ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
ОГЛЯД ОСТАННІХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЗ’ЯСНЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
||
В ЧАСТИНІ ПДВ |
||||
1 |
ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатного розповсюдження продукції в рекламних цілях” № 14780/6/99-99-15-03-02-15 від 07.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що якщо вартість товарів (послуг), придбаних/виготовлених для проведення маркетингових/рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження) безпосередньо заявником або через інших осіб, включається до вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари (послуги) призначаються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку, а тому податкові зобов'язання з ПДВ під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів (послуг) маркетингового/рекламного призначення, відповідно до пункту 185.1 статті 185 та пункту 198.5 статті 198 Кодексу, не нараховуються. |
||
2 |
ДФС України в листі “Про особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання вживаних транспортних засобів” № 24269/7/99-99-15-03-02-17 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що наземний транспортний засіб буде вважатися вживаним товаром, якщо він: або був у користуванні не менше 1 року (незалежно від наявного пробігу); або реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг більше 6000 кілометрів (незалежно від терміну користування до 1 року або більше 1 року). При реалізації особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання вживаних транспортних засобів, у межах договору, що передбачає передання права власності на такий транспортний засіб від особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, до платника ПДВ, ціна такого транспортного засобу визначається не нижче його оціночної вартості, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону. Якщо придбання платником податку вживаних транспортних засобів здійснювалося у лізингової компанії (лізингодавця) - платника ПДВ, для операцій з подальшого постачання таких транспортних засобів правила визначення бази оподаткування ПДВ, передбачені пунктом 189.3 статті 189 Кодексу, не застосовуються. |
||
3 |
ДФС України в листі “Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість” № 24830/7/99-99-15-03-02-17 від 22.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що нова редакція додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від’ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість. |
||
4 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо списання дебіторської, кредиторської заборгованостей” № 14402/10/26-15-11-01-18 від 24.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що з метою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операціях зі списання дебіторської, кредиторської заборгованостей, є можливість подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ того періоду, в якому виникла така заборгованість. Товари/послуги на дату списання боргу набувають статусу безоплатно наданих. При цьому коригування податкових зобов’язань продавця не відбувається, оскільки операції з безоплатного постачання товарів/послуг згідно з підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ належать до операцій з постачання товарів/послуг та є об’єктом оподаткування. |
||
5 |
ДФС України Головне управління ДФС у Харківській обл. в листі “Щодо зараховування суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів” № 4009/10/20-40-12-02-16 від 13.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, не можуть бути зараховані в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств, крім підприємств державної власності. |
||
6 |
ДФС України в листі “Щодо нарахування ПДВ при списанні простроченої кредиторської заборгованості” № 15316/6/99-95-42-01-15 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що операції з постачання товарів/послуг у рамках проекту МТД та в межах затвердженого плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються виконавцями проектів МТД за кошти МТД, звільняються від оподаткування ПДВ. При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу). |
||
7 |
ДФС України в листі “Щодо порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних” № 9029/6/99-99-19-03-02-15 від 21.04.2016 р. |
Надано роз’яснення, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної, може бути рахунок, який виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, та містить загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця. Водночас, у разі порушення продавцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець таких товарів/послуг має право скористатися положеннями пункту 201.10 статті 201 ПКУ та додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця. |
||
8 |
ДФС України Головне управіління ДФС у м. Києві в листі “Щодо не відображення в системі електронного адміністрування розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до 01 липня 2015 року”№ 16051/10/26-15-12-01-18 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що розрахунок коригування, що складений до 01 липня 2015 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних, не бере участі в обрахунку формули та не впливає на збільшення суми податку, на яку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі |
||
9 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо включення суми по компенсації послуг з електропостачання до податкового кредиту” № 16050/10/26-15-12-01-18 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що підставою для включення покупцем-платником ПДВ сум податку до складу податкового кредиту є виключно: - податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; - інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
|
||
10 |
ДФС України Головне управління ДФС у Миколаївській обл. в листі “Щодо оподаткування окремих операцій” № 1969/10/14-29-12-01-10 від 23.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що послуги пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію і порти України (зокрема, навантажувально – розвантажувальні роботи, які надає товариство) є складовою транзиту та відповідно до положень пункту 197.8 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Послуги із забезпечення доступу до причалу, які надає державне підприємство, оподатковуються на загальних підставах. |
||
11 |
ДФС України Головне управління ДФС у Київській обл. в листі “Щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (0121) операцій з експорту сільськогосподарської продукції власного виробництва, які підлягають згідно пункту 209.14. статті 209 Податкового кодексу оподаткуванню за нульовою ставкою” № 1575/10/10-36-12-02 від 11.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що обсяги операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу, згідно з пунктом 3 розділу І «Податкові зобов'язання» Порядку №21 вказуються у рядку 2 декларації з податку на додану вартість (0121). Рядок 2 декларації 0121 дорівнює сумі значень рядків 2 таблиць 1 - 3 (ДС 10) (додаток 10). Суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту відображаються у рядку 14 декларації 0121 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу (згідно з пунктом розділу II «Податковий кредит» Порядку №21) |
||
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||||
12 |
ДФС України в листі “Щодо визначення різниць за резервами (забезпеченнями) для відшкодування наступних витрат” № 15291/6/99-99-15-02-02-15 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування наступних витрат та зменшує фінансовий результат на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких забезпечень, незалежно від того, у складі яких витрат вони відображені (поточні, незавершене виробництво, залишки готової продукції). |
||
13 |
ДФС України в листі “Щодо належності заборгованості до категорії «безнадійної» та списання такої заборгованості” № 15514/6/99-99-15-02-02-15 від 19.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі недостатності майна боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. є) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 606. |
||
14 |
ДФС України в листі “Щодо амортизації витрат на поліпшення об’єкта основних засобів” № 15294/6/99-99-15-02-02-15 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено особливостей з обліку поліпшень основних засобів, отже такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
|
||
15 |
ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при нарахуванні амортизації основних засобів” № 15393/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої в бухгалтерському обліку амортизації основних засобів та нематеріальних активів та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу незалежно від того, чи включена така амортизація до складу витрат за правилами бухгалтерського обліку. |
||
16 |
ДФС України в листі “Щодо права коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи” № 15394/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають. |
||
17 |
ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при безоплатному отриманні основних засобів” № 15395/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку з урахуванням сум амортизації безоплатно отриманих основних засобів та доходів у сумі цієї амортизації, збільшується на суму нарахованої амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. |
||
18 |
ДФС України в листі “Щодо амортизації основних засобів, які реконструйовано і передано в операційну оренду” № 15387/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі якщо платник податку у бухгалтерському обліку оцінює реконструйований та переданий в оренду об’єкт інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, такий платник податку здійснює розрахунок амортизації цього об’єкта інвестиційної нерухомості відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої амортизації. Крім того, такий платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму амортизації такого об’єкту, визначену в бухгалтерському обліку. |
||
19 |
ДФС України в листі “Щодо особливостей створення забезпечення на виплату відпусток працівникам” № 2124/4/99-99-15-02-02-13 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що якщо забезпечення (резерви) створюється для відшкодування майбутніх витрат, пов’язаних з оплатою відпусток, то фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку, не коригується на суму витрат на формування такого забезпечення (резерву) та на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких резервів та забезпечень. |
||
20 |
ДФС України в листі “Щодо обліку матеріальних активів, зарахованих до складу основних засобів, вартість яких не перевищує 6000 грн і термін використання становить понад рік” № 15389/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі якщо строк корисного використання (експлуатації) активу становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), але вартість такого активу менше 6000 гривень, то такий актив в податковому обліку не визнається основним засобом, і платник не формує різниці визначені до ст. 138 Кодексу за таким активом.
|
||
21 |
ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів нерезидента за надання послуг технічного нагляду на будівництві” № 7391/Л/99-99-15-02-02-14 від 13.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі якщо господарська діяльність в Україні нерезидента полягає у наглядовій діяльності на будівельному майданчику, будівельному, складальному або монтажному об’єкті і якщо тривалість робіт пов’язана з такою діяльністю не перевищує шести місяців, то такий нерезидент не зобов’язаний проводити таку діяльність через постійне представництво. |
||
22 |
ДФС України в листі “Щодо необхідності заповнення додатка ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств у разі виплати доходів нерезиденту, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів” № 13557/6/99-99-15-02-01-16 від 17.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що під час подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (далі - Декларація), платникам податку на прибуток підприємств необхідно заповнити всі графи додатка ПН до Декларації, при цьому у разі виплати доходів нерезиденту, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів, у графу 5 "Ставка податку (%) згідно з міжнародним договором" рекомендуємо вказати 0. |
||
23 |
ДФС України в листі “Щодо порядку уточнення показників Податкової декларації з податку на прибуток внаслідок виправлення помилок у бухгалтерському обліку за минулі звітні роки” № 11515/6/99-99-15-02-01-15 від 26.05.2016 р. |
Надано роз’яснення, у разі якщо внаслідок виправлення помилок у фінансовій звітності змінюються показники, зокрема показник рядка 01 "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" або рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)" Податкової декларації, такі показники підлягають виправленню шляхом подання або уточнюючого розрахунку, або у складі податкової декларації з податку на прибуток за відповідний податковий (звітний) період за чинною на день їх подання формою. |
||
24 |
ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом – бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу через податкового агента” № 14652/6/99-99-15-02-02-15 від 05.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що якщо платіж бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) доходу сплачуватиметься через агента, то до такого платежу не застосовуватиметься положення міжнародного договору України у частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку і такий платіж оподатковуватиметься за ставкою 15 відсотків під час такої виплати. |
||
25 |
ДФС України Головне управління ДФС у Рівенській обл. в листі “Щодо безнадійної заборгованості” № 1689/10/17-00-12-02-10 від 14.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що при нарахуванні резерву сумнівних боргів платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів. При списанні дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів фінансовий результат до оподаткування не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості. На суму витрат від списання понад суму резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів, якщо безнадійна дебіторська заборгованість відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, списується з активів на інші операційні витрати, то збільшення фінансового результату до оподаткування не здійснюється. |
||
26 |
ДФС України Головне управління ДФС у Миколаївській обл. в листі № 2168/10-29-12-02-20 від 20.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що утворені згідно із Законом №2866 та внесені до Реєстру ОСББ не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих ними в межах статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такими неприбутковими організаціями виключно для фінансування видатків на їх утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. У разі недотримання ОСББ вимог, визначених пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, зокрема нецільового використання коштів, таке ОСББ зобов'язане відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПКУ подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. |
||
В ЧАСТИНІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ |
||||
27 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо погодинної оренди приміщень та плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє” № 6069/9/26-15-12-04-16 від 04.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що суб'єкти господарювання, які надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі (споруди) або їх частини, приміщення на неповний робочий день, обчислюють земельний податок на загальних підставах.
|
||
28 |
ДФС України в листі “Щодо застосування контролюючим органом максимальної ставки при нарахуванні плати за землю” № 7388/С/99-95-42-01-14 від 13.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що ставки земельного податку встановлюються органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад) у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки індексується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Кодексу станом на 1 січня поточного року. |
||
29 |
ДФС України в листі “Щодо сплати земельного податку та орендної плати за землю державної або комунальної власності юридичною особою – платником єдиного податку, яка є власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоповерховому житловому будинку, у разі здавання частини приміщення в оренду, якщо право на земельну ділянку під цим приміщенням не оформлене на таку юридичну особу” № 15660/6/99-95-42-01-15 від 20.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку. Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди земельної ділянки державної та (або) комунальної власності.
|
||
30 |
ДФС України Головне управління ДФС у Рівенській обл. в листі “Щодо правомірності застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель для сільськогосподарських угідь при визначенні податкового зобов’язання по земельному податку за 2016 рік за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено” № 1749/10/17-00-12-03-09 від 20.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що при визначенні податкового зобов’язання по земельному податку на 2016 рік за земельні ділянки за межами населених пунктів, НГО яких не проведено, НГО одиниці площі ріллі по області індексується до попереднього року на коефіцієнт 1,2.
|
||
В ЧАСТИНІ ПДФО |
||||
31 |
ДФС України Головне управління ДФС у чернігівській обл. в листі “Щодо відображення в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) сум щорічної разової грошової допомоги” № 2372/10/25-01-13-01-10 від 21.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що військова частина, яка нараховує (виплачує, надає) військовослужбовцям разову грошову допомогу, що надійшла від органів праці та соціального захисту населення, відображає суму такого доходу у податковому розрахунку за формою №1ДФ під ознакою – «128».
|
||
32 |
ДФС України у Чернігівській обл. в листі “Щодо надання податкової соціальної пільги” № 1987/10/25-01-13-01-10 від 17.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що якщо батько має двох дітей віком до 18 років, які проживають з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються, крім документів, визначених у Порядку, документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами може бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти. |
||
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ |
||||
33 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі № 4785/І/26-15-13-02-15 від 25.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності ФОП – платника єдиного податку, включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку. |
||
34 |
ДФС України в листі “Щодо коригування платником єдиного податку суми доходів у разі зміни умов договору або його розірвання” № 2337/10/08-01-12-03-11 від 14.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі якщо повернення коштів, що надійшли на поточний рахунок, внаслідок розірвання договору, відбулося в іншому податковому періоді, платник єдиного податку повинен включити такий аванс до складу доходу у звітному періоді, в якому відбулося зарахування вказаних коштів, та здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення. Такий перерахунок здійснюється шляхом подання уточнень до раніше поданої податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи або уточнення показників у складі звітної податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи за наступний податковий період разом з якою заповнюється розрахунок податкового зобов’язання єдиного податку за минулий період, що уточнюється. |
||
35 |
ДФС України в листі “Щодо застосування спрощеної системи оподаткування” № 16115/10/26-15-12-04-18 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, у відповідності до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, або зазначити відповідні уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ. |
||
36 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі № 4755/Х/26-15-13-02-15 від 21.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що платник єдиного податку третьої групи не може здійснювати діяльність з придбання та реалізації форвардних контрактів, де базовим активом виступає нерухомість на спрощеній системі оподаткування.
