ЧЕРГОВІ ЗАКОНОДАВЧІ РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

 

 

 

В ЧАСТИНІ ПДВ

1. ДФС України в листі “Щодо розрахунку коригування” № 10549/10/28-10-01-03-11від 10.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист «…» щодо розрахунку коригування та в межах своїх повноважень  повідомляє наступне.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг (складення двох податкових накладних на одну операцію з постачання товарів/послуг) та реєстрації їх в ЄРПН, платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової (другої) податкової накладної. Такий розрахунок коригування відповідно до п. 22 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (продавцю).

При цьому у полі «Дата складання» зазначається «поточна» дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку щодо зайво складеної податкової накладної, а у графі 2 такого розрахунку зазначається: «Виправлення помилки».

Аналогічна позиція викладена у  Загальнодоступному інформаційно-довідковому  ресурсі Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

 

 

2. ДФС України в листі “Щодо оподаткування податком на додану вартість компенсаціїорендарем земельного податку та податку на нерухоме майно” № 9778/10/28-10-01-03-11від 29.04.2016 р.

 Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист «…» щодо оподаткування податком на додану вартість компенсації орендарем земельного податку та податку на нерухоме майно та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

У той же час згідно з підпунктом „а” пункту 188.1 статті 188 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою  пунктом 193.1 статті 193  Кодексу, протягом  такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Враховуючи вказані положення Кодексу, сплата платником податку земельного податку/податку на нерухоме майно та отримання компенсації за понесені витрати зі сплати земельного податку/податку на нерухоме майно не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, отримання коштів як компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно орендодавець на суми таких компенсацій від орендаря не складає податкові накладні.

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

3. ДФС України в листі “Щодо податку на прибуток” № 10546/10/28-10-01-03-11від 10.05.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист «…» щодо податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, в межах своїх повноважень повідомляє.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс) викладено у новій редакції.

Водночас відповідно до п. 17 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу з метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів розпочато відповідно до п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

1.1 Платник податку - продавець у разі, якщо суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв’язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)) зобов’язаний:

а) збільшити фінансовий результат до оподаткування відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з п.п. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року; 

б) зменшити фінансовий результат до оподаткування відповідного податкового періоду на собівартість (її частини, визначеної пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього пункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат відповідно до п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

На суму додаткового податкового зобов’язання, розрахованого внаслідок такого коригування фінансового результату до оподаткування, нараховується пеня, визначена з розрахунку 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення додаткового податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк із першого дня податкового періоду, що настає за періодом, протягом якого відбулося зменшення доходу та витрат згідно з пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, до останнього дня податкового періоду, на який припадає коригування фінансового результату до оподаткування, та сплачується незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Платник податку - покупець зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування після 1 січня 2015 року на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

1.2 Якщо в наступних податкових періодах після 1 січня 2015 року покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення) та віднесеної на зменшення витрат згідно з пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, такий покупець зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Водночас продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та зменшує фінансовий результат до оподаткування на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Облік заборгованості, яка виникла після 01 січня 2015 року, регулюється згідно зі стандартами бухгалтерського обліку.

Аналогічна позиція викладена у  Загальнодоступному інформаційно-довідковому  ресурсі Інформаційно-довідкового департаменту ДФС у категорії 102.17 «Урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості».

 

 

В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ЗЕМЛЮ

4. ДФС України в листі “Щодо податку на землю” № 9801/10/28-10-01-03-11від 29.04.2016 р.

 

 

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист «…» щодо податку на землю та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до ст. 286 Кодексу є дані Державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни, а саме: з 1 січня 2015 року плата за землю належить до місцевих податків  і зборів (у складі податку на майно), встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування.

Також внесено зміни до пункту 287.6 статті 287 Кодексу, яким передбачено, що з 01.01.2015 при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою (п. 286.2 ст. 286 Кодексу).

Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

З огляду на викладене, суб'єктам господарювання, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, в тому числі якщо вони є власниками будівель (споруд) або їх частин, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації права користування земельними ділянками.

