ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

№	Реквізити документу та його назва	Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	Лист ДФС України ГУ ДФС у Миколаївській області“Щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ без отримання податкової накладної” № 2503/10/14-29-12-01-10 від 25.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної. При цьому, нормами Кодексу не передбачено віднесення до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної суми податку на додану вартість, що містяться у виставлених рахунках у розмірі суми передплати.
2	Лист ДФС України ГУ ДФС у Рівенській області “Щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при продажу земельної ділянки та готового новозбудованого житла” №2046/10/17-00-12-01-07 від 26.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що необхідно враховувати порядок відображення в обліку об'єктів нерухомості та земельних ділянок, на яких вони знаходяться. Якщо здійснюється операція з поставки (продажу, передачі) земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості, як окремого об'єкта, то така операція з відчуження звільняється від оподаткування ПДВ (за умови відображення в обліку придбання такої ділянки як окремого об'єкта). У випадку, коли здійснюються операції з поставки (продажу, передачі) об'єкта нерухомості разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом та обліковується у загальній вартості об'єкта нерухомості (включається до його вартості), то такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. При цьому порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання земельної ділянки на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, не залежить від кількості укладених договорів купівлі-продажу на операції з відчуження такої земельної ділянки та об'єктів нерухомості (1 договір на купівлю-продаж земельної ділянки та об'єкт нерухомості, розташований на ній, чи 2 окремих договори окремо на купівлю-продаж земельної ділянки та окремо на об'єкт нерухомості).   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	Лист ДФС України “Щодо можливості формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок зменшення податкових зобов’язань на підставі розрахунків коригування до податкових накладних згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України” N 17499/6/99-99-15-03-02-15 від 11.08.2016 року	Надано роз’яснення, що платник податку, у якого за результатами звітного періоду виникло від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (зокрема за рахунок зменшення податкового зобов’язання на підставі розрахунків коригування до податкових накладних згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ), має право відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ задекларувати таку суму від’ємного значення як бюджетне відшкодування на поточний рахунок та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.   Лист є індивуальною податковою консультацією
4	Лист ДФС України “Щодо термінів сплати податку на додану вартість” N 19222/6/99-95-42-01-15 від 05.09.2016 року	Надано роз’яснення, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
5	Лист ДФС України ГУ ДФС у м. Києві “Щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи” № 19707/10/26-15-12-05-11 від 05.09.2016 року	Надано роз’яснення, що інформація щодо доходів, витрат та основних засобів визначається у фінансовій звітності за правилами бухгалтерського обліку з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчуючи 31 грудня такого року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. При виплаті дивідендів емітент корпоративних прав сплачує авансові внески з податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів за ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
6	Лист ДФС України ГУ ДФС у Харківській обл. № 505/ФОП/20-40-13-02-13 від 02.09.2016 р.	Надано роз’яснення, що якщо платник єдиного внеску у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік. У разі зміни податкової адреси (місця проживання), пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку необхідно зареєструвати нову Книгу у контролюючому органі за новим місцем обліку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
7	Лист ДФС України  “Щодо щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів” № 17496/6/99-99-15-02-02-15 від 11.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що у разі, якщо на початок та кінець звітного податкового періоду підприємство не мало боргових зобов’язань, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами протягом звітного періоду, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу за відсотками на користь пов’язаних осіб – нерезидентів не здійснюється. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до  п. 140.2 ст. 140 Кодексу підлягає коригуванню у разі нарахування у бухгалтерському обліку платником податку процентів за будь-якими борговими зобов’язаннями (кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення), що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, у тому числі за кредитом, використаним платником для надання поворотної фінансової третім особам.   Лист є індивуальною податковою консультацією
8	Лист ДФС України  “Щодо відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю” №17633/6/99-99-15-02-02-15від 15.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, та у цьому разі платник податку коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію. Якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію. У разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком. У разі здійснення  операцій з  продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно норм  п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу не здійснюється. Результат від  продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.   Лист є індивуальною податковою консультацією
9	Лист ДФС України  “Про затвердження форми та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво” № 29468/7/99-99-15-02-01-17 02.09.2016  р.	Надано роз’яснення, що починаючи з декларування за 3 квартали 2016 року, подання Розрахунку здійснюється за формою та в порядку, затвердженими наказом № 544. Порядоком  визначено  складання розрахунків двох видів: Розрахунок податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі окремого балансу фінансово-господарської діяльності; Розрахунок податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.
10	Лист ДФС України ГУ ДФС у м. Києві“Щодо операцій з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпеч” № 19710/10/26-15-12-05-11від 05.09.2016 р.	Надано роз’яснення, що формування витрат з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпечення резиденту Республіки Кіпр при визначенні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку з врахуванням норм п. 140.5 ст. 140 Кодексу.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ПДФО
11	Лист ДФС України   № 18440/6/99-99-13-02-03-15 від 25.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що сума доходу у вигляді допомоги, яка нараховується (виплачується) «…..» категоріям студентів, визначених п.п. 1 п. 24 Порядку, включається до складу їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.   Лист є індивуальною податковою консультацією
12	Лист ДФС України “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства”  № 19029/6/99-99-13-02-03-15 від 02.09.2016 р.	Надано роз’яснення, що вартість турів вихідного дня та літнього відпочинку, що організовуються та оплачуються за рахунок коштів професійної спілки для членів профспілки та членів їх сімей без придбання путівок, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.   Лист є індивуальною податковою консультацією
13	Лист ДФС України “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства” № 15006/5/99-99-13-02-03-16 від 30.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що сума добових, отримана платником податку на відрядження і розрахована згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. У разі якщо сума добових перевищує суму, розраховану згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, то сума перевищення вважається сумою надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відряжнення і оподатковується на підставі п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу із застосуванням  коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу, та у порядку, встановленому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу.    Лист є індивуальною податковою консультацією
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
14	Наказ Державної служби статистики України  “Про затвердження форм державних статистичних спостережень зі статистики енергетики” N 162від 31 серпня 2016 року	Затверджено форми державних статистичних спостережень зі статистики енергетики, що додаються, та введено їх у дію: 1) зі звіту за 2016 рік: N 4-мтп (річна) "Звіт про використання та запаси палива"; N 11-мтп (річна) "Звіт про постачання та використання енергії"; 2) зі звіту за січень 2017 року - N 4-мтп (місячна) "Звіт про використання та запаси палива".
15	Лист Міністерства соціальної політики України “Щодо порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” N 1102/13/84-16від 08.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що враховуючи, що дія Кодексу, в тому числі статті 24, та Постанови поширюється виключно на трудові відносини, тобто коли з працівником укладають трудовий договір, то у випадку коли власник виконує функції з управління підприємством чи фізична особа працює на громадських засадах, чи стажист навчається у роботодавця на підставі договору про стажування, який є різновидом договору цивільно-правового характеру, тобто без укладення трудового договору, - подавати повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам не потрібно. Оскільки поновлення на попередній роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною, і час вимушеного прогулу оплачується та зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, подавати повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби України не потрібно.
16	Лист Державної служби України з питань праці “Щодо застосування фінансових санкцій за непроведення індексації заробітної плати та компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” N 5548/4/4.3-ДП-16 від 19.05.2016 р.	Надано роз’яснення, що проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). А тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України). Стосовно накладення штрафу за невиконання Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. N 159 (далі - Порядок N 159), інформуємо, що у частині першій статті 12 Закону N 108/95-ВР та КЗпП України не передбачено проведення зазначеної компенсації відповідно до Порядку N 159. А тому компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, виходячи із положень частини другої статті 12 Закону N 108/95-ВР, не є мінімальними державними гарантіями, за недотримання яких накладається штраф у розмірі, передбаченому абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України.
17	Постанова Правління національного банку України“Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” N 382 від 6 вересня 2016 року	Внесено зміни до: 1. Постанови Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів". 2. Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705
18	Наказ Державної служби статистики України “Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державної служби статистики України від 25 листопада 2014 року № 365 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 12-торг (річна) "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них"” № 161 від 31.08.2016 р.	Визнано таким, що втратив чинність, з 01 вересня 2016 року наказ Державної служби статистики України від 25 листопада 2014 року № 365 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 12-торг (річна) "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них".
19	Наказ Державної служби статистики України “Про затвердження форм державних статистичних спостережень № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі" та № 3-торг (квартальна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі"” № 163 від 31.08.2016 р.	Затверджено: 1) форму державного статистичного спостереження № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі", що додається, та ввести її в дію, починаючи зі звіту за січень 2017 року; 2) форму державного статистичного спостереження № 3-торг (квартальна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі", що додається, та ввести її в дію, починаючи зі звіту за І квартал 2017 року.
20	Лист ДФС України “Щодо включення гаражних кооперативів та їх об’єднань до Реєстру неприбуткових установ та організацій” №8506/С/99-99-15-02-02-14від 11.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що в установчих документах гаражних (гаражно-будівельних) кооперативів (товариств) має бути передбачена вимога щодо передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).   Лист є індивуальною податковою консультацією
21	Лист Міністерства соціальної політики України “Щодо надання відпустки та її оплати” N 430/13/116-16 від 04.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі необхідності отримання частини щорічної відпустки у стислі строки в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між ним та роботодавцем.
22	Лист ДФС України  “Щодо актуалізації реєстру неприбуткових установ та організацій” N 28602/7/99-99-15-02-01-17від 25.08.2016 р.	У листі ДФСУ №28602 визначено алгоритм дій та особливості перебування у Реєстрі у перехідний період до 1 січня 2017 року, а саме стосовно: - направлення запитів неприбутковим організаціям; - розгляду наданих неприбутковими організаціями копій документів; - включення неприбуткової організації до нового Реєстру; - приведення установчих документів у відповідність до вимог Кодексу; - виключення неприбуткових організацій з Реєстру; Крім того, надані роз’яснення щодо основних положень нового Порядку, а саме стосовно: - зміни структури кодів ознаки неприбутковості; - зменшення обсягів даних та відкритого доступу до Реєстру; - подання документів для включення до Реєстру; - контролю за достовірністю та актуалізацією даних Реєстру; - реєстрації змін щодо неприбуткової організації; - форм додатків до Порядку.

