НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

 ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!!!!!!!!!!

 

24 грудня 2015 р. Верховна Рада України таки ухвалила Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році" (Законопроект №3688).

Крім цього нормативно-правового акту ВРУ на сесійному засіданні 24-25.12.2015 р. проголосувала за наступні нормативні документи:

1. Закон України Про держбюджет на 2016 рік (законопроект №3000)

2. Закон України Про публічні закупівлі (законопроект №3559)

3. Закон України Про посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (законопроект №2166).

4. Закон України Про зміни у держреєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб (законопроект №3106)

5. Закон України Про щодо здійснення державних закупівель Національною поліцією (законопроект №3461)

та інші.

 

Чекаємо на їх підписання Президентом України та офіційне оприлюднення!!!!!

 

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо реєстрації платником податку на додану вартість неприбуткової організації” N 26444/6/99-99-19-02-02-15 від 11.12.2015 р. надано роз’яснення щодо реєстрації платником податку на додану вартість неприбуткової організації, зокрема, положення положеннями ПКУ не містять застережень щодо перебування у Реєстрі платників податків на додану вартість, то якщо господарська діяльність громадської організації вимагає зареєструватися платником податку на додану вартість, це не впливає на перебування цієї громадської організації в Реєстрі.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо реєстрації платником податку на додану вартість неприбуткової організації” N 26444/6/99-99-19-02-02-15від 11.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо реєстрації платником податку на додану вартість неприбуткової організації і повідомляє.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу у редакції чинній з 01.01.2015 р., неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 134 Кодексу і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадського об’єднання визначає Закон України від 22 березня 2012 року N 4572-VI "Про громадські об'єднання" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 4572).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону N 4572 громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

За організаційно-правовою формою громадське об'єднання утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Якщо засновниками та членами (учасниками) громадського об'єднання є фізичні особи, то таке громадське об’єднання вважається громадською організацією.

Враховуючи наведене та те, що положення п. 133.4 ст. 133 Кодексу не містять застережень щодо перебування у Реєстрі платників податків на додану вартість, то якщо господарська діяльність громадської організації вимагає зареєструватися платником податку на додану вартість, це не впливає на перебування цієї громадської організації в Реєстрі.

 

2. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору” N 11539/А/99-99-19-03-02-14від 09.12.2015 р.надала роз’яснення щодо оподаткування ПДВ операцій з надання права на використання програмного забезпечення, зокрема листом визначено, що:

- якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання користувачу (ліцензіату) права від власника (ліцензіара) на використання програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання власником (ліцензіаром) платежу від користувача (ліцензіата) як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

- якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання користувачу (ліцензіату) права від власника (ліцензіара) на використання програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) з можливістю продажу такого об’єкта або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання власником (ліцензіаром) платежу від користувача (ліцензіата) як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленого програмного забезпечення (його копій), операції з постачання якого звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору” N 11539/А/99-99-19-03-02-14від 09.12.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Пунктом 26¹ підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, запроваджено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким звільняються від оподаткування цим податком операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать:

результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

криптографічні засоби захисту інформації.

Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПКУ передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання користувачу (ліцензіату) права від власника (ліцензіара) на використання програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання власником (ліцензіаром) платежу від користувача (ліцензіата) як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання користувачу (ліцензіату) права від власника (ліцензіара) на використання програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) з можливістю продажу такого об’єкта або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення (у тому числі компонентів до нього) і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання власником (ліцензіаром) платежу від користувача (ліцензіата) як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленого програмного забезпечення (його копій), операції з постачання якого звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

3. ДФС України в листі “Щодо порядку відображення у податковій звітності з ПДВ розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена до 01.07.2015 р. та податок на додану вартість за якою не було включено до складу податкового кредиту, та щодо врахування такого розрахунку коригування при обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування” N 25859/6/99-99-19-03-02-15від 03.12.2015 р. розглянула питанн платника податку на надала роз’яснення, що платник податку, який, наприклад, у березні 2015 року здійснив оплату вартості зернових культур, які придбавалися з ПДВ для використання у звільнених від оподаткування податком на додану вартість операціях, при поверненні постачальником авансу (після 01.07.2015 р.) зобов’язаний зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування, складений постачальником та направлений підприємству - покупцю для такої реєстрації.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку відображення у податковій звітності з ПДВ розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена до 01.07.2015 р. та податок на додану вартість за якою не було включено до складу податкового кредиту, та щодо врахування такого розрахунку коригування при обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування” N 25859/6/99-99-19-03-02-15від 03.12.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист платника податку щодо порядку відображення у податковій звітності з ПДВ розрахунку коригування до податкової накладної, яка була складена до 01.07.2015 р. та податок на додану вартість за якою не було включено до складу податкового кредиту, та щодо врахування такого розрахунку коригування при обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума), та повідомляє.

