На допомогу бухгалтеру - новини законодавства за третій тиждень вересня 2014 р.

Зміни в адмініструванні ПДВ
Хто зможе претендувати на автоматичне відшкодування податку, а кого чекає позапланова перевірка?

В останній день липня парламент прийняв-таки закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», проект якого (№4309а) змінювали кілька разів, навіть напередодні його остаточного ухвалення. Достатньо змістовний закон датований 31.07.2014 та отримав №1621-VII. Та з огляду на суттєві зміни, внесені до ПК, до застосування нових положень слід готуватися заздалегідь. Особливо в такому питанні, як адміністрування ПДВ, що змінюється докорінним чином та набере чинності з 1.01.2015.
Реєструється все!
Серед конструктивних змін відзначимо насамперед збільшення з 300 тис. до 1 млн грн. граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, для реєстрації платником ПДВ.
Не менш важливий момент — усі податкові накладні (без обмежень) мають бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Навіть розрахунок коригування до такої накладної.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою від ціни придбання таких товарів/послуг, а при постачанні необоротних активів — нижчою від балансової (залишкової) вартості на початок звітного (податкового) періоду.
Крім того, тепер постачальник не повинен складати два екземпляри податкової накладної в паперовому вигляді та надавати один з них покупцеві. Він складає її в електронному вигляді та обов’язково реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не надає жодних підтверджень покупцю. Тобто доказом права платника на податковий кредит стане не належним чином складена податкова накладна, а факт її реєстрації в реєстрі.
При цьому платник податку веде реєстр виданих та отриманих документів, таких як:
• транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких установлена міжнародними стандартами;
• касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування податку);
• податкова накладна, складена платником податку — отримувачем послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також є підставою для нарахування сум податку, які відносяться до податкового кредиту, за умови надання копій таких реєстрів у електронному вигляді у складі податкової звітності до органу контролю.
Усі потоки — в один банк
А тепер про найцікавіше — грошові потоки. Платникам ПДВ автоматично відкриваються рахунки в банку, який визначає Кабмін. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає в такий банк реєстр платників, яким необхідно відкрити рахунки.
Задля адміністрування ПДВ забезпечується автоматичний облік:
• сум податку у виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН;
• сум податку, сплачених при ввезенні товару на митну територію України;
• сум поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ;
• суми податку, на яку платники мають право видати податкові накладні.
Надходження на такий рахунок складають:
• з власного поточного рахунку платника, в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник має право видати податкові накладні;
• з власного поточного рахунку платника, в сумах, недостатніх для сплати в бюджет узгоджених податкових зобов’язань щодо цього податку;
• з власного поточного рахунку платника, в сумі податку, отриманого від покупців при проведенні операцій з продажу товарів/послуг за готівкові кошти або при проведенні бартерних (товарообмінних операцій);
• з власного поточного рахунку платника, в сумі податку, нарахованого платником за результатами проведення операцій, передбачених п.198.5 ст.198 ПК.
Накладні за формулою
Формула для обчислення суми податку, на яку платник має право видати податкові накладні:
∑Накл = ∑НаклОтр + ∑Митн + ∑ПопРах — ∑НаклВид — ∑Відшкод — ∑перевищ,
де ∑НаклОтр — загальна сума податку за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН;
∑Митн — загальна сума податку, сплаченого при ввезенні товарів на митну територію України;
∑ПопРах — загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ з власного поточного рахунку платника;
∑НаклВид — загальна сума податку за виданими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН;
∑Відшкод — загальна сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування;
∑Перевищ — загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених у поданих деклараціях, над сумою податку, що міститься у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.
Платник має право зареєструвати податкові накладні в реєстрі, якщо загальна сума ПДВ не перевищує суми, обчисленої за формулою. Якщо ця сума є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, платник зобов’язаний переказати потрібну суму коштів з поточного рахунку на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ. З такого рахунку кошти переказуються до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника — сільськогосподарського підприємства.
Розрахунки автоматом
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає банку реєстр платників, у якому серед іншого зазначається сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру банк переказує суми ПДВ до бюджету.
Розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, не змінився та повинен відповідати даним декларації та даним ЄРПН. Розбіжність же таких даних стане підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
При від’ємному значенні враховується в зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК), у частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до формули, на момент подання платником податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу — зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до формули, на момент подання платником податкової декларації.
Бюджетне ж відшкодування відбувається автоматично тим платникам, які відповідають низці критеріїв. Зокрема, тим, які не перебувають у судових процедурах банкрутства, а також юридичним та фізичним особам — підприємцям, стосовно яких до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців не внесено записів про:
• відсутність підтвердження відомостей;
• відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);
• прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;
• визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;
• припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності ФОП;
Також відшкодування відбувається автоматично платникам, котрі мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату, за даними податкового обліку, перевищує у 12 разів суму податку, заявлену до відшкодування, та здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менш ніж 40% загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх 4 послідовних звітних періодів)) та/або здійснили інвестиції в необоротні активи в розмірах не менш ніж 3 млн грн. протягом останніх 12 календарних місяців.
Крім того, платник, який прагне отримувати автоматичне відшкодування ПДВ, не повинен мати податкового боргу. Якщо ж ідеться про великих платників, то вони не повинні декларувати від’ємне значення об’єкта обкладання податком на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року.
Й останнє. Якщо відбувається анулювання реєстрації платника податку, то закривається його рахунок, а залишок коштів перераховується до бюджету на підставі реєстру, який надсилає банку центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики. У реєстрі серед іншого зазначається сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
Кому спрощення, кому — ускладнення
У цілому такий підхід значно спрощує адміністрування ПДВ: легше контролювати надходження до бюджету, зникає ймовірність використання віртуального ПДВ та повернення з бюджету коштів, які до нього не надходили.
Для органів контролю новий порядок також значно полегшить роботу: зменшаться витрати часу як на адміністрування ПДВ, так і на проведення перевірок, складання висновків на бюджетне відшкодування тощо.
Проте є деякі зауваження, що стосуються користі для платників податків. Так, згідно з нормами чинного законодавства оподаткуванню підлягають операції за першою подією — постачання товарів (виконання робіт, надання послуг) або отримання коштів. Платник податків не повинен сплачувати ПДВ при кожній такій операції. Наприклад, здійснено постачання товару, але його оплата може надійти значно пізніше (як передбачено умовами договору). У такому разі ПДВ у складі вартості товару надійде постачальнику також пізніше.
Натомість зміни до ПК передбачають перерахування ПДВ живими коштами відразу, незважаючи на те, що надійшла оплата чи здійснено тільки постачання товарів (виконання робіт, надання послуг). Таким чином, якщо в покупця бракує коштів (навіть у розмірі ПДВ), то, швидше за все, постачальник утримається від відвантаження товару, аби не перераховувати ПДВ за покупця.
Сподіваємося, що в подальшому зміни до кодексу будуть тільки вдосконалюватись, а на практиці, як кажуть, відшліфовуватися.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 20.09.2014 р.


