУ) передбачено визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.
Так, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1
Закону № 1282).
Об’єкти індексації грошових доходів населення передбачено ст. 2 Закону № 1282.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1282 індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 1282 індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, згідно із п.п. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, відповідно до п.п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).
Зауважуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує детального вивчення документів (матеріалів), зокрема рішення суду.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ
5. Лист ДФСУ «Про забезпечення податкового адміністрування плати за використання безпідставно набутих земельних ділянок» від 06.02.2017 р. N 2709/7/99-99-12-02-03-17
Державна фіскальна служба України, керуючись пп. 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, звертає увагу територіальних органів на ситуацію, що склалася із податковим адмініструванням плати за землю, у тому числі її справляння платниками, що обрали спрощену систему оподаткування.
Основою податкового адміністрування плати за землю в розумінні Податкового кодексу України як загальнообов’язкового платежу, який включає сплату земельного податку власниками земельних ділянок приватної власності або постійними користувачами земельних ділянок державної та комунальної власності, а також орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності, для користувачів таких ділянок є вимоги п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (далі - Кадастр).
Кадастр як єдина державна геоінформаційна система про землі в межах кордонів України містить відомості про:
кількісну і якісну характеристику земельних ділянок;
грошову оцінку, включаючи нормативну грошову оцінку;
цільове призначення земельних ділянок;
розподіл земель між власниками та користувачами;
обмеження прав використання земельних ділянок (ст. 193 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс).
Кадастр здійснює інформаційне забезпечення щодо земельних ділянок:
органів державної влади;
органів місцевого самоврядування;
суб’єктів господарювання та громадян для регулювання земельних відносин, визначення розміру плати за землю, контролю за використанням земель, економічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 Земельного кодексу).
Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Кадастру визначені ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон). Зокрема, відомості про межі, цільове призначення земельної ділянки у разі її формування за документацією із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок у випадках, визначених ст. 791 Земельного кодексу, вносяться на підставі такої документації (частини перша, друга, четверта ст. 21 Закону).
На підставі технічної документації про нормативну грошову оцінку земель до Кадастру вносяться відомості про таку оцінку (частина сьома ст. 21 Закону).
Документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх повноважень, визначених Законом, разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель (частина тринадцята ст. 21 Закону).
Внесення відомостей до Кадастру здійснюється, переважно, у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів (частина чотирнадцята ст. 21 Закону). У результаті державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер, який є ідентифікатором такої ділянки в Кадастрі. Саме з моменту присвоєння кадастрового номера земельна ділянка вважається сформованою.
З огляду на викладене земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації відповідного права (власності, постійного користування або права оренди земель державної та комунальної власності) на неї.
Основу податкового адміністрування забезпечують, зокрема положення ст. 7 Кодексу, які вимагають під час встановлення податку обов’язково визначати, у тому числі й такі елементи:
платника податку;
об’єкт оподаткування;
базу оподаткування;
ставку податку.
Платниками земельного податку, з урахуванням положень пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати власників земельних ділянок приватної власності або постійних користувачів земельних ділянок державної та комунальної власності. Водночас плата за землю у формі орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності справляється користувачами таких ділянок.
Об’єктом оподаткування платою за землю є площа земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, постійному або строковому користуванні земельних ділянок державної та комунальної власності. Відомості про площу сформованої земельної ділянки, щодо якої виникають податкові зобов’язання з плати за землю, мають бути внесеними до Кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) за результатами виконання вимог ст. 791 Земельного кодексу щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав (встановлено межі, певне місцем розташування та визначено відповідне право).
Базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації (пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Кодексу), що у формі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя ст. 23 Закону України "Про оцінку земель"). Згідно з вимогами ст. 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також - за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. При цьому для земельних ділянок несільськогосподарського призначення передбачено виконання нормативної грошової оцінки не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Керуючись принципом платного використання земельних ділянок (ст. 206 Земельного кодексу), суб’єкт господарювання, який не сформував земельну ділянку (відомості про неї не внесено до Кадастру) та не оформив прав на неї, використовуючи таку земельну ділянку (далі - суб’єкт, що неправомірно використовує земельну ділянку), створює підстави для виникнення ризиків податкового адмініструванням плати за землю:
неотримання податкових зобов’язань;
унеможливлює взяття суб’єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, на податковий облік, що створює умови для ухилення від справляння плати за землю;
отримання податкових зобов’язань у неповному обсязі;
недоотримання плати за землю в результаті необґрунтованої сплати земельного податку, замість орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, суб’єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку, до якого переходить право власності на земельну ділянку і який не може набути право власності на землю, у тому числі й у випадку придбання об’єкта нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці, проте має право отримати таку земельну ділянку на умовах оренди (частина п’ята ст. 120 та частина третя ст. 145 Земельного кодексу);
унеможливлює встановлення контролю за об’єктом оподаткування для суб’єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, у разі відсутності відомостей у Кадастрі щодо місця розташування, розміру земельної ділянки та межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);
унеможливлює встановлення контролю за базою оподаткування для суб’єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку, у разі відсутності відомостей у Кадастрі щодо нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
Повноваження щодо регулювання земельних відносин, у тому числі й справляння плати за використання земельних ділянок, делеговано органам місцевого самоврядування (ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Існує практика реалізації органами місцевого самоврядування своїх повноважень шляхом вирішення спорів щодо забезпечення дотримання принципу платності за використання земельних ділянок суб’єктом, що неправомірно використовує земельну ділянку.
Спори між органами місцевого самоврядування та суб’єктами, які використовують безпідставно набуті земельні ділянки, розглядалися як цивільні справи.
