ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області «Щодо оподаткування податком на додану вартість перерахованих замовником до місцевого бюджету обов'язкових платежів у вигляді пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста»  від 13.10.2016 №3317/10/25-01-15-01-09	Надано роз’яснення, що  податок на додану вартість включається до загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. Грошові кошти, сплачені замовником (інвестором) до місцевого бюджету як пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, не визначаються як товари/послуги і не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість згідно вимог ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС України «Щодо порядку визначення автостанцією-платником ПДВ бази оподаткування ПДВ при здійсненні операції з постачання (продажу) квитків на перевезення багажу» від 29.09.2016 № 21112/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що базою оподаткування ПДВ у автостанції – платника ПДВ, яка здійснює продаж квитків на проїзд в автобусах та наперевезення багажу, є сума, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої). При цьому у разі якщо автостанції-платнику ПДВ, при здійсненні нею постачання (продажу) квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу, сплачується лише автостанційний збір, то база оподаткування ПДВ буде визначатися виключно із суми автостанційного збору.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
3	Лист ДФС «Про набуття чинності наказу Мінфіну від 08.07.2016 № 585» від  11.10.2016 р. № 33190/7/99-99-15-02-01-17	Надано роз’яснення, що видання наказу № 585 обумовлено змінами в податковому законодавстві, які впливають на показники бюджету поточного року, платникам податку на прибуток підприємств, які звітують щокварталу за звітний (податковий) період – три квартали поточного року,
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
4	Лист ГУ ДФС у м. Києвівід 10.10.2016 № 6504/К/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що фізична особа – підприємець – платник єдиного податку включає до доходу отриману суму коштів від продажу товарів (робіт, послуг) в день її отримання на розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності. Кошти, які вже були включені до доходу, переведені на інший розрахунковий рахунок, який теж відкритий для здійснення підприємницької діяльності, не підлягають повторному оподаткуванню єдиним податком.
В ЧАСТИНІ ПДФО
5	Лист ДФС України «Щодо відповідальності за незаповнення у формі       № 1ДФ даних про виплату підприємцю» від 21.09.2016 р. № 20544/6/99-99-13-01-01-15	Надано роз’яснення, що неподання податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, зокрема фізичної особи - підприємця, є порушенням порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, і до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 119.2 ст. 119 ПКУ.
6	Лист ГУ ДФС у м. Києві  «Щодо питання, чи потрібно у якості податкового агента утримувати з фізичної особи – володільця прав на торговельну марку, яка у ліцензійному договорі виступає як фізична особа, а не ФОП, податок у встановленому законодавством розмірі з сум сплаченого роялті» від 10.10.2016 № 6503/Ш/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що податок на доходи фізичних осіб з сум виплаченого роялті утримується податковим агентом. Згідно положень Кодексу, відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема за перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для певної групи платників єдиного податку, покладено безпосередньо на платника податку.
7	Лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2016 № 6603/М/26-15-13-04-14	Надано роз’яснення, що фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених цих податків в Україні, згідно міжнародних договорів згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України  повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Нормами Кодексу також не передбачено зменшення податкового зобов’язання з Військового збору на суму податків сплачених за кордоном.
8	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо оподаткування дивідендів» від 04.10.2016 №21611/10/26-15-14-06-04-29	Пунктом 167.5 ст. 167 Податкового кодексу встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у пп. 167.5.2 цього пункту) (пп.167.51 п.167.5 ст.167 ПКУ). 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами -  платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (пп.167.5.2 п.167.5 ст.167 ПКУ). Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп.170.5.3 п.170.5 ст.170 ПКУ), тобто оподатковуються за ставкою 18 відсотків. Якщо підприємство нараховує дивіденди фізичній особі, що підтверджено Протоколом зборів і бухгалтерськими даними, у момент перебування на загальній системі оподаткування за поточний період і за минулі періоди (коли воно було платником єдиного податку), має застосовуватись ставка податку на доходи фізичних осіб 5 відсотків.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
9	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку державного обліку  наявності та використання пестицидів і агрохімікатів» від 19 жовтня 2016 р. № 722	Внесено зміни до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 881
10	Лист ДФС України «Щодо практичного застосування норм податкового законодавства» від 13.10.2016 № 22299/6/99-99-13-02-03-14	Надано роз’яснення, що у разі використання платником податку - фізичною особою, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, електронного авіаквитка, підставою для відшкодування витрат на його придбання є, зокрема, оригінал відривної частини посадкового талону пасажира.   Лист є індивуальною податковою консультацією
11	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо врахування днів огляду у МСЕК при розрахунку лікарняних та відпускних» від 6 вересня 2016 р. № 293/18/99-16	Надано роз’яснення, що період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які зазначені у листку непрацездатності, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність» (пункт 3 Порядку), а тому підлягають виключенню із розрахункового періоду. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, та робочих днів, які працівник не працював у зв’язку із оформленням інвалідності. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
12	Лист ДФС України «Щодо надання інформації (на N 2623/99-99-18-01-04-18 від 09.09.2016)» від 28.09.2016 р. № 2158/99-99-19-01-01-18	Надано роз’яснення, що 1. На товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, митні платежі не нараховуються відповідно до частини шостої статті 374 Митного кодексу України. 2. Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених частиною п'ятою статті 374 Митного кодексу України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою підпунктом "а" пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України. Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро. 3. Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.
13	Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до Положення  про валютний контроль» від 18.10.2016 N 394	Внесено зміни до Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року N 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2000 року за N 209/4430
14	Лист Міністерства соціальної політики України «Про матеріальну відповідальність працівників та працевлаштування» від 04.05.2016 р. N 137/06/186-16	Надано роз’яснення, що наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості, є для роботодавця обов'язковим.
15	Лист ДФС України «Щодо звітування неприбуткових установ та організацій» 17.10.2016 р. № 33649/7/99-99-15-02-01-17	Надано роз’яснення, що Нова форма Звіту передбачає: заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; відображення податкового зобов’язання з податку на прибуток у разі нецільового використання отриманих коштів та/або розподілу доходів (прибутків) організації серед засновників (учасників), її членів, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб; нове поле для місячного податкового (звітного) періоду (для подання Звіту у разі недотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу); поле «Відомості про одночасне подання до звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації форм фінансової звітності» (заповнюється у разі подання фінансової звітності за бажанням неприбуткової організації); відображення у додатку ГД до рядків 1.15.2 ГД, 2.6.2 ГД та 3.1 ГД Звіту (далі — додаток ГД) даних митної декларації за ввезеним товаром та показників нецільового використання гуманітарної допомоги.
16	Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімального строку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких проводиться гідротехнічна меліорація» від 20 вересня 2016 року № 1532-VIII	Внесено зміни до: Земельного кодексу України; Закону України "Про меліорацію земель"; Закону України "Про оренду землі".
17	Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо поділу на частини додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни» від 23.09.2016 р. № 531/13/116-16	Надано роз’яснення, що податкова відпустка окремим категоріям ветеранів війни визначена статтею 16 розділу III Закону «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях», тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, повної тривалості один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься
18	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 5 жовтня 2016 р.     № 687	Внесено зміни до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388
19	Постанова Кабінета міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11 жовтня 2016 р. № 710	Затверджено заходи щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, згідно з додатком. Визнано такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. Повний текст за посиланням
20	Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 13.10.2016  № 391	Внесено зміни до: Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34; Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496. Повний текст за посиланням
21	Постанова ВРУ «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік» від 20.10.2016 №5000-П	Схвалено висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік як Бюджетні висновки Верховної Ради України. Визнано такими, що втратили чинність: Постанова Верховної Ради України від 26 липня 1994 року № 122/94-ВР «Про забезпечення діяльності народних депутатів України»; Постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1679-ІІІ «Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України «Про забезпечення діяльності народних депутатів України» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 32, ст.262). Затверджено норми фінансового забезпечення діяльності народних депутатів України. Повний текст за посиланням

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист Головного управління  ДФС  у  Чернігівській  області «Щодо оподаткування податком на додану вартість перерахованих замовником до місцевого бюджету обов'язкових платежів у вигляді пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста»  від 13.10.2016 №3317/10/25-01-15-01-09

 

 

 

  Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пункту 19¹.1.28статті 19¹ розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло Ваше звернення від 03.10.2016 №01-20/361 стосовно оподаткування податком на додану вартість перерахованих замовником до місцевого бюджету обов'язкових платежів у вигляді пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста, і в межах компетенції повідомляє наступне.

