ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||
1 |
ДФС України Головне управління ДФС у Київській області“Щодо оподаткування операцій у випадку примусового продажу майна підприємства органами юстиції (спеціалізованим підприємством) на публічних (електронних торгах)” №1783/10/17-00-12-01-07від 22.07.2016 |
Надано роз’яснення, що датою відчуження боржником арештованого майна буде дата отримання таким боржником документа, що підтверджує факт реалізації такого майна через спеціалізоване підприємство. На зазначену дату у боржника збільшуються податкові зобов'язання та виписується переможцю аукціону податкова накладна на суму коштів, зазначену в протоколі електронних торгів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного майна і сумою винагороди фактично залишеної спеціалізованому підприємству на покриття власних видатків з урахуванням ПДВ. Лист є індивуальною податковою консультацією |
2 |
ДФС України Головне управління ДФС у Київській області “Щодо обкладання ПДВ при виході учасника з товариства частка отриманого майна, якщо його вартість більша за частку в статутному капіталі” №3786/10/17-00-12-02-10 від 27.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що операція з повернення засновникам основних фондів, попередньо внесених ними до статутного фонду юридичної особи, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою. (в т.ч. у випадку отримання майна товариства, вартість якого перевищує суми його частки в статутному капіталі). Платниками податку, які здійснюють реорганізацію підприємства, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховуються, податковий кредит не коригується. Податкові накладні на операції з такої передачі не виписуються, оскільки операція не є об'єктом оподаткування, а відображаються в Реєстрі виданих податкових накладних на підставі документів бухгалтерського обліку з позначкою "БО". Відповідно до пп. 4 п. 295.9 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку четвертої групи, що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію. Лист є індивуальною податковою консультацією |
3 |
ДФС України Головне управління ДФС у Київській області“Щодо порядку обкладення ПДВ операцій із постачання самостійно виготовлених товарів, послуг і проведених робіт” №1555/10/10-36-12-02від 07.07.2016 |
Надано роз’яснення, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16. При продажу самостійно проведених робіт, виготовлених послуг, вироблених товарів, реалізованих нижче їх собівартості база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною. Вважається що продукція виготовлена з власної сировини на давальницьких умовах є власно виробленою продукцією (власністю) замовника. Виконавець нараховує ПДВ на послуги з переробки давальницької сировини на загальних підставах за основною ставкою. Лист є індивуальною податковою консультацією |
4 |
ДФС України в листі “Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість” №24830/7/99-99-15-03-02-17 від 22.07.2016 |
Наданороз’яснення, щоподання податкової звітності за формою, яка враховує зміни, внесені наказом № 503, вперше має здійснюватися за звітний період серпень 2016 року (граничний термін подання 20.09.2016), ІV квартал 2016 року (граничний термін подання 10.02.2017). |
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ |
||
5 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо системи оподаткування приватних виконавців”№ 17305/10/26-15-13-02-16 від 02.08.2016 |
Надано роз’яснення, що не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності самозайняті особи в межах їх незалежної професійної діяльності. Лист є індивуальною податковою консультацією |
6 |
Кабінет міністрів України в постанові “Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 29 Податкового кодексу України” № 439 від 13 липня 2016 р. |
Порядок визначає механізм здійснення органами доходів і зборів (далі — контролюючі органи), зазначеними у статті 41 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), заходів податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) (далі — платник єдиного податку) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Кодексу (далі — граничний обсяг доходу) |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ |
||
7 |
Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації” № 553 від 17.06.2016 |
Затверджено форму Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації |
8 |
Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження форм та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво” № 544 від 13.06.2016 |
Затверджено:
|
В ЧАСТИНІ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ |
||
9 |
Державна служба статистики України в наказі “Про затвердження форм державного статистичного спостереження № 51-вант (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні автомобільні перевезення на комерційній основі" і № 51-пас (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює пасажирські автоперевезення на маршруті"” № 133 від 28.07.2016 |
Затверджено: 1) № 51-вант (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні автомобільні перевезення на комерційній основі" та ввести її в дію, починаючи зі звіту за ІІ тиждень квітня 2017 року; 2) № 51-пас (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює пасажирські автоперевезення на маршруті" та ввести її в дію, починаючи зі звіту за ІІ тиждень травня 2017 року |
10 |
Державна служба статистики в наказі “Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту"”№ 137 від 02.08.2016 |
Затверджено форму державного статистичного спостереження зі статистики транспорту № 2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту" , що додається, та ввести її у дію, починаючи зі звіту за 2016 рік |
11 |
Державна служба статистики в наказі “Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань сільського господарства”№ 136від 01.08.2016 |
Затверджено: 1) зі звіту за 2016 рік: № 24 (річна) "Звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами" ; № 21-заг (річна) "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" ; 2) зі звіту за І квартал 2017 року - № 13-заг (квартальна) "Звіт про надходження молока сирого на переробні підприємства" ; 3) зі звіту за січень 2017 року - № 24-сг (місячна) "Звіт про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин" |
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ |
||
12 |
ДФС України в листі № 26072/7/99-99-18-02-02-17від 01.08.2016 р. |
Надано роз’яснення, що контроль за виконанням обмежень, встановлених Законом N 1389 щодо ввезення на митну територію України не більше одного легкового автомобіля протягом календарного року, має здійснюватись відносно двох категорій осіб: які ввозять легкові автомобілі для власного використання; які ввозять легкові автомобілі на користь інших осіб. Також нормами Закону N 1389 встановлено, що знижені ставки акцизного податку не застосовуються якщо легкові автомобілі мають походження з країни, визнаної державою - окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою - агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозяться з території такої держави - окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України. До відомостей про походження транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України громадянами, може бути віднесений їх ідентифікаційний номер - VIN-код (Vehicle Identification Number), інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
13 |
Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації” N 263/10/136-16 від 14.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації новоприйнятих працівників має здійснюватись з наступного місяця після підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займає працівник |
14 |
ДФС України в в листі “Про надання роз'яснення щодо застосування окремих норм податкового законодавства” N 14678/6/99-99-14-03-03-15 від 06.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, Кодексом не обмежено коло питань, у тому числі повноти нарахування та сплати інших податків та зборів, передбачених Кодексом, які можуть бути предметом перевірки контролюючого органу при проведенні перевірки такого платника. Тривалість перевірки визначається у робочих днях із врахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника податків |
15 |
Верховна Рада України в Законі України “Про внесення зміни до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення” № 1436-VIII від 07.07.2016 |
Встановлено, що учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, віднесено до категорій громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню. Тобто цю категорію також включають у квоту з працевлаштування в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. |
16 |
Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій” № 547 від 14.06.2016 |
Затверджено:
|
17 |
Правління національного банку України в постанові “Про внесення змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України” №364 від 02.08.2016 р. |
Постановляє, що з 10 серпня фізособам можна без паспортів проводити операції з обміну валюти на суму до 150 тис. грн. |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. ДФС України Головне управління ДФС у Київській області “Щодо оподаткування операцій у випадку примусового продажу майна підприємства органами юстиції (спеціалізованим підприємством) на публічних (електронних торгах)” №1783/10/17-00-12-01-07 від 22.07.2016
Головне управління ДФС у Рівненській області на Ваш запит щодо оподаткування операцій у випадку примусового продажу майна підприємства органами юстиції (спеціалізованим підприємством) на публічних (електронних торгах) керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України повідомляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV (далі – Закон № 606) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 Закону № 606 (цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також брухт і окремі частини таких виробів), здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів затверджено наказом Мін'юсту від 22.12.2015 р. № 2710/5 (далі – Порядок № 2710/5).
