НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

  

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість” N 20540/6/99-95-42-01-16-01від 28.09.2015 р.надала роз’яснення щодо питання можливості отримання бюджетного відшкодування суб’єктам господарювання, які зареєстровані платниками податку менше ні 12 календарних місяців.

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість” N 20540/6/99-95-42-01-16-01від 28.09.2015 р.

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість і повідомляє таке.

Згідно з пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість менш ніж 12 календарних місяців, має право включити до бюджетного відшкодування суми цього податку, сплачені при придбанні товарів/послуг, що використовуються для спорудження (будівництва) основних фондів, в тому числі і у разі, якщо обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців є меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо реєстрації податкових накладних” №21811/10/28-10-06-11 від 15.09.2015 р. надала роз’яснення щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі складених та зареєстрованих в ЄРПН своєчасно та із запізненням податкових накладних.

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо реєстрації податкових накладних”
№21811/10/28-10-06-11 від 15.09.2015 р.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства щодо реєстрації податкових накладних та повідомляє.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

До набрання чинності Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" ( далі - Закон № 643) зазначений термін становив 180 календарних днів.

Податкові накладні / розрахунки коригування, які станом на 29.07.2015 (дата набрання чинності Законом N 643) року не зареєстровані в ЄРПН, та по яким станом на вказану дату сплинув граничний термін їх реєстрації в ЄРПН (з дати їх складання минуло 180 календарних днів), не можуть бути зареєстровані в ЄРПН після 29.07.2015 року та включені до складу податкового кредиту.

Приклад 1: податкова накладна з датою складання 15.01.2015 року, яка до 29.07.2015 року не була зареєстрована платником в ЄРПН, починаючи з 29.07.2015 року не може бути зареєстрована в ЄРПН та включена до складу податкового кредиту.

Приклад 2: податкова накладна з датою складання 10.08.2015, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.11.2015, може бути включена покупцем (отримувачем) товарів/послуг до складу податкового кредиту не пізніше ніж через 365 календарних днів починаючи з 10.08.2015, але не раніше листопада 2015 року, тобто в період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Разом з тим, звертаємо Вашу увагу, що про основні зміни щодо складання та реєстрації податкових накладних повідомляється у листі ДФС України від 07.08.2015 №29163/7/99-99-19-03-02-17 "Про зміни в порядку складання та реєстрації податкових накладних", зокрема, щодо особливості формування податкового кредиту.

Вказаний лист ДФС підприємство може використовувати у своїй діяльності.

 

3. ДФС України в листі “Щодо складання податкових накладних/розрахунків коригування” №21893/10/28-10-06-11від 17.09.2015 р.   надано роз’яснення щодо практичного застосування норм чинного законодавства в частині порядку складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо складання податкових накладних/розрахунків коригування” №21893/10/28-10-06-11від 17.09.2015 р.

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства щодо питань практичного застосування норм податкового законодавства України з урахуванням внесених змін від 16 липня 2015 року Законом України №643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» та повідомляє.

Загальні правила реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, зокрема термін їх реєстрації в ЄРПН, встановлений пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс), залишилися без змін.

Згідно із загальним правилом реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання, але не пізніше 180 календарних днів від дати їх складання.

В той же час пунктом 39 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу продовжено термін реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року (включно).

Для таких податкових накладних/розрахунків коригування встановлюються такі строки реєстрації:

податкові накладні, складені з 1 по 15 день (включно) місяця у період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до останнього дня (включно) місяця, в якому вони були складені;

податкові накладні, складені з 16 по останній день (включно) місяця у період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому вони були складені.

Приклад: для податкової накладної, складеної 12 серпня 2015 року, термін реєстрації в ЄРПН припадає на період з 12 по 31 серпня 2015 року (включно), а для податкової накладної з датою складання 25 вересня 2015 року – з 25 вересня 2015 року до 15 жовтня 2015 року (включно).

Крім того, згідно з пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, при порушенні термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 жовтня 2015 року, не застосовуються штрафні санкції, визначені пунктом 120¹.1 статті 120¹ розділу ІІ Кодексу (10 відсотків, 20 відсотків, 30 відсотків, 40 відсотків).

Також пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу (далі – реєстраційна сума) починаючи з четвертого робочого дня після дати набрання чинності Законом № 643 (з 04.08.2015).

Таким чином, податкові накладні/розрахунки коригування, складені до 01.07.2015, починаючи з 04.08.2015 реєструються в ЄРПН без обмеження реєстраційною сумою та не беруть участі в обрахунку її показників. При цьому термін їх реєстрації в ЄРПН не повинен перевищувати 180 календарних днів з дати їх складання.

Законом № 643 також деталізовано порядок реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, зокрема визначено відповідальну особу за реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування. Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Розрахунок коригування, складений платником податку до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг), в тому числі і до податкових накладних, складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягає реєстрації таким платником податку.

Таким чином, штрафні санкції, передбачені пунктом 120¹.1 статті 120¹ Кодексу за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування, складених починаючи з 01.10.2015, до податкових накладних застосовуватимуться до платника податку, на якого покладено обов’язок реєстрації відповідного розрахунку коригування в ЄРПН.

Особливості формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

До набрання чинності  Законом № 643 зазначений термін становив 180 календарних днів.

Податкові накладні/розрахунки коригування, які станом на 29.07.2015 (дата набрання чинності Законом № 643) року не зареєстровані в ЄРПН, та по яким станом на вказану дату сплинув граничний термін їх реєстрації в ЄРПН (з дати їх складання минуло 180 календарних днів), не можуть бути зареєстровані в ЄРПН після 29.07.2015 року та включені до складу податкового кредиту.

Приклад 1: податкова накладна з датою складання 15.01.2015 року, яка до 29.07.2015 року не була зареєстрована платником в ЄРПН, починаючи з 29.07.2015 року не може бути зареєстрована в ЄРПН та включена до складу податкового кредиту.