Зокрема, постановою Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 14.09.2016 р. схвалено рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі N 703/5377/14-ц про задоволення позову Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради до суб’єкта господарювання, який використовує земельну ділянку для розміщення комплексу нежитлових будівель, що належить йому на праві власності без оформлення документів, що посвідчують право власності чи право користування нею, у зв’язку з чим територіальна громада с. Балаклея недоотримала коштів у вигляді орендної плати за землю.
Інші приклади полягають у вирішенні господарських спорів між зазначеними сторонами, одна із яких зазнає втрат вигоди в результаті дій суб’єкта, що неправомірно використовує земельну ділянку (постанова Вищого господарського суду України від 23.10.2014 р. у справі N 916/224/14).
Зокрема, постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.11.2016 р. схвалено рішення Господарського суду Харківської області у справі N 922/1008/15 про задоволення позову Харківської міської ради до суб’єкта господарювання щодо стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України суми доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки у виді несплаченої орендної плати.
З огляду на викладене доручаємо поінформувати органи місцевого самоврядування про наявні ризики податкового адміністрування плати за землю у випадку використання безпідставно набутих земельних ділянок, а також шляхи упередження виникнення таких ризиків заходами у межах повноважень органів місцевого самоврядування із контролю за використанням земель та регулювання земельних відносин.
|
Голова |
Р. М. Насіров |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
6. Лист ДФС «Щодо окремих питань з трансфертного ціноутворення» від 22.02.2017 №3698/6/99-99-12-03-07-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист … щодо окремих питань з трансфертного ціноутворення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п.п. 39.2.1.3 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для контрольованих операцій з вивезення у митному режимі експорту та/або ввезення у митному режимі імпорту товарів, що мають біржове котирування, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.
Для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» використовується діапазон цін на такі товари, що склалися на товарній біржі. Перелік товарів, що мають біржове котирування, та світових товарних бірж для кожної групи товарів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 616 «Про затвердження переліку товарів, що мають біржове котирування, та світових товарних бірж для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» (далі – постанова № 616). Зокрема, для цукру з цукрової тростини або з цукрових буряків і хімічно чиста цукроза, у твердому стані (код згідно з УКТ ЗЕД 1701) визначено такі товарні біржі: Біржа Євронекст (Euronext, EuronextNV), Міжконтинентальна біржа (Intercontinental Exchange, ICE), Товарна біржа Осака Дожіма, Японія (Osaka Dojima Commodity Exchange, ODE), Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange, CME): Нью-Йоркська товарна біржа (New York Mercantile Exchange, NYMEX).
Слід зазначити, що норми Кодексу не містять застережень щодо кількості товарних бірж, що мають бути обрані для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» відповідно спеціальних правил, визначених п.п. 39.2.1.3 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, та не передбачають пріоритетності їх застосування.
Біржові котирування певної біржі мають використовуватись із урахуванням критеріїв зіставності, визначених п.п. 39.2.2.2 п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. Зокрема, економічних умов діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (географічне розташування ринків), які істотно впливають на ціни товарів, а також характеристики товару, які є предметом операції та представлені на біржі.
Отже, для цілей побудови діапазону цін обираються котирування на біржах, що містять найбільш повну та зіставну інформацію для певної групи товару.
Діапазон цін розраховується згідно з порядком, визначеним в абзаці четвертому п.п. 39.3.2.3 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 Кодексу, на підставі біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує проведенню контрольованої операції, а в разі контрольованої операції, яка здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, – на підставі форвардних або ф’ючерсних біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує даті укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту, за умови що платник податків повідомить центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, про укладення такого контракту з використанням засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису протягом 10 робочих днів з дня укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту.
Водночас ціни для розрахунку діапазону цін підлягають коригуванню з урахуванням обсягів контрольованих операцій, умов оплати та поставки товарів, якісних характеристик, транспортних витрат.
Для проведення такого коригування платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації згідно з п.п. 39.5.3.1 п.п. 39.5.3
п. 39.5 ст. 39 Кодексу, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з п.п. 39.2.2 п. 39.2 цієї статті, зокрема:
а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента –сторони контрольованої операції з непов’язаними особами;
б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб;
в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови, що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу;
г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.
Обґрунтування платника податків та розрахунок коригувань, проведених відповідно до абзацу третього п.п 39.2.1.3 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, наводяться у документації з трансфертного ціноутворення, яка складається відповідно до п.п. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.
Водночас зазначаємо, що згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
7. Лист ДФСУ «Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України» від 10.02.2017 р. № 3282/7/99-99-14-01-02-17
Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон N 1797) повідомляє щодо застосування норм ст. 120 Кодексу, пов'язаних із накладенням штрафних санкцій за порушення вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу.
Щодо розміру штрафів
Відповідно до внесених змін з 01.01.2017 р. штрафні санкції, передбачені пп. 120.3 та 120.4 ст. 120 Кодексу, визначаються в розмірах згідно з прожитковим мінімумом для працездатної особи, встановленим законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу визначено, що штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, у разі встановлення після 01.01.2017 р. контролюючими органами фактів порушення платниками податків вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу щодо подання звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням (звіт про контрольовані операції та документація з трансфертного ціноутворення) для розрахунку штрафних санкцій використовується прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений на 1 січня відповідного податкового (звітного) року, за який встановлено порушення.
Щодо відповідальності за неподання податкової звітності після застосування штрафних санкцій
Законом N 1797 внесено зміни до п. 120.3 ст. 120 Кодексу, якими встановлено відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів).
Таке порушення тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, у разі встановлення контролюючим органом фактів неподання платником звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, у тому числі за 2013 - 2015 звітні роки, та застосування до 01.01.2017 р. штрафу (штрафів) згідно з п. 120.3 ст. 120 Кодексу, після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати такого штрафу, контролюючим органом, починаючи з 01.01.2017 р., мають застосовуватись штрафні санкції, передбачені абзацом сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу.
