ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 25 січня 2017 р. № 26		Затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що додається. Визнано такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 р. № 68 “Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 16, ст. 656); постанову Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. № 39 “Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 5, ст. 250).   Повний текст документа тут
1	Лист ДФС «Щодо порядку застосування ставки ПДВ до операцій платника податку з постачання лікарських засобів на митній території України і можливості коригування сум податкового кредиту з ПДВ» від 30.12.2016 № 28706/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що на дату придбання платником податку на митній території України лікарських засобів, не внесених до ДРЛЗ, застосовується ставка ПДВ у розмірі 20 відс. Починаючи з дати внесення лікарських засобів до ДРЛЗ і за наявності відповідних дозволів для виробництва і застосування в Україні, операції платника податку з подальшого постачання таких лікарських засобів на митній території України оподатковуються ПДВ за ставкою ПДВ у розмірі 7 відсотків, незалежно від того, яка ставка ПДВ застосовувалась при їх придбанні. При цьому коригування сум податкового кредиту з ПДВ у даному випадку чинним законодавством не передбачено.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у випадку отримання платником податку коштів у якості відшкодування збитків за пошкоджене майно» від 30.12.2016 № 28710/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС ГУ ДФС у м. Києві «Щодо можливості анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» від 13.01.2017 р. № 635/10/26-15-12-01-18	Надано роз’яснення, що якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, за яким зазвичай формують податкові зобов’язання чи податковий кредит, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість може здійснюватися за заявою такого платника податку  (форми № 3-ПДВ) або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. При цьому звертаємо увагу, що якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців відсутні операції з постачання та наявні обсяги придбання за рахунок яких сформовано податковий кредит, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку визначення податкового кредиту при отриманні об'єкта лізингу підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку» від 23.01.2016 № 1252/10/26-15-12-01-18	Надано роз’яснення, що платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, за операціями з отримання майна у фінансовий лізинг визначають дату формування податкового кредиту за касовим методом у разі, якщо вартість такого об'єкта фінансового лізингу включається в тариф на електричну та теплову енергію, та за умови реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ
5	Лист ДФС «Про зміни законодавства щодо транспортного податку» від 20.01.2017 р. № 1296/7/99-99-13-03-02-17	Надано роз’яснення, що з 1 січня 2017 року набрали чинності зміни до статті 267 Кодексу "Транспортний податок", згідно з якими об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу). Внесеними змінами також перебачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Кодексу).
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
6	Лист ДФС «Щодо здійснення діяльності фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку» 29.11.2016 № 12756/Н/99-99-13-01-02-14	Надано роз’яснення, що фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі які не є платниками єдиного податку, на обслуговування свят, банкетів, інших спеціальних замовлень, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
7	Лист ДФС «Щодо питань застосування податкового законодавства при списанні палива і мастильних матеріалів» від 20.01.2017 № 1186/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами. При цьому Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.   Лист є індивуальною податковою консультацією
8	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці за будівельними контрактами» від 18.01.2017 № 969/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що платник податку, який виконує будівництво за контрактом, укладеним до 01.01.2015, зменшує фінансовий результат при визначенні об’єкта оподаткування на суму доходів, які були враховані у податковому обліку при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за таким контрактом до 01.01.2015 та у складі доходу у бухгалтерському обліку після 01.01.2015. У додатку РІ «Різниці» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, не передбачено рядків для відображення таких різниць. Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 46.4 ст. 46 Кодексу, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов’язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПДФО
9	Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 18.01.2017 № 850/K/99-99-13-02-03-14	Надано роз’яснення, що фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна включити суму такого прибутку до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку. При цьому документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) фізичною особою – платником податку, крім договорів купівлі-продажу, актів прийому-передачі є розрахункові документи.   Лист є індивуальною податковою консультацією
10	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2017 № 455/Л/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що до 01.01.2017 сума акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, у разі її включення до вартості проданих товарів, включалась до доход фізичної особи – підприємця, але не включалась до переліку витрат, а з 01.01.2017 не включається ні до доходу, ні до витрат фізичної особи - підприємця. фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 22 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
11	Лист ДФС від 25.01.2017 № 1421/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що сума страхових платежів (страхових внесків), яка нарахована та сплачена роботодавцем за договорами добровільного медичного страхування, вважається доходом фізичної особи, на користь якої здійснено таке нарахування (сплата), у тому числі дитини, та відображається податковим агентом у податковому розрахунку ф. 1ДФ за ознакою доходу «124».   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
12	Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій за цивільно-правовими угодами на транспортно-експедиторські послуги між юридичною особою на загальній системі оподаткування і фізичною особою – громадянином» від 20.01.2017 № 1250/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що При передачі Товариством (замовник) паливно-мастильних матеріалів третій особі (виконавцю) на виконання умов договору про надання послуг, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до виконавця, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому замовник при здійсненні таких операцій є особою, що реалізує пальне. Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального. З метою виявлення необлікованих об’ємів пального Товариство, яке здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи здійснює будь-які інші операції з пальним на митній території України, перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зобов’язане складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу. Звертаємо увагу, що за допомогою Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) ведеться автоматизований облік у розрізі платників податку обсягів реалізованого пального, в тому числі обсягів пального, використаного для власного споживання, та сум сплаченого акцизного податку з цих обсягів. Товариству як платнику акцизного податку з реалізації пального необхідно здійснювати реалізацію пального з безумовним виконанням ним умов законодавства щодо оформлення документів у СЕАРП (ст.ст. 231-232 Кодексу), незалежно від того, чи будуть у нього виникати зобов’язання зі сплати акцизного податку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
13	Лист ДФС «Щодо визначення платежу за надання права на використання бази даних за її функціональним призначенням роялті» від 20.01.2017 №1251/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що  висновок чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання бази даних під визначення роялті, може бути зроблений лише на підставі аналізу умов конкретного договору, а саме: чи обмежені умови використання такої бази за її функціональним призначенням та чи передбачають умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності права щодо продажу, оприлюднення окремих видів об’єктів права інтелектуальної власності. Крім того, для цілей оподаткування слід враховувати фактичне використання бази даних: за функціональним призначенням чи з іншою метою (для розробки на її базі інших баз даних, продажу іншому споживачу). Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).   Лист є індивуальною податковою консультацією
14	Наказ Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316» 05.12.2016 № 1476	Внесено зміни до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, виклавши форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у новій редакції.
15	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» від 18 січня 2017 р. № 28	Внесено зміни до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437 "Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства"
16	Постнова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Положення про митні декларації» від 11 січня 2017 р. № 27	Внесено до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій”
17	Лист Виконавчої дирекція фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 23.01.2017 р. № 32-06-2	Надано роз’яснення, що для визначення суми щомісячної страхової виплати застосовується розмір заробітної плати потерпілого, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я, та ступінь втрати професійної працездатності, яка визначається МСЕК у відповідних відсотках. Таким чином, потерпілий має право на отримання страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює заробітній платі, яку він мав до ушкодження здоров'я, лише у випадку 100 відсоткової втрати професійної працездатності. Відділення виконавчої дирекції Фонду з 01.01.2017 перерахують щомісячні страхові виплати потерпілим, у яких цей розмір менший розміру мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 грудня 2016 року з урахуванням ступеня втрати працездатності. А з 1 березня 2017 року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, щомісячні страхові виплати будуть перераховані усім потерпілим на виробництві та членам їх сімей, що мають право на такі виплати.

