ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо пільг з податку на прибуток та податку на додану вартість, наданих реєстраційною карткою проекту” N 11814/6/99-99-15-02-02-15від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо пільг з податку на прибуток та податку на додану вартість, наданих реєстраційною карткою проекту, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 30.1 ст. 1 Кодексу податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 1 Кодексу.

Статтею 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з інформацією, наведеною у листі, реалізація проекту міжнародної технічної допомоги "Підвищення енергоефективності об’єктів бюджетної сфери міста Житомира" (далі - МТД) здійснюється у межах Рамкової угоди між Урядом України та Північною екологічною фінансовою корпорацією (далі - Угода з НЕФКО) та договором між Урядом України та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні (далі - Договір з ЄБРР), які ратифіковані Верховною Радою України.

Проект зареєстровано в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, реєстраційна картка N ???? від 01.12.2015 р.

Як визначено у реєстраційній картці, донором проекту є НЕФКО.

Розділом 8.01 Договору з ЄБРР визначено, що усі імпортовані та вироблені в Україні обладнання, матеріали, роботи та послуги, включаючи консультаційні послуги, які використовуються для надання технічної допомоги або грантового співфінансування і фінансуються за рахунок грантових коштів, звільняються від будь-яких податків і зборів або обов'язкових платежів, що стягуються Україною або на території України.

Крім того, за умови дотримання положень, визначених у розділі 8.01 Договору з ЄБРР, всі платежі підрядникам за контрактами, які стосуються надання Технічної допомоги, звільняються від будь-яких податків або будь-яких інших зборів чи обов'язкових платежів, що стягуються Україною або на території України, такою мірою, якою ці платежі фінансуються за рахунок Грантових коштів (розділ 8.02 Договору з ЄБРР).

Відповідно до ст. 3 Угоди з НЕФКО відсотки та всі інші платежі, які належать НЕФКО й виникають унаслідок Проектів і фінансової діяльності, передбаченої цією Угодою, а також активи та доходи НЕФКО, пов'язані з такою фінансовою діяльністю й Проектами, звільняються від оподаткування.

Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, що придбаваються під час реалізації проекту міжнародної технічної допомоги (далі - МТД)

Згідно з п. 197.11 ст. 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема, операції з:

постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;

постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Статтею 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.

При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок отримання права на звільнення від оподаткування операцій, що здійснюються в рамках проектів міжнародної технічної допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року N 153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги" (далі - Порядок N 153).

Відповідно до Порядку N 153 виконавцем проекту є будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми).

Проекти (програми), які включені до щорічних програм в рамках МТД, підлягають обов'язковій державній реєстрації, яка є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.

Державна реєстрація проекту (програми) підтверджується реєстраційною карткою проекту (програми), складеною за формою згідно з додатком 1 до Порядку N 153.

У реєстраційній картці проекту (програми) МТД робиться запис, який містить:

1) посилання на статтю міжнародного договору України щодо передбачених пільг;

2) підтвердження наявності плану закупівлі;

3) зазначення адреси офіційного сайту Мінекономрозвитку, за якою розміщено такий план закупівлі та перелік організацій-виконавців, які заявили право на податкові пільги.

У разі якщо у реєстраційній картці проекту (програми) МТД буде зроблено такий запис, це означатиме, що в рамках проекту (програми) МТД донором заявлено право на отримання податкових пільг, передбачених податковим законодавством України, і в рамках такого проекту (програми) МТД товари, роботи та послуги, що закуповуються виконавцем проекту за рахунок МТД, відвантажуються (виконуються, постачаються) постачальниками такому виконавцю без сплати ПДВ.

Одночасно з видачею реєстраційної картки проекту (програми) МТД робиться відповідний запис у єдиному реєстрі проектів, що реалізуються в Україні з використанням ресурсів міжнародних фінансових організацій та МТД, та розміщується план закупівлі на офіційному сайті Мінекономрозвитку (крім інформації, що становить комерційну таємницю).

Платник податку (продавець) з метою підтвердження права на застосування пільг з податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів, робіт, послуг в рамках проекту МТД зберігає у справі:

копію реєстраційної картки проекту, в рамках якого здійснено закупівлю товарів, робіт, послуг, засвідченої печаткою донора або виконавця проекту;

копію плану закупівлі, засвідченої печаткою донора або виконавця проекту;

копію контракту на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, засвідченої підписом та печаткою виконавця проекту (у контракті зазначається, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється коштом проекту міжнародної технічної допомоги та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі).

