ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ
Урядовий проект податкової реформи від 30.11.2015 р. розміщено на офіційному сайті Міністкрства фінансів України: http://www.minfin.gov.ua/news/view/podatkova-reforma-fakty-i-tsyfry?category=dohidna-politika&subcategory=podatki
Проект Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” розміщено на сайті: http://www.minfin.gov.ua/news/view/proekt-zakonu-ukrainy-pro-derzhavnyi-biudzhet-ukrainy-na--rik?category=bjudzhet
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)” N 26071/10/28-10-06-11 від 27.11.2015 р. надала роз’яснення, щозгідно вимог ст. 14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Відповідно,при безоплатному постачанні товарів/послуг база оподаткування податком на додану вартість не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів/послуг - не нижче їх собівартості).
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)” N 26071/10/28-10-06-11від 27.11.2015 р.
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Об'єктом оподаткування згідно із п. 185.1 ст. 185 ПКУ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця за формою та в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за N 1235/26012 із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 957).
Пунктом 20 Порядку N 957 визначено, що у разі, якщо база оподаткування визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, тобто ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:
одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,
іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною.
У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 9 Порядку N 957 (15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 17 - Складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання).
Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Отже, при безоплатному постачанні товарів/послуг база оподаткування податком на додану вартість не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів/послуг - не нижче їх собівартості).
2. ДФС України в листі “Щодо подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість” N 25909/10/28-10-06-11 від 25.11.2015 р. надала роз’яснення щдо порядку заповнення уточнюючого розрахунку з ПДВ та порядку розрахунку штрафних санкцій та пені, зокрема:
- в уточнюючому розрахунку відображаються всі заповнені рядки декларації, що уточнюється. В графу 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, що уточнюється; у графі 5 - відображаються всі показники декларації з урахуванням виправлених помилок; в графі 6 - відображається абсолютне значення помилки по всіх заповнених в уточнюючому розрахунку рядках з відповідним знаком (+/-), у разі якщо абсолютне значення дорівнює нулю, то відповідний рядок не заповнюється. Не заповнені рядки в декларації, в уточнюючому розрахунку залишаються не заповненими;
- при виявленні, починаючи з липня 2015 року, помилок, допущених в звітних періодах до 01.02.2015 р., в результаті виправлення яких збільшується чи зменшується залишок від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, сума збільшення/зменшення такого залишку зі знаком "+" або "-" відповідно довідково відображається в графі 11 таблиці 1 додатка 2 до декларації за той звітний період, в якому подано уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням такої помилки. Показники таблиці 1 додатка 2 до декларації не переносяться до розділу ІV;
- помилки, які були допущені в звітних періодах після 01.02.2015 р., виправляються шляхом внесення змін до відповідних показників розділу ІІІ уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.
- сплата суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які платник визначив в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з податку на додану вартість, суми штрафів та пені сплачуються не з електронного рахунку платника, а з його поточного рахунку.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість”
N 25909/10/28-10-06-11від 25.11.2015 р.
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
У графі 4 уточнюючого розрахунку, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. N 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.10.2014 р. за N 1267/26044, "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Порядок N 966), відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.
У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.
У графі 6 уточнюючого розрахунку відображається сума помилки (абсолютне значення).
У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п’ятому п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 20.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому п. 50.1 ст. 50 ПКУ, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.
У разі якщо виправлення значення рядка 24 у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п’ятому п. 50.1 ст. 50 ПКУ.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 25.3 уточнюючого розрахунку.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Враховуючи викладене, в уточнюючому розрахунку відображаються всі заповнені рядки декларації, що уточнюється. В графу 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, що уточнюється; у графі 5 - відображаються всі показники декларації з урахуванням виправлених помилок; в графі 6 - відображається абсолютне значення помилки по всіх заповнених в уточнюючому розрахунку рядках з відповідним знаком (+/-), у разі якщо абсолютне значення дорівнює нулю, то відповідний рядок не заповнюється.
При цьому, слід зазначити, що не заповнені рядки в декларації, в уточнюючому розрахунку залишаються не заповненими.
При виявленні, починаючи з липня 2015 року, помилок, допущених в звітних періодах до 01.02.2015 р., в результаті виправлення яких збільшується чи зменшується залишок від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, сума збільшення/зменшення такого залишку зі знаком "+" або "-" відповідно довідково відображається в графі 11 таблиці 1 додатка 2 до декларації за той звітний період, в якому подано уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням такої помилки. Показники таблиці 1 додатка 2 до декларації не переносяться до розділу ІV.
Помилки, які були допущені в звітних періодах після 01.02.2015 р., виправляються шляхом внесення змін до відповідних показників розділу ІІІ уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ, зокрема надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Законом України від 17 липня 2015 року N 655 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (далі - Закон N 655) внесено зміни до статті 129 ПКУ, які набули чинності 01.09.2015 р., та полягають у наступному.
Відповідно до пп. "а" пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного ПКУ.
Пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
Сума пені в податковій декларації з ПДВ відображенню не підлягає.
