ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада  2016 р. № 862 “Про державне регулювання цін на лікарські засоби”

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. Лист ДФС «Щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та додатках до неї виправлення помилки, допущеної при складанні податкової накладної в індивідуальному податковому номері (далі – ІПН) контрагента» від 27.12.2016 № 28193/6/99-95-42-03-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист … відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та додатках до неї виправлення помилки, допущеної при складанні податкової накладної в індивідуальному податковому номері (далі – ІПН) контрагента, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу передбачено, зокрема, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

У випадку зазначення «невірного» ІПН при складанні податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в ЄРПН платник податку - продавець, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної (з «невірним» ІПН), який підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

До податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 21).

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).

Оскільки у декларації зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов’язання, визначені на дату складання податкової накладної з «невірним» ІПН. Розрахунок коригування та друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов’язання, тому операція, пов’язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню у податковій звітності з ПДВ не підлягає.

При цьому, виходячи з вимог пункту 8 розділу VІ Порядку № 21, виправлення помилок, що були допущені у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації (далі – додаток 5) та які не вплинули на числові показники декларації, проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок), до якого додається додаток 5 з відміткою «Уточнюючий».

У такому випадку до графи 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, додаток 5 до якої уточнюється, до графи 5 – всі відповідні показники декларації з урахуванням виправлених помилок (відповідають показникам з графи 4), а графа 6 не заповнюється.

Виправлення помилок у записах по контрагентам у додатку 5 проводиться способом коригування.

Приклад 1. Для виправлення запису неправильно вказаного індивідуального податкового номеру контрагента (далі – ІПН) (покупця або постачальника) в уточнюючому додатку 5:

1) повторюється помилковий запис ІПН, при цьому вартісні показники вказуються зі знаком «-» (тобто сторнуються);

2) вказується правильний запис за операціями з контрагентом за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки повністю (включаючи вартісні показники);

3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.

Приклад 2. У разі необхідності зменшити/збільшити обсяг постачання та суму ПДВ, задекларованих за операціями з одним контрагентом, та відповідно, збільшити/зменшити їх за операціями з іншим контрагентом, в уточнюючому додатку 5:

1) відображаються суми уточнення в розрізі контрагентів (зі знаком «+» відображаються не в повній мірі задекларовані суми за операціями з контрагентом, зі знаком «-» – зайво задекларовані суми за операціями з контрагентом);

2) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.

Приклад 3. У разі необхідності зменшити обсяг постачання та суму ПДВ в рядку «Інші» в розрізі умовних ІПН та доповнити у зв’язку з цим додаток 5 новим записом для платника податку – покупця в уточнюючому додатку 5:

1)      операції з платником податку – покупцем за звітний період

записуються повністю (включаючи вартісні показники);

2) в рядку «Інші» в розрізі умовних ІПН обсяг постачання та сума ПДВ зменшується, сума уточнення зазначається зі знаком «-» (сторнується);

3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.

Приклад 4. У разі необхідності скоригувати обсяг постачання та суму ПДВ в рядку «Інші» в розрізі умовних ІПН та доповнити не в повній мірі відображені (зайво вказані) суми за операціями для платника податку – покупця в уточнюючому додатку 5:

1) зазначається сума уточнення збільшення або зменшення обсягу постачання та суми ПДВ за операціями з платником податку - покупцем зі знаком «+» або «-»;

2) в рядку «Інші» в розрізі умовних ІПН обсяг постачання та сума ПДВ уточнюється (збільшується або зменшується) зі знаком «+» або «-»;

3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється.

Виправлення помилок, допущених у додатку 5, які потребують уточнень показників у складі декларації за будь-який наступний період, проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку, до якого додається уточнюючий додаток 5 в розрізі контрагентів. При цьому вартісні показники як додатку 5, так і уточнюючого розрахунку відображаються на суму уточнення (збільшення або зменшення) з відповідним знаком.

В.о. заступника Голови                                                 М.В. Продан

2. Лист ДФС «Про скасування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» від 03.01.2017 № 8/7/99-99-15-03-02-17

Державна фіскальна служба України у зв’язку із скасуванням з 1 січня 2017 року спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства (далі – спецрежим), повідомляє.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі – Кодекс) з 1 січня 2017 року втрачає чинність стаття 209 Кодексу, яка регламентує умови застосування спецрежиму сільськогосподарськими товаровиробниками.

Одночасно, з 1 січня 2017 року набуває чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (реєстр. номер законопроекту - 5132), яким внесено ряд змін до Кодексу в частині врегулювання окремих питань, пов’язаних із скасуванням спецрежиму.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище змін передбачається, зокрема:

скасування реєстрації суб’єктів спецрежиму та переведення їх на загальну систему оподаткування;

закриття рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ), які додатково відкриті відповідно до пункту 2001.2 статті 2001 Кодексу сільськогосподарським товаровиробникам (далі – додаткові електронні рахунки);

обмеження терміну реєстрації податкових накладних, складених сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг в межах спецрежиму;

перенесення від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, що сформувалася в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності, до податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Зазначене стосується всіх сільськогосподарських підприємств, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, включаючи платників, які були зареєстровані як суб’єкти спецрежиму (подавали податкові декларації 0121 – 0123), так і тих, які відповідно до пункту 209.18 статті 209 Кодексу відповідали критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але не обрали спец режиму, та залишали суми ПДВ від реалізації сільськогосподарської продукції у власному розпорядженні (подавали податкові декларації 0130) (далі – сільгоспвиробники).