Крім цього, згідно з пунктом 23 Порядку N 153 виконавець проекту МТД, що реалізує право на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України (крім договорів, пов'язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему), щомісяця до 20 числа складає та подає в письмовому та електронному вигляді органові державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків, та в копії Мінекономрозвитку інформаційне підтвердження придбання товарів, робіт і послуг у пільговому режимі за кошти МТД за проектом (програмою) за формою згідно з додатком 8 до Порядку N 153.

Отже, операції з постачання товарів/послуг у рамках проекту МТД та в межах затвердженого плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються виконавцями проектів МТД за кошти МТД, звільняються від оподаткування ПДВ.

Якщо виконавцем проекту МТД придбання товарів/послуг, зазначених у плані закупівлі проекту, здійснюється у постачальника - платника ПДВ, то в договорі на таке постачання ціна таких товарів/послуг має бути вказана "Без ПДВ". Постачальник при постачанні таких товарів/послуг виконавцю проекту МТД складає в установленому порядку податкову накладну щодо відвантаження товарів/послуг, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). У такій податковій накладній у графі "Складена на операції, звільнені від оподаткування" верхньої лівої частини робиться помітка "Без ПДВ".

При придбанні виконавцем проекту МТД у постачальника товарів/послуг у рамках таких проектів ціна товарів/послуг визначається без ПДВ, тому постачальник за такими операціями податкові зобов’язання не визначає і до бюджету не сплачує.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Кодексу, пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Кодексу та п. 197.11 ст. 197 Кодексу).

Таким чином, якщо постачальник придбає у платника податку товари/послуги для використання у звільнених від оподаткування ПДВ операціях, зокрема для подальшого постачання у рамках виконання проекту МТД, то такий Постачальник включає суму ПДВ, сплачену постачальнику таких товарів/послуг, до складу податкового кредиту та зобов’язаний визначити на підставі п. 198.5 ст. 198 Кодексу податкові зобов’язання виходячи з ціни придбання таких товарів/послуг, а також скласти податкову накладну та зареєструвати її у ЄРПН.

Щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Фінансові показники прибутку, звільненого від оподаткування, або збитку від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування, визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, і різниці по таких звільнених від оподаткування видах діяльності, визначені відповідно до III розділу Кодексу, підлягають відображенню у додатку ПЗ до рядка 05 ПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств".

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість сум податку на додану вартість, сплачених при розмитненні безоплатно отриманої продукції від нерезидента” N 10964/6/99-95-42-01-15від 19.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість сум податку на додану вартість, сплачених при розмитненні безоплатно отриманої продукції від нерезидента, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 стаття 201 Кодексу).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Кодексу базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Таким чином, податок на додану вартість, сплачений при розмитненні ввезених на митну територію України товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.

При цьому платник податку згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289, до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 та 11 податкової декларації з податку на додану вартість) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 11.4).

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо відображення операції зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит, у податковій декларації з податку на додану вартість” N 11491/6/99-95-42-01-15від 26.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення операції зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит, у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - декларація), і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 209.5 статті 209 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу у разі якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).

В свою чергу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 стаття 189 Кодексу).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289, платники податку, які згідно з статтею 209 Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім податкової декларації 0110, подають декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123", яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 Кодексу.

Отже, незалежно від того, чи отримана компенсація за знищений (загиблий) врожай, суб’єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит.

Оскільки товари/послуги не можуть бути використані в господарській діяльності, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається таке списання, платник податку повинен скласти зведену податкову накладну та здійснити нарахування податкових зобов’язань, яке відобразити в рядку 1.1 розділу I "Податкові зобов’язання" декларації з позначкою "0121"/"0122"/"0123".

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій, що здійснюються Товариством (Замовником) при укладанні договорів підряду на виконання робіт технікою Підрядника, заправка якого здійснюється пальним, що належить Замовнику” N 12331/6/99-99-15-03-03-15від 03.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення ТОВ (далі - Товариство) щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій, що здійснюються Товариством (Замовником) при укладанні договорів підряду на виконання робіт технікою Підрядника, заправка якого здійснюється пальним, що належить Замовнику, і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оуплачиваети виконану роботу. При цьому ст. 839 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 840 ЦКУ, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

В описаному в запиті випадку на умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від Замовника до Підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Таким чином, така операція із заправлення пальним техніки Підрядника, винайнятої Товариством (Замовником) для виконання робіт на умовах договору підряду, належить до операцій з реалізації пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу.