Водночас звертаємо увагу, що норми Кодексу не містять обмежень щодо подальшого застосування штрафних санкцій відповідно до абзаців шостого та сьомого п. 120.3 ст. 120 Кодексу у разі триваючого невиконання платником обов'язку з подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення після застосування фінансових санкцій (штрафів) згідно з абзацами 2 - 4 п. 120.3 ст. 120 Кодексу.
Щодо застосування штрафних санкцій відповідно до п. 120.4 ст. 120 Кодексу
Законом N 1797 ст. 120 Кодексу доповнено новим п. 120.4, яким встановлено окрему відповідальність платників податків за несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 Кодексу (до 01.01.2017 р. відповідальність за несвоєчасне подання звіту та несвоєчасне декларування контрольованих операцій визначалась п. 120.3 ст. 120 Кодексу).
Відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у разі встановлення після 01.01.2017 р. контролюючими органами факту несвоєчасного подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або фактів несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті застосовується штраф (штрафи) згідно з п. 120.4 ст. 120 Кодексу незалежно від звітного періоду здійснення контрольованих операцій.
Штрафні санкції, визначені п. 120.4 ст. 120 Кодексу, розраховуються за кожний календарний день, починаючи з 01.01.2017 р.
Водночас зазначаємо, що склад правопорушень, визначених п. 120.3 та п. 120.4 ст. 120 Кодексу, не передбачає одночасне застосування зазначених норм. Штрафні санкції, передбачені п. 120.4 ст. 120 Кодексу, застосовуються у разі, якщо платником податків до початку документальної перевірки подано:
звіт про контрольовані операції та/або документацію з трансфертного ціноутворення з порушенням термінів, визначених п. 39.4 ст. 39 Кодексу;
уточнюючий звіт про контрольовані операції, в якому додатково задекларовані контрольовані операції.
Щодо особливостей розрахунку термінів при застосуванні штрафних санкцій
Відповідно до додатка 11 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 р. N 1204 (форма повідомлення-рішення "ПС"), сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), що визначена у цьому податковому повідомленні-рішенні, підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (у разі проведення адміністративного або судового оскарження протягом десяти календарних днів, що настають за днем узгодження).
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пп. 56.17.5 та п. 56.18 ст. 56 Кодексу).
Враховуючи зазначене, якщо платник податків (після застосування до нього штрафних санкцій, визначених абзацами першим - четвертим п. 120.3 ст. 120 Кодексу) продовжує не виконувати свій обов'язок із подання звіту про КО / документації з ТЦ, контролюючий орган повинен застосувати штрафні санкції, визначені абзацами шостим та сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу, що розраховуються за кожний календарний день неподання звітності, розпочинаючи з 41-го календарного дня після дня:
отримання податкового повідомлення-рішення платником у випадку, якщо платник податків сплатив штраф за неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту);
закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання судовим рішенням законної сили (на користь контролюючого органу) - у випадку, якщо платник податків оскаржував податкове повідомлення-рішення за штрафною санкцією щодо неподання податкової звітності (невключення всіх операцій до звіту).
У разі подання платником податків звіту/документації тільки після застосування штрафних санкцій, встановлених абзацом шостим і сьомим п. 120.3 ст. 120 Кодексу, наявність порушення буде визначатися, виходячи з норм п. 120.4 ст. 120 Кодексу. Період, який буде охоплено штрафними санкціями, передбаченими п. 120.4 ст. 120, буде визначатись від граничної дати застосування штрафу за неподання звіту/документації до дати подання платником податку звіту про контрольовані операції.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зміст зазначеного листа до відома платників податків та враховувати при організації і проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.
|
Голова |
Р. М. Насіров |
8. Лист ДФС «Щодо сплати товариством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів материнській компанії» від 13.02.2017 № 2753/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо сплати товариством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів материнській компанії та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п.п. 57.1 1 п. 57.1 ст. 57 Кодексу.
Відповідно до п.п. 57.11.1 п. 57.1 ст. 57 Кодексу у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених п.п. 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене.
Виходячи з викладеного, у разі, якщо сума дивідендів не перевищує значення об’єкта оподаткування товариства за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди та грошове зобов'язання щодо якого погашене, авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів товариством не нараховується та не сплачується.
9. Лист ДФС «Щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, що виникає за операціями з отримання на загальній системі оподаткування оплати за товари (роботи, послуги), які відвантажено (надано) під час перебування на спрощеній системі оподаткування» від 20.02.2017 № 3452/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, що виникає за операціями з отримання на загальній системі оподаткування оплати за товари (роботи, послуги), які відвантажено (надано) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2017, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
При цьому розділом ІІІ Кодексу не було передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникали за операціями з отримання на загальній системі оподаткування оплати за товари (роботи, послуги), які відвантажено (надано) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.
Отже, якщо у 4 кварталі 2016 року платник податку на прибуток отримав оплату за товари (роботи, послуги), що були відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі операції відображались за правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.
Починаючи з 01.01.2017 фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування (п.п. 140.5.12 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, у редакції, чинній з 01.01.2017).
10. Лист ДФС «Щодо відображення у податковому обліку списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, що були знищені на території проведення антитерористичної операції» від 17.02.2017 № 3339/6/99-99-15-02-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у податковому обліку списання основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, що були знищені на території проведення антитерористичної операції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначено нормами ст. 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта (п. 138.1 ст. 138 Кодексу).
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).
Таким чином, при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток платник податку на прибуток коригує свій фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу на суму залишкової (балансової) вартості об'єкта основних засобів при його списанні.
Списання знищених основних засобів, товарно-матеріальних цінностей здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання, визначено у Положенні про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за N 1365/26142 (далі - Положення № 879).
Відповідно до п. 7 розд. I Положення № 879 у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання.