Водночас відповідно до п. 129.9 ст. 129 ПКУ у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 ПКУ пеня, передбачена ст. 129 ПКУ, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного ПКУ.
Пунктом 131.1 статті 131 ПКУ встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому п. 87.1 ст. 87 ПКУ.
Сплата податку на додану вартість до бюджету за звітні податкові періоди, починаючи з лютого 2015 року, здійснюється платником з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - електронний рахунок) у порядку, визначеному п. 200.2 ст. 200 ПКУ.
Система електронного адміністрування податку на додану вартість, що організована на центральному рівні ДФС, забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку сум поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Для кожного платника податку Казначейством відкрито електронний рахунок, на який платником податку відповідно до п. 2001.4 ст. 2001 ПКУ самостійно зараховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих в податковій декларації.
Кошти з електронного рахунку платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі до бюджету.
Водночас, відповідно до п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 16.10.2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" розрахунок з бюджетом у зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, та сплата передбачених ПКУ штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
Тобто, платник податку, який за результатами самостійного виявлення факту заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість минулих податкових періодів, подає уточнюючі розрахунки, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ.
У разі не сплати платником податку суми узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у встановлений ПКУ строк, на суму такого грошового зобов'язання нараховується пеня.
Сплата суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які платник визначив в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з податку на додану вартість, суми штрафів та пені сплачуються не з електронного рахунку платника, а з його поточного рахунку.
3. ДФС України в листі “Щодо адміністрування ПДВ” N 25898/10/28-10-06-11 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення, щоу зв’язку з тим, що на теперішній час відсутній регламент (порядок) коригування раніше направлених реєстрів сум податку на додану вартість до ДКСУ здійснення коригувань реєстрів для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах, не є можливим.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо адміністрування ПДВ”
N 25898/10/28-10-06-11 від 24.11.2015 р.
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
Пунктом 52.5 статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) передбачено, що контролюючи органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
Згідно з абзацом другим п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI із змінами і доповненнями для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до внесених змін від 16.07.2015 р. N 643-VIII Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" пункт 2001.6 ст. 2001 доповнено абзацом такого змісту:
"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, має право надсилати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коригуючи реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах".
СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС відповідно до "Тимчасового регламенту формування та передачі до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) реєстрів сум ПДВ, що підлягають перерахуванню до бюджету та/або на рахунок платника ПДВ" (далі - Регламент) (лист ДФС України від 23.03.2015 р. N 9871/7/99-99-15-01-03) в режимі "Формування реєстрів на сплату ПДВ" підсистеми "Облік платежів/облік ПДВ" ІС "Податковий блок" проводить аналіз сформованого реєстру на відповідність задекларованих податкових зобов’язань з податку на додану вартість. На виконання Регламенту реєстр сум ПДВ, що підлягають перерахуванню до бюджету формується на рівні ДФС України та відправляється на ДКСУ.
У зв’язку з тим, що на теперішній час відсутній регламент (порядок) коригування раніше направлених реєстрів сум податку на додану вартість до ДКСУ здійснення коригувань реєстрів для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах, не є можливим.
Звертаємо увагу, що інший порядок щодо застосування норм п. 200.2 cт. 200, п. 2001.6 ст. 2001 розділу V Кодексу в частині зазначених у запиті підприємства питань, податковим законодавством не передбачено.
4. ДФС України в листі “Щодо заповнення граф у податковій накладній” N 26015/10/28-10-06-11 від 26.11.2015 р. надала роз’яснення щодо заповнення податкової накладної складеної за щоденними підсумками операцій та податкової накладної, виписаної неплатникам ПДВ; оособливостей заповнення граф 3, 4, 5.1, 5.2, 6, 7 податкової накладної; особливостей коригування ПЗ при поверненні товарів покупцями. Також в листі висвітлена позиція, що чинним законодавством не передбачено у графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" вказувати вираз "Товари/послуги в асортименті".
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо заповнення граф у податковій накладній”
N 26015/10/28-10-06-11від 26.11.2015 р.
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо заповнення граф у податковій накладній, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
- покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відпорному платнику протягом такого місяця;
- покупцям - особам, не зареєстрованими платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Для цілей пункту 201.4 статті 201 ПКУ ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
- здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводять через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
- надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначення фіскального та податкового номерів постачальника).
При цьому при постійний зв’язках з особами, що не зареєстровані платниками ПДВ, а саме у випадках, коли операції з постачання товарів/послуг здійснюються за готівку такими особами два і більше разів на місяць на підставі відповідного договору, в якому і визначені періодичність поставки таких товарів/послуг та порядок оплати їх вартості, може бути складена зведена податкова накладна (якщо попередньо не були складені податкові накладні на такі операції).
Отже, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг за готівку особам, що не зареєстровані платниками ПДВ, розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), такий постачальник може складати податкові накладні за щоденними підсумками операцій (якщо попередньо не були складені податкові накладні на ці операції).
У відповідних графах при заповненні податкової накладної дотримання вимог Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 9 січня 1997 року N 8 із змінами і доповненнями, є обов’язковим.
