НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС україни в листі “Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з експорту електроенергії” N 19090/6/99-99-19-03-02-15 від 07.09.2015 р. надала роз’яснення, щоу разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання такого товару, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання таких товарів не формує вартості експортованого товару, а отже не є експортною операцією, не оподатковується за нульовою ставкою, а оподатковується за ставкою 20 відсотків.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС україни “Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з експорту електроенергії”
N 19090/6/99-99-19-03-02-15 від 07.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з експорту електроенергії за ціною нижче її придбання та повідомляє.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (пункт 187.1 статті 187 ПКУ).

Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 (далі - Порядок N 957) у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 Порядку N 957 (15 - складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та не надається отримувачу (покупцю).

Отже, у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання такого товару, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання таких товарів не формує вартості експортованого товару, а отже не є експортною операцією, не оподатковується за нульовою ставкою, а оподатковується за ставкою 20 відсотків.

На суму різниці між вартістю експортованого товару та вартістю придбання такого товару платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну з типом причини "15" та зареєструвати її в ЄРПН.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо формування податкового кредиту при отриманні у користування об’єкта сервітуту (відмінного від земельної ділянки)” N 18681/6/99-99-1903-02-15 від 01.09.2015 р. надала наступні роз’яснення:

- щодо оподаткування ПДВ - з врахуванням того, що при укладенні договору сервітуту нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки) власник нерухомого майна передає іншій особі певні права щодо користування таким майном, надання права користування нерухомим майном (відмінним від земельної ділянки) згідно з договором сервітуту є операцією з постачання послуг (послуга, що споживається її отримувачем в процесі провадження певної діяльності) і оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

- щодо оподаткування відповідних операцій податком на прибуток у 2015 р. - коригування фінансового результату до оподаткування на вартість послуг за користування об’єктом сервітуту (причалами порту) розділом ІІІ Кодексу не передбачено.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо формування податкового кредиту при отриманні у користування об’єкта сервітуту (відмінного від земельної ділянки)” N 18681/6/99-99-1903-02-15 від 01.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо формування податкового кредиту при отриманні у користування об’єкта сервітуту (відмінного від земельної ділянки) та повідомляє.

Сервітут відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) - це право користування чужим майном (стаття 401 ЦКУ).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Таким чином, при укладенні договору сервітуту нерухомого майна (відмінного від земельної ділянки) власник нерухомого майна передає іншій особі певні права щодо користування таким майном.

Статтею 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачанням послуг відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Враховуючи викладене, надання права користування нерухомим майном (відмінним від земельної ділянки) згідно з договором сервітуту є операцією з постачання послуг (послуга, що споживається її отримувачем в процесі провадження певної діяльності) і оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Щодо права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними у 2013 - 2015 роках, в т. ч. складеними у 2015 році, які своєчасно зареєстровані в ЄРПН, але не включені до податкового кредиту протягом 180-денного терміну, повідомляємо, що відповіді на порушені питання надано листами ДФС від 17.02.2015 р. N 5292/7/99-99-19-03-02-17 та від 07.08.2015 р. N 29163/7/99-99-19-03-02-17, які надіслано на адреси головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників для проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків та розміщено на офіційному веб-сайті ДФС у розділі "Електронне адміністрування ПДВ" для ознайомлення платників податків (копії додаються).

Вказані листи ДФС підприємство може використовувати у своїй діяльності.

Щодо податку на прибуток підприємств повідомляємо, що відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Коригування фінансового результату до оподаткування на вартість послуг за користування об’єктом сервітуту (причалами порту) розділом ІІІ Кодексу не передбачено.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку у 2015 році суми коштів, сплачених за користування об’єктом сервітуту (причалами порту), доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

3. ДФС України в листі “Про порядок формування податкового кредиту платниками податку, що застосовують касовий метод” N 18674/6/99-99-19-03-02-15від 01.09.2015 р.надало індивідуальну податкову консультацію комунальному підприємствущодо порядку формування податкового кредиту платниками податку, що застосовують касовий метод. В листі визначено, що на дату перерахування комунальним підприємством коштів у зв’язку з придбанням товарів/послуг, у комунального підприємства виникає право на включення сум ПДВ по податкових накладних, складених постачальником при здійсненні операції з постачання товарів та послуг та зареєстрованих у ЄРПН, до складу податкового кредиту. Щодо податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, таке право зберігається у комунального підприємства не більше ніж 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про порядок формування податкового кредиту платниками податку, що застосовують касовий метод” N 18674/6/99-99-19-03-02-15від 01.09.2015 р.

 

Про порядок формування податкового кредиту платниками податку, що застосовують касовий метод Державна фіскальна служба України розглянула лист комунального платника податку щодо порядку формування податкового кредиту платниками податку, що застосовують касовий метод, та повідомляє.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу касовий метод для цілей оподаткування ПДВ визначений як метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Як зазначено у листі комунального підприємства від 08.07.2015 р. N 832, підприємство визначає податкові зобов'язання та податковий кредит за касовим методом. При розрахунках за спожиту електроенергію комунальне підприємство користується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова N 20). Кошти, отримані підприємством в порядку, визначеному Постановою N 20, спрямовуються на погашення заборгованості перед обленерго за минулі місяці.

Враховуючи те, що при наданні житлово-комунальних послуг до бази оподаткування ПДВ включається вся сума коштів, отримана від населення в рахунок оплати вартості наданих їм послуг, та отримана від бюджету відповідного рівня субвенція (у зв’язку з наданням населенню пільг та субсидій при оплаті комунальних послуг), у підприємства, яке постачає житлово-комунальні послуги, відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу виникають податкові зобов’язання з ПДВ за основною ставкою:

на дату отримання коштів від населення та

на дату отримання субвенції з бюджету (що перераховані платнику в зв’язку з наданням населенню пільг та субсидій при оплаті вартості комунальних послуг).

На дату перерахування комунальним підприємством коштів, отриманих ним з бюджету як субвенція у зв’язку з наданням населенню пільг та субсидій при оплаті вартості комунальних послуг, в рахунок погашення заборгованості перед обленерго, що виникла у попередніх звітних періодах у зв’язку з придбанням електричної енергії, у комунального підприємства виникає право на включення сум ПДВ по податкових накладних, складених обленерго при здійсненні операції з постачання електричної енергії та зареєстрованих у ЄРПН, до складу податкового кредиту.