Приклад 2: податкова накладна з датою складання 10.08.2015, яка була зареєстрована в ЄРПН 10.11.2015, може бути включена покупцем (отримувачем) товарів/послуг до складу податкового кредиту не пізніше ніж через 365 календарних днів починаючи з 10.08.2015, але не раніше листопада 2015 року, тобто в період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Таким чином, за виключенням зазначених вище обмежень, податкові накладні, складені та своєчасно зареєстровані в ЄРПН, включаються до складу того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Пунктом 50.1 ст. 50 Кодексу зазначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто платник ПДВ має можливість виправити помилки, що виникли під час декларування податкових зобов’язань та податкового кредиту, шляхом подання уточнюючого розрахунку з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу.

Водночас п. 192.1 ст. 192 Кодексу визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

 

4. ДФС України в листі “Щодо дебіторської заборгованості” №21853/10/28-10-06-11 від 16.09.2015 р. надала роз’яснення щодоподаткових зобов’язань з ПДВ при списанні дебіторської заборгованості, що виникла у платника податку за операціями з постачання товарів/послуг, податкові зобов’язання з ПДВ по яким визначаються за касовим методом на підставі п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України. Зокрема, листом визначено, що дебіторська заборгованість, яка виникла у платників податку, визначених п. 187.10 ПКУ, за операціями з постачання товарів/послуг, що визначені п. 187.10, може бути списана після закінчення строку позовної давності за такою заборгованістю та після вжиття необхідних заходів щодо її стягнення. При списанні дебіторської заборгованості у вищезазначених платників податку не виникають податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки не відбувається зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг та /або не отримується платником податку будь-яка інша компенсація за поставлені товари/послуги.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо дебіторської заборгованості”
№21853/10/28-10-06-11 від 16.09.2015 р.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства щодо податкових зобов’язань з ПДВ при списанні дебіторської заборгованості, що виникла у платника податку за операціями з постачання товарів/послуг, податкові зобов’язання з ПДВ по яким визначаються за касовим методом на підставі п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України та повідомляє.

Відповідно до п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Дебіторська заборгованість, яка виникла у платників податку, визначених п. 187.10 ПКУ, за операціями з постачання товарів/послуг, що визначені цим же пунктом, може бути списана після закінчення строку позовної давності за такою заборгованістю та після вжиття необхідних заходів щодо її стягнення. При списанні дебіторської заборгованості у вищезазначених платників податку не виникають податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки:

- не відбувається зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку в рахунок оплати вартості поставлених товарів/послуг;

- не отримується платником податку будь-яка інша компенсація за поставлені товари/послуги.

 

 

5. ДФС України в листі“Щодо особливостей складання зведеної податкової накладної у випадку здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, якщо станом на початок місяця, в якому здійснено такі постачання, існувала попередня оплата (аванс) за такі товари/послуги, на суму якої була складена податкова накладна у загальному порядку останнього дня місяця, який передував звітному місяцю” № 14401/10/26-15-15-01-18від 17.09.2015 р.надало роз¢яснення щодо виписки та реєстрації податкових накладних по операціях, які мають ритмічний характер та по яких в звітному періоді отримано попередню оплату

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей складання зведеної податкової накладної у випадку здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, якщо станом на початок місяця, в якому здійснено такі постачання, існувала попередня оплата (аванс) за такі товари/послуги, на суму якої була складена податкова накладна у загальному порядку останнього дня місяця, який передував звітному місяцю” № 14401/10/26-15-15-01-18від 17.09.2015 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо особливостей складання зведеної податкової накладної у випадку здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, якщо станом на початок місяця, в якому здійснено такі постачання, існувала попередня оплата (аванс) за такі товари/послуги, на суму якої була складена податкова накладна у загальному порядку останнього дня місяця, який передував звітному місяцю і в межах своїх повноважень повідомляє.

У зв’язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» (далі – Закон N 643) з 29.07.2015 внесено зміни до порядку складання та реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом N 643 також внесено зміни до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) та визначено порядок складання податкових накладних платниками податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, що мають безперервний або ритмічний характер.

Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу з урахуванням внесених змін платники податку в разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям – платникам податку – можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Якщо протягом місяця постачальник отримав в рахунок оплати вартості товарів/послуг більше коштів, ніж було фактично поставлено протягом такого місяця товарів/послуг, то таке перевищення вважається попередньою оплатою, на яку складається окрема податкова накладна у загальному порядку.

Така податкова накладна складається не пізніше останнього дня відповідного звітного періоду.

Для цілей застосування норм Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

В.о. заступника начальника

ГУ ДФС у м. Києві                                                                                    Е.М. Пруднікова

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку шляхом подання уточнюючих розрахунків з ПДВ” № 14405/10/26-15-28-01-14 від 17.09.2015 р. надала розяснення щоз липня 2015 року декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку здійснюється тільки в розділі ІІІ декларації (рядок 23.2 розділу ІІІ декларації), в тому числі і за рахунок залишку від’ємного значення, сформованого до 1 лютого 2015 року.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку шляхом подання уточнюючих розрахунків з ПДВ” № 14405/10/26-15-28-01-14 від 17.09.2015 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист підприємства стосовно декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку шляхом подання уточнюючих розрахунків з ПДВ за березень – червень 2015 року, та в межах своїх повноважень повідомляє.

З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс), Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість”, який набрав чинності з 29.07.2015 року, та вимог підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу розмір податкового кредиту платника податку за липень 2015 року збільшується:

1) на суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таке значення переноситься до рядка 20.1 розділу ІІІ декларації за липень 2015 року з рядка 24 розділу ІІІ декларації за червень 2015 року.

2) на суму непогашеного від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду. Таке значення переноситься до рядка 20.2 розділу ІІІ декларації за липень 2015 року з рядка 31 розділу ІV декларації за червень 2015 року (форма декларації 0110), незалежно від наявності чи відсутності суми, вказаної в текстовому полі “а” перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за червень 2015 року, та незалежно від її розміру.