Згідно пункту 12 Наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (далі - Порядок N 957), у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у рядку "Особа (платник податку) - покупець" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер покупця" відображається умовний ІПН "100000000000".
Заповнення граф 5.1 та 5.2 податкової накладної.
Відповідно до листа ДФС України від 28.01.2015 р. N 2394/7/99-99-19-03-02-17 "Про податок на додану вартість", у якому, зокрема, повідомляється.
Починаючи з 1 січня 2015 року, при постачанні товарів/послуг на митній території України податкова накладна складається за формою та в порядку, затвердженими Порядком N 957.
Для розпізнавання електронною системою ідентичності зазначених платниками податків показників, вказаних у графі 5 податкової накладної, додатка до податкової накладної та розрахунку коригування, у вказаних графах передбачено зазначення коду одиниці виміру об’єкта операції відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі - КСПОВО).
Таким чином, у разі якщо вартість послуги визначається із застосуванням одиниць обліку, які відображаються у первинних документах,, регістрах бухгалтерського обліку, то у графах 5.1 та 5.2 податкової накладної зазначаються одиниці виміру (умовне позначення і код) згідно з КСПОВО.
У разі якщо послуга, що надається не має одиниці обліку, у графі 5.1 зазначається "послуга", а графа 5.2 не заповнюється.
Заповнення граф 3 та 4 податкової накладної.
Відповідно до пункту 15 Порядку N 957, до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:
- до графи 3 - номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця);
- до графи 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.
Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).
В графі 3 "Номенклатура товарі/послуг постачальника (продавця)" вказується та номенклатура товарів, яка була реалізована.
Можливості вказати у графі 3 "Товари в асортименті", зокрема, Порядком N 957 не передбачено.
Заповнення граф 6 та 7 податкової накладної.
Відповідно до пункту 15 Порядку N 957, до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:
- до графи 6 - кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів/послуг;
- до графи 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість.
Графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
У разі складення податкової накладної на повне постачання послуги або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) у повному обсязі, у графі 6 податкової накладної зазначається "1".
У разі складення податкової накладної на часткове постачання послуги або на суму попередньої оплати части вартості послуги у графі 6 зазначається відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу. Наприклад, у разі постачання частини послуги, яка відповідає половині обсягу, вказаного у договорі, або у разі отримання суми попередньої оплати у розмірі половини договірної вартості послуги у графі 6 вказується число "0,5".
Коригування при поверненні товарів покупцями.
При поверненні покупцем (кінцевим споживачем) товарів, повернуті такому покупцю кошти з урахуванням ПДВ враховуються у щоденних загальних підсумках, які фіксуються у Z-звітах (касових звітах), податкових накладних, складених на підставі таких звітів.
Тому, до податкової накладної, складеної за щоденним підсумком операцій з постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), з урахуванням повернення покупцю (кінцевому споживачу) коштів, якщо таким покупцем товар повернуто, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників не складається.
Оскільки зведена податкова накладна складається відповідно до визначеної у договорі періодичності оплати фактично поставлених товарі/послуг, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця, то у разі, якщо до моменту складання продавцем зведеної податкової накладної відбулась зміна податкових зобов’язань продавця у зв’язку з поверненням покупцю коштів за непоставлені товари (послуги) або повернення покупцем товарів, суми ПДВ в зведеній податковій накладній таким продавцем зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі поставлених покупцю товарів (послуг).
При цьому розрахунок коригування до такої податкової накладної не складається.
Відповідно до пункту 192.2 статті 192 ПКУ Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Отже, якщо товари/послуги не платнику ПДВ поставлені не були, то у разі зміни номенклатури таких товарів/послуг постачальник розрахунок коригування не складає.
Оскільки у разі здійснення операцій з поставки товарів/послуг неплатнику податку на додану вартість у полі "Особа (платник податку) - покупець" податкової накладної та розрахунку коригування до податкової накладної (у разі повернення товарів) вказується вираз "Неплатник", то і в графі 2 таблиці 1 Додатку 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)" до податкової декларації з ПДВ слід також зазначити вираз "Неплатник".
При цьому у графі 3 такої таблиці вказується умовний ІПН "100000000000".
Враховуючи вище викладене, чинним законодавством не передбачено у графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" вказувати вираз "Товари/послуги в асортименті".
5. ДФС України в листі “Щодо податкового кредиту” N 26013/10/28-10-06-11від 26.11.2015 р.надала роз’яснення, щоналежним чином складена та зареєстрована в ЄРПН протягом 180 днів податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання/реєстрації та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку в розділі ІІ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.
Лист є індивідуальною податковою консультацією
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо податкового кредиту”
N 26013/10/28-10-06-11від 26.11.2015 р.
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо податкового кредиту, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, з 29.07.2015 р. діє норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Враховуючи вище викладене, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН протягом 180 днів податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання/реєстрації та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку в розділі ІІ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.
Аналогічні роз’яснення з даних питань розміщено на офіційному порталі Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) у категорії "101.16 Податок на додану вартість" сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".