При цьому згідно з п. 8 Положення № 879 підприємства, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
Таким чином, суб'єкт господарювання має право відобразити ліквідацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей на території проведення антитерористичної операції у податковій звітності на підставі положень пп. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу лише після проведення належним чином інвентаризації та документального підтвердження факту ліквідації таких основних засобів та товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку.
При цьому регулятором питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), тобто Міністерство фінансів України, яке відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку, зокрема щодо обов’язкового зберігання первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку (п.п. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375).
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
11. Лист ДФСУ ГУ ДФС у Полтавській області «Щодо здійснення косметологічних послуг платником єдиного податку першої групи»від 22.02.2017 р. № 294/... /16-31-13-01-24
Головним управлінням ДФС у Полтавській області в порядку, визначеному ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), розглянуто Ваш лист щодо здійснення косметологічних послуг платником єдиного податку першої групи. За результатами розгляду повідомляємо наступне.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ до першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
Пунктом 291.7 ст. 291 ПКУ визначений перелік побутових послуг населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку. Зокрема, в пп. 36 цього пункту зазначені «послуги перукарень».
КВЕД ДК 009:2010 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси» відповідає умовам перебування на спрощеній системі оподаткування для платника 1 групи у частині «надання послуг перукарень».
Фізична особа - підприємець, що надає косметологічні послуги, не має права перебувати на першій групи єдиного податку.
Заступник начальника Ж. Б. Кузнецова
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
12. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 7 лютого 2017 року № 1830-VIII
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189):
1) пункт 5 статті 8-1 виключити;
2) у пункті 7 статті 14 слова "а також порядку розроблення та затвердження нормативів" замінити словами "а також порядку розроблення нормативів";
3) пункт 9 частини першої статті 16 викласти в такій редакції:
"9) видача дозволів на спеціальне водокористування";
4) пункт 4 статті 17-1 виключити;
5) пункт 1 статті 17-2 виключити;
6) у частині другій статті 38 слова "та затвердження" виключити;
7) у статті 42:
частини четверту і п’яту викласти в такій редакції:
"Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об’єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування";
доповнити частиною шостою такого змісту:
"Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України";
8) у частині третій статті 48:
абзац восьмий після слова "виконання" доповнити словами "розчистки русел річок, каналів і дна водойм";
абзац дев’ятий після слів "корисних копалин" доповнити словами "(крім підземних вод)";
після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
"забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води".
У зв’язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;
9) статті 49 і 55 викласти в такій редакції:
"Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.
Подання юридичною або фізичною особою, фізичною особою - підприємцем заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) їй цього дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.
Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої додаються:
обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;
опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).
Зазначений перелік документів є вичерпним.
Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.
Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати копії відповідних документів:
у разі використання підземних вод - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, зобов’язані протягом 15 календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органу, що приймає рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, висновки в електронній формі щодо можливості його видачі.
Обмін документами між органами виконавчої влади, зазначеними в цій статті, здійснюється в електронній формі у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Органи, зазначені в частині другій цієї статті, під час прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або про відмову в його видачі враховують відповідні висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
У разі ненадання протягом встановленого строку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування вважається, що відповідний центральний орган виконавчої влади не заперечує проти видачі такого дозволу.
Підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування є:
подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним цією статтею переліком;
виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів;
негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування.
Підставою для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування є зміна найменування або місцезнаходження юридичної особи чи зміна прізвища, імені, по батькові або місця проживання фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Переоформлення дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою, до якої додається дозвіл, що підлягає переоформленню.
Строк видачі переоформленого дозволу на спеціальне водокористування становить два робочі дні з дня одержання заяви про його переоформлення.
Підставою для видачі дубліката дозволу на спеціальне водокористування є його втрата або пошкодження.
Видача дубліката дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про його видачу.
Дозвіл на спеціальне водокористування анулюється з підстав, визначених статтею 55 цього Кодексу.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища";
"Стаття 55. Підстави для припинення права спеціального водокористування
Припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування.
Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі:
звернення водокористувача із заявою про анулювання дозволу на спеціальне водокористування;
визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, смерті фізичної особи, яка одержала дозвіл.
Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав:
встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки;
порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання";
10) статтю 56 виключити.
2. Пункт "е" частини першої статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546; 2013 р., № 46, ст. 640) викласти в такій редакції:
"е) надання обов’язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
2. Дозволи, видані до дня набрання чинності цим Законом, діють до моменту закінчення строку їх дії.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
|
Президент України |
П.ПОРОШЕНКО |
13. Лист Міністерства фінансів України «Щодо коригування показників річної фінансової звітності за 2016 рік» від 28.02.2017 р. № 11410-06-5/5390
Міністерство фінансів України щодо коригування показників фінансової звітності на вплив інфляції підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, повідомляє.
Порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, з урахуванням кількісного показника кумулятивного приросту інфляції на рівні 90 і більше відсотків та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у примітках до фінансової звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 22 «Вплив інфляції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2002 № 147 (далі – П(С)БО 22).
Проте пунктом 3 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» (далі – МСБО 29) передбачено сукупність кількісних та якісних характеристик економічного середовища в країні з гіперінфляційними процесами, які включають таке (але не обмежуються таким):
а) основна маса населення віддає перевагу збереженню своїх цінностей у формі немонетарних активів або у відносно стабільній іноземній валюті. Суми, утримувані в національній валюті, негайно інвестуються для збереження купівельної спроможності;
б) основна маса населення розглядає грошові суми не в національній грошовій одиниці, а у відносно стабільній іноземній валюті. Ціни можуть також наводитися в цій валюті;
в) продаж та придбання на умовах відстрочки платежу здійснюється за цінами, які компенсують очікувану втрату купівельної спроможності протягом періоду відстрочки платежу, навіть якщо цей строк є коротким;
г) відсоткові ставки, заробітна плата та ціни індексуються згідно з індексом цін;
ґ) кумулятивний рівень інфляції за трирічний період наближається до 100% або перевищує цей рівень.
