ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” N 10019/6/99-95-42-01-15 від 04.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і повідомляє таке.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Водночас згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Враховуючи вказані положення Кодексу, отримання компенсації за понесені витрати зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування ПДВ.

Таким чином, кошти, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не включаються до бази оподаткування та не оподатковуються ПДВ.

 

Перший заступник Голови                                                                 С.В. Білан

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання металобрухту за період з 01.01.2015 р. по 30.03.2015 р.” N 9984/6/99-95-42-01-15 від 04.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання металобрухту за період з 01.01.2015 р. по 30.03.2015 р. (включно) і повідомляє таке.

Згідно з пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодексу) до 01.01.2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.

Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2017 р., звільняються від обкладення податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 15.

Враховуючи викладене та беручи до уваги висновки колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, на операції платників податку з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювалися, починаючи з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р. (включно, в тому числі у період відсутності відповідних переліків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а саме з 01.01.2014 р. до 17.02.2014 р.) та з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р. (включно, в тому числі у період відсутності відповідних переліків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а саме з 01.01.2015 р. до 30.03.2015 р.), поширюється режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, визначений пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.

Відповідні роз’яснення надані у листі ДФС від 25.03.2016 р. N 10203/7/99-99-19-03-02-17.

 

Перший заступник Голови                                                                 С. В. Білан

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо складання/отримання податкових накладних філією чи іншим структурним підрозділом, яким не делеговано право складання податкових накладних” N 9526/6/99-95-42-01-15від 27.04.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо складання/отримання податкових накладних філією чи іншим структурним підрозділом, яким не делеговано право складання податкових накладних, і повідомляє таке.

Згідно з підпунктом "г" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу).

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267, якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Отже, якщо головним підприємством не делеговано філії (структурному підрозділу) права складання податкових накладних, то при складанні податкової накладної філією (структурним підрозділом), або у разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника ПДВ у графах податкової накладної "Продавець"/"Покупець" зазначається найменування та індивідуальний податковий номер головного підприємства.

При цьому при постачанні товарів/послуг філією (структурним підрозділом) числовий номер такої філії (структурного підрозділу) не зазначається.

 

Перший заступник Голови                                                                 С. В. Білан

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів на митній території України” N 8220/6/99-99-19-03-02-15від 13.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів на митній території України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).

Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо врахування при розрахунку суми податку, на яку підприємство, що застосовує касовий метод податкового обліку, має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - реєстраційна сума), сум ПДВ за податковими накладними, складеними до 1 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 1 липня 2015 року” N 8306/6/99-99-19-03-02-15від 13.04.2016 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо врахування при розрахунку суми податку, на яку підприємство, що застосовує касовий метод податкового обліку, має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - реєстраційна сума), сум ПДВ за податковими накладними, складеними до 1 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 1 липня 2015 року, та повідомляє.

Пунктом 34¹ підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що в обрахунку реєстраційної суми для платників податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу, беруть участь суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 1 липня 2015 року.

Такі суми податку беруть участь у обрахунку реєстраційної суми на підставі податкової декларації з податку за звітний період, у якому платник податку, що застосовує касовий метод податкового обліку, відповідно до пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу, включає такі суми податку до податкового кредиту (з урахуванням вимог пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу) у зв’язку із застосуванням касового методу податкового обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, що набрав чинності 01.02.2016 р., затверджено форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок N 21).

Суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, за якими право на включення до податкового кредиту виникає після 1 липня 2015 року, обліковуються у таблицях 2 та 3 додатка 5 (Д5) до податкової декларації з ПДВ.

Згідно з пунктом 15 розділу III Порядку N 21 у графах 5 - 7 рядка "за податковими накладними, складеними до 01.07.2015" таблиці 2 додатка 5 (Д5) до податкової декларації з ПДВ платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу, відображають обсяги та суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 01 липня 2015 року у зв’язку із застосуванням такого методу податкового обліку.

У таблиці 3 додатка 5 (Д5) до податкової декларації з ПДВ платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу, одноразово за звітний (податковий) період, за який податкова декларація з ПДВ вперше заповнюється і подається за Порядком N 21, відображають суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 01 липня 2015 року, які були включені до складу податкового кредиту до набрання чинності Порядком N 21 у зв’язку із застосуванням такого методу податкового обліку.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо порядку заповнення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних” N 8194/6/99-99-19-03-02-15від 13.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку заповнення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН, а також встановлено перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, якими є:

порядковий номер податкової накладної;

дата виписування податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" пункт 201.10 статті 201 Кодексу доповнено абзацом дев'ятнадцятим, згідно з яким податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 (далі - Порядок N 1246).