З урахуванням змін, внесених до статті 198 розділу V Кодексу Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", з 1 липня 2015 року податковий кредит звітного періоду формується платником податку з сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) при придбанні товарів/послуг незалежно від напряму їх використання (в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях).

До 01.07.2015 р. діяла норма Кодексу (пункт 198.4 статті 198), згідно з якою у разі, якщо платник податку придбавав (виготовляв) товари/послуги та необоротні активи, які призначалися для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносились до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН здійснюється в межах реєстраційної суми особи, що повинна здійснити таку реєстрацію. Розмір реєстраційної суми визначається згідно з пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу. Реєстрація розрахунку коригування у випадку повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг здійснюється отримувачем незалежно від того, був ним сформований податковий кредит по податковій накладній, до якої складено такий розрахунок коригування, чи ні.

Також повідомляємо, що пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (03.08.2015 р.) "обнулена", за винятком окремих складових вказаної формули (сума податку за виданими та отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, та сума податку за митними деклараціями, аркушами коригування і додатковими деклараціями), що були сформовані починаючи з 01.07.2015 р.

Крім того, відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу під час обрахунку реєстраційної суми також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку.

Таким чином, платник податку, який у березні 2015 року здійснив оплату вартості зернових культур, які придбавалися з ПДВ для використання у звільнених від оподаткування податком на додану вартість операціях, при поверненні постачальником авансу зобов’язаний зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування, складений постачальником та направлений підприємству - покупцю для такої реєстрації.

Що стосується відображення зазначених в листі операцій в податковій звітності з ПДВ інформуємо, що відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. N 966 (далі - Порядок N 966), обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів включалися до розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування). Зокрема, обсяги придбання товарів/послуг за основною ставкою податку на додану вартість, які призначалися для їх використання в операціях, звільнених від оподаткування, у податковій звітності з ПДВ за звітні періоди до червня 2015 року включно підлягали відображенню у рядку 10.2.1 податкової декларації з ПДВ.

У податковій звітності за серпень 2015 року коригування податкового кредиту відображається у рядку 16 податкової декларації з ПДВ, зокрема коригування згідно зі статтею 192 Кодексу обсягів придбання за основною ставкою товарів/послуг, які призначалися для використання в операціях, звільнених від оподаткування, та які було включено до рядка 10.2.1, зазначається у рядку 16.1.2 податкової декларації з ПДВ (підпункт 5 пункту 4 розділу V Порядку N 966).

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

4. ДФС України в листі “Щодо збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума), на суми податку, зазначені у отриманих податкових накладних, які були складені у червні 2015 року та зареєстровані у ЄРПН із порушенням терміну реєстрації у липні 2015 року, та на суму, зазначену у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року” N 25858/6/99-99-19-03-02-15від 03.12.2015 р. надала наступні роз’яснення:

- сума податку, зазначена у податковій накладній, яка була складена у червні 2015 року, не враховується при обрахунку реєстраційної суми (незалежно від дати її реєстрації в ЄРПН);

- реєстраційна сума платника збільшується на суму податку, зазначену у рядку 24 виключно декларації за червень 2015 року, та не може бути збільшена на значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума), на суми податку, зазначені у отриманих податкових накладних, які були складені у червні 2015 року та зареєстровані у ЄРПН із порушенням терміну реєстрації у липні 2015 року, та на суму, зазначену у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року” N 25858/6/99-99-19-03-02-15 від 03.12.2015 р.

 

Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума), на суми податку, зазначені у отриманих податкових накладних, які були складені у червні 2015 року та зареєстровані у ЄРПН із порушенням терміну реєстрації у липні 2015 року, та на суму, зазначену у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року, та повідомляє.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням встановленого пунктом 201.10 статті 201 Кодексу терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше, ніж через 365 календарних днів з дати складення такої податкової накладної. Отже,сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, яка була складена у червні 2015 року та зареєстрована із порушенням терміну реєстрації у липні 2015 року, може бути включена до складу податкового кредиту не раніше звітного (податкового) періоду - липень 2015 року.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (03.08.2015 р.) зареєстрованим платникам податку значення реєстраційної суми та значення усіх її складових, визначених Кодексом, дорівнюють нулю.

Відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу показники формули, визначеної цим пунктом для розрахунку реєстраційної суми, обраховуються з 1 липня 2015 року. Для обрахунку показників S_{НаклОтр} - сума податку за отриманими податковими накладними, S_{НаклВид} - сума податку за виданими податковими накладними та S_Митн, - сума податку, сплаченого при ввезенні товарів на митну територію України використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Таким чином, сума податку, зазначена у податковій накладній, яка була складена у червні 2015 року, не враховується при обрахунку реєстраційної суми (незалежно від дати її реєстрації в ЄРПН).

Крім того, зареєстрованим платникам податку значення реєстраційної суми автоматично збільшено контролюючим органом, зокрема, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зазначену в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року (пункт 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу).

Отже, реєстраційна сума платника збільшується на суму податку, зазначену у рядку 24 виключно декларації за червень 2015 року, та не може бути збільшена на значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року.

 

Голова                                                                                                                    Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

5. ДФС України в листі “Щодо відображення юридичною особою в декларації з податку на прибуток сплачених щомісячних авансових внесків за відокремлені підрозділи” N 27019/6/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р. надала роз’яснення, щозагальна сума щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (у тому числі за відокремлені підрозділи), які підлягали сплаті починаючи з березня 2015 року за місцем реєстрації юридичної особи, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до рядка 16 "Зменшення нарахованої суми податку" Декларації за 2015 рік такої особи.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо відображення юридичною особою в декларації з податку на прибуток сплачених щомісячних авансових внесків за відокремлені підрозділи” N 27019/6/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула щодо відображення юридичною особою в декларації з податку на прибуток сплачених щомісячних авансових внесків за відокремлені підрозділи і повідомляє.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пп. 133.4 та 133.5 ПКУ.

Слід зазначити, що редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не містить положень щодо окремого обліку і подання декларації з податку на прибуток відокремленим підрозділом, що був самостійним платником податку на прибуток у 2014 році.

Загальна сума щомісячних авансових внесків, визначається в цілому по платнику - юридичній особі в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. N 1415/27860 (далі - Декларація).

Загальна сума щомісячних авансових внесків з податку на прибуток (у тому числі за відокремлені підрозділи), які підлягали сплаті починаючи з березня 2015 року за місцем реєстрації юридичної особи, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до рядка 16 "Зменшення нарахованої суми податку" Декларації за 2015 рік такої особи.

 

6. ДФС України в листі “Щодо різниць, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю” N 27011/6/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р. надала роз’яснення, що у випадку,якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об'єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо різниць, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю” N 27011/6/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо різниць, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю, і повідомляє.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість" (далі - П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. N 779, інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 9 П(С)БО 32).

На дату балансу інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. N 817.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.

На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Так, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності збільшується фінансовий результат до оподаткування (п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Крім того, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу амортизації основних засобів або нематеріальних активів (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Слід зазначити, що відповідно до вимог пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об'єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

 

7. ДФС України в листі “Щодо застосування положень Кодексу до операцій факторингу (відступлення права вимоги) після 01.01.2015 р.” N 27010/9/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р. надала роз’яснення, що з врахуванням особливостей обліку факторингових операцій в умовах дії ПКУ до 01.01.2015 р. (визнання доходів за датою надходження коштів з одночасним врахуванням сум витрат у розмірі заборгованості, до яких касовий метод не застосовувався), платник податку до факторингових операцій застосовує пункт 18 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу в частині обліку доходів.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування положень Кодексу до операцій факторингу (відступлення права вимоги) після 01.01.2015 р.” N 27010/9/99-99-19-02-02-15 від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо застосування положень Кодексу до операцій факторингу (відступлення права вимоги) після 01.01.2015 р. і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу (далі - ЦКУ) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Такий договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі у її розпорядження певної суми коштів. Зазначена послуга за договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Порядок формування доходів та витрат при здійсненні операцій з продажу або придбання права вимоги зобов’язань було врегульовано п. 153.5 ст. 153 Кодексу в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р., згідно з яким платник податку з метою оподаткування має вести облік фінансових результатів від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Податковий облік у першого кредитора:

при відступленні зобов’язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Податковий облік у вторинного кредитора:

якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від’ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу ІІІ Кодексу.