6. ДФС України в листі “Щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних” N 24784/6/99-99-10-03-02-15 від 20.11.2015 р. надала роз’яснення, що відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН за умови відображення сум податку на додану вартість за такою податковою накладною у податкових зобов’язаннях (розділ І податкової декларації з податку на додану вартість) звітного податкового періоду не впливає на декларування платниками податку податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відповідний звітний період, то порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не буде порушенням порядку ведення податкового обліку.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних” N 24784/6/99-99-10-03-02-15 від 20.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Починаючи з 01.02.2015 р. реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (п. 11 підрозд. 2 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).
Пунктом 201.10 ст. 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абзац 11 п. 201.1 ст. 201 Кодексу).
Порушення платником податку встановленого терміну реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірах, встановлених пунктами 1201.1 та 1201.2 статті 1201 Кодексу.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 15 п. 201.10 ст. 201 Кодексу).
Відповідно до пункту 201.14 статті 201 Кодексу платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу.
Згідно з пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Пунктом 110.1 ст. 110 Кодексу передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, за порушення з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, як фінансова, адміністративна або кримінальна.
Відповідно до ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З положень п. 201.10 ст. 201 Кодексу вбачається, що відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкової накладної або порушення строків такої реєстрації не є підставою для невідображення суми податку на додану вартість за такими податковими накладними в податкових зобов’язаннях відповідного звітного періоду.
Оскільки відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН за умови відображення сум податку на додану вартість за такою податковою накладною у податкових зобов’язаннях (розділ І податкової декларації з податку на додану вартість) звітного податкового періоду не впливає на декларування платниками податку податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відповідний звітний період, то порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не буде порушенням порядку ведення податкового обліку.
Голова Р.М. Насіров
7. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання житла” № 17853/10/26-15-15-01-09 від 23.11.2015 р. надала роз’яснення з посиланням на підпункт 197.1.14 пункту 197.1 статті 14 ПКУ, звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.
Лист є індивідуальною податковою консультацією
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання житла”
№ 17853/10/26-15-15-01-09 від 23.11.2015 р.
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення ТОВ «» від щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання житла і в межах своїх повноважень повідомляє.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.
У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Поряд з цим, слід зазначити, що на підставі інформації, зазначеної в листі ТОВ «» не можливо зробити висновок щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з придбання житлової нерухомості.
Більш детальний прядок оподаткування ПДВ операцій з продажу житлової нерухомості можливо визначити після аналізу відповідних первинних документів зокрема договорів купівлі-продажу та інформації щодо джерел фінансування.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
8. ДФС України в листі “Щодо оподаткування ПДВ операції з надання рекламних послуг нерезиденту” № 17854/10/26-15-15-01-09від 23.11.2015 р. надала роз’яснення, щоу разі здійснення платником податку операції з постачання рекламних послуг нерезиденту, місцем постачання таких послуг вважається місце, в якому нерезидент зареєстрований як суб'єкт господарювання, або у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. При цьому така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Лист є індивідуальною податковою консультацією
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо оподаткування ПДВ операції з
надання рекламних послуг нерезиденту”
№ 17854/10/26-15-15-01-09від 23.11.2015 р.
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення ТОВ «» від щодо оподаткування ПДВ операції з надання рекламних послуг нерезиденту і в межах своїх повноважень повідомляє.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - Кодекс) об‘єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Згідно з підпунктом "б" пункту 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або, у разі відсутності такого місця, місце постійного чи переважного його проживання.
Оскільки місцем постачання резидентом платником ПДВ рекламних послуг – резиденту є митна територія України, то операція з постачання таких послуг є об‘єктом оподаткування ПДВ, а тому резидент має право на формування податкового кредиту при придбанні таких послуг.
Дата збільшення податкових зобов‘язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання рекламних послуг визначається за правилами, встановленими статтями 187 та 198 Кодексу.
У разі здійснення платником податку операції з постачання рекламних послуг нерезиденту, місцем постачання таких послуг вважається місце, в якому нерезидент зареєстрований як суб'єкт господарювання, або у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. При цьому така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Водночас повідомляємо, що згідно зі статтею 36 Кодексу платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані в Кодексі.
Крім того, звертаємо увагу, що згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТА
9. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів нерезидентів” N 25599/10/28-10-06-11від 18.11.2015 р.надала роз’яснення, що з 01.01.2015 по 27.05.2015 року доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України у вигляді процентів, дисконтних доходів, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом оподатковувались за загальними правилами (з відповідним утриманням та перерахуванням податку до бюджету).
Починаючи з 27.05.2015 року оподаткування отриманих нерезидентами доходів, здійснюється із урахуванням пп. 141.4.10 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Лист є індивідуальною податковою консультацією
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо оподаткування доходів нерезидентів” N 25599/10/28-10-06-11від 18.11.2015 р.
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
На лист підприємства з аналогічним змістом надана відповідь листом МГУ - Центрального офісу з ОВП від 30.06.2015 р. N 16265/10/28-10-06-11. Даний лист підприємств може використовувати у своїй господарській діяльності.
