ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій із ліквідації транспортного засобу» від 27.09.2016 № 1210/10/26-15-12-01-18	Надано роз’яснення, що у зв'язку з тим, що основний засіб, який був пошкоджений в результаті несанкціонованого втручання невідомих осіб, та при придбанні якого був сформований податковий кредит, не можливо використати в господарській діяльності, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому встановлено факт пошкодження основного засобу, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну, виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС України «Щодо порядку  визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі здійснення операції з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва особою, яка на дату переходу права власності на такий об’єкт та отримання часткової оплати від покупця, не була зареєстрована як платник ПДВ, а остаточна оплата за об’єкт надійде від покупця після реєстрації особи як платника ПДВ» від 12.09.2016 № 15631/5/99-99-15-03-02-16	Надано роз’яснення, що виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відбувається за правилом першої події, якою у даному випадку є фактична дата переходу права власності на об’єкт незавершеного будівництва покупцю, то в Управління, яке на дату такого переходу та отримання часткової оплати за об’єкт від покупця не було зареєстровано як платник ПДВ, податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва не виникають.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС України «Щодо порядку коригування податкових зобов'язань постачальника та податкового кредиту отримувача при поверненні поставлених товарів/послуг продавцю після анулювання та повторної реєстрації такого продавця платником ПДВ» від 12.09.2016 № 19605/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, така особа втрачає право на складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування після дати такого анулювання. Повторно зареєстрована платником ПДВ особа є платником ПДВ з нової дати реєстрації її платником ПДВ, а тому не має права на складання та реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, складених особою в період до анулювання її попередньої реєстрації платником ПДВ. При цьому повторно зареєстрована платником ПДВ особа не має права на коригування податкових зобов'язань при поверненні від покупця товарів, які були поставлені нею в період її попередньої реєстрації платником ПДВ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі платником податку - резидентом нерезиденту права власності на заставне рухоме майно (транспортні засоби), яке знаходиться за межами митної території України» від 12.09.2016 № 19601/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо заставне рухоме майно (транспортні засоби), на дату здійснення операцій з передачі права власності на таке майно, фактично знаходиться за межами митної території України та передається нерезиденту, який зареєстрований як суб’єкт господарювання також за межами митної території України, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому, у разі якщо платником ПДВ, при придбанні товарів/послуг, необоротних активів (у тому числі транспортних засобів), сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (зокрема в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ) або не в господарській діяльності, то у такого платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	Лист ДФС України «Щодо оподаткування ПДВ компенсації орендної плати за землю, отриманої орендарем земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, від підприємства, яке фактично здійснює свою господарську діяльність на такій земельній ділянці» від 13.09.2016 № 19853/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що кошти, які надійшли платнику податку  згідно з укладеним договором як компенсація сплаченої ним орендної плати за землю, включаються до бази оподаткування ПДВ платника податку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС України «Про неухильне дотримання законодавства щодо добровільної реєстрації платників ПДВ» від 12.09.2016 р. N 30350/7/99-99-08-01-01-17	Надано роз’яснення, що у разі виявлення недоліків в одному пункті Заяви, припиняється розгляд такої Заяви і не аналізуються інші дані Заяви. Внаслідок цього за наявності фактично кількох недоліків у Заяві заявникам повідомляють лише про одну підставу неприйняття Заяви. Виявлені заяви, за результатами розгляду яких підставою для відмови у реєстрації платником ПДВ або для неприйняття Заяви і надання пропозицій подати повторну Заяву (далі - відмови) є те, що в Заяві не зазначено бажаний день реєстрації або не вказані інші необов'язкові для заповнення дні. Так, у Заяві про добровільну реєстрацію платником ПДВ контролюючим органом не може вимагатись заповнення таких даних: • розділу I Заяви, що подається як додаток до заяви про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; • розділів 1, 2 Заяви, яка подана юридичною особою як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи; • розділу 6 Заяви; • частин другої та третьої розділу 7 Заяви; • розділу 9 Заяви, якщо заявник не є учасником договору про спільну діяльність, управителем майна або інвестором угоди про розподіл продукції; • розділу 10 Заяви, якщо платником ПДВ добровільно реєструється фізична особа - підприємець. Розділ 5 Заяви заповнюється згідно з додатком до неї "Причини реєстрації платником податку на додану вартість або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Кодексу", сам додаток до контролюючого органу не подається. У частині першій розділу 7 та розділі 8 Заяви про добровільну реєстрацію платником ПДВ може бути зазначено "0" ("нуль").
7	Лист ДФС України «Про особливості оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з обігом аграрних розписок» від 06.10.2016 №32818/7/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що предметом операцій з аграрними розписками є надання кредитором в борг, який фіксується аграрною розпискою, грошових коштів та/або здійснення ним поставки товарів, робіт, послуг, за які такий кредитор отримує аграрну розписку, яка фіксує право вимоги до боржника здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах. Таким чином, аграрна розписка є борговим інструментом та різновидом боргової розписки. Пунктом 189.7 статті 189 ПКУ визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 ПКУ, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями − така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя. На номінал векселя (у ситуації, що розглядається, − аграрної розписки), у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються (пункт 189.8 статті 189 ПКУ). Якщо в рамках обігу аграрних розписок (товарних та фінансових) відбувається одна з подій  – або відвантаження товару (та, відповідно, отримання аграрної розписки), або оплата вартості товарів, що будуть відвантажені в подальшому (та боргові зобов'язання за якими оформлюються аграрною розпискою), у платника ПДВ на дату події, що відбулась раніше ("перша подія"), виникають податкові зобов’язання з ПДВ за вказаною операцією. Відшкодування боржником за аграрною розпискою  витрат, здійснених кредитором за аграрною розпискою на дорощення та збір врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, у розумінні ПКУ є платою за послуги по дорощенню та збору врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, надані кредитором за аграрною розпискою боржнику за аграрною розпискою. Операції з надання таких послуг кредитором за аграрною розпискою є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються ПДВ на загальних підставах. У разі передачі (відступлення) аграрної розписки попереднім кредитором за аграрною розпискою (особою, що здійснює передачу аграрної розписки) новому кредитору у платника податку попереднього кредитора за аграрною розпискою (особи, що здійснює передачу аграрної розписки) виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, визначеними  пунктом 198.5 статті 198 ПКУ.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
8	Лист ГУ ДФС України «Щодо включення до бази оподаткування єдиним податком отриманого подарунку» у Запорізькій області від 05.10.2016 3404/10/08-01-12-03-10	Надано роз’яснення, що на дату підписання юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи акта приймання-передачі безоплатно отриманих основних засобів до суми доходу такого платника єдиного податку включається вартість таких безоплатно отриманих основних засобів, визначена не нижче звичайної ціни. При цьому поняття звичайна ціна визначено п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, з урахуванням особливостей, обумовлених ст. 39 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
9	Лист ДФС України «Щодо порядку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надання у письмовій формі розрахунку податкового зобов’язання» від 28.09.2016 № 325/10/19-00-13-01-16/8894	Надано роз’яснення, що площа нерухомості, яка належить Вам на праві власності та перевищує граничні норми, на які зменшується база оподаткування, оподатковується на загальних підставах за відповідними ставками. До прикладу, якщо у Вашій власності є квартира загальною площею 302,2 квадратних метри, а також нежитлове приміщення загальною площею 79,2 квадратних метри. Відповідно до податкового повідомлення-рішення нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлове приміщення в сумі 964,66 грн. (79,2 х 12,18 = 964,66 грн.). Згідно податкового повідомлення-рішення нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за квартиру в сумі 2828,2 грн. ((302,2 – 70) х 12,18 = 2828,2 грн.).
В ЧАСТИНІ ПДФО
10	Лист ДФС України «Щодо оподаткування виплат нерезиденту за виробництво та/або розповсюдження реклами» від 29.09.2016 № 21170/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що податок за ставкою 20 відсотків суми виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами сплачується резидентом за власний рахунок незалежно від місця надання нерезидентом зазначених послуг.   Лист є індивуальною податковою консультацією
11	Лист ДФС України «Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства» від 29.09.2016 №21108/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що оплата додаткових відпусток особам, віднесеним до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включається до складу заробітної плати і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та є базою нарахування єдиного внеску.   Лист є індивуальною податковою консультацією
12	Лист ДФС України «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою за договором довічного утримання» від 23.09.2016 № 10027/З/99-99-13-02-03-14	Надано роз’яснення, що за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні і для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
13	Лист ДФС України «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при отриманні від’ємного значення об’єкта оподаткування» від 20.09.2016 № 20479/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що формула для розрахунку різниці, яка визначається відповідно до п. 140.2  ст. 140 Кодексу застосовується з урахуванням таких особливостей: С збільш = СП - (ФРО + ФВ + АВ)* / 2, де С збільш – сума, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування; СП – сума процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, нарахованих у бухгалтерському обліку платника податку; ФРО – фінансовий результат до оподаткування за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів; ФВ – фінансові витрати за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів; АВ – сума амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів. * - у разі, якщо  сумарне значення показників фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань має від’ємне значення , то фінансовий результат до оподаткування збільшується на на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами. (С збільш = СП).    Лист є індивуальною податковою консультацією
14	Лист ДФС України «Щодо оподаткування доходів при виплаті роялті за програмне забезпечення, якщо такі платежі не вважаються роялті» від 28.09.2016 № 21036/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухгалтерського обліку визнаються роялті, а для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не підпадають під визначення роялті, то до таких доходів нерезидента, із джерелом походження з України п. 141.4 ст. 141 Кодексу не застосовується. Проте, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.   Лист є індивуальною податковою консультацією
15	Листи ГУ ДФС України у м. Києві «Щодо перенесення сум від’ємного значення об’єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років» від 30.09.2016 № 21439/10/26-15-12-05-11, від 30.09.2016 № 21440/10/26-15-12-05-11,від 30.09.2016 № 21442/10/26-15-12-05-11, від 30.09.2016 № 21443/10/26-15-12-05-11	Надано роз’яснення, що при визначенні об’єкта оподаткування за податкові (звітні) періоди 2016 року фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років з урахуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ
16	Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» від 07.09.2016 № 813	Внесено зміни до: Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
17	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 05.10.16 №693	Внесено зміни до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
18	Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Положення про виготовлення,  зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 05.10.16 №683	Внесено до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
19	ЛистГУ ДФС України у Тернопільській області «Щодо підстав для проведення перевірки» від 30.09.16 № 333/6/19-00-40-00-06/9023	Надано роз’яснення, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
20	Постанова Кабінета міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 724» від 05.10.16 № 686	Визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 724 “Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів”.
21	Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів» від 05.09.16 № 811	Затверджено Зміни до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за № 974/27419, що додаються.
22	Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Квитанції про прийняття податків і зборів» від 01.09.2016 № 799	Внесено зміни до форми Квитанції про прийняття податків і зборів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 714, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 вересня 2015 року за № 1048/27493, виклавши її у новій редакції, що додається.
23	Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для впровадження благодійних телекомунікаційних повідомлень» від 12.11.2015 №3467	Внесено зміни до Податкового кодексу України.
24	Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань з бухгалтерського обліку» від 29.06.2016 N 31-11410-07-10/18732	Надано роз’яснення, що об'єкти, які перебувають на території проведення антитерористичної операції, мають обліковуватись у складі активів підприємства. Одночасно підприємство має оцінити негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі та визнати суми витрат від зменшення корисності щодо відповідних об'єктів. Згідно з пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. N 419, у річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов'язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв’язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку. При цьому інформація про відсутність доступу до активів та первинних документів підприємства зазначається у примітках до фінансової звітності.
25	Лист НБУ «Про розрахунки з працівником, який придбав за власні кошти товари для підприємства» від 14.09.2016 № 18-0005/76945	Надано роз’яснення, що якщо фізична особа здійснює придбання товарів (робіт, послуг) на користь підприємства за власні готівкові кошти, то таке підприємство має керуватись, зокрема, вимогами статей 1159 та 1160 Цивільного кодексу України, які передбачають відшкодування витрат підприємством, у разі якщо придбані товари (роботи, послуги) своєчасно та у повному обсязі оприбутковані та відображені у бухгалтерському обліку підприємства. Спори, що виникають між підприємством та працівником щодо відшкодування витрат, вирішуються у судовому порядку.
26	Лист ГУ ДФС України «Щодо відображення в бухгалтерському обліку товаро-транспортних накладних» у Рівненській області від 07.10.2016 №2388/10/17-00-12-02-10	Надано роз’яснення, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
27	Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного (не придбаного) виноматеріалу» від 20 вересня 2016 року  № 1534-VIII	Внести зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист ГУ ДФС у м. Києві «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій із ліквідації транспортного засобу» від 27.09.2016 № 21210/10/26-15-12-01-18

 

 

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист ТОВ " " щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій із ліквідації транспортного засобу і в межах своїх повноважень повідомляє.

 

Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 Кодексу розташоване на митній території України.

 

У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (пункт 189.9 статті 189 Кодексу).

 

Норма пункту 189.9 статті 189 Кодексу не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

 

Згідно з п. 41 та п. 43 Методичних рекомендацій з обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 № 561 із змінами та доповненнями, для визначення непридатності основних засобів (далі –ОЗ) до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія:

 

- здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

 

- установлює причини невідповідності критеріям активу;

 

- визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

 

- визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

 

- складає і підписує акти на списання основних засобів.

 

Складені комісією акти на списання ОЗ відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів ОЗ.

 

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку".

 

Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення ОЗ є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми.

 

Разом з тим, згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

 

Таким чином, у зв'язку з тим, що основний засіб, який був пошкоджений в результаті несанкціонованого втручання невідомих осіб, та при придбанні якого був сформований податковий кредит, не можливо використати в господарській діяльності, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому встановлено факт пошкодження основного засобу, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну, виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

 

Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

 

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

 

Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

 

 

 

2. Лист ДФС України «Щодо порядку  визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі здійснення операції з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва особою, яка на дату переходу права власності на такий об’єкт та отримання часткової оплати від покупця, не була зареєстрована як платник ПДВ, а остаточна оплата за об’єкт надійде від покупця після реєстрації особи як платника ПДВ» від 12.09.2016 № 15631/5/99-99-15-03-02-16

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку (далі – Управління) щодо порядку  визначення податкових зобов’язань з ПДВ у разі здійснення операції з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва особою, яка на дату переходу права власності на такий об’єкт та отримання часткової оплати від покупця, не була зареєстрована як платник ПДВ, а остаточна оплата за об’єкт надійде від покупця після реєстрації особи як платника ПДВ, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180-183 ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

 

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники ПДВ, визначено у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 та пункті 180.1 статті 180 ПКУ.

 

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

 

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі − Заява).

 

У разі якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6 статті 183 ПКУ).

 

Отже, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ в особи, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ виникає, починаючи з дати такої реєстрації. При цьому у разі якщо така особа не подала/несвоєчасно подала Заяву до контролюючого органу, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців.

 

Водночас звертаємо увагу, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 ПКУ, не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ (пункт 183.10 статті 183 ПКУ).

 

Щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у разі здійснення операції з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва повідомляємо.

 

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

 

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ). 

 

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

 

Враховуючи те, що виникнення податкових зобов’язань з ПДВ відбувається за правилом першої події, якою у даному випадку є фактична дата переходу права власності на об’єкт незавершеного будівництва покупцю, то в Управління, яке на дату такого переходу та отримання часткової оплати за об’єкт від покупця не було зареєстровано як платник ПДВ, податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання (продажу) об’єкта незавершеного будівництва не виникають.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

3. Лист ДФС України «Щодо порядку коригування податкових зобов'язань постачальника та податкового кредиту отримувача при поверненні поставлених товарів/послуг продавцю після анулювання та повторної реєстрації такого продавця платником ПДВ» від 12.09.2016 № 19605/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку коригування податкових зобов'язань постачальника та податкового кредиту отримувача при поверненні поставлених товарів/послуг продавцю після анулювання та повторної реєстрації такого продавця платником ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Кодексу та пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок № 1307), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу, та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

 

Пунктом 184.1 статті 184 Кодексу встановлено, що реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.

 

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 Кодексу).

 

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

 

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

 

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

 

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

 

Пунктом 21 Порядку № 1307 визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

 

Розрахунок коригування складається особами, визначеними відповідно до пункту 1 Порядку № 1307.

 

У розрахунку коригування вказуються дата та номер податкової накладної, до якої вносяться зміни.

 

Таким чином, якщо особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, така особа втрачає право на складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування після дати такого анулювання. Повторно зареєстрована платником ПДВ особа є платником ПДВ з нової дати реєстрації її платником ПДВ, а тому не має права на складання та реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, складених особою в період до анулювання її попередньої реєстрації платником ПДВ.

 

При цьому повторно зареєстрована платником ПДВ особа не має права на коригування податкових зобов'язань при поверненні від покупця товарів, які були поставлені нею в період її попередньої реєстрації платником ПДВ.

 

В.о. заступника Голови     М.В. Продан

 

 

 

4. Лист ДФС України «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі платником податку - резидентом нерезиденту права власності на заставне рухоме майно (транспортні засоби), яке знаходиться за межами митної території України» від 12.09.2016 № 19601/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі платником податку - резидентом нерезиденту права власності на заставне рухоме майно (транспортні засоби), яке знаходиться за межами митної території України, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

 

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

 

Відповідно до підпункту «а» пункту 186.1 статті 186 ПКУ місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» пункту 186.1 статті 186 ПКУ).

 

Враховуючи викладене та у разі, якщо заставне рухоме майно (транспортні засоби), на дату здійснення операцій з передачі права власності на таке майно, фактично знаходиться за межами митної території України та передається нерезиденту, який зареєстрований як суб’єкт господарювання також за межами митної території України, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

При цьому, у разі якщо платником ПДВ, при придбанні товарів/послуг, необоротних активів (у тому числі транспортних засобів), сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях (зокрема в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ) або не в господарській діяльності, то у такого платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

 

В.о. заступника Голови      М.В. Продан

 

 

 

5. Лист ДФС України «Щодо оподаткування ПДВ компенсації орендної плати за землю, отриманої орендарем земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, від підприємства, яке фактично здійснює свою господарську діяльність на такій земельній ділянці» від 13.09.2016 № 19853/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо оподаткування ПДВ компенсації орендної плати за землю, отриманої орендарем земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, від підприємства, яке фактично здійснює свою господарську діяльність на такій земельній ділянці, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Як зазначено у листі, платник податку є орендарем земельних ділянок, які перебувають у власності міської ради та сільської ради, та сплачує до місцевого бюджету орендну плату за землю. На таких земельних ділянках розташовано нерухоме майно, яке тимчасово використовує у своїй господарській діяльності інше підприємство. Платник податку  планує з цим підприємством укласти договір про компенсацію орендної плати за землю, сплаченої до місцевого бюджету платником податку.

 

Згідно зі статтею 4 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

 

Відповідно до статті 5 Закону № 161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

 

При цьому, пунктом 288.2 статті 288 Кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

 

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

 

За своєю економічною сутністю надання орендованої земельної ділянки у користування іншому підприємству є операцією з надання такої земельної ділянки в суборенду.

 

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

 

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору. 

 

Враховуючи вказані положення Кодексу, операція з передачі платником податку орендованої ним земельної ділянки в користування особі для цілей оподаткування ПДВ є операцією з постачання послуг з оренди (суборенди) майна, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

 

Отже, кошти, які надійшли платнику податку  згідно з укладеним договором як компенсація сплаченої ним орендної плати за землю, включаються до бази оподаткування ПДВ платника податку.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

6. Лист ДФС України «Про неухильне дотримання законодавства щодо добровільної реєстрації платників ПДВ» від 12.09.2016 р. N 30350/7/99-99-08-01-01-17

 

 

 

Державна фіскальна служба України за результатами розгляду звернень суб'єктів господарювання щодо відмов контролюючих органів у добровільній реєстрації платником податку на додану вартість (далі - платник ПДВ) звертає увагу на таке.

 

Реєстрація платником ПДВ за добровільним рішенням особи здійснюється відповідно до вимог статей 182 та 183 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та регламентується розділом III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. N 1130 (далі - Положення).

 

Згідно із законодавством добровільно зареєструватися платником ПДВ може особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність незалежно від дати її державної реєстрації, тобто особа, у якої обсяги оподатковуваних операцій відсутні або за останні 12 календарних місяців є меншим за суму у 1 000 000 гривень.

 

Реєстраційна заява платника ПДВ за ф. N 1-ПДВ (далі - Заява) подається до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ і матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Особа може зазначити у Заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника ПДВ, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого така особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на виписку податкових накладних.

 

Заява подається за вибором платника податків в один з таких способів:

 

• особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

 

• в електронній формі засобами електронного зв'язку (із використанням Єдиного вікна подання електронної звітності або через Електронний кабінет платника);

 

• під час реєстрації бізнесу як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи або державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.

 

При цьому правила, порядок та строки розгляду контролюючими органами заяв, поданих засобами електронного зв'язку або як додаток до реєстраційної картки, є такими самими, як і для заяв, поданих у паперовому вигляді.

 

Підстави для відмови у реєстрації платником ПДВ визначені у пункті 183.8 статті 183 розділу V Кодексу. Контролюючий орган відмовляє у реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3 - 183.7 статті 183 Кодексу.

 

У разі відсутності таких підстав контролюючий орган протягом 3 робочих днів від дня отримання Заяви вносить до реєстру платників ПДВ (далі - Реєстр) запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ із датою реєстрації, що відповідає:

 

• першому числу місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання Заяви до контролюючого органу, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у Заяві не зазначено;

 

• бажаному (запланованому) дню реєстрації, зазначеному у Заяві.

 

Якщо у Заяві не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дні, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису Заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 3 робочих днів від дня отримання Заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову Заяву (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) (пункт 3.9 розділу III Положення).

 

Змінами до Положення, затвердженими наказом Мінфіну від 18.03.2016 р. N 373 (набрали чинності 29.04.2016 р.), запроваджено можливість подати нову Заяву до контролюючого органу з бажаною датою реєстрації, що була вказана у попередній неприйнятій Заяві, якщо особою, яка добровільно реєструється платником ПДВ, ліквідовано недоліки та така нова Заява подана не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

 

Результати приведеного аналізу даних інформаційного фонду Реєстру свідчать, що найбільша питома вага відмов у реєстрації платником ПДВ та пропозицій подати нову Заяву у Херсонській, Харківській, Волинській та Одеській областях.

 

Мають місце випадки, коли контролюючими органами, у разі виявлення недоліків в одному пункті Заяви, припиняється розгляд такої Заяви і не аналізуються інші дані Заяви. Внаслідок цього за наявності фактично кількох недоліків у Заяві заявникам повідомляють лише про одну підставу неприйняття Заяви.

 

Виявлені заяви, за результатами розгляду яких підставою для відмови у реєстрації платником ПДВ або для неприйняття Заяви і надання пропозицій подати повторну Заяву (далі - відмови) є те, що в Заяві не зазначено бажаний день реєстрації або не вказані інші необов'язкові для заповнення дні.

 

Так, у Заяві про добровільну реєстрацію платником ПДВ контролюючим органом не може вимагатись заповнення таких даних:

 

• розділу I Заяви, що подається як додаток до заяви про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

 

• розділів 1, 2 Заяви, яка подана юридичною особою як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи;

 

• розділу 6 Заяви;

 

• частин другої та третьої розділу 7 Заяви;

 

• розділу 9 Заяви, якщо заявник не є учасником договору про спільну діяльність, управителем майна або інвестором угоди про розподіл продукції;

 

• розділу 10 Заяви, якщо платником ПДВ добровільно реєструється фізична особа - підприємець.

 

Розділ 5 Заяви заповнюється згідно з додатком до неї "Причини реєстрації платником податку на додану вартість або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Кодексу", сам додаток до контролюючого органу не подається.

 

У частині першій розділу 7 та розділі 8 Заяви про добровільну реєстрацію платником ПДВ може бути зазначено "0" ("нуль").

 

Враховуючи викладене, зобов'язуємо забезпечити:

 

• неухильне дотримання підпорядкованими органами законодавства під час здійснення добровільної реєстрації платником ПДВ;

 

• недопущення необґрунтованих відмов у добровільній реєстрації платником ПДВ, поверхневого або формального розгляду заяв;

 

• комплексний розгляд заяв та, у разі виявлення недоліків, інформування заявників про всі виявлені помилки;

 

• належну та ефективну організацію роботи контролюючих органів та якісне обслуговування платників податків, дотримання прав осіб щодо повторного подання заяв після виправлення помилок (не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати реєстрації);

 

• дотримання триденного строку розгляду заяв та безумовне направлення у цей строк письмових повідомлень платникам у разі неприйняття Заяви до розгляду або відмови у реєстрації;

 

• притягнення до відповідальності посадових осіб контролюючих органів за кожним випадком безпідставної відмови в реєстрації платником ПДВ або умисного затягування такої реєстрації;

 

• роз'яснення платникам податків їх права на оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації платником ПДВ.

 

Перший заступник Голови

С. Білан

 

 

 

7. Лист ДФС України «Про особливості оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з обігом аграрних розписок» від 06.10.2016 №32818/7/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Головні управління ДФС в областях,

 

м. Києві, Офіс великих платників

 

податків ДФС

 

  Державна фіскальна служба України у зв’язку із численними запитами платників ПДВ щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій платників податку, пов’язаних з обігом аграрних розписок, повідомляє.

 

Відносини суб’єктів господарювання, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, регулюються Законом України від 06 листопада 2012 року 5479-VI "Про аграрні розписки" (далі – Закон № 5479).

 

Відповідно до статті 1 Закону № 5479 аграрна розписка – це  товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

 

Боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов'язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

 

Кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов'язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов'язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

 

Відповідно до виду зобов'язання аграрні розписки поділяються на товарні аграрні розписки та фінансові аграрні розписки (стаття 1 Закону № 5479).

 

При цьому під товарною аграрною розпискою розуміється аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою (стаття 3 Закону № 5479).

 

Фінансова аграрна розписка − це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості (стаття 5 Закону № 5479).

 

Законом № 5479 передбачено реєстрацію усіх аграрних розписок у Реєстрі аграрних розписок. Порядок ведення Реєстру аграрних розписок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 665.

 

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Отже, предметом операцій з аграрними розписками є надання кредитором в борг, який фіксується аграрною розпискою, грошових коштів та/або здійснення ним поставки товарів, робіт, послуг, за які такий кредитор отримує аграрну розписку, яка фіксує право вимоги до боржника здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах. Таким чином, аграрна розписка є борговим інструментом та різновидом боргової розписки.

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПКУ) (пункт 1.1 статті 1 ПКУ). Водночас терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 ПКУ).

 

Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що до валютних цінностей відносяться, в тому числі, боргові розписки, виражені у валюті України. Отже, аграрна розписка чинним законодавством віднесена до категорії валютних цінностей.

 

Відповідно до підпункту 196.1.4 пункту 196.1 статті 196 ПКУ операції з обігу банківських металів, інших валютних цінностей (крім банкнот і монет, що використовуються для нумізматичних цілей, а також іноземних монет з дорогоцінних металів, базою оподаткування яких є продажна вартість) не є об’єктом оподаткування ПДВ. Отже, операції з обігу (видачі, передачі, відступлення, повернення з відміткою про виконання і т.ін.) аграрних розписок не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

 

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

 

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

 

Пунктом 189.7 статті 189 ПКУ визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 ПКУ, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями − така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

 

На номінал векселя (у ситуації, що розглядається, − аграрної розписки), у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються (пункт 189.8 статті 189 ПКУ). 

 

Щодо загальних правил оподаткування операцій з постачання товарів/послуг під забезпечення боргових зобов'язань покупця аграрною розпискою

 

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

 

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

 

Якщо в рамках обігу аграрних розписок (товарних та фінансових) відбувається одна з подій  – або відвантаження товару (та, відповідно, отримання аграрної розписки), або оплата вартості товарів, що будуть відвантажені в подальшому (та боргові зобов'язання за якими оформлюються аграрною розпискою), у платника ПДВ на дату події, що відбулась раніше ("перша подія"), виникають податкові зобов’язання з ПДВ за вказаною операцією.

 

При цьому база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до пункту 189.7 статті 189 ПКУ виходячи з  договірної вартості, визначеної в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок.

 

Щодо порядку оподаткування послуг кредитора за аграрною розпискою по дорощенню та збору врожаю заставленої сільськогосподарської продукції.

 

Статтею 7 Закону № 5479 визначено, що задоволення вимог кредитора за аграрною розпискою за рахунок заставленого майбутнього врожаю сільськогосподарської продукції здійснюється за вибором кредитора за аграрною розпискою у будь-який спосіб, не заборонений законом, зокрема шляхом наділення кредитора за аграрною розпискою правом доростити заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції, зібрати врожай сільськогосподарської продукції самостійно або уповноваженою ним особою та погасити майнове зобов'язання боржника за товарною аграрною розпискою шляхом набуття права власності на таку зібрану (вирощену) сільськогосподарську продукцію або погасити грошове зобов'язання боржника за фінансовою аграрною розпискою шляхом укладення договору купівлі-продажу заставленої сільськогосподарської продукції з іншою особою - покупцем (у тому числі шляхом укладення договору на публічних торгах) з отриманням у рахунок виконання зобов'язань боржника за аграрною розпискою плати за таким договором.

 

Витрати, здійснені кредитором за аграрною розпискою на дорощення та збір врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, відшкодовуються боржником за аграрною розпискою окремо в порядку, передбаченому законодавством для відшкодування майнової шкоди.

 

Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

 

Постачання послуг − будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

 

Таким чином, відшкодування боржником за аграрною розпискою  витрат, здійснених кредитором за аграрною розпискою на дорощення та збір врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, у розумінні ПКУ є платою за послуги по дорощенню та збору врожаю заставленої сільськогосподарської продукції, надані кредитором за аграрною розпискою боржнику за аграрною розпискою. Операції з надання таких послуг кредитором за аграрною розпискою є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

 

Щодо оподаткування ПДВ операцій з відступлення аграрної розписки

 

Відповідно до статті 11 Закону № 5479 права кредитора за аграрною розпискою можуть бути передані іншій особі. Передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід'ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом та печаткою (за наявності) попереднього кредитора за аграрною розпискою.

 

Операція з передачі (відступлення) аграрної розписки попереднім кредитором за аграрною розпискою (особою, що здійснює передачу аграрної розписки) новому кредитору згідно з підпунктом 196.1.4 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

 

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

 

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

 

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

 

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

 

Таким чином, у разі передачі (відступлення) аграрної розписки попереднім кредитором за аграрною розпискою (особою, що здійснює передачу аграрної розписки) новому кредитору у платника податку попереднього кредитора за аграрною розпискою (особи, що здійснює передачу аграрної розписки) виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, визначеними  пунктом 198.5 статті 198 ПКУ.

 

 Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

8. Лист ГУ ДФС України «Щодо включення до бази оподаткування єдиним податком отриманого подарунку» у Запорізькій області від 05.10.2016 3404/10/08-01-12-03-10

 

 

 

Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянувши лист «….» щодо включення до бази оподаткування єдиним податком отриманого подарунку повідомляє наступне.

 

1. Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для юридичної особи платника єдиного податку третьої групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

 

Зокрема, згідно з п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

 

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

 

Датою отримання доходу платника єдиного податку є, зокрема дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

 

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

 

Згідно з п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПКУ матеріальні активи вважаються товаром.

 

Пунктом 4 ст. 632 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що у разі якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

 

Враховуючи викладене, на дату підписання юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи акта приймання-передачі безоплатно отриманих основних засобів до суми доходу такого платника єдиного податку включається вартість таких безоплатно отриманих основних засобів, визначена не нижче звичайної ціни. При цьому поняття звичайна ціна визначено п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, з урахуванням особливостей, обумовлених ст. 39 ПКУ.

 

Поряд з цим, зазначаємо, що згідно із пп.8 п.292.11 ст.292 ПКУ до складу доходу не включаються суми коштів та вартість майна, у разі внесення їх засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

 

2. Як було зазначено вище, згідно з п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), яка відповідно відображається у рядку 1 декларації платника єдиного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.

 

Щодо реквізитів для сплати єдиного податку повідомляємо, що рахунки для сплати податків можна переглянути на сайті ДФС України (www.sfs.gov.ua) в розділі «Бюджетні рахунки».

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у Запорізькій області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

Перший заступник начальника                                              О.П.Фоменко

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

 

 

 

9. Лист ДФС України «Щодо порядку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надання у письмовій формі розрахунку податкового зобов’язання» від 28.09.2016 № 325/10/19-00-13-01-16/8894

 

 

 

Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області розглянуло запит щодо порядку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надання у письмовій формі розрахунку податкового зобов’язання, про що повідомляємо наступне.

 

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс) платниками податку є зокрема фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

 

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

 

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

 

У підпункті 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу вказано, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

 

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

 

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

 

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

 

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) – на 180 кв. метрів.

 

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

 

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим законом.

 

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

 

У абзаці "б" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 вказано, що за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

 

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

 

У 2016 році фізичні особи сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та за правилами, які діяли у 2015 році.

 

Так, рішенням Тернопільської міської ради від 27.01.2015р. №6/55/13 встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості у м. Тернополі на 70 кв. метрів.

 

Ставка податку для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена вищевказаним рішенням у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня 2015 року, або 12,18 грн.

 

Таким чином, площа нерухомості, яка належить Вам на праві власності та перевищує граничні норми, на які зменшується база оподаткування, оподатковується на загальних підставах за відповідними ставками.

 

До прикладу, якщо у Вашій власності є квартира загальною площею 302,2 квадратних метри, а також нежитлове приміщення загальною площею 79,2 квадратних метри.

 

Відповідно до податкового повідомлення-рішення нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлове приміщення в сумі 964,66 грн. (79,2 х 12,18 = 964,66 грн.).

 

Згідно податкового повідомлення-рішення нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за квартиру в сумі 2828,2 грн. ((302,2 – 70) х 12,18 = 2828,2 грн.).

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

 

 

10. Лист ДФС України «Щодо оподаткування виплат нерезиденту за виробництво та/або розповсюдження реклами» від 29.09.2016 № 21170/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування виплат нерезиденту за виробництво та/або розповсюдження реклами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Як зазначено у листі, резидент придбаває у нерезидента послуги з виробництва реклами.

 

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначене поняття доходу з джерелом походження з України, яким вважається будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

 

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

 

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

 

Підпунктом 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

 

При цьому ключовою умовою для оподаткування такого доходу є здійснення фактичних виплат за послуги з виробництва та/або розповсюдження реклами.

 

Таким чином, податок за ставкою 20 відсотків суми виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами сплачується резидентом за власний рахунок незалежно від місця надання нерезидентом зазначених послуг.

 

 

 

11. Лист ДФС України «Щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства» від 29.09.2016 №21108/6/99-99-13-02-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

 

Функції контролюючих органів визначено ст. 19 ¹ Кодексу, згідно з п. 19 ¹.1 якої контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

 

Пунктом  22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796) особам, віднесеним до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано право на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих
(16 календарних) днів на рік.

 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

 

Для цілей розділу IV Кодексу заробітна плата – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи з фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

 

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

 

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України
від 24 березня 1995 року № 108 «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

 

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з  якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

 

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

 

 Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, зокрема на виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (крім надбавок та доплат до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за роботу на територіях радіоактивного забруднення, оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону № 796) (п. 7 розділу I Переліку).

 

Отже, оплата додаткових відпусток особам, віднесеним до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включається до складу заробітної плати і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та є базою нарахування єдиного внеску.

 

Щодо питання заповнення розрахунку видатків, пов’язаних із виплатою компенсацій та допомоги і наданням пільг, відповідно до Закону № 796 … може звернутися до Міністерства соціальної політики України.

 

Перший заступник Голови   С.В. Білан

 

 

 

12. Лист ДФС України «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою за договором довічного утримання» від 23.09.2016 № 10027/З/99-99-13-02-03-14

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення … щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою за договором довічного утримання, і в межах компетенції повідомляє таке.

 

Статтею 744 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

 

Згідно зі ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання, відповідно до ст. 334 ЦКУ.

 

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта ст. 334 ЦКУ).

 

Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні і для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

 

Крім того, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення (частина перша ст. 749 ЦКУ).

 

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

 

Платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

 

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

 

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:

 

частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);

 

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

 

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна регулюється ст. 172 ПКУ, відповідно до п. 172.8 якої для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

 

Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

 

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

 

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

 

Разом з цим дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ, тобто 5 відсотків (п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

 

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (абзац перший п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

 

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, що, зокрема, продає (передає) нерухомість до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (довічного утримання) (п.п. "а" п. 172.5 ст. 172 ПКУ).

 

У разі якщо за договором довічного утримання відчужувач отримує дохід у вигляді матеріального забезпечення (грошової компенсації) такий дохід на підставі п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відчужувача як інші доходи та оподатковується за ставкою 18 відс., встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

 

 

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

13. Лист ДФС України «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при отриманні від’ємного значення об’єкта оподаткування» від 20.09.2016 № 20479/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування при отриманні від’ємного значення об’єкта оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

 

Під борговими зобов’язаннями для цілей п. 140.1 Кодексу слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

 

Згідно з п. 140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

 

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

 

У разі якщо сумарне значення показників фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань має від’ємне значення (за рахунок від’ємного значення фінансового результату), то фінансовий результат коригується на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами.

 

Отже, формула для розрахунку різниці, яка визначається відповідно до п. 140.2  ст. 140 Кодексу застосовується з урахуванням таких особливостей:

 

С збільш = СП - (ФРО + ФВ + АВ)* / 2, де С збільш – сума, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування;

 

СП – сума процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, нарахованих у бухгалтерському обліку платника податку;

 

ФРО – фінансовий результат до оподаткування за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів;

 

ФВ – фінансові витрати за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів;

 

АВ – сума амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

 

* - у разі, якщо  сумарне значення показників фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань має від’ємне значення , то фінансовий результат до оподаткування збільшується на на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами-нерезидентами. (С збільш = СП). 

 

 

 

14. Лист ДФС України «Щодо оподаткування доходів при виплаті роялті за програмне забезпечення, якщо такі платежі не вважаються роялті» від 28.09.2016 № 21036/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів при виплаті роялті за програмне забезпечення, якщо такі платежі не вважаються роялті, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

 

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, роялті.

 

Термін «роялті» визначений в п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до положень якого не вважаються роялті платежі, отримані:

 

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

 

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

 

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи.

 

Також не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

 

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Кодексу у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

 

Таким чином, якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухгалтерського обліку визнаються роялті, а для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не підпадають під визначення роялті, то до таких доходів нерезидента, із джерелом походження з України п. 141.4 ст. 141 Кодексу не застосовується.

 

Проте, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

 

Отже, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Кодексу та містять власні визначення понять та положень, то у разі застосування правил міжнародного договору при виплаті роялті нерезиденту (звільнення від оподаткування або зниження ставки) для визначення поняття роялті застосовуються положення такого міжнародного договору.

 

 

 

15. Листи ГУ ДФС України у м. Києві «Щодо перенесення сум від’ємного значення об’єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років» від 30.09.2016 № 21439/10/26-15-12-05-11, від 30.09.2016 № 21440/10/26-15-12-05-11,від 30.09.2016 № 21442/10/26-15-12-05-11, від 30.09.2016 № 21443/10/26-15-12-05-11

 

 

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо перенесення сум від’ємного значення об’єкту оподаткування минулих податкових (звітних) років та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755–VI, із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

 

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПКУ передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

 

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

 

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

 

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПКУ передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

 

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

 

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

 

Згідно з пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення п. 140.4 ст. 140 ПКУ застосовуються з урахуванням п. 3 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ.

 

Пунктом 3 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ встановлено, що п. 150.1 ст. 150 ПКУ, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, застосовується:

 

у 2012 – 2015 роках з урахуванням такого:

 

якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від’ємне значення (з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат у 2012 – 2014 роках та зменшенню фінансового результату до оподаткування у 2015 році:

 

звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних податкових періодах;

 

звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;

 

звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;

 

звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах до повного погашення такого від’ємного значення.

 

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів або зменшує фінансовий результат до оподаткування наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 – 2015 років. Таке від’ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

 

Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень п. 150.1 ст. 150 ПКУ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, застосовується з урахуванням такого:

 

якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних періодів, що припадають на 2012 – 2014 роки або зменшує фінансовий результат до оподаткування звітних (податкових) періодів, починаючи з 2015 року до повного погашення такого від’ємного значення.

 

Таким чином, при визначенні об’єкта оподаткування за податкові (звітні) періоди 2016 року фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років з урахуванням п. 3 підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ.

 

Додатково повідомляємо, що аналогічну позицію ДФС України розміщено на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" ДФСУ в розділі "Запитання – відповіді", категорія 102 "Податок на прибуток підприємства", підкатегорія 102.11.

 

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

 

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

 

 

 

16. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» від 07.09.2016 № 813

 

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

27 вересня 2016 р.

 

за № 1290/29420

 

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , Закону України від 19 квітня 2016 року № 1109-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення правових норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню" та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. В абзаці сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393), слова "престарілим, який", "досяг" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла".

 

2. Унести до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року № 441), такі зміни:

 

у пункті 5 розділу IV слова "престарілим, який", "досяг" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла";

 

у рядку 34 додатка 2 слова "престарілим, який", "досяг", "яка доглядає престарілого" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла", "особа похилого віку";

 

у додатку 4:

 

у графі 8 Переліку таблиць звіту слова "престарілим, який", "досяг" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла".

 

у рядку 4 розділу І таблиці 2 слова "престарілим, який", "досяг" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла".

 

у назві таблиці 8 слова "престарілим, який", "досяг" замінити відповідно словами "особою похилого віку, яка", "досягла".

 

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю. П.) в установленому порядку:

 

подати цей наказ до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію;

 

забезпечити оприлюднення цього наказу.

 

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є.В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.

 

 

 

 

17. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 05.10.16 №693

 

 

 

Кабінет Міністрів України 

 

постановляє:

 

Внести до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 р. № 347 "Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України "Про зайнятість населення" (Офіційний вісник України, 2013 р., № 39, ст. 1364; 2014 р., № 75, ст. 2127; 2016 р., № 2, ст. 88), зміни, що додаються.

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

постановою Кабінету Міністрів України

 

від 5 жовтня 2016 р. № 693

 

ЗМІНИ,

 

що вносяться до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

 

1. Останній абзац пункту 3 викласти в такій редакції:

 

"Пріоритетний вид економічної діяльності визначається за основним видом економічної діяльності роботодавця.".

 

2. У першому реченні абзацу другого пункту 8 слова "ДФС та її органів" замінити словами "органів доходів і зборів".

 

3. У пункті 9:

 

в абзаці першому слова "територіальних органів ДФС" замінити словами "органів доходів і зборів", а слова "заробітної плати працівника, з якої сплачено єдиний внесок" — словами "суми нарахованого єдиного внеску";

 

в абзаці сьомому слова "заробітної плати особи" замінити словами "суми сплаченого роботодавцем за працівника єдиного внеску", а слово "робочих" — словом "календарних".

 

4. У додатку до Порядку слова і цифру "Відсоток єдиного внеску відповідно до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" виключити.

 

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

18. Постанова Кабінета міністрів України «Про внесення змін до Положення про виготовлення,  зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 05.10.16 №683

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Внести до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1251 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 1, ст. 35; 2013 р., № 3, ст. 66, № 24, ст. 808, № 89, ст. 3265; 2014 р., № 81, ст. 2287, № 95, ст. 2726; 2016 р., № 26, ст. 1024), такі зміни:

 

в абзаці четвертому пункту 3 після слова “подають” доповнити словами “в електронній формі”, а слова “платіжний документ” замінити словами “копію платіжного документа”;

 

у пункті 10:

 

абзац перший після слів “на підставі” доповнити словами “поданих в електронній формі”;

 

в абзаці четвертому слова “у двох примірниках, один з яких залишається у продавця марок, другий (з відміткою продавця) — у виробника” виключити.

 

Прем’єр-міністр України     В. ГРОЙСМАН

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

 

 

19. ЛистГУ ДФС України у Тернопільській області «Щодо підстав для проведення перевірки» від 30.09.16 № 333/6/19-00-40-00-06/9023

 

 

 

Головне управління ДФС у Тернопільській області розглянуло звернення щодо підстав для проведення перевірки та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

 

1. Яка стаття податкового законодавства дозволяє підписання наказу на перевірку без зазначення підстави, а саме: документа, яким було повідомлено ДФС про порушення мною податкового законодавства, який є підставою проведення перевірки ?

 

Відповідно до п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі – Кодекс), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин вказаних у п.80.2 ст. 80 Кодексу.

 

Згідно п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Кодексу фактична перевірка може проводитись:

 

- у разі отримання у встановленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

 

Згідно Положення про відділ контролю за обігом підакцизних товарів Головного управління ДФС у Тернопільській області, однією з функцій відділу є здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання та виявлення порушень законодавства у цій сфері шляхом проведення фактичних перевірок.

 

2. Чи наказ на проведення перевірки без зазначення підстави (документа) є законним?

 

Відповідно до п.81. 1 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

 

- направлення на проведення такої перевірки;

 

- копії наказу про проведення перевірки;

 

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

 

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.10, визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Консультації, крім узагальнюючих, які надаються у письмовій або електронній формі підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання.

 

 

 

 

20. Постанова Кабінета міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 724» від 05.10.16 № 686

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 724 “Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 76, ст. 2521).

 

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

 

Прем’єр-міністр України     В. ГРОЙСМАН

 

 

 

21. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів» від 05.09.16 № 811

 

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

20 вересня 2016 р.

 

№ 1272/29402

 

Про затвердження Змін до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів

 

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити Зміни до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за № 974/27419, що додаються.

 

2. Управлінню організації обміну та аналізу інформації в установленому порядку забезпечити:

 

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

 

оприлюднення цього наказу.

 

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є.В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

Наказ

 

Міністерства фінансів України

 

05.09.2016 № 811

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

20 вересня 2016 р.

 

№ 1272/29402

 

ЗМІНИ

 

до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів ( z0974-15 )

 

1. У тексті Порядку слова "оподаткування юридичних осіб" замінити словами "податків і зборів з юридичних осіб".

 

2. Додаток до Порядку викласти в такій редакції:

 

"Додаток

 

до Порядку заповнення документів

 

на переказ у разі сплати (стягнення)

 

податків, зборів, митних платежів,

 

єдиного внеску, здійснення бюджетного

 

відшкодування податку на додану

 

вартість, повернення помилково або

 

надміру зарахованих коштів

 

(пункт 10)

 

ПЕРЕЛІК

 

кодів видів сплати

 

Код виду сплати	Вид сплати
101	Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску*
107	Повернення сум податків і зборів, помилково або надміру зарахованих до бюджету / єдиного внеску
108	Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший
109	Оплата податкового векселя*
10С	Повернення на електронний рахунок платника надміру сплачених сум ПДВ
110	Відшкодування ПДВ на рахунок платника
420	Бюджетне відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів
111	Відшкодування процентів за бюджетною заборгованістю
117	Надходження до бюджету коштів платника податків, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство
121	Сплата адміністративного штрафу*
125	Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів*
128	Сплата суми податків, зборів / єдиного внеску, визначених за результатами камеральної перевірки підрозділів податків і зборів з фізичних осіб*
130	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевірки підрозділів податків і зборів з юридичних осіб*
131	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної/фактичної перевірки підрозділів аудиту*
133	Сплата суми податків і зборів, єдиного внеску, штрафних (фінансових) санкцій, пені, визначених за результатами документальної/фактичної перевірки підрозділів податків і зборів з фізичних осіб*
134	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки підрозділів аудиту (інші надходження)*
135	Сплата фінансових санкцій, визначених підрозділом податків і зборів з юридичних осіб*
136	Сплата грошового зобов'язання, визначеного територіальним органом ДФС за результатами роботи підрозділів погашення боргу*
137	Сплата грошового зобов'язання, визначеного територіальним органом ДФС за результатами роботи інших підрозділів*
138	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки підрозділів податків і зборів з фізичних осіб (інші надходження)*
140	Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу / недоїмки з єдиного внеску*
145	Надходження розстрочених (відстрочених) сум*
147	Стягнення в межах виконавчого провадження
148	Надходження в бюджет коштів від погашення податкового боргу в міжнародних правовідносинах
149	Надходження до бюджету коштів від реалізації безхазяйного майна, знахідок, спадкового майна, валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі, а також скарбів
240	Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування реалізації пального
242	Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ
244	Сплата податкового зобов'язання за уточнюючим розрахунком у разі застосування податкового компромісу*
246	Сплата податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням у разі застосування податкового компромісу*
258	Стягнення податкового боргу з ПДВ за рішенням суду в системі електронного адміністрування ПДВ
350	Передоплата (доплата) митних платежів*
351	Перерахування до бюджету суми митних платежів
354	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної невиїзної перевірки підрозділів аудиту*
355	Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної виїзної перевірки підрозділів аудиту*
358	Сплата грошових зобов'язань з митних платежів, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи підрозділів податків і зборів з фізичних осіб

 

__________

 

* Використовуються при заповненні документів на переказ платниками податків."

 

В. о. начальника Управлінняорганізації обміну тааналізу інформації

С.Г. Авраменко

 

 

 

22. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до форми Квитанції про прийняття податків і зборів» від 01.09.2016 № 799

 

 

 

Зареєстровано в Міністерстві

 

юстиції України

 

16 вересня 2016 р.

 

за № 1261/29391

 

Про внесення змін до форми Квитанції про прийняття податків і зборів

 

Відповідно до статті 46 глави 2 розділу II, пункту 57.5 статті 57 глави 4 розділу II, пункту 266.9 статті 266, пункту 287.5 статті 287 розділу XIIПодаткового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, 

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Внести зміни до форми Квитанції про прийняття податків і зборів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 714, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 вересня 2015 року за № 1048/27493, виклавши її у новій редакції, що додається.

 

2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю.П.) в установленому порядку забезпечити:

 

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

 

оприлюднення цього наказу.

 

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є.В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

Наказ

 

Міністерства фінансів України

 

17.08.2015 № 714

 

(у редакції наказу Міністерства

 

фінансів України

 

01.09.2016 № 799)

 

КВИТАНЦІЯ

 

про прийняття податків і зборів

 

( Див. текст )

 

ДиректорДепартаменту податкової,митної політики та методологіїбухгалтерського обліку

Ю.П.Романюк

 

 

 

23. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для впровадження благодійних телекомунікаційних повідомлень» від 12.11.2015 №3467

 

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

1. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:

 

1) пункт 192.2 статті 192 доповнити абзацом третім такого змісту:

 

“Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку – постачальника - оператора телекомунікацій у разі відмови абонента від передплачених, але не отриманих телекомунікаційних послуг дозволяється при перерахуванні частини суми передоплати телекомунікаційних послуг у якості благодійної пожертви при виконанні благодійного телекомунікаційного повідомлення за дорученням абонента”;

 

2) статтю 197 доповнити пунктом 197.24 такого змісту:

 

“197.24. Звільняються від оподаткування операції оператора телекомунікацій з надання телекомунікаційних послуг у частині здійснення благодійного телекомунікаційного повідомлення на благодійні цілі”;

 

3) абзац другий пункту 199.6 статті 199 після слова і цифр “статті 196” доповнити словами і цифрами “та пунктом 197.24 статті 197”.

 

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради України

 

 

 

24. Лист Міністерства фінансів України «Щодо окремих питань з бухгалтерського обліку» від 29.06.2016 N 31-11410-07-10/18732

 

 

 

Департамент податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на листи щодо окремих питань з бухгалтерського обліку повідомляє.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"тимчасово окупована територія є невід'ємною частиною території України і на неї поширюється законодавство України.

 

Статтею 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" визначено, що об'єкти права державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об'єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

 

Відображення в бухгалтерському обліку об'єктів основних засобів, що тимчасово перебувають на окупованій території та на території проведення антитерористичної операції, здійснюється відповідно до нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку. Зокрема, нарахування амортизації на такі об'єкти здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92.

 

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. N 817 (далі - ПБО-28) на дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу. Однією з таких ознак, що свідчить про зменшення корисності активів, є суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом.

 

Для цілей визначення зменшення корисності активів відповідно до ПБО-28 у звітному періоді підприємство може використовувати показники Балансу (звіту про фінансовий стан) (форма N 1) за попереднім звітом.

 

Ураховуючи зазначене, об'єкти, які перебувають на території проведення антитерористичної операції, мають обліковуватись у складі активів підприємства. Одночасно підприємство має оцінити негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі та визнати суми витрат від зменшення корисності щодо відповідних об'єктів.

 

Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

 

Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на перше число місяця, що настає за місяцем, в якому з'явилася можливість доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації у бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

 

Згідно з пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. N 419, у річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов'язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв’язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку.

 

При цьому інформація про відсутність доступу до активів та первинних документів підприємства зазначається у примітках до фінансової звітності.

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

 

Відповідно до Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах відповідно до законодавства та установчих документів.

 

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону підприємство самостійно затверджує, зокрема, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

 

Відповідно до загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, кореспонденція рахунків, що не наведена в зазначеній інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

 

Директор Департаменту податкової, митної політики таметодології бухгалтерського обліку

Ю. Романюк

 

 

 

25. Лист НБУ «Про розрахунки з працівником, який придбав за власні кошти товари для підприємства» від 14.09.2016 № 18-0005/76945

 

 

 

Національний банк України розглянув лист <...> щодо питання розрахунків підприємства з працівником, який придбав за власні кошти товари для підприємства, <...>, та в межах компетенції повідомляє таке.

 

Відповідно до статей 6 та 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Функції Національного банку України, які визначені статтями 6 та 7 Закону України "Про Національний банк України", не містять повноважень щодо роз'яснень норм цивільного та трудового законодавства, визначення характеру правовідносин, що виникають між підприємствами та працівниками у процесі діяльності.

 

Відповідно до статей 1159 та 1160 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана надати такій особі звіт про вчинення цих дій, а також має право вимагати відшкодування фактично зроблених витрат.

 

В свою чергу, стаття 40 Закону України "Про Національний банк України" передбачає, що Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки.

 

Таким чином, Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 (далі - Положення), лише конкретизує зазначені норми Цивільного кодексу України у частині проведення готівкових розрахунків. Так, у пункті 2.11 глави 2 Положення визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження, а також звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

 

З огляду на зазначене, якщо фізична особа здійснює придбання товарів (робіт, послуг) на користь підприємства за власні готівкові кошти, то таке підприємство має керуватись, зокрема, вимогами статей 1159 та 1160 Цивільного кодексу України, які передбачають відшкодування витрат підприємством, у разі якщо придбані товари (роботи, послуги) своєчасно та у повному обсязі оприбутковані та відображені у бухгалтерському обліку підприємства. Спори, що виникають між підприємством та працівником щодо відшкодування витрат, вирішуються у судовому порядку.

 

Що стосується операцій з надання поворотної фінансової допомоги, то слід зазначити таке. Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога визначається як сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором без оплати за таке користування та є обов'язковою до повернення. На нашу думку, для цілей оподаткування ознаками операцій з надання фінансової допомоги мають бути добровільність відносин позики на підставі договору; користування наданими коштами платником податків - позичальником; безоплатність такого користування та поворотність. У той же час слід звернути увагу, що надання роз'яснень норм податкового законодавства здійснюється органами Державної фіскальної служби України та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному статтею 52 Податкового кодексу України. 

 

Заступник Голови Національногобанку України

Я. Смолій

 

 

 

26. Лист ГУ ДФС України «Щодо відображення в бухгалтерському обліку товаро-транспортних накладних» у Рівненській області від 07.10.2016 №2388/10/17-00-12-02-10

 

 

 

Головним управлінням ДФС у Рівненській області розглянуто лист щодо відображення в бухгалтерському обліку товаро-транспортних накладних.

 

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

 

У відповідності до ч.1,2 ст. 9   Закону  України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

 

Також, відповідно до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

 

  У відповідності до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями),  первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній  формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

 

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02. 2009 р. № 207 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п. 1 якої, для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

 

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зі змінами та доповненнями)  та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568  (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

 

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

 

 

 

27. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного (не придбаного) виноматеріалу» від 20 вересня 2016 року  № 1534-VIII

 

 

 

Верховна Рада України постановляє:

 

I. Внести до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) такі зміни:

 

1. Абзац другий преамбули після слів "плодово-ягідних" доповнити словами "напоїв медових".

 

2. Статтю 1 доповнити абзацами такого змісту:

 

"виноматеріали - продукти первинної переробки винограду, плодів та ягід, розчину натурального бджолиного меду, призначені для виробництва алкогольної продукції;

 

виноматеріали виноградні - виноматеріали, отримані шляхом первинної переробки винограду, призначені для виробництва вин виноградних та іншої виноробної продукції;

 

виноматеріали плодово-ягідні - виноматеріали, отримані шляхом первинної переробки плодів та ягід, призначені для виробництва вин плодово-ягідних та іншої алкогольної плодово-ягідної продукції;

 

виноматеріали медові - виноматеріали, отримані шляхом розчинення натурального бджолиного меду в соках чи виноматеріалах плодово-ягідних, призначені для виробництва вин медових та іншої алкогольної продукції з меду;

 

вино виноградне - вино, вироблене з винограду, міцність якого набувається в результаті спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого;

 

вино плодово-ягідне - вино, вироблене з плодів та ягід, міцність якого набувається в результаті спиртового бродіння роздушених плодів та ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин плодово-ягідних кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого;

 

напої медові - напої, вироблені з натурального бджолиного меду, міцність яких набувається в результаті спиртового бродіння розчину натурального бджолиного меду, а в разі виготовлення напоїв медових кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого".

 

3. Статтю 3 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

 

"Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних або медових) виключно власного виробництва (не придбаних), має право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання окремої ліцензії на таку оптову торгівлю".

 

У зв’язку з цим частини другу - п’ятнадцяту вважати відповідно частинами третьою - шістнадцятою.

 

4. У статті 15:

 

1) частину дев’яту після слів "які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв" доповнити словами "(крім виробництва вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових із виноматеріалів виключно власного виробництва)";

 

2) після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

 

"Суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) виключно власного виробництва (не придбаних), має право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання окремої ліцензії на таку оптову торгівлю".

 

У зв’язку з цим частини десяту - сорок третю вважати відповідно частинами одинадцятою - сорок четвертою.

 

5. Абзац п’ятий частини другої статті 17 після слів "без наявності ліцензій" доповнити словами "(крім випадків, передбачених цим Законом)".

 

II. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

ПрезидентУкраїни

П.ПОРОШЕНКО