Податкові агенти звітують про сплату військового збору за місцем свого розташування
Яким чином податкові агенти звітують про нарахування, утримання та сплату військового збору?
Відповідно до п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) платники військового збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 ПКУ.
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
На сьогодні Державною фіскальною службою України розроблено проект форми податкового розрахунку, який передбачає відображення податковим агентом за звітний квартал загальної суми доходу, з якого утримано військовий збір, загальної суми утриманого збору, без відображення персоніфікованих даних фізичних осіб-платників військового збору.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 15.09.2014 р.



Налоговые накладные по операциям поставки товаров неплательщикам НДС, отражаются в строке «Прочие»
Якщо виписується ПН неплатнику ПДВ, в реєстрі ставиться умовний ІПН. А в додатку 5 до декларації з ПДВ у розділі 1 суми податкових зобов'язань, пов'язані з неплатниками, відображаються у рядку "Інші", чи потрібно вводити їх з ІПН, як в реєстрі?
Вопрос: Если выписывается НН неплательщику НДС, в реестре ставится условный ИНН 400000000000, а в дополнении 5 к декларации НДС в разделе 1 Налоговых обязательств суммы, связанные с неплательщиками должны попасть в строку "Прочие", или нужно вводить их с ИНН 4000000000000, как в реестре?
Ответ: Проблема в том, что действующими приказами, которыми утвержден порядок составления как реестра налоговых накладных, так и самой декларации по НДС не предусмотрено отражение в реквизите «ИНН» условного кода 400000000000 для контрагентов-покупателей. Это новшество пришло к нам с вступлением в силу действующей формы налоговой накладной (и об этой проблеме мы неоднократно писали на страницах нашего издания).
Консультации же со стороны налоговиков по данному вопросу противоречивы, а самое главное, не имеют нормативной силы и урывочны. Ведь проблему несостыковки указания данного реквизита налоговой накладной в отчетности по НДС нужно решать комплексно, и не разъяснениями, а изменениями в сам порядок составления указанных документов.
В последнее время налоговики соглашаются с тем, что поставщик, выписывающий налоговую накладную на неплательщика НДС, отражает ее с условными ИНН 400000000000 в разделе І реестра налоговых накладных. Но как отразить ее в приложении 5 декларации по НДС, налоговики не указывают. В это же время порядок составления реестра и приложения 5 изменений не претерпел, и он по-прежнему требует отражать такие налоговые накладные со знаком «0» в графе «ИНН» реестра и в строке «Прочие» Раздела 1 приложения 5 к декларации по НДС. Если вместо «0» проставлять в реестре условный ИНН 400000000000, то возникает вопрос, а где же отражать данную налоговую накладную в приложении 5?
По нашему мнению, несмотря на присвоенный в реестре условный ИНН, отражать операцию по поставке товаров/услуг неплательщикам НДС нужно по-прежнему, в строке «Прочие» Раздела 1 приложения 5. Поскольку данный ИНН не уникален, и может присваиваться таким же образом операциям с разными покупателями, если они не являются плательщиками НДС. А строка «Прочие» изначально была предназначена для отражения в ней операций с неплательщиками НДС. Хотя об этом не говорится прямо в порядке составления декларации по НДС, но это неоднократно указывалось в разъяснениях налоговиков. Например, в «Базе знаний» на сайте ГФСУ до сих пор висит разъяснение о том, как заполнять приложение 5 к декларации по НДС, где, в частности, сказано:
«Налоговые накладные, составленные по операциям по поставке товаров/услуг неплательщикам налога, не идентифицированным лицам, по ежедневным итогам операций (если налоговая накладная не была составлена на эти операции), налоговые накладные на сумму превышения обычной цены над фактической и / или в случае признания условной поставки товаров/услуг, и другие налоговые накладные, все экземпляры которых остаются у продавца (кроме налоговых накладных, составленных покупателем (получателем) услуг от нерезидента), отражаются в строке «Прочие».»
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 15.09.2014 р.


Нова ставка єдиного податку - з місяця подання заяви про зміну госпдіяльності
З якого звітного періоду фізособа - підприємець — платник ЄП І або ІІ групи повинна сплачувати єдиний податок за новою ставкою у разі зміни місця провадження госпдіяльності?

Запитання: З якого звітного періоду фізособа - підприємець — платник єдиного податку І або ІІ групи повинна сплачувати єдиний податок за новою ставкою або у більшому розмірі у разі зміни місця провадження господарської діяльності та/або видів господарської діяльності?
Відповідь: Відповідно до п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, із розрахунку на календарний місяць:
для першої групи платників єдиного податку — у межах від 1 до 10% розміру мінімальної заробітної плати;
для другої групи платників єдиного податку — у межах від 2 до 20% розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому п. 293.6 вищезазначеної статті передбачено, що у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.
У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Пунктом 298.5 ст. 298 Податкового кодексу визначено, що у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку (п. 295.2 ст. 295 Кодексу).
Отже, у разі подання фізичною особою - підприємцем — платником єдиного податку першої або другої групи заяви про зміну місця провадження господарської діяльності та/або видів господарської діяльності, внаслідок чого змінюється ставка єдиного податку, нова ставка застосовується починаючи з місяця, в якому подано заяву про відповідні зміни.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.


Заповнюємо графи 1, 2 та 5 книги обліку доходів і витрат
Яким чином заповнюються графи 1, 2 та 5 Книги обліку доходів і витрат підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування?
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтвердні документи щодо походження товару.
Порядком, затвердженим наказом № 481, передбачено, що Книгу фізична особа — підприємець заповнює самостійно за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснює записи про отримані доходи та витрати, які документально підтверджено.
Отже, у разі отримання фізичною особою — підприємцем доходу від господарської діяльності за підсумками дня такий підприємець при заповненні Книги дотримується такого порядку:
у графі 1 зазначає дату отриманого доходу;
у графі 2 відображає суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності за підсумком робочого дня, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). При цьому за цією графою підприємець самостійно зазначає сумарний підсумок доходів, отриманих за місяць, квартал, рік;
у графі 5 зазначає реквізити документа, що підтверджує понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом.
Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Джерело: новини «Дебет-Кредит», 17.09.2014 р.