 Щодо анулювання реєстрації суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ

 Починаючи з 01.01.2017 у зв’язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ усі сільгоспвиробники, які зареєстровані як суб’єкти спеціального режиму оподаткування, будуть переведені на загальну систему оподаткування ПДВ.

При цьому для здійснення переходу на загальну систему оподаткування від сільгоспвиробника не вимагається подання заяви про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або про його реєстрацію як платника ПДВ на загальних підставах. Таке виключення із реєстру  суб'єктів спеціального режиму оподаткування буде здійснено на підставі рішення контролюючого органу.

 Щодо подання податкової звітності з ПДВ

 Починаючи із податкової звітності за перший звітний (податковий) період 2017 року сільгоспвиробники подають до ДФС виключно податкову декларацію з позначкою "0110" за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016  № 21, у якій відображатимуться розрахунки з бюджетом за усіма операціями такого сільгоспвиробника.

У разі якщо в сільгоспвиробника за результатами здійснення сільськогосподарської діяльності за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі було задеклароване від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом (значення рядка 21 декларації), то такі суми податку, відповідно до пункту 49 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, переносяться  із податкової декларації з ПДВ із позначкою 0121 – 0123, 0130, поданої за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі (грудень 2016 року/ ІV квартал 2016 року), до податкової декларації з ПДВ із позначкою 0110 (рядок 16.1) за перший звітний період 2017 року (січень 2017 року/ І квартал 2017 року).

Наприклад:

у податковій декларації з ПДВ із позначкою «0121» за звітний(податковий) період грудень 2016 року рядок 21 " Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" становить 3000 грн.;

у податковій декларації з ПДВ із позначкою «0110»  за звітний(податковий) період грудень 2016 року рядок 21 становить 1000 грн.;

отже у податковій декларації з ПДВ із позначкою «0110»  за звітний (податковий) період січень 2017 року рядок 16.1 становитиме 4000 грн. ([3000 грн.,  значення рядка 21 декларації із позначкою «0121» за  грудень 2016 року] + [1000 грн., значення рядка 21  декларації з позначкою «0110»  за  грудень 2016 року]).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Кодексу уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, у разі виявлення починаючи з 01.01.2017 помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ з позначками «0121» - «0123» за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017, застосовуються норми ПКУ, чинні на дату виправлення таких помилок.

Зважаючи на те, що починаючи з 01.01.2017 скасовується дія спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників, уточнення показників податкових декларацій з ПДВ з позначками «0121» - «0123», здійснюється за формою уточнюючого розрахунку до декларації  «0110».

При цьому якщо за результатами подання у 2017 році та надалі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017 збільшується позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, таке позитивне значення підлягає сплаті до бюджету у повному обсязі відповідно до норм Кодексу, чинних на дату подання уточнюючого розрахунку.

 Щодо закриття додаткових електронних рахунків

 Пунктом 47 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що додаткові електронні рахунки закриваються з дня, наступного за граничним терміном сплати податкових зобов’язань за грудень 2016 року, а для платників, які обрали квартальний податковий період, – за ІV квартал 2016 року.

Отже, додаткові електронні рахунки будуть закриті після проведення розрахунків з бюджетом за деклараціями з ПДВ із позначками 0121 – 0123, за результатами останнього звітного періоду 2016 року:

для сільськогосподарських товаровиробників, які застосовують місячний податковий період, – починаючи з 31 січня 2017 року;

для сільськогосподарських товаровиробників, які застосовують квартальний податковий період, – починаючи з 20 лютого 2017 року.

Починаючи із зазначених дат усі розрахунки з бюджетом за результатами поданої податкової звітності сільгоспвиробниками здійснюються із застосуванням виключно основного електронного рахунка в СЕА ПДВ.

 Щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування

 Згідно з пунктом 48 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу (з урахуванням внесених змін) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), складених сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 209.7 статті 209 Кодексу, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року.

Реєстрація таких податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних не може здійснюватися з порушенням вказаного терміну.

Отже, усі податкові накладні/розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у тому числі з порушенням терміну реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Кодексу (тобто податкові накладні/розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у яких дата складання до 31.12.2016 року включно), можуть бути зареєстровані лише до 15 січня 2017 року включно. Починаючи з 16 січня 2017 року реєстрація таких податкових накладних та розрахунків коригування здійснюватися не буде.

 Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників ДФС та Регіональним митницям ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та процедур оскарження. 

Голова                                                                    Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ ЄСВ

3. Лист ДФС «Щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» від 30.12.2016 № 41658/7/99-99-13-02-01-17

Державна фіскальна служба України на виконання доручення Міністерства фінансів України від 28.12.2016 № 31-11170-16-10/37428 (вх. ДФС № 2645/4 від 29.12.2016) для однозначного тлумачення та застосування у 2017 році норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 - VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) надає роз'яснення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Водночас, згідно із внесеними змінами, з 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та віднесені до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), мають право сплачувати єдиний внесок у сумі не менше за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пропорційно сплаченому єдиному внеску (абзац другий пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Щодо сум єдиного внеску, які необхідно буде сплатити у 2017 році

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (далі - Закон № 1801) визначено:

прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік:

з 01 січня 2017 року - 1600 грн.;

з 01 травня 2017 року - 1684 грн.;

з 01 грудня 2017 року - 1762 гривні;

мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону № 1801:

з 01 січня 2017 року - 3200 гривень.