 

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3038).

 

Відповідно до статті 40 Закону №3038 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

 

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає в перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

 

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

 

10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

 

4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

 

 Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 Закону №3038.

 

Частиною п'ятою статті 30 Закону №3038 встановлено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

 

Пунктом 185.1 статті 185 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

 

 Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг визначається виходячи із їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

 

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194  ПКУ податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

 

Статтею 877 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV зі змінами та доповненнями (далі Цивільний кодекс) визначено, що будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи здійснюються відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

 

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

 

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу ціна роботи або способи її визначення визначаються  у договорі підряду. При цьому, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

 

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

 

Крім того, відповідно до статті 321 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року  №436-IV зі змінами і доповненнями (далі - Господарський кодекс) у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

 

Статтею 17 Закону України від 18.09.1991 №1560-XII "Про інвестиційну діяльність" встановлено, що вартість будівництва визначається з використанням національних стандартів з ціноутворення, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій.

 

Правила визначення вартості будівництва затверджуються наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державного Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, роз'яснення надаються Міністерством Регіонального розвитку та будівництва України.

 

Вартість будівництва житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, а також їх ремонт, що здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності, визначається відповідно до національного стандарту "Правила визначення вартості будівництва", який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

 

Згідно із вказаними Правилами до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.

 

Державний комітет України з будівництва та архітектури в листі від 15.05.2003  №7/2-447 наводить перелік податків та зборів, що враховуються як складові вартості будівництва. До цього переліку входить і податок на додану вартість.

 

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, податок на додану вартість включається до загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

 

Крім того, слід зазначити, що згідно з функціями контролюючих органів, визначеними у статті 191 Податкового кодексу України, адміністрування пайових внесків (коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) не належить до компетенції контролюючих органів. Відповідно до пункту 52.5. статті 52 ПКУ контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

 

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання пайової участі встановлює орган місцевого самоврядування відповідно до Закону №3038.

 

Враховуючи зазначене, здійснення розрахунку розміру пайового внеску (пайової участі) на розвиток інфраструктури окремого регіону від загальної кошторисної вартості будівництва не передбачено податковим законодавством України.

 

 Що стосується оподаткування податком на додану вартість сплачених замовником (інвестором) до місцевого бюджету грошових коштів, як пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, то пунктом 185.1 статті 185 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг.

 

 Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

 

А постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

 

 Відповідно до підпункту 14.1.244 статті 14 ПКУ товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

 

 Грошові кошти (гроші), згідно з нормами статті 192 Цивільного  кодексу  України, – це платіжні засоби. І законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом).

 

 Тому, враховуючи вищезазначене, грошові кошти, сплачені замовником (інвестором) до місцевого бюджету як пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, не визначаються як товари/послуги і не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість згідно вимог ПКУ.

 

 Також, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися  платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей Податкового кодексу України, на які в ній іде посилання. 

 

Також зазначено, що пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу передбачено, якщо контролюючий орган встановить факт використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, то такі дії є підставою для виключення такої організації з Реєстру. Крім того, такій організації нараховується податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафні санкції і пеня відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

 

 

 

2. Лист ДФС України «Щодо порядку визначення автостанцією-платником ПДВ бази оподаткування ПДВ при здійсненні операції з постачання (продажу) квитків на перевезення багажу» від 29.09.2016 № 21112/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

 Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку визначення автостанцією-платником ПДВ бази оподаткування ПДВ при здійсненні операції з постачання (продажу) квитків на перевезення багажу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

У автостанції-платника ПДВ базою оподаткування ПДВ у разі постачання нею відповідно до Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу є винагорода, що включає автостанційний збір. При цьому до бази оподаткування ПДВ автостанції-платника ПДВ не включається вартість перевезення, що перераховується автостанцією-платником ПДВ перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії (пункт 189.13 статті 189 ПКУ).

 

Отже, базою оподаткування ПДВ у автостанції – платника ПДВ, яка здійснює продаж квитків на проїзд в автобусах та наперевезення багажу, є сума, що складається з автостанційного збору та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

 

При цьому у разі якщо автостанції-платнику ПДВ, при здійсненні нею постачання (продажу) квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу, сплачується лише автостанційний збір, то база оподаткування ПДВ буде визначатися виключно із суми автостанційного збору.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

3. Лист ДФС «Про набуття чинності наказу Мінфіну від 08.07.2016 № 585» від  11.10.2016 р. № 33190/7/99-99-15-02-01-17

 

 

 

Головні управління ДФС в областях

 

та м. Києві, Офіс великих платників

 

податків ДФС

 

Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток підприємств повідомляє таке.

 

Загальні положення

 

19 серпня 2016 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585 "Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.07.2016 за № 1049/29179 (далі – наказ № 585).

 

Наказом № 585 внесено зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860 (далі – декларація).

 

Наказ № 585 виданий з метою реалізації положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 909 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі – Закон № 909).

 

Внесені зміни до декларації

 

Визначення звітного (податкового) періоду

 

Рядок 2 заголовної частини декларації доповнено полем, у якому зазначається базовий звітний період – календарний квартал або календарний рік.

 

З метою розмежування граничного строку подання декларації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу та граничного строку подання декларації протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, при складанні декларації у рядку 2 заголовної частини декларації, платником зазначатиметься базовий звітний період – календарний квартал або календарний рік.

 

Нова редакція розділу та рядка 26 декларації

 

Викладено в новій редакції назви показників розрахунку авансового внеску, а саме:

 

розділ "Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств";

 

рядок 26 декларації: "Авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця-8 або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток ((позитивне значення) рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року-9".

 

Так, згідно з пунктом 9 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу у січні – грудні 2015 року платники зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Починаючи з 1 січня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються.

 

Положеннями пункту 38 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року. Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. При цьому визначена у розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

 

У зв’язку із зазначеним розрахунок авансового внеску у розмірі 2/9 податку на прибуток, що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року, заповнюється платником податку за три квартали 2016 року. Такий розрахунок здійснюється платниками, які звітують з податку на прибуток підприємств щокварталу.

 

Враховуючи наведене, у рядку 26 декларації розрахунок авансового внеску відображається таким чином:

 

у розмірі 1/12 податку на прибуток підприємств – у разі уточнення показників декларацій за звітні періоди 2013 та 2014 років;

 

у розмірі 2/9 податку на прибуток підприємств – при складанні декларації за три квартали 2016 року платниками, що звітують щокварталу. Такий авансовий внесок платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31.12.2016, відповідно граничний термін сплати – 30.12.2016.