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. ДФС України ГУ ДФС у Миколаївській області в листі “Щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ без отримання податкової накладної” № 2503/10/14-29-12-01-10 від 25.08.2016 р.

 

Головне управління ДФС у Миколаївській області розглянуло лист товариства з обмеженою відповідальністю "…." про надання податкової консультації щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ без отримання податкової накладної та повідомляє наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201Кодексу.

Пунктом 201.11 статті 201 Кодексу визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є, зокрема:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);

При цьому, пунктом 201.11-1 статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку веде реєстр документів, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 201.11 статті 201 Кодексу.

Отже, якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.

При цьому, нормами Кодексу не передбачено віднесення до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної суми податку на додану вартість, що містяться у виставлених рахунках у розмірі суми передплати.

Що стосується питання у якому звітному періоді платник ПДВ відображає документи, зазначені у підпунктах "а"-"б" пункту 201.11 статті 201 Кодексу, повідомляємо, що відповідь з аналогічного питання розміщена у загальнодоступному ресурсі ДФС України "База податкових знань" у розділі 101.14 "Порядок формування податкового кредиту".

 

2. ДФС України ГУ ДФС у Рівенській області в листі “Щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при продажу земельної ділянки та готового новозбудованого житла” №2046/10/17-00-12-01-07 від 26.08.2016 р.

 

Головне управління ДФС у Рівненській області на Ваш запит №116 від 27.07.2016р. щодо виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при продажу земельної ділянки та готового новозбудованого житла,  керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  повідомляє.

Відповідно до абзацу першого пп. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 р. V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого пп. 197.1.13 п.197.1 ст.197 р. V ПКУ).

Згідно з ч.1 ст.120 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.2 ст.120 ЗКУ Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п.1 та п.2 статті 377 Цивільного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

При цьому необхідно враховувати порядок відображення в обліку об'єктів нерухомості та земельних ділянок, на яких вони знаходяться.

Якщо здійснюється операція з поставки (продажу, передачі) земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості, як окремого об'єкта, то така операція з відчуження звільняється від оподаткування ПДВ (за умови відображення в обліку придбання такої ділянки як окремого об'єкта).

У випадку, коли здійснюються операції з поставки (продажу, передачі) об'єкта нерухомості разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом та обліковується у загальній вартості об'єкта нерухомості (включається до його вартості), то такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

При цьому порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання земельної ділянки на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, не залежить від кількості укладених договорів купівлі-продажу на операції з відчуження такої земельної ділянки та об'єктів нерухомості (1 договір на купівлю-продаж земельної ділянки та об'єкт нерухомості, розташований на ній, чи 2 окремих договори окремо на купівлю-продаж земельної ділянки та окремо на об'єкт нерухомості).

Отже, дане питання потребує додаткового розгляду з використанням первинних документів.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

        Операції з подальшої передачі готового новозбудованого житла третім особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПКУ.

        При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до статті 197 Кодексу.

Крім вище зазначеного, повідомляємо, що згідно із статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

3. ДФС України в листі “Щодо можливості формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок зменшення податкових зобов’язань на підставі розрахунків коригування до податкових накладних згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України” N 17499/6/99-99-15-03-02-15 від 11.08.2016 року

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок зменшення податкових зобов’язань на підставі розрахунків коригування до податкових накладних згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі плательщиком налога ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений статтею 200 ПКУ.

Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПКУ визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті - 200-1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті - 200-1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, платник податку, у якого за результатами звітного періоду виникло від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (зокрема за рахунок зменшення податкового зобов’язання на підставі розрахунків коригування до податкових накладних згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ), має право відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ задекларувати таку суму від’ємного значення як бюджетне відшкодування на поточний рахунок та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

В. о. заступника Голови  М. В. Продан

 

4. ДФС України в листі “Щодо термінів сплати податку на додану вартість” N 19222/6/99-95-42-01-15 від 05.09.2016 року

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо термінів сплати податку на додану вартість(далі - ПДВ) і повідомляє таке.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Кодексу);

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Згідно з п. 49.20 ст. 49 Кодексу, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до ст. 202 Кодексу звітним (податковим) періодом з ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Кодексом, календарний квартал.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Кодексу податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Кодексу для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 Кодексу).

Окремої норми щодо перенесення граничного терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ Кодексом не передбачено.

При цьому, п. 126.1 ст. 126 Кодексу визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу).

В.о. заступника Голови                                                                          М.В. Продан

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

5. ДФС України ГУ ДФС у м. Києві в листі “Щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи” № 19707/10/26-15-12-05-11 від 05.09.2016 року

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_», щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Враховуючи зазначене, у разі переходу на загальну систему оподаткування протягом поточного року - звітний (податковий) період починається з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчується 31 грудня такого року.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств».