|
||
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ |
||||
37 |
ДФС України в листі “Щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та реєстрації документів з реалізації пального в системі електронного адміністрування реалізації пального у разі закупівлі та використання пального для заправки власної та орендованої сільськогосподарської техніки” № 14792/6/99-99-12-02-02-15 від 07.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі здійснення особою будь-яких операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за якими незалежно від розрахунків відбувається перехід права власності та/або розпорядження пальним, у такої особи виникає обов’язок зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального з безумовним виконанням вимог законодавства щодо оформлення документів в СЕАРП. |
||
38 |
ДФС України в листі “Щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку, реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при його використанні для власних виробничих потреб, оподаткування операцій з безоплатної передачі пального” № 14616/6/99-99-15-03-03-15 від 05.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у разі заправки підприємством виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т.ч. через власні внутрішні АЗС, ПЗП і т.д.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не здійснюється, а також за умови, що операції із заправки транспорту сторонніх організацій підприємством не здійснюються, то такі операції не являються об’єктом оподаткування з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У такому випадку підприємство не є платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У інших випадках реалізації пального через паливозаправний пункт суб’єкт господарювання повинен сплачувати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів на загальних засадах. якщо Товариство буде здійснювати операції з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно повинно зареєструватись платником акцизного податку, і на всі обсяги витраченого пального (у т.ч. переданого підрядникам для виконання робіт/надання послуг із збирання врожаю Товариства, використаного для власних виробничих потреб Товариства, втраченого як в межах, так і понад встановленні норми втрат, тощо) зобов'язане складати в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД реалізованого (використаного, втраченого) пального та реєструвати її в ЄРАН з дотриманням умов, визначених чинних законодавством. У іншому випадку – акцизні накладні не складатимуться і, відповідно, не реєструватимуться в ЄРАН. У разі наявності у платника податку обсягів залишку пального, по яких не проведено інвентаризацію і по яких, відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу XX „Перехідні положення” Кодексу, не може бути збільшено показник (∑АНакл), такі обсяги повинні при реалізації пального заноситись в СЕАРП шляхом оформлення заявок на поповнення обсягу залишку пального (п. 232.4 ст. 232 Кодексу та розділом IV наказу № 218) із сплатою акцизного податку на ці обсяги на окремий електронний рахунок, відкритий платнику в Казначействі. На цей рахунок таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми акцизного податку, на яку платник податку має право подати заявку на поповнення/коригування обсягу залишків пального, на які він має право зареєструвати акцизні накладні в ЄРАН. |
||
39 |
ДФС України в листі “Щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку при забезпеченні найманих за договорами надання транспортних послуг перевізників талонами на пальне для виконання послуг підприємству” № 15050/6/99-99-15-03-03-15 від 12.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що оскільки відповідно до звернення Товариство забезпечує перевізників талонами на пальне та фактично не здійснює операції з реалізації пального, відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, воно не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладн |
||
ІНШІ ПИТАННЯ |
||||
40 |
ДФС України Головне управління ДФС у Чернігівській обл. в листі “Щодо оподаткування військовим збором винагород” № 2371/10/25-01-13-01-10 від 21.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення, яке виплачується особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до Постанови № 1294, у разі підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. |
||
41 |
Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо порядку обчислення середнього заробітку мобілізованим працівникам, що продовжують службу за контрактом” № 888/13/84-16 від 07.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що працівник, якого було призвано під час мобілізації, на особливий період, може укласти контракт на продовження військової служби, не звільняючись з військової служби. У цьому випадку не відбулось звільнення працівника, який був призваний під час мобілізації, на особливий період, з військової служби, а отже, йому продовжує зберігатись попередній середній заробіток. Якщо працівник, якого було призвано під час мобілізації, на особливий період, був звільнений з військової служби, і через певний проміжок часу уклав контракт на продовження військової служби, у цьому випадку йому необхідно розраховувати новий середній заробіток з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100. |
||
42 |
ДФС України в листі “Щодо відображення у звіті про контрольовані операції нереалізованих залишків продукції” № 15513/6/99-99-15-02-02-15 від 19.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що у звіті про контрольовані операції відображаються здійснені господарські операції у тому числі реалізовані товари платника податків за умови, що річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний звітний (податковий) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) протягом відповідного звітного (податкового) року. |
||
43 |
ДФС України в листі “Щодо визнання деяких господарських операцій платника податків з контрагентами – нерезидентами контрольованими” № 15054/6/99-99-15-02-02-15 від 12.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що одніє з умов для визнання операцій контрольованими є вплив таких операцій на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків. Відповідно до вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн грн (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. |
||
44 |
ДФС України в листі “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” № 14421/6/99-99-14-05-01-15 від 02.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що суб'єкти господарювання, що використовують рекламні інтернет-сторінки для продажу товарів, робіт (послуг), реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення таких магазинів, а у разі доставки власною кур'єрською службою можуть зареєструвати РРО на транспортний засіб, яким здійснюється доставка. Акт щодо повернення товару складається при зверненні покупця та проводиться через РРО операція повернення. Відповідний розрахунковий документ видасться або надсилається покупцю. У разі звернення покупця щодо повернення товару та зарахування раніше сплачених коштів він має надати: документ, що встановлює його особу, розрахунковий документ, у якому зазначено номер, дату і час видачі цього документа, що підтверджує купівлю товару, або платіжний документ, який підтверджує факт перерахунку коштів. |
||
45 |
ДФС України в листі “Про надання роз'яснення, з якого моменту відлічується річний строк для застосування поняття повторності під час притягнення платника податків до відповідальності за ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення” № 11713/6/99-99-10-02-15 від 27.05.2016 р. |
Надано роз’яснення, що для визначення повторності перебіг календарного року розпочинається з моменту притягнення особи до адміністративної відповідальності за одне із правопорушень, зазначених у ч. 1, 3 або 4 ст. 1651 КпАП. |
||
46 |
ДФС України в листі “Про коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства за обліковою ставкою Національного банку України” № 25016/7/99-99-12-03-04-17 від 25.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які порушили строк регулярної геологоекономічної оцінки запасів корисних копалин в межах ділянок надр, на які їм надано спеціальні дозволи на користування надрами, обчислюють податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за II квартал 2016 року із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у розмірі 57,57 відс. – трикратному розмірі середньозваженої облікової ставки Національного банку України. |
||
47 |
ДФС України в листі № 1178/99-99-15-01-01-18 від 21.06.2016 р. |
Надано роз’яснення, що операція з постачання послуги з оренди нерухомого майна оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %, без виключення з її складу будь-яких складових частин її вартості. На умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника, що належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу. Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку. У разі здійснення операцій фізичного відпуску пального через АЗС та/або АГЗС при одночасній заправці суб'єктом господарювання власної техніки та техніки сторонніх організацій, такі операції з фізичного відпуску пального для власних потреб та операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій будуть об'єктом оподаткування акцизним податком. |
||
48 |
ДФС України в листі “Щодо внесення змін до установчих документів вразі перейменування вулиць” № 14999/6/99-99-11-02-02-15 від 12.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що якщо на виконання Закону органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування прийнято рішення про перейменування вулиці чи інших топонімів (географічних назв), внаслідок чого змінюється адреса господарської одиниці, власник, орендар, користувач відповідного приміщення має привести свої установчі документи, документи на господарську одиницю та інші документи у відповідність до Закону. |
||
49 |
ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо оподаткування роялті” № 16113/10/26-15-13-02-16 від 15.07.2016 р. |
Надано роз’яснення, що роялті не включаються до суми доходів, які є об’єктом оподаткування єдиним податком та не відображаються у декларації фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку. Відповідно до пп. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 розд. IV Кодексу роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (18%), тобто дохід в вигляді роялті оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податків. |
||
50 |
Постанова Правління Національного банку України № 361 від 28 липня 2016 року “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” |
Подовжено граничний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 днів до 120 днів. |
||
51 |
Рішення Правління НБУ «Про розмір облікової ставки» від 28.07.2016 р. № 172-рш Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=34437997 |
Правління Національного банку України прийняло рішення про зниження облікової ставки до 15.5% річних з 29 липня 2016 року. |
В ЧАСТИНІ ПДВ
1. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатного розповсюдження продукції в рекламних цілях” № 14780/6/99-99-15-03-02-15 від 07.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатного розповсюдження продукції в рекламних цілях та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачанням товарів відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому платник податку згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Таким чином, якщо вартість товарів (послуг), придбаних/виготовлених для проведення маркетингових/рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження) безпосередньо заявником або через інших осіб, включається до вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари (послуги) призначаються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку, а тому податкові зобов'язання з ПДВ під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів (послуг) маркетингового/рекламного призначення, відповідно до пункту 185.1 статті 185 та пункту 198.5 статті 198 Кодексу, не нараховуються.
В.о. Голови С.В. Білан
2. ДФС України в листі “Про особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання вживаних транспортних засобів” № 24269/7/99-99-15-03-02-17 від 18.07.2016 р.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві,
офісу з обслуговування великих платників
Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності з 01.06.2016 р. Законом України від 2 квітня 2016 року N 1084-VIII " Про внесення змін до статті 189 Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних товарів " (далі - Закон N 1084) та за результатами зустрічі з представниками Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів повідомляє про особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання вживаних транспортних засобів.
Щодо визначення поняття "вживаний транспортний засіб"
Згідно з пунктом 189.3 статті 189 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року та придатні для подальшого користування у незмінному стані чи після ремонту, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.
Новим транспортним засобом вважається:
наземний транспортний засіб, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не був зареєстрований в інших державах та при цьому має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів;
судно, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не було зареєстровано в інших державах та при цьому пройшло не більше 100 годин після першого введення його в експлуатацію;
літальний апарат, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не був зареєстрований в інших державах та при цьому його налітаний час до такої реєстрації не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітаним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення.
Отже, наземний транспортний засіб буде вважатися вживаним товаром, якщо він:
або був у користуванні не менше 1 року (незалежно від наявного пробігу);
або реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг більше 6000 кілометрів (незалежно від терміну користування до 1 року або більше 1 року).
Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання вживаних транспортних засобів
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Пунктом 189.3 статті 189 Кодексу встановлено правила визначення бази оподаткування ПДВ у разі здійснення платником податку операцій з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.
Зокрема, у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому розділом V Кодексу.
Датою збільшення податкових зобов'язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 Кодексу.
При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:
для осіб, не зареєстрованих як платники податку, - виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;
для платників податку - виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
Отже, при реалізації особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання вживаних транспортних засобів, у межах договору, що передбачає передання права власності на такий транспортний засіб від особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, до платника ПДВ, ціна такого транспортного засобу визначається не нижче його оціночної вартості, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону.
При подальшій реалізації (у тому числі при передачі у фінансовий лізинг) таким платником ПДВ вживаних транспортних засобів, придбаних в осіб, не зареєстрованих як платники ПДВ, у межах договорів, що передбачають перехід права власності на такі транспортні засоби до платника ПДВ, ціна продажу таких вживаних транспортних засобів згідно з пунктом 189.3 статті 189 Кодексу визначається платником ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
Оціночна вартість транспортного засобу розраховується суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону, та розрахунок такої вартості суб'єктом оціночної діяльності є обов'язковим лише при реалізації вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання вживаних транспортних засобів, особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.
Крім того, повідомляємо, що Законом N 1084 при визначенні бази оподаткування за операціями з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, виключено вимогу щодо їх однорідності.
Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання вживаних транспортних засобів, придбаних у лізингової компанії (лізингодавця) - платника ПДВ, які були раніше повернуті фізичними особами - неплатниками ПДВ (лізингоодержувачами) у зв’язку з невиконанням умов договору
З урахуванням викладеного вище та у разі, якщо придбання платником податку вживаних транспортних засобів здійснювалося у лізингової компанії (лізингодавця) - платника ПДВ, для операцій з подальшого постачання таких транспортних засобів правила визначення бази оподаткування ПДВ, передбачені пунктом 189.3 статті 189 Кодексу, не застосовуються.
Разом з тим у цьому випадку для таких операцій база оподаткування ПДВ визначатиметься відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу, виходячи з договірної вартості вживаних транспортних засобів з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а податкові зобов’язання з ПДВ визначатимуться відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу на дату виникнення будь-якої з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.
Голова Р. М. Насіров
3. ДФС України в листі “Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість” № 24830/7/99-99-15-03-02-17 від 22.07.2016 р.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві,
офісу з обслуговування великих платників
Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2016 р. N 503 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України" (далі - наказ N 503) повідомляє.
Наказом N 503 внесено зміни до деяких наказів Міністерства фінансів України, зокрема, до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289 (далі - наказ N 21).
Як зазначено в пункті 4 наказу N 503, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Наказ опубліковано 01.07.2016 р. у "Офіційному віснику України", N 49, ст. 1762.
Підпунктом 2 пункту 1 наказу N 503 затверджено Зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом N 21 (далі - Зміни до наказу N 21).
Відповідно до пункту 2 розділу VIII наказу N 21 подання податкової звітності за формою, яка враховує зміни, внесені наказом N 503, вперше має здійснюватися за звітний період серпень 2016 року (граничний термін подання 20.09.2016 р.), ІV квартал 2016 року (граничний термін подання 10.02.2017 р.).
