Податківці нагадують про розміри єдиного внеску у 2014 році
Кожен роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок за найманого працівника від нарахованої суми заробітної плати в таких розмірах:
- на суму нарахованої зарплати за видами виплат від 36,76 % до 49,7 % залежно від класу професійного ризику, а за інвалідів – 8,41%;
- на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами – 34,7%;
- на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності/допомоги по вагітності та пологах – 33,2%;
Одночасно роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок за найманого працівника від утриманої суми заробітної плати, а саме:
- від суми нарахованої зарплати за видами виплат 3,6%;
- від суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами – 2,6%;
- від суми допомоги по тимчасовій непрацездатності/допомоги по вагітності та пологах – 2%.
Додатково інформуємо, що максимальний розмір доходів, на який нараховується єдиний соціальний внесок у 2014 році складає 20 706,00 грн., а мінімальний розмір доходів, на який нараховується ЄСВ складає 1 218,00 грн.
Єдиний соцвнесок з компенсації мобілізованим: нюанси
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ. На сьогодні такого порядку ще немає. Але бухгалтери сподіваються, що компенсація здійснюватиметься за схемою, подібною до тої, яка застосовується в разі призову працівників на військові збори (1).
А тепер пригадаймо, що ще зовсім нещодавно, а саме 08.06.2014 р., було внесено зміни до ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ. Згідно з цими змінами ЄСВ не нараховується на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Мало того, така зміна почала діяти з 18.03.2014 р. — тобто заднім числом.
Пенсійний фонд та Державна фіскальна служба у спільному листі від 22.07.2014 р. №127/7/99-99-17-03-01-17; №19426/05-10 (див. «ДК» №32/2014), згадуючи вищезазначені нормативні акти, злагоджено ствердили, що ЄСВ не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому в такому випадку особа одночасно перебуває в трудових відносинах із підприємствами, установами та організаціями, а також — на обліку в військовій частині.
Та не минуло й двох місяців, як ДФСУ в листі від 29.09.2014 р. №5655/7/99-99-17-03-01-17 (див. «ДК» №42/2014) кардинально змінила точку зору і просто відкликала свій попередній лист. Тепер виплати, що їх підприємство здійснює за свої кошти (виконуючи приписи ст. 119 КЗпП) мобілізованим працівникам у межах середнього заробітку, ДФСУ приписує оподатковувати ЄСВ (як нарахування, так і утримання).
Наведені фахівцями ДФСУ аргументи просто дивні.
Так, вони погоджуються, що справді, згідно з ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується ЄСВ. Але оскільки від КМУ (якому підпорядкована ДФСУ) досі немає порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету (передбачений ч. 3 ст. 119 КЗпП) в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, то, роблять висновок фіскали, «страхувальник при нарахуванні таким працівникам середнього заробітку має виконувати всі покладені на нього Законом про ЄСВ функції». Себто слід нараховувати, утримувати й сплачувати до бюджету ЄСВ з допомоги мобілізованим працівникам!
Щоб підсолодити пігулку, податківці, як справжні ліберали, поблажливо наголошують: при перерахунку страхувальником середнього заробітку зазначеним працівникам за попередній період (тобто за весь час з 18.03.2014 р. до дати листа — 29.09.2014 р.) фінансові санкції за таке донарахування ЄСВ не застосовуються. А підставою для незастосування фінсанкцій є форма військового квитка (2) (копія) та довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною (копія). Ну і, звісно, треба зробити відповідні виправлення у звіті — про це податківці теж згадали у листі.
Погодьтеся, що ці твердження дивні. Складається враження, що ДФСУ буквально тлумачить народну приказку «Закон як дишло — куди повернеш, туди і вийшло». Справді, КМУ досі так і не розробив порядку компенсації виплат, що їх здійснюють підприємства-роботодавці своїм мобілізованим працівникам. Роботодавці наразі не отримують компенсації з бюджету (і невідомо, чи отримають до кінця року), та попри це виплачують середній заробіток мобілізованим із власних коштів. Фактично на сьогодні саме роботодавці забезпечують мобілізованих допомогою, яка має надходити від держави, тим самим зменшуючи негативні соціальні наслідки мобілізації.
Але норма ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ діє щодо зазначених виплат незалежно від того, чи компенсували роботодавцю його виплачені середні заробітки мобілізованим працівникам, чи ні! Такої прив'язки в тексті цієї норми взагалі немає, там згадується лише, що такі суми «компенсуються з бюджету». Мало того, сама ст. 119 КЗпП передбачає обов'язок виплачувати компенсацію. А відшкодування таких витрат підприємство отримає вже після здійснення виплат.