Адміноскарження: основні моменти
Скарга платника податків подається тільки у письмовій формі і підписується особою, яка її подає, або її представником, уповноваженим на підписання скарги
Оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення вже стало недоброю традицією нашого бізнесу. Часто власники та керівники підприємств оминають адміністративне оскарження, віддаючи перевагу судовому розгляду. Проте при розумному використанні адміноскарження може стати цілком ефективним та дієвим механізмом досягнення бажаних для підприємства результатів.
Суть та об'єкти оскарження
Норма пп. 17.1.7 ПКУ дозволяє платникам податків оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб) та надані контролюючими органами податкові консультації.
По суті, оскаржувати можна, зокрема, такі рішення органів, що контролюють сплату податків як суб'єкти владних повноважень (органів ДФСУ):
1) податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків;
2) будь-які інші рішення податкових органів щодо податків і зборів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган контролю;
3) податкові консультації;
4) постанови у справі про адмінправопорушення, прийняті відповідним органом.
Але є й такі категорії та показники, на які механізми адміноскарження не діють. Так, не підлягають адміністративному оскарженню грошові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, та рішення податкових органів, оскаржені платником податків у судовому порядку.
Чим же фактично є оскарження рішень контролюючого органу?
Відповідно до пп. 14.1.7 ПКУ, оскарження рішень контролюючих органів за своїм змістом є оскарженням податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків чи будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки за процедурами адміністративного оскарження або у судовому порядку. Тобто оскарження може бути двох видів: судове й адміністративне.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.
На практиці деякі платники податків, які вважають рішення податкового органу неправомірним, одразу звертаються до суду за захистом своїх прав, нехтуючи процедурою адміністративного оскарження.
Загалом адміністративне та судове оскарження не виключають одне одного, але їх комбінування має певні особливості.
Платник податків втрачає право на адміністративне оскарження, якщо він оскаржив рішення податкового органу до суду (п. 56.18 ПКУ). I навпаки — адміністративне оскарження не позбавляє платника права надалі звернутися до суду, у разі якщо під час процедур адміністративного оскарження його скаргу (скарги) не буде задоволено.
Тому адміністративне оскарження (якщо платник вирішив його застосувати) завжди передує судовому оскарженню.
Чим вигідне адміноскарження
Наведемо кілька аргументів щодо доцільності адміністративного оскарження перед зверненням до суду:
1) безоплатність процедури адміністративного оскарження;
2) виграш додаткового часу (адже податкове зобов'язання під час оскарження вважається неузгодженим);
3) можливість у деяких випадках надавати разом зі скаргою певні документи, не враховані податковим органом під час перевірки;
4) ймовірність скасування оскаржуваного рішення в адміністративному порядку.
Практична цінність адміноскарження
Ні для кого не є таємницею, що цей вид оскарження є малорезультативним, але на практиці ним користуються задля відстрочення строків введення в дію податкових вимог та підготовки якісного судового позову. Адже, як відомо, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ПКУ).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню і штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ПКУ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим аж до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Фактично своєчасно подана скарга при адміноскарженні, відповідно до п. 56.15 ПКУ, зупиняє виконання грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні чи іншому оскарженому рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури оскарження. Згідно з пунктами 56.15 і 56.18 ПКУ, сума грошового зобов'язання вважається неузгодженою як при адміністративному, так і при судовому оскарженні — до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Не забувайте, що норми п. 56.5 ПКУ вимагають від платника податків одночасно з поданням скарги до податкового органу вищого рівня письмово повідомити податковий орган, яким прийнято оскаржуване рішення, про оскарження такого рішення.
Крім того, як відомо, строк адміністративного оскарження є набагато коротшим, аніж відведені законодавством строки судового оскарження. Відповідно до п. 56.3 ПКУ скарга подається протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Зверніть увагу: наголос робиться саме на даті отримання податкового повідомлення-рішення. Тож, у разі якщо кореспонденцію отримує уповноважена особа (кур'єр, канцелярія тощо), цю особу має бути проінструктовано про необхідність своєчасно вручити керівникові (головному бухгалтерові) листи, надіслані податковими органами.
Порядок оформлення скарг
Крім строків оскарження, важливими є також вимоги до порядку оформлення та подання скарг. Основним нормативним актом, що регламентує порядок адміністративного оскарження, є Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджений наказом Міндоходів від 25.12.2013 р. №848 (далі — Порядок №848, див. «ДК» №37/2014).
Цей нормативний акт визначає основні алгоритми та процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень органів доходів і зборів (далі — рішення) під час досудового вирішення спору — адміністративного оскарження.
Скарги на рішення ДПІ подають до органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення яких, своєю чергою, подають виключно до ДФСУ. А рішення ДФСУ можуть бути оскаржені виключно у судовому порядку.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Керівник контролюючого органу (його заступник або інша уповноважена особа) має право подовжити строк розгляду скарги, але не більш ніж на 60 календарних днів, — про це платник податків має бути повідомлений у письмовій формі (п. 56.9 ПКУ). Якщо ж вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається йому протягом 20-денного строку і повідомлення про продовження строків на його адресу не надходили, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Але зверніть увагу: 10-денний строк — не єдиний можливий для адміноскарження. Якщо податковий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження такого рішення протягом 30 календарних днів, наступних за днем надходження такого рішення.
Випадки, коли на адміноскарження відводиться 30 к. д.:
1) суми грошових зобов'язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізособам;
2) рішення про:
— розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації;
— погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
— встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;
— поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
Подання скарги
Скарга платника податків подається тільки у письмовій формі і підписується особою, яка її подає, або її представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства. Крім того, до скарги можуть бути долучені всі розрахунки та докази, що їх платник податків вважає за потрібне надати. Копії документів, які додаються до скарги, мають бути належним чином засвідчені. Спеціальної форми довіреності з цієї метою ПКУ не передбачено, тож дотримувати слід загальних правил, визначених у гл. 17 ЦКУ. Не передбачено також особливого порядку засвідчення її копії, яку подають у разі подання скарги представником.

Подану скаргу вивчають кілька підрозділів. Порядок взаємодії структурних підрозділів органів доходів і зборів у процесі розгляду скарг платників податків на рішення органів доходів і зборів щодо визначення сум грошового зобов'язання визначено наказом Міндоходів від 17.01.2014 р. №41 (див. «ДК» №11/2014, коментар «ДК»).

У разі коли виявляється, що у матеріалах скарги недостатньо документів, необхідних для об'єктивного розгляду скарги, та/або наведені у скарзі доводи і факти свідчать про можливе недослідження під час перевірки певних обставин, підрозділ адміністративного оскарження готує проект рішення про продовження строку розгляду скарги. У такому рішенні зазначається про проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Її проводить податковий орган нижчого рівня.
Проект рішення за результатами розгляду скарги також готує підрозділ адміністративного оскарження. У разі потреби для вирішення питань, порушених у скарзі, формується правова позиція податкового органу. У цьому беруть участь підрозділ правової роботи та відповідні функціональні підрозділи.
За підсумками перевірки податковий орган приймає одне з таких рішень за результатами розгляду скарги:
— повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення податкового органу, яке оскаржується;
— частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення податкового органу, яке оскаржується;
— залишає скаргу без задоволення, а рішення податкового органу, яке оскаржується, без змін.
Копія рішення, прийнятого податковим органом вищого рівня за результатами розгляду скарги платника податків, надсилається для виконання до податкових органів, рішення яких оскаржувалося.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 19.09.2014 р.