Згідно з пунктом 5 Порядку N 1246 постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Відповідно до пункту 13 Порядку N 1246 платник податку за окремим запитом може отримувати з ЄРПН інформацію щодо податкової накладної та/або розрахунку коригування у формі витягу, який, зокрема, містить відомості про прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка склала податкову накладну/розрахунок коригування.

Отже, з урахуванням встановлених правил заповнення та реєстрації податкових накладних електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в ЄРПН, та ініціали і прізвище особи, яка склала податкову накладну, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

Разом з тим невідповідність електронного цифрового підпису, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в ЄРПН, ініціалам і прізвищу особи, яка склала податкову накладну, не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

7. ДФС України в листі “Щодо порядку виправлення у податковій накладній помилок, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг” N 8195/6/99-99-19-03-02-15від 13.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку виправлення у податковій накладній помилок, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, можуть бути включені до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати її складання за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо виправлення помилок, допущених у податкових накладних, повідомляємо, що пунктом 192.1 статті 192 Кодексу визначено, що для виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної, в якій допущені такі помилки.

Таким чином, платник податку з метою виправлення у податковій накладній допущених помилок, зокрема в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, має право згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що містить помилки в обов'язкових реквізитах, та зареєструвати його в ЄРПН.

Розрахунки коригування до податкових накладних, складені з метою виправлення помилок у податкових накладних, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у податковій звітності з ПДВ не відображаються.

Водночас з урахуванням того, що помилка у податковій накладній допущена у полі "Дата виникнення податкового зобов'язання (постачання (оплати ²))", яке визначає період виникнення зобов'язань, покупець має право збільшити податковий кредит на підставі такої податкової накладної у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому розрахунок коригування, складений з метою виправлення помилки у такій податковій накладній, зареєстрований в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 днів з дати його складення.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

8. ДФС України в листі “Щодо включення сум ПДВ за податковими накладними та розрахунками коригування до податкових накладних до складу податкового кредиту, які були вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), але не включені до складу податкового кредиту у звітному періоді їх складання” N 8193/6/99-99-19-03-02-15від 13.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо включення сум ПДВ за податковими накладними та розрахунками коригування до податкових накладних до складу податкового кредиту, які були вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), але не включені до складу податкового кредиту у звітному періоді їх складання, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної (пункт 198.6 статті 198 Кодексу).

Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу визначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Отже, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, які не були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді їх складання та з дати складання яких не минуло 365 днів, можуть бути включені до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати їх складання шляхом відображення сум податку в розділі II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

9. ДФС Українив листі “Щодо оподаткування ПДВ орендної плати за договором суборенди земельної ділянки комунальної власності” N 8219/6/99-99-19-03-02-15від 11.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо оподаткування ПДВ орендної плати за договором суборенди земельної ділянки комунальної власності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно зі статтею 4 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 161), орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 5 Закону N 161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

При цьому пунктом 288.2 статті 288 Кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

В той же час відповідно до статті 8 Закону N 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Орендна плата за договором суборенди земельної ділянки комунальної власності в розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є компенсацією вартості послуг з оренди.

Таким чином, операція платника податку з надання земельної ділянки в суборенду є об'єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню за ставкою 20 відсотків, при цьому базою оподаткування є вартість наданих послуг згідно з договором суборенди.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо порядку застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції” N 8181/6/99-99-19-03-02-15від 12.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернень

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, запроваджено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким звільняються від оподаткування цим податком операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать:

результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

криптографічні засоби захисту інформації.

Особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції визначено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міндоходів від 07.10.2013 р. N 536.

Зокрема, операції з постачання систем та/або устаткування/обладнання, невід'ємною складовою яких є програмна продукція, не віднесені до операцій з постачання товарів і послуг, до яких застосовуються податкові пільги з податку на додану вартість. Відповідно при здійсненні таких операцій платники податків зобов'язані здійснювати нарахування та сплату податку на додану вартість за такими операціями на загальних підставах, визначених для поставки товарів та послуг в Україні.

Лише у випадку, якщо програмна продукція була поставлена підприємством - постачальником як окремий елемент поставки та на таку продукцію передано право власності (згідно з договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності), така операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість як операція з постачання програмної продукції згідно з пунктом 26¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до умов Договору на закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), укладеного між платником податку (далі - Замовник) та платником податку (далі - Учасник), предметом Договору є закупівля обчислювальних машин, частин та приладдя до них.

Зокрема, умовами Договору визначено, що Учасник зобов'язується у 2015 році поставити Замовникові устаткування (далі - Комплекси). Ціну у Договорі за поставлені Комплекси визначено загальною сумою.

Комплекси поставляються у комплекті з усім потрібним для здійснення його штатної роботи спеціальним та загальним програмним забезпеченням При цьому, виходячи із умов Договору програмне забезпечення не виділено як окремий елемент поставки.

