ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ:
ЗА ПЕРІОД З 04.05.2015-11.05.2015 РР.
В ЧАСТИНІ ЗАСТОСУАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА З ЄСВ
1. ДФС України в листі “Щодо застосування понижуючого коефіцієнта при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця” № 15273/7/99-99-17-03-01-17 від 28.04.2015 р. звернула увагу на правомірність застосування понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного соціального внеску при нарахуванні і виплаті авансу із заробітної плати за першу половину місяця.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФСУ від 28.04.2015 р. “Щодо застосування понижуючого коефіцієнта при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця” № 15273/7/99-99-17-03-01-17 від 28.04.2015 р.
Державна фіскальна служба України надає роз’яснення щодо застосування понижуючого коефіцієнта при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця.
Згiдно з частиною 1 ст. 115 Кодексу законiв пpo працю та частиною 1 статтi 24 Закону України вiд 24 березня 1995 рокy № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробiтна плата виплачується регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на мiсяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Розмiр заробiтної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспiлкової органiзацii чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разi вiдсутностi таких oрганiв – представниками, обраними i уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Частиною 8 статті 9 Закону України від 08 липня 20l0 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) встановлено обов’язок роботодавців під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених cум сплачувати нарахований на цi виплати єдиний внесок у розмірi, встановленому для таких платників (авансовi плaтeжi). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у встановлені терміни або за результатами звірки платника з органом фіскальної служби за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.
Розміри єдиного внеску для кожної категорії платників встановлено статтею 8 Закону № 2464.
Таким чином, якщо платником за звiтний мiсяць виконано умови застосування понижуючого коефіцієнта, передбаченi Законом України від 02 березня 2015 року № 2l9-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Пpo збiр та облік єдиного внеску на загальнообов’язкoвe державне соціальне страхування», то і застосування коефіцієнта до ставки єдиного внеску при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця буде правомірним. Якщо ж при остаточному розрахунку виявиться, що умови для застосування понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску у звітному місяці не виконано, то відповідно застосування зниженої ставки до авансових внесків не є правомірним.
У разі несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464 передбачено застосування штрафу до платника єдиного внеску у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.
В.о. Голови М.В. Мокляк
В ЧАСТИНІ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
3. ФСС з ТВП в листі “Щодо нарахування матеріального забезпечення” N 2.4-15-729 від 16.04.2015 р. надало роз’яснення щодо розрахунку середньоденної (середньогодинної) заробітної плати при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ФСС з ТВП “Щодо нарахування матеріального забезпечення” N 2.4-15-729 від 16.04.2015 р.
З метою уникнення спірних ситуацій при нарахуванні матеріального забезпечення та застосування норм ст. 19 Закону України від 23.09.99 р. N 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105) виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить розглянути нашу пропозицію щодо вирішення питання, викладеного в листі газети "Бухгалтерія" від 26.03.2015 р. N 80/8в.
Відповідно до ст. 19 Закону N 1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не більше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Статтею 30 Закону N 1105 визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
Обчислюють середню заробітну плату для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок N 1266).
Згідно з п. 21 Порядку N 1266 середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи.
Якщо особа у розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої у розрахунковому періоді заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів (годин) за місцем роботи за сумісництвом.
Отже, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності проводиться окремо за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом. Єдиним обмеженням у цьому разі є те, що сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку із вищевикладеним, обмеження, зазначені у пункті 1 частини четвертої статті 19 Закону N 1105, не застосовуються до сумарної суми матеріального забезпечення за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом.
Оскільки Міністерство соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить підтвердити або спростувати застосування ст. 19 Закону N 1105 при нарахуванні матеріального забезпечення застрахованим особам сумарно за основним місцем роботи та місцями роботи за сумісництвом. Крім того, з метою надання узгоджених роз'яснень страхувальникам просимо вас поінформувати заявника та виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування ст. 19 Закону N 1105 у зазначеному випадку.
В. о. директора Т. Нагорна
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
3. ДФСУ в листі «Про звітність з податку на прибуток підприємств у 2015 році» N 15562/7/99-99-15-02-01 від 29.04.2015 р. надало роз’яснення щодо забезпечення належного контролю органами ДФС в разі подання суб’єктами господарювання Декларацій з податку на прибуток за період, що не відповідає звітному (зокрема, щодо подання І квартал 2015 р. Декларацій з від’ємним об’єктом оподаткування – підкреслено автором коментаря)
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФСУ «Про звітність з податку на прибуток підприємств у 2015 році» N 15562/7/99-99-15-02-01 від 29.04.2015 р.
Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток підприємств повідомляє таке.
28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який опубліковано в газеті "Голос України" (31.12.2014 р. N 254) та положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015 р. (далі - Закон N 71-VIII).
Законом N 71-VIII Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в новій редакції не передбачено права платника податку, який сплачує авансовий внесок, подавати податкову декларацію за перший квартал у разі неотримання ним прибутку або отримання збитку.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
При цьому платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 Кодексу).