Пунктом 18 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу встановлено, що за операціями, по яких дохід для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначався за датою надходження коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, і станом на 1 січня 2015 року у платника податку була наявна дебіторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що надійшла на банківський рахунок або в касу платника податку після 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування.

За операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Враховуючи особливості обліку факторингових операцій в умовах дії Кодексу до 01.01.2015 р. (визнання доходів за датою надходження коштів з одночасним врахуванням сум витрат у розмірі заборгованості, до яких касовий метод не застосовувався), платник податку до факторингових операцій застосовує пункт 18 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу в частині обліку доходів.

 

В ЧАСТИНІ ОПЕРАЦІЙ ЗА ЕНЕРГОСЕРВІСНИМИ ДОГОВОРАМИ

 

8. ДФС України в листі “Щодо податкового обліку операцій у рамках енергосервісних договорів” N 27108/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р. надала роз’яснення:

- під час дії енергосервісного договору виконавцем надаються замовнику послуги з енергосервісу, які в тому числі можуть включати і постачання обладнання, призначеного для скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг.

- на дату, визначену за правилом "першої події" відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу, у виконавця енергосервісу - платника ПДВ виникають податкові зобов’язання з ПДВ, розмір яких визначається виходячи з обсягу наданих послуг енергосервісу або отриманих коштів від замовників енергосервісу, залежно від того, яка з подій відбулась раніше.

- ІІІ розділом ПКУ не передбачено різниць щодо операцій у межах енергосервісних договорів. Відповідно такі операції відображаються при формуванні фінансового результату згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо податкового обліку операцій у рамках енергосервісних договорів” N 27108/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо податкового обліку операцій у рамках енергосервісних договорів і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до Закону України від 09 квітня 2015 року N 327-VIII "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" (далі - Закон N 327) енергосервісний договір - це договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Енергосервіс - це комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.

Згідно зі статтею 5 Закону N 327 після закінчення строку дії енергосервісного договору або у разі його розірвання замовник набуває права власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором.

Отже, під час дії енергосервісного договору виконавцем надаються замовнику послуги з енергосервісу, які в тому числі можуть включати і постачання обладнання, призначеного для скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг.

Щодо податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, на дату, визначену за правилом "першої події" відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу, у виконавця енергосервісу - платника ПДВ виникають податкові зобов’язання з ПДВ, розмір яких визначається виходячи з обсягу наданих послуг енергосервісу або отриманих коштів від замовників енергосервісу, залежно від того, яка з подій відбулась раніше.

Щодо податку на прибуток.

Статтею 134 розділу ІІІ Кодексу у редакції, чинній з 1 січня 2015 року, встановлено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Таким чином, об`ект оподаткування з податку на прибуток визначається виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень Кодексу.

Разом з цим, розділом Ш Кодексу не передбачено різниць щодо операцій у межах енергосервісних договорів.

Отже, такі операції відображаються при формуванні фінансового результату згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

 

В ЧАСТИНІ СПЛАТИ РОЯЛТІ

9. ДФС України в листі “Щодо сплати роялті резиденту Англії через агента за невиключне авторське право” N 27020/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.з посиланням на вимоги чинного законодавства України та Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна визначено, що платіж за невиключне авторське право резиденту Англії - бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) доходу сплачується через агента, то до такого платежу не застосовується положення ст. 12 Конвенції і такий платіж оподатковується в порядку і за ставками, визначеними як для доходів, що отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України (згідно п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо сплати роялті резиденту Англії через агента за невиключне авторське право” N 27020/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо сплати роялті резиденту Англії через агента за невиключне авторське право і повідомляє.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Такими доходами є, зокрема, роялті.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У відносинах між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, починаючи з 11.08.1993 р., застосовується Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі - Конвенція), якою передбачено оподаткування виплат походженням з України, безпосередньо зазначених у Конвенції, резидентам Сполученого Королівства Великобританії за ставкою 0 відсотків.

Статтею 12 "Роялті" Конвенції визначено, які платежі вважаються роялті. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за використання, або за інформацію ("ноу-хау"), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Відповідно до ст. 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в цій другій Договірній Державі.

