НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

Звертаємо увагу субʼєктів зовнішньо-економічної діяльності!!!

Національний банк України продовжив з 05.12.2015 р. по 04.03.2016 р. дію валютних обмежень щодо обов’язкового продаж надходжень в Україну в іноземній валюті на користь юридичних осіб у розмірі 75%, розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 90 днів, заборону дострокового погашення резидентами кредитів, позик в іноземній валюті за договорами з нерезидентами та інші (Постанова Правління НБУ № 863 від 04.12.2015 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України").

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунків коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року” N 26492/10/28-10-06-11 від 04.12.2015 р. надала роз’яснення, щорозрахунок коригування, що передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, складений починаючи з 01.07.2015 р., до податкової накладної, складеної до 01.07.2015 р. (у тому числі і до 01.02.2015 р.), на покупця - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) таких товарів/послуг.

 

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунків коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року” N 26492/10/28-10-06-11 від 04.12.2015 р.

 

Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", зокрема, змінено норми Податкового кодексу України (далі - ПКУ), які визначають порядок реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов'язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу, що складені до 1 лютого 2015 року, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в ЄРПН таким платником податку.

Таким чином, розрахунок коригування, що передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, складений починаючи з 01.07.2015 р., до податкової накладної, складеної до 01.07.2015 р. (у тому числі і до 01.02.2015 р.), на покупця - платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) таких товарів/послуг.

Аналогічна позиція Державної фіскальної служби України з цього питання викладена в листах ДФС від 17.09.2015 р. N 8781/Ч/99-99-19-03-02-14, від 24.09.2015 р. N 20281/6/99-99-19-03-02-15, від 05.10.2015 р. N 21059/6/99-99-19-03-02-15, від 26.11.2015 р. N 24356/6/99-99-19-03-02-15.

 

2. ДФС України в листі “Щодо порядку формування податкового кредиту” N 26485/10/28-10-06-11від 04.12.2015 р.надала роз’яснення платнику ПДВ щодо періоду включення сум ПДВ за податкового кредиту, зокрема вкотре звернуто увагу, що належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН протягом 180 днів податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання/реєстрації та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку в розділі ІІ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку формування податкового кредиту” N 26485/10/28-10-06-11від 04.12.2015 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо порядку формування податкового кредиту, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податків на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, з 29.07.2015 р. діє норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Враховуючи вище викладене, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН протягом 180 днів податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання/реєстрації та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку в розділі ІІ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.

Аналогічні роз’яснення з даного питання розміщено на офіційному порталі Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) у категорії "101.16 Податок на додану вартість" сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".

 

3. ДФС України в листі “Щодо зменшення суми податкових зобов’язань з ПДВ на підставі розрахунку коригування до податкової накладної” N 26486/10/28-10-06-11 від 04.12.2015 р. надала відповідь на питання платника податку щодо періоду в якому має бути відображене зменшення податкових зобов’язань на підставі складеного та своєчасно зареєстрованого розрахунку коригувань до податкової накладної, зокрема визначено, щоу разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника (продавця) та податковий кредит отримувача (покупця) підлягають коригуванню на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування. Оскільки розрахунок коригування складений в одному податковому періоді, а зареєстрований в іншому (у межах встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПКУ 15-денного терміну), то на підставі такого розрахунку коригування постачальник зменшує податкові зобов’язання у податковій звітності, яка подається за результатами звітного періоду, в якому складено такий розрахунок коригування.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо зменшення суми податкових зобов’язань з ПДВ на підставі розрахунку коригування до податкової накладної”

N 26486/10/28-10-06-11 від 04.12.2015 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо зменшення суми податкових зобов’язань з ПДВ на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу платнику податку підлягає реєстрації в ЄРПН:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Враховуючи вище викладене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника (продавця) та податковий кредит отримувача (покупця) підлягають коригуванню на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування. Оскільки розрахунок коригування складений в одному податковому періоді, а зареєстрований в іншому (у межах встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПКУ 15-денного терміну), то на підставі такого розрахунку коригування постачальник зменшує податкові зобов’язання у податковій звітності, яка подається за результатами звітного періоду, в якому складено такий розрахунок коригування.