Змінами до наказу N 21 у додатку 5 (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість з таблиці 1 виключені рядки "300000000000" та "500000000000" та з таблиці 2 - рядок "усього за основною ставкою та ставкою 7 %" (пункт 1 Змін до наказу N 21).
Викладено у новій редакції примітку "*" додатка 9 (Д9) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 2 Змін до наказу N 21), а саме:
"* Дванадцять попередніх послідовних звітних (податкових) періодів сукупно. Для новоствореного платника - звітний податковий період".
У додатку 10 (Д10) до податкової декларації з податку на додану вартість у рядку 11.1 таблиці 2 слово та цифру "таблиці 1" змінено на слово та цифру "таблиці 2", а у рядку 11.1 таблиці 3 слово та цифру "таблиці 1" змінено словом та цифрою "таблиці 3" (пункт 3 Змін до наказу N 21).
Крім того, викладено в новій редакції додатки 2 (Д2) та 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 4 Змін до наказу N 21).
З урахуванням внесених змін нова редакція вказаних додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від’ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.
Деталізація від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.
При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ.
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз’яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження.
В. о. Заступника Голови М. В. Продан
4. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо списання дебіторської, кредиторської заборгованостей” № 14402/10/26-15-11-01-18 від 24.06.2016 р.
ГУ ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо списання дебіторської, кредиторської заборгованостей і в межах своїх повноважень повідомляє.
Згідно із пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦКУ).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 192.1 ст. 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу, що складені до 1 лютого 2015 року, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таким платником податку.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Отже, ст. 192 розділу V Кодексу не передбачено підстав для коригування ПДВ по операціях зі списання заборгованостей та чинною формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, із змінами та доповненнями, також не передбачено окремого рядка для відображення коригування ПДВ по таких операціях.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 розділу II Кодексу "у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку".
У зв'язку з вищенаведеним, з метою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операціях зі списання дебіторської, кредиторської заборгованостей, є можливість подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ того періоду, в якому виникла така заборгованість.
Крім цього, слід зазначити, що правові наслідки припинення зобов’язання регламентовані главою 50 ЦКУ.
Відповідно до ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, зокрема, що безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Таким чином, товари/послуги на дату списання боргу набувають статусу безоплатно наданих. При цьому коригування податкових зобов’язань продавця не відбувається, оскільки операції з безоплатного постачання товарів/послуг згідно з підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ належать до операцій з постачання товарів/послуг та є об’єктом оподаткування.
Разом з тим, платник податку – покупець повинен відкоригувати податковий кредит, оскільки оплата за поставлені товари/ послуги так і не відбувається.
При цьому таке коригування відбувається на дату списання боргу та здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.
Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
5. ДФС України Головне управління ДФС у Харківській обл. в листі “Щодо зараховування суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів” № 4009/10/20-40-12-02-16 від 13.07.2016 р.
Починаючи з 1 січня 2016 року відповідно до підпункту „б” пункту 200.4 статті 200 ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» платникам податку надано можливість зараховувати суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Звертаємо увагу, що нормами ПКУ передбачено право на зарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість лише на сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з платежів, які повністю сплачуються до державного бюджету.
Відповідно статті 29 глави 5 розділу II та статті 64 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств розподіляється пропорційно між державним та місцевим бюджетами, крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі.
Зважаючи на викладене вище, суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, не можуть бути зараховані в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств, крім підприємств державної власності.
З повагою Заступник начальника Н.В.Свєтош
6. ДФС України в листі “Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з постачання товарів/послуг, що придбаваються під час реалізації проекту міжнародної технічної допомоги” № 15316/6/99-95-42-01-15 від 15.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з постачання товарів/послуг, що придбаваються під час реалізації проекту міжнародної технічної допомоги (далі – МТД), і повідомляє таке.
Згідно з пунктом 197.11 статті 197 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема, операції з:
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку;
постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок МТД, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.
Статтею 3 Кодексу визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування.
При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок отримання права на звільнення від оподаткування операцій, що здійснюються в рамках проектів МТД, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (далі – Порядок № 153).
Відповідно до Порядку № 153 виконавцем проекту є будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми).
Проекти (програми), які включені до щорічних програм в рамках МТД, підлягають обов’язковій державній реєстрації, яка є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.
Державна реєстрація проекту (програми) підтверджується реєстраційною карткою проекту (програми), складеною за формою згідно
з додатком 1 до Порядку № 153.
У реєстраційній картці проекту (програми) МТД робиться запис, який містить:
1) посилання на статтю міжнародного договору України щодо передбачених пільг;
2) підтвердження наявності плану закупівлі;
3) зазначення адреси офіційного сайту Мінекономрозвитку, за якою розміщено такий план закупівлі та перелік організацій-виконавців, які заявили право на податкові пільги.
У разі якщо у реєстраційній картці проекту (програми) МТД буде зроблено такий запис, це означатиме, що в рамках проекту (програми) МТД донором заявлено право на отримання податкових пільг, передбачених податковим законодавством України, і в рамках такого проекту (програми) МТД товари, роботи та послуги, що закуповуються виконавцем проекту за рахунок МТД, відвантажуються (виконуються, постачаються) постачальниками такому виконавцю без сплати ПДВ.
Одночасно з видачею реєстраційної картки проекту (програми) МТД робиться відповідний запис у єдиному реєстрі проектів, що реалізуються в Україні з використанням ресурсів міжнародних фінансових організацій та МТД, та розміщується план закупівлі на офіційному сайті Мінекономрозвитку (крім інформації, що становить комерційну таємницю).
Платник податку (продавець) з метою підтвердження права на застосування пільг з ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів, робіт, послуг в рамках проекту МТД зберігає у справі:
копію реєстраційної картки проекту, в рамках якого здійснено закупівлю товарів, робіт, послуг, засвідченої печаткою донора або виконавця проекту;
копію плану закупівлі, засвідченої печаткою донора або виконавця проекту;
копію контракту на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, засвідченої підписом та печаткою виконавця проекту (у контракті зазначається, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється коштами проекту МТД та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі).
Крім цього, згідно з пунктом 23 Порядку № 153 виконавець проекту МТД, що реалізує право на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України (крім договорів, пов’язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему), щомісяця до 20 числа складає та подає в письмовому та електронному вигляді контролюючому органу, в якому перебуває на обліку як платник податків, та в копії Мінекономрозвитку інформаційне підтвердження придбання товарів, робіт і послуг у пільговому режимі за кошти МТД за проектом (програмою) за формою згідно з додатком 8 до Порядку № 153.
Якщо виконавцем проекту МТД придбання товарів/послуг, зазначених у плані закупівлі проекту, здійснюється у постачальника - платника ПДВ, то в договорі на таке постачання ціна таких товарів/послуг має бути вказана «Без ПДВ».
При цьому платник податку - постачальник при постачанні таких товарів/послуг виконавцю проекту МТД складає в установленому порядку податкову накладну щодо відвантаження товарів/послуг, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
Кожен з виконавців проекту в інформаційному підтвердженні придбання товарів, робіт і послуг у пільговому режимі (за формою згідно з додатком 8 до Порядку № 153) вказує реквізити контрагентів – постачальників (найменування, код, адресу) та обсяг придбання товарів/послуг із застосуванням пільгового режиму.
Отже, операції з постачання товарів/послуг у рамках проекту МТД та в межах затвердженого плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються виконавцями проектів МТД за кошти МТД, звільняються від оподаткування ПДВ.
При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу).
Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, які призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операціях, податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу нараховуються тільки у випадку, якщо суми податку, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту.
Перший заступник Голови С.В. Білан
7. ДФС України в листі “Щодо порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних” № 9029/6/99-99-19-03-02-15 від 21.04.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у межах компетенції повідомляє.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Зокрема, платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, або протягом 180 календарних днів з дати їх складання за умови застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120¹ ПКУ.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 ПКУ, а саме:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку);
в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX ПКУ;
г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПКУ та зареєстрована в ЄРПН.
Таким чином підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, без отримання податкової накладної, може бути рахунок, який виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, та містить загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця.
Водночас, у разі порушення продавцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець таких товарів/послуг має право скористатися положеннями пункту 201.10 статті 201 ПКУ та додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отримання контролюючим органом такої заяви із скаргою на продавця/покупця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки продавця/покупця з метою з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за вказаною операцією.
При цьому така заява із скаргою не є підставою для покупця товарів/послуг для включення суми податку до складу податкового кредиту за податковою накладною щодо якої таку скаргу складено.
Крім того інформуємо, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено будь-яких винятків щодо порядку і строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, формування податкового кредиту та застосування штрафних санкцій, визначених статтею 1201 ПКУ, у тому числі і для окремих категорій платників податку.
Питання відшкодування збитків, завданих особі у зв'язку з порушенням договірних відносин іншою особою, в тому числі і у разі втрати права на формування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням продавцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, не належить до компетенції ДФС.
Відповідно до статей 15 та 16 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зокрема, такі особи мають право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі за відшкодуванням збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.
Голова Р.М. Насіров
8. ДФС України Головне управіління ДФС у м. Києві в листі “Щодо не відображення в системі електронного адміністрування розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до 01 липня 2015 року”№ 16051/10/26-15-12-01-18 від 15.07.2016 р.
ГУ ДФС у м. Києві розглянуло лист ТОВ « » щодо не відображення в системі електронного адміністрування розрахунку коригування до податкової накладної, складеної до 01 липня 2015 року і в межах своїх повноважень повідомляє
У зв'язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року N 643-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон N 643), який набрав чинності 29.07.2015, внесено низку змін до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200 1.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), зокрема передбачено, що формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом N 643 "обнуляється", за винятком окремих складових вказаної формули (сума податку за виданими і отриманими податковими накладними та сума податку за митними деклараціями, аркушами коригування і додатковими деклараціями), що були сформовані починаючи з 01.07.2015.
Після цього реєстраційну суму платників податку автоматично збільшено на:
суми середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців / 4 квартали (т. з. "овердрафт");
суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість (переплата) станом на 01.07.2015;
суми залишку коштів на рахунку платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200 1.6 статті 200 1 Кодексу;
суми від'ємного значення, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень / II квартал 2015 року.
Крім цього, пунктом 9 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 (далі - Порядок N 569), платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (∑ Накл), обчислену за такою формулою:
∑Накл = ∑НаклОтр + ∑Митн + ∑ПопРах + ∑Овердрафт - ∑НаклВид - ∑Відшкод - ∑Перевищ,
де:
НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податку податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими у Реєстрі, яка визначається на підставі даних таких податкових накладних за операціями, дата виникнення податкових зобов'язань за якими припадає на податковий період починаючи з 1 липня 2015 р., а також розрахунків коригування, складених починаючи з 1 липня 2015 р. та зареєстрованих в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 р., що підлягали наданню покупцям - платникам податку;
Крім того, відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу під час обрахунку реєстраційної суми також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку.
Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України, підприємством ТОВ " " складено розрахунок коригування від **.06.2015р. № ** до податкової накладної, складеної до 01 липня 2015 року, на суму ПДВ – 4 050 000,0 грн.
Таким чином, розрахунок коригування, що складений до 01 липня 2015 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних, не бере участі в обрахунку формули та не впливає на збільшення суми податку, на яку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (∑ Накл).
Відповідно до пункту 200¹.6 статті 200¹ Кодексу, у разі, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:
а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку;
б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.
При цьому, перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п. 2001.5 ст. 2001 Кодексу).
Крім цього, на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку (далі - СЕА) з поточного рахунку платника (∑ПопРах).
Відповідно до пункту 2001.7 статті 2001 Кодексу, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 2001.5 статті 2001 та пунктом 2001.6 статті 2001 Кодексу, а також для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
9. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо включення суми по компенсації послуг з електропостачання до податкового кредиту” № 16050/10/26-15-12-01-18 від 15.07.2016 р.
ГУ ДФС у м. Києві розглянуло лист ТОВ « » щодо включення суми по компенсації послуг з електропостачання до податкового кредиту і в межах своїх повноважень повідомляє
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 Кодексу.
Разом з цим слід зазначити, що згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними
Таким чином, підставою для включення покупцем-платником ПДВ сум податку до складу податкового кредиту є виключно:
- податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН;
- інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
10. ДФС України Головне управління ДФС у Миколаївській обл. в листі “Щодо оподаткування окремих операцій” № 1969/10/14-29-12-01-10 від 23.06.2016 р.
Відповідно до пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).
Статтею 1 Закону України від 20.10.1999 № 1172-ХІV «Про транзит вантажів» (далі – Закон № 1172) визначено, що транзитом вантажів є перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Транзитними послугами (роботами) є безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Відповідно до статті 7 Закону № 1172 транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.
При цьому учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи) (стаття 1 Закону № 1172). Тобто, з метою застосування норм пункту 197.8 статті 197 Кодексу при наданні послуг, пов’язаних з транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).
Отже, послуги пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію і порти України (зокрема, навантажувально – розвантажувальні роботи, які надає товариство) є складовою транзиту та відповідно до положень пункту 197.8 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Що стосується оподаткування послуг, які надаються сторонніми організаціями на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги пов’язані з транзитними перевезеннями, слід зазначити наступне.
В розумінні Закону № 1172 державне підприємство «….» не є учасником транзиту та не надає безпосередньо вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а також послуг, пов’язаних з таким перевезенням.
Таким чином, послуги із забезпечення доступу до причалу, які надає державне підприємство, оподатковуються на загальних підставах.