Таким чином, починаючи з 01.07.2016 року базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 6 розд. ІІІ наказу Мінфіну України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» із змінами і доповненнями, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципів, зокрема, нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290, із змінами і доповненнями.

Інформацію про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318, із змінами і доповненнями.

Інформація щодо основних засобів також відображається за правилами бухгалтерського обліку, методологічні засади формування якої визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.05.2000 № 92, із змінами і доповненнями.

Отже, інформація щодо доходів, витрат та основних засобів визначається у фінансовій звітності за правилами бухгалтерського обліку з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчуючи 31 грудня такого року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Підпунктом 57.1-1.2п. 57.1-1ст. 57 ПКУ, зокрема, передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток крім випадків, передбачених пп. 57.1-1.3 п. 57.1-1ст. 57 ПКУ.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Таким чином, при виплаті дивідендів емітент корпоративних прав сплачує авансові внески з податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів за ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

Заступник начальника                                                   Е.М.Пруднікова

 

6. ДФС України ГУ ДФС у Харківській обл. в листі № 505/ФОП/20-40-13-02-13 від 02.09.2016 р.

 

Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі –Кодекс), контролюючі органи надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює:

1. Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (далі – Закон №2464);

2. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (z0508-15) , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (z0508-15) із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393 (z0609-16) (далі - Інструкція);

3. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441 (z0682-16) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.05.2016 №682/28812 (z0682-16) (далі - Порядок).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл.1 р. ХІV Кодексу.

Відповідно до норм законодавства платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З 01 січня 2016 року єдиний внесок нараховується в розмірі 22 відсотка на суму єдиного внеску, які фізичні особи – підприємці, що обрали спрощену систему, обчислюють для себе самостійно, та яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку). Дана категорія платників сплачує єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску на спрощеній системі оподаткування подають звітність самі за себе до контролюючих органів є календарний рік. Звіт формують та подають до 10 лютого року, що настає за звітним періодом, за формою згідно з таблицею 2 додатку 5 до Порядку.

Платник зобов’язаний подавати звітність та сплачувати єдиний соціальний внесок до органу доходів і зборів за своїм основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Якщо платник єдиного внеску у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік.

Відповідно до п. 295.4 ст. 295 Кодексу (2755-17) сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п.296.4 ст. 296 Кодексу (2755-17) ). Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Відповідно до п. 294.7 ст. 294 Кодексу (2755-17) у разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1637 (z1534-11) (далі – Порядки).

Відповідно до п. 2 Порядків прошнурована та пронумерована Книга обліку доходів або Книга обліку доходів і витрат (далі – Книги) безоплатно реєструється в контролюючому органі за основним місцем обліку платників податку.

Дані Книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 7 Порядків).

Тобто у разі зміни податкової адреси (місця проживання), пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку необхідно зареєструвати нову Книгу у контролюючому органі за новим місцем обліку.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Кодексу (2755-17) , податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 та 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПКУ - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПКУ);

При переведенні на обслуговування платника з одного органу ДФС до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника податків, у день взяття на облік платника податків в органі ДФС за новим місцезнаходженням (місцем проживання) відбувається автоматична передача картки особового рахунку платника з наявними в ній залишками.

Також повідомляємо, що відповіді на будь-які питання відносно законодавства, Ви можете отримати звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (у режимі on-line за тел.: 0-800-501-007 з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі) зі стаціонарних телефонів безкоштовно та Е-пошта: idd@sts.gov.ua (цілодобово).

Заступник начальника                                                                          Н.В. Свєтош

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

7. ДФС України  в листі “Щодо щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів” № 17496/6/99-99-15-02-02-15 від 11.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Згідно з п.140.1 ст.140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст.140 Кодексу).

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Згідно з п. 140.3 ст. 140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст.140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 процентів до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

Таким чином, у разі, якщо на початок та кінець звітного податкового періоду підприємство не мало боргових зобов’язань, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами протягом звітного періоду, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу за відсотками на користь пов’язаних осіб – нерезидентів не здійснюється.

Фінансовий результат до оподаткування відповідно до  п. 140.2 ст. 140 Кодексу підлягає коригуванню у разі нарахування у бухгалтерському обліку платником податку процентів за будь-якими борговими зобов’язаннями (кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення), що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, у тому числі за кредитом, використаним платником для надання поворотної фінансової третім особам.

 

8. ДФС України  в листі “Щодо відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю” №17633/6/99-99-15-02-02-15 від 15.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі – П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 № 779, інвестиційна нерухомість – власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 9 П(С)БО 32).

На дату балансу інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817.

Якщо обрано оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації за одним із методів, наведених у п. 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92. Згідно з п. 18 П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації, з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.

Згідно з п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.

На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (п.п. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, та у цьому разі платник податку коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

Якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

У випадку продажу основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які використовуються у господарській діяльності, та підлягають амортизації у податковому обліку, фінансовий результат до оподаткування  збільшується на суму залишкової вартості таких активів, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку, та зменшується на суму залишкової вартості цих активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Враховуючи, що амортизація основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які не використовувались у господарській діяльності, для цілей оподаткування не нараховувалась, то залишкова вартість цих активів у випадку їх продажу дорівнюватиме їх первісній вартості.

Таким чином,  у разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.

У разі здійснення  операцій з  продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно норм  п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу не здійснюється. Результат від  продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.

 

9. ДФС України  в листі “Про затвердження форми та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво” № 29468/7/99-99-15-02-01-17 02.09.2016  р.

 

                                           Головні управління ДФС в областях та м. Києві,

                                           Офіс  великих  платників податків ДФС

 

  Про затвердження форми та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво

Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування та забезпечення податкового контролю податку на прибуток підприємств повідомляє таке.

 Загальні положення

29 липня 2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 „Про затвердження форм та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво (далі — Розрахунок та Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 923/29053 (далі – наказ № 544).

Із прийняттям наказу № 544 втрачає чинність наказ Міністерства фінансів України від 25.06.2013 № 610 „Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.07.2013 за  № 1205/23737 (далі – наказ № 610).

Щодо подання Розрахунку за новою формою

 Розробка нової форми Розрахунку та Порядку його складання  обумовлена змінами в законодавстві, запровадженими  Законами України від 28 грудня 2014 року №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, від 24 грудня 2015 року № 909-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році”.

Зауважуємо, що пунктом 46.6 статті 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) передбачено, що якщо в результаті зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Враховуючи зазначене, починаючи з декларування за 3 квартали 2016 року, подання Розрахунку здійснюється за формою та в порядку, затвердженими наказом № 544.

Порядок складання Розрахунку розроблено відповідно до положень підпунктів 141.4.3, 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ  Кодексу та застосовується постійними представництвами, визначення яких наведено у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу і які є платниками податку на прибуток (далі – платники податку) відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ Кодексу передбачено, що платниками податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Порядоком  визначено  складання розрахунків двох видів:

Розрахунок податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі окремого балансу фінансово-господарської діяльності (далі – Розрахунок 1);

Розрахунок податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі – Розрахунок 2).

На відміну від форм розрахунків, затверджених наказом № 610, у розрахунках змінено рядки: „розрахунок авансового внеску з податку на прибуток”,  „виправлення помилок”,  до розрахунків додано новий додаток ВД „Відомості про доходи (прибутки), звільнені від оподаткування на підставі міжнародного договору України”.   