 

Одночасно рекомендуємо при складанні декларації платникам звертати увагу на примітки до окремих показників, які є підкажчиками для коректного заповнення таких показників.

 

Оновлені редакції додатків АВ та ЗП

 

Додаток АВ до рядка 20 АВ декларації

 

Визначення сум виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) здійснюється, як і раніше шляхом заповнення додатка АВ.

 

У рядку 4 відображається сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, позитивне значення (сума позитивних значень) (сума виплачених дивідендів – (рядок 04 + рядок 07 + рядок 09 + рядок 11 + рядок 13 – рядок 14 декларації)).

 

Слід звернути увагу, що у складових формули цього рядка не вираховується значення рядка 23ПН декларації щодо суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам на відміну від визначеною попередньою редакцією рядка 2 додатка АВ.

 

Крім того, порівняно з попередньою редакцією додатка АВ, у оновленому додатку змінено нумерацію рядків показників, що відображаються відтепер у рядках 1.4, 1.5, 2, 3 та 4 (раніше відображалися у рядках 1.5, 1.4, 4, 2 та 3 відповідно).

 

Додаток ЗП до рядка 16 ЗП декларації

 

У додатку ЗП уточнено порядок зменшення нарахованої суми податку.

 

Так, у рядку 16.1 зазначається сума податку на прибуток, отриманого з іноземних джерел, сплаченого суб’єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду (підпункт 141.4.9 пункту 141.1 статті 141 розділу ІІІ Кодексу).

 

У рядках 16.2 та 16.3 відображається сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), а саме:

 

у звітному (податковому) періоді – переноситься значення показника рядка 6 додатка АВ до декларації (рядок 16.2);

 

у минулих періодах, що не врахована у зменшення податку – дорівнює значенню рядка 16.4.2 додатка ЗП до рядка 16 декларації попереднього звітного (податкового) року (рядок 16.3).

 

У рядку 16.4 зазначається підсумкове значення нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному періоді та не зарахованих у минулих періодах (рядок 16.2 + рядок 16.3), у тому числі, з якої:

 

сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді, зазначається у рядку 16.4.1;

 

сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 – рядок 16.4.1, переноситься до рядка 16.3 додатка ЗП до рядка 16 декларації за наступний звітний (податковий) період), зазначається у рядку 16.4.2.

 

Слід звернути увагу, що у рядку 16.5 зазначається сума нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка у попередній редакції відображалася у рядку 16.2 цього додатка.

 

Рядок 16.6 заповнюється платниками податку, які сплачують авансовий внесок з податку на прибуток підприємств у розмірі 2/9 цього податку, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року.

 

Таким чином, оновлена форма додатку ЗП дає можливість платникам деталізовано відображати всі показники, що зараховуються у зменшення нарахованої суми податку у звітному періоді та полегшує облік нарахованих та сплачених сум авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) в частині тих сум, що залишаються не врахованими у минулих та звітному періодах.

 

Внесення змін до додатків ПН та РІ

 

Додаток ПН до рядка 23 ПН декларації

 

Таблицю 1 "Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" доповнено новими рядками 22 – 24, у яких відображаються отримані нерезидентами доходи із джерелом їх походження з України у вигляді:

 

процентів, доходів (дисконту) на державні цінні папери, або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, які продані (розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених агентів нерезидентів відповідно до підпунктів 141.4.10 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ Кодексу;

 

процентів за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Національного банку України, або за кредити (позики), які отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями відповідно до підпункту 141.4.10 пункту 141.4 статті141 розділу ІІІ Кодексу;

 

доходів за операціями з розміщення державних деривативів та доходи, що виплачуються за державними деривативами, відповідно до умов правочинів з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом відповідно до пункту 37 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

 

Додаток РІ до рядка 03 РІ декларації

 

У зв’язку із викладенням Законом № 909 в новій редакції підпункту 140.4.1 пункту 140.4 статті 140 Кодексу змінено показники рядків 3.2.2 та 3.2.3 розділу 3 "Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (стаття 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України)".

 

Зазначена норма дає змогу платникам податку зменшувати фінансовий результат до оподаткування на:

 

суму нарахованих доходів від участі в капіталі платників єдиного податку четвертої групи (рядок 3.2.2);

 

суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів (рядок 3.2.3).

 

Також Законом № 909 доповнено підрозділ 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу новими різницями, на які коригується фінансовий результат до оподаткування на період дії Закону України від 14 червня 2016 року № 1414 "Про фінансову реструктуризацію", які відображаються у рядках 4.1.18, 4.2.14 та 4.2.15 розділу 4 "Інші різниці" цього додатка.

 

Крім цього, Законом України від 17 вересня 2015 року № 702 "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу Українищодо особливостей оподаткування під час реструктуризації державного і гарантованого державою боргу та його часткового списання" підрозділ 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено пунктом 36, яким передбачаються нові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування. Такі різниці підлягають відображенню у рядках 4.2.13 та 4.1.17.

 

Враховуючи, що видання наказу № 585 обумовлено змінами в податковому законодавстві, які впливають на показники бюджету поточного року, платникам податку на прибуток підприємств, які звітують щокварталу за звітний (податковий) період – три квартали поточного року, рекомендовано подавати податкову декларацію за оновленою формою.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку на прибуток підприємств і підпорядкованих підрозділів з метою використання в роботі та забезпечити врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

4. Лист ГУ ДФС у м. Києвівід 10.10.2016 № 6504/К/26-15-13-02-15

 

 

 

Пунктом 7.1 ст. 7  Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі – Закон № 2346-III) встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

 

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

 

Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція), поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

 

Разом з цим, Законом № 2346-III визначено, що платіжна картка – це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

 

Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні електронні платіжні засоби (ч. 2 р.ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 № 705).

 

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

 

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

 

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо порядку визначення складу доходів суб’єктів господарювання – фізичних осіб – платників єдиного податку, затвердженої наказом ДПС України від 24 грудня 2012 року N 1183, фізична особа – підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

 

Платники єдиного податку першої, другої, третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, відображають отримані доходи у книзі обліку доходів, платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, – у книзі доходів та витрат шляхом щоденного відображення отриманих доходів і фактично понесених сум витрат від провадження підприємницької діяльності за підсумками робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Зазначені книги використовуються платником єдиного податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

 

Враховуючи наведене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку включає до доходу отриману суму коштів від продажу товарів (робіт, послуг) в день її отримання на розрахунковий рахунок, який відкритий для здійснення підприємницької діяльності. Кошти, які вже були включені до доходу, переведені на інший розрахунковий рахунок, який теж відкритий для здійснення підприємницької діяльності, не підлягають повторному оподаткуванню єдиним податком.

 

Аналогічні роз’яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий  ресурс» категорії 107 «Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців» підкатегорія 107.04 «Порядок визначення доходу та його склад».

 

Заступник начальника                                                                В.С. Варгіч

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

 

 

5. Лист ДФС України «Щодо відповідальності за незаповнення у формі       № 1ДФ даних про виплату підприємцю» від 21.09.2016 р. № 20544/6/99-99-13-01-01-15

 

 

 

 (Витяг)

 

<...> Пунктом 3.2 розділу III Порядку встановлено, що у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

 

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

 

Довідником ознак доходів встановлено, що дохід, нарахований (виплачений) самозайнятій особі, відображається в податковому розрахунку за формою N 1ДФ з ознакою доходу "157".

