ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ГУ ДФС у чернігівській області «Про оподаткування ПДВ об’єктів приватизації» від 23.09.2016 р. № 3088/10/25-01-15-01-09	Надано роз’яснення, що при продажу об’єктів приватизації на аукціоні початкова їх вартість районною радою — платником податку на додану вартість визначається шляхом додаванням до ціни товару податку, визначеного відповідно встановленого п.п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПКУ відсотку до бази оподаткування.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС «Щодо порядку нарахування податку на додану вартість у разі, якщо нерезидент здійснює роботи та надає послуги резиденту на митній території України через своє представництво, яке зареєстроване в Україні платником податку на додану вартість» від 13.09.2016 № 19848/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо нерезидент здійснює операції з виконання робіт та надання послуг резиденту на митній території України через своє представництво, яке зареєстроване в Україні платником податку на додану вартість, то таке представництво при здійсненні таких операцій зобов'язане в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Така податкова накладна для отримувача таких робіт/послуг є підставою для включення сум ПДВ, зазначених в ній, до складу податкового кредиту.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС «Щодо можливості включення до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в даті складання» від 13.09.2016 № 19854/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що податкова накладна, складена з помилковою датою, не дає можливості ідентифікувати період здійснення операції з постачання товарів/послуг, а тому платник ПДВ - покупець товарів/послуг не має права на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операції платника податку з безоплатної передачі товарів (подарунків до свят та корпоративних змагань) своїм робітникам, що були придбані таким платником податку як з ПДВ так і без ПДВ» від 05.09.2016 № 19171/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що операції платника податку з безоплатної передачі товарів/послуг є об'єктом оподаткування ПДВ незалежно від того чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту чи ні, а тому податкові зобов'язання з ПДВ під час здійснення таких операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ не нараховуються. При цьому база оподаткування ПДВ за операціями з безоплатної передачі товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, а нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями здійснюється у загальновстановленому порядку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	Лист ДФС «Щодо відображення суб’єктом спеціального режиму оподаткування - сільськогосподарським підприємством у податковій декларації з ПДВ операцій з постачання соняшникової олії, отриманої у результаті переробки соняшнику на давальницьких умовах» від 13.09.2016 № 19851/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що операції з постачання суб’єктом спеціального режиму оподаткування соняшникової олії, яка вироблена на давальницьких умовах, підлягають відображенню у податковій декларації з позначкою „0121”.при виконанні таких умов: - сировина - соняшник- має бути вирощена на власних або орендованих основних фондах безпосередньо суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ; - право власності на давальницьку сировину – соняшник – не повинно переходити до переробника, який надає послуги у межах договору по операціях з давальницькою сировиною. У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування у переліку видів діяльності КВЕД такого сільськогосподарського підприємства має міститися вид діяльності КВЕД 10.41 „Виробництво олії та тваринних жирів”.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС «Щодо порядку відображення у податковій звітності сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування розрахунку коригування, складеного у січні 2016 року, до податкової накладної, складеної у грудні 2015 року» від 13.09.2016 № 19852/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що у разі повернення у січні 2016 року постачальником – суб’єктом спеціального режиму оподаткування суми попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію, отриманої у грудні 2015 року, податкові зобов’язання з ПДВ постачальника підлягають коригуванню (зменшенню) у податковій звітності з ПДВ, яка подається за результатами звітного періоду, в якому було здійснено повернення таких коштів та відповідно складено розрахунок коригування (у даному випадку – у податковій звітності з ПДВ за  січень 2016 року) за умови своєчасної реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування. Таке коригування відображається сільськогосподарським підприємством – суб’єктом спеціального режиму оподаткування у рядку 7 декларації 0121 – 0123 та рядку 3 відповідної таблиці додатку 10 до такої декларації. Якщо розрахунок коригування до податкової накладної зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
7	Лист ГУ ДФС у Рівненській області «Щодо визначення доходів фізичною особою – підприємцем на спрощеній системі оподаткування» від 30.09.2016 р. за № 215/14з/17-00-13-03-05	Надано роз’яснення, що до складу доходу платника єдиного податку третьої групи не включаються суми податку на додану вартість.
В ЧАСТИНІ ПДФО
8	Лист ГУ ДФС у м. Києвівід 27.09.2016 № 6302/В/26-15-13-04-14	Надано роз’яснення, що фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, у випадку що розглядається, для отримання права на зарахування сплачених цих податків в Україні повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.
9	Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 23.09.2016 № 20735/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що у разі якщо юридичною особою (роботодавцем) видається фізичній особі (працівнику) річний приміський квиток, вартість якого визначається множенням вартості місячного квитка на кількість місяців, то річна вартість цього квитка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо у місяці її нарахування. При цьому юридична особа (роботодавець) повинна виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента, застосовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб 18 відс., визначену п. 167.1 ст. 167 Кодексу.     Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄСВ
10	Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми авторської винагороди» від 23.09.2016 № 20736/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що якщо авторська винагорода виплачується фізичній особі, у тому числі працівнику згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору, така винагорода є базою нарахування єдиного внеску.    Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
11	Лист ДФС «Податкова консультація з питання практичного застосування норм податкового законодавства при поповненні обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) для реєстрації акцизних накладних при реалізації підприємством бензолу сирого кам’яновугільного на внутрішній ринок України з дотриманням норм п. 229.6 ст. 229 Кодексу за нульовою ставкою акцизного податку» від 22.09.2016 № 20647/6/99-99-12-03-03-15	Надано роз’яснення, що у суб’єкта господарювання у разі реалізації ним бензолу (код УКТЗЕД  2707 10 90 00) на внутрішній ринок України з дотриманням норм п. 229.6 ст. 229 Кодексу за нульовою ставкою акцизного податку підприємству, включеному в перелік підприємств, які отримують або ввозять на митну територію України речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини під час виробництва в хімічній промисловості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 158, в межах встановлених квот, податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку не виникатиме. Водночас оскільки підприємство здійснює реалізацію пального, то така реалізація здійснюється з оформленням акцизних накладних відповідно до норм, встановлених  ст.ст.  231, 232 Кодексу.
12	Лист ДФС «Щодо порядку справляння акцизного податку з пива солодового» від 28.09.2016 №10209/О/99-99-15-03-03-14	Надано роз’яснення, що при здійсненні роздрібної реалізації виробником пива солодового власного виробництва через заклад роздрібної торгівлі (ресторан-броварню) оподаткування акцизним податком обсягів пива здійснюється одночасно за специфічною ставкою акцизного податку у розмірі 2,48 грн. за літр та адвалорною ставкою у розмірі 5 відсотків від вартості (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів при його реалізації.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
13	Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування у поточному році на суму перерахованих коштів неприбутковим організаціям у разі отримання від’ємного фінансового результату за попередній звітний рік» від 16.09.2016 № 20223/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що якщо фінансовий результат попереднього звітного року є від’ємним (об’єкт оподаткування податку на прибуток відсутній), то фінансовий результат до оподаткування поточного року необхідно збільшити на всю суму безоплатно перерахованих коштів неприбутковим організаціям.    Лист є індивуальною податковою консультацією
14	Лист ДФС «Щодо зарахування суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток юридичною особою – платником єдиного податку четвертої групи» від 14.09.2016 № 20103/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що кодексом не передбачено зарахування суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів платником єдиного податку четвертої групи у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у звітних (податкових) періодах після переходу на загальну систему оподаткування.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
15	Лист ДФС «Щодо визнання господарських операцій між комісіонером та комітентом резидентами, резидентом і нерезидентом – контрольованими» від 13.09.2016 №19914/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що господарські операції між комітентом – резидентом та комісіонером – резидентом не підпадають під визначення контрольованих як такі, що здійснюються між резидентами, незалежно від того, чи є вони пов’язаними особами.   Лист є індивуальною податковою консультацією
16	Лист НБУ «Щодо граничної суми готівкових розрахунків між підприємствами - юридичними особами» від 13.09.2016 № 50-0004/76522	Надано роз’яснення, що у разі якщо одне підприємство - юридична особа розрахувалося за товари (послуги) з іншим підприємством - юридичною особою готівкою в розмірі 12000 грн. шляхом внесення цих коштів до каси банку, це не буде суперечити вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо граничних сум розрахунків готівкою.
17	Лист ДФС України «Про застосування тимчасових декларацій» від 26.09.2016 №31558/7/99-99-18-02-03-17	Надано роз’яснення, що законодавством України з питань державної митної справи чітко визначені умови подання тимчасових митних декларацій в рамках процедур митного контролю та оформлення, умови визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією та вимоги щодо надання відмови у митному оформленні.
18	Лист ДФС «Щодо термінів зберігання первинних документів» від 19.09.2016 № 20303/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що згідно з п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексу, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
19	Постанова Кабінету міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність,  постанови Кабінету Міністрів України  від 6 березня 2013 р. № 139» від 27 вересня 2016 р. № 661	Визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 6 березня 2013 р. № 139 “Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання”
20	Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою,що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1094» від 22 вересня 2016 р. № 668	Внесено до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються. Визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1094 “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення”
21	Лист ГУ ДФС в Одеській області «Щодо порядку проведення через РРО попередньої(авансової) оплати, за допомогою платіжних систем, за: товари(автомобілі, запчастини до автомобілів); послуги ремонту автомобілів» від 22.09.2016 року №2094/10/15-32-14-06-08	Надано роз’яснення, що розрахункові операції у разі проведення розрахунків за попередню (авансову) оплату за товар (послугу) проводяться через РРО з зазначенням у касовому чеку "передоплата товарів" або у разі проведенні розрахунків за відстроченим платежем повинні проводитись через РРО з використанням режиму попереднього програмування "погашення кредиту". Остаточний розрахунок у готівковій формі та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) за товар (послугу) має бути проведений через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
22	Лист ДФС «Шодо внесення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій» від 13.09.2016 № 19919/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що у разі отримання рішення про відмову у включенні до Реєстру неприбуткова організація може усунути недоліки та повторно подати документи до контролюючого органу відповідно до п. 6 Порядку, не змінюючи при цьому положення установчих документів, до яких контролюючим органом не висловлено зауважень. Повторно надіслана реєстраційна заява розглядається в строки, зазначені в абзаці першому п. 8 Порядку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
23	Постанова Кабінету міністрів України «Про перейменування деяких територіальних органів Державної казначейської служби» від 27 вересня 2016 р. № 665	Перецменовано деякі територіальні органи Державної казначейської служби за переліком згідно з додатком.
24	ЗУ «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» від 06.10.2016 № 5123-1	Продовжено дію мораторію на купівлю–продаж й іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення до врегулювання на законодавчому рівні процедури обігу земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист ГУ ДФС у чернігівській області «Про оподаткування ПДВ об’єктів приватизації» від 23.09.2016 р.                      № 3088/10/25-01-15-01-09