 

4. ДФС України в листі “Щодо формування податкового кредиту при одержанні банківськими установами права власності на заставне майно” N 26483/10/28-10-06-11від 04.12.2015 р.надала роз’яснення, щобанківська установа має право відобразити податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної за наявності права власності на заставне майно.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо формування податкового кредиту при одержанні банківськими установами права власності на заставне майно”

N 26483/10/28-10-06-11від 04.12.2015 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо формування податкового кредиту при одержанні банківськими установами права власності на заставне майно, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-ІV (далі - ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини першої статті 591 ЦКУ реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 593 ЦКУ право застави припиняється, у разі прийняття заставодержателем права власності на предмет застави.

Отже, для банківської установи у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача) відповідно до пункту 4 частини першої статті 593 ЦКУ право застави припиняється, операція оприбуткування об’єкта застави на баланс заставоутримувача розглядається як операція з придбання, подальші дії банківської установи з таким об’єктом є операціями з постачання власного майна, а не майна заставодавця.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установленні терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше:

- ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Враховуючи вище викладене, банківська установа має право відобразити податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної за наявності права власності на заставне майно.

 

5. ДФС України в листі “Щодо необхідності платникам ПДВ подавати до контролюючих органів податкові декларації з ПДВ за звітні податкові періоди” N 25043/6/99-99-19-03-02-15 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення щодо подачі до контролюючих органів податкових декларацій з ПДВ за звітні податкові періоди, протягом яких такими платниками податку господарська діяльність не проводилася та звернула увагу, що Порядком N 996 передбачено, що податкова декларація з ПДВ подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від'ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в податковій декларації звітного (податкового) періоду, то податкова декларація з ПДВ за такий звітний (податковий) період подається.

У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від'ємного значення попередніх періодів), то податкова декларація з ПДВ за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ платником може не подаватися.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо необхідності платникам ПДВ подавати до контролюючих органів податкові декларації з ПДВ за звітні податкові періоди” N 25043/6/99-99-19-03-02-15від 24.11.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо необхідності платникам ПДВ подавати до контролюючих органів податкові декларації з ПДВ за звітні податкові періоди, протягом яких такими платниками податку господарська діяльність не проводилася, та повідомляє.

Згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас пунктом 40.1 ст. 40 р. II ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 7 п. 5 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. N 996, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. N 1267/26044 (далі - Порядок N 996), визначено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 24 податкової декларації з ПДВ та переноситься до рядка 20.1 податкової декларації з ПДВ наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 9 р. III Порядку N 996 передбачено, що податкова декларація з ПДВ подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від'ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в податковій декларації звітного (податкового) періоду, то податкова декларація з ПДВ за такий звітний (податковий) період подається.

У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від'ємного значення попередніх періодів), то податкова декларація з ПДВ за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ платником може не подаватися.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

6. ДФС України в листі “Щодо оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів при застосуванні в роздрібній торгівельній мережі бонусної програми, яка передбачає, що сума бонусів, нарахованих при придбанні товарів/послуг, які накопичуються та обліковуються на дисконтній картці покупця як заборгованість торгівельного підприємства перед покупцем, може бути зарахована покупцю при подальшому придбанні в рахунок оплати вартості (частини вартості) придбаних товарів” N 24987/6/99-99-19-03-02-15 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення, щоторгівельне підприємство, яке реалізує фізичним особам - учасникам бонусної програми товари/послуги, і в рахунок оплати вартості (частини вартості) яких зараховує бонуси, нараховані такому покупцю при попередній покупці товарів/послуг, базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг визначає виходячи з їх договірної вартості, до складу якої включається сума коштів, сплачених безпосередньо покупцем та сума бонусів (перерахована у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані торгівельним підприємством при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг, та на суму яких зменшується заборгованість підприємства перед покупцями. В свою чергу, нарахування бонусів покупцям - учасникам бонусної програми на дисконтну картку покупця при придбанні товарів/послуг не є підставою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів при застосуванні в роздрібній торгівельній мережі бонусної програми, яка передбачає, що сума бонусів, нарахованих при придбанні товарів/послуг, які накопичуються та обліковуються на дисконтній картці покупця як заборгованість торгівельного підприємства перед покупцем, може бути зарахована покупцю при подальшому придбанні в рахунок оплати вартості (частини вартості) придбаних товарів”

