ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість господарських операцій по знищенню на території України виробничого обладнання” N 2976/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на додану вартість господарських операцій по знищенню на території України виробничого обладнання” N 2976/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо оподаткування податком на додану вартість господарських операцій по знищенню на території України виробничого обладнання, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, підпунктом 189.10 статті 189 ПКУ визначено, якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання.

Згідно з підпунктами 41 та 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561 із змінами і доповненнями, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

-  здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

-  установлює причини невідповідності критеріям активу;

-  визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідності;

-  визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

-  складає і підписує акти на списання основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів основних засобів.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку".

Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми.

Враховуючи вищевикладене, ліквідація основних засобів для цілей оподаткування не розглядається як постачання, у разі, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку (ліквідація у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, у разі викрадення). При цьому дану обставину платник податків має підтверджувати або документами відповідно до законодавства (сертифікат Торгово-промислової палати України, Акти державних, правоохоронних та судових органів, тощо) або поданням контролюючому органу відповідних документів про знищення, розібрання або перетворення основних засобів. Такі документи подаються до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, у якому виникають такі обставини і здійснюється ліквідація основних засобів.

У разі якщо основні засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних засобів.

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо податку на додану вартість та податку на прибуток” N 2974/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо податку на додану вартість та податку на прибуток” N 2974/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Питання 1.

Законом України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - ЗУ N 643), який набув чинності 29.07.2015 р., зокрема, змінено норми Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2455-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), які визначають терміни включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними, складеними постачальниками та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПКУ у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше:

- ніж через 365 календарних днів з дати складання податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Таким чином, починаючи з 29.07.2015 р. податок на додану вартість, зазначений у податковій накладній (складеній як до 29.07.2015 р., так і після цієї дати), яка була своєчасно зареєстрована в ЄРПН, може бути включений до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вона складена або будь-якого наступного звітного періоду протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

До набрання чинності ЗУ N 643 податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг та своєчасно зареєстровані ЄРПН, включаються до податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, на який припадала дата їх складання.

Податок на додану вартість, зазначений у податковій накладній (складеній як до 29.07.2015 р., так і після цієї дати), яка була зареєстрована в ЄРПН з порушенням терміну, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПКУ або пунктом 39 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, може бути включена до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вона зареєстрована в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного період, але не пізніше 365 календарного дня з дати складання такої податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Відповідні роз’яснення надані листом ДФС від 15.01.2016 р. N 1201/7/99-99-19-03-02-17.

Питання 2.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначаються виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладене, якщо орендар згідно з умовами договору оренди відшкодовує орендодавцю суми податків за об’єкт оренди, то таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди і, відповідно, включається до бази оподаткування.

Питання 3.

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пунктів 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього ПКУ), придбаних, зокрема, у неприбуткових організацій, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ. У разі якщо сума операцій перевищує 50 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, коригування фінансового результату до оподаткування, визначені цим підпунктом, проводяться на всю суму операцій.

Виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2015 року складав 1218 грн., сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг для цілей підпункту 140.5.4 дорівнює 60900 грн. Отже, за 2015 рік платник повинен збільшити свій фінансовий результат до оподаткування наступним чином:

- на суму 18270 грн. за умови, що сума операцій не перевищує 60900 грн. (60900 грн. х 30 %);

- на всю суму операцій, якщо вартість товарів/робіт/послуг перевищує 60900 грн.

Питання 4.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Згідно з підпунктом 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, на підставі підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПКУ дозволяється зменшення фінансового результату до оподаткування на суму всіх витрат, які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до правил бухгалтерського обліку (крім резервів на відпустки працівникам та резерву сумнівних боргів).

Пунктом 24 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" ПКУ передбачено, що до складу витрат включаються витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані після 1 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 1 січня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, даний пункт передбачає зменшення фінансового результату на відшкодування витрат на оплату праці (відпустки та інше) за рахунок "перехідних" резервів (сформованих до 01.01.2015 р.) у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначені об’єкта оподаткування до 01.01.2015 року.

Інші резерви та забезпечення для відшкодування майбутніх витрат, нараховані в фінансовому обліку у періодах, які не відповідають звітному (в даному випадку - 2015 рік) для цілей податкового обліку не враховуються.

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо складення продавцем послуг податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням послуг, та формування витрат на підставі актів наданих послуг, податкових накладних, не підписаних (не прийнятих) покупцем через незгоду з ціною послуг” N 2586/6/99-95-42-01-15від 08.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо складення продавцем послуг податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням послуг, та формування витрат на підставі актів наданих послуг, податкових накладних, не підписаних (не прийнятих) покупцем через незгоду з ціною послуг” N 2586/6/99-95-42-01-15від 08.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо складення продавцем послуг податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням послуг, та формування витрат на підставі актів наданих послуг, податкових накладних, не підписаних (не прийнятих) покупцем через незгоду з ціною послуг, і повідомляє таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄПНР платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається в порядку та за формою, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. N 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", відповідно до якого в податковій накладній, зокрема, зазначається ціна постачання одиниці товару/послуги (графа 7 податкової накладної).

Ціна постачання товару/послуги визначається сторонами договору постачання.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами частини першої ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Спори, що виникають між суб’єктами господарювання щодо умов договору, вирішуються в порядку, передбаченому умовами договору, або в судовому порядку. Вирішення спірних питань між суб’єктами господарювання не входить до компетенції ДФС.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

4. ДФС України в листі “Про відмову від застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ” N 4698/7/99-99-19-03-02-17від 11.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про відмову від застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ” N 4698/7/99-99-19-03-02-17від 11.02.2016 р.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Про відмову від застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України у зв’язку з надходженням численних звернень платників податку щодо можливості відмови сільськогосподарського підприємства за добровільним рішенням від застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, визначеного статтею 209 Податкового кодексу України (далі - спеціальний режим), і переходу на загальну систему оподаткування ПДВ та перенесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів, які не були використані при виробництві сільськогосподарської продукції із податкової декларації з ПДВ із позначками "0121" - "0123" до податкової декларації з ПДВ із позначкою "0110", повідомляє.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 ПКУ (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Отже, застосування сільськосподарським підприємством - платником ПДВ спеціального режиму є правом такого підприємства, а не його обов’язком. У зв’язку з цим сільськогосподарське підприємство - платник ПДВ не позбавлено права переходу із спеціального режиму на загальну систему оподаткування ПДВ за добровільним рішенням.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ (у тому числі як суб’єкта спеціального режиму), перереєстрації та анулювання такої реєстрації регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233 (далі - Положення N 1130).

Сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму у разі, коли таке підприємство за добровільним рішенням подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму та/або про його реєстрацію як платника ПДВ на загальних підставах (підпункт "а" пункту 6.21 розділу VI Положення N 1130).

Зокрема, відповідно до пункту 6.22 розділу VI Положення N 1130, для виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму сільськогосподарське підприємство подає до контролюючого органу, в якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму, заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість на загальних умовах за формою N 1-ПДВ з позначкою "Перереєстрація", якщо не було допущено перевищення, визначеного пунктом 209.11 статті 209 ПКУ (пункт 6.11 розділу VI Положення N 1130).

Контролюючий орган протягом 3 робочих днів від дня отримання такої заяви знімає сільськогосподарське підприємство з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму за процедурами перереєстрації, визначеними Положенням N 1130.

При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму є дата внесення відповідного запису до такого реєстру. Датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах у разі переходу за добровільним рішенням сільськогосподарського підприємства - платника ПДВ із спеціального режиму на загальну систему оподаткування ПДВ є дата виключення такого підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму.

Водночас у разі переходу сільськогосподарського підприємства - платника ПДВ за добровільним рішенням із спеціального режиму на загальну систему оподаткування ПДВ та відповідно виключення його з реєстру суб'єктів спеціального режиму, таке підприємство, починаючи з дати виключення, повинно подавати до контролюючого органу за місцем податкового обліку виключно податкову декларацію з ПДВ із позначкою "0110".

У разі якщо в сільськогосподарського підприємства - платника ПДВ за результатами здійснення сільськогосподарської діяльності за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі наявні залишки товарів, які не були використані при виробництві сільськогосподарської продукції, то суми ПДВ, сплачені при придбанні таких товарів, можуть бути перенесені із податкової декларації з ПДВ із позначками "0121" - "0123" до податкової декларації з ПДВ із позначкою "0110", поданими за останній звітний (податковий) період перебування на спеціальному режимі.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і апеляційних процедур.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

5. ДФС України в листі “Щодо ставки акцизного податку для алкогольних напоїв” N 2980/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо ставки акцизного податку для алкогольних напоїв” N 2980/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо ставки акцизного податку для алкогольних напоїв, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) з 1 березня 2016 року на алкогольні напої за кодом 2208 УКТ ЗЕД встановлено ставку акцизного податку в розмірі 105,80 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту (крім 2208 90 69 00, 2208 90 78 00 - слабоалкогольні напої). Слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г. на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використання інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксином вуглецю.

Пунктом 226.6 статті 226 ПКУ визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць.

Враховуючи вищевикладене, алкогольні напої, що виробляються і класифікуються за кодом 2208 90 69 00 міцністю від 8,6 % до 12 % оборотів спирту та за описом належать до "інших напоїв, що містять спирт" оподатковуються за ставкою акцизного податку в розмірі 105,80 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

 

 

6. ДФС Україи в листі “Щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку” N 2781/6/99-99-19-03-03-15від 10.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС Україи “Щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку” N 2781/6/99-99-19-03-03-15 від 10.02.2016 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист ТОВ від 15.01.2016 р. щодо реєстрації суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, платниками акцизного податку і повідомляє таке.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким розширено перелік платників акцизного податку.

Так, згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання. (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.

Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 пункт 58 розділу I Закону N 909 (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) стосовно запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального, набирає чинності з 01 березня 2016 року.

Отже, платники акцизного податку, які реалізують пальне, для роботи в системі електронного адміністрування пального мають бути зареєстровані в контролюючих органах не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу.

Разом з цим повідомляємо, що з метою забезпечення реалізації положень Кодексу, з урахуванням змін, внесених Законом N 909, ДФС розроблено проекти:

постанов Кабінету Міністрів України:

"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального", якою передбачається затвердження Порядку електронного адміністрування реалізації пального, одним із елементів якого є Порядок реєстрації платників акцизного податку;

"Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних";

наказів Міністерства фінансів України:

"Про затвердження форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення залишку пального";

"Про затвердження форми Акта інвентаризації залишку пального, Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації залишку пального".

З метою забезпечення ознайомлення та громадського обговорення вказані проекти регуляторних актів розміщено на офіційному порталі ДФС за такою адресою: "Головна - Діяльність - Регуляторна політика - Проекти регуляторних актів - 2016 рік".

 

 

В ЧАСТИНІ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ

7. ДФС України в листі “Про обробку декларацій екологічного податку” N 5161/7/99-99-15-04-02-17від 15.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про обробку декларацій екологічного податку” N 5161/7/99-99-15-04-02-17від 15.02.2016 р.

 

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Про обробку декларацій екологічного податку

Державна фіскальна служба України, керуючись пп. 7 п. 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, надає роз’яснення щодо обробки поданих платниками податків до контролюючих органів податкових декларацій екологічного податку (далі - Податкова декларація).

Форма Податкової декларації, затверджена наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. N 715, передбачає можливість подання до контролюючого органу у складі Податкової декларації необхідної кількості додатків для кожного виду забруднення та окремого коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, що відповідають територіям адміністративно-територіальних одиниць на яких знаходяться стаціонарні джерела забруднення або спеціально відведені для розміщення відходів місця чи об’єкти (далі - Об’єкт оподаткування).

Проте відповідно до пп. 250.10.1 п. 250.10 ст. 250 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі, якщо платник податку має кілька Об’єктів оподаткування у межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування Об’єкта оподаткування податкову декларацію щодо кожного Об’єкта оподаткування окремо.

З метою забезпечення відображення в інтегрованих картках платників податків задекларованих окремими Податковими деклараціями сум екологічного податку за IV квартал 2015 року за різні Об’єкти оподаткування, зобов’язуємо підрозділи, відповідальні за адміністрування екологічного податку, провести аналіз поданих платниками Податкових декларацій, що збережені в центральній базі даних, та за результатами сформувати перелік Податкових декларацій, яким необхідно скасувати ознаку "Історія подання". Зазначену інформацію службовою запискою надати підрозділу, відповідальному за приймання та обробку звітності, для здійснення такої операції.

З метою зменшення кількості поданих Податкових декларацій пропонуємо рекомендувати платникам екологічного податку подавати до контролюючого органу одну Податкову декларацію, до якої додавати необхідну кількість окремих додатків щодо кожного Об’єкта оподаткування.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

8. ДФС України в листі “Про особливості заповнення додатка 4 до податкової декларації екологічного податку” N 4499/7/99-99-15-04-02-17від 10.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про особливості заповнення додатка 4 до податкової декларації екологічного податку” N 4499/7/99-99-15-04-02-17від 10.02.2016 р.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Про особливості заповнення додатка 4 до податкової декларації екологічного податку

Державна фіскальна служба України, керуючись пп. 7 п. 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, повідомляє щодо особливостей заповнення додатку 4 до податкової декларації екологічного податку (далі - Додаток 4), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2016 р. N 715, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за N 1052/27497.

Податкові зобов’язання з екологічного податку, в частині екологічного податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), в частині накопичених до 1 квітня 2009 року відходів (далі - податкові зобов’язання) обчислюються із застосуванням коригуючого коефіцієнта (далі - коригуючий коефіцієнт), що визначений п. 247.2 ст. 247 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Формули обчислення податкових зобов’язань екологічного податку, нарахованого за зберігання накопичених до 1 квітня 2009 року радіоактивних відходів, що зазначені в Додатку 4 до форми податкової декларації екологічного податку, не містять зазначений коригуючий коефіцієнт, визначений п. 247.2 ст. 247 Кодексу.

З метою забезпечення повноти нарахування податкових зобов’язань екологічного податку підготовлені зміни алгоритмів контролю Додатка 4 до податкової декларації екологічного податку, які полягають у доповнені рядків 4.2.1.2, 4.2.2.2, 4.3.1.2, 4.3.2.2 додатковим множником, а саме:

рядок 4.2.1.2 - (р. 4.2.1.2.1 х р. 4.2.1.2.2 х р. 4.2.1.2.3 х р. 4.2.1.1.3);

рядок 4.2.2.2 - (р. 4.2.2.2.1 х р. 4.2.2.2.2 х р. 4.2.2.2.3 х р. 4.2.2.1.3);

рядок 4.3.1.2 - (р. 4.3.1.2.1 х р. 4.3.1.2.2 х р. 4.3.1.2.3 х р. 4.3.1.1.3);

рядок 4.3.2.2 - (р. 4.3.2.2.1 х р. 4.3.2.2.2 х р. 4.3.2.2.3 х р. 4.3.2.1.3).

Платники екологічного податку при складанні податкової звітності з використанням програмного забезпечення можуть, за потреби, відключати контроль автоматизованої камеральної перевірки (автоматичного заповнення) показників.

Вичерпний перелік підстав не прийняття контролюючим органом поданих платником податків податкових декларацій визначені п. 48.3 ст. 48 Кодексу.

Враховуючи зазначене, до прийняття змін до Додатку 4, при його заповненні додатка 4 до податкової декларації екологічного податку необхідно зазначати коригуючий коефіцієнт, що відповідає типу відноситься до радіоактивних відходів, прийнятих до сховищ.

Зобов’язуємо довести цей лист до відома та для використання у роботі підпорядкованим структурним підрозділам та платникам екологічного податку.

ПКУ

48.2. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

49.8. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

 

Директор Департаменту податків

і зборів з оподаткування юридичних

осіб                                                                                                                          О. Лишенко

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

9. ДФС України в листі “Про організацію роботи з адміністрування єдиного податку платниками четвертої групи” N 3253/7/99-99-15-03-01-17від 02.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Про організацію роботи з адміністрування єдиного податку платниками четвертої групи” N 3253/7/99-99-15-03-01-17від 02.02.2016 р.

 

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві

 

 

Про організацію роботи з адміністрування єдиного податку платниками четвертої групи

Державна фіскальна служба України з метою ефективного адміністрування єдиного податку платниками четвертої групи повідомляє таке.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) з 01.01.2016 р. внесено зміни до розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) "Спеціальні податкові режими", які набирають чинності з 01.01.2016 р.

Для платників єдиного податку четвертої групи змінено ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду:

для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,81;

для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,49;

для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,49;

для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,16;

для земель водного фонду - 2,43;

для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 5,4.

Із п. 292¹.1 ст. 292¹ ПКУ Законом N 909 виключено норму, яка дублювала положення Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), а саме: "Права власності / користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства".

Звертаємо увагу, що об'єктом оподаткування єдиним податком для платників четвертої групи, як і раніше, є площа сільськогосподарських угідь, право власності або користування якими зареєстровано відповідно до законодавства, оскільки підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані Державного земельного кадастру та/або дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 292¹.3 ст. 292¹ ПКУ).

Земельні відносини в Україні регулюються ЗКУ, а справляння єдиного податку четвертої групи - ПКУ.

Отже, площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об'єкта оподаткування єдиним податком.

У 2016 році база оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертної групи (сільськогосподарських товаровиробників) визначається з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня 2015 року згідно з п. 292¹.2 ст. 292¹ ПКУ, тобто індексація нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь не проводиться.

Питання оцінки земельних ділянок, застосування індексації та коефіцієнтів належить виключно до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Держгеокадастр та його територіальні органи відповідно до повноважень видають витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Зобов'язуємо довести лист до відома підпорядкованих органів ДФС для використання в роботі та встановити контроль за дотриманням вимог чинного законодавства України.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо нарахування та сплати платником єдиного податку четвертої групи авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів своїм акціонерам (власникам)” N 2765/6/99-95-42-01-15від 10.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо нарахування та сплати платником єдиного податку четвертої групи авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів своїм акціонерам (власникам)” N 2765/6/99-95-42-01-15від 10.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо нарахування та сплати платником єдиного податку четвертої групи авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів своїм акціонерам (власникам) і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 57.1¹.1 п. 57.1¹ ст. 57 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.

Згідно з пп. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених пп. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених пп. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 Кодексу контрольованими. Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими Кодексу, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Авансовий внесок, передбачений пп. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, не справляється у разі виплати дивідендів, зокрема фізичним особам (пп. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу).

Отже, якщо платіж особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток.

Таким чином, юридична особа - платник єдиного податку зобов’язана при виплаті дивідендів (за винятком виплати дивідендів фізичним особам) нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за правилами, встановленими п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. При цьому суми нарахованого податкового зобов’язання з єдиного податку не зменшуються на суму авансового внеску податку на прибуток, сплаченого у зв’язку з виплатою дивідендів.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ЄСВ, ПДФО ТА ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

11. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді заробітної плати, який отримує шахтар, що працює повний робочий день на підземних роботах” N 1270/Т/99-99-17-03-03-14 від 09.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді заробітної плати, який отримує шахтар, що працює повний робочий день на підземних роботах” N 1270/Т/99-99-17-03-03-14 від 09.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу у вигляді заробітної плати, який отримує шахтар, що працює повний робочий день на підземних роботах, і в межах компетенції повідомляє таке.

Закон України від 2 вересня 2008 року N 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон N 345) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та збільшенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Статтею 4 Закону 345 визначено, що ставка податку з доходів шахтарів становить 10 відс. заробітної плати та інших доходів, що отримують за місцем основної роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб передбачено розділом IV Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку згідно з умовами трудового договору (контракту).

З 01 січня 2011 року ставка податку становила 10 відс. бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати, визначеного згідно із п. 164.6 ст. 164 Кодексу, шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 відс. і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 167.4 ст. 167 Кодексу).

Проте Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, п. 167.4 ст. 167 Кодексу виключено.

Відповідно до внесених Законом N 71 змін ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 розділу IV Кодексу щодо доходів, зазначених в абзаці першому п. 167.1 ст. 167 Кодексу, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Слід зауважити, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким внесено зміни до Кодексу, зокрема, в частині встановлення єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків.

Згідно з пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений) платнику податку - шахтарю, що працює повний робочий день на підземних роботах, з 01 січня 2011 року до 01 січня 2015 року оподатковувався податком на доходи фізичних осіб за ставкою 10 відсотків.

У 2015 році ставка податку становила 15/20 відс. бази оподаткування щодо доходу у вигляді заробітної плати шахтарів. Починаючи з 01 січня 2016 року, до вказаного доходу застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб 18 відсотків.

Пунктом 5.2 ст. 5 Кодексу передбачено, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Водночас зазначаємо, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 Кодексу).

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого від продажу мобільного телефону або іншої побутової та цифрової техніки” N 1136/Ф/99-99-17-03-03-14від 03.02.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого від продажу мобільного телефону або іншої побутової та цифрової техніки” N 1136/Ф/99-99-17-03-03-14 від 03.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого від продажу мобільного телефону або іншої побутової та цифрової техніки, і в межах компетенції повідомляє таке.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, якою визначено перелік доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

При цьому податковий агент, поняття якого установлено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 17 ПКУ, нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку та зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Отже, якщо платник податку - фізична особа здійснює продаж товару (мобільного телефону або побутової та цифрової техніки) фізичній особі - підприємцю, то дохід, отриманий від такого продажу, включається податковим агентом до складу загального оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

13. ДФС України в листі “Щодо нарахування ПДФО, ЄСВ та військового збору” N 2975/10/28-10-06-11від 11.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо нарахування ПДФО, ЄСВ та військового збору” N 2975/10/28-10-06-11 від 11.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо нарахування ПДФО, ЄСВ та військового збору, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Щодо нарахування ПДФО на суми лікарняних.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПКУ заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму.

Оподаткування доходів, зокрема, у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами, починаючи з 1 січня 2016 року здійснюється за ставкою 18 %.

При цьому згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Підпунктом 169.4.3 пункту 169.4 статті 169 ПКУ визначено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Враховуючи вищевикладене, суми лікарняних, нарахованих і виплачених у січні 2016 року за місяці 2015 року включаються при перерахунку до загального оподатковуваного доходу відповідних оподаткованих періодів (місяців) 2015 року та оподатковуються за ставками, які діяли до 1 січня 2016 року, тобто 15 % (20 %).

Щодо нарахування ЄСВ на суми лікарняних.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями (далі - ЗУ N 2464) і підпункту 1 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449 (далі - Інструкція N 449), ЄСВ нараховується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких здійснюється нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується ЄСВ.

Частиною четвертою статті 9 ЗУ N 2464 і підпункту 4 пункту 1 розділу IV Інструкції N 449 визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків одноразової сплати особою єдиного внеску за минулі періоди згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІV Інструкції N 449 якщо нарахування заробітної плати здійснюється на попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійсненні нарахування.

Нарахування та виплати, які відносяться до грудня 2015 року оподатковуються за ставками, що діяли в грудні 2015 року. У разі нарахування та виплати в грудні 2015 року за місяці 2016 року, ставка ЄСВ - 22 %, яка діє з 1 січня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, якщо в січні 2016 року нараховуються лікарняні за період тимчасової непрацездатності, яка припадає на грудень 2015 року і січень 2016 року, то такі лікарняні ЄСВ нараховується за ставкою, яка діє з 1 січня 2016 року - 22 % утримання ЄСВ не здійснюється.

Щодо оподаткування середнього заробітку ЄСВ, ПДФО та воєнного збору.

Відповідно до внесених змін Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" оподатковуватися середній заробіток мобілізованих працівників з державного бюджету не буде, тому у 2016 році не діятимуть норми щодо не оподаткування ПДФО та військовим збором.

Частиною 7 статті 7 ЗУ N 2464 визначено, що не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, якщо нараховувати середній заробіток мобілізованим працівникам у 2016 році, він підлягає нарахуванню ЄСВ за ставкою 22 %, утриманню ПДФО за ставкою 18 % та військового збору за ставкою 1,5 %.

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо заповнення Звіту з ЄСВ за січень 2016 року” N 4561/05-10від 10.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо заповнення Звіту з ЄСВ за січень 2016 року” N 4561/05-10від 10.02.2016 р.

 

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким, зокрема, внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Так, підпунктом 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 909 внесено зміни до статей 7 та 8 Закону N 2464.

Відповідно до внесених змін єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) для платників, зазначених у статті 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної статтею 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята статті 8 Закону N 2464).

На сьогодні готуються зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за N 460/26905 (далі - Порядок N 435), у тому числі форми Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, (додаток 4 до Порядку N 435) (далі - Звіт), де будуть враховані всі зміни, що відбулися з 1 січня 2016 року.

До затвердження нової форми необхідно подавати Звіт до органу доходів і зборів як за звітні періоди 2016 року, так і за попередні звітні періоди до 2016 року (несвоєчасно подані) за формою згідно з додатком 4 до Порядку N 435, що діяла з 01.05.2015 р., із заповненням всіх обов’язкових реквізитів.

Незважаючи на введення єдиної ставки єдиного внеску для всіх видів доходу, рядки в таблиці 1 Звіту необхідно заповнювати у розрізі видів доходу.

Суми нарахованого єдиного внеску необхідно відображати у рядках таблиці 1 Звіту за видами доходу, але розраховувати за новою ставкою (22 відс.), крім:

підприємств, установ і організацій для працюючих інвалідів - 8,41 відсотка;

підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС - 5,3 відсотка;

підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (за умов, визначених частиною чотирнадцятою статті 8 Закону N 2464) для працюючих інвалідів - 5,5 відсотка.

Оскільки, починаючи зі звітного періоду січня 2016 року, утримання єдиного внеску із нарахованого доходу застрахованих осіб скасовано, цей показник не зазначається при заповненні Звіту (рядки 5, 5.1 - 5.6 у таблиці 1 Звіту). Також не відображається нарахований дохід, з якого утримується єдиний внесок (рядки 4, 4.1 - 4.4 таблиці 1 Звіту). Відповідно у таблиці 6 Звіту не заповнюється реквізит 20 "Сума утриманого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати/доходу)", крім випадків, коли необхідно зробити донарахування або зняти зайво нараховані суми єдиного внеску, нараховані у попередніх звітних періодах.

Враховуючи, що звіти за січень 2016 року подаються не пізніше 22 лютого 2016 року, зобов’язуємо зазначене вище довести до платників.

 

Голова Державної фіскальної

служби України                                                                                      Р. М. Насіров

 

В. о Голови правління Пенсійного

фонду України                                                                                        М. І. Шамбір

 

 

В ЧАСТИНІ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК

15. ДФС України в листі “Про проведення перевірок у 2016 році” N 3069/7/99-99-22-04-02-17від 01.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Про проведення перевірок у 2016 році” N 3069/7/99-99-22-04-02-17від 01.02.2016 р.

 

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Про проведення перевірок у 2016 році

Державна фіскальна служба України у зв’язку із набранням з 01.01.2016 р. чинності Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році"  (далі - Закон N 909) повідомляє таке.

Законом N 909 скорочено перелік та частково змінено обставини, за наявності яких може бути проведена позапланова документальна перевірка, зокрема, внесено зміни до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а саме виключено можливість проведення перевірок з питань дотримання податкового законодавства у разі, якщо отримано податкову інформацію або за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу у редакції Закону N 909 з 01.01.2016 р. можливість проведення документальних позапланових перевірок залишена лише для перевірок з питань дотримання валютного та іншого законодавства, не врегульованого цим Кодексом.

У зв'язку з цим у разі отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, організацію та проведення документальних позапланових перевірок доцільно здійснювати на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1  статті 78 Кодексу (виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено про виявлену недостовірність даних, та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту).

З метою запобігання конфліктним ситуаціям та судовим спорам з платниками податків при організації та проведенні позапланових документальних перевірок за обставин, наведених у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, необхідно забезпечити:

здійснення належного аналізу отриманої податкової інформації;

проведення аналізу впливу податкової інформації на достовірність даних, що містяться у відповідних податкових деклараціях;

оформлення належним чином та направлення з дотриманням вимог пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу запитів платникам податків із зазначенням підстав для їх надіслання, інформації, яка містить дані про виявлені факти, що підтверджують недостовірність даних декларацій, переліку інформації та документів, які необхідно надати, тощо.

Також з метою організації та проведення позапланових документальних перевірок платників податків слід проаналізувати наявність інших обставин, що відповідно до Кодексу можуть бути підставою для їх проведення, передбачених пунктом 78.1 статті 78 Кодексу.

Що стосується проведення документальних позапланових перевірок, які розпочаті до набрання чинності Законом N 909, то такі перевірки завершуються відповідно до підстав, з яких вони призначені, та наказів про їх проведення.

З огляду на викладене, доручаю довести зазначене до відома підпорядкованих органів ДФС та врахувати при проведенні контрольно-перевірочних заходів щодо суб’єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів і забезпечити неухильне дотримання вимог Кодексу із врахуванням внесених до нього змін.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ ЗМІНИ МІСЦЯ ОБЛІКУ

16. ДФС України в листі “Щодо зміни місця обліку” N 3090/10/28-10-06-11 від 12.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо зміни місця обліку” N 3090/10/28-10-06-11 від 12.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо зміни місця обліку, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 та згідно з пунктом 64.7 статті 64 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2455-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру великих платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне місце обліку платника податків, контролюючі органи здійснюють переведення такого платника податків до/з контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, з урахуванням особливостей визначених пунктом 10.22 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року N 1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 серпня 2015 року N 747 "Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2015 року за N 1114/27559 (далі - Порядок N 1588).

Згідно пункту 63.3 статті 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків здійснюється відповідно до розділу VII Порядку N 1588.

Пунктом 7.1 розділу VII Порядку N 1588 визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Відповідно до Реєстру великих платників на 2016 рік (сформованим та затвердженим наказом ДФС України від 08.09.2015 р.  N 681) … з 1 січня 2016 року обліковується за новим місцем обліку - в Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників податків. Отже, подання звітності щодо податку на прибуток, податку на додану вартість та сплата цих податків відбувається за новим місцем обліку з дати переходу до нового місця обліку.

Єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Законом України від 8 липня 2010 року N 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами і доповненнями платник єдиного внеску (далі - ЄВ) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), Звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.

Враховуючи вищевикладене, подання звітності з ЄВ та сплата ЄВ здійснюється за новим місцем обліку з дати переходу до нового місця обліку, тобто з 1 січня 2016 року.

Податок на доходи фізичних осіб.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) до бюджету передбачено статтею 168 ПКУ, відповідно до якої податок, утриманий із доходів платників податків, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI із змінами та доповненнями (далі - БКУ).

Пунктом 2 статті 64 БКУ визначено, що ПДФО, який сплачується перераховується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачується фізичній особі.

Враховуючи вищевикладене, ПДФО перераховується юридичною особою до бюджету за своїм місцезнаходженням, тобто до районного контролюючого органу.

Військовий збір.

Згідно пункту 29.2 статті 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Одночасно, відповідно до підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, юридична особа перераховує військовий збір до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації).

Екологічний податок.

Відповідно до пункту 250.5 статті 250 ПКУ платники екологічного податку перераховують суми податку, що справляються за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Пунктом 250.6 статті 250 ПКУ визначено, що платники податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, перераховують суми податку до державного бюджету, які використовуються відповідно до Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. За рішенням платника податку сума податку може сплачуватися щомісяця в розмірі однієї третьої частини планового обсягу за квартал із перерахунком за результатами базового податкового (звітного періоду).

Враховуючи вищевикладене, юридична особа сплачує та подає звітність з екологічного податку за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.

Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України.

Згідно підпункту 257.3.3 пункту 257.3 статті 257 ПКУ податкова декларація з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України подається за місцем податкової реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, сплачувати та подавати звітність з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України необхідно за місцем податкової реєстрації.

Рентна плата за спеціальне використання води.

Підпунктом 257.3.4 пункту 257.3 статті 257 ПКУ визначено, що податкова декларація з плати за спеціальне використання води подається за місцем податкової реєстрації.

З метою забезпечення єдиного підходу до здійснення обліку платників Рентної плати та подання податкової звітності з Рентної плати, припис підпункту 257.3.4 пункту 257.3 статті 257 Кодексу в частині подання платником Рентної плати податкової звітності за місцем податкової реєстрації необхідно застосовувати з урахуванням пункту 63.3 статті 63 Кодексу, тобто за неосновним місцем обліку - місцезнаходженням водних об’єктів або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів.

Враховуючи викладене та припис пункту 3 частини першої статті 66 Бюджетного кодексу України про зарахування до доходів загального фонду обласних бюджетів 50 відсотків Рентної плати, на податковий облік за неосновним місцем обліку необхідно брати водокористувачів, до складу яких входять структурні підрозділи, розташовані на територіях, інших ніж головне підприємство, тобто за місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється забір води або за місцезнаходженням об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів.

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

Відповідно до підпункту 257.3.5 пункту 257.3 статті 257 ПКУ податкова декларація з плати спеціальне використання лісових ресурсів подається за місцезнаходженням лісової ділянки.

Отже, сплачувати і подавати звітність з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів необхідно за місцезнаходженням лісової ділянки.

Рентна плата за користування надрами.

Згідно з підпунктом 257.3.1 та 257.3.2 пункту 257.3 статті 257 ПКУ податкова декларація з плати за користування надрами подається за місцезнаходженням ділянки надр.

Враховуючи вищевикладене, сплата та подача звітності з рентної плати за користування надрами здійснюється за місцезнаходженням ділянки надр.

Податок на нерухоме майно.

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки обчислюють суму податку і подають податкову декларацію до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування.

Таким чином, сплачувати та подавати звітність з податку на нерухоме майно необхідно за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування.

Транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 ПКУ платники транспортного податку самостійно обчислюють суму податку і подають до контролюючого органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію.

Згідно підпункту 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями БКУ.

Отже, сплата та подача звітності з транспортного податку здійснюється за місцем реєстрації об’єкта оподаткування.

Плата за землю.

Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку і подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію.

Враховуючи викладене, сплачувати та подавати звітність з плати за землю необхідно за місцезнаходженням земельної ділянки.

Туристичний збір.

Відповідно до підпункту 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 ПКУ сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

Таким чином, сплачувати туристичний збір необхідно до місцевого бюджету за місцезнаходженням податкових агентів.

 

 

В ЧАСТИНІ ПІЛЬГ ЗІ СПЛАТИ ПОДАТКІВ

17. ДФС України в листі “Щодо надання пільг зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету учаснику бойових дій” N 1271/Б/99-99-17-03-03-14 від 09.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо надання пільг зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету учаснику бойових дій” N 1271/Б/99-99-17-03-03-14 від 09.02.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула звернення щодо надання пільг зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету учаснику бойових дій і в межах компетенції повідомляє таке.

Положення Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551) визначають правовий статус ветеранів війни, сприяють створенню належних умов для їх життєзабезпечення, формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів.

Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону N 3551 встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються, визначено ст. 165 ПКУ.

Також пільгове оподаткування платників податку згідно з розділом IV ПКУ передбачено у вигляді, зокрема:

надання податкової знижки (ст. 166 ПКУ);

надання податкової соціальної пільги (ст. 169 ПКУ), тобто зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ.

Отже, положеннями розділу IV ПКУ не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодній категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану тощо.

Також п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Разом з тим, пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Крім того, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

При цьому порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), справляння плати за землю - ПКУ.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Згідно із ст. 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У ст. 270 ПКУ зазначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону N 3551.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (ст. 121 ЗКУ).

Отже, якщо фізична особа відноситься до категорії осіб, що мають право на пільги зі сплати земельного податку, та використовує земельну ділянку (оформлену або неоформлену) за кожним видом використання в межах граничних норм, зазначених в ст. 281 ПКУ, то така особа звільняється від сплати земельного податку.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено надання фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. м., для житлового будинку/будинків - на 120 кв. м. і для різних типів об’єктів житлової нерухомості - на 180 кв. м. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування.

Крім того, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно з частиною 2 ст. 1 Митного кодексу України відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема, цим Кодексом.

На сьогодні законодавством України з питань оподаткування пільг зі сплати митних платежів для осіб, на яких поширюються положення Закону N 3551, не передбачено.

Оскільки кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально, пропонуємо для отримання відповіді звернутися до контролюючого органу з наданням усіх копій документів.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!