Міністерство фінансів пропонує ввести ряд місцевих податків
Міністр фінансів України розповів потенційним інвесторам про стратегію економічної політики Уряду
18 вересня Міністр фінансів України Олександр Шлапак взяв участь у Львівському фінансовому форумі («LvivFinancialForum») у рамках відеоконференції. Основна мета Форуму – обговорення шляхів поліпшення інвестиційного клімату України загалом і відродження вітчизняного фондового ринку. Учасники заходу - представники органів влади, найбільших банків, інвестиційних компаній, емітентів та інституціональних інвесторів з України та Європи.
Під час свого виступу Олександр Шлапак розповів про стратегію економічної політики Уряду. Він зауважив, що вона викладена в основних положеннях Меморандуму, підписаному Україною та Міжнародним валютним фондом.
«Безпосередньо по розділах цього меморандуму я назву головні пріоритетні завдання, які ми перед собою бачимо. Це виправлення ситуації у банківському секторі, це реформа публічних фінансів, реформа в енергетичному секторі, антикорупційні дії Уряду і, нарешті, великий 5-й блок – це створення умов для роботи бізнесу. Моя кафедра – це реформа публічних фінансів», - зазначив Міністр фінансів.
За словами Олександра Шлапака, з МВФ було домовлено про три напрямки реформи публічних фінансів: «Перший з них – це глибока і всеосяжна податкова реформа. По-друге – це реформа встановлення нової моделі міжбюджетних стосунків. Третє – це оптимізація видаткової часини бюджету. По всім цим трьом напрямкам Урядом напрацьовані надзвичайно серйозні і глибокі пакети законодавчих ініціатив. Принципова позиція Уряду полягає у тому, щоб наступний основний фінансовий документ, Бюджет2015 року, був прийнятий на новій законодавчій основі».
Так, у податковому напрямку мова йде про скорочення кількості податків, з 22-х до 9-ти, спрощення адміністрування податків, принципово нову систему обліку податку на додану вартість, так звану електронну звітність. Олександр Шлапак наголосив, що для втілення нової системи обліку ПДВ вже прийнято Закон, і він підписаний Президентом України.
Передбачено також ґрунтовну реформу податку на прибуток.
«Ми робимо все для того, щоб уніфікувати податкову і фінансову звітність підприємств. Для всіх підприємств, які мають обороти менше 20 млн. грн. на рік - а це 95% суб’єктів господарювання в Україні - не буде жодної різниці між податковою і фінансовою звітністю, - роз’яснив Міністр фінансів. - Для великих підприємств нам доведеться зберегти правило так званих податкових різниць, коли фінансова звітність буде коригуватися. Але якщо раніше їх було 49, то зараз ми залишаємо лише 3».
Для зміцнення бази місцевих бюджетів пропонується запровадити низку місцевих податків. Це податок з кінцевих продаж, роздрібних продаж, підакцизних товарів і податок на комерційну нерухомість.
Як зазначив Олександр Шлапак, встановлюватимуться лише граничні відсотки. В першому випадку до 5%, у другому – до 2%. Всі інші рішення щодо можливих виключень, пільг будуть приймати місцеві громади.
Інший напрям у реформах є радикальнішим. Це нова модель міжбюджетних відносин.
«Ми запропонували Парламенту надзвичайно радикальні кроки по перегляду бюджетної моделі, яка існує на сьогоднішній день. Мова йде про фактичне встановлення самостійності місцевих бюджетів. Вони будуть мати свою постійну доходну базу, окремі субвенції з державного бюджету на виконання державних функцій. Але зможуть самостійно планувати свої бюджети. Причому наші розрахунки показують, що ми у змозі орієнтовно на четверту частину, тобто на 20-25%, а для деяких громад і на 40%, збільшити зараз доходи місцевих громад», - пояснив Міністр.
Третій блок реформ, соціальний, стосується єдиного соціального внеску. Зависокий збір фактично заганяє в тінь заробітні плати українців. Тому, Урядом було запропоновано радикально знизити рівень цього збору і знайти для цього компенсатори.
«Зараз середня ставка складає 41%. Вона залишиться такою для зарплат, які будуть менші 2-х прожиткових мінімумів, а для всіх зарплат, які будуть вищі, йде регресивна шкала – ми пропонуємо 15%, - розповів Міністр. - У якості компенсаторів ми пропонуємо ряд кроків. В першу чергу, це прийняття Закону про легалізацію заробітних плат. Ми зробимо більш жорстким це законодавство. І пропонуємо серйозні реформи в роботі соціальних фондів».
Завершуючи виступ, Олександр Шлапак наголосив, що це той набір інструментів, який Уряд пропонує в якості надзвичайно серйозних реформ на найближчі місяці. Саме на базі цих законодавчих рішень і повинен бути побудований Бюджет 2015 року та бюджети подальших років.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 19.09.2014 р.


Спрощенець не сплачує єдиний податок у разі припинення діяльності
Платник єдиного податку може не сплачувати єдиний податок лише у разі переходу на сплату інших податків і зборів, або у разі припинення підприємницької діяльності

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу платники єдиного податку, зокрема, другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Тобто сплата єдиного податку має здійснюватися вищезазначеним підприємцем незалежно від результатів його господарської діяльності.
Податковий кодекс не містить такого поняття, як «призупинення підприємницької діяльності» для фізичних осіб — підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування.
Водночас відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу реєстрацію платником єдиного податку може бути анульовано шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі подання таким платником заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. З анулюванням реєстрації платника єдиного податку відбувається фактичний перехід на загальну систему оподаткування.
Отже, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку може не сплачувати єдиний податок лише у разі переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, або у разі припинення підприємницької діяльності.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 19.09.2014 р.

Кошти на лікування працівника не оподатковуються військовим збором
Сума коштів, що перераховується працедавцем для лікування працівника на рахунок закладу охорони здоров’я, не оподатковується військовим збором

ДФСУ у роз'ясненні від 18.09.2014 р. зазначила: у разі якщо сума коштів на лікування працівника та придбання лікарських засобів не виплачується (не компенсується) працівнику, а перераховується працедавцем на рахунок закладу охорони здоров’я, то такий дохід слід розглядати як надання працедавцем цільової благодійної допомоги разового характеру. Тобто, така сума коштів військовим збором не оподатковується.
Об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 19.09.2014 р.

Робоча ситуація дня: Реєстрація податкової накладної з помилками в Єдиному реєстрі
Як підприємство-продавець має виправити показники податкової накладної, яку вже зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних?

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг (далі — продавець) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та у визначених законодавством випадках зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Єдиний реєстр).
Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, в Єдиному реєстрі не можна зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування, якщо вже зареєстрована податкова накладна та/або розрахунок коригування з такими ж реквізитами.
Запитання щодо виключення з Єдиного реєстру помилково сформованої податкової накладної розглядалося в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом ДПС від 16.02.2012 № 127. Нею визначено, що податкова накладна, що містить помилкові показники, виключенню з Єдиного реєстру не підлягає.
Таку накладну продавець також не виключає з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних. До помилкової податкової накладної не може бути виписано розрахунок коригування.
Отже, у разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної, що містить помилкові показники, продавець повинен скласти нову податкову накладну з новим номером, включити її в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних і зареєструвати в Єдиному реєстрі. ПДВ за новою податковою накладною покупець має право включити до складу податкового кредиту.
Розбіжність між даними Єдиного реєстру та сумою податкових зобов’язань продавця є податковою інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства. Якщо орган ДФС надасть письмовий запит і попросить пояснити наявність зазначених розбіжностей, продавець має надати пояснення щодо суті таких розбіжностей та документальне підтвердження своїх пояснень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 Податкового кодексу України).
Якщо орган ДФС не отримає таке пояснення або отримає його несвоєчасно, це буде підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках і покупця товарів/послуг.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