Щодо податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, таке право зберігається у комунального підприємства не більше ніж 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості транспортного квитка, придбаного через компанію-посередника для направлення працівника у відрядження”N 18663/6/99-99-19-03-02-15від 01.09.2015 р.надала роз’яснення, щосуб’єкт господарювання, який не є перевізником та здійснює лише прийом замовлень на продаж залізничних та авіаційних квитків, прийом коштів за квитки та повернення коштів за невикористані квитки, визначає свої податкові зобов’язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання замовлення на продаж проїзних документів. У податковій накладній, що складається таким суб’єктом господарювання, відображається вартість послуг, наданих у зв’язку з виконанням такого замовлення, та сума податку на додану вартість, визначена з вартості таких послуг.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості транспортного квитка, придбаного через компанію-посередника для направлення працівника у відрядження”N 18663/6/99-99-19-03-02-15від 01.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості транспортного квитка, придбаного через компанію-посередника для направлення працівника у відрядження, та повідомляє.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

База оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПКУ.

Підпунктом "а" пункту 201.11 статті 201 ПКУ визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Беручи до уваги те, що послуга із залізничного або повітряного перевезення надається пасажиру самим перевізником, проїзний документ є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об’єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів.

При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (підпункт "а" пункту 201.11 статті 201 ПКУ) тільки платнику податку, який безпосередньо отримує послуги перевезення, а тому транспортний квиток не може бути підставою ні для визначення податкових зобов’язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише прийняла замовлення на його оформлення.

Таким чином, суб’єкт господарювання, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює лише прийом замовлень на продаж залізничних та авіаційних квитків, прийом коштів за квитки та повернення коштів за невикористані квитки, визначає свої податкові зобов’язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання замовлення на продаж проїзних документів.

У податковій накладній, що складається суб’єктом господарювання, який здійснює прийом замовлень на продаж залізничних чи авіаційних квитків, відображається вартість послуг, наданих у зв’язку з виконанням такого замовлення, та сума податку на додану вартість, визначена з вартості таких послуг.

У платника податку, який безпосередньо скористався послугами з перевезення на дату затвердження звіту про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт, виникає право на включення сум податку на додану вартість, сплачених у вартості транспортного квитка, до складу податкового кредиту відповідного періоду.

При цьому у разі, якщо такі послуги з перевезення придбані для використання в операціях, що не оподатковуються податком на додану вартість, такий платник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з вартості таких послуг та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну не пізніше останнього дня звітного періоду.

Особливості складання таких податкових накладних розглянуто в листі ДФС від 07.08.2015 р. N 29163/7/99-99-19-03-02-17, який розміщено на офіційному веб-порталі ДФС у розділі "Електронне адміністрування ПДВ" за адресою: www.sfs.gov.ua (копія додається). Вказаний лист платник податку може використовувати у своїй діяльності.

 

Голова                                                                                                                      Р.М. Насіров

 

5. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання продукції оборонного призначення за кодами УКТ ЗЕД 9301 90 00 30, 9305 91 00 18, 9305 91 00 13, 9305 91 00 15” N 19770/6/99-99-19-03-02-15 від 16.09.2015 р. надала роз’яснення, щорежим звільнення від оподаткування ПДВ як ввезених, так і виготовлених на митній території України товарів, коди УКТ ЗЕД яких зазначені у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, поширюється лише при постачанні вказаних товарів для цілей АТО. Крім того, норми пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу не поширюються на продукцію оборонного призначення, яка має походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаною державою- агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозиться з території такої держави-окупанта (агресора), та/або з окупованої території України, визначеною такою згідно із законом України

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання продукції оборонного призначення за кодами УКТ ЗЕД 9301 90 00 30, 9305 91 00 18, 9305 91 00 13, 9305 91 00 15” N 19770/6/99-99-19-03-02-15від 16.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист підприємства щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання продукції оборонного призначення за кодами УКТ ЗЕД 9301 90 00 30, 9305 91 00 18, 9305 91 00 13, 9305 91 00 15 та повідомляє.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) тимчасово, починаючи з 25.09.2014 року (дата набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року N 1561-VII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів") та на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, зокрема, групи 93, крім включених до товарних позицій 9303 - 9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303 - 9304), 9306 90 90 00 та 9307.

Отже, продукція з кодами 9301 90 00 30, 9305 91 00 18, 9305 91 00 13, 9305 91 00 15 групи 93 входить до переліку продукції оборонного призначення, визначеного пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, до якого застосовується режим звільнення від оподаткування ПДВ.

Операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України (в тому числі виробленої на митній території України) продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", за встановленими пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, звільняються від оподаткування ПДВ незалежно від того, хто виробляє та закуповує таку продукцію (в т.ч. якщо продукція оборонного призначення постачається за трьохсторонніми договорами, в яких отримувачем продукції є військова частина, а особою, яка оплачує таку продукцію, – благодійний фонд або інший суб’єкт господарювання України), якщо закупівля відбувається для цілей АТО.

При цьому режим звільнення від оподаткування ПДВ як ввезених, так і виготовлених на митній території України товарів, коди УКТ ЗЕД яких зазначені у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, поширюється лише при постачанні вказаних товарів для цілей АТО.

З метою застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу в договорі на поставку продукції оборонного призначення необхідно зазначити, що вказана продукція постачається для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Норми пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу не поширюються на продукцію оборонного призначення, яка має походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаною державою- агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозиться з території такої держави-окупанта (агресора), та/або з окупованої території України, визначеною такою згідно із законом України.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

6. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на прибуток сум коштів, отриманих громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень” N 20075/6/99-95-42-03-15 від 22.09.2015 р. надала роз’яснення щодо особливостей оподаткування податком на прибуток сум коштів, отриманих громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень і визначила, що такі кошти не є об’єктом оподаткування податком на прибуток за умови, що такі кошти спрямовуються на ведення її статутної діяльності

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на прибуток сум коштів, отриманих громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень” N 20075/6/99-95-42-03-15від 22.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток сум коштів, отриманих громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень, і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Отже, сума коштів, отримана громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток за умови, що такі кошти спрямовуються на ведення її статутної діяльності.

Згідно з пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому ст. 57 Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.

Встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм Кодексу. Податкові зобов'язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення (пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

 

В. о.                                                                                                              Голови С.В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ОБЛІКУ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ТА КАМІННЯ

7. Міністерство фінансів України Наказом N 780 від 15 вересня 2015 р. затвердило Методичні рекомендації щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять.

 

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять”
N 780 від 15 вересня 2015 р.

 

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та наказу Міністерства фінансів України від 22 червня 2015 року N 587 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства фінансів України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 року за N 793/27238, наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, що додаються.

2. Департаменту забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) (Юрик І. І.) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Макеєву О. Л.

Міністр

Н. Яресько

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України 15 вересня 2015 року N 780

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять

 

I. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації застосовуються юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами - підприємцями (далі - суб'єкти), які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням (далі - дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння), для розробки та затвердження суб'єктами внутрішніх інструкцій щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять.

1.2. Терміни та поняття у цих Методичних рекомендаціях вживаються в таких значеннях:

багатокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні відрізні круги, сегменти від відрізних кругів, круги алмазні шліфувальні для оптико-механічного виробництва, алмазні олівці для правлення шліфувальних абразивних кругів, алмазні бруски і ролики для правлення абразивних кругів, алмазні фрези, зенкери, кільцеві свердла, притири, бурові алмазні коронки і розширювачі, алмазні долота і бурові головки;

брухт із вмістом дорогоцінних металів - деталі, вузли, вироби та матеріали, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність і містять дорогоцінні метали у будь-якому вигляді;

відправник - суб'єкт, який передає брухт та відходи іншим суб'єктам;

відходи із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - технологічні відходи виробництва або виробничий брак, які містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння;

лігатура - сумарна маса всіх компонентів (крім основного) сплаву і визначуваних домішок (тобто масова частка домішок у сплаві);

маса в лігатурі - загальна маса сплаву;

маса дорогоцінного металу в чистоті - маса хімічно чистого дорогоцінного металу без домішок у сплаві або в інших сполуках, брухті та відходах;

маса нетто - загальна маса речовини (матеріалу, виробу, брухту тощо);

одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - набуття у власність, приймання на комісію або під заставу, скуповування, приймання на відповідальне зберігання або на умовах давальницької сировини для виготовлення виробів або переробки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

одержувач - суб'єкт, який отримує брухт та відходи від інших суб'єктів для подальшої первинної обробки або переробки;

однокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні різці і вставки, склорізи, вигладжувачі, алмази в оправі і алмазні голки для правлення різьбошліфувальних абразивних кругів, голки граверні, наконечники до приладів для вимірювання твердості, алмазні наконечники для контрольно-вимірювальних приладів (лінійних розмірів та шорсткості поверхні), компенсатори, волоки, філь'єри, дюзи тощо;

ювелірний виріб з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - виріб культурно-побутового призначення з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

II. Загальні вимоги до обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

2.1. Організація обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння має забезпечити контроль за їхнім рухом на всіх стадіях та операціях технологічних, виробничих та інших процесів, пов'язаних з переробкою, обробкою, використанням, застосуванням, витрачанням і реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.2. Облік дорогоцінних металів організовується суб'єктами відповідно до затверджених ними схем руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.3. Для забезпечення контролю за використанням, цільовим призначенням, витрачанням в межах норм витрат, а також за зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на кожній стадії технологічного процесу виготовлення продукції або її реалізації за кожною матеріально відповідальною особою, кожним місцем зберігання організовується оперативний облік. Дані оперативного обліку використовуються в бухгалтерському обліку.

Організацію оперативного обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння забезпечують керівник та головний бухгалтер (бухгалтер) суб'єкта, виконання вимог щодо оперативного обліку у структурних підрозділах забезпечують керівники цих підрозділів.

2.4. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також виробів із їх вмістом у всіх місцях використання, реалізації та зберігання здійснюється в облікових регістрах.

Книги, журнали, інші документи, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ще до початку записів мають бути пронумеровані, прошнуровані, підписані керівником суб'єкта або іншою уповноваженою особою і скріплені печаткою суб'єкта (за наявності).

Книги, журнали, інші документи, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, мають містити всі необхідні реквізити дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, визначені в пункті 2.5 цього розділу, дату їх видачі в роботу та дату повернення виготовлених деталей, виробів та відходів до місць зберігання та інші реквізити, необхідні для ведення обліку.

Облік може вестися в електронному вигляді. Засади ведення електронного документообігу та використання електронних документів встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704, первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Строки зберігання облікових та звітних документів, у тому числі документів оперативного обліку, визначаються внутрішньою інструкцією суб'єкта, але не можуть бути менше строків, встановлених законодавством України для зберігання бухгалтерської документації.

2.5. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них ведеться за кожною номенклатурно-обліковою позицією з відображенням таких реквізитів:

1) для дорогоцінних металів і виробів з ними або з них (крім ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння):

назва дорогоцінного металу (основного металу в сплаві);

назва виробу (зливки, проволока, прокат тощо);

розмір напівфабрикату (ширина, товщина, діаметр, об'єм тощо);

проба або масова частка дорогоцінних металів у розчині, зливку тощо;

марка сплаву;

маса в лігатурі або маса нетто;

маса дорогоцінного металу в чистоті;

кількість (за необхідності);

номер партії або шифр виробу (за необхідності);

2) для дорогоцінного каміння:

назва;

група, підгрупа;

якість, характеристика каміння;

форма огранування;

кількість у штуках;

маса в каратах;

маса у грамах (для дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

3) для ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння:

назва дорогоцінного металу (основного металу в сплаві);

назва виробу;

проба;

маса в лігатурі;

маса дорогоцінного металу в чистоті;

кількість (штук/пар);

назва вставки дорогоцінного каміння;

якість, характеристика дорогоцінного каміння;

форма огранування дорогоцінного каміння;

кількість у штуках дорогоцінного каміння;

маса в каратах дорогоцінного каміння;

маса у грамах (для дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

маса вставки з недорогоцінних металів і недорогоцінного каміння;

номер партії або шифр виробу (за потреби).

2.6. Одиниці виміру реквізитів, зазначених у пункті 2.5 цього розділу, зазначаються відповідно до вимог ДСТУ 3651.0-97 "Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення" та ДСТУ 3651.1-97 "Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення" або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю.