Крім цього, під час складання розрахунків передбачено заповнення додатків:

• додаток ВП „Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку”;
• додаток ПН „Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано  доходи із джерелом їх походження з України”.

 Порядок заповнення розрахунків

Розрахунок 1. Цей розрахунок складається нерезидентом, який провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні. Сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва

 Довідково. Окремий баланс фінансово-господарської діяльності — це баланс доходів (які постійне представництво отримало б від провадження своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку, та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом. Об’єкт оподаткування для обчислення податку на прибуток нерезидента, що провадить діяльність на території України через постійне представництво, визначається як різниця між відокремленими доходами постійного представництва та понесеними постійним представництвом витратами.

Для обчислення відокремлених доходів постійного представництва платник податку подає до контролюючого органу дані про загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від ведення господарської діяльності нерезидента в цілому, загальну чисельність працівників та вартість основних засобів нерезидента, які завірені податковою службою у країні резиденції, належним чином легалізовані та перекладені українською мовою.

Зазначимо, що Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(и), відповідно до додатка ВП до рядків 18 – 20, 22 – 24, 26 — 28 Розрахунку 1 подається платником податку у разі самостійного виправлення помилок минулих звітних (податкових) періодів у складі Розрахунку 1 за звітний (податковий) період, в якому наводиться інформація про виправлені помилки. За кожний звітний (податковий) період, у якому виявлено помилки, подається окремий додаток.

 Розрахунок 2. Цей розрахунок складається у разі визначення нерезидентом, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, прибутку як різницю між доходом та витратами шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(и) відповідно до додатка ВП до рядків 17 – 19, 21 – 23,
25 — 27 Розрахунку 2, подається у разі самостійного виправлення помилок минулих звітних (податкових) періодів у складі Розрахунку 2 за звітний (податковий) період, в якому наводиться інформація про виправлені помилки. За кожний звітний (податковий) період, у якому виявлено помилки, подається окремий додаток.

 Додаток ВД «Відомості про доходи (прибутки), звільнені від оподаткування на підставі міжнародного договору України”

Якщо нерезиденти мають право на звільнення від оподаткування відповідно до міжнародного договору України окремих видів доходів, які отримуються через постійне представництво, вони разом із Розрахунком 1 або Розрахунком 2 заповнюють і подають до контролюючого органу додаток ВД.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів з метою використання у роботі та забезпечити врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.

Голова                                                                                            Р.М. Насіров

 

10. ДФС України ГУ ДФС у м. Києві в листі “Щодо операцій з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпеч” № 19710/10/26-15-12-05-11 від 05.09.2016 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_» щодо операцій з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпечення та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI, зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію

щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, встановлені ст. 140 Кодексу.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Кодексу, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема:

на суму витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відсотки чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному (п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо:

операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до статті 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту (п.п. 140.5.5
п. 140.5 ст. 140 Кодексу);

на суму витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відсотки чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»), а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному (п.п. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо:

операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до статті 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту (п.п. 140.5.6
п. 140.5 ст. 140 Кодексу);

на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь (п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу):

1) нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

2) нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам;

3) нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку;

4) нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є;

5) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу;

6) юридичної особи, яка відповідно до цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо:

операція є контрольованою та сума роялті відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до статті 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума роялті підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту (п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Враховуючи зазначене, витрати, які враховуються при обчисленні об’єкту оподаткування, визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Тобто, формування витрат з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпечення резиденту Республіки Кіпр при визначенні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку з врахуванням норм п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Що стосується первинних документів для підтвердження одержання права на використання програмного комплексу в господарській діяльності, слід зазначити, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такі обов’язкові реквізити, як особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону
№ 996-XIV).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі – Положення № 375).

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, з питання правомірності відображення в бухгалтерському обліку операцій з формування витрат з виплати винагороди нерезиденту за право використання в господарській діяльності комплексу програмного забезпечення резиденту Республіки Кіпр, а, також, щодо використання первинних документів для підтвердження зазначених операції, доцільно звертатися до Міністерства фінансів України.

Додатково повідомляємо, що ст. 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Слід зазначити, що згідно з ст. 36 Кодексу платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

Заступник начальника                                Е.М. Пруднікова                          

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

 

11. ДФС України  в листі  № 18440/6/99-99-13-02-03-15 від 25.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист та в межах компетенції повідомляє.

Відподно до ст. 71 Закону України від 01 квітня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення» затверджено Порядок призначення і виплати стипендій (далі – Порядок) відповідно до п. 7 якого з метою, зокрема, підвищення життєвого рівня навчальний заклад 10 відсотків коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання студентам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги.

Порядок використання коштів, передбачених на виплату стипендій, для надання матеріальної допомоги розробляється навчальним закладом та затверджується його керівником.

Згідно з п.п. 1 п. 24 Порядку визначено окрему категорію студентів, яким передбачена щомісячна виплата допомоги у встановлених розмірах.

         Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

         Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до якого виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 Кодексу.

       Разом з тим згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 Кодексу.

         Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

         Враховуючи викладене, сума доходу у вигляді допомоги, яка нараховується (виплачується) «…..» категоріям студентів, визначених п.п. 1
п. 24 Порядку, включається до складу їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, інші доходи відображаються під ознакою доходу «127».

Водночас з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються цього питання. 

Голова                                                                                              Р.М. Насіров

 

12. ДФС України в листі “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства”  № 19029/6/99-99-13-02-03-15 від 02.09.2016 р.

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає встановним цим підпунктом вимогам.

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 134 Кодексу і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, профспілкові організації (п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня

1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон № 1045).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту.

Джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах (ст.ст. 14  та 15 Закону № 1045).

Отже, профспілкова організація, яка відповідає вимогам п.п. 133.4.1

п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій, має право в статусі неприбуткової організації використовувати власні доходи (прибутки) виключно на фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

         Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, вартість турів вихідного дня та літнього відпочинку, що організовуються та оплачуються за рахунок коштів професійної спілки для членів профспілки та членів їх сімей без придбання путівок, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, доходи у вигляді додаткового блага відображаються під ознакою доходу «126».

Голова                                                                                                 Р.М. Насіров

 

13. ДФС України в листі “Щодо практичного застосування норм чинного законодавства” № 15006/5/99-99-13-02-03-16 від 30.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9  ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу строку, є особа, що видала таку суму, зокрема, на відрядження – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з цим підпунктом.

Разом з тим, п. 164.5 ст. 164 Кодексу передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Водночас, відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані ним на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Не включаються до оподатковуваного доходу платника витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (п.п. «а» 170.9.1 п. 170.9 Кодексу).

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.

Крім того, будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Отже, сума добових, отримана платником податку на відрядження і розрахована згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. У разі якщо сума добових перевищує суму, розраховану згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, то сума перевищення вважається сумою надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відряжнення і оподатковується на підставі п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу із застосуванням  коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу, та у порядку, встановленому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу. 

Голова                                                                                                  Р.М. Насіров

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ

 

14. Державна служба статистики України  в наказі “Про затвердження форм державних статистичних спостережень зі статистики енергетики” N 162 від 31 серпня 2016 року

 

Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року N 481, ураховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики енергетики й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації наказую:

1. Затвердити форми державних статистичних спостережень зі статистики енергетики, що додаються, та ввести їх у дію:

1) зі звіту за 2016 рік:

N 4-мтп (річна) "Звіт про використання та запаси палива";

N 11-мтп (річна) "Звіт про постачання та використання енергії";

2) зі звіту за січень 2017 року - N 4-мтп (місячна) "Звіт про використання та запаси палива".