 

 

 

Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пункту 19¹.1.28 статті 19¹ розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), розглянуло Ваше звернення стосовно оподаткування податком на додану вартість об’єктів приватизації та реєстрації платником ПДВ органів місцевого самоврядування у разі платного відчуження об’єктів комунального майна, та в межах компетенції повідомляє наступне.

 

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/(орендарю).

 

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що постачання товарів — це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається передача власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства.

 

Згідно підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ під продажем (реалізацією) товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

 

Відповідно до статті 1 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» зі змінами та доповненнями(далі — Закон № 2163-XII) приватизація державного майна — платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону № 2163-XII, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

 

Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону № 2163-XII відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

 

Отже, операції з приватизації майна, що перебуває в комунальній власності, підпадають під визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість за основною ставкою податку.

 

При цьому, відповідно до підпункту 197.1.13. пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок.

 

Щодо реєстрації районної ради платником ПДВ, то статтями 180 та 181 Податкового кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути зареєстровані платниками податку, та передбачено умови для обов'язкової реєстрації особи платником ПДВ.

 

Так, до переліку осіб, які можуть бути зареєстровані платниками ПДВ, відноситься будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (абз. 2 п. 180.1 ст. 180 ПКУ).

 

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, в тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи.

 

Таким чином, у випадку настання для районної ради умов, які передбачають обов'язкову реєстрацію платником податку відповідно до пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181 ПКУ, вона зобов'язана зареєструватися платником ПДВ.

 

Щодо відображення сум ПДВ в початковій вартості об’єкта приватизації, за якою його виставляють до продажу на аукціоні зазначаємо.

 

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку продажу об’єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2012 № 753/21066, початкова ціна продажу об’єкта на аукціоні, у тому числі за методом зниження ціни, установлюється з урахуванням результатів його оцінки.

 

Стаття 27 Закону № 2163-XII встановлює порядок оформлення договірних відносин приватизації шляхом оформлення угод приватизації. При приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

 

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) договір укладено, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

 

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України під час укладення господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Частина 2 статті 189 ГКУ зазначає, що ціна є істотною умовою господарського договору.

 

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг визначається виходячи із їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

 

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

 

Тому, зважаючи на вищенаведене, при продажу об’єктів приватизації на аукціоні початкова їх вартість районною радою — платником податку на додану вартість визначається шляхом додаванням до ціни товару податку, визначеного відповідно встановленого п.п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПКУ відсотку до бази оподаткування.

 

Крім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей Податкового кодексу України, на які в ній іде посилання.