Крім того, як зазначено у зверненні, виключні майнові права на програмне забезпечення, яке вже інстальоване на Комплексах, не передаються Замовнику. Замовнику надаються лише невиключні майнові права на використання такого програмного забезпечення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що згідно з умовами Договору програмне забезпечення, яке інстальоване на Комплексах, є невід'ємною їх частиною та не виділено як окремий елемент поставки, то операція Учасника з постачання Комплексів (у яких міститься програмне забезпечення) Замовнику для цілей оподаткування ПДВ розглядається як одна операція, яка підлягає оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо включення до бази оподаткування ПДВ орендодавця отриманої від орендаря компенсації земельного податку” N 8006/6/99-99-19-03-02-15від 11.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо включення до бази оподаткування ПДВ орендодавця отриманої від орендаря компенсації земельного податку і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Водночас згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Враховуючи вказані положення Кодексу, сплата орендодавцем земельного податку та отримання компенсації від орендаря за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, кошти, які надійшли орендодавцю у вигляді компенсації з оплати земельного податку, до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо необхідності нарахування сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податкових зобов'язань у 2016 році на підставі статті 199 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у випадку, якщо у 2015 році таке підприємство здійснювало як оподатковувані, так і неоподатковувані операції, а у 2016 році здійснює виключно оподатковувані операції” № 8002/6/99-99-19-03-02-15від 11.04.2016 р.

 Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо необхідності нарахування сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податкових зобов'язань у 2016 році на підставі статті 199 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у випадку, якщо у 2015 році таке підприємство здійснювало як оподатковувані, так і неоподатковувані операції, а у 2016 році здійснює виключно оподатковувані операції, та, керуючись статтею 52 Кодексу, повідомляє.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" з Кодексу виключено пункт 197.21 статті 197 розділу V та пункти 15, 15¹, 15² підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення", згідно з якими від оподаткування податком на додану вартість звільнялися операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також операції з вивезення в митному режимі експорту таких культур.

Починаючи з 01.01.2016, операції з постачання таких зернових та технічних культур оподатковуються в загальному порядку (при реалізації на митній території України - за ставкою 20 відсотків, при вивезенні за межі митної території України в митному режимі експорту - за ставкою 0 відсотків).

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Кодексу у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 Кодексу).

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21).

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу V Порядку № 21 розрахунок частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних (неоподатковуваних) операціях здійснюється за попередній календарний рік в таблиці 1 додатка 7 (Д7) до податкової декларації з ПДВ (у декларації за останній звітний період року, тобто за грудень/IV квартал). Для новоствореного платника та/або платника, у якого протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, - за перший звітний (податковий) період, у якому задекларовані такі операції.

Відповідне нарахування податкових зобов'язань сум податку на додану вартість здійснюється у рядках 4.1 та 4.2 податкової декларації з ПДВ згідно із часткою використання товарів/послуг та/або необоротних активів у неоподатковуваних операціях, визначеною в таблиці 1 додатка 7 (Д7) до податкової декларації з ПДВ.

У рядку 4.1 вказується сума податкового зобов'язання, нарахована протягом звітного періоду відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

У рядку 4.2 вказується сума податкового зобов'язання, нарахована протягом звітного періоду відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, за операціями, що оподатковуються за ставкою 7 відсотків.

Визначена частка використання товарів/послуг та/або необоротних активів у неоподатковуваних операціях застосовується протягом поточного календарного року.

Рядки 4.1 та 4.2 можуть заповнюватись лише у декларації 0110.

Таким чином, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, розрахована в таблиці 1 додатка 7 (Д7) до податкової декларації з ПДВ за останній звітний період попереднього року, застосовується для розрахунку суми податкових зобов'язань згідно зі статтею 199 Кодексу у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи у поточному звітному (податковому) періоді частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

У разі якщо сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування у 2015 році здійснювало неоподатковувані операції, зокрема передбачені пунктом 15² підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, а у 2016 році такі чи інші неоподатковувані операції у підприємства відсутні, то підстав для нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Кодексу у 2016 році немає.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО, ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ ТА ЄСВ

13. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого від продажу нерухомого майна” N 4513/М/99-99-13-02-03-14від 29.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого від продажу нерухомого майна та в межах компетенції повідомляє.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 Кодексу).

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п. 172.4 ст. 172 Кодексу).

Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (пп. "а" п. 172.5 ст. 172 Кодексу).

Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включається частина доходу від операцій з нерухомим майном, розмір якого визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, дохід, отриманий фізичною особою - резидентом від продажу протягом звітного податкового року об’єкта нерухомості (однієї квартири), який перебуває у власності такої особи менше трьох років, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

У разі якщо протягом того ж звітного податкового року цією особою продається другий об’єкт нерухомості (квартира), то дохід, отриманий від такого продажу, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, незалежно від строку перебування цього об’єкта у власності фізичної особи.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності” N 4511/Ю/99-99-13-02-03-14від 29.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з пп. "д" пп. 164.2.17п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Ставки податку на доходи фізичних осіб визначено ст. 167 Кодексу.

