ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС України “Щодо нарахування ПДВ при списанні простроченої кредиторської/дебіторської заборгованості” від 29.08.2016 р. № 18609/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, а також у випадку формування податкового кредиту при попередній оплаті товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської/дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг та/або при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг. При цьому зменшення податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.   Лист є індивуальною податковою консультацією
2	Лист ДФС України “Щодо здійснення коригування податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ, який сформовано при ввезенні товарів на митну територію України, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності” від 29.08.2016 року № 18616/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при ввезенні товарів на митну територію України, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, об'єкт оподаткування ПДВ не виникає, та підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, немає.   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС України  “Щодо особливостей складання, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в рамках виконання договору підряду про приєднання до електричних мереж і формування податкового кредиту з ПДВ за такими податковими накладними” від 30.08.2016 року № 14970/5/99-99-15-03-02-16	Надано роз’яснення, що згідно з умовами договорів підряду платник не є отримувачем результатів виконаних робіт, законодавчі підстави для складання підрядником-виконавцем податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН на платника відсутні. У цьому випадку підрядник-виконавець зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на замовника, який є отримувачем виконаних робіт (покупцем). При цьому, оскільки замовником не здійснюється оплата підряднику-виконавцю за виконані роботи, законодавчі підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за такою податковою накладною у замовника відсутні.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість та визначення бази оподаткування за операціями з постачання зернових та технічних культур” від 29.08.2016 року № 18619/6/99-99-15-03-02-15	Надано роз’яснення, що з 1 січня 2016 року на вказані операції поширюються загальні правила оподаткування: при постачанні зернових та технічних культур на митній території України застосовується ставка податку у розмірі 20 відсотків, та 0 відсотків – при їх вивезенні за межі митної території України, незалежно від того, чи були зернові та технічні культури придбані з податком на додану вартість, чи із застосуванням пільги з оподаткування. База оподаткування ПДВ тієї чи іншої операції з постачання товарів/послуг на митній території України визначається у порядку, передбаченому статтею 188 ПКУ, та вираховується шляхом множення кількості (об’єму, обсягу) поставлених товарів/послуг на їх ціну (без ПДВ).   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПДФО
5	Лист ДФС України  “Щодо оподаткування доходу, виплаченого фізичній особі - підприємцю, отриманого від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію” від 15.09.2016 року № 20119/6/99-95-42-02-16	Надано роз’яснення, що сума оподатковуваного доходу, виплачена фізичній особі - підприємцю, отримана від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію, відображається в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157».
6	Лист ДФС України “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства” від 07.09.2016 року № 19353/6/99-99-13-02-03-15	Надано роз’яснення, що дохід у вигляді неустойки, нарахований (виплачений) юридичною особою фізичній особі, включається до складу її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
7	Лист ГУ ДФС України у Запорізькій області “Щодо порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку-юридичної особи (ІІІ група) у разі виявлення помилок” від 06.09.2016 №2972/10/08-01-12-03-11	Надано роз’яснення, що враховуючи, що виправлення помилок за І квартал 2016 року здійснюється підприємством шляхом відображення уточнюючих показників у розділі IV "Визначення податкових зобов'язань у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок" звітної декларації за І півріччя 2016 року, яка заповнюється наростаючим підсумком та сума доходів, отримана підприємством за І півріччя 2016 року є вірною (з урахуванням виправлення помилок), то у р. 9 декларації «Сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період» відображається сума єдиного податку за І квартал 2016 року з урахуванням виправлення помилки. У разі виправлення помилок у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, то в інтегрованій картці такого платника податку (ІКПП) відображатимуться рядки 10, 13, 14, 15, 16, 17 декларації.
8	Лис ДФС Украіни ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2016 року № 6004/П/26-15-13-02-15	Надано роз’яснення, що при отриманні протягом дня доходу у готівковій та безготівковій формах, кожен такий вид доходу відображається в Книзі окремо (окремим рядком) підсумково за день. Таким чином, суми повернутих коштів відображаються в графі 3 Книги та, відповідно, зменшують загальну суму отриманого доходу, що підлягає декларуванню.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
9	Лист ДФС України “Щодо обліку дебіторської заборгованості” від 25.08.2016 № 18464/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що у разі списання платником податку дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за рахунок створеного у період до 01.01.2015 резерву сумнівних боргів, таке списання не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді такого списання. При цьому, якщо списана заборгованість не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то у разі списання такої заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, витрати на таке списання збільшують фінансовий результат до оподаткування.   Лист є індивуальною податковою консультацією
10	Лист ДФС України “Щодо відображення у податковому обліку з податку на прибуток операцій з формування забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і не працюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років та виплат за рахунок раніше створеного забезпечення під такі виплати” від 29.08.2016 року № 18673/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відносяться сформовані забезпечення на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і не працюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років, та фактичні виплати за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати. При цьому, при розрахунку податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню згідно п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу на суми сформованих забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах вищезазначених співробітників та суми фактичних виплат за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати. Крім того, забезпечення під пенсійні зобов’язання відображені у складі інших сукупних витрат/доходу, тобто без впливу на фінансовий результат до оподаткування, – не створюють різниць при розрахунку податку на прибуток.   Лист є індивуальною податковою консультацією
11	Лист ГУ ДФС України  у Харківській області від 23.08.2016 року № 4934/10/20-40-12-03-14	Надано роз’яснення, що якщо виробник сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва у розмірі не менш як 50 відсотків загальної суми доходу, то такий сільськогосподарський товаровиробник може для цілей оподаткування податком на прибуток використовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Такому платнику слід подати окремо Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 N 897 (далі - Декларація), за період з 01.01.2016 по 01.07.2016, а починаючи з 1 липня 2016 року, можна застосовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Крім того, з метою ідентифікації виробника сільськогосподарської продукції при складанні Декларації у полі 9 "Особливі відмітки" Декларації проставляється позначка щодо належності його до відповідної категорії.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
12	Лист ДФС “Про надання податкової консультації щодо подання Акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального” від 08.09.2016 №19431/6/99-99-12-03-03-15	Надано роз’яснення, що пунктом 9 підрозділу 5 розділу ХХ „Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено єдиний термін подання контролюючому органу акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року (далі – Акт), а саме протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року. У разі неподання Акта до контролюючого органу в установлений Кодексом строк такі залишки не враховуються при визначенні обсягу, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (тобто обчислення такого обсягу пального здійснюється за формулою, визначеною пунктом 232.3 статті 232 Кодексу, без одноразового збільшення на обсяг зазначених у Акті залишків цього пального). У цьому випадку згідно з пунктом 231.6 статті 231 Кодексу для реалізації такого пального суб’єкту господарювання до реєстрації акцизної накладної необхідно: перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу; зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального. Здійснення суб’єктом господарювання операцій з реалізації пального без їх реєстрації платниками акцизного податку тягне накладання штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 відс. вартості реалізованого пального (пункт 117.3 статті 117 Кодексу).