Враховуючи розмір єдиного внеску (22 відс.) та норми Закону № 1801, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на 2017 рік становитиме:

з 01 січня 2017 року - 40000 грн. (1600 х 25);

з 01 травня 2017 року - 42100 грн. (1684 х 25);

з 01 грудня 2017 року - 44050 грн. (1762 х 25).

Якщо сума доходу (прибутку) на місяць перевищує цю суму, то єдиний внесок сплачується лише з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка встановлена законодавством, тобто максимальна сума єдиного внеску, яку необхідно сплатити фізичній особі - підприємцю та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, за 2017 рік складатиме:

з 01 січня 2017 року - 8800 грн. (40000 х 22 відс.);

з 01 травня 2017 року - 9262грн. (42100 х 22 відс.);

з 01 грудня 2017 року - 9691 грн. (44050 х 22 відсотки).

Оскільки для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складатиме:

з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки).

Для фізичних осіб - підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 ПКУ, та скористалися зазначеною нормою, мінімальна сума єдиного внеску у 2017 році складатиме:

з 01 січня 2017 року - 352 грн. (3200 х 0,5 х 22 відсотки).

Водночас наголошуємо, що страховий стаж таким особам буде зараховуватись пропорційно сплаченому єдиному внеску.

Щодо звільнення від сплати єдиного внеску

З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).

Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Щодо термінів сплати єдиного внеску

Терміни сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у 2017 році залишаться незмінними.

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Щодо строків та порядку подання обов'язкової звітності фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність

Строки та порядок подання Звіту про суми нарахованого доходу астрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок), залишилися незмінними.

Щодо періоду, за який необхідно сплати єдиний внесок у разі припинення підприємницької діяльності, та подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна»

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У разі припинення діяльності фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пункт 8 розділу ІІІ Порядку).

Термін сплати зобов'язань, визначених фізичною особою -підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.

Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зазначену інформацію необхідно взяти до уваги, використовувати у роботі та довести до відома платників єдиного внеску.

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

4. Лист ДФС «Щодо включення простроченої кредиторської заборгованості до доходу фізичної особи – підприємця» від 27.12.2016 № 14313/К/99-99-13-01-02-14

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула Ваше звернення  щодо включення простроченої кредиторської заборгованості до доходу фізичної особи – підприємця і повідомляє таке.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.3 ст. 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. 

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).

Таким чином, під безнадійною заборгованістю треба вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Кредиторська заборгованість – це заборгованість платника податку перед іншими суб’єктами господарювання за отримані товари (роботи, послуги).

Враховуючи викладене вище, якщо кредитором списується заборгованість фізичній особі – підприємцю за реалізовані товари (роботи, послуги), то зазначені товари (роботи, послуги) вважаються безоплатно отриманими фізичною особою – підприємцем, а сума списаної заборгованості включається до складу оподатковуваного доходу.

Для отримання більш детальної консультації платник податку має право звернутися до контролюючого органу з відповідними документами та докладним описом суті здійснюваних операцій та особливостей договірних відносин.

В ЧАСТИНІ ПДФО

5. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 15.12.2016 N 27169/6/99-99-13-02-03-15

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.

Згідно зі ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Згідно із пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів тощо.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. N 59 (далі - Інструкція N 59), відповідно до п. 14 розділу І якої підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат є розрахункові документи відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Механізм обліку розрахункових операцій при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, а також вимоги до форм бланків проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті визначено Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 р. N 331/137 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.4 Порядку посадочний документ - це візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою формою.

Проїзний документ - це розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.

Перевізний документ - це розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку перевізного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром (вантажовласником) на перевезення вантажу, вантажобагажу, багажу й видається пасажиру (відправнику, одержувачу багажу, вантажобагажу, вантажу) після оплати ним вартості цієї послуги.

Пунктом 5.6 Порядку передбачено, що посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).

Враховуючи викладене, не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих їй у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження, зокрема на проїзд у залізничному транспорті, за умови наявності посадочного документа (перевізного документа та документа на послуги), роздрукованого на паперовому носії.

6. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 27.12.2016 №28228/6/99-99-13-02-03-15

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 ПКУ, відповідно до п. 177.1 якої доходи фізичних осіб – підприємців,  отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 ПКУ.

Господарська діяльність  у розумінні ПКУ це – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1
ст. 14 ПКУ).

Підпунктом 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній
особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивильно-правовими договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПКУ).

Пунктом 163.1 ст. 163 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст. 167 ПКУ у розмірі 18 відсотків.

Крім того, відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ доходи, визначені в ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Відповідно до п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПКУ.

   Відповідно до п. 176.2 п. 176 ПКУ особи, які згідно з ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма 1 ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, доходи у вигляді бонусів Cash-back, нарахованих та виплачених у грошовій формі податковим агентом (банком) фізичній особі – підприємцю не від здійснення  господарської діяльності, а за використання електронного платіжного засобу – корпоративної платіжної картки в торгово-сервісних підприємствах або мережі Інтернет, зазначаються в податковому розрахунку (ф. № 1ДФ) за ознакою доходу "127".