Якісні характеристики, передбачені МСБО 29, не було імплементовано в національне законодавство з бухгалтерського обліку.
Аналізуючи сукупність якісних та кількісних характеристик стану економічного середовища в країні згідно з МСБО 29, ураховуючи тенденцію до зниження рівня інфляції в Україні (у 2015 році рівень інфляції становив 43,3 %, тоді як у 2016 році – 12,4 %), Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України дійшла висновку, що підстави для коригування підприємствами фінансової звітності за 2016 рік згідно з П(С)БО 22 відсутні, та схвалила відповідні зміни до П(С)БО 22.
З метою забезпечення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами, які повинні відповідно до законодавства оприлюднювати річну фінансову звітність, в частині перерахунку показників фінансової звітності на вплив інфляції, ураховуючи положення міжнародних стандартів фінансової звітності, Міністерством фінансів України видано наказ від 17.02.2017 № 241 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку».
Зокрема, цим наказом вносяться зміни до П(С)БО 22, якими передбачається встановлення сукупності специфічних кількісних та якісних характеристик економічного середовища країни, притаманних гіперінфляційній економіці, за наявності яких показники річної фінансової звітності підлягають перерахунку із застосуванням коефіцієнта коригування.
Відповідно до законодавства зазначений наказ Міністерства фінансів України поданий на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
Державний секретар Є. КАПІНУС
14. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форм заяв про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації та про зняття сільськогосподарського товаровиробника з реєстрації як отримувача бюджетної дотації» від 23.02.2017 року № 275
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 лютого 2017 р. за № 268/30136
Відповідно до пункту 16-1.2 статті 16-1 розділу V-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», підпункту 19-2.1.2 пункту 19-2.1 статті 19-2 розділу I Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю.П.), Департаменту обслуговування платників Державної фіскальної служби України (Калєніченко Н.Г.) в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.
|
Міністр |
О. Данилюк |
|
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ЗАЯВА
про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації
|
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку |
Ю.П. Романюк |
|
|
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
|
ЗАЯВА
про зняття сільськогосподарського товаровиробника з реєстрації як отримувача бюджетної дотації
|
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку |
Ю.П. Романюк |
15. Лист ДФСУ від 23.11.2016 N 2436/2/99-99-14-05-02-10
Державна фіскальна служба України розглянула звернення та в межах компетенції повідомляє.
1. Згідно з пп. 78.1.11-1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.
Разом з тим Законом України від 14 грудня 2014 р. N 1697-VII "Про прокуратуру" до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) внесено зміни щодо повноважень слідчого, а саме з 15.07.2015 р. вилучено п. 4 ч. 2 ст. 40, який передбачав право слідчого на призначення ревізій та перевірок.
Таким чином, на сьогодні документальні перевірки суб’єктів господарювання під час розслідування кримінальних проваджень призначаються виключно судовими рішеннями.
Обов’язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України (ст. 124), Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 14), а обов’язковість виконання законних вимог та процесуальних рішень (постанов) слідчого, прокурора - КПК (ст. 36, 40 та 110).
Судовим рішенням може встановлюватись термін проведення перевірки. У разі відсутності у судовому рішенні такого терміну, проведення перевірки органом ДФС забезпечується першочергово з урахуванням вимог Кодексу.
2. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст.78 Кодексу).
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі ст. 81 Кодексу (п. 78.5 ст. 78 Кодексу).
Абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 Кодексу визначено вичерпний перелік документів, які повинні бути пред’явлені або надіслані для проведення документальної виїзної та фактичної перевірок, а також зміст інформації, що зазначається у таких документах. Зокрема, одним з таких документів є копія наказу на проведення перевірки, в якому вказується, у тому числі мета та підстави для проведення перевірки. При цьому у переліку документів відсутні судові рішення, постанови слідчого, прокурора.
Слід зазначити, що судові рішення, постанови слідчого, прокурора містять відомості досудового розслідування. Статтею 222 КПК визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Крім того, п. 76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1242, встановлено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, які створюються у ній, а також у випадках, передбачених в абзаці 2 цього пункту.
3, 4. Відповідно до абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 Кодексу підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, визначених абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 Кодексу, або пред’явлення таких документів, оформлених з порушенням встановлених вимог.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 п. 81.1 ст. 81 Кодексу, не дозволяється (абзац 6 п. 81.1 ст. 81 Кодексу).
Разом з тим п. 81.2 ст. 81 Кодексу передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Кодексу до нього може бути застосовано арешт майна, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
При цьому перешкоджання уповноваженим особам контролюючих органів у проведенні перевірок є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 188-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі повторного вчинення правопорушення протягом року - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|
В. о. Голови |
C. Білан |
16. Лист НБУ «Про обмін зношених та пошкоджених банкнот іноземної валюти» від 24.02.2017 р. № 50-0006/14998
До Національного банку України продовжують надходити численні запити та скарги від громадян стосовно обміну зношених та пошкоджених банкнот іноземної валюти. Зокрема, працівники банків відмовляють громадянам в обміні таких банкнот іноземної валюти та рекомендують їм звертатись до Національного банку.
У зв'язку з цим повідомляємо.
Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національний банк здійснює виготовлення, емісію та організацію обігу національної валюти України.
Валютно-обмінні операції з готівковою іноземною валютою на території України здійснюють банки, фінансові установи України відповідно до вимог Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (далі - Інструкція N 502)1.