Починаючи з липня 2015 року платники податку не декларують бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в розділі ІV декларації.

Таким чином, з липня 2015 року декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку здійснюється тільки в розділі ІІІ декларації (рядок 23.2 розділу ІІІ декларації), в тому числі і за рахунок залишку від’ємного значення, сформованого до 1 лютого 2015 року.

Аналогічне роз’яснення розміщене в Інтернет мережі (http://zir.minrd.gov.ua) або на веб-порталі Державної фіскальної служби (вкладка «Інформаційно-довідковий ресурс») та викладене в листі Державної фіскальної служби України від 07.08.2015 № 29168/7/99-99-19-03-02-17.

 

Заступник начальника                                                                                               З.В. Лагутіна

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЗДІЙСНЕННЯ АГЕНТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7. ДФС України в листі “Щодо здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності” N 20345/6/99-99-17-03-03-15 від 25.09.2015 р. надала роз’яснення що питання правомірності здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Листі ДФС України в “Щодо здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності” N 20345/6/99-99-17-03-03-15 від 25.09.2015 р.

Державна фіскальна служба Україна розглянула лист щодо здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Податковим кодексом України (далі - Кодекс) визначено функції контролюючих органів, зокрема, п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон N 85), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Статтею 15 Закону N 85 визначено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти - це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року N 1523 затверджено Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке регулює порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) - суб'єктами підприємницької діяльності на ринку страхових послуг і спрямоване на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян під час отримання страхових послуг через страхових посередників. Дія цього Положення не поширюється на діяльність страхових посередників - громадян, які перебувають із страховиком у трудових відносинах.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Крім того, ст. 35 Закону N 85 встановлено, що державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) та його органами на місцях.

Так, згідно з п. 4 та 5 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених завдань, зокрема, затверджує перелік посередницьких послуг у сфері страхування та перестрахування, надає інформацію на запити юридичних осіб, забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю.

Отже, питання правомірності здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Водночас питання трудових відносин між страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність, та страховим агентом - фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, відноситься до компетенції Мінсоцполітики - центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПОВІДОМЛЕННЯ ОРГАНІВ ДФС ПРО ПРИЙНЯТТЯ ПРАЦІВНИКІВ НА РОБОТУ

8. ДФС України в листі “Щодо надання роз’яснень стосовно законодавства з питань повідомлення про прийняття працівників на роботу” N 20343/6/99-99-17-03-03-15від 25.09.2015 р.вкотре наголосила, що для отримання роз’яснень стосовно законодавства про працю суб’єктам господарювання доцільно звернутатись до Мінсоцполітики.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо надання роз’яснень стосовно законодавства з питань повідомлення про прийняття працівників на роботу” N 20343/6/99-99-17-03-03-15від 25.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо надання роз’яснень стосовно законодавства з питань повідомлення про прийняття працівників на роботу та в межах компетенції повідомляє.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 77-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до частини третьої ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 413 (далі - Постанова N 413).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (далі - Положення N 236 ).

Пунктом 1 Положення N 236 встановлено, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

ДФС відповідно до покладених завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів, а також надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 4 Положення N 236).

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення N 423), відповідно до п. 1 якого Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, трудових відносин.

Одними з основних завдань Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері трудових відносин та здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю (п. 3 Положення N 423).

Також Мінсоцполітики відповідно до покладених завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (пп. 103 п. 4 Положення N 423).

Додатково повідомляємо, що Кабінетом Міністрів України визначено головним виконавцем з розробки Постанови N 413 Мінсоцполітики.

Враховуючи викладене, до компетенції ДФС належить надання консультацій виключно з питань адміністрування єдиного внеску, зокрема, нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до Постанови N 413 ДФС лише приймає від суб’єктів господарювання повідомлення про прийняття працівника на роботу, проте не регулює питання трудових відносин, встановлених ст. 24 КЗпП, яке належить до компетенції Мінсоцполітики.

Отже, щодо надання роз’яснень стосовно законодавства про працю доцільно звернутись до Мінсоцполітики.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

9. ДФС України в листі “Щодо питань акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів” N 19911/6/99-99-19-03-03-15 від 17.09.2015 р. надала роз’яснення щодо нарахування акцизного податку при здійсненні продажу нафтопродуктів. Зокрема, листом з посиланням на відповідні законодавчі норми визначено, що оскільки через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу. При цьому датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Кодексом та Порядком не передбачено.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо питань акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів” N 19911/6/99-99-19-03-03-15 від 17.09.2015 р.

 

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист від 15.07.2015 р. N 23 щодо питань акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

При цьому реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци перший та другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг;

оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю для виробничого споживання та надання пов’язаних із цим послуг.

Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442 (далі - Правила N 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2).

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил N 1442).

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил N 1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять") і такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Згідно із Законом N 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до Правил N 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Відповідно до підпуктів 222.3.1 - 222.3.2 п. 222.3 ст. 222 Кодексу суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів. Особа – суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Таким чином, податкові зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) кінцевим споживачам, незалежно від умов продажу (за відомостями, талонами, смарт-картами та інш.) нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Щодо порядку складання податкових накладних та зазначення обов’язкових реквізитів, які повинні містити податкові накладні, повідомляємо, що Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 із змінами та доповненнями, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 13.10.2014 р. за N 1235/26012 (далі - Порядок).

Так, пунктом 15 Порядку визначено порядок заповнення окремих рядків податкових накладних.

У податковій накладній відображається окремо вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Кодексом та Порядком не передбачено.

 

10. ДФС України в листі “Щодо порядку нарахування податкових зобов'язань з акцизного податку” N 18693/6/99-99-19-03-03-15від 02.09.2015 р. надала відповіді на наступні питання:

1. Чи включається акцизний податок при роздрібному продажу алкогольних напоїв до бази оподаткування ПДВ таких операцій?