2. Поширити форми державних статистичних спостережень, затверджені цим наказом:

1) N 4-мтп (річна), N 4-мтп (місячна) - на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які використовують та/або мають у запасах паливо;

2) N 11-мтп (річна) - на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які відпускають та/або використовують тепло- та електроенергію.

3. Департаменту статистики торгівлі (Фризоренко А. О.) здійснювати методологічне керівництво щодо збирання й опрацювання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.

4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.

5. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 січня 2017 року наказ Державної служби статистики України від 09 жовтня 2012 року N 413 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження N 6-тп (ес) (річна) "Звіт про роботу електростанції" (зі змінами).

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

 

В. о. Голови                                                                                     І. М. Жук

 

15. Міністерство соціальної політики україни в листі “Щодо порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” N 1102/13/84-16 від 08.08.2016 р.

 

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. N 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі - Постанова), та повідомляє.

Щодо питань 1, 2 та 5

Постанову було прийнято на виконання статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), якою визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що дія Кодексу, в тому числі статті 24, та Постанови поширюється виключно на трудові відносини, тобто коли з працівником укладають трудовий договір, то у випадку коли власник виконує функції з управління підприємством чи фізична особа працює на громадських засадах, чи стажист навчається у роботодавця на підставі договору про стажування, який є різновидом договору цивільно-правового характеру, тобто без укладення трудового договору, - подавати повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам не потрібно.

Щодо питання 3

Згідно із статтею 235 Кодексу рішення про поновлення працівника на роботі приймає орган, який розглядає трудовий спір. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. N 58, зокрема визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: "Запис за таким-то N є недійсним, поновлений на попередній роботі").

Отже, оскільки поновлення на попередній роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною, і час вимушеного прогулу оплачується та зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, подавати повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби України не потрібно.

Щодо питання 4

Згідно із статтею 24 Кодексу повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів подається у випадку, коли з працівником укладається трудовий договір.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 181 Кодексу відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, оскільки дія трудового договору не припинялась, подавати повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів не потрібно.

Директор Департаменту                                                                        О. Товстенко

 

16. Державна служба України з питань праців листі “Щодо застосування фінансових санкцій за непроведення індексації заробітної плати та компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати” N 5548/4/4.3-ДП-16 від 19.05.2016 р.

 

Державна служба України з питань праці розглянула лист '...' щодо надання роз'яснень щодо застосування фінансових санкцій за непроведення індексації заробітної плати та компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та повідомляє таке.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. N 2017-III (далі - Закон N 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону N 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. N 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 108/95-ВР), передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Так, згідно з частиною другою статті 12 Закону N 108/95-ВР норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

З урахуванням вищевикладеного зазначимо, що проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). А тому індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

Стосовно накладення штрафу за невиконання Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. N 159 (далі - Порядок N 159), інформуємо, що у частині першій статті 12 Закону N 108/95-ВР та КЗпП України не передбачено проведення зазначеної компенсації відповідно до Порядку N 159. А тому компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, виходячи із положень частини другої статті 12 Закону N 108/95-ВР, не є мінімальними державними гарантіями, за недотримання яких накладається штраф у розмірі, передбаченому абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

Так, за порушення вимог Порядку N 159 юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 6 частини другої статті 265 КЗпП України).

Щодо безпідставної невиплати заробітної плати, враховуючи вимоги частини першої статті 1 Закону N 108/95-ВР, роз'яснюємо, що підставою для здійснення роботодавцем виплати винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, з дотриманням встановлених статтею 24 Закону N 108/95-ВР строків та в порядку оплати праці, є виконання працівником роботи.

Частиною шостою статті 24 Закону N 108/95-ВР визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З питань щодо обчислення строків інформуємо, що порядок обчислення строків, передбачених Кодексом законів про працю України, визначений статтею 241 1 КЗпП України.

Директор                                                                                                     В. Сажієнко

 

17. Правління національного банку України в постанові “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” N 382 від 6 вересня 2016 року                                                                                      

 

Відповідно до статей 7, 15, 40, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з метою вдосконалення нормативно-правового регулювання діяльності, пов'язаної з емісією електронних платіжних засобів, і операцій, здійснених з їх використанням, Правління Національного банку України постановляє:

1. В абзаці другому пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів" (зі змінами) слова та цифри "до 31 травня 2017 року" замінити словами та цифрами "до 31 грудня 2018 року".

2. Унести до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705, такі зміни:

1) у розділі I:

у пункті 4:

після підпункту 4 доповнити новим підпунктом 5 такого змісту:

"5) негайно - найкоротший строк протягом робочого дня, у який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії, з моменту настання підстав для їх здійснення".

У зв'язку з цим підпункти 5 - 13 уважати відповідно підпунктами 6 - 14;

підпункт 12 виключити.

У зв'язку з цим підпункти 13, 14 уважати відповідно підпунктами 12, 13;

у підпункті 5 пункту 8 слова "і фінансування тероризму" замінити словами "фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення,";

у пункті 9:

після слова "ідентифікувати" доповнити словами "та верифікувати";

слова "або фінансуванню тероризму" замінити словами "фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

2) у пункті 8 розділу II:

у підпункті 9 слова "або фінансуванням тероризму" замінити словами "фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення";

пункт доповнити новим абзацом такого змісту:

"Умови договору не мають містити вимогу про безумовну відповідальність користувача електронного платіжного засобу за неналежний переказ, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати електронного платіжного засобу користувача, розголошення ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію";

3) в абзаці п'ятому пункту 3 розділу VII слова "у системах електронної комерції та інших" замінити словами "у сфері електронної комерції та";

4) у розділі VIII:

у пункті 1 слова "посередницької діяльності (далі - аутсорсинг) агента" замінити словами "посередницької діяльності (далі - аутсорсинг) агента/посередника (далі - агент)";

у пункті 2 слова "і фінансуванню тероризму" замінити словами "фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

2. Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку (Шацький С. С.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Смолія Я. В.

4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування. 

Голова

В. О. Гонтарева

 

18. Державна служба статистики України в наказі “Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державної служби статистики України від 25 листопада 2014 року № 365 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 12-торг (річна) "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них"” № 161 від 31.08.2016 р.

 

Відповідно до пунктів 4 та 9 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, та з метою приведення актів Держстату у відповідність із чинним законодавством

НАКАЗУЮ:

1. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 вересня 2016 року наказ Державної служби статистики України від 25 листопада 2014 року № 365 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 12-торг (річна) "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них".

2. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

В.о. Голови                                                                                      І. М. Жук

 

19. Державна служба статистики України в наказі “Про затвердження форм державних статистичних спостережень № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі" та № 3-торг (квартальна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі"” № 163 від 31.08.2016 р.

 

Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, враховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики внутрішньої торгівлі й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації

НАКАЗУЮ:

1.  Затвердити:

1) форму державного статистичного спостереження № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі", що додається, та ввести її в дію, починаючи зі звіту за січень 2017 року;

2) форму державного статистичного спостереження № 3-торг (квартальна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі", що додається, та ввести її в дію, починаючи зі звіту за І квартал 2017 року.

2. Поширити форми державних статистичних спостережень, затверджені цим наказом, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, основним видом економічної діяльності яких є роздрібна торгівля.