Звертаємо увагу, що суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо оформлення та реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при здійсненні операцій з переміщення палива у межах одного підприємства між складами, місце розташування яких у районах з різним кодом КОАТУУ, за умови, що Товариство є суб’єктом роздрібної торгівлі, який через мережу стаціонарних газозаправників здійснює реалізацію скрапленого газу” N 11469/6/99-99-15-03-03-15від 25.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення ТОВ (далі - Товариство) щодо оформлення та реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при здійсненні операцій з переміщення палива у межах одного підприємства між складами, місце розташування яких у районах з різним кодом КОАТУУ, за умови, що Товариство є суб’єктом роздрібної торгівлі, який через мережу стаціонарних газозаправників здійснює реалізацію скрапленого газу, та повідомляє таке.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) з 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та введено акцизну накладну - обов’язковий електронний документ, який складається при всіх операціях реалізації пального на внутрішньому ринку та реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Зазначаємо, що 01.03.2016 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 114 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних" (далі -      Постанова N 114). 27.02.2016 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 113 "Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального" (далі - Постанова N 113).

Також на виконання норм ст. ст. 231 та 232 Кодексу та вказаних вище постанов Уряду Міністерством фінансів України 25.02.2016 р. видано накази:

N 218 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 р. за N 405/28535) (далі - наказ N 218);

N 219 "Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та порядку його заповнення та подання" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2016 р. за N 377/28507).

Щодо складання акцизної накладної при здійсненні операцій з переміщення палива у межах одного підприємства між складами, місце розташування яких у районах з різним кодом КОАТУУ

Як зазначено у п. 231.1 ст. 231 Кодексу, платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Отже, по суті операція з переміщення у межах одного підприємства між складами, місце розташування яких у районах з різним кодом КОАТУУ, не належить до операцій з реалізацієї пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оскільки у зазначеному випадку Товариство не здійснює реалізацію пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то у такому разі не виникає обов’язку складати акцизну накладну на обсяги пального, що переміщуються у межах одного підприємства.

Звертаємо увагу, що внесення змін до акцизної накладної здійснюється шляхом складання та реєстрації розрахунку коригування акцизної накладної (згідно з розділом ІІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом N 218).

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій при його використанні для власних виробничих потреб” N 11468/99-99-15-03-03-15від 25.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення СТОВ (далі - Товариство) щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій при його використанні для власних виробничих потреб і повідомляє таке.

У листі Товариство зазначає, що під час здійснення господарської діяльності винаймає сторонні організації для виконання робіт (отримання послуг) та забезпечує техніку таких суб'єктів господарської діяльності пальним. Оскільки Товариством не зазначено, яким саме чином буде здійснюватися заправка пальним транспортних засобів сторонніх організацій, то надати обґрунтовану та вичерпну податкову консультацію із питання сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів немає можливості.

Щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій зі здійснення заправки пальним техніки сторонньої організації (Виконавця), винайнятої Товариством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг)

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оуплачиваети виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому ст. 902 ЦКУ передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто, або ж у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В описаному в запиті випадку на умовах договору виконання робіт здійснюється передача (відпуск) пального від Замовника до Виконавця, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Таким чином, така операція із заправки пальним техніки сторонньої організації (Виконавця), винайнятої Товариством (Замовником) для виконання робіт (отримання послуг), належить до операцій з реалізації пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу.

Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Зазначаємо, що з 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та введено акцизну накладну - обов’язковий електронний документ, який складається платником акцизного податку при всіх операціях реалізації пального на внутрішньому ринку та реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Міністерством фінансів України 25.02.2016 р. видано такі накази:

N 218 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 р. за N 405/28535) (далі наказ - N 218);

N 219 "Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та Порядку його заповнення та подання" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2016 р. за N 377/28507).

У п. 8 розділу І Порядку заповнення акцизної накладної, затвердженого наказом N 218, визначено, що при її заповненні зазначаються випадки, під час яких акцизна накладна надається, це - надання її платнику - отримувачу пального, або не надається, серед яких - відвантаження пального з метою власного споживання.

Водночас відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Таким чином, платник акцизного податку на всі обсяги витраченого пального (у т.ч. відвантаженого з метою власного споживання для заправки власного чи орендованого транспортного засобу та використаного для власних виробничих потреб) зобов'язаний складати в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого (витраченого) пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

7. ДФС України в листі “Про надання податкової консультації щодо реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального (заміна масла при здійсненні суб’єктом господарювання технічного обслуговування та ремонту автомобілів)” N 11785/6/99-99-12-03-03-15 від 30.05.2016 р.

