• Головна
  • Про компанію
    • Наша команда
    • Головні цінності компанії
    • Завдання роботи
  • Пакетні послуги
  • Вартість послуг
  • Наші партнери
  • Блоги
  • Контактна інформація
sci-consulting.com.ua
SCIENCE CONSCIENCE INDEPENDANCE
  • Аутсорсингові послуги
  • Бухгалтерський консалтинг
  • Податковий консалтинг
  • Юридичний та ринковий консалтинг
  • Проведення тренінгів
  • Аутсорсингові послуги
  • Бухгалтерський консалтинг
  • Податковий консалтинг
  • Юридичний та ринковий консалтинг
  • Проведення тренінгів
  • Головна
  • Про компанію
    • Наша команда
    • Головні цінності компанії
    • Завдання роботи
  • Пакетні послуги
  • Вартість послуг
  • Наші партнери
  • Блоги
  • Контактна інформація
Головна
>
Блоги

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. Кабінет Міністрів України в постанові “Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” N 68від 22 лютого 2016 р. 

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Кабінет Міністрів України в постанові “Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість” N 68від 22 лютого 2016 р.

 

Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Відповідно до абзацу п’ятнадцятого підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів Українипостановляє:

1. Затвердити Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що додається.

2. Установити, що:

до реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість включаються заяви, подані після 1 лютого 2016 року;

заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суми податку за якими не повернуті до 1 лютого 2016 р., не включаються до таких реєстрів.

 

Прем'єр-міністр України                                                                     А. ЯЦЕНЮК

Інд. 34

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 2016 р. N 68

 

 

 

 

ПОРЯДОК
ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

1. Цей Порядок визначає механізм включення поданих заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) платниками податку на додану вартість (далі - платники податку), які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), до реєстру за формою згідно з додатком 1 (далі - реєстр 1) та платниками податку, які не відповідають таким критеріям, до реєстру за формою згідно з додатком 2 (далі - реєстр 2), а також внесення до зазначених реєстрів інформації про стан розгляду кожної заяви та опублікування реєстрів.

2. Реєстри формуються ДФС за даними:

прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків;

податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

3. Датою внесення заяви до реєстрів є:

дата подання податкової декларації за звітний (податковий) період у разі подання заяви у її складі;

дата подання уточнюючого розрахунку у разі подання заяви у його складі;

дата подання податкової декларації з порушенням граничних строків подання податкової декларації за звітний (податковий) період у разі подання заяви у її складі.

4. Реєстри формуються у хронологічному порядку за черговістю включення податкових декларацій або уточнюючих розрахунків, у складі яких подано заяви.

Заяви автоматично включаються до відповідного реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження.

5. Заяви виключаються з відповідного реєстру згідно з пунктом 48.7 статті 48, пунктом 49.11 статті 49 і пунктом 50.1 статті 50 Кодексу.

6. У разі коли попередньо включена до реєстру 1 заява, подана платником податку, якого за рішенням територіального органу ДФС визнано таким, що не відповідає критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Кодексу, така заява виключається з реєстру 1 та включається до реєстру 2 за датою надіслання у порядку та строки, установлені пунктами 200.20 і 200.21 статті 200 Кодексу, платнику податку повідомлення про прийняття зазначеного рішення.

7. ДФС щодня опубліковує реєстри на своєму офіційному веб-сайті.

8. Реєстри складаються з двох частин та формуються за кожною заявою, поданою у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (за умови його подання).

9. Перша частина реєстрів містить інформацію про:

дату подання заяви;

номер податкової декларації або уточнюючого розрахунку;

найменування або прізвище, ім’я та по батькові платника податку;

індивідуальний податковий номер платника податку.

10. Друга частина реєстрів містить інформацію про:

дату надіслання платнику податку територіальним органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку;

зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку;

дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню;

дату висновку територіального органу ДФС із зазначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, надісланого до територіального органу Казначейства;

суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, згідно з висновком територіального органу ДФС;

дату податкового повідомлення-рішення, в якому наводиться неузгоджена сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування, зазначена у заяві;

номер податкового повідомлення-рішення, в якому наводиться неузгоджена сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування, зазначена у заяві;

неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що зазначена у заяві, відповідно до податкового повідомлення-рішення;

дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення;

неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується;

дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення;

суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження;

дату повернення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника податку в банку;

суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, повернуту на рахунок платника податку в банку.

Інформація, що міститься у другій частині реєстрів, оновлюється ДФС щодня.

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо порядку заповнення додатка 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)” N 6111/7/99-99-19-03-02-17від 22.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Листі ДФС України “Щодо порядку заповнення додатка 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)” N 6111/7/99-99-19-03-02-17від 22.02.2016 р.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві,
Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Щодо порядку заповнення додатка 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)

Державна фіскальна служба України у зв’язку із численними зверненнями платників податків щодо порядку заповнення додатка 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість "Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)" (далі - Додаток 2) повідомляє.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов’язання, у платника формується від’ємне значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу може бути зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у Додатку 2, порядок заповнення і подання якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

Отже, для відображення сум ПДВ, за рахунок яких сформовано від’ємне значення звітного (податкового) періоду, у колонці 2 Додатка 2 слід зазначати індивідуальний податковий номер постачальника, у якого придбано товари/послуги, за рахунок яких сформовано від’ємне значення ПДВ.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи й апеляційних процедур.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо врахування витрат, які не стосуються господарської діяльності, реєстрації особи як платника ПДВ у разі переходу із спрощеної системи оподаткування” N 2667/6/99-99-19-02-02-15від 10.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо врахування витрат, які не стосуються господарської діяльності, реєстрації особи як платника ПДВ у разі переходу із спрощеної системи оподаткування” N 2667/6/99-99-19-02-02-15 від 10.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування витрат, які не стосуються господарської діяльності, реєстрації особи як платника ПДВ у разі переходу із спрощеної системи оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Щодо врахування витрат, які підтверджені належно оформленими документами та відповідають вимогам ПСБО, але не стосуються господарської діяльності.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 ПКУ.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Згідно з ст. 4 Закону N 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (п. 1 ст. 9 Закону N 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Щодо порядку реєстрації особи як платника ПДВ у разі переходу із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (далі - спрощена система оподаткування) на загальну систему оподаткування.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється ст. ст. 180 - 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування податком на додану вартість мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку на додану вартість, визначено у пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 ПКУ.

Статтями 181 та 182 ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 183.1 та 183.2 ст. 183 ПКУ для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою N 1-ПДВ (далі - Заява).

У разі якщо останній день строку подання Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ст. 183 ПКУ).

У разі переходу осіб зі спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ст. 181 ПКУ, Заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 182.1 ст. 182 ПКУ, заява подається у строк, встановлений п. 183.3 ст. 183 ПКУ (п. 183.4 ст. 183 ПКУ).

Таким чином, якщо в особи, що переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, на дату такого переходу загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищувала 1 млн. грн. (у тому числі включаючи період перебування на спрощеній системі оподаткування), така особа повинна не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування, подати до контролюючого органу Заяву та відповідно зареєструватись як платник ПДВ.

При цьому будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та порядку, передбачених ст. 183 розділу V ПКУ, та не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (п. 183.10 ст. 183 ПКУ).

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201Податкового кодексу України у 2015 році” N 3567/6/99-99-10-03-02-15від 17.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 Податкового кодексу України у 2015 році” N 3567/6/99-99-10-03-02-15 від 17.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у 2015 році, та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Починаючи з 01.02.2015 р., реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 11 підрозд. 2 розд. XX "Перехідні положення" Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абзац одинадцятий п. 201.1 ст. 201 Кодексу в редакції, чинній станом на 2015 рік).

Порушення платником податку встановленого терміну реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірах, встановлених пп. 1201.1 та 1201.2 ст. 1201 Кодексу.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац п’ятнадцятий п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Кодексу платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 110.1 ст. 110 Кодексу передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, за порушення з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, як фінансова, адміністративна або кримінальна.

Відповідно до ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З положень п. 201.10 ст. 201 Кодексу вбачається, що відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкової накладної або порушення строків такої реєстрації не є підставою для невідображення суми податку на додану вартість за такими податковими накладними в податкових зобов’язаннях відповідного звітного періоду.

Відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, за умови відображення сум податку на додану вартість за такою податковою накладною у податкових зобов’язаннях (розділ І податкової декларації з податку на додану вартість) звітного податкового періоду, не впливає на декларування платниками податку податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відповідний звітний період, а, отже, саме порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не буде порушенням порядку ведення податкового обліку.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту” N 3686/6/99-95-42-01-16-01 від 19.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту” N 3686/6/99-95-42-01-16-01 від 19.02.2016 р.

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, передбаченого пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу тимчасово, до 1 липня 2017 року, платники податку на додану вартість (далі - ПДВ), які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та пункті 198.2 статті 198 Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди січень 2016 року - червень 2017 року.

Касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу застосовується платниками ПДВ лише при здійсненні ними операцій з:

постачання (у тому числі оптового) електричної та/або теплової енергії;

передачі електричної та/або теплової енергії;

розподілу електричної та/або теплової енергії;

постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

При одночасному здійсненні платниками ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, та інших товарів/послуг, касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ не застосовується до таких інших операцій. Дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими іншими операціями визначається у загальновстановленому порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 187 Кодексу.

Якщо перераховані в пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу товари/послуги фактично були поставлені до 1 січня 2016 року, а оплата за таке постачання надходить після вказаної дати, то податкові зобов’язання на дату надходження коштів у рахунок оплати поставлених до 1 січня 2016 року товарів/послуг повторно не нараховуються та податкові накладні не складаються, оскільки податкові зобов’язання за такими операціями мали бути визначені на дату фактичного постачання таких товарів/послуг за правилом "першої події".

Касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу застосовується платниками ПДВ, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Податковий кредит за касовим методом визначається такими платниками як по операціях з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання.

При формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 Кодексу, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), але не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суми ПДВ, сплачені/нараховані до 1 січня 2016 року у зв’язку з придбанням товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту за правилами, які були діючими до вказаної дати, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати їх складання.

У випадку придбання товарів/послуг, які не призначені для використання в операціях з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку не застосовується. Дата податкового кредиту за такими операціями визначається у загальному порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 198 Кодексу.

У випадку придбання товарів/послуг, які одночасно призначені як для забезпечення виконання операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, так і для здійснення інших операцій, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку застосовується виключно в частині, пропорційній обсягу постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

6. ДФС України в листі “Щодо застосування нових ставок по нарахуванню та сплаті акцизного податку в 2016 році” N 3095/10/28-10-06-11від 12.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування нових ставок по нарахуванню та сплаті акцизного податку в 2016 році” N 3095/10/28-10-06-11від 12.02.2016 р.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист щодо застосування нових ставок по нарахуванню та сплаті акцизного податку в 2016 році та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з 1 березня 2016 року на алкогольні напої за кодом 2208 УКТ ЗЕД встановлено ставку акцизного податку в розмірі 105,80 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту (крім 2208 90 69 00, 2208 90 78 00 - слабоалкогольні напої). Слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г. на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використання інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксином вуглецю.

Пунктом 226.6 статті 226 ПКУ визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць.

Враховуючи вищевикладене, алкогольні напої, що виробляють і класифікуються за кодом 2208 90 69 00 міцністю від 8,6 % до 12 % та 20 % оборотів спирту та за описом належать до "інших напоїв, що містять спирт" оподатковуються за ставкою акцизного податку в розмірі 105,80 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

 

7. ДФС України в податковій консультації “Чи підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів з фізичного відпуску з автомобільного газозаправного пункту скрапленого газу (зрідженого вуглеводневого газу)” N 3048/6/99-99-21-05-15від 12.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Податкова консультація ДФС України “Чи підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів з фізичного відпуску з автомобільного газозаправного пункту скрапленого газу (зрідженого вуглеводневого газу)” N 3048/6/99-99-21-05-15 від 12.02.2016 р.

 

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Під реалізацією підакцизних товарів (продукції) розуміються будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання (далі - СГ) роздрібної торгівлі підакцизних товарів (абзац перший пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Реалізацією СГ роздрібної торгівлі підакцизних товарів є також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 розділу VI Кодексу (пального, до переліку якого у вказаному підпункті віднесено також скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази), незалежно від форми розрахунків (абзац третій пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації СГ роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів Розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 розділу VI Кодексу).

Згідно із Законом N 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

При наданні запиту Товариство використовує положення п. 5.3 статті 5 Розділу I Кодексу та посилається на таке визначення терміна "автомобільний газозаправний пункт ЗВГ" (скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном - зріджений вуглеводневий газ), далі - ЗВГ), надане у Державних будівельних нормах "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2001):

"автомобільний газозаправний пункт ЗВГ - установка, призначена для заправки газобалонних автомобілів ЗВГ із стаціонарних ємкостей або з автоцистерн".

Відповідно, як вважає Товариство, існують розмежування між автомобільною газозаправною станцією (далі - АГЗС) та автомобільним газозаправним пунктом (далі - АГЗП).

Згідно з Інструкцією щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 р. N 376, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.03.2006 р. за N 291/12165, надані такі визначення АГЗС та АГЗП (в яких, у т.ч., наведені посилання на вказані вище ДБН В.2.5-20-2001):

"Автомобільна газозаправна станція - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленими вуглеводневими газами.

Стаціонарний автомобільний газозаправний пункт - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із стаціонарних резервуарів ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2001).

Тимчасовий автомобільний газозаправний пункт - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводневим газом із автогазозаправника заводського виготовлення з резервуаром ємністю відповідно до ДБН В.2.5-20-2001.".

Таким чином, податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, зокрема скрапленого газу, виникають в особи, яка безпосередньо здійснює фізичний відпуск скрапленого газу через АГЗП, незалежно від умов продажу скрапленого газу та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), з урахуванням положень Закону України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін доПодаткового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році".

 

 

8. ДФС України в листі “Щодо надання податкової консультації стосовно практичного застосування окремих положень розділу VI “Акцизний податок" Податкового кодексу України” N 4074/6/99-99-19-03-03-15від 24.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо надання податкової консультації стосовно практичного застосування окремих положень розділу VI “Акцизний податок" Податкового кодексу України” N 4074/6/99-99-19-03-03-15від 24.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо надання податкової консультації стосовно практичного застосування окремих положень розділу VI “Акцизний податок" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і, відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу, повідомляє таке.

Підпунктом 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 225.1 ст. 225 Кодексу та пункту 2 Порядку проведення розрахунку суми зменшення акцизного податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1260 (далі - Порядок 1260), суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити податок або подати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Таким чином, сума акцизного податку, що зазначатиметься у податковому векселі, розраховується за ставкою податку на готову продукцію, з урахуванням міцності готової продукції, а саме алкогольних напоїв, які класифікуються за кодом 2208 90 69 00 УКТ ЗЕД.

Для надання податкового векселя розрахунок суми акцизного податку здійснюється за ставками на готову продукцію, виходячи з обсягів готової продукції та вмісту спирту етилового неденатурованого в ньому, в тому числі коньячного дистиляту, який використовується для виробництва.

Відповідно до пункту 216.1 статті 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 Кодексу.

Статтями 225 та 229 Кодексу визначені особливості оподаткування деяких підакцизних товарів за умови видачі податкового векселя.

Податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем, зокрема до отримання з акцизного складу спирту етилового, і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений статтями 225, 229 цього Кодексу (пп. 14.1.176 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

У пункті 31.2 статті 31 Кодексу зазначено, що строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Нормами статті 225 Кодексу передбачено, що податковий вексель є забезпеченням виконання зобов’язання щодо сплати акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя. Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк (п. 225.4 ст. 225 Кодексу).

Пунктом 3 розділу IV Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N 105/26550, платники акцизного податку із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива та продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше заповнюють розділ А Декларації акцизного податку (далі - Декларація). Суми акцизного податку за виданими податковими векселями, що зазначаються у четвертій колонці (сума акцизного податку) відповідних рядків Декларації, обчислюються за формою згідно з додатком 3 "Розрахунок суми акцизного податку з алкогольних напоїв (стаття 225 розділу VI Кодексу)" до Декларації (далі - Додаток 3).

Відповідно до пп. 9 п. 3 розділу V у графі 10 (сума податкового зобов’язання за векселями) Додатка 3 до Декларації вказується, зокрема, сума акцизного податку за векселями, виданими відповідно до порядку, встановленого статтею 225 Кодексу, термін оплати яких настав у звітному періоді (або фактично погашених у звітному місяці).

Враховуючи викладене вище, зобов’язання зі сплати акцизного податку виникають у векселедавця в момент подання податкового векселя до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням. При цьому суму акцизного податку за векселем платник повинен включити в Декларацію (розділ А та Додаток 3) за кодом готової продукції та за той податковий період, в якому настав термін оплати або було здійснено погашення податкового векселя.

Скоригована сума податку в податковому векселі сплачується частково у разі придбання марок акцизного податку в період дії такого векселя (п. 225.3 ст. 225 Кодексу). Такий самий порядок сплати податку передбачений пп. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 "Порядок і строки сплати податку" Кодексу.

Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до п. 10 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1251, продаж марок вітчизняним виробникам алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється на підставі:

довідки про сплату суми податку, яка розрахована за ставками для готової продукції (для алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований);

заявки-розрахунку кількості марок;

звіту про використання марок, придбаних у попередньому місяці, у двох примірниках, один з яких залишається у продавця марок, другий (з відміткою продавця) - у виробника;

копії платіжного документа на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.

Форми довідок та заявки-розрахунку затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.02.2014 р. N 115, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 року за N 329/25106 "Про затвердження форм заявок-розрахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про використання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку" (далі - наказ N 115).

У Додатку 3 та у заявці - розрахунку на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв, затвердженій наказом N 115, виробник зазначає суму акцизного податку, розраховану на готову продукцію (тобто алкогольні напої, які класифікуються за кодом 2208 90 69 00 УКТ ЗЕД), виходячи із ставки акцизного податку, місткості тари, міцності готової продукції та кількості пляшок.

Оскільки придбання марок акцизного збору здійснюється виробниками алкогольних напоїв відповідно до власних потреб у будь-який день 90-денного терміну, на який видано вексель, то й сплата акцизного податку в рахунок погашення податкового векселя залежатиме від терміну придбання акцизних марок та їх кількості. Тому виробники алкогольних напоїв, які оформлюють податковий вексель, сплачують суму зобов'язання, зазначену у векселі, частинами при придбанні марок акцизного податку раніше гранично визначеного 90-денного терміну.

Таким чином, сума акцизного податку, яка повинна бути сплачена виробником алкогольних напоїв з метою придбання марок акцизного податку, розраховується виходячи із ставок податку на одиницю готової продукції (яка класифікується за кодом 2208 90 69 00 УКТ ЗЕД), місткості тари та міцності готової продукції (тобто сукупного вмісту спирту у такій продукції). Сума податку за податковим векселем сплачується не пізніше терміну, зазначеного у векселі (не більше 90 днів), частинами при придбанні марок акцизного податку в період дії такого векселя і вексель вважається погашеним у разі сплати податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

 

 

9. ДФС України в листі “Щодо порядку заповнення Додатка 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку у разі здійснення товариством одночасно роздрібної та оптової торгівлі підакцизними товарами, зокрема алкогольними напоями та тютюновими виробами” N 3762/6/99-99-19-03-03-15від 19.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку заповнення Додатка 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку у разі здійснення товариством одночасно роздрібної та оптової торгівлі підакцизними товарами, зокрема алкогольними напоями та тютюновими виробами” N 3762/6/99-99-19-03-03-15 від 19.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист товариства від 15.01.2016 N 4 про надання роз’яснення щодо порядку заповнення Додатка 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" (далі - додаток 6) до декларації акцизного податку у разі здійснення товариством одночасно роздрібної та оптової торгівлі підакцизними товарами, зокрема алкогольними напоями та тютюновими виробами, і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це, зокрема, продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Законом України від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" надано визначення:

оптової торгівлі - як діяльності щодо придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання;

роздрібної торгівлі - як діяльності із продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Отже, товариству (як платнику податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів) при здійсненні реалізації підакцизних товарів необхідно ідентифікувати покупців щодо наявності/відсутності у цих покупців ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Це може бути здійснено шляхом пред’явлення покупцем вказаних ліцензій на здійснення оптово/роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Крім того, перелік суб’єктів господарювання, яким видано ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі підакцизними товарами, оприлюднено на офіційному веб-порталі ДФС.

Таким чином, за наявності у покупця вказаних ліцензій необхідно вважати, що підакцизні товари придбаваються для наступної їх реалізації. За таких умов операції з реалізації суб’єктами господарювання підакцизних товарів не підлягають оподаткуванню акцизним податком із роздрібної торгівлі підакцизними товарами, і відповідно товариство як реалізатор не є платником акцизного податку з роздрібного продажу.

Форму декларації акцизного податку (далі - Декларація) та порядок її заповнення (далі - Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 14.

У пункті 2 розділу І "Загальні положення" Порядку зазначено, що платники заповнюють та подають розділи та додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов'язання. Платник відповідно до пп. 212.1.11 пп. 212.1 ст. 212 Кодексу - це суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає розділ Ґ та додаток 6 до Декларації.

Додаток 6 до Декларації заповнюється суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів з метою обчислення податкового зобов’язання, що підлягає сплаті, за операціями з роздрібної торгівлі.

Відповідно до пп. 214.1.4 пп. 214.1 ст. 214 Кодексу базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу.

Згідно з Порядком у графах 3, 4 "Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування" додатка 6 до Декларації вказується:

у графі 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Враховуючи викладене, якщо товариство здійснює продаж підакцизних товарів, зокрема алкогольних напоїв та тютюнових виробів, через роздрібну торгівельну мережу незалежно від форми розрахунків суб’єктам господарювання, які мають ліцензії на здійснення оптово/роздрібної торгівлі підакцизними товарами та придбавають підакцизні товари для подальшої їх реалізації кінцевим споживачам, вартість таких підакцизних товарів (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) зазначається у графі 4 додатка 6 до Декларації.

Разом з цим, якщо товариство здійснює операції з оптової торгівлі підакцизними товарами, зокрема алкогольними напоями та тютюновими виробами, які не є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів, то у товариства відсутні зобов’язання щодо декларування таких операцій у додатку 6 до Декларації.

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку” N 3212/6/99-99-19-03-03-15від 15.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку” N 3212/6/99-99-19-03-03-15 від 15.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист ТОВ (далі - Товариство) щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку і повідомляє таке.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким розширено перелік платників акцизного податку.

Так, згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 пункт 58 розділу I Закону N 909 (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального набирає чинності з 01 березня 2016 року.

Отже, платники акцизного податку, які реалізують пальне, для роботи в системі електронного адміністрування пального мають бути зареєстровані в контролюючих органах не пізніше ніж 01.03.2016 р.

З метою забезпечення реалізації положень Кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом N 909, ДФС розроблено проекти:

постанов Кабінету Міністрів України:

"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального", якою передбачається затвердження Порядку електронного адміністрування реалізації пального, одним з елементів якого є Порядок реєстрації платників акцизного податку;

"Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних";

наказів Міністерства фінансів України:

"Про затвердження форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення залишку пального";

"Про затвердження форми Акта інвентаризації залишку пального, Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації залишку пального".

З метою забезпечення ознайомлення та громадського обговорення вказані проекти регуляторних актів розміщено на офіційному порталі ДФС за такою адресою: "Головна - Діяльність - Регуляторна політика - Проекти регуляторних актів - 2016 рік".

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо реєстрації контролюючими органами особи, яка здійснюватиме реалізацію пального, як платника податку, бази оподаткування та ставки акцизного податку” N 3633/6/99-99-19-03-03-15від 15.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо реєстрації контролюючими органами особи, яка здійснюватиме реалізацію пального, як платника податку, бази оподаткування та ставки акцизного податку” N 3633/6/99-99-19-03-03-15від 15.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення ТОВ (далі - Товариство) щодо реєстрації контролюючими органами особи, яка здійснюватиме реалізацію пального, як платника податку, бази оподаткування та ставки акцизного податку і повідомляє.

Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку як особі, яка здійснюватиме реалізацію пального?

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким розширено перелік платників акцизного податку.

Так, згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 пункт 58 розділу I Закону N 909 (про доповнення Кодексу статтями 231 та 232) щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального набирає чинності з 01 березня 2016 року.

Отже, платники акцизного податку, які реалізують пальне, для роботи в системі електронного адміністрування реалізації пального мають бути зареєстровані в контролюючих органах за основним місцем обліку не пізніше ніж 01.03.2016 р.

Разом з цим, з метою забезпечення реалізації положень Кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом N 909, ДФС розроблено проекти:

постанов Кабінету Міністрів України:

"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального", якою передбачається затвердження Порядку електронного адміністрування реалізації пального, одним із елементів якого є Порядок реєстрації платників акцизного податку;

"Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних";

наказів Міністерства фінансів України:

"Про затвердження форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення залишку пального";

"Про затвердження форми Акта інвентаризації залишку пального, Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації залишку пального".

З метою забезпечення ознайомлення та громадського обговорення вказані проекти регуляторних актів розміщено на офіційному порталі ДФС за такою адресою: "Головна - Діяльність - Регуляторна політика - Проекти регуляторних актів - 2016 рік".

Що є базою оподаткування акцизним податком та яка ставка акцизного податку при здійсненні особою реалізації пального через АЗС?

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Абзацом третім підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу із змінами, внесеними Законом N 909, передбачено, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форм розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Для платників акцизного податку - суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію пального, адвалорну ставку акцизного податку (5 відс.) змінено на специфічну ставку - 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару. Норма набрала чинності з 1 січня 2016 року відповідно до Закону N 909.

Згідно з пунктом 214.4 статті 214 Кодексу у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Також внесено зміни до статті 217 Кодексу щодо порядку обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України, а також реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі. Так, згідно з абзацом другим пункту 217.3 статті 217 Кодексу податок з товарів (продукції), реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на двадцятий день місяця, що передує кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом звітного кварталу. Тобто для розрахунку акцизного податку з роздрібної торгівлі пальним у І кварталі 2016 року необхідно застосовувати курс євро, встановлений НБУ на 20 грудня 2015 року. За даними НБУ на 20.12.2015 1 € = 25,462988 грн., відповідно для І кварталу 2016 року ставка акцизного податку у гривнях за один літр реалізованого (відпущеного) пального дорівнюватиме 0,042 євро х 25,462988 грн.

У той же час, з метою однакового підходу до обчислення податкового зобов’язання з роздрібного продажу пального (до запровадження нових форм звітності), рекомендуємо використовувати таку формулу розрахунку за кожним видом товару:

ПЗ = Vл х (0,042€ х К€), де

ПЗ - податкове зобов’язання з роздрібного продажу пального, що підлягає сплаті до бюджету,

Vл - об'єм реалізованого (відпущеного) пального у літрах,

0,042€ - ставка акцизного податку, встановлена п. 215.3.10 п. 215.3 ст.215 Кодексу,

К€ - офіційний курс гривні до іноземної валюти (євро), встановлений НБУ, що діє на двадцятий день місяця, що передує кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом звітного кварталу.

Водночас повідомляємо, що питання подання декларації та сплати акцизного податку із роздрібного продажу підакцизних товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, більш детально висвітлено у листі ДФС від 03.02.2016 р. N 3495/7/99-99-19-03-03-17 "Щодо змін в адмініструванні акцизного податку", який розміщено на офіційному порталі ДФС.

Таким чином, при здійсненні фізичного відпуску пального через АЗС Товариство як суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів з 01 січня 2016 року повинно сплачувати акцизний податок із реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого пального, при цьому базою оподаткування акцизним податком є об'єм пального у літрах, реалізованого (відпущеного) Товариством як суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Звертаємо увагу, що зміни, внесені до Кодексу Законом N 909, щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального набирають чинності з 01.03.2016 р.

Отже, платники акцизного податку, які реалізують пальне, для роботи в системі електронного адміністрування реалізації пального мають бути зареєстровані в контролюючих органах за основним місцем обліку не пізніше ніж 01.03.2016 р.

Відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом N 909, пункт 213.1 статті 213 Кодексу доповнено підпунктом 213.1.12, згідно з яким розширено перелік об'єктів оподаткування акцизним податком. Так, до об'єктів оподаткування віднесено операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, які перевищують обсяги пального:

отримані від інших платників акцизного податку, підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

ввезені (імпортовані) на митну територію України, засвідчені належно оформленою митною декларацією;

вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

При цьому, відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу з 01.03.2016 р. передбачено зміну одиниці виміру пального для обчислення акцизного податку (з євро за 1000 кілограмів на євро за 1000 літрів, приведених до t 15 оС).

Згідно з абзацом першим пункту 217.3 статті 217 Кодексу податок з товарів (продукції), вироблених на митній території України, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Таким чином, у платників акцизного податку, які реалізують пальне, податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку виникатиме при перевищенні обсягу реалізованого над обсягом отриманого пального.

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо оподаткування акцизним податком пального (скрапленого газу), який реалізується в балонах” N 3049/6/99-99-19-03-03-15від 12.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування акцизним податком пального (скрапленого газу), який реалізується в балонах” N 3049/6/99-99-19-03-03-15від 12.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист підприємства від 13.01.2016 р. N 2268 щодо оподаткування акцизним податком пального (скрапленого газу), який реалізується в балонах і повідомляє таке.

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким уточнено законодавчі норми щодо оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу операцій з реалізації підакцизних товарів, а також розширено перелік платників акцизного податку.

Щодо питань, наведених у листі.

1. Чи сплачується з 01.01.2016 р. акцизний збір з реалізації скрапленого газу в балонах СВГ, що не є пальним, а використовується як паливо для комунально-побутових потреб?

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу пальне належить до підакцизних товарів.

Згідно з пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

До товарів (продукції), які включені до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, відноситься, зокрема скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази з відповідними кодами УКТ ЗЕД.

Отже, скраплений газ є пальним та відноситься до підакцизних товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3.4 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Визначення таких понять, як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція, передбачені:

пунктом 1.2 Розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 р. N 376 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року N 291/12165) (далі - Інструкція). Відповідно до визначення понять в Інструкції, автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);

пунктом 2.1 Розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 р. N 285 (далі - Правила безпеки). Відповідно до визначення понять у Правилах безпеки автомобільна газозаправна станція - це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Отже, автозаправні та автомобільні газозаправні станції призначені для заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом.

Щодо постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення, то відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року N 1790 (далі - Правила роздрібної торгівлі), роздрібна торгівля та надання послуг з постачання газу здійснюється через пункти реалізації газу, до яких відносяться: газонаповнювальні станції, газонаповнювальні пункти, проміжні склади балонів та спеціалізовані магазини з продажу газу.

У п. 25 Правил роздрібної торгівлі зазначено, що забороняється продаж газу для побутових потреб населення безпосередньо з автомобільних цистерн для перевезення газу, автомобільних газозаправних станцій, автомобільних газозаправних пунктів та паливної системи автотранспортних засобів, переведених на скраплений газ, а також поза пунктами реалізації газу.

Отже, реалізація скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення не підпадає під визначення терміну реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, встановлене пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суб’єкти господарювання, які реалізують скраплений газ для потреб населення, з 1 січня 2016 року не є платниками акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

2. Чи необхідно додатково проходити у контролюючих органах реєстрацію підприємства за місцем знаходженням юридичної особи як платника акцизного податку, яке здійснює реалізацію пального?

Так, необхідно.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу особа, яка реалізує пальне є платником акцизного податку.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 пункт 58 розділу I Закону N 909 (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) стосовно запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального, набирає чинності з 01 березня 2016 року.

Отже, платники акцизного податку, які реалізують пальне, для роботи в системі електронного адміністрування реалізації пального мають бути зареєстровані в контролюючих органах не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу.

Разом з цим повідомляємо, що з метою забезпечення реалізації положень Кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом N 909, ДФС розроблено проекти постанов Кабінету Міністрів України:

"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального", якою передбачається затвердження Порядку електронного адміністрування реалізації пального, одним із елементів якого є Порядок реєстрації платників акцизного податку;

"Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних";

наказів Міністерства фінансів України:

"Про затвердження форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення залишку пального";

"Про затвердження форми Акта інвентаризації залишку пального, Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації залишку пального".

З метою забезпечення ознайомлення та громадського обговорення вказані проекти регуляторних актів розміщено на офіційному порталі ДФС за такою адресою: "Головна - Діяльність - Регуляторна політика - Проекти регуляторних актів - 2016 рік".

3. Куди потрібно подавати декларацію платнику акцизного податку з реалізації пального та сплачувати податок, якщо пункти продажу товарів розташовані за різними адміністративно-територіальними одиницями?

Відповідно до п. 223.2 ст. 223 Кодексу платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, і відповідно до них подавати декларацію акцизного податку.

Крім того зазначаємо, що відповідно до п. 49.21 ст. 49 Кодексу платники, визначені пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

У разі виникнення об’єкту оподаткування акцизним податком суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом, для подання податкової декларації за місячний податковий період. (пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 Кодексу).

Разом з цим, згідно з пп. 212.3.11 п. 213.3 ст. 213 Кодексу особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Отже, реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється контролюючими органами, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.

Враховуючи викладене, суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації (тобто за місцем розташування пункту продажу підакцизних товарів) декларацію акцизного податку (п. 223.2 ст. 223 Кодексу).

Суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом, для подання податкової декларації за місячний податковий період (пп. 222.3.1 п. 222.3 ст. 222 Кодексу).

Відповідно до пп. 222.3.2 п. 222.3 ст. 222 Кодексу особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Враховуючи викладене, суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, подає декларацію акцизного податку з відповідним додатком до контролюючого органу, який обслуговує адміністративно-територіальну одиницю, на якій розташовано пункт роздрібного продажу підакцизних товарів, і відповідно реєструється в цьому контролюючому органі як платник акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Разом з цим повідомляємо, що Законом N 909 для платників акцизного податку - суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію пального, змінено адвалорну ставку акцизного податку (5 відс.) на специфічну ставку - 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару. Норма набрала чинності з 1 січня 2016 року.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 217.3 статті 217 Кодексу податок з товарів (продукції), реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на двадцятий день місяця, що передує кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом звітного кварталу. Тобто для розрахунку акцизного податку з роздрібної торгівлі пальним у І кварталі 2016 року необхідно застосовувати курс євро, встановлений НБУ на 20 грудня 2015 року. За даними НБУ на 20.12.2015 1€ = 25,462988 грн., відповідно для І кварталу 2016 року ставка акцизного податку у гривнях за один літр реалізованого (відпущеного) пального дорівнюватиме 0,042 євро х 25,462988 гривень.

4. Чи потрібно сплачувати акцизний податок з реалізації пального, яке фізично відпускається з автомобільної газозаправної станції товарів з 01.01.2016 р., якщо підприємство не зареєстроване платником акцизного податку відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу через відсутність форми заяви, яка має бути затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики?

Об’єкти оподаткування акцизним податком визначено ст. 213 Кодексу.

Відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3.4 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи викладене, податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, зокрема пального, виникають в особи, яка безпосередньо здійснює фізичний відпуск пального через мережу автозаправних станцій та/або автомобільних станцій, незалежно від умов продажу та форми розрахунків (готівкова, безготівкова).

Разом з цим, відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 пункт 58 розділу I Закону N 909 (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) стосовно запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального, набирає чинності з 01 березня 2016 року.

Відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією.

Враховуючи викладене, починаючи з 01 березня 2016 року, у разі здійснення операцій з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що отримані від інших платників акцизного податку, або ввезені (імпортовані) на митну територію України, у суб’єкта господарювання виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку.

Що стосується заяви про реєстрацію платників акцизного податку, то на сьогодні форма такої заяви знаходиться на стадії впровадження.

 

 

13. ДФС України в листі “Щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, що реалізують пальне або використовують підакцизну продукцію для виконання робіт” N 3677/6/99-95-42-01-16-01від 19.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, що реалізують пальне або використовують підакцизну продукцію для виконання робіт” N 3677/6/99-95-42-01-16-01 від 19.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист  щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, що реалізують пальне або використовують підакцизну продукцію для виконання робіт, і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Згідно з абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (пп. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію товарів, які не включені до переліку товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, не повинен реєструватись платником акцизного податку як особа, що здійснює реалізацію пального.

Щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, які використовують підакцизну продукцію для виконання робіт, то для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З урахуванням норм п. 213.1 ст. 213 Кодексу, яким визначено перелік операцій, які є об’єктами оподаткування акцизним податком, виконання робіт, під час яких використовується підакцизна продукція, не відноситься до об’єкта оподаткування акцизним податком.

Разом з цим зауважимо, що дані, зазначені у листі, є недостатніми для надання висновку щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, які використовують підакцизну продукцію при виконанні робіт. Податкова індивідуальна консультація за такою операцією може бути надана за результатами детального вивчення умов її здійснення та первинних документів, оформленням яких вона супроводжувалась.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ПДФО, ЄСВ ТА ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

14. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб нарахованого (виплаченого) середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” N 1738/К/99-99-17-03-03-14від 18.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб нарахованого (виплаченого) середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” N 1738/К/99-99-17-03-03-14від 18.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб нарахованого (виплаченого) середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, і в межах компетенції повідомляє.

Частиною третьою ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року N 322-VIII із змінами і доповненнями (далі - КЗпП) в редакції Закону України від 12 листопада 2015 року N 801-VIII "Про внесення змін до статті 119 Кодексу законів про працю України щодо працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачено, що за працівниками, зокрема, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105 із змінами і доповненнями затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок), дія якого поширюється на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 Порядку визначено механізм виплати вказаної компенсації за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.

Відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку).

Пунктом 7 Порядку передбачено, зокрема, що оподаткування здійснюються відповідно до Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. "и" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб дохід у вигляді компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку зазначених працівників.

Разом з цим відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас пп. 169.4.3 п. 169.3 ст. 169 Кодексу передбачено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Враховуючи зазначене, у разі отримання підприємством компенсаційних виплат з бюджету згідно з Порядком, роботодавець має право здійснити перерахунок податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на суми середнього заробітку працівників, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Також повідомляємо, що Законом України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 911), який набрав чинності з 01.01.2016 р., частину третю ст. 119 КЗпП викладено в новій редакції, якою передбачено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, зокрема, збереження місця роботи, посади і середнього заробітку та виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Слід зауважити, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423 (далі - Положення), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Мінсоцполітики відповідно до покладених завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (пп. 103 п. 4 Положення).

Отже, з питання виплати підприємствами, установами, організаціями компенсацій з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, пропонуємо звернутися до Мінсоцполітики як головного розробника постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105.

Крім того інформуємо, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

Відповідно до п. 52.4 ст. 52 Кодексу консультації, крім узагальнюючих, надаються, зокрема, у письмовій формі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

15. ДФС України в листі “Щодо перерахунку ПДФО, військового збору та ЄСВ працівникам товариства, які були призвані під час мобілізації, але продовжують військову службу за контрактом” N 4254/10/28-10-06-11від 26.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо перерахунку ПДФО, військового збору та ЄСВ працівникам товариства, які були призвані під час мобілізації, але продовжують військову службу за контрактом” N 4254/10/28-10-06-11 від 26.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо перерахунку ПДФО, військового збору та ЄСВ працівникам товариства, які були призвані під час мобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Кабінет Міністрів України постановою від 4 березня 2015 року N 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняття на військову службу за контрактом, яким визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку зокрема, працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.

Відповідно до підпункту "и" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами і доповненнями, (далі - ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою 1,5 % від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу розділу ХХ ПКУ.

Водночас, підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом ІV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.

При цьому, підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПКУ передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 169.4.3 пункту 169.3 статті 169 ПКУ визначено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснити перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Враховуючи вищевикладене, у разі повернення коштів з державного бюджету у межах компенсації середнього заробітку працівника, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, роботодавець проводить перерахунок на повернення податку і зазначає результати перерахунку у податковому розрахунку за ф. 1ДФ у періоді в якому було проведено таке повернення, з від’ємним значенням.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

Аналогічні роз’яснення з даного питання розміщено на офіційному порталі державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) у категорії "103.25 Податок на доходи фізичних осіб" та "301.04.01 Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".

 

16. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” N 3525/5/99-99-17-03-03-16від 29.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” N 3525/5/99-99-17-03-03-16від 29.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Кодексу, згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Кодексу).

Водночас з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким внесено зміни до Кодексу, зокрема, в частині встановлення єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. та Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) в частині скасування утримання єдиного внеску із заробітної плати застрахованих осіб та встановлення для роботодавців єдиного внеску у розмірі 22 відс. бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону N 2464.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу визначено, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

При цьому роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу).

Враховуючи викладене, суми відпускних, нарахованих та виплачених у грудні 2015 року за січень 2016 року, відносяться податковим агентом до загального оподатковуваного доходу січня та оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

Водночас, оскільки з 1 січня 2016 року Законом N 909 скасовано утримання єдиного внеску із заробітної плати найманих працівників, то під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суми страхових внесків, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності, передбачених п. 164.6 ст. 164 Кодексу, але без зменшення на суму єдиного внеску.

Щодо єдиного внеску

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 єдиний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі, зокрема заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).

Відповідно до п. 9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 (далі - Порядок N 435), таблиця 6 додатка 4 до Порядку N 435 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435, якщо протягом одного звітного періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат, у яких відрізняються база нарахування єдиного внеску та розміри ставок єдиного внеску, згідно із Законом N 2464 (додаток 2), а також якщо нарахування здійснювалися за поточні та майбутні (відпускні, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), за минулі (лікарняні, тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та нарахування сум заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду - середня заробітна плата за вимушений прогул) періоди.

Отже, якщо працівнику в грудні 2015 року нараховується сума відпускних за січень 2016 року, то нарахування і утримання єдиного внеску проводиться у розмірах єдиного внеску, що діяли на день нарахування такої відпустки.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ

17. ДФС України в листі “Щодо порядку подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води” N 2336/6/99-99-15-04-01-15від 04.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води” N 2336/6/99-99-15-04-01-15від 04.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України на лист (далі - Товариство) щодо порядку подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води (далі - Рентна плата), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі- Кодекс), повідомляє.

Пунктом 63.3 статті 63 Кодексу встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Зокрема, об’єктом оподаткування Рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, а об’єктом, пов’язаним з оподаткуванням, є водний об’єкт, з якого здійснюється забір води для використання водокористувачем.

Пунктом 3 частини першої статті 66 Бюджетного кодексу України визначено, що 50 відсотків Рентної плати зараховується до доходів загального фонду обласних бюджетів користувачами води за місцем її забору.

З метою забезпечення єдиного підходу до здійснення обліку платників Рентної плати та подання податкової звітності з Рентної плати, припис підпункту 257.3.4 пункту 257.3 статті 257 Кодексу в частині подання платником Рентної плати податкової звітності за місцем податкової реєстрації необхідно застосовувати з урахуванням пункту 63.3 статті 63 Кодексу, тобто за неосновним місцем обліку - місцезнаходженням водних об’єктів або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів.

Таким чином, товариство зобов’язане знаходитись на обліку як платник Рентної плати в органах державної фіскальної служби за місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється забір води для використання у господарській діяльності, та сплачувати Рентну плату за весь обсяг фактично використаної води за ставками Рентної плати, встановленими для водних об’єктів відповідної території.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

 

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!

 

Останні блоги:
Онлайн курс "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК 2022: ПОГЛИБЛЕНИЙ КУРС З АКЦЕНТОМ  НА ПСБО ТА ПКУ" (старт з серпня 2022 р.)
Онлайн курс "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК 2022: ПОГЛИБЛЕНИЙ КУРС З АКЦЕНТОМ НА ПСБО ТА ПКУ" (старт з серпня 2022 р.)
ЗАПРОШУЄМО ФІНАНСОВИХ ДИРЕКТОРІВ, ГОЛОВНИХ БУХГАЛТЕРІВ, БУХГАЛТЕРІВ, ВНУТРІШНІХ АУДИТОРІВ, АУДИТОРІВ НА ОНЛАЙН...
Онлайн курс «ОБЛІК У ФОП ВІД А ДО Я» (старт з липня 2022 р.)
Онлайн курс «ОБЛІК У ФОП ВІД А ДО Я» (старт з липня 2022 р.)
ЗАПРОШУЄМО ФІЗИЧНИХ ОСІБ ПІДПРИЄМЦІВ НА ОНЛАЙН КУРС: ВОБЛІК У ФОП ВІД А ДО ЯВ В SCIENCE CONSCIENCE INDEPEND...
Підписатися на розсилку актуальних новин

Наші послуги

  • аутсорсингові послуги
  • бухгалтерський облік
  • податковий консалтинг
  • юридичний та ринковий консалтинг
  • організація та проведення семінарів та тренінгів з питань бухгалтерського обліку та оподаткування
  • пакетні послуги
 

Про компанію

  • наша команда
  • головні цінності компанії
  • завдання роботи

 

Вартість послуг

Наші партнери

Блоги

Контактна інформація

Підписатися на розсилку актуальних новин
sci-consulting.com.ua
ТОВ "Ес.Сі.Ай.-Консалтинг"
© Copyright 2014
Стежте за нами:

Консультаційний телефон:

(063) 608-18-35
(097) 298-35-62

Розробка: Студія Любарського