2. Чи включається акцизний податок при роздрібному продажу алкогольних напоїв до вартості підакцизних товарів (з податком на додану вартість)?

3. Чи включається сума податкових зобов'язань з акцизного податку в собівартість товару, тобто чи відноситься до складу витрат Товариства в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств?

4. Яка формула розрахунку податкових зобов'язань з акцизного податку виходячи з фактичної роздрібної ціни, за якою реалізуються алкогольні напої (включаючи ПДВ), тобто ціни у фіскальному чеку?

5. Яка формула розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи фактичної роздрібної ціни, за якою реалізуються алкогольні напої (включаючи ПДВ), тобто ціни у фіскальному чеку?

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку нарахування податкових зобов'язань з акцизного податку” N 18693/6/99-99-19-03-03-15від 02.09.2015 р.

 

Про надання консультації

Державна фіскальна служба України розглянула лист від 28.07.2015 р. N 101 щодо порядку нарахування податкових зобов'язань з акцизного податку і повідомляє.

Питання оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу висвітлено у відповідних роз’ясненнях ДФС, які суб’єкти господарювання можуть використовувати в практичній діяльності та які розміщено на офіційному порталі ДФС (Банер "Податкові зміни - 2015" - "Акцизний податок"), а також за такою адресою: "Головна - Податки, збори, платежі - Загальнодержавні податки - Акцизний податок - Листи".

Щодо конкретних питань Товариства, порушених у зверненні:

1. Чи включається акцизний податок при роздрібному продажу алкогольних напоїв до бази оподаткування ПДВ таких операцій?

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для податку на додану вартість визначається база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).

Разом з цим пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Кодексу встановлено, що базою оподаткування акцизного податку є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Таким чином, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг з ПДВ включає загальнодержавні податки та збори (в т. ч. акцизний податок) (п. 188.1 ст. 188 Кодексу), а базою оподаткування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів (пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Кодексу).

З метою забезпечення єдиного підходу до застосування зазначених норм Кодексу та з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Кодексу повідомляємо,

якщо суб’єкти господарювання, що здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів, зареєстровані платниками ПДВ, то фактична роздрібна ціна (ФРЦ) обчислюється таким чином:

ФРЦ = (РЦ : 100 х 120) : 100 х 105, де

РЦ - роздрібна ціна без ПДВ.

Сума податкового зобов’язання з акцизного податку з роздрібних продажів за реалізовані підакцизні товари (ПЗа) становитиме:

ПЗа = ФРЦ : 105 х 5.

Сума податкового зобов’язання з ПДВ (ПЗпдв) складатиме:

ПЗпдв = (ФРЦ - ПЗа) : 120 х 20;

не зареєстровані платниками ПДВ:

ФРЦ = РЦ : 100 х 105;

сума податкового зобов’язання з акцизного податку з роздрібних продажів складатиме: ПЗа = ФРЦ : 105 х 5.

Таким чином, до бази оподаткування ПДВ не включається сума акцизного податку, нарахована при реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

2. Чи включається акцизний податок при роздрібному продажу алкогольних напоїв до вартості підакцизних товарів (з податком на додану вартість)?

З 01 січня 2015 року згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо).

Платниками цього податку є суб'єкти роздрібної торгівлі, які реалізують безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого використання незалежно від форми розрахунків    підакцизні товари.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Кодексу базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Оскільки відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), то 5 відс. акцизного податку має бути включено до вартості підакцизних товарів з урахуванням податку на додану вартість, які реалізовуються в роздрібній торгівлі.

3. Чи включається сума податкових зобов'язань з акцизного податку в собівартість товару, тобто чи відноситься до складу витрат Товариства в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств?

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Кодексу в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Разом з цим розділом III Кодексу не передбачено врахування різниць за операціями включення до складу витрат суми акцизного податку.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З питання включення в бухгалтерському обліку до складу витрат суми акцизного податку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

4. Яка формула розрахунку податкових зобов'язань з акцизного податку виходячи з фактичної роздрібної ціни, за якою реалізуються алкогольні напої (включаючи ПДВ), тобто ціни у фіскальному чеку?

У відповідних роз'ясненнях ДФС (розміщені на офіційному порталі ДФС) наведено формули розрахунку суми податкового зобов'язання з акцизного податку з роздрібного продажу (Пза), а саме:

ПЗа = ФРЦ: 105 х 5, де

ФРЦ - фактична роздрібна ціна, зазначена в чеку з урахуванням ПДВ та акцизного податку з роздрібних продажів.

З метою забезпечення правильності відображення у розрахункових документах реєстраторів операцій акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів ДФС листом від 31.01.2015 р. N 1848/6/99-99-22-07-03-15 надано пропозиції Асоціації "УкрЕККА" та уповноваженій організації ДП "Укрлекон" щодо варіантів відображення акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів у фіскальному чеку для доведення до виробників та сервісних центрів реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, всю технічну інформацію щодо відображення акцизного податку у фіскальному касовому чеку Товариство може отримати у Центрі сервісного обслуговування, з яким укладено договір на сервісне обслуговування реєстраторів розрахункових операцій.

5. Яка формула розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи фактичної роздрібної ціни, за якою реалізуються алкогольні напої (включаючи ПДВ), тобто ціни у фіскальному чеку?

Сума податкового зобов’язання з ПДВ (ПЗпдв) складатиме:

ПЗпдв = (ФРЦ – ПЗа): 120 х 20, де

ФРЦ - фактична роздрібна ціна, зазначена в чеку з урахуванням ПДВ та акцизного податку з роздрібних продажів;

ПЗа - податкові зобов'язання з акцизного податку з роздрібного продажу.

 

11. ДФС України в листі “Щодо адміністрування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів” N 19308/6/99-99-19-03-03-15 від 09.09.2015 р. надала роз’яснення, що суб'єкти оптової торгівлі не є платниками податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

 

Далі наводимо текст розʼяснення для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо адміністрування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів” N 19308/6/99-99-19-03-03-15 від 09.09.2015 р. 

