ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!

ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ТА РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, що Президентом України підписано та офіційно опубліковано в газеті Голос України № 250 (6254) від 31.12.15 р. наступні законодавчі акти:

- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 р.» від 25.2.2015 р. № 928 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/909-19/print1451812562971928

- Закон України «Про Державний бюджет на 2016 р.» від 24.12.2015 р. № 909 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928-19

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної” N 27867/6/99-95-42-01-16-01 від 28.12.2015 р. надала роз’яснення щодо порядку відображення в Декларації з ПДВ коригування ПЗ та ПК у наступних випадках: у разі збільшення/зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг при реєстрації відповідного РК протягом 15 календарних днів та при порушенні 15 денного періоду для реєстрації РК, а також у випадку якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 180 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію,

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної” N 27867/6/99-95-42-01-16-01 від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної і повідомляє таке.

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Згідно з підпунктом 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Тобто, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за податковий період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за податковий період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни;

покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 днів з дати його складення.

Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 180 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:

у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник зобов’язаний збільшити суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;

у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг на підставі бухгалтерської довідки.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо визначення операцій з постачання товарів/послуг, які вважаються оподатковуваними для цілей реєстрації платником податку на додану вартість” N 27865/6/99-95-42-01-16-01від 28.12.2015 р.надала роз’яснення, що до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо визначення операцій з постачання товарів/послуг, які вважаються оподатковуваними для цілей реєстрації платником податку на додану вартість” N 27865/6/99-95-42-01-16-01від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення операцій з постачання товарів/послуг, які вважаються оподатковуваними для цілей реєстрації платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), і повідомляє таке.

Для цілей оподаткування ПДВ відповідно до пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 Кодексу).

Згідно із розділами V та ХХ Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

3. ДФС України в листі “Щодо форми декларації, в якій відображаються податкові зобов’язання, що виникли у зв’язку з перевищенням ціни придбання/собівартості самостійно виготовлених сільськогосподарських товарів (послуг) над фактичною ціною їх постачання” N 27864/6/99-95-42-01-16-01від 28.12.2015 р.надала роз’яснення, щоподаткові зобов’язання, що виникли у сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування у зв’язку з постачанням сільськогосподарських товарів/послуг відображаються у рядку 1.1 декларації 0121 - 0123 виходячи з їх договірної ціни. При цьому, сума перевищення ціни придбання/собівартості самостійно виготовлених сільськогосподарських товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання відображається в декларації 0110.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо форми декларації, в якій відображаються податкові зобов’язання, що виникли у зв’язку з перевищенням ціни придбання/собівартості самостійно виготовлених сільськогосподарських товарів (послуг) над фактичною ціною їх постачання” N 27864/6/99-95-42-01-16-01 від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо форми декларації, в якій відображаються податкові зобов’язання, що виникли у зв’язку з перевищенням ціни придбання/собівартості самостійно виготовлених сільськогосподарських товарів (послуг) над фактичною ціною їх постачання, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, а база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Згідно з пунктом 5 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. N 966, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. за N 1267/26044 зі змінами, платники податку, які згідно з статтею 209 Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім податкової декларації з податку на додану вартість з позначкою "0110" (далі - декларація 0110), подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 Кодексу.

У рядку 1.1 декларації 0121 - 0123 вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених/наданих сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Враховуючи зазначене, податкові зобов’язання, що виникли у сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування у зв’язку з постачанням сільськогосподарських товарів/послуг відображаються у рядку 1.1 декларації 0121 - 0123 виходячи з їх договірної ціни.

При цьому, сума перевищення ціни придбання/собівартості самостійно виготовлених сільськогосподарських товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання відображається в декларації 0110.

 

Перший заступник Голови                                                                             С. В. Білан

 

 

4. ДФС України в листі “Щодо можливості врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ” N 26613/6/99-99-19-03-02-15від 14.12.2015 р.надала роз’яснення, щовідповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ після "обнуління" показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв’язку з уточненням показників такої звітності. При цьому, незважаючи на те, що у зв’язку з неправильним заповненням рядка 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, до реєстраційної суми не було включено від’ємне значення, платник податку має право відобразити таке від’ємне значення у податковій звітності з ПДВ, шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, в якій не було відображено від’ємне значення у рядку 24.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо можливості врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ” N 26613/6/99-99-19-03-02-15 від 14.12.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист платника податку щодо можливості врахування непогашеної суми від'ємного значення податку попередніх звітних (податкових) періодів при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ ПКУ (далі - реєстраційна сума), та повідомляє.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200¹ ПКУ.