____________
1 затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502
Відповідно до Інструкції N 502 касири банків, фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку і пунктів обміну валюти зобов'язані приймати платіжні банкноти іноземної валюти з незначними ознаками зношення, а саме:
із потертостями та із загальними забрудненнями (уключаючи забруднення, що спричиняють локальну люмінесценцію паперу в ультрафіолетових променях);
із невеликими масними та іншими плямами, написами, відбитками штампів (за винятком штампів, які свідчать про те, що банкнота є неплатіжною), що перекривають одну з ознак платіжності не більше ніж на 20 %;
надірвані і заклеєні в будь-який спосіб, якщо кожний із надривів не перевищує однієї четвертої частини ширини банкноти та місце склеювання не заважає визначити ознаки платіжності;
з проколами та отворами діаметром до 0,5 мм.
Згідно із вимогами Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні (далі - Інструкція N 174)2 у касах банків, фінансових установ, крім національного оператора поштового зв'язку, приймаються на інкасо:
а) банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження та/або значні ознаки зношення чи є сумнів щодо їх платіжності, у тому числі:
розірвані на шматки та склеєні;
ті, що не зберегли деяких ознак платіжності (є зміни в портреті, немає захисної стрічки, є написи, що заважають визначенню ознак платіжності банкнот, тощо);
із зміненим первісним кольором;
обпалені або пропалені;
залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром тощо;
мають явні друкарські недоліки;
б) банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком - емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).
____________
2 затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174
У разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти банки мають, відповідно до Інструкції N 174, вилучити їх та надіслати для проведення досліджень до Національного банку.
Банкноти іноземної валюти, які за результатами дослідження визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення та пошкодження повертаються пред'явнику.
Виходячи з наведеного, Національний банк України відповідно до чинного законодавства України здійснює обмін зношених та пошкоджених банкнот тільки національної валюти України.
Слід наголосити, що відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Наголошуємо також на необхідності чіткого виконання вимог зазначених нормативно-правових актів Національного банку України та доведення цієї інформації до працівників, які працюють з готівкою, а також розміщення її в місцях, доступних для населення.
|
Директор Департаментугрошового обігу |
В. П. Зайвенко |
17. Лист Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «З питання реалізації норми статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон) при наданні допомоги по вагітності та пологах» від 22.02.2017 р. N 2.4-17-328
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула звернення з питання реалізації норми статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон) при наданні допомоги по вагітності та пологах та повідомляє.
Відповідно до Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згідно із статтею 25 Закону допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Частиною першою статті 26 Закону визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати, обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
В свою чергу, частиною другою статті 26 Закону передбачено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), яким передбачено єдиний механізм обчислення суми допомоги.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Пунктом 3 Порядку визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, Виконавча дирекція Фонду вважає, що реалізація положень статті 26 Закону повинна здійснюватися з урахуванням норм Закону та Порядку, а саме, сума допомоги по вагітності та пологах повинна розраховуватися наступним чином:
1. Розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;
2. Порівнюється фактична середньоденна заробітна плата із середньоденною заробітною платою, обчисленою з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого у місяці настання страхового випадку (мінімальна заробітна плата / на 30,44 - середньомісячну кількість календарних днів);
3. У разі перевищення середньоденної заробітної плати, розрахованої із мінімальної заробітної плати, над фактичною середньоденною заробітною платою, подальший розрахунок страхової виплати (допомоги по вагітності та пологах) здійснювати із середньоденної, обчисленої із мінімальної заробітної плати.
|
Заступник Голови комісії |
Т. О. Блажинська |
18. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо забезпечення нарахування мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р.» від 14.02.2017 N 344/0/101-17/281
Департаментом заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики розглянуто листа щодо забезпечення нарахування мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р. і повідомляється. Законом України від 21.12.2016 р. N 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 гривень на місяць.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 1774-VIII) мінімальна заробітна плата складається не лише з основної (тарифної) частини заробітної плати (посадовий оклад, тарифна ставка, ставка заробітної плати), а і додаткової заробітної плати стимулюючого та заохочувального характеру (доплати, надбавки, виробничі премії, інші заохочувальні виплати).
Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки, ставки заробітної плати), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством.
Таким чином, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату з урахуванням різних її складових, передбачених умовами оплати праці, не нижче розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас, Законом N 1774-VIII встановлений перелік виплат, які при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Умови та розміри оплати праці працівників закладів охорони здоров'я врегульовані наказом Мінпраці і МОЗ від 05.10.2005 р. N 308/519 (далі - наказ N 308/519).
У випадку, коли робітникам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації робочих місць установлені доплати у розмірі до 12 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) (пункт 3.4.5 наказу N 308/519) та доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки працівникам (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують у роботі дезінфікувальні засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів (пункт 3.4.7 наказу N 308/519), то вони мають бути нараховані понад розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн).
Всі інші виплати, які не перелічені Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, мають враховуватись до мінімальної заробітної плати.
Це, зокрема, такі виплати, як доплати за суміщення професій (посад) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт, доплата за ненормований робочий день та надбавка за класність водіям, доплати за вчене звання, за науковий ступінь, надбавка за вислугу років, виробничі премії, індексація.
Також до мінімальної заробітної плати враховуються підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників, наприклад, у зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці (пункт 2.4.5 наказу N 308/519) та інші підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників, передбачені наказом N 308/519.
Зазначене підвищення посадових окладів є елементом формування нового посадового окладу (тарифної ставки) з підвищенням, розмір якого встановлюється працівнику в штатному розписі, і на який нараховуються інші додаткові виплати: доплати, надбавки тощо.
Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов'язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.
|
Директор Департаменту |
О. Товстенко |
19. Лист Міністерства соціальної політики «Щодо середнього заробітку, який не враховується до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня» від 13.02.2017 р. N 322/0/101-17/282
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо необхідності врахування сум середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час відпусток, виконання державних або громадських обов’язків, підвищення кваліфікації, службового відрядження, компенсації за невикористані відпустки при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру та повідомляє.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 31 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Тобто, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.
