ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
1	Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» 3 листопада 2016 року № 1724-VIII	Внесено зміни до таких законів України:  1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377 із наступними змінами) 2. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст. 364 із наступними змінами): 3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2011 р., № 45, ст. 484; 2014 р., № 4, ст. 61; 2015 р., № 45, ст. 410): 4. Закон України "Про міжнародне приватне право" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 422):   Зокрема передбачається: У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги Виручка резидентів в іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати  заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг — із моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Ця вимога не поширюється на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у т.ч. рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
2	Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю)» 3 листопада 2016 року № 1727-VIII	Внесено зміни до таких законодавчих актів України: 1.Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122): 2.Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446)   Зокрема: Чітко встановлено повноваження Державної регуляторної служби щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення на посадових осіб державних органів у разі порушення ними законодавства з питань державного нагляду (контролю), ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Запроваджено адмінвідповідальність за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі щодо заходів державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю). Із КАСУ виключено статтю 183-6, якою визначалися особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В ЧАСТИНІ ПДВ
3	Лист Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області «Щодо відображення сільськогосподарським підприємством в податковій звітності з податку на додану вартість сум ПДВ від придбаних у постачальників виробничих факторів, які використані ним для вирощування експортованої сільськогосподарської продукції» від 18.11.2016  № 3756/10/25-01-15-01-09	Надано роз’яснення, що сільськогосподарське підприємство, яке перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, операції з експорту власновирощеної сільськогосподарської продукції за нульовою ставкою ПДВ відображає у рядку 2 декларації 0121 – 0123. При цьому, суми ПДВ, що фактично сплачені сільгосппідприємством постачальникам товарів/послуг, які були ним придбані, як виробничі фактори для вирощування експортованої продукції, та включені за правилом першої події до складу податкового кредиту декларацій 0121 - 0123, платником через рядок 14 декларації 0121-121 звітного періоду переносяться до рядка 14 декларації 0110 такого звітного періоду та заявляються до бюджетного відшкодування.  Несплачені постачальникам суми ПДВ від придбаних товарів/послуг, які використані сільгоспвиробником при вирощуванні експортованої сільськогосподарської продукції та включені ним до складу податкового кредиту декларації 0121 - 0123, враховуються в деклараціях 0121 – 0123 для визначення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітних (податкових) періодів.
4	Лист ДФС ГУ ДФС у Полтавській області «Щодо реалізації сільськогосподарської продукції» від 25.11.2016 р. № 6356/10/16-31-12-04-30	Надано роз’яснення, що операції з постачання сільськогосподарських товарів, вироблених (вирощених) на земельних ділянках, щодо яких не оформлені належним чином договори оренди, не можуть вважатись операціями з постачання сільськогосподарських товарів на орендованих основних фондах. Тому такі операції відображаються в декларації "0110". Дохід, отриманий від реалізації врожаю, який зібрано на угіддях, що не належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або праві користування (договори оренди не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку), не включається до складу доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ
5	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаних податкових зобов’язань з ПДВ» від 18.11.2016 № 24924/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що Розділом ІІІ Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з визнання податкових зобов’язань з ПДВ. Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
6	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на сформоване забезпечення для виплат, пов’язаних з оплатою праці» від 15.11.2016 № 24551/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що якщо забезпечення (резерви) створюється для відшкодування майбутніх витрат за іншими виплатами, пов’язаними з оплатою праці, сума витрат на формування такого забезпечення не збільшує фінансовий результат для цілей оподаткування податком на прибуток.
7	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо включення доходу» від 10.11.2016 №7430/В/26-15-13-02-15	Якщо забезпечення (резерви) створюється для відшкодування майбутніх витрат за іншими виплатами, пов’язаними з оплатою праці, сума витрат на формування такого забезпечення не збільшує фінансовий результат для цілей оподаткування податком на прибуток.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
8	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 18.11.2016 № 24381/10/26-15-13-02-16	Надано роз’яснення, що фізична особа – підприємець платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати види діяльності обрані суб’єктом господарювання, за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування та виконувати відповідні роботи для суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі для житлово – будівельних кооперативів.
9	Лист ДФС «Щодо дати визначення доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти» від 29.08.2016 р. N 18624/6/99-99-12-02-03-15	Надано роз’яснення, що суб'єкти підприємницької діяльності України незалежно від форм власності та обраної системи оподаткування щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
10	Наказ Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» від 25 листопада 2016 р.  № 3359/5	Встановлено, що: 1) державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, здійснюється незалежно від їх місцезнаходження/місця проживання в межах України; 2) ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, забезпечує Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області; 3) ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, забезпечують відповідно до компетенції Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області та Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.
11	Лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2016 р. № 1500/13/84-16	Надано роз’яснення, що у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. При цьому її тривалість визначається пропорційно з дати поновлення на роботі і до кінця його робочого року. Якщо при звільненні, визнаному судом незаконним, працівнику була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі права на використання цих днів відпустки він не має.
12	Лист НБУ «Про запровадження МСФЗ 9» від 15.07.2016 № 60-0005/59146	Надано роз’яснення, що банкам потрібно заздалегідь розпочати підготовку до запровадження МСФЗ 9. З цією метою пропонуємо визначити коло підрозділів банку та відповідальних осіб, які будуть задіяні в цьому процесі. Вважаємо за доцільне переглянути класифікацію фінансових активів відповідно до вимог МСФЗ 9 за визначеними бізнес-моделями, оцінити вплив нового стандарту на розмір оціночних резервів, волатильність доходів, прибуток, капітал тощо.
13	Постанова Кабінету міністрів України «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів» від 9 листопада 2016 р. № 863	Погоджено  з пропозицією Міністерства охорони здоров’я щодо запровадження з 1 квітня 2017 р. відшкодування вартості лікарських засобів під час амбулаторного лікування осіб, що страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальну астму, за переліком міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню
14	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку кількості невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації при звільненні педпрацівника, який пропрацював менше одного місяця» від 28.10.2016 р. № 616/13/116-16	Надано роз’яснення, що тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати таким чином. Визначається кількість днів щорічної основної відпустки, які припадають на один календарний день, без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік: 56 к. дн. відпустки : (366 - 11) = 0,1577 к. дн. Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 12.09.2016 р. по 15.09.2016 р. включно: 0,1577 к. дн. х 4 к. дн. = 0,6308 к. дн. У наведеному прикладі на момент звільнення працівник мав право на 1 (з урахуванням математичних правил округлення) календарний день щорічної основної відпустки. Якщо у розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих - це число округляється до більшого цілого числа, тобто до 1 календарного дня. Також не буде помилкою застосування формули, наведеної у листі, де: 5,6 - тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований місяць для працівників, які пропрацювали менше 10 місяців, в календарних днях; 30 - кількість календарних днів у місяці, в якому працівник звільняється (пропрацював неповний місяць); 4 - кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у місяці, в якому він звільняється.
15	Лист Міністерства юстиції України «Щодо орендних відносин» від 21.09.2016 р. № 32482/1089-0-2-16/7.3	Надано роз’яснення, що відповідно до пункту 9.3 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року N 1774 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 09 серпня 2007 року N 1329), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за N 931/5152, спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку. Разом з тим слід додати, що за правилом статті 23 Закону передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
16	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо тимчасового виконання обов'язків відсутнього працівника» від 17.10.2016 р. № 376/06/186-16	Надано роз’яснення, що законодавством передбачена можливість суміщення посад та виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Для виконання функцій керівника (головного бухгалтера) на час його відпустки може бути призначений виконувач обов'язків керівника (головного бухгалтера), який користується усіма повноваженнями керівника (головного бухгалтера), у тому числі правом підпису.
17	Роз'яснення Мінекономрозвитку «Щодо закупівлі робіт» від 25.11.2016 N 3302-01/38216-06	Надано роз’яснення, що якщо роботи проводяться по окремому об’єкту, на який складений окремий об’єктний кошторис (кошторисний розрахунок), їх закупівлю замовник здійснює, керуючись вартісними межами, встановленими частиною першою статті 2 Закону. У разі, якщо вартість робіт є нижчою меж, визначених в частині першій статті 2 Закону, закупівля таких робіт здійснюється без застосування процедур закупівлі, передбачених Законом. Якщо супровідні роботам послуги по об’єкту будівництва, включені до зведеного кошторисного розрахунку, та водночас вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт (будівництва), такий предмет закупівлі відноситься до визначення “роботи” у розумінні Закону. В іншому випадку закупівля має здійснюватись за відповідним визначенням предмета згідно з терміном “послуги” на підставі пункту 17 частини першої статті 1 Закону. Якщо послуги з поточного ремонту проводяться за кожним окремим будинком, будівлею, спорудою, лінійним об’єктом інженерно-транспортної інфраструктури, їх закупівлю замовник здійснює керуючись вартісними межами, встановленими частиною першою статті 2 Закону для кожного окремого будинку, будівлі, споруди, лінійного об’єкту інженерно-транспортної інфраструктури. У разі якщо вартість поточного ремонту окремого будинку, будівлі, споруди, лінійного об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури є меншою вартісних меж, встановлених частиною першою статті 2 Закону, то закупівля таких послуг з поточного ремонту здійснюється замовником без проведення процедур, передбачених Законом. У разі коли замовником було укладено договір на виконання робіт у ході виконання яких виникла необхідність у додатковій закупівлі (проведенні додаткових будівельних робіт, що не були включені у початковий проект), вартість якої перевищує межі, встановлені частиною першою статті 2 Закону, замовник може здійснити закупівлю таких робіт шляхом застосування переговорної процедури закупівлі за наявності підтверджених обставин та умов, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 35 Закону.
18	Лист Міністерства юстицій України «Щодо скасування адміністративного збору за внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"» від 17.11.2016 р. N 40211/34053-0-33-16/8	Надано роз’яснення, що за проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, фізичну особу - підприємця та громадське формування, що не має статусу юридичної особи, у тому числі змін до установчих документів, у зв’язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", адміністративний збір не справляється.
19	Лист ДФС «Щодо використання звіту суб’єкта оціночної діяльності як джерела інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення» від 15.11.2016 №24576/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що інформація про ціни співставних неконтрольованих операцій, що відображені у звіті суб’єкта оціночної діяльності, може бути використана як одне із інформаційних джерел для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».
20	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку середньої зарплати для оплати днів відрядження» від 08.11.2016 р. N 1537/13/84-16	Надано роз’яснення, що у випадку, коли працівника було прийнято на роботу 10 серпня п. р., а відправлено у відрядження 18 жовтня п. р., то розрахунки мали проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні серпня та вересня п. р. Якщо працівника було прийнято на роботу 15 вересня п. р., а направлено у відрядження 18 жовтня п. р., то розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів відрядження мав проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні протягом вересня та жовтня п. р. Для працівника, прийнятого на роботу у жовтні та направленого у відрядження 18 жовтня п. р., розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів відрядження мав проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні жовтня до направлення його у відрядження.
21	Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 21.11.2016 № 3276/5	Затверджено такі, що додаються: 1) Вимоги до оформлення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) Вимоги до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства юстиції України: 1) від 12 грудня 2011 року № 3502/5 "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (зі змінами); 2) від 26 грудня 2011 року № 3601/5 "Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1538/20276 (зі змінами); 3) від 17 квітня 2012 року № 595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 квітня 2012 року за № 590/20903 (зі змінами).