ДП «…» (далі ДП «…») використовує ділянку площею 11,845 га з 1992 року згідно з Державним актом на право постійного користування, незважаючи на те, що з 1996 року ця ділянка вилучена з Державного акту і знаходиться в складі державного містобудівного земельного кадастру та на початок 2016 р. обліковується, як  «землі запасу комунальної власності».

Вилучена у «…» ділянка площею 11,845 га є штучною, намивною, вона знаходиться в акваторії Азовського моря. На ділянці фактично розташовані об'єкти портової інфраструктури - будівлі та споруди підприємства, право на які підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даними про балансову належність.              

У попередніх роках ДП «…» нараховувало та сплачувало податок на землю, в загальній площі якої врахована ділянка 11,845 га відповідно до п.287.6 Кодексу.

У 2016 року ДП «…» проводить роботу по отриманню документів на узаконення права постійного користування на ділянку площею 11,845 га, на якій є об'єкти нерухомості, право власності на які оформлено, проте, процедура державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку триває.

Враховуючи викладене вище, власники об'єктів нерухомості, державна реєстрація права власності на які відбулась до 2015 року, проте, процедура державної реєстрації права власності на земельні ділянки під такими об'єктами триває, до 2015 року мали сплачувати земельний податок відповідно до пункту 287.6 статті 287 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 року.

Якщо ДП «…»  має об'єкти нерухомості з державною реєстрацією права власності, але державна реєстрація права власності на земельні ділянки під таким майном не завершена, у такому випадку земельний податок сплачується відповідно до пункту 287.6 статті 287 Кодексу у чинній редакції.

Водночас відповідно до пункту 4 статті 33 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

 

 

В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

5. ДФС України в листі “Щодо питань правильності заповнення декларації акцизного податку та акцизної накладної у разі використання при виробництві пального як сировини інших оподатковуваних підакцизних товарів” № 12346/6/99-99-15-03-03-15 від 03.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Про надання роз’яснення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула лист Підприємства від 29.04.2016 № 72 (вх. ДФС № 11566/6від 04.05.2016) щодо питань правильності заповнення декларації акцизного податку та акцизної накладної у разі використання при виробництві пального як сировини інших оподатковуваних підакцизних товарів і повідомляє таке.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким, зокрема, внесено зміни, що стосуються адміністрування акцизного податку.

Так, згідно із Законом № 909 статтю 217 Кодексу доповнено пунктом 217.6, яким передбачено, що для пального, при виробництві якого як сировина використані інші оподатковувані підакцизні товари, сума податку до сплати зменшується на суму податку, розрахованого для такої сировини.

Сума податку щодо сировини, що підлягає відніманню, обчислюється із застосуванням ставок податку на таку сировину, чинних на дату реалізації пального. У разі якщо така сума перевищує суму податку з пального, виробленого з такої сировини, різниця платнику не відшкодовується.

Норми цього пункту застосовуються під час функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального, визначеної статтею 232 Кодексу, тобто з 1 березня 2016 року.

У листі зазначено, що Підприємство є виробником підакцизного товару, а саме палива пічного побутового, при виробництві якого як сировину використовує дизельне пальне.

Отже, сума акцизного податку з дизельного пального (сировини), яка підлягає відніманню, розраховується за ставкою акцизного податку згідно з п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, що діє на дату здійснення реалізації пального (палива пічного побутового).

При цьому відповідно до абзацу першого п. 217.3 ст. 217 Кодексу податок з товарів (продукції), вироблених на території України, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Щодо порядку відображення зменшення сум акцизного податку до сплати на суму податку з використаної сировини в декларації акцизного податку повідомляємо таке.

Відповідні зміни до декларації акцизного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України  від 23.01.2015 № 14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» (далі – наказ № 14), знаходяться на погодженні з відповідними міністерствами та відомствами.

До запровадження нових форм звітності виробники, імпортери та особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, зокрема пального, та відповідно до пп.212.1.1, 212.1.2, 212.1.11 п.212.1 ст.212 Кодексу є платниками акцизного податку, подають декларацію з акцизного податку за звітні (податкові) періоди 2016 року за формами, затвердженими наказом № 14.