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. Лист ДФС «Щодо порядку застосування ставки ПДВ до операцій платника податку з постачання лікарських засобів на митній території України і можливості коригування сум податкового кредиту з ПДВ» від 30.12.2016 № 28706/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку застосування ставки ПДВ до операцій платника податку з постачання лікарських засобів на митній території України і можливості коригування сум податкового кредиту з ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ податок на додану вартість становить 20 відс., 7 відс. бази оподаткування та додається до ціни товару/послуги.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 ПКУ до операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (далі – ДРЛЗ), а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, застосовується ставка ПДВ у розмірі 7 відсотків.

Отже, для застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відс. до операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, такі лікарські засоби мають бути:

дозволені для виробництва і застосування в Україні;

внесені до ДРЛЗ.

У разі якщо при здійсненні операцій з постачання на митній території України та/або ввезення на митну територію України лікарських засобів не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, тобто такі лікарські засоби не дозволені для виробництва і застосування в Україні або їх не внесено до ДРЛЗ, операції з постачання таких лікарських засобів та їх ввезення на митну територію України оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Правила формування і коригування сум податкового кредиту з ПДВ визначено статтями  192 і 198 ПКУ.

Згідно з підпунктом «а» пунктом 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою                пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (пункт 198.3 статті 198 ПКУ).