Затверджено методрекомендації з обліку медичних виробів
Наказ МОЗ від 09.09.2014 № 635
До уваги заклади охорони здоров’я! МОЗ затвердило Методичні рекомендації ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров’я.
Документ визначає загальний механізм формування в обліку інформації про лікарські засоби та медичні вироби у матеріальній і грошовій формі як запасів.
Передбачено, що лікарські засоби та медичні вироби у закладах охорони здоров’я обліковуються бухгалтерською службою та за місцем їх зберігання (знаходження) матеріально відповідальними особами (далі — МВО).
Складський облік здійснюється за найменуваннями за кожним лікарським засобом окремо, із зазначенням:
назви;
дозування;
форми випуску (таблетки, ампули тощо);
інформації про упаковку (коробки, флакони туби тощо);
назви виробника;
кількості, ціни та суми.
Облік у відділеннях ведеться МВО відділень за найменуваннями за кожним лікарським засобом у кількісному вимірі. МВО відділень, не пізніше другого числа місяця, наступного за звітним, складають і подають до бухгалтерії Звіт про надходження і відпуск (використання) лікарських засобів та медичних виробів.
Нагадаємо, що попередній циркуляр, яким керувались заклади охорони здоров’я при обліку медичних виробів та лікарських засобів, був затверджений наказом МОЗ СРСР від 02.06.1987 № 747.
Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

Скорочення тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів
Лист Мінсоцполітики від 28.08.2014 № 395/13/116-14

Мінсоцполітики у листі робить висновок, що тривалість роботи працівників, які трудяться на умовах неповного робочого часу, напередодні святкових і неробочих днів не може бути скорочена на одну годину.

Фахівці Мінсополітики наголошують, що у статті 53 Кодексу законiв про працю України (КЗпП) ідеться про скорочення тривалості не робочого часу, а роботи. Тобто зазначена норма не передбачає скорочення робочого часу, а лише вимагає його перерозподiлу так, щоб напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи скорочувалась за умови, що норма тривалостi робочого часу, передбачена законодавством (40 годин на тиждень), не зменшується, i, відповідно, оплата працi зберiгається в розмiрi повної тарифної ставки, повного окладу.

Отже, норми статті 53 КЗпП поширюється на працівників, які трудяться за п’ятиденним чи шестиденним робочим тижнем з установленою законодавством нормою робочого часу.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

У зв’язку з мобілізацією суб’єкти господарювання звільняються від подання податкової звітності
Прес-служба ГУ ДФС у Сумській області

Тимчасово мобілізовані на військову службу підприємці та самозайняті особи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку, а також єдиного внеску за себе на весь період такої служби.
Мобілізовані підприємці чи самозайняті особи, що використовують у своїй господарській діяльності працю найманих працівників, які продовжують працювати за наймом під час мобілізації такого підприємця, зобов’язані уповноважити іншу особу на виплату заробітної плати або інших доходів найманим працівникам. У такому випадку обов’язок з нарахування та утримання ПДФО і ЄСВ з таких виплат на термін військової служби підприємця несе уповноважена особа.
Обов’язок зі сплати ПДФО та ЄСВ за найманих працівників повинен здійснити демобілізований підприємець чи самозайнята особа протягом 180 календарних днів із першого дня його демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
Для отримання зазначених пільг демобілізований підприємець чи самозайнята особа зобов’язані протягом 10 днів після демобілізації надати органу Міндоходів за місцем податкової реєстрації такі документи:
заяву про надання пільги в довільній формі;
копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу під час мобілізації.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

Безоплатно отримані товари й формування собівартості продукції
Відповідно до пункту 138.6 Податкового кодексу України (ПК), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з пунктом 138.8 ПК, собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів і нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат із придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК (п. 138.2 ПК).
Оскільки собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за рахунок витрат, здійснюваних платником податку для провадження господарської діяльності платника податку, факт проведення яких підтверджено первинними документами, то вартість безоплатно отриманих товарів (сировини та матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги) не враховується під час формування собівартості.
Нагадаємо, витрати — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань. Унаслідок цього відбувається зменшення власного капіталу, крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

Мінсоцполітики ініціювало спрощення процедури розірвання трудових договорів
Міністерство соціальної політики України ініціювало внесення змін до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, які спрямовані на спрощення процедури розірвання трудового договору між працівником та фізичною особою — суб’єктом підприємницьої діяльності та фізичною особою, що використовує найману працю. Відповідний спільний наказ підписали Міністр соціальної політики Людмила Денісова та Міністр юстиції Павло Петренко (№ 661/1541/5 від 16.09.2014).
Чинними нормативно-правовими актами передбачено, що зняття з реєстрації такого трудового договору здійснюється лише в тому центрі зайнятості, який його зареєстрував.
«У нинішній ситуації, коли з території проведення АТО виїхали сотні тисяч громадян, цей порядок став обтяжливим, а інколи й нездійсненим. Адже деякі центри зайнятості в Донецькій та Луганській областях не працюють, та й поїздка до цих регіонів задля оформлення розірвання трудових відносин не завжди є можливою. Через це багато вимушених переселенців офіційно залишаються в статусі працюючих осіб, що ускладнює їх працевлаштування за новим місцем проживання», — пояснила Міністр.
Відповідно до розроблених Мінсоцполітики змін, розірвання трудового договору з метою підтвердження записів у трудовій книжці можна зареєструвати в будь-якому центрі зайнятості.
«Інформація про укладені трудові договори відображається в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості. Це дає можливість доступу до цих відомостей в будь-якому центрі зайнятості на території країни», — зазначила Людмила Денісова.
На думку Міністра, цей крок дозволить спростити процедуру працевлаштування вимушених переселенців з території проведення АТО.
Наразі Наказ про внесення змін до Інструкції про порядок ведення трудових книжок проходить процедуру реєстрації в Міністерстві юстиції України. Документ набере чинності з дня його офіційного опублікування.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.


Поновлення податкового кредиту після виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту
Чи має право платник ПДВ поновити податковий кредит після отримання від постачальників належно оформлених податкових накладних, якщо під час документальної перевірки суми ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту за податковими накладними, оформленими з порушенням встановлених вимог?
Відповідно до пункту 198.6 Податкового кодексу України (ПК), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПК.
Якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в цьому пункті документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК.
Щодо можливості поновлення податкового кредиту після отримання від постачальників належно оформлених податкових накладних, якщо під час документальної перевірки суми ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту за податковими накладними, оформленими з порушенням встановлених вимог, то слід зазначити, що переоформлення податкової накладної ПК не передбачено.
Тобто платник податку не має права повторно відображати податкову накладну в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і враховувати у складі податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.

Чи застосовуються штрафні санкції за несплату єдиного соціального внеску через проведення АТО
Чи застосовуються штрафні санкції до платника за несплату або несвоєчасну сплату ЄВ у зв’язку з проведенням антитерористичної операції у Донецькій і Луганській областях?