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

 

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист від 10.08.2015 р. N 9 щодо адміністрування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Отже, суб'єкти оптової торгівлі не є платниками податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

При цьому реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци перший та другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з цим відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442 (далі - Правила N 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил N 1442).

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил N 1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Отже, якщо ПП "Компанія "Агро-Люкс" не здійснює діяльність з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, то воно не є платником акцизного податку з роздрібного продажу.

Водночас зазначаємо, що відповідно до листа Первомайської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27.07.2015 р. N 6057/10/14-08-15-01 згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру ПП "Компанія "Агро-Люкс" має такий вид діяльності в переліку: 47.30 - Роздрібна торгівля пальним. Операції з роздрібної торгівлі пальним є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу.

Зазначаємо, Кодексом не передбачено визначення поняття "некомерційне" або "комерційне" використання підакцизних товарів.

З економічної точки зору комерційне використання підакцизних товарів передбачає подальший перепродаж, перероблення (використання як сировини) чи перетворення товару, а некомерційне – використання для кінцевого споживання, тобто не передбачає подальшого перепродажу, перероблення (використання як сировини) чи перетворення товару.

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

12. ДФС України надала розʼяснення “До уваги фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку третьої групи!” від 01.10.2015 р. з приводу того, що фізичні особи - платники єдиного податку 3 групи подають декларацію за 3 квартал 2015 року за діючою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року N 1688 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2012 року N 1159). При цьому платники єдиного податку - фізичні особи не зобов’язані перереєстровувати книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат, так як згідно п. 5 Наказу № 579 книги, зареєстровані до набрання чинності цим наказом, діють до їх закінчення.

 

Далі наводимо текст розʼяснення для ознайомлення:

Розʼяснення ДФС України “До уваги фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку третьої групи!” від 01.10.2015 р.

 

Згідно із абз. 2 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

З урахуванням зазначеної норми, звертаємо увагу фізичних осіб - платників єдиного податку 3 групи, що декларація за 3 квартал 2015 року подається за діючою формою, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року N 1688 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2012 року N 1159, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за N 1998/22310).

У зв’язку із зміною з 01.01.2015 року розміру ставок єдиного податку для платників спрощеної системи 3 групи, підприємці при заповненні декларації зазначають дохід, що оподатковується за ставкою 2 або 4 відс., у рядках, в яких передбачено відображення доходу за ставкою 3 або 5 відс. відповідно, аналогічно зазначається сума податку.

Крім того, інформуємо про прийняття нормативно-правових актів, що безпосередньо стосуються адміністрування єдиного податку, які набрали чинності з 28 липня 2015 року, а саме:

наказ Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 578 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за N 800/27245, (далі - наказ 578), яким внесено зміни до форми податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця у зв’язку з оптимізацією груп платників єдиного податку - фізичних осіб з 01.01.2015 р.;

наказ Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 579 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за N 799/27244, (далі - наказ 579).

З огляду на вищезазначене, звертаємо увагу, що форма податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджена наказом 578, буде використовуватись такими платниками для складання звітності за 2015 рік починаючи з 01.01.2016 р.

З метою забезпечення єдиного підходу при поданні звітності за 2015 рік платниками єдиного податку - фізичними особами першої та другої групи та з урахуванням зручностей при адмініструванні єдиного податку, вказана форма декларації, яка затверджена наказом 578 також рекомендована для подання платниками за річний податковий (звітний) період - 2015 рік.

Разом з тим, повідомляємо, що платники єдиного податку - фізичні особи не зобов’язані перереєстровувати книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат, так як згідно п. 5 наказу 579 книги, зареєстровані до набрання чинності цим наказом, діють до їх закінчення.

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ

13. ДФС України в листі “Щодо сплати рентної плати за спеціальне використання води виробником мінеральної води, який закуповує воду у власника свердловини (первинного водокористувача)” N 20856/6/99-95-42-03-15від 01.10.2015 р.надала роз’яснення, з приводу того, щосуб’єкт господарювання, який придбає воду у власника свердловини на підставі договору купівлі-продажу, при використанні обсягів води для виготовлення напоїв є платником Плати в частині фактично використаних ним обсягів придбаної мінеральної води для виготовлення напоїв. У випадку коли суб’єкт господарювання використовує придбану мінеральну воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, Плата за фактично використані для таких потреб обсяги води не справляється

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Листі ДФС України “Щодо сплати рентної плати за спеціальне використання води виробником мінеральної води, який закуповує воду у власника свердловини (первинного водокористувача)” N 20856/6/99-95-42-03-15від 01.10.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо сплати рентної плати за спеціальне використання води (далі - Плата) виробником мінеральної води, який закуповує воду у власника свердловини (первинного водокористувача), і повідомляє таке.

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками Плати є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 255.2 ст. 255 Кодексу визначено, що не є платниками Плати водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей ст. 255 Кодексу під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Згідно з пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу Плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок Плати та коефіцієнтів.

Ставки Плати за воду, яка входить виключно до складу напоїв, визначені у пп. 255.5.6 п. 255.5 ст. 255 Кодексу.

Слід зазначити, що Національний класифікатор України видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. N 457, містить клас 11.07 "Виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки" групи 11 "Виробництво напоїв", що включає, зокрема, виробництво природних мінеральних вод та інших вод із джерел і свердловин, розлитих у пляшки.

Таким чином, суб’єкт господарювання, який придбаває воду у власника свердловини на підставі договору купівлі-продажу, при використанні обсягів води для виготовлення напоїв є платником Плати в частині фактично використаних ним обсягів придбаної мінеральної води для виготовлення напоїв.