 

Про надання податкової консультації щодо реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального (заміна масла при здійсненні суб’єктом господарювання технічного обслуговування та ремонту автомобілів)

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважається реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Оскільки при заміні суб’єктом господарювання масла двигуна при здійсненні технічного обслуговування та ремонту автотранспорту вказаний підакцизний товар (продукція) використовується як витратний матеріал при наданні цих послуг, тобто безпосередньо реалізація підакцизних товарів не відбувається, такий суб’єкт не є платником акцизного податку та, відповідно, не підлягає реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального.

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

8. ДФС України в листі “Щодо врахування у зменшення податку на прибуток податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” N 10490/6/99-99-15-02-02-15від 13.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування у зменшення податку на прибуток податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Згідно з п. 137.5 ст. 137 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2016 р., податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) конкретизовано порядок зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, згідно з п. 137.6 ст. 137 Кодексу у редакції, що діє з 01.01.2016 р., податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до ст. 266 Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.

Якщо платник податку на прибуток у звітному періоді не отримав прибутку або сума податку на прибуток менша суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залишок суми такого податку, не врахований у зменшення податку на прибуток поточного періоду, не переноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових (звітних) періодів.

Пунктом 137.4 ст. 137 Кодексу встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Згідно з п. 137.5 ст. 137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.

Разом з тим п. 57.1 ст. 57 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2016 р., було передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень), повинні були щомісяця, протягом 2015 року, сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума таких авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Отже, платник податку на прибуток, який подає податкову декларацію за податковий (звітний) період - календарний квартал, півріччя, три квартали, рік, має право врахувати у зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за результатами такого звітного періоду, суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого та сплаченого за такий звітний період. Платник податку, для якого податковий (звітний) період - рік, враховує нараховану та сплачену суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зменшення податку на прибуток за підсумками року.

Платник податку на прибуток, який у 2015 році сплачував авансові внески з податку на прибуток, враховує нараховану та сплачену суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зменшення податку на прибуток, нарахованого за 2015 рік, з урахуванням сплачених протягом 2015 року авансових внесків з податку на прибуток.

При цьому оскільки норма Кодексу щодо зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, була запроваджена з 01.01.2015 р., а Закон N 909 уточнив розмір суми нарахованого та сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що враховується у зменшення податку на прибуток, то залишок суми такого податку, не врахований у зменшення податку на прибуток за 2015 рік, не переноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових (звітних) періодів.

Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 (далі - Декларація).

Суми, що зменшують податок на прибуток, відображаються у додатку ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" до Декларації (далі - додаток ЗП).

Для платників податку на прибуток, які протягом 2015 року не сплачували авансові внески з податку на прибуток, рядок 16.1 додатка ЗП не заповнюється, а зменшення податку на прибуток відбувається шляхом відображення суми податку на нерухоме майно в рядку 16.2 додатка ЗП у сумі, що не перевищує суму нарахованого податку на прибуток (рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Декларації).

Платники податку на прибуток, які згідно з п. 57.1 Кодексу та п. 9 підрозділу 4 розділу XX Кодексу протягом 2015 року сплачували авансові внески з податку на прибуток, відображають їх у рядку 16.1 додатка ЗП. Врахування суми податку на нерухоме майно у зменшення податку на прибуток для таких платників розраховується як додатне значення нарахованого податку на прибуток мінус щомісячні авансові внески, відображені в рядку 16.1 додатка ЗП (не більше позитивного значення ((рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) - (рядок 16.1 додатка ЗП))). Зазначене обмеження передбачено п. 137.6 ст. 137 Кодексу.

 

 

9. ДФС України в листі “Щодо заповнення рядків 1.1.1 та 1.2.1 додатка РI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 р. за N 1415/27860” N 11769/6/99-99-15-02-02-15від 30.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо заповнення рядків 1.1.1 та 1.2.1 додатка РI до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 р. за N 1415/27860, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток" Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Таким чином, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи вартістю не більше 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (до 01.09.2015 р. - 2500 гривень) не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до правил бухгалтерського обліку та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу незалежно від того, чи включена така амортизація до складу витрат за правилами бухгалтерського обліку.