Звісно, сьогодні конче потрібно наповнювати бюджет і т.д. і т.п. Але згідно із законом з бюджету мають надходити і відповідні компенсації. На нашу думку, КМУ в порядку компенсації, який він повинен терміново затвердити, беручи до уваги такий фіскальний підхід ДФСУ, мусить передбачити компенсацію не лише середнього заробітку мобілізованих працівників, а ще й нарахованого на нього ЄСВ (адже держава взяла на себе зобов'язання забезпечити мобілізованих середнім заробітком).
Нині аналітики ДФСУ радять доплатити ЄСВ до бюджету за попередні періоди і сплачувати його і надалі. Але цікаво: що буде, коли через рік чи два підприємства все-таки отримають компенсації з бюджету? Тоді що, знову доведеться все виправляти чи ці сплачені суми нарахованого та утриманого ЄСВ будуть визнані переплатою з ЄСВ?
Але про це спеціалісти ДФСУ, певно, просто не думали.
Крім того, а що буде, якщо підприємство-роботодавець і надалі не платитиме ЄСВ зі середнього заробітку мобілізованим за попередні періоди? Адже в листі чітко сказано, що санкцій не буде. Звісно, для уникнення санкцій, як зазначено в цьому-таки листі, роботодавцю слід мати копії військового квитка та довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу. Але постає запитання: як отримати цю копію військового квитка від працівника, якщо він перебуває на передовій, можливо, за сотні кілометрів від підприємства? І взагалі, чим визначено такий перелік документів, яким нормативним актом? На жаль, ці запитання наразі залишаються без відповіді.
Чітко видно, що фіскали не до кінця проаналізували всі можливі наслідки та ризики своїх роз'яснень. Тож ми радимо роботодавцям діяти виключно за нормами законів: адже будь-які листи не мають сили нормативного документа. А Закон про ЄСВ однозначно говорить, що середній заробіток мобілізованим працівникам не підлягає оподаткуванню ЄСВ, і не ставить таке неоподаткування в залежність від прийняття чи неприйняття Кабміном підзаконного акта. Нагадаємо, що компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ не оподатковуються ПДФО. Сподіваємося, ДФСУ не «роз'яснюватиме» цю норму і бухгалтери спокійно виконуватимуть приписи закону.
--1--
Див. Інструкцію про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, затверджену наказом Міноборони України від 12.03.2007 р. №80, та Постанову КМУ від 23.11.2006 р. №1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів».
--2--
Затверджена Указом Президента України від 25.05.94 р. №263/94 «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу».
Нормативна база
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За шкоду підприємству працівники несуть матеріальну відповідальність
Працівник за заподіяну підприємству шкоду несе обмежену матеріальну відповідальність
Минсоцполитики в письме от 13.08.2014 г. № 87/0/15-14/06 уведомило, что за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации при исполнении трудовых обязанностей, виновные работники несут материальную ответственность в размере прямого действительного ущерба, но не более своего среднего месячного заработка.
Под прямым действительным ущербом, в частности, следует понимать утрату, ухудшение или снижение ценности имущества, необходимость для предприятия, учреждения, организации произвести затраты на восстановление, приобретение имущества или других ценностей либо произвести излишние, то есть вызванные вследствие нарушения работником трудовых обязанностей денежные выплаты.
По общему правилу работник за причиненный предприятию ущерб несет ограниченную материальную ответственность.
Вместе с тем трудовое законодательство предусматривает возложение на работника, виновного в причинении ущерба предприятию, с которым он состоит в трудовых отношениях, обязанности возместить прямой действительный ущерб в полном объеме без каких-либо ограничений.
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з надання продавцем винагороди покупцю
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з надання продавцем винагороди (бонусу) покупцю у зв’язку з досягненням таким покупцем певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого продавця?
Згідно з підпунктом 14.1.108 Податкового кодексу України (ПК), маркетингові послуги (маркетинг) — це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори), які є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб’юторами) у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів у каналах дистрибуції.
Оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються офіційним дистриб’ютором (постачальником продукції (робіт, послуг)), зокрема, за точність закупівельних прогнозів, виконання узгодженого плану закупівель, дотримання асортименту товарів, спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати відносяться до маркетингових послуг.
Відповідно до пункту 185.1 ПК, об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК.
Постачання послуг, згідно з підпунктом 14.1.185 ПК, — це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Отже, під час надання продавцем винагороди (бонусу) покупцю у зв’язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого продавця, об’єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а мотиваційні та стимулюючі виплати, у свою чергу, є компенсацією вартості таких послуг.
У покупця за отримання мотиваційних виплат (бонусів) від продавця у зв’язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у такого продавця, виникають податкові зобов’язання з ПДВ на суму отриманих мотиваційних виплат (бонусів).
Правильність відображення в обліку проведених госпоперацій визначається за результатами податкової перевірки, а не звірки
Факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платника податку за юридичною адресою не може бути підставою для висновків про неправомірне формування цим платником податкових зобов’язань. Особливо, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців, а також за умови вірно заповнених усіх інших реквізитів.
Так зазначив апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги платника податку в частині визнання протиправними дій податкового органу із проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження його господарських відносин з іншими платниками податків за січень 2014 року.
На думку суду, податковим органом фактично було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку. Адже зустрічні звірки не є перевірками і за їх результатами складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін. Але в порушення встановлених вимог, податківцями довідка не складалася, а був складений документ неналежної форми — акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не відповідає встановленій формі та змісту в частині зазначення відомостей про відповідність правочинів вимогам законодавства, та встановлення результатів перевірки. І форма зазначеного акту не передбачає зазначення інформації про реальність, нікчемність господарських операцій суб’єкта, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку. Чи визначення результатів співставлення інформації, зазначеної в податковій звітності, з інформацією наявною у податкового органу.
Крім того, податковим органом — відповідачем не надано суду запитів ініціаторів звірки — інших податкових органів, в яких знаходиться на обліку контрагенти позивача, отримання яких передує проведенню зустрічної звірки. Отже, відповідач порушив порядок проведення зустрічної звірки в частині недотримання процедури ініціювання такої звірки.
Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. І зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податку.
У цьому випадку податковим органом не було виявлено розбіжності у податковій звітності позивача та його контрагентів за перевірені податкові періоди при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Однак при цьому відповідач чомусь дійшов висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку.
Включення суми ПДВ до податкового кредиту: окремі нюанси
Запитання: Чи має право з 1 січня 2015 р. платник податку при визначені граничної суми ПДВ для отримання права на складання податкової накладної врахувати суму ПДВ по отриманій податковій накладній, яку в подальшому не буде включено до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ з огляду недостатнього документального підтвердження таких витрат у податковому обліку?
Відповідь: В ПКУ за п. 200-1.3 на суму ПДВ, на яку платники податку можуть складати податкові накладні, які реєструються в Єдиному реєстрі та надаються покупцям, впливатиме, зокрема, показник ∑НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як бачимо, факт використання таких податкових накладних для підтвердження права на податковий кредит з ПДВ, не ставиться за умову в цій нормі.
Більш того, у Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, проект якого міститься на сайті ДФСУ, зазначено: «Цей показник формується на підставі отриманих платником податку податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, що були складені за операціями, дата виникнення податкових зобов’язань за якими припадає на податковий період починаючи з 1 січня 2015 року, а також на підставі розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних». Але й там не зазначається, що такі податкові накладні, а також розрахунки коригування повинні бути включені до складу податкового кредиту.
Отже, наразі йдеться лише про отримання зазначених документів та їх обов’язкову реєстрацію в Єдиному реєстрі.
Суточные являются обязательной выплатой при любой служебной командировке
В соответствии с п. 1 раздела І Инструкции о служебных командировках, утвержденной приказом Минфина Украины от 13.03.1998 г. № 59, служебной командировкой считается поездка работника по распоряжению руководителя предприятия на определенный срок в другой населенный пункт для выполнения служебного поручения вне места его постоянной работы.
Если местом постоянной работы сотрудника является Киев, то, независимо от факта прописки сотрудника по месту командировки, предприятие обязано предоставить сотруднику все гарантии, установленные ст. 121 КЗоТ Украины, а именно: суточные, оплату проезда до места командировки и обратно, а также оплату проживания по месту командировки. При этом суточные являются единственным видом расходов на командировки, которые не требуют документального подтверждения фактически понесенных сотрудником расходов, а потому являются обязательной выплатой при любой служебной командировке.
Помилково подана податкова звітність: дії платника
Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків, подають контролюючому органу декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому ПКУ.
Відповідно до п.49.8. ст.49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Отже, Податковим кодексом України не передбачено дії суб’єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до контролюючого органу, тобто яку взагалі не потрібно було подавати або подано не до того контролюючого органу. Однак платник податків може звернутись письмово до контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнання даної звітності як податкової.
Компенсація за невикористані щорічні відпустки оподатковується військовим збором
Відповідно до пп. 1.2 п. 16 -1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 розд. IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб. Так, заробітна плата – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Враховуючи викладене вище, компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором.
Середня зарплата мобілізованих працівників: що у формі № 1ДФ
Податківці повідомили, що середній заробіток мобілізованих працівників відноситься до заробітної плати. Відповідно у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) середній заробіток за період мобілізації відображають за ознакою доходу«101».
Дивіденди, нараховані на користь фізособи за акціями або іншими корпоративними правами, оподатковуються військовим збором
Чи підлягають оподаткуванню військовим збором дивіденди, нараховані на користь фізичної особи за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів?
Згідно з підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (ПК), об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК визначено, що нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV ПК для податку на доходи фізичних осіб.
Так, для цілей розділу IV ПК заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПК).
Відповідно до підпункту 170.5.3 ПК, дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 ПК, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.
Тож дивіденди, нараховані на користь фізособи за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів, підлягають оподаткуванню військовим збором.