13	Лист ДФС України “Щодо щодо питань реєстрації Товариства платником акцизного податку та визначення об’єкта оподаткування акцизним податком” від 14.09.2016 року № 20085/6/99-99-15-03-03-15	Надано роз’яснення, що у разі наявності у платника податку обсягів залишку пального, по яких не проведено інвентаризацію і по яких, відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не може бути збільшено показник (∑АНакл), такі обсяги повинні при реалізації пального заноситись в СЕАРП шляхом оформлення заявок на поповнення обсягу залишку пального (п. 232.4 ст. 232 Кодексу та розділ IV наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального») із сплатою акцизного податку на ці обсяги на окремий електронний рахунок, відкритий платнику в Казначействі. На цей рахунок таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми акцизного податку, на яку платник податку має право подати заявку на поповнення/коригування обсягу залишків пального, на які він має право зареєструвати акцизні накладні в ЄРАН.   Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ
14	Постанова Кабінета міністрів України “Деякі питання пенсійного  забезпечення окремих категорій осіб” від 14 вересня 2016 р. № 622	Затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб. Встановлено, що тимчасово, по 31 грудня 2016 року: пенсії/щомісячне довічне грошове утримання особам, які працюють на посадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам  відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу, розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2017 р. пенсія, призначена відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу”, у період роботи на посадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється. Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740 гривень. Визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
15	Лист Міністерства юстиції України“Щодо запитання "Які саме органи мають додержувати мораторію, встановленого Законом від 28.12.2014 р. N 71-VIII?"” від 16.06.2016 року N 21102/668-0-2-16/8.1	Надано роз’яснення, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду (ч. 1 та 2 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
16	Лист ДФС України “Щодо обмежень, пов’язаних із  проведенням документальної позапланової перевірки за зверненням платника податків” від 16.09.2016 року №20085/М/99-99-13-04-02-14	Надано роз’яснення, що перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Кодексу. При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки, у т.ч. за зверненням платника податків, приймається у порядку, встановленому пунктом 78.4 статті 78 Кодексу, з урахуванням положень пункту 78.2 статті 78 Кодексу та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». В інших випадках ініціювання контролюючим органом позапланової перевірки не допускається.   Лист є індивуальною податковою консультацією
17	Лист ДФС України  “Щодо відновлення первинних документів, які зберігаються на території вільної економічної зони «Крим»” від 07.09.2016 року № 19342/6/99-99-15-02-02-15	Надано роз’яснення, що платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.  Норми Кодексу не містять положень щодо звільнення платника податків від обов’язку відновлення документів, які зберігаються на території вільної економічної зони «Крим». Таким чином, відповідно до п. 44.5 ст. 44 Кодексу платник податків повинен забезпечити відновлення та надання контролюючому органу необхідних документів.   Лист є індивуальною податковою консультацією
18	Лист ДФС України “Щодо дій контролюючих органів у разі недопуску до проведення перевірки” від 14.09.2016 р. № 9679/М/99-99-13-04-02-14	Надано роз’яснення, що відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також вчинення будь-яких інших дій з метою уникнення проведення перевірки може бути підставою для вжиття контролюючими органами таких дій: застосування арешту майна, відмінного від коштів, платника податків на підставі прийняття рішення керівником (заступником керівника) органу ДФС, обґрунтованість якого повинна бути перевірена судом протягом 96 годин (стаття 94 Кодексу); звернення до адміністративного суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Кодексу). Недопуск платником податків посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів щодо організації та прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки такого платника, за умови наявності обставин для її проведення, визначених статтями 77 та 78 Кодексу, та з дотриманням вимог щодо її організації відповідно до статті 79 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
19	Лист ДФС України “Щодо строку подання суб'єктом господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування, декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” від 22.08.2016 р. № 18151/6/99-99-12-02-03-15	Надано роз’яснення, що суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності та обраної системи оподаткування, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.   Лист є індивуальною податковою консультацією
20	Постанова Кабінета міністрів України “Про внесення змін до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних  послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” від 8 вересня 2016 р. № 635	Внесено до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” зміни, що додаються.
21	Лист Міністерства соціальної політики України “Щодо відповідальності за непроведення коригування середньої заробітної плати” від 16.08.2016 року  N 1143/13/84-16	Надано роз’яснення, що непроведення коригування середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю, за що встановлена відповідальність абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП, а саме штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
22	Постанова Кабінета міністрів України “ Про внесення змін до пункту 11  постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 531” від 14 вересня 2016 р. № 634	Внесено зміни до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 531 “Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”
23	Лист ДФС України  від 07.09.2016 № 19336/6/99-99-08-02-01-15	Надано роз’яснення, що відповідно до пункту 10.13 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі – Порядок), юридичні особи – платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) –  з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.
24	Лист НБУ “Щодо відповідності вимогам нормативно-правових актів Національного банку України операції переказу коштів в іноземній валюті з поточного рахунку фізичної особи - підприємця резидента на поточний рахунок, відкритий цією фізичною особою для власних потреб” від 14.09.2016 р. № 57-0002/76798	Надано роз’яснення, що у разі наявності на рахунку фізичної особи - підприємця резидента коштів в іноземній валюті, така особа може здійснити їх продаж за гривні та після сплати податків і зборів здійснити перерахування коштів доходу в гривнях на власний поточний рахунок фізичної особи, відкритий для власних потреб.
25	Лист ДФС України “Про вiдображення у МД результатiв державних видiв контролю у разi застосування принципу "єдиного вiкна" вiдповiдно до постанови КМУ вiд 25.05.2016 N 364” від 14.09.2016 р N 30528/7/99-99-18-03-01-17	Надано роз’яснення, що якщо товар пiдлягає декiльком видам контролю i пiдприємством прийнято рiшення, що всi вони мають здiйснюватися iз застосуванням положень Порядку, до внесення змiн до класифiкатора документiв, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 20.09.2012 N 1011(далi - класифiкатор документiв), з 15.09.2016 при декларуваннi таких товарiв, у графi 44 МД iнформацiя про позитивнi результати проведення державних видiв контролю має зазначатися за єдиним кодом документа "5509" для всiх видiв контролю. При цьому замiсть реквiзитiв документа вказується iдентифiкатор справи, згенерований iнформацiйною системою. Iншi коди роздiлу 5 класифiкатору документiв, за якими у графi 44 МД зазначається iнформацiя про позитивнi результати проведення вiдповiдних видiв контролю, в такому випадку не використовуються. Якщо пiдприємством прийнято рiшення про проведення частини видiв контролю iз застосуванням положень Порядку, а частини в звичайний спосiб, з проставленням штампiв на товаросупровiдних документах чи наданням вiдповiдних документiв, iнформацiя про позитивнi результати проведення видiв контролю вiдповiдно до Порядку зазначається за єдиним кодом документа "5509", а про позитивнi результати контролю, засвiдченi штампами на товаросупровiдних документах чи наданими документами, за вiдповiдними кодами, визначеними роздiлом 5 класифiкатора документiв.
26	Закон України ВРУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України” від 14.07.2016 , №1474-VIII   Закон набирає чинностi з 1 жовтня 2016 року, крiм пiдпунктiв 25 i 29 пункту 3 роздiлу I цього Закону, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2018 року, пiдпункту 28 пункту 3 роздiлу I цього Закону в частинi запровадження документiв, що мiстять безконтактний електронний носiй, який набирає чинностi з 1 сiчня 2020 року.	Внесено зміни у: Законі України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України Законі України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" Законі України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"   Повний текст документа за посиланням