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) регулюються виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464).
Відповідно до загальних положень Закону № 2464, ЄВ — це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Платниками ЄВ є, зокрема, роботодавці, на яких покладено обов’язки нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6–14 частини першої статті 4 Закону № 2464 (п. 1 ч. І ст. 4 Закону № 2464), а також платники ЄВ, зазначені в пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від неї, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями).

Платник ЄВ зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ (ст. 6 Закону № 2464).
Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄВ одночасно із зобов’язаннями зі сплати ЄВ зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання зі сплати ЄВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум (п. 2 ч. ХІ ст. 25 Закону № 2464).
Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. Х ст. 25 Закону № 2464).
Таким чином, відстрочення сплати податків суб’єктам господарювання, які здійснювали діяльність на території, де триває збройне протистояння, можливе лише шляхом внесення змін до Податкового кодексу та Закону № 2464.
Із метою врегулювання зазначеного питання у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України про внесення мін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (про соціально-економічний захист громадян України на територіях, де проводиться антитерористична операція).
Проектом Закону передбачено, що платники ЄВ, які перебувають на обліку в контролюючих органах Донецької і Луганської областей, звільняються від сплати ЄВ на період з 14 квітня 2014 року й до дати закінчення антитерористичної операції.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.


Працівника призвано на навчальні військові збори: як діяти бухгалтеру?
АППУ розяснила, як діяти бухгалтеру у разі призову працівника на навчальні військові збори, а також, які податки при цьому сплачувати
Призив на навчальні збори відібраних кандидатів, за винятком випадків, коли громадянин України виступає добровольцем, здійснюється шляхом направлення повістки встановленого зразка із зазначенням дати прибуття до військкомату
1. Кадрові питання
Якщо кандидат для призову на навчальні збори є військовозобов'язаним та затверджений і внесений до списку військовозобов'язаних, призваних для проходження навчальних зборів, то на першому етапі документального оформлення надається наказ про звільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату.
У разі, якщо працівник перебуває у відпустці, згідно п. 10 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, затвердженої наказом Міноборони, від 12.03.07 р. № 80, щорічна і додаткова відпустки підлягають перенесенню на інший період або продовженню у разі призову військовозобов'язаного на навчальні збори в цей час.
У кадрових документах, а саме табелі обліку робочого часу така відсутність співробітника на роботі відмічається як ІН (код 22), тобто „інше“ невідпрацьований час, передбачений законодавством (військові збори).
Підтвердженням відсутності військовозобов’язаного і участі його в зборах є військовий квиток, в якому зазначається тривалість зборів, та засвідчується печаткою військової частини, який він повинен подати у кадрову службу підприємства.
2. Соціальні гарантії
Згідно ст. 29 Закону від 25.03.92 р. № 2232-XII „Про військовий обов'язок і військову службу“ за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори.
Зверніть увагу! З 02.09.2014 р. військовозобов'язаним, які на день призову на збори не працюють, за весь період зборів, ураховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад, за їх заявами про те, що вони на день призову на збори не працюють, виплачується грошове забезпечення виходячи з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати на місяць.
Зауважимо, що на відміну від мобілізованих працівників, для працівників, яких призвано на військові збори Кабміном є розроблені нормативні документи щодо їх грошового забезпечення та порядку їх відшкодування з бюджету. Такими документами є постанова Кабміну КМУ від 23.11.06 р. № 1644 Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів та вищезгадана Інструкція № 80. Вони звісно полегшують роботу бухгалтера, так як він має правову підставу для відображення таких операцій в обліку.
3. З 2.09.2014 відшкодовується навіть ЄСВ!
Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) (п.12. Інструкції № 80).
4. Податки
ПДФО
Що стосується ПДФО, то відповідно до пп. 165.1.1 ПКУ з’явився новий підпункт "и", яким до неоподатковуваних доходів віднесені компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
ЄСВ
Також в п. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ внесено зміни, якими визначено, що ЄСВ не нараховується на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
І ось тут необхідно звернути увагу на наступні два моменти:
1. Звільнення від ПДФО та ЄСВ дісталося тільки середньому заробітку у разі призову на службу у зв'язку з мобілізацією. У разі призову на навчальні збори жодного звільнення від ПДФО та ЄСВ немає.
2. Звільнення від ПДФО та ЄСВ стосується тільки середнього заробітку, який буде компенсуватися з бюджету. Тому якщо роботодавець не звертатиметься за компенсацією, податкове та соціальне законодавство не звільняє нарахований середній заробіток від оподаткування ПДФО та ЄСВ.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.


Працівника призвано на навчальні військові збори: як діяти бухгалтеру?
АППУ розяснила, як діяти бухгалтеру у разі призову працівника на навчальні військові збори, а також, які податки при цьому сплачувати
Призив на навчальні збори відібраних кандидатів, за винятком випадків, коли громадянин України виступає добровольцем, здійснюється шляхом направлення повістки встановленого зразка із зазначенням дати прибуття до військкомату
1. Кадрові питання
Якщо кандидат для призову на навчальні збори є військовозобов'язаним та затверджений і внесений до списку військовозобов'язаних, призваних для проходження навчальних зборів, то на першому етапі документального оформлення надається наказ про звільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату.
У разі, якщо працівник перебуває у відпустці, згідно п. 10 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, затвердженої наказом Міноборони, від 12.03.07 р. № 80, щорічна і додаткова відпустки підлягають перенесенню на інший період або продовженню у разі призову військовозобов'язаного на навчальні збори в цей час.
У кадрових документах, а саме табелі обліку робочого часу така відсутність співробітника на роботі відмічається як ІН (код 22), тобто „інше“ невідпрацьований час, передбачений законодавством (військові збори).
Підтвердженням відсутності військовозобов’язаного і участі його в зборах є військовий квиток, в якому зазначається тривалість зборів, та засвідчується печаткою військової частини, який він повинен подати у кадрову службу підприємства.
2. Соціальні гарантії
Згідно ст. 29 Закону від 25.03.92 р. № 2232-XII „Про військовий обов'язок і військову службу“ за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори.
Зверніть увагу! З 02.09.2014 р. військовозобов'язаним, які на день призову на збори не працюють, за весь період зборів, ураховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад, за їх заявами про те, що вони на день призову на збори не працюють, виплачується грошове забезпечення виходячи з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати на місяць.
Зауважимо, що на відміну від мобілізованих працівників, для працівників, яких призвано на військові збори Кабміном є розроблені нормативні документи щодо їх грошового забезпечення та порядку їх відшкодування з бюджету. Такими документами є постанова Кабміну КМУ від 23.11.06 р. № 1644 Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів та вищезгадана Інструкція № 80. Вони звісно полегшують роботу бухгалтера, так як він має правову підставу для відображення таких операцій в обліку.
3. З 2.09.2014 відшкодовується навіть ЄСВ!
Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) (п.12. Інструкції № 80).
4. Податки
ПДФО
Що стосується ПДФО, то відповідно до пп. 165.1.1 ПКУ з’явився новий підпункт "и", яким до неоподатковуваних доходів віднесені компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
ЄСВ
Також в п. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ внесено зміни, якими визначено, що ЄСВ не нараховується на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
І ось тут необхідно звернути увагу на наступні два моменти:
1. Звільнення від ПДФО та ЄСВ дісталося тільки середньому заробітку у разі призову на службу у зв'язку з мобілізацією. У разі призову на навчальні збори жодного звільнення від ПДФО та ЄСВ немає.
2. Звільнення від ПДФО та ЄСВ стосується тільки середнього заробітку, який буде компенсуватися з бюджету. Тому якщо роботодавець не звертатиметься за компенсацією, податкове та соціальне законодавство не звільняє нарахований середній заробіток від оподаткування ПДФО та ЄСВ.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.