Відповідно до пункту 192.1 статі 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, на дату придбання платником податку на митній території України лікарських засобів, не внесених до ДРЛЗ, застосовується ставка ПДВ у розмірі 20 відс. Починаючи з дати внесення лікарських засобів до ДРЛЗ і за наявності відповідних дозволів для виробництва і застосування в Україні, операції платника податку з подальшого постачання таких лікарських засобів на митній території України оподатковуються ПДВ за ставкою ПДВ у розмірі 7 відсотків, незалежно від того, яка ставка ПДВ застосовувалась при їх придбанні.

При цьому коригування сум податкового кредиту з ПДВ у даному випадку чинним законодавством не передбачено.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

2. Лист ДФС «Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у випадку отримання платником податку коштів у якості відшкодування збитків за пошкоджене майно» від 30.12.2016 № 28710/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у випадку отримання платником податку коштів у якості відшкодування збитків за пошкоджене майно та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Умови і порядок відшкодування збитків у господарській сфері визначено Главою 25 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Відповідно до пункту 1 статті 226 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

При цьому згідно із частиною першою статті 225 ГКУ до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладене, кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

При цьому норми пункту 198.5 статті 198 ПКУ у такому випадку не застосовуються.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

3. Лист ДФС ГУ ДФС у м. Києві «Щодо можливості анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» від 13.01.2017 р. № 635/10/26-15-12-01-18

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «» щодо можливості анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) та в межах своїх повноважень повідомляє.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання регулюється статтями 180 - 184 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення).

Пунктом 184.1. статті 184 ПКУ встановлено, що реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації як платника податку такій особі, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у випадках, визначених у підпунктах "а" - "з" пункту 184.1 статті 184 ПКУ.

Згідно з п. 184.2 ст. 184 ПКУ анулювання реєстрації на підставі, визначеній у пп. «а» п. 184.1 ст. 184 ПКУ, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» п. 184.1 ст. 184 ПКУ, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно п.5.2 Положення при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПКУ (пп. "г" п. 5.1  розділу V Положення) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Водночас будь-яких винятків та/або особливостей щодо анулювання окремих категорій осіб платниками ПДВ чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, за яким зазвичай формують податкові зобов’язання чи податковий кредит, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість може здійснюватися за заявою такого платника податку  (форми № 3-ПДВ) або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

При цьому звертаємо увагу, що якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців відсутні операції з постачання та наявні обсяги придбання за рахунок яких сформовано податковий кредит, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Слід зазначити, що ст. 36 ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Згідно із статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

Заступник начальника                                        Е.М. Пруднікова

 

4. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку визначення податкового кредиту при отриманні об'єкта лізингу підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку» від 23.01.2016 № 1252/10/26-15-12-01-18

 

ГУ ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо порядку визначення податкового кредиту при отриманні об'єкта лізингу підприємством, яке застосовує касовий метод податкового обліку і в межах своїх повноважень повідомляє.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

При цьому операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ (підпункт 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Відповідно до підпункту "б" підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПКУ фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПКУ визначено особливі правила формування податкового кредиту за операціями фінансової оренди (лізингу), зокрема датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Водночас згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

При цьому платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, формують податковий кредит за касовим методом на підставі податкових накладних, отриманих ними при здійсненні операцій з покупки (отримання) товарів/послуг, вартість яких включається в тариф на електричну та теплову енергію, за умови реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього ПКУ (дата виникнення податкових зобов'язань та дата віднесення сум ПДВ до податкового кредиту), припадає на звітні (податкові) періоди до 1 липня 2017 року.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що касовий метод для цілей оподаткування ПДВ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, за операціями з отримання майна у фінансовий лізинг визначають дату формування податкового кредиту за касовим методом у разі, якщо вартість такого об'єкта фінансового лізингу включається в тариф на електричну та теплову енергію, та за умови реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що ст. 36 ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Згідно із статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

Заступник  начальника                                          Е.М. Пруднікова

 

В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ

 

5. Лист ДФС «Про зміни законодавства щодо транспортного податку» від 20.01.2017 р. № 1296/7/99-99-13-03-02-17 

 

Державна фіскальна служба України повідомляє, що Законом України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" та Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Зокрема, з 1 січня 2017 року набрали чинності зміни до статті 267 Кодексу "Транспортний податок", згідно з якими об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу).

Внесеними змінами також перебачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Кодексу).

Зазначене просимо довести до відома платників та врахувати при адмініструванні транспортного податку.