Перший заступник Голови      С.В. Білан

7. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком  на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого від продажу нерухомого майна» від 22.12.2016 № 13982/Ц/99-99-13-02-03-14

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ... щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого від продажу нерухомого майна, та в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається, зокрема, згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Кодексу, відповідно до п. 172.1 ст. 172 якого дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 172.3 ст. 172 Кодексу дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу)

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки об’єкта незавершеного будівництва не зазначено у п. 172.1 ст. 172 Кодексу, то дохід, отриманий фізичною особою – резидентом від продажу такого об’єкта, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу, зокрема, Верховною Радою України (п. 4.4 ст. 4 Кодексу).

З повагоюПерший заступник Голови                                              С.В. Білан

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

8. Указ Призидента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» №582/2016

З метою удосконалення військового обліку військовослужбовців та військовозобов'язаних рядового, сержантського, старшинського складу, офіцерів запасу постановляю:

1. Затвердити Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу (додаються).

2. Кабінету Міністрів України забезпечувати виготовлення у встановленому порядку необхідної кількості бланків військових квитків на замовлення Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

3. Установити, що військові квитки, виготовлені (видані) до набрання чинності цим Указом, вважаються дійсними на всій території України та не підлягають обміну на військові квитки нового зразка, крім випадків, передбачених Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положенням про військовий квиток офіцера запасу, затвердженими цим Указом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 25 травня 1994 року № 263 «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу»;

пункт 20 змін, що вносяться до актів Президента України, затверджених Указом Президента України від 27 січня 1999 року № 70 «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України»; 

пункт 2 змін, що вносяться до актів Президента України, затверджених Указом Президента України від 11 лютого 2000 року № 228 «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, актів Президента України з питань діяльності Національної гвардії України»;

пункт 2 змін, що вносяться до деяких указів Президента України, затверджених Указом Президента України від 29 жовтня 2003 року № 1227 «Про внесення змін до деяких указів Президента України»;

пункт 1 змін, що вносяться до деяких указів Президента України, затверджених Указом Президента України від 5 січня 2005 року № 4 «Про внесення змін до деяких указів Президента України».

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України П.ПОРОШЕНКО                        30 грудня 2016 року

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 30 грудня 2016 року № 582/2016

ПОЛОЖЕННЯ

про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу

1. Військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі – військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.

2. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також для військовозобов'язаних.

3. Військові квитки видаються:

районними (міськими) військовими комісаріатами під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я;

відповідними підрозділами Служби зовнішньої розвідки України після звільнення військовослужбовця з військової служби у Службі зовнішньої розвідки України у запас цієї Служби (якщо раніше військовий квиток не видавався), поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження.

4. Військовий квиток являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 88 х 125 мм, що має тверду обрізну з закругленими кутами обкладинку, обтягнуту бумвінілом темно-зеленого кольору, і 32 сторінки.

У верхній частині лицьового боку обкладинки військового квитка зображено малий Державний Герб України, а під ним – напис «Військовий квиток».

Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі.

На кожній сторінці військового квитка вертикально нанесено орнамент.

У центрі орнаменту на першій сторінці зображено малий Державний Герб України.

Внизу на першій, третій, п'ятій, сьомій, дев'ятій, одинадцятій, тринадцятій, п'ятнадцятій, сімнадцятій, дев'ятнадцятій, двадцять першій, двадцять третій, двадцять п'ятій, двадцять сьомій, двадцять дев'ятій та тридцять першій сторінках військового квитка перфоровано серію та номер військового квитка.

На внутрішньому лівому боці обкладинки військового квитка у верхній частині зображено малий Державний Герб України на фоні зображення Державного Прапора України. На цей бік обкладинки вносяться прізвище, ім'я та по батькові власника квитка, дату видачі та військовий комісаріат, що видав військовий квиток. Нижче відводиться місце для підпису військового комісара, фотокартки розміром 35 х 45 мм та підпису власника військового квитка. Записи та фотокартка засвідчуються гербовою мастиковою печаткою військового комісаріату, що видав військовий квиток.

До військового квитка військовозобов'язаного Служби зовнішньої розвідки України замість даних про військовий комісаріат, що видав військовий квиток, підпису військового комісара вносяться дані про відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, що видав військовий квиток, та проставляється підпис керівника відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України. Записи та фотокартка засвідчуються гербовою мастиковою печаткою Служби зовнішньої розвідки України.

На першу сторінку військового квитка вносяться число, місяць, рік і місце народження, дані про освіту, основну цивільну спеціальність та сімейний стан власника військового квитка.

Друга – дванадцята сторінки військового квитка призначені для внесення записів про належність власника військового квитка до військової служби, а тринадцята – п'ятнадцята сторінки – записів про облік у запасі.

На шістнадцятій і сімнадцятій сторінках військового квитка вносяться записи про дозвіл на носіння зброї, вісімнадцятій сторінці – відомості про щеплення, дев'ятнадцятій – двадцять першій сторінках – записи про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень, а на двадцять другій – двадцять п'ятій сторінках – відмітки про військовий облік.

Двадцять шоста – двадцять восьма сторінки військового квитка призначені для службових відміток.

На двадцять дев'ятій – тридцять другій сторінках військового квитка розміщується інформація щодо правил військового обліку громадян України, а також порядку видачі, обміну військового квитка і користування ним.

На внутрішньому правому боці обкладинки військового квитка біля згину наклеєно смужку паперу чи тканини завширшки 10 мм для вміщення мобілізаційних розпоряджень.

5. Зразок військового квитка затверджує Міністерство оборони України.

6. Військовослужбовці (військовозобов'язані) зобов'язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

7. Про втрату військового квитка військовослужбовець зобов'язаний невідкладно повідомити безпосередньому командиру (начальнику) за місцем проходження військової служби, а військовозобов'язаний – військовому комісару районного (міського) військового комісаріату (керівнику відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України), в якому він перебуває на військовому обліку.