 

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» 3 листопада 2016 року № 1724-VIII

 

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377 із наступними змінами):

1) в абзаці тринадцятому статті 1 слова "матеріально оформлена угода" замінити словом "домовленість";

2) у частині другій статті 6:

перше речення після слів "простій письмовій" доповнити словами "або в електронній";

після речення першого доповнити новим реченням такого змісту: "У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги".

У зв’язку з цим речення друге і третє вважати відповідно реченням третім і четвертим;

у третьому реченні слова "доручення, статутних документів" замінити словами "доручення (довіреності), установчих документів".

2. У статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст. 364 із наступними змінами):

1) перше речення частини першої викласти в такій редакції: "Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг";

2) після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту:

"Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою".

У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами четвертою - шостою.

3. У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2011 р., № 45, ст. 484; 2014 р., № 4, ст. 61; 2015 р., № 45, ст. 410):

1) в абзаці одинадцятому статті 1 слова "та підтверджує її здійснення" виключити;

2) у статті 9:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи";

у частині другій:

в абзаці першому слова "на паперових або машинних носіях і" замінити словами "у паперовій або в електронній формі та";

в абзаці третьому слова "і місце" виключити;

в абзаці сьомому слова "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" виключити;

доповнити абзацом восьмим такого змісту:

"Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг";

в абзаці другому частини третьої слова "на перше число кожного місяця" замінити словами "на кінець останнього дня кожного місяця";

у частині шостій слова "на машинних носіях" замінити словами "з використанням електронних засобів оброблення".

4. У статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 422):

1) частину першу після слів "місця проживання" доповнити словами "або місцезнаходження";

2) у частині третій слова "в письмовій формі" замінити словами "у формі, передбаченій законом", а слова "законом або" виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через місяць з дня набрання ним чинності.

2. Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

 

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю)» 3 листопада 2016 року № 1727-VIII

 

Верховна Рада України 

постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у частині першій статті 166-21:

абзац шостий після слів "центрального органу виконавчої влади" доповнити словами "або відповідного державного колегіального органу";

після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі щодо заходів державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю)".

У зв"язку з цим абзаци одинадцятий і дванадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим і тринадцятим;

2) у назві та абзаці першому частини першої статті 188-45 слова "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності";

3) у пункті 1 частини першої статті 255 абзац "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45)" викласти в такій редакції:

"центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45)".

2. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446):

1) пункт 3 частини другої статті 18 виключити;

2) статтю 183-6 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

3. Лист Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області «Щодо відображення сільськогосподарським підприємством в податковій звітності з податку на додану вартість сум ПДВ від придбаних у постачальників виробничих факторів, які використані ним для вирощування експортованої сільськогосподарської продукції» від 18.11.2016  № 3756/10/25-01-15-01-09

 

Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, статтею 19¹розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, розглянуло Ваше звернення стосовно відображення сільськогосподарським підприємством в податковій звітності з податку на додану вартість сум ПДВ від придбаних у постачальників виробничих факторів, які використані ним для вирощування експортованої сільськогосподарської продукції, та в межах своєї компетенції повідомляє наступне. 

Нормами пункту 209.2 статті 209 ПКУ для суб'єктів спеціального режиму оподаткування в залежності від видів здійснюваних ними операцій у сільгоспвиробництві встановлено сплату позитивної різниці між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту звітного (податкового) до бюджету та на спеціальні рахунки, які відкриті сільськогосподарським підприємством в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування.

Проведення сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього ПКУ.

 Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 209.3 ст. 209 ПКУ).

Підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПКУ перелічені виробничі фактори - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, та за рахунок яких формується податковий кредит.

При вивезенні сільськогосподарських товарів за межі митної території України сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку (пункт 209.4 статті 209 розділу V ПКУ).

Абзацем б пункту 200.4 статті 200 ПКУ встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V ПКУ, яка фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ¹.3 статті 200 ¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджет.

Відображення сільськогосподарським підприємством господарських операцій в податковій звітності з ПДВ регламентовано Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі – Порядок №21).

Пунктами 4 та 5 розділу І Порядку №21, встановлено, що усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110), а платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V ПКУ застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209.

Підпунктом 3 пункту 3 розділу V Порядку встановлено, що в рядку 2 декларації з ПДВ вказуються обсяги операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України. Рядок 2 декларацій 0121 - 0123 дорівнює сумі значень рядків 2 таблиць 1 - 3 додатку 10, який подається сільськогосподарським підприємством до податкового органу разом із вказаними деклараціями.

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №21 рядок 14 призначений для перенесення з декларацій 0121 - 0123 до декларації 0110 сум податкового кредиту, сформованого в попередніх звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів/послуг, у випадках, коли такі товари/послуги використані в поточному звітному періоді в операціях з вивезення товарів за межі митної території України сільськогосподарської продукції.

Сума ПДВ у рядку 14 декларацій 0121 - 0123 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої) суми ПДВ постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит за сільськогосподарськими товарами (супутніми послугами), вивезеними за межі митної території України у митному режимі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені законодавчі норми, сільськогосподарське підприємство, яке перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, операції з експорту власновирощеної сільськогосподарської продукції за нульовою ставкою ПДВ відображає у рядку 2 декларації 0121 – 0123.

При цьому, суми ПДВ, що фактично сплачені сільгосппідприємством постачальникам товарів/послуг, які були ним придбані, як виробничі фактори для вирощування експортованої продукції, та включені за правилом першої події до складу податкового кредиту декларацій 0121 - 0123, платником через рядок 14 декларації 0121-121 звітного періоду переносяться до рядка 14 декларації 0110 такого звітного періоду та заявляються до бюджетного відшкодування. 

Несплачені постачальникам суми ПДВ від придбаних товарів/послуг, які використані сільгоспвиробником при вирощуванні експортованої сільськогосподарської продукції та включені ним до складу податкового кредиту декларації 0121 - 0123, враховуються в деклараціях 0121 – 0123 для визначення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітних (податкових) періодів.  

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

4. Лист ДФС ГУ ДФС у Полтавській області «Щодо реалізації сільськогосподарської продукції» від 25.11.2016 р. № 6356/10/16-31-12-04-30

 

Головне управління ДФС у Полтавській області розглянуло лист <...> щодо реалізації сільськогосподарської продукції та повідомляє.

Чи можна реалізацію сільськогосподарської продукції, вирощеної в 2015 році на орендованих земельних ділянках, котрі не пройшли державної реєстрації, відображати в спецдекларації з ПДВ, а обсяги таких постачань включити до розрахунку питомої ваги виробленої с/г продукції, що дозволяє застосовувати пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість для с/г товаровиробників?

Статтею 209 ПКУ для сільськогосподарських товаровиробників визначено пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість при відповідності певним критеріям.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним с/г товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості с/г товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, щодо земельних ділянок, що використовуються с/г товаровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, повинно бути оформлено або право власності, або право оренди у загальновстановленому порядку.

Належність земельної ділянки на праві власності чи оренди визначається відповідно до норм земельного законодавства України.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, зі змінами та доповненнями, передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 25 Закону України від 06.10.98 N 161-XIV "Про оренду землі", із змінами та доповненнями, орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у визначеному законом порядку.

Отже, відповідно до наведених норм, виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов'язане із державною реєстрацією відповідного правовстановлюючого документа, на підставі якого таке право надане.

За відсутності належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа відповідна земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності чи на праві оренди в особи, яка фактично володіє такою ділянкою.

Відповідно до п. 4 розд. I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289 (далі - Порядок N 21), усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з ПДВ з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Платники податку, які згідно зі ст. 209 ПКУ застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123", яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого ст. 209 ПКУ (п. 5 розд. I Порядку N 21).

Отже, операції з постачання сільськогосподарських товарів, вироблених (вирощених) на земельних ділянках, щодо яких не оформлені належним чином договори оренди, не можуть вважатись операціями з постачання сільськогосподарських товарів на орендованих основних фондах. Тому такі операції відображаються в декларації "0110".

Чи можна дохід від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на орендованих земельних ділянках, котрі не пройшли державної реєстрації, включати до розрахунку визначення частки с/г товаровиробництва (75 %), що дозволяє підприємству бути платником єдиного податку 4 групи?

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ платниками єдиного податку четвертої групи можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від:

реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства (ст. 298.8 ПКУ).