В Україні застосування зазначених вище процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

З огляду на те, що платіж за невиключне авторське право резиденту Англії - бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) доходу сплачується через агента, то до такого платежу не застосовується положення ст. 12 Конвенції і такий платіж оподатковується в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

 

10. ДФС України в листі “Щодо визнання платежу нерезиденту згідно з ліцензійними договорами за використання торговельної марки роялті” N 27015/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.надала роз’яснення,що платіж, який сплачується нерезиденту згідно з ліцензійними договорами на використання торговельних марок та корисної моделі для товарів та послуг на підставі виключної ліцензії, з ціллю застосування положень ПКУ вважається роялті незалежно від способу передачі об’єкта ліцензії (на матеріальних носіях чи в електронному вигляді через мережу Інтернет) за винятком умов передачі прав, передбачених в останньому абзаці пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Зокрема, не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо визнання платежу нерезиденту згідно з ліцензійними договорами за використання торговельної марки роялті” N 27015/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо визнання платежу нерезиденту згідно з ліцензійними договорами за використання торговельної марки роялті і повідомляє.

Відповідно до ст. 493 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (п. 1 ст. 494 ЦКУ).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (п. 3 ст. 494 ЦКУ).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (п. 3 ст. 1108 ЦКУ).

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ з урахуванням внесених змін, що набули чинності з 01.01.2015 р., роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги).

Не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України (останній абзац пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, платіж, що сплачується нерезиденту згідно з ліцензійними договорами на використання торговельних марок та корисної моделі для товарів та послуг на підставі виключної ліцензії, з ціллю застосування положень Кодексу вважається роялті незалежно від способу передачі об’єкта ліцензії (на матеріальних носіях чи в електронному вигляді через мережу Інтернет) за винятком умов передачі прав, передбачених в останньому абзаці пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

 

11. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору” N 27018/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.надала наступні роз’яснення:

- якщо згідно з цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання постачальником (у тому числі нерезидентом) платежу від замовника як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті, та відповідно така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

- якщо цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання постачальником (у тому числі нерезидентом) платежу від замовника як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (її копій), операції з постачання якої звільняються від ПДВ відповідно до п. 26¹ підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору” N 27018/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування операцій з надання права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору і повідомляє.

Відповідно до підпунктів "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з пп. "а" п. 186.3 ст. 186 Кодексу місцем постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць), вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Згідно з пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у редакції, що набула чинності з 01.01.2015 р., роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, якщо згідно з цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання постачальником (у тому числі нерезидентом) платежу від замовника як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті, та відповідно така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Якщо цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання програмного забезпечення на умовах ліцензійного договору з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання постачальником (у тому числі нерезидентом) платежу від замовника як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (її копій), операції з постачання якої звільняються від ПДВ відповідно до п. 26¹ підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

Окремі питання щодо застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції розглянуто вУзагальнюючій податковій консультації стосовно особливостей оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 07.10.2013 р. N 536.

Щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних, слід зазначити, що податкова накладна складається платником податків при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг. Особливості складання податкових накладних та реєстрації їх в ЄРПН в умовах дії системи електронного адміністрування ПДВ (в тому числі при здійсненні операцій, звільнених від оподаткування ПДВ) роз’яснено у листах ДФС від 29.07.2015 р. N 27651/7/99-99-19-03-02-17 та від 07.08.2015 р. N 29163/7/99-99-19-03-02-17, які розміщені на офіційному порталі ДФС. Вказані листи підприємство може використовувати у своїй роботі.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств платежів за використання комп’ютерних програм за ліцензійними договорами, укладеними до 01.01.2015 р. та чинними після 01.01.2015 р., відповіді на питання надано в листі Державної фіскальної служби України від 18.08.2015 р. N 30644/7/99-99-19-02-02-17, який розміщений на офіційному веб-порталі в рубриці "Податки, збори, платежі/Загальнодержавні податки/Податок на прибуток підприємств/Листи". Зазначений лист може використовуватись у діяльності платника податку.