8. У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці:

військовослужбовець (військовозобов'язаний) зобов'язаний здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України;

військовозобов'язаний Служби зовнішньої розвідки України зобов'язаний здати військовий квиток до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку та одержати тимчасове посвідчення за зразком, затвердженим Головою Служби зовнішньої розвідки України.

9. Військовий квиток особи, яка припинила громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України», підлягає здачі до військового комісаріату (відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) за місцем військового обліку.

10. У випадку смерті військовослужбовця (військовозобов'язаного) військовий квиток здається до штабу військової частини, де проходив службу військовослужбовець, або органу державної реєстрації актів цивільного стану, а після реєстрації смерті надсилається до військового комісаріату за місцем військового обліку.

У випадку смерті військовозобов'язаного Служби зовнішньої розвідки України військовий квиток здається до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку.

11. Знайдений військовий квиток підлягає здачі до найближчого військового комісаріату.

У разі якщо до військового комісаріату передано знайдений військовий квиток військовозобов'язаного Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку військовозобов'язаного.

12. У військовослужбовця (військовозобов'язаного), взятого під варту або засудженого до позбавлення волі, військовий квиток вилучає орган досудового розслідування чи суд.

Після набрання вироком законної сили суд надсилає такий квиток до військового комісаріату.

У разі якщо до військового комісаріату судом надіслано військовий квиток військовозобов'язаного Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку засудженого.

13. Військовослужбовець (військовозобов'язаний) може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.

14. За умисне зіпсування або недбале зберігання військового квитка, що спричинило його втрату або викрадення, військовослужбовець (військовозобов'язаний) несе відповідальність, установлену законами України.

15. Бланки військових квитків виготовляються на замовлення Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України і є документами суворої звітності.

Видача, зберігання і знищення військових квитків провадиться у порядку, визначеному Міністерством оборони України та Службою зовнішньої розвідки України відповідно.

Глава Адміністрації Президента України                           І.РАЙНІН

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 30 грудня 2016 року № 582/2016

ПОЛОЖЕННЯ

про військовий квиток офіцера запасу

1. Військовий квиток офіцера запасу (далі – військовий квиток) є документом, що визначає належність його власника до офіцерського складу запасу та виконання ним військового обов'язку.

2. Військові квитки видаються:

районними (міськими) військовими комісаріатами – офіцерам запасу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту під час первинної постановки на військовий облік офіцерів запасу Збройних Сил України;

відповідними органами Служби безпеки України – офіцерам запасу Служби безпеки України та офіцерам запасу Управління державної охорони України, які зараховані у запас Служби безпеки України;

відповідними підрозділами Служби зовнішньої розвідки України – офіцерам запасу, які зараховані у запас Служби зовнішньої розвідки України (якщо раніше військовий квиток не видавався).

3. Військовий квиток являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 80 х 107 мм, що має тверду обрізну з закругленими кутами обкладинку, обтягнуту бумвінілом синього кольору, і 32 сторінки.

У верхній частині лицьового боку обкладинки військового квитка зображено малий Державний Герб України, а під ним – напис «Військовий квиток офіцера запасу».

Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі.

На кожній сторінці військового квитка вертикально нанесено орнамент, у центрі якого зображено малий Державний Герб України.

Внизу на першій, третій, п'ятій, сьомій, дев'ятій, одинадцятій, тринадцятій, п'ятнадцятій, сімнадцятій, дев'ятнадцятій, двадцять першій, двадцять третій, двадцять п'ятій, двадцять сьомій, двадцять дев'ятій та тридцять першій сторінках військового квитка перфоровано серію та номер військового квитка.

На внутрішньому лівому боці обкладинки військового квитка у верхній частині на горизонтально розміщеному орнаменті друкарським способом зроблено напис «Військовий квиток», нижче – надруковано серію та номер квитка, а під номером – напис «Україна». На цей бік обкладинки заносяться прізвище, ім'я, по батькові, особистий номер офіцера. Нижче відводиться місце для фотокартки розміром 35 х 45 мм та підпису офіцера запасу. Фотокартка засвідчується гербовою мастиковою печаткою органу, що видав військовий квиток.

На першу сторінку військового квитка вносяться число, місяць, рік, місце народження офіцера запасу, дата видачі, орган, який видав військовий квиток. Нижче відводиться місце для підпису посадової особи.

Другу сторінку військового квитка призначено для внесення відомостей про освіту, третю сторінку – для відомостей про військове звання офіцера запасу, його військову облікову спеціальність, профіль і розряд обліку в запасі та прийняття присяги, четверту – шосту сторінки – про проходження військової служби, сьому сторінку – про участь у бойових діях.

На восьмій сторінці військового квитка вносяться записи про звільнення офіцера у запас, на дев'ятій і десятій сторінках – записи про присвоєння офіцеру чергових військових звань у запасі.

На одинадцяту – чотирнадцяту сторінки військового квитка вносяться відомості про проходження навчальних зборів, п'ятнадцяту – сімнадцяту сторінки – про видачу й вилучення мобілізаційного розпорядження, вісімнадцяту – дев'ятнадцяту сторінки – про призов на військову службу і призначення на посаду.