Крім того, Законом України від 09 квітня 2015 року N 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 р., були внесені зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, слід розглядати окремо.

Водночас норми п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу застосовуються кредитором виключно у разі проведення зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Разом з цим, у разі якщо кредитором приймається рішення щодо прощення (анулювання) основної суми боргу платника податку та виконуються вимоги пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, то сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом боржника.

Крім того, загальні засади розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків визначені ст. 100 Кодексу.

Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДФС згідно з положеннями ст. 100 Кодексу, постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. N 574.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються даного питання.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

15. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб окремих видів доходів” N 4508/Т/99-99-13-02-03-14від 29.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб окремих видів доходів та в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Ставка податку на доходи фізичних осіб визначено п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Водночас пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, планується здійснити анулювання (прощення) суми процентів, то сума таких анульованих процентів не буде включатися до оподатковуваного доходу платника податку.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються даного питання.

Крім того, п. 4 та п. 8 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України" передбачено, що до функцій Національного банку України належать, зокрема:

встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності;

здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі.

Отже, питання щодо правильності проведення банківських операцій в частині анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (процентів) та складання відповідних документів не належить до компетенції Державної фіскальної служби України, а знаходиться в правовому полі Національного банку України.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

16. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою за договором довічного утримання” N 4504/Д/99-99-13-02-03-14від 29.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою за договором довічного утримання і в межах компетенції повідомляє таке.

Статтею 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта ст. 334 ЦКУ).

Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 ПКУ, п. 172.8 якої встановлено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (довічного утримання), але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 ПКУ).

Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ включається частина доходу від операцій з нерухомим майном, розмір якого визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Отже, у розумінні ПКУ за договором довічного утримання відчужувачем здійснюється продаж нерухомого майна. З метою оподаткування мають бути застосовані положення ст. 172 ПКУ.

Водночас для уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від операцій з нерухомим майном, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються даної справи.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

17. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від надання в оренду земельного паю юридичній особі” N 4502/Т/99-99-13-02-03-14від 29.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від надання в оренду земельного паю юридичній особі і повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується п. 170.1 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені, зокрема, у пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи зазначене, юридична особа (орендар) при нарахуванні (виплаті) фізичній особі (орендодавцю) доходу у вигляді орендної плати повинна утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

18. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором благодійної допомоги” N 9295/6/99-99-13-02-03-15від 25.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором благодійної допомоги і в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Норми пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу можуть бути застосовані благодійною організацією за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, отруєння, патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи в залежності від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума виплат (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням п. 170.7 ст. 170 Кодексу іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам (пп. "в" пп. 165.1.4 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Особливості оподаткування благодійної допомоги визначено п. 170.7 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.7.1 якого не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі - благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.

Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Підпунктом 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 Кодексу визначено перелік цільової благодійної допомоги, яка надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості), що не включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Зокрема, пп. "ж" пп. 170.7.4 п. 170.4 ст. 170 Кодексу передбачено, що до оподатковуваного доходу не включається цільова благодійна допомога у будь-якій сумі (вартості), яка надається платнику податків, визнаному в установленому порядку інвалідом, законному представнику дитини-інваліда для виконання зобов'язань держави згідно із законодавством України по забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, автомобілем за рахунок бюджетних коштів (за умови зняття інваліда, дитини-інваліда з обліку на забезпечення такими засобами, виробами, автомобілем за рахунок бюджетних коштів). Категорії інвалідів і дітей-інвалідів, перелік технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, марок автомобілів, зазначених у цьому підпункті, затверджуються законодавством.

Отже, благодійна допомога у вигляді вартості інвалідних візків (запчастин до них), слухових апаратів, ліків та інших товарів медичного призначення, наданих благодійним фондом фізичним особам - інвалідам (визнаних в установленому порядку), за умови дотримання вимог пп. "ж" пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу такого платника податку.

Крім того, пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу передбачено, що не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається, зокрема, резидентами - юридичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року. Перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу у джерела виплати за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності.

У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт.

Також зауважуємо, що доходи, визначені ст. 163 Кодексу є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, якщо благодійна допомога надається у не грошовій формі, то у розумінні Кодексу таку допомогу слід розглядати як нецільову, яка оподатковується відповідно до пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу та з урахуванням вимог п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються даного питання.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

19. ДФС України в листі “Щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій з забезпечення підрядника пальним  для виконання робіт за договором підряду” №8609/6/99-99-19-03-03-15від 15.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо віднесення до операцій з реалізації пального операцій з забезпечення підрядника пальним  для виконання робіт за договором підряду, і повідомляє таке.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому ст. 840 ЦКУ передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Тобто відповідно до норм ЦКУ при виконанні роботи з матеріалу замовника на умовах договору підряду відбувається перехід права розпорядження матеріалом (пальним) від замовника до підрядника, то ж у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відбувається реалізація такого пального.