N 24987/6/99-99-19-03-02-15 від 24.11.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів при застосуванні в роздрібній торгівельній мережі бонусної програми, яка передбачає, що сума бонусів, нарахованих при придбанні товарів/послуг, які накопичуються та обліковуються на дисконтній картці покупця як заборгованість торгівельного підприємства перед покупцем, може бути зарахована покупцю при подальшому придбанні в рахунок оплати вартості (частини вартості) придбаних товарів, та повідомляє.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 188.1 статті 188 Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, торгівельне підприємство, яке реалізує фізичним особам - учасникам бонусної програми товари/послуги, і в рахунок оплати вартості (частини вартості) яких зараховує бонуси, нараховані такому покупцю при попередній покупці товарів/послуг, базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг визначає виходячи з їх договірної вартості, до складу якої включається сума коштів, сплачених безпосередньо покупцем та сума бонусів (перерахована у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані торгівельним підприємством при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг, та на суму яких зменшується заборгованість підприємства перед покупцями.

Також повідомляємо, що нарахування бонусів покупцям - учасникам бонусної програми на дисконтну картку покупця при придбанні товарів/послуг не є підставою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

Щодо можливості коригування торгівельним підприємством податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операцій з продажу товарів при застосуванні бонусної програми, то повідомляємо, що відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи те, що нарахування бонусів не є зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, підстави для коригування податкових зобов’язань у торгівельного підприємства відсутні.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

7. ДФС України в листі “Щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної при отриманні попередньої оплати за товар, при збільшенні ціни за одиницю продукції, яка буде постачатися партіями” N 24988/6/99-99-19-03-02-15 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення, якщо на дату отримання передоплати постачальником - платником ПДВ була складена податкова накладна, а потім були внесені зміни до умов договору в частині збільшення ціни за одиницю продукції при незмінному обсязі такої продукції, постачальник повинен скласти розрахунок коригування до податкової накладної (складеної на дату отримання передоплати) з урахуванням наступного:

1. Якщо після внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю продукції при незмінному обсязі такої продукції покупець не здійснював доплату за товар (як різницю між попередньо здійсненою передоплатою та новою ціною договору), постачальник на дату постачання першої партії продукції повинен скласти розрахунок коригування, в якому здійснюється два записи: зі знаком "мінус" обсяг фактично поставленого товару за старою ціною та зі знаком "плюс" обсяг фактично поставленого товару, перерахований з урахуванням нової ціни поставки;

2. Якщо після внесення змін до договору, але до дати фактичної поставки товару покупець здійснив доплату за товар в повному обсязі виходячи з нової ціни поставки одиниці продукції, то на дату доплати постачальником складається розрахунок коригування, в якому здійснюється два записи: зі знаком "мінус" весь обсяг товару, який підлягає постачанню за старою ціною, та зі знаком "плюс" аналогічний обсяг товару за новою ціною. При подальшому постачанні товару, в цьому випадку, податкові накладні та розрахунки коригування не складаються.

3. Якщо після внесення змін до договору, але до дати фактичної поставки товару покупець здійснив часткову доплату за товар виходячи з нової ціни поставки одиниці продукції, постачальник на дату отримання такої доплати складає розрахунок коригування до податкової накладної, в якому здійснює два записи: зі знаком "мінус" весь обсяг товару, який підлягає постачанню за старою ціною, та зі знаком "плюс" обсяг товару, перерахований з урахуванням нової ціни поставки в межах отриманого авансу (з урахуванням отриманої доплати).

4. При подальшому відвантаженні товарів, за які не було проведено доплату (в обсязі, який перевищує обсяг, на який складено перший розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання передоплати), постачальник складає другий розрахунок коригування, в якому здійснює запис зі знаком "плюс" на такий обсяг товару з урахуванням нової ціни поставки.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної при отриманні попередньої оплати за товар, при збільшенні ціни за одиницю продукції, яка буде постачатися партіями” N 24988/6/99-99-19-03-02-15 від 24.11.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної при отриманні попередньої оплати за товар, при збільшенні ціни за одиницю продукції, яка буде постачатися партіями, та повідомляє.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктами 201.4 та 201.7 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Отже, якщо на дату отримання передоплати постачальником - платником ПДВ була складена податкова накладна, а потім були внесені зміни до умов договору в частині збільшення ціни за одиницю продукції при незмінному обсязі такої продукції, постачальник повинен скласти розрахунок коригування до податкової накладної (складеної на дату отримання передоплати) з урахуванням такого.