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 Кодексу).
Враховуючи викладене вище, Державна фіскальна служба України зобов'язує начальників (виконуючих обов'язки начальників) Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників у разі встановлення випадків подання податкової декларації з податку на прибуток за період, що не відповідає звітному для кожного конкретного платника, забезпечити належний контроль щодо направлення у відповідності до вимог п. 49.11 ст. 49 Кодексу повідомлень платникам податку на прибуток про відмову у прийнятті податкової звітності з цього податку.
Директор Департаменту
оподаткування юридичних осіб Ю. Лапшин
4. ДФС України в наказі «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України» N 325 від 30.04.2015 р. надано роз’яснення щодо обліку з метою оподаткування та відображення в Декларації з податку на прибутоксуми прибутку, що звільняється від оподаткування, відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 ПКУ, визначено необхідність ведення окремого обліку доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування відповідно до ПКУ, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню
Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:
Наказ ДФСУ «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України» N 325 від 30.04.2015 р.
Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог
п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України
Враховуючи численні звернення платників податків та контролюючих органів, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства наказую:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України (далі - Узагальнююча консультація) (додається).
2. Департаменту комунікацій забезпечити оприлюднення наказу на офіційному веб-порталі ДФС.
3. Податкові консультації щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України, застосовувати у частині, що не суперечить Узагальнюючій консультації.
4. Координаційно-моніторинговому департаменту забезпечити внесення змін до Репозиторія звітної і статистичної інформації Державної фіскальної служби України відповідно до наказу ДФС від 07.10.2014 р. N 168.
Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
В. о. Голови М.В. Мокляк
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДФСУ
30 квітня 2015 року N 325
Узагальнююча податкова консультація щодо обліку прибутку, звільненого від оподаткування відповідно до вимог п. 154.8, п. 154.9 ст. 154 Податкового кодексу України
У консультації використовуються такі скорочення:
Податковий кодекс України (у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.) - Кодекс;
Закон України від 31 липня 2014 року N 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" - Закон;
форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. N 872, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за N 103/24880 - Декларація.
Відповідно до пункту 154.8 статті 154 Кодексу, звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:
передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;
передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;
витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 154.9 статті 154 Кодексу, звільняється від оподаткування прибуток суб'єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, погодженими органом місцевого самоврядування (в межах його компетенції) та схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (для суб'єктів, регулювання діяльності яких здійснює така комісія), на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування зазначених цілей.
Поряд з цим пунктом 152.11 статті 152 Кодексу визначено, що платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що провадять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування відповідно до Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:
до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.
У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.
Законом, який набув чинності 03.08.2014 р., вилучено абзац дев’ятий пункту 152.11 статті 152 Кодексу стосовно не розповсюдження положення цього пункту в частині ведення окремого обліку на платників податку, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу.
Пункти 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу передбачають розрахунок та облік прибутку, що звільняється від оподаткування, в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму, визначених інвестиційними програмами. Ведення окремого обліку доходу (прибутку) та витрат, пов’язаних з отриманням такого доходу (прибутку) з метою застосування пунктів 154.8 та 154.9 статті 154 Кодексу, відповідно до пункту 152.11 статті 152 Кодексу не передбачається.
Сума прибутку, що звільняється від оподаткування, відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу відображається у додатку ПЗ до Декларації. У рядку 09 таблиці 1 додатка ПЗ до Декларації платники, що користуються пільгами згідно з пунктами 154.8 та 154.9 статті 154 Кодексу, зазначають суму прибутку, звільненого від оподаткування, а у рядках А1, А2, А3 цієї таблиці здійснюють прокреслення.
Директор Департаменту методологічної
роботи з питань оподаткування Н. Є. Привалова
В ЧАСТИНІ ОБЛІКУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ПЕРЕДАНИХ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВО-ТРАНСПОРТНОГО ОБОВ'ЯЗКУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ
5. ДФСУ в листі “Про облік транспортних засобів, переданих на потреби Збройних Сил України” від 24.02.2015 р. N 3821/6/99-99-19-02-02-15 надала роз’яснення щодо нарахування амортизаційних відрахувань на транспортні засоби, передані на потреби Збройних сил України, зокрема не підлягають амортизації витрати на придбання / самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів – т.б основних засобів, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФСУ Про облік транспортних засобів, переданих на потреби Збройних Сил України” від 24.02.2015 р. N 3821/6/99-99-19-02-02-15
Виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Амортизаційні відрахування на законсервовані мобілізаційні потужності, які не використовуються в поточному виробництві, а також на законсервовану техніку та транспортні засоби мобілізаційного призначення, які не експлуатуються, не здійснюються (пункт 1 статті 8 Закону N 3543).
Згідно із пунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в редакції, чинній з 1 січня 2015 року, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання / самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
При цьому господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Голова І. Білоус
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!