Разом з тим, звертаємо Вашу увагу, що з 27.05.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентами за борговими зобов'язаннями" від 22.05.2015 р. N 482-VIII (далі - Закон N 482).
Відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI зі змінам та доповненнями (далі - ПКУ) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ. Для цілей даного пункту такими доходами, зокрема є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI зі змінам та доповненнями (далі - ПКУ) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Виняток становлять доходи, для яких установлено спеціальні правила оподаткування. Так, згідно Закону N 482 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доповнено пп. 141.4.10.
Підпунктом 141.4.10 п. 141.4 ст. 141 ПКУ визначено, що не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов'язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, продані або розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані державою або до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Національного банку України, або за кредити (позики), які отримані суб'єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями.
При цьому, відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 01.07.2015 р. N 75/2 "Довідник N 75/2 інших податкових пільг станом на 01.07.2015" до податкових пільг внесено нову пільгу, що передбачена пп. 141.4.10 п. 141.4 ст. 141 ПКУ (код пільги 11020382). Пільга починає діяти з 27.05.2015 року.
Таким чином, з 01.01.2015 по 27.05.2015 року доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України у вигляді процентів, дисконтних доходів, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом оподатковувались за загальними правилами (з відповідним утриманням та перерахуванням податку до бюджету).
Починаючи з 27.05.2015 року оподаткування отриманих нерезидентами доходів, здійснюється із урахуванням пп. 141.4.10 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
10. ДФС Українив листі “Щодо порядку взяття на облік нерезидента у разі отримання іноземною компанією майнових прав на житловий будинок та земельну ділянку” N 24798/6/99-99-11-02-02-15від 20.11.2015 р.надала роз’яснення, що іноземна компанія може стати на облік у контролюючому органі за місцем придбання об’єкта нерухомості з одночасним наданням документів, передбачених чинним законодавством
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо порядку взяття на облік нерезидента у разі отримання іноземною компанією майнових прав на житловий будинок та земельну ділянку” N 24798/6/99-99-11-02-02-15від 20.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення стосовно надання податкової консультації щодо порядку взяття на облік нерезидента у разі отримання іноземною компанією майнових прав на житловий будинок та земельну ділянку.
Відповідно до вимог п. 64.5 ст. 64 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та п. 4.4 розділу IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.12.2011 р. за N 1562/20300, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.08.2015 р. N 747 (далі - Порядок), у разі отримання іноземною компанією або організацією чи дипломатичною місією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, такий нерезидент за місцезнаходженням відповідного об'єкта подає до контролюючого органу для взяття на облік:
заяву за формою N 1-ОПП (у розділі 9 заяви замість даних про керівника зазначаються дані про представника);
копію витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою (крім дипломатичних місій);
нотаріально засвідчену копію правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім'я нерезидента уповноваженими органами України;
копії документів (з пред'явленням оригіналів), якими підтверджуються повноваження представника платника податку та відомості, зазначені у заяві.
Звертаємо увагу, що іноземна компанія є власником житлового будинку та платником податку на майно (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю).
Якщо іноземна компанія здійснює діяльність на території України, як то будівництво житлового будинку, то йдеться про господарську діяльність нерезидента на території України, умовою якої є обов’язкова реєстрація постійного представництва нерезидента в Україні в розумінні пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Взяття на облік постійного представництва нерезидента здійснюється у порядку, визначеному п. 64.5 Кодексу та розділу V Порядку.
Окрім того, в розумінні статей 1 та 5 Закону України від 16.04.1991 р. N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", представник іноземної компанії відповідає визначенню представництва, яке підлягає акредитації на території України.
Враховуючи викладене повідомляємо, іноземна компанія може стати на облік у контролюючому органі за місцем придбання об’єкта нерухомості з одночасним наданням документів, передбачених чинним законодавством.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ФОП НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ
11. ДФС України в листі “Щодо включення інших витрат до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування” N 10900/Г/99-99-17-02-02-14 від 20.11.2015 р. з врахуванням того, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця, надала роз’яснення щодо складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо включення інших витрат до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування” N 10900/Г/99-99-17-02-02-14 від 20.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо включення інших витрат до складу витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування і повідомляє.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений статтею 177 Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпункті 177.4.1 - 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 Кодексу, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
В ЧАСТИНІ РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ
12. ДФС України в листі “Щодо розрахунків з підзвітними особами” N 25603/10/28-10-06-11 від 18.11.2015 р. надала роз’яснення, щодо звітування підзвітними особами за використаними коштами, виданими на відрядження та підзвіт, а також щодо розрахунками з підзвітними особами. Основні тези листа:
- Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
- За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного Звіту.
- У разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (пп. "а" пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
- Крім того, у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) (пп. "б" пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
- У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.
Лист є індивідуальною податковою консультацією
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо розрахунків з підзвітними особами”
N 25603/10/28-10-06-11 від 18.11.2015 р.
Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
На аналогічний запит підприємства від 22.06.2015 р. N 05-04-87 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників надано відповідь листом від 17.07.2015 р. N 18003/10/28-10-06-11.