У випадку використання суб’єктом господарювання придбаної мінеральної води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, Плата за фактично використані для таких потреб обсяги води не справляється.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

14. ДФС України розглянула запит “Щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності” N 9062/Б/99-99-17-02-02-14 від 28.09.2015 р. надала роз’яснення щодо документального оформлення операцій в межах зовнішньоекономічної діяльності та зазначила, що з врахуванням того, що рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом і не є первинним документом, факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

“Щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності”
N 9062/Б/99-99-17-02-02-14 від 28.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Cтаттею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не є можливим - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо оформлення первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі - Положення).

Крім цього, Положенням передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Зазначену позицію викладено в листах Міністерства фінансів України від 27.11.2006 р. N 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/480, від 30.05.2011 р. N 31-08410-07-27/13794.

 

 

В ЧАСТИНІ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК

15. ДФС України в листі “Щодо проведення перевірок контролюючими органами у частині дотримання вимог нормативних документів, у тому числі законів, постанов, наказів, які на момент проведення перевірки втратили чинність” N 8959/С/99-99-10-03-02-14від 25.09.2015 р.повідомила, щоконтролюючі органи при проведені перевірок платників податків перевіряють податкову звітність, первинні документи щодо дотримання вимог законодавства, яке діяло у відповідний період.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо проведення перевірок контролюючими органами у частині дотримання вимог нормативних документів, у тому числі законів, постанов, наказів, які на момент проведення перевірки втратили чинність” N 8959/С/99-99-10-03-02-14від 25.09.2015 р.

 

Про надання роз'яснення

Державна фіскальна служба України за результатами розгляду звернення щодо проведення перевірок контролюючими органами у частині дотримання вимог нормативних документів, у тому числі законів, постанов, наказів, які на момент проведення перевірки втратили чинність, повідомляє таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, здійснення контролю за платниками податків та зборів, їх права та обов’язки, повноваження і обов’язки посадових осіб контролюючих органів під час проведення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 36.1 ст. 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та /або сплатити суму податку та збору в порядку і строк, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу).

Однією із підстав припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб (пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 Кодексу).

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Кодексу податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 61 Кодексу).

Таким чином, контролюючі органи при проведені перевірок платників податків перевіряють податкову звітність, первинні документи щодо дотримання вимог законодавства, яке діяло у відповідний період.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ПДФО ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

16. ДФС України в листі “Щодо оподаткування пенсії” N 8944/Г/99-99-17-03-03-14 від 25.09.2015 р. надала роз’яснення щодо оподаткування пенсій, зокрема:

- не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні (1218 гривень х 3);

- якщо сума пенсій перевищує у 2015 році зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, з урахуванням норм пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування пенсії”
N 8944/Г/99-99-17-03-03-14від 25.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування пенсії і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи ДФС у своїй діяльності керуються Конституцією України, Кодексом, законами України, актами і дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України з питань оподаткування, виданими у межах повноважень.

Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Крім того, Кодексом визначаються функції контролюючих органів, зокрема п. 191.1 ст. 191 Кодексу визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, до якого Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71), який набрав чинності з 01.01.2015 р., внесено зміни в частині оподаткування пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становить 1218 гривень на місяць.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.6 ст. 167 Кодексу.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Разом з тим, згідно з пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Кодексу розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі органами Пенсійного фонду України).

Також п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, сума пенсії, отриманої відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Крім того, пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується, сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні (1218 гривень х 3).

При цьому якщо сума пенсій перевищує у 2015 році зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, з урахуванням норм пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Водночас повідомляємо, що Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 1 Закону України від 27 лютого 2014 року N 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Одним із основних завдань Пенсійного фонду України є призначення (перерахунок) пенсій.

Враховуючи зазначене, питання призначення (перерахунку), виплати пенсій (доплат) не належить до компетенції Державної фіскальної служби України, а знаходиться в правовому полі Пенсійного фонду України.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

17. ДФС України в листі “Щодо оподаткування процентів за депозитними вкладами податком на доходи фізичних осіб” N 8943/Б/99-99-17-03-03-14від 25.09.2015 р.надано роз’яснення, що дохід платника податку у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставкою 20 відсотків. Враховуючи, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів, нарахований на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, то такий дохід оподатковується військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування процентів за депозитними вкладами податком на доходи фізичних осіб” N 8943/Б/99-99-17-03-03-14
від 25.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування процентів за депозитними вкладами податком на доходи фізичних осіб і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи ДФС у своїй діяльності керуються Конституцією України, Кодексом, законами України, актами і дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України з питань оподаткування.

Положення Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) визначають правовий статус ветеранів війни, сприяють створенню належних умов для їх життєзабезпечення, формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів.

Згідно з п. 23 частини першої ст. 13 Закону N 3551 інвалідам війни надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), до якого Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 р., внесено ряд змін, зокрема в частині оподаткування пасивних доходів.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу встановлено, що термін "пасивні доходи" означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.

Ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 20 відсотків (пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (пп. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Кодексу).

Таким чином, дохід платника податку у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставкою 20 відсотків.

Крім того, п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

При цьому п. 163.1 ст. 163 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів, нарахований на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, то такий дохід оподатковується військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Одночасно слід зазначити, що пільг при оподаткуванні доходів у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка незалежно від виду та категорії осіб, які їх отримують, Кодексом не передбачено.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу Верховною Радою України, а також сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України (п. 4.4 ст. 4 Кодексу).

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ЗАТВЕРДЖЕННЯ (ВНЕСЕННЯ ЗМІН) ДО ДЕЯКИХ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ

18. Міністерство фінансів України Наказом про внесення змін до деяких  Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору” N 840 від 25.09.2015 р. внесло зміни до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11; Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11; Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11; Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб'єкта державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11. Також в Наказі наведено Приклад наказу про затвердження Положення про облікову політику

 

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ Міністерства фінансів України “Змін до деяких  Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору”

 

Про затвердження Змін до деяких  Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору

Відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України, частини другої статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до деяких Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору, що додаються.

2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку (Чмерук М. О.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України в мережі Інтернет.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Макеєву О. Л.