 

Водночас, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

 

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

 

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

 

Отже, неподання податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, зокрема фізичної особи - підприємця, є порушенням порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, і до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 119.2 ст. 119 ПКУ.

 

Голова

Р. Насіров

 

 

 

6. Лист ГУ ДФС у м. Києві  «Щодо питання, чи потрібно у якості податкового агента утримувати з фізичної особи – володільця прав на торговельну марку, яка у ліцензійному договорі виступає як фізична особа, а не ФОП, податок у встановленому законодавством розмірі з сум сплаченого роялті» від 10.10.2016 № 6503/Ш/26-15-13-02-15

 

 

 

Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, визначені в статті 171 розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а саме:

 

особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 Кодексу);

 

особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є (п.171.2 ст. 171 Кодексу):

 

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

 

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

 

Відповідно до п.п. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 розд. IV Кодексу, роялті оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (18 відсотків).

 

Згідно з п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу будь-який резидент, який нараховує дивіденди (роялті), включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (роялті).

 

Крім того, підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.

 

Виходячи з викладеного, податок на доходи фізичних осіб з сум виплаченого роялті утримується податковим агентом.

 

Щодо питання, чи дозволена податковим законодавством форма розрахунків за договором на комерційні послуги по використанню прав на торговельну марку у вигляді не фіксованої суми, а відсотка від обсягу виручки за проданий товар з використанням такої торговельної марки, повідомляємо.

 

Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

 

Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 Кодексу.

 

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Кодексу, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

 

Разом з цим, функції контролюючих органів визначено статтею 19¹ Кодексу.

 

Отже, встановлення форм розрахунків за цивільно-правовими договорами стосується договірних відносин між суб’єктами господарювання та не відноситься до сфери діяльності контролюючих органів.

 

Щодо правових наслідків, які наступають, якщо сума виплат щомісячних платежів по договору на комерційні послуги по використанню прав на торговельну марку перебільшать обсяг доходу передбаченого для ФОП другої групи з яким цей договір укладено, повідомляємо наступне.

 

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Кодексу, до другої групи єдиного податку відносяться суб'єкти господарювання, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

 

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

 

Згідно п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу.

 

Разом з цим, п. 293.4 ст. 293 Кодексу встановлено, що для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків.

 

Отже, згідно положень Кодексу, відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема за перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для певної групи платників єдиного податку, покладено безпосередньо на платника податку.

 

Заступник начальника     В.С. Варгіч

 

 

 

7. Лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2016 № 6603/М/26-15-13-04-14

 

 

 

Відповідно до пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

 

Пунктом 162.1 ст.162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

 

Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

 

Водночас, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 ПКУ (пп.170.11.1 п.170.11. ст.170 ПКУ).

 

Разом з тим, п. 167.1 ст. 167 ПКУ встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

 

Згідно з п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

 

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (пп.170.11.4 п.170.11. ст.170 ПКУ).

 

Разом з тим, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку  (п.п. «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ).

 

Відповідно до п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

 

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 ПКУ).

 

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

 

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

 

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (пп.170.11.2 п.170.11 ст.170 ПКУ).

 

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених цих податків в Україні, згідно міжнародних договорів згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України  повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.

 

Водночас, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71) продовжено сплату військового збору до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи збройних сил України (п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ) та розширено  перелік доходів, які  оподатковуються військовим збором.

 

Зокрема, відповідно змін внесених Законом № 71 до підпункту 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи визначені статтею 163 ПКУ.

 

Перелік доходів, що  включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПКУ.

 

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ).

 

Згідно з пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою визначеною пп. 1.3 цього пункту.

 

Також, згідно з пп. 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПКУ.

 

Разом з тим, відповідно до пп. 1.7 п. 16.1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.

 

Водночас, між Урядом України та Урядом Російської Федерації підписана угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 р., яка набула чинності для України 03.08.1999 р. (далі - Угода).

 

Так, відповідно до п.3 ст. 2 Угоди існуючими податками, на які поширюється Угода, в Україні є: (I) податок на доходи підприємств та організацій; і (II) прибутковий податок з громадян.

 

При цьому, відповідно до п. 4 ст. 2 Угода поширюється на будь-які подібні або по суті аналогічні податки, які будуть стягуватись однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди в доповнення або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни в їх відповідних податкових законах.

 

Одночасно, слід зазначити, що на момент ратифікації Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування, у переліку українських податків означав прибутковий податок з громадян, що стягувався відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» або згідно з будь-яким іншим законом, прийнятим замість або в доповнення до цього Декрету.

 

Зазначений Декрет втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 р.

 

У свою чергу, зазначений Закон втратив чинність 1 січня 2011 р. у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

 

Відповідно до положень п. 4 статті 2 Угода застосовувалась до податку на доходи фізичних осіб незалежно від змін, що відбувались в українському законодавстві, зважаючи на те, що встановлені зазначеними вище законами податки є подібними до того, який діяв на момент підписання Угоди.

 

Разом з тим, слід зауважити, що до переліку податків, на які поширюється Конвенція не віднесено військовий збір.

 

Крім того, нормами Кодексу також не передбачено зменшення податкового зобов’язання з Військового збору на суму податків сплачених за кордоном.

 

З повагою

 

Заступник начальника                                                              В.С. Варгіч

 

 

 

8. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо оподаткування дивідендів» від 04.10.2016 №21611/10/26-15-14-06-04-29

 

 

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист Товариства з питань оподаткування дивідендів та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

 

Доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів, відповідно до пп.167.5.3 п.167.5 ст. 167 Податкового кодексу України належать до пасивних доходів.

 

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 ПКУ.

 

Стаття 10 Закону України  «Про господарські товариства» від 19.09.1991  №49, із змінами і доповненнями,  передбачає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку  (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

 

Згідно пп.14.1.49  п.14.1 ст.14 Податкового кодексу дивіденди - платіж,  що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних  прав  чи інвестиційних сертифікатів  на  користь власника  таких  корпоративних   прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора  на  частку  (пай)  у  майні  (активах) емітента,   у   зв'язку   з   розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

 

Згідно до ст.59 Закону «Про господарські товариства», для акціонерних товариств -  п. «д» ч. 5 ст.41 цього Закону та ст.88 Цивільного кодексу України рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами учасників підприємства та засвідчується Протоколом зборів (періодичність виплат має бути встановлено в статуті підприємства).

 

Згідно вищезазначених норм, підприємство має нарахувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою, яка діяла на дату прийняття рішення про виплату дивідендів.

 

Пунктом 167.5 ст. 167 Податкового кодексу (надалі – ПКУ) встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

 

18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у пп. 167.5.2 цього пункту) (пп.167.51 п.167.5 ст.167 ПКУ).

 

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами -  платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (пп.167.5.2 п.167.5 ст.167 ПКУ).

 

Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп.170.5.3 п.170.5 ст.170 ПКУ), тобто оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

 

При цьому застосування ставки податку на доходи фізичних осіб, яка визначена у пп.167.5.2 п.167.5 ст.167 ПКУ, до суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, буде можливим у разі, якщо податковий агент є платником податку на прибуток на момент такого нарахування (лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.04.2016 №8928/10/26-15-12-05-11).