Декларування податкових зобов'язань з нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного (в т. ч. біодизеля та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. відс. нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот), визначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу, передбачено у розділі В декларації акцизного податку (далі – декларація).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом №14, у рядках В1 - В9 розділу В декларації зазначаються перелік операцій з підакцизних товарів (продукції), у результаті яких виникає податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку, а також суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), обчислені за формою згідно з додатком 1 до декларації.

У рядку В10 розділу В декларації зазначаються суми зменшення (коригування) податку, які обчислюються також за формою згідно з додатком 1 до декларації, у тому числі передбачено у рядку В10.2 декларування сум зменшення податку в інших випадках.

При цьому для обрахунку значення зменшення (коригування) суми податку на суму акцизного податку, сплаченого із підакцизної сировини, яка використана при виробництві пального, згідно з пунктом 217.6 статті 217 розділу VI Кодексу, додаток 1 до декларації заповнюється для кожного такого випадку окремо, де зазначаються обсяги реалізації виробленого пального та обсяги сировини, яка використана при його виробництві

Враховуючи викладене, податкові зобов'язання з акцизного податку по операціях з реалізації пального, в цьому випадку палива пічного побутового, повинні відображатися у рядку В1 розділу В декларації, а суми акцизного податку, сплаченого з підакцизної сировини, яка використана при виробництві пального, згідно з п. 217.6 ст. 217 Кодексу (дизельного пального), у рядку В10.2 розділу В декларації.

Разом з цим повідомляємо, що відповідно до п. 46.4 ст.46 Кодексу, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, для якого цим Кодексом встановлено обов'язок подання звітності в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Отже, якщо платник акцизного податку вважає, що форма декларації збільшує або зменшує його податкові зобов’язання всупереч нормам Кодексу, він може подати Додаток 9 «Зразок доповнення до Декларації відповідно до пункту 46.4 статті 46 Кодексу глави 2 розділу ІІ Кодексу».

Щодо заповнення акцизної накладної повідомляємо таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535, затверджено форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом № 218 (далі – Порядок № 218) акцизна накладна складається при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Враховуючи викладене, при здійсненні реалізації пального (палива пічного побутового) Підприємство повинно скласти акцизну накладну на обсяги реалізованого пального.

Разом з цим п. 1 розділу IV Порядку № 218 передбачено, що заявка на поповнення (коригування) залишку пального складається особою, що здійснює реалізацію пального, у разі, якщо виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Заявка на поповнення (коригування) залишку пального складається також, якщо в результаті зміни фізико-хімічних показників пального збільшується обсяг пального за певним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, в тому числі при одночасному зменшенні обсягів пального за іншим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 2 розділу IV Порядку № 218 при збільшенні обсягу пального за певним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД з одночасним зменшенням обсягів пального за іншим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД такий платник податку може оформити заявку на поповнення (коригування) залишку пального, де зазначаються обсяги пального, які збільшуються та які зменшуються.

Враховуючи викладене, при здійсненні реалізації пального, у виробництві якого як сировина використані інші оподатковувані підакцизні товари, складається заявка на поповнення (коригування) залишку пального з урахуванням порядку її заповнення, тобто збільшуються обсяги пального за певним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (в цьому випадку палива пічного побутового) при одночасному зменшенні обсягів пального за іншим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (в цьому випадку дизельного палива).

При цьому відповідно до п. 2 розділу IV Порядку № 218:

заявка на поповнення (коригування) залишку пального оформлюється на суму різниці сум акцизного податку, розрахованих за відповідними ставками з відповідних обсягів залишку пального, що збільшуються та зменшуються, якщо сума акцизного податку на пальне, обсяг залишків якого збільшується, є більшою, ніж сума акцизного податку на пальне, обсяг залишків якого зменшується у зв'язку зі зміною його фізико-хімічних показників;

заявка оформлюється з нульовою сумою акцизного податку, якщо:

суми акцизного податку на таке пальне є рівними;

сума акцизного податку на пальне, обсяг залишків якого збільшується, є меншою, ніж сума акцизного податку на пальне, обсяг залишків якого зменшується у зв'язку зі зміною його фізико-хімічних показників.