Втратили документи про доходи або витрати - подайте заяву
У разі втрати документів, що підтверджують доходи або витрати платника, такий платник має право письмово заявити про це контролюючому органу

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 вищезазначеного розділу витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмову заяву має бути надіслано до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Таким чином, у разі втрати документів, що підтверджують доходи або витрати платника податку, такий платник має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити необхідні заходи для поновлення цих документів.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 18.09.2014 р.

За несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно - штраф
Податківці нагадали, що за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно доведеться сплатити штраф
Враховуючи вимоги статті 265 Податкового кодексу, якою передбачено, що податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування, а нарахування проводять інспекції за місцем реєстрації платника, станом на 15.09.2014 року надходження від фізичних осіб у області склали 355,6 тис. гривень.
Нагадуємо, що за несвоєчасну сплату податку (крайній термін сплати в 2014 році – 29 серпня) передбачена відповідальність у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 18.09.2014 р.

Порядок компенсації ЄСВ роботодавцям за працевлаштування безробітних - у новій редакції
Кабмін уточнив порядок компенсації ЄСВ роботодавцям за працевлаштування безробітних на нові робочі місця
Кабмін постановою від 10.09.2014 р. №437 вніс зміни до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі ЄСВ. Змінами, зокрема, передбачено, що робочі місця, які створені у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб'єкта господарювання.
У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:
1) для юросіб - збільшення складу працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;
2) для ФОП та самозайнятих осіб - збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів (за винятком строкових).
Для підтвердження факту відсутності зменшення середньомісячної чисельності працівників проводиться порівняння середньооблікової кількості працівників за місяць, у якому створене нове робоче місце, із середнім значенням середньооблікової кількості працівників за 12 місяців, що передують місяцю створення нового робочого місця.
Крім цього, викладено у новій редакції Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва.
Пріоритетний вид економічної діяльності визначається за основним видом економічної діяльності роботодавця, за яким здійснюється віднесення роботодавця до класу професійного ризику виробництва, відповідно до якого встановлюється розмір ЄСВ.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.

До доходу від діяльності єдинника, не зазначеної у реєстрі, застосовується ставка 15%
До доходу, отриманого платниками єдиного податку І та ІІ груп від провадження видів діяльності, не зазначених у реєстрі, застосовується ставка у розмірі 15%
Згідно з пп. 293.4.2 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої та другої груп у розмірі 15%, зокрема, до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до першої або другої групи.
Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу).
Реєстрація платника єдиного податку анулюється шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 вищезазначеного пункту.
Крім того, платники єдиного податку несуть відповідальність згідно з Податковим кодексом за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Таким чином, до доходу, отриманого платниками єдиного податку першої та другої груп від провадження видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, застосовується ставка у розмірі 15%. При цьому такі платники зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів (загальна система оподаткування) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися види діяльності, не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.

Податкова реформа: які зміни пропонує уряд?
Кабмін вніс до Ради пакет податкових і бюджетних реформ

Кабмін розробив проект Закону від 15.09.2014 р. №5079 про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи).

Законопроектом передбачається:

-скорочення кількості податків та зборів з 22 до 9;

Податок на прибуток:

-розраховувати об’єкт оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток» щодо амортизації необоротних активів, резервів (забезпечень), фінансових операцій та обмежень окремих видів витрат та преференцій;

-скасування 32 обмежень по врахуванню витрат, що покращить інвестиційний клімат в країні;

-запровадження нової системи оподаткування страховиків, що стимулюватиме добровільне медичне страхування та страхування додаткової пенсії в межах недержавного пенсійного забезпечення.

Податок на доходи фізичних осіб:

У зв’язку із наближенням бухгалтерського та податкового обліку податку на прибуток підприємств та ліквідацією постійної податкової різниці, зумовленої віднесенням на витрати підприємства страхових внесків, що сплачується роботодавцем за найманих працівників, та перенесенням податкового тягаря на застраховану особу, пропонується:

- скасування пільги з податку на доходи фізичних осіб за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення, укладених із страховими організаціями;

- уточнення норми щодо умов, за яких доходи у вигляді відшкодованих платнику податку витрат на відрядження, не включаються до оподатковуваного доходу;

- збереження на 2015 рік чинного обмеження стандартної податкової соціальної пільги у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року;

Крім того, передбачається запровадження одноразового декларування доходів, майна та фінансового стану фізичних осіб, в тому числі одержаних з порушенням законодавства України з питань оподаткування, валютного регулювання.

Податок на додану вартість

- з метою забезпечення достатньої свободи сторін для визначення умов угод про розподіл продукції, усунення суперечностей між нормами Податкового кодексу пропонується:

внесення редакційних уточнень до визначення поняття «інвестор (оператор)»;

забезпечення послідовного вживання терміна «інвестор (оператор)»;

запровадження можливості покладення прав та обов’язків щодо реєстрації як платників податку на додану вартість за угодою, нарахування та сплати податку на додану вартість та подання податкової звітності з податку на додану вартість за багатосторонньою угодою на кожного інвестора та/або на оператора у порядку, визначеному угодою;

запровадження можливості відображення частки залишку від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту, відображеного оператором, іншими інвесторами за багатосторонньою угодою про розподіл продукції, та запровадження відповідних механізмів;

Акцизний податок:

-включення до переліку підакцизних товарів електричної енергії (досвід ЄС), внаслідок чого скасовується збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

-запровадження акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та палива. Ставка податку встановлюватиметься місцевими органами влади у розмірі не більше 5% від обсягу реалізації;

-пропорційне підвищення ставок акцизного податку на бензин, дизпаливо, скраплений газ за рахунок скасування екологічного податку;

-відновлення справляння акцизного податку з автомобілів, переобладнаних з вантажних на легкові;

-встановлення єдиної ставки акцизного податку на сигарети з фільтром та без фільтру поетапно протягом двох років;

-запровадження електронної форми подання декларації про максимальні роздрібні ціни на сигарети.