Суми середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час відпусток, виконання державних або громадських обов’язків, підвищення кваліфікації, службового відрядження, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а є середнім заробітком, який розраховується згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.
Отже, суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.
Водночас, якщо працівникові за час службового відрядження виплачується заробітна плата згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України чи Законом України "Про державну службу", то нарахована заробітна плата працівника за місяць з урахуванням нарахованої заробітної плати за дні відрядження не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати.
|
Директор Департаменту |
О. Товстенко |
20. Лист ДФС «Про надання податкової консультації щодо обліку податкових векселів» від 22.02.2017 №3635/6/99-99-12-03-03-15
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) внесено зміни щодо функцій контролюючих органів. Зокрема, державні податкові інспекції відповідно до ст. 193 Кодексу:
здійснюють сервісне обслуговування платників податків;
здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;
формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб – платників податків, Єдиний банк даних про платників податків – юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;
виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Сервісне обслуговування платників – надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов’язаних з реалізацією прав та обов’язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (п.п. 14.1.2261 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Контроль за цільовим використанням підакцизних товарів, зокрема процедура обліку податкових векселів та їх погашення належить до контрольних функцій, покладених на контролюючі органи (крім державних податкових інспекцій).
Таким чином, з 01.01.2017 (дата набуття чинності вказаних норм) державні податкові інспекції не можуть здійснювати контрольні функції, в т.ч. контроль за цільовим використанням підакцизних товарів (тобто процедуру обліку податкових векселів та їх погашення).
З огляду на викладене вище, з 01.01.2017 Кодексом не передбачено для податкових інспекцій функцію обліку податкових векселів та здійснення контролю за їх погашенням.
На сьогодні розробляються зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1257 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції».
21. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 23 лютого 2017 року № 14
Відповідно до статей 7, 15, 25, 30, 44, 56 Закону України “Про Національний банк України”, статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, з метою удосконалення порядку ліцензування окремих валютних операцій Правління Національного банку України постановляє:
Унести до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 березня 1999 року № 122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 1999 року за № 259/3552 (зі змінами), такі зміни:
1) у пункті 1.1 глави 1:
абзац перший доповнити словами “з урахуванням норм цієї Інструкції”; абзац четвертий замінити двома новими абзацами такого змісту:
“Не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України проведення між суб’єктами інвестицій розрахунків на території України в гривнях з метою придбання права власності на об’єкти інвестицій за кордоном.
Не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України проведення фізичними особами, що не є підприємцями, розрахунків з нерезидентами за кордоном з метою здійснення інвестицій (крім випадку переказу коштів з цією метою з України за кордон)”.
У зв’язку з цим абзаци п’ятий – одинадцятий уважати відповідно абзацами шостим – дванадцятим;
2) у додатках до Інструкції: у додатку 1:
пункт 2 виключити.
У зв’язку з цим пункти 3 – 8 уважати відповідно пунктами 2 – 7;
пункті 2 слова “(не заповнюється в разі здійснення інвестиції в готівковій формі)” виключити;
пункті 2 додатка 2 слова “або в разі здійснення інвестиції в готівковій формі – застереження про те, що інвестиція на підставі цієї ліцензії має здійснюватися виключно в готівковій формі шляхом переміщення визначених цією ліцензією валютних цінностей через митний кордон України” виключити.
Затвердити Зміни до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2004 року за № 1413/10012 (зі змінами), що додаються.
Унести до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” (зі змінами) такі зміни:
пункт 7 виключити;
у пункті 8 слова та цифру “та абзаці першому пункту 7” виключити.
Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С. В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України – до відома їх клієнтів.
Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
В. о. Голови Я. В. Смолій
ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Правління
Національного банку України
23 лютого 2017 року № 14
Зміни до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України
У главі 1:
абзац десятий пункту 3 замінити двома новими абзацами такого
змісту:
“розміщення валютних цінностей на рахунку резидента-юридичної особи/фізичної особи-підприємця – зарахування валютних цінностей на рахунок резидента (юридичної особи/фізичної особи-підприємця) чи його відокремленого підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою;
розміщення валютних цінностей на рахунку резидента-фізичної особи, що не є підприємцем, – переказ валютних цінностей з України на рахунок резидента (фізичної особи, що не є підприємцем)”.
зв’язку з цим абзац одинадцятий уважати абзацом дванадцятим;
пункт 1.9 викласти в такій редакції:
“1.9. Дата видачі ліцензії має передувати даті розміщення валютних цінностей на рахунку”;
3) пункт 1.10 виключити.
У зв’язку з цим пункти 1.11 – 1.16 уважати відповідно пунктами 1.10 –
1.15;
пункт 1.11 після слів “Власник ліцензії” доповнити словами “(крім фізичної особи, яка не є підприємцем)”;
пункт 1.14 викласти в такій редакції:
“1.14. Власнику ліцензії – юридичній особі/фізичній особі-підприємцю дозволяється перераховувати валютні цінності з України (в Україну) на рахунок (з рахунку), право на розміщення валютних цінностей на якому надається
ліцензією, лише з власного рахунку (на власний рахунок) власника ліцензії, що відкритий в уповноваженому банку, який зазначений у ліцензії”.
У главі 3:
у пункті 3.2:
абзаці першому слова та цифри “(крім випадків, передбачених пунктом
цієї глави)” виключити;
абзац другий викласти в такій редакції: “заяву про видачу ліцензії (додаток 5)”;
після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:
“довідку нерезидента про номер відкритого в нього заявником – фізичною особою рахунку (за наявності відкритого рахунку)”.
