Огляд останніх законодавчих змін та розяснень контролюючих органів - коротко про головне - за період 28.10-03.11.2019 р.

ТОВ «ЕС.СІ.АЙ.-КОНСАЛТИНГ» 

послуги з ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, консультування та проведення семінарів з питань бухгалтерського обліку та оподаткування 

м. Житомир, вул. Київська, 77, Бізнес-центр «Глобал», оф. 68

+38(097)-298-35-62, +38(093)-415-76-99

сайт: www.sci-consulting.com.ua

e-mail: info@sci-consulting.com.ua

ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ МІНІСТЕРСТВ, ВІДОМСТВ ТА КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

Актуальні роз’яснення міністерств, відомств та контролюючих органів:

В частині трудових відносин

Щодо звільнення працівника, якого визнано непрацездатним

(лист Мінсоцполітики від 09.10.2019 р. № 1463/0/206-19)

Режим доступу:  http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/vWWWGroupParam1/new_law?EditDocument&Start=7.18&Count=1000&ExpandView&Seq=31

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) "Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно з частиною шостою статті 24 КЗпП забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. Але про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору - протипоказання стану здоров'я виявлені після його укладення.

Факт установлення працівникові групи інвалідності не може слугувати підставою для звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП.

Звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП).

У той же час частиною четвертою статті 40 КЗпП визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП (стаття 47 КЗпП).

Статтею 116 КЗпП передбачено: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З огляду на викладене у зазначеному у листі випадку останнім днем роботи є не останній день періоду тимчасової непрацездатності, а день розірвання трудового договору.

Оскільки працівник перебуває з роботодавцем у трудових відносинах, на нашу думку, останній день його роботи має бути оплачений згідно з умовами трудового або колективного договору.

Слід зазначити, що відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками по заробітній платі, отримання даних про відпрацьований час чи відпустки є табель обліку використання робочого часу (форма N П-5), затверджений наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. N 489 (зі змінами).

Згідно з приміткою 2 до табеля ця форма має рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, потрібних для заповнення форм державних статистичних спостережень. Якщо треба, форму можна доповнити іншими показниками, потрібними для обліку на підприємстві.

Щодо порядку і умов застосування обліку робочого часу

(лист Мінсоцполітики від 02.10.2019 р. № 1436/0/206-19)

Режим доступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FN055747.html

Директорат норм та стандартів гідної праці Міністерства розглянув ваше звернення і в межах компетенції повідомляє.

Чинним законодавством не регламентовано порядку і умов застосування підсумованого обліку робочого часу.

Статтею 61 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) лише передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для такої категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (ст. 50 і 51).

Міністерством праці та соціальної політики України було розроблено і наказом від 19.04.2006 р. N 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 7 Методичних рекомендацій зауважено, що при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (включаючи перерву на обід) була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (частина перша статті 59 КЗпП України), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (стаття 70 КЗпП України). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга статті 59 КЗпП України).

Методичні рекомендації не реєструються в Міністерстві юстиції і мають інформативний, необов'язковий характер.

Крім того, у статті 61 КЗпП не міститься застережень щодо дотримання при підсумованому обліку робочого часу вимог статей 59 та 70 КЗпП, на відміну від статей 50, 51 КЗпП.

Зазначене, на наш погляд, дає підстави стверджувати, що при підсумованому обліку робочого часу в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.

В частині ПДФО та військового збору

Нормами ПКУ не передбачено врахування будь-яких заокруглень при нарахуванні, утриманні та сплаті (перерахуванні) податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Водночас, Національний банк України листом від 26.09.2019 N 50-0006/50073 надав роз'яснення стосовно порядку застосування норм постанови від 20 червня 2019 року N 82 "Про вилучення з готівкового бігу монет дрібних номіналів".

Також слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питань бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

В частині оподаткування податком на прибуток

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротна фінансова допомога — це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

При цьому положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Щодо застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) — причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Слід зазначити, що Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах.

В частині застосування спрощеної системи оподаткування

Право платника єдиного податку не включати до складу свого доходу сум коштів цільового призначення, що надійшли у тому числі з бюджетів, у тому числі в межах державних програм, передбачено пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Кодексу. Оскільки вказана у зверненні діяльність Товариства має ознаки, передбачені пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Кодексу, то Товариство може для обчислення податкових зобов'язань з єдиного податку не включати до доходу кошти, отримані за договором з Національною службою здоров'я України

Доходи у вигляді бонусів, отримані на поточний рахунок фізичної особи, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника (фізичної особи) як інші доходи та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Додатково повідомляємо, що відповідно до п. 5 розд. I Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року N 56) (далі - Інструкція N 492), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності, незалежної професійної діяльності і власних потреб.

Згідно з п. 14 розд. I Інструкції N 492 за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам - резидентам у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Отже, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, платники єдиного податку фізичні особи - підприємці не можуть використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються ними для власних потреб.

Також слід зазначити, що усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об'єктами класифікації в КВЕД.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД - це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.

Разом з цим, Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 N 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Враховуючи викладене, для встановлення, до якого виду відноситься обрана Вами господарська діяльність, необхідно звернутись до Державної служби статистики України.

В частині ПДВ

Операції з постачання послуг з пошуку та підбору персоналу, які постачаються резидентом України - платником ПДВ, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Слід зазначити, що статтею 36 розділу І Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Враховуючи норми статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПКУ, покупець формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної постачальником за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов'язкових реквізитах визначених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ, якщо помилки в реквізитах такої накладної заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст.

Орфографічна помилка у податковій накладній, про яку йдеться у зверненні, а саме якщо у назві продавця зазначено слово "пдпріємство" замість "підприємство", не є такою, що заважає ідентифікувати здійснену операцію (її зміст, період, сторони, суму нарахованого податку, тощо), тому така орфографічна помилка не може бути єдиною підставою для визнання податкової накладної такою, що складена з порушенням норм ПКУ, та відповідно не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту, сформованого за такою податковою накладною покупцем.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені ПКУ.