ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з виведення з експлуатації основних засобів у зв’язку з їх викраденням та щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з компенсації орендарем вартості витрат за комунальні послуги» від 28.10.2016 № 23461/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що операція з ліквідації основних засобів у разі їх викрадення, що підтверджено інвентаризаційними документами та відповідними документами органів поліції, для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як операція з постачання товарів та податкові зобв’язання за операцією з ліквідації таких основних засобів не визначаються.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ГУ ДФС у м. Києві  «Щодо господарської діяльності ОСББ» від 01.11.2016 р. № 7074/К/26-15-12-05-11	Надано роз’яснення, що членські внески, які отримує ОСББ у вигляді грошових коштів, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ, оскільки вони не є оплатою операцій з постачання товарів чи послуг. У ОСББ відсутній об'єкт оподаткування по водо-, тепло-, газо-, електропостачанню, гарячому водопостачанню та інших послугах, кошти за які власники жилих і нежилих приміщень перераховують безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, або перераховують на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. У випадку встановлення ОСББ для власників жилих і нежилих приміщень окремої плати за послуги з перерахунку отриманих від таких власників коштів підприємствам, організаціям, що надають послуги з водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інші послуги, у ОСББ виникає об'єкт оподаткування ПДВ виходячи з вартості наданих послуг. Кошти, що надходять на банківський рахунок об'єднання від власників жилих і нежилих приміщень для компенсації видатків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності об'єднання, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС України «Щодо можливості зменшення суми податкового зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, не зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних, у випадку повернення раніше перерахованої суми попередньої оплати за товари/послуги, які не були поставлені» від 21.10.2016 №22786/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що платник податку − постачальник (продавець) товарів/послуг на дату отримання суми авансового платежу від платника податку − отримувача (покупця) таких товарів/послуг зобов’язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ.  Якщо у подальшому виникають обставини, внаслідок яких товари/послуги не будуть поставлені, а така сума авансового платежу повертається  платнику податку − отримувачу (покупцю) таких товарів/послуг, то у платника податку − постачальника (продавця) товарів/послуг виникає право на зменшення раніше нарахованої суми податкового зобов’язання з ПДВ на підставі складеного ним розрахунку коригування до податкової накладної та зареєстрованого в ЄРПН. Обов’язок щодо реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН покладається на платника податку − отримувача (покупця) товарів/послуг. При цьому на сьогодні чинним законодавством не передбачено можливості для платників податку зменшувати суму податкового зобов’язання з ПДВ на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, не зареєстрованого в ЄРПН.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС України «Щодо порядку складання податкових накладних підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю з використанням реєстраторів розрахункових операцій, за операціями з реалізації подарункового сертифіката та у разі оплати таким сертифікатом придбаної продукції» від 21.10.2016 №22779/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, щосума реалізації подарункового сертифіката включається до податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій на дату такої реалізації ("перша подія"). На дату фактичного отримання продукції з оплатою таким подарунковим сертифікатом ("друга подія") вартість такої продукції не включається до податкової накладної, що буде складена за щоденним підсумком операцій на цю дату (у разі, якщо вартість такої продукції дорівнює вартості подарункового сертифікату). Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, перевищує  вартість подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката, яка оплачується покупцем додатково, відображається у податковій накладній, яка складається за щоденним підсумком операцій на дату фактичного отримання продукції з використанням подарункового сертифіката. Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, менше вартості подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката покупцю не повертається, а тому вважається, що продукцію продано за вартістю, що дорівнює вартості подарункового сертифіката. При цьому  податкові зобов’язання, сформовані на дату реалізації подарункового сертифіката ("перша подія"), не коригуються.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	Лист ДФС України «Щодо порядку застосування підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання житла (об'єктів житлового фонду)» від 19.10.2016 №22625/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо платник податку здійснює придбання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду), які у подальшому використовуються частково в оподатковуваних операціях та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, то у такому випадку платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до статті 199 ПКУ, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.2 статті 199 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС України «Щодо податкових наслідків з ПДВ за операцією з пред’явлення права вимоги новим кредитором боржникові та отримання боргу від боржника» від 19.10.2016 № 22627/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо платник податку здійснює придбання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду), які у подальшому використовуються частково в оподатковуваних операціях та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, то у такому випадку платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до статті 199 ПКУ, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.2 статті 199 ПКУ.    Лист є індивуальною податковою консультацією
7	Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій із безоплатної передачі житлових будівель з балансу сільськогосподарського підприємства на баланс сільської ради» від 13.10.2016 р. № 22291/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений нормами підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, застосовується за умови одночасного виконання таких вимог: передаватись повинен об’єкт будь-якої форми власності; передача повинна здійснюватися на безоплатній основі; операція повинна здійснюватися між двома платниками ПДВ або між двома юридичними особами; передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність; операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення Уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.   Лист є індивуальною податковою консультацією
8	Лист ДФС України «Щодо необхідності коригування податкового кредиту у разі повернення нерезиденту раніше ввезеного та неоплаченого товару» від 27.10.2016 № 23233/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України у митному режимі імпорту, у зв'язку з його поверненням продавцю-нерезиденту, оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, якщо таке вивезення здійснюється у митному режимі експорту або у митному режимі реекспорту (якщо товари поміщені у митний режим реекспорту відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 МКУ), та нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, не здійснюється. Операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України у митному режимі імпорту, у зв'язку з його поверненням продавцю-нерезиденту, якщо таке вивезення здійснюється у митному режимі реекспорту за винятком операцій з вивезення, перерахованих у пункті 5 частини 1 статті 86 МКУ, підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість. Податковий кредит, сформований під час ввезення товарів, які в подальшому вивезені у митному режимі реекспорту із застосуванням звільнення від оподаткування, підлягає коригуванню у податковому періоді, на який припадає таке вивезення, шляхом нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄСВ
9	Лист ДФС України від 08.11.2016 року № 35758/7/99-99-13-02-01-17	Надано роз’яснення, що звітність зі змінами, внесеними наказом № 813, подаватиметься платниками єдиного внеску починаючи з 01.12.2016.
В ЧАСТИНІ ПДФО
10	Лист ДФС України «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 03.11.2016 № 23653/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, щоу разі якщо оподатковуваний дохід нараховується (виплачується) фізичній особі податковим агентом, то податок на доходи фізичних осіб (військовий збір) нараховується, утримується та сплачується цим агентом виключно за рахунок такого доходу. Разом з тим якщо податковий агент приймає рішення щодо проведення нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб (військового збору) з зазначеного доходу за рахунок власних коштів, то сума коштів у розмірі не утриманого податку (збору) є доходом у вигляді додаткового блага та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (військовим збором) на загальних підставах.    Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ
11	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо деяких питань пов’язаних із порядком заповнення форми 1ДФ» від 10.11.2016 №7431/П/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що у рядку «Військовий збір» зазначаються лише ті доходи, з яких утримувався військовий збір.
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ
12	Лист ДФС України «Про рентну плату за спецводокористування» від 10.10.2016 р. № 32993/7/99-99-12-03-04-17	Надано роз’яснення, щоякщо суб'єктом господарювання - орендодавцем приміщення було укладено договір на поставку води з підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання, а орендарями приміщень не було укладено окремі договори на поставку води, такі передані обсяги води вважаються об'єктом оподаткування рентною платою водокористувача-постачальника. Тобто суб'єкт господарювання, що здійснює використання води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, при наданні приміщень (нежитлових або житлових) обчислює та сплачує рентну плату за всі обсяги води, переданої ним через підприємство, що надає послуги з централізованого водопостачання до суб'єктів господарювання - водокористувачів, які здійснюють оренду об'єктів нерухомості (п. 255.3 ст. 255 Кодексу). Якщо водокористувачами - орендарями приміщень укладено окремий договір на поставку води з підприємством, яке надає послуги з централізованого водопостачання до орендованих об'єктів нерухомості та обсяги отриманої води використовуються як для здійснення господарської (виробничої) діяльності, так і для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, такі суб'єкти господарювання самостійно обчислюють та сплачують рентну плату за обсяги фактично використаної ними води. При цьому суб'єкт господарювання - орендодавець приміщення не є платником рентної плати за такі обсяги води, використані орендарями.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
13	Лист ДФС України «Про надання роз’яснення щодо заповнення розрахунків податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво» від 15.11.2016 №36604/7/99-99-15-02-01-17	Надано роз’яснення, щоз метою дотримання вимог Податкового кодексу України у рядку 16 Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі – Розрахунок 2), обчислюється авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця (заповнюється у Розрахунку 2, що уточнює показники розрахунків за звітні періоди 2013 року та 2014 року), або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток (рядок 08 Розрахунку х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року (заповнюється платником податку у Розрахунку 2 за три квартали 2016 року). У рядку 16 таблиці 1 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27  Розрахунку 2 обчислюється авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця (заповнюється у Розрахунку, що уточнює показники розрахунків за звітні періоди 2013 року та 2014 року), або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток (рядок 08 Розрахунку х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року (заповнюється платником податку у Розрахунку за три квартали 2016 року). У рядку 05 таблиці 2 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27 Розрахунку 2 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 04 х 5%. У рядку 08 таблиці 2 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27 Розрахунку 2 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 07 х 5%. У рядку 05 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28 Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складання окремого балансу фінансово - господарської діяльності (далі – Розрахунок 1) сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою:     рядок 04 х 5%. У рядку 06 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28  Розрахунку 1 обчислюється пеня, нарахована на виконання вимог підпункту 129.1.2     пункту 129.1 статті 129 розділу  II Податкового кодексу України, яка переноситься до рядка 24 Розрахунку 1. У рядку 08 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28 Розрахунку 1 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 07 х 5%.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
14	Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань бухгалтерського обліку» від 14.09.2016 р. № 31-11420-07-10/26261	Міністерство фінансів України з окремих питань бухгалтерського обліку в межах компетенції повідомляє. Щодо обліку м'якого інвентаря Щодо обліку нематеріальних активів Щодо витрат на реконструкцію будівлі Щодо нарахування амортизації Щодо підписання первинних документів
15	Наказ Мінекономрозвитку України «Про затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2017 рік» від 15.11.2016 року № 1909	Затверджено  план комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2017 рік
16	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» від 28.09.2016 року №849   Наказ №849 набере чинності з дня його офіційного опублікування, яке заплановане в "Офіційному віснику України" № 91 (25.11.2016).	Затверджено Зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062
17	Лист ДФС України «Щодо оподаткування податком на майно повідомляє»від 07.11.2016 № 19065/5/99-95-42-01-15	Надано роз’яснення, що Кодекс не передбачає механізмів поділу майна для цілей оподаткування, у тому числі отримання податкових пільг. Оскільки згідно з п. 30.2 ст. 30 Кодексу підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування, то Університет не може скористатися вказаними податковими пільгами.
18	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності» від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16	Надано роз’яснення, що допомога по вагітності та пологах за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності надається з урахуванням норм частини другої статті 26 Закону N 1105, тобто у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Якщо застрахована особа також працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, при цьому доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону N 1105 реалізована за основним місцем роботи. Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах двократним розміром мінімальної заробітної плати, визначене пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону N 1105 та абзацом третім пункту 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, на нашу думку, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
19	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо обов'язковості подання форми N 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів» від 14.09.2016 N ДЦ-01-6415/0/616	Надано роз’яснення, що у разі подання державній службі зайнятості лише Форми N 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю
20	Лист Міністерствоа соціальної політики України «Щодо надання відпусток окремим категоріям працівників» від 21.09.2016 р. N 1344/13/84-16	Надано роз’яснення, щорозділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" вищевказаного Списку для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп'ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (позиція 58). Ця позиція Списку поширюється на всіх працівників, на яких розповсюджується дія Закону України "Про відпустки", незалежно від обійманої посади (професії), які у своїй роботі застосовують персональний комп'ютер. Що стосується надання працівникам додаткової відпустки за ненормований робочий день, це питання вирішується колективним договором. Надавати одночасно додаткові відпустки за особливий характер праці, що передбачає зайнятість працівника в цих умовах 50 % робочого часу, та ненормований робочий день законодавством не передбачено.
21	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці» від 9 листопада 2016 р. № 791	Внесено зміну до пункту 2 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 937
22	Лист ГУ ДФС в Одеській області «Чи буде вважатись порушенням діючого законодавства України наявність у підприємця касової книги(книги прибуткових і видаткових касових ордерів), а також оформлення надходження грошових коштів прибутковими касовими ордерами, з відміткою у журналі Ф№10» від 01.11.2016 року № 1370/Б/15-32-14-06-08	Надано роз’яснення, що ведення касових операцій приватними підприємцями має свої особливості: приватні підприємці не зобов'язані вести касову книгу (п. 4.2 Положення № 637), хоча прибуткові та видаткові касові документи вони повинні оформляти. Зокрема,  фізичні особи – підприємці, які не є платниками ПДВ, оформляють спрощені розрахункові квитанції, відповідно до вимог пункту 1 глави V Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21 січня 2016 року № 13. Прибуткові та видаткові касові документи, спрощені розрахункові квитанції оформляються фізичними особами – підприємцями(платниками єдиного податку другої і третьої груп) з обсягом доходу протягом календарного року до 1000000 гривень.   Лист є індивуальною податковою консультацією
23	Закон України ВРУ «Про споживче кредитування» від 23.03.2015 № 2455   На дату підготовки новин закон ще не опублікований	Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади  споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.   Повний текст документа  за посиланням