В. о. Голови

М. В. Продан

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

6. Лист ДФС «Щодо здійснення діяльності фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку» 29.11.2016 № 12756/Н/99-99-13-01-02-14

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення '...' щодо здійснення діяльності фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку і в межах компетенції повідомляє.

Спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Пунктом 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. N 219 (далі - Правила), визначено, що заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає й організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Розрахунки за продукцію і надані послуги в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 3.2 Правил).

Враховуючи наведене вище, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, що здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі які не є платниками єдиного податку, на обслуговування свят, банкетів, інших спеціальних замовлень, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів.

Абзацом 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу встановлено, що до реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності платника єдиного податку.

У разі зміни відомостей, які вносяться до реєстру платників єдиного податку, у тому числі відомостей про види господарської діяльності платника єдиного податку, зміни вносяться до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (п. 299.8 ст. 299 Кодексу).

При цьому згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Також реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу (п. 299.10 ст. 299 Кодексу).

Разом з цим повідомляємо, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

7. Лист ДФС «Щодо питань застосування податкового законодавства при списанні палива і мастильних матеріалів» від 20.01.2017 № 1186/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо питань застосування податкового законодавства при списанні палива і мастильних матеріалів  та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього  Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

При цьому Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою наказом Міністерства транспорту України
від 10.02.1998 № 43.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. 

 

8. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці за будівельними контрактами»від 18.01.2017 № 969/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці за будівельними контрактами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Розділом III Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за будівельними (довгостроковими) контрактами. Тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, внесено зміни до Кодексу, зокрема підрозділ 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено пунктом 42, згідно з яким суми доходів або витрат, що враховані під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року та враховані у складі доходів або витрат відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності під час визначення фінансового результату до оподаткування після 1 січня 2015 року, не підлягають повторному врахуванню під час визначення такого об’єкта та формують різницю, згідно з якою фінансовий результат до оподаткування:

зменшується на суму таких доходів;

збільшується на суму таких витрат.

Отже, платник податку, який виконує будівництво за контрактом, укладеним до 01.01.2015, зменшує фінансовий результат при визначенні об’єкта оподаткування на суму доходів, які були враховані у податковому обліку при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за таким контрактом до 01.01.2015 та у складі доходу у бухгалтерському обліку після 01.01.2015.

У додатку РІ «Різниці» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, не передбачено рядків для відображення таких різниць.

Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 46.4 ст. 46 Кодексу, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов’язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

9. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 18.01.2017 № 850/K/99-99-13-02-03-14

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення … щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами Кодексу, які діяли у 2016 році.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Зауважуємо, що Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та іншими нормативно-правовими актами передбачено форми розрахункових документів, які використовуються для підтвердження понесених витрат, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться платіжне доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, акт прийому-передачі тощо.

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Враховуючи викладене, фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна включити суму такого прибутку до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку.

При цьому документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) фізичною особою – платником податку, крім договорів купівлі-продажу, актів прийому-передачі є розрахункові документи.

З повагою

В.о. Голови                                                                                       М.В. Продан

 

10. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2017 № 455/Л/26-15-13-02-15   

 

 Згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

 Відповідно до ст.42,43 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

З 1 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 N 71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71) запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо) та одночасно скасовано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених ПКУ як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПКУ. Доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 Кодексу (п.177.1 ПКУ).

До 01.01.2017 відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування у такої фізичної особи – підприємця був чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, до 01.01.2017 до доходу фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування включалась сума акцизного податку. 

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ. Однак вказаний перелік не містив акцизного податку, включеного до вартості товару та сплаченого під час придбання.

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування до 01.01.2017 не мала право включити до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.

З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797-VIII) пункт 177.3 доповнено підпунктом 177.3.1 такого змісту:

"177.3.1. Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів".

Крім того, Законом № 1797-VIII внесено зміни до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, яка визначає перелік витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, до переліку витрат не включається акцизний податок.

Отже, до 01.01.2017 сума акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, у разі її включення до вартості проданих товарів, включалась до доход фізичної особи – підприємця, але не включалась до переліку витрат, а з 01.01.2017 не включається ні до доходу, ні до витрат фізичної особи - підприємця.

Одночасно, згідно з п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПКУ за ставкою визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Отже, фізичні особи – підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір, аналогічно податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, до 01.01.2017 податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір сплачувався з доходу, до складу якого включалась сума акцизного податку. Починаючи з 01.01.2017 податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір сплачується з доходу, до складу якого не включаються суми акцизного податку.