Отже, дохід, отриманий від реалізації врожаю, який зібрано на угіддях, що не належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або праві користування (договори оренди не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку), не включається до складу доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу.

В. о. начальника

С. В. Садовий

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ

 

5. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаних податкових зобов’язань з ПДВ» від 18.11.2016 № 24924/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаних податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Розділом ІІІ Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з визнання податкових зобов’язань з ПДВ. Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

Водночас слід зазначити, що положеннями п. 139.2 ст. 139 Кодексу визначено порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів.

Так, згідно з вимогами п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

 

6. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на сформоване забезпечення для виплат, пов’язаних з оплатою праці» від 15.11.2016 № 24551/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на сформоване забезпечення для виплат, пов’язаних з оплатою праці, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 ст. 139 Кодексу) згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та на суму коригування (зменшення) резервів та

стандартів фінансової звітності та на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.1.2 п.139.1 ст. 139 Кодексу).

При цьому Кодекс не містить визначення поняття „виплати, пов’язані з оплатою праці”.

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними у дію відповідно до законодавства.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, встановлено, що виплати, пов’язані з оплатою праці, – виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5) і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Видатки підприємств за програмами пенсійного забезпечення (у тому числі виплати пенсій, одноразові виплати при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію, ювілейні премії, видатки на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій) відносяться до складу інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (ст. 3 Інструкції № 5).

Крім того, згідно з абзацом б) п. 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 (МСБО 19) „Виплати працівникам” виплати працівникам включають, зокрема, виплати по закінченні трудової діяльності, як, наприклад, (i) пенсії (наприклад, пенсії та разові виплати при виході на пенсію).

Враховуючи викладене, до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відносяться видатки підприємства за програмами пенсійного забезпечення (у тому числі короткострокові виплати працівникам, виплати по закінченні трудової діяльності, інші довгострокові виплати працівникам, виплати при звільненні)

Таким чином, якщо забезпечення (резерви) створюється для відшкодування майбутніх витрат за іншими виплатами, пов’язаними з оплатою праці, сума витрат на формування такого забезпечення не збільшує фінансовий результат для цілей оподаткування податком на прибуток.

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

7. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо включення доходу» від 10.11.2016 №7430/В/26-15-13-02-15

 

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло Ваше звернення від 24.10.2016 (вх. №В/1282-08 від 24.10.2016) щодо включення доходу, та повідомляє наступне.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)).

Крім того, Ваш запит не містить достатньої інформації для надання більш детальної відповіді по суті порушеного питання. Зокрема, у запиті відсутня інформація, які саме автомобілі Ви реалізовували та в якій кількості.

Статтями 42, 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ. Згідно зі статтею 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Подібні доходи оподатковуються у загальновстановленому порядку, передбаченому розділом IV ПКУ, зокрема, від продажу рухомого майна - статтею 173 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, доходи фізичної особи - підприємця від продажу рухомого майна не включаються до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку та оподатковуються у загальновстановленому порядку, відповідно до розділу IV ПКУ. При цьому, якщо продаж такого майна носить систематичний характер, така діяльність фізичної особи є підприємницькою та повинна здійснюватися на загальній системі оподаткування відповідно до статті 177 ПКУ.

Одночасно повідомляємо, що станом на 08.11.2016р згідно з даними ІС «Податковий блок» Вами обрано наступні види діяльності:

68.10 «Купівля та продаж власного нерухомого майна»;

77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів»;

68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»;

45.31 «Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів»;

79.90 «Надання інших послуг із бронювання та пов’язана з цим діяльність».

Вид діяльності «Посередництво в торгівлі автомобілями» - відсутній.

Крім того, за 2015 Вами не подано податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578. Декларацію про майновий стан і доходи, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, подають фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування. 

Заступник начальника                                                           В.С. Варгіч

 

8. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 18.11.2016 № 24381/10/26-15-13-02-16

 

Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19¹ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 52.6 ст. 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.

Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Підпунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Слід зазначити, що вид діяльності надання послуг з утримання внутрішньо будинкових електричних мереж відсутній в даному переліку.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати види діяльності обрані суб’єктом господарювання, за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування та виконувати відповідні роботи для суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі для житлово – будівельних кооперативів.

Заступник начальника                                             В.С. Варгіч   

 

9. Лист ДФС «Щодо дати визначення доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти» від 29.08.2016 р. N 18624/6/99-99-12-02-03-15

 

Державна фіскальна служба України на звернення щодо дати визначення доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти в межах компетенції повідомляє.

Пунктом 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (зі змінами) передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року N 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" (із змінами) суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 р. N 207 (далі - Наказ N 207).

Пунктом 3 Наказу N 207 встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально у терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Абзацом другим пункту 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року N 419, встановлено, що квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами контролюючому органу в строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Податковим кодексом України (далі - Кодекс) ці строки визначено як календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (пункт 137.4 статті 137 Кодексу).

При цьому Наказом N 207 не передбачено особливості декларування валютних цінностей, доходів та майна для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Враховуючи викладене, суб'єкти підприємницької діяльності України незалежно від форм власності та обраної системи оподаткування щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Строки подання податкової декларації до контролюючих органів встановлено статтею 49 Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом 49.18 статті 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Кодексу, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Голова

Р. Насіров

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

10. Наказ Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» від 25 листопада 2016 р.  № 3359/5

 

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з метою забезпечення та захисту прав та законних інтересів громадян, надання послуг з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, НАКАЗУЮ:

1. Установити, що:

1) державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, здійснюється незалежно від їх місцезнаходження/місця проживання в межах України;

2) ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, забезпечує Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області;

3) ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, забезпечують відповідно до компетенції Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області та Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.

2. Суб’єктам державної реєстрації, в яких зберігаються документи, на підставі яких проведені реєстраційні дії щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 1 цього наказу, забезпечити протягом шести місяців з дня набрання чинності цим наказом передачу відповідно до законодавства таких документів Головному територіальному управлінню юстиції у Херсонській області, Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області та Головному територіальному управлінню юстиції у Луганській області в межах компетенції, визначеної підпунктами 2, 3 пункту 1 цього наказу.

3. У заголовку та пункті 1 наказу Міністерства юстиції України від 07 вересня 2015 року № 1661/5 "Про заходи щодо надання адміністративних послуг у сфері реєстрації (легалізації, прийняття повідомлення про утворення) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів та друкованих засобів масової інформації", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2015 року за № 1075/27520, слова "(легалізації, прийняття повідомлення про утворення) об’єднань громадян, інших громадських формувань," виключити.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 05 листопада 2014 року № 1849/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2014 року за № 1408/26185 (зі змінами).