 

 

 

2. Лист ДФС «Щодо порядку нарахування податку на додану вартість у разі, якщо нерезидент здійснює роботи та надає послуги резиденту на митній території України через своє представництво, яке зареєстроване в Україні платником податку на додану вартість» від 13.09.2016 № 19848/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку нарахування податку на додану вартість у разі, якщо нерезидент здійснює роботи та надає послуги резиденту на митній території України через своє представництво, яке зареєстроване в Україні платником податку на додану вартість, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з підпунктом 2 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ платником ПДВ є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник ПДВ.

 

Підпунктом "г" підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постійне представництво для цілей розділу V ПКУ вважається особою.

 

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постійне представництво –  постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

 

Пунктом 180.2 статті 180 ПКУ визначено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

 

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

 

Таким чином, якщо нерезидент здійснює операції з виконання робіт та надання послуг резиденту на митній території України через своє представництво, яке зареєстроване в Україні платником податку на додану вартість, то таке представництво при здійсненні таких операцій зобов'язане в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Така податкова накладна для отримувача таких робіт/послуг є підставою для включення сум ПДВ, зазначених в ній, до складу податкового кредиту.

 

Водночас повідомляємо, що положення пункту 180.2 статті 180 ПКУ застосовуються у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання таких послуг розташоване на митній території України.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

3. Лист ДФС «Щодо можливості включення до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в даті складання» від 13.09.2016 № 19854/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості включення до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в даті складання та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

 

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник ПДВ - постачальник (продавець) товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

 

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником ПДВ - постачальником (продавцем) товарів/послуг, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

 

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

 

При цьому слід зазначити, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника (продавця) товарів/послуг, визначених відповідно до  пункту 187.1 статті 187 ПКУ (за правилом «першої події), а саме на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

 

зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

 

відвантаження товарів.

 

У разі здійснення платником ПДВ - постачальником (продавцем) товарів/послуг операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна, складена іншою датою ніж дата виникнення вищевказаних подій за такою операцією, є помилково складеною податковою накладною.   

 

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

 

Враховуючи викладене, податкова накладна, складена з помилковою датою, не дає можливості ідентифікувати період здійснення операції з постачання товарів/послуг, а тому платник ПДВ - покупець товарів/послуг не має права на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

4. Лист ДФС «Щодо порядку оподаткування ПДВ операції платника податку з безоплатної передачі товарів (подарунків до свят та корпоративних змагань) своїм робітникам, що були придбані таким платником податку як з ПДВ так і без ПДВ» від 05.09.2016 № 19171/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку оподаткування ПДВ операції платника податку з безоплатної передачі товарів (подарунків до свят та корпоративних змагань) своїм робітникам, що були придбані таким платником податку як з ПДВ так і без ПДВ, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

 

Під постачанням товарів, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

 

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безоплатно надані товари, роботи, послуги:

 

товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

 

роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

 

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

 

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

 

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

 

газу, який постачається для потреб населення.

 

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

 

Правила визначення сум податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ визначені статтею 187 та статтею 198 ПКУ.

 

При цьому згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

 

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

 

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

 

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

 

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

 

Враховуючи вищевикладене, операції платника податку з безоплатної передачі товарів/послуг є об'єктом оподаткування ПДВ незалежно від того чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту чи ні, а тому податкові зобов'язання з ПДВ під час здійснення таких операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ не нараховуються.

 

При цьому база оподаткування ПДВ за операціями з безоплатної передачі товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, а нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями здійснюється у загальновстановленому порядку.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

5. Лист ДФС «Щодо відображення суб’єктом спеціального режиму оподаткування - сільськогосподарським підприємством у податковій декларації з ПДВ операцій з постачання соняшникової олії, отриманої у результаті переробки соняшнику на давальницьких умовах» від 13.09.2016 № 19851/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо відображення суб’єктом спеціального режиму оподаткування - сільськогосподарським підприємством у податковій декларації з ПДВ операцій з постачання соняшникової олії, отриманої у результаті переробки соняшнику на давальницьких умовах, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Як зазначено у зверненні, платник перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, має основний вид діяльності „Вирощування олійних культур (КВЕД 01.11) та планує вирощувати соняшник для подальшої переробки на давальницьких умовах та вивозити продукт переробки – сошяшникову олію - за межи митної території України у митному режимі експорту.

 

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ визначено статтею 209 ПКУ.

 

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

 

Згідно з пунктом 209.7 статті 209 ПКУ сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 статті 209 ПКУ поширюється дія спеціального режиму оподаткування ПДВ, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

 

Відповідно до Закону України від 19.09.2013 № 584-VII „Митний тариф України” насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене відноситься до товарної групи 12 „Насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж”(код УКТ ЗЕД 1206 00).

 

Продукт переробки сонячнику - олія соняшникова - відноситься до товарної групи 15 „ Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження”(код УКТ ЗЕД 1512).

 

Відповідно до підпункту 209.15.5 пункту 209.15 статті 209 ПКУ виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

 

Відповідно до пункту 209.10 статті 209 ПКУ та пункту 6.2 розділу VI Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, у реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

 

У пункті 5 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289,зазначено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою „0121”/„0122”/„0123” (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 ПКУ.   

 

Враховуючи зазначене, операції з постачання суб’єктом спеціального режиму оподаткування соняшникової олії, яка вироблена на давальницьких умовах, підлягають відображенню у податковій декларації з позначкою „0121”.при виконанні таких умов:

 

- сировина - соняшник- має бути вирощена на власних або орендованих основних фондах безпосередньо суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ;

 

- право власності на давальницьку сировину – соняшник – не повинно переходити до переробника, який надає послуги у межах договору по операціях з давальницькою сировиною.

 

У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування у переліку видів діяльності КВЕД такого сільськогосподарського підприємства має міститися вид діяльності КВЕД 10.41 „Виробництво олії та тваринних жирів”.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

6. Лист ДФС «Щодо порядку відображення у податковій звітності сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування розрахунку коригування, складеного у січні 2016 року, до податкової накладної, складеної у грудні 2015 року» від 13.09.2016 № 19852/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку відображення у податковій звітності сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування розрахунку коригування, складеного у січні 2016 року, до податкової накладної, складеної у грудні 2015 року, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

 

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

 

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

 

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

 

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ).

 

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 192.3 статті 192 ПКУ).

 

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

 

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 21 платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

 

Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку № 21 передбачено подання до декларації 0121 – 0123 додатку 10 (ДС10), у якому здійснюється розрахунок сум ПДВ за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок, за видами сільськогосподарської продукції (зернові та технічні культури, продукція тваринництва, інша сільськогосподарська продукція).

