НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

 ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1. ДФС України в листі “Щодо цільового використання коштів, що акумульовані сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках” N 33835/7/99-99-19-03-01-17від 11.09.2015 р. надало роз’яснення, що кошти, перераховані платником податку сільськогосподарським підприємством зі спеціального рахунку, відкритому у банку або органі, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на основний або додатковий електронний рахунок, з метою збільшення реєстраційної суми, вважаються такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням, та підлягають стягненню до бюджету із застосуванням відповідних штрафних санкцій.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо цільового використання коштів, що акумульовані сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках” N 33835/7/99-99-19-03-01-17від 11.09.2015 р.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Щодо цільового використання коштів, що акумульовані сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках

Відповідно до пункту 200¹.2 статті 200¹Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість " сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.

Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 200¹.4 статті 200¹ Кодексу на електронні рахунки платників зараховуються кошти виключно з власного поточного рахунку.

Основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом. На такий рахунок сільськогосподарські підприємства перераховують зі свого поточного рахунку кошти в сумах, необхідних для реєстрації податкових накладних по діяльності іншій, ніж сільськогосподарська.

Додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств. На цей рахунок сільськогосподарським підприємством зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування.

З додаткового електронного рахунку кошти автоматично перераховуються Державною казначейською службою на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки (пункт 209.2 статті 209 Кодексу).

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 11 (далі - Порядок N 11).

Пунктом 4 Порядку N 11 передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу - на виробничі цілі.

Для сільськогосподарських товаровиробників виробничими цілями вважаються витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу належать:

виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Пунктом 4 Порядку N 11 визначено, що у разі нецільового використання суми податку на додану вартість, що акумульована на спеціальному рахунку, сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Пунктом 123.2 статті 123 Кодексу визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Кодексу, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Таким чином, кошти, перераховані платником податку зі спеціального рахунку, відкритому у банку або органі, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на основний або додатковий електронний рахунок, з метою збільшення реєстраційної суми, вважаються такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням, та підлягають стягненню до бюджету відповідно до пункту 123.2 статті 123 Кодексу із застосуванням відповідних штрафних санкцій.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні масово-роз'яснювальної та контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

 

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров

 

2. ДФС України в листі “Про використання свідоцтв платників ПДВ” N 32216/7/99-99-11-01-01-17від31.08.2015 р. надала роз’ярення щодо отримання витягів з Реєстру платників ПДВ та використання свідоцтв платників ПДВ. Зокрема, листом передбачено, що отримання всіма платниками ПДВ витягу із Реєстру не є обов’язковим у зв’язку з тим, що дані із Реєстру щоденно оприлюднюються на офіційному веб-порталі ДФС (www.sfs.gov.ua). Відповідно, за запитом в електронній формі платнику ПДВ можуть бути надані довідки із Реєстру про реєстрацію його контрагентів як платників ПДВ.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про використання свідоцтв платників ПДВ” N 32216/7/99-99-11-01-01-17від31.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях та місті Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС –

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

 

Про використання свідоцтв платників ПДВ

У зв’язку із зверненнями платників податків щодо використання свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ Державна фіскальна служба України повідомляє таке.

Законом України від 24 жовтня 2013 року N 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" з 1 січня 2014 року було відмінено свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та забезпечено право платників ПДВ отримати витяги із реєстру платників ПДВ (далі - Реєстр) в контролюючих органах (зміни до пункту 183.9 статті 183 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Витяг діє до внесення змін до Реєстру.

Підпунктом 2 пункту 2 наказу Міндоходів від 16.01.2014 р. N 26 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.02.2014 р. за N 232/25009, на перехідний період було встановлено, що свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ можуть застосовуватись як витяги з Реєстру до внесення змін до такого Реєстру чи отримання витягу з такого Реєстру, а також виникнення змін у даних про платників ПДВ. Зазначений наказ втратив чинність 19.11.2014 р. - у день набрання чинності наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. N 1130 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233 (далі - Положення).

Отже, до зазначеної дати (19.11.2014 р.) як витяги з Реєстру могли застосовуватись свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. На сьогодні у випадках, коли законодавство передбачає надання особою витягу з Реєстру чи його копії, копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ чи іншого документального підтвердження факту реєстрації платником ПДВ, має надаватись чинний витяг з Реєстру. Порядок отримання платником ПДВ витягу з Реєстру визначений пунктом 7.6 розділу VII Положення.

Разом з тим слід зауважити, що отримання всіма платниками ПДВ витягу із Реєстру не є обов’язковим. Дані із Реєстру щоденно оприлюднюються на офіційному веб-порталі ДФС (www.sfs.gov.ua). За запитом в електронній формі платнику ПДВ можуть бути надані довідки із Реєстру про реєстрацію його контрагентів як платників ПДВ. Окрім того, платник ПДВ може отримати витяг із Реєстру в електронному вигляді.

Оперативно отримати дані із Реєстру можна за допомогою таких пошукових електронних сервісів на офіційному веб-порталі ДФС:

рубрика "Дані реєстру платників ПДВ" - дані з Реєстру із зазначенням дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера та терміну дії реєстрації платника ПДВ, у тому числі дані з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування із зазначенням переліку видів діяльності сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування ПДВ (підпункт 183.13.1 пункту 183.13 статті 183, пункт 209.10 статті 209 розділу V Кодексу);

рубрика "Анулювання реєстрації платників ПДВ" - інформація про осіб, реєстрацію яких як платників ПДВ анульовано, із зазначенням дати анулювання, причин та підстав для анулювання реєстрації (підпункт 183.13.2 пункту 183.13 статті 183 розділу V Кодексу).