 

В ЧАСТИНІ ВИКОРИСТАННЯ ВИВІЛЬНЕНИХ КОШТІВ

12. ДФС України в листі “Щодо використання вивільнених коштів, якими не скористались пільговики до 01.01.2015 р.” N 27012/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р. надала роз’яснення, що суми вивільнених коштів за 2013 рік необхідно використати протягом 1095 днів, починаючи з 01.01.2014 р., за 2014 рік - протягом 1095 днів, починаючи з 01.01.2015 р. (у разі використання базового звітного періоду - рік) або з першого дня, наступного за останнім днем базового звітного періоду - квартал, що припадає на 2013 або 2014 роки. Використання залишку вивільнених коштів за 2013 та  2014 роки на придбання сонячних панелей, іншого обладнання і матеріальних ресурсів для ремонту та модернізації сонячної електростанції (ситуація платника податків, якій звертався за індивідуальною податковою консультацією) вважатиметься витрачанням таких коштів на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази за умови наявності підтверджуючих документів.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо використання вивільнених коштів, якими не скористались пільговики до 01.01.2015 р.” N 27012/6/99-99-19-02-02-15від 17.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо використання вивільнених коштів, якими не скористались пільговики до 01.01.2015 р. і повідомляє.

В умовах дії положень Кодексу до 01.01.2015 р., відповідно до абзацу другого п. 21 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, пп. 15 - 19 підрозділу 4 застосовувались з урахуванням такого: суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування пп. 15 - 19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності Кодексом), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними.

При цьому, у разі невикористання на зазначені в цьому пункті цілі сум вивільнених коштів протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, в якому спливає граничний термін використання сум вивільнених коштів, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суми вивільнених коштів за 2013 рік необхідно використати протягом 1095 днів, починаючи з 01.01.2014 р., за 2014 рік - протягом 1095 днів, починаючи з 01.01.2015 р. (у разі використання базового звітного періоду - рік) або з першого дня, наступного за останнім днем базового звітного періоду - квартал, що припадає на 2013 або 2014 роки.

Згідно з п. 2 Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року N 685 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року N 1107), зокрема: матеріально-технічна база суб'єкта господарювання - виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Таким чином, використання залишку вивільнених коштів за 2013 та  2014 роки на придбання сонячних панелей, іншого обладнання і матеріальних ресурсів для ремонту та модернізації сонячної електростанції вважатиметься витрачанням таких коштів на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази за умови наявності підтверджуючих документів.

Щодо придбання легкового автомобіля за рахунок залишку вивільнених коштів за 2013 та 2014 роки, зазначаємо, що таке придбання не вважається створенням чи переоснащенням матеріально-технічної бази для підприємства, яке займається виробництвом електричної енергії виключно з відновлювальних джерел (сонячна електростанція), оскільки легковий автомобіль не може бути прямо задіяний у цій діяльності.

 

В ЧАСТИНІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

13. ДФС України в листі “Щодо справляння земельного податку з юридичних осіб” N 45080/7/99-99-15-03-01-17 від 07.12.2015 р. звернула увагу, що відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру згідно з п. 286.1 ст. 286 ПКУ. Суб'єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації такого права.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо справляння земельного податку з юридичних осіб” N 45080/7/99-99-15-03-01-17від 07.12.2015 р.

 

Про справляння земельного податку Державна фіскальна служба України з метою забезпечення дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині справляння земельного податку з юридичних осіб повідомляє таке.

З 01 січня 2015 року плата за землю - це місцевий податок, який є однією із складових податку на майно.

Місцеві податки і збори встановлюються рішеннями, які в межах повноважень приймають сільські, селищні та міські ради. Встановлення місцевих податків і зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Так, ст. 7 Кодексу визначено загальні засади встановлення податків і зборів і, зокрема, ставок податку, податкових пільг тощо.

Розділом XIII Кодексу передбачено граничний розмір ставок земельного податку, у розрізі категорій земельних ділянок ставки визначаються рішенням місцевої ради.

При цьому за відсутності рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням мінімальних ставок, а плата за землю - із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Зазначену норму також необхідно враховувати для розрахунку суми земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення місцевої ради оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування ставок податків та пільг. Копія прийнятого рішення надсилається у Десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Граничним терміном надання копії рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного відповідно до Кодексу є 25 грудня року, що передує звітному.

Необхідно звернути увагу, що Кодексом місцевим радам не надано право встановлювати Індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Згідно із Кодексом, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

Поряд з цим, відповідно до ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Порядок застосування пільг зі сплати земельного податку викладено в Узагальнюючій податковій консультації щодо застосування пільг зі сплати земельного податку, встановлених відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, затвердженій наказом ДФС від 28.05.2015 р. N 379.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07 липня 2011 року N 3613-VI "Про Державний земельний кадастр".