 

Коригування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до статті 192 ПКУ відображається у рядку 7 податкової декларації з ПДВ. При заповненні рядка 7 податкової декларації з ПДВ обов’язковим є подання додатку 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ (Д1)", що заповнюється в розрізі контрагентів, та/або додатку 7 "Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7)". Рядок 7 декларації 0121 – 0123 дорівнює сумі значень рядків 3 таблиць 1 - 3 додатку 10 (ДС 10) (підпункт 8 пункту 3 розділу V Порядку № 21).

 

Отже, у разі повернення у січні 2016 року постачальником – суб’єктом спеціального режиму оподаткування суми попередньої оплати за сільськогосподарську продукцію, отриманої у грудні 2015 року, податкові зобов’язання з ПДВ постачальника підлягають коригуванню (зменшенню) у податковій звітності з ПДВ, яка подається за результатами звітного періоду, в якому було здійснено повернення таких коштів та відповідно складено розрахунок коригування (у даному випадку – у податковій звітності з ПДВ за  січень 2016 року) за умови своєчасної реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування. Таке коригування відображається сільськогосподарським підприємством – суб’єктом спеціального режиму оподаткування у рядку 7 декларації 0121 – 0123 та рядку 3 відповідної таблиці додатку 10 до такої декларації.

 

Якщо розрахунок коригування до податкової накладної зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

7. Лист ГУ ДФС у Рівненській області «Щодо визначення доходів фізичною особою – підприємцем на спрощеній системі оподаткування» від 30.09.2016 р. за № 215/14з/17-00-13-03-05

 

 

 

Головне управління ДФС у Рівненській області, розглянувши лист, щодо визначення доходів фізичною особою – підприємцем на спрощеній системі оподаткування, повідомляє наступне.

 

Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) до третьої групи спрощеної системи оподаткування належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

 

Згідно п. 292.1 ст. 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

 

Відповідно до пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, повинні забезпечити ведення книги доходів та витрат, шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

 

Дані книг використовуються платником єдиного податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

 

Обсяг доходу з метою застосування критерію (понад 5000000 гривень) визначається з урахуванням всіх доходів, які відповідно до ст. 292 Кодексу включаються до складу доходу платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця.

 

Крім того, пп. 1 п. 292.11 ст. 292 Кодексу встановлено, що до складу доходу платника єдиного податку третьої групи не включаються суми податку на додану вартість.

 

Відповідно до пп.3 п. 293.8 ст. 293 Кодексу платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Кодексом.

 

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

 

Враховуючи викладене, до складу доходу платника єдиного податку третьої групи не включаються суми податку на додану вартість.

 

 

 

                                                      В ЧАСТИНІ ПДФО

 

 

 

8. Лист ГУ ДФС у м. Києвівід 27.09.2016 № 6302/В/26-15-13-04-14

 

 

 

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755 – IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

 

Пунктом 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

 

Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

 

Водночас, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 ПКУ (п.п. 170.11.1 п. 170.11. ст. 170 ПКУ).

 

Разом з тим, п. 167.1 ст. 167 ПКУ (в редакції що діяла до 01.01.2016) встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

 

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 ПКУ щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

 

Згідно з п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

 

Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 п. 170.11. ст. 170 ПКУ).

 

Разом з тим, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку  (п.п. «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ).

 

Одночасно, слід зазначити, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71) продовжено сплату військового збору до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи збройних сил України (п.16¹ підрозділу 10 Розділу XX ПКУ) та розширено перелік доходів, які оподатковуються військовим збором.

 

Зокрема, відповідно до змін внесених Законом № 71 до підпункту 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 Розділу XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи визначені статтею 163 ПКУ.

 

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 164 ПКУ.

 

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.16¹ підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (пп.1.3 п.16¹підрозділу 10 Розділу XX ПКУ).

 

Крім того, відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

 

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

 

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

 

Водночас, Україна і Російська Федерація є учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993. Відповідно до висновку Мін’юсту України документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками таких договорів, на територіях Договірних Сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.

 

Отже, довідка про суму отриманих резидентами України доходів і сплачених податків, видана податковими органами Російської Федерації, не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем) для цілей п. 13.5 ст. 13 ПКУ.

 

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, у випадку що розглядається, для отримання права на зарахування сплачених цих податків в Україні повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.

 

Заступник начальника                                                              В.С. Варгіч

 

 

 

9. Лист ДФС «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 23.09.2016 № 20735/6/99-99-13-02-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

 

Відповідно до ст. 9 Закону України 4 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються АТ «Укрзалізниця» за погодженням з місцевими органами виконавчої влади.

 

Разом з цим згідно з Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 27.12.2006 № 1196, вартість пільгового абонементного квитка на один місяць становить, як правило, суму вартості 26 поїздок за встановленим тарифом, повного – 40 і «вихідного дня» – 14 поїздок. Перевізник на окремих дільницях може встановлювати меншу кількість поїздок при обчисленні вартості абонементного квитка.

 

Вартість абонементних квитків, виданих більше ніж на один місяць, визначається множенням вартості місячного квитка на кількість місяців.

 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

 

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

 

Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою (роботодавцем) видається фізичній особі (працівнику) річний приміський квиток, вартість якого визначається множенням вартості місячного квитка на кількість місяців, то річна вартість цього квитка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо у місяці її нарахування. При цьому юридична особа (роботодавець) повинна виконати усі встановлені Кодексом функції податкового агента, застосовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб 18 відс., визначену п. 167.1 ст. 167 Кодексу.  

 

Перший заступник Голови                                                                С.В. Білан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ

 

 

 

10. Лист ДФС «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми авторської винагороди» від 23.09.2016 № 20736/6/99-99-13-02-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України  (далі – Кодекс), розглянула звернення ……..щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми авторської винагороди і в межах компетенції повідомляє таке.

 

Підпунктом 1 ст. 1112 Цивільного кодексу України визначено, що  за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

 

За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (частина третя ст. 16 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права»).

 

Згідно з абзацом другим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

 

Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої кожній застрахованій  особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

 

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується єдиний внесок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі – Перелік).

 

Відповідно до п. 9 розділу 1 Переліку єдиний внесок не нараховується на винагороду, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві.

 

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

 

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

 

Отже, якщо авторська винагорода виплачується фізичній особі, у тому числі працівнику згідно з умовами трудового або цивільно-правового договору, така винагорода є базою нарахування єдиного внеску. 

 

Щодо питання складу операційних  витрат

 

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

 

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності є Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

 

Водночас зазначаємо, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі – П(С)БО 16).

 

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

 

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

 

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

 

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

 

прямі матеріальні витрати;

 

прямі витрати на оплату праці;

 

інші прямі витрати;

 

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

 

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

 

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п. 17 П (С)БО 16).

