НА ДОПОМОГУ БУХГАЛТЕРУ – ОГЛЯД ОСТАННІХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

ЗА СЕРПЕНЬ 2015 р.:

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Про деякі особливості функціонування системи електронного адміністрування ПДВ” N 29562/7/99-99-19-03-02-17 від 11.08.2015 р. надано роз’яснення щодо роботи системи електронного адміністрування ПДВ, обрахунку реєстраційної суми, на яку суб’єкти господарювання мають право складани податкові накладні , складання зведених податкових накладних та податкових накладних за щоденними підсумками операцій, застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання, пов’язаних з несвоєчасною реєстрацію податкових накладних з врахуванням змін внесених до ПКУ на підставі Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість"

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про деякі особливості функціонування системи електронного адміністрування ПДВ”
N 29562/7/99-99-19-03-02-17від 11.08.2015 р.

Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643) та на доповнення до листів ДФС від 29.07.2015 р. N 27651/7/99-99-19-03-02-17, від 07.08.2015 р. N 29163/7/99-99-19-03-02-17 та N 29168/7/99-99-19-03-02-17 надає опис змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що не відображені у вказаних листах.

1. Відповідно до змін, внесених Законом N 643 до пункту 87.1 статті 87 та пункту 95.3 статті 95 Кодексу, погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів на електронному рахунку здійснюється Держказначейством України на підставі реєстру ДФС, який формується на підставі рішень суду, направлених до виконання ДФС, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Порядок формування та надсилання такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

2. Після внесення змін до статті 192 Кодексу деталізовано механізм складання розрахунків коригування до податкових накладних та порядок їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) як продавцем, так і покупцем.

3. Відповідно до змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 та статті 201 Кодексу, за платниками податку - покупцями закріплено право формувати податковий кредит на підставі копій податкових накладних, отриманих з ЄРПН, без необхідності отримання таких податкових накладних безпосередньо від продавця.

4. Змінами, внесеними до пункту 199.4 статті 199 та до підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу (в частині доповнення його новим пунктом 42), передбачається, що платники податку за необоротними активами, придбаними після 01.07.2015 р., не будуть здійснювати перерахунок частки їх використання в оподатковуваних та звільнених операціях протягом трьох років, а лише за результатами одного року. Перерахунок частки використання необоротних активів, придбаних до 01.07.2015 р., в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях здійснюватиметься платниками в порядку, що діяв до дати набрання чинності Законом N 643 (протягом 1, 2, 3 років).

5. Внесено ряд змін щодо порядку формування реєстраційної суми:

1) відповідно до змін, внесених до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу, показники реєстраційної суми, що обраховуються за формулою, визначеною вказаним пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. При цьому для обрахунку показників Σ_{НаклОтр}, Σ_{НаклВид} та Σ_Митнвикористовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року, в тому числі розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на платника податку;

2) відповідно до змін, внесених до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу:

а) реєстраційна сума та всі її складові, визначені Кодексом, обнуляються станом на третій робочий день після дня набрання чинності Законом N 643 (03.08.2015 р.);

б) після зазначеного обнуління реєстраційна сума (Σ_Накл) зареєстрованим платникам податку збільшується на:

суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/ 4 квартали (т.з. "овердрафт");

суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 01.07.2015 р.;

суму від’ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 р. та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року/ ІІ квартал 2015 року;

суму залишків коштів на електронних рахунках платників станом на дату зазначеного обнуління за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200¹.6 статті 200¹ цього Кодексу, а також сум податкових зобов'язань, задекларованих за звітний (податковий) період за червень 2015 року / II квартал 2015 року.

6. Відповідно до змін, внесених до пункту 200¹.4 статті 2001 Кодексу, платникам податку, які постачають комунальні послуги населенню, на електронні рахунки будуть зараховуватись кошти, що надаються таким платникам у вигляді субвенцій з бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах. На суму таких коштів ДФС автоматично збільшуватиме реєстраційну суму платника шляхом збільшення показника (Σ_Попрах).

7. Платникам податку надається можливість отримувати від ДФС інформацію про рух коштів на їхньому електронному рахунку (інформацію щодо сум податку, перерахованого з електронного рахунку платника в бюджет, на спеціальний рахунок суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та на поточний рахунок платника) (пункт 200¹.4 статті 200¹ Кодексу).

8. Згідно зі змінами до пункту 200¹.6 статті 2001 Кодексу ДФС надано право надсилати Держказначейству України коригуючі реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах на сплату.

9. Зміни до статей 200¹ та 209 Кодексу передбачають для сільськогосподарських товаровиробників, які застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ), автоматичне відкриття додаткових електронних рахунків для зарахування, починаючи з 04.08.2015 р., сум ПДВ, нарахованих таким сільськогосподарським товаровиробником при здійсненні операцій з постачання власно виробленої сільськогосподарської продукції. Кошти з таких рахунків автоматично (в день їх зарахування на електронний рахунок) перераховуватимуться на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників. Для здійснення автоматичного перерахування коштів інформація про реквізити спеціальних рахунків суб’єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ зазначається ними у податковій звітності.

Кошти, зараховані на такі додаткові електронні рахунки, також збільшують суму, на яку платник має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/ розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума) шляхом збільшення показника (Σ_Попрах).

10. З урахуванням змін, внесених до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, не дають права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту податкові накладні, які складено з порушенням порядку заповнення лише обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу.

При цьому Законом N 643 внесено зміни до пункту 201.1 статті 201 Кодексу, якими виключено з переліку обов’язкових такі реквізити податкової накладної, як "Місцезнаходження (податкова адреса продавця) " та "Вид цивільно-правового договору".

Слід зазначити, що до внесення відповідних змін до форм податкової накладної / розрахунку коригування, в частині виключення з них реквізитів, які не передбачені новою редакцією пункту 201.1 статті 201 Кодексу, податкова накладна / розрахунок коригування складаються за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за N 1235/26012, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 13, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за N 102/26547.

11. Платникам податку, які постачають товари/послуги, постачання яких має безперервний або ритмічний характер (постачання тепла, газу, електроенергії, послуг зв’язку тощо), надано право складати раз на місяць зведені податкові накладні за такими операціями як на платників податку, так і на осіб, які не зареєстровані платниками податку (пункт 201.4 статті 201 Кодексу).

Крім того, платникам податку надано право складати податкові накладні за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

12. Продовжено термін для подання платником податку до контролюючого органу скарги на контрагента у разі складання податкової накладної/розрахунку коригування з порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН з 60 календарних днів до 365 календарних днів (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

13. Скасовуються штрафні санкції та пеня за порушення платником строків сплати податку до бюджету за умови, якщо платник податку забезпечив наявність у визначені законодавством строки необхідної суми коштів для сплати податкових зобов’язань на електронному рахунку. Штрафні санкції та пеня, нараховані платнику протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування ПДВ за таке порушення при забезпеченні у визначені Кодексом строки необхідної суми коштів для сплати податкових зобов’язань на електронному рахунку, підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів (пункт 40 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу).

14. Встановлюється штраф для платників податку за неправомірне збільшення реєстраційної суми за рахунок завищення від’ємного значення податку, яке залишилось непогашеним станом на 1 липня 2015 року та відображене платником у звітності за червень. Штраф до платника застосовується у розмірі 10 відсотків суми завищення такого від’ємного значення. Зменшення реєстраційної суми здійснюється ДФС на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення (пункт 41 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу).

15. Розділом ІІ Закону N 643 встановлено заборону накладення Держказначейством арешту на кошти, які знаходяться на електронних рахунках платників, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а також надано доручення Держказначейству зняти арешт з коштів, на які такий арешт був накладений ним до дати набрання чинності Законом N 643.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

Голова Р.М. Насіров

2. ДФС України в листі “Про зміни в системі електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств” N 29560/7/99-99-19-03-02-17 від 11.08.2015 р. надано роз’яснення щодо особливостей функціонування з 29.07.15 р. системи електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ в частинівідкриття додаткових рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ, призначених для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також особливостей обрахунку реєстраційної суми для реєстрації податкових накладних.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про зміни в системі електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств”
N 29560/7/99-99-19-03-02-17від 11.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС - Центральному

офісу з обслуговування великих

платників

Про зміни в системі електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств

Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643), який набув чинності 29 липня 2015 року, повідомляє про особливості застосування системи електронного адміністрування податку на додану вартість для сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 200¹.2 статті 200¹ Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом N 643, платникам податку - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (далі - сільськогосподарське підприємство), в системі електронного адміністрування ПДВ до вже відкритих основних рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - основні електронні рахунки) відкриваються додаткові рахунки, призначені для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - додаткові електронні рахунки).

Таким чином, сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.

Основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом.

На основний електронний рахунок сільськогосподарські підприємства перераховують зі свого поточного рахунку кошти в сумах, необхідних для реєстрації податкових накладних по діяльності іншій, ніж сільськогосподарська.

З основного електронного рахунку кошти перераховуються до бюджету у порядку, передбаченому пунктом 200.2 статтею 200 розділу V Кодексу. Згідно з цим порядком ДФС на підставі поданих платниками декларацій з податку на додану вартість (форма декларації 0110) автоматично формує реєстр та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку для самостійної сплати податкових зобов’язань надсилає його Держказначейству України (далі - Казначейство). Відповідно до отриманого реєстру Казначейство здійснює перерахування коштів до бюджету з основного електронного рахунку в рахунок погашення податкових зобов’язань сільськогосподарського підприємства перед бюджетом.

Крім того, з основного електронного рахунку за заявою платника перераховуються:

до бюджету - суми податкового боргу за несільськогосподарською діяльністю;

на поточний рахунок платника - кошти, що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств.

На цей рахунок сільськогосподарським підприємством зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування.

З додаткового електронного рахунку кошти автоматично перераховуються Казначейством на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки.

Реквізити спеціального рахунку сільськогосподарське підприємство зобов’язане зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

До настання граничних термінів, передбачених для сплати задекларованих податкових зобов’язань, необхідно, щоб загальна сума перерахованих коштів на додатковий електронний рахунок, з якого кошти автоматично списуються на спеціальний рахунок, була не менше суми податкових зобов’язань, задекларованих таким сільськогосподарським підприємством у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за результатами відповідного звітного (податкового) періоду (декларації 0121 - 0123).

Приклад

Сільськогосподарським підприємством перераховано кошти на додатковий електронний рахунок (та з додаткового рахунку перераховано Казначейством на його спеціальний рахунок)

14.08.2015 р. - у обсязі 5 000 грн.,

18.08.2015 р. - 7 000 грн.,

25. 08.2015 р. - 3 000 грн.,

28.08.2015 р. - 5 000 гривень.

У декларації 0121 за липень 2015 року, поданій 20.08.2015 р., сільськогосподарським підприємством задекларовано податкових зобов’язань з ПДВ на суму 20 000 гривень.

Таким чином, станом на 30.08.2015 р. (граничний термін сплати податкових зобов’язань з ПДВ по декларації за липень 2015 року) сума податку в обсязі 20 000 грн., задекларована до сплати у декларації 0121 за липень 2015 року, вважається погашеною.

Приклад

Сільськогосподарським підприємством у серпні 2015 року перераховано кошти на додатковий електронний рахунок (та з додаткового рахунку перераховано Казначейством на його спеціальний рахунок) у обсязі 22 000 гривень.