Отже, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо операцій, визначених у п.п. 213.1.12 п.213.1 ст.213 Кодексу, є дата реалізації таких обсягів пального (п.216.12 ст.216 Кодексу).

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в  розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Перелік операцій, які є об'єктом оподаткування акцизним податком, визначено п. 213. ст. 213 Кодексу.   Зокрема, це операції з:

реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу);

реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст.213 Кодексу).

Облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

Отже, у платників акцизного податку, які реалізують пальне, податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку виникатиме у разі перевищення обсягу реалізованого над обсягом отриманого пального.              

 

 

20. ДФС України в листі “Щодо оподаткування волонтерів АТО” № 9852/10/26-15-13-02-16 від 27.04.2016 р.

 

Щодо оподаткування волонтерів АТО

Загальні засади благодійництва та благодійницької діяльності визначено Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону благодійна діяльність - це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону благодійною організацією вважається юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Відповідно до п. 157.15 ст. 157 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) під терміном "основна діяльність" слід розуміти діяльність неприбуткових організацій, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання з надання благодійної допомоги.

Крім того, статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про волонтерську діяльність" від 19.04.2011р. №3236-VI (далі – Закон №3236) волонтерська діяльність - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги.

При цьому, волонтерська діяльність є формою благодійництва.

Водночас, відповідно до ст.5 Закону №3236 волонтерська організація – юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської згідно з вимогами цього Закону.

Залучення коштів та іншого майна для забезпечення волонтерської діяльності здійснюється відповідно до законодавства. Якщо волонтерська організація не є благодійною організацією, вона зобов'язана обліковувати кошти та інше майно, залучені для здійснення волонтерської діяльності, на окремих балансових рахунках (ст.12 Закону №3236).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, в тому числі, благодійників - фізичних осіб та фізичних осіб – набувачів благодійної допомоги (бенефіціарів) регулюється вимогами Кодексу, зокрема його IV Розділом.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексe дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Статтею 162 Кодексу визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні та податковий агент.

Водночас, доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 165.1 статті 165 Кодексу. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги" від 02.09.2014 №1668 –УІІ (далі – Закон № 1668) розширено та уточнено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначених п.165.1 ст.165 Кодексу.

Зокрема, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку у вигляді коштів або вартості майна (послуг), надана благодійними організаціями або роботодавцем такого платника, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів за наявності відповідних підтвердних документів (пп.165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, п.165.1 ст.165 Кодексу доповнено пп.165.1.54, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги:

а) виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції в порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", на користь:

учасників бойових дій - військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;

учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року, а також 2 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров'я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;

фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;

фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

б) отриманої благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції в порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпункті "а" цього підпункту (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з'єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов'язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги. Правила цього підпункту застосовуються також до благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками - фізичними особами у звітному податковому році, що передує року їх внесення до Реєстру волонтерів антитерористичної операції.

Для цілей цього підпункту до членів сімей учасників бойових дій та/або учасників масових акцій громадського протесту в Україні належать: дружина, чоловік, які не одружилися вдруге, батьки, дід та баба (якщо батьки померли), неповнолітні діти, повнолітні діти - інваліди.

Зазначені у цьому підпункті доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня (включно) року, наступного за роком, у якому завершено антитерористичну операцію.

Сума (вартість) зазначеної у цьому підпункті благодійної допомоги, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку, визначається згідно з підпунктом 170.7.8 пункту 170.7 статті 170 цього Кодексу.

Якщо із суми (вартості) благодійної допомоги, яка відповідає умовам, визначеним цим підпунктом, було утримано (сплачено) податок податковим агентом або платником податку, то суми такого податку підлягають поверненню платнику податку з бюджету у порядку, встановленому цим Кодексом для повернення сум помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Кошти, отримані благодійниками - фізичними особами на їх банківські рахунки на цілі, визначені у цьому підпункті, та не використані такими благодійниками у строк, зазначений в цьому підпункті, повинні бути перераховані ними до Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; Постановою КМУ від 20.08.2014 р. N 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, який визначає процедуру надання статусу та категорії таких осіб.

Для цілей пп."а" пп. 165.1.54 ст. 165 Кодексу до членів сімей учасників бойових дій та/або учасників масових акцій громадського протесту в Україні належать: дружина, чоловік, які не одружилися вдруге, батьки, дід та баба (якщо батьки померли), неповнолітні діти, повнолітні діти-інваліди.