 

В. о. Міністра                                                                             І. УМАНСЬКИЙ

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

25.09.2015 року № 840

 

ЗМІНИ
до деяких Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору

1. У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11:

1) у пункті 3 розділу II:

в абзаці першому слова «та таких, що мають специфічне призначення» виключити;

доповнити пункт новим абзацом такого змісту:

«Для необоротних матеріальних активів спеціального призначення суб’єкт державного сектору може присвоювати інвентарні або номенклатурні номери.»;

2) у розділі ІІІ:

у пункті 5:

доповнити після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

«Первісною вартістю основних засобів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб'єктів державного сектору), може бути вартість, щодо якої є достовірна інформація, зокрема згідно з відповідними первинними документами, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 3 цього розділу.».

У зв’язку з цим абзаци другий – дев’ятий вважати відповідно абзацами третім – десятим;

абзац четвертий виключити.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий – десятий вважати відповідно четвертим – дев’ятим;

в абзаці четвертому слова «та для підпорядкованих суб’єктів державного сектору – представники суб'єкта державного сектору вищого рівня» виключити;

у пункті 8 слова «в гривнях без копійок» виключити;

у першому реченні пункту 15 слова «та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт» виключити;

3) у розділі V:

доповнити пункт 1 новим абзацом такого змісту:

«Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника суб’єкта державного сектору, при введенні об’єкта в експлуатацію або у разі, коли залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, але об’єкт ще придатний до експлуатації.»»;

доповнити абзац перший пункту 2 новим реченням такого змісту: «Також амортизація не нараховується на об'єкти основних засобів, доступ до яких обмежений у зв’язку з тим, що вони перебувають на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.»;

у пункті 4:

доповнити абзац перший новим реченням такого змісту: «За рішенням керівника суб’єкта державного сектору у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу.»;

доповнити абзац другий словами «та введений в експлуатацію»;

абзац третій виключити.

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати відповідно абзацом третім;

перше речення абзацу третього викласти в такій редакції: «При вибутті об’єкта основних засобів суб’єкт державного сектору нараховує амортизацію в місяці його вибуття»;

доповнити абзац перший пункту 5 після слів «матеріальних активів» словами «, амортизація вартості яких здійснюється за методом, визначеним у пункті 6 цього розділу»;

доповнити абзац перший пункту 6 після слова «рекомендацій» словами в дужках «(крім необоротних матеріальних активів спеціального призначення)»;

доповнити пункт 7 після слів ««Про Національний архівний фонд та архівні установи»,» словами «рідкісні та особливо цінні документи та колекції, які є частиною бібліотечних фондів, що внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного надбання України,»;

4) у розділі VIІ:

доповнити абзац перший пункту 1 після слів «вартості на» словом «річну»;

доповнити абзац перший пункту 2 після слів «вартість на» словом «річну»;

доповнити пункт 4 після абзацу другого новим абзацом третім такого змісту:

«Визначення ліквідаційної вартості не є переоцінкою об’єкта основних засобів.».

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим;

5) у розділі VIII:

у пункті 9:

в абзаці третьому слова «відповідно до законодавства» замінити словами «у порядку, викладеному у пункті 15 розділу ІІ Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11»;

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом четвертим такого змісту:

«Сума оприбуткованих матеріалів, отриманих від ліквідації та розбирання необоротних активів, які залишені для ремонту та інших потреб установи, визнається доходом спеціального фонду суб’єкта державного сектору.».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

в абзаці першому пункту 10 слово «нерухомого» виключити.

2. У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11:

1) у розділі ІІ:

у пункті 10:

доповнити після абзацу першого новим абзацом другим такого змісту:

«Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб'єктів державного сектору), може бути вартість, щодо якої є достовірна інформація, зокрема згідно з відповідними первинними документами, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 6 цього розділу.».

У зв’язку з цим абзаци другий – шостий вважати відповідно абзацами третім – сьомим;

абзац четвертий виключити.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий – сьомий вважати відповідно абзацами четвертим – шостим;

в абзаці четвертому слова «та для підпорядкованих суб’єктів державного сектору – представники суб’єкта державного сектору вищого рівня» виключити;

у пункті 14 слова «та обліковуються у гривнях без копійок» виключити;

2) у розділі ІІІ:

доповнити пункт 3 після слів «вартістю на» словом «річну»;

доповнити абзац другий пункту 5 після слів «вартість на» словом «річну»;

3) у розділі IV:

доповнити пункт 1 новим абзацом такого змісту:

«Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника суб’єкта державного сектору.»;

доповнити пункт 3 новим реченням такого змісту: «Амортизація не нараховується на нематеріальні активи, доступ до яких обмежений у зв’язку з тим, що вони перебувають на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.»;

у пункті 5:

доповнити абзац перший новим реченням такого змісту: «За рішенням керівника суб’єкта державного сектору у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу.»;

абзац третій виключити.

У зв’язку з цим абзаци четвертий – шостий вважати відповідно абзацами третім – п’ятим;

перше речення абзацу третього викласти в такій редакції: «При вибутті об’єкта нематеріального активу суб’єкт державного сектору нараховує амортизацію в місяці його вибуття.»;

в абзаці четвертому слова «зносу (амортизації)» замінити словами «накопиченої амортизації»;

4) у розділі VI:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. Об'єкт нематеріальних активів списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі, неможливості отримання суб'єктом державного сектору надалі економічних вигід та/або потенціалу корисності від його використання або невідповідності критеріям визнання активом.»;

доповнити пункт 2 після слів «первісна (переоцінена)» словом «, балансова» та слова «накопиченого зносу (амортизації)» замінити словами «накопиченої амортизації».

3. У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11:

1) у розділі ІІ:

доповнити абзац другий пункту 8 після слова «субрахунку» словами «рахунків обліку запасів»;

абзац перший пункту 9 замінити чотирма новими абзацами такого змісту:

«Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку, щомісячно може розподілятися такими способами:

пропорційно відноситься на суму запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). У разі використання цього способу на кінець місяця на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку може бути залишок суми транспортно-заготівельних витрат;

розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. У разі використання цього способу на кінець місяця весь залишок на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку суми транспортно-заготівельних витрат повністю розподіляється.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься (розподіляється) до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.».