5. Технічному адміністратору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вжити відповідних заходів, необхідних для забезпечення виконання цього наказу.

6. Департаменту приватного права (Ференс О.М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

7. Цей наказ набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного опублікування.

8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Перший заступник Міністра

Н. Севостьянова

 

11. Лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2016 р. № 1500/13/84-16

 

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону "Про відпустки" (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно зі ст. 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП, ст. 9 Закону час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. При цьому її тривалість визначається пропорційно з дати поновлення на роботі і до кінця його робочого року.

Якщо при звільненні, визнаному судом незаконним, працівнику була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі права на використання цих днів відпустки він не має. Також не передбачено повернення працівником виплачених йому коштів за відпустку при звільненні чи зарахування їх в рахунок суми за відпустку, що надається за період вимушеного прогулу.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

12. Лист НБУ «Про запровадження МСФЗ 9» від 15.07.2016 № 60-0005/59146

 

Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 24 липня 2014 року опублікувала остаточну редакцію нового Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" (далі - МСФЗ 9), який є обов'язковим до застосування з 01 січня 2018 року та замінює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" (далі - МСБО 39).

Роботу по переходу на МСФЗ 9 Рада з МСБО розподілила на три етапи:

1. Класифікація та оцінка фінансових активів та фінансових зобов'язань.

2. Знецінення.

3. Облік хеджування.

Класифікація активів ґрунтується на бізнес-моделі, яка використовується для управління фінансовим активом, а також на характеристиках грошових потоків, передбачених договором.

Так, МСФЗ 9 передбачає три категорії фінансових активів залежно від намірів та політики управління активами:

фінансові активи, які оцінюються за амортизованою собівартістю, якщо метою утримання такого активу (тобто бізнес-моделлю) є отримання передбачених договором потоків грошових коштів (виключно основної суми та процентів);

фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у іншому сукупному доході (капіталі), якщо актив утримується у рамках бізнес-моделі, яка передбачає як отримання передбачених договором потоків грошових коштів, так і продажу фінансових активів;

фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у складі прибутку/збитку - всі інші активи.

МСФЗ 9 змінює підходи до формування резервів під знецінення фінансових активів - модель "понесених збитків", яка використовується в МСБО 39, замінюється на модель "очікуваних збитків".

Основний принцип моделі "очікуваних збитків" полягає в відображенні загальної картини погіршення або покращення кредитної якості фінансових інструментів. Сума очікуваних кредитних збитків, яка визнається у вигляді оціночного резерву, залежить від ступеню погіршення кредитної якості після первісного визнання. У відповідності із загальним підходом є дві бази оцінки:

очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (стадія 1), яка застосовується з моменту первісного визнання за умови відсутності значного погіршення кредитної якості;

очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового інструменту (стадія 2 та 3), яка застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику.

Стадія 2 та 3 відрізняються способом визнання процентного доходу. На стадії 1 (як і на стадії 2) процентний дохід визнається як добуток валової балансової вартості (без урахування резерву) та ефективної ставки відсотка. На стадії 3, коли відбувається подія, яка призводить до кредитного збитку (визначення якого аналогічно понесеному кредитному збитку відповідно до МСБО 39), процентний дохід визнається як добуток амортизованої собівартості (після вирахування резерву) та ефективної ставки відсотка.

Такий підхід називається підходом на основі "трьох кошиків".

Для позабалансових операцій (зобов'язань з кредитування та наданих гарантій) оцінка кредитного ризику здійснюється на дату підписання договору.

Розрахунок кредитних збитків згідно з МСФЗ 9 потребує використання історичної, поточної та прогнозної інформації.

Для цього потрібно залучення фахівців із різних підрозділів банку, а також накопичення відповідної інформації.

Нова модель обліку хеджування відповідно до МСФЗ 9 більш тісно пов'язує облік хеджування з діяльністю з управління ризиками.

Похідні фінансові інструменти, які вбудовані в фінансові активи, не відокремлюються, замість цього оцінюється весь гібридний інструмент для цілей його класифікації за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.

Запровадження МСФЗ 9 за попередньою оцінкою міжнародних експертів може призвести до збільшення рівня резервів, що в свою чергу вплине на балансову вартість активів, прибуток, капітал.

Водночас повідомляємо, що Національний банк України запроваджує проект імплементації МСФЗ 9, в рамках якого передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та проведення навчальних семінарів для банків із залученням міжнародних експертів.

Враховуючи зазначене, банкам потрібно заздалегідь розпочати підготовку до запровадження МСФЗ 9. З цією метою пропонуємо визначити коло підрозділів банку та відповідальних осіб, які будуть задіяні в цьому процесі.

Вважаємо за доцільне переглянути класифікацію фінансових активів відповідно до вимог МСФЗ 9 за визначеними бізнес-моделями, оцінити вплив нового стандарту на розмір оціночних резервів, волатильність доходів, прибуток, капітал тощо.

Головний бухгалтер - директор Департаменту бухгалтерського обліку 

Б. В. Лукасевич

 

13. Постанова Кабінету міністрів України «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів» від 9 листопада 2016 р. № 863

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Погодитися з пропозицією Міністерства охорони здоров’я щодо запровадження з 1 квітня 2017 р. відшкодування вартості лікарських засобів під час амбулаторного лікування осіб, що страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальну астму, за переліком міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, згідно з додатком.

2. Установити:

що дія цієї постанови поширюється на лікарські засоби, що в установленому порядку зареєстровані в Україні, внесені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (Офіційний вісник України, 2009 р., № 27, ст. 906; 2016 р., № 3, ст. 166), вартість яких відшкодовується під час амбулаторного лікування осіб, що страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальну астму, і лікарські засоби, включені до переліку, зазначеного у пункті 1 цієї постанови (далі — лікарські засоби), крім діючих речовин (субстанцій) та лікарських засобів, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів (магістральними формулами) та на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих та допоміжних речовин;

на лікарські засоби граничну постачальницько-збутову надбавку (постачальницьку винагороду) в розмірі 5 відсотків і граничну торговельну надбавку (націнку) в розмірі 15 відсотків з урахуванням податків та зборів. Порядок розрахунку зазначених надбавок встановлюється Міністерством охорони здоров’я;

що рецепти на лікарські засоби виписуються за місцем надання медичної допомоги особам, що страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальну астму, на рецептурних бланках форми № 1 із зазначенням міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, дозування та форми випуску;

відшкодування вартості лікарських засобів здійснюється за рахунок коштів цільової субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

3. Міністерству охорони здоров’я за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі у місячний строк:

затвердити порядок визначення розміру відшкодування вартості лікарських засобів;

оприлюднити інформацію про розміри відшкодування вартості лікарських засобів.