Якщо після внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю продукції при незмінному обсязі такої продукції покупець не здійснював доплату за товар (як різницю між попередньо здійсненою передоплатою та новою ціною договору), постачальник на дату постачання першої партії продукції повинен скласти розрахунок коригування, в якому здійснюється два записи: зі знаком "мінус" обсяг фактично поставленого товару за старою ціною та зі знаком "плюс" обсяг фактично поставленого товару, перерахований з урахуванням нової ціни поставки.

При здійсненні операцій з постачання наступних партій товарів складаються також розрахунки коригування в аналогічному порядку.

Якщо після внесення змін до договору, але до дати фактичної поставки товару покупець здійснив доплату за товар в повному обсязі виходячи з нової ціни поставки одиниці продукції, то на дату доплати постачальником складається розрахунок коригування, в якому здійснюється два записи: зі знаком "мінус" весь обсяг товару, який підлягає постачанню за старою ціною, та зі знаком "плюс" аналогічний обсяг товару за новою ціною. При подальшому постачанні товару, в цьому випадку, податкові накладні та розрахунки коригування не складаються.

Якщо після внесення змін до договору, але до дати фактичної поставки товару покупець здійснив часткову доплату за товар виходячи з нової ціни поставки одиниці продукції, постачальник на дату отримання такої доплати складає розрахунок коригування до податкової накладної, в якому здійснює два записи: зі знаком "мінус" весь обсяг товару, який підлягає постачанню за старою ціною, та зі знаком "плюс" обсяг товару, перерахований з урахуванням нової ціни поставки в межах отриманого авансу (з урахуванням отриманої доплати).

При подальшому відвантаженні товарів, за які не було проведено доплату (в обсязі, який перевищує обсяг, на який складено перший розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання передоплати), постачальник складає другий розрахунок коригування, в якому здійснює запис зі знаком "плюс" на такий обсяг товару з урахуванням нової ціни поставки.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

8. ДФС України в листі “Щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість” N 24884/6/99-99-19-03-02-15 від 23.11.2015 р. вкотре звертає увагу, щоособа, реєстрацію платника ПДВ якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у ЄРПН, незважаючи на те, що з дати їх складання ще не минуло 15 календарних днів.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість”

N 24884/6/99-99-19-03-02-15 від 23.11.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість та повідомляє.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПКУ анулювання реєстрації особи як платника ПДВ здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації особи як платника податку визначається дата, що настала раніше.

Нормами пункту 201.1 статті 201 ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

Отже, оскільки право на складення податкових накладних та реєстрацію їх в ЄРПН має особа, що зареєстрована платником ПДВ, то на дату анулювання реєстрації платника ПДВ таке право вказаною особою втрачається.

Таким чином, особа, реєстрацію платника ПДВ якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у ЄРПН, незважаючи на те, що з дати їх складання ще не минуло 15 календарних днів.

У разі проведення повторної реєстрації особи як платника ПДВ право на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, складених до дати анулювання попередньої реєстрації та незареєстрованих в ЄРПН, у такого платника відсутнє.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

9. ДФС України в листі “Щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість і з питань порядку функціонування рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість після такої дати анулювання” N 24877/6/99-99-19-03-02-15 від 23.11.2015 р. виклала позицію, що:

- особа, реєстрацію платника ПДВ якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у ЄРПН, незважаючи на те, що з дати їх складання ще не минуло 15 календарних днів.

- у разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 ПКУ. Після анулювання такої реєстрації залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету. Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання можуть бути повернуті платнику податку за його заявою відповідно до статті 43 ПКУ.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість і з питань порядку функціонування рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість після такої дати анулювання”

N 24877/6/99-99-19-03-02-15 від 23.11.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість і з питань порядку функціонування рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість після такої дати анулювання та повідомляє.

Щодо можливості реєстрації податкової накладної в ЄРПН після дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПКУ анулювання реєстрації особи як платника ПДВ здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації особи як платника податку визначається дата, що настала раніше.