 

Перший заступник Голови                                                                  С.В. Білан

 

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

11. Лист ДФС «Податкова консультація з питання практичного застосування норм податкового законодавства при поповненні обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) для реєстрації акцизних накладних при реалізації підприємством бензолу сирого кам’яновугільного на внутрішній ринок України з дотриманням норм п. 229.6 ст. 229 Кодексу за нульовою ставкою акцизного податку» від 22.09.2016 № 20647/6/99-99-12-03-03-15

 

                                                                                             

 

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким розширено перелік платників податків акцизного податку.

 

Так,  п. 212.1 ст. 212 Кодексу доповнено новою нормою, відповідно до якої платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 Кодексу).

 

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Відповідно до п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу бензол сирий кам’яновугільний, який класифікується за кодом УКТЗЕД 2707 10 90 00 та зазначається у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу як підакцизний товар, є пальним.

 

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію бензолу сирого кам’яновугільного  згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку як особа, яка реалізує пальне.

 

Керуючись п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального.

 

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

 

Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п. 231.5 ст. 231 Кодексу).

 

Таким чином, при операціях з реалізації пального на внутрішньому ринку складається та реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних електронний документ – акцизна накладна.

 

Відповідно до п. 231.6 ст. 231 Кодексу платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального не перевищує обсяг, обчислений за формулою, зазначеною у п. 232.3 ст. 232 цього Кодексу.

 

Платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (∑АНакл), обчислений за формулою, визначеною у п. 232.3 ст. 232 Кодексу.

 

Одним із показників формули, за якими відбувається збільшення обсягу пального, що може бути реалізовано платником, є «∑ЗаявкиПоповн» – загальний обсяг пального за оформленими та зареєстрованими в системі електронного адміністрування реалізації пального заявками на поповнення обсягу залишку пального, із списанням з поточного рахунку на електронний рахунок, відкритий платником податку в Казначействі, грошових коштів сплаченого акцизного податку в бюджет, рівних сумі акцизного податку для відповідного обсягу пального.

 

Порядок реєстрації заявок на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального встановлено п. 232.4 ст. 232 Кодексу.

 

Так, якщо у платника акцизного податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в СЕАРП, він може зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального за умови наявності на обліковій картці сум коштів сплаченого акцизного податку не менше ніж сума акцизного податку, розрахованого з обсягу пального у такій заявці.

 

Водночас п. 10 підрозділу 5 розділу ХХ Кодексу встановлено, що платникам акцизного податку, які є виробникамипального, якими задекларовані до сплати до бюджету та погашені зобов’язання з акцизного податку на реалізацію пального у 12-місячному періоді, починаючи з березня 2015 року, контролюючий орган відкриває на обліковій картці овердрафт у сумі, що дорівнює середньомісячному розміру сум податку, які за останні відповідних 12 звітних (податкових) місяців (березень 2015 року – лютий 2016 року) задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені.

 

За рахунок сум такого овердрафту платник податку має право зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в СЕАРП без наявності на обліковій картці сум коштів сплаченого акцизного податку.

 

Такий овердрафт щокварталу (протягом першого числа відповідного кварталу) підлягає автоматичному перерахунку   з   урахуванням показника

 

середньомісячного розміру сум податку, які за останні 12 звітних (податкових) місяців/чотири квартали, станом на дату такого перерахунку, задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього розрахунку та додавання суми згідно з поточним перерахунком.

 

Таким чином, у суб’єкта господарювання у разі реалізації ним бензолу (код УКТЗЕД  2707 10 90 00) на внутрішній ринок України з дотриманням норм п. 229.6 ст. 229 Кодексу за нульовою ставкою акцизного податку підприємству, включеному в перелік підприємств, які отримують або ввозять на митну територію України речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини під час виробництва в хімічній промисловості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 158, в межах встановлених квот, податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку не виникатиме.

 

Водночас оскільки підприємство здійснює реалізацію пального, то така реалізація здійснюється з оформленням акцизних накладних відповідно до норм, встановлених  ст.ст.  231, 232 Кодексу.

 

За результатами звітного (податкового) місяця подається декларація акцизного податку із поданням Розшифровки оборотів, які не підлягають оподаткуванню, звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою (додаток 4 до декларації акцизного податку), за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 105/26550. У графі 11 Розшифровки зазначається сума акцизного податку, не сплачена з операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

 

При утворенні надміру сплаченого акцизного податку кошти підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 Кодексу.

 

 

 

12. Лист ДФС «Щодо порядку справляння акцизного податку з пива солодового» від 28.09.2016 №10209/О/99-99-15-03-03-14

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення щодо порядку справляння акцизного податку з пива солодового і повідомляє таке.

 

Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що акцизний податок – це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

 

Згідно з нормами Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481), виробництво алкогольних напоїв (у т.ч. пива) та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії (ст. 2 Закону № 481). Роздрібна торгівля алкогольними напоями, зокрема пивом, або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (частина дванадцята ст. 15 Закону № 481).

 

Відповідно до п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є як особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, так і особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

 

На підставі п. 213.1 ст. 213 Кодексу операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) та операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є об'єктами оподаткування акцизним податком.

 

Отже, якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує у роздрібній торгівлі пиво солодове, то він оподатковує акцизним податком операції з реалізації пива і як виробник, і як суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі.

 

Чинними нормами Кодексу не передбачене звільнення від оподаткування операцій з підакцизними товарами у випадку, коли суб’єкт господарювання є виробником і суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі одночасно.

 

Відповідно до п. 214.1 ст. 214 Кодексу база оподаткування для операцій з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) та операцій з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів різна.

 

Так, для операцій з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру об’єму, і податок розраховується із застосуванням специфічної ставки (п. 214.4 ст. 214 Кодексу). Підпунктом 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 Кодексу на пиво солодове встановлена специфічна ставка акцизного податку у розмірі 2,48 грн. за літр.

 

Для операцій з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів базою оподаткування, згідно з п.п. 214.1.4 п. 214.1        ст. 214 Кодексу, є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу і податок розраховується за адвалорною ставкою у розмірі 5 відсотків (п.п. 215.3.10    п. 215.3 ст. 215 Кодексу).

 

Враховуючи зазначене, при здійсненні роздрібної реалізації виробником пива солодового власного виробництва через заклад роздрібної торгівлі (ресторан-броварню) оподаткування акцизним податком обсягів пива здійснюється одночасно за специфічною ставкою акцизного податку у розмірі 2,48 грн. за літр та адвалорною ставкою у розмірі 5 відсотків від вартості (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів при його реалізації.

 

При цьому зазначаємо, що відповідно до п. 217.1 ст. 217 Кодексу суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.

 

 Голова                                                             Р.М. Насіров

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

13. Лист ДФС «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування у поточному році на суму перерахованих коштів неприбутковим організаціям у разі отримання від’ємного фінансового результату за попередній звітний рік» від 16.09.2016 № 20223/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування у поточному році на суму перерахованих коштів неприбутковим організаціям у разі отримання від’ємного фінансового результату за попередній звітний рік та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток» Кодексу.