4. Міністерству охорони здоров’я, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям провести роз’яснювальну роботу серед населення та здійснювати контроль за виконанням цієї постанови.

5. Міністерству охорони здоров’я розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект акта щодо затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової і роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), передбачивши обов’язкову вимогу щодо реалізації аптечними закладами лікарських засобів, включених до переліку, зазначеного у пункті 1 цієї постанови.

Прем’єр-міністр України

В. Гройсман

Додаток

до постанови Кабінету Міністрів України

від 9 листопада 2016 р. № 863

ПЕРЕЛІК
міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню

Міжнародна непатентована назва	Лікарська форма
Серцево-судинні захворювання
Аміодарон (Amiodarone)	таблетки
Амлодипін (Amlodipine)	—“—
Атенолол (Atenolol)	—“—
Верапаміл (Verapamil)	—“—
Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide)	—“—
Спіронолактон (Spironolactone)	—“—
Фуросемід (Furosemide)	—“—
Дигоксин (Digoxin)	розчин оральний
Дигоксин (Digoxin)	таблетки
Еналаприл (Enalapril)	—“—
Ізосорбіду динітрат (Isosorbide dinitrate)	таблетки сублінгвальні
Карведілол (Carvedilol)	таблетки
Клопідогрель (Clopidogrel)	—“—
Метопролол (Metoprolol)	—“—
Нітрогліцерин (Glyceryl trinitrate)	таблетки сублінгвальні
Симвастатин (Simvastatin)	таблетки
Бісопролол (Bisoprolol)	—“—
Цукровий діабет II типу
Метформін (Metformin)	таблетки
Гліклазид (Gliclazide)	—“—
Бронхіальна астма
Беклометазон (Beclometasone)	аерозоль для інгаляцій
Будесонід (Budesonide)	порошок для інгаляцій дозований
Будесонід (Budesonide)	суспензія для розпилення
Сальбутамол (Salbutamol)	аерозоль для інгаляцій
Сальбутамол (Salbutamol)	розчин для інгаляцій

 

14. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку кількості невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації при звільненні педпрацівника, який пропрацював менше одного місяця» від 28.10.2016 р. № 616/13/116-16

 

Щодо розрахунку кількості невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації при звільненні педпрацівника, який пропрацював менше одного місяця

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваш лист і повідомляється.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про відпустки" керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. N 346 (далі - Порядок).

Пунктом шостим Порядку передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарного дня при тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

Статтею 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У випадку, коли педагогічний працівник пропрацював менше одного місяця, кількість днів щорічної основної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію, слід розрахувати виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про відпустки" тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Якщо у працівника щорічна основна відпустка становить 56 календарних днів, робочий рік, за який надається відпустка, починається з 12.09.2016 р. і закінчується датою звільнення з роботи 15.09.2016 р. У даному випадку працівник відпрацював 4 календарних дні.

Тобто тривалість днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати таким чином.

Визначається кількість днів щорічної основної відпустки, які припадають на один календарний день, без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік:

56 к. дн. відпустки : (366 - 11) = 0,1577 к. дн.

Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 12.09.2016 р. по 15.09.2016 р. включно:

0,1577 к. дн. х 4 к. дн. = 0,6308 к. дн.

У наведеному прикладі на момент звільнення працівник мав право на 1 (з урахуванням математичних правил округлення) календарний день щорічної основної відпустки. Якщо у розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих - це число округляється до більшого цілого числа, тобто до 1 календарного дня.

Також не буде помилкою застосування формули, наведеної у листі, де:

5,6 - тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований місяць для працівників, які пропрацювали менше 10 місяців, в календарних днях;

30 - кількість календарних днів у місяці, в якому працівник звільняється (пропрацював неповний місяць);

4 - кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у місяці, в якому він звільняється.

Отже, 5,6 : 30 х 4 = 0,7, що дорівнює 1 календарному дню з урахуванням математичних правил округлення.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

15. Лист Міністерства юстиції України «Щодо орендних відносин» від 21.09.2016 р. № 32482/1089-0-2-16/7.3

 

<...> У Міністерстві юстиції розглянуто ваш лист <...> стосовно надання роз'яснення з питань застосування законодавства бюджетними установами та повідомляється.

Щодо надання роз'яснення цивільного законодавства

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, визначає Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до змісту статті 10 Закону однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, відновлення орендованого майна та умови його повернення.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують, відповідно, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Статтею 27 Закону визначено, зокрема, правові наслідки припинення договору оренди, відповідно до якої у разі розірвання договору оренди,закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором (стаття 29 Закону).

Так, зокрема, відповідно до пункту 9.3 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року N 1774 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 09 серпня 2007 року N 1329), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за N 931/5152, спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.

Разом з тим слід додати, що за правилом статті 23 Закону передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

<...> 

Заступник Міністра -керівник апарату

Г. Онищенко

 

16. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо тимчасового виконання обов'язків відсутнього працівника» від 17.10.2016 р. № 376/06/186-16

 

Юридичним департаментом Міністерства розглянуто звернення і в межах компетенції повідомляється наступне.

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі, організації.

Згідно із роз'ясненням Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 29.12.65 р. N 30/39 "Про порядок оплати тимчасового заступництва" (зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 р. N 521/30-18), що діє в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Керівник (головний бухгалтер) підприємства передусім є посадовою особою, яка перебуває з підприємством, установою, організацією у трудових відносинах, що регулюються нормами трудового законодавства України. У період відпустки керівник (головний бухгалтер) не може виконувати посадові обов'язки, оскільки відпустка є формою відпочинку, що гарантується усім працівникам (стаття 45 Конституції України). У період відпустки працівник не може бути притягнений до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків, а тому його повноваження на цей період мають бути припинені.

Неможливість виконання працівником своїх обов'язків під час відпустки можна обґрунтувати також тією обставиною, що статтею 79 Кодексу законів про працю України передбачена можливість відкликання працівника з відпустки у встановленому порядку. Також законодавством передбачена можливість суміщення посад та виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Для виконання функцій керівника (головного бухгалтера) на час його відпустки може бути призначений виконувач обов'язків керівника (головного бухгалтера), який користується усіма повноваженнями керівника (головного бухгалтера), у тому числі правом підпису.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

Директор Юридичного департаменту

О. Туліна

 

17. Роз'яснення Мінекономрозвитку «Щодо закупівлі робіт» від 25.11.2016 N 3302-01/38216-06

 

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на численні звернення суб’єктів сфери публічних закупівель щодо застосування законодавства у сфері закупівель повідомляє.