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з виведення з експлуатації основних засобів у зв’язку з їх викраденням та щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з компенсації орендарем вартості витрат за комунальні послуги» від 28.10.2016 № 23461/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула листи платника щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з виведення з експлуатації основних засобів у зв’язку з їх викраденням та щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з компенсації орендарем вартості витрат за комунальні послуги та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПКУ у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879, у разі встановлення фактів крадіжки обов'язковим є проведенням інвентаризації.

Крім того, платник має подати до органу поліції відповідне повідомлення про викрадення.

Також, відповідно до частини 2 статті 60 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) потерпілий має право отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, та копії процесуальних документів і письмові повідомлення у випадках передбачених КПК.

Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена наказом МВС від 06.11.2015 № 1377.

Отже, факт викрадення товарів підтверджуватимуть інвентаризаційні документи й документ з органу поліції (довідка, лист, акт тощо), на підставі яких операцію з викрадення відображають в обліку.

Таким чином, операція з ліквідації основних засобів у разі їх викрадення, що підтверджено інвентаризаційними документами та відповідними документами органів поліції, для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як операція з постачання товарів та податкові зобв’язання за операцією з ліквідації таких основних засобів не визначаються.

Також повідомляємо, що листом від 16.06.2016 № 13439/6/99-99-15-03-02-15 ДФС у відповідь на попередні запити платника повідомила платника про порядок оформлення відповідних документів, що підтверджують ліквідацію основних засобів у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку.

Разом з цим повідомляємо, що відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки ліквідовані основні фонди, сума ПДВ при придбанні яких була включена до складу податкового кредиту, не прийняли участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то такий платник податку на підставі пункту 198.5 статті 198 ПКУ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 ПКУ.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з компенсації орендарем нерухомого майна вартості витрат на комунальні послуги та енергоносії то дане питання розглянуте у листі ДФС від 04.08.2016 № 26595/7/99-99-15-03-02-17, який надіслано на адреси головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС для проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків та розміщено на офіційному веб-порталі ДФС для ознайомлення платників податків.

Вказаний лист ДФС підприємство може використовувати у своїй діяльності.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

2. Лист ГУ ДФС у м. Києві  «Щодо господарської діяльності ОСББ» від 01.11.2016 р. № 7074/К/26-15-12-05-11

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «        »  щодо господарської діяльності ОСББ та  в межах компетенції повідомляє.

Згідно з п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - Кодекс),  не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Критерії віднесення підприємств, установ та організацій до неприбуткових встановлено пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, а саме: неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком    неприбутковим   організаціям відповідного  виду або  зарахування до

доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вищезазначеним вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема можуть бути віднесені об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків  (далі – ОСББ).

Правове регулювання діяльності ОСББ регламентовано нормами Закону України від 29.11.2001  № 2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон №  2866).

Відповідно до загального правила визначення об'єкта оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 185.1 статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ст. 14 Кодексу).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 ст. 14 Кодексу).

Тобто членські внески, які отримує ОСББ у вигляді грошових коштів, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ, оскільки вони не є оплатою операцій з постачання товарів чи послуг.

При цьому ні статтею 196, ні статтею 197 Кодексу не передбачено виключень з об'єкта оподаткування ПДВ тих чи інших операцій, що надаються ОСББ.

Відповідно до Закону № 2866 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 22 Закону №  2866 за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом, або кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.

Враховуючи викладене, у ОСББ відсутній об'єкт оподаткування по водо-, тепло-, газо-, електропостачанню, гарячому водопостачанню та інших послугах, кошти за які власники жилих і нежилих приміщень перераховують безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, або перераховують на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.

У випадку встановлення ОСББ для власників жилих і нежилих приміщень окремої плати за послуги з перерахунку отриманих від таких власників коштів підприємствам, організаціям, що надають послуги з водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інші послуги, у ОСББ виникає об'єкт оподаткування ПДВ виходячи з вартості наданих послуг.

Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання (кошторисом). Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання (стаття 23 Закону №  2866).

Кошти, що надходять на банківський рахунок об'єднання від власників жилих і нежилих приміщень для компенсації видатків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності об'єднання, не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.

Крім того, відповідно до статті 4 Закону № 2866 об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами. Така господарська діяльність об'єднання (наприклад, здача в оренду нежитлових приміщень) підпадає під визначення об'єкта оподаткування ПДВ.

При реєстрації ОСББ в якості платників ПДВ необхідно враховувати вимоги пункту 181.1 статті 181 Кодексу щодо обов'язковості реєстрації платником ПДВ у разі перевищення нарахованої (сплаченої) особі (ОСББ) протягом останніх 12 календарних місяців суми, яка сукупно перевищує            1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Отже, для обов'язкової реєстрації платником податку враховується обсяг операцій, які згідно з Кодексом є об'єктом оподаткування (підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків, 7 відсотків або 0 відсотків, а також ті, що звільнені від оподаткування). Операції, які не є об'єктом оподаткування (перераховані в статті 196 розділу V Кодексу) при визначенні обсягу операцій, по досягненню якого реєстрація в якості платника податку є обов'язковою, не враховуються.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.1, 52.2 ст. 52 Кодексу контролюючі органи  надають платникам податків консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

Заступник начальника                                                         Е.М.Пруднікова

 

3. Лист ДФС України «Щодо можливості зменшення суми податкового зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, не зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних, у випадку повернення раніше перерахованої суми попередньої оплати за товари/послуги, які не були поставлені» від 21.10.2016 №22786/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості зменшення суми податкового зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, не зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), у випадку повернення раніше перерахованої суми попередньої оплати за товари/послуги, які не були поставлені, та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Згідно з підпунктом «а» пункту 187.1 статті 187 ПКУ дата надходження авансового платежу є датою виникнення у платника податку − постачальника (продавця) товарів/послуг податкових зобов'язань з ПДВ.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку − постачальник (продавець) таких товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати отримувачу (покупцю) товарів/послуг за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку − постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права платнику податку − отримувачу (покупцю) таких товарів/послуг на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та не звільняє платника податку − постачальника (продавця) від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні платником податку − постачальником (продавцем) суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку  –постачальника (продавця) та платника податку – отримувача (покупця) підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений платником податку – постачальником (продавцем) товарів/послуг до податкової накладної, яка видана платнику податку − отримувачу (покупцю) таких товарів/послуг, підлягає реєстрації в ЄРПН:

платником податку − постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого платника податку - постачальника (продавця) товарів/послуг або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

платником податку − отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого платник податку − постачальник (продавець) надсилає складений розрахунок коригування платнику податку – отримувачу (покупцю).

Таким чином, платник податку − постачальник (продавець) товарів/послуг на дату отримання суми авансового платежу від платника податку − отримувача (покупця) таких товарів/послуг зобов’язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ.  Якщо у подальшому виникають обставини, внаслідок яких товари/послуги не будуть поставлені, а така сума авансового платежу повертається  платнику податку − отримувачу (покупцю) таких товарів/послуг, то у платника податку − постачальника (продавця) товарів/послуг виникає право на зменшення раніше нарахованої суми податкового зобов’язання з ПДВ на підставі складеного ним розрахунку коригування до податкової накладної та зареєстрованого в ЄРПН. Обов’язок щодо реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН покладається на платника податку − отримувача (покупця) товарів/послуг.

При цьому на сьогодні чинним законодавством не передбачено можливості для платників податку зменшувати суму податкового зобов’язання з ПДВ на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, не зареєстрованого в ЄРПН.

Щодо внесення змін до положень пункту 192.1 статті 192 ПКУ для надання такої можливості повідомляємо, що чинні правила системи електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) забезпечують відповідність сум нарахованого та сплаченого ПДВ, оскільки суми ПДВ від доданої вартості гарантуються грошовими коштами. Зазначене дозволяє уникнути формування фіктивного кредиту з ПДВ.

Запропонована ж пропозиція щодо надання права зменшувати податкові зобов’язання на підставі розрахунків коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН, призведе до порушення основних принципів функціонування СЕА ПДВ та її розбалансування.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, формування єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також внесення пропозицій щодо удосконалення, зокрема, податкового законодавства на розгляд Кабінету Міністрів України здійснюється Міністерством фінансів України.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

4. Лист ДФС України «Щодо порядку складання податкових накладних підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю з використанням реєстраторів розрахункових операцій, за операціями з реалізації подарункового сертифіката та у разі оплати таким сертифікатом придбаної продукції» від 21.10.2016 №22779/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку складання податкових накладних підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю з використанням реєстраторів розрахункових операцій, за операціями з реалізації подарункового сертифіката та у разі оплати таким сертифікатом придбаної продукції та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі − ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів  від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у разі реалізації платником податку подарункового сертифіката у магазині роздрібної торгівлі з використанням реєстратора розрахункових операцій податкові зобов'язання визначаються на дату оприбуткування коштів, сплачених за такий подарунковий сертифікат, у касі платника податку ("перша подія"). При цьому оплата таким сертифікатом придбаної продукції буде "другою подією", яка не має податкових наслідків в частині визначення податкових зобов’язань з ПДВ.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПКУ податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Правила заповнення податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій, визначено пунктами 8 та 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

При цьому у податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення роздрібної торгівлі товарами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та суми ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.