Разом з тим, відповідно до пп. 164.2.11 п. 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Згідно з пп. 2.11. п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку від 15 грудня 2004 року N 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Підпунктом 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного Звіту.
У разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (пп. "а" пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Крім того, у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) (пп. "б" пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій (пп. "б" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Cума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.
Разом з тим, звертаємо увагу, Міністерством фінансів України наказом від 28.09.2015 р. N 841 затверджено нову форму авансового звіту.
Наказ набрав чинності з дня офіційного опублікування - 06.11.2015 р.
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
13. ДФС України в листі “Щодо можливості фізичних осіб - підприємців, які здійснюють видобування та реалізацію води бути платниками єдиного податку” N 10767/Б/99-99-17-02-02-14 від 18.11.2015 р. надала роз’яснення, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобування та реалізацію води, згідно з пп. 291.5.1. п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо можливості фізичних осіб - підприємців, які здійснюють видобування та реалізацію води бути платниками єдиного податку” N 10767/Б/99-99-17-02-02-14 від 18.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення та у межах компетенції повідомляє.
Статтями 42, 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Механізм застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Відповідно до пп. 291.4. ст. 291 Кодексу до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.
Відповідно до пп. 5 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.
До Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 належать:
сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);
сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);
сировина піщано-гравійна (пісок);
сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);
інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
Таким чином, фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобування та реалізацію води, згідно з пп. 291.5.1. п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку.
14. ДФС України в листі “Щодо включення до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи позитивного значення курсової різниці від продажу валюти” N 10715/Т/99-99-17-02-02-14 від 17.11.2015 р. надала роз’яснення щодо порядку формування та складу доходів фізичної особи підприємця платника єдиного податку 3 групи.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо включення до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи позитивного значення курсової різниці від продажу валюти” N 10715/Т/99-99-17-02-02-14 від 17.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення шодо включення до доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи позитивного значення курсової різниці від продажу валюти та відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) надає податкову консультацію.
Відповідно до ст. 42 глави ІV Господарського кодексу України підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
На сьогодні для фізичних осіб - підприємців існує дві системи оподаткування доходів, одержуваних від здійснення підприємницької діяльності, кожна з яких регулюється окремими статтями Кодексу і має певні обмеження та переваги, а також різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл. 1 р. XIV Кодексу.
Згідно зі ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.
Відповідно до ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Отриманий дохід, від здійснення господарської діяльності виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).
Відповідно до пп. 2 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти.
Крім того, відповідно до ст. 6. Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Зокрема п. 3 ст. 6 Декрету визначено, що продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам мають право лише фізичні особи (не підприємці).
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
15. ДФС України в листі “Щодо ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” N 25908/10/28-10-06-11 від 25.11.2015 р. надала роз’яснення, що у 2015 році юридичні особи платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюватимуть суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішеннями сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів об’єктів:
- для об’єктів житлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за1 кв. метрбази оподаткування;
- для об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року,1 кв. метрбази оподаткування.
Звільнення від подання звітності та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Законом N 1669 не передбачено.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” N 25908/10/28-10-06-11 від 25.11.2015 р.
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюються статтею 266 розділу ХII Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ є зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування, згідно підпункту 266.2 статті 266 ПКУ є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (крім випадків передбачених підпунктом 266.2.2 цього пункту).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, а тому числі його часток.
Згідно з пунктом 266.3.3 пункту 26.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ ставки податку для об’єктів житлової та/або житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за1 кв. метрбази оподаткування.
Платники податку - юридичні особи, відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально.
Податкове зобов’язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік, сплачується, зокрема, юридичними особа - авансовими внесками щокварталу до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПКУ).
Відповідно до підпункту 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пунктом 33 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ на 2015 рік ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 ПКУ, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за1 кв. метрдля об’єктів нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПКУ у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок.
Таким чином, у 2015 році юридичні особи платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюватимуть суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішеннями сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів об’єктів:
- для об’єктів житлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за1 кв. метрбази оподаткування;
- для об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року,1 кв. метрбази оподаткування.
Стаття 266 ПКУ розділу ХII ПКУ не містить норм, що звільняються від оподаткування платників податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у випадку відсутності відповідних рішень органів місцевого самоврядування.
Законом України від 2 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Звільнення від подання звітності та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Законом N 1669 не передбачено.
Функціональні обов’язки з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в територіальних органах ДФС, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, у межах компетенції покладені на територіальні органи ДФС відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07.11.2014 р. N 256 "Про переміщення та закінчення простою", розміщеному на офіційному веб-порталі ДФС.
Для зручності платників податків інформація Рішень місцевих рад щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розміщується на офіційному порталі Державної фіскальної служби України у рубриці "Рішення місцевих рад" (http://sfs.gov.ua/rishennya-mistsevih-rad/).
За інформацією про рахунки та банківські реквізити для перерахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можна ознайомитись на офіційному порталі Державної фіскальної служби України за адресою: http://sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/.
В ЧАСТИНІ ВИКОРИСТАННЯ ФАКСИМІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ ПІДПИСУ
16. ДФС України в листі “Щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів” N 25024/6/99-95-42-03-15 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення, щофаксимільне відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів”
N 25024/6/99-95-42-03-15від 24.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів і повідомляє таке.