Екологічний податок:

-включення до складу податку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та збору за першу реєстрацію транспортного засобу;

Рентна плата:

-встановлення єдиного платежу за користування природними ресурсами – сконцентровано 3 податки і збори у складі рентної плати, внаслідок чого передбачається скасування: плати за користування надрами; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води;

Місцеві податки:

-оптимізація кількості груп платників єдиного податку до чотирьох із збереженням чинного максимального розміру доходу, який дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування;

-об’єднання спеціальних режимів оподаткування в єдиному податку шляхом введення окремої (четвертої) групи платників єдиного податку – сільськогосподарських товаровиробників, внаслідок чого скасовується фіксований сільськогосподарський податок;

-встановлення обов’язку щодо використання касових апаратів фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, крім тих, що здійснюють діяльність на ринках та з пересувних торговельних об’єктів;

-скасування неоподатковуваного мінімуму загальної площі житлової нерухомості для всіх видів об’єктів;

-розширення бази оподаткування податком на нерухоме майно за рахунок оподаткування комерційної (нежитлової) нерухомості (будівлі підприємств та склади, готелі, ресторани та бари, туристичні бази, торгові центри, магазини, СТО, їдальні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, казино, ігорні будинки, будівлі лазень, тощо);

-надання права місцевим органам влади встановлювати ставки податку на нерухоме майно для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості в розмірі до 2 % мінімальної зарплати за 1 кв. м площі об’єкта оподаткування;

-скасування збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору, як малоефективних;

-перенесення плати за землю до складу місцевих податків та консолідація плати за землю з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на нерухоме майно.

Також пропонується подовжити дію військового збору до 1 січня 2016 року та підвищити до 2% ставку збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі іноземної валюти.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.


Керівник на лікарняному: хто підпише акт перевірки?
Якщо на підприємстві з відповідальних осіб, крім керівника, є ще й бухгалтер, то повноваження з підписання акта за керівника можна покласти на нього

Згідно з пп. 75.1.1 ПКУ, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби винятково на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (п. 76.1 ПКУ).

Відповідно до п. 86.2 ПКУ, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами фіскального органу, що проводив перевірку, та після відповідної реєстрації у такому фіскальному органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Такий акт вважатиметься належним чином врученим, якщо він надісланий за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручений платнику податків чи його законному або уповноваженому представникові (див. п. 42.2 ПКУ).

У разі коли керівник захворів, а на підприємстві не передбачено законного чи уповноваженого представника, який має право отримати в податковій акт, варто повідомити податківцям, що такий акт вони повинні надіслати поштою.

За час, поки акт блукатиме системою Укрпошти, цілком можливо, що керівник встигне повернутися з лікарняного та у визначений п. 86.2 ПКУ строк підписати акт.

Якщо ж акт так ніхто і не підпише або посадові особи підприємства взагалі відмовляться його підписувати, то податківці сформують інший акт, у якому буде зазначено факт такої відмови. Зрештою, складання акта про відмову від підписання акта камеральної перевірки прямо не передбачено.

Не забувайте, що, відповідно до п. 86.7 ПКУ, в разі незгоди платника податків або його законних представників із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

На думку деяких спеціалістів, не буде порушенням вимог ПКУ, якщо за відсутності керівника та/чи головбуха акт камеральної перевірки буде повернуто податковому органу без підпису з додаванням листа про відсутність керівника з поважних причин (відпустка, лікарняний, відрядження). Навіть якщо керівник насправді не хворів, а просто ухилився від підписання акта, жодних негативних наслідків не буде.

Звісно, можна заздалегідь подбати про делегування повноважень на отримання від податківців та підписання акта перевірки іншим посадовим особам в ситуації, коли директора не буде на підприємстві (відпустка, лікарняний, відрядження). Для цього слід оформити довіреність письмово в довільній формі на уповноважену керівником особу, яка додається до примірника акта, що залишається в податковому органі (надсилається поштою).

Якщо ж на підприємстві з відповідальних осіб, крім керівника, є ще й бухгалтер, то повноваження з підписання акта за керівника можна покласти саме на нього. У такому разі акт бухгалтер підпише за себе та за керівника, а отже, двічі.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.


Робота за сумісництвом у трудовій зазначається окремим рядком
Щоб робота вважалася сумісництвом, необхідно мати дві умови: укладений трудовий договір на виконання регулярної роботи за сумісництвом та виконання цієї роботи у вільний від основної роботи час
Мінсоцполітики у листі від 25.12.2013 р. №564/13/116-13 зазначило, що для того, щоб робота вважалася сумісництвом, необхідно мати дві умови: укладений трудовий договір на виконання регулярної роботи за сумісництвом та виконання цієї роботи у вільний від основної роботи час.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, у трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Крім того, Мінсоцполітики відзначило, що при укладанні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Джерело: новини «Дебет-Кредит», 16.09.2014 р.

У вересні подайте звітність і сплатіть ПДВ
Суб’єкти господарювання, які звітують з ПДВ помісячно, податкову декларацію за серпень 2014 року повинні подати до 22 вересня 2014 року включно. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. А сплатити податкові зобов’язання, зазначені у поданій податковій декларації, потрібно до 30 вересня 2014 року включно.
Також разом із декларацією потрібно подати копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді за серпень 2014 року. Це стосується і платників ПДВ, які звітують поквартально. Вони теж повинні щомісячно (у терміни, що передбачені для подання податкової звітності — тобто календарний місяць) подавати копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.
Відповідна норма визначена пунктами 49.18 та 57.1 розділу II, пунктом 201.15 розділу V Податкового кодексу України.
Джерело: новини «Головбух», 18.09.2014 р.


Іноземна валюта в статутному фонді
Відповідно до підпункту 136.1.3 Податкового кодексу України (ПК), для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 153.1 ПК.
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) — у складі витрат платника податку.
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі — П(С)БО 21).
У бухгалтерському обліку операції, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку у гривневий еквівалент на певну дату за курсом НБУ. Так, згідно з пунктом 5 П(С)БО 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може відображати операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.
Отже, у момент отримання інвестиції в іноземній валюті платник податку в бухгалтерському обліку перераховує її суму в гривні за курсом НБУ на початок дня, дати отримання інвестиції.
У подальшому, оскільки така іноземна валюта за отриманою інвестицією належить до монетарних статей балансу, то згідно з пунктами 7 і 8 П(С)БО 21 вона має перераховуватися за курсом НБУ на кінець дня дати балансу (тобто на кінець дня кожного кварталу).
Нагадаємо, що монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, які буде отримано чи сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів.
У результаті таких перерахунків відповідно на кожну дату балансу в бухгалтерському обліку платник податку визначає курсові різниці в іноземній валюті.
У податковому обліку прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Підпунктом 153.1.4 ПК встановлено, що в разі здійснення операцій із продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.
Джерело: новини «Головбух», 17.09.2014 р.


Про оподаткування ПДФО грошової допомоги на лікування
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО сума коштів, що надається благодійною організацією як допомога на лікування або медичне обслуговування ФО в Україні або за кордоном, і які необхідно підтвердні документи для цілей оподаткування?
Згідно з підпунктом 165.1.19 Податкового кодексу України (ПК), до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються та, відповідно, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації.
Норми підпункту 165.1.19 ПК можуть бути застосовані благодійною організацією за наявності відповідних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичне обслуговування (у разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичне обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).
Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи — платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, отруєння, патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи в залежності від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.
ПКУ не визначає відмінностей в оподаткуванні ПДФО сум допомоги для оплати вартості таких послуг в Україні або за кордоном.
Джерело: новини «Головбух», 17.09.2014 р.