Таким чином, сума реалізації подарункового сертифіката включається до податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій на дату такої реалізації ("перша подія").

На дату фактичного отримання продукції з оплатою таким подарунковим сертифікатом ("друга подія") вартість такої продукції не включається до податкової накладної, що буде складена за щоденним підсумком операцій на цю дату (у разі, якщо вартість такої продукції дорівнює вартості подарункового сертифікату).

Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, перевищує  вартість подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката, яка оплачується покупцем додатково, відображається у податковій накладній, яка складається за щоденним підсумком операцій на дату фактичного отримання продукції з використанням подарункового сертифіката.

Якщо вартість продукції, що оплачується подарунковим сертифікатом, менше вартості подарункового сертифіката, то різниця між вартістю такої продукції та вартістю подарункового сертифіката покупцю не повертається, а тому вважається, що продукцію продано за вартістю, що дорівнює вартості подарункового сертифіката. При цьому  податкові зобов’язання, сформовані на дату реалізації подарункового сертифіката ("перша подія"), не коригуються.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

5. Лист ДФС України «Щодо порядку застосування підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання житла (об'єктів житлового фонду)» від 19.10.2016 №22625/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку застосування підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та визначення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання житла (об'єктів житлового фонду) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання житла визначений підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПКУ. Зокрема, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Враховуючи вищезазначене, операція з постачання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду) для будівельної організації (надавача послуг - підрядника) є першою поставкою житла відповідно до підпункту 197.1.14  пункту 197.1 статті 197 ПКУ. Такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються за ставкою 20 відс. незалежно від того, матеріали замовника чи підрядника використані для будівництва такого житла.

Операції з подальшої передачі готового новозбудованого житла покупцям - фізичним особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПКУ.

Водночас, у випадку, коли замовник у процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло, згідно з укладеними попередніми договорами з покупцями - фізичними особами, отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів покупцями - фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника.

Разом з цим слід зазначити, що згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ у разі якщо придбані товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково – у звільнених від оподаткування ПДВ операціях, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189  ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 ПКУ).

Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях відображається в додатку 7 до податкової декларації з ПДВ, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

При цьому перерахунок частки використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних ПДВ операціях, розрахованої відповідно до пунктів 199.2 та 199.3 статті 199 ПКУ (виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій), здійснюється платником податку за підсумками календарного року, що настає за роком, в якому вони почали використовуватися.

Таким чином, якщо платник податку здійснює придбання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду), які у подальшому використовуються частково в оподатковуваних операціях та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, то у такому випадку платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до статті 199 ПКУ, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.2 статті 199 ПКУ. 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

6. Лист ДФС України «Щодо податкових наслідків з ПДВ за операцією з пред’явлення права вимоги новим кредитором боржникові та отримання боргу від боржника» від 19.10.2016 № 22627/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо податкових наслідків з ПДВ за операцією з пред’явлення права вимоги новим кредитором боржникові та отримання боргу від боржника, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктами „а” і „б” пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи не є об'єктом оподаткування ПДВ (підпункт 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Таким чином, наслідками операції з заміни кредитора у зобов'язанні є вибуття первинного кредитора із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового кредитора та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу. Операція з пред’явлення права вимоги новим кредитором боржникові не призводить до податкових наслідків щодо ПДВ, оскільки за ним передається зобов'язання боржника, яке не є товаром чи послугами. Новий кредитор на дату уступки йому постачальником (первинним кредитором) права вимоги до боржника не формує податковий кредит з ПДВ на суму такого відступленого права вимоги, а на дату отримання боргу від боржника - не нараховує податкові зобов'язання з ПДВ.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

7. Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій із безоплатної передачі житлових будівель з балансу сільськогосподарського підприємства на баланс сільської ради» від 13.10.2016 р. № 22291/6/99-99-15-03-02-15 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення  платника податку щодо порядку оподаткування ПДВ операцій із безоплатної передачі житлових будівель з балансу сільськогосподарського підприємства на баланс сільської ради та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. При цьому постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт «в» підпункту 14.1.185, підпункт «в» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Таким чином, операція із безоплатної передачі майна з балансу сільськогосподарського підприємства на баланс сільської ради є операцією з постачання такого майна, яка є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас відповідно до підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми цього підпункту ПКУ поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Отже, режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений нормами підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, застосовується за умови одночасного виконання таких вимог:

передаватись повинен об’єкт будь-якої форми власності;

передача повинна здійснюватися на безоплатній основі;

операція повинна здійснюватися між двома платниками ПДВ або між двома юридичними особами;

передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність;

операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення Уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

В.о. заступника Голови

М.В.

 

8. Лист ДФС України «Щодо необхідності коригування податкового кредиту у разі повернення нерезиденту раніше ввезеного та неоплаченого товару» від 27.10.2016 № 23233/6/99-99-15-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо необхідності коригування податкового кредиту у разі повернення нерезиденту раніше ввезеного та неоплаченого товару та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Відповідно до підпункту "г" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З метою оподаткування цим податком до операцій з вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України (далі – МКУ.

Згідно з підпунктами "а" та "б" підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту та у митному режимі реекспорту (якщо товари поміщені у митний режим реекспорту відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 МКУ) оподатковуються за нульовою ставкою.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.

Дія пункту 5 частини першої статті 86 МКУ поширюється на операції з реекспорту товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту – стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Таким чином, операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України у митному режимі імпорту, у зв'язку з його поверненням продавцю-нерезиденту, оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, якщо таке вивезення здійснюється у митному режимі експорту або у митному режимі реекспорту (якщо товари поміщені у митний режим реекспорту відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 МКУ), та нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, не здійснюється.

Операція з вивезення за межі митної території України товару, який ввозився на митну територію України у митному режимі імпорту, у зв'язку з його поверненням продавцю-нерезиденту, якщо таке вивезення здійснюється у митному режимі реекспорту за винятком операцій з вивезення, перерахованих у пункті 5 частини 1 статті 86 МКУ, підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Податковий кредит, сформований під час ввезення товарів, які в подальшому вивезені у митному режимі реекспорту із застосуванням звільнення від оподаткування, підлягає коригуванню у податковому періоді, на який припадає таке вивезення, шляхом нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ

 

9. Лист ДФС України від 08.11.2016 року № 35758/7/99-99-13-02-01-17

 

Державна фіскальна служба України у зв'язку із публікацією в Офіційному віснику України від 18.10.2016 № 80 наказу Міністерства фінансів України від 07.09.2016 № 813 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2016 за № 1290/29420 (далі - наказ № 813), яким внесено зміни, зокрема, до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435(далі - наказ № 435), повідомляє.

Частиною четвертою статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, у частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Звітність зі змінами, внесеними наказом № 813, подаватиметься платниками єдиного внеску починаючи з 01.12.2016.