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

 

 

1. Лист ДФС України “Щодо нарахування ПДВ при списанні простроченої кредиторської/дебіторської заборгованості” від 29.08.2016 р. № 18609/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо нарахування ПДВ при списанні простроченої кредиторської/дебіторської заборгованості та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

 

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

 

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

 

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

 

У разі попередньої оплати товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, також відсутній, та, відповідно, відсутнє право платника на податковий кредит за такими товарами/послугами.

 

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, а також у випадку формування податкового кредиту при попередній оплаті товарів/послуг, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської/дебіторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг та/або при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг. При цьому зменшення податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

 

В. о. заступника Голови

М. В. Продан

 

 

 

2. Лист ДФС України “Щодо здійснення коригування податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ, який сформовано при ввезенні товарів на митну територію України, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності” від 29.08.2016 року № 18616/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо здійснення коригування податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ, який сформовано при ввезенні товарів на митну територію України, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Згідно із пп. „в” п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

 

Відповідно до пп. „а” п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

 

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

 

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

 

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

 

Випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені п. 192.1 ст. 192 ПКУ.

 

Отже, при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, сума компенсації вартості товарів не змінюється та повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів, не відбувається.

 

Враховуючи зазначене, при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при ввезенні товарів на митну територію України, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, об'єкт оподаткування ПДВ не виникає, та підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, немає.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

3. Лист ДФС України  “Щодо особливостей складання, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в рамках виконання договору підряду про приєднання до електричних мереж і формування податкового кредиту з ПДВ за такими податковими накладними” від 30.08.2016 року № 14970/5/99-99-15-03-02-16

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо особливостей складання, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в рамках виконання договору підряду про приєднання до електричних мереж і формування податкового кредиту з ПДВ за такими податковими накладними та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у межах своєї компетенції повідомляє.

 

Незалежно від того, що згідно з умовами договору виконання обов’язку щодо оплати за товари/послуги покладено на іншу особу, податкова накладна складається та реєструється в ЄРПН продавцем товарів/послуг на покупця (отримувача) таких товарів/послуг.

 

Зважаючи на те, що, згідно з умовами договорів підряду платник не є отримувачем результатів виконаних робіт, законодавчі підстави для складання підрядником-виконавцем податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН на платника відсутні. У цьому випадку підрядник-виконавець зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на замовника, який є отримувачем виконаних робіт (покупцем).

 

При цьому, оскільки замовником не здійснюється оплата підряднику-виконавцю за виконані роботи, законодавчі підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за такою податковою накладною у замовника відсутні.

 

В.о. заступника Голови

М.В. Продан

 

 

 

4. Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість та визначення бази оподаткування за операціями з постачання зернових та технічних культур” від 29.08.2016 року № 18619/6/99-99-15-03-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України відповідно до звернення платника податку щодо порядку оподаткування податком на додану вартість та визначення бази оподаткування за операціями з постачання зернових та технічних культур та повідомляє.

 

Порушені у листі питання щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ за своєю суттю є проханням надати податкову консультацію.

 

При цьому для отримання податкової консультації платнику податків необхідно звернутися до контролюючого органу із зверненням, у якому викласти детальний опис проведених операцій та у разі необхідності додати копії матеріалів за такими операціями.

 

Згідно з інформаційними базами даних ДФС, станом на 23.08.2016 Харківська обласна громадська організація "Центр підтримки реформ" не є зареєстрованим платником ПДВ та не здійснює фінансово-господарської діяльності, безпосередньо пов’язаної із постачанням зернових та технічних культур.

 

Порядок та умови надання платникам податків податкових консультацій визначено статтею 52 ПКУ.

 

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПКУ під податковою консультацією розуміється допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

 

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПКУ за зверненнями платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення контролюючим органом.

 

При цьому пунктом 52.2 статті 52 ПКУ визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Таким чином, будь-який платник податків має право самостійно звернутися до контролюючого органу для отримання податкової консультації з питань практичного застосування норм ПКУ.

 

Водночас повідомляємо, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесено зміни до порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання зернових та технічних культур, а саме з підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ виключено пункти 15, 15¹ та 15², якими було передбачено режим звільнення від оподаткування операцій з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, а також операцій з вивезення таких культур в митному режимі експорту.

 

З 1 січня 2016 року на вказані операції поширюються загальні правила оподаткування: при постачанні зернових та технічних культур на митній території України застосовується ставка податку у розмірі 20 відсотків, та 0 відсотків – при їх вивезенні за межі митної території України, незалежно від того, чи були зернові та технічні культури придбані з податком на додану вартість, чи із застосуванням пільги з оподаткування.

 

База оподаткування при здійсненні таких операцій визначається за загальновстановленими правилами.

 

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

Отже, база оподаткування ПДВ тієї чи іншої операції з постачання товарів/послуг на митній території України визначається у порядку, передбаченому статтею 188 ПКУ, та вираховується шляхом множення кількості (об’єму, обсягу) поставлених товарів/послуг на їх ціну (без ПДВ).

 

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПКУ встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

 

Разом з тим статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

 

Зміна ставки податку на додану вартість або запровадження/скасування пільгового режиму оподаткування є істотними обставинами для зміни умов договору. 

 

Голова

Р.М. Насіров

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

 

 

5. Лист ДФС України  “Щодо оподаткування доходу, виплаченого фізичній особі - підприємцю, отриманого від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію” від 15.09.2016 року № 20119/6/99-95-42-02-16

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист …… щодо оподаткування доходу, виплаченого фізичній особі - підприємцю, отриманого від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію, і повідомляє таке.

 

Відповідно до п. 177.6 ст. 177 розд. IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

 

Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

 

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору відображається у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок за ф. 1ДФ) під ознакою доходу «102».

 

Разом з тим, відповідно до п. 177.8 ст. 177 розд. IV Кодексу, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують податок на доходи у джерела виплати.

 

При цьому, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб - підприємців, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157». Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

Таким чином, сума оподатковуваного доходу, виплачена фізичній особі - підприємцю, отримана від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує її державну реєстрацію, відображається в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157».

 

В.о. заступника Голови                                                               М.В. Продан

 

 

 

6. Лист ДФС України “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства” від 07.09.2016 року № 19353/6/99-99-13-02-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

 

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

 

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ згідно з п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені).

 

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

 

Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

 

Пунктом 163.1 ст. 163 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 ПКУ
(п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

 

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

 

Згідно з п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

 

Враховуючи викладене, дохід у вигляді неустойки, нарахований (виплачений) юридичною особою фізичній особі, включається до складу її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

 

Перший заступник Голови                                               С.В. Білан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

7. Лист ГУ ДФС України у Запорізькій області “Щодо порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку-юридичної особи (ІІІ група) у разі виявлення помилок” від 06.09.2016 №2972/10/08-01-12-03-11

 

 

 

Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянуло лист «» щодо порядку заповнення податкової декларації платника єдиного податку-юридичної особи (ІІІ група) у разі виявлення помилок та повідомляє.

 

Відповідно до п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – Кодексу) платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

 

Згідно із п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, у відповідності до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, або зазначити відповідні уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу.

 

Форму податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) (далі - декларація) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.

 

У складі звітної декларації платник має можливість уточнити лише один минулий податковий (звітний) період поточного року або минулих років.

 

У разі виправлення помилок в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) передбачено заповнення розділу IV "Визначення податкових зобов'язань у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок", а саме:

 

- у рядку 11 зазначається сума єдиного податку за даними раніше поданої декларації, що уточнюється, в залежності від форми декларацій, яка подавалася за податковий (звітний) період, який уточнюється;

 

- у рядку 12 - уточнена сума податкових зобов'язань за квартал податкового (звітного) періоду, у якому виявлена помилка;

 

у рядку 13 - сума єдиного податку, яка збільшує податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки (рядок 12 - рядок 11 декларації);

 

у рядку 14 - сума єдиного податку, яка зменшує податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки. Вказується позитивне значення розрахунку: рядок 11 - рядок 12 декларації;

 

у рядку 15 - зазначається сума штрафу в розмірі 3 % суми недоплати (нараховується платником відповідно до пп. "а" п. 50.1 ст. 50 Кодексу (рядок 13 х 3 %));

 

у рядку 16 - зазначається сума штрафу в розмірі 5 % суми недоплати (нараховується платником відповідно до пп. "б" п. 50.1 ст. 50 Кодексу (рядок 13 х 5 %));

 

у рядку 17 - сума пені самостійно нарахована відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Кодексу.