Двадцяту і двадцять першу сторінки військового квитка призначено для внесення окремих відміток, двадцять другу сторінку – відомостей про сімейний стан офіцера запасу, двадцять третю – двадцять сьому сторінки – для відміток про постановку офіцера на військовий облік та зняття з обліку, двадцять восьму сторінку – про виключення офіцера запасу з військового обліку.

На двадцять дев'ятій – тридцять першій сторінках військового квитка і розміщується інформація щодо правил військового обліку й обов'язків офіцера запасу.

На тридцять другу сторінку військового квитка вносяться записи про антропометричні дані та групу крові власника квитка.

4. Записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи районних (міських) військових комісаріатів (відповідних органів Служби безпеки України, підрозділів Служби зовнішньої розвідки України), які відповідають за його видачу й заповнення. Записи у військовому квитку засвідчуються гербовою мастиковою печаткою.

5. Зразок військового квитка затверджує Міністерство оборони України.

6. Офіцери запасу зобов'язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Повторно військовий квиток може бути видано офіцеру запасу за рішенням районного військового комісара (керівника органу Служби безпеки України, заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України, який відповідає за стан військового обліку), на підставі особистої заяви офіцера у випадках:

непридатності військового квитка для дальшого користування;

знищення військового квитка під час стихійного лиха;

втрати або викрадення військового квитка;

зміни прізвища, імені та по батькові офіцера запасу.

Обмін військового квитка у зв'язку зі зміною прізвища, імені та по батькові офіцера запасу здійснюється на підставі одержаного офіцером запасу нового паспорта громадянина України.

7. У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці офіцер запасу зобов'язаний здати військовий квиток до військового комісаріату (відповідного органу Служби безпеки України, підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) за місцем військового обліку й одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України за погодженням зі Службою безпеки України, а офіцер запасу Служби зовнішньої розвідки України – тимчасове посвідчення за зразком, затвердженим Головою Служби зовнішньої розвідки України.

8. Військовий квиток особи, яка припинила громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України», підлягає здачі до військового комісаріату (відповідного органу Служби безпеки України, підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) за місцем військового обліку.

9. У випадку смерті офіцера запасу військовий квиток померлого, який перебував на військовому обліку у:

Збройних Силах України – здається до органу державної реєстрації актів цивільного стану, який надсилає такий квиток до військового комісаріату за місцем військового обліку;

Службі безпеки України – здається до органу Служби безпеки України за місцем військового обліку;

Службі зовнішньої розвідки України – здається до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку.

10. Знайдений військовий квиток підлягає здачі до найближчого військового комісаріату.

У разі якщо до військового комісаріату передано знайдений військовий квиток офіцера запасу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного органу Служби безпеки України чи підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку офіцера запасу.

11. У офіцера запасу, взятого під варту або засудженого до позбавлення волі, військовий квиток вилучає орган досудового розслідування чи суд.

Після набрання вироком законної сили суд надсилає такий квиток до військового комісаріату.

У разі якщо до військового комісаріату судом надіслано військовий квиток офіцера запасу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного органу Служби безпеки України чи підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку засудженого.

12. Офіцер запасу може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.

13. За умисне зіпсування або недбале зберігання військового квитка, що спричинило його втрату або викрадення, офіцер запасу несе відповідальність, установлену законами України.

14. Бланки військових квитків виготовляються на замовлення Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України і є документами суворої звітності.

Видача, зберігання, заповнення і знищення військових квитків провадиться у порядку, визначеному Міністерством оборони України, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України відповідно.

Глава Адміністрації Президента України                                        І.РАЙНІН

9. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядкувизначення граничного розміру витрат на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком, витрат на управління багатоквартирним будинком, виходячи з якого надаються субсидії населенню» від 28 грудня 2016 р. № 1022

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок визначення граничного розміру витрат на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком, витрат на управління багатоквартирним будинком, виходячи з якого надаються субсидії населенню, що додається.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2016 р. № 1022

ПОРЯДОК
визначення граничного розміру витрат на оплату послуги
з управління багатоквартирним будинком, витрат
на управління багатоквартирним будинком,
виходячи з якого надаються субсидії населенню

1. Цей Порядок визначає механізм розрахунку граничного розміру витрат на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком, витрат на управління багатоквартирним будинком, виходячи з якого надаються субсидії населенню для відшкодування таких витрат (далі — граничний розмір витрат).

Дія цього Порядку поширюється на управителів багатоквартирного будинку (далі — управитель), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — об’єднання співвласників), житлово-будівельні (житлові) кооперативи (далі — кооперативи), громадян, які проживають у багатоквартирних будинках, гуртожитках та які оплачують послугу з управління багатоквартирним будинком за відповідними цінами або відшкодовують витрати на управління багатоквартирним будинком згідно із затвердженими в установленому порядку внесками/платежами.

2. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі — структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) визначають граничний розмір витрат відповідно до вимог цього Порядку.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

внески/платежі на управління багатоквартирним будинком — визначений загальними зборами об’єднання співвласників, кооперативу розмір внесків/платежів, що спрямовуються на відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком;

послуга з управління багатоквартирним будинком — результат діяльності управителя щодо забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком — грошовий вираз вартості надання управителем одиниці послуги (з розрахунку за
1 кв. метр) з управління багатоквартирним будинком, що зазначена у договорі з управителем.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та
“Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

4. Субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з управління багатоквартирним будинком надаються виходячи з розміру ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком для відповідного будинку, але не більше граничного розміру витрат, визначеного відповідно до вимог цього Порядку.