Для запобігання виникненню непорозумінь під час подання платниками звітності з єдиного внеску зазначену інформацію необхідно взяти до уваги, використовувати у роботі та довести до платників єдиного внеску.

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

10. Лист ДФС України «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 03.11.2016 № 23653/6/99-99-13-02-03-15

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист …. щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.

Згідно зі ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями.

Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Згідно із п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації визначено Законом України від 15 березня 2006 року № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні», згідно з п. 5 ст. 5 якого до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить вирішення питань, зокрема формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств.

До виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії законом або статутом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

При цьому особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо оподатковуваний дохід нараховується (виплачується) фізичній особі податковим агентом, то податок на доходи фізичних осіб (військовий збір) нараховується, утримується та сплачується цим агентом виключно за рахунок такого доходу.

Разом з тим якщо податковий агент приймає рішення щодо проведення нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб (військового збору) з зазначеного доходу за рахунок власних коштів, то сума коштів у розмірі не утриманого податку (збору) є доходом у вигляді додаткового блага та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (військовим збором) на загальних підставах. 

Перший заступникГолови                                                          С.В. Білан

 

В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

 

11. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо деяких питань пов’язаних із порядком заповнення форми 1ДФ» від 10.11.2016 №7431/П/26-15-13-02-15

 

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло Ваш запит від 12.10.2016 №2 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 28.10.2016 №П/615/ФОП-08), про надання роз’яснення щодо деяких питань пов’язаних із порядком заповнення форми 1ДФ, і повідомляє.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 30 січня 2015 року за № 111/26556 (далі – Порядок)

Порядок відображення відомостей у розділі II «Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір» податкового розрахунку за ф. 1ДФ (далі - розділ II) визначено п. 3.11 Порядку, а саме:

у рядку «Військовий збір» загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Враховуючи вищевикладене, у рядку «Військовий збір» зазначаються лише ті доходи, з яких утримувався військовий збір.

Одночасно ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що в кожній районній державній податковій інспекції міста Києва функціонують Центри обслуговування платників податків, в яких надаються, зокрема  консультаційні послуги з питань  практичного застосування норм Податкового кодексу. У разі виникнення додаткових питань, зокрема, із заповнення форми 1ДФ пропонуємо Вам звернутись до Центру обслуговування платників податків Державної податкової інспекції за місцем Вашого податкового обліку.

Заступник начальника                                                       В.С. Варгіч

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ

 

12. Лист ДФС України «Про рентну плату за спецводокористування» від 10.10.2016 р. № 32993/7/99-99-12-03-04-17

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист ГУ ДФС в Одеській області про надання методологічної допомоги з рентної плати за спеціальне використання води (далі - рентна плата) та з метою ефективного адміністрування рентної плати повідомляє.

Щодо порядку подання податкової звітності

Платниками рентної плати визначені суб'єкти господарювання - водокористувачі відповідно до пункту 255.1 статті 255 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), неплатниками - визначені пунктом 255.2 статті 255 Кодексу.

Перелік обсягів води, за які рентна плата не справляється, визначено підпунктом 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 Кодексу.

Наявність об'єктів оподаткування або показників, що підлягають декларуванню, визначає обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 Кодексу).

Суб'єкт господарювання, зареєстрований платником рентної плати, який у звітному (податковому) році планує здійснювати використання води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, на підставі заяви, складеної у довільній формі, повідомляє не пізніше граничного терміну подання податкової декларації з рентної плати за I квартал звітного (податкового) року відповідний контролюючий орган про відсутність у нього у звітному (податковому) році об'єкта оподаткування рентною платою та податкові декларації з рентної плати протягом податкового (звітного) року не подає.

Якщо у суб'єкта господарювання, зареєстрованого платником рентної плати, у деяких звітних (податкових) періодах звітного (податкового) року відсутній об'єкт оподаткування у зв’язку з використанням обсягів води у таких періодах виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, то оскільки податкова звітність з рентної плати подається наростаючим підсумком, такий суб'єкт господарювання повинен подавати до контролюючого органу податкову звітність з рентної плати до кінця звітного (податкового) року.

Щодо надання водних ресурсів іншим водокористувачам

Правовідносини в частині оренди майна регулюються, зокрема, пунктом 1 статей 283 та 284 Господарського кодексу України.

Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води, лімітів використання води, ставок плати та коефіцієнтів.

За обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, рентна плата обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником (пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

Якщо господарська діяльність суб'єкта господарювання полягає в наданні нерухомого майна в оренду, то такий суб'єкт господарювання - орендодавець отримує економічну вигоду від послуг оренди, розмір якої залежить, у тому числі, від наявності водозабезпечення нежитлових приміщень та розміру понесених орендодавцем витрат на утримання внутрішньобудинкових мереж в таких приміщеннях.

Суб'єкт господарювання - орендодавець здійснює обчислення вартості наданих послуг оренди шляхом включення до складу інших прямих витрат всіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, у тому числі й витрат на постачання орендарям води внутрішньобудинковими мережами, включаючи до таких прямих витрат і витрати на сплату рентної плати (п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248).

Таким чином, якщо суб'єктом господарювання - орендодавцем приміщення було укладено договір на поставку води з підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання, а орендарями приміщень не було укладено окремі договори на поставку води, такі передані обсяги води вважаються об'єктом оподаткування рентною платою водокористувача-постачальника.

Тобто суб'єкт господарювання, що здійснює використання води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, при наданні приміщень (нежитлових або житлових) обчислює та сплачує рентну плату за всі обсяги води, переданої ним через підприємство, що надає послуги з централізованого водопостачання до суб'єктів господарювання - водокористувачів, які здійснюють оренду об'єктів нерухомості (п. 255.3 ст. 255 Кодексу).

Якщо водокористувачами - орендарями приміщень укладено окремий договір на поставку води з підприємством, яке надає послуги з централізованого водопостачання до орендованих об'єктів нерухомості та обсяги отриманої води використовуються як для здійснення господарської (виробничої) діяльності, так і для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, такі суб'єкти господарювання самостійно обчислюють та сплачують рентну плату за обсяги фактично використаної ними води.

При цьому суб'єкт господарювання - орендодавець приміщення не є платником рентної плати за такі обсяги води, використані орендарями.

Голова

Р. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

13. Лист ДФС України «Про надання роз’яснення щодо заповнення розрахунків податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво» від 15.11.2016 №36604/7/99-99-15-02-01-17

 

Державна фіскальна служба України на доповнення до листа від 02.09.2016 № 29468/7/99-99-15-02-01-17 з метою належного адміністрування та забезпечення податкового контролю за податком на прибуток підприємств повідомляє таке.

29 липня 2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 „Про затвердження форм та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 923/29053.

З метою дотримання вимог Податкового кодексу України у рядку 16 Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі – Розрахунок 2), обчислюється авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця (заповнюється у Розрахунку 2, що уточнює показники розрахунків за звітні періоди 2013 року та 2014 року), або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток (рядок 08 Розрахунку х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року (заповнюється платником податку у Розрахунку 2 за три квартали 2016 року).

У рядку 16 таблиці 1 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27  Розрахунку 2 обчислюється авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця (заповнюється у Розрахунку, що уточнює показники розрахунків за звітні періоди 2013 року та 2014 року), або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток (рядок 08 Розрахунку х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року (заповнюється платником податку у Розрахунку за три квартали 2016 року).

У рядку 05 таблиці 2 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27 Розрахунку 2 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 04 х 5%.