Сума (вартість) зазначеної в пп. 165.1.54 ст. 165 Кодексу благодійної допомоги, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку, визначається згідно з пп.170.7.8 ст. 170 Кодексу.

Так, пп. "а" 170.7.8 п.170.7. ст.170 Кодексу встановлено, що не включається благодійна допомога у будь-якій сумі (вартості), що надається згідно з підпунктом 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу учасникам бойових дій та членам їхніх сімей для закупівлі або у вигляді спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення чи інших товарів (робіт, послуг) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, чи для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг з лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно-курортного оздоровлення.

При цьому, обов'язок щодо контролю за цільовим використанням коштів набувачами допомоги (учасниками бойових дій та членами їх сімей) покладається на благодійника - юридичну особу або фізичну особу.

Також зауважимо, що набувач благодійної допомоги зобов'язаний підтвердити благодійнику - юридичній або фізичній особі статус учасника бойових дій. Члени сімей зазначених осіб зобов'язані підтвердити родинний зв'язок з учасником бойових дій, статус учасника бойових дій, поранення, інше пошкодження здоров'я, гибель та інші пошкодження внаслідок АТО.

Підтвердження факту надання такої допомоги фізичним особам є документ складений у письмовому вигляді, зокрема, але не виключно, акт прийому-передічі. Оскільки благодійна допомога носить цільовий характер, доцільно для ідентифікації отримувача благодійної допомоги вказувати реєстраційний номер облікової картки або прізвище, ім’я, по-батькові з зазначенням дати народження, як це зазначено нормами ст. 70 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до пп. "а" п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку фізичні особи, в тому числі як благодійники – фізичні особи так і фізичні особи - набувачі благодійної допомоги зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форма Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та порядок її ведення затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 №794, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 р. за N 2217/24749.

Пунктом 5 вказаного Наказу визначено, що книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу та у межах компетенції, визначеної Кодексом.

Крім того, відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

 

Заступник начальника                                                                                    В.С. Варгіч

 

 

21. ДФС України в листі “Про питання визначення оподаткованого доходу у платника єдиного податку при надходженні інвалюти за експортними операціями” № 690/10/19-00-12-02-28/4048 від 25.04.2016 р.

 

Головне управління ДФС у Тернопільській області, додатково повідомляє про питання визначення оподаткованого доходу у платника єдиного податку при надходженні інвалюти за експортними операціями.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Разом з цим абзацом першим п. 2 постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі – Постанова № 140) на період з 05.03.2016 до 08.06.2016 включно встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону, зокрема на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками.

Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим п. 2 Постанови № 140 поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання" (далі – розподільчий рахунок).

Обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті здійснюється уповноваженим банком у розмірі 75 відсотків без доручення клієнта і виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання (абзаци другий, двадцять перший – двадцять четвертий п. 2 Постанови № 140).

Згідно з вимогами п.п. 5.3 п. 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 зі змінами та доповненнями, на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб – резидентів зараховуються кошти, зокрема перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.

Враховуючи те, що розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні, то доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи від здійснення операцій з експорту товарів (робіт, послуг) є сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок юридичної особи, в гривнях після обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України та в іноземній валюті, перерахована у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату її надходження на поточний рахунок в іноземній валюті.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 ПКУ).

 

Заступник начальника                                                                        С.С.Господарик

 

 

22. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій за договором заміни сторін (уступки права вимоги отримати заборгованість)” № 1366/10/25-01-12-01-09 від 22.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, статтею 19-1 розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло звернення платника податків стосовно надання роз’яснення щодо оподаткування операцій за договором заміни сторін (уступки права вимоги отримати заборгованість), та повідомляє.

Договір, по якому кредитор в зобов'язанні замінюється новим, є договором уступки права вимоги.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, в це поняття включаються операції по переуступці любим кредиторам (первоначальним або послідуючим) любих прав вимог боргу третьої особи (грошових та негрошових) новому кредитору за компенсацію в любій формі (грошову та негрошову) або без такової.

Загальні положення заміни кредитора в договорі (уступки права вимоги) передбачені ст. 512 – 519 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Згідно зі частиною 1 статті 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні впиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до статей ЦКУ та підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операції з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, грошова заборгованість не є товаром, послугами, тому не може трактуватися як об'єкт оподаткування ПДВ. Тобто, боргові зобов'язання, за які боржник розрахувався грошовими коштами з новим кредитором, не оподатковуються податком на додану вартість, підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають.

Враховуючи викладене, постачальник (первинний кредитор) при здійсненні операції з постачання продукції повинен був нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для боржника для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Новий кредитор на дату уступки йому постачальником (первинним кредитором) права вимоги до боржника не формує податковий кредит з ПДВ на суму такого відступленого права вимоги, а на дату отримання боргу від боржника - не нараховує податкові зобов'язання з ПДВ.