2.7. Запис в облікових регістрах дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них здійснюється відповідальними особами суб'єкта на підставі актів приймання, прибуткових ордерів, лімітних карт, приймально-здавальних накладних, актів на використання або вибуття інструменту, обладнання, лабораторного посуду, приладів, актів на оприбуткування зібраних відходів і брухту та іншої первинної бухгалтерської, супровідної і технічної документації, яка належним чином оформлена.

2.8. Запис операцій щодо надходження і відпуску дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів здійснюється після виконання кожної операції. Маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відображається в документах бухгалтерського обліку у точній відповідності з вихідними даними первинної документації, хімічних аналізів та показаннями ваг чи інших вимірювальних приладів.

2.9. Передача дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, а також виробів і відходів з їх вмістом між матеріально відповідальними особами здійснюється тільки з оформленням приймально-здавальних накладних, в яких обов'язково зазначаються кількість і маса цінностей.

2.10. Видача цінностей з місця зберігання для виконання роботи здійснюється під особисту відповідальність виконавця. Списання цінностей з матеріально відповідальної особи здійснюється після передачі іншій матеріально відповідальній особі деталей, виробів та залишків дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння у вигляді сировини, напівфабрикатів і відходів, зношеного, затупленого, поламаного інструменту тощо.

Фактичні втрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначаються як різниця між масою їх перед виконанням робіт і масою у готових деталях, виробах, зданих залишках і відходах, у тому числі за результатами аналізів.

Деталі, заготовки, напівфабрикати з дорогоцінних металів, їх сплавів і сполук підлягають зважуванню і враховуються за кількістю і масою до їх фактичного використання у виробництві; дорогоцінні метали у розчинах враховуються за об'ємом розчину і концентрацією дорогоцінних металів, яка визначається хімічними аналізами.

2.11. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що знаходяться у матеріально відповідальної особи, ведеться в журналах, роздавальних відомостях, маршрутних листах, особових рахунках, інших документах, в яких зазначаються всі необхідні реквізити облікових дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дата видачі і здачі їх у місця зберігання.

2.12. Відповідні служби, призначені наказом суб'єкта, не рідше одного разу на квартал проводять на місцях перевірку правильності ведення обліку, підтверджуючи це своїм підписом на документах.

2.13. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які використовуються суб'єктами у процесі виробництва (виготовлення), витрачаються у межах затверджених норм витрат. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються та затверджуються суб'єктами виходячи з умов організації власного виробництва, особливостей технологічного процесу і порядку руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

2.14. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння мають такі складові:

корисні (чисті) витрати на готову продукцію;

поворотні відходи;

безповоротні втрати.

Зведені норми витрат дорогоцінних металів затверджуються у грамах на одиницю виготовленої продукції із зазначенням витрат на виріб, відходів та втрат.

Для виробництва ювелірних виробів суб'єктом можуть затверджуватись тільки норми втрат дорогоцінних металів (безповоротних втрат та поворотних відходів).

Норми витрат солей та кислот дорогоцінних металів затверджуються в масі солей та кислот, за винятком випадків, коли дорогоцінні метали, які в них містяться, витрачаються для покриття виробів гальванічним методом. У такому разі норми затверджуються у перерахунку на масу дорогоцінного металу в чистоті.

2.15. Зведені норми витрат алмазів на виготовлення алмазних інструментів затверджуються на одиницю продукції із зазначенням витрат на вироби, відходи та втрати.

Зведені норми витрат алмазів при використанні алмазних інструментів затверджуються в перерахунку на одиницю виконаної роботи.

2.16. При виготовленні продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, отриманих на умовах давальницької сировини, норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються суб'єктом з урахуванням власної технології та погоджуються із замовником.

Витрачання отриманих на умовах давальницької сировини дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння можливе без затверджених норм витрат, якщо у договорі (контракті) встановлені інші критерії використання (коефіцієнт валютної ефективності, виходу придатної продукції тощо).

2.17. Подетальні або поопераційні норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які складають зведену норму витрат на продукцію, доводяться суб'єктом до відповідних структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць, бригад, лабораторій тощо), а до бухгалтерії, крім того, - зведені норми витрат на продукцію.

2.18. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння організовується таким чином, щоб забезпечити повне збереження їх від розкрадання, пожеж, псування, зміни фізичного та/або хімічного стану та маси в місцях зберігання, використання, транспортування та реалізації.

III. Зважування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

3.1. Приміщення, де отримують і видають дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, забезпечуються вагами, гирями та іншими засобами вимірювальної техніки із метрологічними характеристиками, які повинні пройти повірку або метрологічну атестацію в територіальних органах, уповноважених (акредитованих) на її проведення, та мати чинне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

3.2. Похибка визначення (зважування та обліку) маси дорогоцінних металів не більше ніж:

1) золота, платини, металів платинової групи у вигляді, сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

±0,01 г- для маси не більше1 кг;

±0,1 г- для маси більше1 кгдо10 кгвключно;

±0,2 г- для маси більше10 кгдо20 кгвключно;

±0,5 г- для маси більше20 кгдо50 кгвключно;

2) срібла у вигляді сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

±0,1 г- для маси не більше1 кг;

±1 г- для маси більше1 кгдо10 кгвключно;

±2 г- для маси більше10 кгдо20 кгвключно;

±5 г- для маси більше20 кгдо50 кгвключно,

що відповідає метрологічним характеристикам ваг II-го класу Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року N 190.

Вироби, матеріали, брухт і відходи з масовою часткою дорогоцінних металів менше ніж 5 відсотків зважуються на вагах з похибкою зважування, не більшою ±0,05 відсотка маси, яка зважується.

Маса дорогоцінного каміння (крім дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) визначається на вагах II-го класу Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року N 190, з похибкою зважування не більшою 0,01 карата.

Дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зважується на вагах з похибкою не більшою 0,1 грама.

Різниці маси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виявлені під час зважування, відображаються в облікових регістрах.

IV. Особливості обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння при виготовленні ювелірних та побутових виробів, а також промислових виробів із їх вмістом

4.1. Суб'єкти, які виготовляють вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, розробляють з урахуванням складу вхідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції:

схеми руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на окремих виробничих дільницях та у виробництві в цілому;

схеми утворення та руху брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

4.2. Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них у виробництві організовується і ведеться за стадіями технологічного процесу виготовлення, видами робіт з урахуванням особливостей технології їх застосування та видів відходів і втрат, що утворюються.

Організація обліку повинна забезпечити можливість виявлення відхилень фактичних витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від встановлених норм витрат щодо всіх складових.

4.3. Списання витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що знаходяться у виробництві, здійснюється під час їхнього фактичного використання на окремих операціях технологічного процесу, якщо внаслідок такої операції вони стають складовою частиною деталі, вузла, інструмента, виробу тощо і масу їх неможливо визначити безпосередньо зважуванням.

Не списуються витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які на стадіях технологічної обробки змінюють лише свою форму, масу яких можливо визначити зважуванням. Вони продовжують враховуватись за своїми новими реквізитами.

Списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на ремонтні потреби, науково-дослідні, дослідно-конструкторські і лабораторні роботи оформляється актами, які складаються комісією у складі не менше трьох осіб, призначеною керівником суб'єкта.

Списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за встановленими нормами без визначення фактичних витрат, які б підтверджувались документами (актами зважування, результатами аналізів, вимірами об'ємів, вимірами товщини покриття тощо) не дозволяється.

V. Особливості обліку брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів

5.1. Для забезпечення контролю повноти збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів суб'єкти внутрішніми документами передбачають:

умови збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів за кожною матеріально відповідальною особою;

умови збирання та зберігання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів в цілому по суб'єкту;

терміни вилучення відходів із вмістом дорогоцінних металів з місць їх накопичення та терміни їх переробки у разі використання на виробництві дорогоцінних металів у сировині або матеріалів із їх вмістом.

5.2. Брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів, які утворюються в процесі виробництва і використання дорогоцінних металів, обліковуються суб'єктами за назвою дорогоцінних металів, назвою відходів, масою нетто, масою кожного дорогоцінного металу в чистоті, а також у вартісному виразі. Брухт ювелірних виробів, крім того, обліковується за кількістю виробів.

5.3. Вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах може визначатись здавальником за паспортами, формулярами, етикетками або іншими документами.

Результати демонтажу обладнання та устаткування і вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах повинні бути оформлені відповідними актами комісії суб'єкта.

5.4. Брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів передаються до переробних підприємств на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації) або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі (далі - договір). У договорі, зокрема, може бути передбачено:

порядок та місце підготовки брухту та відходів до відбирання проб;

порядок та місце відбору проб;

порядок та місце проведення аналізів;

порядок узгодження масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах;

можливість повернення власнику брухту та відходів у разі неузгодження вмісту дорогоцінних металів;

терміни надання паспорта на передані брухт та відходи;

порядок та терміни розрахунків;

вартість переробки брухту та відходів.

У разі коли вартість проведення аналізів вхідного контролю та вилучення дорогоцінних металів більша, ніж вартість дорогоцінних металів (в перерахунку на чистий метал) у переданих брухті та відходах, за письмовим узгодженням сторін договору, операція приймання-передавання брухту та відходів може виконуватись без проведення аналізів вхідного контролю, лише на підставі супровідних паспортних та облікових даних власника брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів.

5.5. Брухт та відходи, що містять дорогоцінні метали і підготовлені до передавання, підлягають випробуванню для визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах для забезпечення обліку дорогоцінних металів.

5.6. Відходи та брухт, що містять дорогоцінні метали, пакують у тару, яка забезпечує збереження дорогоцінних металів при транспортуванні (у тому числі від потрапляння вологи). Пакування здійснюється окремо за видами брухту та відходів (шлак, шлам, стружка, висічка, акумулятори тощо). Не допускається змішування брухту та відходів, які мають різний вміст дорогоцінних металів.

5.7. У тару вкладається опис брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів, що відправляються, в якому повинні бути зазначені:

відправник;

місцезнаходження / місце проживання відправника;

назва відходів та брухту;

кількість місць;

маса брутто;

маса нетто;

масова частка дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів (за наявності у відправника атестованої (акредитованої) лабораторії) або за паспортними чи обліковими даними.

5.8. Операцію приймання-передавання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів під час передавання виконує комісія, призначена керівником одержувача.

5.9. Матеріально відповідальна особа і члени комісії приймають брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів, зважують і звіряють фактичну наявність брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали, та їхній якісний склад за кожним видом брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів з даними, зазначеними у супровідних документах (описі) відправника.

5.10. У разі розбіжностей між фактичними даними, визначеними при прийманні брухту та відходів дорогоцінних металів, і даними, зазначеними в описі брухту та відходів відправника, або у разі відсутності супровідних документів остаточним результатом приймання є маса нетто і якість брухту та відходів, виявлені комісією.

Відправник має право направити для участі в роботі комісії свого представника. Зазначене може бути обумовлене у договорі.

Про фактичні результати приймання брухту та відходів з вмістом дорогоцінних металів складається відповідний акт приймання-передавання на відповідальне зберігання.

5.11. Акт приймання-передавання на відповідальне зберігання складається не менше ніж у двох примірниках.

Перший примірник акта залишається в одержувача, другий примірник надсилається відправнику.

5.12. Порядок та способи підготовки брухту та відходів (деталей, вузлів, блоків, виробів, приладів, матеріалів тощо), а також порядок та способи відбирання середньої проби від партій брухту та відходів рекомендовано затверджувати відповідно до вимог ДСТУ 2897-97 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Відбір та підготовка проб" та ДСТУ 2829.0-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Загальні вимоги до методів аналізу"або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю.

5.13. Відібрані проби поділяються на основну, яка надсилається до лабораторії одержувача для проведення аналізу масової частки дорогоцінних металів, і арбітражну, яка зберігається в одержувача до узгодження результатів аналізів вмісту дорогоцінних металів у брухті та відходах із відправником. Вміст дорогоцінних металів у відібраних пробах повинен бути достатнім для проведення аналізів вмісту дорогоцінних металів відповідно до методик проведення аналізів.

За потреби кількість основних проб може бути збільшена для вручення їх одержувачу і відправнику.

Проби відбираються за участю відправника та одержувача. Відправник має право не бути присутнім при відбиранні проб та проведенні аналізів і вимірюванні масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах, що зазначається в договорі.

5.14. У разі згоди відправника із результатами аналізів, виконаних одержувачем, складається протокол погодження вмісту дорогоцінних металів.

У разі незгоди відправника із результатами аналізів, виконаних одержувачем, арбітражна проба аналізується в сторонній (третій) атестованій (акредитованій) вимірювальній лабораторії. Кінцевими визнаються результати аналізів арбітражної проби.

Одержувач не може передавати іншим суб'єктам отримані на відповідальне зберігання брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів або починати переробку брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів без оформлення протоколу погодження вмісту дорогоцінних металів.

5.15. Результати аналізів проб, відібраних від брухту та відходів, зазначені у протоколі погодження вмісту дорогоцінних металів, є підставою для оформлення одержувачем паспорта переробки на партію брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів. Паспорти переробки підписуються керівником і головним бухгалтером одержувача або їхніми заступниками і скріплюються печаткою одержувача (за наявності).

VI. Особливості обліку відходів природних алмазів

6.1. Суб'єкти призначають спеціальних працівників, на яких покладається відповідальність за збирання, облік, зберігання та реалізаціювідходів природних алмазів.

6.2. Суб'єкти провадять збирання, облік та зберігання відходів від природних алмазів як технічного призначення, які використовуються для виготовлення однокристальних і багатокристальних інструментів, так і від природних алмазів, які використовуються для виготовлення ювелірних виробів (діамантів).

6.3. Однокристальні інструменти з природних алмазів при використанні зношуються неповністю, лише до певної нормативної межі стирання (затуплення) алмазного кристала, а потім відправляються на рекуперацію. Норма зношення огранованих алмазів в оправі і голок визначається як межа розміру площини зносу не більше 1 мм ² вершини алмазного кристала.

Рекуперація однокристального алмазного інструмента виконується з вийманням кристала з оправи з подальшим перезакріпленням кристала в оправу після його перезаточування або без виймання алмазного кристала з оправи.

У разі виймання зношеного алмазного кристала з оправи з подальшим його перезакріпленням в оправу після перезаточування у паспорті цього алмазного інструмента записується нова маса перезаточеного алмазного кристала.

6.4. Багатокристальні інструменти з природних алмазів при використанні зношуються повністю до закінчення алмазовмісного шару - до металевого конструкційного корпусу (стальної державки, металевого диска, стержня тощо).

6.5. При використанні однокристальних інструментів з природних алмазів утворюються такі алмазні відходи: осколки алмазів від зруйнованих однокристальних інструментів, сколи, алмази, які випали з оправ інструментів, аварійно-зношені алмазні інструменти.

6.6. При обробленні сировини природних алмазів для виготовлення діамантів утворюються такі алмазні відходи: осколки алмазів, сколи, не придатні для виготовлення діамантів, інші частини кристалів.

6.7. Для збирання відходів природних алмазів робочі місця обладнуються відповідними пристроями (кожухами, уловлювачами тощо), які забезпечують збирання алмазних відходів для їхнього збереження.

6.8. Для забезпечення контролю повного збирання алмазних відходів суб'єктами затверджуються терміни вилучення алмазних відходів з пристроїв, в яких ці відходи уловлюються і накопичуються.

Результати вилучення алмазних відходів з накопичувальних пристроїв оформляються комісією суб'єкта.

6.9. Не дозволяється знищувати чи викидати відходи природних алмазів.

6.10. Зібрані відходи природних алмазів обліковуються суб'єктами за назвою відходів, кількістю алмазних кристалів, маса яких не менша 0,01 карата з зазначенням маси кожного з таких кристалів, загальною масою відходів природних алмазів, у яких маса кристала менша ніж 0,01 карата, та у вартісному виразі.

6.11. Для відправлення відходи природних алмазів пакують у тару, яка забезпечує їхнє збереження при транспортуванні.

У тару вкладається опис відходів, в якому повинні бути зазначені:

відправник;

місцезнаходження / місце проживання відправника;

кількість місць;

маса брутто і нетто;

назва відходів;

кількість алмазних кристалів, маса яких не менша ніж 0,01 карата;

маса кожного алмазного кристала, який не менший ніж 0,01 карата;

загальна маса відходів природних алмазів, у яких маса кристала менша ніж 0,01 карата.

6.11. Приймання-передавання відходів природних алмазів при купівлі-продажу (реалізації) або для надання послуги рекуперації на умовах давальницької сировини у покупця чи виконавця послуги виконує комісія суб'єкта, призначена керівником суб'єкта.

6.12. Матеріально відповідальна особа в присутності членів комісії приймає відходи природних алмазів, зважує і порівнює фактичну наявність відходів природних алмазів, їхній якісний та кількісний склад за кожним видом алмазних відходів з даними, зазначеними в описі відправника.

6.13. У разі виявлення розбіжностей між фактичними даними, визначеними при прийманні відходів природних алмазів, і даними, зазначеними у супровідних документах відправника (описі), або у разі відсутності супровідних документів остаточним результатом приймання є кількість алмазних кристалів, їхня маса і якість, загальна маса відходів природних алмазів, у яких маса кристала менша ніж 0,01 карата, виявлені комісією за участю представника суб'єкта-відправника. Про фактичні результати приймання відходів природних алмазів комісія складає відповідний акт приймання-передавання.

VII. Особливості обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у складі основних засобів

7.1. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у складі основних засобів (обладнання, устаткування, інструментів, пробірних голок тощо), які знаходяться на робочих місцях та в місцях зберігання, незалежно від ступеня їх зношення враховуються за їх початковою масою, зазначеною в паспортах, формулярах, технічних умовах або інших первинних документах на ці вироби.

7.2. Облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в основних засобах, здійснюється в облікових регістрах (картки складського обліку, книги, журнали тощо), які реєструються бухгалтером (бухгалтерією або бухгалтерською службою) суб'єкта та видаються матеріально відповідальним особам під підпис.

На кожну номенклатурно-облікову позицію оформлюється окрема картка або аркуш у книгах обліку із зазначенням реквізитів, які характеризують основні засоби, що підлягають обліку.

7.3. Дані про вміст дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в основних засобах заносяться в облікові регістри на підставі відомостей, зазначених в технічній документації (паспортах, формулярах, керівництві з експлуатації, довідниках тощо). У разі відсутності таких даних (засоби іноземного виробництва, застаріле обладнання вітчизняного виробництва тощо) вміст дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначається за інформацією розробників, виготовлювачів або комісії суб'єкта на підставі аналогів та розрахунків.

Про комісійне визначення вмісту дорогоцінних металів робиться відповідний запис в облікових документах.

7.4. В окремих випадках, коли комісія суб'єкта не може визначити вмісту дорогоцінних металів через відсутність даних про наявність дорогоцінних металів або аналогів, в облікових документах робиться запис про можливість наявності в основних засобах дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, вміст яких буде визначено після списання та переробки.

7.5. При проведенні ремонту основних засобів необхідно проводити коригування облікових даних про вміст дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, встановлених та вилучених під час ремонту, виходячи з їх вмісту в засобах.

7.6. У разі передавання або реалізації основних засобів, у тому числі списаних, суб'єкт обов'язково у супровідних документах зазначає назви, маси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також метод визначення вмісту дорогоцінних металів.

7.7. Списання на витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у складі основних засобів здійснюється на підставі акта вибуття або ліквідації у разі їх непридатності для подальшого використання. В акті відображається маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які належить оприбуткувати як брухт і відходи. У разі передчасного списання основних засобів в актах зазначаються причина та винні у цьому особи.

 

 

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ПДФО ТА ВІЙСЬКОВИМ ЗБОРОМ

 

8. ДФС України в листі “Щодо оподаткування пенсії” N 8609/М/99-99-17-03-03-14 від 11.09.2015 р. надала роз’яснення що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується, сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні. У випадку якщо сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) перевищує у 2015 році 3654 гривень, то частина такого перевищення оподатковується ПДФО та військовим збором за ставками визначеними ПКУ.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування пенсії” N 8609/М/99-99-17-03-03-14 від 11.09.2015 р.

ЛИСТ

від 11.09.2015 р. N 8609/М/99-99-17-03-03-14

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування пенсії і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, до якого Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71), який набрав чинності з 01.01.2015 р., внесено зміни в частині оподаткування пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становить 1218 гривень на місяць.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.6 ст. 167 Кодексу.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Разом з тим, відповідно до абз. "е" п. 165.1 пп. 165.1.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Враховуючи викладене, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується, сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні (1218 гривень х 3).

При цьому якщо сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) перевищує у 2015 році зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Також п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включається, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, якщо її розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 3654 гривень (1218 гривень х 3), - у частині такого перевищення.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, якщо сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) перевищує у 2015 році 3654 гривень, то частина такого перевищення оподатковується військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Водночас повідомляємо, що з 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17 липня 2015 року N 653-VIII "Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб" (далі - Закон N 653), відповідно до якого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу доповнено абзацом другим такого змісту: "Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Відповідно до пп.168.3 п. 168.3 ст. 168 Кодексу розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

9. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування анульованої (прощеної) банком суми боргу фізичної особи” N 8481/Б/99-99-17-03-03-14 від 07.09.2015 р. надала роз’яснення щодооподаткування та відображення в звітності за формою 1 ДФ доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування анульованої (прощеної) банком суми боргу фізичної особи” N 8481/Б/99-99-17-03-03-14 від 07.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку оподаткування анульованої (прощеної) банком суми боргу фізичної особи.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно із п. 164.1 ст. 164 якого загальний оподатковуваний дохід платника податку - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 12180 гривень).

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Водночас слід зауважити, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4, під ознакою доходу "126" відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Крім того, Законом України від 09 квітня 2015 року N 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 р., внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності". Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.".

Враховуючи викладене, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пп. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо.

Одночасно зауважуємо, що функція банківського регулювання та нагляду належить Національному банку України згідно із Законом України "Про Національний банк України".

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

10. ДФС України в листі “Щодо права застосування податкової соціальної пільги платнику податку, який має статус учасника бойових дій за участь в антитерористичній операції” N 8397/В/99-99-17-03-03-15 від 04.09.2015 р. надала роз’яснення, щоособи, які мають статус учасників бойових дій, які брали участь у антитерористичній операції, не зазначені ПКУ як пільгова категорія платників, що мають право на збільшений розмір податкової соціальної пільги, однак вони мають право на застосування загальної податкової соціальної пільги за умови, що їх розмір доходу (заробітної плати), що дає право на податкову соціальну пільгу у 2015 році, становить не більше 1710 грн. на місяць.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо права застосування податкової соціальної пільги платнику податку, який має статус учасника бойових дій за участь в антитерористичній операції” N 8397/В/99-99-17-03-03-15від 04.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо права застосування податкової соціальної пільги платнику податку, який має статус учасника бойових дій за участь в антитерористичній операції.

Статтею 169 Кодексу визначено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.

Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї згідно із законодавством виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Враховуючи, що Законом України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" на 1 січня 2015 року прожитковий мінімум для працездатної особи (в розрахунку на місяць) установлено у розмірі 1218 грн., то розмір доходу (заробітної плати), що дає право на податкову соціальну пільгу у 2015 році, становить 1710 грн. на місяць (1218 грн. х 1,4).

У разі перевищення місячної заробітної плати понад установлений розмір (у 2015 році - 1710 грн.), незалежно від соціального статусу платника податку, питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається.

Розміри податкової соціальної пільги наведено у п. 169.1 ст. 169 Кодексу, відповідно до пп. 169.1.1 якого будь-який платник податку має право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 100 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

При цьому згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу набирає чинності з 1 січня 2016 року.

До 31 грудня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (у 2015 році - 609 гривень).

Платник податку, якщо він, зокрема, є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551), крім осіб, визначених у пп. "б" пп. 169.1.4 цього пункту, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу (у 2015 - 913,5 грн.) (пп. "е" пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу).

Також відповідно до пп. "б" пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 Кодексу платник податку має право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу (у 2015 - 1218 грн.), якщо він є учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону N 3551.

Зауважуємо, що особи, які мають статус учасників бойових дій, які брали участь у антитерористичній операції, не зазначені Кодексом як пільгова категорія платників, що мають право на збільшений розмір податкової соціальної пільги. Однак такі платники мають право на застосування податкової соціальної пільги відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, як будь-який платник податку, за умови дотримання інших вимог ст. 169 Кодексу.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТУ

11. ДФС України в листі “Щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу” N 8286/К/99-99-17-03-03-14 від 01.09.2015 р. повідомила що для надання роз’яснень щодо законодавства про працю, в т.ч. з питань повідомлення органів ДФС про прийняття працівників на роботу,  необхідним є звернення до Мінсоцполітики.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу”
N 8286/К/99-99-17-03-03-14від 01.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 77-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до частини третьої ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 413 (далі - Постанова N 413).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (далі - Положення N 236 ).

Пунктом 1 Положення N 236 встановлено, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

ДФС відповідно до покладених завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів, а також надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 4 Положення N 236).

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення N 423), відповідно до п. 1 якого Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, трудових відносин.

