ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС «Щодо зауважень та пропозицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних"» від 25.10.2016 N 23044/6/99-99-08-02-01-15	Відповідно до статистичних даних більше 90 відсотків від загальної кількості податкових накладних та/або розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної реєструються в ЄРПН у проміжок часу з 8 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201Податкового кодексуУкраїни реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. З огляду на викладене, ДФС відхиляє надіслану Вами пропозицію.
2	ЛистГУ ДФС у Рівненській області «Щодо формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку за централізоване водопостачання і водовідведення» 24.10.2016 р. № 2571/10/17-00-12-01-07	Надано роз’яснення, що якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст. 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо оподаткування операцій із закриття створеного резерву сумнівних боргів»  від 01.11.2016 № 23226/10/26-15-12-05-11	Надано роз’яснення, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг: постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН; покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за податковий період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій зі згортання (погашення) дебіторської та кредиторської заборгованостей» від 06.10.2016 № 21777/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, а також у випадку формування податкового кредиту при попередній оплаті товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської/дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг та/або при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг.
5	Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ операцій з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника – нерезидента» від 28.10.2016 № 23381/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що при виплаті продавцем-нерезидентом винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат, які у листі названі кредит-нотою) покупцю-резиденту за чітке дотримання графіка замовлень об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у грошовій формі (бонуси), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг. Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до пункт 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України. Таким чином, у покупця-резидента при отриманні від продавця-нерезидента винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв'язку з досягненням відповідних показників (зокрема, чіткого дотримання графіка замовлень) виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ послуг, що надаються оператором електронної системи закупівель в межах функціонування електронної системи закупівель» від 06.10.2016 № 21765/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що так як участь підприємств у тендері не є законодавчо встановленим обов’язком, а визначається учасником тендеру самостійно та на добровільних засадах, операції з постачання оператором послуг в межах проведення процедур закупівель (тендерних процедур) з метою застосування підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПКУ не є операціями з постачання державних платних послуг та підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
7	Лист ДФС «Щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів» від 28.10.2016 № 23357/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що оскільки  малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
8	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2016 № 7292/О/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що при здійсненні розрахункових операцій платником єдиного податку  другої групи в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) обсяг доходу якого протягом календарного року перевищує 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим. При цьому, застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку. При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.
9	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2016 № 7294/П/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що до фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, який надає послуги за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування чи агентськими договорами застосовується штрафна санкція за неоприбуткування в Книзі обліку доходів готівкових коштів, одержаних від клієнта саме за надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, тобто за неоприбуткування доходу у вигляді винагороди повіреного (агента).
10	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 01.11.2016 № 23203/10/26-15-12-04-18	Надано роз’яснення, що якщо платники єдиного податку здійснюють діяльність на підставі агентського договору, до складу доходу суб’єкта господарювання  включається  сума винагороди агенту. При здійсненні розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим. При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.   Лист є індивуальною податковою консультацією
11	Лист  ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку відображення у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця суми повернених коштів» від 26.10.2016 № 6969/О/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи скоригована сума доходу у періоді повернення коштів відображається у відповідному рядку розділу IV "Показники господарської діяльності для платника єдиного податку третьої групи" Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015р. №578.
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ
12	Лист ДФС «Про коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства за обліковою ставкою Національного банку України» від 08.11.2016 №35730/7/99-99-12-03-04-17	Надано роз’яснення, що платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які порушили строк регулярної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин у межах ділянок надр, на які їм надано спеціальні дозволи на користування надрами, обчислюють податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2016 року із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у розмірі 47,16 відс. – трикратному розмірі середньозваженої облікової ставки Національного банку України.
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
13	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо надання роз’яснення стосовно реалізації алкогольних напоїв імпортером алкогольних напоїв через власні роздрібні торгові точки без наявності оптової ліцензії» від 27.10.16 року № 22976 /10/26-15-40-04-34	Надано роз’яснення, що субєкт господарювання, що здійснює імпорт алкогольних напоїв на митну територію України на підставі ліцензії на право імпорту алкогольних напоїв, може здійснювати реалізацію останніх через власні торгові точки безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
14	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Чи потрібно товариству реєструватись платником акцизного податку та чи є об’єктом оподаткування акцизним податком операції, у зв’язку із використанням товариством під час надання послуг сервісного/технічного обслуговування (ремонту) вантажно-розвантажувальної техніки (навантажувачі, штабелери, візки) торгової марки Jungheinrich (офіційним дилером якої в Україні є ТОВ «Юнгхайнріх Ліфт Трак» витратного матеріалу – засіб очищення двигуна, індустріальна рідина RenocleanMVE6006 код УКТЗЕД 27101922900? » від 27.10.16 № 23059/10/26-15-40-03-19	Надано роз’яснення, що якщо зазначений у листі підакцизний товар використовується підприємством при виконанні робіт з сервісного/технічного обслуговування та ремонту вантажно-розвантажувальної техніки як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цього підакцизного товару не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об'єктом оподаткування акцизним податком.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
15	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо відкликання працівника з відпустки» від 17.10.2016 р. № 576/13/116-16	Надано роз’яснення, що відповідно до частини другої ст. 12 Закону відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
16	Наказ ДФС України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи» від 12.10.2016 №856	Затверджено  Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи  Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 № 23 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку оформлення документів у ході проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, а також реалізації їх матеріалів».
17	Постанова Кабінета міністрів України «Деякі питання управління державним майном» від 2 листопада 2016 р. № 783	Встановлено, що До 31 грудня 2019 р. за згодою орендаря орендні ставки, визначені відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу; для проведення розрахунків за договорами оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначена відповідно до абзацу другого цього пункту. Підпункт 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (виключити.
18	Лист ДФС «Щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 26.10.2016 № 23146/6/99-99-15-01-01-15	Надано роз’яснення, що на сьогодні будь-яких обмежень щодо ввезення на митну територію України транспортних засобів (вантажопідйомність до 3,5 тон) в залежності від року випуску чинним законодавством не встановлено. Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Відповідно до законодавства України при ввезенні товарів (в т.ч. транспортних засобів) на митну територію України нараховуються та сплачуються ввізне мито відповідно до статті 286 МКУ, ПДВ – згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ, з урахуванням положень статті 191 ПКУ, та акцизний податок – відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 ПКУ за ставками, встановленими підпунктом 215.3.5. пункту 215.3. статті 215 ПКУ, у разі належності транспортних засобів до підакцизних товарів, що визначено пунктом 215.1. статті 215 ПКУ, чинними на день подання митної декларації. Відповідно до частини першої статті 105 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 МКУ та в Додатках В.1 - В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) (далі – Конвенція), на умовах, визначених цими Додатками. Відповідно до частини першої та другої статті 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у                                    статтях 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 ‑ B.9, C, D до Конвенції, або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків. У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України              сплачується 3 відс. суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Відповідно до положень статті 6 Закону до гуманітарної допомоги віднесено транспортні засоби призначені для перевезення більше ніж вісім осіб, та автомобілі, обладнані для перевезення інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров’я і навчальним закладам, громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, державним закладам системи реабілітації, фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Звільнення від оподаткування товарів гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому ПКУ та МКУ, що передбачено частиною одинадцятою статті 6 Закону.   Лист є індивуальною податковою консультацією
19	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо оплати часу відпусток працівникам, які працюють за сумісництвом, та надання їм допомоги на оздоровлення» від 12.09.2016 р. N 1294/13/84-16	Залежно від умов праці (умов колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі і на роботі за сумісництвом може бути різною, тобто на одному із робочих місць вона може бути більшою. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки та інших видів відпусток провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо. Враховуючи норми Порядку, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати за час відпустки залежить не від місяця видання наказу і кількості цих наказів, а від того, в якому саме календарному місяці згідно з наказом працівникові надається відпустка. Головний лікар лікарні, який працює у цій же лікарні за сумісництвом, має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні йому щорічної відпустки за основним місцем роботи і на матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад пропорційно відпрацьованому за сумісництвом часу, за рішенням керівника у межах фонду оплати праці. Працівникам, які працюють за сумісництвом, оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням не передбачена. Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку без збереження заробітної плати згідно з пунктом 14 статті 25 Закону України "Про відпустки", яка надається в обов'язковому порядку працівнику-суміснику - терміном до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
20	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності» від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16	Надано роз’яснення, що допомога по вагітності та пологах за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності надається з урахуванням норм частини другої статті 26 Закону N 1105, тобто у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Якщо застрахована особа також працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, при цьому доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону N 1105 реалізована за основним місцем роботи.
21	Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України" щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку з метою першочергового забезпечення потреб оборонної промисловості та відбудови об'єктів інфраструктури»	Внесено зміни до Закону України "Про Митний тариф України"
22	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання щорічної основної відпустки» від 07.10.2016 р. N 1382/13/84-16	Надано роз’яснення, що законодавством не передбачено повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та наступного звільнення.
23	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до пункту 9 Порядку  електронного адміністрування податку на додану вартість» від 9 листопада 2016 р. № 788	Внесено зміни до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569
24	Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення зміни до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» від 04.10.2016 № 868	Внесено зміни до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142
25	Лист НБУ «Стосовно діяльності окремих платіжних систем та систем розрахунків» від 02.11.2016 № 57-0002/90626	Надоно роз’яснення, що у зв'язку з тим, що правила використання електронних грошей, "Webmoney", "Яндекс.Деньги", "QIWI Wallet", "Wallet one" / "Єдиний гаманець" тощо, Національним банком України не узгоджувалися, надання послуг з використанням цих торгових марок користувачам заборонено. Разом з цим, повідомляємо, що на сьогодні Національним банком України узгоджено правила внутрішньодержавної системи розрахунків "WebMoney.UA", які не є правилами використання електронних грошей та не містять опису операцій з електронними грошима.
26	Лист Міністкрства соціальної політики України «Щодо врахування премії при обчисленні середньої зарплати для оплати днів щорічної відпустки» від 04.10.2016 р. № 1374/13/8416	Надано роз’яснення, що положення про преміювання розробляється установами самостійно із зазначенням умов, критеріїв преміювання (депреміювання), періодичності виплати премій (щомісячні, квартальні, за результатами півріччя), які включаються при обчисленні середньої заробітної плати, та премій, які виплачуються за виконання окремих доручень (одноразового характеру), до святкових, ювілейних дат (є одноразовими преміями і не включаються при обчисленні середньої заробітної плати). У випадку якщо положенням про преміювання передбачено виплату премії щомісячно за наявності фінансових можливостей, проте в установі у зв’язку із складнощами місячна премія була виплачена лише в одному місяці, то зазначена премія буде враховуватись, оскільки вона не належить до одноразових.
27	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594 і 615	Внесено зміни до Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594
28	Постанова Кабінета міністрів України «Про зменшення фінансового навантаження на споживачів щодо оплати послуги з централізованого опалення шляхом створення умов для отримання розстрочки на оплату послуги з централізованого опалення» від 19 жовтня 2016 р. № 744	Внесено зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630
29	Постанова Кабінета міністрів України «Про затвердження переліку товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування» від 26 жовтня 2016 р. № 758	Затверджено перелік товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування
30	Постанова Кабінета міністрів України «Про утворення Офісу реформ» від 11 жовтня 2016 р. № 768	Створено Офіс реформ та затверджено Положення про Офіс реформ.
31	Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 02.11.2016  № 3150/5	Затверджено Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.   Повний текст документа  за посиланням