Закон України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Щодо визначення предмета закупівлі робіт

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону визначено, що роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об’єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.

Порядок визначення предмета закупівлі затверджено наказом Мінекономрозвитку  від 17.03.2016 N 454  (далі -Порядок).

Згідно з Розділом IIІ “Визначення предмета закупівлі робіт” Порядку визначення предмета закупівлі робіт здійснюється замовником згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону за об’єктами будівництва та з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва”, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року N 293 (далі - ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), а також галузевих будівельних норм ГБН Г.1-218-182:2011 “Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт”, затверджених наказом Державної служби автомобільних доріг України від 23 серпня 2011 року N 301, із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників другої - п’ятої цифр Єдиного закупівельного словника.

Водночас об’єкт будівництва - це будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури згідно з ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на

будівництво”, затвердженого наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 N 163.

У свою чергу, при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі робіт замовники керуються даними кошторису (кошторисного розрахунку) на весь об’єкт будівництва.

Ураховуючи викладене, якщо роботи проводяться по окремому об’єкту, на який складений окремий об’єктний кошторис (кошторисний розрахунок), їх закупівлю замовник здійснює, керуючись вартісними межами, встановленими частиною першою статті 2 Закону. У разі, якщо вартість робіт є нижчою меж, визначених в частині першій статті 2 Закону, закупівля таких робіт здійснюється без застосування процедур закупівлі, передбачених Законом.

Щодо віднесення супровідних послуг до робіт

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону до робіт належать також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.

Відповідно до пункту 3.11 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 зведений кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва - це кошторисний документ, який визначає повну кошторисну вартість об’єкта будівництва або його черги, включаючи кошторисну вартість будівельних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також інші витрати. Зведений кошторисний розрахунок вартості об’єкта будівництва складається на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Виходячи зі змісту пункту 5.8.3. зведений кошторисний розрахунок містить зокрема Главу 10 “Утримання служби замовника” та Главу 12 “Проектно вишукувальні роботи та авторський нагляд”. Згідно з пунктом 5.8.13 до глави 10 “Утримання служби замовника” включаються, зокрема, кошти на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду). Разом з тим, відповідно до пункту 5.8.15 до глави 12 “Проектно-вишукувальні роботи та авторський нагляд” включаються, зокрема:

- вартість експертизи проектної документації;

- кошти на здійснення авторського нагляду проектними організаціями.

Таким чином, якщо супровідні роботам послуги по об’єкту будівництва, включені до зведеного кошторисного розрахунку, та водночас вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт (будівництва), такий предмет закупівлі відноситься до визначення “роботи” у розумінні Закону.

В іншому випадку закупівля має здійснюватись за відповідним визначенням предмета згідно з терміном “послуги” на підставі пункту 17 частини першої статті 1 Закону.

Щодо визначення предмету закупівлі послуг з поточного ремонту

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Згідно з пунктом 2 Розділу II “Визначення предмета закупівлі товарів і послуг” Порядку під час здійснення закупівлі послуг з поточного ремонтупредмет закупівлі визначається за кожним окремим будинком, будівлею, спорудою, лінійним об'єктом інженерно-транспортної інфраструктури згідно з термінологією державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” (далі - ДБН А.2.2-3:2014), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 червня 2014 року N 163, та/або галузевих будівельних норм ГБН Г.1-218-182:2011 “Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та переліки робіт”, затверджених наказом Державної служби автомобільних доріг України від 23 серпня 2011 року N 301.

Згідно з пунктом 3 “Терміни та визначення понять” ДБН А.2.2-3:2014:

- будівля - це різновид споруди, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для життєдіяльності людей та виробництва продукції;

- будинок - це різновид будівлі, яка призначена, як правило, для проживання та обслуговування людей;

- лінійний об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури - це наземні, надземні або підземні лінійні об'єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо;

- споруда - це штучно створений об'ємний, площинний або лінійний об'єкт, що має природні або штучні просторові межі, призначений для досягнення певних цілей;

Ураховуючи викладене, якщо послуги з поточного ремонту проводяться за кожним окремим будинком, будівлею, спорудою, лінійним об’єктом інженерно-транспортної інфраструктури, їх закупівлю замовник здійснює керуючись вартісними межами, встановленими частиною першою статті 2 Закону для кожного окремого будинку, будівлі, споруди, лінійного об’єкту інженерно-транспортної інфраструктури. У разі якщо вартість поточного ремонту окремого будинку, будівлі, споруди, лінійного об'єкту інженерно-транспортної інфраструктури є меншою вартісних меж, встановлених частиною першою статті 2 Закону, то закупівля таких послуг з поточного ремонту здійснюється замовником без проведення процедур, передбачених Законом.

Щодо виникнення потреби у додатковій закупівлі робіт

Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється шляхом застосування однієї з процедур, встановлених статтею 12 Закону з дотриманням вимог Закону та  виходячи з вартісних меж, передбачених частиною першою статті 2 Закону.

Так, вибір процедури закупівлі здійснює тендерний комітет або уповноважена особа (особи) згідно зі статтею 11 Закону.

При цьому відповідно до частини першої статті 35 Закону переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.

Відповідно до статті 35 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі:

- потреби здійснити додаткову закупівлю в того самого постачальника з метою уніфікації, стандартизації або забезпечення сумісності з наявними товарами, технологіями, роботами чи послугами, якщо заміна попереднього постачальника (виконавця робіт, надавача послуг) може призвести до несумісності або виникнення проблем технічного характеру, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням;

- необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за сукупності таких умов: договір буде укладено з попереднім виконавцем цих робіт, такі роботи технічно чи економічно пов’язані з головним (первинним) договором; загальна вартість додаткових робіт не перевищує 50 відсотків вартості головного (первинного) договору.

Таким чином, у разі коли замовником було укладено договір на виконання робіт у ході виконання яких виникла необхідність у додатковій закупівлі (проведенні додаткових будівельних робіт, що не були включені у початковий проект), вартість якої перевищує межі, встановлені частиною першою статті 2 Закону, замовник може здійснити закупівлю таких робіт шляхом застосування переговорної процедури закупівлі за наявності підтверджених обставин та умов, передбачених пунктами 5 і 6 частини другої статті 35 Закону.

Одночасно зазначаємо, що листи Міністерств не встановлюють норм права, носять виключно рекомендаційний та інформативний характер.