  Що стосується сплати єдиного соціального внеску то, відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зазначені у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зокрема, фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (частина третя ст. 7 Закону № 2464).

Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 22 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Заступник начальника                                  В.С. Варгіч   

 

11. Лист ДФС від 25.01.2017 № 1421/6/99-99-13-02-03-15

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

При цьому згідно з частиною першою ст. 6 Сімейного кодексу України дитиною є особа до досягнення нею повноліття.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи – резиденти.

Згідно з п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім випадків, визначених підпунктами «а» та «б» цього підпункту.

Статтею 168 Кодексу визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу.  

Крім того, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення і подання податковими агентами цього розрахунку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок), відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ якого у графі 2 «Податковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Водночас слід зазначити, що фізична особа – платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр), зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу (п. 70.5 ст. 70 Кодексу).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена за платника податку чи на його користь будь-якою особою-резидентом (крім роботодавця-резидента), відображається за ознакою доходу «124».

Враховуючи викладене, сума страхових платежів (страхових внесків), яка нарахована та сплачена роботодавцем за договорами добровільного медичного страхування, вважається доходом фізичної особи, на користь якої здійснено таке нарахування (сплата), у тому числі дитини, та відображається податковим агентом у податковому розрахунку ф. 1ДФ за ознакою доходу «124».

Перший заступник Голови                                                                    С.В. Білан

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

12. Лист ДФС «Щодо оподаткування операцій за цивільно-правовими угодами на транспортно-експедиторські послуги між юридичною особою на загальній системі оподаткування і фізичною особою – громадянином» від 20.01.2017 № 1250/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо оподаткування операцій за цивільно-правовими угодами на транспортно-експедиторські послуги між юридичною особою на загальній системі оподаткування і фізичною особою – громадянином та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

1. Щодо оподаткування сум доходів фізичної особи у вигляді винагороди за договором транспортного експедирування податком на доходи фізичних осіб зазначаємо, що основними законодавчими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність, є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України (далі – ГКУ) і Закон України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

При цьому транспортно-експедиторська послуга – це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 9 Закону № 1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням (ст. 316 ГКУ).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання.

Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, регламентується розділом ІV Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначено главою І розділу ХІV Кодексу.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання, зокрема договір про надання транспортно-експедиторських послуг.

2. Щодо складання акцизних накладних при здійсненні операцій з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам.

Відносини на умовах договору про надання послуг регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Так, відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому ст. 902 ЦКУ передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто або у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

При передачі Товариством (замовник) паливно-мастильних матеріалів третій особі (виконавцю) на виконання умов договору про надання послуг, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до виконавця, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому замовник при здійсненні таких операцій є особою, що реалізує пальне.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З метою виявлення необлікованих об’ємів пального Товариство, яке здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи здійснює будь-які інші операції з пальним на митній території України, перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зобов’язане складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

Звертаємо увагу, що за допомогою Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) ведеться автоматизований облік у розрізі платників податку обсягів реалізованого пального, в тому числі обсягів пального, використаного для власного споживання, та сум сплаченого акцизного податку з цих обсягів. Товариству як платнику акцизного податку з реалізації пального необхідно здійснювати реалізацію пального з безумовним виконанням ним умов законодавства щодо оформлення документів у СЕАРП (ст.ст. 231-232 Кодексу), незалежно від того, чи будуть у нього виникати зобов’язання зі сплати акцизного податку.

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

13. Лист ДФС «Щодо визначення платежу за надання права на використання бази даних за її функціональним призначенням роялті» від 20.01.2017 №1251/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення платежу за надання права на використання бази даних за її функціональним призначенням роялті, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи.

Також не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» базою даних є сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.

Враховуючи зазначене, висновок чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання бази даних під визначення роялті, може бути зроблений лише на підставі аналізу умов конкретного договору, а саме: чи обмежені умови використання такої бази за її функціональним призначенням та чи передбачають умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності права щодо продажу, оприлюднення окремих видів об’єктів права інтелектуальної власності.

Крім того, для цілей оподаткування слід враховувати фактичне використання бази даних: за функціональним призначенням чи з іншою метою (для розробки на її базі інших баз даних, продажу іншому споживачу).