 

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист ДФС «Щодо зауважень та пропозицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних"» від 25.10.2016 N 23044/6/99-99-08-02-01-15

 

 

 

Голові Комітету з питань податкової політики Громадської ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України

 

Богдановій О. С.

 

Про розгляд листів

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист від 03.10.2016 р. без номера, надісланий листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06.10.2016 р. N 41-Б-026068/26, та аналогічний лист, надісланий безпосередньо до ДФС, щодо зауважень та пропозицій до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" і повідомляє.

 

Проект постанови розроблено з метою забезпечення безперебійної роботи Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПП) та системи електронного адміністрування податку на додану вартість, проведення технічних та регламентних робіт. Зазначеним Проектом передбачено встановлення тривалості операційного дня для реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної платниками податку в ЄРПН щодня з 8 год. 00 хв. до 19 год. 00 хвилин.

 

Відповідно до статистичних даних більше 90 відсотків від загальної кількості податкових накладних та/або розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної реєструються в ЄРПН у проміжок часу з 8 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.

 

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201Податкового кодексуУкраїни реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

 

З огляду на викладене, ДФС відхиляє надіслану Вами пропозицію.

 

 

 

 

2. Лист ГУ ДФС у Рівненській області «Щодо формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку за централізоване водопостачання і водовідведення» 24.10.2016 р. № 2571/10/17-00-12-01-07  

 

 

 

Головне управління ДФС у Рівненській області на запит щодо формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку за централізоване водопостачання і водовідведення, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

 

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

 

Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 ПКУ, а саме:

 

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

 

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);

 

в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього ПКУ;

 

г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.

 

Отже, якщо рахунок за централізоване постачання води та водовідведення, який виставляється платнику податку за надані послуги, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, вартість яких визначається за приладами обліку, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної.

 

Крім того, повідомляємо, що відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

 

Зазначене правило не поширюється на інші документи, які згідно з нормами ПКУ є підставою для формування податкового кредиту (митні декларації, документи, перераховані у пункті 201.11 статті 201 ПКУ).

 

Враховуючи зазначене, якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст. 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.

 

 

 

3. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо оподаткування операцій із закриття створеного резерву сумнівних боргів»  від 01.11.2016 № 23226/10/26-15-12-05-11

 

 

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_» щодо оподаткування операцій із закриття створеного резерву сумнівних боргів та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

 

Різниці, які виникають при коригуванні фінансового результату до оподаткування, встановлені статтями 138-140 Кодексу.

 

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування, зокрема, збільшується:

 

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

 

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

 

Тобто, фінансовий результат до оподаткування зменшується лише у разі здійснення коригування на зменшення резерву сумнівних боргів, і, якщо на таку суму збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

 

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі – Положення № 375).

 

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375).

 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

 

Таким чином, з питання обліку невикористаного резерву сумнівних боргів доцільно звертатися до Міністерства фінансів України.

 

Порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту визначено статтею 192 Кодексу.

 

Так, відповідно до п. 192.1 ст. 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

 

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

 

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

 

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

 

Тобто, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

 

постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

 

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за податковий період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

 

Разом з тим повідомляємо, що порядок складання розрахунку коригування до податкової накладеної передбачено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

 

Що стосується коригування податкового кредиту «_» по повернутим державною виконавчою службою коштів без ПДВ, ГУ ДФС у м. Києві надіслано запит до ДФС України щодо надання додаткового роз’яснення із зазначеного питання.

 

Після надходження роз’яснення з ДФС України, «_» буде повідомлено додатково.

 

Слід зазначити, що згідно ст. 36 Кодексу платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

 

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини. 

 

Заступник начальника                                  Е.М. Пруднікова

 

 

 

4. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій зі згортання (погашення) дебіторської та кредиторської заборгованостей» від 06.10.2016 № 21777/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій зі згортання (погашення) дебіторської та кредиторської заборгованостей та повідомляє.

 

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

 

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

 

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

 

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

 

У разі попередньої оплати товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, також відсутній, та, відповідно, відсутнє право платника на податковий кредит за такими товарами/послугами.

 

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, а також у випадку формування податкового кредиту при попередній оплаті товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської/дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг та/або при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

5. Лист ДФС «Щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ операцій з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника – нерезидента» від 28.10.2016 № 23381/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток та ПДВ операцій з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника – нерезидента, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств Кодексу».

 

Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями з отримання бонусу в грошовій формі на підставі кредит-ноти від постачальника – нерезидента.

 

Отже, такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).

 

Щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання бонусу вигляді грошових коштів на підставі кредит-ноти.

 

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

 

Постачання послуг, згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

 

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пп 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

 

Згідно з п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

 

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь покупців (організацій, які придбавають товари у постачальника), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

 

Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції (робіт, послуг), зокрема, за чітке дотримання графіка замовлень, спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визнаються як оплата маркетингових послуг.

 

Отже, при виплаті продавцем-нерезидентом винагороди у грошовій формі (бонусу, мотиваційних виплат, які у листі названі кредит-нотою) покупцю-резиденту за чітке дотримання графіка замовлень об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у грошовій формі (бонуси), в свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.

 

Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до пункт 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України.

 

Таким чином, у покупця-резидента при отриманні від продавця-нерезидента винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв'язку з досягненням відповідних показників (зокрема, чіткого дотримання графіка замовлень) виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).

 

Базою оподаткування ПДВ, відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, у цьому випадку буде сума отриманої винагороди (сума бонусів).