У зв’язку з цим абзаци третій – п’ятий уважати відповідно абзацами четвертим – шостим;
2) у пункті 3.3:
абзаці другому цифру “5” замінити цифрою “6”;
абзаці третьому слово “п’ятим” замінити словом “шостим”.
У главі 4:
1) доповнити пункт 4.1 новим абзацом такого змісту:
“операції, що зазначені в поданих заявником до Національного банку документах, не потребують отримання ліцензії”;
в абзаці другому пункту 4.4 цифру “6” замінити цифрою “7”;
у пункті 4.5 цифру “7” замінити цифрою “8”;
у пункті 4.6 цифру “8” замінити цифрою “9”.
Пункт 6.2 глави 6 виключити.
У зв’язку з цим пункти 6.3 – 6.5 уважати відповідно пунктами 6.2 – 6.4.
У додатках до Положення:
1) додаток 2 викласти в такій редакції:
“Додаток 2 до Положення про порядок видачі
Національним банкомУкраїни
індивідуальних ліцензій на розміщення
резидентами (юридичними та фізичними особами)
валютних цінностей на рахунках
за межами України (пункт 2.6 глави 2)
_________________________________
(власник ліцензії)
Копія:
_________________________________
(контролюючий орган, у якому
_______________________________________
власник ліцензії перебуває на обліку)
Індивідуальна ліцензія № ________
на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України
Національний банк України відповідно до підпункту “д” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” дозволяє розмістити валютні цінності за межами України:
Власнику ліцензії:__________________________________________________
[прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання;
_______________________________________________________________________
реєстраційний номер облікової картки платника податків або
_______________________________________________________________________
серія та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання
_______________________________________________________________________
відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та
_______________________________________________________________________
повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті)]
_______________________________________________________________________
2. З рахунку:_________________________________________________________
___________________________________________________________________ .
[найменування уповноваженого банку, в якому відкрито рахунок фізичної особи-заявника]
3. На рахунок:________________________________________________________
[номери рахунків (за наявності),
_____________________________________________________________________________
найменування та країна місцезнаходження нерезидента, у якого відкрито (відкриваються)
_____________________________________________________________________________
власником ліцензії рахунки]
4. Обсяг та вид валютних цінностей, що розміщуються на рахунку за кордоном шляхом їх переказу з України:__________________________________________
___________________________________________________________________.
(у тому числі сума цифрами та словами)
5. Строк дії ліцензії: з ________________до _______________________.
6. Власник ліцензії зобов’язаний:
виконувати вимоги Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2004 року за № 1413/10012 (зі змінами);
____________________________________________________________________.
[додаткові вимоги до власника ліцензії (за наявності)]
Без права передавання третім особам.
Голова або уповноважена ним особа ____________________________________
(підпис, ініціали, прізвище)
М. П.”;
2) в абзаці третьому додатка 4:
слова “(фізичні особи, які не є підприємцями, зазначать суми надходжень лише для переказів з рахунків в уповноваженому банку))” та слова “на інший, відкриті на підставі цієї ліцензії, обміну (конвертації) іноземної валюти, операції фізичних осіб, які не є підприємцями, не потребують зазначення обсягів))” замінити відповідно словами “[операції з перерахування з одного рахунку за кордоном на інший рахунок за кордоном, обміну (конвертації) іноземної валюти, не потребують зазначення сум)]” та “за кордоном на інший рахунок за кордоном, обміну (конвертації) іноземної валюти не потребують зазначення обсягів)];
слова “(не заповнюється фізичними особами, які не є підприємцями)” виключити;
3) доповнити Положення новим додатком 5 такого змісту:
“Додаток 5 до Положення про порядок видачі
Національним банкомУкраїни
індивідуальних ліцензій на розміщення
резидентами(юридичними та фізичними особами)
валютних цінностей на рахунках
за межами України (пункт 3.2 глави 3)
Національний банк України
Заява про видачу індивідуальної ліцензії на розміщення резидентом валютних цінностей на рахунках за межами України
На підставі підпункту “д” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”________________________________________________
[прізвище, ім’я, по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків або
_____________________________________________________________________________
серія та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання
_____________________________________________________________________________
відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та
_____________________________________________________________________________
повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті); місце
____________________________________________________________________________
проживання заявника, поштовий індекс]
звертається до Національного банку України з проханням видати йому індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей за межами України на таких умовах:
1. З рахунку: ________________________________________________________.
[найменування уповноваженого банку, в якому відкрито рахунок фізичної особи-заявника]
2. На рахунок:________________________________________________________
[номери рахунків (за наявності),
_____________________________________________________________________________
найменування та країна місцезнаходження нерезидента, у якого відкрито (відкриваються)
_____________________________________________________________________________
рахунки фізичною особою-заявником]
3. Обсяг та вид валютних цінностей, що розміщуються на рахунку за кордоном шляхом їх переказу з України:__________________________________________
(у тому числі сума цифрами та словами)
____________________________________________________________________.
4. Додаткова інформація:_______________________________________________
____________________________________________________________________.
(заповнюється за потреби)
З Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 листопада 2004 року за № 1413/10012 (зі змінами), ознайомлений. Зобов’язуюсь дотримуватися вимог законодавства України та умов індивідуальної ліцензії.
Виконавець:_________________________________________________________
____________________________________________________________________.
(прізвище та ініціали, номер телефону, адреса електронної пошти)
До заяви додаються:___________________________________________________
____________________________________________________________________.
(перелік документів, кількість сторінок додатків)
|
________ |
_______________________________________”. |
|
(дата) |
(підпис заявника або уповноваженої ним особи) |
У зв’язку з цим додатки 5 – 9 уважати відповідно додатками 6 – 10;
4) додаток 10 виключити.
Заступник директораДепартаменту відкритих ринків М. М. Селехман
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!