У рядку 08 таблиці 2 додатка ВП до рядків 17-19, 21-23, 25-27 Розрахунку 2 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 07 х 5%.

У рядку 05 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28 Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складання окремого балансу фінансово - господарської діяльності (далі – Розрахунок 1) сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою:     рядок 04 х 5%.

У рядку 06 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28  Розрахунку 1 обчислюється пеня, нарахована на виконання вимог підпункту 129.1.2     пункту 129.1 статті 129 розділу  II Податкового кодексу України, яка переноситься до рядка 24 Розрахунку 1.

У рядку 08 таблиці 3 додатка ВП до рядків 18-20, 22-24, 26-28 Розрахунку 1 сума штрафу при відображенні недоплати обчислюється за формулою: рядок 07 х 5%.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів з метою використання у роботі та забезпечити врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.

Голова                                                                         Р.М. Насіров

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

14. Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань бухгалтерського обліку» від 14.09.2016 р. № 31-11420-07-10/26261

 

 Міністерство фінансів України з окремих питань бухгалтерського обліку в межах компетенції повідомляє.

Щодо обліку м'якого інвентаря

Склад рахунків і субрахунків, які застосовуються бюджетними установами, визначає План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 р. N 611 (далі - План рахунків).

Згідно з Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, наведеним у додатку 1 до Плану рахунків, для обліку білизни, постільних речей, одягу та взуття призначено субрахунок 114 "Білизна, постільні речі, одяг та взуття" рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи" класу 1 "Необоротні активи". На цьому субрахунку обліковуються білизна (сорочки, халати); постільні речі (матраци, подушки, ковдри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала, мішки спальні тощо); одяг і обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта, плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо); взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалі, валянки тощо); спортивний одяг і взуття (костюми, черевики тощо).

Відповідно до пункту 4 розділу VI Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. N 1202 (далі - НП(С)БОДС 121), вибуття основних засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. N 1314, списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання, зокрема у зв’язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха та відновленню не підлягає, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.

Списання об'єктів основних засобів з метою розукомплектування цим Порядком не передбачено.

Якщо в процесі експлуатації складові об'єкта основного засобу вийшли з ладу, суб'єкт державного сектору може здійснити ремонт, технічне обслуговування, модернізацію об'єкта основних засобів.

Відображення в бухгалтерському обліку інформації про ремонт та поліпшення основних засобів здійснюється з урахуванням вимог розділу VI Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 11 (далі - Методрекомендації до НП(С)БОДС 121).

Щодо обліку нематеріальних активів

Законодавство України про авторське право і суміжні права складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), законів України "Про авторське право і суміжні права", "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Згідно з пунктом 1 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 122 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 р. N 1202 (далі - НП(С)БОДС 122), нематеріальний актив визнається активом, якщо його можна ідентифікувати (може бути виділений чи відокремлений від інших активів) та існує ймовірність отримання суб'єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та/або якщо він має потенціал корисності і його вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 4 розділу II Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб'єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 11 (далі - Методрекомендації до НП(С)БОДС 122), зарахування на баланс і використання придбаних (створених) об'єктів нематеріальних активів здійснюється на підставі відповідного первинного документа. При цьому в первинному документі зазначаються назви документів, згідно з якими такий об'єкт нематеріальних активів вводиться в господарський оборот, зокрема патент, свідоцтво, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності тощо.

На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктом нематеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.

Відповідно до пункту 11 розділу II НП(С)БОДС 122 якщо актив не відповідає вказаним критеріям визнання нематеріального активу, то витрати, пов'язані з його придбанням (створенням), визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Пунктом 16 Методрекомендацій до НП(С)БОДС 122 передбачено, що об'єкт нематеріальних активів, наданий суб'єктом державного сектору, який є правовласником (ліцензіаром), в користування (при збереженні виключних прав на результат інтелектуальної діяльності), залишається на балансі правовласника (ліцензіара) із зазначенням в аналітичному обліку інформації про передачу цього об'єкта у користування іншій особі.

Об'єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується суб'єктом державного сектору (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі. При цьому платежі за надане право використання об'єктів інтелектуальної власності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку та строки, встановлені договором, включаються ліцензіатом до витрат звітного періоду.

Щодо витрат на реконструкцію будівлі

Взаємовідносини між підрядником і замовником при проведенні нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд регулюються § 3 глави 61 Кодексу. Зокрема, статтями 877 і 878 Кодексу визначені вимоги до складання проектно-кошторисної документації та внесення змін до неї у зв’язку з неврахуванням на початковій стадії планування окремих робіт і витрат.

Щодо нарахування амортизації

Відповідно до пункту 1 розділу II НП(С)БОДС 121 одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів, а саме: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється суб'єктом державного сектору.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Нарахування амортизації на об'єкти основних засобів здійснюється в порядку, визначеному розділом IV НП(С)БОДС 121.

Відповідно до пункту 1 розділу III Методрекомендацій до НП(С)БОДС 121 зарахування на баланс об'єкта основних засобів здійснюється на підставі відповідного первинного документа.

Для оформлення прийняття-здання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації застосовується акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, типова форма якого затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України від 02.12.97 р. N 125/70. В цьому акті зазначається кошторисна вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно із затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, фактична вартість закінчених робіт, дата здання/прийняття в експлуатацію після закінчення ремонту (реконструкції, модернізації) об'єкта.

Водночас повідомляється, що Міністерством фінансів України підготовлено проект нормативно-правового акта, яким передбачено затвердити типову форму акта передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів.

Щодо підписання первинних документів

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно із Законом первинні документи повинні мати особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Закону підприємство самостійно визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів. Зокрема, пунктом 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення), визначено, що керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Директор Департаменту податкової,митної політики та методологіїбухгалтерського обліку

Ю. Романюк

 

15. Наказ Мінекономрозвитку України «Про затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2017 рік» від 15.11.2016 року № 1909

 

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити план комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2017 рік (далі – план), що додається.

2. Департаменту розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, документообігу та електронних сервісів забезпечити оприлюднення плану на веб-сайті Мінекономрозвитку в одноденний термін.

3. Директору департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики забезпечити повідомлення органів державного нагляду (контролю), зазначених у плані.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Перший віце-прем'єр-міністр України – Міністр                          С. І. Кубів

План комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2017 рік

 

16. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» від 28.09.2016 року №849

 

Відповідно до статті 19-¹ розділу І, статей 55 та 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, з метою удосконалення процедури оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень органів ДФС під час адміністративного оскарження НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062, що додаються.

2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю. П.) у встановленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є.В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.

Міністр

О. Данилюк

	ЗАТВЕРДЖЕНО  Наказ Міністерства  фінансів України  28.09.2016  № 849
	Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  28 жовтня 2016 р.  за № 1405/29535

ЗМІНИ 
до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами

1. У розділі І:

1) пункт 5 викласти у такій редакції:

«5. Терміни, що використовуються у цьому Порядку, мають такі значення:

розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні – розгляд матеріалів скарги контролюючим органом, який відбувається на підставі клопотання платника податків – скаржника, податкового агента або його уповноважених представників (у тому числі адвокатів), а також:

уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

уповноважених представників центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику;

уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена;

представників засобів масової інформації;

розгляд матеріалів скарги у закритому засіданні – розгляд матеріалів скарги контролюючим органом, який відбувається виключно за участю платника податків – скаржника або його уповноважених представників (у тому числі адвокатів), уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена (за умови прийняття Радою бізнес-омбудсмена до розгляду скарги, поданої платником податків) та представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значеннях, встановлених Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України.»;

2) доповнити розділ новим пунктом такого змісту:

«6. Розгляд матеріалів скарг платників податків відбувається у закритому засіданні.