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4
ст. 141 Кодексу. Перелік таких доходів визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Такими доходами зокрема, є роялті (п.п. «в» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Поряд з цим, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Кодексу та містять власні визначення понять та положень, то для визначення поняття роялті застосовуються положення такого міжнародного договору.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

 

14. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про внесення змін до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316» 05.12.2016 № 1476

 

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", з метою удосконалення порядку заповнення та подання роботодавцями інформації про попит на робочу силу (вакансії) 

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, виклавши форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у новій редакції, що додаються.

2. Департаменту ринку праці та зайнятості (С. Кікіна) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра О. Крентовську.

4. Цей наказ набирає чинності з 01 січня 2017 року, але не раніше дня його офіційного опублікування.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства соціальної

політики України31.05.2013 № 316

(у редакції наказуМіністерства соціальної

політики України05.12.2016 № 1476)

ЗВІТНІСТЬ

Інформація про попит на робочу силу (вакансії)

( Див. текст )

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства соціальної

політики України31.05.2013 № 316

(у редакції наказуМіністерства соціальної

політики України05.12.2016 № 1476)

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України28 грудня 2016 р.

за № 1726/29856

ПОРЯДОК

подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)"

І. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - форма № 3-ПН).

2. У цьому Порядку термін "роботодавець" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності" , термін "вакансія" - у значенні, наведеному в Законі України "Про зайнятість населення" , термін "базові центри зайнятості" - у значенні, наведеному в Положенні про державну службу зайнятості.

3. Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

4. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв’язку.

5. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

6. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

ІІ. Порядок заповнення розділу І форми № 3-ПН

1. У розділі I форми № 3-ПН відображаються основні дані про вакансії.

У графі А вказується порядковий номер запису.

Під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями з однаковими даними щодо оплати праці та місця проведення робіт. В інших випадках дані про вакансії відображаються під окремими порядковими номерами.

У графі 1 зазначається найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України "Класифікатор професій".

У графі 2 наводиться кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3, 4, 5, 6.

У графі 3 відображається розмір заробітної плати з урахуванням основної заробітної плати, премій, надбавок, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

У графі 4 зазначається виключно розмір основної заробітної плати.

У графі 5 вказується місце проведення робіт (область, район, місто, район у місті, селище, село).

У графі 6 робиться запис "так", якщо у розділі ІІ форми № 3-ПН надано додаткові коментарі, або запис "ні", якщо таких коментарів не надано.

2. Приклад заповнення розділу І з урахуванням усіх можливих випадків наведено у додатку до цього Порядку.

ІІІ. Порядок заповнення розділу ІІ форми № 3-ПН

1. За наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).

У пункті 1 зазначається порядковий номер відповідного запису з розділу І та вказується кількість вакансій.

У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" ), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", а також внутрішньо переміщених осіб.

У пункті 3 зазначаються завдання, обов’язки, наводиться стислий опис робіт, які має виконувати працівник на робочому місці, а також зазначаються інші коментарі (за потреби).

У пунктах 4-6 із запропонованого переліку вибираються відповідно режим роботи, характер виконуваної роботи, умови праці та ставляться відповідні відмітки.

У пункті 7 із запропонованого переліку вибираються додаткові відомості щодо вакансії та ставляться відповідні відмітки.

У пунктах 8, 9 із запропонованого переліку вибираються відповідно освітні, освітньо-кваліфікаційні рівні, наукові ступені та ставляться відповідні відмітки.

У пункті 10 зазначаються спеціальність (спеціалізація) та/або галузь знань, професійна кваліфікація.

У пункті 11 вказується стаж роботи (в роках).

У пункті 12 зазначаються у довільній формі вимоги роботодавця стосовно додаткових умінь, знань, навичок.

2. Розділ ІІ форми № 3-ПН підписується роботодавцем або уповноваженою ним особою окремо щодо кожної вакансії.

Додаток

до Порядку

подання форми звітності № 3-ПН

"Інформація про попит на робочу

силу (вакансії)"(пункт 2 розділу ІІ)

Приклад

заповнення розділу І форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)"

І. ОСНОВНІ ДАНІ ПРО ВАКАНСІЇ

№	Професія (посада)	Кількість вакансій	Розмір заробітної плати		Місце проведення робіт (область, район, місто, район у місті, селище, село)	Наявність коментарів у додатку (так/ні)
			усього (у тому числі премії, надбавки, інші заохочувальні та компенсаційні виплати)	у тому числі основної
А	1	2	3	4	5	6
1	Слюсар-сантехнік	3	3500	1900	м. Київ	Так
2	Слюсар-сантехнік	1	3200	1700	м. Київ	Так
3	Слюсар-сантехнік	2	3200	1700	Київська обл., м. Васильків	Так
4	Маляр	1	3500	2000	м. Київ	Так
5	Маляр	1	3500	2000	м. Київ	Ні

 

15. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» від 18 січня 2017 р. № 28

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Внести до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437 "Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства" (Офіційний вісник України, 2013 р., № 48, ст. 1722; 2015 р., № 12, ст. 316), зміни, що додаються.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 січня 2017 р. № 28

ЗМІНИ,

що вносяться до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства

1. Пункт 1 після слів "без громадянства" доповнити словами ", зокрема на умовах сумісництва".