 

 

 

6. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ послуг, що надаються оператором електронної системи закупівель в межах функціонування електронної системи закупівель» від 06.10.2016 № 21765/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку оподаткування ПДВ послуг, що надаються оператором електронної системи закупівель в межах функціонування електронної системи закупівель та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (далі – Закон № 922)..

 

Порядок функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 166 (далі – Порядок № 166).

 

Згідно з пунктом 2 Порядку № 166 адміністратор електронної системи закупівель (далі − адміністратор) − юридична особа, визначена Мінекономрозвитку (далі − Уповноважений орган) відповідальною за забезпечення функціонування та наповнення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель.

 

Авторизований електронний майданчик − авторизована Уповноваженим органом інформаційно-телекомунікаційна система, яка є частиною електронної системи закупівель та забезпечує реєстрацію осіб, автоматичне розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення процедур закупівель, користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет (підпункт 1 пункту 1 статті 1 Закону № 922).

 

Оператор авторизованого електронного майданчика (далі – оператор) − юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку на території України, що має право на використання такого електронного майданчика.

 

Користувач − учасник, постачальник товарів, надавач послуг, виконавець робіт, замовник, орган оскарження, органи, які уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, і Казначейство та його територіальні органи в межах своїх повноважень та інші заінтересовані особи (пункт 2 Порядку № 166).

 

Оператор діє на підставі договору з адміністратором, у якому визначено  порядок та умови здійснення плати, що справляється адміністратором з оператора на забезпечення функціонування та розвиток веб-порталу Уповноваженого органу за подання тендерної пропозиції, та винагороди,  що сплачується оператору адміністратором за  розміщення оголошення про проведення процедури закупівлі (крім переговорної процедури), результатом якої є сформований електронною системою закупівель звіт про результати проведення процедури закупівлі (пункти 5 та 6 Порядку № 166).

 

Оператор надає користувачам послуги з реєстрації, автоматичного розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення процедур закупівель.

 

За подання тендерної пропозиції та/або пропозиції учасника процедури закупівлі, що була розкрита електронною системою закупівель, оператором справляється плата з користувача (учасника тендерної пропозиції), розмір якої встановлено пунктом 4 Порядку № 166.

 

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.

 

Податок на додану вартість є загальнодержавним податком, справляння якого в Україні здійснюється за нормами, встановленими ПКУ (стаття 9 ПКУ).

 

Чинні норми ПКУ передбачають, що сума податку на додану вартість додається до ціни товарів/послуг, а реалізація товарів/послуг платниками податку на додану вартість покупцям/споживачам здійснюється з урахуванням суми такого податку  (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ).

 

Платники податку на додану вартість, здійснюючи операції з постачання товарів/послуг (у тому числі лікарських засобів), включають податок на додану вартість до складу вартості таких товарів/послуг та сплачують суму податку до бюджету, а покупці/споживачі, які їх придбавають/споживають, компенсують вартість товарів/послуг продавцям за цінами разом з податком на додану вартість.

 

При цьому пунктом 201.8 статті 201 ПКУ встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПКУ.

 

Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

 

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачання послуг − будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

 

Відповідно до підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов'язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

 

Враховуючи те, що участь підприємств у тендері не є законодавчо встановленим обов’язком, а визначається учасником тендеру самостійно та на добровільних засадах, операції з постачання оператором послуг в межах проведення процедур закупівель (тендерних процедур) з метою застосування підпункту 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 ПКУ не є операціями з постачання державних платних послуг та підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

7. Лист ДФС «Щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів» від 28.10.2016 № 23357/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток» Кодексу.

 

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

 

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

 

Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів та їх відображення у фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, відповідно до якого основні засоби –матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи вартістю не більше 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (до 01.09.2015 – 2500 гривень).

 

Отже, оскільки  малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

 

Відображення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу, здійснюється у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ «Різниці» до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – додаток РІ до Декларації):

 

у рядку 1.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої  амортизації необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 

у рядку 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації відображається сума розрахованої  амортизації необоротних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

 

Таким чином, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

8. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2016 № 7292/О/26-15-13-02-15

 

 

 

Згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

 

Відповідно до ст.42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

 

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

 

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.

 

Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових,  платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

 

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

 

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

 

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Кодексу реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) не застосовуються платниками єдиного податку:

 

- першої групи;

 

- другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

 

Одночасно, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі – Закон №265). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

 

Відповідно до п.1 ст.3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

 

Згідно з п.1.4 гл.1  Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 із змінами та доповненнями), безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб  коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

 

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

 

Отже, при здійсненні розрахункових операцій платником єдиного податку  другої групи в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) обсяг доходу якого протягом календарного року перевищує 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим. При цьому, застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку. При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

 

Таким чином, якщо всі доходи фізичної особи – підприємця платника єдиного податку другої групи в календарному році, отримувались виключно у безготівковій формі (без застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо), то такий суб’єкт господарювання може не використовувати реєстратори розрахункових операцій.

 

Що стосується повідомлення контролюючих органів про незастосування РРО то ні Кодекс, ні Законом №265 це не передбачено.

 

Аналогічне роз’яснення із зазначеного питання розміщено на  офіційному сайті ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс», категоріях 109 «Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій» підкатегорія 109.03 «Суб’єкти господарської діяльності, які мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій».

 

Заступник начальника                                                    В.С. Варгіч   

 

 

 

9. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2016 № 7294/П/26-15-13-02-15

 

 

 

ГУ ДФС у м. Києві листом від 06.10.2016 № 6453/П/26-15-13-02-15 надано вичерпну відповідь по суті порушених питань. Зокрема, висвітлено порядок визначення доходів у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення або за агентськими договорами, порядок ведення обліку та заповнення Книги обліку доходів платниками єдиного податку.

 

Разом з цим, враховуючи те, що у Ваших зверненнях відсутня достатня інформація для надання вичерпної відповіді по суті порушених питань, надаємо відповідь виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

 

Порядок здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі регулюється Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

 

Так, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

 

Застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - підприємцями на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягу доходу, відображеного у книзі обліку доходів та податковій декларації такого платника.

 

Так, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

 

Пунктом 296.10 статті 296 Кодексу встановлено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

 

першої групи;

 

другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим.

 

Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

 

Виходячи з викладеного, у разі застосування реєстраторів розрахункових операцій, оприбуткування готівки здійснюється відповідно до вимог Закону № 265.

 

Одночасно, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями (далі — Положення № 637), передбачено, що підприємства та підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

 

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Положення № 637 книга обліку — це касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.
Книга обліку доходів і витрат — це документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

 

Згідно з п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

 

Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку (п.п. 7.3 п.7 Положення № 637).

 

Повторно наголошуємо, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів в книзі обліку доходів.

 

Доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, який здійснює діяльність за агентськими договорами, є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

 

Порядок ведення книги обліку доходів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

 

Здійснення будь-яких інших записів, ніж ті, які встановлені зазначеним наказом, чинним податковим законодавством не передбачено.

 

На підставі даних книги обліку доходів заповнюється податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця.

 

Виходячи з викладеного, до фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, який надає послуги за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування чи агентськими договорами застосовується штрафна санкція за неоприбуткування в Книзі обліку доходів готівкових коштів, одержаних від клієнта саме за надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, тобто за неоприбуткування доходу у вигляді винагороди повіреного (агента).

 

Аналогічні роз’яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс», категорія 107 «Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців» підкатегоріях 107.04 «Порядок визначення доходу та його склад» та 107.07 «Порядок ведення обліку»; категорія 109 «Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій» під категорії 109.21 «відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки».

 

Заступник начальника                                                В. С. Варгіч

 

 

 

10. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 01.11.2016 № 23203/10/26-15-12-04-18

 

 

 

Згідно  з  п. 291.2  ст. 291  Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює  заміну  сплати  окремих  податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

 

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.

 

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності  визначено п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу.

 

У відповідності до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

 

Згідно із п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу,  у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

 

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

 

Згідно з п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

 

Згідно із п. 12 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються .

 

Таким чином, якщо платники єдиного податку здійснюють діяльність на підставі агентського договору, до складу доходу суб’єкта господарювання  включається  сума винагороди агенту.

 

При здійсненні розрахункових операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування реєстратора розрахункових операцій є обов’язковим.

 

При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

 

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

 

Разом з цим, слід зазначити, що ст. 36 Податкового кодексу визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

Заступник начальника                                                   Е.М. Пруднікова

 

 

 

11. Лист  ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку відображення у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця суми повернених коштів» від 26.10.2016 № 6969/О/26-15-13-02-15

 

 

 

На виконання доручення ДФС України ГУ ДФС у м. Києві розглянуло Ваш запит про надання роз’яснення щодо порядку відображення у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця суми повернених коштів, і повідомляє.

 

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

 

Згідно з п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

 

До складу доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).

 

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги (п.п. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

 

Форми книги обліку доходів, книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

 

Сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати відображаються у графі 3 книги, показник якої враховується при визначенні скоригованої суми доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги (графа 4 книги) та загальної суми доходу (графа 7 книги).

 

Дані книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку, яка складається наростаючим підсумком з початку року. Тобто загальна сума доходу від провадження діяльності, визначена з урахуванням суми повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати, переноситься до відповідного рядка податкової декларації.

 

У разі якщо повернення коштів, що надійшли на поточний рахунок як оплата (аванс) за товари (роботи, послуги), відбулося в іншому податковому періоді, фізична особа - платник єдиного податку третьої групи повинна включити таку оплату (аванс) до складу доходу у звітному періоді, в якому відбулося зарахування вказаних коштів, та здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення.

 

Враховуючи викладене вище, для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи скоригована сума доходу у періоді повернення коштів відображається у відповідному рядку розділу IV "Показники господарської діяльності для платника єдиного податку третьої групи" Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015р. №578.

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ

 

 

 

12. Лист ДФС «Про коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства за обліковою ставкою Національного банку України» від 08.11.2016 №35730/7/99-99-12-03-04-17

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись п.п. 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, інформує про величину коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у ІІІ кварталі 2016 року для гірничих підприємств, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

 

Розрахункова вартість товарної продукції гірничого підприємства визначається за сумою витрат, обчислених згідно з пп. 252.11 – 252.15 ст. 252 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), та коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що визначений у протоколах Державної комісії України по запасах корисних копалин (п. 252.16 ст. 252 Кодексу).

 

У випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України (далі – облікова ставка).

 

У ІІІ кварталі 2016 року діяли 3 (три) облікові ставки: 16,5 відс., 15,5 відс., 15 відс., затверджені рішеннями Правління Національного банку України від 23.06.2016 № 88-рш, від 28.07.2016 № 172-рш, від 15.09.2016 № 277-рш відповідно.

 

З метою уникнення різнотлумачень, базуючись на принципі рівномірності, ДФС рекомендує використовувати середньозважену облікову ставку Національного банку України для визначення коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства для розрахунку величини податкового зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

 

 З огляду на офіційні дані Національного банку України тривалість дії облікової ставки: 16,5 відс. – 28 днів (01.07.2016 – 28.07.2016); 15,5 відс. – 49 днів (29.07.2016 – 15.09.2016); 15 відс. – 15 днів (16.09.2016 – 30.09.2016). Таким чином, середньозважена облікова ставка за ІІІ квартал 2016 року відповідає 15,72 відс. ((16,5 відс. х 28 днів + 15,5 відс. х 49 днів + 15 відс. х 15 днів)/92).

 

Враховуючи вище зазначене, платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які порушили строк регулярної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин у межах ділянок надр, на які їм надано спеціальні дозволи на користування надрами, обчислюють податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2016 року із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у розмірі 47,16 відс. – трикратному розмірі середньозваженої облікової ставки Національного банку України.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур. 

 

Голова                                                                                         Р.М. Насіров

 

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

13. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо надання роз’яснення стосовно реалізації алкогольних напоїв імпортером алкогольних напоїв через власні роздрібні торгові точки без наявності оптової ліцензії» від 27.10.16 року № 22976 /10/26-15-40-04-34

 

 

 

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у відповідь на звернення "" щодо надання роз’яснення стосовно реалізації алкогольних напоїв імпортером алкогольних напоїв через власні роздрібні торгові точки без наявності оптової ліцензії повідомляє.

 

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами) (далі – Закон № 481).

 

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 субєкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції суб’єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

 

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що оптова торгівля – діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання.

 

У разі реалізації виробником або імпортером алкогольних напоїв та тютюнових виробів через власний магазин здійснюється роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

 

Таким чином реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів через власні роздрібні торгові точки передбачає передачу зазначеного товару кінцевому споживачу.

 

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

 

Враховучи вищезазначене, субєкт господарювання, що здійснює імпорт алкогольних напоїв на митну територію України на підставі ліцензії на право імпорту алкогольних напоїв, може здійснювати реалізацію останніх через власні торгові точки безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

 

 

 

 

14. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Чи потрібно товариству реєструватись платником акцизного податку та чи є об’єктом оподаткування акцизним податком операції, у зв’язку із використанням товариством під час надання послуг сервісного/технічного обслуговування (ремонту) вантажно-розвантажувальної техніки (навантажувачі, штабелери, візки) торгової марки Jungheinrich (офіційним дилером якої в Україні є ТОВ «Юнгхайнріх Ліфт Трак» витратного матеріалу – засіб очищення двигуна, індустріальна рідина RenocleanMVE6006 код УКТЗЕД 27101922900? » від 27.10.16 № 23059/10/26-15-40-03-19

 

 

 

Перелік платників, об'єкти та база оподаткування, підакцизні товари та ставки, умови нарахування та сплати акцизного податку визначені Розділом VI Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс).

 

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Такі особи підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

 

В розумінні  п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

 

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських   та  цивільно-правових  договорів  або  за  рішенням  суду,  іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію)  або  без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів  про  виробництво  із  сировини  замовника.  Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Такі особи підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (п.п. 212.3.1¹ п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

 

Поняття підакцизні товари (продукція) визначено п.п. 14.1.145. п. 14.1.ст. 14 Кодексу, згідно з яким  підакцизні товари - товари за кодами згідно з УКТЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку. Ставки встановлені ст. 215 Кодексу.

 

Разом з тим, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального - це фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків (абзац третій п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

З огляду на вищезазначене, якщо зазначений у листі підакцизний товар використовується підприємством при виконанні робіт з сервісного/технічного обслуговування та ремонту вантажно-розвантажувальної техніки як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цього підакцизного товару не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об'єктом оподаткування акцизним податком.

 

Аналогічна позиція викладена у листі ДФС України від 10.08.2016 № 17343/6/99-99-12-03-03-15.

 

За умови якщо зазначений у листі підакцизний товар реалізується безпосередньо з дотриманням умов, визначених п.п. 14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу, підприємству необхідно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального.

 

Зазначаємо, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

 

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

 

Згідно із ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи Головного управління ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

Заступник  начальника                                    Е. М. Пруднікова

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

 

 

15. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо відкликання працівника з відпустки» від 17.10.2016 р. № 576/13/116-16

 

 

 

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист і повідомляється.

 

Законом України "Про відпустки" (далі - Закон) встановлені державні гарантії щодо права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

 

Законом передбачено відкликання працівника лише із щорічної відпустки.

 

Так, відповідно до частини другої ст. 12 Закону відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

 

Відкликання працівника, навіть за його згодою, з інших видів відпусток, у тому числі і відпустки без збереження заробітної плати, не передбачено.

 

Заступник директораДепартаменту -начальник відділу

С. Рябоконь

 

 

 

16. Наказ ДФС України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи» від 12.10.2016 №856

 

 

 

Відповідно до підпункту 88 пункту 4, підпунктів 6, 7 пункту 5  Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, з  метою належної організації роботи з проведення та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи 

 

НАКАЗУЮ: 

 

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (далі – Методичні рекомендації), що додаються.

 

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 № 23 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку оформлення документів у ході проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, а також реалізації їх матеріалів».

 

3. Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем (Чмерук М.О.) забезпечити внесення цього наказу до Репозиторія звітної і статистичної інформації Державної фіскальної служби України відповідно до наказу ДФС від 07.10.2014 №168.

 

Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

 

 

 

ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ

 

• Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи
• Додаток 1 до Методичних рекомендацій
• Додаток 2 до Методичних рекомендацій
• Додаток 3 до Методичних рекомендацій
• Додаток 4 до Методичних рекомендацій

 

 

 

17. Постанова Кабінета міністрів України «Деякі питання управління державним майном» від 2 листопада 2016 р. № 783

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Установити, що:

 

До 31 грудня 2019 р. за згодою орендаря орендні ставки, визначені відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; 2011 р., № 71, ст. 2677), застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу;

 

для проведення розрахунків за договорами оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначена відповідно до абзацу другого цього пункту.

 

2. Підпункт 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 “Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 78, ст. 2596) виключити. 

 

3. Фонду державного майна, Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Міністерству фінансів через один рік після набрання чинності цією постановою проаналізувати результати виконання пункту 1 цієї постанови і подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення в разі потреби змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

 

Прем’єр-міністр України                                                            В. ГРОЙСМАН

 

 

 

18. Лист ДФС «Щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 26.10.2016 № 23146/6/99-99-15-01-01-15

 

 

 

 Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист щодо деяких питань тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України та у межах компетенції повідомляє таке.

 

 Щодо можливості ввезення на митну територію України вантажних автомобілів для використання  їх у господарській діяльності (питання 1).

 

Статтею 71 Митного України (далі – МКУ) визначено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ.

 

Згідно з частиною першою статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

 

 Щодо обмеження по віку (рік випуску автотранспорту) для ввезення в Україну вантажних автомобілів  (вантажопідйомністю до 3,5 тон) (питання 2).

 

На сьогодні будь-яких обмежень щодо ввезення на митну територію України транспортних засобів (вантажопідйомність до 3,5 тон) в залежності від року випуску чинним законодавством не встановлено.

 

Разом з тим, відповідно до положень статті 2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів»   з 01 січня 2016 року пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так i ввезених на митну територію України, нових i таких, що були в користуванні, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2015 року включно, здійснюють за умови їх вiдповiдностi екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-5».

 

 Щодо обліку транспортних засобів (інвестиція іноземної компанії) при постановці на облік транспортних засобів та сплати необхідних податків (питання 3).

 

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.

 

Зазначеним розділом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями із внесення майна до статутного капіталу підприємства, тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

 

Водночас статтею 138 ПКУ встановлені вимоги щодо коригування фінансового результату на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

 

Так, пунктом 138.1 статті 138 ПКУ визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ, яким встановлено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування.

 

Згідно з 138.3 статті 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ та підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 ПКУ.

 

Отже, фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку з урахуванням сум амортизації основних засобів, отриманих від засновника-нерезидента, збільшується на суму нарахованої амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених положеннями статей 14 та 138 ПКУ.

 

Слід зауважити, що відповідно до вимог підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.

 

Крім того, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ, у разі прийняття платником рішення про таке некоригування.

 

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України (питання 4, 5 та 6).

 

Тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання, що визначено статтею 103 МКУ.

 

Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

 

З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо    встановлений  строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів, що передбачено положеннями частин першої та третьої статті 108 МКУ.

 

Згідно з частиною шостою статті 104 МКУ для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

 

подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

 

у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов’язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів;

 

подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

 

сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МКУ або забезпечити виконання зобов’язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

 

Відповідно до законодавства України при ввезенні товарів (в т.ч. транспортних засобів) на митну територію України нараховуються та сплачуються ввізне мито відповідно до статті 286 МКУ, ПДВ – згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ, з урахуванням положень статті 191 ПКУ, та акцизний податок – відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 ПКУ за ставками, встановленими підпунктом 215.3.5. пункту 215.3. статті 215 ПКУ, у разі належності транспортних засобів до підакцизних товарів, що визначено пунктом 215.1. статті 215 ПКУ, чинними на день подання митної декларації.

 

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

 

Відповідно до частини першої статті 105 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 МКУ та в Додатках В.1 - В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) (далі – Конвенція), на умовах, визначених цими Додатками.

 

Положеннями статті 2 Додатку С до Конвенції встановлено, що користуються правом на тимчасове ввезення транспортні засоби комерційного використання, що згідно статті 1 цього Додатку означає, зокрема, наземні транспортні засоби. При цьому, пунктом (b) статті 1 Додатка С до Конвенції визначено, що «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

 

Статтею 5 Додатку С до Конвенції встановлено, що транспортні засоби комерційного використання можуть поміщуватись в режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування за умови дотримання наступних вимог:

 

вони повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення;

 

вони повинні бути зареєстрованими на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення;

 

вони повинні ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

 

При цьому, митний орган має право відмовити у наданні права на тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного використання, які використовуються для внутрішніх перевезень на митній території тимчасового ввезення, що передбачено статтею 8 Додатку С до Конвенції.

 

 Щодо тимчасового ввезення транспортних засобів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

 

Відповідно до частини першої та другої статті 106 МКУ у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у                                    статтях 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 ‑ B.9, C, D до Конвенції, або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

 

У разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України              сплачується 3 відс. суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

 

 Щодо наявності пільг при використанні транспортних засобів, ввезених в Україну, як гуманітарна допомога, для надання послуг з перевезення дитячого харчування в дошкільні навчальні заклади на території України (питання 7).

 

На сьогодні при використанні транспортних засобів, ввезених в Україну, як гуманітарна допомога, для надання послуг з перевезення дитячого харчування в дошкільні навчальні заклади на території України чинним законодавством пільг не передбачено.

 

При цьому відповідно до положень статті 1 Закону України від 22 жовтня 1999 року  № 1192-XIV  «Про гуманітарну допомогу» (далі – Закон) гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном.

 

Відповідно до положень статті 6 Закону до гуманітарної допомоги віднесено транспортні засоби призначені для перевезення більше ніж вісім осіб, та автомобілі, обладнані для перевезення інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров’я і навчальним закладам, громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, державним закладам системи реабілітації, фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

 

Звільнення від оподаткування товарів гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому ПКУ та МКУ, що передбачено частиною одинадцятою статті 6 Закону. 

 

В.о. заступника Голови                                                           М.В. Продан

 

 

 

19. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо оплати часу відпусток працівникам, які працюють за сумісництвом, та надання їм допомоги на оздоровлення» від 12.09.2016 р. N 1294/13/84-16

 

 

 

У Департаменті заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики розглянуто лист стосовно застосування чинного законодавства в частині оплати часу відпусток працівникам, які працюють за сумісництвом, та надання їм допомоги на оздоровлення і в межах компетенції повідомляється.

 

1. Чинним законодавством, зокрема нормами частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України, надається право працівнику укладати трудові договори на роботу за сумісництвом. Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина за наймом.

 

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 245 (із змінами) (далі - постанова N 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. N 43, зареєстрованим у Мін'юсті 30.06.93 р. за N 76.

 

Статтею 56 Кодексу законів про працю України визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

 

Норми трудового законодавства поширюються на всіх найманих працівників, які уклали угоду з власником або уповноваженою ним особою, це стосується і працівників-сумісників. Зокрема, в оплаті праці, праві на відпустку, компенсації за невикористану відпустку тощо.

 

Згідно з пунктом 3 постанови N 245 відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

 

Статтею 6 Закону України "Про відпустки" встановлено, що щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

 

Залежно від умов праці (умов колективного договору) тривалість щорічної відпустки на основній роботі і на роботі за сумісництвом може бути різною, тобто на одному із робочих місць вона може бути більшою.

 

У випадку, наведеному у листі, тривалість щорічної і додаткової відпустки на роботі за сумісництвом більше, ніж за основним робочим місцем, на 4 дні. У цьому випадку працівник може приступити до роботи за основним місцем роботи, а за сумісництвом - продовжувати перебувати у відпустці; приступити до роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом і скористатись правом на грошову компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки (ст. 24 Закону України "Про відпустки"); оформити на роботі за сумісництвом відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону України "Про відпустки").

 

Оплата відпусток провадиться згідно зі статтею 21 Закону України "Про відпустки", якою передбачено, що порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та інших видів відпусток, яка надається працівникові як на основному робочому місці, так і на робочому місці за сумісництвом (або компенсації за невикористану відпустку) провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (далі - Порядок).

 

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.

 

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

 

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки та інших видів відпусток провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.

 

Враховуючи норми Порядку, розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати за час відпустки залежить не від місяця видання наказу і кількості цих наказів, а від того, в якому саме календарному місяці згідно з наказом працівникові надається відпустка.

 

Наприклад, у разі, якщо згідно з наказом працівнику надається щорічна основна відпустка терміном 24 календарні дні з 15 серпня 2016 року, то розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати буде серпень 2015 року - липень 2016 року. Якщо ж за одним наказом працівнику надається щорічна відпустка у серпні 2016 року, а за іншим - додаткова відпустка, яка починається у вересні 2016 року, то при обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки розрахунковим періодом буде серпень 2015 року - липень 2016 року, а для оплати часу додаткової відпустки - вересень 2015 року - серпень 2016 року.

 

2. З 1 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки (постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. N 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери").

 

Зазначена допомога виплачується згідно з наказом про надання працівникові чергової щорічної відпустки за поточний рік відповідно до затвердженого графіка за основним місцем роботи (за місцем зберігання трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу, з урахуванням підвищень посадового окладу і без урахування інших доплат та надбавок.

 

При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога на оздоровлення.

 

Медичним працівникам, які працюють у закладі охорони здоров'я за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в порядку, визначеному пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" та пунктом 5.11 наказу Мінпраці і МОЗ України від 05.10.2005 р. N 308/519 "Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", зареєстрованого у Мін'юсті 17.10.2005 р. за N 1209/11489, а саме - за рішенням керівника у межах затвердженого фонду заробітної плати або за наявності економії фонду оплати праці.

 

Отже, головний лікар лікарні, який працює у цій же лікарні за сумісництвом, має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні йому щорічної відпустки за основним місцем роботи і на матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад пропорційно відпрацьованому за сумісництвом часу, за рішенням керівника у межах фонду оплати праці.

 

3. Відповідно до статті 217 Кодексу законів про працю України на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

 

Працівникам, які працюють за сумісництвом, оплата часу додаткових відпусток у зв’язку з навчанням не передбачена.

 

Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, що надається за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом слід надавати відпустку без збереження заробітної плати згідно з пунктом 14 статті 25 Закону України "Про відпустки", яка надається в обов'язковому порядку працівнику-суміснику - терміном до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

 

Водночас слід зазначити, що жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має право перервати таку відпустку і оформити відпустку у зв’язку з навчанням, оскільки відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами (стаття 18 Закону України "Про відпустки").

 

Переривання частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною здійснюється за заявою працівника, наказом власника або уповноваженого ним органу. Після закінчення відпустки у зв’язку з навчанням працівнику знову може бути надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

 

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про відпустки" працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.

 

Директор Департаменту

О. Товстенко

 

 

 

20. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності» від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16

 

 

 

У Департаменті соціального страхування та партнерства разом із виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянуто листи стосовно розрахунку допомоги по вагітності та пологах і по тимчасовій непрацездатності та повідомляємо.

 

Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом у випадку, коли заробітна плата застрахованої особи за сумісництвом нижче розміру мінімальної заробітної плати

 

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 (далі - Закон N 1105) сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

 

Згідно з нормами частини першої статті 30 Закону N 1105 допомога по вагітності та пологах призначається та надається за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з визначених у цьому пункті поважних причин.

 

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464 (далі - Закон N 2464) основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

 

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону N 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

 

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Тобто для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата.

 

Враховуючи викладене, допомога по вагітності та пологах за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності надається з урахуванням норм частини другої статті 26 Закону N 1105, тобто у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

 

Якщо застрахована особа також працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах надається за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, при цьому доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону N 1105 реалізована за основним місцем роботи.

 

Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах двократним розміром мінімальної заробітної плати, визначене пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону N 1105 та абзацом третім пункту 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, на нашу думку, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

 

Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності у випадку, коли особа не працювала у розрахунковому періоді повний календарний місяць з поважних причин

 

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

 

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

 

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

 

У наведеному в листі прикладі у червні 2016 року, який входить до розрахункового періоду, застрахована особа повний календарний місяць (з першого до першого числа) жодного дня не працювала з поважної причини (тимчасова непрацездатність). Отже, цей місяць виключається з розрахункового періоду і, відповідно, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується матеріальна допомога, нарахована у цьому місяці.

 

Директор Департаменту соціального страхування та партнерства

О. Савенко

 

 

 

21. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України" щодо зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку з метою першочергового забезпечення потреб оборонної промисловості та відбудови об'єктів інфраструктури»

 

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

I. У розділі XV Митного тарифу України (Тарифи N 584-VII), встановленого Законом України "Про Митний тариф України" (Закон N 584-VII) (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 20 - 21, ст. 740), цифри і слова:

 

"7204	Відходи та брухт чорних металів; зливки чорних металів для переплавлення (шихтові зливки):
7204 10 00 00	- відходи та брухт ливарного чавуну		5	5	-
	- відходи та брухт легованої сталі:
7204 21	- - корозійностійкої (нержавіючої) сталі:
7204 21 10 00	- - - з масовою часткою нікелю 8 % або більше		5	5	-
7204 21 90 00	- - - іншої		5	5	-",

 

 

 

"7204 49	- - інші:
7204 49 10 00	- - - подрібнені (різані)		5	5	-
	- - - інші:
7204 49 30 00	- - - - пакетовані		5	5	-
7204 49 90 00	- - - - інші		5	5	-"

 

замінити цифрами і словами:

 

"7204	Відходи та брухт чорних металів; зливки чорних металів для переплавлення (шихтові зливки):
7204 10 00 00	- відходи та брухт ливарного чавуну		0	0	-
	- відходи та брухт легованої сталі:
7204 21	- - корозійностійкої (нержавіючої) сталі:
7204 21 10 00	- - - з масовою часткою нікелю 8 % або більше		0	0	-
7204 21 90 00	- - - іншої		0	0	-",

 

 

 

"7204 49	- - інші:
7204 49 10 00	- - - подрібнені (різані)		0	0	-
	- - - інші:
7204 49 30 00	- - - - пакетовані		0	0	-
7204 49 90 00	- - - - інші		0	0	-".

 

II. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України	П. ПОРОШЕНКО
м. Київ4 жовтня 2016 рокуN 1645-VIII

 

 

 

22. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання щорічної основної відпустки» від 07.10.2016 р. N 1382/13/84-16

 

 

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання щорічної основної відпустки і в межах компетенції повідомляє.

 

Статтею 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

 

Разом з тим відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", затвердженої згідно із статтею 8 Закону України "Про оплату праці", керівникам органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

 

Згідно із статтею 21 Закону України "Про відпустки" заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, одночасно здійснюється виплата і допомоги на оздоровлення.

 

При цьому слід зазначити, що законодавством не передбачено повернення коштів виплаченої допомоги на оздоровлення у разі невикористання відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та наступного звільнення.

 

Водночас зазначаємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер і не повинні встановлювати нових правових норм.

 

Заступник директора Департаменту -начальник відділу

А. Литвин

 

 

 

23. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до пункту 9 Порядку  електронного адміністрування податку на додану вартість» від 9 листопада 2016 р. № 788

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Внести до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 87, ст. 2482; 2015 р., № 19, ст. 518, № 96, ст. 3283; 2016 р., № 4, ст. 244), зміни, що додаються.

 

2. Міністерству фінансів, Державній фіскальній службі, Державній казначейській службі привести у місячний строк власні акти у відповідність із цією постановою.

 

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України 
від 9 листопада 2016 р. № 788

 

ЗМІНИ,
 що вносяться до пункту 9 Порядку електронного 
адміністрування податку на додану вартість

 

Абзаци сьомий — десятий замінити абзацами такого змісту:

 

“Інформація про проведення таких розрахунків з податку подається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків відповідно до порядку взаємодії органів ДФС та органів Казначейства в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

 

На підставі отриманої від Казначейства інформації ДФС зменшує суми залишку узгоджених податкових зобов’язань з податку платника, не сплачених до бюджету, cтрок сплати яких настав, що виникли на підставі податкових декларацій з податку (поданих контролюючому органу починаючи з податкової звітності за липень 2015 р. — для платників податку, що застосовують місячний звітний період, за III квартал 2015 р. — для платників податку, що застосовують квартальний звітний період), які обліковуються в ДФС. ДФС не пізніше ніж через десять робочих днів з дати отримання такої інформації від Казначейства збільшує суму поповнення електронного рахунка платника податку на суму зменшення зазначеного залишку, формує та надсилає Казначейству коригуючі реєстри на суму наявного залишку узгоджених податкових зобов’язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі. При цьому зазначені коригуючі реєстри формуються ДФС в межах суми такого збільшення у міру виникнення зазначеного залишку в розрізі окремих документів, за якими обліковується такий залишок.

 

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство на підставі таких реєстрів зменшує суму наявного залишку узгоджених податкових зобов’язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, про що повідомляє ДФС;”.

 

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий — двадцять шостий вважати відповідно абзацами десятим— двадцять п’ятим.

 

 

 

24. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення зміни до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» від 04.10.2016 № 868

 

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

27 жовтня 2016 р.

 

за № 1401/29531

 

Відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. В абзаці третьому пункту 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (із змінами), слова "представники структурного підрозділу (служби) з внутрішнього аудиту" виключити.

 

2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку (Романюк Ю.П.) в установленому порядку забезпечити:

 

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

 

оприлюднення цього наказу.

 

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра – керівника апарату Капінуса Є.В.

 

 

 

 

25. Лист НБУ «Стосовно діяльності окремих платіжних систем та систем розрахунків» від 02.11.2016 № 57-0002/90626

 

 

 

Департамент платіжних систем та інноваційного розвитку

 

Банкам України

 

Небанківським установам (за списком)

 

До Національного банку України надходять запити від юридичних та фізичних осіб стосовно діяльності окремих платіжних систем та систем розрахунків.

 

У зв'язку з цим, вважаємо за необхідне повідомити таке.

 

1. Національний банк України 19.10.2016 доводив до відома учасників міжнародних платіжних систем "Золотая Корона", "BLIZKO", "Международные Денежные Переводы ЛИДЕР", "ANELIK", "ЮНИСТРИМ", "Колибри" (стара назва - "Блиц") інформацію про застосування санкцій до платіжних організацій цих систем строком на один рік згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 16.09.2016*.

 

____________

 

* "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (уведено в дію Указом Президента України від 17.10.2016 N 467/2016).

 

Національний банк України повідомляв також про необхідність завершення в найкоротший термін взаєморозрахунків за здійсненими операціями та повернення до Національного банку України свідоцтв про реєстрацію договорів / змін до договорів про участь у цих міжнародних платіжних системах.

 

Учасники міжнародних платіжних систем мали завершити взаєморозрахунки відповідно до умов договорів про участь у зазначених міжнародних платіжних системах, а також забезпечити повернення переказів, які ще не були відправлені з України до 19.10.2016 (включно), та повернення переказів, що надійшли в Україну до 19.10.2016 (включно).

 

2. Результати моніторингу дотримання вимог законодавства України з питань діяльності платіжних систем та систем переказу коштів свідчать, що користувачам надається послуга з поповнення електронних гаманців, наприклад: "Webmoney", "Яндекс.Деньги", "QIWI Wallet", "Wallet one" / "Єдиний гаманець" тощо.

 

Статтею 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Банк, який має намір здійснювати випуск електронних грошей, зобов'язаний до початку їх випуску узгодити з Національним банком України правила використання електронних грошей у порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку України.

 

Згідно з вимогами Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010 N 481, суб'єкти, які здійснюють операції з електронними грошима, а саме: емітент електронних грошей, оператор, агенти, торговці та користувачі, мають право їх здійснювати лише за правилами, узгодженими з Національним банком України.

 

У зв'язку з тим, що правила використання електронних грошей, зазначених вище торгових марок, Національним банком України не узгоджувалися, надання послуг з використанням цих торгових марок користувачам заборонено.

 

Разом з цим, повідомляємо, що на сьогодні Національним банком України узгоджено правила внутрішньодержавної системи розрахунків "WebMoney.UA", які не є правилами використання електронних грошей та не містять опису операцій з електронними грошима.

 

З переліком внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, які мають право здійснювати діяльність в Україні, а також з переліком банків, які мають право здійснювати випуск електронних грошей, можна ознайомитися на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України у розділі "Платіжні системи та розрахунки".

 

Зобов'язуємо небанківські установи, які є платіжними організаціями платіжних систем / систем розрахунків, довести до відома своїх учасників вищенаведену інформацію.

 

 

 

 

26. Лист Міністкрства соціальної політики України «Щодо врахування премії при обчисленні середньої зарплати для оплати днів щорічної відпустки» від 04.10.2016 р. № 1374/13/8416

 

 

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо врахування премії при обчисленні середньої заробітної плати згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100, для оплати днів щорічної відпустки та повідомляє.

 

Відповідно до пункту 3 вищеназваного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, у тому числі для оплати днів відпустки, враховуються премії, які не носять разового характеру.

 

Положення про преміювання розробляється установами самостійно із зазначенням умов, критеріїв преміювання (депреміювання), періодичності виплати премій (щомісячні, квартальні, за результатами півріччя), які включаються при обчисленні середньої заробітної плати, та премій, які виплачуються за виконання окремих доручень (одноразового характеру), до святкових, ювілейних дат (є одноразовими преміями і не включаються при обчисленні середньої заробітної плати).

 

У випадку якщо положенням про преміювання передбачено виплату премії щомісячно за наявності фінансових можливостей, проте в установі у зв’язку із складнощами місячна премія була виплачена лише в одному місяці, то зазначена премія буде враховуватись, оскільки вона не належить до одноразових.

 

Заступник директораДепартаменту -начальник відділу

А. Литвин

 

 

 

27. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594 і 615

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

    Внести до Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594 (Офіційний вісник України, 2011 р., N 44, ст. 1783; 2012 р., N 30, ст. 1116, N 81, ст. 3283; 2016 р., N 16, ст. 644, N 30, ст. 1208), і Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 615 (Офіційний вісник України, 2011 р., N 45, ст. 1832, N 54, ст. 2151; 2012 р., N 30, ст. 1116, N 81, ст. 3283; 2013 р., N 6, ст. 202; 2016 р., N 4, ст. 239, N 16, ст. 644, N 30, ст. 1208), зміни, що додаються.

 

    Центральним органам виконавчої влади у місячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

 

Прем'єр-міністр України                                                  В. ГРОЙСМАН

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

постановою Кабінету Міністрів України

 

від 2 листопада 2016 р. N 775

 

 

 

ЗМІНИ,

 

що вносяться до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594 і 615

 

    У Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 594:

 

1) пункт 4 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

 

"Склад аукціонного комітету затверджується за погодженням з Мінприроди.".

 

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;

 

2) перше речення абзацу третього пункту 6 після цифр "10" доповнити словом "робочих".

 

    У Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 615:

 

1) у пункті 8:

 

абзац двадцятий доповнити новим другим реченням такого змісту: "Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів.";

 

в абзаці двадцять дев'ятому слова "податків та загальнообов'язкових платежів" замінити словами "рентної плати за користування надрами";

 

2) в абзаці десятому пункту 14 слова "податків та загальнообов'язкових платежів" замінити словами "рентної плати за користування надрами";

 

3) пункт 16 викласти в такій редакції:

 

"16. Переоформлення дозволу здійснюється:

 

1) у випадках та в порядку, передбачених Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності";

 

2) у разі отримання юридичною особою в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного вугледобувного підприємства;

 

3) у зв'язку з правонаступництвом юридичної особи (надрокористувача) у результаті реорганізації шляхом перетворення.

 

У разі переоформлення дозволу відповідно до підпункту 1 цього пункту до заяви, в якій зазначаються номер і дата дозволу, додаються:

 

засвідчені копії установчих документів заявника - юридичної особи або копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, подають лише копію сторінки паспорта з такою відміткою);

 

копія рішення власника або уповноваженого ним органу про зміну найменування або місцезнаходження юридичної особи, копії документів, що підтверджують зміну прізвища, імені та по батькові, місця проживання фізичної особи - підприємця.

 

У разі переоформлення дозволу відповідно до підпункту 2 цього пункту до заяви, в якій зазначаються номер і дата дозволу, додаються:

 

засвідчені копії установчих документів заявника - юридичної особи або копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, подають лише копію сторінки паспорта з такою відміткою);

 

пояснювальна записка, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою (у разі її наявності) та містить обґрунтування необхідності переоформлення дозволу;

 

засвідчена копія договору оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного вугледобувного підприємства.

 

У разі переоформлення дозволу відповідно до підпункту 3 цього пункту до заяви, в якій зазначаються номер і дата дозволу, додаються:

 

засвідчені копії установчих документів заявника - юридичної особи або копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, подають лише копію сторінки паспорта з такою відміткою);

 

пояснювальна записка, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою (у разі її наявності) та містить обґрунтування необхідності переоформлення дозволу;

 

копія рішення власника або уповноваженого ним органу про реорганізацію юридичної особи (надрокористувача) шляхом перетворення;

 

оригінал або засвідчена копія передавального акта, складеного відповідно до вимог законодавства.

 

Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення дозволу.";

 

4) у пункті 25:

 

друге речення абзацу третього після слів "затверджуються органом з питань надання дозволу" доповнити словами "за погодженням з Мінприроди";

 

в абзаці восьмому слово "анулювання," замінити словами "анулювання дозволу, рішення про";

 

5) у тексті Порядку слова "загальнодержавних податків та зборів" замінити словами "рентної плати за користування надрами".