В. о.начальника О.Л. Ангелов
11. ДФС України Головне управління ДФС у Київській обл. в листі “Щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (0121) операцій з експорту сільськогосподарської продукції власного виробництва, які підлягають згідно пункту 209.14. статті 209 Податкового кодексу оподаткуванню за нульовою ставкою” № 1575/10/10-36-12-02 від 11.07.2016 р.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на виконання завдання Державної фіскальної служби України «Про надання відповіді» розглянуто лист ТОВ щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (0121) операцій з експорту сільськогосподарської продукції власного виробництва, які підлягають згідно пункту 209.14. статті 209 Податкового кодексу оподаткуванню за нульовою ставкою, повідомляє наступне.
За результатами розгляду листа ТОВ, з урахуванням вимог статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), ГУ ДФС у Київській області в межах своєї компетенції повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 209.6 статті 209 розділу V Податкового кодексу сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 209.14 статті 209 розділу V Податкового кодексу передбачено, зокрема, що у разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена підпунктом «б» пункту 193.1 статті 193 розділу V Податкового кодексу, а саме нульова ставка.
При вивезенні сільськогосподарських товарів за межі митної території України сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів.
Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку (пункт 209.4 статті 209 розділу V Податкового кодексу).
У пункті 5 розділу I Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21), зазначено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період.
До податкової декларації 0121 - 0123 включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого вказаною статтею.
Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку № 21 рядок 14 призначений для перенесення з декларацій 0121 - 0123 до декларації 0110 сум податкового кредиту, сформованого в попередніх звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів/послуг, у випадках, коли такі товари/послуги використані в поточному звітному періоді в операціях з вивезення товарів за межі митної території України сільськогосподарської продукції.
Сума ПДВ у рядку 14 декларацій 0121 - 0123 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої) суми ПДВ постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит за сільськогосподарськими товарами (супутніми послугами), вивезеними за межі митної території України у митному режимі.
Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Податкового кодексу, які є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, та містити вичерпний їх перелік.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, операції з вивезення товарів за межі митної території України сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування власновироблених сільськогосподарських товарів оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою та відображаються у декларації 0121 - 0123 за умови підтвердження такого вивезення товарів за межі митної території України належним чином оформленою митною декларацією.
При цьому, суми ПДВ, що були сплачені суб'єктом спеціального режиму оподаткування постачальникам під час придбання товарів/послуг, які брали участь у виробництві вивезеної за межі митної території України сільськогосподарської продукції та включені до складу податкового кредиту, за рішенням платника можуть бути перенесені із декларації 0121 до декларації 0110 шляхом відображення у рядку 14 декларації 0121 зі знаком "-" та в рядку 14 декларації 0110 зі знаком "+".
Суми податку, перенесені до рядка 14 декларації 0110, можуть брати участь в обрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальновстановленому порядку, визначеному статтею 200 розділу V Кодексу.
Зазначене роз’яснення надано листом ДФС України від 13.06.2016 р. № 13065/6/99-99-12-02-01-15 «Про розгляд листа».
Враховуючи вказане вище, обсяги операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу, згідно з пунктом 3 розділу І «Податкові зобов'язання» Порядку №21 вказуються у рядку 2 декларації з податку на додану вартість (0121).
Рядок 2 декларації 0121 дорівнює сумі значень рядків 2 таблиць 1 - 3 (ДС 10) (додаток 10).
Суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту відображаються у рядку 14 декларації 0121 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу (згідно з пунктом розділу II «Податковий кредит» Порядку №21).
У разі прийняття рішення про бюджетне відшкодування, значення цього рядка переноситься з рядка 14 декларації 0121 до рядка 14 декларації 0110.
Пунктом 5 Розділу III «Розрахунки за звітний період» Порядку №21 визначено:
П.п. 2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації 0110.
Сума, обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1 декларації 0110;
П.п. 3) сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Податкового кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20 декларації 0110;
П.п. 4) сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації 0110), що підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2) на рахунок платника у банк, відображається у рядку 20.2.1. декларації 0110.
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Якщо платником не прийнято рішення про бюджетне відшкодування, суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту відображаються у рядку 14 декларації 0121.
Слід зазначити, що рядок 19 декларації 0121 (від'ємне значення) дорівнює сумі значень рядків 14 таблиць 1 - 3 (ДС 10) (додаток 10) та переноситься до рядка 21 декларації 0121.
Рядки 19.1, 20, 20.1, 20.2, 20.2.1, 20.2.2, 20.3 у декларації 0121 не заповнюються.
Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
У декларації 0121 - 0123 / 0130 до рядка 21 переноситься значення рядка 19.
Заступник начальника ГУ ДФС у Київській області О.М. Форосенко
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
12. ДФС України в листі “Щодо визначення різниць за резервами (забезпеченнями) для відшкодування наступних витрат” № 15291/6/99-99-15-02-02-15 від 15.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визначення різниць за резервами (забезпеченнями) для відшкодування наступних витрат та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 Кодексу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Кодексу).
Відповідно до п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Враховуючи викладене, платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування наступних витрат та зменшує фінансовий результат на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких забезпечень, незалежно від того, у складі яких витрат вони відображені (поточні, незавершене виробництво, залишки готової продукції).
13. ДФС України в листі “Щодо належності заборгованості до категорії «безнадійної» та списання такої заборгованості” № 15514/6/99-99-15-02-02-15 від 19.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо належності заборгованості до категорії «безнадійної» та списання такої заборгованості, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦКУ).
Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
Щодо застосування п.п. є) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606).
Відповідно до п.п. 2 та 7 п. 1 ст. 47 Закону № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Таким чином, у разі недостатності майна боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. є) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 606.
14. ДФС України в листі “Щодо амортизації витрат на поліпшення об’єкта основних засобів” № 15294/6/99-99-15-02-02-15 від 15.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо амортизації витрат на поліпшення об’єкта основних засобів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.
Так, пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
З урахуванням вимог п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 – 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, чинній до 1 січня 2015 року.
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено особливостей з обліку поліпшень основних засобів, отже такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
15. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при нарахуванні амортизації основних засобів” № 15393/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при нарахуванні амортизації основних засобів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.
Так, пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених
п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4
п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Згідно з п.п.14.1.3 п. 14.1 ст.14 Кодексу амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Враховуючи зазначене, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої в бухгалтерському обліку амортизації основних засобів та нематеріальних активів та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу незалежно від того, чи включена така амортизація до складу витрат за правилами бухгалтерського обліку.
Отже, при визначенні різниць відповідно до пп.138.1 та 138.2 ст.138 Кодексу враховується вся сума нарахованої у звітному періоді амортизації основних засобів та нематеріальних активів без її розподілу на частину амортизації, що брала участь у визначенні фінансового результату до оподаткування у складі витрат.
У податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів у бухгалтерському обліку відображається у рядку 1.1.1 додатку РІ до Декларації.
У рядку 1.2.1 додатку РІ до Декларації відображається сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 розділу III Кодексу.
16. ДФС України в листі “Щодо права коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи” № 15394/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо права коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації на малоцінні необоротні матеріальні активи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).
Отже, положення пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами або нематеріальними активами.
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує
6000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та самостійне установлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.
Таким чином, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.
17. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при безоплатному отриманні основних засобів” № 15395/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при безоплатному отриманні основних засобів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на
31 грудня 2014 року відповідно до ст.ст. 144 – 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, чинній до 1 січня 2015 року.
При цьому відповідно до п. 144.1 ст. 144 Кодексу амортизації підлягали, зокрема витрати на придбання (самостійне виготовлення) основних засобів. Таким чином, на вартість безоплатно отриманих основних засобів амортизація не нараховувалась. Водночас до переліку об’єктів основних засобів, які підлягають амортизації у податковому обліку з 01.01.2015, не належать основні засоби, безоплатно отримані платником податку до 01.01.2015.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, у редакції, чинній з 01.01.2015, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.
Пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Отже, фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку з урахуванням сум амортизації безоплатно отриманих основних засобів та доходів у сумі цієї амортизації, збільшується на суму нарахованої амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
У разі якщо платник податку на прибуток до 1 січня 2015 року балансову вартість основних засобів у податковому обліку не визначав, балансова вартість таких основних засобів станом на 01.01.2015 дорівнюватиме нулю.
18. ДФС України в листі “Щодо амортизації основних засобів, які реконструйовано і передано в операційну оренду” № 15387/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо амортизації основних засобів, які реконструйовано і передано в операційну оренду, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Інвестиційною нерухомістю вважаються власні або орендовані на умовах фінансової оренди будівлі, утримувані з метою отримання орендних платежів, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі – П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 № 779).
Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).
Первісна вартість інвестиційної нерухомості збільшується на суму витрат, пов’язаних з її поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання інвестиційної нерухомості (п. 14 П(С)БО 32).
Відповідно до підпунктів 3 та 4 п. 24 П(С)БО 32 переведення нерухомості до інвестиційної здійснюється лише у разі зміни характеру використання нерухомості, що засвідчується підготовкою операційної нерухомості для використання як інвестиційної нерухомості, наданням її в операційну оренду іншій стороні.
Інвестиційна нерухомість на дату балансу обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці з операцій з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.
На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (п.п. 141.2.1
п. 141.2 ст. 141 Кодексу).
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Так, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності збільшується фінансовий результат до оподаткування (п. 138.1 ст. 138 Кодексу).
Крім того, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу амортизації основних засобів або нематеріальних активів (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
Слід зазначити, що відповідно до вимог п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.
Таким чином, у разі якщо платник податку у бухгалтерському обліку оцінює реконструйований та переданий в оренду об’єкт інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, такий платник податку здійснює розрахунок амортизації цього об’єкта інвестиційної нерухомості відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої амортизації. Крім того, такий платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму амортизації такого об’єкту, визначену в бухгалтерському обліку.
Водночас слід зазначити, що згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу, у разі прийняття платником рішення про таке некоригування, зазначивши про нього у податковій декларації з податку на прибуток.
19. ДФС України в листі “Щодо особливостей створення забезпечення на виплату відпусток працівникам” № 2124/4/99-99-15-02-02-13 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей створення забезпечення на виплату відпусток працівникам та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат визначено п. 139.1 ст. 139 Кодексу.
Так, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 ст. 139 Кодексу) згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності (п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 ст. 139 Кодексу), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності
(п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).
Таким чином, якщо забезпечення (резерви) створюється для відшкодування майбутніх витрат, пов’язаних з оплатою відпусток, то фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку, не коригується на суму витрат на формування такого забезпечення (резерву) та на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких резервів та забезпечень.
Питання щодо зобов’язання та порядку формування у бухгалтерському обліку забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам не належать до компетенції ДФС.
Згідно з п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
20. ДФС України в листі “Щодо обліку матеріальних активів, зарахованих до складу основних засобів, вартість яких не перевищує 6000 грн і термін використання становить понад рік” № 15389/6/99-99-15-02-02-15 від 18.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо обліку матеріальних активів, зарахованих до складу основних засобів, вартість яких не перевищує 6000 грн і термін використання становить понад рік, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).
Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності, є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» від 01.01.2014, відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття щодо малоцінних необоротних матеріальних активів.
Зокрема, згідно з п. 6 МСБО 16 основні засоби – це матеріальні об’єкти, що їх:
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;
б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до основних засобів відносяться активи вартістю понад 6000 гривень та строком корисного використання більше одного року (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Враховуючи вище викладене, у разі якщо строк корисного використання (експлуатації) активу становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), але вартість такого активу менше 6000 гривень, то такий актив в податковому обліку не визнається основним засобом, і платник не формує різниці визначені до ст. 138 Кодексу за таким активом.
21. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів нерезидента за надання послуг технічного нагляду на будівництві” № 7391/Л/99-99-15-02-02-14 від 13.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів нерезидента за надання послуг технічного нагляду на будівництві та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку є нерезиденти, зокрема постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що дохід з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Господарська діяльність нерезидента в Україні повністю або частково проводиться через постійне представництво, зокрема це: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (абзац перший п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (у рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.
Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Таким чином, у разі якщо господарська діяльність в Україні нерезидента полягає у наглядовій діяльності на будівельному майданчику, будівельному, складальному або монтажному об’єкті і якщо тривалість робіт пов’язана з такою діяльністю не перевищує шести місяців, то такий нерезидент не зобов’язаний проводити таку діяльність через постійне представництво.
Водночас зазначаємо, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням як платник податку на загальних умовах оподаткування у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, відповідно до вимог п. 133.3 ст. 133 Кодексу, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Положеннями п. 3.2 ст. 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.95 (далі – Угода), яка була ратифікована Верховною Радою України 22.11.95 та набрала чинності 04.10.96, прибуток підприємства Німеччини оподатковується тільки в Німеччині, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльності в Україні через розташоване в ній постійне представництво.
Пунктом 1 ст. 5 Угоди встановлено , що для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.
Термін «постійне представництво», зокрема включає: місце управління, філіал, офіс, фабрику, майстерню, шахту, нафтову або газову свердловину, кар’єр або будь-яке інше місце розвідки або видобутку природних копалин (п. 2 ст. 5 Угоди).
Відповідно до п. 3 ст. 5 Угоди будівельний майданчик або монтажний чи складальний об’єкт є постійними представництвами лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців.
Положення п. 3 ст. 5 Угоди поширюються на діяльність з проектування, наглядову, консультативну та іншу діяльність щодо будівельного майданчика. При цьому така діяльність не створює постійне представництво, якщо фактичний термін виконання робіт щодо зазначеної діяльності на території України не перевищує 12 міс.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений ст. 103 Кодексу.
Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
22. ДФС України в листі “Щодо необхідності заповнення додатка ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств у разі виплати доходів нерезиденту, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів” № 13557/6/99-99-15-02-01-16 від 17.06.2016 р.
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист <...> щодо необхідності заповнення додатка ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств у разі виплати доходів нерезиденту, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів і повідомляє.
Пунктом 103.9 статті 103 розділу III Кодексу передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Кодексу податковий агент має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Слід зазначити, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа (довідки), який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена згідно з законодавством України.
Пунктом 103.7 статті 103 Кодексу передбачено, що при здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу "International Bank Identifier Code" (видання S.W.I.F.T., Belgium International Organization for Standardization, Switzerland).
Під час подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (далі - Декларація), платникам податку на прибуток підприємств необхідно заповнити всі графи додатка ПН до Декларації, при цьому у разі виплати доходів нерезиденту, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів, у графу 5 "Ставка податку (%) згідно з міжнародним договором" рекомендуємо вказати 0.
Кодексом не передбачено звільнення від декларування сум доходів нерезидентів, які відповідно до правил міжнародного договору звільнені від оподаткування та з яких не утримується та не перераховується податок на доходи нерезидентів.
Голова Р. Насіров
23. ДФС України в листі “Щодо порядку уточнення показників Податкової декларації з податку на прибуток внаслідок виправлення помилок у бухгалтерському обліку за минулі звітні роки” № 11515/6/99-99-15-02-01-15 від 26.05.2016 р.
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист <...> щодо порядку уточнення показників Податкової декларації з податку на прибуток внаслідок виправлення помилок у бухгалтерському обліку за минулі звітні роки та повідомляє таке.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
З огляду на зазначене вище, якщо виправлення помилок у фінансовій звітності впливає на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) та як наслідок на показник об'єкта оподаткування податком на прибуток, то платник податків здійснює виправлення показників податкової декларації з податку на прибуток шляхом подання або уточнюючого розрахунку, або у складі податкової декларації з податку на прибуток за відповідний податковий (звітний) період за чинною на день їх подання формою.
На сьогодні чинною є Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. N 897, який зареєстрований у Мін'юсті 11.11.2015 р. N 1415/27860 (далі - Податкова декларація).
Отже, у разі якщо внаслідок виправлення помилок у фінансовій звітності змінюються показники, зокрема показник рядка 01 "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" або рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)" Податкової декларації, такі показники підлягають виправленню одним із визначених вище способів.
Водночас при поданні Податкової декларації (уточнюючого розрахунку) платниками податку на прибуток підприємств рекомендуємо подати доповнення до такої декларації (розрахунку), передбачене п. 46.4 ст. 46 Кодексу, з відповідними поясненнями та зазначенням відповідних сум, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці у Податковій декларації, а також копії фінансової звітності з виправленими показниками.
Голова Р. Насіров
24. ДФС України в листі “Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом – бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу через податкового агента” № 14652/6/99-99-15-02-02-15 від 05.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом – бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу через податкового агента, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Щодо оподаткування доходів, отриманих нерезидентом – бенефіціарним отримувачем доходу
Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
В Україні застосування зазначених вище процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів (п. 103.3 ст. 103 Кодексу).
Водночас бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Таким чином, Кодексом встановлені вимоги щодо бенефіціарності отримувача доходу для застосування пониженої ставки податку (звільнення від оподаткування) згідно з правилами міжнародного договору.
Щодо виплати доходів через уповноважену особу (податкового агента)
Як зазначалось вище, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента.
Отже у разі не застосування міжнародного договору з ціллю оподаткування в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Тож при виплаті доходів, отриманих нерезидентом через уповноважену особу (податкового агента), застосовуються ставки оподаткування, визначені п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Застосування міжнародного договору у частині звільнення від оподаткування (зниженої ставки податку), можливе у разі дотриманням вимог ст. 103 Кодексу, зокрема бенефіціарності отримувача таких доходів.
Щодо судової практики визнання бенефіціарним отримувачем доходу
Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 № К/800/52155/13 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Так, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Таким чином, якщо платіж бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) доходу сплачуватиметься через агента, то до такого платежу не застосовуватиметься положення міжнародного договору України у частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку і такий платіж оподатковуватиметься за ставкою 15 відсотків під час такої виплати.
25. ДФС України Головне управління ДФС у Рівенській обл. в листі “Щодо безнадійної заборгованості” № 1689/10/17-00-12-02-10 від 14.07.2016 р.
Головним управлінням ДФС у Рівненській області розглянуто лист щодо безнадійної заборгованості.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ безнадійна заборгованість, зокрема – це заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) позовної давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Зокрема, п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПКУ дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів та списанні дебіторської заборгованості визначено п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
У бухгалтерському обліку формування резервів сумнівних боргів, визнання та списання дебіторської заборгованості передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (далі - П(С)БО № 10).
Згідно з п. 4 П(С)БО № 10 сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів (п. 7 П(С)БО № 10).
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.
Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату (п. 8 П(С)БО № 10).
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів (п. 11 П(С)БО № 10).
У податковому обліку згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:
- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ).
Отже, при нарахуванні резерву сумнівних боргів платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів.
При списанні дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів фінансовий результат до оподаткування не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.
На суму витрат від списання понад суму резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування.
У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів, якщо безнадійна дебіторська заборгованість відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, списується з активів на інші операційні витрати, то збільшення фінансового результату до оподаткування не здійснюється.
26. ДФС України Головне управління ДФС у Миколаївській обл. в листі № 2168/10-29-12-02-20 від 20.07.2016 р.
Згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;
установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).
Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 ПКУ і не є платниками податку, можуть бути віднесені, зокрема, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків (далі – ОСББ)(підпункт 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захист їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулює Закон України від 29 листопада 2001 року №2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон №2866).
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (частина четверта статті 4 Закону №2866).
Кошти об'єднання складаються, у тому числі з пасивних доходів (стаття 21 Закону №2866).
Отже, утворені згідно із Законом №2866 та внесені до Реєстру ОСББ не сплачують податок на прибуток з будь-яких доходів, отриманих ними в межах статутної діяльності, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такими неприбутковими організаціями виключно для фінансування видатків на їх утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл доходу серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
У разі недотримання ОСББ вимог, визначених пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, зокрема нецільового використання коштів, таке ОСББ зобов'язане відповідно до підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПКУ подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація підлягає виключенню контролюючим органом з Реєстру.
З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (за наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.
З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток.
В ЧАСТИНІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ
27. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо погодинної оренди приміщень та плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє” № 6069/9/26-15-12-04-16 від 04.07.2016 р.
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист [...] щодо погодинної оренди приміщень та плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє.
Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 N 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу).
Поряд з цим, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу міські ради в межах своїх повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 N 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку", яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі - Положення). З врахуванням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, Положення про плату за землю застосовується з 01.01.2016 року.
Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Положення ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.
Відповідно до пункту 5.6 розділу 5 Положення плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.
Крім цього, згідно з підпунктом 7.1.6 пункту 7.1 розділу 7 Положення від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, у тому числі площ, що орендують позашкільні навчальні заклади, організації інвалідів, діяльність яких спрямована на допомогу та реабілітацію дітей-інвалідів, інвалідів-спинальників, розумово відсталих інвалідів, дітей і молоді, інвалідів з фізичними обмеженнями, інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю.
Пунктом 9.3 розділу 9 Положення визначено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи (організації), комунальні підприємства територіальної громади міста Києва у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування, комунальним некомерційним підприємствам охорони здоров'я м. Києва.
Поряд з цим, згідно з підпунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Ставки земельного податку за площі, що надаються в оренду на неповний робочий день (кілька годин на тиждень або день), нормами чинного законодавства не передбачено.
Таким чином, суб'єкти господарювання, які надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі (споруди) або їх частини, приміщення на неповний робочий день, обчислюють земельний податок на загальних підставах.
Додатково повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.
Поряд з цим, слід зазначити, що згідно статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Заступник начальника Е. М. Пруднікова
28. ДФС України в листі “Щодо застосування контролюючим органом максимальної ставки при нарахуванні плати за землю” № 7388/С/99-95-42-01-14 від 13.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист ……. щодо застосування контролюючим органом максимальної ставки при нарахуванні плати за землю і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та пункту 265.1 статті 265 Кодексу плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
У пункті 12.3 статті 12 Кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Кодексом (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Кодексу).
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).
Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Кодексу ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).
Пунктом 289.1 статті 289 Кодексу передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Пунктом 289.2 статті 289 Кодексу визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 01 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 286.5 статті 286, пункт 287.5 статті 287 Кодексу).
Враховуючи викладене, ставки земельного податку встановлюються органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними, міськими радами та радами об’єднаних територіальних громад) у розмірі не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки індексується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Кодексу станом на 1 січня поточного року.
З повагою Перший заступник Голови С.В. Білан
29. ДФС України в листі “Щодо сплати земельного податку та орендної плати за землю державної або комунальної власності юридичною особою – платником єдиного податку, яка є власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоповерховому житловому будинку, у разі здавання частини приміщення в оренду, якщо право на земельну ділянку під цим приміщенням не оформлене на таку юридичну особу” № 15660/6/99-95-42-01-15 від 20.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо сплати земельного податку та орендної плати за землю державної або комунальної власності юридичною особою – платником єдиного податку, яка є власником нежитлового приміщення, розташованого в багатоповерховому житловому будинку, у разі здавання частини приміщення в оренду, якщо право на земельну ділянку під цим приміщенням не оформлене на таку юридичну особу, і повідомляє таке.
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 288 Кодексу).
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).
Отже, у суб’єкта господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди земельної ділянки державної та (або) комунальної власності.
Орендну плату за земельну ділянку державної і комунальної власності сплачує орендар земельної ділянки (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Тобто, платником орендної плати за землі державної та комунальної власності є юридична особа, в тому числі платник єдиного податку третьої групи, що уклала з відповідним органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.
В.о. заступника Голови М.В. Продан
30. ДФС України Головне управління ДФС у Рівенській обл. в листі “Щодо правомірності застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель для сільськогосподарських угідь при визначенні податкового зобов’язання по земельному податку за 2016 рік за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено” № 1749/10/17-00-12-03-09 від 20.07.2016 р.
Головним управлінням ДФС у Рівненській області розглянуто лист щодо правомірності застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель для сільськогосподарських угідь при визначенні податкового зобов’язання по земельному податку за 2016 рік за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс).
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Кодексу базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка (далі – НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Кодексу.
Пунктом 289.1 статті 289 Кодексу встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (абз. 3 п. 289.2 ст. 289 Кодексу).
Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) від 11.01.2016 року №6-28-0.22-201/2-16 коефіцієнти індексації НГО земель становлять: 1996 рік – 1,703, 1997 рік – 1,059, 1998 рік – 1,006, 1999 рік – 1,127, 2000 рік – 1,182, 2001 рік – 1,02, 2005 рік – 1,035, 2007 рік – 1,028, 2008 рік – 1,152, 2009 рік – 1,059, 2010 рік – 1,0, 2011 рік – 1,0, 2012 рік – 1,0, 2013 рік – 1,0, 2014 рік – 1,249, 2015 рік – 1,2. НГО за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
Крім цього, відповідно до пункту 6 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків.
Враховуючи викладене, значення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2015 рік становить 1,2.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Кодексу зазначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Пунктом 277.1 статті 277 Кодексу встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Тобто, НГО одиниці площі ріллі по області визначена базою оподаткування для зазначеної категорії земель.
З огляду на викладене, при визначенні податкового зобов’язання по земельному податку на 2016 рік за земельні ділянки за межами населених пунктів, НГО яких не проведено, НГО одиниці площі ріллі по області індексується до попереднього року на коефіцієнт 1,2.
В ЧАСТИНІ ПДФО
31. ДФС України Головне управління ДФС у чернігівській обл. в листі “Щодо відображення в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) сум щорічної разової грошової допомоги” № 2372/10/25-01-13-01-10 від 21.07.2016 р.
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. 191 та ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо відображення в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі- податковий розрахунок за формою № 1ДФ) сум щорічної разової грошової допомоги, та в межах компетенції повідомляє.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551).
Відповідно до ст. 171 Закону №3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби .
Разова грошова допомога виплачується у розмірах, визначених Постановою КМУ від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» із змінами і доповненнями.
Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку за формою №1ДФ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (далі- Порядок).
Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.1.3 розділу І Порядку).
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом №3551 відображається податковим агентом у податковому розрахунку за формою №1ДФ під ознакою – «128»- «соціальні виплати з відповідних бюджетів».
Таким чином, військова частина, яка нараховує (виплачує, надає) військовослужбовцям разову грошову допомогу, що надійшла від органів праці та соціального захисту населення, відображає суму такого доходу у податковому розрахунку за формою №1ДФ під ознакою – «128».
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.
Заступник начальника О.М. Шуба
32. ДФС України у Чернігівській обл. в листі “Щодо надання податкової соціальної пільги” № 1987/10/25-01-13-01-10 від 17.06.2016 р.
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. 191 та ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі –Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо надання податкової соціальної пільги, і повідомляє наступне.
Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу будь - який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році – 689,00 грн.).
Згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2016 році – 1930 грн.).
Водночас, платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відсоткам суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу (у 2016 році – 689 грн.) - у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу).
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та відповідної кількості дітей.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви від платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Перелік таких документів та порядок їх надання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку надання документів для застосування податкової соціальної пільги» (далі- Порядок).
Згідно із п.3 ст.5 Порядку для застосування пільги з підстав, передбачених пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років, крім заяви подає копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства.
Також, оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу, може тільки один з батьків – платників податку, то у заяві потрібно зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.
Виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини визначено у ст. 121 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-ІІІ із змінами і доповненнями (далі - СКУ), які ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122 та 125 СКУ.
Відповідно до ст. 141 СКУ мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України та ст. 180 СКУ батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину може бути тільки за рішенням суду (п. 2 ст. 188 СКУ).
Крім того, ст. 181 СКУ наведено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, зокрема за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій та (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ст. 141 СКУ).
Таким чином, якщо батько має двох дітей віком до 18 років, які проживають з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються, крім документів, визначених у Порядку, документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами може бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти.
Такий платник при отриманні доходу у вигляді заробітної плати, розмір якої у 2016 році не перевищує 3860 грн. на місяць (1930 грн.х2), та при додержанні всіх інших вимог ст. 169 Кодексу, зокрема, якщо колишня дружина такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей, має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 689 грн. у розрахунку на кожну свою дитину.
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.
Заступник начальника О.М. Шуба
В ЧАСТИНІ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
33. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі № 4785/І/26-15-13-02-15 від 25.07.2016 р.
- Чи включаються до доходу ФОП – платника єдиного податку кошти, які знаходяться на рахунку в банку, якому присвоєно статус «неплатоспроможний»?
- Чи можна скоригувати дохід на суму таких коштів при вірогідній ліквідації банку?
- Яким чином та коли здійснити таку операцію в Книзі обліку доходів?
Про розгляд звернення
Вами не надано достатньої інформації для надання вичерпної відповіді по суті порушених питань.
Разом з цим, відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно із п. 292.3 ст. 292 Кодексу, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давност (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція) поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
Враховуючи наведене, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності ФОП – платника єдиного податку, включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.
Додатково повідомляємо, що відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу.
Згідно із п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Форми книги обліку доходів, книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.
Заступник начальника Е. М. Пруднікова
34. ДФС України в листі “Щодо коригування платником єдиного податку суми доходів у разі зміни умов договору або його розірвання” № 2337/10/08-01-12-03-11 від 14.07.2016 р.
Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянуло лист щодо коригування платником єдиного податку суми доходів у разі зміни умов договору або його розірвання та повідомляє.
Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
При цьому, у разі надання послуг, виконання робіт за агентськими договорами доходом платника єдиного податку є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
До складу доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
Відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Отже, у разі якщо повернення коштів, що надійшли на поточний рахунок, внаслідок розірвання договору, відбулося в іншому податковому періоді, платник єдиного податку повинен включити такий аванс до складу доходу у звітному періоді, в якому відбулося зарахування вказаних коштів, та здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення.
Такий перерахунок здійснюється шляхом подання уточнень до раніше поданої податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи або уточнення показників у складі звітної податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи за наступний податковий період разом з якою заповнюється розрахунок податкового зобов’язання єдиного податку за минулий період, що уточнюється.
Перший заступник начальника О.П. Фоменко
35. ДФС України в листі “Щодо застосування спрощеної системи оподаткування” № 16115/10/26-15-12-04-18 від 15.07.2016 р.
Згідно п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Згідно із п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу у разі якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, у відповідності до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, або зазначити відповідні уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Форма податкової декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) (далі – декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
У складі звітної декларації платник має можливість уточнити лише один минулий податковий (звітний) період поточного року або минулих років.
У разі необхідності уточнення показників за декілька податкових (звітних) періодів платник може виправити помилки шляхом подання окремої уточнюючої декларації за кожний податковий (звітний) період, що уточнюється.
У разі виправлення помилок в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) передбачено заповнення розділу ІV «Визначення податкових зобов’язань у зв’язку виправленням самостійно виявлених помилок», а саме:
у рядку 11 зазначається сума єдиного податку за даними раніше поданої декларації, що уточнюється, в залежності від форми декларацій, яка подавалася за податковий (звітний) період, який уточнюється;
у рядку 12 – уточнена сума податкових зобов’язань за квартал податкового (звітного) періоду, у якому виявлена помилка;
у рядку 13 – сума єдиного податку, яка збільшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки (рядок 12 - рядок 11 декларації);
у рядку 14 – сума єдиного податку, яка зменшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки. Вказується позитивне значення розрахунку: рядок 11 - рядок 12 декларації;
у рядку 15 – зазначається сума штрафу в розмірі 3 % суми недоплати (нараховується платником відповідно до пп. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу,(рядок 13 Х 3%));
у рядку 16 – зазначається сума штрафу в розмірі 5 % суми недоплати (нараховується платником відповідно до пп. «б» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу,(рядок 13 Х 5%));
у рядку 17 – сума пені самостійно нарахована відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу.
Крім цього, слід зазначити, що статтею 36 Податкового кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.
Згідно із пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Заступник начальника Е.М. Пруднікова
36. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі № 4755/Х/26-15-13-02-15 від 21.07.2016 р.
Згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст.42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:
3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п.п.293.3.1. п. 293.3. ст.293 Кодексу ).
Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ст. 333 ГКУ, фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством.
Повідомляємо також, що усі види економічної діяльності суб’єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об’єктами класифікації в КВЕД.
За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД – це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.
Відповідно до наказу Держспоживстандарту від 11.10.2010 № 457 (зі змінами), з 1 січня 2012 року набула чинності нова редакція КВЕД (ДК 009:2010), розроблена на заміну ДК 009:2005, до переліку якої, також включені коди видів економічної діяльності за новою класифікацією.
Листом від 11.01.2012 № 724/7/17-1217 ДФС України було доведено для використання в роботі лист Державної служби статистики України від 30.12.2011 № 14/3-12/636 щодо примірного переліку кодів видів економічної діяльності за національними класифікаторами, які діють з 01.01.2012, яким зокрема визначено, що до діяльності у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами за новими КВЕД відноситься:
КВЕД 64.91 – фінансовий лізинг;
КВЕД 64.92 – інші види кредитування;
КВЕД 64.99 – надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.
КВЕД 64.20 – діяльність холдингових компаній;
КВЕД 64.30 – трасти, фонди та подібні фінансові суб’єкти;
КВЕД 64.92 – інші види кредитування;
КВЕД 64.99 – надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.
Зокрема, КВЕД 64.99 включає вид діяльності інвестиційна діяльність за власний рахунок.
Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.45.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.
Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.
Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.
Крім того, пп.14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що інвестиції це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Таким чином, факт укладання форвардного контракту та придбання активу (в тому числі у випадку майнових прав на нерухоме майно) є операцією з випуску (емісії) деривативу, а виконання форвардного контракту, тобто поставка активу (майнових прав), є погашенням деривативу і відноситься до операцій з купівлі – продажу активу (майнових прав) та є за своєю суттю інвестиційною діяльністю.
Враховуючи наведене, платник єдиного податку третьої групи не може здійснювати діяльність з придбання та реалізації форвардних контрактів, де базовим активом виступає нерухомість на спрощеній системі оподаткування.
Також, не включаються до доходу платника єдиного податку третьої групи доходи отримані від продажу рухомого та нерухомого майна відповідно до п. 291.5 статті 291 Кодексу.
Звертаємо увагу, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів, які дозволяють ідентифікувати предмет звернення. При цьому, оцінка правомірності дій платника може бути здійснена лише під час проведення податкової перевірки.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е. М. Пруднікова
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
37. ДФС України в листі “Щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку, реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при його використанні для власних виробничих потреб, оподаткування операцій з безоплатної передачі пального” № 14616/6/99-99-15-03-03-15 від 05.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку, реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при його використанні для власних виробничих потреб, оподаткування операцій з безоплатної передачі пального і надає відповіді на конкретні запитання у зверненні.
Чи зобов’язано Товариство зареєструватись платником акцизного податку, якщо закупівля і використання пального здійснюється виключно для власних виробничих потреб і не здійснюється реалізація пального (передача права власності або розпорядження) третім особам?
Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку
Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.
Абзацом другим п.п. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
У випадку, коли придбане підприємством пальне використовується виключно для власних потреб (у т.ч. у разі здійснення заправки власних транспортних засобів через власний ПЗП), обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
У разі якщо підприємство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам, чи здійснення будь-яких інших операцій з пальним на митній території України, які перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.
Чи виникає об’єкт оподаткування акцизним податком у Товариства, якщо воно не зареєстроване платником акцизного податку і використовує пальне для власних виробничих потреб?
Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
Відповідно до абзацу третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (далі – АГЗС) товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Згідно з п. 216.9 ст. 216 Кодексу, датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон № 265), для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.
Враховуючи викладене, при придбанні та використанні пального виключно для власних потреб та відсутності розрахункової операції у готівковій та/або безготівковій формі РРО не застосовується.
Отже, у разі коли суб’єкт господарювання закуповує пальне та використовує його виключно для власних потреб (для заправки пальним власної техніки через ПЗП не обладнаного РРО), то зазначені операції не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. У такому випадку об’єкт оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу не виникає.
Чи зобов’язане Товариство зареєструватись платником акцизного податку, якщо воно укладає договір підряду, згідно з яким виконавець зобов’язується виконати роботи/надати послуги із збирання врожаю комбайнами/тракторами виконавця, але із використанням пального замовника (Товариства) і за якими Товариство заправляє техніку виконавця і списує пальне на підставі облікових/шляхових листів комбайнера/тракториста-машиніста, що надаються комбайнерами/тракто-ристами виконавця?
Враховуючи те, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі будь-яких господарських та цивільно-правових договорів, окрім договорів зберігання, або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, та те, що на умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника (ст. 837, 840 ЦКУ), то така операція у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є операцією з реалізації пального.
Звертаємо увагу, що суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.
Таким чином, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).
Згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Якщо Товариство буде зареєстроване платником акцизного податку, то чи є об’єктом оподаткування операції із використання пального для власних виробничих потреб (заправка своєї техніки для роботи на полях, орендованих Товариством) та із передачі Товариством виконавцю палива через власні заправні станції та/або автомобільні паливозаправники з метою його використання виконавцем при виконанні робіт/послуг зі збирання врожаю Товариства, і якщо так, то за якими ставками?
Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
Водночас відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.
При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до п.п. 213.1.12 п.213.1 статті 213 Кодексу.
Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (далі – АГЗС) товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу незалежно від форми розрахунків.
Згідно з п. 216.9 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон № 265), для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.
Враховуючи викладене, при придбанні та використанні пального виключно для власних потреб та відсутності розрахункової операції у готівковій та/або безготівковій формі РРО не застосовується.
Отже, у разі коли суб’єкт господарювання закуповує пальне та використовує його виключно для власних потреб (для заправки пальним власної техніки через ПЗП не обладнаного РРО), зазначені операції не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. У такому випадку суб’єкт господарювання не сплачує акцизний податок з роздрібного продажу.
У разі здійснення операцій з фізичного відпуску пального через ПЗП одночасно для заправки, як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій.
Таким чином, у разі заправки підприємством виключно власних транспортних засобів із власних ємностей (у т.ч. через власні внутрішні АЗС, ПЗП і т.д.) пальним, розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за яке не здійснюється, а також за умови, що операції із заправки транспорту сторонніх організацій підприємством не здійснюються, то такі операції не являються об’єктом оподаткування з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У такому випадку підприємство не є платником акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У інших випадках реалізації пального через паливозаправний пункт суб’єкт господарювання повинен сплачувати акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів на загальних засадах.
Одночасно зазначаємо, що акцизний податок з роздрібного продажу пального сплачується за специфічною ставкою 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) пального (п.п. 215.3.10 п.215.3 ст. 215 Кодексу).
Чи є об’єктом оподаткування акцизним податком операція з безоплатної передачі товариством пального шкільним закладам, соціальним службам, місцевим органам державної влади або органам місцевого самоврядування тощо, і якщо так, то за якими ставками (специфічними/адвалорними)?
Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу операції з безоплатної передачі пального розглядаються як операції дарування, і, відповідно, є об’єктом оподаткування та оподатковуються за специфічними ставками акцизного податку, встановленими п.п. 215.3.4 п.215.3 ст.215 Кодексу.
Чи зобов’язане підприємство складати та реєструвати акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних виробничих потреб, та/або переданого підрядникам для виконання робіт/ надання послуг зі збирання врожаю Товариства, а також втраченого як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного?
Якщо підприємство закуповує пальне та використовує його виключно для власних потреб (для заправки власної техніки пальним, що належить підприємству, для виконання сільгоспробіт), то зазначені операції не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і немає потреби реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизну накладну на об’єми пального, що використані виключно для власних потреб підприємства.
Акцизна накладна складається платником акцизного податку при здійсненні будь-яких операцій з реалізації пального, що відповідає визначенню реалізації пального, наведеному в абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у т.ч. при здійсненні операцій з передачі пального підрядникам для виконання робіт, надання послуг із збирання врожаю.
Пунктом 3 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 114, визначено, що до Реєстру вносяться відомості щодо усіх акцизних накладних, у тому числі акцизних накладних, які не надаються отримувачу пального, та акцизних накладних, складених за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку.
Відповідно до п. 4 розділу II „Складання акцизної накладної та порядок її заповнення” Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 (далі – наказ № 218), у верхній лівій частині акцизної накладної, яка не надається отримувачу пального, платником акцизного податку з реалізації пального зазначається тип причини ненадання, із наведених у цьому пункті (зокрема, пальне відвантажено з метою власного споживання, втрачене пальне, щодо якого відповідно до пункту 216.3 статті 216 Кодексу не виникає податкове зобов'язання з акцизного податку). Ця акцизна накладна реєструється в ЄРАН.
Отже, якщо Товариство буде здійснювати операції з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно повинно зареєструватись платником акцизного податку, і на всі обсяги витраченого пального (у т.ч. переданого підрядникам для виконання робіт/надання послуг із збирання врожаю Товариства, використаного для власних виробничих потреб Товариства, втраченого як в межах, так і понад встановленні норми втрат, тощо) зобов'язане складати в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД реалізованого (використаного, втраченого) пального та реєструвати її в ЄРАН з дотриманням умов, визначених чинних законодавством. У іншому випадку – акцизні накладні не складатимуться і, відповідно, не реєструватимуться в ЄРАН.
Якщо підприємство придбає паливо в період, коли воно не буде зареєстроване як платник акцизного податку, а в подальшому укладе договори підряду або виконання робіт/надання послуг із збирання врожаю Товариства із використанням пального нашого Товариства, зареєструється платником акцизного податку і при цьому зобов’язане буде виписувати акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних виробничих потреб, – яким чином Товариство зможе збільшити показник формули в СЕАРП по раніше придбаних і не використаних на момент реєстрації обсягах пального?
Згідно із п. 32 розділу IV Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 (далі – Порядок) акцизна накладна, розрахунок коригування до акцизної накладної, заявка на поповнення залишку пального, коригування до заявки на поповнення залишку пального складається особами, що здійснюють реалізацію пального та які відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу визначені платниками податку та включені до реєстру платників.
У разі коли у платника податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в СЕАРП, він має право надіслати ДФС заявку на поповнення обсягів залишку пального, яка реєструється ДФС в СЕАРП, за умови наявності у такого платника сум залишку акцизного податку, перерахованого платником на електронний рахунок, та наявності обсягів залишку пального, що зменшуються згідно із заявкою.
Заявка на поповнення обсягів залишку пального складається особою, що здійснює реалізацію пального, у разі, коли виникає потреба поповнити обсяги залишку пального в СЕАРП (п. 33 Порядку).
Отже, у разі наявності у платника податку обсягів залишку пального, по яких не проведено інвентаризацію і по яких, відповідно до п. 9 підрозділу 5 розділу XX „Перехідні положення” Кодексу, не може бути збільшено показник (∑АНакл), такі обсяги повинні при реалізації пального заноситись в СЕАРП шляхом оформлення заявок на поповнення обсягу залишку пального (п. 232.4 ст. 232 Кодексу та розділом IV наказу № 218) із сплатою акцизного податку на ці обсяги на окремий електронний рахунок, відкритий платнику в Казначействі. На цей рахунок таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми акцизного податку, на яку платник податку має право подати заявку на поповнення/коригування обсягу залишків пального, на які він має право зареєструвати акцизні накладні в ЄРАН.
38. ДФС України в листі “Щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та реєстрації документів з реалізації пального в системі електронного адміністрування реалізації пального у разі закупівлі та використання пального для заправки власної та орендованої сільськогосподарської техніки” № 14792/6/99-99-12-02-02-15 від 07.07.2016 р.
Про надання податкової консультації про практичне використання норм Податкового кодексу України щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та реєстрації документів з реалізації пального в системі електронного адміністрування реалізації пального у разі закупівлі та використання пального для заправки власної та орендованої сільськогосподарської техніки.
Платники акцизного податку визначені статтею 212 Податкового кодексу України (далі-Кодекс). Зокрема, стосовно операцій з пальним, до платників віднесено:
особу, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 п.212.1 ст.212 Кодексу);
особу - суб’єкта господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, зокрема, пального (п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
Поняття реалізації для наведених платників надається абзацами другим і третім п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Так, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а саме, пального, – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Об’єктом оподаткування у випадку реалізації пального взагалі є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.п. 213.1.12. п.213.1 ст.213 Кодексу).
Для роздрібного акцизного податку об’єктом оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо операцій, визначених у п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, є дата реалізації таких обсягів пального (п.216.12 ст.216 Кодексу); датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9. ст. 216 Кодексу).
Отже, у разі здійснення особою будь-яких операцій з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за якими незалежно від розрахунків відбувається перехід права власності та/або розпорядження пальним, у такої особи виникає обов’язок зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального з безумовним виконанням вимог законодавства щодо оформлення документів в СЕАРП.
Щодо конкретних питань Підприємства, пов’язаних із здійсненням операцій з пальним на підставі різних господарсько-правових договорів, то, враховуючи різноманітність господарсько-правових договорів, які залежно від конкретних умов можуть призводити до різних правових наслідків для учасників договору, для надання обґрунтованої консультації, Підприємству необхідно звернутися до контролюючого органу із наданням всіх первинних документів, що підтверджують конкретну операцію з використанням пального.
39. ДФС України в листі “Щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку при забезпеченні найманих за договорами надання транспортних послуг перевізників талонами на пальне для виконання послуг підприємству” № 15050/6/99-99-15-03-03-15 від 12.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку при забезпеченні найманих за договорами надання транспортних послуг перевізників талонами на пальне для виконання послуг підприємству та повідомляє таке.
Перелік платників акцизного податку встановлено п. 212.1 ст. 212 Кодексу. Змінами до Кодексу з 1 січня 2016 року цей перелік доповнено особою, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
З 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та введено акцизну накладну як обов’язковий електронний документ, який складатиметься під час здійснення всіх операцій з реалізації пального на внутрішньому ринку.
Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.
Абзацом другим п.п. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
Безпосередньо операції з передачі талонів на пальне перевізникам не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Оскільки відповідно до звернення Товариство забезпечує перевізників талонами на пальне та фактично не здійснює операції з реалізації пального, відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, воно не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні.
ІНШІ ПИТАННЯ
40. ДФС України Головне управління ДФС у Чернігівській обл. в листі “Щодо оподаткування військовим збором винагород” № 2371/10/25-01-13-01-10 від 21.07.2016 р.
Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. 191 та ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі –Кодекс), уважно розглянуло звернення щодо оподаткування військовим збором винагород, та в межах компетенції повідомляє.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи, визначені підпунктами 164.2.1 – 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Пунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Крім того, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із змінами і доповненнями (далі - Постанова №1294), передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Відповідно до п.1 Постанови №1294 та п.3 Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 №475 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» із змінами і доповненнями (далі – наказ №475), до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, п.3 Постанови №1294 та розділом VІ наказу №475 затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до яких належить, зокрема, винагорода за розшук піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів.
З 21.01.2016 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», згідно з якою в особливий період або під час проведення антитерористичної операції, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.05.2016 №385 затверджено Інструкцію про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, відповідно до якої, виплата винагороди особам рядового і начальницького складу здійснюється за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів керівників (начальників) органів управління (підрозділів), керівникам (начальникам) органів управління (підрозділів) - на підставі наказів вищих начальників (керівників).
Враховуючи викладене, звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення, яке виплачується особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до Постанови № 1294, у разі підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.
Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
При цьому, згідно із ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Вищевикладена відповідь на Ваш лист діє до внесення змін до статей Кодексу та до нормативно-правових актів, на які йде посилання.
Заступник начальника О.М. Шуба
41. Міністерство соціальної політики України в листі “Щодо порядку обчислення середнього заробітку мобілізованим працівникам, що продовжують службу за контрактом” № 888/13/84-16 від 07.07.2016 р.
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист [...] щодо порядку обчислення середньої заробітної плати, яка зберігається за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, та повідомляє.
Частиною четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України визначено, що за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Слід зазначити, що працівник, якого було призвано під час мобілізації, на особливий період, може укласти контракт на продовження військової служби, не звільняючись з військової служби. У цьому випадку не відбулось звільнення працівника, який був призваний під час мобілізації, на особливий період, з військової служби, а отже, йому продовжує зберігатись попередній середній заробіток.
Якщо працівник, якого було призвано під час мобілізації, на особливий період, був звільнений з військової служби, і через певний проміжок часу уклав контракт на продовження військової служби, у цьому випадку йому необхідно розраховувати новий середній заробіток з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.
Директор Департаменту О. Товстенно
42. ДФС України в листі “Щодо відображення у звіті про контрольовані операції нереалізованих залишків продукції” № 15513/6/99-99-15-02-02-15 від 19.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у звіті про контрольовані операції нереалізованих залишків продукції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є (п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу):
а) господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – нерезидентами;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів – нерезидентів.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими також є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
операції з надання послуг;
операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;
фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів (п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Вказані господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Відповідно до вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції до 1 травня року, що настає за звітним.
Таким чином, у звіті про контрольовані операції відображаються здійснені господарські операції у тому числі реалізовані товари платника податків за умови, що річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний звітний (податковий) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) протягом відповідного звітного (податкового) року.
43. ДФС України в листі “Щодо визнання деяких господарських операцій платника податків з контрагентами – нерезидентами контрольованими” № 15054/6/99-99-15-02-02-15 від 12.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання деяких господарських операцій платника податків з контрагентами – нерезидентами контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Щодо визнання господарських операцій з ціллю трансфертного ціноутворення.
Відповідно до п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, які впливають на об’єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:
з пов’язаною особою – нерезидентом;
з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;
через комісіонерів – нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).
Підпунктом 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 – 39.2.1.3 і 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:
операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
операції з надання послуг;
операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;
фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.
Таким чином, одніє з умов для визнання операцій контрольованими є вплив таких операцій на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.
Щодо методу трансфертного ціноутворення.
Відповідно до п.п. 39.2.1.3 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для контрольованих операцій з вивезення у митному режимі експорту та/або ввезення у митному режимі імпорту товарів, що мають біржове котирування, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.
Для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» використовується діапазон цін на такі товари, що склалися на товарній біржі. Перелік товарів, що мають біржове котирування, та світових товарних бірж для кожної групи товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Діапазон цін розраховується згідно з порядком, визначеним абзацом четвертим п.п. 39.3.2.3 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 Кодексу, на підставі біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує проведенню контрольованої операції.
Зазначені ціни підлягають коригуванню з урахуванням обсягу контрольованої операції, умов оплати та постачання товарів, якісних характеристик, транспортних витрат.
У разі застосування платником податків для встановлення відповідності умов таких операцій принципу «витягнутої руки» методів, зазначених у підпунктах 39.3.1.2 – 39.3.1.5 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу, платник податків повинен до 1 травня року, що настає за звітним, подати до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку, письмову інформацію у довільній формі, в якій зазначаються дані про всіх пов’язаних з платником податків осіб, які брали участь у ланцюгу купівлі-продажу таких товарів (до першого непов’язаного контрагента).
Інформація повинна містити дані про рівень показників рентабельності пов’язаних осіб відповідно до застосованого платником податків методу встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
У разі коли платник податків не подасть таку інформацію або подана інформація не містить усіх даних, достатніх для перевірки відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», контролюючий орган має право визначити рівень ціни контрольованої операції, що відповідає принципу «витягнутої руки», за методом порівняльної неконтрольованої ціни самостійно.
Для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» використовується діапазон цін на таку продукцію, що склалися на дату переходу права власності на цю продукцію.
Щодо подання звіту про контрольовані операції.
Відповідно до вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн грн (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Щодо переліку джерел інформації для цілей трансфертного ціноутворення.
Починаючи з 1 січня 2015 року, змінено вимоги до джерел інформації, що використовуються для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
Відповідно до п.п. 39.5.3.1 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Кодексу платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, зокрема:
а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента – сторони контрольованої операції з непов’язаними особами;
б) будь-які інформаційні джерела, що є загальнодоступними та надають інформацію про співставні операції та осіб.
Підпунктом 39.2.2.1 п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що контрольовані операції визнаються зіставними з неконтрольованими, якщо:
немає значних відмінностей між ними, що можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення;
такі відмінності можуть бути усунені шляхом коригування умов та фінансових результатів неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на порівняння.
Для зіставлення з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами неконтрольованих операцій контролюючий орган не має права використовувати інформацію, яка не є загальнодоступною (зокрема інформацію, доступ до якої наявний тільки в органів державної
влади) (п.п. 39.5.3.3 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Кодексу).
При цьому Державна фіскальна служба України не уповноважена визначати перелік джерел, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій для цілей трансфертного ціноутворення.
44. ДФС України в листі “Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій” № 14421/6/99-99-14-05-01-15 від 02.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула лист <...> щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) і повідомляє.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правові відносини при здійсненні розрахунків з використанням Інтернету, є:
Закон України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі - Кодекс), заборонено;
Закон України від 03.09.2015 р. N 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон N 675), який визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 2 Закону N 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), - оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Оскільки споживач, використовуючи рекламні інтернет-сторінки, лише обирає товар або послугу, то у разі використання при реалізації товарів (послуг) РРО у чеку зазначаються обов'язкові реквізити, у тому числі назва та код суб'єкта господарювання, адреса магазину, що здійснив реалізацію, тощо, що дає змогу визначити, з ким проведено розрахунки за товари (послуги), та у разі виникнення потреби звернутися для обміну.
Крім того, звертаємо увагу, що у разі замовлення товару або послуги представники інтернет-магазину уточнюють з покупцем (замовником) як наявність товару, так і його кількість. А також з'ясовують форму та час оплати.
Враховуючи вказане, суб'єкти господарювання, що використовують рекламні інтернет-сторінки для продажу товарів, робіт (послуг), реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення таких магазинів, а у разі доставки власною кур'єрською службою можуть зареєструвати РРО на транспортний засіб, яким здійснюється доставка.
Щодо повернення товару та оформлення розрахункового документа (касового чека) за формою N ФКЧ-2 повідомляємо.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. N 13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за N 220/28350 (далі - Наказ N 13), затверджено, зокрема, Положення про форму та зміст розрахункових документів (далі - Положення N 13).
Зазначений Наказ N 13 розроблено з метою приведення існуючих нормативно-правових актів у відповідність із чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3 р. I Положення N 13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів.
Згідно з п. 6 р. II Положення N 13 у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного термінала, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов'язкові реквізити:
ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дадуть змогу їх ідентифікувати;
ідентифікатор платіжного пристрою;
суму комісійної винагороди (у разі наявності);
вид операції;
реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ";
напис "Код авт." та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації;
підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи "Касир" та "Держатель ЕПЗ".
Слід зазначити, що необхідність вказаних реквізитів касового чека обумовлена вимогами п. 1.19 та 1.21 р. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. N 174 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.06.2011 р. за N 790/19528.
Разом з тим зазначаємо, що порядок реєстрації видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги) визначений п. 7 та 8 р. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 р. N 417 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за N 1616/24148), яким передбачено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.
Крім того, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).
Акт щодо повернення товару складається при зверненні покупця та проводиться через РРО операція повернення. Відповідний розрахунковий документ видасться або надсилається покупцю.
Враховуючи вищезазначене, у разі звернення покупця щодо повернення товару та зарахування раніше сплачених коштів він має надати: документ, що встановлює його особу, розрахунковий документ, у якому зазначено номер, дату і час видачі цього документа, що підтверджує купівлю товару, або платіжний документ, який підтверджує факт перерахунку коштів.
Перший заступник Голови С. Білан
45. ДФС України в листі “Про надання роз'яснення, з якого моменту відлічується річний строк для застосування поняття повторності під час притягнення платника податків до відповідальності за ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення” № 11713/6/99-99-10-02-15 від 27.05.2016 р.
Державна фіскальна служба України за результатами розгляду листа <...> про надання роз'яснення, з якого моменту відлічується річний строк для застосування поняття повторності під час притягнення платника податків до відповідальності за ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), у межах компетенції повідомляє.
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 1651 КпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у ч. 1 цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно - від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, - від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, - від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені ч. 3 або 4 ст. 1651 КпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу норм ч. 2 та 5 ст. 1651 КпАП вбачається визначальним для визначення повторності для застосування адміністративної відповідальності факт, що особу протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, зазначене у ч. 1, 3 або 4 ст. 1651 КпАП.
Отже, для визначення повторності перебіг календарного року розпочинається з моменту притягнення особи до адміністративної відповідальності за одне із правопорушень, зазначених у ч. 1, 3 або 4 ст. 1651 КпАП.
Голова Р. Насіров
46. ДФС України в листі “Про коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства за обліковою ставкою Національного банку України” № 25016/7/99-99-12-03-04-17 від 25.07.2016 р.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві, Офіс великих платників податків ДФС
Державна фіскальна служба України, керуючись пп. 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, інформує про величину коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у II кварталі 2016 року для гірничих підприємств, що порушили строк регулярної повторної геологоекономічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.
Розрахункова вартість товарної продукції гірничого підприємства визначається як сума витрат, що обчислені згідно з пп. 252.11-252.15 ст. 252 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та прибутку як алгебраїчного добутку вказаних витрат та коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, обчисленого у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (п. 252.16 ст. 252 Кодексу).
У випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України (далі - облікова ставка).
У II кварталі 2016 року діяли 4 (чотири) облікові ставки: 22 відс., 19 відс., 18 відс., 16,5 відс., затверджені постановами та рішеннями Правління Національного банку України: від 03.03.2016 № 135, від 21.04.2016 № 278, від 26.05.2016 № 25-рш, від 23.06.2016 № 88-рш відповідно.
З метою уникнення різнотлумачень ДФС, базуючись на принципі рівномірності, обчислила розмір середньозваженої облікової ставки Національного банку України для визначення коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства для розрахунку величини податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Тривалість дії облікової ставки: 22 відс. - 21 день (01.04.2016-21.04.2016); 19 відс. - 35 днів (22.04.2016-26.05.2016); 18 відс. - 28 днів (27.05.201623.06.2016); 16,5 відс. - 7 днів (24.06.2016-30.06.2016).
З огляду на викладене Державна фіскальна служба України доручає довести до відома платників рентної плати, що для обчислення податкових зобов'язань з рентної плати середньозважена облікова ставка за II квартал 2016 року становить 19,19 відс. ((22 відс. х 21 день + 19 відс. х 35 днів + 18 відс. х 28 днів + 16,5 відс. х 7 днів)/91).
Таким чином, платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які порушили строк регулярної геологоекономічної оцінки запасів корисних копалин в межах ділянок надр, на які їм надано спеціальні дозволи на користування надрами, обчислюють податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за II квартал 2016 року із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у розмірі 57,57 відс. – трикратному розмірі середньозваженої облікової ставки Національного банку України.
Голова Р.М. Насіров
47. ДФС України в листі № 1178/99-99-15-01-01-18 від 21.06.2016 р.
Департамент методологічної та нормотворчої роботи ДФС розглянув перелік проблемних питань та актуальних тем для обговорення, наданих Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, та в межах компетенції надає інформацію.
Щодо п. 1.7 переліку проблемних питань "Проблема, пов'язана з позицією ДФС стосовно оподаткування ПДВ операцій з компенсації орендарем нерухомого майна вартості витрат на комунальні послуги та енергоносії, що була викладена у листі ДФС від 19.04.2016 р. N 8815/6/99-99-19-03-02-15"
Відповідно до пп. 14.1.185 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п. 18 ПБО-16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. N 318 (далі - ПБО-16), до адміністративних витрат належать податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати (п. 11 ПБО-16).
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 14 ПБО-16).
З огляду на викладене, у вартості послуги з оренди нерухомого майна орендар здійснює економічне відшкодування всіх елементів витрат орендодавця, що включені ним до виробничої собівартості послуги, у тому числі й таких складових інших прямих витрат, як вартість комунальних послуг та електроенергії, земельний податок за земельну ділянку, податок на нерухоме майно.
Таким чином, операція з постачання послуги з оренди нерухомого майна оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %, без виключення з її складу будь-яких складових частин її вартості.
Разом з тим, у випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті, зокрема, за спожиті орендарем комунальні послуги та електроенергію, земельний податок за земельну ділянку, податок на нерухоме майно, то суми коштів, сплачених за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями.
Щодо п. 1.8 переліку проблемних питань "Проблеми, пов'язані з адмініструванням акцизного податку на паливо, зокрема, пов'язані з листами ДФС від 24.03.2016 р. N 6497/6/99-99-19-03-03-15 та від 15.04.2016 р. N 8609/6/99-99-19-03-03-15"
Суть питання: Суб'єкт господарювання (замовник) укладає договори підряду, згідно з якими виконавці (підрядники) надають послуги замовнику із використанням техніки підрядника, яка буде заправлятись пальним замовника. Чи відносяться операції із забезпечення підрядника пальним для виконання робіт до операцій з реалізації пального та чи необхідно реєструватися замовнику робіт платником акцизного податку?
Позиція ДФС: Відповідно до абзацу другого пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Згідно зі ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому ст. 839 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 840 ЦКУ визначено: якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Таким чином, на умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника, що належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу.
Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку.
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 ст. 212 Кодексу).
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
При цьому об'єкт оподаткування акцизним податком виникатиме тільки у випадку перевищення обсягу реалізованого (витраченого) пального над обсягом отриманого пального від інших платників акцизного податку, з якого сплачено акцизний податок (пп. 213.1.12 ст. 213 Кодексу).
Суть питання: Чи є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів операції з відпуску пального через власну внутрішню автозаправну станцію (далі - АЗС) з метою заправки як власних транспортних засобів, так і транспорту сторонніх організацій.
Позиція ДФС: Згідно з пп. 212.1.11 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 ст. 213 Кодексу).
Абзацом третім пп. 14.1.212 ст. 14 Кодексу обумовлено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Відповідно до пп. 216.9 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.
Таким чином, у разі здійснення операцій фізичного відпуску пального через АЗС та/або АГЗС при одночасній заправці суб'єктом господарювання власної техніки та техніки сторонніх організацій, такі операції з фізичного відпуску пального для власних потреб та операції з фізичного відпуску для заправки автотранспорту сторонніх організацій будуть об'єктом оподаткування акцизним податком.
Разом з цим, у разі заправки суб'єктом господарювання виключно власних транспортних засобів пальним із власних ємностей (у тому числі через власні внутрішні АЗС, АЗП тощо), розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі за які не здійснюються, а також за умови, що операції із заправки транспорту сторонніх організацій не відбуваються, то такі операції не є об'єктом оподаткування з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Щодо п. 2 актуальних тем для обговорення "Перспективи податкової реформи та реформи ДФС"
Відповідно до протоколу наради у Прем'єр-міністра України від 07.06.2016 р. N 20866/0/1-16, Мінфіном утворено за участю представників Кабміну, Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, ДФС, провідних експертів у сфері оподаткування та інших фахівців робочу групу з підготовки законопроекту щодо податкової реформи з урахуванням основних положень проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації" (реєстраційний номер 3357), який передбачатиме, зокрема, запровадження електронного кабінету платника податків; впровадження нового порядку адміністративного оскарження платниками податків рішень контролюючих органів; удосконалення системи адміністрування податків, у тому числі у зоні проведення АТО; перегляд функцій, закріплених за контролюючими органами, тощо.
Директор Департаменту М. Куц
48. ДФС України в листі “Щодо внесення змін до установчих документів вразі перейменування вулиць” № 14999/6/99-99-11-02-02-15 від 12.07.2016 р.
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо надання роз’яснення і повідомляє.
Законом України від 09 квітня 2015 року № 317-VІІІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі – Закон) заборонено використання символіки комуністичного тоталітарного режиму та визначений порядок здійснення перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму. Встановлено, що юридичні особи, політичні партії, інші об’єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов’язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність до вимог Закону. У Законі встановлені правові наслідки невиконання вимог Закону.
Щодо питання застосування положень Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).
Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265. Відповідальність за порушення вимог Закону про РРО встановлена у розділі V Закону № 265.
Згідно із Законом № 265 розроблено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1616/24148 (далі – Порядок).
Відповідно до Порядку для реєстрації РРО суб'єкт господарювання подає до органу ДФС заяву встановленої форми та документи, в число яких входить копія документа на право власності або іншого документа, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО. Після проведення реєстрації РРО контролюючий орган надає суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО, що засвідчує реєстрацію РРО в органі ДФС. У реєстраційному посвідченні (на підставі поданих суб’єктом господарювання документах на господарську одиницю) вказується інформація про господарську одиницю, для якої призначений РРО. Зокрема, вказується адреса господарської одиниці. РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні.
У разі зміни даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні, суб’єкт господарювання протягом п’яти робочих днів, що настають за днем, коли виникли зміни або інші підстави для заміни реєстраційного посвідчення, подає до органу ДФС за місцем реєстрації РРО реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація» із зазначенням причини перереєстрації та реєстраційне посвідчення.
Додатково інформуємо, що відповідно до пункту 183.15 статті 183 Податкового кодексу України у разі зміни даних про платника податку, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника податку, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників податку платник податку подає відповідно до пункту 183.7 цієї статті заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації.
Перереєстрація платника податку здійснюється з дотриманням правил та у строки, визначені цією статтею для реєстрації платників податку, шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників податку.
Таким чином, якщо на виконання Закону органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування прийнято рішення про перейменування вулиці чи інших топонімів (географічних назв), внаслідок чого змінюється адреса господарської одиниці, власник, орендар, користувач відповідного приміщення має привести свої установчі документи, документи на господарську одиницю та інші документи у відповідність до Закону.
Перший заступник Голови С.В. Білан
49. ДФС України Головне управління ДФС у м. Києві в листі “Щодо оподаткування роялті” № 16113/10/26-15-13-02-16 від 15.07.2016 р.
Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс) роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання ”кінцевим споживачем”);
за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп визначено ст. 292 Кодексу.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Таким чином, роялті не включаються до суми доходів, які є об’єктом оподаткування єдиним податком та не відображаються у декларації фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.
Відповідно до пп. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 розд. IV Кодексу роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (18%), тобто дохід в вигляді роялті оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податків.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р. IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючому органу та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та р. IV Кодексу (п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу).
Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права, у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу (підпункт 164.2.3 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) відображаються за ознакою доходу «103».
Заступник начальника В.С. Варгіч
50. Постанова Правління Національного банку України “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” № 361 від 28 липня 2016 р.
Відповідно до вимог статей 6, 7, 15, 25, 44, 45, 55, 56 Закону України “Про Національний банк України” та з метою вдосконалення порядку проведення деяких валютних операцій Правління Національного банку України постановляє:
1. У тексті постанови Правління Національного банку України від 23 лютого 2015 року № 124 “Про особливості здійснення деяких валютних операцій” (зі змінами) цифри “500 000” замінити цифрами “1 000 000”.
2. Унести до постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” такі зміни:
1) у пункті 1 цифри “90” замінити цифрами “120”;
2) у пункті 6: доповнити підпункт 2 після абзацу восьмого новим абзацом дев’ятим такого змісту:
“Уповноваженим банкам дозволяється здійснювати купівлю іноземної валюти з перевищенням зазначеного в цьому підпункті сальдо за умови, що така купівля здійснюється за рахунок коштів, отриманих від погашення облігацій внутрішньої державної позики з індексованою вартістю, які обліковувалися в балансі банку станом на 02 вересня 2014 року, а також за умови, що банком для приведення у відповідність до установленого значення ліміту загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції було здійснено продаж іноземної валюти у відповідному обсязі протягом двох робочих днів із дня набрання чинності нормою щодо зобов’язання банків включати суму балансової вартості цих облігацій до розрахунку загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції. Купівля іноземної валюти може бути здійснена банком протягом п’яти робочих днів, уключаючи день погашення зазначених облігацій, у сумі, що не перевищує обсягу проданої іноземної валюти, але не більше ніж сума балансової вартості облігацій, включена до розрахунку загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції”.
У зв’язку з цим абзаци дев’ятий – тринадцятий уважати відповідно абзацами десятим – чотирнадцятим;
підпункт 14 після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом дванадцятим такого змісту:
“на рахунках клієнта – державного підприємства як грошове забезпечення конкурсних торгів/тендерів”.
У зв’язку з цим абзаци дванадцятий – дев’ятнадцятий уважати відповідно абзацами тринадцятим – двадцятим.
3. Департаменту відкритих ринків (Пономаренко С. В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України – до відома їх клієнтів.
4. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування. Пункт 2 цієї постанови діє до 14 вересня 2016 року включно.
Голова В. О. Гонтарева
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!