Пунктом 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 23 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Приписами частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Тобто використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.
Перший заступник Голови С.В. Білан
В ЧАСТИНІ ЗАСТОСУВАННЯ РРО
17. ДФС України в листі “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” N 24966/6/99-99-22-07-03-15 від 24.11.2015 р. надала роз’яснення, щовикористання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів дозволяється до 1 січня 2016 року.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” N 24966/6/99-99-22-07-03-15 від 24.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) і повідомляє.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), заборонено.
Статтею 3 Закону N 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Пунктом 8 розділу II Прикінцевих положень Закону N 265 передбачено, що з 1 січня 2015 року дозволяється первинна реєстрація лише РРО, які створюють контрольну стрічку в електронній формі, та електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг), РРО з купівлі-продажу іноземної валюти.
До 1 січня 2016 року дозволяється використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів.
Таким чином, користувачам зареєстрованих та введених в експлуатацію до 01.01.2015 р. електронних контрольно-касових апаратів, що подають до органів фіскальних органів тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій (Z-звіти), встановлено перехідний період тривалістю 1 рік для доопрацювання або заміни існуючої касової техніки на таку, яка забезпечує подання по електронних каналах зв’язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків.
Отже, якщо зареєстрований у органах ДФС до 01.01.2015 р. РРО із версією програмного забезпечення … буде доопрацьований і забезпечуватиме подання по електронних каналах зв’язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, такий РРО може використовуватись з 01.01.2016 р.
Голова Р.М. Насіров
18. ДФС України в листі “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) автомобільними перевізниками” N 24853/6/99-99-22-07-03-15 від 23.11.2015 р. надала роз’яснення, щофізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої і третьої груп, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю мають право не застосовувати РРО. При цьому форма, зміст та обов'язкові реквізити розрахункових документів повинні відповідати вимогам Положення N 614. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн., застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) автомобільними перевізниками”
N 24853/6/99-99-22-07-03-15 від 23.11.2015 р.
Про розгляд звернення
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) автомобільними перевізниками та повідомляє.
Правовідносини у цій сфері регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - Кодекс), Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265).
Закон N 265 визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Дія Закону N 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Чинною редакцію Закону N 265 встановлюється обов’язок суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону N 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Крім того, згідно з пунктом 6 статті 9 Закону N 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.
Водночас, Законом України від 01 липня 2015 року N 569-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичними особами - підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн., застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.
Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року, за N 105/5296 (далі - Положення N 614), визначено вимоги до форми, змісту та обов'язкових реквізитів розрахункових документів.
Установлені в Положенні N 614 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (п. 2.1 розділу 2 Положення N 614).
Враховуючи викладене, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої і третьої груп, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю мають право не застосовувати РРО. При цьому форма, зміст та обов'язкові реквізити розрахункових документів повинні відповідати вимогам Положення N 614. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн., застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.
Голова Р.М. Насіров
В ЧАСТИНІ ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ДОКУМЕНТІВ
19. ДФС України в листі “Щодо відновлення платниками податків втрачених документів, що є предметом перевірки, у тому числі, норм законодавства, на яких ґрунтується вимога про надання документів по взаємовідносинах з контрагентами за межами 1095-денного терміну їх зберігання” N 24797/6/99-99-22-04-02-15від 20.11.2015 р.надала роз’яснення, що порядку відновлення втрачених платником податків документів та подання їх контролюючим органам для проведення перевірки.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо відновлення платниками податків втрачених документів, що є предметом перевірки, у тому числі, норм законодавства, на яких ґрунтується вимога про надання документів по взаємовідносинах з контрагентами за межами 1095-денного терміну їх зберігання”
N 24797/6/99-99-22-04-02-15від 20.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання податкової консультації щодо відновлення платниками податків втрачених документів, що є предметом перевірки, у тому числі, норм законодавства, на яких ґрунтується вимога про надання документів по взаємовідносинах з контрагентами за межами 1095-денного терміну їх зберігання, та повідомляє таке.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Крім того, пунктом 6.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), зазначено, що первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву.
Згідно з пунктом 6.6. Положення N 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. N 578/5.
Крім того, порядок ведення обліку та терміни зберігання документів визначено Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-V із змінами і доповненнями (далі - Кодекс). Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 статті 44 Кодексу визначено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Крім того, пунктом 44.4 статті 44 Кодексу передбачено терміни зберігання документів у разі адміністративного і судового оскарження прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Згідно із пунктом 44.5 статті 44 Кодексом у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 Кодексу, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених пунктом 44.5 статті 44 Кодексу строків.
Що стосується відновлення документів, то порядок дій у разі втрати первинних документів визначено пунктом 6.10 Положення N 88.
Зокрема, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Що стосується вимоги про надання документів по взаємовідносинах з контрагентами за межами 1095-денного терміну їх зберігання, то відповідно до пункту 102.1 статті 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
При цьому у випадках, визначених пунктом 102.2 статті 102 Кодексу, грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 Кодексу.