3. Департаменту статистики торгівлі (Фризоренко А. О.) здійснювати методологічне керівництво щодо збирання й опрацювання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.

4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.

5. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Держстату від 11 грудня 2015 року № 355 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі" та  № 3-торг (квартальна, річна) "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі" у частині форми державного статистичного спостереження № 1-торг (місячна) "Звіт про товарооборот торгової мережі" – з 01 лютого 2017 року      та в цілому – з 01 квітня 2017 року.

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

В.о. Голови                                                                                                 І. М. Жук

 

20. ДФС України в листі “Щодо включення гаражних кооперативів та їх об’єднань до Реєстру неприбуткових установ та організацій” №8506/С/99-99-15-02-02-14 від 11.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення, яке надійшло на Урядову «гарячу лінію», щодо включення гаражних кооперативів та їх об’єднань до Реєстру неприбуткових установ та організацій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу вимога до неприбуткової організації, щодо передбачення в установчих документах передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) не поширюється лише на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Тобто, в установчих документах гаражних (гаражно-будівельних) кооперативів (товариств) має бути передбачена вимога щодо передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі – Порядок).

Відповідно до цього Порядку:

асоціаціям та іншим об’єднанням юридичних осіб присвоєно ознаку неприбутковості – 0039;

садівничим та гаражним (гаражно-будівельним) кооперативам (товариствам) присвоєно ознаку неприбутковості – 0042;

об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків присвоєно ознаку неприбутковості – 0043.

 

21. Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо надання відпустки та її оплати” N 430/13/116-16 від 04.08.2016 р.

 

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто звернення <...> і в межах компетенції повідомляється.

До питання 1

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 р. N 426-VIII було доповнено новими нормами Закон України "Про відпустки" (далі - Закон), Кодекс законів про працю України та Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якими учасникам бойових дій та інвалідам війни має надаватися додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів.

У Законі зазначена додаткова відпустка визначена статтею 16 розділу III "Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях", тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.

На відміну від щорічної відпустки, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.

Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначаються за погодженням між працівником і роботодавцем.

Водночас не було внесено змін до статті 23 Закону, якою передбачено оплату цієї відпустки за рахунок коштів роботодавця.

У зв'язку з цим Мінсоцполітики розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку оплати відпустки окремим категоріям ветеранів війни", яким запропоновано внести відповідні зміни до статті 23 Закону, що передбачатимуть оплату відпустки окремим категоріям ветеранів війни за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці.

02.08.2016 р. зазначений проект Закону схвалено Урядовим комітетом соціально-економічного розвитку та з питань європейської інтеграції і найближчим часом буде винесено на засідання Кабінету Міністрів України.

До питання 2

Згідно зі статтею 21 Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Статтею 10 Закону визначено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року N 2481-III, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.

Отже, враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі необхідності отримання частини щорічної відпустки у стислі строки в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між ним та роботодавцем.

Директор Департаменту                                                            О. Товстенко

 

22. ДФС України в листі  “Щодо актуалізації реєстру неприбуткових установ та організацій” N 28602/7/99-99-15-02-01-17 від 25.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України з метою належної організації роботи щодо ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій повідомляє таке.

Загальні положення

16 липня 2016 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року N 440 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру" (далі - Постанова).

Постанова прийнята на виконання вимог Закону України від 17 липня 2015 року N 652-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій" (далі - Закон N 652) відповідно до підпункту 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та визначає дії контролюючих органів та неприбуткових підприємств, установ та організацій (далі - неприбуткові організації) у перехідний період, з метою встановлення відповідності установчих документів неприбуткових організацій вимогам Кодексу для включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр), затвердженого Постановою.

Алгоритм дій та особливості перебування в Реєстрі у перехідний період до 1 січня 2017 року

Направлення запитів неприбутковим організаціям

Державна фіскальна служба протягом двох місяців з дня набрання чинності Постанови забезпечує надіслання до неприбуткових організацій, включених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Закону N 652, письмових запитів про надання у місячний строк з дня їх отримання відповіді щодо:

• відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та завірених нею копій установчих документів організації;

• завірених житлово-будівельними кооперативами копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Такі запити не надсилаються неприбутковим організаціям, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755), та відповідають вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

Крім того, не вимагається від неприбуткових організацій надання копій тих установчих документів, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону N 755.

При цьому повідомляємо, що види установчих документів визначено Законом N 755, а саме: установчий документ юридичної особи - це установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо (п. 17 ст. 1 розділу 1 Закону N 755).

Відповідно до пункту 34 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Закону N 652, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, включаються контролюючим органом до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій. За бажанням неприбуткової організації вона може подати до контролюючого органу копії установчих документів.

У разі якщо неприбуткова організація діє на підставі установчих документів організації вищого рівня відповідно до закону, така неприбуткова організація може повідомити контролюючий орган щодо її належності до структури відповідної організації вищого рівня та подати копії документів, що підтверджують таку належність (підпорядкованість).

Слід зазначити, що Постановою не передбачено обов'язку надання реєстраційної заяви за формою N 1-РН неприбутковими організаціями, які внесені до Реєстру на день набрання чинності Закону N 652.

Водночас відповідно до розділу III Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 р. N 37 (далі - Положення N 37), у разі внесення змін (доповнень) до реєстраційної заяви та перереєстрації неприбуткової організації така неприбуткова установа або організація була зобов'язана в 10-денний строк після їх виникнення подати до контролюючого органу документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою "зміни" або "доповнення".

Таким чином, якщо неприбуткова установа або організація не подавала до контролюючого органу заяву з позначкою "зміни" або "доповнення" у разі здійснення відповідних змін, рекомендуємо такій неприбутковій організації подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою N 1-РН, що наведена у додатку 1 до затвердженого Постановою Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - Порядок), а також завірені копії документів відповідно до пункту 6 Порядку.

При цьому повідомляємо, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 р. N 431 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2013 р. N 37", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 р. за N 962/29092 (наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування), з 05.08.2016 р. втратило чинність Положення N 37.

Установчі документи неприбуткових організацій, які оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону N 755, розглядаються контролюючим органом на відповідність вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та у разі їх відповідності таким вимогам включаються контролюючим органом до нового Реєстру відповідно до пункту 34 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, з присвоєнням кодів ознак неприбутковості, визначених пунктом 4 Порядку.

За результатами перевірки установчих документів неприбуткової організації та підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, для включення до нового Реєстру контролюючим органом приймається рішення про присвоєння підприємству, установі, організації ознаки неприбутковості (проставляється відповідна позначка у рішенні, форма якого визначена у додатку 2 до Порядку).

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених, зокрема, пунктом 133.4 статті 134 Кодексу.

Враховуючи зазначене, до нового Реєстру підлягатимуть включенню неприбуткові організації, що відповідають вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та мають статус юридичної особи.

Розгляд наданих неприбутковими організаціями копій документів

Протягом місяця з дня отримання відповіді на запит та завірених копій документів контролюючий орган розглядає такі документи щодо:

• відповідності установчих документів вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу;

• наявності завірених житлово-будівельними кооперативами копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Включення неприбуткової організації до нового Реєстру

У місячний строк з дня отримання відповіді на запит та завірених копій документів, за результатами розгляду таких документів контролюючим органом:

• неприбуткова організація включається до нового Реєстру, з прийняттям рішення про присвоєння підприємству, установі, організації ознаки неприбутковості, - у разі відповідності установчих документів вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, а для житлово-будівельних кооперативів - також наявності завірених ними копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом;

• неприбутковій організації надсилається повідомлення про невідповідність її установчих документів вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, а для житлово-будівельних кооперативів - також у разі відсутності завірених ними копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом. При цьому така організація не може бути виключена з Реєстру до 1 січня 2017 року.

Приведення установчих документів у відповідність до вимог Кодексу

Неприбуткові організації, що повідомлені про встановлення невідповідності установчих документів вимогам Кодексу, а для житлово-будівельних кооперативів - також про відсутність завірених ними копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом, з метою включення до нового Реєстру зобов'язані:

• привести до 1 січня 2017 року свої установчі документи у відповідність до вимог, встановлених пунктом 133.4 статті 133 Кодексу;

• подати до 1 січня 2017 року контролюючому органу копії установчих документів, а для житлово-будівельних кооперативів - також завірені ними копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Неприбуткова організація, установчі документи якої оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону N 755, замість копій установчих документів може подати до контролюючого органу відповідь щодо приведення установчих документів у відповідність до вимог, встановлених пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

Виключення неприбуткових організацій з Реєстру

Неприбуткові організації, які до 1 січня 2017 року не привели свої установчі документи у відповідність з вимогами, встановленими пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та не надали копії таких документів контролюючому органу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру з урахуванням положень Порядку, з прийняттям контролюючим органом рішення про виключення підприємства, установи, організації з Реєстру.

Нагадаємо, що пунктом 34 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що неприбуткові організації, внесені до Реєстру на день набрання чинності Закону N 652, не підлягають виключенню з цього Реєстру до 1 січня 2017 року.

Щодо основних положень нового Порядку

Змінено структуру кодів ознаки неприбутковості

Ознака неприбутковості організації присвоюється за окремими групами підприємств, установ та організацій відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Кодексу (пункт 4 Порядку).

Порівняльний аналіз відповідності структури кодів ознак неприбутковості до кодів, що визначені Положенням N 37, наведено у таблиці:

Нові коди ознаки неприбутковості, визначені пунктом 4 Порядку		Коди ознаки неприбутковості згідно з Положенням N 37
1	2	3	4
(0031)	Бюджетні установи	(0001)	Органи державної влади України
		(0002)	Установи, організації, створені органами державної влади України, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів
		(0003)	Органи місцевого самоврядування
		(0004)	Установи, організації, створені органами місцевого самоврядування, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів
(0032)	Громадські об'єднання	(0006)	Громадські організації, створені з метою надання реабілітаційних, фізкультурно-спортивних для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних послуг, правової допомоги, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, просвітньої, освітньої та наукової діяльності, громадські організації інвалідів, спілки громадських організацій інвалідів та їх місцеві осередки, створені згідно з відповідним законом
(0033)	Політичні партії	(0008)	Політичні партії
(0034)	Творчі спілки	(0007)	Творчі спілки
(0035)	Релігійні організації	(0013)	Релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому законом
(0036)	Благодійні організації	(0005)	Благодійні фонди (організації), створені у порядку, визначеному законом для провадження благодійної діяльності
(0037)	Пенсійні фонди	(0009)	Пенсійні фонди
(0038)	Спілки	(0012)	Спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників (членів, учасників), що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників (членів, учасників) та не провадять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів
(0039)	Асоціації та інші об'єднання юридичних осіб
(0040)	Житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому відповідно до закону прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок і такий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом)	(0015)	Житлово-будівельні кооперативи та об'єднання співвласників багатоквартирних будинків
(0043)	Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків
(0041)	Дачні (дачно-будівельні) кооперативи	(0018)	Садівничі та гаражні кооперативи або товариства, утворені в порядку, визначеному законом
(0042)	Садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства)
(0046)	Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи
(0047)	Кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів
(0044)	Професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок	(0016)	Професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом
(0045)	Організації роботодавців та їх об'єднання	(0017)	Організації роботодавців та їх об'єднання, утворені в порядку, визначеному законом
(0048)	Інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації	(0011)	Інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів
		(0014)	Науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, внесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідники, музеї, музеї-заповідники
		(0019)	Національна академія наук України та створені нею установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів

Наведене порівняння є умовним, оскільки належність неприбуткової організації до певної групи неприбуткових організацій за відповідним кодом ознаки неприбутковості визначається за результатами розгляду контролюючим органом установчих документів такої організації на відповідність до вимог, встановлених пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку такої організації.

Зменшено обсяг даних та відкрито доступ до Реєстру

Реєстр включає лише ідентифікаційні та реєстраційні відомості про неприбуткові організації (пункт 11 Порядку), зокрема:

• код згідно з ЄДРПОУ;

• найменування неприбуткової організації;

• дату включення неприбуткової організації до Реєстру, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організації;

• ознаку неприбутковості;

• дату присвоєння ознаки неприбутковості або її зміни;

• дату та номер рішення про включення, повторне включення неприбуткової організації до Реєстру або зміну ознаки неприбутковості;

• дату скасування ознаки неприбутковості;

• дату та номер рішення про виключення неприбуткової організації з Реєстру;

• найменування та ідентифікаційний код контролюючого органу.

Порядком не передбачено відображення у новому Реєстрі довідкових відомостей про місцезнаходження організації, даних про керівників, головних бухгалтерів, засновників неприбуткової організації; економічних відомостей, які характеризують фінансово-економічні показники господарської діяльності неприбуткової організації.

Створення і ведення Реєстру здійснюється ДФС.

З метою забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб відомостями, що містяться в Реєстрі, на офіційному веб-сайті ДФС забезпечується відкритий доступ до таких відомостей (пункт 12 Порядку).

Визначено порядок подання документів для включення до Реєстру

Порядок та способи подання документів для включення до Реєстру визначені пунктом 6 Порядку.

Для включення до Реєстру неприбуткова організація подає до контролюючого органу:

• реєстраційну заяву за формою N 1-РН;

• копії установчих документів неприбуткової організації;

• для житлово-будівельних кооперативів - також копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Форма реєстраційної заяви N 1-РН встановлена згідно з додатком 1 до Порядку.

Копії установчих документів та документів, які підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом, обов'язково засвідчуються підписом керівника або представника такої організації (кооперативу) та скріплюються печаткою (за наявності).

При цьому не потребується надання неприбутковими організаціями копій установчих документів, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону N 755.

Реєстраційна заява та копії зазначених документів можуть бути подані (надіслані) неприбутковою організацією в один із таких способів:

• особисто керівником або представником неприбуткової організації (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та її повноважень), або уповноваженою на це особою;

• поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення;

• засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, якщо установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону N 755;

• державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи (відповідно до частини першої статті 17 Закону N 755). Така заява в електронній формі в установленому порядку передається технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до контролюючих органів разом з відомостями про державну реєстрацію утворення юридичної особи згідно із Законом N 755.

Враховуючи положення Порядку, доцільно для кожного типу документів розглянути можливі способи їх подання.

Можливі способи подання документів	Тип документа			Примітки
	реєстраційна заява	установчі документи неприбуткової організації (1) або завірені копії установчих документів (2)	завірені копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом
1	2	3	4	5
Особисто керівником або представником неприбуткової організації, або уповноваженою на це особою	Так безпосередньо до контролюючого органу	Так (2) безпосередньо до контролюючого органу	Так безпосередньо до контролюючого органу	З документальним підтвердженням особи та її повноважень
Поштою	Так на адресу контролюючого органу	Так (2) на адресу контролюючого органу	Так на адресу контролюючого органу	З повідомленням про вручення та описом вкладення
Засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб	Так до контролюючого органу	-	-	Якщо установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону
Державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи	Так як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи	Так (1)	-	Установчі документи оприлюднюються на порталі електронних сервісів відповідно до Закону

Таким чином, реєстраційну заяву неприбуткова організація може подати в один із перелічених способів, що є зручним для такої організації.

Завірені копії установчих документів можуть бути подані безпосередньо до контролюючого органу або надіслані на його адресу поштою.

Завірені копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом, подаються тільки до контролюючого органу - безпосередньо або надсилаються на його адресу поштою.

Розгляд поданих неприбутковими організаціями документів

Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Кодексом та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Доступ до установчих документів, що оприлюднені на порталі електронних сервісів, контролюючий орган отримує відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 р. N 1657/5.

Реєстраційна заява та документи, що додаються до неї, розглядаються протягом 14 календарних днів з дня їх отримання (пункт 8 Порядку).

За результатами такого розгляду контролюючим органом приймається рішення про:

• включення, повторне включення, відмову у включенні неприбуткової організації до Реєстру;

• виключення неприбуткової організації з Реєстру;

• зміну ознаки неприбутковості.

Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі:

• подання неприбутковою організацією неповного пакета документів;

• невідповідності неприбуткової організації вимогам Кодексу.

Відповідне рішення готується у двох примірниках, один з яких надається неприбутковій організації, а другий залишається в контролюючому органі. Форма рішення визначена згідно з додатком 2 до Порядку.

Після отримання рішення про відмову у включенні до Реєстру неприбуткова організація може усунути недоліки та повторно подати документи до контролюючого органу відповідно до пункту 6 Порядку.

Повторно надіслана реєстраційна заява також розглядається протягом 14 календарних днів з прийняттям відповідного рішення.

Включення неприбуткової організації до нового Реєстру

Включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється контролюючим органом з присвоєнням їй ознаки неприбутковості (пункт 5 Порядку).

Пунктом 7 Порядку передбачено умови включення контролюючим органом неприбуткової організації до Реєстру.

Так, до Реєстру включається неприбуткова організація, установчі документи якої одночасно відповідають вимогам підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу, зокрема:

• утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

• установчі документи неприбуткової організації містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

• установчі документи неприбуткової організації передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету в разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Крім того, для житлово-будівельних кооперативів питання включення до Реєстру розглядається також за наявності завірених копій документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Контроль за достовірністю та актуалізацією даних Реєстру

Контролюючий орган здійснює моніторинг відомостей, що містяться в Реєстрі, а також відомостей щодо найменування неприбуткової організації, інших відомостей, зазначених у реєстраційній заяві, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо неприбуткових організацій (пункт 13 Порядку). За результатами такого моніторингу контролюючий орган:

• вносить відповідні зміни до ідентифікаційних та реєстраційних відомостей про неприбуткову організацію, що містяться в Реєстрі;

• видає (надсилає) неприбутковій організації рішення про зміну ознаки неприбутковості та вносить відповідні записи (зміни) до Реєстру - у разі встановлення підстав для зміни ознаки неприбутковості.

Реєстрація змін щодо неприбуткової організації

У разі зміни організаційно-правової форми неприбуткової організації, внесення змін до її установчих документів або установчих документів організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація (наприклад, для первинних організацій політичних партій або організацій професійних спілок), до контролюючого органу подається реєстраційна заява з позначкою "зміни" з наданням відповідно до пункту 6 Порядку копій документів (пункт 14 Порядку).

Заява та копії документів повинні бути подані протягом 10 робочих днів:

• з дня державної реєстрації таких змін,

• з моменту виникнення вказаних у цьому пункті обставин - у разі коли державна реєстрація змін не здійснюється.

За результатами розгляду реєстраційної заяви з позначкою "зміни" контролюючий орган відповідно до пунктів 7 і 8 Порядку вносить записи (зміни) до Реєстру та видає неприбутковій організації рішення про повторне включення неприбуткової організації до Реєстру або про зміну ознаки неприбутковості, або про відмову у повторному включенні організації до Реєстру (пункт 15 Порядку). У разі прийняття рішення про відмову у повторному включенні організації до Реєстру у формі рішення, передбаченого додатком 2 до Порядку, позначка проставляється у полі "про відмову у включенні".

Під час повторного включення неприбуткової організації до Реєстру ознака неприбутковості та дата її присвоєння не змінюються.

Виключення неприбуткової організації з Реєстру

Порядок виключення неприбуткової організації з Реєстру визначено пунктом 16 Порядку та здійснюється на підставі рішення контролюючого органу в разі:

• використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для інших цілей, ніж утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами;

• розподілу доходів (прибутків) неприбуткової організації або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

• невідповідності установчих документів неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу;

• затвердження ліквідаційного балансу, передавального акта або розподільчого балансу неприбутковою організацією, що припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу або перетворення) або ліквідації;

• за ініціативою неприбуткової організації.

Рішення про виключення неприбуткової організації з Реєстру надсилається такій організації у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення.

У разі виключення неприбуткової організації з Реєстру новим Порядком не передбачається обов'язку повернення такою організацією до контролюючого органу оригіналу рішення про включення до Реєстру.

Виключення неприбуткової організації з Реєстру здійснюється шляхом скасування присвоєної їй ознаки неприбутковості (пункт 17 Порядку).

Додатки до Порядку

Форма реєстраційної заяви N 1-РН (додаток 1 до Порядку).

Нова форма реєстраційної заяви N 1-РН значно скорочена та містить мінімальний набір даних про неприбуткову організацію, що дає змогу значно зменшити час на її заповнення.

На відміну від форми, що була встановлена Положенням N 37, не потребується заповнення таких даних:

• види діяльності за КВЕД;

• відомості про державну реєстрацію;

• відомості про банківські рахунки;

• місцезнаходження неприбуткової установи (організації);

• відомості про засновників - юридичних осіб та фізичних осіб.

Водночас реєстраційну форму доповнено новими даними:

• код згідно з ЄДРПОУ та найменування організації вищого рівня (заповнюється неприбутковими організаціями, які відповідно до закону діють на підставі установчих документів організації вищого рівня);

• додано поле "Установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що передбачає зазначення відповідної відмітки.

Форма рішення, яке приймається контролюючим органом (додаток 2 до Порядку).

Нова форма рішення передбачає зазначення у відповідному полі типу прийнятого контролюючим органом рішення, а саме:

• про включення;

• про повторне включення;

• про виключення;

• про відмову у включенні (зазначається також при відмові у повторному включенні);

• про зміну ознаки неприбутковості;

• про присвоєння підприємству, установі, організації ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу).

Звертаємо увагу, що рішення про присвоєння підприємству, установі, організації ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу) приймаються контролюючим органом лише у перехідний період, для внесення неприбуткових організацій до нового Реєстру.

В рішенні може бути проставлено лише одну позначку у відповідному полі типу рішення.

Форму рішення доповнено додатковими відомостями, що дає можливість збереження необхідної інформації про неприбуткову організацію щодо перебування її у Реєстрі, зокрема:

• дата присвоєння ознаки неприбутковості;

• дата скасування ознаки неприбутковості;

• дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організації.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів з метою використання в роботі та забезпечити врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.

Голова

Р. Насіров