Нормами пункту 201.1 статті 201 ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН.

Отже, оскільки право на складення податкових накладних та реєстрацію їх в ЄРПН має особа, що зареєстрована платником ПДВ, то після анулювання реєстрації платника ПДВ таке право вказаною особою втрачається.

Таким чином, особа, реєстрацію платника ПДВ якої анульовано, не має права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у ЄРПН, незважаючи на те, що з дати їх складання ще не минуло 15 календарних днів.

При цьому застосування штрафних санкцій, визначених пунктом 120¹ статті 120 ПКУ, до осіб, яких виключено з реєстру платників ПДВ, здійснюється у загальновстановленому порядку (крім випадків, коли від дати складання податкової накладної до дати виключення з реєстру платників ПДВ не минуло 15 календарних днів).

Щодо порядку функціонування рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість після дати анулювання реєстрації особи як платника ПДВ

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200¹ ПКУ.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 (далі - Порядок N 569).

Відповідно до пункту 200¹.8 статті 200¹ ПКУ та пункту 7 Порядку N 569 після анулювання реєстрації особи як платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство), в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Повідомлення про закриття електронного рахунка Казначейство надсилає ДФС не пізніше наступного робочого дня з дня його закриття.

При цьому у разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 ПКУ. Після анулювання такої реєстрації залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання можуть бути повернуті платнику податку за його заявою відповідно до статті 43 ПКУ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ (ЄСВ)

10. ДФС України в листі “Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” N 25921/10/28-10-06-11 від 25.11.2015 р. платники ЄВ, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період АТО, звільняються від своїх обов’язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати ЄВ, подання звітності тощо. Закон N 1669 не скасовує обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону N 2464, а надає можливість платникам ЄВ на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Умовою для такого звільнення (відстрочення) є заява у довільній формі, яка подається до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО та сертифікат Торгово-промислової палати України.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”

N 25921/10/28-10-06-11від 25.11.2015 р.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та в межах своїх повноважень згідно п. 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України повідомляє наступне.

Для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції діють спеціальні тимчасові заходи, які встановлені Законом України від 02.09.2014 р. N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 1669).

Статтею 1 Закону N 1669 встановлено, що період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ N 405) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення АТО - територія України, на якій розташовані, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку населені пункти, де проводилася АТО, розпочата згідно з Указом N 405.

Частиною другою ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) визначено обов’язки платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), зокрема своєчасне та в повному обсязі нараховування, обчислення і сплата ЄВ, подання звітності до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄВ.

Разом з тим, до п. 9 прим. 4 частини другої розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 внесено зміни, згідно з якими платники ЄВ, вказані у ст. 4 Закону N 2464, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, де проводилася АТО, розпочата відповідно до Указу N 405, звільняються від виконання своїх обов’язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону N 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Враховуючи викладене, платники ЄВ, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період АТО, звільняються від своїх обов’язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати ЄВ, подання звітності тощо.

Таким чином, Закон N 1669 не скасовує обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону N 2464, а надає можливість платникам ЄВ на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Умовою для такого звільнення (відстрочення) є заява у довільній формі, яка подається до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО та сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже, згідно з вимогами Закону N 1669 вказані обов’язки мають бути виконані платниками ЄВ після закінчення АТО у повному обсязі.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом N 2464 за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов’язків платників ЄВ в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО до платників, які не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО, подали до фіскального органу заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України, не застосовуються.

При цьому, якщо платники ЄВ, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов’язані виконувати всі встановлені Законом N 2464 функції.

Відповідно до загальних положень Закону N 2464 ЄВ - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-ІV " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Звертаємо увагу, що у разі несплати страхувальником ЄВ застрахована особа втрачає за такий період страховий стаж і статус застрахованої особи.

Додатково повідомляємо, що перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053-р. Однак, дію зазначеного розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. N 1079-р.

Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Пунктом 6.1 ст. 6 ПКУ визначено, що податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку згідно з ПКУ.

З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати бізнес із зони АТО в інші регіони України. Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов’язання платників на контрольованих територіях України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

11. ДФС України в листі “Щодо обчислення страхового стажу” N 43826/02-12 від 01.10.2015 р. надала роз’яснення щодо розрахунку страхового стажу, зокрема листом визначено,якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо обчислення страхового стажу”

N 43826/02-12від 01.10.2015 р.