Директор департаменту регулювання державнихзакупівель

Олександр СТАРОДУБЦЕВ

 

18. Лист Міністерства юстицій України «Щодо скасування адміністративного збору за внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"» від 17.11.2016 р. N 40211/34053-0-33-16/8

 

За результатами розгляду листа від 31 жовтня 2016 року щодо скасування адміністративного збору за внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" Міністерство юстиції України повідомляє.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про реєстрацію) визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Фінансове забезпечення державної реєстрації здійснюється відповідно до розділу VI Закону про реєстрацію.

Статтею 36 Закону про реєстрацію встановлена плата у сфері державної реєстрації та її розмір.

Так, за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою, справляється адміністративний збір у розмірі 0,3 мінімальної заробітної плати та 0,1 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію змін відомостей про прізвище, ім'я, по батькові або місцезнаходження фізичної особи - підприємця.

При цьому повідомляємо, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 06 жовтня 2016 року N 1666-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" (набрав чинності 02 листопада 2016 року), яким внесено зміни, зокрема, до статті 36 Закону про реєстрацію.

Абзацом дванадцятим частини першої статті 36 Закону про реєстрацію визначено, що адміністративний збір не справляється за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, фізичну особу - підприємця та громадське формування, що не має статусу юридичної особи, у тому числі змін до установчих документів, пов'язаних з приведенням їх у відповідність із законами України у строк, визначений цими законами.

Отже, за проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, фізичну особу - підприємця та громадське формування, що не має статусу юридичної особи, у тому числі змін до установчих документів, у зв’язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", адміністративний збір не справляється.

Разом з тим зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер.

Перший заступник Міністра

Н. Севостьянова

 

19. Лист ДФС «Щодо використання звіту суб’єкта оціночної діяльності як джерела інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення» від 15.11.2016 №24576/6/99-99-15-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо використання звіту суб’єкта оціночної діяльності як джерела інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підпунктом 39.3.2.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу встановлено, що відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин випадку.

Статтею 39 Кодексу запроваджено критерії вибору найприйнятнішого методу трансфертного ціноутворення та встановлено їх пріоритетність. Так, абзацом другим п.п. 39.3.2.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу передбачено такі критерії:

доцільність обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);

наявність повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів ТЦ;

ступінь порівнюваності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань порівнюваності, якщо такі застосовують, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.

Відповідно до п.п. 39.5.3.1 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Кодексу платник податків та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість співставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, зокрема:

а) інформацію про зіставні операції платника податку, а також інформацію про зіставні операції його контрагента – сторони контрольованої операції з непов’язаними особами;

б) будь-які інформаційні джерела, що є загальнодоступними та надають інформацію про співставні операції та осіб.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності. При цьому, у відповідності до п. 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов’язані з об’єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію.

Підпунктом 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Кодексу встановлено, що контролюючий орган використовує ті самі джерела інформації, що й платник податків, якщо не доведено, що інші джерела інформації дають можливість отримати вищий рівень зіставності комерційних та фінансових умов операцій. При цьому для зіставлення з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами неконтрольованих операцій контролюючий орган не має права використовувати інформацію, яка не є загальнодоступною (зокрема інформацію, доступ до якої наявний тільки в органів державної влади).

Таким чином, інформація про ціни співставних неконтрольованих операцій, що відображені у звіті суб’єкта оціночної діяльності, може бути використана як одне із інформаційних джерел для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».

 

20.  Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку середньої зарплати для оплати днів відрядження» від 08.11.2016 р. N 1537/13/84-16

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо обчислення середньої заробітної плати згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100, для оплати днів відрядження та повідомляє.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 вищеназваного Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, крім оплати часу відпусток і виплати компенсації за невикористані відпустки, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, у випадку, коли працівника було прийнято на роботу 10 серпня п. р., а відправлено у відрядження 18 жовтня п. р., то розрахунки мали проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні серпня та вересня п. р.

Якщо працівника було прийнято на роботу 15 вересня п. р., а направлено у відрядження 18 жовтня п. р., то розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів відрядження мав проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні протягом вересня та жовтня п. р.

Для працівника, прийнятого на роботу у жовтні та направленого у відрядження 18 жовтня п. р., розрахунок середньої заробітної плати для оплати днів відрядження мав проводитись виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані дні жовтня до направлення його у відрядження.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

21. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 21.11.2016 № 3276/5

 

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

21 листопада 2016 р.

за № 1504/29634

Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідно до частини одинадцятої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Вимоги до оформлення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) Вимоги до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно.

2. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства юстиції України:

1) від 12 грудня 2011 року № 3502/5 "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (зі змінами);

2) від 26 грудня 2011 року № 3601/5 "Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1538/20276 (зі змінами);

3) від 17 квітня 2012 року № 595/5 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 квітня 2012 року за № 590/20903 (зі змінами).

3. Технічному адміністратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вжити відповідних заходів, необхідних для реалізації цього наказу.

4. Департаменту приватного права (Ференс О.М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Севостьянову Н.І.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

юстиції України

21.11.2016 № 3276/5

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

21 листопада 2016 р.

за № 1504/29634

ВИМОГИ

до оформлення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

1. Заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - заява) оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

2. Заява оформлюється українською мовою. Дата та час у заяві зазначаються арабськими цифрами у форматі - "день, місяць, рік, година, хвилина, секунда".

3. Заява містить відомості про:

дату та час формування заяви;

номер заяви;

заявника (заявників);

суб'єкта (суб'єктів) речового права, обтяження такого права (крім випадків, коли в одній особі поєднано особу заявника та відповідного суб'єкта);

речове право, обтяження такого права;

об'єкт нерухомого майна, утому числі його реєстраційний та/або кадастровий номер;

електронну адресу для зворотного зв'язку (за бажанням власника (власників) об'єкта нерухомого майна);

реєстраційний номер заяви (у разі відкликання заяви);

номер запису про речове право, обтяження такого права (у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав);

номер запису про речове право, обтяження такого права (у разі скасування записів Державного реєстру прав (крім випадків скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав));

номер рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно (у разі скасування відповідного рішення);

спосіб отримання документів.

Прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, у тому числі органу державної влади та органу місцевого самоврядування, вказуються повністю.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна зазначається обов'язково, якщо на момент формування заяви відповідний номер присвоєний об'єкту нерухомого майна за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Кадастровий номер земельної ділянки зазначається обов'язково, якщо заява подається відносно земельної ділянки.

4. На заяві в паперовій формі проставляється підпис заявника (заявників) та особи, яка сформувала таку заяву.

5. На заяву в електронній формі накладається електронний цифровий підпис заявника (заявників).

6. У заяві в паперовій формі не допускаються підчищення, закреслення чи інші виправлення.

7. Заява в паперовій формі оформлюється шляхом її друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів).

 

 

 Приємної і спокійної роботи!