Дані Державного земельного кадастру згідно з п. 286.1 ст. 286 Кодексу є підставою для нарахування земельного податку.

Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, вирішення земельних спорів тощо належить виключно до повноважень сільських, селищних та міських рад.

Суб'єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації такого права.

З огляду на викладене, з метою забезпечення правильності обчислення та повноти сплати до відповідних бюджетів земельного податку доручаємо:

1. Довести лист до підпорядкованих органів ДФС для керівництва в роботі та встановити контроль за правильністю застосування ставок та пільг, визначених рішеннями місцевих рад.

2. Розмістити на регіональних субсайтах офіційного веб-порталу ДФС копії рішень про встановлення місцевих податків і зборів (у частині плати за землю).

3. Забезпечити проведення масово-роз'яснювальної роботи з місцевими радами та платниками податків щодо особливостей справляння земельного податку.

4. Надати органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування (відповідно до повноважень) переліки суб'єктів господарювання, які сплачують у 2015 році земельний податок, але документів, що посвідчують право користування (власності), не мають.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

14. ДФС України в листі “Щодо застосування другої групи спрощеної системі оподаткування фізичною особою - підприємцем у разі реалізації товарів суб’єктам господарювання - платникам податку на прибуток” N 11982/Х/99-95-42-03-14 від 22.12.2015 р. надала роз’яснення, що нормами пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ встановлено вимоги щодо категорії споживачів, яким фізичні особи - підприємці платники єдиного податку можуть надавати послуги, у тому числі побутові. При цьому застереження щодо категорій покупців у разі здійснення діяльності з продажу товарів відсутні. Щодо КВЕД фізичних осіб – підприємців, ДФС акцентує увагу, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ (абзац 8 п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування другої групи спрощеної системі оподаткування фізичною особою - підприємцем у разі реалізації товарів суб’єктам господарювання - платникам податку на прибуток” N 11982/Х/99-95-42-03-14 від 22.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування другої групи спрощеної системі оподаткування фізичною особою - підприємцем у разі реалізації товарів суб’єктам господарювання - платникам податку на прибуток і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

Дія пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Тобто нормами пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу встановлено вимоги щодо категорії споживачів, яким фізичні особи - підприємці платники єдиного податку можуть надавати послуги, у тому числі побутові. При цьому застереження щодо категорій покупців у разі здійснення діяльності з продажу товарів відсутні.

Разом з цим відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Нормами пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (фізичним особам - підприємцям) бути платниками єдиного податку.

Згідно з пп. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010), затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. N 457.

КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ (абзац 8 п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

 

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

 

15. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу платника податку, який має статус учасника АТО” N 11712/Р/99-99-17-03-03-14від 16.12.2015 р.

у разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку працівнику під час мобілізації, на особливий період, на строк до дня фактичної демобілізації та заробітної плати після демобілізації, такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. Дохід, отриманий працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку, не включається до оподатковуваного доходу такого працівника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу платника податку, який має статус учасника АТО” N 11712/Р/99-99-17-03-03-14від 16.12.2015 р.

 

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу платника податку, який має статус учасника АТО (під час телефонної розмови з’ясовано, що видом доходу є заробітна плата, яка отримувалась від роботодавця під час мобілізації на особливий період та отримується після демобілізації).

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551).

Відповідно до п. 19 ст. 6 Закону N 3551 до осіб, які визнаються учасниками бойових дій, зокрема, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники, які брали участь в АТО.

Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону N 3551 встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, оподаткування доходів осіб, на яких поширюється дія Закону N 3551, у тому числі на працівників, які брали участь в антитерористичній операції, здійснюється виключно за нормами Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку згідно з умовами трудового договору (контракту).

Заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування військовим збором платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.

Враховуючи зазначене, у разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку працівнику під час мобілізації, на особливий період, на строк до дня фактичної демобілізації та заробітної плати після демобілізації, такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Частиною третьою ст. 119 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) передбачено, що за працівниками, зокрема, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З 12.11.2015 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2015 року N 911 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року N 105", якою внесено зміни, зокрема, до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Згідно з пп. "и" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, дохід, отриманий працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку, не включається до оподатковуваного доходу такого працівника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компаніє Ес.Сі.Ай-Консалтинг!