Окрім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей Податкового кодексу України, на які в ній іде посилання.

 

Заступник начальника                                                                        О.І. Марухленко

 

 

23. ДФС України в листі “Щодо питань підтвердження довідки про обсяг поставленої підакцизної сировини” № 8611/6/99-99-15-03-03-15 від 15.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Щодо питань підтвердження довідки про обсяг поставленої підакцизної сировини

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула лист Товариства щодо питань підтвердження довідки про обсяг поставленої підакцизної сировини і повідомляє таке.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі – Закон № 909), яким, зокрема, внесено зміни, що стосуються адміністрування акцизного податку.

Так, згідно із Законом № 909 статтю 217 Кодексу доповнено пунктом 217.6, яким передбачено, що для пального, при виробництві якого як сировина використані інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини.

Сума податку щодо сировини, що підлягає відніманню, обчислюється із застосуванням ставок податку на таку сировину, чинних на дату реалізації пального. У разі якщо така сума перевищує суму податку з пального, виробленого з такої сировини, різниця платнику не відшкодовується.

Норми цього пункту застосовуються під час функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального, визначеної статтею 232 Кодексу.

Норми щодо запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального набрали чинності з 1 березня 2016 року.

Разом з цим відповідно до п. 13 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу тимчасово, до 29 лютого 2016 року (включно), до запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального передбачено такий механізм для розрахунку акцизного податку при виробництві пального з використанням підакцизної сировини, з якої сплачено акцизний податок.

Для пального, у виробництві якого як сировина використані інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини. Сума податку на сировину, що підлягає відніманню, обчислюється із застосуванням ставок податку на таку сировину, чинних на день реалізації пального (п.п. 2 п. 13 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу).

При цьому для обчислення зменшення суми акцизного податку платник податку має отримати від виробника або імпортера підакцизної сировини довідку про обсяг поставленої підакцизної сировини (із зазначенням найменування покупця (отримувача) підакцизної сировини, відомостей про відповідні суми сплаченого акцизного податку та переліку податкових накладних з податку на додану вартість, оформлених на постачання такої сировини) та підтвердження контролюючого органу про зарахування акцизного податку до бюджету. Таке підтвердження надається виробнику або імпортеру підакцизної сировини контролюючим органом за його місцезнаходженням протягом одного робочого дня після звернення шляхом надання відповідної довідки (п.п. 3 п. 13 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу).

Визначений пп. 2, 3 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу механізм для розрахунку акцизного податку при виробництві пального з використанням підакцизної сировини, з якої сплачено акцизний податок, застосовувався лише до 29 лютого 2016 року (включно), тобто до запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП).

Отже, після запровадження СЕАРП, тобто після 01.03.2016, Товариство не може скористатися механізмом зменшення суми акцизного податку до сплати на суму акцизного податку, розраховану для сировини, з якої сплачено акцизний податок, визначеним п.п. 2, 3 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, оскільки такий механізм є тимчасовим та діяв до запровадження СЕАРП. Під час функціонування СЕАРП застосовуються норми п.п. 217.1.6 п. 217.1 ст. 217 Кодексу.

Порядок електронного адміністрування реалізації пального затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 (далі – Порядок № 113). Пунктом 35 Порядку № 113 визначено механізм оформлення заявки на поповнення обсягів залишку пального, у якій зазначаються обсяги залишку пального, що збільшуються та що зменшуються. Такий же механізм передбачено п.п. 232.4.3 п. 232.4 ст. 232 Кодексу.

 

 

24. ДФС України в листі “Щодо можливості використання електронно-цифрового підпису (далі - ЕЦП) при оформленні первинних облікових документів” N 9985/6/99-95-42-01-16-01-15 від 04.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо можливості використання електронно-цифрового підпису (далі - ЕЦП) при оформленні первинних облікових документів і повідомляє таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис" електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. ЕЦП є різновидом електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Пунктом 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, визначені цим пунктом. Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Для повноцінного існування електронних документів необхідно не тільки підтвердити особу підписувача (автора), а й забезпечити доведення цілісності таких документів протягом часу їх використання та зберігання. Використання платником податків первинних та зведених облікових документів в електронній формі, а також їх передавання своїм контрагентам визнається електронним документообігом, у зв’язку з чим відповідно до статей 9 - 13 Закону України від 22 травня 2003 року N 851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон N 851) платник податків зобов’язаний забезпечити та врегулювати процеси створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання (у разі необхідності підтвердження факту одержання документів), зберігання, використання та знищення електронних документів.

Так, статтями 6 - 7 Закону N 851 встановлено, що створення електронного документа може завершуватися накладенням електронного підпису, який на відміну від ЕЦП використовується суб’єктами електронного документообігу виключно на договірних засадах та призначений лише для ідентифікації автора.