2. Абзац четвертий пункту 2 викласти в такій редакції:

"іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договору (контракту), укладеного між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в межах такого договору (контракту), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору (контракту);".

3. Пункт 6 після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"довіреність, що посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця із вчинення дій щодо оформлення дозволу, якщо такі дії вчиняє не керівник підприємства, установи, організації.".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим.

4. У підпунктах 3 і 4 пункту 7 цифру "5" замінити цифрою "4".

5. Абзац перший пункту 9 викласти в такій редакції:

"9. Для продовження дії дозволу роботодавець подає територіальному органові за своїм місцезнаходженням не пізніше ніж за 20 і не раніше ніж за 40 календарних днів до закінчення дії дозволу:".

6. Пункти 10, 16 і 18 викласти в такій редакції:

"10. Територіальний орган приймає та реєструє заяву і документи в день отримання за описом, копія якого видається роботодавцю або уповноваженій ним особі з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів.

Якщо документи, що додаються до заяви, подано не в повному обсязі або не відповідають вимогам цього Порядку, територіальний орган залишає заяву без розгляду, про що не пізніше ніж через три робочих дні з дати прийняття документів письмово повідомляє роботодавцю із посиланням на відповідні пункти цього Порядку та повертає йому документи без вчинення будь-яких дій. Відповідна інформація розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу.";

"16. Територіальний орган оформляє та видає дозвіл за умови звернення роботодавця не пізніше ніж через три робочих дні з дати зарахування коштів на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зазначений територіальним органом.";

"18. Дозвіл видається на строк до одного року. Дія такого дозволу може продовжуватися необмежену кількість разів на такий самий строк.".

7. У пункті 24:

абзаци перший, другий та дев’ятий викласти в такій редакції:

"24. Територіальний орган за місцезнаходженням роботодавця приймає рішення про відмову у видачі, продовженні дії дозволу в разі:

наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію і відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу (вакансії), та відмови роботодавця у працевлаштуванні громадян України, які були направлені територіальними органами для працевлаштування (під час прийняття рішення про видачу дозволу на застосування праці осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку);";

"відбування іноземцем чи особою без громадянства на момент оформлення дозволу покарання за скоєння злочину або у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності;";

доповнити пункт абзацом такого змісту:

"неподання копій документів, що ідентифікують об’єкт авторського права та (або) суміжних прав автора і засвідчують авторство (авторське право).".

8. У пункті 25:

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"25. Дозвіл анулюється територіальним органом за місцезнаходженням роботодавця в разі:

неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства у строки, встановлені пунктом 27 цього Порядку;";

доповнити пункт після абзацу дев’ятого новим абзацом такого змісту:

"подання роботодавцем письмової заяви щодо анулювання дозволу.".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

"Рішення про анулювання дозволу не пізніше ніж через три робочих дні після його прийняття надсилається роботодавцю та розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу.".

9. Пункти 26 і 27 викласти в такій редакції:

"26. Рішення про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії та анулювання дозволу може бути оскаржене в Державній службі зайнятості не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати його отримання роботодавцем або в суді. Порядок оскарження рішень в Державній службі зайнятості визначається Мінсоцполітики. Рішення, прийняте за наслідками розгляду скарги, є обов’язковим для виконання територіальним органом, рішення якого оскаржувалося.

Подані документи повертаються заявникові у разі прийняття територіальним органом рішення про відмову у видачі або продовженні дії дозволу.

27. Роботодавець зобов’язаний не пізніше ніж через 90 календарних днів починаючи з дати дії дозволу укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) та не пізніше ніж через 10 календарних днів починаючи з дати укладення трудового договору (контракту) подати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органові.".