У зв’язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643), який набрав чинності 29.07.2015 р., внесено зміни до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200 ПКУ, зокрема передбачено, що формула (всі її складові) відповідно до якої обраховується реєстраційна сума, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом N 643, "обнуляється", за винятком окремих складових вказаної формули (сума податку за виданими і отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, та сума податку за митними деклараціями, аркушами коригування і додатковими деклараціями), що були сформовані починаючи з 01.07.2015 р.

Відповідно до пункту 200¹.3 статті 200 ПКУ під час обрахунку показників формули Σ_{НаклОтр} та Σ_{НаклВид} також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 р., що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ΣН_аклОтр, Σ_{НаклВид} та Σ_Митн використовуються документи (податкові накладні і розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 01.07.2015 р.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ встановлено, що значення реєстраційної суми автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 ПКУ, за червень 2015 року.

На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Таким чином, відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ після "обнуління" показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв’язку з уточненням показників такої звітності.

При цьому, незважаючи на те, що у зв’язку з неправильним заповненням рядка 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, до реєстраційної суми не було включено від’ємне значення, платник податку має право відобразити таке від’ємне значення у податковій звітності з ПДВ, шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року, в якій не було відображено від’ємне значення у рядку 24.

Розрахунки коригування, складені після 01.07.2015 р. та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 р. на покупців - платників податку, враховуються під час обрахунку показників формули відповідно до положень пункту 200¹.3 статті 200 ПКУ.

Крім того інформуємо, що особливості врахування сум від’ємного значення податку при обрахунку реєстраційної суми та відображення таких залишків у податковій звітності з ПДВ визначено у листах ДФС від 22.06.2015 р. N 22361/7/99-99-19-03-02-17 і N 22408/7/99-99-19-03-02-17.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

5. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з передачі прав на торгову марку за ліцензійним договором” N 26612/6/99-99-19-03-02-15від 14.12.2015 р. надала наступні роз’яснення:

- у разі якщо умовами цивільно-правового договору, укладеного між постачальником та покупцем, передбачено надання покупцю права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у тому числі торговельні марки (знаки на товари і послуги)) без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання такого права на використання товарного знака для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

- у разі якщо умовами цивільно-правового договору передбачено надання покупцю права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у тому числі торговельні марки (знаки на товари і послуги)) з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання права на використання товарного знака не буде вважатися роялті та відповідно така операція повинна оподатковуватись податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з передачі прав на торгову марку за ліцензійним договором” N 26612/6/99-99-19-03-02-15від 14.12.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з передачі прав на торгову марку за ліцензійним договором та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування операції, зокрема з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом,будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, у разі якщо умовами цивільно-правового договору, укладеного між постачальником та покупцем, передбачено надання покупцю права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у тому числі торговельні марки (знаки на товари і послуги)) без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання такого права на використання товарного знака для цілей оподаткування податком на додану вартість визначається як роялті та відповідно така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Якщо умовами цивільно-правового договору передбачено надання покупцю права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у тому числі торговельні марки (знаки на товари і послуги)) з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, отримання постачальником платежу від покупця як винагороди за надання права на використання товарного знака не буде вважатися роялті та відповідно така операція повинна оподатковуватись податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

6. ДФС України в листі “Щодо порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і включення сум податку на додану вартість за такими податковими накладними до складу податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України” N 26611/6/99-99-19-03-02-15від 14.12.2015 р.надала роз’яснення, у випадку якщо контролюючим органом зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на підставі рішення суду, що набрало законної сили, то датою реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної вважатиметься дата її надання до контролюючого органу.При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і включення сум податку на додану вартість за такими податковими накладними до складу податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України” N 26611/6/99-99-19-03-02-15від 14.12.2015 р.

 

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і включення сум податку на додану вартість за такими податковими накладними до складу податкового кредиту та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку - покупцем операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Враховуючи викладене, якщо контролюючим органом зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на підставі рішення суду, що набрало законної сили, то датою реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної вважатиметься дата її надання до контролюючого органу.

При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

7. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування операцій з надання резидентом у лізинг повітряного судна нерезиденту згідно з договором мокрого лізингу (weatlease)” N 26813/6/99-99-19-03-02-15 від 16.12.2015 р. надала наступні роз’яснення:

- операція з передачі резидентом транспортного засобу (у тому числі повітряного судна) у лізинг (крім фінансового лізингу) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ. В той же час послуга з надання в лізинг (оренду) транспортного засобу є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи те, що операція з надання в лізинг (оренду) транспортних засобів відсутня в переліку операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, то місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ визначається місце реєстрації постачальника.

- місцем постачання резидентом - платником податку на додану вартість послуги з надання в лізинг (оренду) рухомого майна нерезиденту є митна територія України, а тому така операція є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

- у випадку надання резидентом на митній території України комплексу послуг з експлуатації та обслуговування повітряного судна, яке знаходиться у користуванні нерезидента на умовах лізингу (оренди), місцем постачання таких послуг є митна територія України, а тому такі послуги є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню податком за ставкою 20 відсотків.

- якщо надання резидентом - платником ПДВ комплексу послуг з експлуатації та обслуговування повітряного судна, яке знаходиться у користуванні нерезидента на умовах лізингу (оренди), здійснюється за межами митної території України, - такі послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо порядку оподаткування операцій з надання резидентом у лізинг повітряного судна нерезиденту згідно з договором мокрого лізингу (weat lease)” N 26813/6/99-99-19-03-02-15від 16.12.2015 р.

 

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку оподаткування операцій з надання резидентом у лізинг повітряного судна нерезиденту згідно з договором мокрого лізингу (weat lease) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи діяльності в галузі авіації регулюються Повітряним кодексом України.

Відповідно до підпункту 55 пункту 1 статті 1 Повітряного кодексу України лізинг з екіпажем (мокрий лізинг) - це лізинг, за умовами якого повітряне судно включено до сертифіката експлуатанта - лізингодавця, який несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПКУ лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ визначено, що операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ.

Пунктом 186.2 статті 186 ПКУ визначено, що місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є місце фактичного постачання таких послуг.

В той же час місцем постачання послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункт "ґ" пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Таким чином, операція з передачі резидентом транспортного засобу (у тому числі повітряного судна) у лізинг (крім фінансового лізингу) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ.

В той же час послуга з надання в лізинг (оренду) транспортного засобу є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи те, що операція з надання в лізинг (оренду) транспортних засобів відсутня в переліку операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, то місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ визначається місце реєстрації постачальника.

Отже, місцем постачання резидентом - платником податку на додану вартість послуги з надання в лізинг (оренду) рухомого майна нерезиденту є митна територія України, а тому така операція є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Стосовно послуг з експлуатації та обслуговування повітряного судна, що знаходиться у користуванні нерезидента на умовах лізингу (оренди), які надаються власником такого повітряного судна, слід зазначити, що місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ є місце їх фактичного постачання.

Таким чином, у випадку надання резидентом на митній території України комплексу послуг з експлуатації та обслуговування повітряного судна, яке знаходиться у користуванні нерезидента на умовах лізингу (оренди), місцем постачання таких послуг є митна територія України, а тому такі послуги є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню податком за ставкою 20 відсотків.

Якщо надання резидентом - платником ПДВ комплексу послуг з експлуатації та обслуговування повітряного судна, яке знаходиться у користуванні нерезидента на умовах лізингу (оренди), здійснюється за межами митної території України, - такі послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

8. ДФС України в листі “Щодо оподаткування акцизним податком операцій з роздрібної торгівлі пальним через мережу автозаправних станцій” N 27860/6/99-95-42-01-15 від 28.12.2015 р. надала роз’яснення, що відповідно чинного законодавства України (перелік відповідних нормативно-правових актів наведено в тексті листа) через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів споживачам і у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів через АЗС (через паливо- та газороздавальні колонки) безпосередньо споживачам, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова (в тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів)) під час здійснення розрахункових операцій виникають податкові зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування акцизним податком операцій з роздрібної торгівлі пальним через мережу автозаправних станцій” N 27860/6/99-95-42-01-15 від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування акцизним податком операцій з роздрібної торгівлі пальним через мережу автозаправних станцій і повідомляє таке.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником акцизного податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

При цьому реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування (абзаци перший та другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).

Згідно із Законом N 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1442 (далі - Правила N 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку (п. 10 Правил N 1442).

Згідно з розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 р. N 281/171/578/155:

талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;

платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 р. N 620).

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у т.ч. смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил N 1442).

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів споживачам і у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів через АЗС (через паливо- та газороздавальні колонки) безпосередньо споживачам, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова (в тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів)) під час здійснення розрахункових операцій виникають податкові зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ФАКСИМІЛЕ ПРИ ОФОРМЛЕННІ ПЕРВИННИХ ДОКУМЕНТІВ

9. ДФС України в листі “Щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів” N 27862/6/99-95-42-03-15 від 28.12.2015 р. надала роз’яснення, щовикористання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів” N 27862/6/99-95-42-03-15від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів і повідомляє таке.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 23 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Приписами частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Тобто використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою угодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України, крім випадків застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, якими не передбачено використання факсимільного відтворення підпису.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ОПОДАТКУВАННЯ ПДФО

10. ДФС України в листі “Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску з коштів, які виплачуються як грошова винагорода керівнику організації, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування” N 27478/6/99-99-17-03-03-15 від 22.12.2015 р. надала наступні роз’яснення:

- якщо виплата грошової винагороди голові громадської спілки, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування (позаштатно), тобто не перебуває у трудових відносинах з підприємством, здійснюється на підставі цивільно-правового договору, то сума такої виплати включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс., військовим збором за ставкою 1,5 відс. та є базою нарахування і утримання єдиного внеску.

- у випадку відсутності цивільно-правового договору таку несистематичну виплату слід розглядати як інші доходи, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах і не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску з коштів, які виплачуються як грошова винагорода керівнику організації, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування” N 27478/6/99-99-17-03-03-15 від 22.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску з коштів, які виплачуються як грошова винагорода керівнику організації, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування, та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 22 березня 2012 року N 4572-VI "Про об'єднання громадян" (далі - Закон N 4572) громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону N 4572 громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об'єднання може провадити діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (п. 5 ст. 1 Закону N 4572).

Утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом (частина перша ст. 9 Закону N 4572).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону N 4572 протокол установчих зборів громадського об'єднання має містити відомості, зокрема, про рішення про утворення громадського об'єднання із зазначенням мети (цілей) діяльності; рішення про затвердження статуту громадського об'єднання; рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об'єднання відповідно до затвердженого статуту.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний доходів.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.6 ст. 167 Кодексу.

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Так, згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу (пп. 1.6 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок), у податковому розрахунку за формою N 1 ДФ зазначаються:

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору за ознакою доходу "102";

інші доходи за ознакою - "127".

Крім того, пп. 3.11 п. 3 Порядку встановлено, що відомості з оподаткування військового збору відображаються у розділі ІІ Податкового розрахунку за формою N 1 ДФ:

у рядку "Військовий збір" загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). При цьому відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Зауважуємо, що обов'язок платника податку щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація) вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV Кодексу (п. 179.2 ст. 179 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з абзацом четвертим частини п’ятої ст. 8 Закону N 2464 для роботодавців єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами.

Для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб за цивільно-правовими договорами, єдиний внесок встановлюється у розмірі 2,6 відс. суми винагороди за такими договорами (частина восьма ст. 8 Закону N 2464).

Відповідно до частини шостої ст. 7 Закону N 2464 нарахування єдиного внеску за найманих працівників здійснюється роботодавцями за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Враховуючи викладене, якщо виплата грошової винагороди голові громадської спілки, який виконує свої обов’язки на громадських засадах без офіційного працевлаштування (позаштатно), тобто не перебуває у трудових відносинах з підприємством, здійснюється на підставі цивільно-правового договору, то сума такої виплати включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс., військовим збором за ставкою 1,5 відс. та є базою нарахування і утримання єдиного внеску.

У разі відсутності цивільно-правового договору таку несистематичну виплату слід розглядати як інші доходи, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах і не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

11. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами (пайовиками), у разі продажу ними  майнових паїв” N 27229/6/99-99-17-03-03-15 від 18.12.2015 р. надала роз’яснення, щозміст прав особи, який засвідчує майновий сертифікат, є тотожнім змісту корпоративних прав.

Фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір .При цьому юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою N 1ДФ.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами (пайовиками), у разі продажу ними  майнових паїв” N 27229/6/99-99-17-03-03-15від 18.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами (пайовиками), у разі продажу ними  майнових паїв і повідомляє таке.

Законом України від 14 лютого 1992 року N 2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (далі - Закон N 2114) визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до ст. 7 Закону N 2114 майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (п. 2 ст. 7 Закону N 2114).

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону N 2114 пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства у підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі (п. 3 ст. 9 Закону N 2114).

Термін "майновий пай" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 "Про врегулювання питань по забезпеченню захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена в грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою.

Разом з тим, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, зміст прав особи, який засвідчує майновий сертифікат, є тотожнім змісту корпоративних прав.

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення) за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників.

При цьому у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Згідно із частиною першою ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 ПКУ, згідно із пп. 170.2.6 якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Відповідно до пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПКУ для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).

Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюється у розмірі 20 відсотків.

Термін "пасивні доходи" у розділі ІV ПКУ означає, зокрема, інвестиційний прибуток.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Згідно з пп. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Враховуючи зазначене, фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) юридичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір .

При цьому юридична особа виступає як податковий агента лише у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою N 1ДФ.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходу у вигляді майна ТОВ (корпоративні права юридичної особи - нерезидента), переданого фізичній особі - засновнику при виході із складу учасників ТОВ” N 27228/6/99-99-17-03-03-15від 18.12.2015 р.надала роз’яснення, що дохід, отриманий платником податку - фізичною особою у вигляді інвестиційного прибутку, включається до його загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 20 відсотків.

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування доходу у вигляді майна ТОВ (корпоративні права юридичної особи - нерезидента), переданого фізичній особі - засновнику при виході із складу учасників ТОВ” N 27228/6/99-99-17-03-03-15від 18.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходу у вигляді майна ТОВ (корпоративні права юридичної особи - нерезидента), переданого фізичній особі - засновнику при виході із складу учасників ТОВ, та повідомляє таке.

Правила створення, провадження діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, а також права і обов'язки їх учасників та засновників ґрунтуються на нормах, установлених Конституцією України, і складаються із Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), Господарського кодексуУкраїни, Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон N 1576), інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Відповідно до ст. 50 Закону N 1576 та ст. 140 ЦКУ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (ст. 12 Закону N 1576).

Статтею 148 ЦКУ та ст. 54. Закону N 1576 встановлено порядок виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю та оплати вартості майна при такому виході.

Так, учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки виплати встановлюються статутом і законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ), п. 170.2 ст. 170 якого визначено порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 -170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив.

Придбанням інвестиційного активу вважаються операції із внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).

Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у розмірі 20 відсотків.

Термін "пасивні доходи" у розділі ІV ПКУ означає, зокрема, інвестиційний прибуток.

Враховуючи викладене вище, дохід, отриманий платником податку - фізичною особою у вигляді інвестиційного прибутку, включається до його загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 20 відсотків.

Разом з тим кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою у вигляді інвестиційного прибутку, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

13. ДФС України в листі “Щодо оподаткування матеріальної допомоги, яка виплачується юридичною особою своїм працівникам та не передбачена умовами колективного договору” N 11838/Т/99-99-17-03-03-14від 18.12.2015 р.надала роз’яснення, щосума нецільової благодійної допомоги, що надається юридичною особою працівнику у розмірі, який у 2015 році не перевищує 1710 грн., не включається до оподатковуваного доходу такого працівника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Разом з цим сума перевищення нецільової благодійної допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс., визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оподаткування матеріальної допомоги, яка виплачується юридичною особою своїм працівникам та не передбачена умовами колективного договору” N 11838/Т/99-99-17-03-03-14від 18.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування матеріальної допомоги, яка виплачується юридичною особою своїм працівникам та не передбачена умовами колективного договору, і в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до ст. 9¹ Кодексу законів про працю України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

З метою оподаткування матеріальна допомога, що надається без встановлення умов та напрямів її витрачання, відноситься до нецільової благодійної допомоги.

Особливості оподаткування благодійної допомоги встановлено п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Абзацом першим пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу передбачено, що не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається, зокрема, резидентами - юридичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2015 році - 1710 гривень). Перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу у джерела виплати за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

При цьому благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності.

У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Враховуючи викладене, сума нецільової благодійної допомоги, що надається юридичною особою працівнику у розмірі, який у 2015 році не перевищує 1710 грн., не включається до оподатковуваного доходу такого працівника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Разом з цим сума перевищення нецільової благодійної допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставками 15(20) відс., визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

 

Голова                                                                                                                   Р.М. Насіров

 

В ЧАСТИНІ ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК

14. ДФС України в листі “Щодо виправлення самостійно виявлених помилок у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями” N 27861/6/99-95-42-03-15 від 28.12.2015 р. надала роз’яснення, що у випадку виявлення помилки у Розрахунку за відповідний звітний податковий період платник податку може скористатися нормою п. П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", якою передбачено виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, шляхом повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Враховуючи, що формою Розрахунку не передбачено проведення уточнень, платник податку має право самостійно здійснити відмітку "уточнюючий" та виправити помилки. Крім виправлення помилок в уточнюючому Розрахунку або у звітному Розрахунку платник податку має зробити відповідні виправлення у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо виправлення самостійно виявлених помилок у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями” N 27861/6/99-95-42-03-15 від 28.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо виправлення самостійно виявлених помилок у Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями і повідомляє таке.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року N 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями" частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої наказом ДПА України від 16.05.2011 р. N 285 (далі - Розрахунок), та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Отже, Розрахунок є обов’язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.

У випадку виявлення помилки у Розрахунку за відповідний звітний податковий період платник податку може скористатися нормою п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. N 137, якою передбачено виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, шляхом повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Враховуючи, що формою Розрахунку не передбачено проведення уточнень, платник податку має право самостійно здійснити відмітку "уточнюючий" та виправити помилки.

Крім виправлення помилок в уточнюючому Розрахунку або у звітному Розрахунку платник податку має зробити відповідні виправлення у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

В ЧАСТИНІ ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

15. ДФС України в листі “Щодо оформлення первинних бухгалтерських документів російською мовою” N 27700/6/99-95-42-03-15 від 25.12.2015 р. надала роз’яснення, що згідно з п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом N 5029. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Лист є індивідуальною податковою консультацією

 

Далі наводимо текст листа для ознайомлення:

Лист ДФС України “Щодо оформлення первинних бухгалтерських документів російською мовою” N 27700/6/99-95-42-03-15 від 25.12.2015 р.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оформлення первинних бухгалтерських документів російською мовою і повідомляє таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першою та другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для бухгалтерського обліку господарських операцій підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципах загальності оподаткування, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності тощо (ст. 4 Кодексу).

Відповідно до ст. 10 Конституції України українська мова визнана державною.

Статтею 1 Закону України від 03 липня 2012 року N 5029-VI "Про засади державної мовної політики" (далі - Закон N 5029) передбачено, що державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах і організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики, тощо.

Разом з тим частиною другою ст. 18 Закону N 5029 встановлено вільне використання державної мови, регіональної мови або мови меншин, інших мов в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною шостою ст. 7 Закону N 5029 регіональна мова або мова меншини (мови) використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються Законом N 5029.

Відповідно до п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом N 5029.

Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

 

Перший заступник Голови                                                                             С.В. Білан

 

 

Приємної і спокійної роботи!

З найкращими побажаннями

колектив компаніє Ес.Сі.Ай-Консалтинг!