Разом з цим повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального (далі – Порядок №113). Відповідно до п. 33 Порядку № 113 у разі, коли у платника податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в СЕАРП, він має право надіслати ДФС заявку на поповнення обсягів залишку пального, яка реєструється ДФС в СЕАРП, за умови наявності у такого платника сум залишку акцизного податку, перерахованого платником на електронний рахунок, та наявності обсягів залишку пального, що зменшуються згідно із заявкою.

Пунктом 35 Порядку № 113 визначено механізм оформлення заявки на поповнення обсягів залишку пального, у якій зазначаються обсяги залишку пального, що збільшуються та зменшуються. Такий же механізм передбачено п.п. 232.4.3 п. 232.4 ст. 232 Кодексу. 

 

 

 

В ЧАСТИНІ КОНТРОЛЬОВАНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ

6. ДФС України в листі “Щодо визнання господарських операцій з ціллю трансфертного ціноутворення контрольованими” N 12970/6/99-99-15-02-02-15від 10.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання господарських операцій з ціллю трансфертного ціноутворення контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Законом України від 17 липня 2015 року N 609 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення" внесено зміни, зокрема, до ст. 39 Кодексу.

Так, Законом N 609 змінено критерії, відповідно до яких операції визначаються контрольованими.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є (пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу):

а) господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими також є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Вказані господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Оскільки вартісний критерій господарських операцій з кожним контрагентом змінено (встановлено в розмірі 5 млн. грн.), то при заповненні Звіту про контрольовані операції за 2015 рік використовувати відповідь на запитання N 25 Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 р. N 699 (із змінами і доповненнями), неможливо.

Щодо визнання господарської операції контрольованою

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами (абзац "а" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

У графах 14, 15 розділу "Відомості про контрольовані операції" Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 р. N 8 "Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 р. за N 187/28317, зазначається дата переходу прав власності на товари або дата складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Тобто при визначенні обсягу господарських операцій платника податків з нерезидентом - пов’язаною особою (5 млн. грн.) враховується обсяг операцій з продажу товарів, на які перейшло право власності.

Як зазначено у листі, придбаний товар (клей) використовується у переробці сировини, ввезеній на давальницьких умовах, яка відправляєтья контрагенту як готова продукція.

Отже, повернення товару (клею) не відбувається, і використання відповіді на запитання N 12 Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 р. N 699 (із змінами і доповненнями), для такої операції неможливе.

 

 

7. ДФС України в листі “Щодо врахування при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення доходів від операційної (неопераційної) курсової різниці” N 12969/6/99-99-15-02-02-15від 10.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення доходів від операційної (неопераційної) курсової різниці та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції, передбачені пп. 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р. N 433, дохід від операційних курсових різниць відображається у статті "Інші операційні доходи" (ряд. 2120 Звіту про фінансові результати), а дохід від неопераційних курсових різниць відображається у статті "Інші доходи" (ряд. 2240 Звіту про фінансові результати).

Отже, дохід від операційної та неопераційної курсової різниці враховується для обчислення річного доходу (50 млн. грн.) платника податків від будь-якої діяльності для цілей трансфертного ціноутворення та не враховується для обчислення обсягу господарських операцій (5 млн. грн.) платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення.

 

8. ДФС України в листі “Щодо визнання операцій із суб’єктами території ВЕЗ "Крим" контрольованими” N 12681/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання операцій із суб’єктами території ВЕЗ "Крим" контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Статтею 5 Закону України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) визначено, зокрема, що взаємовідносини між особами, які мають податкову адресу на території ВЕЗ "Крим", та особами, які мають податкову адресу на іншій території України, є контрольованими операціями згідно з ст. 39 Кодексу.

Фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

До 01.01.2015 р. для цілей трансфертного ціноутворення діяли положення ст. 39 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 р.

Згідно з пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу до контрольованих операцій відносились господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків, зокрема з пов’язаними особами - нерезидентами.

Водночас на підставі пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу контрольованими вважались господарські операції, однією із сторін яких виступав нерезидент, який сплачував податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні.