 

Якщо підприємство нараховує дивіденди фізичній особі, що підтверджено Протоколом зборів і бухгалтерськими даними, у момент перебування на загальній системі оподаткування за поточний період і за минулі періоди (коли воно було платником єдиного податку), має застосовуватись ставка податку на доходи фізичних осіб 5 відсотків.

 

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку за ф. 1ДФ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, доходи фізичних осіб у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу "109".

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

В.о. заступника начальника                                                     І.В. Якушко

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

 

 

9. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку державного обліку  наявності та використання пестицидів і агрохімікатів» від 19 жовтня 2016 р. № 722

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Внести до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 881 (ЗП України, 1996 р., № 3, ст. 90; Офіційний вісник України, 2011 р., № 61, ст. 2439), такі зміни:

 

абзац сьомий пункту 2 викласти в такій редакції:

 

“Прибутково-видаткова книга (журнал) ведеться у паперовій або електронній формі та зберігається у власника пестицидів, агрохімікатів.”;

 

у тексті Порядку слова “державна фітосанітарна інспекція” у всіх відмінках та формах числа замінити словами “територіальний орган Держпродспоживслужби” у відповідному відмінку і числі.

 

Прем’єр-міністр України                                                 В. ГРОЙСМАН

 

 

 

10. Лист ДФС України «Щодо практичного застосування норм податкового законодавства» від 13.10.2016 № 22299/6/99-99-13-02-03-14

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.

 

Відповідно до п. 7 розділу X «Реєстрація пасажирів та оформлення багажу» Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 735, під час реєстрації пасажиру надається посадковий талон, у якому зазначаються його прізвище та ім'я, код IATA або код ICAO перевізника, номер рейсу, дата та час відправлення, час закінчення посадки у повітряне судно, номер виходу на посадку і номер посадкового місця (за наявності) на борту повітряного судна.

 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

 

  Згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

 

  Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.

 

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі – Інструкція № 59).

 

Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції № 59 витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

 

У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

 

Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

 

  Враховуючи викладене, у разі використання платником податку - фізичною особою, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, електронного авіаквитка, підставою для відшкодування витрат на його придбання є, зокрема, оригінал відривної частини посадкового талону пасажира.

 

  Крім того, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

 

  Порядок формування первинних бухгалтерських документів регламентується Законом України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

 

  Згідно з абзацом другим п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, бухгалтерського обліку.

 

  Таким чином, питання щодо визнання первинним документом електронного посадкового талону, роздрукованого платником податку самостійно, не належить до компетенції Державної фіскальної служби України, а знаходиться у правовому полі Міністерства фінансів України.

 

Перший заступник Голови                                                                   С.В. Білан

 

 

 

11. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо врахування днів огляду у МСЕК при розрахунку лікарняних та відпускних» від 6 вересня 2016 р. № 293/18/99-16

 

 

 

Департамент соціального страхування та партнерства Міністерства соціальної політики розглянув <…> та повідомляє таке.

 

Питання 7. Щодо віднесення до поважних причин періоду перебування застрахованої особи на огляді у медично-соціальній експертній комісії (МСЕК).

 

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 (далі — Закон № 1105) матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

 

Таким порядком є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок).

 

Відповідно до пункту 3 Порядку середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

 

Згідно із пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — наказ № 455), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

 

Так, пунктом 4.3 наказу № 455 визначено, що у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов’язково вказується у листку непрацездатності.

 

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — наказ № 532), листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

 

В свою чергу пунктами 3.9–3.11 наказу № 532 визначено, що у графі «Направлений до МСЕК» здійснюється запис дати направлення документів на МСЕК, що підтверджується підписом голови лікарсько-консультативної комісії, а у графі «Оглянутий у МСЕК» зазначають дату огляду хворого. Також у графі «Висновок МСЕК» робиться запис «визнаний інвалідом певної групи та категорії», що засвідчується підписом голови МСЕК та печаткою МСЕК.

 

Враховуючи вищевикладене, період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які зазначені у листку непрацездатності, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність» (пункт 3 Порядку), а тому підлягають виключенню із розрахункового періоду.

 

Питання 2. Щодо врахування неоплачуваних днів, протягом яких документи працівника були на розгляді в МСЕК, при розрахунку відпускних, якщо такі неоплачувані дні потрапляють до розрахункового періоду.

 

Згідно з абзацом шостим пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100) час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

 

Отже, враховуючи вищевикладене та положення пункту 7 Порядку № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, та робочих днів, які працівник не працював у зв’язку із оформленням інвалідності. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

 

Директор Департаментусоціальногострахування та партнерства

О. САВЕНКО

 

 

 

12. Лист ДФС України «Щодо надання інформації (на N 2623/99-99-18-01-04-18 від 09.09.2016)» від 28.09.2016 р. № 2158/99-99-19-01-01-18

 

 

 

Департаменту інформаційних технологій Департаменту організації митного контролю

 

 

 

Відповідно до пункту 6 розділу I Плану заходів з проведення тестування Системи митного декларування (CDS), наведеного у додатку до доповідної записки директора Департаменту організації митного контролю Василенка О. Л. від 09.09.2016 N 2623/99-99-18-01-04-18, щодо внесення необхідної для нарахування митних платежів інформації повідомляємо.

 

1. На товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, митні платежі не нараховуються відповідно до частини шостої статті 374 Митного кодексу України.

 

2. Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених частиною п'ятою статті 374 Митного кодексу України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою підпунктом "а" пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України.

 

Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро.

 

У такому випадку розрахунок суми митних платежів здійснюється наступним чином:

 

Розрахунок суми мита в разі застосування адвалорних ставок мита (у відсотках до частини фактурної вартості товарів, що перевищує їх неоподаткований розмір) здійснюється за формулою:

 

См = (ЧФВ * Ст) : 100 %,

 

де См - сума мита;

 

ЧФВ - частина фактурної вартості товарів, що перевищує неоподаткований розмір (у грн.);

 

Ст - ставка мита, установлена у відсотках від фактурної вартості товару, що дорівнює 10 %.

 

Нарахування суми податку на додану вартість при ввезенні громадянами на митну територію України товарів здійснюється відповідно до розділу V Податкового кодексу України за ставками, визначеними підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V та пунктом 10 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу.

 

Розрахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на частину фактурної вартості товарів (крім підакцизних товарів), що перевищує неоподаткований розмір, здійснюється за такою формулою:

 

Спдв = (ЧФВ + См) * Ст : 100 %,

 

де Спдв - сума податку на додану вартість;

 

ЧФВ - частина фактурної вартості товарів, що перевищує неоподаткований розмір товарів (у грн.);

 

См - сума мита;

 

Ст - ставка податку на додану вартість.

 

Приклад: вартість покупки 180 євро; курс: 1 євро = 30 грн., частина фактурної вартості товарів, що перевищує неоподаткований розмір товарів = 180 - 150 = 30 євро.

 

ЧФВ = 30 євро * 30 грн. = 900 грн.

 

См = (900 * 10 %) : 100 % = 90 грн.;

 

Спдв = (900 + 90) * 20 % : 100 % = 198 грн.;

 

Сума митних платежів = 198 + 90 = 288 грн.