Станом на 30.08.2015 р. сума податку у обсязі 20 000 грн., задекларована до сплати у декларації 0121 за липень 2015 року, вважається погашеною, а зайво перерахована на додатковий електронний рахунок сума в обсязі 2 000 грн. вважається переплатою.

У декларації 0121 за серпень 2015 року, поданій 18.09.2015 р., сільськогосподарським підприємством задекларовано податкових зобов’язань з ПДВ на суму 10 000 гривень.

24.09.2015 р. сільськогосподарським підприємством перераховано кошти на додатковий електронний рахунок (та з додаткового рахунку перераховано Казначейством на його спеціальний рахунок) у обсязі 8 000 гривень.

Станом на 30.09.2015 р. сума податку у обсязі 10 000 грн., задекларована до сплати у декларації 0121 за серпень 2015 року, вважається погашено (з урахуванням переплати 2 000 грн.).

Якщо сільськогосподарським підприємством до граничної дати, встановленої для сплати податку, було перераховано на додатковий електронний рахунок (та з додаткового рахунку перераховано Казначейством на його спеціальний рахунок) меншу суму коштів, ніж задекларовано в деклараціях 0121 - 0123 за наслідками звітного періоду (з урахуванням коштів, зайво перерахованих на додатковий електронний рахунок за наслідками попередніх звітних періодів), то до завершення терміну, встановленого Кодексом для самостійної сплати узгоджених податкових зобов'язань, сільськогосподарське підприємство зобов’язане на додатковий електронний рахунок перерахувати з поточного рахунку суму, якої недостатньо для перерахування на його спеціальний рахунок за наслідками відповідного звітного періоду (суму коштів, яка дорівнює різниці між раніше перерахованими сумами коштів та сумою податкового зобов’язання).

Законом N 643 внесено зміни до порядку розрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - реєстраційна сума), зокрема змінено порядок формування деяких складових формули для обрахунку такої суми.

Так, для сільськогосподарських підприємств складова формули "Сума поповнення електронного рахунка" (S_ПопРах) включає в себе:

- суму поповнення з поточного рахунку платника на основний електронний рахунок;

- суму поповнення з поточного рахунку платника на додатковий електронний рахунок.

Водночас для сільськогосподарського підприємства реєстраційна сума обчислюється в цілому для усіх видів діяльності (як для сільськогосподарської діяльності, так і для іншої діяльності) та використовується для реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування, складених як по сільськогосподарській, так і по іншій діяльності платника.

Крім того, пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу для сільськогосподарських підприємств для обрахунку реєстраційної суми передбачено використання додаткових показників, визначених пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу.

Так, для сільськогосподарських підприємств реєстраційна сума після її "обнуління" збільшується на:

1) суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/ 4 квартали (т.з. "овердрафт"). При обрахунку цього показника враховуються суми, які були задекларовані сільськогосподарським підприємством до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані як такі, що спрямовуються на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства;

2) суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість (переплат) станом на 01.07.2015 р. Помилково та надміру сплачені суми ПДВ на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств при обрахунку цього показника не враховуються, оскільки вони не є грошовими зобов’язаннями перед бюджетом такого платника;

3) суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суми непогашеного від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначені в податковій звітності з податку на додану вартість за червень / ІІ квартал 2015 року, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу. При обрахунку цього показника враховуються суми ПДВ, зазначені у рядку 24 декларації з ПДВ 0110, 0121 - 0123 та рядку 31 декларації з ПДВ 0110 за червень / ІІ квартал 2015 року. Таким чином, у системі електронного адміністрування ПДВ враховуються усі непогашені залишки від'ємного значення ПДВ як по основній, так і по сільськогосподарській діяльності.

На такі суми від’ємного значення сільськогосподарським підприємством збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період липень / ІІІ квартал 2015 року.

При цьому суми ПДВ з рядків 24 та 31 декларації 0110 за червень / ІІ квартал 2015 року переносяться до рядка 20.2 декларації 0110 за липень / ІІІ квартал 2015 року. Суми ПДВ з рядка 24 декларацій 0121 - 0123 за червень / ІІ квартал 2015 року переносяться до рядка 20.2 відповідно декларацій 0121 - 0123 за липень / ІІІ квартал 2015 року;

4) суму залишку коштів на електронному рахунку платника станом на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом N 643 (тобто станом на 03.08.2015 р.) за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200¹.6 статті 200¹ Кодексу та сум податкових зобов’язань за червень 2015 року.

Таким чином, Кодексом не передбачено здійснення обрахунку реєстраційної суми окремо по сільськогосподарській діяльності в межах спеціального режиму оподаткування, а окремо – по іншій діяльності сільськогосподарського підприємства. Тобто з урахуванням показників за сільськогосподарською та іншою діяльністю платника, який використовує спеціальний режим оподаткування, обраховується одна реєстраційна сума, в межах якої такий платник має право зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування по сільськогосподарській діяльності та/або по іншій діяльності.

Голова Р.М. Насіров

3. ДФС України в листі “Щодо особливостей заповнення звітності з ПДВ за липень 2015 року” N 29168/7/99-99-19-03-02-17 від 07.08.2015 р. надано роз’яснення щодо заповнення податкової декларації з ПДВ в розрізі її окремих розділів, рядків та додатків за липень 2015 р. та наступні звітні періодз урахуванням змін, внесених до статті 198 розділу V Кодексу Законами України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" у зв’язку зі зміною підходів до формування податкового кредиту з ПДВ та необхідності врахування в Деларації сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету, які відображені в облікових картак платників податку.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей заповнення звітності з ПДВ за липень 2015 року” N 29168/7/99-99-19-03-02-17від 07.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС -

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

Щодо особливостей заповнення звітності з ПДВ за липень 2015 року

Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє про окремі особливості складання податкової звітності за звітні періоди, починаючи з липня 2015 року.

З урахуванням змін, внесених до статті 198 розділу V Кодексу Законами України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71) та від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643), з 1 липня 2015 року податковий кредит звітного періоду формується платником податку з сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) при придбанні товарів/послуг незалежно від напряму їх використання (в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях).

Одночасно пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю.

Якщо товари/послуги, необоротні активи придбані без податку на додану вартість (придбані у неплатників ПДВ, звільнені від оподаткування тощо), то у разі їх призначення для використання та/або початку використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю, нарахування податкових зобов’язань не здійснюється незалежно від дати їх придбання.

Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, які призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операціях, податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу нараховуються тільки у випадку, якщо суми податку, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, починаючи з липня 2015 року податкова декларація з податку на додану вартість (далі – декларація) складається з урахуванням таких особливостей її заповнення.

1. Особливості заповнення Розділу І декларації "Податкові зобов’язання".

Податкові зобов'язання, які платник податку зобов'язаний нарахувати згідно з пунктами 198.5 статті 198 та 199.1 статті 199 розділу V Кодексу, вказуються в рядку 1.1 декларації, якщо для нарахування податкових зобов’язань застосовується ставка податку 20 відсотків, та у рядку 1.2 декларації - якщо застосовується ставка 7 відсотків.

Для нарахування податкових зобов’язань у відповідності з пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу частка використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях визначається по аналогії з правилами, встановленими пунктом 199.2 статті 199 розділу V Кодексу для визначення частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг в неоподатковуваних операціях визначається як відсоток обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що не оподатковуються податком на додану вартість (операції, що звільнені від оподаткування, та операції, що не є об’єктом оподаткування), за попередній календарний рік у загальному обсязі постачання за такий рік (сукупний обсяг оподатковуваних (без урахування сум податку) та неоподатковуваних операцій).

В додатку 7 (Д7) до декларації за січень 2015 року була розрахована частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, яка повинна була використовуватися протягом 2015 року для формування податкового кредиту (графа 6 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації). Починаючи з липня 2015 року для визначення податкових зобов’язань у відповідності з пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу слід використовувати частку, яка визначається як різниця між 100 відсотками та значенням графи 6 таблиці 1 додатка 7 (Д7) до декларації за січень 2015 року.

Приклад.

Платником протягом кількох років здійснюється щомісячна оплата оренди складського приміщення, в якому одночасно зберігаються призначені для реалізації учнівські підручники вітчизняного виробництва (операції з їх постачання звільняються від оподаткування згідно з підпунктом 197.1.25 статті 197 розділу V Кодексу) та ввезені на митну територію України друковані видання іноземного виробництва (операції з їх постачання оподатковуються за ставкою 20 відсотків).

В 2015 році ця плата згідно з договором становить 12.000 грн. (10.000 + 2.000 ПДВ) на місяць.

Оскільки послуга з оренди одночасно використовується в оподатковуваних і в звільнених від оподаткування операціях, то за правилами формування податкового кредиту, які були діючими до 1 липня 2015 року, до складу податкового кредиту могла бути віднесена не вся сума ПДВ 2.000 грн., а лише та її частина, яка відповідає частці оподатковуваних операцій в загальному їх обсязі.

Протягом першого півріччя 2015 року для визначення розміру сум податку, сплаченого за оренду складського приміщення, які могли бути включені до складу податкового кредиту, платник використовував частку обсягу оподатковуваних операцій у загальному обсязі операцій. Розмір частки на 2015 рік, обчислений у додатку 7 (Д7) до декларації за січень 2015 року, становить 65 відсотків.

За результатами червня 2015 року з 2.000 грн. сплаченого податку платником до складу податкового кредиту було включено 1.300 грн. та відображено в декларації за червень у розділі ІІ "Податковий кредит" в рядку 15.1 у колонці А обсяг операції 6.500 грн. (10.000 грн. х 65 %) та у колонці Б суму податку 1.300 грн. (2.000 грн. х 65 %). У рядку 15.2 відображений обсяг придбаної послуги, який припадає на частку звільнених від оподаткування операцій 3.500 грн. (10.000 х (100 % – 65 %)).

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу з 1 липня 2015 року, така ж сума платежу(12.000 грн.), сплачена в липні 2015 року за оренду того ж складського приміщення, повинна бути повністю включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації за липень у розділі ІІ "Податковий кредит" в рядку 10.1.1 у колонці А обсяг операції 10.000 грн. у колонці Б сума податку 2.000 грн.

31 липня 2015 року на частину обсягу придбаної послуги з оренди, яка відповідає частці звільнених від оподаткування операцій (100 % – 65 % = 35 %) платник повинен нарахувати податкові зобов’язання у розмірі 3.500 грн. (10.000 грн. х 35 %) та відобразити у розділі І "Податкові зобов’язання" у рядку 1.1 у колонці А обсяг операції 3.500 грн. (10.000 грн. х 35 %) та у колонці Б суму податку 700 грн. (2.000 грн. х 35 %) у декларації за липень 2015 року.

2. Особливості заповнення Розділу ІІ декларації "Податковий кредит".

Всі суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні товарів/послуг починаючи з 01.07.2015 р., відображаються в розділі ІІ податкової декларації з податку на додану вартість:

в рядку 10.1.1, якщо придбані товари/послуги були оподатковані постачальником за ставкою податку 20 %;

в рядку 10.1.2, якщо придбані товари/послуги були оподатковані постачальником за ставкою податку 7 %;

в рядку 11.1, якщо придбані товари/послуги були оподатковані постачальником за ставкою податку 0 %.

Враховуючи те, що застосування пільгового режиму оподаткування (звільнення від ПДВ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України не змінилося, порядок відображення операцій із ввезення товарів на митну територію України в рядку 12 не змінюється.

Рядки 10.2, 11.2, 13, 14 та 15 розділу ІІ декларації не заповнюються.

3. Особливості заповнення Розділів ІІІ та ІV декларації.

Особливості відображення в III розділі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету (далі - суми переплат), що обліковуються у інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) станом на 1 липня 2015 року, визначені підпунктом 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, роз’яснено в листі ДФС України від 22.06.2015 р. N 22408/7/99-99-19-03-01-17.

Переплати, які виникли у зв’язку з перерахуванням зайвих коштів на спеціальний рахунок платника податку на додану вартість - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 розділу V Кодексу, чи залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу V Кодексу, при розрахунку реєстраційної суми не враховуються.

Встановлений підпунктом 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу порядок перенесення до декларацій за липень 2015 року залишків від’ємного значення, яке обліковується у платників податку станом на 01.07.2015 р., здійснюється окремо:

по деклараціях, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом (форма декларації 0110);

по деклараціях сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 розділу V Кодексу (форма декларацій 0121 – 0123);

по деклараціях сільськогосподарського підприємства, яке відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу V Кодексу не зареєструвалося суб’єктом спеціального режиму оподаткування (форма декларації 0130).

З урахуванням вимог підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу розмір податкового кредиту платника податку за липень 2015 року збільшується:

1) на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Таке значення переноситься до рядка 20.1 розділу ІІІ декларації за липень 2015 року з рядка 24 розділу ІІІ декларації за червень 2015 року.

Якщо платник податку на додану вартість є суб’єктом спеціального режиму оподаткування та одночасно з декларацією форми 0110 складає декларації за формами 0121 - 0123 або 0130, значення рядка 24 розділу ІІІ кожної з форм декларацій, які подані ним за червень 2015 року (0110, 0121 - 0123, 0130), переноситься до рядка 20.1 розділу ІІІ відповідної декларації за липень 2015 року;

2) на суму непогашеного від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду. Таке значення переноситься до рядка 20.2 розділу ІІІ декларації за липень 2015 року з рядка 31 розділу ІV декларації за червень 2015 року (форма декларації 0110), незалежно від наявності чи відсутності суми, вказаної в текстовому полі "а" перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за червень 2015 року, та незалежно від її розміру.

Таким чином, в декларації за липень 2015 року та в наступних звітних періодах розділ ІV декларації не заповнюється, додаток 2 (Д2) до декларацій за такі звітні періоди не подається (крім випадків, коли платником збільшується чи зменшується залишок від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітних періодів до 01.02.2015 року шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за відповідний звітний період).

Отже, починаючи з липня 2015 року платники податку не задекларують бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в розділі ІV декларації.

З липня 2015 року декларування бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку здійснюється тільки в розділі III декларації (рядок 23.2 розділу ІІІ декларації), в тому числі і за рахунок залишку від’ємного значення, сформованого до 1 лютого 2015 року.

При виявленні, починаючи з липня 2015 року, помилок, допущених в звітних періодах до 01.02.2015 р., в результаті виправлення яких збільшується чи зменшується залишок від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, сума збільшення/зменшення такого залишку зі знаком "+" або "–" відповідно довідково відображається в графі 11 таблиці 1 додатка 2 до декларації за той звітний період, в якому подано уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням такої помилки. Показники таблиці 1 додатка 2 до декларації не переносяться до розділу ІV.

Помилки, які були допущені в звітних періодах після 01.02.2015 р., виправляються шляхом внесення змін до відповідних показників розділу ІІІ уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і апеляційних процедур.

Голова Р.М. Насіров

4. ДФС України в листі “Про зміни в порядку складання та реєстрації податкових накладних” N 29163/7/99-99-19-03-02-17 від 07.08.2015 р. надано роз’яснення щодо застосування норм ПКУу зв’язкуіз прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", що вступили в силу з 29.07.15 р.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про зміни в порядку складання та реєстрації податкових накладних” N 29163/7/99-99-19-03-02-17від 07.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС –

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

Про зміни в порядку складання та реєстрації податкових накладних

Державна фіскальна служба України у зв’язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643) повідомляє про зміни, внесені з 29.07.2015 р. до порядку складання та реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Загальні правила реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, зокрема термін їх реєстрації в ЄРПН, встановлений пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), залишилися без змін.

Згідно із загальним правилом реєстрація податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання, але не пізніше 180 календарних днів від дати їх складання.

В той же час пунктом 39 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу продовжено термін реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року (включно).

Для таких податкових накладних / розрахунків коригування встановлюються такі строки реєстрації:

податкові накладні, складені з 1 по 15 день (включно) місяця у період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до останнього дня (включно) місяця, в якому вони були складені;

податкові накладні, складені з 16 по останній день (включно) місяця у період з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року, підлягають реєстрації в ЄРПН до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому вони були складені.

Приклад: для податкової накладної, складеної 12 серпня 2015 року, термін реєстрації в ЄРПН припадає на період з 12 по 31 серпня 2015 року (включно), а для податкової накладної з датою складання 25 вересня 2015 року - з 25 вересня 2015 року до 15 жовтня 2015 року (включно).

Крім того, згідно з пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, при порушенні термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування, складених до 1 жовтня 2015 року, не застосовуються штрафні санкції, визначені пунктом 120¹.1 статті 120¹ розділу ІІ Кодексу (10 відсотків, 20 відсотків, 30 відсотків, 40 відсотків).

Також пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200¹.3 статті 200¹Кодексу (далі - реєстраційна сума) починаючи з четвертого робочого дня після дати набрання чинності Законом N 643 (з 04.08.2015 р.).

Таким чином, податкові накладні / розрахунки коригування, складені до 01.07.2015 р., починаючи з 04.08.2015 р. реєструються в ЄРПН без обмеження реєстраційною сумою та не беруть участі в обрахунку її показників. При цьому термін їх реєстрації в ЄРПН не повинен перевищувати 180 календарних днів з дати їх складання.

Законом N 643 також деталізовано порядок реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, зокрема визначено відповідальну особу за реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування. Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації.

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Розрахунок коригування, складений платником податку до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг), в тому числі і до податкових накладних, складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягає реєстрації таким платником податку.

Таким чином, штрафні санкції, передбачені пунктом 120¹.1 статті 120¹ Кодексу за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН розрахунків коригування, складених починаючи з 01.10.2015 р., до податкових накладних застосовуватимуться до платника податку, на якого покладено обов’язок реєстрації відповідного розрахунку коригування в ЄРПН.

Особливості формування податкового кредиту

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

До набрання чинності Законом N 643 зазначений термін становив 180 календарних днів.

Податкові накладні/розрахунки коригування, які станом на 29.07.2015 р. (дата набрання чинності Законом N 643) року не зареєстровані в ЄРПН, та по яким станом на вказану дату сплинув граничний термін їх реєстрації в ЄРПН (з дати їх складання минуло 180 календарних днів), не можуть бути зареєстровані в ЄРПН після 29.07.2015 року та включені до складу податкового кредиту.

Приклад 1: податкова накладна з датою складання 15.01.2015 року, яка до 29.07.2015 року не була зареєстрована платником в ЄРПН, починаючи з 29.07.2015 року не може бути зареєстрована в ЄРПН та включена до складу податкового кредиту.

Приклад 2: податкова накладна з датою складання 10.08.2015 р., яка була зареєстрована в ЄРПН 10.11.2015 р., може бути включена покупцем (отримувачем) товарів/послуг до складу податкового кредиту не пізніше ніж через 365 календарних днів починаючи з 10.08.2015 р., але не раніше листопада 2015 року, тобто в період з листопада 2015 року по серпень 2016 року.

Особливості складання податкових накладних при визначенні податкових зобов’язань з вартості товарів послуг, придбаних для повного або часткового використання в неоподатковуваних операціях

Законом N 643 внесено зміни до пункту 198.5 статті 198 та до статті 199 розділу V Кодексу в частині нарахування податкових зобов’язань у разі, якщо придбані товари/послуги призначаються для використання у неоподатковуваних операціях чи не в господарській діяльності.

Так, відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку, який використовує придбані товари/послуги у неоподатковуваних операціях чи не в господарській діяльності, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періодуі зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 Кодексу).

Перша зведена податкова накладна за такими операціями, здійсненими у липні 2015 року, може бути складена платником до 31.07.2015 р. включно.

Рекомендації щодо заповнення табличної частини такої податкової накладної:

у графі 2 "Дата виникнення податкового зобов’язання (постачання, оплати)" зазначається дата складання такої податкової накладної (не пізніше останнього дня звітного періоду);

у графі 3 "Номенклатура товарів/послуг продавця" можуть зазначатися номери та дати податкових накладних, отриманих від постачальників за придбаними товарами/послугами, необоротними активами, які використані (призначені для використання) в неоподатковуваних операціях чи не в господарській діяльності;

графа 4 "Код товару згідно з УКТ ЗЕД" не заповнюється;

у графі 5.1 "Умовне позначення" вказується "грн.";

графи 5.2, 6, 7, 10, 11 та 12 не заповнюються;

у графах 8 та/або 9 вказується загальна вартість/загальна частина вартості товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу в залежності від розміру ставки (20 чи 7 відсотків), яка нарахована при їх придбанні.

у графі 13 вказується загальна вартість товару/послуги, необоротного активу за всіма перерахованими у графі 3 податковими накладними, вказана окремими рядками у графах 8 та/або 9;

у розділі ІІІ "Податок на додану вартість" у графах 8, 9 та 10 вказується сума податку, обчислена за відповідною ставкою. При нарахуванні податкових зобов’язань використовується та ставка податку (20 чи 7 відсотків), яка застосовувалась при придбанні таких товарів послуг, необоротних активів;

у розділі ІV "Загальна сума з ПДВ" у графах 8, 9 та 10 вказується загальна сума операцій.

Якщо платником податку протягом звітного періоду придбавались товари/послуги з податком на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту, для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування, та в операціях, які звільнені від оподаткування, то в такому випадку складається дві зведені податкові накладні:

одна податкова накладна складається на суму податкових зобов’язань, нарахованих на вартість товарів/послуг, використаних (призначених для використання) у звільнених від оподаткування операціях;

друга податкова накладна складається на суму податкових зобов’язань, нарахованих на вартість товарів/послуг, використаних (призначених для використання) в операціях, які не є об’єктом оподаткування.

У верхній лівій частині таких податкових накладних вказується відповідна помітка "Х" та зазначається відповідний тип причини (08, 09 відповідно).

Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, податкові зобов’язання визначаються та податкова накладна складається у випадку, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту.

По товарам/послугам, необоротним активам, придбаним без податку на додану вартість як до 01.07.2015 року так і після цієї дати, що використовуються (починають використовуватись) в неоподатковуваних операціях, податкові зобов’язання не нараховуються.

Особливості складання податкових накладних при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, що мають безперервний або ритмічний характер

Законом N 643 також внесено зміни до пункту 201.4 статті 201 Кодексу та визначено порядок складання податкових накладних платниками податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, що мають безперервний або ритмічний характер.

Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу з урахуванням внесених змін платники податку в разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Якщо протягом місяця постачальник отримав в рахунок оплати вартості товарів/послуг більше коштів, ніж було фактично поставлено протягом такого місяця товарів/послуг, то таке перевищення вважається попередньою оплатою, на яку складається окрема податкова накладна у загальному порядку. Така податкова накладна складається не пізніше останнього дня відповідного звітного періоду.

Для цілей застосування норм Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Приклад: якщо платник податку - постачальник протягом звітного періоду здійснив ритмічні постачання товарів:

10 операцій з постачання товарів покупцю А - платнику податку;

25 операцій з постачання товарів покупцю В - неплатнику податку;

30 операцій покупцю С - неплатнику податку.

В такому випадку не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, платник податку зобов’язаний скласти:

для покупця А зведену податкову накладну, в якій буде відображено обсяг 10 операцій з постачання товарів, поставлених йому за відповідний звітний період;

по операціям з покупцями В та С - неплатниками ПДВ скласти одну зведену податкову накладну, в якій зазначити загальний обсяг 55 (25 + 30) операцій з постачання товарів таким покупцям.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні масово-роз’яснювальної, контрольно-перевірочної роботи та процедур оскарження.

Голова Р.М. Насіров

5. ДФС України в листі “Щодо змін в обов'язкових реквізитах податкової накладної” N 27651/7/99-99-19-03-02-17 від 29.07.2015 р. надало роз’яснення щодо особливостей заповнення податкових накладних та форми податкової накладної, що має застосовуватися суб’єктами господарювання – платниками ПДВ з врахуванням змін, внесених Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість"

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо змін в обов'язкових реквізитах податкової накладної” N 27651/7/99-99-19-03-02-17 від 29.07.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС – центральному

офісу з обслуговування великих платників

Щодо змін в обов'язкових реквізитах податкової накладної

Законом N 643 виключено з переліку обов’язкових такі реквізити податкової накладної як "Місцезнаходження (податкова адреса продавця)" та "Вид цивільно-правового договору".

При цьому обов’язковими реквізитами податкової накладної залишаються:

порядковий номер податкової накладної;

дата виписування податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця);

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма податкової накладної, форма розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) та порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за N 1235/26012, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 13 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за N 102/26547 (далі - Порядок N 13).

До внесення відповідних змін до форм податкової накладної / розрахунку коригування, в частині виключення з них реквізитів, які не передбачені новою редакцією пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу, а також реквізитів, які втратили актуальність у зв’язку із запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість, податкова накладна / розрахунок коригування складаються за формою, встановленою Порядком N 13, але з урахуванням норм Закону N 643.

З урахуванням викладеного, з дати набрання чинності Законом N 643 платники податку при складанні податкової накладної / розрахунку коригування можуть не заповнювати в їх заголовній частині поля реквізитів, які не визначені пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу як обов’язкові, а саме:

місцезнаходження (податкова адреса продавця);

місцезнаходження (податкова адреса покупця);

номер телефону (продавця та покупця);

вид цивільно-правового договору, його номер та дата;

форма проведених розрахунків.

При цьому наявність чи відсутність у податковій накладній / розрахунку коригування заповнених полів реквізитів заголовної частини, які не є обов’язковими, не може бути підставою для виключення такої податкової накладної / розрахунку коригування зі складу податкового кредиту, якщо немає інших підстав для його зменшення.

Таблична частина податкової накладної / розрахунку коригування, яка визначає опис та номенклатуру товару, до затвердження нової форми податкової накладної / розрахунку коригування заповнюється без змін.

Порядок складання податкових накладних / розрахунків коригування, зазначений в цьому листі, поширюється на податкові накладні / розрахунки коригування, дата складання яких припадає на період, починаючи з дня набрання чинності Законом N 643, включаючи такий день.

Голова Р.М. Насіров

6. ДФС України в листі “Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника” N 31730/7/99-99-19-03-02-17 від 26.08.2015 р. надала роз’яснення щодо механізму повернення коштів з електронного рахунку платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ на поточний рахунок підприємства.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника” N 31730/7/99-99-19-03-02-17від 26.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві,

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС – Центральному

офісу з обслуговування великих платників

Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника

Державна фіскальна служба України інформує щодо особливостей перерахування до бюджету чи на поточний рахунок платника податку зайво зарахованих коштів на електронний рахунок.

У рамках системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА) для платників податку передбачено механізм повернення суми коштів з електронного рахунку платника, відкритого в Казначействі для роботи в СЕА (далі - електронний рахунок), до бюджету чи на його поточний рахунок.

Цей механізм не розповсюджується на додатковий електронних рахунок, відкритий для сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Так, відповідно до підпункту 200¹.6. статті 200¹ Кодексу у разі, якщо на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації (далі - зайво зараховані кошти), платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у такому звітному періоді (п. 200¹.5 ст. 200¹ Кодексу).

Таким чином, у разі наявності у платника перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку у такому звітному періоді, повернення зайво зарахованих коштів платнику не відбувається, незалежно від суми таких зайво зарахованих коштів.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню з електронного рахунку до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення електронного рахунку в СЕА з поточного рахунку платника (Σ_ПопРах).

Для відповідного перерахування зайво зарахованих коштів ДФС України надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру Казначейство протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до пункту 21¹ Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року N 569 (далі - Порядок N 569), заява про перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку до бюджету або на поточний рахунок такого платника податку подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість.

Для перерахування до бюджету/на поточний рахунок таких коштів платник податку повинен заповнити додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)". При цьому в обов’язковому порядку у додатку (Д4) зазначаються відомості щодо суми коштів на електронному рахунку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Така сума коштів включається ДФС України до відповідного реєстру, який направляється Казначейству. Казначейство на підставі отриманого реєстру не пізніше п’ятого робочого дня, після закінчення граничного строку для сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, перераховує такі кошти до бюджету або на поточний рахунок платника (залежно від напряму, вказаного платником у заяві).

Щодо особливостей перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника до бюджету.

У разі, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і платник податку виявив бажання перерахувати такі кошти до бюджету, то такий платник податку зобов’язаний заповнити та подати у складі податкової декларації з податку на додану вартість додаток (Д4).

У такому випадку у додатку (Д4) платник зобов’язаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів на рахунку у СЕА, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (далі – таблиця про відомості).

Сума коштів на електронному рахунку, що може бути перерахована до бюджету, відображається в графі 4 таблиці про відомості та визначається як різниця граф 1 та 2 (гр. 1 - гр. 2).

При цьому графа 5 "Сума коштів на рахунку у СЕА податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника" не заповнюється (прочерки та нулі не проставляються).

У текстовій частині під таблицею про відомості платником податку вказується сума, яку він виявив бажання перерахувати до бюджету. Така сума може бути меншою або рівною сумі, визначеній у графі 4 таблиці про відомості.

У разі якщо платник податку в текстовій частині під таблицею про відомості вказав суму, яку він бажає перерахувати до бюджету, і така сума перевищує суму, визначену у графі 4 таблиці про відомості, то така сума коштів не включається до відповідного реєстру та не може бути перерахована до бюджету.

Слід зазначити, що за рахунок зайво зарахованих коштів платником податку може бути погашений податковий борг з податку на додану вартість, що обліковується в ІКПП платника податку, а також розстрочені, відстрочені грошові зобов'язання з ПДВ.

Таким чином, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і при цьому в ІКПП платника податку наявні суми розстрочених або відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу з податку на додану вартість, такі зайво зараховані кошти за рішенням платника податку, яке він відображає в додатку до декларації (Д4), можуть бути спрямовані в рахунок погашення суми розстрочених або відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу з податку на додану вартість.

При цьому зайво зараховані кошти, які платник виявив бажання перерахувати до бюджету, зараховуються виключно в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також податкового боргу чи розстрочених або відстрочених сум з цього податку.

Щодо особливостей перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника на поточний рахунок платника.

У разі, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і платник податку виявив бажання перерахувати такі кошти на власний поточний рахунок, то такий платник податку зобов’язаний заповнити та подати у складі податкової декларації з податку на додану вартість додаток (Д4).

При цьому відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

У разі, якщо за результатами звітного періоду у платника наявне перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді, то зайво зараховані кошти платнику на поточний рахунок не повертаються, незалежно від розміру такого перевищення.

Сума, яка може бути перерахована платнику з електронного рахунку на його власний поточний рахунок, відображається у графі 5 таблиці про відомості додатка (Д4), яка визначається як різниця граф 1, 2, та 3 (гр. 1 - гр. 2 - гр. 3).

У текстовій частині під таблицею про відомості платником податку вказується сума, яку він виявив бажання перерахувати на поточний рахунок. Така сума не може перевищувати суму, визначену у графі 5 таблиці про відомості.

Номер поточного рахунку, на який необхідно перерахувати зайво зараховані кошти, та МФО відповідного банку обов’язково вказуються платником в текстовій частині під таблицею про відомості у спеціально передбачених полях.

Якщо платник податку допустив помилку в додатку (Д4) в номері рахунку чи МФО банку, такий платник податку має право до граничного терміну сплати податкових зобов’язань, визначених у податковій декларації з ПДВ, до якої подано додаток (Д4) з неправильними реквізитами поточного рахунку, подати уточнюючий розрахунок з додатком (Д4). В такому уточнюючому розрахунку всі графи, крім реквізитів платника податку, залишаються не заповненими (прочерки та нулі не проставляються), а в додатку (Д4) зазначаються лише правильні реквізити поточного рахунку, на який мають бути перераховані відповідні кошти. Решта полів додатка (Д4) не заповнюються (прочерки та нулі не проставляються).

У разі, якщо платник податку в текстовій частині під таблицею про відомості вказав суму, яку він бажає перерахувати на поточний рахунок, і така сума перевищує суму, визначену у графі 5 таблиці про відомості, то така сума коштів не включається до відповідного реєстру та не може бути перерахована на поточний рахунок платника.

Також слід зазначити, що платник податку може одночасно задекларувати бажання перерахувати зайво зараховані кошти як до бюджету, так і на поточний рахунок. При цьому, таке бажання платник податку здійснює з урахуванням особливостей, визначених в цьому листі для кожного напряму (до бюджету чи на поточний рахунок), а загальна сума коштів, вказана платником у додатку (Д4) для перерахування до бюджету та на поточний рахунок, не може перевищувати суми зайво зарахованих коштів на електронному рахунку на момент подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Якщо платник податку при складанні додатку (Д4) допустив помилку в цифрових показниках, то уточнюючий розрахунок для виправлення такої помилки не подається. Зайво зараховані кошти можуть бути перераховані до бюджету/на поточний рахунок платника лише у випадку відображення правильних показників у додатку (Д4), який подається у складі податкової декларації за наступний звітний період (за умови наявності на момент подання такої декларації на електронному рахунку платника зайво зарахованих коштів).

Особливості сплати податкових зобов’язань з ПДВ, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року, що подані із запізненням.

У разі, якщо платник податку подає до контролюючого органу із запізненням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року, сплата податкових зобов’язань до бюджету, визначених у такій податковій звітності, здійснюється з електронного рахунку платника.

Для цього платник податку зобов’язаний не пізніше дня подання такої звітності зарахувати на електронний рахунок суму коштів, що дорівнює податковим зобов’язанням, визначеним у такій податковій звітності (у разі відсутності або недостатності зайво зарахованих коштів на електронному рахунку).

Перерахування коштів з електронного рахунку платника до бюджету в рахунок погашення податкових зобов’язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року, що подані з порушенням встановлених Кодексом термінів, здійснюється на підставі додатка (Д4).

Якщо податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року подано з порушенням встановлених Кодексом термінів до граничного терміну подання податкової декларації у поточному звітному періоді, то додаток (Д4) подається платником податку у складі податкової декларації з ПДВ за результатами того звітного періоду, що передує звітному періоду, в якому подано з порушенням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року.

Якщо податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року подано з порушенням встановлених Кодексом термінів після граничного терміну подання податкової декларації у поточному звітному періоді, то додаток (Д4) подається платником податку у складі податкової декларації з ПДВ за результатами того звітного періоду, в якому подано з порушенням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року.

В такому випадку у додатку (Д4) платнику податку необхідно зазначити у графі 4 суму податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, як суму зайво зарахованих коштів.

Наприклад: Платник податку 10.10.2015 року подав до контролюючого органу із запізненням податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року, в якій визначив до сплати 1250 гривень., та 25.11.2015 року - за травень 2015 року, в якій визначив до сплати 2000 гривень.

Для сплати до бюджету суми податку на додану вартість,що визначена у такій декларації, платнику необхідно:

станом на 10.10.2015 р. та 25.11.2015 р. забезпечити перерахування на електронний рахунок сум у розмірі 1250 грн. та 2000 грн., відповідно (у разі відсутності таких сум на електронному рахунку на вказані дати);

подати у складі декларації за вересень 2015 року додаток (Д4), у якому задекларувати суму у розмірі 1250 грн. для перерахування до бюджету;

подати у складі декларації за листопад 2015 року додаток (Д4), у якому задекларувати суму у розмірі 2000 грн. для перерахування до бюджету;

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести цей лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні масово-роз’яснювальної, контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

Голова Р.М. Насіров

ОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН РОБОТОДАВЦЯ З НАЙМАНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ

В ЧАСТИНІ ЗАПОВНЕННЯ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТУ

7. Мінсоцполітики України в листі “Щодо заповнення повідомлення про прийняття працівника на роботу” N 432/13/155-15від 04.08.2015 р.виклало своє бачення щодо відображення в повідомленні про прийнятті на роботу інформації про дату прийняття на роботу та дати початку роботи та повідомило, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 Повідомлення).

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Мінсоцполітики України “Щодо заповнення повідомлення про прийняття працівника на роботу” N 432/13/155-15від 04.08.2015 р.

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув запит на публічну інформацію та повідомляє.

Частиною третьою статті 25 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів.

Отже, дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника не співпадають.

Враховуючи положення вищезазначеної статті було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. N 413 "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу", якою передбачено, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 додатку до зазначеної постанови).

Будь-яких інших нормативних документів не має.

Заступник директора

Департаменту

начальник відділу А. Литвин

В ЧАСТИНІ ЗБОРУ ЗА МІСЦЯ ДЛЯ ПАРКУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ТУРИСТИЧНОГО ЗБОРУ

8. Міністерство фінасів України затвердило нові форми декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору (Наказ “Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору” N 636 від 09.07.2015 р.)

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ Міністерство фінасів України “Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору” N 636 від 09.07.2015 р.

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
29 липня 2015 р. за N 912/27357

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 глави 2 розділу II Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

форму Податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів;

форму Податкової декларації з туристичного збору.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року N 866 "Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за N 141/24918.

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Чмерук М. О.) в установленому законодавством порядку забезпечити:

подання цього наказу до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України Макеєву О. Л. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.

Міністр Н. Яресько

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державної фіскальної

служби України Р.М. Насіров

Голова Державної

регуляторної служби України К.М. Ляпіна

В ЧАСТИНІ ЗАТРИМКИ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ПРАЦІВНИКІВ

9. Мінсоцполітики України в листі “Щодо затримки розрахунків при звільненні у разі настання форс-мажорних обставин” N 2433/1/10-15/06 від 14.05.2015 р. надало роз’яснення щодо того, що чинним трудовим законодавством не визначена відповідальність роботодавців за затримку розрахунків при звільненні у разі настання форс-мажорних обставин. Крім того в листі визначено, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не передбачено підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань роботодавців за затримку розрахунків при звільненні працівників.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Мінсоцполітики України “Щодо затримки розрахунків при звільненні у разі настання форс-мажорних обставин”
N 2433/1/10-15/06 від 14.05.2015 р.

Міністерство соціальної політики розглянуло лист і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним трудовим законодавством не визначена відповідальність роботодавців за затримку розрахунків при звільненні у разі настання форс-мажорних обставин.

Звертаємо увагу, що відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон) на час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.

Крім того, ст. 10 Закону визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з тим Законом не передбачено підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань роботодавців за затримку розрахунків при звільненні працівників.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

Перший заступник Міністра В. Шевченко

В ЧАСТИНІ РОЗРАХУНКУ НОРМ ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ НА 2016 Р.

10. Мінсоцполітики України в листі “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік” N 10846/0/14-15/13від 20.07.2015 р.встановило норми тривалості робочого часу на 2016 р., зокрема тривалість та норми робочого часу, перелік святкових та не робочих днів, перенесення святкових днів на інші дні.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Мінсоцполітики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік” N 10846/0/14-15/13від 20.07.2015 р.

Редакції газети "Праця і зарплата"

Редакції газети "Урядовий кур'єр"

Редакції журналу "КАДРОВИК-01"

Редакції журналу "Довідник кадровика"

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.

Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП України скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 163.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП України, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП України у 2016 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні:

• 1 січня - Новий рік;

• 7 січня - Різдво Христове;

• 8 березня - Міжнародний жіночий день;

• 1 травня - Пасха (Великдень);

• 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

• 9 травня - День Перемоги;

• 19 червня - Трійця;

• 28 червня - День Конституції України;

• 24 серпня - День незалежності України;

• 14 жовтня - День захисника України.

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2016 році вихідний день у неділю 1 травня має бути перенесений на вівторок 3 травня, вихідний день у неділю 19 червня має бути перенесений на понеділок 20 червня.

Слід наголосити, що у 2016 році на 1 травня (неділю) припадає два свята - День міжнародної солідарності трудящих та Пасха (Великдень). При цьому, незважаючи на те, що з вихідним днем збігається два святкових дні, перенесенню підлягає лише один день - неділя (1 травня) на вівторок (3 травня).

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися по зміненому у зв’язку з перенесенням робочих днів графіку роботи підприємства.

При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП України.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП України.

Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2016 рік (додається), розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.

За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2016 рік становитиме:

• при 40-годинному робочому тижні	- 2003,0 години;
• при 39-годинному робочому тижні	- 1957,8 годин;
• при 38,5-годинному робочому тижні	- 1932,7 годин;
• при 36-годинному робочому тижні	- 1807,2 годин;
• при 33-годинному робочому тижні	- 1656,6 годин;
• при 30-годинному робочому тижні	- 1506,0 годин;
• при 25-годинному робочому тижні	- 1255,0 годин;
• при 24-годинному робочому тижні	- 1204,8 годин;
• при 20-годинному робочому тижні	- 1004,0 годин;
• при 18-годинному робочому тижні	- 903,6 годин.

Додаток на 1 арк.

Заступник Міністра -
керівник апарату

В. Іванкевич

Додатокдо листа

20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13

N пп	Показники	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	2016 рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
1	Кількість календарних днів	31	29	31	30	31	30	31	31	30	31	30	31	366
2	Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)	2 (1, 7)	-	1 (8)	-	3 (1, 2, 9)	2 (19, 28)	-	1 (24)	-	1 (14)	-	-	10
3	Кількість вихідних днів	10	8	8	9	9	8	10	8	8	10	8	9	105
4	Кількість днів, робота в які не проводиться	12	8	9	9	12	10	10	9	8	11	8	9	115
5	Кількість робочих днів	19	21	22	21	19	20	21	22	22	20	22	22	251
6	Кількість днів, що передують святковим та неробочим, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)	1 (6)	-	1 (7)	-	-	1 (27)	-	1 (23)	-	1 (13)	-	-	5

Норма тривалості робочого часу в годинах при:

40-годинному робочому тижні

151,0

168,0

175,0

168,0

152,0

159,0

168,0

175,0

176,0

159,0

176,0

2003,0

39-годинному робочому тижні

148,2

163,8

171,6

163,8

148,2

156,0

163,8

171,6

156,0

171,6

1957,8

38,5-годинному робочому тижні

146,3

161,7

169,4

161,7

146,3

154,0

161,7

169,4

154,0

169,4

1932,7

36-годинному робочому тижні

136,8

151,2

158,4

151,2

136,8

144,0

151,2

158,4

144,0

158,4

1807,2

33-годинному робочому тижні

125,4

138,6

145,2

138,6

125,4

132,0

138,6

145,2

132,0

145,2

1656,6

30-годинному робочому тижні

114,0

126,0

132,0

126,0

114,0

120,0

126,0

132,0

120,0

132,0

1506,0

25-годинному робочому тижні

95,0

105,0

110,0

105,0

95,0

100,0

105,0

110,0

100,0

110,0

1255,0

24-годинному робочому тижні

91,2

100,8

105,6

100,8

91,2

96,0

100,8

105,6

96,0

105,6

1204,8

20-годинному робочому тижні

76,0

84,0

88,0

84,0

76,0

80,0

84,0

88,0

80,0

88,0

1004,0

18-годинному робочому тижні

68,4

75,6

79,2

75,6

68,4

72,0

75,6

79,2

72,0

79,2

903,6

В ЧАСТИНІ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КЛАСИФІКАТОРА ДФС

11. ДФС України Наказом N 590 від 10.08.2015 р. внесло зміни до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ ДФС України “Про внесення змін до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи” N 590 від 10.08.2015 р.

Відповідно до статті 454 Митного кодексу України ( N 4495-VI) наказую:

1. Внести до Класифікатора ДФС, митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи (далі - Класифікатор), затвердженого наказом ДФС від 20.11.2014 N 315 (Наказ N 315), такі зміни:

1.1. у рядку "Зона діяльності" пункту 2 розділу 1 Класифікатора абзаци другий, третій та четвертий вилучити;

1.2. у рядку "Зона діяльності" пункту 5 розділу 1 Класифікатора слова "та питань, віднесених до компетенції Київської міської митниці ДФС" виключити.

2. Установити, що митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються у міжнародних експрес-відправленнях експрес-перевізниками ТОВ "АЕРО-ЕКСПРЕС" (центральна сортувальна станція (далі - ЦСС) розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 1) і ТОВ "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС" (ЦСС розташована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 1-а), здійснюються Київською митницею ДФС у вказаних ЦСС без повторного погодження місця їх розташування.

3. Київській міській та Київській митницям ДФС:

3.1. забезпечити безперервність здійснення процедур щодо товарів, які переміщуються у міжнародних експрес-відправленнях експрес-перевізниками ТОВ "АЕРО-ЕКСПРЕС" і ТОВ "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС", а також товарів, які зберігаються на митних складах і складах тимчасового зберігання ТОВ "ТЕРМІНАЛ ВИШНЕВЕ", розташованих у м. Вишневому Київської області, та ТОВ "РЛЦ", розташованих у с. Димитрово Броварського р-ну Київської області;

3.2. забезпечити оперативне прийняття-передачу під контроль Київської митниці ДФС вказаних ЦСС (документи по ЦСС, міжнародні експрес-відправлення та документи до них тощо), а також митних складів і складів тимчасового зберігання (документи по складах, товари та документи до них тощо).

4. Київській міській митниці ДФС інформувати експрес-перевізників ТОВ "АЕРО-ЕКСПРЕС" і ТОВ "ВЕЛЬТ ЕКСПРЕС", утримувачів митних складів і складів тимчасового зберігання - ТОВ "ТЕРМІНАЛ ВИШНЕВЕ" і ТОВ "РЛЦ" про вимоги цього наказу.

5. Керівникам структурних підрозділів Державної фіскальної служби України, митниць ДФС, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС і Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС забезпечити використання кодів, встановлених Класифікатором (Наказ N 315).

6. Керівникам митниць ДФС забезпечити розміщення цього наказу на інформаційних стендах в адміністративних приміщеннях митниць ДФС і приміщеннях, в яких розташовані підпорядковані їм підрозділи митного оформлення.

7. Організаційно-розпорядчому департаменту (Романчук Н. А.) забезпечити внесення змін до наказу Державної фіскальної служби України від 12.09.2014 N 128 "Про затвердження штатної чисельності працівників територіальних органів ДФС" в частині перерозподілу чисельності працівників Київської міської та Київської митниць ДФС.

8. Департаменту комунікацій забезпечити оприлюднення цього наказу шляхом розміщення на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

9. Координаційно-моніторинговому департаменту (Мокляк М. В.) забезпечити внесення змін до Репозиторія звітності і статистичної інформації Державної фіскальної служби України відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 07.10.2014 N 168.

10. Цей наказ набирає чинності з 21.08.2015.

11. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Лікарчука К. І.

Голова Р. М. Насіров

В ЧАСТИНІ ЗДІЙСНЕННЯ НЕПРИБУТКОВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12. ДФС України в листі “Щодо здійснення неприбутковою організацією підприємницької діяльності” N 16782/6/99-99-19-02-02-15 від 10.08.2015 р. надало роз’яснення щодо особливостей діяльності та оподаткування діяльност неприбуткових організацій

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо здійснення неприбутковою організацією підприємницької діяльності”
N 16782/6/99-99-19-02-02-15 від 10.08.2015 р.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року N 4572-VI "Про громадські об'єднання" (далі - Закон N 4572) громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

За організаційно-правовою формою громадське об'єднання утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Якщо засновниками та членами (учасниками) громадського об'єднання є фізичні особи, то таке громадське об'єднання вважається громадською організацією. У разі коли засновниками громадського об'єднання є юридичні особи приватного права, членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи, то таке громадське об'єднання є громадською спілкою.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону N 4572 для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Одним із принципів діяльності громадських об'єднань є відсутність майнового інтересу: члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (п. 6 ст. 3 Закону N 4572).

Тобто громадська організація має право вести підприємницьку діяльність та отримувати дохід від неї. Проте такий дохід не може бути розподілений між засновниками та членами громадської організації і має бути спрямований виключно на досягнення мети громадської організації.

Отже, якщо непідприємницька організація є громадським об'єднанням, утвореним з урахуванням вимог Закону N 4572, така організація може скористатися правом для отримання статусу неприбуткової організації відповідно до положень пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) за умови, що метою її діяльності не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток:

1) бюджетні установи;

2) громадські об'єднання, політичні партії, релігійні, благодійні організації, пенсійні фонди, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

З метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр всіх установ та організацій, які зазначені у підпунктах 1 та 2 цього підпункту.

Такі установи та організації не є платниками податку на прибуток лише після їх внесення до Реєстру неприбуткових організацій та установ контролюючими органами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом від 17.07.2015 р. N 652 встановлено, що Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення та виключення неприбуткових підприємств, установ та організацій з Реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

При цьому до затвердження Кабінетом Міністрів України такого Порядку діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 р. N 37.

Голова Р. Насіров

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

13. ДФС України в листі “Щодо оподаткування благодійних організацій” N 14091/6/99-99-19-02-02-15 від 07.07.2015 р. надала роз’яснення щодо особливостей діяльності та оподаткування благодійних організацій.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування благодійних організацій” N 14091/6/99-99-19-02-02-15 від 07.07.2015 р.

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування неприбуткових організацій в умовах дії нової редакції Податкового кодексу України (далі - Кодекс), чинної з 1 січня 2015 року, і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в цілях оподаткування неприбутковими підприємствами, установами та організаціями вважаються підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу встановлено, що благодійні організації не є платниками податку за умови, що їх метою не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, - інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

Такі організації не є платниками податку на прибуток лише після їх внесення до Реєстру неприбуткових організацій та установ (далі - Реєстр) контролюючими органами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З урахуванням положень ст. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 18 березня 2015 року N 263-VIII "Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування деяких неприбуткових організацій", який набрав чинності з 10 квітня 2015 року, повторне внесення до Реєстру (перереєстрація) неприбуткових організацій, які зазначені у підпунктах 1 та 2 підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Кодексу і були внесені до Реєстру станом на 1 січня 2015 року, не вимагається.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні встановлено Законом України від 5 липня 2012 року N 5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон N 5073), відповідно до п. 3 частини першої ст. 1 якого благодійною організацією вважається юридична особа, частки права, засновницькі документи якої визначають благодійну діяльність в одній або декількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Метою благодійних організацій не може бути отримання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону N 5073). При цьому благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети отримання прибутку, яка сприяє досягненню їх статутних цілей (частина четверта ст. 16 Закону N 5073).

Це відповідає визначенню благодійної діяльності, під якою розуміється добровільна особиста і/або майнова допомога для досягнення визначених Законом N 5073 цілей, що не передбачає отримання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійникові від імені або за дорученням бенефіціара (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону N 5073).

Отже, внесені до Реєстру благодійні організації, починаючи з 01.01.2015 р., не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих від статутної діяльності, за умови відповідності вимогам Закону N 5073 мети такої діяльності та критеріям підпункту 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу. Це право благодійна організація використовує за умови її перебування у Реєстрі.

У разі порушення благодійною організацією, що використовує статус неприбутковості, вимог Закону N 5073 та підпункту 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу така благодійна організація втрачає статус неприбутковості і сплачує податок на прибуток на загальних умовах.

Голова Р. Насіров

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

14. ДФС України в листі “Щодо особливостей оподаткування господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави” N 31684/7/99-99-15-02-02-17 від 26.08.2015 р. надала роз’яснення щодо обліку,розподілу та відображення в звітності прибутку господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей оподаткування господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави” N 31684/7/99-99-15-02-02-17від 26.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС - Центральному

офісу з обслуговування великих платників

У зв’язку з надходженням численних звернень територіальних органів ДФС та з метою належної організації адміністрування частини чистого прибутку та податку на прибуток підприємств Державна фіскальна служба України надає методологічну допомогу щодо особливостей оподаткування господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 р. N 290, визначено, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Тобто, дивіденди як в розумінні Кодексу, так і в бухгалтерському обліку - це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер залежно від свого вкладу в статутний капітал підприємства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

У законодавстві України суб’єктам господарювання надано право розподіляти прибуток. Рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів мають прийняти загальні збори акціонерів для акціонерного товариства або учасників для інших господарських товариств (п. "д" частини 5 ст. 41 та ст. 59 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства", п. 12 частини 2 ст. 33 Закону України від 17 вересня 2008 року N 514-VI "Про акціонерні товариства").

Порядок розподілу прибутку господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначено Законом України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об’єктами державної власності" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 185).

Абзацом першим частини 5 ст. 11 Закону N 185-V визначено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців 4 - 7 частини 5 статті 11 Закону N 185-V господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язані до 1 травня року, що настає за звітним, прийняти рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів та у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, сплатити до Державного бюджету України дивіденди, нараховані пропорційно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.

Водночас абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону N 185-V передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року N 241 (далі - постанова КМУ N 241) затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків (абзац 1 п. 1 постанови КМУ N 241).

Для суб'єктів господарювання електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, та публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" затвердити базовий норматив у розмірі 30 відсотків (абзац 2 п. 1 постанови КМУ N 241).

З огляду на викладене, враховуючи положення частини п’ятої статті 11 Закону N 185-V у разі якщо за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році та попередніх роках господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 01 травня року, наступним за звітним, не приймалося рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, то такі товариства зобов’язані сплатити до державного бюджету платіж у розумінні абзацу восьмого частини п’ятої статті 11 Закону N 185, а саме частину чистого прибутку. При цьому на суму несвоєчасно сплачених коштів передбачено нарахування органами державної фіскальної служби пені у порядку, визначеному абзацом шостим частини п’ятої статті 11 Закону N 185.

У разі встановлення фактів, визначених абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону N 185-V, територіальні органи ДФС зобов’язані здійснити заходи стосовно забезпечення сплати господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, частини чистого прибутку відповідно до положень частини п’ятої статті 11 Закону N 185-V.

При цьому зазначаємо, що контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету частини чистого прибутку закріплено за органами державної фіскальної служби постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" зі змінами.

Господарські товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, здійснюють перерахування відрахувань частини чистого прибутку до Державного бюджету України за КБК 21010100.

Крім того зазначаємо, при виплаті дивідендів або частини чистого прибутку такі товариства відповідно до пп. 57.1¹.2. п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу зобов’язані нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів (частини чистого прибутку), що фактично виплачуються, в розмірі ставки, встановленої п. 136.1 ст.136 цього Кодексу.

Порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

Згідно з цим пунктом Кодексу емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу).

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, не справляється лише у разі виплати дивідендів суб’єктам, визначеним п.п. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Також зазначаємо, що оскільки спрямування частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України за своїм економічним змістом відповідає визначеному п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняттю дивідендів, то при спрямуванні до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, нараховують на таку частину та вносять до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток у порядку, визначеному п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

Податкові консультації щодо оподаткування господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, застосовувати у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.

Головним управління ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

Голова Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

15. ДФС України в листі “Про виконання доручення” N 2219/4/99-99-17-04-01-13 від 25.08.2015 р. надала роз’яснення щодо встановлення ставок на нерухоме майно відмінне від земельних ділянок та ставок із земельного податку з фізичних осіб на 2015 рік. Листом також визначено, якщо органами місцевого самоврядування не прийняті та не оприлюднені у встановлені чинним законодавством терміни (до 15 липня 2014 року) рішення щодо ставок земельного податку, у 2015 році ставки земельного податку встановлено відповідно до вимог підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПКУ на рівні податку 2014 року, але з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про виконання доручення” N 2219/4/99-99-17-04-01-13від 25.08.2015 р.

Державна фіскальна служба України на виконання пункту 3 доручення Прем'єр-міністра України А. П. Яценюка від 28.07.2015 р. N 31796/0/1-15 щодо оцінки втрат громади внаслідок необґрунтованого заниження або невчасного прийняття рішень місцевими органами влади про встановлення на 2015 рік ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку повідомляє таке.

Внаслідок необґрунтованого заниження або невчасного прийняття рішень місцевими органами влади про встановлення на 2015 рік ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сума втрат місцевих громад складає 82 692,7 тис. грн., з яких втрати від необґрунтованого заниження - 69 529,6 тис. грн., та від невчасно прийнятих рішень органів місцевого самоврядування - 13 163,1 тис. гривень.

При цьому станом на 01 серпня 2015 року, крім окремих органів місцевого самоврядування, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не прийнято Пединецькою сільською радою Житомирської області, Сюртянською сільською радою Закарпатської області, Каховською міською та Костогризівською сільською радами Херсонської області.

Щодо встановлення ставок із земельного податку з фізичних осіб на 2015 рік.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 Кодексу.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Кодексу передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю - із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

Враховуючи викладене, якщо органами місцевого самоврядування не прийняті та не оприлюднені у встановлені чинним законодавством терміни (до 15 липня 2014 року) рішення щодо ставок земельного податку, у 2015 році ставки земельного податку встановлено відповідно до вимог підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу на рівні податку 2014 року, але з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249.

З огляду на зазначене, втрат до місцевого бюджету не передбачено.

Поряд з цим на порушення Закону України від 11 грудня 2003 року N 1378-ІV "Про оцінку земель" (далі - Закон) у деяких населених пунктах України несвоєчасно проведено повторну нормативну грошову оцінку земель.

Додатково повідомляємо, що проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регулюються Законом. Обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено статтею Закону, а періодичність її проведення - щонайменш один раз на 5 - 7 років (повторна нормативна грошова оцінка) - статтею 18 цього Закону.

За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, станом на 01.07.2015 р. проведення повторної нормативної грошової оцінки земель потребують 1285 населених пунктів, що сприятиме додатковим надходженням до місцевих бюджетів.

Голова Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ ПЛАТЕЖУ ЗА ВИКОРИСТАННЯ КОМПʼЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ТА РОЯЛТІ

16. ДФС України в листі “Про платіж за використання комп'ютерної програми” N 30644/7/99-99-19-02-02-17від 18.08.2015 р.надала роз’яснення щодо застосування норм чинного законодавства щодо визнання платежу за використання об’єкта інтелектуальної власності як роялті.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про платіж за використання комп'ютерної програми” N 30644/7/99-99-19-02-02-17від 18.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях та м. Києві

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС –

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

Про платіж за використання комп'ютерної програми

Державна фіскальна служба України у зв`язку з надходженням численних запитів платників податків про застосування положень Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) з питань кваліфікації платежів за надання права на використання комп’ютерної програми для цілей оподаткування податком на прибуток, починаючи з 01 січня 2015 року, повідомляє таке.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у редакції, що набула чинності з 01.01.2015 р., роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи.

Також не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), Законів України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон N 3792), "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", від 23 березня 2000 року N 1587-III "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних" (далі - Закон N 1587) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ст. 435 ЦКУ первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Об'єктами авторського права є твори, зокрема, комп'ютерні програми. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори (п.п. 2 п. 1 та п. 4 ст. 433 ЦКУ).

Автору твору належать особисті немайнові права (ст. 423 та ст. 438 ЦКУ) та майнові права інтелектуальної власності (ст. 440 ЦКУ).

Статтею 1107 ЦКУ визначені види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об'єкта права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать ліцензія або ліцензійний договір.

Таким чином, права на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть передаватись за ліцензією або ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 1108 ЦКУ особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (п. 3 ст. 1108 ЦКУ).

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Пунктом 9 ст. 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Враховуючи зазначене, висновок чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання комп’ютерної програми під визначення роялті, може бути зроблений на підставі аналізу умов договору, а саме: чи обмежені умови використання такої програми за її функціональним призначенням та чи передбачають умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності права щодо продажу, оприлюднення окремих видів об’єктів права інтелектуальної власності.

Крім того, для цілей оподаткування слід враховувати фактичне використання придбаної комп’ютерної програми: за функціональним призначенням чи з іншою метою (для розробки на її базі інших програм, продажу іншому споживачу).

Так, якщо ж винагорода сплачується за користування копією комп’ютерної програми кінцевим користувачем за функціональним призначенням, то така винагорода не є роялті для цілей оподаткування.

Питання 1: Чи підпадає під визначення роялті платіж за програмне забезпечення для використання у власній господарській діяльності за функціональним призначенням з умовою обмеженого відтворення чи встановлення на робочі місця в обмеженій кількості копій?

Відповідь: У цьому випадку платіж за використання програмного забезпечення не визначається як роялті, оскільки використання комп'ютерної програми обмежено функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій для такого використання (використання "кінцевим споживачем").

Питання 2: Чи підпадає під визначення роялті платіж за програмне забезпечення, якщо згідно з ліцензійною угодою підприємству (покупцю) власник авторських прав (продавець) надав невиключне майнове право розмноження і розповсюдження примірників програмного забезпечення на певній території та протягом певного строку?

Відповідь: Оскільки отримання права користування об’єктом інтелектуальної власності (програмним забезпеченням) не передбачає передачі права інтелектуальної власності (авторського права) на цей об’єкт інтелектуальної власності (програмне забезпечення), то у цьому випадку передається право на використання твору (п.п. 1 п. 1 ст. 440 ЦКУ), зокрема розмножувати і розповсюджувати програмне забезпечення.

Враховуючи те, що платнику надано право розмножувати і розповсюджувати програмне забезпечення, то такий платник не виступає кінцевим споживачем за функціональним призначенням такої програмної продукції, і платіж за її використання згідно з ліцензійною угодою підпадає під визначення роялті.

Питання 3: Чи підпадає під визначення роялті платіж за надання права на використання бази даних за її функціональним призначенням відповідно до ліцензійного договору?

Відповідь: Згідно зі ст. 1 Закону N 3792 базою даних є сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Розмежування баз даних і комп'ютерних програм як об'єктів авторського права підтверджено статтями 420 і 433 ЦКУ, ст. 8 Закону N 3792, а також підтверджується назвою Закону N 1587, які визначають перелік об'єктів авторського права.

Відмінність комп'ютерних програм і баз даних обумовлюється також тим, що на ці об'єкти поширюються різні за своєю суттю режими правової охорони в межах авторського права.

На відміну від комп'ютерної програми база даних у більшості випадків - це складений твір, який може включати як охороноздатні елементи (наприклад, авторські статті, коментарі, пошукову програму, які охороняються окремо як твори), так і не охороноздатні елементи (наприклад, нормативно-правові акти, новини). При цьому визначальною ознакою, на підставі якої надається правова охорона базі даних як окремому об'єкту авторського права, є у творчий підбір і організація даних у базі даних, їх систематизація за конкретними критеріями.

Тобто існує відмінність між даними об'єктами авторського права - комп’ютерною програмою та базою даних.

Таким чином, норми абз. третього п. 14.1.225 Кодексу не застосовуються до платежів за надання прав на використання баз даних кінцевим споживачам на підставі ліцензійного договору.

Питання 4: Чи підпадає під визначення роялті платіж за програмне забезпечення (примірник), придбане через Інтернет для використання у власній господарській діяльності?

Відповідь: Платіж за програмне забезпечення (примірник), придбане для використання за функціональним призначенням, тобто для кінцевого споживання, незалежно у який спосіб воно було придбане (на матеріальних носіях чи в електронному вигляді через мережу Інтернет), не підпадає під визначення роялті.

Питання 5: Чи підпадає під визначення роялті платіж за придбані виключні майнові права на комп’ютерну програму?

Відповідь: Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом вважається майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого Законом.

Тобто, відбувається передача виключних прав на той або інший об'єкт інтелектуальної власності з правом подальшого відчуження таких прав будь-яким способом, так само як і публікація/обнародування об'єкта.

Враховуючи вимоги п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і те, що у цьому разі умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності, платіж за придбані виключні майнові права на комп’ютерну програму не підпадає під визначення роялті.

Питання 6: Якщо визначення у Кодексі терміна "роялті" не співпадає з визначенням у міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування, яке саме визначення застосовується при оподаткуванні доходів нерезидента відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу?

Відповідь: Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями Кодексу та містять власні визначення понять та положень, то для визначення поняття роялті застосовуються положення такого міжнародного договору.

Питання 7: Якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухгалтерського обліку визнаються роялті і відповідно відносяться на витрати у періоді їх виникнення, а для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не визнаються роялті, то чи повинне підприємство коригувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на різниці, встановлені п.п. 140.5.5 - 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?

Відповідь: Ні, не повинне.

Питання 8: Як оподатковуються ПДВ операції з постачання примірників об’єктів інтелектуальної власності, зокрема комп’ютерних програм?

Відповідь: Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення без можливості продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання не обмежені функціональним призначенням програмного забезпечення і його відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання ліцензіаром платежу від ліцензіата як винагороди за надання вказаного права для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу.

Якщо згідно з умовами ліцензійного договору передбачено надання ліцензіату права на використання програмного забезпечення з можливістю продажу такого програмного забезпечення або здійснення відчуження в інший спосіб та/або умови використання обмежені функціональним призначенням такого програмного забезпечення і його відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання ліцензіаром платежу від ліцензіата як винагороди за надання вказаного права не буде вважатися роялті та відповідно на таку операцію поширюватиметься режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 26¹ підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

Голова Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ РОЗРАХУНКУ ЧАСТИНИ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ

17. ДФС України в листі “Щодо терміну подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу)” N 30946/7/99-99-15-02-02-17від 19.08.2015 р.надала роз’яснення щодо порядку визначення частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності та подання відповідного розрахунку частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю до органів державної податкової служби.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Листі ДФС України “Щодо терміну подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу)” N 30946/7/99-99-15-02-02-17від 19.08.2015 р.

Головним управлінням ДФС в

областях, м. Києві

Міжрегіональному головному

управлінню ДФС -

Центральному офісу з

обслуговування великих платників

Щодо терміну подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу)

У зв’язку з надходженням численних звернень територіальних органів ДФС щодо терміну подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу) та з метою належної організації адміністрування частини чистого прибутку (доходу) Державна фіскальна служба України повідомляє таке.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтями 9 та 10 Кодексу визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. У переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у вказаних статтях, відсутній такий податок (збір), як "частина чистого прибутку (доходу)".

Таким чином, платіж "частина чистого прибутку (доходу)" не є податковим, водночас контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету".

Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями регулюється статтею 11¹ Закону України від 21 вересня 2006 року N 185-V "Про управління об'єктами державної власності" зі змінами (далі - Закон N 185).

Відповідно до ст. 11¹ Закону N 185 державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року N 138 зі змінами (далі - Порядок N 138).

Згідно з п. 1 Порядку N 138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому п. 1 ст. 11 Закону N 996 встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Пунктом 1 розділу II "Склад та елементи фінансової звітності" Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. N 73 (далі - НП(С)БО-1), встановлено, що фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Згідно з пунктом 3 розділу I "Загальні положення" Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. N 73 (далі - НП(С)БО-1), прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Інформація про прибутки і збитки за звітний період розкривається у звіті про фінансові результати (п. 8 розділу II "Склад та елементи фінансової звітності" НП(С)БО-1).

Статтею 13 Закону N 996 визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. При цьому проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Пунктом 1 розділу II "Склад та елементи фінансової звітності" НП(С)БО-1 визначено, що проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства (ст. 14 Закону N 996).

Відповідно до пункту 2 Порядку N 138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Пункт 3 Порядку N 138 визначає, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою.

Встановлено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 р. N 285 "Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.05.2011 р. за N 643/19381, визначено, що звітним періодом, за який подається розрахунок, є перший квартал, перше півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57 Кодексу. Тобто, базовим звітним періодом для подачі декларації з податку на прибуток є податковий рік. Проте як і ст. 57 Кодексу, так і самою формою декларації з податку на прибуток, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. N 872 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за N 103/24880), визначено право платників податку на прибуток у частині подачі декларації з цього податку за податкові звітні періоди: перший квартал, півріччя, три квартали, рік.

Разом з тим згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платники податку на прибуток зобов’язані подавати разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність.

Враховуючи викладене вище, показники частини чистого прибутку (доходу) розраховуються на основі даних бухгалтерського обліку. Нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку покладено на суб’єктів господарювання обов’язок щодо формування та подання фінансової звітності за результатами квартального та річного звітного періоду. Кодекс не регулює порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями і тому зміни в адмініструванні прибутку підприємств не впливають на цей порядок. При цьому частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, і розрахунок такого платежу платник зобов’язаний здійснювати за результатами квартального звітного періоду. З огляду на зазначене базовим звітним періодом для нарахування та сплати цього платежу є календарний квартал.

Податкові консультації щодо терміну подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу) застосовувати у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.

Голова Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

18. ДФС України в листі “Щодо визначення вартісного критерію для застосування трансфертного ціноутворення при отриманні кредит-ноти від постачальника-нерезидента” № 14996/6/99-99-19-02-02-15від 17.07.2015 р.надала роз’яснення щопри визначенні вартісного критерію контрольованих операцій обсяг контрольованих операцій обраховується за договірною (контрактною) ціною такого товару з урахуванням змін згідно з наданою нерезидентом кредит-нотою.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо визначення вартісного критерію для застосування трансфертного ціноутворення при отриманні кредит-ноти від постачальника-нерезидента”

№ 14996/6/99-99-19-02-02-15від 17.07.2015 р.

Згідно з пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в редакції, чинній до 1 січня 2015 року, господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами, є контрольованими операціями.

Контрольованими операціями на підставі пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік (пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Відповідно до пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу в редакції, чинній з 1 січня 2015 року, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, які впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

б) господарські операції з продажу товарів через комісіонерів нерезидентів.

Господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов’язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов’язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

При визначенні вартісного критерію контрольованих операцій з ціллю оподаткування контрольованих операцій необхідно враховувати, що обсяг контрольованих операцій обраховується за договірними (контрактними) цінами.

Виходячи з міжнародної практики розрахунків між суб’єктами господарювання, під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ чи повідомлення, яке посилається однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунка останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми. Тобто за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Зміна вартості товарів (робіт, послуг) у разі отримання кредит-ноти в податковому обліку відображається в залежності від умов договору та умов зміни вартості товарів (робіт, послуг), передбачених у кредит-ноті.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон N 2709) зовнішньоекономічний договір, хоч би однією стороною якого є юридична особа України, укладається у письмовій формі незалежно від місця укладення, якщо інше не встановлене законом або міжнародним договором України. Порядок укладення зовнішньоекономічного договору згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затверджено наказом Мінекономіки від 6 вересня 2001 року N 201 (далі - Положення N 201).

Згідно з частиною першою ст. 32 Закону N 2709 зміст правової угоди може регулюватися правом, яке обране сторонами, якщо інше не передбачене законом.

Тобто якщо у зовнішньоекономічному договорі вказано обране сторонами право (право України, країни нерезидента або третьої країни), угода регулюється саме ним.

Якщо ж такої умови у зовнішньоекономічному договорі немає, за умовчанням застосовуватиметься право країни продавця-нерезидента (ч. 3 ст. 32, ч. 1 ст. 44 Закону N 2709), відповідно до якого і регулюватимуться умови надання кредит-ноти.

Умова щодо ціни і загальної вартості договору (контракту) є обов’язковою умовою зовнішньоекономічного договору (п. 1.6 Положення N 201), у зв’язку з чим умови щодо можливості зміни суми компенсації товару за договором слід вказати у такому договорі. Водночас факт надання знижки (кредит-ноти) можливо оформити у вигляді додаткової угоди до конкретного договору, суму компенсації вартості товарів по якому було зменшено.

Оскільки базою для визначення вартісного критерію контрольованих операцій є договірна (контрактна) ціна товару, а кредит-нота змінює визначену договором з нерезидентом вартість поставлених товарів, то при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій обсяг контрольованих операцій обраховується за договірною (контрактною) ціною такого товару з урахуванням змін згідно з наданою нерезидентом кредит-нотою.

Голова Р.М. Насіров

В ЧАСТИНІ СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРАМИ БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

19. Міністерство юстиції України в листі “Щодо надання роз’яснення про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу в іноземній валюті” № 6878-0-30-15/20 від 03.07.2015 р. надало роз’яснення щодо особливостей стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, зробленого в іноземній валюті, зокрема щодо валюти стягнення, порядку обчислення суми боргу тощо.

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Міністерства юстиції України “Щодо надання роз’яснення про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу в іноземній валюті” № 6878-0-30-15/20від 03.07.2015 р.

У зв’язку з неоднозначною практикою, що склалася в органах державної виконавчої служби під час примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу в іноземній валюті, Міністерством юстиції України на підставі підпункту 83²⁷пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, надаються роз’яснення для доведення до відома державних виконавців.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” (далі – Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Серед іншого у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, яка містить висновок суду по суті позовних вимог та розмір грошових сум присуджених стороні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним нормативно-правовим актом, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі – Декрет).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому пункту 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” роз’яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет).

У зв’язку з наведеним не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

З огляду на те, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті стягнення процентів за банківським вкладом (стаття 1061 Цивільного кодексу України) здійснюється також в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Варто також відмітити, що при здійсненні узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, Верховний Суд України дійшов висновку, що суди правильно виходили з вимог чинного законодавства та договору банківського вкладу, згідно з якими банк повинен виплачувати особі депозит у строк, у повному обсязі, з урахуванням відсотків,а також у тій валюті, в якій гроші були внесені на депозитний рахунок.

Враховуючи викладене, а також те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягненню під час примусового виконання підлягає саме іноземна валюта, визначена цим рішенням.

При цьому необхідно зауважити, що зміна способу і порядку виконання рішення здійснюється в судовому порядку за заявою сторін виконавчого провадження або державного виконавця (стаття 36 Закону).

Також необхідно звернути увагу, що особливості виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначено статтею 53 Закону.

Так, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Водночас зазначаємо, що порядок примусового списання коштів в іноземній валюті з рахунку боржника встановлено главою 5 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 910/15601.

Заступник Міністра з

питань виконавчої служби С.В. Шкляр

В ЧАСТИНІ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ФОРМ КНИГИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ ІКНИГИ ОБЛІКУ ДОХОДІВ І ВИТРАТДЛЯ СУБЄКТІВ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ

20. Міністерство фінансів України в Наказом “Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення” N 579 від 19.06.2015 р. затвердило форми та порядок ведення книг обліку доходів та витрат для спрощенців, зокремаКниги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість) та Книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість);

Далі наводимо текст наказу для ознайомлення:

Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення”
N 579 від 19.06.2015 р.

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
07 липня 2015 р. за N 800/27245

Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення

Відповідно до підпунктів 296.1.1 та 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість);

Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість;

форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість);

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 15 грудня 2011 року N 1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за N 1534/20272.

3. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Чмерук М. О.) в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Встановити, що книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) та книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість), зареєстровані до набрання чинності цим наказом, діють до їх закінчення.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України Макеєву О. Л. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.

Міністр	Н. Яресько
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної фіскальної служби України	Р. М. Насіров
Голова Державної регуляторної служби України	К. М. Ляпіна

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

19 червня 2015 року N 579

Книга обліку доходів
(для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість)

Дата запису	Дохід від провадження діяльності*					Дохід, що оподатковується за ставкою 15 %
	вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг			вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), грн, коп.	всього, грн, коп. (гр. 4 + гр. 5)
						вид доходу**	сума, грн, коп.
	сума, грн, коп.	сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати, грн, коп.	скоригована сума доходу, грн, коп. (гр. 2 - гр. 3)
1	2	3	4	5	6	7	8

____________
* Відповідно до пункту 293.2, підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15 %).

** Відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України зазначається цифра від 1 до 5, яка відповідає виду доходу, визначеного в цьому пункті.

Директор Департаменту

податкової, митної політики

та методології бухгалтерського обліку М. Чмерук

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

19.06.2015 р. N 579

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

07 липня 2015 р. за N 800/27245

Порядок
ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість

1. Відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

2. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або в електронному вигляді.

3. У разі обрання платником податку ведення Книги в паперовому вигляді:

1) платник податку зобов'язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, податкова адреса;

2) книга прошнурована, пронумерована безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою;

3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису (з відображенням від'ємного або позитивного значення), який засвідчується підписом платника податку;

4) у разі реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.

4. У разі обрання платником податку ведення Книги в електронній формі:

1) платник податку зобов'язаний отримати в акредитованому центрі сертифікації ключів, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, посилені сертифікати відкритих ключів; укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом за основним місцем обліку; сформувати та надіслати до такого контролюючого органу заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, використовуючи такий електронний сервіс;

2) контролюючий орган за основним місцем обліку реєструє заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі в реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає платнику податку повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації;

3) після отримання платником податку повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з цим Порядком. Внесення даних за підсумками робочого дня здійснюється щоденно, але не пізніше наступного календарного дня;

4) у Книзі в електронному вигляді допускаються виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, в якому відображається від'ємне або позитивне значення.

5. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

6. Платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;

4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3;

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5;

8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу.

7. Книга зберігається у платника податку протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

8. Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Директор Департаменту

податкової, митної політики

та методології бухгалтерського обліку М.О. Чмерук

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

19 червня 2015 року N 579

Книга обліку доходів і витрат
(для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість)

I. Доходи

Дата запису	Дохід від провадження діяльності*						Дохід, що оподатковується за ставкою 15 %
	вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг			вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, грн, коп.	сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без податку на додану вартість, грн, коп.	всього, грн, коп. (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)	вид** доходу	сума, грн, коп.
	сума без податку на додану вартість, грн, коп.	сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передоплати без податку на додану вартість, грн, коп.	скоригована сума доходу, грн, коп. (гр. 2 - гр. 3)
1	2	3	4	5	6	7	8	9

____________
* Відповідно до підпункту 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15 %).

** Відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

II. Витрати

Дата запису

Витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг)

Витрати на оплату праці найманих працівників, грн, коп.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, грн, коп.

Інші витрати, грн, коп.

Всього, грн, коп. (гр. 3 + гр. 4 + гр. 5 + гр. 6.)

вид витрат

сума без податку на додану вартість,

грн, коп.

Директор Департаменту

податкової, митної політики

та методології бухгалтерського обліку М. Чмерук

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України19.06.2015 р. N 579

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за N 801/27246

Порядок
ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість

1. Відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи та понесені витрати.

2. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

3. У разі обрання платником податку ведення Книги в паперовому вигляді:

1) платник податку зобов'язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), податкова адреса;

4. У разі обрання платником податку ведення Книги в електронній формі:

5. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.

6. Платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

у розділі I "Доходи":

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, без податку на додану вартість;

3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та розраховується як різниця граф 2 і 3;

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використання таким платником;

7) у графі 6 відображається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

8) у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6;

9) у графах 8 і 9 відображаються вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу;

у розділі II "Витрати":

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;

3) у графі 4 відображається сума витрат на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;

4) у графі 5 відображається сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

5) у графі 6 зазначається сума інших витрат, які понесені у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо;

6) у графі 7 відображається загальна сума витрат на провадження господарської діяльності як сума граф 3, 4, 5 і 6.

Директор Департаменту

податкової, митної політики та

методології бухгалтерського обліку М.О. Чмерук

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!

Останні блоги:

Онлайн курс "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК 2022: ПОГЛИБЛЕНИЙ КУРС З АКЦЕНТОМ НА ПСБО ТА ПКУ" (старт з 4 серпня 2022 р.)

ЗАПРОШУЄМО ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ, БУХГАЛТЕРІВ, ВНУТРІШНІХ АУДИТОРІВ, АУДИТОРІВ НА ОНЛАЙН...

Вебінар 26.07.2022 р. «ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА І ПІВРІЧЧЯ 2022 Р.: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ В УМОВАХ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ»

ЗАПРОШУЄМО КЕРІВНИКІВ, ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ НА ВЕБІНАР: В ВПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ЮРИДИ...

Підписатися на розсилку актуальних новин