У випадку примусового продажу арештованого майна органами юстиції, застосовується порядок визнання податкових зобов'язань та податкового кредиту, визначений п. 189.4 ПКУ.
Пунктом 189.4 ПКУ встановлено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, які здійснюють постачання/отримання товарів/послуг в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст. 187 і 198 цього Кодексу.
У свою чергу, згідно з п. 187.1 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку
Відповідно до п.188.1. ст.. 188 ПКУ, визначено що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Таким чином, датою відчуження боржником арештованого майна буде дата отримання таким боржником документа, що підтверджує факт реалізації такого майна через спеціалізоване підприємство. На зазначену дату у боржника збільшуються податкові зобов'язання та виписується переможцю аукціону податкова накладна на суму коштів, зазначену в протоколі електронних торгів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного майна і сумою винагороди фактично залишеної спеціалізованому підприємству на покриття власних видатків з урахуванням ПДВ.
2. ДФС України Головне управління ДФС у Київській області “Щодо обкладання ПДВ при виході учасника з товариства частка отриманого майна, якщо його вартість більша за частку в статутному капіталі” №3786/10/17-00-12-02-10 від 27.07.2016 р.
Головним управлінням ДФС у Рівненській області розглянуто лист про надання роз’яснення:
Щодо податків, які нараховуються у випадку припинення товариства шляхом його реорганізації, а саме поділу, якщо товариство яке реорганізується є платником ПДВ, та єдиного податку четвертої групи.
Згідно з пунктом 1 статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Отже, при реорганізації шляхом виділення для реорганізованого суб'єкта господарювання передача частини активів згідно з розподільчим балансом буде продажем, а для виділеного суб'єкта господарювання отримання таких активів - вкладом акціонерів і, відповідно, придбанням цих активів.
Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
При цьому згідно з пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.6 статті 199 розділу V Кодексу на випадки проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу, не поширюється ні визнання продажу за звичайними цінами товарів/послуг, що фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу, ні перерахунок сум податкового кредиту у зв’язку із зміною частки використання товарів (послуг) в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях.
Таким чином, платниками податку, які здійснюють реорганізацію підприємства, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховуються, податковий кредит не коригується. Податкові накладні на операції з такої передачі не виписуються, оскільки операція не є об'єктом оподаткування, а відображаються в Реєстрі виданих податкових накладних на підставі документів бухгалтерського обліку з позначкою "БО".
Відповідно до пп. 4 п. 295.9 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку четвертої групи, що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію.
Крім того, таке підприємство повинно самостійно здійснити розрахунки з бюджетом.
Щодо оподаткування податком на додану вартість суми виділеного майна учаснику товариства при виході з товариства та у випадку отримання майна товариства, вартість якого перевищує суми його частки в статутному капіталі.
Згідно з п.п. а) п.185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються:
а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;
б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;
в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);
г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;
д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Отже, операція з повернення засновникам основних фондів, попередньо внесених ними до статутного фонду юридичної особи, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою. (в т.ч. у випадку отримання майна товариства, вартість якого перевищує суми його частки в статутному капіталі).
Згідно із статтею 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
3. ДФС України Головне управління ДФС у Київській області “Щодо порядку обкладення ПДВ операцій із постачання самостійно виготовлених товарів, послуг і проведених робіт” №1555/10/10-36-12-02 від 07.07.2016
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на виконання завдання Державної фіскальної служби України розглянуто звернення ТОВ «Щодо надання податкової консультації».
За результатами розгляду звернення ТОВ, з урахуванням вимог статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), ГУ ДФС у Київській області в межах своєї компетенції повідомляє наступне.
Щодо оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, проведених робіт слід зазначити, що згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (робіт) визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування, зокрема, операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (робіт) не може бути нижче звичайних цін.
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Податкового кодексу.
У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.
Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом.
Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф’ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.
Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Основні методологічні засади формування бухгалтерського обліку ґрунтуються на затверджуваних Мінфіном стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку.
Так, відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 (далі - П(С)БО 9), готова продукція, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, відноситься до запасів.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (пункт 8 П(С)БО 9).
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (пункт 10 П(С)БО 9).
Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі - П(С)БО 16), до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Враховуючи викладене, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін.
Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі – Порядок №1307), визначено, що у разі якщо база оподаткування визначається, зокрема, виходячи із звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.
У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку № 1307 (17 - Складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається.
При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Таблична частина таких податкових накладних заповнюється відповідно до п. 16 Порядку № 1307.
Враховуючи вищезазначене, при продажу самостійно проведених робіт, виготовлених послуг, вироблених товарів, реалізованих нижче їх собівартості база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною.
Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з надання послуг з переробки давальницької сировини та з передачі замовником давальницької сировини виконавцю на її переробку та отримання замовником готової продукції у разі якщо замовник та виконавець є резидентами України:
згідно із підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу.
Відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пункті 186.2 і пункті 186.3 статті 186 Податкового кодексу.
Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (підпункт 14.1.41 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу.
Оскільки давальницька сировина є власністю замовника і при передачі її для переробки виконавцю право власності на цю сировину до виконавця не переходить , то за операцією з передачі давальницької сировини виконавцю, а також при отриманні замовником готової продукції податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.
Тобто, вважається що продукція виготовлена з власної сировини на давальницьких умовах є власно виробленою продукцією.
Виконавець нараховує ПДВ на послуги з переробки давальницької сировини на загальних підставах за основною ставкою.
При цьому, замовник за такою операцією має право включити суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, за умови, що в подальшому такі товари будуть використовуватись в оподатковуваних ПДВ операціях у межах його господарської діяльності.
Крім того, пунктом 189.14. статті 189 Податкового кодексу визначено, що у разі постачання на митній території України товарів, які є продуктами переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, у тому числі отриманих як оплата за постачання послуг з переробки, база оподаткування визначається згідно із статтею 188 Податкового кодексу.
Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність.
При цьому для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом – виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості.
Тобто, вважається що продукція виготовлена з власної сировини на давальницьких умовах є власно виробленою продукцією (власністю) замовника.
Виконавець нараховує ПДВ на послуги з переробки давальницької сировини на загальних підставах за основною ставкою.
Заступник начальника
ГУ ДФС у Київській області О.М. Форосенко
4. ДФС України в листі “Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість” №24830/7/99-99-15-03-02-17 від 22.07.2016
Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2016 № 503 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України" (далі – наказ № 503) повідомляє.
Наказом № 503 внесено зміни до деяких наказів Міністерства фінансів України, зокрема, до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі – наказ № 21).
Як зазначено в пункті 4 наказу № 503, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Наказ опубліковано 01.07.2016 у "Офіційному віснику України", № 49, ст. 1762.
Підпунктом 2 пункту 1 наказу № 503 затверджено Зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом № 21 (далі – Зміни до наказу № 21).