Управитель протягом двох тижнів з дня підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (або змін до нього) повідомляє структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про розмір ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком, визначеної для відповідного будинку, а також надає інформацію про систему оподаткування, на якій він перебуває (загальна чи спрощена), із зазначенням розміру відповідного податку, що ним сплачується.

5. Громадянам, які проживають в багатоквартирних будинках та гуртожитках, в яких створено об’єднання співвласників, у багатоквартирних будинках кооперативів, субсидії для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком надаються виходячи з внесків/платежів на управління багатоквартирним будинком, але не більше граничного розміру витрат, визначеного відповідно до цього Порядку.

Об’єднання співвласників, кооператив повідомляють структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про розмір внесків/платежів на управління багатоквартирним будинком протягом місяця з дня проведення загальних зборів, на яких прийнято рішення про затвердження розміру внесків/платежів на управління багатоквартирним будинком.

6. Граничний розмір витрат визначається за такою формулою:

де Вгрн — граничний розмір витрат, гривень за 1 кв. метр;

ЗПмін — законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати на відповідну дату, гривень;

0,1 — коефіцієнт середнього по Україні розміру витрат домогосподарств на утримання житла;

48,87 — середній розмір загальної площі житла на одне домогосподарство одержувачів субсидій у багатоквартирних будинках, кв. метрів.

Граничний розмір витрат, визначений відповідно до цього пункту, збільшується на величину податку на додану вартість або єдиного податку при наданні послуги з управління багатоквартирним будинком управителями, які є платниками відповідного податку.

7. Граничний розмір витрат перераховується за умови зміни на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної плати або зміни системи оподаткування для відповідного управителя.

У разі зміни системи оподаткування управитель протягом десяти днів зобов’язаний поінформувати про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення для проведення відповідних перерахунків граничного розміру витрат.

_____________________

10. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 28 грудня 2016 р. № 1035

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

Прем’єр-міністр України      В. ГРОЙСМАН

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2016 р. № 1035

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. У постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 500 “Про порядок розрахунку вартості експортованих брухту легованих чорних металів, брухту кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням і внесення змін до Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1299):

1) у назві постанови слова “і внесення змін до Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом” виключити;

2) в абзаці другому пункту 2 слова “з урахуванням інформації, зазначеної у картці реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту) на експорт таких товарів” виключити.

2. У додатку до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 85, ст. 2850), у розділі “Мінекономрозвитку” виключити таку позицію:

“Реєстр суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подали до Міністерства документи для реєстрації зовнішньоекономічного контракту (договору) на експорт брухту чорних металів”.

_____________________

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2016 р. № 1035

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 155 “Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, ст. 341).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2002 р. № 1653 “Про заходи щодо упорядкування експортних операцій з металобрухтом” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 45, ст. 2069).

3. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 500 “Про порядок розрахунку вартості експортованих брухту легованих чорних металів, брухту кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням і внесення змін до Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1299).

4. Пункт 9 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи — підприємця, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 849 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2435).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 2012 р. № 388 “Деякі питання здійснення експортних операцій з металобрухтом” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 38, ст. 1421).

6. Пункт 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2013 р. № 233 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 28, ст. 955).

7. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України  від 19 лютого 1996 р. № 229 і від 15 лютого 2002 р. № 155, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 159 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 20, ст. 807).

11. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2017 рік» від 28 грудня 2016 р. № 1009

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити на 2017 рік:

1) обсяги квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, згідно з додатком 1;

2) перелік товарів (озоноруйнівних речовин), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, згідно з додатком 2;

3) перелік товарів, що можуть містити озоноруйнівні речовини, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню (крім товарів, що перевозяться у контейнерах з особистим майном), згідно з додатком 3;

4) перелік товарів, імпорт яких з Республіки Македонія підлягає ліцензуванню в рамках тарифної квоти відповідно до положень Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною від 18 січня 2001 р., згідно з додатком 4.

2. Установити, що:

1) не використані у 2016 році суб’єктами підприємницької діяльності ліцензії на експорт та імпорт товарів, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1176 “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2016 рік” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 4, ст. 243), дійсні до 1 березня 2017 р., якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України;

2) відповідно до статті 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” для митного оформлення товарів, які навантажуються навалом та операції з експорту (імпорту) яких підлягають ліцензуванню, гранична різниця фактичного значення їх вартості, кількості або ваги не може перевищувати 5 відсотків значення, зафіксованого у відповідній ліцензії.

3. Взяти до відома, що згідно з вимогами Монреальського протоколу експорт та імпорт товарів (озоноруйнівних речовин) або товарів, що можуть містити такі речовини, зазначених у додатках 2 і 3 до цієї постанови, здійснюється лише до (з) країн — сторін Монреальського протоколу.

4. Міністерству економічного розвитку і торгівлі:

1) забезпечити ліцензування експорту та імпорту товарів, зазначених у цій постанові;

2) інформувати щомісяця:

Державну фіскальну службу — про оформлені суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності ліцензії на експорт та імпорт товарів, які підлягають ліцензуванню і щодо експорту (імпорту) яких встановлені квоти;

Міністерство екології та природних ресурсів — про оформлені суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності ліцензії на експорт та імпорт товарів, зазначених у додатках 2 і 3 до цієї постанови.

5. Державній фіскальній службі подавати щомісяця:

1) Міністерству економічного розвитку і торгівлі — інформацію про обсяги здійсненого суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експорту та імпорту товарів, ліцензування яких передбачено цією постановою;

2) Міністерству екології та природних ресурсів — інформацію про обсяги здійсненого суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експорту та імпорту товарів, зазначених у додатках 2 і 3 до цієї постанови.

6. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Прем’єр-міністр України        В. ГРОЙСМАН

Додаток 1
до постанови Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2016 р. № 1009

ОБСЯГИ
квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2017 році

________

Примітка. Обсяги квоти товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 7106, 7108 і 7112 установлено в перерахунку на масу дорогоцінного металу в чистоті.

Експорт зазначених товарів здійснюється безпосередньо державною установою “Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України” без ліцензій.

Експорт та імпорт дорогоцінних металів, що належать до банківських металів, здійснюються у порядку, установленому Національним банком.

Національний банк здійснює експорт та імпорт товарів, визначених у пункті 7 частини першої статті 42 Закону України “Про Національний банк України”, без ліцензій.

_____________________

Додаток 2
до постанови Кабінету Міністрів України від

28 грудня 2016 р. № 1009

ПЕРЕЛІК
товарів (озоноруйнівних речовин), експорт
та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2017 році

_________

Примітки. 1. Ліцензії на експорт та імпорт речовин, зазначених у цьому додатку, видаються на виконання положень Монреальського протоколу на підставі погодження на ввезення або вивезення озоноруйнівних речовин, що надається Мінприроди в установленому зазначеним Міністерством порядку. Дії щодо одержання погодження здійснюються Мінекономрозвитку  без залучення суб’єкта господарювання у порядку міжвідомчого обміну інформацією.

2. На виконання Монреальського протоколу, рішень 24-ї наради Сторін Монреальського протоколу та 49-го засідання Комітету з виконання Монреальського протоколу (рішення XXIV/18 щодо невиконання умов Монреальського протоколу Україною) встановлюється розрахунковий рівень для споживання у 2017 році озоноруйнівних речовин у розмірі 16,42 ОРП-тонн.

_____________________

Додаток 3
до постанови Кабінету Міністрів України від

28 грудня 2016 р. № 1009

ПЕРЕЛІК
товарів, що можуть містити озоноруйнівні речовини,
експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2017 році
(крім товарів, що перевозяться у контейнерах з особистим майном)

_________

* Товари виключно в аерозольній упаковці.

Примітка. Ліцензії на експорт та імпорт товарів, зазначених у цьому додатку, що містять озоноруйнівні речовини, видаються на виконання положень Монреальського протоколу на підставі погодження на ввезення або вивезення озоноруйнівних речовин, що надається Мінприроди в установленому зазначеним Міністерством порядку. Дії щодо одержання погодження здійснюються Мінекономрозвитку без залучення суб’єкта господарювання в порядку міжвідомчого обміну інформацією. За відсутності озоноруйнівних речовин у товарах, зазначених у цьому додатку, митне оформлення здійснюється без ліцензії.

_____________________

Додаток 4
до постанови Кабінету Міністрів України від

28 грудня 2016 р. № 1009

ПЕРЕЛІК
товарів, імпорт яких з Республіки Македонія підлягає ліцензуванню
у 2017 році в рамках тарифної квоти відповідно до положень Угоди
про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною
від 18 січня 2001 року

___________________

* Згідно з Угодою про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною від 18 січня 2001 р., ратифікованою Верховною Радою України 5 липня 2001 року.

** Літрів.

_____________________

12. Постанова Кабінету міністрів України «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 28 грудня 2016 р. № 1037

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

1. Примітку 1 до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699; 2005 р., № 34, ст. 2064; 2008 р., № 100, ст. 3308; 2014 р., № 34, ст. 909; 2015 р., № 76, ст. 2527, № 100, ст. 3436; 2016 р., № 30, ст. 1211, № 94, ст. 3074) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.".

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

2. Керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити:

встановлення з 1 січня 2017 р. в штатному розписі нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), визначених виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

4. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2017 року.

13. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2016 р. № 862» від 28 грудня 2016 р. № 1006

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада  2016 р. № 862 “Про державне регулювання цін на лікарські засоби” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 95, ст. 3102) такі зміни:

пункт 3 доповнити абзацом такого змісту:

“що реалізація залишків лікарських засобів, які були поставлені в аптечну мережу за оптово-відпускними цінами, що перевищують їх граничний рівень, здійснюється до 1 лютого 2017 року.”;

пункт 4 виключити.

14.  Постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210» 25 листопада 2016 року No 407

Керуючись вимогами статті 1087 Цивільного кодексу України,та відповідно до статей 15, 33, 40 та 56 Закону України “Про Національний банк України” Правління Національного банку України постановляє:

1. Унести до постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року No 210 “Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2013 року за No 1109/23641, такі зміни:

1) у пункті 1: абзац третій викласти в такій редакції: “між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50 000 (п’ятдесяти тисяч) гривень”; в абзаці четвертому цифри та слова “150 000 (ста п’ятдесяти тисяч)” замінити цифрами та словами “50 000 (п’ятдесяти тисяч)”;

2) у пункті 2 цифри “150 000” замінити цифрами “50 000”.

2. Департаменту грошового обігу (Зайвенко В. П.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.

3. Управлінню інформації та громадських комунікацій (Бондаренко Н. М.) розмістити цю постанову на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України та забезпечити інформування громадськості через засоби масової інформації.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника

Голови Національного банку України Смолія Я. В.

5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного

опублікування.

Голова                                                           В. О. Гонтарева