Розгляд матеріалів скарг у відкритому засіданні відбувається виключно на підставі письмового клопотання платника податків про відкритий розгляд матеріалів скарги, що додається, яке повинно містити:

перелік осіб з числа передбачених у пункті 5 цього розділу, залучення яких необхідне для розгляду матеріалів скарги у відкритому засіданні;

надання згоди на розголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника, що становлять конфіденційну інформацію, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків;

надання згоди контролюючому органу на присутність залучених осіб під час відкритого засідання.

Не допускається відкритий розгляд скарги, якщо в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.».

2. У розділі VI:

1) у пункті 1:

абзац другий викласти у такій редакції:

«брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через його уповноважених представників (у тому числі адвокатів);»;

доповнити новими абзацами такого змісту:

«ознайомлюватись із матеріалами перевірки та адміністративного оскарження в електронній та письмовій формі, робити з них копії, виписки за допомогою технічних засобів;

здійснювати технічну фіксацію засідання з розгляду матеріалів скарги за допомогою фото-, кінозйомки, відео-, звукозапису;

заявляти клопотання, що стосуються предмета розгляду скарги, в тому числі про:

участь та надання пояснень під час розгляду матеріалів скарги осіб, що проводили перевірку, приймали рішення (вчиняли дії) або брали участь у прийнятті оскаржуваного рішення;

присутність під час розгляду матеріалів скарги за участю платника податків представників засобів масової інформації (якщо здійснюється відкритий розгляд матеріалів скарги).»;

2) доповнити розділ новими пунктами такого змісту:

«3. Клопотання про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні має відповідати вимогам, передбаченим цим Порядком та бути заявлене одночасно із поданням скарги.

Клопотання розглядається контролюючим протягом 10 робочих днів з моменту його отримання.

Про результати розгляду клопотання контролюючий орган повідомляє особу, яка його заявила, не пізніше п’яти робочих днів до дати розгляду матеріалів скарги.

Контролюючий орган не має права відмовити в задоволенні клопотання платника податків про розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні, за виключенням випадків, коли в клопотанні платника податків відсутні відомості, передбачені цим Порядком та/або в матеріалах справи наявні відомості, що становлять державну таємницю.

4. Контролюючий орган, який розглядає скаргу, за клопотанням платника податків або з власної ініціативи, може залучити до розгляду матеріалів справи осіб, що проводили перевірку, приймали рішення (вчиняли дії) або брали участь в прийняті оскаржуваного рішення.

5. Неявка запрошених та належним чином повідомлених згідно із пунктом 5 розділу I цього Порядку осіб не перешкоджає розгляду матеріалів скарги.».

3. Доповнити пункт 2 розділу VII після абзацу першого новими абзацами другим – четвертим такого змісту:

«Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам:

зазначені конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги;

по суті вимог чи заперечень платника податків контролюючий орган висловив свою позицію.».

У зв’язку з цим абзац другий вважати відповідно абзацом п’ятим.

4. У розділі VIII:

1) доповнити пункт 2 новим абзацом такого змісту:

«Контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення, зобов'язаний надіслати до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу, в електронній та/або письмовій формі всі документи, передбачені статтями 83 та 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від платника податків про оскарження такого рішення та/або від контролюючого органу, який розглядає скаргу.»;

2) у пункті 3 слова «При розгляді скарги платника податків під час адміністративного оскарження можуть враховуватись» замінити словами «Під час розгляду матеріалів скарги платника податків в ході адміністративного оскарження враховуються»;

3) доповнити розділ новим пунктом такого змісту:

«5. Розгляд матеріалів скарги платника податків відбувається під час засідання.

У разі якщо платником податків заявлено клопотання про участь у розгляді матеріалів скарги представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, то контролюючий орган, який розглядає скаргу, зобов’язаний не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати проведення засідання із розгляду скарги повідомити електронною поштою таких осіб. У повідомленні зазначаються:

дата, час і місце розгляду матеріалів скарги;

найменування платника податків – юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податків;

дата отримання скарги;

сума грошового зобов'язання або податкового боргу, сума бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків або сума зменшення суми бюджетного відшкодування, що оскаржується;

інформація про можливість ознайомлення із матеріалами перевірки на вимогу таких осіб.

За рішенням Ради бізнес-омбудсмена та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в розгляді скарги платника податків в контролюючому органі вищого рівня беруть участь їх представники, незалежно від наявності клопотання платника податків про відкритий розгляд матеріалів скарги.».

5. Підпункт 3 пункту 3 розділу IX викласти в такій редакції:

«3) у мотивувальній частині рішення вказуються:

результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення;

пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена;

мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково;

посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;».

6. Доповнити Порядок додатком, що додається.

ДиректорДепартаменту податкової,митної політики та методології бухгалтерськогообліку		Ю.П. Романюк
	Додаток  до Порядку оформлення і подання  скарг платниками податків та їх  розгляду контролюючими органами  (пункт 6 розділу І)

КЛОПОТАННЯ 
платника податків про відкритий розгляд матеріалів скарги

 

17. Лист ДФС України «Щодо оподаткування податком на майно повідомляє»від 07.11.2016 № 19065/5/99-95-42-01-15

 

Державна фіскальна служба України на запит щодо оподаткування податком на майно повідомляє.

Університет поінформував про виконання ним розмежування приміщень, будівель та земельних ділянок, що фактично використовуються ДШРР (дошкільна освіта), СЕПШ (середня освіта) та ХГУ (вища освіта),
у відсотковому співвідношенні та за квадратний метр.

Виключення із об’єкта оподаткування майна, відмінного від земельної ділянки, в частині будівель дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг, встановлено п. «і» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Звільнення від сплати земельного податку в частині земельних ділянок дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів освіти, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, встановлено п.п. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Кодексу.

Разом з тим Кодекс не передбачає механізмів поділу майна для цілей оподаткування, у тому числі отримання податкових пільг.

Оскільки згідно з п. 30.2 ст. 30 Кодексу підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування, то Університет не може скористатися вказаними податковими пільгами.

Голова                                                                                        Р.М. Насіров

 

18. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності» від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16

 

У Департаменті соціального страхування та партнерства разом із виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянуто листи стосовно розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності та повідомляємо.

1. Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом у випадку, коли заробітна плата застрахованої особи за сумісництвом нижче розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон N 1105) сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно з нормами частини першої статті 30 Закону N 1105 допомога по вагітності та пологах призначається та надається за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з визначених у цьому пункті поважних причин.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464 (далі - Закон N 2464) основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону N 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата.

Враховуючи викладене, допомога по вагітності та пологах за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності надається з урахуванням норм частини другої статті 26 Закону N 1105, тобто у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа також працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, при цьому доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону N 1105 реалізована за основним місцем роботи.

Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах двократним розміром мінімальної заробітної плати, визначене пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону N 1105 та абзацом третім пункту 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, на нашу думку, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

2. Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадку, коли особа не працювала у розрахунковому періоді повний календарний місяць з поважних причин

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

У наведеному в листі прикладі у червні 2016 року, який входить до розрахункового періоду, застрахована особа повний календарний місяць (з першого до першого числа) жодного дня не працювала з поважної причини (тимчасова непрацездатність). Отже, цей місяць виключається з розрахункового періоду і, відповідно, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується матеріальна допомога, нарахована у цьому місяці.