При цьому відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Кодексу дані податкової декларації повинні бути підтверджені первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Крім того, зазначаємо, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.
Голова Р.М. Насіров
В ЧАСТИНІ ГОТІВКОВОЇ ВИРУЧКИ
20. ДФС України в листі “Щодо строків здавання готівкової виручки до банку” N 24664/6/99-99-22-07-03-15 від 19.11.2015 р. надано роз’яснення, що враховуючи графік роботи підприємства та банку, готівкові кошти, що надійшли до каси підприємства у п’ятницю, мають бути здані до банку не пізніше наступного робочого дня банку та підприємства у суботу, або використані для потреб підприємства першого робочого дня в сумі, що перевищує ліміт каси.
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо строків здавання готівкової виручки до банку” N 24664/6/99-99-22-07-03-15від 19.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо строків здавання готівкової виручки до банку і повідомляє.
Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 (далі - Положення).
Пунктом 5.1 Положення передбачено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) згідно з такими вимогами:
а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);
б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.
Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.
Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.
Згідно з п. 5.9 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов’язані з діяльністю підприємства.
Відповідно до п. 2.10 Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.
Враховуючи графік роботи підприємства та банку, готівкові кошти, що надійшли до каси підприємства у п’ятницю, мають бути здані до банку не пізніше наступного робочого дня банку та підприємства у суботу, або використані для потреб підприємства першого робочого дня в сумі, що перевищує ліміт каси.
Голова Р.М. Насіров
В ЧАСТИНІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ
21. ДФС України в листі “Щодо сплати земельного податку у разі переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” N 23954/6/99-99-15-03-02-15від 10.11.2015 р.надала роз’яснення, щоплатники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва
Лист є індивідуальною податковою консультацією.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист ДФС України “Щодо сплати земельного податку у разі переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”
N 23954/6/99-99-15-03-02-15від 10.11.2015 р.
Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо сплати земельного податку у разі переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та повідомляє.
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Суб'єкт господарювання, який відповідає умовам, визначеним для платників єдиного податку третьої групи частиною третьою п. 291.4 ст. 291 Кодексу, може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).
Обов’язок щодо сплати земельного податку платником єдиного податку не залежить від результатів його фінансової діяльності.
Об’єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Кодексу), базою оподаткування - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХII Кодексу, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1. ст. 271 Кодексу).
В ЧАСТИНІ ВИДАЧІ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
22. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі “Щодо видачі листків непрацездатності на території проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях” N 5.2-32-1697 від 26.10.2015 р. надала роз’яснення, щов кожному окремому випадку лікарсько-консультаційні комісії приймають рішення про видачу листка непрацездатності на підставі медичних документів, виданих закладами охорони здоров'я, що розташовані в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Далі наводимо текст листа для ознайомлення:
Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Щодо видачі листків непрацездатності на території проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях” N 5.2-32-1697 від 26.10.2015 р.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула лист редакції газети "Бухгалтерія" від 09.09.2015 р. N 234/8в, який надійшов від Міністерства соціальної політики України, та в межах компетенції повідомляє.
Дійсно, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" було визначено, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям необхідно було забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до населених пунктів, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
Відповідно до ст. 31 Закону України від 23.09.99 р. N 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
До виконавчої дирекції Фонду та виконавчих дирекцій відділень Фонду продовжують надходити численні звернення комісій із соціального страхування підприємств, установ, організацій, юридичних компаній щодо обміну довідок про тимчасову непрацездатність, що були видані закладами охорони здоров'я Донецької та Луганської областей до 01.12.2014 р., на листки непрацездатності, видачі дублікатів листків непрацездатності, які залишились у страхувальників, розташованих у районах проведення антитерористичної операції, або знищені чи втрачені під час бойових дій, та легітимності листків непрацездатності, виданих після 01.12.2014 р. закладами охорони здоров'я, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
У свою чергу, виконавча дирекція Фонду неодноразово зверталася до Міністерства охорони здоров'я України щодо цих питань та отримала відповідь (лист від 30.04.2015 р. N 3.14-19/760-15/13935), що Міністерство охорони здоров'я України не має можливостей контролювати якість надання медичної допомоги, в тому числі видачу листків непрацездатності на території проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
Відсутність контролю за правильністю видачі листків непрацездатності в закладах охорони здоров'я на зазначених територіях як з боку Міністерства охорони здоров'я України, так і Фонду, унеможливлює дотримання вимог законодавства для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах.
Крім того, Міністерство охорони здоров'я України (лист від 28.09.2015 р. N 3.35-19/1374-15/31287) повідомило виконавчу дирекцію Фонду, що лікарсько-консультаційним комісіям надано роз'яснення, як діяти відповідно до пп. 5.3.7 п. 5.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. N 189. Тобто в кожному окремому випадку лікарсько-консультаційні комісії приймають рішення про видачу листка непрацездатності на підставі медичних документів, виданих закладами охорони здоров'я, що розташовані в населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Заступник директора Т. Гайдук
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!