Відповідно до пункту 2 розділу VІІІ наказу № 21 подання податкової звітності за формою, яка враховує зміни, внесені наказом № 503, вперше має здійснюватися за звітний період серпень 2016 року (граничний термін подання 20.09.2016), ІV квартал 2016 року (граничний термін подання 10.02.2017).
Змінами до наказу № 21 у додатку 5 (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість з таблиці 1 виключені рядки "300000000000" та "500000000000" та з таблиці 2 – рядок "усього за основною ставкою та ставкою 7 %" (пункт 1 Змін до наказу № 21).
Викладено у новій редакції примітку "*" додатка 9 (Д9) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 2 Змін до наказу № 21), а саме:
"* Дванадцять попередніх послідовних звітних (податкових) періодів сукупно. Для новоствореного платника – звітний податковий період".
У додатку 10 (Д10) до податкової декларації з податку на додану вартість у рядку 11.1 таблиці 2 слово та цифру "таблиці 1" змінено на слово та цифру "таблиці 2", а у рядку 11.1 таблиці 3 слово та цифру "таблиці 1" змінено словом та цифрою "таблиці 3" (пункт 3 Змін до наказу № 21).
Крім того, викладено в новій редакції додатки 2 (Д2) та 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 4 Змін до наказу № 21).
З урахуванням внесених змін нова редакція вказаних додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від’ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.
Деталізація від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.
При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення – від найдавнішого до найновішого.
З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження.
В.о. Заступника Голови М.В. Продан
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
5. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо системи оподаткування приватних виконавців” № 17305/10/26-15-13-02-16 від 02.08.2016
Звертаємо увагу, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів, які дозволяють ідентифікувати предмет звернення. При цьому, оцінка правомірності дій платника може бути здійснена лише під час проведення податкової перевірки.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Повідомляємо також, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Згідно статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII, приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Оподаткування незалежної професійної діяльності здійснюється відповідно до вимог ст. 178 Кодексу.
Разом з цим, правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.
Обрати спрощену систему оподаткування можуть лише юридичні особи та фізичні особи – підприємці.
Виходячи з викладеного, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності самозайняті особи в межах їх незалежної професійної діяльності.
Заступник начальника Е. М. Пруднікова
6. Кабінет міністрів України в постанові “Про затвердження Порядку здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 29 Податкового кодексу України” № 439 від 13 липня 2016 р.
Відповідно до пункту 3 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 1 липня 2015 р. № 569-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України, що додається.
Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 липня 2016 р. № 439
ПОРЯДОК
здійснення органами доходів і зборів контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України
1. Цей Порядок визначає механізм здійснення органами доходів і зборів (далі — контролюючі органи), зазначеними у статті 41 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), заходів податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами — підприємцями) (далі — платник єдиного податку) обсягу доходу, визначеного пунктом 296.10 статті 296 Кодексу (далі — граничний обсяг доходу).
2. Для визначення граничного обсягу доходу враховуються в сукупності усі види доходів, які отримані платником єдиного податку від провадження підприємницької діяльності протягом календарного року незалежно від обраних видів діяльності.
3. Для здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу використовується податкова інформація, зібрана та/або отримана контролюючими органами у порядку, передбаченому статтями 72 і 73 Кодексу, та яка зберігається з урахуванням результатів її опрацювання в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами таких органів.
4. Для отримання податкової інформації контролюючі органи звертаються до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про подання податкової інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу.
5. Письмовий запит про подання податкової інформації з метою здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу надсилається платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у пункті 73.3 статті 73 Кодексу, з дотриманням вимог, установлених згаданим пунктом.
6. Контролюючі органи мають право отримувати податкову інформацію шляхом проведення зустрічних звірок даних суб’єктів господарювання стосовно платників єдиного податку щодо визначення граничного обсягу доходу у порядку, передбаченому пунктом 73.5 статті 73 Кодексу.
7. З метою здійснення податкового контролю за досягненням платниками єдиного податку граничного обсягу доходу контролюючий орган може проводити у порядку, встановленому Кодексом, за наявності підстав, передбачених підпунктами 78.1.1—78.1.18 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, документальну позапланову перевірку та за наявності підстав, визначених підпунктами 80.2.1—80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактичну перевірку.
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТКУ
7. Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації” № 553 від 17.06.2016
Відповідно до пункту 46.2 статті 46 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити форму Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, що додається.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 27 січня 2014 року № 85 «Про затвердження форми і Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2014 року за № 276/25053.
3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку (Романюк Ю. П.) в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є. В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.
В. о. Міністра Є. КАПІНУС
8. Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження форм та Порядку розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво” № 544 від 13.06.2016
Відповідно до пункту 46.5 статті 46 глави 2 розділу II, підпунктів 141.4.3, 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво;
форму Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності;
форму Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.
2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України у встановленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 25 червня 2013 року № 610 «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 року за № 1205/23737.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України – керівника апарату Капінуса Є. В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.
Міністр О. ДАНИЛЮК
В ЧАСТИНІ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ
9. Державна служба статистики України в наказі “Про затвердження форм державного статистичного спостереження № 51-вант (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні автомобільні перевезення на комерційній основі" і № 51-пас (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює пасажирські автоперевезення на маршруті"” № 133 від 28.07.2016
Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику" та пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, ураховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики транспорту й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити форми державного статистичного спостереження зі статистики транспорту, що додаються:
1) № 51-вант (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні автомобільні перевезення на комерційній основі" та ввести її в дію, починаючи зі звіту за ІІ тиждень квітня 2017 року;
2) № 51-пас (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює пасажирські автоперевезення на маршруті" та ввести її в дію, починаючи зі звіту за ІІ тиждень травня 2017 року.
2. Поширити форми державного статистичного спостереження, затверджені цим наказом:
1) № 51-вант (2 рази на рік) – на фізичних осіб-підприємців, які виконують комерційні перевезення вантажів власним вантажним автотранспортом;
2) № 51-пас (2 рази на рік) – на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють пасажирські автоперевезення на маршруті згідно з угодами, укладеними з органами місцевої влади усіх рівнів.
3. Департаменту статистики послуг (Кармазіна О. О.) здійснювати методологічне керівництво збиранням і опрацюванням даних за формами державного статистичного спостереження, затвердженими цим наказом.
4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формами державного статистичного спостереження, затвердженими цим наказом.
5. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 січня 2017 року наказ Держстату від 01 жовтня 2014 року № 277 "Про затвердження форм державного статистичного спостереження № 51-вант (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні автомобільні перевезення на комерційній основі" і № 51-пас (2 рази на рік) "Обстеження фізичної особи-підприємця, що здійснює пасажирські автоперевезення на маршруті" (зі змінами).
6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
В.о. Голови І. М. Жук
10. Державна служба статистики в наказі “Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту"” № 137 від 02.08.2016
Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику" та пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, ураховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень зі статистики транспорту й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити форму державного статистичного спостереження зі статистики транспорту № 2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту" , що додається, та ввести її у дію, починаючи зі звіту за 2016 рік.
2. Поширити форму державного статистичного спостереження, затверджену цим наказом, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які експлуатують автомобільний транспорт (власний або орендований).
3. Департаменту статистики послуг (Кармазіна О. О.) здійснювати методологічне керівництво збиранням і опрацюванням даних за формою державного статистичного спостереження, затвердженою цим наказом.