 

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обчислення страхового стажу з 01.01.2004 року здійснюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок здійснення доплати до мінімального страхового внеску визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1*.

____________
* Зазначена Інструкція регулює виключно нарахування пенсійних внесків.

 

Заступник Голови правління                                                                        В. Машкін

 

 

В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

12. ДФС України в листі “Щодо роз'яснення окремих норм законодавства про військовий збор” N 25405/6/99-99-17-02-01-15 від 27.11.2015 р. надала роз’яснення, що відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 розд. IV ПКУ. Збільшення бази оподаткування на розмір військового збору при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб законодавством не передбачено.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо роз'яснення окремих норм законодавства про військовий збор” N 25405/6/99-99-17-02-01-15від 27.11.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо роз'яснення окремих норм законодавства і повідомляє таке.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Норми п. 164.5 ст. 164 ПКУ застосовуються під час нарахування доходу у будь-якій негрошовій формі для визначення бази оподаткування доходу податком на доходи фізичних осіб.

При цьому п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 розд. IV ПКУ.

Отже, збільшення бази оподаткування на розмір військового збору при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб законодавством не передбачено.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

13. ДФС України в листі “Щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції” N 11131/Ш/99-99-17-03-03-14 від 27.11.2015 р. надала роз’яснення, щодоходи, отримані військовослужбовцями Збройних Сил України у вигляді грошового забезпечення, нараховані (виплачені) починаючи з 09.09.2015 р. за період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором у разі підтвердження статусу зазначених осіб.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції” N 11131/Ш/99-99-17-03-03-14від 27.11.2015 р.

 

Державна фіскальна служба Україна розглянула звернення щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції, і в межах компетенції повідомляє таке.

Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Згідно з пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так, п. 163.1 ст. 163 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Разом з цим пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою.

Пунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

При цьому Законом України від 18 червня 2015 року N 548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" (далі - Закон N 548), що набрав чинності 09.07.2015 р., але введений в дію 09.09.2015 р., п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу доповнено новим абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України".

Враховуючи викладене, доходи, отримані військовослужбовцями Збройних Сил України у вигляді грошового забезпечення, нараховані (виплачені) починаючи з 09.09.2015 р. за період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором у разі підтвердження статусу зазначених осіб.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ КУРСОВИХ РІЗНИЦЬ

14. ДФС України в листі “Щодо визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті” N 25408/6/99-95-42-03-15 від 27.11.2015 р. визначила особливості застосування валютних курсів при розрахунку курсових різниць згідно П(С)БО 21 та звернула увага, що з питання правильності визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті в бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті” N 25408/6/99-95-42-03-15 від 27.11.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

При цьому Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на курсові різниці за монетарними статтями, тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. N 193, (далі - П(С)БО N 21).

Згідно з 4 П(С)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п. 7 П(С)БО 21).

Пунктом 8 П(С)БО 21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Водночас регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону).

Отже, з питання правильності визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті в бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

В ЧАСТИНІ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

15. Комітет Верховної ради України з питань податкової та митної політики в листі “Щодо включення до витрат підприємців орендної плати за землю державної та комунальної власності” N 04-27/10-1784 від 10.11.2015 р. звернувся до ДФС з проханнямпривести лист від 21 квітня 2015 року N 3701/М/99-99-17-02-02-14 у відповідність до норм ПК України, зокрема позиція Комітету з окресленого питання є наступною: основною умовою для віднесення ФОП на загальній системі оподаткування сум сплаченої орендної плати за землі державної та комунальної власності до витрат безпосередньо пов'язаних з отримання доходу є використання таких земель саме для здійснення власної господарської діяльності. Інших умов та обмежень податковим законодавством не встановлено.

 

Лист є відповіддю на звернення нородного депутату Укрїни Журжія А.В.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Комітету Верховної ради України з питань податкової та митної політики “Щодо включення до витрат підприємців орендної плати за землю державної та комунальної власності” N 04-27/10-1784 від 10.11.2015 р.

 

У Комітеті Верховної ради України з питань податкової та митної політики розглянуто звернення народного депутата України Журжія А. В. щодо можливості включення до витрат фізичних осіб - підприємців (далі - ФОП), які працюють на загальній системі оподаткування, витрат по оренді землі державної та комунальної власності.

