ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

№	Реквізити документу та його назва		Короткий зміст
В ЧАСТИНІ ПДВ
1	ДФС України в листі “Щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі розрахунку коригування до податкової накладної” № 16922/6/99-95-42-01-15 від 04.08.2016 р.		Надано роз’яснення, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.
2	ДФС України Головне управління ДФС у Київській області в листі “Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі комісіонером товарів комітенту на митній території України, попередньо придбаних та ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту для такого комітента” N 15910/6/99-99-15-03-02-15  від 22.07.2016 р.		Надано роз’яснення, що для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість). Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України (у тому числі, що були придбані та ввезені комісіонером на митну територію України у митному режимі імпорту для подальшої передачі комітенту), база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості (тобто ціна, зазначена у договорі, складеному між резидентом і нерезидентом, на підставі якого здійснюється придбання товару у нерезидента).   Лист є індивуальною податковою консультацією
3	ДФС України в листі “Щодо пропорційного віднесення сум податку до складу  податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання послуг із суборенди  офісних приміщень фізичним особам – підприємцям і неоподатковуваних ПДВ операцій” № 15728/6/99-99-15-03-02-15 від 20.07.2016 р.		Надано роз’яснення, що якщо платник податку здійснює придбання послуг із оренди офісного приміщення, яке у подальшому використовується таким платником частково в оподатковуваних операціях (передача частини офісного приміщення в суборенду фізичним особам – підприємцям) та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, то у такому випадку платник податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання на підставі статті 199 ПКУ, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.2 статті 199 ПКУ.   Лист є індивуальною податковою консультацією
5	ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з реорганізації підприємств”  від №18168/10/26-15-12-02-14 12.08.2016 р.		Надано роз’яснення, що якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону (п. 184.7 ст. 184 Кодексу). Враховуючи те, що при реорганізації (злитті, приєднанні, поділі, виділенні) платника податку відбувається анулювання реєстрації такого платника ПДВ та відповідно здійснюється реєстрація платником ПДВ іншої новоутвореної особи, то платник податку при анулюванні реєстрації платника ПДВ у зв'язку з реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, виділенням) має право на отримання бюджетного відшкодування, виключно за результатами останнього податкового періоду. При цьому, новоутворена особа не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за податковим кредитом, сформованим підприємством - попередником. Лист є індивуальною податковою консультацією
6	ДФС України Головне управління ДФС у Київській області в листі “Щодо питань практичного застосування окремих норм Податкового ПКУ України” № 15920/6/99-99-15-03-02-15 від22.07.2016р.		Надано роз’яснення, що якщо вартість товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження), включається до вартості товарів/послуг, які використовуються в оподатковуваних операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари придбаваються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку, а тому під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів рекламного призначення податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ не нараховуються. У разі постачання за 1 грн товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів, платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання виходячи із ціни їх придбаня та скласти дві податкові накладні: одну - на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з фактичної ціни постачання (1 гривня), другу - на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з перевищення ціни придбання таких товарів над їх фактичною ціною. Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
7		ДФС України Головне управління ДФС у Запорізькій області “Щодо визначення бази оподаткування платником єдиного податку третьої групи” №2713/10/08-01-12-03-11 від 11.08.2016  р.	Надано роз’яснення, що надходження суми компенсації (відшкодування) за рішенням суду, в тому числі інфляційні втрати та 3% річних від суми стягнутого боргу, з метою оподаткування включаються до бази оподаткування єдиним податком у звітному періоді надходження таких сум. При цьому, вищезазначені суми не враховуються при визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді.
8		ДФС України Головне управління ДФС у Закарпатській області в листі “Щодо дати визначення доходу платника єдиного податку третьої групи при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), необхідності врахування при визначенні доходу позитивної курсової різниці від продажу банком іноземної валюти, а також щодо перерахунку курсової різниці на залишки коштів на валютному рахунку”  № 310 18.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що для фізичної особи - підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції. При цьому, перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, не здійснюється. Курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, не є доходом фізичної особи - підприємця платника єдиного податку.   Лист є індивуальною податковою консультацією
В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ
9		ДФС України в листі “Щодо транспортного податку”  N 4837/Л/99-99-13-03-02-14 від 11.05.2016 р.	Надано роз’яснення, що якщо викрадений легковий автомобіль, що використовувався до 5 років з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, не знято з реєстрації в органах внутрішніх справ, то Кодексом не передбачено звільнення від сплати транспортного податку власника такого транспортного засобу.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