 

Враховуючи, що виправлення помилок за І квартал 2016 року здійснюється підприємством шляхом відображення уточнюючих показників у розділі IV "Визначення податкових зобов'язань у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок" звітної декларації за І півріччя 2016 року, яка заповнюється наростаючим підсумком та сума доходів, отримана підприємством за І півріччя 2016 року є вірною (з урахуванням виправлення помилок), то у р. 9 декларації «Сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період» відображається сума єдиного податку за І квартал 2016 року з урахуванням виправлення помилки.

 

У разі виправлення помилок у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, то в інтегрованій картці такого платника податку (ІКПП) відображатимуться рядки 10, 13, 14, 15, 16, 17 декларації.

 

Крім цього, звертаємо увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

 

За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1 ст. 52 Кодексу).

 

При цьому, за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі (п.52.3 ст. 52 Кодексу).
Тому, пропонуємо питання, які не містять конкретної норми закону або нормативно-правового акта, але пов’язані з адмініструванням нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з’ясовувати в усній формі шляхом звернення до Центру обслуговування платників податків або до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС України за номером телефону 0 800 501 007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів).

 

Перший заступник начальника        О.П. Фоменко

 

 

 

8. Лис ДФС Украіни ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2016 року № 6004/П/26-15-13-02-15

 

 

 

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ).

 

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 ПКУ.

 

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ, доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

 

Згідно пп. 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ до складу доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

 

Відповідно до п. 292.13 ст. 292 ПКУ, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 ПКУ.

 

Пунктом 296.1 статті 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 пункту 296.1 статті 296 ПКУ.

 

Так, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

 

Форма книги обліку доходів (далі - Книга), порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

 

Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579 (далі - Порядок N 579).

 

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 5 Порядку N 579).

 

Відповідно до п. 6 Порядку N 579 платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

 

1) у графі 1 зазначається дата запису;

 

2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

 

4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;

 

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3;

 

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

 

7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5;

 

8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті293 глави 1 розділу XIV Кодексу.

 

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 8 Порядку N 579).

 

Отже, при отриманні протягом дня доходу у готівковій та безготівковій формах, кожен такий вид доходу відображається в Книзі окремо (окремим рядком) підсумково за день.

 

Таким чином, суми повернутих коштів відображаються в графі 3 Книги та, відповідно, зменшують загальну суму отриманого доходу, що підлягає декларуванню.

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

 

 

9. Лист ДФС України “Щодо обліку дебіторської заборгованості” від 25.08.2016 № 18464/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо обліку дебіторської заборгованості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості встановлено п. 159.1 ст. 159 Кодексу, у редакції, чинній до 01.01.2015.

 

Згідно з п.п. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 Кодексу платник податку – продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

 

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

 

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

 

Платник податку – продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов’язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

 

Платник податку – продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов’язаний збільшити:

 

дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту;

 

витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з п.п. 159.1.1 цього пункту.

 

Відповідно до абзацу г) п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Кодексу до складу інших витрат включаються витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, що визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

При цьому, в умовах дії Кодексу в редакції, чинній до 01.01.2015, якщо платник податку застосував механізм врегулювання сумнівної заборгованості, то витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, що відповідає вимогам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, при визначені об’єкту оподаткування податком на прибуток участі не приймали.

 

Відповідно до п. 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015 з  метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розділу III цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною.

 

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

 

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

 

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

 

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

 

У разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.

 

При цьому, якщо списана заборгованість не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то у разі списання такої заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, витрати на таке списання збільшують фінансовий результат до оподаткування.

 

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

 

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу).

 

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст. ст. 253 – 255 Цивільного кодексу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу).

 

Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

 

Виходячи з викладеного, дебіторська заборгованість по сплаті лізингових платежів визнаватиметься безнадійною за умови відповідності п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

Враховуючи зазначене вище, у разі списання платником податку дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за рахунок створеного у період до 01.01.2015 резерву сумнівних боргів, таке списання не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді такого списання.

 

При цьому, якщо списана заборгованість не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то у разі списання такої заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, витрати на таке списання збільшують фінансовий результат до оподаткування.

 

 

 

10. Лист ДФС України “Щодо відображення у податковому обліку з податку на прибуток операцій з формування забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і не працюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років та виплат за рахунок раніше створеного забезпечення під такі виплати” від 29.08.2016 року № 18673/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у податковому обліку з податку на прибуток операцій з формування забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і не працюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років та виплат за рахунок раніше створеного забезпечення під такі виплати, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

 

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

 

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

 

При цьому Кодекс не містить визначення поняття «виплати, пов’язані з оплатою праці».

 

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

 

Підпунктом 14.1.84 п. 14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

 

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці, – виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

 

Згідно з п. 3.11 ст. 5 Інструкції № 5 видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій відносяться до складу інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

 

Крім того, згідно з абзацом б) п. 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 (МСБО 19) «Виплати працівникам» виплати працівникам включають, зокрема, виплати по закінченні трудової діяльності, як, наприклад, (i) пенсії (наприклад, пенсії та разові виплати при виході на пенсію).

 

Враховуючи викладене вище, до виплат, пов’язаних з оплатою праці, відносяться сформовані забезпечення на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах працюючих і не працюючих співробітників, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними 60-років, та фактичні виплати за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати.

 

При цьому, при розрахунку податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню згідно п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу на суми сформованих забезпечень на виплати пенсійних зобов’язань на пільгових умовах вищезазначених співробітників та суми фактичних виплат за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати.

 

Крім того, забезпечення під пенсійні зобов’язання відображені у складі інших сукупних витрат/доходу, тобто без впливу на фінансовий результат до оподаткування, – не створюють різниць при розрахунку податку на прибуток.

 

 

 

11. Лист ГУ ДФС України  у Харківській області від 23.08.2016 року № 4934/10/20-40-12-03-14

 

 

 

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (вітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

 

-виробників сільськогосподарської продукції, визначеної ст. 209 ПКУ, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

 

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу (пп. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

 

Пунктом 137.5 ст. 137 ПКУ встановлено, що для виробників сільськогосподарської продукції встановлено річний податковий (звітний) період.

 

З огляду на викладене, якщо виробник сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва у розмірі не менш як 50 відсотків загальної суми доходу, то такий сільськогосподарський товаровиробник може для цілей оподаткування податком на прибуток використовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

 

Такому платнику слід подати окремо Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 N 897 (далі - Декларація), за період з 01.01.2016 по 01.07.2016, а починаючи з 1 липня 2016 року, можна застосовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

 

Крім того, з метою ідентифікації виробника сільськогосподарської продукції при складанні Декларації у полі 9 "Особливі відмітки" Декларації проставляється позначка щодо належності його до відповідної категорії.

 

У випадку застосування виробником сільськогосподарської продукції податкового (звітного) періоду, який починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року, позначка у полі 9 "Особливі примітки" Декларації щодо належності до категорії виробника сільськогосподарської продукції не проставляється. При цьому порядок обчислення та сплати податку на прибуток здійснюється таким підприємством на загальних підставах.

 

Слід зазначити, що відповідно до п.52.2 ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у Харківській області не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

Заступник начальника    Н.В. Свєтош

 

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

 

 

12. Лист ДФС “Про надання податкової консультації щодо подання Акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального” від 08.09.2016 №19431/6/99-99-12-03-03-15

 

 

 

Пунктом 9 підрозділу 5 розділу ХХ „Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено єдиний термін подання контролюючому органу акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року (далі – Акт), а саме протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року.