 

3. Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

 

В. о. директора Департаментуадміністрування митнихплатежів

І. М. Педосенко

 

 

 

13. Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до Положення 
про валютний контроль» від 18.10.2016 N 394

 

 

 

Відповідно до статей 7, 15, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", з метою вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України Правління Національного банку України постановляє:

 

1. Унести до Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року N 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2000 року за N 209/4430 (зі змінами), такі зміни:

 

1) абзац другий пункту 1.2 розділу 1 після слова "документів" доповнити словами "(у тому числі електронних документів, копій документів)";

 

2) у розділі 2:

 

абзац перший пункту 2.8 викласти в такій редакції:

 

"2.8. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком звітності про валютні операції (далі - порушення вимог щодо статистичної звітності) тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за всі виявлені факти порушень вимог щодо статистичної звітності протягом періоду, що підлягав перевірці";

 

пункт 2.10 викласти в такій редакції:

 

"2.10. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення (крім штрафних санкцій за порушення вимог щодо статистичної звітності)";

 

3) у розділі 3:

 

у пункті 3.2:

 

друге речення після слова "документи" доповнити словами "(у тому числі копії електронних документів на паперових носіях)";

 

пункт після третього речення доповнити новим четвертим реченням такого змісту: "Один протокол складається про всі виявлені факти порушень вимог щодо статистичної звітності протягом періоду, що підлягав перевірці";

 

у пункті 3.3:

 

перше речення абзацу шостого після слова "документів" доповнити словами "(у тому числі копіями електронних документів на паперових носіях)";

 

абзац сьомий після слова "документів" доповнити словами "(у тому числі копій електронних документів на паперових носіях)";

 

в абзаці шостому пункту 3.4 слова "постанови Правління Національного банку" замінити словами "рішення Правління Національного банку (далі - рішення)";

 

пункт 3.5 викласти в такій редакції:

 

"3.5. Постанова, що складена за формою, наведеною в додатку 2 до цього Положення, і підписана однією з посадових осіб відповідно до вимог пункту 3.4 розділу 3 цього Положення, або рішення, що складене за формою, наведеною в додатку 3 до цього Положення, надсилається поштою з повідомленням про вручення порушнику, який протягом п'яти робочих днів після отримання постанови або рішення має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.

 

Структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, до компетенції якого належить здійснення валютного контролю за банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку, надсилає постанову або рішення порушнику. Разом з постановою або рішенням надсилається супровідний лист на адресу порушника.

 

У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк він підлягає стягненню в судовому порядку.

 

Позовна заява про стягнення суми штрафу подається до суду за місцезнаходженням порушника протягом строку, установленого законодавством України";

 

у першому реченні пункту 3.6 слова "постановою Правління Національного банку" замінити словом "рішенням";

 

4) пункти 4.1 та 4.2 розділу 4 викласти в такій редакції:

 

"4.1. Постанова, рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідачем у цьому разі є Національний банк.

 

4.2. Оскарження постанови, рішення не припиняє їх виконання";

 

5) додаток 3 до Положення викласти в новій редакції, що додається.

 

2. Департаменту методології (Іваненко Н. В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.

 

3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на в. о. заступника Голови Національного банку України Рожкову К. В.

 

4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

 

Голова                                                                                  В. О. Гонтарева

 

 

 

Додаток 3
до Положення про валютний контроль
(пункт 3.5 розділу 3)

 

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

РІШЕННЯ

 

м. Київ

 

N ________

 

Про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства

 

1. За результатами розгляду матеріалів перевірки ________________________

 

______________________________________________________________________,

 

(повне найменування установи, яку перевіряли)

 

підготовлених __________________________________________________________,

 

                                           (повне найменування органу, який провів перевірку)

 

з питань виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також отримавши пояснення _____________________________________________

 

                                                 (посада, прізвище, ім'я та по батькові службової особи,

 

_______________________________________________________________________,

 

яка дає пояснення)

 

 

 

(про що складено протокол порушення валютного законодавства від __________), Правління Національного банку України установило таке порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

 

2. На підставі вищезазначеного та згідно зі статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та відповідно до пункту ___ розділу ___ Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року N 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2000 року за N 209/4430 (зі змінами), Правління Національного банку України вирішило:

 

3. Притягнути _____________________________________________________

 

                                               (повне найменування та адреса установи, що притягається

 

_____________________________________________________________________________.

 

до відповідальності)

 

до відповідальності у вигляді штрафу _______________________________

 

                                                     (розрахунок суми штрафу)

 

_________________________________________________________________.

 

4. Сума штрафу має бути перерахована до Державного бюджету України протягом п'яти днів із дня отримання цього рішення.

 

5. Рішення набирає чинності з дня підписання.

 

6. Рішення може бути пред'явлене до виконання протягом року з дня підписання.

 

7. Рішення може бути оскаржене в судовому порядку. Відповідачем у цьому разі є Національний банк України. Оскарження рішення не припиняє його виконання.

 

_____________      ___________             ________________________

 

(назва посади)        (підпис)                            (ініціали, прізвище)

 

М. П.

 

 

 

14. Лист Міністерства соціальної політики України «Про матеріальну відповідальність працівників та працевлаштування» від 04.05.2016 р. N 137/06/186-16

 

 

 

Міністерство соціальної політики в межах компетенції повідомляє наступне.

 

Відповідно до статті 22 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. У випадках, передбачених статтею 184 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти особам причини відмови у прийнятті на роботу у письмовій формі.

 

Частиною першою статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) визначено категорії осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності); а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; інші категорії).

 

Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до державної служби зайнятості.

 

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості у встановленому нею порядку.

 

Відповідно до статті 53 Закону у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

 

Крім цього, наказом Мінсоцполітики від 17.08.2015 р. N 848 "Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування", затверджено форму направлення на працевлаштування.

 

Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному (незалежно від його категорії) для відвідування ним роботодавця, графу "Відповідь про прийняте рішення" (щодо працевлаштування) заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку (або наводить пояснення) біля належної причини відмови у працевлаштуванні.

 

Таким чином, наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості, є для роботодавця обов'язковим.

 

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати до державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

 

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. N 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

 

Одночасно зазначаємо, що чинним законодавством не передбачений обов'язок роботодавця закривати вакансію у день її виникнення.

 

Відповідно до пункту 7 статті 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

 

Згідно зі статтею 130 КЗпП при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

 

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (далі - Постанова) встановлено, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів тощо), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства. У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

 

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

 

З урахуванням вищевикладеного норми пункту 7 статті 134 КЗпП, на нашу думку, слід застосовувати в частині, що не суперечить пункту 18 Постанови.

 

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

 

Директор Юридичногодепартаменту

О. Туліна

 

 

 

15. Лист ДФС України «Щодо звітування неприбуткових установ та організацій» 17.10.2016 р. № 33649/7/99-99-15-02-01-17

 

 

 

ДФС України з метою належної організації роботи щодо звітування неприбуткових установ та організацій повідомляє таке.

 

Загальні положення

 

02.08.2016 р. набрав  чинності наказ Мінфіну України від 17.06.2016 р. № 553 «Про затвердження форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації» (далі — наказ № 553).

 

Водночас втратив чинність наказ Міндоходів України від 27.01.2014 р. № 85 (далі — наказ № 85), яким було затверджено форму Звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій та Порядок його складання.

 

У порівнянні із формою Звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженою наказом  № 85, новий Звіт суттєво скорочено за рахунок уніфікації його форми, в якій згруповано всі види отриманих доходів неприбуткової організації без виділення доходів за окремими ознаками неприбутковості.