4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формою державного статистичного спостереження, затвердженою цим наказом.
5. Визнати таким, що втратив чинність, з 01 січня 2017 року наказ Держстату від 01 жовтня 2014 року № 278 "Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 2-тр (річна) "Звіт про роботу автотранспорту" (зі змінами).
6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
В.о. Голови І. М. Жук
11. Державна служба статистики в наказі “Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань сільського господарства” № 136 від 01.08.2016
Відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України "Про державну статистику", пункту 4 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, ураховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень з питань сільського господарства й отримання повної, всебічної та об'єктивної статистичної інформації
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити форми державних статистичних спостережень з питань сільського господарства, що додаються, та ввести їх у дію:
1) зі звіту за 2016 рік:
№ 24 (річна) "Звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами" ;
№ 21-заг (річна) "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" ;
2) зі звіту за І квартал 2017 року - № 13-заг (квартальна) "Звіт про надходження молока сирого на переробні підприємства" ;
3) зі звіту за січень 2017 року - № 24-сг (місячна) "Звіт про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин" .
2. Поширити форми державних статистичних спостережень, затверджені цим наказом:
1) № 24 (річна), № 21-заг (річна), № 24-сг (місячна) - на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які здійснюють сільськогосподарську діяльність;
2) № 13-заг (квартальна) - на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які мають власні або орендовані переробні потужності та здійснюють перероблення молока сирого.
3. Департаменту статистики сільського господарства та навколишнього середовища (Прокопенко О. М.) здійснювати методологічне керівництво щодо збирання й опрацювання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.
4. Керівникам територіальних органів Держстату забезпечити в установленому порядку збирання, опрацювання та подання даних за формами державних статистичних спостережень, затвердженими цим наказом.
5. Визнати такими, що втратили чинність:
1) наказ Державної служби статистики України від 27 листопада 2015 року №346 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань сільського господарства"у частині форми державного статистичного спостереження № 21-заг (річна) "Реалізація сільськогосподарської продукції" - з 01 січня 2017 року;
2) наказ Державної служби статистики України від 11 листопада 2015 року №325 "Про затвердження форм державного статистичного спостереження щодо виробництва продукції тваринництва, кількості сільськогосподарських тварин і забезпеченості їх кормами"у частині форми державного статистичного спостереження № 24 (річна) "Звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами" - з 01 січня 2017 року та в цілому - з 01 лютого 2017 року;
3) наказ Державної служби статистики України від 25 вересня 2015 року № 219 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань сільського та рибного господарства"(зі змінами) у частині форми державного статистичного № 13-заг (квартальна) "Звіт про надходження молока сирого на переробні підприємства" - з 01 лютого 2017 року.
6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою
В.о. Голови І. М. Жук
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
12. ДФС України в листі № 26072/7/99-99-18-02-02-17 від 01.08.2016 р.
Митницям ДФС
Інформуємо, що з 01 серпня 2016 року набирає чинності Закон України "Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів" (далі - Закон N 1389).
Відповідно до Закону N 1389, тимчасово до 31 грудня 2018 року, встановлені знижені ставки акцизного податку на автомобілі легкові, що використовувалися.
До внесення змін до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 N 1011, при митному оформленні легкових автомобілів, що використовувалися, за ставками акцизного податку, встановленими пунктом 15 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у графі 36 митної декларації зазначається код пільги з оподаткування товару акцизним податком "172".
Знижені ставки акцизного податку не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони, зокрема, ввозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року.
Таким чином, контроль за виконанням обмежень, встановлених Законом N 1389 щодо ввезення на митну територію України не більше одного легкового автомобіля протягом календарного року, має здійснюватись відносно двох категорій осіб:
які ввозять легкові автомобілі для власного використання;
які ввозять легкові автомобілі на користь інших осіб.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною у листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 15.07.2016 N 94-27/9-729.
Також нормами Закону N 1389 встановлено, що знижені ставки акцизного податку не застосовуються якщо легкові автомобілі мають походження з країни, визнаної державою - окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою - агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозяться з території такої держави - окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.
Звертаємо увагу, що згідно зі статтею 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках - експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Водночас, документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Митного кодексу України (пункт 2 частини 4 статті 44 Митного кодексу України).
До відомостей про походження транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України громадянами, може бути віднесений їх ідентифікаційний номер - VIN-код (Vehicle Identification Number), інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб.
VIN-код транспортного засобу являє собою структуроване поєднання літеро-цифрових позначень, що надається виробником транспортному засобу з метою його ідентифікації.
Структура і зміст VIN-коду визначаються міжнародним стандартом ISO 3779-1983, гармонізованим з державним стандартом України ДСТУ 3524-97 обов'язкового застосування в Україні.
Як правило, структура VIN-коду складається із 17 символів, перші три символи з яких визначають географічну зону, країну - виробника і виробника автотранспортного засобу, а одинадцятий символ містить інформацію про місце складання транспортного засобу.
Під час оформлення Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу, форма якого встановлена додатком 4 до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 N 1118, посадовою особою органу доходів і зборів здійснюється відповідна відмітка про обмеження щодо відчуження транспортного засобу протягом 365 днів з дня його реєстрації у відповідності до Закону N 1389.
В. о. заступника Голови М. В. Продан
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
13. Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації” N 263/10/136-16 від 14.06.2016 р.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (із змінами), у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Пунктом 102 Порядку передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Враховуючи викладене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації новоприйнятих працівників має здійснюватись з наступного місяця після підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займає працівник.
У випадку, якщо працівника прийнято на новостворену посаду, на нашу думку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватись з наступного після створення посади місяця.
Крім того повідомляємо, що пунктом 5 Порядку визначено, що працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадяться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.
Отже, питання, порушені у вашому листі, можуть бути визначені у колективному договорі або іншому документі, який регламентує оплату праці працівників установи.
Заступник директора Департаменту стратегічного планування та аналізу
- начальник відділу Н. Підлужна
14. ДФС України в в листі “Про надання роз'яснення щодо застосування окремих норм податкового законодавства” N 14678/6/99-99-14-03-03-15 від 06.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула запит про надання роз'яснення щодо застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє таке.
Щодо питання проведення повторних перевірок контролюючими органами
Згідно з пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складання довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Крім того, відповідно до пункту 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 Кодексу подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такого платника.
Враховуючи зазначене, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, Кодексом не обмежено коло питань, у тому числі повноти нарахування та сплати інших податків та зборів, передбачених Кодексом, які можуть бути предметом перевірки контролюючого органу при проведенні перевірки такого платника.
Щодо питання обчислення строків перевірки платника податків та врахування правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених таким платником, під час його перевірки посадовими особами контролюючого органу
Під час визначення, які саме дні тижня вважати робочими для обчислення строків проведення перевірок, слід враховувати таке.
Строки (тривалість) проведення перевірок встановлені статтею 82 Кодексу, обчислюються у робочих днях та залежать від типу перевірки та категорії платника податків.
Відповідно до статті 56 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" для державних службовців установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.