 

Платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, обчислений за формулою, відповідно до пункту 232.3 статті 232 Кодексу, з урахуванням обсягів залишку пального, зазначених у Акті, поданому до контролюючого органу згідно з пунктом 9 підрозділу 5 розділу ХХ „Перехідні положення” Кодексу.

 

У разі неподання Акта до контролюючого органу в установлений Кодексом строк такі залишки не враховуються при визначенні обсягу, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (тобто обчислення такого обсягу пального здійснюється за формулою, визначеною пунктом 232.3 статті 232 Кодексу, без одноразового збільшення на обсяг зазначених у Акті залишків цього пального).

 

У цьому випадку згідно з пунктом 231.6 статті 231 Кодексу для реалізації такого пального суб’єкту господарювання до реєстрації акцизної накладної необхідно:

 

перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу;

 

зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

 

Здійснення суб’єктом господарювання операцій з реалізації пального без їх реєстрації платниками акцизного податку тягне накладання штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 відс. вартості реалізованого пального (пункт 117.3 статті 117 Кодексу).

 

 

 

13. Лист ДФС України “Щодо щодо питань реєстрації Товариства платником акцизного податку та визначення об’єкта оподаткування акцизним податком” від 14.09.2016 року № 20085/6/99-99-15-03-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52  Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення ТОВ СП «ХХХХ» (далі – Товариство) щодо питань реєстрації Товариства платником акцизного податку та визначення об’єкта оподаткування акцизним податком і повідомляє.

 

 Щодо необхідності реєстрації платником акцизного податку при здійсненні господарських операцій

 

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку, зокрема, є особа, яка реалізує пальне.

 

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

 

Пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

  Отже, відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим суб’єктам господарської діяльності на митній території України на підставі будь-яких господарських та цивільно-правових договорів є операціями з реалізації пального.

 

Разом з цим повідомляємо, що суб’єкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

 

Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

 

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

 

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою  накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

 

Водночас слід зазначити, що інформації, викладеної у листі, не достатньо, щоб надати остаточну та вичерпну відповідь стосовно необхідності реєстрації Товариства платником акцизного податку. Зокрема, не зазначено коди товарної номенклатури згідно з УКТ ЗЕД для товарно-матеріальних цінностей (пального), які Товариство планує передати згідно з умовами договору про надання послуг з утилізації.

 

Для отримання більш детальної консультації платник податку має право звернутися до контролюючого органу із детальним описом суті здійснюваних операцій та особливостей договірних відносин з контрагентом.

 

Щодо виникнення об’єкта оподаткування акцизним податком у  разі оприбуткування Товариством надлишку палива чи списання в бухгалтерському обліку палива понад встановлені норми витрат

 

Перелік операцій, які є об'єктом оподаткування акцизним податком, визначено п. 213. ст. 213 Кодексу.

 

Зокрема, це операції з:

 

реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

 

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

 

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

 

вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст.213 Кодексу).

 

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

 

При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об'єкта оподаткування відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

 

 Щодо нормативів втрат палива внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, зберігання чи транспортування палива та іншої причини, пов’язаної з природним результатом

 

Пунктом 13.13 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496, зокрема, визначено, що норми природних втрат нафтопродуктів (нафти) затверджено постановою Держпостачу СРСР від 26 березня 1986 року № 40 «Об утверждении норм естественной убыли нефтепродуктов при приеме, хранении, отпуске и транспортировании».

 

Разом з цим повідомляємо, що зазначене питання не належить до компетенції ДФС. Більш детальну інформацію із зазначеного питання Товариство може отримати від Міністерства палива та енергетики України.

 

Щодо збільшення показника формули в СЕАРП по раніше придбаних і не використаних на момент реєстрації платником акцизного податку обсягах пального, якщо Товариство придбавало паливо в період, коли воно не було зареєстроване як платник акцизного податку, а в подальшому реєструється платником акцизного податку та проводить господарські операції , які є об’єктом оподаткування акцизним податком

 

Згідно із п. 32 розділу IV Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 (далі – Порядок), акцизна накладна, розрахунок коригування акцизної накладної, заявка на поповнення залишку пального, коригування до заявки на поповнення залишку пального складаються особами, що здійснюють реалізацію пального та які відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу визначені платниками податку та включені до реєстру платників.

 

У разі коли у платника податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в СЕАРП, він має право надіслати ДФС заявку на поповнення обсягів залишку пального, яка реєструється ДФС в СЕАРП, за умови наявності у такого платника сум залишку акцизного податку, перерахованого платником на електронний рахунок, та наявності обсягів залишку пального, що зменшуються згідно із заявкою.

 

Заявка на поповнення обсягів залишку пального складається особою, що здійснює реалізацію пального, у разі, коли виникає потреба поповнити обсяги залишку пального в СЕАРП (п. 33 Порядку).

 

Отже, у разі наявності у платника податку обсягів залишку пального, по яких не проведено інвентаризацію і по яких, відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не може бути збільшено показник (∑АНакл), такі обсяги повинні при реалізації пального заноситись в СЕАРП шляхом оформлення заявок на поповнення обсягу залишку пального (п. 232.4 ст. 232 Кодексу та розділ IV наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального») із сплатою акцизного податку на ці обсяги на окремий електронний рахунок, відкритий платнику в Казначействі. На цей рахунок таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми акцизного податку, на яку платник податку має право подати заявку на поповнення/коригування обсягу залишків пального, на які він має право зареєструвати акцизні накладні в ЄРАН.

 

Голова                                                                                              Р.М. Насіров

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ

 

 

 

14. Постанова Кабінета міністрів України “Деякі питання пенсійного 
забезпечення окремих категорій осіб” від 14 вересня 2016 р. № 622

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Затвердити Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, що додається.

 

2. Встановити, що тимчасово, по 31 грудня 2016 року:

 

пенсії/щомісячне довічне грошове утримання особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), які працюють на посадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, не виплачуються;

 

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам  відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

 

З 1 січня 2017 р. пенсія, призначена відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу”, у період роботи на посадах державної служби в державних органах, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

 

Після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється.

 

3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

 

4. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

 

5. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 травня 2016 року.

 

Прем’єр-міністр України                                                              В. ГРОЙСМАН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 14 вересня 2016 р. № 622

 

ПОРЯДОК
призначення пенсій деяким категоріям осіб

 

1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

 

2. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” (далі — Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”:

 

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

 

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

 

3. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

 

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

 

61 рік  які народилися по 31 грудня 1954 р.;

 

61 рік 6 місяців  які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

 

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

 

4. Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. При цьому:

 

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

 

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

 

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

 

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

 

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому  п’ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

 

5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

 

6. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

 

7. У всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

8. Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

9. Державний службовець, звільнений з державної служби у зв’язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, пов’язане з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії відповідно до Закону. У таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

 

_____________________

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 14 вересня 2016 р. № 622

 

ПЕРЕЛІК 
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 22, ст. 906).

 

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. № 48 “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 4, ст. 129).

 

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 581 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 17, ст. 773).

 

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. № 1997 “Про доповнення підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 52, ст. 2785).

 

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 688 “Про доповнення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 21, ст. 1435).

 

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 р. № 646 “Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 30, ст. 1825).

 

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 269 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 11, ст. 710).

 

8. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 332 “Деякі питання пенсійного забезпечення службовців Національного банку” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 11, ст. 757).

 

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 р. № 288 “Про доповнення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 26, ст. 824).

 

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. № 872 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 63, ст. 2220).

 

11. Пункт 18 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 35 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 7, ст. 249).