 

Нова форма Звіту передбачає:

 

заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації в залежності від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

 

відображення податкового зобов’язання з податку на прибуток у разі нецільового використання отриманих коштів та/або розподілу доходів (прибутків) організації серед засновників (учасників), її членів, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

 

нове поле для місячного податкового (звітного) періоду (для подання Звіту у разі недотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу);

 

поле «Відомості про одночасне подання до звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації форм фінансової звітності» (заповнюється у разі подання фінансової звітності за бажанням неприбуткової організації);

 

відображення у додатку ГД до рядків 1.15.2 ГД, 2.6.2 ГД та 3.1 ГД Звіту (далі — додаток ГД) даних митної декларації за ввезеним товаром та показників нецільового використання гуманітарної допомоги.

 

Звіт подається до контролюючого органу за місцезнаходженням такої неприбуткової організації, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб —  підприємців.

 

Щодо подання Звіту за новою формою неприбутковими організаціями, які дотримались вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу

 

Звіт подається неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу та внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі — Реєстр), у строки, передбачені для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств (п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

 

Неприбуткові організації, які не порушували вимог Податкового кодексу, подають звіт за базовий податковий (звітний) період — календарний рік протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. При цьому такі неприбуткові організації Звіт за звітні податкові періоди, що дорівнюють «І кварталу», «Півріччю», «Трьом кварталам», не подають.

 

Подання фінансової звітності разом зі Звітом здійснюється за бажанням неприбуткової організації. При цьому у відповідних клітинках поля «Відомості про одночасне подання до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації форм фінансової звітності» Звіту робиться позначка «+» про подання відповідних форм фінансової звітності.

 

Особливості подання та заповнення Звіту у разі порушення вимог, визначених п. 133.4 ст. 133Податкового Кодексу

 

У разі порушення вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбуткова організація зобов’язана подати Звіт у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду (20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця). Звіт складається за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою, якщо таке визнання відбулось пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення.

 

Відповідно, для неприбуткових організацій — порушників вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу у рядках 2 та 3 заголовної частини Звіту передбачено відмітку про такий особливий звітний (податковий) період «Місяць», який зазначається при поданні Звіту за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення.

 

У Звіті зазначається сума самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, яка розраховується за ставкою 18 % від суми коштів, витрачених не за цільовим призначенням, та/або суми доходу (прибутку) або її частини, що були розподілені серед засновників (учасників), членів неприбуткової організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, та відображається у рядку 6 частини ІІ Звіту.

 

Слід зауважити, що у разі допущення зазначених порушень неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру і стає платником податку на прибуток на загальних підставах з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

 

Надалі, за період  з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов’язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову звітність і податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (з наростаючим підсумком) у термін, визначений пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу для квартального звітного (податкового) періоду, та сплачувати податок у термін, встановлений п. 57.1 ст. 57 Кодексу.

 

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову звітність і податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачує податок у порядку, встановленому статтями 46, 49, 137 та 57 Податкового кодексу для платників податку на прибуток.

 

Наприклад, якщо порушення відбулось у серпні, то неприбуткова організація повинна подати Звіт не пізніше 20 вересня. У рядку 2 заголовної частини Звіту робиться  позначка: «08» — у полі «Місяць». Цей Звіт складається з початку року по останній день серпня, в якому вчинено порушення.

 

Неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру і стає платником податку на прибуток на загальних підставах з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено порушення. Отже, у даному випадку неприбуткова організація стає платником податку на прибуток з першого вересня.

 

При цьому за подальші періоди, починаючи з вересня, така організація втрачає право звітувати як неприбуткова організація та зобов’язана подавати декларацію з податку на прибуток підприємств і сплачувати податок на загальних підставах.

 

Така організація зобов’язана протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, що дорівнює трьом кварталам, тобто не пізніше 09.11.2016 р., подати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. Декларація подається за звітний (податковий) період, що дорівнює трьом кварталам, у якій необхідно відобразити показники фінансово-господарської діяльності за вересень, а також подати з декларацією фінансову звітність за 9 місяців 2016 р.

 

Відповідно, за подальші звітні (податкові) періоди такого року, а саме за звітний (податковий) період «Рік» організація подає декларацію з податку на прибуток підприємств, до якої включає показники фінансово-господарської діяльності за вересень — грудень такого року, а також подає разом з декларацією річну фінансову звітність.

 

З наступного звітного (податкового) року така організація подає податкову декларацію з податку на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток, відповідно до пунктів 137.4 та 137.5 ст. 137 Кодексу та згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу разом з декларацією подає квартальну або річну фінансову звітність.

 

Порядок складання Звіту

 

Звіт складається у порядку, визначеному ст. 48 Податкового кодексу для складення податкової декларації, за формою, затвердженою наказом № 553, у грн.

 

Дані, наведені у Звіті, повинні ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та відповідати вимогам щодо складання податкової звітності.

 

Достовірність даних підтверджується підписами керівника (уповноваженої особи) неприбуткової організації і головного бухгалтера (особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання Звіту до контролюючого органу) та засвідчується печаткою (за наявності).

 

Способи, якими можна скористатися при поданні Звіту, є загальними для подання податкової декларації до контролюючих органів та наведені у п. 49.3 ст. 49 Кодексу.

 

Звіт складається із заголовної, основної частини та додатків, які є невід’ємною частиною Звіту.

 

У загальній частині Звіту зазначаються: тип документа (звітний, звітний новий, уточнюючий); звітний (податковий) період, за який він подається.

 

Відмітка у новому полі для місячного податкового (звітного) періоду здійснюється у разі порушення неприбутковою організацією вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

Повідомлено, що у разі якщо неприбутковою організацією виявлено помилку у раніше поданому Звіті, така організація має право подати:

 

Звіт з позначкою «звітний новий» — у разі подання такого Звіту в терміни, визначені п. 49.18 ст. 49 Кодексу для подання податкової декларації;

 

Звіт з позначкою «уточнюючий» — у разі його подання після строку, визначеного п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

 

Внесення змін до поданого Звіту здійснюється у порядку, визначеному ст..50 Податкового кодексу для внесення змін до податкової звітності.

 

Звіт з позначками «звітний новий» та «уточнюючий» повинен містити повну інформацію про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за звітний (податковий) період.

 

Крім того, у заголовній частині Звіту зазначається:

 

повне найменування неприбуткової організації згідно з реєстраційними документами;

 

код за ЄДРПОУ (неприбуткові організації, які не мають коду, зазначають реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючим органом);

 

код виду економічної діяльності (КВЕД);

 

податкова адреса неприбуткової організації;

 

номер телефону та факс;

 

дата та номер рішення контролюючого органу про внесення неприбуткової організації до Реєстру;

 

ознака неприбуткової установи (організації);    

 

найменування контролюючого органу, до якого подається Звіт.

 

Основна частина Звіту складається з двох частин.

 

Частину І Звіту заповнюють всі неприбуткові організації незалежно від того, дотримались вони вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу, чи ні.

 

У рядках 1.1 — 1.16 відображаються доходи, одержані неприбутковими організаціями, а у рядках 2.1 — 2.6 — суми видатків.

 

При цьому у зазначених рядках показники заповнюються з урахуванням особливості діяльності неприбуткової організації відповідно до закону, що регулює діяльність такої неприбуткової організації.

 

У рядку 1.15 відображається загальна сума отриманих неприбутковою організацією безоплатних надходжень або надходжень у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, з яких:

 

благодійна допомога відображається у рядку 1.15.1;

 

гуманітарна допомога — у рядку 1.15.2 ГД та дорівнює сумарному значенню графи 9 розділу 2 додатка ГД Звіту;

 

суми коштів або вартість товарів, робіт, послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) неприбутковій організації згідно з абзацом другим п. 33 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу — у рядку 1.15.3.