При цьому господарські операції визнавались контрольованими, якщо загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік (пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

Статтею 5 Закону визначено, зокрема, що на території ВЕЗ "Крим" не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені ст. 9 Кодексу.

Таким чином, операції, здійснені з особами, які мали податкову адресу на території ВЕЗ "Крим" та досягли вартісного критерію, визначеного пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, підпадали під визначення контрольованих, незалежно від того, чи мала така особа пов’язаність, чи ні в умовах дії положень Кодексу до 01.01.2015 р.

Починаючи з 01.01.2015 р. Законом України від 28 грудня 2014 року N 72-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням", змінено положення ст. 39 Кодексу, що стосуються трансфертного ціноутворення, зокрема скасована норма, за якою контрольованими операціями з нерезидентами визнавались операції з нерезидентами, які не увійшли до переліку, але сплачували податок на прибуток за пониженою ставкою.

Наразі для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції:

з пов’язаною особою - нерезидентом;

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів;

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, операції, у яких однією із сторін виступають фізичні чи юридичні особи, які мають податкову адресу на території ВЕЗ "Крим", визнаються контрольованими за умови, що контрагент - фізична чи юридична особа визнається пов’язаною з платником податків згідно з пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, або зазначена фізична чи юридична особа є комісіонером за договором зовнішньоекономічної діяльності з продажу товарів, при цьому господарські операції платника податків з ним досягають граничної межі згідно з пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу та річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

 

 

9. ДФС України в листі “Щодо визнання операцій з резидентом Республіки Угорщина контрольованими” N 12677/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання операцій з резидентом Республіки Угорщина контрольованими та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

з пов’язаною особою - нерезидентом;

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

Відповідно до пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Республіка Угорщина не перебуває у Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року N 977-р.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, операції з поставки обладнання, які здійснюватимуться з нерезидентом, який не зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, будуть вважатись контрольованими лише у випадку, якщо такий нерезидент є пов’язаною особою або комісіонером та якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний звітний (податковий) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

 

 

В ЧАСТИНІ ОПЛАТИ ПРАЦІ

10. ДФС України в листі “Щодо обліку витрат на оплату відпусток працівників підприємства у 2015 році за рахунок забезпечення, створеного до 01.01.2015 р.” N 12674/6/99-99-15-02-02-15 від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо обліку витрат на оплату відпусток працівників підприємства у 2015 році за рахунок забезпечення, створеного до 01.01.2015 р., та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування, починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 24 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Кодексу передбачено, що до складу витрат включаються витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані після 1 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об'єкта оподаткування до 1 січня 2015 року.

Таким чином, платники податку (які не застосовують коригування фінансового результату до оподаткування на суму усіх різниць, вказаних в розділі III Кодексу (відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу) враховують витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об’єкта оподаткування до 01 січня 2015 року та відображають їх у рядку 4.2.12 додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

 

 

 

ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

11. ДФС України в листі “Щодо оподаткування підприємства, яке буде виготовляти з бурштину плитку та інші оздоблювальні матеріали” № 13638/10/26-15-12-05-11від 16.06.2016 р.

 

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «        »  щодо оподаткування підприємства, яке буде виготовляти з бурштину плитку та інші оздоблювальні матеріали, і в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Кодексу до третьої групи платників єдиного податку можуть належати юридичні особи - суб'єкти господарювання, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи згідно п. 293.3 ст. 293 Кодексу встановлюється у розмірі:

- 3 відсотки доходу - у разі сплати ПДВ згідно з Податковим кодексом;

- 5 відсотків доходу - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Пунктом 291.6 ст. 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено пп. 291.5.1 п. 291. 5 ст. 291 Кодексу. Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання – юридичні особи, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

У відповідності до частини 1 п. 3 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного     каміння    та   контроль за операціями з ними» від  18.11.1997  № 637/97-ВР, із змінами та доповненнями, дорогоцінним  камінням органогенного утворення є перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Таким чином, якщо виробництво плитки з бурштину та інших оздоблювальних матеріалів підпадає під визначення ювелірних та побутових виробів  з дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, суб’єкт господарювання має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за умовами дотримання інших вимог, встановлених для платників єдиного податку.