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом п’ятим.

в абзаці п’ятому пункту 13 слова «підприємства-постачальника» замінити  словом «постачальника»;

у пункті 24:

в абзаці першому слова «вимог пункту» замінити словами «витрат, передбачених пунктом»;

доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом другим такого змісту:

«Первісною вартістю запасів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб'єктів державного сектору), може бути вартість, щодо якої є достовірна інформація, зокрема згідно з відповідними первинними документами, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 цього розділу.».

У зв’язку з цим абзаци другий – четвертий вважати відповідно абзацами третім – п’ятим.

2) у розділі V:

у пункті 2 перше речення викласти в такій редакції: «Запаси приймаються комісією, створеною наказом керівника суб'єкта державного сектору, до складу якої обов'язково входить працівник бухгалтерської служби.»;

абзац третій пункту 6 викласти в такій редакції:

«При оприбуткуванні конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна суб’єкт державного сектору одночасно на його вартість відображає зобов’язання перед бюджетом або іншим суб’єктом державного сектору у випадках, передбачених законодавством. Аналітичний облік таких зобов’язань перед бюджетом (іншим суб’єктом державного сектору) ведеться за відповідним документом (акт опису та арешту майна, рішення про безоплатну передачу майна тощо).».

4. У Методичних рекомендаціях щодо облікової політики суб'єкта державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11:

1) у розділі ІІ:

у пункті 1:

доповнити пункт новими абзацами такого змісту:

«періодичність нарахування амортизації;

кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку.»;

в абзаці третьому слова «, форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, розроблені суб'єктом державного сектору самостійно» виключити;

пункт 2 викласти в такій редакції:

«2. Суб'єкти державного сектору  зазначають у розпорядчому документі про облікову політику кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями, що не передбачена Типовою кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями, із збереженням єдиних методологічних засад, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі та іншими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку в державному секторі.».

у пункті 6:

абзаци третій та четвертий виключити;

доповнити пункт новими абзацами третім – п’ятим такого змісту:

«Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку, щомісячно може розподілятися такими способами:

пропорційно відноситься на суму запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). У разі використання цього способу на кінець місяця на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку може бути залишок суми транспортно-заготівельних витрат;

розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. У разі використання цього способу на кінець місяця весь залишок на окремому субрахунку рахунків обліку запасів або аналітичному рахунку суми транспортно-заготівельних витрат повністю розподіляється.»;

доповнити розділ новим пунктом такого змісту:

«9. Приклад наказу про затвердження Положення про облікову політику наведено у додатку 3 до цих Методичних рекомендацій»;

2) у додатку 1 до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору» рядок 9 виключити;

3) доповнити Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору додатком 3 такого змісту:

 

«Додаток 3

до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору

Приклад наказу про затвердження Положення про облікову політику

 

_______________________________________

(найменування суб’єкта державного сектору)

 

НАКАЗ

дата                                                        (назва міста)                                     № ___

Про затвердження Положення

про облікову політику

 

 Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 року № 59, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2010 року № 1629,

НАКАЗУЮ:

1 Затвердити Положення про облікову політику, що додається.

2. Керівнику Управління документообігу та контролю за виконанням документів ознайомити з наказом усіх керівників структурних підрозділів та спеціалістів бухгалтерської служби й відділу матеріально-технічного забезпечення.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

 

(посада)		(підпис)		(ініціали, прізвище)

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ _____________________________

(найменування суб’єкта державного сектору )

________________ 201__ року № ____

 

Положення

про облікову політику

 

1. Положення про облікову політику (далі – Положення) визначає методи оцінки, обліку і процедури, які застосовуються суб’єктом державного сектору для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової та бюджетної звітності, не визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі або щодо яких передбачено більш ніж один їх варіант, а також строки корисного використання груп основних засобів та нематеріальних активів.

2. Одиницею аналітичного обліку запасів визнається їх найменування, додатково облік запасів здійснюється за номенклатурними номерами.

1) У місцях зберігання запасів матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік руху запасів в книзі складського обліку запасів за найменуваннями, номенклатурними номерами та кількістю. Щокварталу на дату балансу спеціаліст бухгалтерської служби, відповідальний за ведення обліку запасів, проводить вибіркову звірку фактичної наявності запасів із записами у книзі та даними бухгалтерського обліку.

2) У бухгалтерській службі облік запасів ведеться за найменуваннями, номенклатурними номерами в розрізі матеріально відповідальних осіб – в оборотних відомостях (за кожним субрахунком) в кількісному та сумарному вимірах.

3) Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж, інше вибуття здійснювати за середньозваженою собівартістю, яка обчислюється при отриманні кожної партії запасів однотипних запасів.

4) Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням запасів, узагальнюються за окремими групами на окремому субрахунку. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, пропорційно відноситься на суму запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

3. Амортизація необоротних активів нараховується виходячи зі строків корисного використання основних засобів та нематеріальних активів, визначених у додатках 1, 2 до цього Положення.

4. Нарахування амортизації проводиться на дату балансу (щокварталу).

5. У разі виправлення суттєвих помилок, які відносяться до попередніх періодів, та повторного складання фінансової звітності встановлюється поріг суттєвої помилки в розмірі ___  відсотків відповідно до підсумку балансу.

6. Зміни до цього Положення вносяться лише у випадках, установлених у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, та обов’язково обґрунтовуються і розкриваються у фінансовій звітності, а також у випадках, коли зміни до облікової політики сприятимуть більш достовірному відображенню в бухгалтерському обліку інформації про здійснені господарські операції.

 

(посада)		(підпис)		(ініціали, прізвище)»

 

 

«Додаток 1 до Положення про облікову політику

 

 

Строки корисного використання основних засобів

                                                              »

 

 

Строки корисного використання нематеріальних активів

 

 

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!