Під час прийняття рішення про призначення перевірки та прийнятті наказу про її проведення для обчислення тривалості проведення перевірок контролюючими органами робочі дні обраховуються із розрахунку п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, за виключенням випадків, передбачених законодавством. При цьому у наказі про проведення перевірок зазначається дата початку перевірки та її тривалість у робочих днях.
Також слід зазначити, що законодавством України не надано чіткого визначення поняття "робочий день" і "робочий час". Разом з цим, відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 22.06.2007 р. N 199/13/116-07 робочий час - це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов'язки за трудовим договором. Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.
При цьому відповідно до статті 52 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Водночас у КЗпП врегульовано можливість затвердження на підприємствах, установах та організаціях іншого режиму роботи (наприклад, дво- чи триденні робочі тижні).
Крім того, статтею 50 КЗпП визначено, що підприємства і організації при укладанні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 21.1 статті 21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до Кодексу та інших законів України, інших нормативних актів, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
При цьому слід зазначити, що у разі виконання платником податків законних вимог посадових осіб контролюючих органів, неперешкоджання їх законній діяльності та надання у повному обсязі документів, пов'язаних з предметом перевірки, а також виконання інших обов'язків, передбачених статтею 16 Кодексу, відсутність можливості забезпечення присутності посадових осіб контролюючих органів за місцезнаходженням платника податків з огляду на графік роботи підприємства, відмінний від загальноприйнятого, відповідно до статті 81 Кодексу не може бути підставою для складання відповідних актів про недопуск посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.
Тобто тривалість перевірки визначається у робочих днях із врахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника податків.
Щодо можливості надання документів посадовим особам контролюючого органу (згідно з описом) для їх перевірки не за місцезнаходженням платника податків, зазначаємо, що відповідно до статті 75 Кодексу документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
В. о. Голови С. В. Білан
15. Верховна Рада України в Законі України “Про внесення зміни до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення” № 1436-VIII від 07.07.2016
Верховна Рада України постановляє:
I. Частину першу статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243; 2015 р., № 32, ст. 313) доповнити пунктом 8 такого змісту:
"8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України П.ПОРОШЕНКО
16. Міністерство фінансів України в наказі “Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій” № 547 від 14.06.2016
Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України,Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, та з метою удосконалення порядку реєстрації реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги);
Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;
Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій;
Порядок опломбування реєстраторів розрахункових операцій.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів від 28 серпня 2013 року № 417 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1616/24148.
3. Установити, що:
вимоги до форми і змісту книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок у частині відображення інших податків (зборів), крім податку на додану вартість, не поширюються на здійснення у них записів про рух готівки та про суми розрахунків на підставі розрахункових документів, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до набрання чинності цим наказом;
до створення реєстру центрів сервісного обслуговування суб'єкт господарювання до заяви про реєстрацію (перереєстрацію) реєстратора розрахункових операцій разом із копією договору суб'єкта господарювання з центром сервісного обслуговування про технічне обслуговування та ремонт такого реєстратора розрахункових операцій подає до контролюючого органу також копію договору (або іншого документа), яким підтверджується право, надане виробником (постачальником) реєстратора розрахункових операцій центру сервісного обслуговування на проведення технічного обслуговування і ремонту відповідної моделі (модифікації) реєстратора розрахункових операцій.
4. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю.П.) в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів - керівника апарату Капінуса Є.В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р.М.
ПОРЯДОК
реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)
I. Загальні положення
1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон),Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.
Цей Порядок поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.
Дія цього Порядку не поширюється на РРО, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
2. Цим Порядком визначаються форми:
заяви про реєстрацію РРО;
реєстраційного посвідчення;
довідки про резервування фіскального номера РРО;
заяви про скасування реєстрації РРО;
рішення про скасування реєстрації РРО;
довідки про скасування реєстрації РРО.
3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
автомат з продажу товарів (послуг) - РРО, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг), забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості і створює контрольну стрічку в електронній формі;
адреса господарської одиниці - адреса, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди;
введення в експлуатацію - роботи з технічного обслуговування РРО, пов'язані з підготовкою його до експлуатації (вхідний контроль, регулювання, усунення виявлених несправностей) відповідно до експлуатаційних документів виробника або постачальника (далі - експлуатаційні документи), а також введення обов'язкових реквізитів чека, фіскального номера користувача, персоналізації РРО та переведення РРО у фіскальний режим роботи;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє РРО і є власником конструкторсько-технологічної та програмної документації або відповідної ліцензії на їх виготовлення;
гарантійний ремонт - ремонт належним чином введеного в експлуатацію РРО, що перебуває на технічному обслуговуванні в центрі сервісного обслуговування і вийшов з ладу в період гарантійного строку експлуатації не з вини користувача;
гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання щодо здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг;
господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції;
Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр РРО) - перелік моделей РРО та їх модифікацій, які мають підтвердження відповідності вимогам діючих державних технічних регламентів та стандартів згідно із Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", а також відповідають вимогам нормативних актів України і такі РРО дозволені для застосування у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг;
електронне повідомлення - інформація, надана споживачу через телекомунікаційні мережі, яка може бути в будь-який спосіб відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді;
засіб контролю - спеціальна номерна пломба у вигляді прямокутника розміром 79 х 24 мм з фігурною вирубкою на краях, розділеного лінією перфорації на дві частини. Засіб контролю складається з трьох шарів: клейовий шар, папір, фольга гарячого тиснення;
зміна - період роботи РРО від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту за період роботи одного касира;
контрольна стрічка - копії розрахункових документів, послідовно сформованих РРО, що надруковані або створені в електронній формі таким РРО, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі;
місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово;
місцезнаходження юридичної особи - фактичне місце ведення діяльності чи розташування офіса, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (де переважно знаходиться керівництво та здійснення управління й обліку);
модем - окремий або у складі РРО пристрій, призначений для передачі копії сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку, до складу якого входить пам'ять для тимчасового зберігання цих копій;
назва господарської одиниці - назва, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди;
нефіскальний режим роботи - режим роботи РРО, в якому не забезпечується безумовне виконання ним фіскальних функцій;
оперативна пам'ять - запам'ятовувальний пристрій у складі фіскального блока РРО, де зберігаються поточні дані, обчислені або занесені за допомогою програмного забезпечення цього РРО;
персоналізація РРО - процедура, під час якої на підставі даних щодо індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість або податкового номера (якщо суб’єкт господарювання не зареєстрований платником податку на додану вартість), фіскального номера РРО, заводського номера РРО, ідентифікаційного номера РРО або ідентифікаційного номера модема (у разі застосування зовнішнього модема) та ідентифікаційного номера спеціалізованого пристрою, призначеного для реалізації функцій захисту інформації від модифікації та перегляду (далі - модуль безпеки SAM), відбувається ідентифікація РРО в системі обліку даних РРО Державної фіскальної служби України (далі - ДФС);
післягарантійний ремонт - ремонт належним чином введеного в експлуатацію РРО, що перебуває на технічному обслуговуванні в центрі сервісного обслуговування і вийшов з ладу після закінчення гарантійного строку експлуатації;
постачальник - суб'єкт господарювання, який є виробником або за договором з виробником організовує продаж, передачу в оренду, лізинг, технічне обслуговування і ремонт РРО;
реєстратор розрахункових операцій (РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну;
строк первинної реєстрації моделі РРО - граничний строк, до закінчення якого дозволяється реєструвати в контролюючих органах конкретні моделі РРО, що раніше не були зареєстровані, який визначається згідно зі строком дії сертифіката відповідності моделі з конкретною версією внутрішнього програмного забезпечення;
строк служби - строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам'яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів;
технічне обслуговування - комплекс робіт, передбачених експлуатаційними документами, які виконуються з метою підтримки працездатності РРО;
фіскалізація - перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи РРО;
фіскальна пам'ять - запам'ятовувальний пристрій у складі РРО, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;
фіскальна функція - здатність РРО забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;
фіскальний блок - невід'ємна складова частина РРО, за допомогою якої забезпечуються реєстрація обороту, визначення розміру податків та зборів, встановлених чинним законодавством, керування механізмом друкування чеків і звітів, виведення інформації на індикатори цього РРО;
фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;
фіскальний режим роботи - режим роботи опломбованого належним чином РРО, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій;
центр сервісного обслуговування (далі - ЦСО) - суб'єкт господарювання, який за договором з постачальником надає послуги з введення в експлуатацію, технічного обслуговування, гарантійного, післягарантійного ремонту РРО;
X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;
Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.