Разом з цим, оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством. При цьому юридична та доказова сила такого документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Пунктом 2.3 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері ЕЦП.

Також пунктом 6.4 глави 6 Положення передбачено, що первинні документи, облікові регістри та бухгалтерська звітність, створені у формі електронного документа, повинні зберігатися на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях, та протягом строку, що не повинен бути меншим від строку, встановленого для відповідних документів на папері.

Додатково повідомляємо, що відповідно до статті 3 Закону N 851 за правовим статусом ЕЦП прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

ЕЦП підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення ЕЦП;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

25. ДФС України в листі “Щодо використання факсимільного відтворення підпису посадової особи на організаційно-розпорядчих, фінансових, бухгалтерських документах” N 4582/Л/99-95-42-01-14від 04.05.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо використання факсимільного відтворення підпису посадової особи на організаційно-розпорядчих, фінансових, бухгалтерських документах і повідомляє таке.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 23 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону N 996).

Відповідно до підпункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Приписами частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) передбачено, що використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин.

Водночас, згідно з пунктом 12 розділу 7 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. N 1000/5 (далі - Правила N 1000/5), факсимільне відтворення підпису посадової особи на організаційно-розпорядчих, фінансових, бухгалтерських документах за допомогою механічного або іншого копіювання не допускається.

Вимоги Правил N 1000/5 щодо роботи з первинно-обліковою, банківською, фінансовою, звітно-статистичною, науково-технічною та іншою спеціальною документацією поширюються лише в частині загальних принципів роботи з документами, а також з підготовки документів до передавання на архівне зберігання (пункт 4 розділу 1 Правил N 1000/5).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 щодо практики застосування норм права у випадку колізії при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.

Відповідно до пункту 52.5 статті 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Питання щодо факсимільного відтворення підпису посадової особи на організаційно-розпорядчих, фінансових, та інших бухгалтерських документах, не пов’язаних з обчисленням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань не відноситься до компетенції органів ДФС.

 

З повагою,

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

26. ДФС України “Щодо можливості перебування на спрощеній системі обліку та звітності в разі укладання договору переуступки прав вимоги боргу” № 1404/10/25-01-12-02-06 від 27.04.2016 р.

 

Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо можливості перебування на спрощеній системі обліку та звітності в разі укладання договору переуступки прав вимоги боргу.

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Згідно з п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

Відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно із ст. 512 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).

Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦКУ).

Враховуючи вищезазначене, укладення договору переуступки прав вимоги боргу юридичними особами – платниками єдиного податку третьої групи є механізмом розрахунку по правочину купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не у грошовій формі, а отже не дає права суб’єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.

Окрім того, відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей ПКУ на які в ній йде посилання.

 

Заступник начальника                                                                        О.І. Марухленко

 

 

27. ДФС України в листі “Щодо права на податкову знижку” № 4239/Ю/99-99-13-01-03-14 від 25.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Щодо права на податкову знижку

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення ….. щодо права на податкову знижку та повідомляє таке.

Порядок застосування податкової знижки визначений ст. 166 Кодексу.

Відповідно до п.п.166.3.8 п.166.3 ст.166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

При цьому, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла передбачено Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі – Закон № 800).

Відповідно до ст. 4 Закону № 800 доступне житло — це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

Слід зазначити, що норми п. 175.2 ст. 175 Кодексу діють лише при застосуванні платником податків п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Кодексу, тобто при використанні права на податкову знижку на частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом.

Обмеження права на нарахування податкової знижки встановлено п. 166.4 ст. 166 Кодексу. Підпунктом 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 Кодексу передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) та інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, відповідно до якої в рядку 14 податкової декларації зазначається загальна сума фактично здійснених протягом звітного податкового року витрат, понесених платником податку за наслідками звітного податкового року. У рядку 16 податкової декларації зазначається сума (вартість) витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до складу податкової знижки, з урахуванням норм п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 Кодексу.

Щодо витрат понесених на страхування житла, згідно договору іпотеки, та страхування життя від нещасних випадків.

Підпунктом 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 Кодексу передбачено право платників податків на включення до податкової знижки, зокрема, витрат понесених на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених платником податку страховику-резиденту, за договорами довгострокового страхування життя.

При цьому договір довгострокового страхування життя – це договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку – роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя (п.п. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з тим, Ваше звернення не містить достатньої інформації для надання конкретної відповіді (відсутня інформація за яким пунктом ст. 166 Кодексу Ви бажаєте використати право на податкову знижку; договорів страхування тощо). Для отримання детальної відповіді пропонуємо звернутись з більш конкретизованим зверненням до відповідної податкової інспекції з наданням копій наявних документів.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан