ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо податкового обліку операцій з продажу облігацій внутрішнього державного займу для відшкодування сум ПДВ, які утримувались для продажу” N 4992/6/99-99-19-02-02-15від 09.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо податкового обліку операцій з продажу облігацій внутрішнього державного займу для відшкодування сум ПДВ, які утримувались для продажу, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV "Про цінні папери і фондову біржу" (далі - Закон N 3480) облігації внутрішніх державних позик України (далі - ОВДП) - це державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Державні облігації України відносяться до боргових цінних паперів (пп. 2 п. 5 ст. 3 Закону N 3480).

Згідно з п. 1 та п. 2 Основних умов випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 139 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість" (далі - Постанова N 139), облігації внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість платникам, суми податку яких задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 року, не відшкодовані на дату набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і підтверджені за результатами перевірок, є середньостроковими державними облігаціями (далі - облігації).

Номінальна вартість облігації становить 1000 гривень, строк їх обігу - п’ять років.

Поступове погашення основної суми боргу за облігаціями здійснюється шляхом проведення кожні шість місяців протягом строку обігу облігацій виплат у розмірі 10 відсотків номінальної вартості облігації. Різниця між номінальною вартістю облігації та загальною сумою виплат з поступового погашення основної суми боргу становить амортизаційну вартість облігації (п. 6 постанови N 139).

Нарахування відсоткового доходу за облігаціями здійснюється кожні шість місяців протягом строку обігу облігацій виходячи з їх амортизаційної вартості одночасно з проведенням виплати доходів виходячи з фактичної кількості днів у купонному періоді (п. 7 постанови N 139).

Поступове погашення основної суми боргу та виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюються одночасно у безготівковій формі на дату, визначену у глобальному сертифікаті згідно з умовами розміщення. У разі коли така дата припадає на вихідний день, погашення і виплата здійснюються наступного робочого дня (п. 8 постанови N 139).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. N 91, фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Згідно п. 10 П(С)БО 12 фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Пунктом 137.18 ст. 137 Кодексу, у редакції, що діяла до 01.01.2015 р., встановлено, що за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Кодексу, у редакції, що діяла до 01.01.2015 р., облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів, і оподаткування яких здійснюється відповідно до п. 137.18 ст. 137 Кодексу, та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю, нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів, і оподаткування яких здійснюється відповідно до п. 137.18 ст. 137 Кодексу, та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Таким чином, оскільки платник податків прийняв рішення про продаж ОВДП до настання строку їх часткового погашення, а виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється на дату, визначену у глобальному сертифікаті згідно з умовами розміщення, то за такими цінними паперами до настання строку їх часткового погашення, відсотки не нараховуються і процентний дохід відповідно до п. 137.18 ст. 137 Кодексу не виникає.

У цьому випадку при продажу ОВДП до настання терміну нарахування відсоткового доходу, визначеного у глобальному сертифікаті, прибуток за такою операцією розраховується як позитивна різниця між доходом від відчуження ОВДП та сумою витрат у зв’язку з їх придбанням, що складається із суми, на яку оформлено такими облігаціями відшкодування податку на додану вартість.

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо формування податкового кредиту” N 5452/10/28-10-06-11від 15.03.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо формування податкового кредиту, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до внесених змін до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) Законом України від 14.11.2015 р. N 812-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України" доповнено пункт 44 підрозділ 2 розділу ХХ ПКУ, а саме тимчасово, до 1 липня 2017 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що касовий метод - метод податкового обліку, за якими дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ застосовують лише платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Платники податку, які придбають вказані товари/послуги для використання в своїй діяльності як господарській, так і не негосподарській та не здійснюють їх подальшого постачання, формують свій податковий кредит у загальновстановленому порядку за правилом "першої події" на підставі отриманих ними податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та пункті 198.2 статті 198 ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди січень 2016 року - червень 2017 року та застосовується платниками податку лише при здійсненні ними операцій з:

- постачання (у тому числі оптового) електричної та/або теплової енергії;

- передачі електричної та/або теплової енергії;

- розподілу електричної та/або теплової енергії;

- постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Якщо платник податку одночасно здійснює операції з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, та інших товарів/послуг, касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ не застосовується до таких інших операцій. Дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими іншими операціями визначається у загальновстановленому порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 187 розділу V ПКУ.

При цьому, якщо перераховані в пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ товари/послуги фактично були поставлені до 1 січня 2016 року, а оплата за таке постачання надходить після вказаної дати, то податкові зобов’язання на дату надходження коштів у рахунок оплати поставлених до 1 січня 2016 року товарів/послуг повторно не нараховуються та податкові накладні не складаються, оскільки податкові зобов’язання за такими операціями мали бути визначені на дату фактичного постачання таких товарів/послуг за правилом "першої події".

Платники, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної енергії та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД застосовують касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Податковий кредит за касовим методом визначаються такими платниками як по операціях з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання.

Керуючись пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), але не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

При цьому суми податку на додатну вартість, сплачені/нараховані до 1 січня 2016 року у зв’язку з придбанням товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту за правилами, які були діючими до вказаної дати, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати їх складання.

Якщо придбання товарів/послуг, які не призначені для використання в операціях з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку не застосовується. Дата податкового кредиту за такими операціями визначається у загальному порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 198 ПКУ.

Якщо придбання товарів/послуг, які одночасно призначені як для забезпечення виконання операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пунктів 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, так і для здійснення інших операцій, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку застосовується виключно в частині пропорційного обсягу постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо порядку нарахування ПДВ при роздрібному продажу підакцизних товарів” N 4702/6/99-99-19-03-02-15від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листів

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку нарахування ПДВ при роздрібному продажу підакцизних товарів і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Пунктом 188.1 статті 188 Кодексу передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Разом з цим згідно з підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Кодексу базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу.

Враховуючи зазначене, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів нараховується на вартість підакцизних товарів, яка, в свою чергу, включає суму ПДВ, розраховану відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу.

Отже, сума податкового зобов'язання з акцизного податку з роздрібних продажів (Пза) обчислюється за формулою:

ПЗа = ФРЦ : 105 х 5, де:

ФРЦ - фактична роздрібна ціна (ціна у фіскальному чеку) з урахуванням ПДВ та нарахованого на цю ціну акцизного податку.

Сума податкового зобов'язання з ПДВ (ПЗпдв) буде складати:

ПЗпдв = (ФРЦ - ПЗа) : 120 х 20.

Наприклад, якщо умови, що фактична роздрібна ціна підакцизних товарів (ціна у фіскальному чеку) дорівнюватиме 126 грн., включаючи ПДВ та акцизний податок з роздрібних продажів, то сума податкового зобов'язання з ПДВ - 20 грн., а сума податкового зобов'язання з акцизного податку - 6 гривень. Зазначений приклад підтверджується таким розрахунком:

ПЗа = 126 : 105 х 5 = 6 грн.,

ПЗпдв = (126 - 6) : 120 х 20 = 20 гривень.

Щодо розрахунку суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та з акцизного податку при реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, листами ДФС від 18.03.2015 р. N 9132/7/99-99-19-03-03-17 та від 31.12.2015 р. N 48131/7/99-99-19-03-03-17надано вичерпні роз’яснення, які відповідають чинному законодавству України та додаткових пояснень не потребують.

Вказані листи підприємство може використовувати у своїй діяльності.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо порядку заповнення податкової накладної та формування податкового кредиту” N 4699/6/99-99-19-03-02-15від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку заповнення податкової накладної та формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 (далі - Порядок N 957).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються в окремих рядках податкової накладної, визначено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу. Це:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 3 Порядку N 957 усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Пунктом 15 Порядку N 957 передбачено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема:

до графи 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг;

до графи 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість. Графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

до графи 8 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою.

Таким чином, для коректного заповнення граф 7 та 8 розділу I податкової накладної необхідно враховувати норми підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу, згідно з якими податок на додану вартість додається до ціни товарів/послуг (а не вираховується з їх вартості, як зазначено у листі).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні” N 4693/6/99-99-19-03-02-15від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні (далі - реєстраційна сума) та, керуючись статтею 52Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються статтею 200¹ ПКУ та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року N 1177 (далі - Порядок N 569).

Платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на реєстраційну суму (∑_Накл), обчислену за формулою, визначеною пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ.

Реєстраційна сума (∑_Накл) формується, зокрема за рахунок показника (∑_ПопРах), який визначається як загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника ПДВ.

Інформація про поповнення електронного рахунку платника ПДВ надходить до ДФС від Державної казначейської служби України.

При цьому, якщо платник ПДВ порушив встановлені ПКУ граничні терміни реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, то до такого платника застосовуються штрафні санкції, визначені статтею 120¹ ПКУ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо можливості врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ” N 4692/6/99-99-19-03-02-15від 02.03.2016 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо можливості врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ (далі - реєстраційна сума), та повідомляє.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200¹ ПКУ.

У зв’язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643), який набрав чинності 29.07.2015 р., внесено зміни до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ, зокрема передбачено, що формула (всі її складові) відповідно до якої обраховується реєстраційна сума, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом N 643, "обнуляється", за винятком окремих складових вказаної формули (сума податку за виданими і отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, та сума податку за митними деклараціями, аркушами коригування і додатковими деклараціями), що були сформовані починаючи з 01.07.2015 р.

Відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ під час обрахунку показників формули Σ_{НаклОтр} та Σ_{НаклВид} також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 р., що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників Σ_{НаклОтр}, Σ_{НаклВид} та Σ_Митн використовуються документи (податкові накладні і розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 01.07.2015 р.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ встановлено, що значення реєстраційної суми автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 ПКУ, за червень 2015 року.

На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Таким чином, відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ після "обнуління" показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв’язку з уточненням показників такої звітності.

При цьому чинним законодавством не передбачено виключень для окремих платників податку щодо врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку реєстраційної суми.

Крім того інформуємо, що особливості врахування сум від’ємного значення податку при обрахунку реєстраційної суми та відображення таких залишків у податковій звітності з ПДВ визначено у листах ДФС від 22.06.2015 р. N 22361/7/99-99-19-03-02-17 і N 22408/7/99-99-19-03-02-17.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

7. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів, вироблених на митній території України” N 4439/6/99-99-19-03-02-15від 29.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листів

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів, вироблених на митній території України, і, керуючись статтею 52Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, починаючи з 23.07.2014 р., тимчасово, на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори) (далі - спеціальні засоби індивідуального захисту), що класифікуються у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; ниток для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; тканин (матеріалів) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Операції з ввезення товарів на митну територію України та операції з постачання товарів/послуг на митній території України класифікуються як окремі об’єкти оподаткування (стаття 185 розділу V Кодексу). Таким чином, порядок звільнення від оподаткування товарів, перерахованих у пункті 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, стосується як товарів, які ввозяться на митну територію України, так і операцій з постачання товарів, які були ввезені на митну територію України до дати набрання чинності вказаним законом, а також товарів, вироблених на митній території України.

З метою застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, для операцій з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів як виготовлених на митній території України (з вітчизняних та/або імпортних матеріалів), так і з ввезених на митну територію України, необхідне одночасне дотримання таких умов:

спеціальні засоби індивідуального захисту повинні бути класифіковані у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, а бронежилети - у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (для спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів, виготовлених на митній території України з метою визначення кодів УКТ ЗЕД можна, у разі необхідності, отримати висновок торгово-промислової палати або науково-дослідного інституту судових експертиз);

виготовлені спеціальні засоби індивідуального захисту та бронежилети повинні відповідати військовим стандартам або військовим умовам;

отримувачами спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів повинні бути правоохоронні органи, Збройні Сили України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону (далі - військові частини) для використання у своїй діяльності під час проведення АТО та/або запровадження воєнного стану;

дата здійснення операції з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів (з урахуванням вимог пунктів 197.1 та 187.7 статті 187 розділу V Кодексу) повинна припадати на період, починаючи з 23.07.2014 р., незалежно від дати виготовлення спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів або дати їх ввезення на митну територію України.

При цьому постачальником (виробником, імпортером) спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів може бути будь-який суб’єкт господарювання, юридична або фізична особа; постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів також може здійснюватися і за трьохсторонніми договорами, в яких їх отримувачем буде військова частина, а особою, яка здійснює оплату - благодійний фонд, будь-який інший суб’єкт господарювання чи фізична особа.

Щодо можливості відкоригувати суму ПДВ, нараховану при поставці товарів, операції з постачання яких відповідно до Кодексу звільнені від оподаткування, слід зазначити таке.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна ставки податку на додану вартість або запровадження/скасування пільгового режиму оподаткування є істотними обставинами для зміни умов договору.

Отже, якщо платник податку при постачанні товарів/послуг, операції з постачання яких відповідно до Кодексу звільнені від оподаткування ПДВ, нараховував ПДВ із застосуванням ставки податку 20 відс., то з метою виправлення допущеної помилки такий платник податку повинен здійснити коригування податкових зобов’язань з ПДВ на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", у цьому випадку постачальник (продавець) товарів/послуг зобов’язаний скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому одним рядком зазначається зі знаком "-" обсяг операції, до якого застосовувалась ставка 20 відс., та другим рядком - зі знаком "+" обсяг звільнених від оподаткування операцій.

У разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику розрахунок коригування, складений постачальником таких товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) таких товарів/послуг.

Разом з цим інформуємо, що позиція ДФС щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту та бронежилетів, викладена в цьому листі, неодноразово направлялась на запити Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Національної гвардії України та на сьогодні залишається незмінною.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

8. ДФС України в листі “Щодо порядку заповнення податкової накладної та формування податкового кредиту” N 4443/6/99-99-19-03-02-15від 29.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку заповнення податкової накладної та формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 (далі - Порядок N 957).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються в окремих рядках податкової накладної, визначено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу. Це:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 3 Порядку N 957 усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Пунктом 15 Порядку N 957 передбачено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема:

до графи 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг;

до графи 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість. Графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

до графи 8 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою.

Таким чином, для коректного заповнення граф 7 та 8 розділу I податкової накладної необхідно враховувати норми підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу, згідно з якими податок на додану вартість додається до ціни товарів/послуг (а не вираховується з їх вартості, як зазначено у листі).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

9. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі перерахунку частки використання необоротних активів в оподатковуваних податком на додану вартість операціях” N 5134/6/99-95-42-03-15від 10.03.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі перерахунку частки використання необоротних активів в оподатковуваних податком на додану вартість операціях і повідомляє таке.

Статтею 199 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги та необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Так, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (п. 199.4 ст. 199 Кодексу).

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Кодексу платник податку на прибуток для обрахунку об’єкта оподаткування використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зокрема, підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначено нормами ст. 138 Кодексу, згідно з якою в податковому обліку розрахунок амортизації необоротних активів для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Нормами ст. 138 Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, у разі перерахунку частки використання необоротних активів в оподатковуваних податком на додану вартість операціях виходячи з фактичних обсягів, проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку та/або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) "Основні засоби" від 01.01.2014 р. Ведення бухгалтерського обліку сум податку на додану вартість здійснюється на підставі Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. N 141.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, за роз’ясненнями з питань бухгалтерського обліку зазначених операцій пропонуємо звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо подання декларації з податку на прибуток разом з фінансовою звітністю” N 4541/6/99-99-19-02-02-15 від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подання декларації з податку на прибуток разом з фінансовою звітністю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), який набув чинності з 1 січня 2016 року, встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Водночас п. 137.5 ст. 137 Кодексу для окремих категорій платників податку встановлено річний податковий (звітний) період, а саме:

платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

виробників сільськогосподарської продукції;

платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.

Подання декларації за відповідні звітні (податкові) періоди: квартал, півріччя, три квартали та рік здійснюється протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного податкового кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49 розділу ІІ Кодексу).

Декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49 розділу ІІ Кодексу).

Змінами до п. 57.1 ст. 57 Кодексу вилучено положення щодо подання податкової декларації за базовий звітний (податковий) рік до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Таким чином, за результатами діяльності за 2015 рік податкова декларація повинна бути подана:

протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного податкового кварталу, якщо базовим звітним (податковим) періодом для платника податку є календарний квартал;

протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, якщо базовим звітним (податковим) періодом є календарний рік.

Оскільки 1 грудня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860, подання податкової звітності з податку на прибуток за результатами діяльності за 2015 рік здійснюється за новою формою декларації.

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Такий обов’язок закріплено також у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року N 419 (далі - Порядок).

Так, платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Кодексом для подання податкової декларації:

квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України належать до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва);

річну фінансову звітність (п. 2 Порядку).

Враховуючи викладене та принцип рівності усіх платників перед законом, разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2015 рік подається річна фінансова звітність.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то виправлення помилки здійснюється з урахуванням вимог п. 50.1 ст. 50 Кодексу.

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо відображення поворотної фінансової допомоги у декларації з податку на прибуток” N 4536/6/99-99-19-02-02-15від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, розглянула лист щодо відображення поворотної фінансової допомоги у декларації з податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 р., суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із Кодексом мають пільги з цього податку, при визначенні оподатковуваного прибутку враховувались у складі інших доходів. У разі повернення в наступних звітних податкових періодах такої суми поворотної фінансової допомоги (її частини) особі, яка її надала, такий платник мав збільшити суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, що діє з 01.01.2015 р., встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III Кодексу.

Поряд з цим абзацом другим п. 18 підрозд. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Кодексу у редакції, що діє з 01.01.2015 р., визначено, що за операціями, за якими витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 01 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 01 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об’єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 01 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Отже, сума поверненої у 2015 році поворотної фінансової допомоги, отриманої до 01.01.2015 р. від осіб, які не є платниками податку на прибуток або мають пільги з цього податку, та включеної до складу доходу при визначенні об’єкта оподаткування податку на прибуток до 01.01.2015 р., на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування, відображається у рядку 4.2.10 частини "Різниці, передбачені Перехідними положеннями Кодексу (підрозд. 4 розд. ХХ Кодексу)" додатка РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897.

Разом з тим для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень Ш розділу Кодексу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень Ш розділу Кодексу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік у такій безперервній сукупності років. У подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень III розділу Кодексу.

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо неподання звітності платниками податку на прибуток підприємств у разі відсутності показників” N 4307/6/99-99-19-02-02-15від 26.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо неподання звітності платниками податку на прибуток підприємств у разі відсутності показників та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 137.1 ст.137 Кодексу податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 Кодексу.

До 01.01.2016 згідно з п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковим (звітним) періодом визнавався календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57, який для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім:

виробників сільськогосподарської продукції, визначеної ст. 209 Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;

у разі коли особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) року, податковий (звітний) рік розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) року;

якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) року), останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У відповідних клітинках відомостей про одночасне подання до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств форм фінансової звітності передбачено проставляння позначки "+".

Таким чином, у разі наявності будь-яких показників за 2015 рік, які підлягають декларуванню (в тому числі показників, які мають нульове значення або підлягають декларуванню у складі фінансової звітності, що подається разом з декларацією), платники податку на прибуток зобов’язані подавати податкову декларацію за 2015 рік та форми фінансової звітності не пізніше 29 лютого 2016 року.

 

 

13. ДФС України в листі “Щодо сплати щомісячних авансових внесків відокремленим підрозділом платника податку у 2015 році” N 5035/6/99-99-19-02-02-15від 09.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула листи щодо сплати щомісячних авансових внесків відокремленим підрозділом платника податку у 2015 році і повідомляє.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема, у частині оподаткування податком на прибуток та сплати щомісячних авансових внесків, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Відповідно до нової редакції розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не вважаються платниками податку на прибуток відокремлені підрозділи платника податку на прибуток без статусу юридичної особи, які згідно з раніше діючими положеннями цього розділу Кодексу були самостійними платниками цього податку.

Враховуючи те, що нова редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо окремого обліку і подання декларації з податку на прибуток відокремленим підрозділом, що є самостійним платником податку на прибуток за 2014 рік, визначення таким підрозділом щомісячних авансових внесків у податковій декларації за 2014 рік для їх сплати у березні 2015 року - грудні 2015 року не провадиться.

При цьому щомісячні авансові внески, що визначені у податковій декларації таким відокремленим підрозділом за 2013 рік, підлягають сплаті, у тому числі, у січні - лютому 2015 року, та можуть бути зараховані у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток у податковій декларації за 2014 звітний рік.

Крім того, юридична особа, що має у своєму складі відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, здійснює розрахунок щомісячних авансових внесків для їх сплати у березні - грудні 2015 року, виходячи із сумарного значення нарахованої суми податку на прибуток за 2014 звітний (податковий) рік по юридичній особі та її структурних підрозділах. При цьому такий розрахунок здійснюється у разі, якщо сумарне значення річного доходу юридичної особи і її структурних підрозділів, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 рік перевищує десять мільйонів гривень.

Такі авансові внески підлягають сплаті у березні - грудні 2015 року за місцем реєстрації юридичної особи у сумі, що розрахована у податковій декларації за звітний (податковий) період - 2014 рік.

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги та формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю” N 4539/6/99-99-19-02-02-15 від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги та формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами на рекламні та маркетингові послуги.

Таким чином, базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат на рекламні та маркетингові послуги доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов’язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) договором комісії є договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).

Порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку за операціями з постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії визначено п. 189.4 ст. 189 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі якщо такі товари /послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, такий платник повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, скласти податкову накладну за такими товарами /послугами, необоротними активами та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПКУ терміни (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).

Таким чином, підприємство - комісіонер, яке за власний рахунок придбаває рекламні та маркетингові послуги, пов’язані зі збутом продукції, яка реалізується ним згідно з договором комісії, включає суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, до складу податкового кредиту згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ. При цьому податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ при придбанні таких послуг платником не нараховуються, оскільки такі послуги призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

 

 

15. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій з надання послуг під час перебування на спрощеній системі оподаткування та оплати їх у разі переходу на загальну систему оподаткування” N 4878/6/99-99-19-02-02-15від 04.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій з надання послуг під час перебування на спрощеній системі оподаткування та оплати їх у разі переходу на загальну систему оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, чинній з 1 січня 2015 року, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування формується згідно з правилами бухгалтерського обліку, в тому числі за операціями з надання послуг під час перебування на спрощеній системі оподаткування у разі їх оплати при переході на загальну систему оподаткування, та у разі отримання оплати за послуги на спрощеній системі оподаткування та надання таких послуг під час перебування на загальній системі оподаткування.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за такими операціями.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Кодексу податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, встановленою згідно зі ст. 135 цього Кодексу.

До 01.01.2016 р. згідно з п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковим (звітним) періодом визнавався календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57, який для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім:

виробників сільськогосподарської продукції, визначеної ст. 209 Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;

у разі коли особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) року, податковий (звітний) рік розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) року;

якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) року), останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Таким чином, платник податку, який у I та IV кварталах 2015 року перебував на загальній системі оподаткування, а у II та III кварталах 2015 року - на спрощеній системі оподаткування, зобов’язаний подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного податкового періоду, в якій врахувати фінансовий результат до оподаткування за I та IV календарні квартали 2015 року.

Враховуючи особливості визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, такий суб’єкт господарювання разом з декларацією з податку на прибуток підприємств повинен подати фінансову звітність за I квартал, 9 місяців та 2015 рік.

 

 

16. ДФС України в листі “Щодо надання податкової консультації з питань трансфертного ціноутворення” N 4879/6/99-99-19-02-02-15від 04.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо надання податкової консультації з питань трансфертного ціноутворення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Абзацом дев`ятим пп. "а" пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 1 Кодексу у редакції, що діє після 01.01.2015 р., встановлено, що для юридичних осіб пов'язаними особами визнаються юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням того, що сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів).

Абзацом першим пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, якщо передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених в п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Під борговими зобов'язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов'язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов'язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

Сума боргових зобов'язань та власного капіталу для цілей п. 140.2 ст. 140 Кодексу визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

Отже, платник податку на прибуток який отримав кредит у пов'язаної особи - нерезидента, на суму, що перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза, здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

Крім того, відповідно до пп. 39.2.1.1 п. 39.2.1 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є, зокрема, господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків із пов’язаними особами - нерезидентами.

Підпунктом 39.2.1.4 пп. 39.2 ст. 39 Кодексу встановлено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, операції з нарахування процентів на користь нерезидента - пов’язаної особи підпадають під визначення контрольованих операцій за умови, що річний дохід такого платника податку від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та обсяг господарських операцій, в тому числі нарахованих процентів, платника податків з цим нерезидентом - пов’язаною особою, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

За таких обставин відповідно до п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду по таких операціях збільшується, зокрема:

на суму перевищення звичайних цін над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 Кодексу (пп. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Кодексу);

на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над звичайною ціною при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 Кодексу (пп. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

 

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ

17. ДФС України в листі “Щодо оподаткування єдиним соціальним внеском” N 4768/10/28-10-06-11від 04.03.2016 р.

 

Щодо оподаткування єдиним соціальним внеском

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист щодо оподаткування єдиним соціальним внеском знижки, отриманої працівниками підприємства, на вартість придбаних абонементів та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для роботодавців - підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону N 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108) та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Закон N 108 визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Статтею 2 Закону N 108 визначено структуру заробітної плати, до якої включаються: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ здійснюється з урахуванням Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5 (далі - Інструкція N 5).

Слід зазначити, що суми знижки, отриманої працівниками підприємства, на вартість придбаних абонементів на відвідування спортивних комплексів та басейну, не віднесені до переліку видів виплат, що не належать до фонду оплати праці, визначених Інструкцією N 5.

Враховуючи зазначене вище, вартість знижки, отриманої працівниками підприємства, на вартість придбаних абонементів на відвідування спортивних комплексів та басейну, є базою нарахування ЄВ.

 

 

18. ДФС України в листі “Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка нарахована в 2016 році за періоди 2015 року” N 4126/5/99-99-17-03-03-16від 10.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула лист щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка нарахована в 2016 році за періоди 2015 року, та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності особам, які отримують таку допомогу.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464, є, зокрема, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до частини п'ятої ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до п. 9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 (далі - Порядок N 435), таблиця 6 додатка 4 до Порядку N 435 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.

Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування.

Внесення від'ємних значень сум нарахованої заробітної плати (доходу) допускається лише:

при відображенні сум перерахунків заробітку (доходу), що пов'язані з уточненням кількості відпрацьованого часу у зв’язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю, та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахованих у попередніх періодах;

при відображенні сторнованих сум відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435, якщо протягом одного звітного періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат, у яких відрізняються база нарахування єдиного внеску та розміри ставок єдиного внеску, згідно із Законом N 2464 (додаток 2), а також якщо нарахування здійснювалися, зокрема, за минулі (лікарняні, тимчасова непрацездатність) періоди.

Частиною четвертою ст. 9 Закону N 2464 визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок.

Отже, у зв’язку з отриманням в січні 2016 року лікарняного листа за періоди 2015 року підприємство в поточному місяці 2016 року здійснює перерахунок заробітної плати за періоди 2015 року і відображає таку сторновану суму у таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435 з від’ємним значенням, відповідно зменшуючи суми нарахованого та утриманого єдиного внеску за ставками єдиного внеску, що діяли у 2015 році.

При цьому єдиний внесок на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка нарахована працівнику в 2016 році за періоди 2015 року, обчислюється виходячи з розміру єдиного внеску 22 відс., що діє на день нарахування (обчислення, визначення) такої допомоги.

Водночас повернення коштів єдиного внеску у випадках надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску передбачено Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 р. N 6.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

19. ДФС України в листі “Щодо оподаткування у 2016 році податком на доходи фізичних осіб і військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на дохід у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника” N 665/4/99-99-17-03-03-13 від 09.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування у 2016 році податком на доходи фізичних осіб і військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на дохід у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, і в межах компетенції повідомляє таке.

Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

З 1 січня 2016 року ставка податку становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Ставка військового збору - 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов’язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до частини сьомої ст. 7 Закону N 2464 перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170, п. 5 розділу I якого встановлено, що відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску.

Одночасно зауважуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує детального вивчення документі (матеріалів), які стосуються даної справи, зокрема, рішення судів.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО

20. ДФС України в листі “Щодо сплати ПДФО” N 5102/10/28-10-06-11від 11.03.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо сплати ПДФО, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) до бюджету передбачено статтею 168 Податкового кодексуУкраїни від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), відповідно до якої ПДФО, утриманий з резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI, із змінами і доповненнями (далі - БКУ).

Відповідно до статті 64 БКУ ПДФО, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ передбачено, що суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПКУ визначено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми отриманого ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми отриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік визначено пунктом 64.7 статті 64 ПКУ, згідно якого:

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим ПКУ для великих платників податків.

Після включення платника податку до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про таке включення, платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано реєстр.

Для забезпечення виконання розпису доходів Міністерства фінансів України, після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та на виконання пункту 2.2 пункту 2 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейської служби України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 22 червня 2012 року N 758, ГУ ДКС України в м. Києві розроблено алгоритм функціонування рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків із зазначенням в структурі бюджетного рахунку територіальної ознаки (район м. Києва) та ознаки СДПІ.

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників є територіальний органом Державної фіскальної служби України та є правонаступником усіх прав та обов’язків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників є правонаступником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, а Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Враховуючи вищевикладене, для ТОВ, яке знаходиться на податковому обліку в Центральному офісі, а місцезнаходження якого є територія м. Києва, діють бюджетні рахунки для перерахування ПДФО, відкриті у розрізі 10-ти районів міста Києва (за територіальною ознакою).

 

 

21. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді вартості успадкованого (прийнятого у дарунок) коштів, майна, майнових чи немайнових прав, отриманих платником податку - фізичною особою (резидентом/нерезидентом)” N 2522/Ш/99-99-17-03-03-14від 10.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді вартості успадкованого (прийнятого у дарунок) коштів, майна, майнових чи немайнових прав, отриманих платником податку - фізичною особою (резидентом/нерезидентом), і в межах компетенції повідомляє.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини (дарунку), залежно від ступеня споріднення спадкоємця (обдарованого) із спадкодавцем (дарувальником) та їх резидентського статусу.

Зокрема, відповідно до пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 Кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

За визначенням пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені.

Разом з тим, пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу встановлено, що для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця - нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем - нерезидентом від спадкодавця - резидента, застосовується ставка податку 18 відс., визначена п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Отже, при оподаткуванні доходу у вигляді вартості успадкованого (прийнятого у дарунок) коштів, майна, майнових чи немайнових прав отриманих платником податку - фізичною особою (резидентом/нерезидентом) слід враховувати, що існують дві норми, які встановлюють різні ставки податку залежно від критерію - або ступінь споріднення, або резидентство. З огляду на зазначене до вартості будь-яких об'єктів спадщини, одержаних у звітному податковому році спадкоємцєм від спадкодавця - нерезидента, та спадкоємцем - нерезидентом від спадкодавця - резидента незалежно від їх ступеня споріднення, застосовується ставка податку 18 відс., передбачена п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                     Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

22. ДФС України в листі “Щодо перерахування військового збору” N 5687/10/28-10-06-11від 17.03.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо перерахування військового збору, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (1,5 % від об’єкта оподаткування).

Згідно з підпунктом 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року N 2456-VІ із змінами і доповненнями (далі - БКУ).

Статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 29.2 статті 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 64.7 статтею 64 ПКУ передбачено, що великий платник податків, щодо якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків чи інший контролюючий орган, після взяття на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, передбачені ПКУ, за новим місцем обліку.

 

 

В ЧАСТИНІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

23. ДФС України в листі “Щодо декларування та сплати земельного податку” N 4225/10/28-10-06-11від 26.02.2016 р.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист щодо декларування та сплати земельного податку та в межах своїх повноважень повідомляє.

Згідно з пп. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень та згідно ст. 12 Кодексу приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів в частині плати за землю і, зокрема, визначають ставки земельного податку в межах передбачених статтями 273 - 277 Кодексу, а також перелік пільг зі сплати податку.

У рішеннях про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково має визначатись об’єкт оподаткування, платник, розмір ставки, податковий період, пільги та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 Кодексу з дотриманням встановлених для відповідного місцевого податку чи збору критеріїв.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 73 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Так, згідно з п. 13 рішення Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 р. N 5/60 "Про міський бюджет на 2015 рік" (далі - Рішення N 5/60), було встановлено, що до доходів загального фонду міського бюджету у 2015 році належать надходження, визначені статтею 64 Бюджетного кодексуУкраїни:

- податок та збір на доходи фізичних осіб, платежі земельного податку та орендної плати за землю, місцеві податки і збори (крім збору за місця для паркування транспортних засобів) та інші податки і збори по платниках, що перебувають на обліку та обслуговуються СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС.

Згідно з п. 15 Рішення N 5/60 встановлено, що відповідно до статті 68 Бюджетного кодексу України до загального фонду районів у місті зараховуються такі податки і збори, що стягуються з платників, які перебувають на обліку та обслуговуються ДПІ у районах міста ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а також ті, що зараховуються за місцем вчинення дії, крім платежів плати за землю.

Платежі земельного податку та орендної плати за землю за земельні ділянки, що знаходяться на території районів у місті, крім цих платежів, які сплачуються платниками, що перебувають на обліку в СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС.

Якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення сплати земельного податку прийнято, то таке рішення є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами з урахуванням строків, визначених таким рішенням.

Тобто, великі платники податків, які перебувають на обліку в СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України, здійснюють декларування та сплату земельного податку за земельні ділянки, що знаходяться на території районів м. Дніпропетровська, за основним місцем обліку.

Разом з тим, станом на 19.02.2016 р. рішення Дніпропетровської міської ради "Про міський бюджет на 2016 рік" не оприлюднене.

 

 

В ЧАСТИНІ ВИДАТКОВОГО КАСОВОГО ОРДЕРА

24. ДФС України в листі “Щодо оформлення видаткового касового ордера” N 4880/6/99-99-19-02-02-15від 04.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оформлення видаткового касового ордера та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни, повідомляє.

Порядок оформлення видаткових касових ордерів встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 (далі - Положення).

Згідно із п. 1.2 Положення касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов’язковий.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Заступник керівника підприємства, працівник підприємства мають право підписувати видаткові касові ордери за умови наділення їх керівником підприємства відповідними повноваженнями, які закріплені внутрішніми розпорядчими документами (наказами, положеннями тощо).

 

 

В ЧАСТИНІ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

25. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій із внесення до статутного капіталу грошових прав вимоги за договорами позики” N 4919/6/99-99-19-02-02-15від 04.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій із внесення до статутного капіталу грошових прав вимоги за договорами позики та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 80 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

У листі ТОВ від 08.02.2016 р. N 193/16 зазначено, що ТОВ має непогашену кредиторську заборгованість (далі - заборгованість) за отриманим кредитом та наданими, але не оплаченими послугами, перед своїм засновником.

Засновник приймає рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ в розмірі заборгованості ТОВ шляхом відступлення права вимоги до ТОВ за кредитним договором та договором надання послуг та внесення майнових прав за цими договорами до статутного капіталу ТОВ.

Отже, можливість збільшення засновником, який є одночасно кредитором ТОВ, статутного капіталу ТОВ за рахунок погашення сформованої раніше таким ТОВ кредиторської заборгованості шляхом внесення до його статутного капіталу майнових прав на зазначену кредиторську заборгованість, чинним законодавством не передбачено.

Щодо оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбанням товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду).

Щодо оподаткування податком на прибуток.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці щодо операцій із внесення активів до статутного капіталу підприємства.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

 

 

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ПРИДБАННЯ

26. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій з придбання та продажу облігацій” N 4538/6/99-99-19-02-02-15від 02.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій з придбання та продажу облігацій та, керуючись ст. 52Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Починаючи з 1 січня 2015 року, змінено порядок формування об’єкта оподаткування податку на прибуток.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Відповідно до пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки цінних паперів (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), інвестиційної нерухомості і біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, відображених у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.

Згідно з пп. 141.2.2 п. 141.2 ст. 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Якщо за результатами звітного періоду отримано від'ємний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів (загальна сума збитків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, з урахуванням суми від'ємного фінансового результату від таких операцій, не врахованого у попередніх податкових періодах, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій), сума такого від'ємного значення загального фінансового результату за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів зменшує загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів наступних податкових (звітних) періодів, що наступають за податковим (звітним) періодом виникнення зазначеного від'ємного значення фінансового результату (пп. 141.2.4 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Якщо за результатами звітного періоду платником податку отримано позитивний загальний фінансовий результат від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів (загальна сума прибутків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів перевищує загальну суму збитків від таких операцій, з урахуванням суми від'ємного фінансового результату від таких операцій, не врахованого у попередніх податкових періодах), сума позитивного загального фінансового результату від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів збільшує фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку (пп. 141.2.5 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, фінансовий результат від операцій з продажу цінних паперів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суму накопиченого купонного доходу по операціях з придбання та продажу облігацій.

Отже, зазначені операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

 

27. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій з придбання товарів у нерезидента за межами митної території комісіонером - резидентом для постачання іншому нерезиденту” N 4921/6/99-99-19-02-02-15від 04.03.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій з придбання товарів у нерезидента за межами митної території комісіонером - резидентом для постачання іншому нерезиденту та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають за договором комісії, регулюють положення статей 1011 - 1028 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ). Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1014 ЦКУ комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦКУ).

Щодо обліку операцій за договором комісії, у тому числі курсових різниць за операціями в іноземній валюті

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на курсові різниці, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питання правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій, здійснюваних платником податку на умовах комісійної торгівлі, у тому числі курсових різниць за операціями в іноземній валюті, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо контрольованих операцій

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

з пов'язаною особою - нерезидентом;

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Якщо у ланцюгу господарських операцій між платником податків і його пов'язаною особою - нерезидентом, передбачених підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2, 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, право власності на предмет такої операції перш ніж перейти від платника податків до пов'язаної особи - нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від пов'язаної особи - нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох непов'язаних осіб, така операція для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважається контрольованою між платником податків та його пов'язаною особою - нерезидентом, якщо ці непов'язані особи:

не виконують в такій сукупності операцій істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов'язаними особами;

не використовують в такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов'язаними особами (пп. 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Враховуючи те, що придбання товарів на умовах комісії не передбачає переходу права власності на такий товар від продавця (у вашому випадку - нерезидента) до комісіонера, то для комісіонера - резидента такі операції не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від статусу нерезидента (пов’язана з комісіонером особа чи включена до переліку).

При цьому підпадають під визначення контрольованих операції з придбання комітентом товарів на умовах комісії у разі досягнення критеріїв, встановлених 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, якщо продавець - нерезидент є пов’язаною з комітентом особою або країна його резиденції перебуває у затвердженому переліку країн на момент здійснення такої операції. У цьому випадку комітент зобов'язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції, здійснені протягом звітного податкового періоду.

Водночас, операції з надання комісіонером - резидентом послуг комітенту в межах договору комісії за комісійну винагороду не підпадають під визначення контрольованих як такі, що здійснюються між резидентами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України.

Місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (підпункт "а" пунктом 186.1 статті 186 Кодексу).

Отже, якщо операції з придбання товарів у одного нерезидента і постачання товарів іншому нерезиденту здійснюються за межами митної території України, а самі товари фактично не ввозяться на митну територію України та не вивозяться, то за такими операціями у комісіонера - резидента не виникає об’єкта оподаткування ПДВ.

При цьому пунктом 186.4 статті 186 Кодексу визначено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу.

Тобто послуги, що надані комітенту комісіонером - резидентом у межах договору комісії (комісійна винагорода), підлягають оподаткуванню ПДВ в загальновстановленому порядку за основною ставкою ПДВ.

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!