 

12. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 166 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 18, ст. 657).

 

13. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 34, ст. 911).

 

14. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 100, ст. 3436).

 

 

 

15. Лист Міністерства юстиції України“Щодо запитання "Які саме органи мають додержувати мораторію, встановленого Законом від 28.12.2014 р. N 71-VIII?"” від 16.06.2016 року N 21102/668-0-2-16/8.1

 

 

 

Зазначений Закон від 28.12.2014 р. N 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

 

При цьому відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України ( ПКУ) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

 

ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

 

Щодо запитань "Які саме органи мають додержувати норм, встановлених Законом від 05.04.2007 р. N 877-V?" та "Які саме органи мають додержувати норм, встановлених Законом від 23.02.2012 р. N 4448-VI?" Закон України від 05.04.2007 р. N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

 

При цьому дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

 

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду (ч. 1 та 2 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

 

Законом України від 07.07.2011 p. N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" доповнено статтю 22 "Прикінцеві положення" Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" частиною 1-1.

 

До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва стосовно фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб:

 

органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства;

 

органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів.

 

До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва стосовно фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки. Законом України від 23.02.2012 р. N 4448-VI "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб" передбачено здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб:

 

органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, законодавства про працю, зайнятість (у тому числі зайнятість та працевлаштування інвалідів), про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу), про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати матеріального забезпечення страхових виплат, надання соціальних послуг;

 

органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів.

 

Щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки (ч. 1 та 2 ст. 3).

 

Як вбачається з листа, суди у своїх рішеннях дійшли висновку, що вимоги п. 3 р. II "Прикінцеві положення" Закону України від 28.02.2014 р. N 71-VIIIстосуються всіх без винятку контролюючих органів, а не тільки ДФС.

 

Проте наведене твердження є сумнівним з огляду на наявність таких постанов.

 

Постанова Миколаївського ОАС від 12.01.2016 р. у справі N 814/3870/15 за позо1вом ТОВ "К" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) у Миколаївській області, ДАБІ України про визнання протиправними дій та скасування наказу ДАБІ України "Про проведення позапланової перевірки" від 13.08.2015 р.

 

У задоволенні позову зазначеному товариству було відмовлено, зокрема, з огляду на те, що Верховна Рада України 28.12.2014 р. приймає два закони N 71 та N 76, якими встановлюються обмеження щодо проведення перевірок. Закон України N 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не поширюється на правовідносини, які склались між сторонами у цій справі, оскільки цей закон регулює питання внесення змін до ПКУ та змін щодо податкової реформи. ДАБІ реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та не має жодного відношення до порядку справляння та нарахування податків і зборів.

 

Також постанова ОАС м. Києва від 01.06.2016 р. у справі N 826/17912/15 за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до ТОВ "Б" про зобов'язання ТОВ "Б" допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб позивача.

 

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем норм Закону України від 28.12.2014 р. N 71-VIII суд зазначив, що ПКУ визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу.

 

Таким чином. Державна екологічна інспекція у Сумській області не є відповідним контролюючим органом у розумінні ПКУ, а отже, на позивача не поширюються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

 

Крім того, ухвалою ВАСУ від 18.02.2016 р. N К/800/52116/15 касаційну скаргу підприємства "Л" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до підприємства "Л" про зобов'язання допустити до проведення перевірки ухвалено залишити без задоволення.

 

Зазначена ухвала ґрунтується, зокрема, на таких аргументах: Законом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII внесено зміни саме до ПКУ та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи.

 

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області не є відповідним контролюючим органом у розумінні ПКУ, а отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що на позивача не поширюються вимоги щодо обмеження перевірок, передбаченихЗаконом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII.

 

Таким чином, зазначене свідчить про відсутність єдиної судової практики щодо порушеного питання.

 

 

 

 

16. Лист ДФС України “Щодо обмежень, пов’язаних із  проведенням документальної позапланової перевірки за зверненням платника податків” від 16.09.2016 року №20085/М/99-99-13-04-02-14

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула запит ………про надання податкової консультації відповідно до пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо обмежень, пов’язаних із  проведенням документальної позапланової перевірки за зверненням платника податків, та повідомляє таке.

 

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

 

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту  75.1 статті 75 Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

 

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Кодексу.

 

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки, у т.ч. за зверненням платника податків, приймається у порядку, встановленому пунктом 78.4 статті 78 Кодексу, з урахуванням положень пункту 78.2 статті 78 Кодексу та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

 

В інших випадках ініціювання контролюючим органом позапланової перевірки не допускається.

 

Перший заступник Голови                                                       С.В. Білан

 

 

 

17. Лист ДФС України  “Щодо відновлення первинних документів, які зберігаються на території вільної економічної зони «Крим»” від 07.09.2016 року № 19342/6/99-99-15-02-02-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відновлення первинних документів, які зберігаються на території вільної економічної зони «Крим», та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

 

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

 

При цьому платники податків зобов’язані забезпечити зберігання зазначених вище документів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу).

 

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення зазначених документів, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексу для подання податкової звітності.

 

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

 

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п. 44.5 ст. 44 Кодексу).

 

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

 

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 Кодексу).

 

Протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий п. 44.7 ст. 44 Кодексу).

 

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим п. 44.7 ст. 44 Кодексу порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 Кодексу.

 

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим п. 44.7 ст. 44 Кодексу порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого п. 44.7 ст. 44 Кодексу, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (абзаци третій, четвертий п. 44.7 ст. 44 Кодексу).

 

Норми Кодексу не містять положень щодо звільнення платника податків від обов’язку відновлення документів, які зберігаються на території вільної економічної зони «Крим».

 

Таким чином, відповідно до п. 44.5 ст. 44 Кодексу платник податків повинен забезпечити відновлення та надання контролюючому органу зазначених вище документів.

 

Незабезпечення платником податків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 46 Кодексу строків тягне за собою накладення штрафу у розмірах, визначених п. 121.1 ст. 121 Кодексу.

 

Що стосується методики відновлення документів за відсутності регістрів бухгалтерського обліку, то порядок дій у разі втрати первинних документів визначено пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

 

Крім того, зазначаємо, що відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

 

 

 

18. Лист ДФС України “Щодо дій контролюючих органів у разі недопуску до проведення перевірки” від 14.09.2016 р. № 9679/М/99-99-13-04-02-14

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула запит про надання податкової консультації відповідно до пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) щодо дій контролюючих органів у разі недопуску до проведення перевірки та повідомляє таке.

 

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок встановлено статтею 81 Кодексу. Зокрема, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених Кодексом, належним чином оформлених таких документів: копії наказу та направлення на проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

 

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, встановлених Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1 статті 81 Кодексу, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому пункту 81.1 статті 81 Кодексу, не дозволяється.

 

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Кодексу у разі відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

 

При цьому відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також вчинення будь-яких інших дій з метою уникнення проведення перевірки може бути підставою для вжиття контролюючими органами таких дій:

 

застосування арешту майна, відмінного від коштів, платника податків на підставі прийняття рішення керівником (заступником керівника) органу ДФС, обґрунтованість якого повинна бути перевірена судом протягом 96 годин (стаття 94 Кодексу);

 

звернення до адміністративного суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків, зокрема, щодо зупинення видаткових операцій (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Кодексу).

 

Щодо можливості складення акта про результати документальної планової виїзної перевірки у випадках недопуску посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки та визначення сум грошових зобов’язань виключно на підставі податкових декларацій платника податків та інформації АІС "Податковий блок" зазначаємо таке.

