ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

ТЕКСТ ЛИСТІВ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ

 

1. ДФС України в листі “Про запровадження нової форми податкової накладної з 1 квітня 2016 року” N 11272/7/99-99-19-03-02-17від 01.04.2016 р.

 

Про запровадження нової форми податкової накладної з 1 квітня 2016 року

Державна фіскальна служба України у зв’язку із затвердженням нової форми податкової накладної повідомляє.

Нова форма податкової накладної затверджена наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307. Цим наказом затверджено і Порядок її заповнення (далі - Порядок). Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267. Як зазначено у пункті 4 цього наказу, він набирає чинності з 1 числа другого місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування. Офіційне опублікування наказу відбулося в лютому (Офіційний вісник України N 10, ст. 455, від 12.02.2016 р.), а отже, податкова накладна повинна складатися за новою формою з 1 квітня 2016 року.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за формою, чинною на день такої реєстрації.

Таким чином всі податкові накладні, реєстрація яких здійснюється в ЄРПН після 1 квітня 2016 року, мають бути складені за новою формою. Це стосується і тих податкових накладних, у яких дата складання припадає на період до 1 квітня 2016 року.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і апеляційних процедур.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо граничного строку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН” N 31-11120-09-10/9133від 30.03.2016 р.

 

 

Щодо граничного строку реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН

Міністерство фінансів у зв’язку із звернення народного депутата України Журжія А. В. від 15.03.2016 р. N 90 стосовно врегулювання питані правильності застосування ДФС норм Податкового законодавства України щодо граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) повідомляє наступне.

Слід зазначити, що звернення народного депутата України з цього питання Мінфін отримує вже вдруге. Попереднє звернення (лист від 21.01.2016 р. N 18) було направлено Мінфіном на адресу ДФС листом від 01.02.2016 р. N 31-11120-09-10/2920 з проханням переглянути роз'яснення, надані листами Державної фіскальної служби України від 07.08.2015 р. N 29161/7/99-99-19-03-02-17 та під 28.12.2015 р. N 3623/2/99-99-19-03-02-10, з урахуванням позиції народного депутата України Журжія Л. В., викладеної у зазначеному звернені.

Проте, як видно з листа ДФС від 03.02.2016 р. N 334/4/99-99-19-03-02-13 доручення Міністерства фінансів не було виконане, оскільки ДФС не вбачає за необхідне переглядати свою позицію щодо цього питання, аргументуючи зазначене тим, що відповідно до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коронування до податкових накладних в ЄРПН протягом п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання, або протягом 180 календарних днів з дати їх складання за умови застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120¹ Кодексу.

Дійсно відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

У разі порушення платниками податку вказаних термінів реєстрації або відсутність такої реєстрації протягом 180 календарних днів з дати складання податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, до таких платників податку застосовуватимуться штрафні санкції в розмірі, визначеному у Статті 120¹ Кодексу.

Разом з цим, згідно з пунктом 198.6 стані 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування.

При цьому якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за той звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше, ніж через 365 календарних днів з дати їх складення.

Таким чином, платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну/розрахунок коригування протягом 365 календарних днів з дати їх складання, а норми статті 120¹ Кодексу лише встановлюють відповідальність платника податку за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунку коригування до них протягом певного періоду з дати їх складання.

Таку позицію Міністерство фінансів висловило у листі від 03.03.16 р. N 31-11120-02-2/9134 (додається), надісланого на адресу народного депутата України Журжія Л. В.

Враховуючи викладене, вдруге пропонуємо ДФС переглянути власні вищезазначені листи та в термін до 11.04.2016 р. доповісти Міністерству фінансів про зазначене.

 

Заступник Міністра                                                                                          О. Макеєва

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

3. ДФС України в листі “Про надання податкової консультації з питань реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального” N 6569/6/99-99-21-05-15 від 25.03.2016 р.