Інші терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України.
II. Порядок реєстрації РРО
1. Формування та застосування фіскального номера РРО
1. При реєстрації в контролюючих органах РРО присвоюється фіскальний номер.
2. Фіскальний номер РРО становить 10-розрядний числовий порядковий номер реєстраційного запису в автоматизованій інформаційній системі реєстрації РРО ДФС (далі - інформаційна система ДФС), алгоритм формування якого встановлює ДФС.
3. Фіскальний номер РРО автоматично формується в інформаційній системі ДФС при резервуванні фіскального номера, є єдиним для всього інформаційного простору України, не змінюється при перереєстрації і зберігається до дати скасування його реєстрації.
Після скасування реєстрації РРО фіскальний номер закривається та надалі не використовується.
4. Під час фіскалізації до фіскальної пам'яті РРО заносяться фіскальний номер РРО та дата внесення фіскального номера до фіскальної пам'яті РРО.
5. Фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації РРО суб'єктом господарювання. При цьому РРО повинен унеможливити подальший вихід з фіскального режиму роботи.
6. Фіскальний номер РРО зазначається у всіх розрахункових документах, чеках усіх звітів, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
2. Реєстрація та введення в експлуатацію РРО
1. Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.
2. Реєстрації в контролюючому органі підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.
3. Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.
Суб'єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, може реєструвати РРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів, які розташовані на території іншої, ніж такий суб'єкт, територіальної громади.
Національні оператори можуть реєструвати РРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів або господарських одиниць, де будуть використовуватися РРО:
Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" - за місцезнаходженням відділень;
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" - за місцезнаходженням центрів та цехів телекомунікаційних послуг;
Державне підприємство спеціального зв'язку - за місцезнаходженням вузлів та пунктів спеціального зв'язку;
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" - за місцезнаходженням станцій, підрозділів локомотивного, вагонного, колійного, вантажного, пасажирського та інших господарств, необхідних для забезпечення роботи залізничного транспорту.
РРО за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та господарських одиниць юридичної особи реєструються за кодом ЄДРПОУ юридичної особи.
4. Для реєстрації РРО суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу:
заяву про реєстрацію РРО за формою № 1-РРО (додаток 1) (далі - реєстраційна заява);
копію документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;
копію документа на право власності або іншого документа, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО;
копію паспорта (формуляра) РРО та копію паспорта модема (у разі застосування зовнішнього модема);
копію договору суб'єкта господарювання з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт РРО.
Уповноважена особа суб’єкта господарювання може зареєструвати РРО за наявності документа, що посвідчує таку особу, та належним чином оформленої довіреності на проведення реєстрації РРО.
5. Реєстраційна заява має бути підписана керівником суб'єкта господарювання або фізичною особою - підприємцем із зазначенням дати подання. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають обов'язковому заповненню.
Копії документів засвідчуються підписом керівника суб'єкта господарювання або особистим підписом фізичної особи - підприємця.
6. У разі подання реєстраційної заяви в паперовому вигляді суб'єктом господарювання пред'являються оригінали відповідних документів.
При поданні реєстраційної заяви в електронному вигляді оригінали таких документів пред'являються контролюючому органу разом із довідкою ЦСО про опломбування РРО та актом введення в експлуатацію.
Оригінали документів, крім реєстраційної заяви, повертаються суб'єкту господарювання, копії залишаються в контролюючому органі.
7. Суб'єкти господарювання, включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, можуть подавати реєстраційні заяви в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку з дотримання вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис".
Порядок та строки розгляду контролюючим органом реєстраційних заяв, поданих в електронному вигляді, є такими самими, як і для реєстраційних заяв, поданих у паперовому вигляді.
До заяви про реєстрацію РРО додаються скановані копії документів, визначених пунктом 4 цієї глави.
У разі подання заяви в електронному вигляді суб'єкт господарювання може отримати довідку про резервування фіскального номера РРО та копію реєстраційного посвідчення засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу своєї електронної пошти. Для цього в реєстраційній заяві суб'єкт господарювання зазначає спосіб отримання таких документів (в електронному вигляді на електронну пошту, адресу якої зазначено в заяві, або безпосередньо в контролюючому органі).
8. Протягом двох робочих днів після отримання документів, визначених у пункті 4 цієї глави, контролюючий орган відмовляє в реєстрації РРО, якщо:
РРО вже зареєстрований;
модель (модифікацію) РРО не включено або виключено з Державного реєстру РРО;
РРО не відповідає сфері застосування, зазначеній в реєстраційній заяві;
ЦСО не має права на технічне обслуговування та ремонт РРО у зв'язку з відсутністю договору з виробником (постачальником) такого РРО;
документи подано не в повному обсязі;
в контролюючому органі наявні відомості про анулювання ліцензії на право здійснення відповідної господарської діяльності;
відсутній документ на право власності або інший документ, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО;
суб'єкта господарювання не включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
суб'єкт господарювання не перебуває на обліку в контролюючому органі, до якого подано документи на реєстрацію РРО;
суб'єкт господарювання або його відокремлені підрозділи не перебувають на обліку в контролюючому органі за адресою господарської одиниці, де буде використовуватися РРО.
9. За наявності підстав для відмови в проведенні реєстрації РРО контролюючий орган не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення реєстрації РРО надає або надсилає (поштовим відправленням або на електронну пошту) суб'єкту господарювання повідомлення про відмову у проведенні реєстрації РРО із зазначенням підстав для такої відмови.
10. У разі відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження документів приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційній системі ДФС та видає суб'єкту господарювання довідку про резервування фіскального номера РРО за формою № 2-РРО (додаток 2) (далі - довідка про резервування фіскального номера).
Довідка про резервування фіскального номера дійсна протягом п'яти робочих днів з дати її видачі або надсилання на адресу електронної пошти суб'єкта господарювання.
11. Датою резервування фіскального номера РРО, яка зазначається в довідці про резервування фіскального номера, є дата, що відповідає даті формування фіскального номера РРО в інформаційній системі ДФС.
12. Контролюючим органом довідка про резервування фіскального номера може бути надіслана в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу ЦСО, зазначену в реєстраційній заяві, у разі включення такого ЦСО до системи подання податкових документів в електронному вигляді.
13. Протягом п'яти робочих днів з дати видачі або надсилання на адресу електронної пошти довідки про резервування фіскального номера суб'єкт господарювання повинен забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи (внесення фіскального номера до фіскальної пам'яті РРО, персоналізація та опломбування РРО в ЦСО).
14. Для завершення процедури реєстрації РРО суб'єкт господарювання до закінчення терміну дії довідки про резервування фіскального номера надає до контролюючого органу копію довідки про опломбування РРО та акт введення в експлуатацію РРО. У разі ненадання або несвоєчасного надання зазначених документів довідка про резервування фіскального номера вважається недійсною, фіскальний номер скасовується датою резервування.
Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС та надає суб'єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (додаток 3) (далі - реєстраційне посвідчення), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.
Датою реєстрації РРО, яка зазначається в реєстраційному посвідченні, є дата, що відповідає даті внесення даних до інформаційної системи ДФС.
15. Контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.
16. У реєстраційній заяві указується спосіб отримання реєстраційного посвідчення (поштою або безпосередньо в контролюючому органі).
Якщо суб'єктом господарювання обрано спосіб отримання реєстраційного посвідчення поштою, оплату вартості поштових послуг суб'єкт господарювання має здійснити до отримання реєстраційного посвідчення шляхом надання контролюючому органу поштових марок на суму, що відповідає вартості послуг поштового зв'язку з пересилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
17. Документи, визначені цією главою, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб'єкта господарювання або суб'єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення реєстрації РРО.
18. Якщо контролюючий орган або пошта не може вручити суб'єкту господарювання реєстраційне посвідчення через незнаходження посадових осіб суб'єкта господарювання, відмову прийняти таке реєстраційне посвідчення, відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта господарювання, контролюючий орган оформляє довідку, у якій зазначає причину неможливості вручення реєстраційного посвідчення. Така довідка разом з реєстраційним посвідченням зберігається в реєстраційній частині облікової справи суб'єкта господарювання. У цьому разі суб'єкт господарювання може отримати реєстраційне посвідчення в контролюючому органі до скасування реєстрації РРО згідно з цим Порядком.
19. Для інформування суб'єктів господарювання ДФС щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:
дані щодо фіскальних номерів РРО із зазначенням найменування суб'єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові), дати реєстрації РРО, а також номера останньої книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО), зареєстрованої на такий РРО, та дати її реєстрації;
дані щодо фіскальних номерів РРО, реєстрацію яких скасовано за заявою суб'єкта господарювання або з ініціативи контролюючого органу, із зазначенням найменування суб'єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові), дати, причини та підстави для скасування реєстрації РРО.
Інформація оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати оновлення інформації.
20. Реєстрація резервного РРО проводиться в такому самому порядку, як і реєстрація основного РРО.
При реєстрації резервного РРО у правому верхньому куті реєстраційного посвідчення робиться відмітка "Резервний", у першому рядку відповідної таблиці в реєстраційному посвідченні зазначаються назва та адреса господарської одиниці, де буде зберігатися резервний РРО, а в інших рядках - назви та адреси всіх господарських одиниць, де він може використовуватися. При цьому щодо кожної господарської одиниці надається копія документа на право власності або інший документ, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися резервний РРО.
21. Персоналізація РРО здійснюється для однозначного визначення РРО в системі обліку даних ДФС за допомогою системи унікальних номерів, до якої входять індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість або податковий номер (якщо суб’єкт господарювання не зареєстрований платником податку на додану вартість), фіскальний номер РРО, ідентифікаційний номер РРО або ідентифікаційний номер модема (у разі застосування зовнішнього модема), заводський номер РРО та ідентифікаційний номер модуля безпеки SAM, відповідно до Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за № 1744/22056 (далі - Порядок передачі).
Персоналізація РРО виконується ЦСО:
у разі присвоєння або анулювання індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість;
після присвоєння або зміни фіскального номера РРО, або ідентифікаційного номера модема (у разі застосування зовнішнього модема), або ідентифікаційного номера РРО, або ідентифікаційного номера модуля безпеки.
22. Інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з реєстрацією та обліком РРО, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
3. Перереєстрація РРО
1. У разі перереєстрації з метою використання РРО в іншій господарській одиниці суб'єктом господарювання надаються:
реєстраційна заява з позначкою "Перереєстрація";
копія документа на право власності або документа, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО;
копія договору суб'єкта господарювання з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт РРО;
реєстраційне посвідчення.
Після отримання належним чином оформлених документів у разі відсутності підстав для відмови посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня подання реєстраційної заяви проводить перереєстрацію РРО шляхом внесення змін до інформаційної системи ДФС та видає суб'єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення.
2. У разі зміни даних щодо суб'єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні (податковий номер або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку в паспорті, найменування (прізвище, ім'я, по батькові)), або сфери застосування РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, а також у разі встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстраційного посвідчення, втрати або непридатності його для використання суб'єкт господарювання протягом п'яти робочих днів, що настають за днем, коли виникли зміни або інші підстави для заміни реєстраційного посвідчення, подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО:
реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація" із зазначенням причини перереєстрації;
довідку про опломбування РРО (у разі внесення змін про місцезнаходження, які потребували переопломбування РРО);
реєстраційне посвідчення.
Після отримання документів у разі відсутності підстав для відмови посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня подання реєстраційної заяви проводить перереєстрацію РРО шляхом внесення змін до інформаційної системи ДФС та видає суб'єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення.
3. При перереєстрації РРО довідка про опломбування РРО надається суб'єктом господарювання у разі, якщо зміна даних про суб'єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні та відповідно відображаються у всіх розрахункових документах, чеках усіх звітів, потребує переопломбування РРО.
4. У разі зміни місцезнаходження або місця проживання, включення/невключення суб’єкта господарювання до Реєстру великих платників податків, реорганізації контролюючих органів чи з інших причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому суб’єкт господарювання обліковується як платник податків за основним місцем обліку, протягом двох робочих днів після переведення платника податків на обслуговування до контролюючого органу за новим місцем обліку засобами інформаційної системи ДФС здійснюється перереєстрація РРО до контролюючого органу за новим основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.
Реєстраційне посвідчення, видане суб'єкту господарювання згідно з цим Порядком контролюючим органом за попереднім місцем обліку, залишається чинним до моменту виникнення змін у даних щодо суб'єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні.
Документи щодо реєстрації/перереєстрації РРО, які знаходились в контролюючому органі за попереднім основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків, передаються разом з обліковою справою до контролюючого органу за новим основним місцем обліку такого платника податків.
4. Скасування реєстрації РРО
1. Реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли:
1) суб'єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО (додаток 4) (далі - заява про скасування реєстрації);
2) вичерпано строк служби РРО, визначений у паспорті (формулярі) РРО;
3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО;
4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО;
5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО;
6) установчі документи суб'єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;
7) наявне судове рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання - банкрута;
8) наявне судове рішення щодо припинення суб'єкта господарювання, що не пов'язане з банкрутством;
9) суб'єкт господарювання - фізична особа - підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
10) в контролюючих органах наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб'єкта господарювання;
11) викрадено РРО;
12) змінено власника РРО;
13) наявне судове рішення про визнання недійсним договору оренди господарської одиниці.
2. Скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у підпунктах 1, 11 та 12 пункту 1 цієї глави, здійснюється за заявою суб'єкта господарювання, а на підставах, визначених у підпунктах 2-10, 13 пункту 1 цієї глави, може здійснюватися за заявою суб'єкта господарювання або примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.
Рішення про скасування реєстрації РРО оформлюється за формою № 5-РРО (додаток 5).
3. Заяву про скасування реєстрації суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.
Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно розпломбувати в ЦСО, з яким суб'єктом господарювання укладено договір про технічне обслуговування та ремонт РРО.
Разом із заявою про скасування реєстрації суб'єкт господарювання надає довідку ЦСО про розпломбування РРО (крім випадків установлення невідповідності конструкції та програмного забезпечення РРО документації виробника) та повертає контролюючому органу реєстраційне посвідчення.
Процедура розпломбування РРО в ЦСО за можливості проводиться і для РРО, щодо яких контролюючим органом прийнято рішення про примусове скасування реєстрації.
У разі викрадення РРО для скасування його реєстрації суб'єкт господарювання разом із заявою про скасування реєстрації надає копію відповідного документа органу поліції.
У заяві про скасування реєстрації зазначається спосіб отримання довідки про скасування реєстрації РРО за формою № 6-РРО (додаток 6) (далі - довідка про скасування реєстрації) (поштою або безпосередньо в контролюючому органі).
4. Посадова особа контролюючого органу протягом п'яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації, довідки ЦСО про розпломбування РРО та реєстраційного посвідчення або прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційної системи ДФС та надає суб'єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО.
У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО.
ЦСО, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, контролюючим органом може бути надіслано повідомлення про скасування реєстрації РРО в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
5. Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у підпунктах 4-10 пункту 1 цієї глави, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб'єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними.
6. Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб'єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.
Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.
7. Документи, визначені у цій главі, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб'єкта господарювання або самим суб'єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення скасування реєстрації РРО.
III. Порядок застосування РРО
1. На території України у сферах, визначених Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
2. Порядок застосування РРО поширюється на РРО, які зареєстровані в установленому порядку.
3. РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні, відповідно до сфери застосування, установленої Державним реєстром РРО, та за наявності договору про технічне обслуговування і ремонт РРО.
Застосування РРО, опломбованого засобами контролю ЦСО, з яким суб'єкт господарювання не уклав договору про технічне обслуговування та ремонт такого РРО, вважається порушенням встановленого порядку опломбування.
4. Суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані:
застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
забезпечувати цілісність пломб та незмінність конструкції і програмного забезпечення РРО;
вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування РРО, ремонтувати РРО через ЦСО в порядку, встановленому законодавством;
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
зберігати в господарській одиниці останню використану та поточну розрахункову книжку, що використовується на період виходу з ладу РРО, здійснення його ремонту або у разі тимчасового (але не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
у разі незастосування РРО у випадках, визначених Законом, проводити розрахунки з використанням книги ОРО та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються в режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
друкувати або створювати в електронній формі на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;
проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг), обліку їх кількості та розміру (ставки) податків та зборів, встановлених чинним законодавством;
забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
надавати покупцю товарів (послуг) чек, за його вимогою - накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів";
друкувати X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства;
здійснювати підрахунок готівкових коштів на місці проведення розрахунків під час перевірки господарської одиниці на вимогу посадової особи контролюючого органу;
зберігати на місці проведення розрахунків реєстраційне посвідчення та останню довідку про опломбування РРО або їх копії;
у разі виявлення несправностей РРО, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, коли виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами електронного зв'язку в довільній формі повідомити ЦСО, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронного зв'язку в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб'єкт господарювання зареєстрований як платник податків.
5. Реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.
6. Внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
7. Реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.
Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків:
дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача";
забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".
8. Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).
Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО.
9. У разі незабезпечення ЦСО гарантійного ремонту РРО не пізніше сьомого робочого дня з дня передачі в ремонт РРО ЦСО зобов'язаний ввести в експлуатацію належним чином зареєстрований на суб'єкта господарювання резервний РРО.
10. Якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та розрахункової книжки, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.
11. Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у РРО та модемів для передачі даних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057 "Про затвердження Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за № 1743/22055.
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку
Ю.П. Романюк
Додаток 1 Форма № 1-РРО |
ЗАЯВА
про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій
Додаток 2 Форма № 2-РРО |
ДОВІДКА
про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій
Додаток 3 Форма № 3-РРО |
Додаток 4 Форма № 4-РРО |
ЗАЯВА
про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій
Додаток 5 Форма № 5-РРО |
РІШЕННЯ
про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій
Додаток 6 Форма № 6-РРО |
ДОВІДКА
про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій
17. Правління національного банку України в постанові “ Про внесення змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України” №364 від 02.08.2016 р.
Відповідно до вимог статей 7, 15, 25, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України" , Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", з метою вдосконалення порядку проведення операцій з готівковою іноземною валютою Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Унести до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за № 21/7342 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30 квітня 2014 року № 249) (зі змінами), такі зміни:
1) у розділі ІІІ:
у пункті 1:
абзац перший викласти в такій редакції:
"1. Голова правління банку/керівник фінансової установи має право визначати уповноважену особу/уповноважених осіб, яка встановлюватиме/які встановлюватимуть курси купівлі та продажу іноземних валют у касах банку, фінансової установи, у їх відокремлених підрозділах, пунктах обміну щоденно до початку робочого дня згідно з наказом (розпорядженням)/наказами (розпорядженнями) банку, фінансової установи";
в абзаці третьому слова "в наказі" замінити словами "у відповідному наказі";
пункт 5 доповнити новим абзацом такого змісту:
"Касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов'язані видати квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції одночасно з прийняттям та видачею фізичній особі коштів. Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції повинна видаватися не пізніше завершення операції";
пункт 10 після слів "резидентність фізичних осіб" доповнити словами "(шляхом усного опитування)";
2) пункт 1 розділу IV викласти в такій редакції:
"1. Банкам, фінансовим установам дозволяється здійснювати:
операції з продажу фізичній особі-резиденту готівкової іноземної валюти за готівкові гривні на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень, без пред'явлення документів;
операції з купівлі у фізичної особи (резидента та нерезидента) готівкової іноземної валюти за готівкові гривні на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень, без пред'явлення документів. Операції з купівлі у фізичної особи-нерезидента готівкової іноземної валюти за готівкові гривні, які проводяться з оформленням довідки-certificate за формою № 377, здійснюються за умови пред'явлення цією особою документа, що посвідчує особу та її резидентність;
операції конвертації (обміну) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень, без пред'явлення документів;
операції зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та її резидентність і довідки-certificate за формою № 377";
3) додаток 3:
після слова "Клієнт" доповнити знаками "**";
доповнити новою приміткою такого змісту:
"** Реквізити заповнюються під час здійснення валютно-обмінної операції на суму, що дорівнює чи перевищує в еквіваленті 150 000 гривень".
2. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С.В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Чурія О.Є.
4. Постанова набирає чинності з 10 серпня 2016 року.
Голова |
В.О. Гонтарева |
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!