 

Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, наведено у статті 83 Кодексу. Зокрема, це може бути податкова звітність, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

 

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. N 395, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за N 607/23139, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок).

 

Відповідно до пункту 1.7 розділу I Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

 

Водночас зауважуємо, недопуск платником податків посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів щодо організації та прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки такого платника, за умови наявності обставин для її проведення, визначених статтями 77 та 78 Кодексу, та з дотриманням вимог щодо її організації відповідно до статті 79 Кодексу.

 

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та податкової інформації, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

 

Перший заступник Голови

С. В. Білан

 

 

 

19. Лист ДФС України “Щодо строку подання суб'єктом господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування, декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” від 22.08.2016 р. № 18151/6/99-99-12-02-03-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України на звернення народного депутата України щодо строку подання суб'єктом господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування, декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, повідомляє.

 

Пунктом 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (зі змінами) передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

 

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року N 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" (зі змінами) суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

 

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 р. N 207 (далі - наказ N 207).

 

Пунктом 3 наказу N 207 встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально у терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

 

При цьому наказом N 207 не передбачено особливостей декларування валютних цінностей, доходів та майна для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

 

Абзацом 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року N 419, встановлено, що квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами контролюючому органові у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

 

Відповідно до п. 137.4 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

 

Ураховуючи викладене, суб'єкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності та обраної системи оподаткування, щоквартально здійснюють декларування наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

 

Строки подання податкової декларації до контролюючих органів установлені статтею 49 Кодексу.

 

Зокрема, згідно з п. 49.18 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

 

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 Кодексу);

 

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 Кодексу, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 Кодексу).

 

Пунктом 52.2 Кодексу встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Голова

Р. Насіров

 

 

 

20. Постанова Кабінета міністрів України “ Про внесення змін до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних  послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” від 8 вересня 2016 р. № 635

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Внести до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 1997 р., число 39, с. 17; 2006 р., № 50, ст. 3327; 2007 р., № 39, ст. 1552; 2009 р., № 37, ст. 1251; 2015 р., № 22, ст. 607, № 55, ст. 1791, № 78, ст. 2614; 2016 р., № 35, ст. 1368), зміни, що додаються.

 

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2016 р. № 635

 

ЗМІНИ,
що вносяться до Положення про порядок призначення та 
надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату 
житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, 
твердого та рідкого пічного побутового палива

 

1. У пункті 8:

 

1) в абзаці першому слова “нарахованих особам доходів” замінити словами і цифрами “доходів, нарахованих особам, які досягли 14-річного віку станом на 1 січня року, за який враховуються доходи,”;

 

2) абзац другий після слів “незалежно від форм власності” доповнити словами “, вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, протезно-ортопедичних виробів, засобів реабілітації, суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівникові за ушкодження його здоров’я, що пов’язане з виконанням ним трудових обов’язків”.

 

2. У пункті 12:

 

1) абзаци третій — п’ятий викласти в такій редакції:

 

“Якщо в особи, яка досягла 18-річного віку станом на 1 січня року, за який враховуються доходи для призначення субсидії, середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня цього ж року, або в якої відсутні доходи, але вона навчалася за денною формою навчання у загальноосвітньому, професійно-технічному, вищому навчальному закладі, для розрахунку субсидії середньомісячний дохід такої особи визначається на рівні одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня року, за який враховуються доходи для призначення субсидії.

 

Якщо в особи, яка досягла 18-річного віку станом на 1 січня року, за який враховуються доходи для призначення субсидії, середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня цього ж року, але яка протягом зазначеного періоду отримувала хоча б один з наступних видів доходу: пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомогу по догляду за інвалідомI та II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, допомогу по безробіттю або будь-які доходи, отримані особою, яка не досягла 18-річного віку станом на 31 грудня року, за який враховуються такі доходи, то у розрахунок субсидії включаються фактичні розміри отриманих такими особами доходів.

 

Якщо в особи, яка досягла 18-річного віку станом на 1 січня року, за який враховуються доходи для призначення субсидії, відсутні доходи, для розрахунку субсидії середньомісячний дохід такої особи визначається на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня року, за який враховуються доходи для призначення субсидії. В окремих випадках за рішенням районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або комісій, які ними утворюються, для осіб, які проживають у сім’ях, що опинилися у складних життєвих обставинах, у розрахунок субсидії може включатися середньомісячний сукупний дохід на рівні одного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня року, за який враховуються доходи.”;

 

2) у першому реченні абзацу шостого слова “на відповідний місяць” замінити словами і цифрами “станом на 31 грудня року, за який враховуються доходи”;

 

3) доповнити пункт абзацами такого змісту:

 

“Для осіб, які протягом року, за який враховуються доходи для призначення субсидії, перебували на строковій військовій службі, середньомісячний сукупний дохід незалежно від отриманих (не отриманих) такою особою доходів визначається на рівні половини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31 грудня року, за який враховуються доходи.

 

У разі коли на час звернення за призначенням субсидії особа є непрацюючим пенсіонером, який не має інших доходів, крім пенсії, до її середньомісячного сукупного доходу враховується розмір пенсії за місяць, що передує місяцю, з якого призначається субсидія.”.

 

3. У пункті 13:

 

1) абзац п’ятий замінити абзацами такого змісту:

 

“Зазначені заява та декларація можуть бути надіслані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації заявника (орендарі — за місцем проживання) поштою або в електронній формі через офіційний веб-портал Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з накладенням електронного цифрового або електронного підпису, створеного шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних декларанта, підтверджених у процесі автентифікації з використанням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків.

 

У разі отримання надісланих з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви та декларації, в яких відсутній електронний цифровий або електронний підпис із застосуванням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків, субсидія призначається лише після підпису зазначених документів у місячний строк, зокрема під час складання акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. У разі непідписання в зазначений строк заяви і декларації подаються нові заява і декларація.”.

 

У зв’язку з цим абзаци шостий — вісімнадцятий вважати відповідно абзацами сьомим — дев’ятнадцятим;

 

2) в абзаці п’ятнадцятому слова “служб зайнятості населення” замінити словами “ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби”;

 

3) доповнити пункт абзацом такого змісту:

 

“Списки осіб, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, подаються структурним підрозділом з питань соціального захисту до житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирного будинку, управителів, підприємств та організацій, організацій, що надають житлово-комунальні послуги.”.

 

4. Пункт 14 після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

 

“Особа, що не згодна з рішенням про проведення розрахунку субсидії на наступний період та має додаткові обставини, які безпосередньо впливають на визначення розміру сукупного доходу за попередній період, повідомляє про це структурний підрозділ з питань соціального захисту та подає відповідні підтвердні документи для проведення перерахунку субсидії в межах строку призначення.”.

 

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий — двадцять восьмий вважати відповідно абзацами дванадцятим — двадцять дев’ятим.

 

5. Пункт 20 після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

 

“у разі отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення за запитом інформації про збільшення чисельності зареєстрованих у житловому приміщенні осіб — з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;”.

 

У зв’язку з цим абзаци шостий — одинадцятий вважати відповідно абзацами сьомим — дванадцятим.

 

 

 

21. Лист Міністерства соціальної політики України “Щодо відповідальності за непроведення коригування середньої заробітної плати” від 16.08.2016 року  N 1143/13/84-16

 

 

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист та в межах компетенції повідомляє.