 

У разі здійснення посередницької діяльності торгівлею пальним на користь третіх осіб з використанням номерів мобільних телефонів за допомогою коду підтвердження, визначення об’єкта та бази оподаткування акцизним податком у зазначеному випадку, ставок акцизного податку, а також подання Декларації акцизного податку та додатків до неї

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" з 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та введено акцизну накладну як обов'язковий електронний документ, який складатиметься під час здійснення всіх операцій з реалізації пального на внутрішньому ринку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального (п. 231.3 ст. 231 Кодексу).

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

У зазначеному випадку фактичне відвантаження пального споживачу здійснюється не Товариством, а автозаправною станцією, яка повинна бути зареєстрована платником акцизного податку з реалізації пального у встановленому порядку.

Оскільки Товариство не здійснює операції з фізичним отриманням, відпуском та транспортуванням пального, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об’єктів, реєструватися платником акцизного податку та відповідно подавати Декларацію акцизного податку Товариству не потрібно.

 

 

4. ДФС України в листі “Про надання податкової консультації питання щодо реєстрації платників акцизного податку та порядку створення акцизних складів” N 6854/6/99-99-21-05-15 від 29.03.2016 р.

 

Про надання податкової консультації питання щодо реєстрації платників акцизного податку та порядку створення акцизних складів

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація пального - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Отже, обов’язок Підприємства зареєструватись як платник акцизного податку з реалізації пального залежить від виду договору, на підставі якого ним здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального. Якщо відпуск (відвантаження) пального здійснюється не на підставі договорів зберігання, а на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, договорів про виробництво із сировини замовника, особа, яка здійснює такі операції, підлягає обов’язковій реєстрації як платник акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Таким чином, якщо юридична особа надає іншим особам послуги зі зберігання, навантаження-розвантаження пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), вона повинна створити акцизний склад незалежно від того, хто є власником цього пального.

Порядок реєстрації платників акцизного податку з реалізації пального визначено розділом ІІ Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року N 113 (далі - Порядок).

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою заяви, форма якої затверджується Міністерством фінансів України (далі - заява).

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку у заяві в розрізі КОАТУУ надається інформація про всі введені в експлуатацію пункти (склади, комплекси, станції, інші об’єкти) з реалізації пального. Такі відомості мають містити перелік всіх пунктів з реалізації пального, де платником здійснюються операції, що відносяться до операцій з реалізації пального, визначені абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, незалежно від того перебувають чи ні такі пункти у власності або оренді платника податку.

Звертаємо увагу, що в акті інвентаризації обсягів залишку пального власником такого пального зазначається інформація щодо його залишків, наявних у місцях зберігання у власних або орендованих ємностях, ємностях для транспортування, а також обсягів залишку пального, переданого іншим суб’єктам господарювання на підставі договорів зберігання. Також обов’язково надається інформація щодо правовстановлюючих документів на об’єкти зберігання пального та документів, що засвідчують правові підстави їх експлуатації із зазначенням даних контрагентів за укладеними договорами (код ЄДРПОУ та назва контрагента).

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

5. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою від здавання (продажу) брухту дорогоцінних металів” N 7196/6/99-99-17-03-03-15від 01.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою від здавання (продажу) брухту дорогоцінних металів, і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, до договору міни застосовуються, зокрема, загальні положення про купівлю-продаж (ст. 716 ЦКУ).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою розділом IV ПКУ.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума доходу, отримана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України (пп. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Так, пп. 167.1 ст. 167 ПКУ встановлено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ).

Враховуючи викладене, юридична особа (покупець) під час нарахування (виплати) доходу за зданий (проданий) фізичною особою (продавцем) брухт дорогоцінних металів вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором викупної суми, яка виплачена платнику податку - страхувальнику у зв’язку з достроковим розірванням договору довгострокового страхування життя” N 3319/Д/99-99-17-03-03-14 від 01.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором викупної суми, яка виплачена платнику податку - страхувальнику у зв’язку з достроковим розірванням договору довгострокового страхування життя, і повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами Кодексу, які діяли у 2015 році.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон N 85) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір довгострокового страхування життя - це договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя (пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно зі ст. 28 Закону N 85 дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.2.15 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, викупна сума, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя у випадках та розмірах, визначених пп. 170.8.2 п. 170.8 ст. 170 Кодексу.

Разом з цим пп. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, викупна сума або її частина, отримана платником за договором довгострокового страхування життя, лише у випадках, визначених пп. 170.8.3 п. 170.8 ст. 170 Кодексу.

При цьому порядок застосування, зокрема, пп. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.12.2010 р. N 997 затверджено Порядок застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління.

Порядок оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя визначено п. 170.8 ст. 170 Кодексу, згідно з пп. 170.8.1 якого податковим агентом платника податку - отримувача викупної суми є страховик-резидент, який нараховує викупну суму за договором довгострокового страхування життя.

Згідно з пп. "б" пп. 170.8.2 п. 170.8 ст. 170 Кодексу податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Кодексу, з викупної суми у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку у 2015 році становила 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищила десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.

Крім того, п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Пунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Враховуючи викладене, викупна сума, яка виплачена Вам у 2015 році у зв’язку з достроковим розірванням договору довгострокового страхування життя, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс. і збором за ставкою 1,5 відсотка.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

7. ДФС України в листі “Щодо відображення у графах 3а та 3 податкового розрахунку ф. 1ДФ сум доходів до яких застосовується коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а саме з урахуванням коефіцієнту чи без нього” N 7309/6/99-95-42-02-16від 04.04.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у графах 3а та 3 податкового розрахунку ф. 1ДФ сум доходів до яких застосовується коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а саме з урахуванням коефіцієнту чи без нього, і повідомляє таке.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" податкового розрахунку за ф. 1ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

У графі 3 "Сума виплаченого доходу" податкового розрахунку за ф. 1ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом (п. 3.3 розділу ІІІ Порядку).

Згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

До наведеної формули застосовується діюча у 2016 році ставка податку 18 відсотків (для ставки податку 18 відсотків - коефіцієнт 1,21951).

Враховуючи, що коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Кодексу, застосовується для визначення бази оподаткування, тому у разі надання платнику податку доходів у негрошовій формі, суми нарахованого доходу у графах 3а "Сума нарахованого доходу" та 3 "Сума виплаченого доходу" податкового розрахунку за ф. 1ДФ відображаються з урахуванням цього коефіцієнту.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

8. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді вартості прийнятого у дарунок майна, отриманого особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування” N 6656/6/99-99-17-03-03-15від 28.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді вартості прийнятого у дарунок майна, отриманого особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, і в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб, встановлено п. 174.6 ст. 174 розділу IV Кодексу, згідно з яким кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Пунктом 174.1 статті 174 Кодексу визначено об'єкти спадщини платника податку, до переліку яких відноситься об’єкт нерухомості, зазначений в підпункті "а".

За нульовою ставкою оподатковуються об'єкти спадщини у вигляді вартості власності, зазначеної в пп. "а" п. 174.1 ст. 174 Кодексу, що успадковується особою, яка, зокрема, має статус дитини, позбавленої батьківського піклування (пп. "б" п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Закон України від 13 січня 2015 року N 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон N 2342) визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і є складовою законодавства про охорону дитинства.

У Законі N 2342 терміни вживаються в такому значенні:

діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

При цьому статус дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі ст. 28 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866, дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі досягнення нею повноліття.

Разом з тим відповідно до пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, тобто 5 відсотків.

Згідно з пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини (п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Також об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується дохід у вигляді вартості нерухомого майна, що приймається у дарунок фізичною особою, яка має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Якщо на момент посвідчення договору дарування фізична особа (обдарована) втратила зазначений статус, то вартість подарунка оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та збором за ставкою 1,5 відсотка. При цьому у разі несплати податку (збору) до нотаріального посвідчення договору дарування така особа зобов’язана подати річну податкову декларацію до контролюючого органу за місцем податкової адреси, відобразити в ній зазначений дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

9. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка” N 3320/Д/99-99-17-03-03-14від 01.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходів у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, і в межах компетенції повідомляє таке.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Кодексу.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Підпунктом 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу встановлено, що термін "пасивні доходи" означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.

Зауважуємо, що згідно з пп. "б" пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходів у вигляді процентів визначено п. 170.4 ст. 170 Кодексу, згідно з пп. 170.4.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

До набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становила 20 відсотків.

При цьому Законом N 909 з 1 січня 2016 року ставку податку на доходи фізичних осіб для пасивних доходів встановлено в розмірі 18 відс. (пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, дохід платника податку у вигляді процентів, нарахованих на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та з 01.01.2016 р. оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і збором за ставкою 1,5 відсотка.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу, зокрема, Верховною Радою України (п. 4.4 ст. 4 Кодексу).

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності” N 3260/П/99-99-17-03-03-14від 30.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами Кодексу, які діяли у 2015 році.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 609 гривень). Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку у 2015 році становила 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 12180 гривень).

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.

Водночас пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 609 грн.), та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Крім того, Законом України від 09 квітня 2015 року N 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 р., були внесені зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки у 2015 році було прийнято рішення щодо анулювання (прощення) Вам основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається Вашим додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Щодо податкової консультації, наданої листом ДФС від 27.11.2015 р. N 11130/Б/99-99-17-03-03-14, повідомляємо, що зазначена консультація надана конкретному платнику податку з урахуванням його документів і є індивідуальною.

 

З повагою,

В. о. Голови                                                                                                          С.В. Білан

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо оподаткування пенсії учасника бойових дій в зоні АТО” N 2984/К/99-99-17-03-03-14від 23.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування пенсії учасника бойових дій в зоні АТО і в межах компетенції повідомляє таке.

Згідно з п. 18 частини першої ст. 12 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб передбачено розділом IV Кодексу.

Відповідно до пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення (у 2015 - 3654 грн., у 2016 - 4134 грн.).

Законом України від 17 липня 2015 року N 653-VIII "Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб" (далі - Закон N 653), який набрав чинності 1 вересня 2015 року, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу доповнено абзацом другим такого змісту: "Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

До набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) ставка податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу становила 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів у вигляді суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (12180 грн.), до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.

Законом N 909 з 1 січня 2016 року встановлено єдину ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 відс. бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), визначеної пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу, яка отримується платником податку з Пенсійного фонду України.

Також згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, сума пенсії, отриманої відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Таким чином, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується, сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, розмір якої у розрахунку на місяць не перевищує у 2015 - 3 654 грн., у 2016 - 4 134 гривні. Сума перевищення над вказаним розміром оподатковується податком на доходи фізичних осіб та збором, крім пенсій, призначених окремим категоріям громадян, визначених абзацом другим пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Разом з цим зміни, які внесені Законом N 653, поширюються на пенсії, що виплачуються, зокрема, учасникам бойових дій лише у період Другої світової війни.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

12. ДФС України в листі “Щодо відновлення первинних документів, які зберігалися у зоні проведення антитерористичної операції” N 7763/6/99-99-19-01-03-15від 07.04.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула листа від 09.03.2016 р. N 09/03-07 щодо відновлення первинних документів, які зберігалися у зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), та в межах компетенції повідомляє таке.

Статтею 44 Кодексу визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 Кодексу строків тягне за собою накладення штрафу у розмірах, визначених статтею 121 Кодексу.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 Кодексу, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (пункт 44.5 статті 44 Кодексу).

Водночас згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, та осіб, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669).

Згідно із статтею 1 Закону N 1669 територія проведення АТО - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася АТО, яка розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Статтею 10 Закону N 1669 передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

При цьому норми Кодексу та Закону N 1669 не містять положень щодо звільнення платника податків від обов’язку відновлення документів та дотримання інших вимог, визначених Кодексом, у випадках дії обставин непереборної сили, що, зокрема, мали місце на території проведення АТО.

Разом з тим відповідно до пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за N 1365/26142 (далі - Положення N 879), у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб’єкта господарювання.

При цьому згідно з пунктом 8 розділу І Положення N 879 підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення АТО (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

13. ДФС України в листі “Про надання податкової консультації щодо окремих питань, пов’язаних з оподаткуванням договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи на території України” N 6910/6/99-99-21-05-15від 30.03.2016 р.

 

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Перелік платників акцизного податку визначено пунктом 212.1 статті 212 Кодексу, зокрема згідно з підпунктами 212.1.1 та 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, та особа, яка реалізує пальне.

З огляду на викладене платником акцизного податку з реалізації пального є юридична особа, яка виконує функції уповноваженої особи по договору про спільну діяльність - один з учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

Саме юридична особа що є уповноваженою особою договору про спільну діяльність, повинна подавати заяву за формою N 1-АКП.

Звертаємо увагу, що пунктом 231.1 статті 231 Кодексу обов’язковим реквізитом акцизної накладної визначено код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, що реалізує пальне, та отримувача пального.

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо оподаткування одноразової грошової допомоги при переїзді в іншу місцевість” N 5011/5/99-99-17-03-03-16від 24.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування одноразової грошової допомоги при переїзді в іншу місцевість і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", зокрема, гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень встановлюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП) та іншими актами законодавства України.

Згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку із службовими відрядженнями.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Порядок оформлення службових відряджень регулюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59.

Водночас ст. 120 КЗпП передбачено гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Так, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачується за погодженням сторін, зокрема, одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає.

Оскільки за відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада), а переїзд в іншу місцевість здійснюється працівниками у зв’язку з переведенням, прийняттям їх на іншу роботу, то кошти, отримані платником податку у зв’язку із службовими відрядженнями, та одноразова грошова допомога при переїзді в іншу місцевість у розумінні Кодексу є різними видами доходу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсації, які отримує платник податку з бюджетів (пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Разом з цим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу, та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (підпункти 164.2.11 та 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 цієї статті).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів (одноразової грошової допомоги при переїзді в іншу місцевість), отриманих фізичними особами, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються цього питання.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

15. Лист-роз’яснення Міністерства юстиції України “Щодо оцінки земельних ділянок” №2727/13/32-16 від 06.04.2016

 

У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України звернень щодо витребування нотаріусами документа про грошову оцінку земельної ділянки та справляння державного мита при посвідченні правочинів щодо відчуження земельних ділянок, які належать юридичним особам, з метою створення єдиної практики застосування нотаріусами норм чинного законодавства роз'яснюємо таке.

Відповідно до частини четвертої статті 201 Земельного кодексу України та частини сьомої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено підстави обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, згідно із вказаною статтею Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду. У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Разом з тим відповідно до пункту 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок», експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Відповідно до частини першої статті 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (частина перша  статті 19 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10.07.1998 № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» установлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (зі змінами)     (далі - Декрет).

Статтею 1 Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Перелік об'єктів справляння державного мита наведено у статті 2 Декрету, а розміри ставок державного мита - у статті 3 Декрету.

Абзацом першим пункту 2 розділу I Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 № 811, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2012 за № 1623/21935 (зі змінами) (далі - Інструкція), передбачено, що державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваних(ого) мінімумів(у) доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Водночас слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2015 № 999 «Про затвердження Змін і доповнень до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита» пункти 5, 6 глави 1 розділу V Інструкції щодо обчислення державного мита не нижче оціночної або балансової вартості нерухомого майна, що відчужується, було виключено.

Враховуючи вищезазначене, при нотаріальному посвідченні цивільно-правових угод із земельними ділянками, які перебувають у власності юридичних осіб, державне мито справляється відповідно до підпункту «д» пункту 3 статті 3 Декрету в розмірі одного відсотка від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, без урахування експертної грошової оцінки земельної ділянки.

У свою чергу експертна грошова оцінка земельної ділянки використовується для визначення імовірної ціни продажу земельної ділянки

 

Заступник Міністра - 

керівник апарату                                                                                   Оксана Іванченко