Просимо врахувати зазначене у роботі, а також вважати таким, що втратив чинність, лист Міндоходів від 09.01.2014 р. N 150/7/99-99-18-02-01-17"Щодо окремих питань реєстрації платників ПДВ".

 

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

3. ДФС України в листі “Щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть участь в антитерористичній операції” N 21383/5/99-99-17-02-01-16від 09.09.2015 р. надала роз’яснення щодо оподаткування грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які беруть участь у проведенні АТО, військовим збором та визначила, що доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 р. на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором за умови підтвердження їх статусу у встановленому порядку.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть участь в антитерористичній операції” N 21383/5/99-99-17-02-01-16від 09.09.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть участь в антитерористичній операції, і повідомляє.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Згідно з пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Так, п. 163.1 ст. 163 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 - 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою.

Також п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Слід зауважити, що Законом України від 18 червня 2015 року N 548-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" (далі - Закон N 548), що набрав чинності 09.07.2015 р., але вводиться в дію через два місяці після набрання чинності, п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу доповнено абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції. Ця норма вводиться в дію через два місяці з 09.09.2015 р.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України".

Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" (далі - постанова N 1294) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України (п. 2 постанови N 1294).

Окремо слід зазначити, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Так пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п. 168.1.2 ст. 168 Кодексу).

Підпунктом 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 Кодексу з інших доходів, ніж доходів у вигляді заробітної плати, у тому числі грошового забезпечення, є зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Враховуючи викладене, доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 р. на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, звільняються від оподаткування військовим збором. Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором має бути визначений Кабінетом Міністрів України.

 

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ЗАПОВНЕННЯ ПОДАТКОВОГО РОЗРАХУНКУ

 ЗА ФОРМОЮ N 1ДФ

4. ДФС України в листі “Щодо відображення в формі N 1ДФ нарахованого доходу на користь померлих осіб і сум орендної плати, яка продовжує нараховуватись з моменту смерті до моменту звернення спадкоємців” N 19077/6/99-99-17-02-01-15 від 07.09.2015 р.надала роз’яснення щодо відображення в формі N 1ДФ нарахованого доходу на користь померлих осіб та відображення в формі N 1ДФ сум орендної плати, яка продовжує нараховуватись з моменту смерті до моменту звернення спадкоємців.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо відображення в формі N 1ДФ нарахованого доходу на користь померлих осіб і сум орендної плати, яка продовжує нараховуватись з моменту смерті до моменту звернення спадкоємців”
N 19077/6/99-99-17-02-01-15 від 07.09.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист і повідомляє.

Щодо відображення в формі N 1ДФ нарахованого доходу на користь померлих осіб

Особливості оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) регламентується п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Згідно з п. 162.3 ст. 162 ПКУ у разі смерті платника податку (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку.

Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПКУ).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4, під ознакою доходу "106" відображається орендна плата за договором оренди нерухомого майна, яка нарахована на користь померлого орендодавця - фізичної особи податковим агентом із зазначенням його реєстраційного номера облікової картки.

Такий розрахунок подається за останній звітний період, на який припадає смерть фізичної особи.

Щодо відображення в формі N 1ДФ сум орендної плати, яка продовжує нараховуватись з моменту смерті до моменту звернення спадкоємців

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону N 161 та ст. 759 ЦКУ договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди (ст. 15 Закону N 161).

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону N 161).

При цьому, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст. 32 Закону N 161).

Спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦКУ).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Пунктом 1 ст. 1225 ЦКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно із ст. 21 Закону N 161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ).

Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 162.3 ст. 162 ПКУ у разі смерті платника податку - орендодавця (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку.

У разі якщо податковим агентом (орендарем) після смерті фізичної особи (орендодавця) за договором оренди землі продовжується нарахування орендної плати, то податковий агент не відображає відомості про нараховані суми орендної плати у податковому розрахунку форми N 1ДФ, оскільки відсутній суб'єкт, на користь якого проводиться таке нарахування.

Разом з цим, у податковому розрахунку форми N 1ДФ відображається орендна плата за договором оренди землі, яка нарахована податковим агентом - орендарем на користь спадкоємців, у тому податковому періоді, в якому така сума фактично буде виплачена, із відповідним оподаткуванням та зазначенням суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого (перерахованого) до відповідного бюджету.

 

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров

 

5. ДФС України в листі “Щодо роз'яснення окремих норм законодавства”N 18766/6/99-99-17-02-01-15від 02.09.2015 р.надала роз’яснення щодо відповідальності платників податків за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо роз'яснення окремих норм законодавства”N 18766/6/99-99-17-02-01-15від 02.09.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо роз'яснення окремих норм законодавства і повідомляє.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних санкцій за вчинення податкового правопорушення, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (п. 116.1 ст. 116 ПКУ).

Отже, якщо під час перевірки за I - II квартали були виявлені порушення порядку заповнення та подання податкових розрахунків за формою N 1 ДФ, до податкового агента застосовується штраф у розмірі 510 грн. (1020 грн., якщо протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення) до загальної кількості порушень, зазначених у абзаці першому п. 119.2 ст. 119 ПКУ, а не до кожного порушення окремо.

 

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПОРЯДКУ АКРЕДИТАЦІЇ НА МИТНИЦІ

6. ДФС України в листі “Про затвердження Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами” N 28176/7/99-99-11-01-04-17від 31.07.2015 р.надала роз’яснення щодо застосування вимогнаказу Міністерства фінансів України від 15.06.2015 р. N 552 "Про затвердження Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами" (далі - Наказ N 552) в частині новацій щодо взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про затвердження Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами” N 28176/7/99-99-11-01-04-17від 31.07.2015 р.

Міністерством юстиції України 08.07.2015 р. за N 807/27252 зареєстровано наказ Міністерства фінансів України від 15.06.2015 р. N 552 "Про затвердження Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами" (далі - Наказ N 552), який набирає чинності через 30 днів з дня офіційного опублікування (опубліковано 31.07.2015 р. у N 58 Офіційного вісника України).

Наказом N 552 затверджено Порядок обліку осіб, які здійснюють операції з товарами (далі - Порядок), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. N 634 "Про встановлення порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.08.2012 р. за N 1381/21693.

Порядком запроваджено такі новації:

взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, проводиться одноразово у відповідному підрозділі будь-якої митниці за зверненням таких осіб (у тому числі засобами електронного зв'язку на адресу Інформаційного порталу ДФС з використанням надійних засобів ЕЦП з посиленими сертифікатами відкритих ключів) або при першому здійсненні такими особами операцій з товарами;

форма заяви про взяття на облік особи, яка здійснює операції з товарами (ф. N 1-ЗЕД), скорочується з трьох сторінок до однієї та виключається надання копій реєстраційних та статутних документів;

відомості про особу, яка здійснює операції з товарами, відповідний підрозділ митниці отримує в електронному вигляді з Єдиного банку даних юридичних осіб та/або ДРФО, у тому числі відомості, що надійшли до цих баз даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

відмінено картку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами;

запроваджено витяг із реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами, який видається або надсилається поштою та також може бути направлений засобами електронного зв'язку.

Водночас пунктом 3 Наказу N 552 встановлено, що дійсні на дату набрання чинності цим Наказом картки обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, застосовуються як витяги із реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами, до внесення змін до такого реєстру щодо відомостей, які зазначені у картці обліку осіб чи отримання витягу із реєстру.

Також повідомляємо, що з дня набрання чинності Наказом N 552 втрачає чинність лист Міністерства доходів і зборів України від 09.01.2014 р. N 106/7/99-99-18-02-04-17 "Щодо документів про взяття на облік платників податків".

Враховуючи викладене, зобов'язую:

довести зазначене до відома підпорядкованих підрозділів митниць та забезпечити безумовне дотримання вимог Наказу N 552 після набрання ним чинності;

провести роз'яснювальну роботу з особами, які здійснюють операції з товарами, щодо змін, внесених зазначеним нормативно-правовим актом.

 

Голова                                                                                                       Р. М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ

7. Міністерство фінансів України наказом “Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку” N 715 від 17.08.2015 р. затвердило нову форму Податкової декларації екологічного податку. Станом на 22.09.2015 р. наказ не набрав чинності.

 

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку” N 715 від 17.08.2015 р.

 

Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 глави 2 розділу II, пункту 250.2 статті 250 розділу VIII Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити форму Податкової декларації екологічного податку, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1010 "Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 26/18764.

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Чмерук М.О.) в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України Макеєву О. Л. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.

 

Міністр                                                                                                      Н. Яресько

 

В ЧАСТИНІ РРО

8. ДФС України в листі “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”N 8141/к/99-99-22-07-03-14від 26.08.2015 р.надало роз’яснення щодо застосування РРО фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку другої та третьої груп при продажу пива у пляшках і бляшанках, за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів та продажу пива на розлив

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”N 8141/к/99-99-22-07-03-14від 26.08.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) і повідомляє таке.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71) внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481) та віднесено пиво до алкогольних напоїв.

Закон N 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до статті 15 Закону N 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

При цьому однією з умов отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім столових вин) є наявність зареєстрованого належним чином РРО (книг обліку розрахункових операцій).

Згідно з пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854 зі змінами та доповненнями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі - Правила) затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. N 219 зі змінами та доповненням. При цьому у назві та тексті Правил слова "громадське харчування" в усіх відмінках замінено словами "ресторанне господарство" згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 р. N 309.

Підпунктом 1.3 пункту 1 Правил визначено, що заклад ресторанного господарства - це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) виготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Оскільки пиво віднесено до алкогольних напоїв, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої та третьої груп, які здійснюють роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках, за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, мають право проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, до досягнення ними протягом календарного року обсягу доходу у розмірі 1 млн. гривень. У разі перевищення у календарному році обсягу доходу 1 млн. гривень застосування РРО є обов’язковим.

Крім того, фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж пива, зобов’язані отримати відповідну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Враховуючи викладене, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку другої та третьої груп мають право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив, у тому числі пива, виключно через заклад ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус закладу ресторанного харчування, за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та застосування при проведені розрахунків РРО.

 

Голова                                                                                                       Р. М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ОПЛАТИ ПРАЦІ

9. Міністерство соціальної політики в листі “Про оплату праці в зоні АТО” N 12443/0/14-15/13 від 17.08.2015 р.надало роз’яснення щодо оплати праціпрацівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції при їх прибутті для виконання своїх функцій із забезпечення її проведення (службове відрядження), оплату праці у святкові та неробочі дні.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Міністерство соціальної політики в листі “Про оплату праці в зоні АТО” N 12443/0/14-15/13 від 17.08.2015 р.

Міністерство соціальної політики відповідно до листа Міністерства оборони України від 04.08.2015 р. N 248/3/9/3/228 щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 р. N 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 р. N 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" (далі - Постанова N 522) працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції (далі - АТО) безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

Працівники (невійськовослужбовці), які (на підставі відповідних рішень (клопотань) Антитерористичного центру при Службі безпеки України) прибувають до районів проведення АТО для виконання своїх функцій із забезпечення її проведення, вважаються такими, що знаходяться у службовому відрядженні відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за N 218/2658 (далі - Інструкція про службові відрядження).

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Порядок оформлення відрядження, відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням (за наявності необхідних підтвердних документів) тощо визначений нормами розділу II Інструкції про службові відрядження.

Так, направлення працівника підприємства (установи, організації) у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.

Відповідно до норм статті 121 Кодексу законів про працю України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України (Постанова N 522) рекомендував керівникам суб'єктів господарювання (небюджетної сфери) передбачати в колективних договорах норму щодо виплати їх працівникам підвищеного розміру заробітної плати за участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення.

Нарахування працівнику підвищеної заробітної плати здійснюється після його повернення з відрядження із зони АТО з підтвердними документами про фактичний час перебування в цій зоні.

Підтвердженням про фактичний час перебування працівника в районі проведення АТО, на нашу думку, має бути відмітка в посвідченні про відрядження про прибуття (вибуття) працівника в пункт (із пункту) призначення, підписана (завірена) відповідальною особою. Водночас вважаємо, що це може бути і інший підтвердний документ (список, довідка), форма якої затверджується відповідним уповноваженим органом.

Сума зазначеного підвищення заробітної плати є додатковою заробітною платою і як гарантована державою складова зарплати включається при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", а також враховується при обчисленні максимального розміру місячної заробітної плати (грошового забезпечення) керівних працівників органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади та органами місцевого самоврядування підприємств, установ та організацій, який обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати (пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. N 65).

Оплата праці у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України. Працю оплачують у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день проводиться у межах місячної норми часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилась понад місячну норму.

Постановою N 522 передбачено підвищення заробітної плати (яка включає посадовий (місячний) оклад, доплати, надбавки, премії тощо). При обчисленні годинної, денної ставки для оплати роботи у святковий, неробочий день зазначене підвищення заробітної плати не включається.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер і не повинні встановлювати нових правових норм.

 

Перший заступник Міністра                                                              В. Шевченко

 

В ЧАСТИНІ РОЗРАХУНКУ ЛІКАРНЯНИХ

10. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі “Щодо розрахунку лікарняних, якщо у розрахунковому періоді відпустка без збереження заробітної плати” N 5.2-32-1359від 20.08.2015 р. надала роз’яснення щодо розрахунку середньої заробітної плати та лікарняних за умови що в розрахункову періоді працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Щодо розрахунку лікарняних, якщо у розрахунковому періоді відпустка без збереження заробітної плати” N 5.2-32-1359від 20.08.2015 р.

 

ТОВ  "Інтерактивна бухгалтерія"

 

Щодо розрахунку лікарняних, якщо у розрахунковому періоді відпустка без збереження заробітної плати

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула ваше звернення щодо обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення та повідомляє.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. N 504 (далі - Закон N 504), Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Так, Закон N 504 встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Цим Законом передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам через суб’єктивне право, яке належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку, і відпусток, які надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника) із визначенням їх термінів (статті 25 та 26 Закону).

Статтею 28 Закону N 504 передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Також пунктом 6⁶ Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. N 719 передбачено право керівників центральних органів виконавчої влади, визначених у абзаці першому цього пункту, у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. Така норма передбачена і на 2015. Так, згідно із пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76, надано право керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях,здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) у межах бюджетних призначень без згоди працівників надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін. При цьому, положення статті 26 Закону N 504 (у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати) не застосовуються.

Отже, враховуючи зазначене, до відпусток без збереження заробітної плати, які є поважною причиною, відносяться лише відпустки, надані згідно із статтями 25 та 26 Закону N 504, пунктом 6⁶ Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. N 719 та пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76.

 

В. о. директора                                                                                        Т. А. Нагорна

 

В ЧАСТИНІ ОБІГУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

11. Мінекономрозвитку України в листі “Щодо проблемних питань обігу та використання електронних грошей” N 3132-04/18028-02від 03.06.2015 р.надало роз’яснення щодо застосування норм законодавства з питання прийняття оплати електронними грошами платниками єдиного податку другої групи.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Мінекономрозвитку України “Щодо проблемних питань обігу та використання електронних грошей” N 3132-04/18028-02від 03.06.2015 р.

 

(Витяг)

Мінекономрозвитку опрацювало звернення щодо проблемних питань обігу та використання електронних грошей і повідомляє.

Щодо прийняття оплати електронними грошами платниками єдиного податку другої групи

Згідно з пунктом 291.6 статті 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку від 21.01.2004 р. N 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Виходячи з особливостей спеціального режиму оподаткування фізичні особи - платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи.

Разом з тим зазначаємо, що якщо фізична особа - платник єдиного податку буде використовувати у своїй діяльності електронні гроші, то вона зобов'язана сплачувати податок за ставкою 15 % як така, що застосовує інший спосіб розрахунків (підпункт 3 пункт 293.4 статті 293 Податкового кодексу України).

 

 

Заступник Міністра

економічного розвитку і

торгівлі України –

керівник апарату                                                                                               Р. Качур

 

В ЧАСТИНІ УТРИМАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТА

12. ДФС України в листі “Щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента за договорами перевезення (фрахту)” N 19203/6/99-95-42-03-15від 08.09.2015 р.надала роз’яснення щодо особливостей утримання податку з доходів нерезидента за договорами фрахту та його сплати до бюджету, підстав для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента за договорами перевезення (фрахту)” N 19203/6/99-95-42-03-15від 08.09.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента за договорами перевезення (фрахту) і повідомляє таке.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 8 Закону України від 01 липня 2004 року N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. До одного з видів транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедиторами за дорученням клієнтів, належить фрахтування транспортних засобів.

До виконання зобов’язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ст. 9 Закону).

Згідно з пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України  (далі - Кодекс) фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.

Базова ставка фрахту - це сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування (пп. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 141.4.2  п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, вказаних у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Згідно з п. 1 "h" ст. 3 у розумінні цієї Конвенції термін «міжнародне перевезення» означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, за винятком тих випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Разом з цим, оскільки висновки щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента за договорами перевезення (фрахту) з урахуванням норм міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, пропонуємо звернутись до територіального органу ДФС за місцем реєстрації разом з відповідними документами (копіями документів) щодо укладених договорів.

 

Голова                                                                                                       Р. М. Насіров

 

 

 

В ЧАСТИНІ ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

13. ДФС України в листі “Щодо застосування спрощеної системи оподаткування” N 8135/П/99-99-15-03-01-14від 25.08.2015 р. надала роз’яснення з приводу можливості перебування на спрощеній системі оподаткування суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері зв’язку, що підлягає ліцензуванню та визначила, що відповідні субєкти не можуть застосовувати спеціальний податковий режим, оскільки зазначена діяльність не відповідає умовам перебування на спрощеній системі оподаткування

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо застосування спрощеної системи оподаткування”N 8135/П/99-99-15-03-01-14від 25.08.2015 р.

Про розгляд запиту

Державна фіскальна служба України розглянула запит від 05.08.2015 р. б/н щодо застосування спрощеної системи оподаткування та повідомляє.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку у порядку, визначеному гл. 1 p. XIV Кодексу.

Разом з тим абзацом восьмим пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Відповідно до Національного класифікатора ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" клас 60.20 "Діяльність у сфері телевізійного мовлення" розділу 60 "Діяльність у сфері радіомовлення та телевізійного мовлення" та клас 61.30 "Діяльність у сфері супутникового електрозв’язку" розділу 61 "Діяльність у сфері проводового електрозв'язку" належить до секції J "Інформація та телекомунікації".

Статтею 3 Закону України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV "Про телекомунікації" (далі - Закон N 1280) визначено, що сфера телекомунікацій є складовою частиною галузі зв’язку України.

Телекомунікації (електрозв’язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах (ст. 1 Закону N 1280).

Діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів (частина перша ст. 42 Закону N 1280).

Враховуючи викладене, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері зв’язку, що підлягає ліцензуванню, не можуть застосовувати спеціальний податковий режим, оскільки зазначена діяльність не відповідає умовам перебування на спрощеній системі оподаткування.

Для отримання можливості переходу на спрощену систему оподаткування у разі нездійснення послуг, що підлягають ліцензуванню, суб’єкт господарювання повинен анулювати наявну ліцензію та подати до контролюючого органу у встановлений Кодексом термін заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

Водночас слід зауважити, що кожен конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин потребує більш детального аналізу документів. У разі виникнення додаткових запитань платник податків може звернутися безпосередньо до державної податкової інспекції за місцем реєстрації суб'єкта господарювання з одночасним наданням копій первинних документів.

 

Голова                                                                                                       Р. М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ РОЗРАХУНКУ ІНДЕКСАЦІЇ

14. Мінсоцполітики України в листі “Щодо обчислення індексації” N 221/10/137-15від 05.08.2015 р. надало роз’яснення щодоособливостей проведення індексації або здійснення підвищення доходів випереджаючим шляхом.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Мінсоцполітики України “Щодо обчислення індексації”
N 221/10/137-15від 05.08.2015 р.

 

Департамент стратегічного планування та аналізу разом з Департаментом заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув звернення і повідомляє.

Статтею 21 Закону України "Про оплату праці" визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі, укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (міжгалузевими) угодами.

Конкретні розміри посадових окладів (тарифних ставок) встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вищезазначених вимог.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 103 КЗпП про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Що стосується індексації грошових доходів, то відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 р. N 76-VIII), проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Обмеження проведення індексації передбачено для тих виплат, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078 (із змінами) (далі - Порядок), передбачено, що проведення індексації може замінюватись механізмом підвищення доходів працівників випереджаючим шляхом.

Так, передбачено, що у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяцем.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення доходів випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції зведено у додатку 5 до Порядку.

 

Заступник директора

Департаменту

стратегічного планування –

начальник відділу                                                                                 Н. Підлужна

 

 

 

В ЧАСТИНІ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

15. ДФС України в листі“Щодо застосування групи основних засобів для здійснених поліпшень орендованих основних засобів” N 16335/6/99-99-19-02-02-15від 04.08.2015 р. надала роз’яснення, щовартість поліпшення орендованих основних засобів для цілей розрахунку податкової амортизації зараховується як новий об'єкт 9-ї групи "інші основні засоби" з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ЛистДФС України “Щодо застосування групи основних засобів для здійснених поліпшень орендованих основних засобів”
N 16335/6/99-99-19-02-02-15від 04.08.2015 р.

 

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01.01.2015 р. (далі - Кодекс), об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів для визначення об'єкта оподаткування здійснюється у порядку, встановленому п. 138.3 ст. 138 Кодексу (далі - податкова амортизація).

Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Водночас Кодексом не передбачено особливостей податкового обліку витрат орендаря на поліпшення орендованих основних засобів.

Облік основних засобів в бухгалтерському обліку банків визначається Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, яка затверджена постановою Національного банку України від 20.12.2005 р. N 480 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2006 р. за N 40/11914 (далі - Інструкція).

Порядок обліку операцій з поліпшення орендованих основних засобів в бухгалтерському обліку банків визначається відповідно до п. 3.8 глави 3 розділу VIII Інструкції. Так, витрати лізингоодержувача на поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди) (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються лізингоодержувачем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Таким чином, вартість поліпшення орендованих основних засобів для цілей розрахунку податкової амортизації зараховується як новий об'єкт 9-ї групи "інші основні засоби" з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років, визначеної у пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

 

Голова                                                                                                                   Р. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ВИНАГОРОДИ ЗА ВИКОРИСТАННЯ БАЗИ ДАНИХ ТА ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ

16. ДФС України в листі “Щодо виплати винагороди за використання або надання права на використання бази даних та торговельної марки” N 1472/2/99-99-19-02-02-10від 08.06.2015 р. надала роз’яснення щодо випадків, в яких винагорода за використання або надання права на використання бази даних та торговельної марки буде визнаватися роялті з ціллю застосування положень податкового законодавства.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо виплати винагороди за використання або надання права на використання бази даних та торговельної марки” N 1472/2/99-99-19-02-02-10 від 08.06.2015 р.

 

Відповідно до ст. 493 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (п. 1 ст. 494 ЦКУ).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (п. 3 ст. 494 ЦКУ).

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2015 р. (далі - Кодекс), роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Таким чином, будь-який платіж, отриманий як винагорода за торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію, вважається роялті. Будь-який платіж, отриманий як винагорода за торговельну марку, яка визнана в установленому законом порядку добре відомою, але не здійснена реєстрація відповідно до вітчизняного чи міжнародного законодавства, не вважається роялті з ціллю застосування положень податкового законодавства. У випадку скасування вимоги щодо реєстрації торговельної марки з метою визначення плати за її використання (роялті) необхідно встановити чіткий порядок визнання торговельної марки добре відомою.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон N 3792) база даних (компіляція даних) - це сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Розмежування баз даних і комп'ютерних програм як об'єктів авторського права підтверджено статтями 420 і 433 ЦКУ, ст. 8 Закону N 3792, а також Законом України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", які визначають перелік об'єктів авторського права.

Відмінність комп'ютерних програм і баз даних обумовлюється також тим, що на ці об'єкти поширюються різні за своєю суттю режими правової охорони в межах авторського права.

На відміну від комп'ютерної програми база даних в більшості випадків - це складений твір, який може включати як охороноздатні елементи (наприклад, авторські статті, коментарі, пошукову програму, які охороняються окремо як твори), так і неохороноздатні елементи (наприклад, нормативно-правові акти, новини). При цьому визначальна ознака, на підставі якої надається правова охорона базі даних як окремому об'єкту авторського права, полягає у творчому підборі і організації даних в базі даних, їх систематизації за конкретними критеріями.

Таким чином, існує відмінність між даними об'єктами авторського права - комп'ютерною програмою та базою даних.

Отже, будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання бази даних (компіляцію даних), вважається роялті, якщо така база даних є окремим об'єктом авторського права.

 

Голова                                                                                                                   Р. Насіров

 

В ЧАСТИНІПОДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ЗБОРУ У ВИГЛЯДІ ЦІЛЬОВОЇ НАДБАВКИ ДО ДІЮЧОГО ТАРИФУ НА ПРИРОДНИЙ ГАЗ

17. ДФС України в листі “Про подання Податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності” N 33074/7/99-99-15-04-01-17 від 07.09.2015 р.надано розяснення щодо особливостей подання Податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за старою та новою формами. Листом, зокрема, визначено, щоПодаткова декларація за серпень 2015 р. подається за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. N 1017 , а за вересень 2015 р. та наступні податкові періоди за новою формою, затвердженою Наказом N 654.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

 

Лист ДФС України “Про подання Податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності” N 33074/7/99-99-15-04-01-17 від 07.09.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС -

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

 

Про подання Податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Відповідно до пп. 1.6 п. 29 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс) базовий податковий (звітний) період для збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - Збір) - календарний місяць.

Податкові декларації Збору за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, подаються платниками Збору протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, контролюючим органам за місцем податкової реєстрації (абз. перший та другий пп. 1.7 п. 29 підрозд. 10 розд. ХХ Кодексу).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 р. N 654 "Про затвердження форми Податкової декларації збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.08.2015 р. за N 947/27392  (далі - Наказ N 654), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування (Офіційний вісник України, 2015 р., N 66 (28.08.2015), ст. 2200) - 28 серпня 2015 року, затверджено форму Податкової декларації Збору.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Таким чином, Податкова декларація Збору за серпень ц. р. подається за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. N 1017 "Про затвердження форми Податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 36/18774, а за вересень та наступні податкові періоди за новою формою, затвердженою Наказом N 654.

Зобов'язуємо довести цей лист до відома підпорядкованих структурних підрозділів та платників Збору для використання у роботі.

 

Голова                                                                                                        Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПЕРЕВІРОК

18. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків в листі “Щодо перевірок страхувальників” N 964-07-2 від 27.07.2015 р. надала роз’яснення щодо особливостей проведення перевірок Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та особливостей їх планування на 2015 р. Зокрема, Листом визначено що при плануванні перевірок на 2015 рік згідно встановленої періодичності відповідно до критеріїв, передбачених чинними нормативно-правовими актами рекомендовано проводити перевірку підприємств з обсягом доходу 20 мільйонів грн. та більше за попередній календарний рік.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків “Щодо перевірок страхувальників” N 964-07-2 від 27.07.2015 р.

 

Начальникам управлінь

виконавчої дирекції Фонду в

областях та місті  Києві

Щодо перевірок страхувальників

Відповідно до пункту 8 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76-VIII з 1 липня 2015 року закінчився мораторій на проведення перевірок.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. N 71-VIII, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено здійснення перевірок щодо:

- достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

- стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань.

Ці функції Фонду пов’язані із необхідністю встановлення об’єктивного розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування шляхом звіряння фактичних даних про основний вид економічної діяльності з відомостями, поданими страхувальниками для визначення класу професійного ризику виробництва та розміру єдиного внеску, та проведення профілактичних заходів і не належать до функцій державного нагляду, контролю.

Враховуючи вищезазначене, робочим органам виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) розпочати роботу щодо планування та проведення перевірок.

При плануванні перевірок на 2015 рік згідно встановленої періодичності відповідно до критеріїв, передбачених чинними нормативно-правовими актами, в першу чергу рекомендуємо проводити перевірку підприємств з обсягом доходу 20 мільйонів грн. та більше за попередній календарний рік. Обсяг доходу визначається на підставі відомостей розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за попередній календарний рік (показник "Обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг (без податку на додану вартість, акцизного податку)". У разі необхідності уточнення даних щодо обсягу доходу страхувальника, рекомендуємо звертатися до територіальних органів Державної фіскальної служби України, які володіють відповідною інформацією на підставі даних декларації з податку на прибуток, а по юридичним особам - платникам фіксованого сільськогосподарського податку - на підставі даних розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Також при плануванні перевірок на 2015 рік робочим органам виконавчої дирекції Фонду необхідно забезпечити проведення не більше однієї планової перевірки страхувальника протягом року шляхом узгодження графіків спільних перевірок щодо достовірності поданих страхувальником відомостей про види економічної діяльності та стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань. Не допускати проведення більш ніж однієї планової перевірки одного й того ж страхувальника протягом року.

З метою запобігання конфліктним ситуаціям та судовим суперечкам зі страхувальниками, організації та проведенню робочими органами виконавчої дирекції Фонду перевірок, передбачених чинним законодавством, повинні передувати належний доперевірочний аналіз та належне оформлення документів для перевірки.

Прошу цей лист довести до відома робочих органів виконавчої дирекції Фонду для проведення відповідної роботи.

 

Перший заступник директора                                                           С. Нестеров

 

 

В ЧАСТИНІ ПОРЯДКУ ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ

19. Міністерство соціальної політики України в листі “Про надання відповіді” N 11812/0/14-15/06 від 06.08.2015 р. надало роз’яснення щодо порядку звільнення працівників, передбаченого КЗОТ та звільнення у зв’язку з переведенням

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Міністерства соціальної політики України “Про надання відповіді” N 11812/0/14-15/06 від 06.08.2015 р.

Дніпропетровській обласній

державній адміністрації

пр. Кірова,1, м. Дніпропетровськ, 49004

Державній регуляторній службі України

вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011

 

 

Про надання відповіді

Міністерством соціальної політики розглянуто лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.06.2015 р. N 24-2922/0/2-15 і в межах компетенції повідомляється.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При звільненні працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення.

Роботодавець повинен видати наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці, в якому розкривається зміст цих змін.

Потім скласти і затвердити новий штатний розпис.

Відповідно до статті 49² КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. У разі згоди працівника переведення на іншу роботу здійснюється за його заявою. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Слід зазначити, що на підставі статті 43 КЗпП при звільнені працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП необхідно також отримати згоду профспілкового органу на таке звільнення.

Відповідно до статті 44 КЗпП при звільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Окрім цього, пункт 5 частини першої статті 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи у зв’язку з переходом на виборну посаду. Для звільнення необхідне клопотання роботодавця того підприємства, установи, організації, куди працівник переводиться. Працівник повинен подати заяву роботодавцеві підприємства (установи, організації), з якого він звільняється, оскільки закон вимагає згоди роботодавця на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, в іншу установу, організацію (для переведення працівників до іншого структурного підрозділу зі статусом юридичної особи).

Одночасно повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

 

Перший заступник Міністра                                                              В. Шевченко

 

 

В ЧАСТИНІ ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ

20. КМУ в постанові “Про затвердження Порядку відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і плавучих засобів фізичних або юридичних осіб” № 611 від 19.08.2015 р. визначено особливості відшкодування власникам транспортних засобів витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями транспортних і плавучих засобів, що належать фізичним або юридичним особам, визначено перелік документів, які повинні бути надані для відшкодування завданих збитків.

 

Далі наводимо текст постанови для ознайомлення:

Постанова КМУ “Про затвердження Порядку відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і плавучих засобів фізичних або юридичних осіб”
№ 611 від 19.08.2015 р.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 13 Закону України “Про Національну гвардію України” Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і плавучих засобів фізичних або юридичних осіб, що додається.

 

Прем’єр-міністр України                                                                    А. ЯЦЕНЮК

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 19 серпня 2015 р. № 611

ПОРЯДОК
відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і
плавучих засобів фізичних або юридичних осіб

1. Цей Порядок установлює механізм відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і плавучих засобів фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності (крім транспортних засобів дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) для припинення злочину, проїзду до місця події, стихійного лиха, супроводження до лікувальних закладів осіб, які потребують термінової медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх супроводження або конвоювання до органів внутрішніх справ (далі – використання транспортних засобів).

Використанням транспортних засобів є тимчасове вилучення військовослужбовцями Національної гвардії транспортних і плавучих засобів фізичних і юридичних осіб незалежно від форми власності (крім транспортних засобів дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, транспортних засобів спеціального призначення) (далі – транспортні засоби) на строк, що не перевищує часу, необхідного для виконання такими військовослужбовцями функцій, зазначених в абзаці першому цього пункту.

2. Витрати та збитки, пов’язані з використанням транспортних засобів, відшкодовуються фізичним або юридичним особам незалежно від форми власності – власникам цих транспортних засобів (уповноваженим ними особам) (далі – власники транспортних засобів) шляхом виплати їм грошової компенсації за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на утримання Національної гвардії.

3. Документами, які підтверджують використання транспортного засобу, є акт тимчасового використання транспортних засобів, а у разі гострої потреби, якщо зволікання призводить до створення реальної загрози життю або здоров’ю людей, громадському порядку чи громадській безпеці, – картка тимчасового використання транспортних засобів, які видаються військовослужбовцями Національної гвардії власникові транспортного засобу перед його використанням.

Форма акта та картки тимчасового використання транспортних засобів, а також порядок їх використання затверджуються МВС.

4. Для відшкодування витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортних засобів, власник транспортного засобу за зареєстрованим або фактичним місцем проживання чи за місцем використання такого засобу звертається до Головного управління Національної гвардії або до органу військового управління оперативно-територіального об’єднання, з’єднання, військової частини (підрозділу), вищого навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу, установи Національної гвардії (далі – уповноважений підрозділ) та подає такі документи:

1) заяву про відшкодування витрат та збитків за формою згідно з додатком із зазначенням марки, моделі транспортного засобу, року його випуску, реєстраційного номера, а також розміру витрат та збитків, яких зазнав власник транспортного засобу у зв’язку з його використанням;

2) копію акта або картки тимчасового використання транспортних засобів;

3) копії документів, що підтверджують належність транспортного засобу його власнику;

4) копії документів, розрахунки, що підтверджують витрати та збитки, яких зазнав власник транспортного засобу у зв’язку з його використанням.

5. З метою визначення розміру витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортного засобу, його власник за власний рахунок організовує проведення експертної оцінки використаного, пошкодженого або знищеного транспортного засобу з подальшим відшкодуванням уповноваженим підрозділом повної вартості послуг, пов’язаних з проведенням такої оцінки, за умови пред’явлення власником транспортного засобу відповідних документів, розрахунків, які підтверджують їх вартість.

6. Для вирішення питання щодо відшкодування власникові транспортного засобу витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортного засобу, за рішенням командувача Національної гвардії в Головному управлінні Національної гвардії утворюється постійно діюча комісія, порядок діяльності якої визначається відповідним положенням, що затверджується командувачем Національної гвардії.

7. У разі надходження до уповноваженого підрозділу документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, уповноважений підрозділ протягом не більш як п’яти робочих днів надсилає їх за належністю до Головного управління Національної гвардії для розгляду та прийняття постійно діючою комісією рішення щодо відшкодування власникові транспортного засобу витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортного засобу,  у строк, визначений Законом України “Про звернення громадян”.

З метою повного та всебічного з’ясування обставин, за яких використовувався транспортний засіб, може бути проведено в установленому порядку службове розслідування. У такому разі строк розгляду документів щодо відшкодування власникові транспортного засобу витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортного засобу, продовжується на строк проведення службового розслідування.

Рішення щодо відшкодування власникові транспортного засобу витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортного засобу, приймається постійно діючою комісією за результатами розгляду поданих власником транспортного засобу документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, матеріалів службового розслідування, а також інших документів, зокрема отриманих від спеціалістів та/або відповідних організацій, експертних установ (експертів) за запитами (зверненнями) Головного управління Національної гвардії.

8. Відшкодування власникові транспортного засобу витрат та збитків, пов’язаних з його використанням, здійснюється в порядку черговості звернення власника із заявою до уповноваженого підрозділу на підставі рішення постійно діючої комісії шляхом перерахування належної до відшкодування суми на рахунок, відкритий у банківській установі на ім’я власника транспортного засобу, або готівкою шляхом видачі йому відповідних коштів у касі уповноваженого підрозділу.

9. Шкода, заподіяна власнику транспортного засобу незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю військовослужбовців Національної гвардії під час використання транспортного засобу, а також шкода, заподіяна з вини третіх осіб, відшкодовується в установленому законодавством порядку.

Моральна шкода, заподіяна власникові транспортного засобу внаслідок пошкодження, знищення транспортного засобу, відшкодовується йому в порядку і на умовах, передбачених законодавством.

10. Спори про стягнення з винних осіб витрат та збитків, пов’язаних з використанням транспортних засобів, розглядаються в судовому порядку.

_____________________