 

 

10. Лист ДФС України “Щодо подання уточнюючого Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями” N 11753/6/99-99-15-02-02-15від 30.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подання уточнюючого Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Щодо дати подання уточнюючого Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями та зменшення відповідних нарахувань.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року N 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями" (далі - Порядок) розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 р. "N 285 "Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.05.2011 р. за N 643/19381, визначено, що звітним періодом, за який подається розрахунок, є перший квартал, перше півріччя, три квартали, рік.

Враховуючи, що зазначеною формою не передбачено проведення уточнень, платник податку має право самостійно здійснити відмітку "уточнюючий" та подати уточнюючий Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) до органів фіскальної служби окремо за кожен рік.

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів” N 11751/6/99-99-15-02-02-15від 30.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб - нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку відсотків за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких відсотків.

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням відсотків, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Згідно з п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Відсотки, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу (п. 140.3 ст. 140 Кодексу).

Отже, у разі якщо середнє арифметичне значення власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду має від’ємне значення, то слід вважати, що сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 ст. 140 Кодексу, перевищує суму власного капіталу у більш ніж в 3,5 раза.

Відсотки, які у 2015 році перевищували суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 Кодексу, та збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування відповідного звітного податкового періоду 2016 року у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків.

Для розрахунку обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу, невраховані відсотки станом на 01.01.2016 р. відповідно до п. 141.1 ст. 141 Кодексу зменшуються на 5 відсотків та додаються до суми відсотків, нарахованих на користь пов’язаних осіб - нерезидентів у звітних періодах 2016 року.

Якщо, наприклад, відсотки, нараховані на користь пов’язаних осіб - нерезидентів у звітному періоді 2016 року, збільшені на суму неврахованих відсотків станом на 01.01.2016 р. відповідно до п. 141.1 ст. 141 Кодексу та зменшених на 5 відсотків, не перевищують обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 Кодексу, то сума таких не списаних відсотків станом на 01.01.2016 р., зменшена на 5 відсотків, враховується у зменшення фінансового результату до оподаткування у декларації з податку на прибуток підприємств за цей звітний період 2016 року.

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо порядку зарахування сплаченого за кордоном податку у зменшення зобов’язань з податку на прибуток” N 11232/6/99-99-15-02-02-15від 24.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку зарахування сплаченого за кордоном податку у зменшення зобов’язань з податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Підпунктами 13.1 та 13.2 ст. 13 Кодексу встановлено, що доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі. При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

У відносинах між Урядом України і Урядом Російської Федерації, починаючи з 03.08.1999 р., застосовується Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі - Угода).

Пунктом 3 ст. 2 Угоди встановлено, що податки, на які поширюється Угода, у Російській Федерації, зокрема, є податок на прибуток підприємств і організацій.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний одержати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до пп. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Таким чином, сума сплаченого за кордоном протягом звітного року податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел на території Російської Федерації, не враховується у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у наступних звітних роках.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлено ст. 50 Кодексу.

Так, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

 

 

13. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату для цілей розрахунку податку на прибуток підприємств за 2015 рік” N 11126/6/99-99-15-02-02-15від 23.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату для цілей розрахунку податку на прибуток підприємств за 2015 рік та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

1. Щодо коригування фінансового результату до оподаткування при погашенні заборгованості за зобов’язаннями, яка переоцінена у зв’язку з зміною курсів обміну іноземних валют.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування при погашенні заборгованості за зобов’язаннями, яка переоцінена у зв’язку з зміною курсів обміну іноземних валют.

2. Щодо визначення балансової вартості основних засобів для цілей податкового обліку.

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Пунктом 11 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Кодексу передбачено, що при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Отже, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Вартість основних засобів, введених в експлуатацію після 01.01.2015 р., з метою амортизації відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку без урахування переоцінки таких основних засобів.

3. Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, пов’язані з переоцінкою основних засобів і нематеріальних активів.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I, пп. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Отже, починаючи з 01.01.2015 р., для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визнається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

4. Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування виплат, пов’язаних з оплатою праці.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

За роз’ясненням щодо віднесення виплат пенсій, одноразових виплат при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію до "виплат, пов’язаних з оплатою праці", доцільно звернутись до Міністерства соціальної політики України.

5. Щодо застосування норм п. 140.2 ст. 140 Кодексу платником податку з від’ємним значенням суми фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених у пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Кодексу (п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Згідно з п. 140.3 ст. 140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 цієї статті, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

Отже, п. 140.2 ст. 140 Кодексу встановлений порядок відображення процентних витрат за борговими зобов’язаннями, визначеними у п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами. Зокрема, у разі перевищення суми боргових зобов’язань перед особами - нерезидентами над сумою власного капіталу платника податку більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та лізингових компаній - більш ніж в 10 разів) процентні витрати на користь пов’язаних осіб - нерезидентів для цілей оподаткування враховуються у сумі, що не перевищує 50 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

У разі якщо сумарне значення показників фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань має від’ємне значення за рахунок від’ємного значення фінансового результату, то фінансовий результат коригується на всю суму нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з пов’язаними особами - нерезидентами.

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо зарахування у зменшення податку на прибуток банку податків, сплачених за межами України” N 11124/6/99-99-15-02-02-15від 23.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо зарахування у зменшення податку на прибуток банку податків, сплачених за межами України, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом (п. 13.2 ст. 13 Кодексу).

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до п. 141.4.9 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Таким чином, платник податку враховує у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період суму сплаченого таким платником податку на прибуток (доходи) протягом такого звітного податкового періоду за межами України, яка визначається шляхом перерахунку іноземної валюти у гривні, виходячи з офіційного курсу Національного банку України на дату сплати такого податку за межами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон)).

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Отже, операції в іноземній валюті з метою оподаткування враховуються при розрахунку фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

 

 

15. ДФС України в листі “Щодо відображення рішень суду у податковій звітності з податку на прибуток” N 11823/6/99-99-15-02-02-15від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення рішень суду у податковій звітності з податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розділу III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у порядку, встановленому п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 1.1 п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу платник податку - покупець зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування після 1 січня 2015 року на вартість заборгованості, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо в наступних податкових періодах після 1 січня 2015 року покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення) та віднесеної на зменшення витрат згідно з пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 розділу III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, такий покупець зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення (п. 1.2 п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу).

Отже, якщо платник податку - покупець після 01.01.2015 р. погашає суму кредиторської заборгованості (її частину) за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), яка до 01.01.2015 р. за рішенням суду була віднесена таким платником на зменшення витрат, то такий покупець за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення, зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої заборгованості (її частини).

Якщо продавець подав позов (заяву) до суду щодо стягнення заборгованості за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) до 01.01.2015 р., а рішення суду набрало чинності після 01.01.2015 р., то платник податку - покупець зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість визнаної судом заборгованості у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини). Зменшення фінансового результату до оподаткування покупцем на суму такої кредиторської заборгованості у разі її погашення таким покупцем після 01.01.2015 р. здійснюється у звітному (податковому) періоді, на який припадає таке погашення.

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

16. ДФС України в листі “Щодо податкового (звітного) періоду виробника сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування” N 11819/6/99-99-15-02-02-15 від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо податкового (звітного) періоду виробника сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

виробників сільськогосподарської продукції, визначеної ст. 209 Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу (пп. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Пунктом 137.5 ст. 137 Кодексу встановлено, що для виробників сільськогосподарської продукції встановлено річний податковий (звітний) період.

З огляду на викладене, якщо виробник сільськогосподарської продукції, який з 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва у розмірі не менш як 50 відсотків загальної суми доходу, то такий сільськогосподарський товаровиробник може для цілей оподаткування податком на прибуток використовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Такому платнику слід подати окремо Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 (далі - Декларація), за період з 01.01.2016 р. по 01.07.2016 р., а починаючи з 1 липня 2016 року, можна застосовувати річний податковий період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Крім того, з метою ідентифікації виробника сільськогосподарської продукції при складанні Декларації у полі 9 "Особливі відмітки" Декларації проставляється позначка щодо належності його до відповідної категорії.

У випадку застосування виробником сільськогосподарської продукції податкового (звітного) періоду, який починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року, позначка у полі 9 "Особливі примітки" Декларації щодо належності до категорії виробника сільськогосподарської продукції не проставляється. При цьому порядок обчислення та сплати податку на прибуток здійснюється таким підприємством на загальних підставах.

 

 

17. ДФС України в листі “Щодо переходу зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів” N 11771/6/99-99-15-02-02-15від 30.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо переходу зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Щодо зобов’язань суб’єкта господарювання з переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування у разі проведення разової операції з надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

Надання разової поворотної фінансової допомоги суб’єктом господарювання, який займається тваринництвом, рослинництвом, а також професійною, науковою та технічною діяльністю, не є фінансовим посередництвом та не може бути підставою для обов’язкового переходу платника єдиного податку третьої групи на загальну систему оподаткування відповідно до вимог частини п’ятої пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному пп. 298.2.1 - 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Одночасно повідомляємо, що статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ (у тому числі для випадку переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування), відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу обов’язковій реєстрації як платника податку на додану вартість підлягає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється ст. ст. 181 - 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233.

 

 

В ЧАСТИНІ КОНТРОЛЬОВАНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

18. ДФС України в листі “Щодо визнання господарських операцій з ціллю трансфертного ціноутворення контрольованими” N 11812/6/99-99-15-02-02-15від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання господарських операцій з ціллю трансфертного ціноутворення контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, які впливають на об’єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

з пов’язаною особою - нерезидентом;

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

операції з надання послуг;

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється шляхом моніторингу контрольованих операцій та проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення таких операцій (пп. 39.5.1 п. 39.5 ст. 39 Кодексу).

Кодексом визначено, що моніторинг умов контрольованих операцій здійснюється шляхом спостереження ДФС за цінами, що застосовуються сторонами таких операцій, та шляхом аналізу звітів про контрольовані операції та документації, будь-яких інших інформаційних джерел та шляхом отримання інформаційних матеріалів і висновків, поданих платником податків відповідно до п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

Також з метою встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" посадові особи фіскальної служби під час проведення аналізу звітів про контрольовані операції та/або документації, поданих платником податків відповідно до зазначеного пункту, мають право проводити опитування уповноважених осіб та/або працівників платника податків.

Порядок проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядок проведення опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.08.2015 р. N 706, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.09.2015 р. за N 1056/27501.

Таким чином, Кодексом не передбачено право органів державної фіскальної служби на проведення аналізу операцій платника податків на його запит з метою підтвердження чи спросування відповідності операції контрольованій.

 

 

19. ДФС України в листі “Щодо використання методів встановлення відповідності умовам принципу "витягнутої руки" не для контрольованих операцій” N 11655/6/99-99-15-02-02-15від 27.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо використання методів встановлення відповідності умовам принципу "витягнутої руки" не для контрольованих операцій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

з пов'язаною особою - нерезидентом;

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно з пп. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів, встановлених пп. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу.

Податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" здійснюється шляхом моніторингу контрольованих операцій та проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій (пп. 39.5.1 п. 39.5 ст. 39 Кодексу).

Таким чином, методи встановлення відповідності умов принципу "витягнутої руки" використовуються для контрольованих операцій.

Водночас, якщо платник податку, який скориставшись правом, наданим положеннями пп. 140.5.4 - 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування у разі здійснення операцій з нерезидентами, які не є контрольованими, та сума витрат підтверджується платником за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту про контрольовані операції, посадові особи контролюючого органу мають право при проведенні документальної перевірки перевіряти відповідність ціни таких операцій рівню звичайних цін із застосуванням методів відповідно до вимог ст. 39 Кодексу.

 

 

20. ДФС України в листі “Щодо визначення дати проведення контрольованої операції” N 11226/6/99-99-15-02-02-15від 24.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення дати проведення контрольованої операції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є (пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу):

а) господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими також є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

У графах 14, 15 розділу "Відомості про контрольовані операції" Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 р. N 8 "Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції" який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 р. за N 187/28317, зазначається дата переходу прав власності на товари або дата складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Тобто датою проведення контрольованої операції є дата переходу прав власності на товар або дата складення акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

21. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом за договором про надання резиденту послуг з транспортного експедирування за межами території України” N 11818/6/99-99-15-02-02-15від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом за договором про надання резиденту послуг з транспортного експедирування за межами території України, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до пп. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фрахтом вважається винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту - експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування. Компенсація таких виплат відповідно до підпункту "й" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Проте пунктом 3.2 ст. 3 Кодексу передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У відносинах між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії, починаючи з 20.05.1996 р., застосовується Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень щодо податків на доходи і майно, ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року N 433/96-ВР "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Бельгія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно" (далі - Конвенція).

Пунктом 1 ст. 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Застосування міжнародних договорів регламентовано положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Пунктом 103.3 ст. 103 Кодексу встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Поняття бенефіціарного (фактичного) отримувача для виплат на фрахтування транспортного засобу Конвенцією не передбачено.

Отже, у разі якщо відшкодування витрат на фрахтування транспортного засобу здійснюється не безпосередньо фрахтувальнику - нерезиденту, а експедитору, тобто по суті - агенту, який не є бенефіціарним власником доходу, то до такого платежу не застосовуються положення Конвенції і такий платіж є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу за ставкою 15 відсотків під час такої виплати.

 

 

22. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям” N 11813/6/99-99-15-02-02-15від 31.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

При здійсненні операцій з надання коштів та передачі товарів, робіт, послуг неприбутковим організаціям виникає різниця, визначена пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Згідно з вимогами цього підпункту фінансовий результат звітного періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам, визначеним п. 133.4 ст. 133 Кодексу, у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Таким чином, платник податку, у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначати без коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, за умови прийняття платником податків рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування і зазначення інформації про таке рішення у декларації.

 

 

23. ДФС України в листі “Щодо відображення у податковій звітності операцій з повернення поворотної фінансової допомоги та виправлення помилок попередніх звітних років” N 11752/6/99-99-15-02-02-15від 30.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у податковій звітності операцій з повернення поворотної фінансової допомоги та виправлення помилок попередніх звітних років та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Щодо відображення у податковій звітності операцій з повернення поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 18 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу за операціями, за якими витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об’єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Отже, платник податку на прибуток має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму поверненої після 01.01.2015 р. поворотної фінансової допомоги, яку платник податку отримав до 01.01.2015 р. від осіб, які не є платниками податку на прибуток, та включив до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до цієї дати.

Відображення такої різниці здійснюється у рядку 4.2.10 додатка РI "Різниці" до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (далі - Декларація).

Щодо виправлення помилок попередніх звітних років.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Виправлення самостійно виявлених помилок за період до 01.01.2015 р. здійснюється у деклараціях окремо за кожен рік, при виправленні самостійно виявлених помилок використовується Декларація.

Самостійне виправлення помилок здійснюється, як і раніше, шляхом уточнення показників декларації відповідно до ст. 50 розділу II Кодексу, а саме: в уточнюючій декларації або у складі декларації за поточний звітний (податковий) період з поданням Додатка ВП.

Якщо самостійне виправлення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітні періоди до 01 січня 2015 року здійснюється у звітній Декларації, то виправлена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування відображається у рядку 04 таблиці 1 Додатка ВП до Декларації.

Якщо виправлення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітні періоди до 01 січня 2015 року здійснюється в уточнюючій Декларації, то виправлена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування відображається у рядку 04 уточнюючої Декларації.

При цьому інші показники Додатка ВП до Декларації та уточнюючої Декларації не заповнюються.

Для самостійного виправлення помилок за новою формою за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 розділу II Кодексу щодо подання доповнення до податкової декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої декларації. У такому випадку платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці податкової декларації, а доповнення до декларації вважатиметься невід’ємною її частиною.

 

 

24. ДФС України в листі “Щодо перевезення пільгової категорії населення, відшкодування витрат та відображення таких витрат в податковій звітності” N 11234/6/99-99-15-02-02-15від 24.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо перевезення пільгової категорії населення, відшкодування витрат та відображення таких витрат в податковій звітності, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні встановлено Законом України від 05 липня 2012 року N 5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон).

Згідно із п. 1 ст. 4 Закону визначено, що суб’єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону благодійник - це дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Одним із видів благодійної діяльності є безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів (пп. 4 п. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями з перевезення пільгової категорії населення, відшкодування витрат на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Таким чином, зазначені вище операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

 

25. ДФС України в листі “Щодо амортизації об’єкта нерухомості, який було реконструйовано та передано в операційний лізинг” N 5292/К/99-99-15-02-02-14від 23.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо амортизації об’єкта нерухомості, який було реконструйовано та передано в операційний лізинг, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Власні або орендовані на умовах фінансової оренди будівлі, утримувані з метою отримання орендних платежів, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість" (далі - П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. N 779, відносяться до інвестиційної нерухомості.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).

Первісна вартість інвестиційної нерухомості збільшується на суму витрат, пов'язаних з її поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання інвестиційної нерухомості (п. 14 П(С)БО 32).

Відповідно до пп. 3 та 4 п. 24 П(С)БО 32 переведення нерухомості до інвестиційної здійснюється лише у разі зміни характеру використання нерухомості, що засвідчується підготовкою операційної нерухомості для використання як інвестиційної нерухомості, наданням її в операційну оренду іншій стороні.

Інвестиційна нерухомість на дату балансу обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. N 817.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.

На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Так, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності збільшується фінансовий результат до оподаткування (п. 138.1 ст. 138 Кодексу).

Крім того, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу амортизації основних засобів або нематеріальних активів (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Слід зазначити, що відповідно до вимог пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об'єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 Кодексу, у тому числі нараховану амортизацію.