Директор Департаментусоціальногострахування та партнерства

О. Савенко

 

19. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо обов'язковості подання форми N 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів» від 14.09.2016 N ДЦ-01-6415/0/616

 

Державна служба зайнятості (Центральний апарат) розглянула, в межах компетенції, звернення '...' та повідомляє наступне.

До пунктів 1, 2, 4 щодо обов'язковості подання роботодавцем інформації про попит на робочу силу (вакансії)

Відповідно допункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Механізм подання інформації про попит на робочу силу визначено Порядком подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Форма N 3-ПН), затвердженимнаказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. N 316, зареєстрованим в Мін'юсті 17.06.2013 р. за N 988/23520 (z0988-13) (далі - Порядок).

Відповідно допункту 2.1 Порядку (z0988-13) Форма N 3-ПНподається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій.

Порядком не передбачено постійного підтвердження чи повторного подання інформації про потребу в робочій силі у разі тривалого неукомплектування вакансій.

При цьому слід зазначити, що працівники центру зайнятості перед видачею зареєстрованому безробітному направлення на працевлаштування уточнюють актуальність вакансії у роботодавця.

До пунктів 2, 3, 5 стосовно заходів, які допоможуть роботодавцю довести у суді, що він зробив усе можливе для працевлаштування людей з інвалідністю

Відповідно достатті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно дочастини третьої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимогстатті 18 цього Закону.

З роботодавцями, які за повідомленням територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ФСЗІ) не виконали норматив щодо працевлаштування інвалідів, передбачений частиною першоюстатті 19 Закону, державною службою зайнятості проводиться індивідуальна робота для працевлаштування на вільні робочі місця конкретного фахівця з інвалідністю.

У разі відсутності необхідних спеціалістів серед зареєстрованих безробітних осіб з інвалідністю державна служба зайнятості на замовлення роботодавців організовує та здійснює професійне навчання - професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (стаття 35 Закону України "Про зайнятість населення").

З метою підтримки зайнятості людей з інвалідністю державна служба зайнятості інформує роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад безробітних осіб з інвалідністю та пропонує подальшу співпрацю щодо укомплектування робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі з компенсацією роботодавцю єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вважаємо, що для виконання нормативу робочих місць роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування людей з інвалідністю, а саме:

" забезпечувати для осіб з інвалідністю робочі місця з відповідною оплатою праці з урахуванням професійно-кваліфікаційного складу безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості;

" здійснювати підбір робочого місця працівникам на підприємстві, де настала інвалідність;

" приймати на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій за працевлаштуванням;

" пристосовувати робочі місця для інвалідів з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації інваліда;

" у разі необхідності створити спеціальні робочі місця за рахунок коштів ФСЗІ;

" здійснити замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. Професійне навчання на замовлення роботодавця здійснюють центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, центри професійної реабілітації інвалідів Мінсоцполітики та інші навчальні заклади;

" брати участь у заходах, що організовують центри зайнятості для роботодавців з метою підбору кандидатів на роботу: ярмарках, міні-ярмарках вакансій, презентації професій, зустрічах, з метою вирішення потреб та обговорення перспектив.

Враховуючи вищезазначене, у разі подання державній службі зайнятості лишеФорми N 3-ПНне можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

Звертаємо увагу, що листи Державної служби зайнятості (Центрального апарату) не встановлюють нових норм права, а мають інформаційний характер.

В. о. голови

В. Ярошенко

 

20. Лист Міністерствоа соціальної політики України «Щодо надання відпусток окремим категоріям працівників» від 21.09.2016 р. N 1344/13/84-16

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення і повідомляє.

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про відпустки" окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 (із змінами).

Розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" вищевказаного Списку для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп'ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (позиція 58).

Ця позиція Списку поширюється на всіх працівників, на яких розповсюджується дія Закону України "Про відпустки", незалежно від обійманої посади (професії), які у своїй роботі застосовують персональний комп'ютер.

Що стосується надання працівникам додаткової відпустки за ненормований робочий день, це питання вирішується колективним договором. Надавати одночасно додаткові відпустки за особливий характер праці, що передбачає зайнятість працівника в цих умовах 50 % робочого часу, та ненормований робочий день законодавством не передбачено.

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

21. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці» від 9 листопада 2016 р. № 791

 

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

Внести зміну до пункту 2 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 937 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 53, ст. 2160; 2015 р., № 100, ст. 3442), виклавши абзац перший в такій редакції:

"2. Пільгові пенсії можуть призначатися за рахунок коштів підприємств та організацій (крім тих, що фінансуються або дотуються з бюджету) відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" працівникам, що працюють (працювали) на виробництвах, роботах, за професіями і на посадах, не передбачених списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 60, ст. 2044):".

 

22. Лист ГУ ДФС в Одеській області «Чи буде вважатись порушенням діючого законодавства України наявність у підприємця касової книги(книги прибуткових і видаткових касових ордерів), а також оформлення надходження грошових коштів прибутковими касовими ордерами, з відміткою у журналі Ф№10» від 01.11.2016 року № 1370/Б/15-32-14-06-08

 

Головним управлінням ДФС в Одеській області, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI  (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ),  розглянуто в межах своєї компетенції запит стосовно того, чи буде вважатись порушенням діючого законодавства України наявність у підприємця касової книги(книги прибуткових і видаткових касових ордерів), а також оформлення надходження грошових коштів прибутковими касовими ордерами, з відміткою у журналі Ф№10.

Повідомляємо, що одним із основних нормативно-правових актів, що регулює порядок ведення касових операцій, проведення розрахунків, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів, є зокрема, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за №40/10320 із змінами та доповненнями (далі Положення №637).

Звертаємо Вашу увагу, що пунктом  1.2 розділу 1 Положення №637 визначено термін книги обліку, до якої відносяться  - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Пунктом 177.10  статті 177  Податкового кодексу України, встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Наказом Міністерства доходів і зборів  України від  16.09.2013 №579, затверджено форму та порядок ведення  книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, затверджено форми та порядок ведення  книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) та книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість).      

Пунктом 4.8 Наказу ДПА України від 23.04.2009 роику №210 (далі – Наказ №201), на який Ви посилаєтесь, зокрема, встановлено, що дія Положення №637 поширюється і на приватних підприємців.  Відповідно до п. 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.  

Ведення касових операцій приватними підприємцями має свої особливості: приватні підприємці не зобов'язані вести касову книгу (п. 4.2 Положення № 637), хоча прибуткові та видаткові касові документи вони повинні оформляти. Зокрема,  фізичні особи – підприємці, які не є платниками ПДВ, оформляють спрощені розрахункові квитанції, відповідно до вимог пункту 1 глави V Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21 січня 2016 року № 13.

Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України (з врахуванням змін, внесених Законом України від 01.07.2015 року  №569 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій»), встановлено, що платниками єдиного податку, зокрема, платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, з обсягом доходу, який протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Тобто, прибуткові та видаткові касові документи, спрощені розрахункові квитанції оформляються фізичними особами – підприємцями(платниками єдиного податку другої і третьої груп) з обсягом доходу протягом календарного року до 1000000 гривень.

Заступник начальника                                         Д.І. Хандусенко

 

 

 

 Приємної і спокійної роботи!