 

16. Постнова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Положення про митні декларації» від 11 січня 2017 р. № 27 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 40, ст. 1545, № 91, ст. 3674; 2014 р., № 65, ст. 1798), зміни, що додаються.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

Прем'єр-міністр України

В.ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 11 січня 2017 р. № 27

ЗМІНИ, 
що вносяться до Положення про митні декларації

1. У пункті 26:

1) в абзаці другому після слів “додаткову декларацію” доповнити словами “(додаткові декларації)”, а слова “попереднього календарного місяця” замінити словами “відповідного календарного місяця”;

2) доповнити пункт після абзацу четвертого новими абзацами такого змісту:

“У разі ввезення товарів (крім переміщуваних стаціонарними засобами транспортування) на митну територію України за періодичною митною декларацією календарним місяцем переміщення товарів через митний кордон України є місяць, у якому товари доставлені до митниці оформлення періодичної митної декларації.

У разі вивезення товарів (крім переміщуваних стаціонарними засобами транспортування) за межі митної території України за періодичною митною декларацією календарним місяцем переміщення товарів через митний кордон України є місяць, у якому митницею здійснено пропуск товарів за межі митної території України.”.

У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом сьомим.

2. Абзац сьомий пункту 37 замінити абзацами такого змісту:

“необхідності виправлення відомостей, пов’язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв’язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов’язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;”.

У зв’язку з цим абзаци восьмий - одинадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим - дванадцятим.

 

17. Лист Виконавчої дирекція фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 23.01.2017 р. № 32-06-2

 

У багатьох зверненнях потерпілих на виробництві йдеться про те, що наявний у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105), в редакції, що діяла до 01.01.2017, механізм перерахунку щомісячної страхової виплати не забезпечує потерпілому розміру щомісячної страхової виплати у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності на рівні мінімальної заробітної плати. Аналізуючи викладені в зверненнях застереження та висновки, інформуємо про наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону N 1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Отже, для визначення суми щомісячної страхової виплати застосовується розмір заробітної плати потерпілого, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я, та ступінь втрати професійної працездатності, яка визначається МСЕК у відповідних відсотках. Таким чином, потерпілий має право на отримання страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює заробітній платі, яку він мав до ушкодження здоров'я, лише у випадку 100 відсоткової втрати професійної працездатності.

Відповідно до Закону N 1105 та Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 N 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 за N 715/13982 (далі - Порядок N 24), страхові виплати виплачуються потерпілим на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 Порядку N 24, або якщо справу потерпілого передано до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду підприємством (роботодавцем), яке здійснювало страхове відшкодування.

Але разом з тим мають місце випадки, коли потерпілий звертається до відділення для призначення страхових виплат по закінченні трьох і більше років з дня втрати працездатності. Закон N 1105 не обмежує потерпілого у строках на звернення для страхового відшкодування. За цей період роботодавець може бути ліквідований або документи потерпілого не збереглися. У таких випадках застосується положення частини дванадцятої статті 42 Закону N 1105. Тобто, якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву. Але і в цьому разі застосовується сума, що дорівнює розміру відповідної тарифної ставки (окладу), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, із якої вираховується розмір страхової виплати у залежності від ступеня (відсотка) втрати професійної працездатності (що не є розміром мінімальної заробітної плати).

Що стосується перерахунку щомісячних страхових виплат.

Відповідно до статті 37 Закону N 1105 перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім'ї померлого.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1105, у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 N 1774-VIII (далі - Закон N 1774), було зупинено з 01 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Відновлення такого перерахунку визначається законом.

З метою соціального захисту потерпілих на виробництві та членів їх сімей Верховною Радою України прийнято Закон N 1774, яким внесено зміни до Закону N 1105.

Вищезазначеним Законом N 1774, зокрема, передбачено:

- виключення пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1105, про який йдеться вище;

- встановлення з 1 січня 2017 року розміру щомісячної страхової виплати потерпілим, у яких цей розмір менший розміру мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 грудня 2016 року з урахуванням ступеня втрати працездатності. Дія цього пункту застосовується до потерпілих, які мають право на щомісячні страхові виплати станом на 1 січня 2017 року;

- з 1 березня 2017 року здійснення перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Враховуючи вищезазначене відділення виконавчої дирекції Фонду з 01.01.2017 перерахують щомісячні страхові виплати потерпілим, у яких цей розмір менший розміру мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 грудня 2016 року з урахуванням ступеня втрати працездатності.

А з 1 березня 2017 року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, щомісячні страхові виплати будуть перераховані усім потерпілим на виробництві та членам їх сімей, що мають право на такі виплати.

Перший заступник директора

С. Нестеров