 

Аналогічно відображаються видатки неприбуткової організації щодо використаних безоплатних надходжень або надходжень у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань (рядок 2.6 та рядки 2.6.1, 2.6.2 ГД, 2.6.3 відповідно). При цьому до рядка 2.6.2 ГД переноситься сумарне значення графи 8 розділу 3 додатка ГД Звіту.

 

Рядок 1.16 передбачений для відображення інших доходів, які не включені до рядків 1.1 — 1.15 Звіту.

 

Заповнення частини ІІ Звіту

 

Рядки 3-6 другої частині Звіту заповнюється лише неприбутковими організаціями, які недотримались вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

Рядок 3.1 ГД дорівнює сумарному значенню графи 7 розділу 4 додатка ГД.

 

Об’єкт оподаткування відображається у рядку 5 Звіту та розраховується від суми коштів, витрачених не за цільовим призначенням, зазначеної у рядку 3 (у т.ч. гуманітарної допомоги — рядок 3.1. ГД), та/або суми доходу (прибутку) або її частини, що була розподілена серед засновників (учасників), членів неприбуткової організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, зазначеної у рядку 4.

 

Сума самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за ставкою 18 % відображається у рядку 6.

 

Рядок 7 Розділу «Виправлення помилок» Звіту заповнюється у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданих Звітах відповідно до ст. 50 Податкового кодексу, шляхом уточнення показників податкового зобов’язання, розрахованого у разі порушення вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

 

Сума штрафу нараховується та сплачується платником самостійно згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу та відображається:

 

у рядку 8 — у розмірі 5 % у разі відображення недоплати у складі Звіту, який подається за звітний (податковий) період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання (показник переноситься з рядка 6 таблиці 2 додатка ВП);

 

у рядку 10 — у розмірі 3 % у разі відображення недоплати в уточнюючому Звіті (розраховується від суми зобов’язання, що має позитивне значення, відображеного у рядку 7 уточнюючого Звіту).

 

У рядку 9 Звіту відображається пеня, нарахована на виконання вимог пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу.

 

Додаток ВП до рядків 7-9 Звіту (далі — додаток ВП)

 

Додаток ВП до Звіту подається у разі самостійного виправлення помилок у складі Звіту (звітного або звітного нового), в якому наводиться інформація про виправлені помилки у раніше поданому Звіті.

 

Додаток ВП складається з двох таблиць. Таблиця 1  призначена для врахування помилки(ок) у звітному (податковому) періоді, що настає за періодом, у якому виявлено помилку(и). У таблиці 2 відображаються результати виправлення помилок.

 

Додаток ВП надається у разі виправлення помилок, пов’язаних з обчисленням податкового зобов’язання, у разі витрачання коштів за нецільовим призначенням та/або розподілу доходів (прибутків) організації серед засновників (учасників), її членів, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

 

Водночас у разі необхідності уточнення показників, які відображаються у частині І Звіту, неприбутковою організацією також може бути поданий уточнюючий Звіт або Звіт з позначкою «звітний новий», навіть якщо це не призводить до визначення податкових зобов’язань.

 

Додаток ГД

 

Додаток ГД до Звіту подається неприбутковими організаціями в обов’язковому порядку при здійсненні операцій з гуманітарною допомогою. Додаток ГД доповнено новим розділом «Гуманітарна допомога, використана не за цільовим призначенням за звітний (податковий) рік».

 

Розділ 2 «Отримано гуманітарну допомогу за звітний (податковий) рік» додатку ГД доповнено даними митної декларації, за якою було ввезено товар на митну територію України (дата, номер, код товару за УКТ ЗЕД).

 

 

 

16. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімального строку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких проводиться гідротехнічна меліорація» від 20 вересня 2016 року № 1532-VIII

 

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1. Статтю 93 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 p., № 3-4, ст. 27) доповнити частиною дванадцятою такого змісту:

 

"12. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років".

 

2. У статті 25 Закону України "Про меліорацію земель" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 11, ст. 90):

 

у частині першій:

 

в абзаці першому слова "Користувачі та власники" замінити словами "Власники, користувачі, у тому числі орендарі";

 

доповнити абзацом четвертим такого змісту:

 

"сприяння належній експлуатації відповідних меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, а також вжиття заходів із запобігання їх пошкодженню";

 

у частинах другій і третій слова "Користувачі та власники" замінити словами "Власники, користувачі, у тому числі орендарі".

 

3. Статтю 19 Закону України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2011 р., № 34, ст. 343; 2015 р., № 21, ст. 133) після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

 

"При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації".

 

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою.

 

II. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Дія цього Закону не поширюється на договори оренди землі, укладені в установленому законом порядку до дня набрання чинності цим Законом.

 

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

 

 

 

17. Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо поділу на частини додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни» від 23.09.2016 р. № 531/13/116-16

 

 

 

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і повідомляється.

 

Законом України від 14.05.2015 № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» було доповнено новими нормами Закон України «Про відпустки», Кодекс законів про працю України та Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якими учасникам бойових дій та інвалідам війни надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

 

Виходячи із норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. 12, 13) вищезгадана відпустка єпільгою, гарантованою державою, та відповідно не належить до виду щорічних відпусток, визначених статтею 4 Закону України «Про відпустки».

 

Відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

 

Отже, саме щорічна відпустка підлягає поділу на частини.

 

Види щорічних відпусток наведені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки». До них належать: щорічна основна відпустка (стаття 6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

 

Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни визначена статтею 16 розділу III Закону «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях», тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.

 

Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, повної тривалості один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.

 

Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначаються за погодженням між працівником і роботодавцем.

 

Мінсоцполітики України інформує та надає у межах своїх повноважень роз’яснення (підпункт 103 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423). Роз’яснення та листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони носять рекомендаційно-інформаційний характер.

 

Директор Департаменту                                                            О. Товстенко

 

 

 

18. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 5 жовтня 2016 р.     № 687

 

 

 

Кабінет Міністрів України 

 

постановляє:

 

Внести до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 36, ст. 1327; 2009 р., № 101, ст. 3521; 2010 р., № 50, ст. 1650; 2012 р., № 13, ст. 467, № 50, ст. 1978, № 71, ст. 2870; 2013 р., № 68, ст. 2475; 2015 р., № 90, ст. 3040, № 93, ст. 3169; 2016 р., № 2, ст. 70, № 56, ст. 1941), зміни, що додаються.

 

 

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

постановою Кабінету Міністрів України

 

від 5 жовтня 2016 р. № 687

 

ЗМІНИ,

 

що вносяться до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів ( 1388-98-п )

 

1. У пункті 15:

 

1) в останньому реченні абзацу першого слова "та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби" замінити словами ", автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром";

 

2) доповнити пункт після абзацу першого новими абзацами такого змісту:

 

"Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.

 

У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.".

 

У зв'язку з цим абзаци другий - сьомий вважати відповідно абзацами четвертим - дев'ятим.

 

2. Перше речення абзацу четвертого пункту 40 після слів "автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби" доповнити словами "або банком даних Генерального секретаріату Інтерполу".

 

3. У пункті 41:

 

1) абзац перший викласти в такій редакції:

 

"41. Забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі МВС є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного виконавця.";

 

2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

 

"Зняття з обліку або перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.".

 

У зв'язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами третім - сьомим.