Щодо ставок оподаткування податком на прибуток та ПДВ повідомляємо наступне.

Відповідно до п. 193.1 ст. 193 розділу V Кодексу ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування цим податком в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Враховуючи вищевикладене, операції зазначені у зверненні   платника податку оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу  об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Норми діючого Кодексу не передбачають формування різниць при обліку операцій з виготовлення з бурштину оздоблюваних матеріалів.

Згідно з п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.136 розділу ІІІ Кодексу операції з виготовлення з бурштину оздоблюваних матеріалів оподатковуються за базовою ставкою податку на прибуток - 18 відсотків.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.

 

Заступник начальника                                                                        Е.М.Пруднікова

 

 

12. ДФС України в листі “Щодо підтвердження бенефіціарного статусу нерезидента для зменшення ставки податку на доходи нерезидентів у вигляді процентів” N 12995/6/99-99-15-02-02-15від 10.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо підтвердження бенефіціарного статусу нерезидента для зменшення ставки податку на доходи нерезидентів у вигляді процентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до підпунктів 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу з доходів у вигляді процентів, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі процентів за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом, утримується податок за ставкою у розмірі 15 відс. їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Таким чином, відповідно до встановленого Кодексом порядку застосування міжнародних договорів, резидент не зможе застосувати положення міжнародного договору, якщо нерезидент не буде бенефіціарним отримувачем доходу.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів, і не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (п. 103.3 ст. 103 Кодексу).

Вказані положення узгоджуються з приписами чинних договорів про уникнення подвійного оподаткування, зокрема застосуванням у ст. ст. 10 "Дивіденди", 11 "Проценти" та 12 "Роялті" таких договорів словосполучення "якщо одержувач фактично має право на них".

Вищий адміністративний суд України, надаючи тлумачення зазначеного вище терміну, у своєму рішенні від 24.03.2014 р. N К/800/52155/13 виходить із того, що "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як "запобігання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як свідчить міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Вищий адміністративний суд України фактично виходить з того, що для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.

Отже, передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Враховуючи викладене, у разі виплати нерезиденту процентів фактичний власник такого доходу повинен документально підтвердити фактичне право на одержання такого доходу.

Крім того, згідно з п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

Більш конкретну відповідь з поставленого питання можливо надати після аналізу детального опису і копій документів та матеріалів по конкретних операціях.

 

 

13. ДФС України в листі “Щодо оподаткування отриманих юридичною особою на загальній системі оподаткування коштів за роботи (послуги), виконані (надані) під час перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування” N 12984/6/99-99-15-02-02-15від 10.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування отриманих юридичною особою на загальній системі оподаткування коштів за роботи (послуги), виконані (надані) під час перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

Для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток платник податку використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування формується платником податку на прибуток згідно з правилами бухгалтерського обліку, у тому числі за операціями з отримання оплати вартості робіт (послуг), виконаних (наданих) під час перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за такими операціями.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

 

 

14. ДФС України в листі “Щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування договорів добровільного медичного страхування, у разі припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою – працівником” N 12974/6/99-99-15-02-02-15від 10.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування договорів добровільного медичного страхування, у разі припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою - працівником та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону встановлено, що страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону).

Відповідно до п. 3 ст. 28 Закону дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Відповідно до пп. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Згідно зі ст. 123¹ Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов'язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Таким чином, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного пп. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то коригування, передбачене ст. 123¹ Кодексу, не застосовується.

Коригування, передбачене ст. 123¹ Кодексу, застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

 

15. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з безоплатно отриманих основних засобів” N 12682/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з безоплатно отриманих основних засобів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з п. 11 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до ст. ст. 144 - 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, чинній до 1 січня 2015 року.

При цьому відповідно до п. 144.1 ст. 144 Кодексу амортизації підлягали, зокрема витрати на придбання (самостійне виготовлення) основних засобів. Тобто, на вартість безоплатно отриманих основних засобів амортизація не нараховувалась. Водночас до переліку об’єктів основних засобів, які підлягають амортизації у податковому обліку, не відносяться основні засоби, безоплатно отримані платником податку до 01.01.2015 р.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, у редакції, чинній з 01.01.2015 р. об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу (пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

У разі якщо платник податку на прибуток до 1 січня 2015 року балансову вартість основних засобів у податковому обліку не визначав, балансова вартість таких основних засобів станом на 01.01.2015 р. дорівнюватиме нулю.

 

 

16. ДФС України в листі “Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму недоамортизованої частини ремонту орендованого основного засобу після закінчення дії договору оперативної оренди” N 12788/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму недоамортизованої частини ремонту орендованого основного засобу після закінчення дії договору оперативної оренди, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - П(С)БО 14), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. N 181, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. N 561 (далі - Методичні рекомендації N 561).

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій N 561 (абзац другий п. 8 П(С)БО 14, п. 21 Методичних рекомендацій N 561).

Об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом (п. 40 Методичних рекомендацій N 561).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток" Кодексу.

Згідно з абзацом четвертим п. 138.1 та абзацом третім п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта та, відповідно, зменшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

У разі закінчення договору оперативної оренди об’єкт оренди вже не використовується у господарській діяльності платника аналогічно до об’єкту основних засобів, що не використовуються у господарській діяльності при їх ліквідації.

Таким чином, після закінчення договору оперативної оренди платник податку - орендар на підставі положень абзацу четвертого п. 138.1 та абзацу третього п. 138.2 ст. 138 Кодексу має збільшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, та зменшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

 

 

17. ДФС України в листі “Щодо оподаткування дивідендів, які сплачуються резидентом” N 12680/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування дивідендів, які сплачуються резидентом, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються зокрема дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

У відносинах між Урядом України і Урядом Республіки Австрія, починаючи з 20 травня 1999 року, застосовується Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі - Конвенція).

Відповідно до положень пунктів 1 і 2 ст. 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

При цьому положення пунктів 1 і 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Країна, в якій виникають дивіденди, має право на оподаткування таких дивідендів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу) (п. 2 ст. 10 Конвенції), але це право обмежується ставкою 5 або 10 відс. загальної суми дивідендів.

Це означає, що положення п. 2 ст. 10 Конвенції дозволяють Україні відповідно до її податкового законодавства оподатковувати дивіденди, що виникають в Україні і виплачуються резиденту Республіки Австрія, але не за ставкою 15 відсотків, встановленою внутрішнім законодавством, а за ставкою, встановленою у Конвенції - 5 або 10 відсотків.

При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 10 Конвенції країна резиденції особи, що одержує дивіденди, також має право на оподаткування таких дивідендів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст. 23 "Усунення подвійного оподаткування" Конвенції).

В Україні застосування правил міжнародного договору регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Отже для застосування пониженої ставки податку на прибуток згідно з правилами міжнародного договору України та визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток Кодекс містить певні вимоги щодо бенефіціарності отримувача виплати.

Підставою для безпосереднього застосування положень Конвенції при виплаті доходу є наявність на цей момент довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір (у даному випадку - резидентом Республіки Австрія), що і є підставою для використання переваг Конвенції. За відсутності на момент виплати такої довідки доходи нерезидента оподатковуються відповідно до законодавства України без врахування положень Конвенції.

Якщо податок утриманий без врахування положень Конвенції (наприклад, за відсутності на момент виплати зазначеної вище довідки або за якихось інших причин), але нерезидент має право на оподаткування доходів за ставками, встановленими Конвенцією, може бути застосована процедура відшкодування (повернення) сплаченого податку шляхом повернення різниці між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору.

 

 

18. ДФС України в листі “Щодо відображення у податковому обліку витрат, які не підтверджені первинними документами” N 12672/6/99-99-15-02-02-15від 09.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо відображення у податковому обліку витрат, які не підтверджені первинними документами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Таким чином, підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку. З питань щодо правильного оформлення первинних документів необхідно звертатись до Міністерства фінансів України.

Водночас ст. 1 Закону N 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням зазначеного, а також висновків, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише первинні документи, складені в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством.

 

 

19. ДФС України в листі “Щодо оподаткування процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з непов’язаними особами – резидентами” N 12521/6/99-99-15-02-02-15від 07.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування процентів за борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з непов’язаними особами - резидентами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених у пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами -нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 цієї статті.

Згідно з п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного пунктом 140.2 цієї статті, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 цієї статті (п. 140.3 ст. 140 Кодексу).

Отже, у разі перевищення суми боргових зобов’язань перед особами -нерезидентами над сумою власного капіталу платника податку більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та лізингових компаній - більш ніж в 10 разів), процентні витрати за такими зобов’язаннями відображаються за спеціальними правилами.

Згідно з цими правилами процентні витрати на користь пов’язаних осіб - нерезидентів для цілей оподаткування враховуються у сумі, що не перевищує 50 процентів суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Процентні витрати на користь непов’язаних осіб та пов’язаних осіб -резидентів не підлягають коригуванню відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

 

 

20. ДФС України в листі “Щодо первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування” N 12097/6/99-99-15-02-02-15від 02.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу у редакції, чинній на сьогодні, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Отже, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств коригування фінансового результату до оподаткування операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, здійснюється за загальними правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу. Підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Таким чином, з питань щодо правильного оформлення первинних документів необхідно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо інформації про сплату податків і зборів контрагентами - фізичними особами - підприємцями, то повідомляємо, що відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон) визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно зі ст. 16 Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Кодексом. Правовий режим податкової інформації визначається Кодексом та іншими законами.

Пунктом 63.12 ст. 63 Кодексу встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується контролюючими у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Повноваження, завдання та функції ДФС визначено у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 N 236 (далі - Положення), та ст. ст. 19 і 20 Кодексу.

Однім із завдань ДФС, зокрема, є надання консультації відповідно до Кодексу та Митного кодексу України (пп. 33 п. 4 Положення).

Отже, органи ДФС здійснюють свою діяльність лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Кодексом, Митним кодексом України, законами України та іншими нормативними актами.

Главою 3 Кодексу передбачено порядок надання податкових консультацій контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом 52.1 ст. 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Отже, запитання стосовно стану розрахунків контрагентів платника податків з бюджетом не має статусу податкової консультації в розумінні глави 3 "Податкова консультація" Кодексу, оскільки не стосується позиції ДФС із застосування норм податкового законодавства, а передбачає отримання інформації про господарську діяльність інших осіб.

 

 

21. ДФС України в листі “Щодо оподаткування операцій з передачі юридичній особі - нерезиденту права користування нематеріальними активами в обмін на корпоративні права та отримання дивідендів від володіння такими правами” N 1350/2/99-99-15-02-02-10від 01.06.2016 р.

Лист є індивідуальною податковою консультацією.

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування операцій з передачі юридичній особі - нерезиденту права користування нематеріальними активами в обмін на корпоративні права та отримання дивідендів від володіння такими правами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток" Кодексу.

Розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при здійсненні операцій з передачі юридичній особі - нерезиденту права користування нематеріальними активами в обмін на корпоративні права.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів (пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Кодексу).

Таким чином, операції з передачі юридичній особі - нерезиденту права користування нематеріальними активами в обмін на корпоративні права, а також дивіденди, отримані юридичною особою - резидентом від нерезидента відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Зазначені вище операції юридична особа - резидент - платник податку на прибуток відображає у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860.

Відповідно до підпунктів 140.5.1 та 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму перевищення звичайних цін над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 цього Кодексу;

на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над звичайною ціною при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 цього Кодексу.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є (пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу):

а) господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно з пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

операції з надання послуг;

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Згідно з пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу вказані господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік (пп. 39.4.1 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Звіт про контрольовані операції містить відомості про особу, яка бере участь у контрольованій операції, та детальну інформацію про здійснені протягом звітного року контрольовані операції.

Крім того, відповідно до пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Кодексу на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом місяця з дня отримання запиту подають документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

Таким чином, у разі якщо операції з передачі нерезиденту права користування нематеріальними активами в обмін на корпоративні права вважатимуться контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу, платник податку на прибуток - резидент має подати Звіт про контрольовані операції.