У зверненні народний депутат зазначає, що з листа Державної фіскальної служби України від 21 квітня 2015 року N 3701/М/99-99-17-02-02-14, доданому до цього звернення, випливає висновок, що ФОП не має права на віднесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження власної господарської діяльності.

Комітет з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 4 листопада 2015 року, розглянув порушене народним депутатом України Журжієм А. В. питання включення до витрат ФОП орендної плати та відповідно до норм ч. 3 ст. 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України", вважає за доцільне надати роз'яснення щодо застосування положень статті 177 Податковою кодексу України, яке не має статусу офіційного тлумачення, а саме:

Відповідно до статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ України) об'єктом оподаткування доходів, отриманих ФОП на загальній системі оподаткування від провадження своєї господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому до переліку таких витрат зокрема відносяться інші витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, в тому числі на оплату оренди.

Як вбачається з аналізу норм ПК України, законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо виду оренди, оплата якої відноситься до таких витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 147 ПК України плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В свою чергу статтею 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній, державній власності або у спільній власності територіальних громад, є відповідно сільські, селищні, міські ради, органи виконавчої влади або районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону та частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, з викладених норм законодавства вбачається що фізичні особи - підприємці набувають у користування земельні ділянки державної або комунальної власності для провадження власної підприємницької та іншої діяльності. За користування такими ділянками ФОП сплачує орендодавцю обов’язковий платіж - орендну плату, розмір якої встановлюється договором між орендодавцем та орендарем. По своїй правовій природі такий договір оренди є цивільно-правовим.

У взаємозв'язку вказаних норм видно, що у разі, якщо для здійснення власної господарської діяльності ФОП на загальній системі оподаткування користується земельною ділянкою державної або комунальної власності на підставі договору оренди, то така особа на підставі пункту 177.4 статті 177 ПК України може відносити до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати на оплату оренди за користування зазначеними земельними ділянками.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що основною умовою для віднесення ФОП на загальній системі оподаткування сум сплаченої орендної плати за землі державної та комунальної власності до витрат безпосередньо пов'язаних з отримання доходу є використання таких земель саме для здійснення власної господарської діяльності. Інших умов та обмежень податковим законодавством не встановлено.

Враховуючи вказане, відповідно до норм Закону України "Про комітети Верховної ради України" щодо контрольних функцій парламентських комітетів, з метою забезпечення прав фізичних осіб - підприємців, що є орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності, Комітет пропонує Державній фіскальній службі України привести лист від 21 квітня 2015 року N 3701/М/99-99-17-02-02-14 у відповідність до норм ПК України.

Міністерству фінансів України пропонуємо видати щодо цього питання узагальнюючу податкову консультацію.

Про наслідки розгляду просимо повідомити Комітет у строки, визначені законом.

 

Голова Комітету                                                                                     Н.П. Южаніна

 

16. ДФС України в листі “Щодо формування податкових витрат” N 26481/10/28-10-06-11 від 04.12.2015 р. надалароз’яснення щодо можливості включення до складу витрат собівартості реалізованих/списаних запасів, а також витрат на придбання робіт (послуг). Зокрема, листом визначено, що відображення в складі податкових витрат собівартості реалізованих/списаних запасів або витрат на придбання робіт, послуг не можуть бути сформовані на підставі первинних документів, які оформлені неналежним чином, або взагалі загублені.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо формування податкових витрат”

N 26481/10/28-10-06-11від 04.12.2015 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо формування податкових витрат, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Пунктом 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами і доповненнями (далі - ЗУ N 996), визначено, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо складання та створення первинних документів передбачені Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерського обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року N 168/704 (далі - Положення N 88).

Пунктом 2.1 Положення N 88 визначено, що первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 ЗУ N 996 та пункту 2.4 Положення N 88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.7 Положення N 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціальних форм.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення N 88 первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності регламентуються нормами статті 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Враховуючи вище викладене, відображення в складі податкових витрат собівартості реалізованих/списаних запасів або витрат на придбання робіт, послуг не можуть бути сформовані на підставі первинних документів, які оформлені неналежним чином, або взагалі загублені.