 

Відповідальність підприємств за порушення законодавства про працю встановлено статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

 

На нашу думку, непроведення коригування середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю, за що встановлена відповідальність абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП, а саме штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

 

Штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

22. Постанова Кабінета міністрів України “ Про внесення змін до пункту 1¹ постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 531” від 14 вересня 2016 р. № 634

 

 

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

 

Внести зміни до пункту 1¹ постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 531 “Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 84, ст. 2372; 2015 р., № 55, ст. 1800), виклавши його в такій редакції:

 

“1¹. Установити, що дія цієї постанови поширюється на застрахованих осіб, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із:

 

підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях або в зоні надзвичайної ситуації;

 

бюджетними установами, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які переміщені з населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та відомості щодо зміни їх місцезнаходження внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, але які не забезпечили провадження своєї діяльності.”.

 

Прем’єр-міністр України                                               В. ГРОЙСМАН

 

 

 

23. Лист ДФС України  від 07.09.2016 № 19336/6/99-99-08-02-01-15

 

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення і повідомляє.

 

Порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентується Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі – Інструкція).

 

Платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства на підставі укладеного з контролюючим органом договору про визнання електронних документів (далі – Договір).

 

На сьогодні ДФС спрощено процес укладання Договорів про визнання електронних документів з територіальними органами ДФС, а саме – платником податків укладається один Договір з територіальним органом ДФС за основним місцем обліку, який надає право подавати податкові документи до будь-якого органу ДФС, в якому такий платник перебуває на обліку.

 

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

 

Водночас контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема у разі зміни платником податків місця реєстрації (пункт 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції).

 

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку Договору платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового Договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) (абзац третій пункту 49.4 статті 49 розділу ІІ Кодексу).

 

Відповідно до статті 63 Кодексу у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

 

Водночас відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

 

Таким чином, відповідно до пункту 10.13 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі – Порядок), юридичні особи – платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) –  з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.

 

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 розділу VII Порядку). 

 

Перший заступник Голови       С.В. Білан

 

 

 

24. Лист НБУ “Щодо відповідності вимогам нормативно-правових актів Національного банку України операції переказу коштів в іноземній валюті з поточного рахунку фізичної особи - підприємця резидента на поточний рахунок, відкритий цією фізичною особою для власних потреб” від 14.09.2016 р. № 57-0002/76798

 

 

 

Департамент платіжних систем Банкам України,

 

та інноваційного розвитку Незалежній асоціації банків України,

 

Асоціації українських банків,

 

Асоціації "Український кредитно-

 

банківський союз"

 

У зв'язку із запитами від банків щодо відповідності вимогам нормативно-правових актів Національного банку України операції переказу коштів в іноземній валюті з поточного рахунку фізичної особи - підприємця резидента на поточний рахунок, відкритий цією фізичною особою для власних потреб, Національний банк України повідомляє щодо порушеного питання.

 

Главами 4 та 5 розділу II Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) визначені поняття "фізичної особи" як людини - учасника цивільних відносин, і "фізичної особи - підприємця" як фізичної особи, яка має право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

 

Статтею 51 Цивільного кодексу встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осібзастосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

 

Законодавством України, яке встановлює загальні вимоги щодо здійснення підприємницької діяльності, є зокрема, Господарський кодекс України,Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та нормативно-правові акти Національного банку України, які регламентують порядок здійснення валютних операцій та якими запроваджені антикризові заходи щодо врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України тощо.

 

Режим функціонування поточних рахунків суб'єктів господарювання регулюється главою 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах-1 (далі - Інструкція).

 

____________

 

- 1 затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492.

 

Пунктом 5.6 глави 5 Інструкції встановлений режим функціонування поточних рахунків в іноземній валюті фізичних осіб - підприємців резидентів аналогічний режиму поточних рахунків в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів.

 

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України-2 за рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

 

____________

 

- 2 затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280.

 

Отже, банки для здійснення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями відкривають їм, зокрема, поточні рахунки на балансових рахунках 2600, 2605, як для юридичних осіб.

 

Такі вимоги запроваджені Національним банком України на підставі статей 6, 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", а також, зокрема, виходячи з повноважень, що випливають зі статті 7 та розділу 2 Господарського кодексу України щодо реалізації державою економічної політики (одним із основних напрямків якої є валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання).

 

Національний банк України керується також статтею 99 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якими встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, і гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

 

Проведення операцій в іноземній валюті суб'єктами господарювання здійснюється згідно з режимом рахунку, встановленим пунктами 5.3 - 5.4 глави 5 Інструкції, та передбачає перерахування на власний поточний рахунок / з власного поточного рахунку.

 

Таким чином, під час проведення операцій з перерахування суб'єктами господарювання коштів в іноземній валюті з одного власного рахунку на інший, таке перерахування, керуючись вимогами вище зазначених нормативно-правових актів, фізичні особи - підприємці резиденти здійснюють з рахунку в іноземній валюті, відкритого для проведення підприємницької діяльності, на інший власний рахунок, відкритий також для здійснення підприємницької діяльності, тобто згідно з режимом рахунку юридичної особи.

 

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, згідно з пунктом 5.1 глави 5 Інструкції здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

 

Враховуючи викладене, вважаємо, що у разі наявності на рахунку фізичної особи - підприємця резидента коштів в іноземній валюті, така особа може здійснити їх продаж за гривні та після сплати податків і зборів здійснити перерахування коштів доходу в гривнях на власний поточний рахунок фізичної особи, відкритий для власних потреб.

 

 

 

 

 

 

25. Лист ДФС України “Про вiдображення у МД результатiв державних видiв контролю у разi застосування принципу "єдиного вiкна" вiдповiдно до постанови КМУ вiд 25.05.2016 N 364” від 14.09.2016 р N 30528/7/99-99-18-03-01-17

 

 

 

У зв'язку iз впровадженням Порядку iнформацiйного обмiну мiж органами доходiв i зборiв, iншими державними органами та пiдприємствами за принципом "єдиного вiкна" з використанням електронних засобiв передачi iнформацiї, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 травня 2016 року N 364 (далi - Порядок) повiдомляємо ку про таке.

 

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рiшення про здiйснення державних видiв контролю iз застосуванням положень цього Порядку приймається пiдприємством у разi електронного декларування товарiв шляхом надсилання органу доходiв i зборiв електронного повiдомлення, передбаченого цим Порядком

 

Якщо товар пiдлягає декiльком видам контролю i пiдприємством прийнято рiшення, що всi вони мають здiйснюватися iз застосуванням положень Порядку, до внесення змiн до класифiкатора документiв, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 20.09.2012 N 1011(далi - класифiкатор документiв), з 15.09.2016 при декларуваннi таких товарiв, у графi 44 МД iнформацiя про позитивнi результати проведення державних видiв контролю має зазначатися за єдиним кодом документа "5509" для всiх видiв контролю. При цьому замiсть реквiзитiв документа вказується iдентифiкатор справи, згенерований iнформацiйною системою. Iншi коди роздiлу 5 класифiкатору документiв, за якими у графi 44 МД зазначається iнформацiя про позитивнi результати проведення вiдповiдних видiв контролю, в такому випадку не використовуються.

 

Якщо пiдприємством прийнято рiшення про проведення частини видiв контролю iз застосуванням положень Порядку, а частини в звичайний спосiб, з проставленням штампiв на товаросупровiдних документах чи наданням вiдповiдних документiв, iнформацiя про позитивнi результати проведення видiв контролю вiдповiдно до Порядку зазначається за єдиним кодом документа "5509", а про позитивнi результати контролю, засвiдченi штампами на товаросупровiдних документах чи наданими документами, за вiдповiдними кодами, визначеними роздiлом 5 класифiкатора документiв.

 

Керiвникам митниць довести положення цього листа до вiдома пiдпорядкованих структурних пiдроздiлiв, митних брокерiв та суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

 

Голова

P. M. Насiров