 

У разі перерахування коштів на користь неприбуткової організації формується різниця відповідно до положень п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

 

Так, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, відповідали умовам, визначеним п. 133.4. ст. 133 Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

 

Виходячи з викладеного вище, якщо фінансовий результат попереднього звітного року є від’ємним (об’єкт оподаткування податку на прибуток відсутній), то фінансовий результат до оподаткування поточного року необхідно збільшити на всю суму безоплатно перерахованих коштів неприбутковим організаціям. 

 

 

 

14. Лист ДФС «Щодо зарахування суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток юридичною особою – платником єдиного податку четвертої групи» від 14.09.2016 № 20103/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо зарахування суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток юридичною особою – платником єдиного податку четвертої групи, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених п.п. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

 

Таким чином, платниками авансових внесків при виплаті дивідендів  також є юридичні особи, які є платниками єдиного податку четвертої групи.

 

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

 

Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

 

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

 

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

 

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

 

Кодексом не передбачено зарахування суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів платником єдиного податку четвертої групи у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у звітних (податкових) періодах після переходу на загальну систему оподаткування.

 

 

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

 

 

15. Лист ДФС «Щодо визнання господарських операцій між комісіонером та комітентом резидентами, резидентом і нерезидентом – контрольованими» від 13.09.2016 №19914/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання господарських операцій між комісіонером та комітентом резидентами, резидентом і нерезидентом – контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника подату, що здійснюються:

 

з пов’язаною особою – нерезидентом;

 

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

 

через комісіонерів – нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

 

Підпунктом 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 – 39.2.1.3 і 39.2.1.5
п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

 

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

 

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує
5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

 

Таким чином, господарські операції між комітентом – резидентом та комісіонером – резидентом не підпадають під визначення контрольованих як такі, що здійснюються між резидентами, незалежно від того, чи є вони пов’язаними особами.

 

Враховуючи те, що продаж товару на умовах комісії не передбачає переходу права власності на такий товар від комісіонера – резидента до покупця – нерезидента, такі операції також не підпадають під визначення контрольованих.

 

При цьому у разі досягнення критеріїв, встановлених п.п. 39.2.1.7
п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу операції з продажу товарів між комітентом – резидентом та покупцем – нерезидентом підпадають під визначення контрольованих, якщо:

 

покупець – нерезидент є пов’язаною особою з комітентом – резидентом;

 

або країна резиденції покупця – нерезидента включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України на момент здійснення такої операції.

 

У цьому випадку комітент – резидент зобов’язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції, здійснені протягом звітного податкового періоду.

 

 

 

16. Лист НБУ «Щодо граничної суми готівкових розрахунків між підприємствами - юридичними особами» від 13.09.2016 № 50-0004/76522

 

 

 

Про готівкові розрахунки

 

Національний банк України розглянув лист '...' щодо граничної суми готівкових розрахунків між підприємствами - юридичними особами '...' і повідомляє таке.

 

Пунктом 1 постанови Правління НБУ від 06.06.2013 р. N 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" установлено граничні суми розрахунків готівкою, зокрема підприємств (підприємців) між собою - у розмірі 10000 гривень.

 

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженогопостановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N 637 '...', підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами понад установлені граничні суми через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

 

При цьому відповідно до пункту 2.5 глави 2 Положення якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів - безготівковими.

 

Отже, у разі якщо одне підприємство - юридична особа розрахувалося за товари (послуги) з іншим підприємством - юридичною особою готівкою в розмірі 12000 грн. шляхом внесення цих коштів до каси банку, це не буде суперечити вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо граничних сум розрахунків готівкою.

 

Одночасно зазначаємо, що згідно з підпунктом 19-1.1.4 '...', підпунктом 20.1.10 '...' та пунктом 41.1 '...' Податкового кодексу України контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) здійснюють органи доходів і зборів.

 

Відповідно до статті - 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи.

 

 

 

 

17. Лист ДФС України «Про застосування тимчасових декларацій» від 26.09.2016 №31558/7/99-99-18-02-03-17  

 

 

 

У зв’язку з надходженням до Державної фіскальної служби непоодиноких звернень суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо відмов митниць ДФС у випуску товарів у вільне використання із використанням тимчасових декларацій при проведені досліджень (аналізів, експертиз) таких товарів, інформуємо про таке.

 

Відповідно до частини першої статті 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

 

При цьому, згідно з частиною 3 статті 260 Митного кодексу України якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

 

Положеннями пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», зокрема передбачено, якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися  проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації.

 

Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України.

 

Частиною двадцять першою статті 356 Митного кодексу України визначено, що за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

 

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 654, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2012 за № 1071/21383, у своєму запиті митний орган повинен надати обґрунтування та чітко визначити мету його направлення і завдання для проведення дослідження, тобто зазначити, які відомості про товар (склад, властивості тощо) необхідно перевірити або встановити.

 

У разі, якщо такий запит передбачає можливу зміну коду УКТЗЕД товару та віднесення товарів до таких, що підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень, випуск товарів вiдповiдно до заявленого митного режиму із застосуванням тимчасової декларації не здійснюється.

 

Положення стосовно заборон та обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені статтями 196, 197 Митного кодексу України.

 

Відмови в прийнятті та/або оформленні тимчасових митних декларацій можливі у разі невиконання, зокрема, вказаних вище норм законодавства. Також, оскільки оформлення тимчасової декларації передбачає випуск товарів у митний режим, у випадку відбору зразків товарів, оформлення може бути здійснено виключно за умови дотримання вимог, встановлених частиною двадцять першою статті 356 і частинами третьою та десятою статті 260 Митного кодексу України.

 

Таким чином, законодавством України з питань державної митної справи чітко визначені умови подання тимчасових митних декларацій в рамках процедур митного контролю та оформлення, умови визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією та вимоги щодо надання відмови у митному оформленні.

 

В.о. заступника Голови                                                                          М.В. Продан 

 

 

 

18. Лист ДФС «Щодо термінів зберігання первинних документів» від 19.09.2016 № 20303/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо термінів зберігання первинних документів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, здійснення контролю за платниками податків та зборів, їх права та обов’язки, повноваження і обов’язки посадових осіб контролюючих органів під час проведення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом.

 

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

 

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

 

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

 

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

 

Що стосується вимоги надання до контролюючого органу документів, термін зберігання яких перевищує 1095-денний термін, то згідно з п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексу, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

 

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

 

У випадках, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

 

Крім того, зазначаємо, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства. 

 

 

 

19. Постанова Кабінету міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність,  постанови Кабінету Міністрів України  від 6 березня 2013 р. № 139» від 27 вересня 2016 р. № 661

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 6 березня 2013 р. № 139 “Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 19, ст. 649).

 

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

 

 

20. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою,що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1094» від 22 вересня 2016 р. № 668

 

                       

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

 

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1094 “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 34, ст. 2261).

 

Прем’єр-міністр України                                                            В. ГРОЙСМАН

 

ЗАТВЕРДЖЕНО             
постановою Кабінету Міністрів України 
від 22 вересня 2016 р. № 668

 

ЗМІНИ, 
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

 

1. У Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 16, с. 80; 2012 р., № 22, ст. 834):

 

1) у пункті 3 слова і цифри “статтями 19 і 27 Земельного кодексу України” замінити словами “Земельним кодексом України”;

 

2) пункт 4 викласти в такій редакції:

 

“4. Розміри земельних ділянок у берегових смугах судноплавних водних шляхів для проведення робіт, пов’язаних із судноплавством, і розміщення необхідних споруд для річкового флоту визначаються за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок або за іншою документацією із землеустрою, на підставі якої здійснюється формування земельних ділянок, що погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

 

Відповідна документація із землеустрою складається з документів та матеріалів, що визначені Законом України “Про землеустрій”.”;

 

3) пункт 5 виключити.

 

2. У Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  від 2 листопада 2011 р. № 1134 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 85, ст. 3120; 2013 р., № 80, ст. 2974):

 

1) пункти 3 і 4 викласти в такій редакції:

 

“3. Проект землеустрою розробляється на підставі укладеного договору між замовником та розробником проекту землеустрою.

 

4. Розробниками проекту землеустрою (далі — виконавець) є:

 

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

 

фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.”;

 

2) абзац четвертий пункту 6 виключити;

 

3) пункти 8 і 9 викласти в такій редакції:

 

“8. Проект землеустрою складається з документів та матеріалів, що визначені статтею 52 Закону України “Про землеустрій”.

 

9. Проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником.”;

 

4) пункти 10 і 11 виключити.

 

3. У Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513 (Офіційний вісник України, 2012 p., № 44, ст. 1701; 2013 р., № 21, ст. 707):

 

1) абзац другий пункту 1 виключити;

 

2) пункт 7 доповнити абзацом такого змісту:

 

“Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.”;

 

3) пункт 10 викласти в такій редакції:

 

“10. Розробниками технічної документації (далі — виконавець) є:

 

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

 

фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.”;

 

4) пункт 13 доповнити абзацом такого змісту:

 

“Робочий інвентаризаційний план не складається у разі інвентаризації окремої земельної ділянки.”;

 

5) у пункті 16 слова “або технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку” замінити словами “, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або іншій документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок”;

 

6) пункт 22 доповнити абзацами такого змісту:

 

“Зведений інвентаризаційний план складається з дотриманням умовних позначень. Межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, пляжних зон, територій та об’єктів екомережі та інших обмежень у використанні земель позначаються штрихпунктирною чорною лінією.

 

Зведений інвентаризаційний план складається у випадках, коли об’єктами інвентаризації є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин.”;

 

7) у пункті 23:

 

в абзаці першому слово “реєстри” замінити словом “переліки”;

 

в абзаці дев’ятому слово “реєстрів” замінити словом “переліків”;

 

8) пункт 26 викласти в такій редакції:

 

“26. За результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України “Про землеустрій”.”;

 

9) пункт 28 викласти в такій редакції:

 

“28. Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.”;

 

10) у пункті 29 слово “Розробник” замінити словом “Виконавець”;

 

11) пункт 30 викласти в такій редакції:

 

“30. Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598).”;

 

12) в абзацах другому і третьому пункту 31 слово “Держземагентства” замінити словом “Держгеокадастру”.

 

 

 

21. Лист ГУ ДФС в Одеській області «Щодо порядку проведення через РРО попередньої(авансової) оплати, за допомогою платіжних систем, за: товари(автомобілі, запчастини до автомобілів); послуги ремонту автомобілів» від 22.09.2016 року №2094/10/15-32-14-06-08

 

 

 

Головним управлінням ДФС в Одеській області розглянуто запит щодо порядку проведення через РРО попередньої(авансової) оплати, за допомогою платіжних систем, за: товари(автомобілі, запчастини до автомобілів); послуги ремонту автомобілів.

 

Повідомляємо, що основним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами і доповненнями (далі - Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

 

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265, встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

 

Статтею 2 Закону № 265 передбачено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

 

Звертаємо Вашу увагу на те, що згідно з п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 12 січня 2004 року № 22, із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платника на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Тобто у разі здійснення розрахунків у безготівковій формі РРО не застосовується лише за умови проведення таких розрахунків через установи банку. В інших випадках здійснення розрахункових операцій в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування РРО є обов’язковим.

 

Відповідно до п. 1 та п. 11 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

 

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

 

- проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

 

Враховуючи викладене вище, розрахункові операції у разі проведення розрахунків за попередню (авансову) оплату за товар (послугу) проводяться через РРО з зазначенням у касовому чеку "передоплата товарів" або у разі проведенні розрахунків за відстроченим платежем повинні проводитись через РРО з використанням режиму попереднього програмування "погашення кредиту".

 

Остаточний розрахунок у готівковій формі та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) за товар (послугу) має бути проведений через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

 

У зв’язку із вищевикладеним ГУ ДФС в Одеській області вважає за необхідне Вам  враховувати вищевказані норми чинного законодавства.

 

Відповідно до п.53.3 ст. 53 ПКУ платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. 

 

Додатково повідомляємо, що для платників податків працює Інформаційно-довідковий департамент ДФС України, за допомогою якого можна отримати роз’яснення з питань податкового, митного законодавства та ЄСВ. Центр працює щоденно з 8⁰⁰ до 20⁰⁰ год., окрім суботи та неділі. Дзвінки безкоштовні, приймаються зі стаціонарних телефонів за єдиним багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007. Також, запити з питань застосування податкового законодавства приймаються цілодобово на e-mail: idd@ sfs.gov.ua.

 

Заступник  начальника                                      Д.І.Хандусенко         

 

 

 

22. Лист ДФС «Шодо внесення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій» від 13.09.2016 № 19919/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо внесення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

 

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

 

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

 

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

 

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

 

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

 

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (п.п. 133.4.6 п. 133.4  ст. 133 Кодексу).

 

Слід зазначити, що 16 липня 2016 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 № 440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (далі – Порядок).

 

Якщо неприбуткові організації, внесені до Реєстру, не відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу, то з метою включення до нового Реєстру такі організації зобов’язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність до норм Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу (п. 35 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

 

Порядок та способи подання документів для включення до Реєстру визначені пунктом 6 Порядку.

 

Включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється контролюючим органом з присвоєнням їй ознаки неприбутковості згідно з п. 4 Порядку (п. 5 Порядку).

 

Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Кодексом та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

 

Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку неприбуткової організації (п. 4 Порядку).

 

У разі отримання рішення про відмову у включенні до Реєстру неприбуткова організація може усунути недоліки та повторно подати документи до контролюючого органу відповідно до п. 6 Порядку, не змінюючи при цьому положення установчих документів, до яких контролюючим органом не висловлено зауважень. Повторно надіслана реєстраційна заява розглядається в строки, зазначені в абзаці першому п. 8 Порядку.

 

 

 

23. Постанова Кабінету міністрів України «Про перейменування деяких територіальних органів Державної казначейської служби» від 27 вересня 2016 р. № 665

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Перейменувати деякі територіальні органи Державної казначейської служби за переліком згідно з додатком.

 

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 27 вересня 2016 р. № 665

 

ПЕРЕЛІК
територіальних органів Державної казначейської служби, 
які перейменовуються

 

Найменування територіального органу до перейменування	Найменування територіального органу після перейменування
Дніпропетровська область
Управління Казначейства у  м. Дніпродзержинську	Управління Казначейства у  м. Кам’янському
Управління Казначейства у  Жовтневому районі м. Кривого Рогу	Управління Казначейства у  Покровському районі м. Кривого Рогу
Управління Казначейства у  м. Орджонікідзе	Управління Казначейства у  м. Покрові
Управління Казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі  м. Дніпропетровська	Управління Казначейства в Амур-Нижньодніпровському районі  м. Дніпра
Управління Казначейства в Індустріальному районі м. Дніпропетровська	Управління Казначейства в Індустріальному районі м. Дніпра
Управління Казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська	Управління Казначейства у Шевченківському районі  м. Дніпра
Управління Казначейства у Жовтневому районі  м. Дніпропетровська	Управління Казначейства у Соборному районі м. Дніпра
Управління Казначейства у Кіровському районі  м. Дніпропетровська	Управління Казначейства у Центральному районі  м. Дніпра
Управління Казначейства у Красногвардійськомурайоні  м. Дніпропетровська	Управління Казначейства у Чечелівському районі  м. Дніпра
Управління Казначейства у Ленінському районі  м. Дніпропетровська	Управління Казначейства у Новокодацькому районі м. Дніпра
Управління Казначейства у  Дніпропетровському районі	Управління Казначейства у  Дніпровському районі
Донецька область
Управління Казначейства у  м. Артемівську	Управління Казначейства у  м. Бахмуті
Управління Казначейства у  м. Дзержинську	Управління Казначейства у  м. Торецьку
Управління Казначейства у  м. Димитрові	Управління Казначейства у  м. Мирнограді
Управління Казначейства у  м. Кіровському	Управління Казначейства у  м. Хрестівці
Управління Казначейства у  м. Красноармійську	Управління Казначейства у  м. Покровську
Управління Казначейства у  м. Красному Лимані	Управління Казначейства у  м. Лимані
Управління Казначейства у  м. Торезі	Управління Казначейства у  м. Чистяковому
Управління Казначейства у  Володарському районі	Управління Казначейства у  Нікольському районі
Управління Казначейства у  Першотравневому районі	Управління Казначейства у  Мангушському районі
Управління Казначейства у  Тельманівському районі	Управління Казначейства у  Бойківському районі
Житомирська область
Управління Казначейства у  Володарсько-Волинському районі	Управління Казначейства у  Хорошівському районі
Управління Казначейства у  Червоноармійському районі	Управління Казначейства у  Пулинському районі
Запорізька область
Управління Казначейства у Жовтневому районі  м. Запоріжжя	Управління Казначейства в Олександрівськомурайоні  м. Запоріжжя
Управління Казначейства у Ленінському районі  м. Запоріжжя	Управління Казначейства у Дніпровському районі  м. Запоріжжя
Управління Казначейства у Куйбишевському районі	Управління Казначейства у Більмацькому районі
Кіровоградська область
Управління Казначейства у  м. Кіровограді	Управління Казначейства у  м. Кропивницькому
Управління Казначейства в Ульяновському районі	Управління Казначейства у Благовіщенському районі
Луганська область
Управління Казначейства у  м. Кіровську	Управління Казначейства у  м. Голубівці
Управління Казначейства у  м. Красному Лучі	Управління Казначейства у  м. Хрустальному
Управління Казначейства у  м. Свердловську	Управління Казначейства у  м. Довжанську
Управління Казначейства у  м. Стаханові	Управління Казначейства у  м. Кадіївці
Краснодонське управління Казначейства	Сорокинське управління Казначейства
Миколаївська область
Управління Казначейства у Жовтневому районі	Управління Казначейства у Вітовському районі
Одеська область
Управління Казначейства у  м. Іллічівську	Управління Казначейства у  м. Чорноморську
Управління Казначейства у Комінтернівському районі	Управління Казначейства у Лиманському районі
Управління Казначейства у  Котовському районі	Управління Казначейства у  Подільському районі
Управління Казначейства у  Красноокнянському районі	Управління Казначейства в  Окнянському районі
Управління Казначейства у  Фрунзівському районі	Управління Казначейства у  Захарівському районі
Полтавська область
Управління Казначейства у  м. Комсомольську	Управління Казначейства у  м. Горішніх Плавнях
Рівненська область
Управління Казначейства у  м. Кузнецовську	Управління Казначейства у  м. Вараші
Харківська область
Управління Казначейства у Орджонікідзевськомурайоні  м. Харкова	Управління Казначейства в Індустріальному районі м. Харкова
Управління Казначейства у Дзержинському районі  м. Харкова	Управління Казначейства у Шевченківському районі  м. Харкова
Управління Казначейства у Жовтневому районі  м. Харкова	Управління Казначейства у Новобаварськомурайоні  м. Харкова
Управління Казначейства у Комінтернівському районі  м. Харкова	Управління Казначейства у Слобідському районі  м. Харкова
Управління Казначейства у Ленінському районі  м. Харкова	Управління Казначейства у Холодногірськомурайоні  м. Харкова
Управління Казначейства у Фрунзенському районі  м. Харкова	Управління Казначейства у Немишлянськомурайоні  м. Харкова
Управління Казначейства у Червонозаводськомурайоні  м. Харкова	Управління Казначейства в Основ’янському районі  м. Харкова
Херсонська область
Управління Казначейства у  Цюрупинському районі	Управління Казначейства в  Олешківському районі
Чернігівська область
Управління Казначейства у  Щорському районі	Управління Казначейства у  Сновському районі

 

 

 

24. ЗУ «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» від 06.10.2016 № 5123-1

 

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

І. У пунктах 14 та 15 розділу  Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) цифри «2017» замінити цифрами «2018».

 

ІІ. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України до 1 липня 2017 року розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення.