ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту” N 2097/6/99-95-42-01-16-01від 02.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту” N 2097/6/99-95-42-01-16-01від 02.02.2016 р.

 

Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, передбаченого пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу тимчасово, до 1 липня 2017 року, платники податку на додану вартість (далі - ПДВ), які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу  поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та пункті 198.2 статті 198 Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди січень 2016 року - червень 2017 року.

Касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу застосовується платниками ПДВ лише при здійсненні ними операцій з:

постачання (у тому числі оптового) електричної та/або теплової енергії;

передачі електричної та/або теплової енергії;

розподілу електричної та/або теплової енергії;

постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

При одночасному здійсненні платниками ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу,та інших товарів/послуг, касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ не застосовується до таких інших операцій. Дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими іншими операціями визначається у загальновстановленому порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 187 розділу V Кодексу.

Якщо перераховані в пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу товари/послуги фактично були поставлені до 1 січня 2016 року, а оплата за таке постачання надходить після вказаної дати, то податкові зобов’язання на дату надходження коштів у рахунок оплати поставлених до 1 січня 2016 року товарів/послуг повторно не нараховуються та податкові накладні не складаються, оскільки податкові зобов’язання за такими операціями мали бути визначені на дату фактичного постачання таких товарів/послуг за правилом "першої події".

Касовий метод визначення податкового кредиту відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу застосовується платниками ПДВ, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Податковий кредит за касовим методом визначається такими платниками як по операціях з придбання безпосередньо товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, так і товарів/послуг, які використовуються для здійснення операцій з їх постачання.

При формуванні податкового кредиту за касовим методом слід приймати до уваги, що за правилами, встановленими пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, податковий кредит визначається на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в звітному податковому періоді, в якому було здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надано постачальнику інші види компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг), але не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суми ПДВ, сплачені/нараховані до 1 січня 2016 року у зв’язку з придбанням товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту за правилами, які були діючими до вказаної дати, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати їх складання.

У випадку придбання товарів/послуг, які не призначені для використання в операціях з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку не застосовується. Дата податкового кредиту за такими операціями визначається у загальному порядку за правилом "першої події" відповідно до статті 198 Кодексу.

У випадку придбання товарів/послуг, які одночасно призначені як для забезпечення виконання операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, так і для здійснення інших операцій, касовий метод визначення податкового кредиту з ПДВ платниками податку застосовується виключно в частині, пропорційній обсягу постачання товарів/послуг, перерахованих у пункті 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

2. ДФС України в листі “Щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік” N 1616/6/99-95-42-03-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік” N 1616/6/99-95-42-03-15від 27.01.2016 р.

 

Про надання відповіді

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодекcу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодекcу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте  рішення  платник податку  зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодекcу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодекcу.

Для цілей пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Тобто платник податку на прибуток, у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік, не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право визначати об’єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування на різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Про прийняте рішення щодо незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розділом ІІІ Кодексу, платник податку зазначає у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) 2015 рік.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на прибуток операції з отримання спадщини за заповітом на нерухомість релігійною громадою” N 624/6/99-99-19-02-02-15від 15.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на прибуток операції з отримання спадщини за заповітом на нерухомість релігійною громадою” N 624/6/99-99-19-02-02-15 від 15.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист щодо порядку оподаткування податком на прибуток операції з отримання спадщини за заповітом на нерухомість релігійною громадою і повідомляє.

Законом України від 23 квітня 1991 року N 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон N 987) визначено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати та поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються із зазначених релігійних організацій.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (ст. 18 Закону N 987).

У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України.

Відповідно до ст. 729 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 ЦКУ (фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада), для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки пожертва нерухомої речі фактично є договором дарування нерухомої речі, то укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за правилами, встановленими п. 719.2 ст. 719 ЦКУ.

Статтею 1216 ЦКУ визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ).

Згідно з п. 2 ст. 1222 ЦКУ спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (ст. 2 ЦКУ).

Щодо оподаткування податком на прибуток релігійної громади зі статусом неприбуткової організації

Релігійним організаціям, метою діяльності яких є задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру, а не одержання прибутку, надано право на отримання статусу неприбуткової організації з відповідним внесенням до реєстру неприбуткових організацій та звільненням від оподаткування їх релігійної діяльності, що здійснюється в межах Закону N 987.

Так, згідно з п. 133.4 ст. 133 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).

Отже, внесені до Реєстру релігійні організації не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих від статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ), та без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої релігійної організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо подання звітності з податку на прибуток” N 1560/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України в “Щодо подання звітності з податку на прибуток” N 1560/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо подання звітності з податку на прибуток і повідомляє.

Відповідно до абзацу восьмого п. 57.1 ст. 57 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2016 р., платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, платник, що не мав базового показника для нарахування щомісячних авансових внесків за підсумками 2014 року, а за підсумками кварталу 2015 року отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали цього звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань незалежно від значення об’єкта оподаткування за звітні періоди - перше півріччя та 9 місяців.

Крім того, з питання форми податкової декларації з податку на прибуток, яка цією категорією платників подається за підсумками першого півріччя, ДФС надано роз’яснення листом від 29.07.2015 р. N 27719/7/99-99-19-02-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за півріччя 2015 р.", який направлено до територіальних органів ДФС та розміщено на офіційному веб-порталі ДФС.

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток та подання декларацій з податку на прибуток підприємствами, що припиняються шляхом злиття” N 1558/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток та подання декларацій з податку на прибуток підприємствами, що припиняються шляхом злиття” N 1558/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток та подання декларацій з податку на прибуток підприємствами, що припиняються шляхом злиття, і повідомляє.

Враховуючи внесені Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909) зміни, щомісячні авансові внески з податку на прибуток з 1 січня 2016 року не сплачуються.

Водночас платники податку на прибуток сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року.

Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому ст. 25 Закону N 909 положення підпунктів 137.4, 137.5 ст. 137 Кодексу викладено у новій редакції.

Так, відповідно до нової редакції п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Водночас п. 137.5 ст. 137 Кодексу для окремих категорій платників податку встановлено річний податковий (звітний) період, а саме:

платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

виробників сільськогосподарської продукції;

платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень.

Повідомляємо, що з 1 грудня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (далі - Декларація N 897). З огляду на зазначене, подання податкової звітності з податку на прибуток за результатами діяльності за 2015 рік здійснюється за новою формою декларації.

Щодо складання декларації з податку на прибуток підприємствами, що припиняються у процесі реорганізації, якщо передавальний акт датовано 30.11.2015 р.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений ст. 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 83 Закону України від 17 вересня 2008 року N 514-VI "Про акціонерні товариства" злиттям акціонерних товариств визнається виникнення нового акціонерного товариства - правонаступника з передачею йому згідно з передавальними актами всього майна, всіх прав та обов'язків двох або більше акціонерних товариств одночасно з їх припиненням.

Акціонерне товариство може брати участь у злитті лише з іншим акціонерним товариством.

Згідно з п. 2 ст. 107 ЦКУ після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Підпунктом 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу встановлено, якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) року), останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Таким чином, у разі подання підприємствами декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015 рік та ліквідаційного балансу щомісячні авансові внески, сплачені у 2015 році, у тому числі у грудні місяці, враховуються у зменшення податкових зобов’язань у деклараціях за 2015 рік.

Отже, підприємства, що припиняються у процесі реорганізації, повинні скласти податкові декларації з податку на прибуток за 2015 рік. При цьому останнім періодом для сплати щомісячних авансових внесків є грудень 2015 року.

Крім того, такі підприємства повинні самостійно здійснити розрахунки з бюджетом.

Щодо розрахунку та сплати щомісячних авансових внесків як новоутвореної юридичної особи - правонаступника

Відповідно до пп. 137.4.2 п. 137.4 ст. 137 Кодексу у разі, коли особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) року, податковий (звітний) рік розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) року.

Отже, новоутворена юридична особа має подати податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. Податкова декларація подаватиметься не пізніше 29 лютого 2016 року.

Щодо включення як правонаступника в першу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток

Фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника не зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що обліковувалось у платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта, оскільки норми Кодексу в редакції, чинній з 01.01.2015, не передбачають перехідних положень, що надають право платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків.

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо особливостей оподаткування податком на прибуток операцій з виплати членських внесків нерезиденту - міжнародній організації” N 1557/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо особливостей оподаткування податком на прибуток операцій з виплати членських внесків нерезиденту - міжнародній організації” N 1557/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо особливостей оподаткування податком на прибуток операцій з виплати членських внесків нерезиденту - міжнародній організації і повідомляє.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено п. 141.4 ст. 141 Кодексу у редакції, чинній з 1 січня 2015 року.

Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Враховуючи те, що членські внески не виокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України (пп. "й" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Якщо резидент здійснює будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

В Україні застосування зазначених процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Таким чином, у разі виплати членських внесків на користь нерезидента підлягає утриманню податок в розмірі 15 відсотків їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

 

 

7. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів страховиків” N 1559/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування доходів страховиків” N 1559/6/99-99-19-02-02-15від 27.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування доходів страховиків і повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Особливості оподаткування страховика встановлено п. 141.1 ст. 141 Кодексу.

Згідно з пп. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Кодексу страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1 ст. 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу.

Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків (п. 136.1 ст.136 Кодексу).

У свою чергу, пп. 141.1.2 п. 141.1 ст.141 Кодексу передбачено, що об'єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до пп. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об'єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Відповідно до пп. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу під час провадження страхової діяльності юридичних осіб - резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 цієї статті, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

3 відсотки за договорами страхування від об'єкта оподаткування, що визначається у пп. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу;

0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52¹, 14.1.52² і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, Кодексом передбачено 2 об’єкти оподаткування страховика: прибуток від страхової і нестрахової діяльності страховика, що оподатковується за загальною ставкою 18 відсотків, та дохід від страхової діяльності, для оподаткування якого застосовуються різні ставки. Тобто під кожний об’єкт оподаткування виокремлено правила і ставки. При цьому, як встановлено у п. 136.5 Кодексу, податок на дохід від страхової діяльності є частиною податку на прибуток.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в пп. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика (пп. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Кодексу).

Отже, об’єктом оподаткування податком на прибуток страховика, що оподатковується за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу, є фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку, який формується, у тому числі з урахуванням доходів та витрат від страхування, відкоригований на різниці. Одночасно дохід за договорами страхування оподатковується за ставкою, встановленою пп. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу.

При цьому нарахований страховиком податок на дохід є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Платники податку на прибуток, які здійснюють страхову діяльність, подають Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрована у Міністерстві юстиції 11.11.2015 р. N 1415/27860.

Рекомендації щодо порядку заповнення Декларації викладені у листі ДФС від 04.01.2016 р. N 102/7/99-99-19-02-01-17.

 

 

В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ВНЕСКУ, ПДФО, ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

8. Пенсійний фонд України в листі “Щодо єдиного внеску” N 3647/05-02від 04.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист Пенсійний фонд України “Щодо єдиного внеску” N 3647/05-02від 04.02.2016 р.

 

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909), яким, зокрема, внесено зміни Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до внесених змін єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) для платників, зазначених у статті 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотка визначеної статтею 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята статті 8 Закону N 2464).

На сьогодні готуються зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за N 460/26905 (далі - Порядок N 435).

До затвердження нового Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та нової форми Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) необхідно заповнювати та подавати, за звітні періоди 2016 року, Звіт за діючою формою, наведеною в додатку 4 до Порядку N 435.

При цьому враховувати, що:

рядки в таблиці 1 Звіту заповнюються у розрізі видів доходу;

суми нарахованого єдиного внеску відображаються в рядках таблиці 1 Звіту за видами доходу, із розрахунку нової ставки ЄСВ (в розмірі 22 відсотка), крім:

підприємств, установ і організацій для працюючих інвалідів - 8,41 відсотка;

підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС - 5,3 відсотка;

підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів (за умов, визначених частиною чотирнадцятою статті 8 Закону N 2464) працюючим інвалідам - 5,5 відсотка;

оскільки утримання єдиного внеску з нарахованого доходу застрахованих осіб скасовані, то починаючи зі звітного періоду січня 2016 року у таблиці 1 Звіту не заповнюються рядки 5, 5.1 - 5.6, а також у рядках 4, 4.1 - 4.4 не відображається нарахований дохід, з якого утримується єдиний внесок. Відповідно в таблиці 6 Звіту не заповнюється реквізит: 20. "Сума утриманого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати/доходу)", крім випадків, коли потрібно зробити донарахування або зняття зайво нарахованих сум єдиного внеску, нарахованих у попередніх звітних періодах, та внесення від'ємних значень з типом нарахування 10 при відображенні перерахунків відпускних, нарахованих у попередніх періодах у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Згідно частини 2 статті 9 Закону N 2464 і підпункту 1 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. N 449 (далі - Інструкція N 449), нарахування ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських і інших документів, відповідно до яких здійснюється нарахування або який підтверджує нарахування та виплату (доходу), на який нараховується ЄСВ.

Частиною 4 статті 9 Закону і підпунктом 4 пункту 1 розділу IV Інструкції N 449 визначено, що нарахування ЄСВ за попередні періоди (окрім випадків одноразової сплати особою ЄСВ за попередні періоди згідно з угодою про добровільну участь в страхуванні) здійснюється виходячи з розміру ЄСВ, який діяв на день нарахування заробітної плати (доходу), на яку нараховується ЄСВ.

Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються в заробітну плату того місяця, в якому були здійснені такі нарахування (пп. 3 п. 3 р. IV Інструкції N 449).

У наведених вище нормах нарахування ЄСВ за попередні періоди розуміється ситуація, коли в поточному місяці застрахованій особі донараховується дохід, який помилково або з інших причин не був нарахований в попередніх періодах. Це може бути у випадках, коли в поточному місяці нараховується сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за попередні місяці, донараховується заробітна плата із-за допущених арифметичних помилок або пов'язаних з уточненням відпрацьованого працівником часу в попередніх місяцях, донараховується індексація із-за її ненарахування або неправильного нарахування в попередніх місяцях, нараховується премія (винагорода), надбавка, доплата за попередній місяць (квартал, півріччя, рік).

Отже, з метою вірного визначення бази нарахування ЄСВ та застосування максимальної величини бази нарахування ЄСВ для відповідних місяців у випадку нарахування сум заробітку (доходу) за дні щорічної та додаткової відпустки, сум допомоги по тимчасовій непрацездатності та сум допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами необхідно відносити такі нарахування до бази нарахування ЄСВ місяців, за які вони нараховані (тобто до місяців, на які доводяться календарні дні оплачуваної відпустки, тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами).

Аналогічний принцип застосовується і при відображенні сум заробітку (доходу) за дні щорічної та додаткової відпустки в таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435, яка призначена для формування страхувальником в розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої йому заробітної плати (доходу) в звітному місяці. Нагадаємо, що згідно з пунктом 9 розділу IV Порядку N 435 в таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435 суми, нараховані за дні щорічної і додаткової відпустки, вноситься в графу "Загальна сума нарахованої заробітної плати / доходу (усього з початку звітного місяця)" (реквізит 17) з відображенням відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на день відпустки цього місяця, з кодом типу нарахування 10. Суми, що доводяться на дні відпустки наступних місяців, включаються в поле наступних місяць і відображаються в окремих рядках за першим рядком з кодом типу нарахувань 10.

Перехідні суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами відображаються в окремих рядках з кодами категорій застрахованих осіб, що визначені в додатку 2 до Порядку N 435, в полі відповідного місяця тільки в сумі, що доводиться на цей місяць.

На одну застраховану особу допускається декілька записів в таблиці 6 додатка 4 до Порядку N 435, якщо впродовж одного звітного періоду (місяця) застрахованій особі були здійснені нарахування, в яких відрізняються база нарахування ЄСВ і розміри ставок ЄСВ, а також якщо нарахування здійснювалися за поточні і майбутні періоди (суми заробітку (доходу) за дні щорічної та додаткової та суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами), за минулі періоди (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, суми заробітної плати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), термін виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду - середня заробітна плата за вимушений прогул).

Враховуючи вищевикладене і нововведення в сплаті ЄСВ з 1 січня 2016 року, можна зробити наступні висновки:

- Якщо працівникові в грудні (листопаді) 2015 року нараховані і виплачені відпускні за періоди, що припадають на грудень (листопад) 2015 року і січень (лютий) 2016 року, і з усієї суми відпускних сплачений ЄСВ в порядку і за ставками, що діяли в 2015 році, то перерахунок ЄСВ, сплаченого із сум відпускних, за січень (лютий) 2016 року, не здійснюється, а в Звіті за січень (лютий) 2016 року коригування нарахованого та сплаченого ЄСВ не робиться.

- Якщо робітниці у листопаді (листопад, грудень 2015 та січень, лютий 2016) 2015 року нараховані і виплачені суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами на період відпустки по вагітності і пологах, яка припадає у тому числі і на місяці 2016 року, з усієї суми таких сум допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами нарахований і сплачений ЄСВ в порядку і за ставками, що діяли в 2015 році, то перерахунок ЄСВ за місяці 2016 року не здійснюється, а в Звіті за січень (лютий) 2016 року коригування нарахованого та сплаченого ЄСВ не робиться.

- Якщо працівникові в січні 2016 року нараховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за період тимчасової непрацездатності, яка доводиться на грудень (листопад) 2015 року і січень 2016 року, то на такі суми допомоги по тимчасовій непрацездатності ЄСВ нараховується за ставками, встановленими в 2016 році, тобто 22 % (крім осіб, яким встановлено інвалідність), при цьому утримання ЄСВ не здійснюється. Перехідні суми допомоги по тимчасовій непрацездатності розподіляються по місяцях, за які вони нараховані, з метою порівняння сумарного доходу в таких місяцях з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ. Кінцеве нарахування ЄСВ на суми перехідних сум допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що законодавчо встановлена для місяців, за які вони нараховані.

 

Директор департаменту                                                                       О.М. Малецький

 

 

9. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором середнього заробітку працівника під час його мобілізації” N 951/Р/99-99-17-03-03-14від 29.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором середнього заробітку працівника під час його мобілізації” N 951/Р/99-99-17-03-03-14 від 29.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула повторне звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором середнього заробітку працівника під час його мобілізації та повідомляє.

ДФС з порушеного питання надано відповідь листом від 16.12.2015 р. N 11712/Р/99-99-17-03-03-14, в якому, зокрема, зазначено: "У разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку працівнику під час мобілізації, на особливий період, на строк до дня фактичної демобілізації та заробітної плати після демобілізації, такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Не включається до оподатковуваного доходу працівника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором дохід, отриманий працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку відповідно до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року N 105 зі змінами та доповненнями".

Слід зауважити, що відповідно до п. 4 Порядку для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок.

Також нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу).

Водночас, пп. 169.4.3 п. 169.3 ст. 169 Кодексу передбачено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

При цьому оскільки нарахування (утримання) військового збору, зокрема із середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, покладено на податкового агента, то податковий агент  має право здійснювати перерахунок сум утриманого військового збору.

Отже, роботодавець у разі отримання компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які виплачуються таким роботодавцем відповідно до Порядку N 105, має право здійснити перерахунок утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми середнього заробітку вказаної категорії осіб.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

10. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою у вигляді компенсації вартості спожитих комунальних послуг, від надання нерухомості в оренду” N 917/П/99-99-17-03-03-14від 28.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою у вигляді компенсації вартості спожитих комунальних послуг, від надання нерухомості в оренду” N 917/П/99-99-17-03-03-14 від 28.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою у вигляді компенсації вартості спожитих комунальних послуг, від надання нерухомості в оренду та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини першої ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) і частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ).

Тобто основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. У межах договорів оренди можливі два варіанти відшкодування витрат за комунальні послуги: в складі орендної плати або окремо від неї.

Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. При цьому споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

При цьому додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 ПКУ, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Разом з цим, п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (орендар) компенсує фізичній особі (орендодавцю) вартість спожитих комунальних послуг окремо від орендної плати, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо на підставі пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

 

З повагою,

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

11. ДФС України в листі “Щодо нарахування та утримання єдиного соціального внеску по перехідному лікарняному” N 2382/10/28-10-06-11від 03.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо нарахування та утримання єдиного соціального внеску по перехідному лікарняному” N 2382/10/28-10-06-11від 03.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо нарахування та утримання єдиного соціального внеску по перехідному лікарняному, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями (далі - ЗУ N 2464) і підпункту 1 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449 (далі - Інструкція N 449), ЄСВ нараховується на підставі бухгалтерських і інших документів, відповідно до яких здійснюється нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується ЄСВ.

Частиною четвертою статті 9 ЗУ N 2464 і підпункту 4 пункту 1 розділу ІV Інструкції N 449 визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІV Інструкції N 449 якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійсненні нарахування.

Нарахування та виплати, які відносяться до грудня 2015 року оподатковуються за ставками, що діяли в грудні 2015 року. У разі нарахування та виплати в грудні 2015 року за місяці 2016 року, ставка ЄСВ - 22  %, яка діє з 01.01.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, якщо працівникові в січні 2016 року нараховуються лікарняні за період тимчасової непрацездатності, яка припадає на грудень 2015 року і січень 2016 року, то на такі лікарняні ЄСВ нараховується за ставкою, яка діє з 01.01.2016 року - 22 % утримання ЄСВ не здійснюється.

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо сплати (перерахування) військового збору юридичною особою за не уповноважені відокремлені підрозділи у зв’язку зі зміною основного місця обліку” N 2381/10/28-10-06-11від 03.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо сплати (перерахування) військового збору юридичною особою за не уповноважені відокремлені підрозділи у зв’язку зі зміною основного місця обліку” N 2381/10/28-10-06-11 від 03.02.2016 р.

 

Про надання роз’яснення

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо сплати (перерахування) військового збору юридичною особою за не уповноважені відокремлені підрозділи у зв’язку зі зміною основного місця обліку, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Законом України від 31 липня 2014 року N 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності з 3 серпня 2014 року, введено військовий збір у розмірі 1,5 % до доходів у формі, зокрема заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 29 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року N 2456-VI із змінами та доповненнями (далі - БКУ) визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 29.1 статті 29 БКУ до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66, 69 та 71 БКУ закріплені за місцевими бюджетами.

Згідно пункту 29.2 статті 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Одночасно, відповідно до підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Підпунктом 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БКУ.

Статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховуються до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Відповідно до абзацу першого підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Одночасно, абзацом другим підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ встановлено, що податок на доходи, нарахований працівникам не уповноваженого відокремленого підрозділу юридична особа, перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого не уповноваженого відокремленого підрозділу.

Вищезазначена норма регламентує порядок перерахування податку до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ норма не може бути застосована до військового збору.

Враховуючи вищевикладене юридична особа перераховує військовий збір, як за себе так і за не уповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації).

Суми військового збору, нараховані уповноваженим відокремленим підрозділом, перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням (реєстрації) такого відокремленого підрозділу.

Аналогічні роз’яснення з даного питання розміщено на офіційному порталі Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) у категорії "132.05 Військовий збір" сервісу "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс".

 

 

13. ДФС України в листі “Щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), об'єкта оподаткування військовим збором доходу у вигляді заробітної плати” N 1546/6/99-99-17-03-03-15від 27.01.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), об'єкта оподаткування військовим збором доходу у вигляді заробітної плати” N 1546/6/99-99-17-03-03-15 від 27.01.2016 р.

 

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), об'єкта оподаткування військовим збором доходу у вигляді заробітної плати та в межах компетенції повідомляє таке.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції контролюючих органів визначено ст. 19¹ Кодексу, згідно з п. 19¹.1 якої контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Статтею 15 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" та статтею 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу.

Згідно із п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Статтею 34 Кодексу встановлено податкові періоди, до яких, зокрема, відноситься календарний місяць.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Кодексу загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка збору - 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи зазначене, якщо колективним договором підприємства встановлено відповідний період, за який щомісячно здійснюється нарахування заробітної плати працівника (з 26 числа кожного місяця по 25 число наступного місяця), то базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та об'єктом оподаткування військовим збором є дохід працівника у вигляді заробітної плати, нарахований роботодавцем у листопаді з 26.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та грудні з 26.11.2015 р. по 30.11.2015 р.

Разом з тим, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Також згідно із пп. 1.6 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, під ознакою доходу "101" відображаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пп. 3.11 п. 3 Порядку відомості про оподаткування військового збору відображаються у розділі II форми N 1ДФ, а саме у рядку "Військовий збір" загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). При цьому відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Крім того, п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону N 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону N 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464, для яких звітним періодом є календарний рік (частина восьма ст. 9 Закону N 2464).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок N 435), відповідно до п. 9 розд. IV якого таблиця 6 додатка 4 до Порядку N 435 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.

Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця).

Кількість календарних днів перебування у трудових / цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця не може зазначатися у звітному місяці за майбутні та минулі звітні періоди, за винятком відпустки, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та випадків поновлення на роботі особи за рішенням суду.

Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування.

Щодо визначення періоду обчислення заробітної плати працівників.

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, трудових відносин, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики.

Отже, питання щодо оплати праці, а саме визначення періоду обчислення заробітної плати працівників, не належить до компетенції Державної фіскальної служби України. З порушених питань пропонуємо звернутися до Мінсоцполітики.

 

Голова                                                                                                                   Р. М. Насіров

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

14. ДФС України в листі “Щодо змін в адмініструванні акцизного податку” N 3495/7/99-99-19-03-03-17 від 03.02.2016 р.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо змін в адмініструванні акцизного податку” N 3495/7/99-99-19-03-03-17 від 03.02.2016 р.

 

Головним управління ДФС в областях, м. Києві Міжрегіональному головному управлінню ДФС -  Центральному офісу з обслуговування великих платників

 

 

 

 

 

 

Щодо змін в адмініструванні акцизного податку

Державна фіскальна служба України інформує про деякі зміни в адмініструванні акцизного податку, що стосуються платників акцизного податку - реалізаторів пального, пов'язані із прийняттям Закону України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон N 909).

Щодо подання декларації та сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Абзацом третім пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу із змінами, внесеними Законом N 909, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форм розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Для платників, що здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами, крім товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, тобто пального, ставка акцизного податку та порядок нарахування податкових зобов'язань залишились незмінними - 5 відсотків вартості (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів), що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Для платників акцизного податку - суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію пального, адвалорну ставку акцизного податку (5 відс.) змінено на специфічну ставку - 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару. Норма набрала чинності з 1 січня 2016 року відповідно до Закону N 909.

Також внесено зміни до статті 217 Кодексу щодо порядку обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі. Так, згідно з абзацом другим пункту 217.3 ст. 217 Кодексу податок з товарів (продукції), реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на двадцятий день місяця, що передує кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом звітного кварталу. Тобто для розрахунку акцизного податку з роздрібної торгівлі пальним у першому кварталі 2016 року необхідно застосовувати курс євро, встановлений НБУ на 20 грудня 2015 року. За даними НБУ на 20.12.2015 1 є = 25,462988 грн., відповідно для першого кварталу 2016 року ставка акцизного податку у гривнях за один літр реалізованого (відпущеного) пального дорівнюватиме - 0,042 євро х 25,462988 грн.

Отже, для платників акцизного податку, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, змінився порядок нарахування та відповідно декларування акцизного податку. Враховуючи, що зазначені норми набрали чинності з 1 січня 2016 року, а базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю (п. 223.1 ст. 223 Кодексу), обов'язок задекларувати та сплатити податкове зобов'язання за новими правилами виникає у платників починаючи з січня 2016 року. Відтак, не пізніше 22 лютого поточного року платники акцизного податку - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію пального, повинні подати декларацію акцизного податку, в якій відобразити податкові зобов'язання, розраховані відповідно до обсягів реалізованого (відпущеного) пального за ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) пального.

Оскільки відповідні зміни до декларації акцизного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. N 14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку", знаходяться в стадії затвердження, відповідно до пункту 46.4 ст. 46 Кодексу платник має право разом з податковою декларацією подати доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, де відобразити розрахунок податкових зобов'язань шляхом описання, яким чином обчислено суми податкових зобов'язань.

В той же час з метою однакового підходу до обчислення податкового зобов'язання з роздрібного продажу пального (до запровадження нових форм звітності) рекомендуємо використовувати наступну формулу розрахунку за кожним видом товару:

ПЗ = Vл х (0,042є х Кє), де

ПЗ - податкове зобов'язання з роздрібного продажу пального, що підлягає сплаті до бюджету,

Vл - об'єм реалізованого (відпущеного) пального у літрах,

0,042є - ставка акцизного податку, встановлена п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Кодексу,

Кє - офіційний курс гривні до іноземної валюти (євро), встановлений Національним банком України, що діє на двадцятий день місяця, що передує кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом звітного кварталу.

Відомості щодо такого розрахунку рекомендуємо відобразити у рядках додатка 9 "Зразок доповнення до декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу" до декларації акцизного податку.

Разом з цим, відомості про суми податкового зобов'язання по кожному рядку виду товару (палива) обов'язково повинні бути перенесені до відповідних рядків додатка 6 до декларації.

Звертаємо увагу, що перенесення сум податкового зобов'язання до рядків додатка 6 до декларації та до розділу Ґ декларації повинно відбуватися з відповідним округленням до гривні без копійок за загальновстановленими правилами.

Отже, платник акцизного податку, що здійснює роздрібну торгівлю пальним, повинен буде заповнити розділ Ґ декларації та подати у її складі:

додаток 6 (додатки 6) до декларації, в якому (яких) заповнити заголовну частину, зокрема, зазначивши у полі "Код КОАТУУ" обов'язковий реквізит - код органу місцевого самоврядування за Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України, що відповідає адміністративно-територіальній одиниці (одиницям), на якій (яких) здійснюється роздрібна торгівля пальним, та лише графу 7 "Сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету" і підсумковий рядок "Усього";

додаток 9 до декларації, в якому відобразити відомості щодо розрахунку суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального.

Приклад заповнення вказаних додатків та розділу Ґ декларації акцизного податку додаються.

Щодо оподаткування пального, при виробництві якого в якості сировини використані інші оподатковувані підакцизні товари

Згідно із Законом N 909 статтю 217 Кодексу доповнено пунктом 217.6, яким передбачено, що для пального, при виробництві якого в якості сировини використані інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини.

Сума податку щодо сировини, що підлягає відніманню, обчислюється із застосуванням ставок податку на таку сировину, чинних на дату реалізації пального. У разі якщо така сума перевищує суму податку з пального, виробленого з такої сировини, різниця платнику не відшкодовується.

Норми цього пункту застосовуються під час функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального, визначеної статтею 232 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 розділу II Закону N 909 норми про запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального набирають чинності з 1 березня 2016 року.

Таким чином, вищенаведені правила починають застосовуватися з 1 березня 2016 року.

Тимчасово, до 29 лютого 2016 року (включно), до запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального, на підставі пп. 2), 3) підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу передбачено наступний механізм для розрахунку акцизного податку при виробництві пального з використанням підакцизної сировини, з якої сплачено акцизний податок.

Так, для пального, у виробництві якого як сировина використані інші оподатковувані підакцизні товари, для зменшення суми податку до сплати за рахунок віднімання суми податку, сплаченого з такої сировини, платник податку має отримати від виробника або імпортера підакцизної сировини довідку про обсяг поставленої підакцизної сировини. Така довідка може бути складена в довільній формі, але обов'язково відображати дані про:

· найменування покупця (отримувача) підакцизної сировини;

· відповідні суми сплаченого акцизного податку;

· перелік податкових накладних з податку на додану вартість, оформлених на постачання такої сировини.

Довідка повинна бути підтверджена контролюючим органом за місцезнаходженням виробника або імпортера. Підтвердження відбувається протягом одного робочого дня після отримання від виробника або імпортера відповідної довідки.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників терміново довести зазначений лист до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів для врахування під час прийняття звітності та при контрольно-перевірочній роботі;

забезпечити інформування контролюючим органом за місцезнаходженням виробника або імпортера, який здійснював підтвердження відповідної довідки, контролюючого органу за місцезнаходженням отримувача підакцизної сировини, з якої сплачено акцизний податок щодо таких довідок.

Голова

Р. М. Насіров

Додаток 9 до декларації акцизного податку

 

Зразок доповнення до декларації акцизного податку відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу

Додаток 6 до декларації акцизного податку

 

Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів

Додаток 6 до декларації акцизного податку

 

Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів

 

 

  

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!