10		ДФС України Головне кправління ДФС у мю Києві в листі “Щодо податкового обліку амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів”  № 17640/10/26-15-12-05-11 від 05.08.2016 р.	Надано роз’яснення, що оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.   Лист є індивуальною податковою консультацією
11		Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств”№ 585 від 08.07.2016 року.	Затверджено Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860 Повний текст документа за посиланням: http://sci-consulting.com.ua/ua/blog/ministerstvo_finansiv_ukrayini_v_nakazi_pro_zatverdzhennya_zmin_do_formi_podatkovoyi_deklaratsiyi_z_pod-id182.html
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
12	ДФС України в листі “Про надання податкової консультації щодо віднесення деяких операцій з пальним до операцій з реалізації пального (використання пального при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, переміщення пального у межах одного підприємства, використання пального на службовий транспорт)” №17343/6/99-99-12-03-03-15 10.08.2016 р.		Надано роз’яснення, що якщо при виконанні автосервісними підприємствами робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів підакцизні товари (продукція), зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, використовуються як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цих підакцизних товарів не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об’єктом оподаткування акцизним податком. Операції з переміщення пального у межах одного підприємства між складами або відокремленими підрозділами (філіями), використання пального для службового транспорту не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців другого та третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому в особи, яка здійснює виключно такі операції, не виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з реалізації пального.
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
13	Міністерство соціальної політики України в листі “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік” N 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 р.		Надано роз’яснення, що залежно вiд тривалостi робочого тижня, норма робочого часу на 2017 рiк становитиме: при 40-годинному робочому тижні - 1986,0 години; при 39-годинному робочому тижні - 1942,2 годин; при 38,5-годинному робочому тижні          - 1917,3 годин; при 36-годинному робочому тижні - 1792,8 годин; при 33-годинному робочому тижні - 1643,4 годин; при 30-годинному робочому тижні - 1494 годин; при 25-годинному робочому тижні - 1245 годин; при 24-годинному робочому тижні - 1195,2 годин; при 20-годинному робочому тижні - 996 годин; при 18-годинному робочому тижні - 896,4 годин.
14	Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо порядку ведення трудових книжок”  № 3475/0/10-16/06  29.06.2016 р.		Надано роз’яснення, що відповідно до частини третьої статті 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Враховуючи зазначене, працівнику, який приступає до роботи вперше, трудова книжка має бути заведена, в тому числі, фізичною особою - підприємцем.
16		Інформаційно-довідковий департамент ДФС в наказі «Про внесення змін до наказу ІДД ДФС від 17.02.2015 №15»№118від 10.08.2016 р.	Затверджено нову редакцію наступних реєстраційних форм: - Реєстраційна картка (для юридичної особи); - Реєстраційна картка (для фізичної особи/ фізичної особи – підприємця); - Додаток до розділу 2 Реєстраційної картки; Нові форми реєстраційних документів для отримання послуг електронного цифрового підпису набувають чинності з 05 вересня 2016 року. Форми реєстраційних документів попереднього зразка будуть прийматися віддаленими пунктами реєстрації користувачів АЦСК ІДД ДФС до 02 вересня 2016 року включно. Переглянути й завантажити актуальні форми реєстраційних документів для отримання послуг електронного цифрового підпису можна за посиланням: http://www.acskidd.gov.ua/r_kor
17		Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення”  № 566 від 02.07.2016 р.	Встановлено порядок оформлення матеріалів про адмінправопорушення, та визначено процедуру: - складання протоколів про адміністративні правопорушення; - розгляду справ про адміністративні правопорушення органами доходів і зборів; - ведення діловодства в справах про адміністративні правопорушення; - забезпечення належного розгляду скарг на постанови в справах про адміністративні правопорушення. Водночас затвердженонизку форм, зокрема: - протоколу про адміністративне правопорушення; - постанови про накладення адміністративного стягнення; - постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення; - рішення про розгляд скарги на постанову в справі про адміністративне правопорушення. Повний текст документа за посиланням: http://sci-consulting.com.ua/ua/blog/ministerstvo_finansiv_ukrayini_v_nakazi_pro_zatverdzhennya_instruktsiyi_z_oformlennya_organami_dohodiv-id184.html
18		Правління національного банку України в постанові “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” N 368 від 11 серпня 2016 року	Передбачена можливість подання резидентами до банків як оригіналів, так і копій документів в електронній формі для реєстрації укладених із нерезидентами договорів позики (змін до них), проведення платіжних операцій за цими договорами, здійснення резидентами розрахунків із нерезидентами через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях тощо. НБУ розширює можливості фінансування імпортних операцій вітчизняних підприємств за рахунок спрощення умов для залучення зовнішнього фінансування за участі іноземних експортно-кредитних агентств і міжнародних фінансових організацій. Повний текст документа за посиланням: http://sci-consulting.com.ua/ua/blog/_pravlinnya_natsionalnogo_banku_ukrayini_v_postanovi_pro_vnesennya_zmin_do_deyakih_normativno_pravovi-id183.html
19		Правління національного банку України в постанові “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників” N 369 від 15 серпня 2016 року	Затверджено Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, що додається. Повний текст документа за посиланням: http://sci-consulting.com.ua/ua/blog/pravlinnya_natsionalnogo_banku_ukrayini_v_postanovi_pro_zatverdzhennya_polozhennya_pro_poryadok_zdiysnen-id185.html

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

 

1. ДФС України в листі “Щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі розрахунку коригування до податкової накладної” № 16922/6/99-95-42-01-15 від 04.08.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист … щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на підставі розрахунку коригування до податкової накладної і повідомляє таке.

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Враховуючи вищенаведене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

В.о. заступника Голови                                                                             М.В. Продан

 

2. ДФС України Головне управління ДФС у Київській області в листі “Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі комісіонером товарів комітенту на митній території України, попередньо придбаних та ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту для такого комітента” N 15910/6/99-99-15-03-02-15  від 22.07.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з передачі комісіонером товарів комітенту на митній території України, попередньо придбаних та ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту для такого комітента, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

" товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

" газу, який постачається для потреб населення.

Водночас згідно з пунктом 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування ПДВ для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 ПКУ.

Враховуючи викладене, для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).

Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України (у тому числі, що були придбані та ввезені комісіонером на митну територію України у митному режимі імпорту для подальшої передачі комітенту), база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості (тобто ціна, зазначена у договорі, складеному між резидентом і нерезидентом, на підставі якого здійснюється придбання товару у нерезидента).

Щодо порядку складання податкових накладних у випадку перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною (договірною ціною) їх постачання

Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307(далі - Порядок N 1307), у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів і перевищує суму постачання таких товарів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку N 1307 (15 - складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, 17 - складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання).

Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. У рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

 

 

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо пропорційного віднесення сум податку до складу  податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання послуг із суборенди  офісних приміщень фізичним особам – підприємцям і неоподатковуваних ПДВ операцій” № 15728/6/99-99-15-03-02-15 від 20.07.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо пропорційного віднесення сум податку до складу  податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання послуг із суборенди  офісних приміщень фізичним особам – підприємцям і неоподатковуваних ПДВ операцій та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правила пропорційного віднесення платником податку сум податку до складу податкового кредиту визначено статтею 199 ПКУ.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 ПКУ).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 ПКУ).

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції (пункт 199.3 статті 199 ПКУ).

 Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку (пункт 199.4 статті 199 ПКУ).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 ПКУ. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку (пункт 199.5 статті 199 ПКУ).

Отже, норми пункту 199.1 статті 199 ПКУ застосовуються, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи призначаються для часткового використання в оподатковуваних ПДВ операціях.

Таким чином, якщо платник податку здійснює придбання послуг із оренди офісного приміщення, яке у подальшому використовується таким платником частково в оподатковуваних операціях (передача частини офісного приміщення в суборенду фізичним особам – підприємцям) та частково в неоподатковуваних ПДВ операціях, то у такому випадку платник податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання на підставі статті 199 ПКУ, виходячи із частки, визначеної на підставі пункту 199.2 статті 199 ПКУ.

При цьому перерахунок частки використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних ПДВ операціях, розрахованої відповідно до пунктів 199.2 та 199.3 статті 199 ПКУ (виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій), здійснюється платником податку за підсумками календарного року, що настає за роком, в якому вони почали використовуватися. 

Голова

Р.М. Насіров

 

 

 

 

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, відображеної у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів” № 17646/6/99-95-42-01-15 від 15.08.2016 р.

 

 Державна фіскальна служба України розглянула лист … щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), відображеної у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), але не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Отже, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ.

Водночас пунктом 50.1 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо сума ПДВ відображена у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в ЄРПН, та з дати складання якої не минуло 1095 днів, не була включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, платник податку може включити таку суму ПДВ до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

 

 

5. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з реорганізації підприємств”  від №18168/10/26-15-12-02-14 12.08.2016 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "" щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з реорганізації підприємств, та, керуючись статтею52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс), із змінами та доповненнями, і в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до п. 183.17 ст. 183 Кодексу особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки із сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідно до п.п. "б" п. 184.1 ст. 184 ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, зокрема, якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених розділом V Кодексу.

Підпунктом 184.2 ст. 184 Кодексу визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у п.п. "а" п. 184.1 ст. 184 Кодексу, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" п. 184.1 ст. 184 Кодексу, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому, датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону (п. 184.7 ст. 184 Кодексу).

Враховуючи те, що при реорганізації (злитті, приєднанні, поділі, виділенні) платника податку відбувається анулювання реєстрації такого платника ПДВ та відповідно здійснюється реєстрація платником ПДВ іншої новоутвореної особи, то платник податку при анулюванні реєстрації платника ПДВ у зв'язку з реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, виділенням) має право на отримання бюджетного відшкодування, виключно за результатами останнього податкового періоду.

При цьому, новоутворена особа не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за податковим кредитом, сформованим підприємством - попередником.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

6. ДФС України Головне управління ДФС у Київській області в листі “Щодо питань практичного застосування окремих норм Податкового ПКУ України” № 15920/6/99-99-15-03-02-15 від22.07.2016р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо питань практичного застосування окремих норм Податкового ПКУ України (далі – ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з безоплатного розповсюдження продукції в рекламних цілях

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачанням товарів відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому платник податку згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 ПКУ податкові зобов'язання визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:

придбаними для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Тобто, якщо вартість товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження), включається до вартості товарів/послуг, які використовуються в оподатковуваних операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари придбаваються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку, а тому під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів рекламного призначення податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ не нараховуються.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання за 1 грн товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).

Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості (тобто ціна, зазначена у договорі, складеному між резидентом і нерезидентом, на підставі якого здійснюється придбання товару у нерезидента).

  Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі - Порядок № 1307), у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів і перевищує суму постачання таких товарів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 (15 - складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, 17 - складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання).

Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. У рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Отже, у разі постачання за 1 грн товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів, платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання виходячи із ціни їх придбаня та скласти дві податкові накладні: одну - на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з фактичної ціни постачання (1 гривня), другу - на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з перевищення ціни придбання таких товарів над їх фактичною ціною.

    В.о. заступника Голови                                                 М.В. Продан

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

 

7. ДФС України Головне управління ДФС у Запорізькій області “Щодо визначення бази оподаткування платником єдиного податку третьої групи” №2713/10/08-01-12-03-11 від 11.08.2016  р.

 

Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянуло Ваш лист (б/н) щодо визначення бази оподаткування платником єдиного податку третьої групи та повідомляє.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Згідно з п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Вичерпний перелік надходжень, які з метою оподаткування не включаються до складу доходу встановлено у п. 292.11 ст. 292 ПКУ. При цьому, зазначений перелік не включає кошти, отримані як компенсація (відшкодування) за рішенням суду.

Дохід визначається на підставі даних спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат (п. 292.13. ст. 292 ПКУ, п.п. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Крім цього, визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п.292.14 ст. 292 ПКУ).

Згідно п.292.15 ст.292 ПКУ при визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Отже, надходження суми компенсації (відшкодування) за рішенням суду, в тому числі інфляційні втрати та 3% річних від суми стягнутого боргу, з метою оподаткування включаються до бази оподаткування єдиним податком у звітному періоді надходження таких сум. При цьому, вищезазначені суми не враховуються при визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді.

Перший заступник начальника                                              О.П. Фоменко

 

 

 

 

8. ДФС України Головне управління ДФС у Закарпатській області в листі “Щодо дати визначення доходу платника єдиного податку третьої групи при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), необхідності врахування при визначенні доходу позитивної курсової різниці від продажу банком іноземної валюти, а також щодо перерахунку курсової різниці на залишки коштів на валютному рахунку”  № 310 18.08.2016 р.

 

Головне управління ДФС у Закарпатській області на виконання вимог ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло запит щодо дати визначення доходу платника єдиного податку третьої групи при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), необхідності врахування при визначенні доходу позитивної курсової різниці від продажу банком іноземної валюти, а також щодо перерахунку курсової різниці на залишки коштів на валютному рахунку, та повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розд. ХІУ ПКУ.

Відповідно ст. 292 ПКУ доходом для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Згідно з п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Отже, для фізичної особи - підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, з одночасною вказівкою їх еквівалента у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення операції.

При цьому, перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, не здійснюється.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Таким чином, курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, не є доходом фізичної особи - підприємця платника єдиного податку.

Разом з цим абзацом першим п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова №342) на період з 09.06.2016 до 14.09.2016 (включно) встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону, зокрема на користь фізичних осіб - підприємців.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим п. 2 Постанови № 342поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті здійснюється уповноваженим банком у розмірі 65 відсотків без доручення клієнта і виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання (абзаци другий, двадцять перший - двадцять п'ятий п. 2 Постанови № 342).

Згідно з вимогами п.п. 5.3 п. 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженоїПостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 зі змінами та доповненнями, на поточні рахунки в іноземній валюті зараховуються кошти, зокрема перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.

Враховуючи те, що розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні, то до складу доходу платника єдиного податку від здійснення операцій з експорту товарів (робіт, послуг) включається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в гривнях від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України. Валютні кошти, перераховуються у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження їх на валютний рахунок фізичної особи - підприємця.

Довідково повідомляємо, що інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби України надає відповіді на запитання платників податків з питань застосування податкового законодавства та порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) та в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі на офіційному сайті Державної фіскальної служби України за адресою sfs.gov.ua.

 

В ЧАСТИНІ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ

 

9. ДФС України в листі “Щодо транспортного податку”  N 4837/Л/99-99-13-03-02-14 від 11.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо транспортного податку і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до норм Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), що діяли у 2015 році, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу).

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Кодексу базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу.

Згідно з підпунктом 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 Кодексу відомості, необхідні для розрахунку транспортного податку, отримуються від органів внутрішніх справ.

Враховуючи наведене, якщо викрадений легковий автомобіль, що використовувався до 5 років з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, не знято з реєстрації в органах внутрішніх справ, то Кодексом не передбачено звільнення від сплати транспортного податку власника такого транспортного засобу.

Що стосується сплати транспортного податку за поточний рік, то слід зазначити, що Законом України від 24 грудня 2015 N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році"внесено зміни до статті 267 Кодексу "Транспортний податок", які набрали чинності з 1 січня 2016 року.

Відповідно до внесених змін об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року N 66 "Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" (далі - Методика) встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Згідно з підпунктом 267.6.8 пункту 267.6 статті 267 Кодексу у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

Разом з тим фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку (підпункт 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Кодексу).

Враховуючи зазначене вище, при сплаті транспортного податку необхідно дотримуватися вимог статті 267 Кодексу та Методики.

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

 

10. ДФС України Головне кправління ДФС у мю Києві в листі “Щодо податкового обліку амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів”  № 17640/10/26-15-12-05-11 від 05.08.2016 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «        »  щодо податкового обліку амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755–VI, із змінами і доповненнями (далі – Кодекс), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності, є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» від 01.01.2014, відповідно до якого для визначення об'єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття щодо малоцінних необоротних матеріальних активів.

Зокрема, згідно з п. 6 МСБО 16 основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх:

а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Регулятором питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності за міжнародними стандартами є Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Що стосується питання різниць, то, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини. 

Заступник начальника                                                     Е.М.Пруднікова

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

 

12. ДФС України в листі “Про надання податкової консультації щодо віднесення деяких операцій з пальним до операцій з реалізації пального (використання пального при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, переміщення пального у межах одного підприємства, використання пального на службовий транспорт)” №17343/6/99-99-12-03-03-15 10.08.2016 р.

 

 Абзацом другим п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) надано визначення терміна „реалізація пального” – як будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст.212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п.212.3 ст.212 Кодексу).

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального – це фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків (абзац третій п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст.212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Такі особи підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (п.п. 212.3.1 ¹п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Якщо при виконанні автосервісними підприємствами робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів підакцизні товари (продукція), зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, використовуються як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цих підакцизних товарів не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об’єктом оподаткування акцизним податком.

Операції з переміщення пального у межах одного підприємства між складами або відокремленими підрозділами (філіями), використання пального для службового транспорту не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців другого та третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому в особи, яка здійснює виключно такі операції, не виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з реалізації пального.

 

ІНШІ ПИТАННЯ

 

13. Міністерство соціальної політики України в листі “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік” N 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 р.

 

Пiд час розрахунку норми тривалостi робочого часу безпосередньо на пiдприємствi слiд керуватися нижчезазначеним.

Як передбачено частиною першою статтi 50 Кодексу законiв про працю України (далi КЗпП України) нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Пiдприємства і органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в частинi першiй цiєї статтi. При встановленнi меншої норми тривалостi робочого часу слiд мати на увазi, що оплата працi в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Вiдповiдно до частини першої статтi 51 КЗпП України скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) 24 години на тиждень.

Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботах iз шкiдливими умовами працi, не бiльш як 36 годин на тиждень.

Перелiк виробництв, цехiв, професiй і посад зi шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого тижня, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 лютого 2001 року N 163.

Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).

Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштiв на пiдприємствах і в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.

Згiдно зi статтею 69 Господарського кодексу України пiдприємство самостiйно встановлює для своїх працiвникiв скорочений робочий день та iншi пiльги.

При розрахунку балансу робочого часу слiд мати на увазi, що згiдно зi статтею 53 КЗпП України напередоднi святкових і неробочих днiв (ст. 73 КЗпП України) тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв, зазначених у статтi 51 КЗпП України, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижнi, а напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.

Вiдповiдно до статтi 73 КЗпП України у 2017 роцi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях робота не проводиться у такi святковi і неробочi днi:

" 1 сiчня Новий рiк;

" 7 сiчня Рiздво Христове;

" 8 березня Мiжнародний жiночий день;

" 16 квiтня Пасха (Великдень);

" 1 і 2 травня День мiжнародної солiдарностi трудящих;

" 9 травня День перемоги над нацизмом у Другiй свiтовiй вiйнi (День перемоги);

" 4 червня Трiйця;

" 28 червня День Конституцiї України;

" 24 серпня День незалежностi України;

" 14 жовтня День захисника України.

Згiдно з частиною третьою статтi 67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП України) збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого. Тому за графiком п'ятиденного робочого тижня з вихiдними днями у суботу та недiлю у 2017 роцi вихiдний день у недiлю 1 сiчня має бути перенесений на понедiлок 2 сiчня, вихiдний день у суботу 7 сiчня на понедiлок 9 сiчня, вихiдний день у недiлю 16 квiтня на понедiлок 17 квiтня, вихiдний день у недiлю 4 червня на понедiлок 5 червня, вихiдний день у суботу 14 жовтня на понедiлок 16 жовтня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також рацiонального використання робочого часу, розпорядженнями Кабiнету Мiнiстрiв України рекомендується переносити робочi днi для працiвникiв, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями у суботу та недiлю.

У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендацiйний характер, рiшення про перенесення робочих днiв приймається роботодавцем самостiйно шляхом видання наказу чи iншого розпорядчого документу.

Прийняте роботодавцем рiшення про перенесення робочих днiв змiнює графiк роботи пiдприємства, установи, органiзацiї та норму тривалостi робочого часу у мiсяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днiв. Тому всi дiї щодо надання вiдпусток, виходу на роботу мають здiйснюватися по змiненому у зв'язку перенесенням робочих днiв графiку роботи пiдприємства.

При цьому слiд мати на увазi, що у разi перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на iнший вихiдний день, для збереження балансу робочого часу за рiк тривалiсть роботи у цей перенесений робочий день, має вiдповiдати тривалостi передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП України.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалостi робочого часу на рiк. Ця норма може бути рiзною залежно вiд того, який робочий тиждень установлений на пiдприємствi (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалiсть щоденної роботи, коли встановленi вихiднi днi, а тому на пiдприємствах, в установах і органiзацiях норма тривалостi робочого часу на рiк визначається самостiйно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП України.

Наводимо приклад розрахунку норми тривалостi робочого часу на 2017 рiк (додається), розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихiдними днями в суботу та недiлю при однаковiй тривалостi часу роботи за день впродовж робочого тижня та вiдповiдним зменшенням тривалостi роботи напередоднi святкових та неробочих днiв.

За зазначених умов, залежно вiд тривалостi робочого тижня, норма робочого часу на 2017 рiк становитиме:

" при 40-годинному робочому тижні	- 1986,0 години;
" при 39-годинному робочому тижні	- 1942,2 годин;
" при 38,5-годинному робочому тижні	- 1917,3 годин;
" при 36-годинному робочому тижні	- 1792,8 годин;
" при 33-годинному робочому тижні	- 1643,4 годин;
" при 30-годинному робочому тижні	- 1494 годин;
" при 25-годинному робочому тижні	- 1245 годин;
" при 24-годинному робочому тижні	- 1195,2 годин;
" при 20-годинному робочому тижні	- 996 годин;
" при 18-годинному робочому тижні	- 896,4 годин.

 

Додаток

до листа 05.08.2016 р.

N 11535/0/14-16/13

N	Показники		Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень		Червень		Липень	Серпень	Вересень		Жовтень	Листопад	Грудень	2017 рік
1	Кількість календарних днів		31	28	31	30	31		30		31	31	30		31	30	31	365
2	Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)		2 (1,7)	-	1 (8)	1 (16)	3 (1, 2, 9)		2 (4, 28)		-	1 (24)	-		1 (14)	-	-	11
3	Кількість вихідних днів		9	8	8	10	8		8		10	8	9		9	8	10	105
4	Кількість днів, робота в які не проводиться		11	8	9	11	11		10		10	9	9		10	8	10	116
5	Кількість робочих днів		20	20	22	19	20		20		21	22	21		21	22	21	249
6	Кількість днів, що передують святковим та неробочим, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)		1 (14)	-	1 (7)	-	1 (8)		1 (27)		-	1 (23)	-		1 (13)	-	-	6
Норма тривалості робочого часу в годинах при:
7		40-годинному робочому тижні	159,0	160,0	175,0	152,0		159,0		159,0	168,0	175,0		168,0	167,0	176,0	168,0	1986,0
8		39-годинному робочому тижні	156	156	171,6	148,2		156		156	163,8	171,6		163,8	163,8	171,6	163,8	1942,2
9		38,5-годинному робочому тижні	154	154	169,4	146,3		154		154	161,7	169,4		161,7	161,7	169,4	161,7	1917,3
10		36-годинному робочому тижні	144	144	158,4	136,8		144		144	151,2	158,4		151,2	151,2	158,4	151,2	1792,8
11		33-годинному робочому тижні	132	132	145,2	125,4		132		132	138,6	145,2		138,6	138,6	145,2	138,6	1643,4
12		30-годинному робочому тижні	120	120	132	114		120		120	126	132		126	126	132	126	1494
13		25-годинному робочому тижні	100	100	110	95		100		100	105	110		105	105	110	105	1245
14		24-годинному робочому тижні	96	96	105,6	91,2		96		96	100,8	105,6		100,8	100,8	105,6	100,8	1195,2
15		20-годинному робочому тижні	80	80	88	76		80		80	84	88		84	84	88	84	996
16		18-годинному робочому тижні	72	72	79,2	68,4		72		72	75,6	79,2		75,6	75,6	79,2	75,6	896,4

 

14. Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо порядку ведення трудових книжок”  № 3475/0/10-16/06  29.06.2016 р.

 

Міністерство соціальної політики розглянуло звернення і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших, передбачених законодавством процедур, набуває статусу фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Заповнення трудових книжок провадиться власником або уповноваженим ним органом, у якого працює (стажується) особа.

Виходячи зі змісту підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець є самозайнятою особою.

Враховуючи вище викладене, запис про період зайняття особою підприємницькою діяльністю не вноситься до трудової книжки.

Статтею 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" визначено, що державною мовою України є українська мова.

Частиною першою статті 13 вищезазначеного Закону, зокрема передбачено, що паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.

Відповідно до частини третьої статті 48 КЗпП трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Враховуючи зазначене, працівнику, який приступає до роботи вперше, трудова книжка має бути заведена, в тому числі, фізичною особою - підприємцем.

Разом з цим звертаємо увагу, що пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58 (далі - Інструкція), встановлено, що першу сторінку трудової книжки (на якій вказуються відомості про працівника) має підписати особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього поставити печатку підприємства (або печатку відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

На нашу думку, оскільки фізична особа - підприємець виступає роботодавцем, то першу сторінку трудової книжки заповнює він і ставить печатку у разі її наявності.

Пунктом 2.21-1 Інструкції визначено, що трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

 

15. ДФС України в листі “Про початковий етап реалізації принципу "Єдиного вікна"” N 26083/7/99-99-18-03-01-17 від 01.08.2016 р.

 

Відповідно пункту 3 Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2016 р. N 364 (далі - Порядок), рішення про здійснення видів державного контролю товарів із застосуванням положень цього Порядку приймається підприємством у разі електронного декларування товарів шляхом надсилання органу доходів і зборів електронного повідомлення, передбаченого цим Порядком. 

При цьому згідно з пунктом 11 Порядку взаємодія підприємств з інформаційною системою здійснюється з використанням інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, що використовуються підприємствами для подання органам доходів і зборів документів і відомостей, передбачених Митним кодексом України, через автоматизовану систему митного оформлення органів доходів і зборів. Інформаційна система надсилає підприємству повідомлення з електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Скановані копії документів, необхідних для завершення відповідного виду державного контролю, разом з електронним повідомленням з електронним цифровим підписом посадової особи підприємства надсилаються до інформаційної системи для здійснення відповідного виду державного контролю до моменту прибуття товарів у митницю призначення або після їх прибуття. В електронному повідомленні підприємство зазначає реквізити попередньої декларації та дату і час, коли товари у митниці прибуття у присутності представника підприємства можуть бути пред'явлені відповідному контролюючому органові для огляду (у разі прийняття такого рішення контролюючим органом) (пункт 17 Порядку).

У подальшому, виходячи з положень пункту 18 Порядку Інформаційна система після отримання від підприємства електронного повідомлення і сканованих копій документів перевіряє електронний цифровий підпис посадової особи підприємства. У разі позитивного результату такої перевірки інформаційна система зберігає отримані повідомлення і документи, інформує відповідний контролюючий орган про їх надходження шляхом відображення електронного повідомлення у веб-інтерфейсі та за наявності даних в інформаційній системі надсилає листа на адресу електронної пошти уповноваженої посадової особи органу за місцезнаходженням митниці призначення. Про дату і час надсилання повідомлення і документів контролюючому органові для проведення відповідного виду державного контролю, а також про негативні результати перевірки електронного цифрового підпису чи помилки у реквізитах попередньої митної декларації інформаційна система повідомляє підприємство.

При цьому звертаємо увагу, що якщо протягом чотирьох робочих годин з моменту отримання через веб-інтерфейс електронного повідомлення і сканованих документів уповноважена посадова особа чи адміністратор контролюючого органу не вносила до інформаційної системи будь-яке рішення, інформаційна система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України (пункт 20 Порядку).

При додержанні зазначених норм Порядку зауважуємо, що у разі відсутності інформації в інформаційній системі повідомлення та наявності технічних помилок в направленні такого повідомлення, принцип "мовчазної згоди", передбачений пунктом 20 Порядку, не застосовується, а митний контроль та митне оформлення товарів, до яких застосовуються державні види контролю, здійснюється в установленому порядку без застосування принципу "єдиного вікна" відповідно до статті 319 Митного кодексу України із засвідченням результатів про їх проведення на товаросупровідних документах.

В. о. заступника Голови                                                             М. В. Продан