 

В ЧАСТИНІ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ ДО ОПДАТКУВАННЯ

17. ДФС України в листі “Щодо врахування витрат у вигляді наданої безповоротної фінансової допомоги при визначенні фінансового результату до оподаткування” N 24342/6/99-99-19-02-02-15від 16.11.2015 р. надала роз’яснення:

1) щодо врахування витрат у вигляді наданої безповоротної фінансової допомоги при визначенні фінансового результату до оподаткування

в бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, у тому числі наданої неприбутковій організації, відображається відповідно до положень бухгалтерського обліку у складі витрат в періоді їх понесення. При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат підлягає коригуванню на суму допомоги, яка перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у разі, якщо така допомога надана неприбутковій організації. На період проведення антитерористичної операції, коригування, встановлені пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, не проводяться, починаючи з 1 січня 2015 року, якщо операції з надання безповоротної фінансової допомоги здійснюються відповідно до п. 33 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" ПКУ.

2) щодо застосування після 01.01.2015 р. ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток

ПКУ з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо врахування витрат у вигляді наданої безповоротної фінансової допомоги при визначенні фінансового результату до оподаткування” N 24342/6/99-99-19-02-02-15від 16.11.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист і повідомляє.

Щодо врахування витрат у вигляді наданої безповоротної фінансової допомоги при визначенні фінансового результату до оподаткування

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток.

Водночас у разі перерахування коштів на користь неприбуткової організації формується різниця відповідно до положень пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Так, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - (П(С)БО 16)), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. N 318, згідно з яким витрати визнаються одночасно при зменшенні активів або збільшенні зобов’язань.

Отже, в бухгалтерському обліку сума безповоротної фінансової допомоги, у тому числі наданої неприбутковій організації, відображається відповідно до положень бухгалтерського обліку у складі витрат в періоді їх понесення. При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат підлягає коригуванню на суму допомоги, яка перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у разі, якщо така допомога надана неприбутковій організації.

При цьому відповідно до п. 33 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, коригування, встановлені пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, не проводяться, починаючи з 1 січня 2015 року, щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення проведення антитерористичної операції.

Щодо застосування після 01.01.2015 р. ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Слід зазначити, що Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах.

 

 

В ЧАСТИНІ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВІВ

19. ДФС України в листі “Щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями” N 24945/6/99-99-19-02-02-15 від 23.11.2015 р. надано роз’яснення, щостаном на 1 січня 2015 року банк здійснює перерахунок резервів, сформованих відповідно до МСФЗ та відображених у фінансовій звітності станом на 31.12.2014 р. З питань формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за банківськими операціями доцільно звернутись до Національного банку України, оскільки він виступає регулятором у сфері встановлення стандартів та правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності банків.

 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями” N 24945/6/99-99-19-02-02-15 від 23.11.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями і повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Згідно з пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами МСФЗ з урахуванням вимог пп. 139.3.2 - 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин:

а) 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;

б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.

У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом "а" цієї частини підпункту.

Згідно з п. 21 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Кодексу станом на 1 січня 2015 року банк зобов'язаний здійснити перерахунок резерву у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів.

Резерв, сформований банком у зв’язку із зменшенням корисності активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності станом на кінець 2014 року, у сумі, що не перевищує ліміт у розмірі 30 відсотків вартості, яка розраховується як сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшена на суму резерву за такими активами, згідно з даними фінансової звітності за 2014 рік, вважається резервом на 1 січня 2015 року, визнаним для оподаткування.

Позитивна (від'ємна) різниця між резервом, розрахованим відповідно до розділу III цього Кодексу на кінець 2014 року, та резервом на 1 січня 2015 року, визнаним для оподаткування згідно з цим пунктом, збільшує (зменшує) фінансовий результат до оподаткування рівними частками протягом трьох років.

Отже, станом на 1 січня 2015 року банк здійснює перерахунок резервів, сформованих відповідно до МСФЗ та відображених у фінансовій звітності станом на 31.12.2014 р.

Таким чином, з питань формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за банківськими операціями доцільно звернутись до Національного банку України, оскільки він виступає регулятором у сфері встановлення стандартів та правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності банків.

 

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компаніє Ес.Сі.Ай-Консалтинг!