 

 

 

28. Постанова Кабінета міністрів України «Про зменшення фінансового навантаження на споживачів щодо оплати послуги з централізованого опалення шляхом створення умов для отримання розстрочки на оплату послуги з централізованого опалення» від 19 жовтня 2016 р. № 744

 

 

 

Кабінет Міністрів України 

 

постановляє:

 

Внести до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 30, ст. 1811; 2007 р., № 83, ст. 3071; 2009 р., № 68, ст. 2349; 2010 р., № 12, ст. 574; 2011 р., № 85, ст. 3121; 2015 р., № 101, ст. 3474), зміни, що додаються.

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

постановою Кабінету Міністрів України

 

від 19 жовтня 2016 р. № 744

 

ЗМІНИ,

 

що вносяться до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення

 

( див.текст )

 

 

 

29. Постанова Кабінета міністрів України «Про затвердження переліку товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування» від 26 жовтня 2016 р. № 758

 

 

 

Відповідно до пункту 33 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України 

 

постановляє:

 

Затвердити перелік товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування, згідно з додатком.

 

 

 

 

Додаток

 

до постанови Кабінету Міністрів України

 

від 26 жовтня 2016 р. № 758

 

ПЕРЕЛІК

 

товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування

 

( див.текст )

 

 

 

30. Постанова Кабінета міністрів України «Про утворення Офісу реформ» від 11 жовтня 2016 р. № 768

 

 

 

Відповідно до статті 48 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та з метою забезпечення належної організації впровадження реформ Кабінет Міністрів України 

 

постановляє:

 

1. Утворити Офіс реформ.

 

2. Затвердити Положення про Офіс реформ, що додається.

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

постановою Кабінету Міністрів України

 

від 11 жовтня 2016 р. № 768

 

ПОЛОЖЕННЯ

 

про Офіс реформ

 

1. Офіс реформ (далі — Офіс) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.

 

2. Офіс у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

 

3. Основними завданнями Офісу є:

 

забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ;

 

підготовка пропозицій щодо плану заходів із впровадження реформ на відповідний рік (далі — план заходів) та механізмів реалізації таких реформ;

 

проведення моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів;

 

проведення аналізу результатів виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів.

 

4. Офіс відповідно до покладених на нього завдань:

 

1) готує пропозиції щодо планування реформ у відповідних сферах та подає їх на розгляд Прем’єр-міністра України;

 

2) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань впровадження реформ, у тому числі стратегічних та програмних документів Кабінету Міністрів України із зазначених питань, а також планів заходів;

 

3) здійснює, в тому числі із залученням провідних вітчизняних та іноземних учених, фахівців, експертів, опрацювання проектів планів заходів, проектів актів законодавства та готує відповідні пропозиції і рекомендації;

 

4) забезпечує інформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань розроблення проектів галузевих планів заходів, надає таким органам консультативно-методичну допомогу;

 

5) готує пропозиції з питань організації підготовки та впровадження реформ, які подає Прем’єр-міністрові України, міністрам, керівникам центральних органів виконавчої влади;

 

6) проводить моніторинг та аналіз стану здійснення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади заходів із впровадження реформ у відповідних сферах;

 

7) розробляє пропозиції та рекомендації з питань визначення механізмів здійснення заходів із впровадження реформ, які подає міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади;

 

8) готує пропозиції та рекомендації щодо актуалізації заходів із впровадження реформ, строків їх здійснення і механізмів проведення реформ у відповідних сферах, які подає міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади для опрацювання під час підготовки відповідних проектів планів заходів;

 

9) бере участь у плануванні та проведенні моніторингу міжнародної допомоги, залученої для підтримки реформ у відповідних сферах;

 

10) здійснює на постійній основі співпрацю з Національною радою реформ шляхом обміну інформацією про хід підготовки та впровадження реформ, опрацьовує пропозиції Національної ради реформ щодо коригування напрямів та пріоритетів реформ, завдань і строків виконання, передбачених планами заходів;

 

11) взаємодіє на постійній основі із проектними офісами реформ, утвореними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання;

 

12) готує щомісяця та щокварталу доповіді про хід впровадження реформ і подає їх Прем’єр-міністрові України;

 

13) проводить аналіз практики застосування законодавства, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

 

14) забезпечує інформування громадськості та міжнародної спільноти про стан організації підготовки та впровадження реформ;

 

15) виконує відповідно до актів законодавства інші функції.

 

5. Офіс має право:

 

запитувати у керівників центральних органів виконавчої влади та проектних офісів реформ, утворених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, та одержувати інформацію про хід впровадження реформ;

 

отримувати в установленому порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

 

утворювати у разі потреби постійні або тимчасові робочі групи з питань забезпечення виконання покладених на нього завдань;

 

залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, незалежних експертів (за згодою);

 

користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів;

 

організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів з питань впровадження реформ.

 

6. Офіс під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об’єднаннями, а також з іноземними та міжнародними організаціями, їх представництвами в Україні.

 

7. До складу Офісу входять голова, виконавчий директор та його заступники, проектні менеджери реформ.

 

Головою Офісу є за посадою Міністр Кабінету Міністрів України.

 

Виконавчий директор підпорядковується голові Офісу.

 

Заступники виконавчого директора та проектні менеджери реформ підпорядковуються виконавчому директору Офісу.

 

Заступники виконавчого директора можуть виконувати функції проектних менеджерів реформ.

 

Виконавчий директор Офісу, його заступники та проектні менеджери затверджуються за результатами відкритого конкурсу.

 

Персональний склад Офісу затверджує голова Офісу, який має право вносити до нього зміни.

 

Голова Офісу:

 

подає Прем’єр-міністрові України підготовлений Офісом проект плану заходів для прийняття рішення щодо його внесення в установленому порядку відповідним міністерством на розгляд Кабінету Міністрів України;

 

представляє на засіданні Кабінету Міністрів України підготовлені Офісом пропозиції щодо впровадження реформ в окремих сферах;

 

організовує взаємодію проектних менеджерів з керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади;

 

інформує Кабінет Міністрів України про результати роботи Офісу.

 

Виконавчий директор:

 

забезпечує організацію діяльності Офісу та керує його поточною роботою;

 

розподіляє обов’язки між своїми заступниками та проектними менеджерами реформ;

 

відповідає перед головою Офісу за стан підготовки відповідних проектів стратегічних, програмних документів та планів заходів;

 

підписує документи від імені Офісу;

 

представляє Офіс у відносинах з державними органами та з міжнародними організаціями, їх представництвами в Україні;

 

організовує проведення моніторингу та аналізу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планами заходів;

 

організовує взаємодію проектних менеджерів Офісу з проектними офісами реформ, утвореними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

 

здійснює інші повноваження.

 

Проектний менеджер реформ:

 

бере участь у роботі з розроблення проектів планів заходів, планів-графіків реформ, проектів актів законодавства за відповідним напрямом реформ;

 

проводить моніторинг стану виконання завдань, передбачених планом заходів, за напрямом, закріпленим за ним;

 

вживає заходів до забезпечення координації діяльності робочих груп за різними напрямами реформ та у разі виявлення питань, що потребують опрацювання за іншим напрямом реформ, порушує їх перед відповідним проектним менеджером реформ;

 

аналізує документи та матеріали, отримані від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, та готує відповідні пропозиції.

 

Проектний менеджер реформ під час здійснення своїх повноважень взаємодіє з іншими проектними менеджерами реформ.

 

Проектні менеджери реформ взаємодіють з керівниками центральних органів виконавчої влади та проектними офісами реформ, утвореними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади,

 

з питань розроблення проектів планів заходів, здійснення відповідними органами заходів із впровадження реформ та із зазначеною метою надають таким органам консультативно-методичну допомогу, а також подають відповідні пропозиції.

 

8. Діяльність Офісу є відкритою і гласною.

 

Відкритість діяльності Офісу забезпечується шляхом інформування громадськості про діяльність Офісу, гласність — шляхом розміщення в засобах масової інформації та Інтернеті інформації про діяльність Офісу, на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади — проектів його рішень та прийнятих ним рішень, щоквартальних звітів та пропозицій, поданих Кабінетові Міністрів України.

 

9. У разі потреби Офіс може проводити засідання за участю представників відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

 

Пропозиції та рекомендації Офісу, прийняті на його засіданні, оформлюються протоколом, що надсилається керівникам відповідних центральних органів виконавчої влади.

 

Пропозиції та рекомендації Офісу можуть бути реалізовані шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України рішень, проекти яких вносяться міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

 

10. Офіс використовує у роботі бланк із своїм найменуванням.

 

11. Організаційне, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності Офісу здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

 

 

 

 

 Приємної і спокійної роботи!