Одними з основних завдань Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері трудових відносин та здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю (п. 3 Положення N 423).

Також Мінсоцполітики відповідно до покладених завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (пп. 103 п. 4 Положення N 423).

Додатково повідомляємо, що Кабінетом Міністрів України визначено головним виконавцем з розробки Постанови N 413 Мінсоцполітики.

Враховуючи викладене, до компетенції ДФС належить надання консультацій виключно з питань адміністрування єдиного внеску, зокрема, нарахування та сплати.

Відповідно до Постанови N 413 ДФС лише приймає від суб’єктів господарювання повідомлення про прийняття працівника на роботу, проте не регулює питання трудових відносин, встановлених ст. 24 КЗпП, яке належить до компетенції Мінсоцполітики.

Отже, для надання роз’яснень щодо законодавства про працю доцільно звернутись до Мінсоцполітики.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

12. ДФС України в листі “Щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичних осіб - підприємців, які одночасно є пенсіонерами за вислугу років” N 8285/З/99-99-17-03-03-14 від 01.09.2015 р. надала роз’яснення, щофізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону N 2262, не є пенсіонерами за віком і повинні нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичних осіб - підприємців, які одночасно є пенсіонерами за вислугу років” N 8285/З/99-99-17-03-03-14 від 01.09.2015 р.

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичних осіб - підприємців, які одночасно є пенсіонерами за вислугу років.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону N 2464).

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Однак зазначені платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону N 2464).

Таким чином, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактором отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється за відповідністю всім умовам, визначеним законом, зокрема досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.

Законом України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058) передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Статтею першою Закону N 1058 встановлено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону N 1058 визначено умови призначення пенсій за віком.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої ст. 5 Закону N 1058 виключно цим Законом встановлюються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до Закону N 1058.

Абзацом першим ст. 1 Закону від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262) передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, за наявністю встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до наданих копій документів, зокрема копії пенсійного посвідчення N ___, Вам призначено довічну пенсію за вислугу років.

Враховуючи викладене, фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону N 2262, не є пенсіонерами за віком і повинні нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ІНШИХ КОМПЕНСАЦІЙНИХ ВИПЛАТ

13. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі “Щодо застосування норм Порядку обчислення середньої заробітної плати” N 5.2-32-1375 від 25.08.2015 р. надав роз’яснення, що святкові та неробочі дні не виключаються із розрахункового періоду, та, відповідно, з періоду, за який здійснюється виплата матеріального забезпечення, розрахованого згідно Порядку 1266.

 

 Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Щодо застосування норм Порядку обчислення середньої заробітної плати” N 5.2-32-1375від 25.08.2015 р.

 

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула лист щодо застосування норм Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок N 1266) із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. N 439, та повідомляє таке.

Відповідно до п. 3 Порядку N 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Пунктом 3 Порядку N 1266 чітко визначено періоди поважних причин, які виключаються із розрахункового періоду.

Отже, у зв’язку із викладеним вище, святкові та неробочі дні не виключаються із розрахункового періоду, та, відповідно, з періоду, за який здійснюється виплата матеріального забезпечення.

 

В. о. директора                                                                                                    Т. Нагорна

 

14. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі “Щодо обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення” N 5.2-32-1358 від 20.08.2015 р. надав роз’яснення щодо виключення з розрахункового періоду для розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатностівідпусток без збереження заробітної плати, які є поважною причиною.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Щодо обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення” N 5.2-32-1358від 20.08.2015 р.

 

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР (далі - Закон N 504), Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Так, Закон N 504 встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Цим Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам через суб’єктивне право, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку, і відпусток, які надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника) із визначенням їх строків (ст. 25 та 26 Закону).

Статтею 28 Закону N 504 передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також п. 6 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. N 719-VII передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абзаці першому цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками строк. Така норма передбачена і на 2015 рік. Так, згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76-VIII надано право керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками строк. При цьому положення ст. 26 Закону N 504 (у частині обмеження строку відпустки без збереження заробітної плати) не застосовуються.

Отже, враховуючи зазначене, до відпусток без збереження заробітної плати, які є поважною причиною, належать лише відпустки, надані згідно із ст. 25 та 26 Закону N 504, п. 6 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. N 719-VII та п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76-VIII.

 

В. о. директора                                                                                                    Т. Нагорна

 

 

15. Виконавча Дирекція фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі “Про врахування відпускних під час розрахунку виплат відповідно до Порядку N 1266” N 5.2-32-1422 від 03.09.2015 р. надала роз’яснення, що період перебування застрахованої особи в оплачуваній відпустці не належить до поважних причин і не виключається з розрахункового періоду для розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Виконавчої Дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Про врахування відпускних під час розрахунку виплат відповідно до Порядку N 1266” N 5.2-32-1422 від 03.09.2015 р.

 

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) розглянула в межах компетенції звернення щодо обчислення матеріального забезпечення застрахованим особам та повідомляє.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. N 439.

Відповідно до п. 3 Порядку середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком; відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Тобто період перебування застрахованої особи в оплачуваній відпустці не належить до поважних причин і не виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п. 32 Порядку середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які подаються до Державної фіскальної служби.

Окрім цього, особливості обліку та відображення фонду оплати праці визначені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5 (далі - Інструкція).

Згідно з пп. 1.6.1 п. 1.6 Інструкції нарахування фонду оплати праці відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця), зокрема, відпустки, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.

Отже, до розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах включаються всі виплати, з яких сплачено страхові внески, в тому місяці, в якому їх було нараховано (з першого до першого числа).

Таким чином, враховуючи умовний приклад, наведений у листі, при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (тимчасова непрацездатність у серпні 2015 року) розрахунковим періодом буде серпень 2014 року - липень 2015 року.

Оскільки в липні - серпні 2014 року (з 28.07.2014 р. по 28.08.2014 р.) застрахована особа перебувала в оплачуваній відпустці (3405,00 грн.), то під час розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно враховувати суму відпускних у розмірі 2951,00 грн., що припадає на серпень 2014 року.

Додатково рекомендуємо керуватися листом Міністерства соціальної політики України від 01.02.2010 р. N 1000/0/14-10/18 в частині включення сум оплати відпусток, які припадають на місяці розрахункового періоду.

 

В. о. директора                                                                                                    Т. Нагорна

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!