ДО УВАГИ БУХГАЛТЕРІВ!
Увага!!! |
Оприлюднено проект нової Декларації з ПДВ та нової податкової накладної. Детальніше тут |
№ |
Реквізити документу та його назва |
Короткий зміст |
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ |
||
1 |
Лист ДФС України «Щодо необхідності складання та реєстрації акцизних накладних платниками акцизного податку з реалізації пального, які використовують пальне для власних потреб» від 02.02.2017 р. № 2324/7/99-99-12-03-03-17 |
Надано роз’яснення, що якщо суб'єкт господарювання зареєструвався як платник акцизного податку з реалізації пального, такий суб'єкт у терміни, визначені Кодексом, зобов'язаний складати акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних потреб, та реєструвати їх у Єдиному реєстрі акцизних накладних. Штрафні санкції за порушення платником акцизного податку з реалізації пального порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних застосовуються відповідно до статті 1202 Кодексу.
|
2 |
Лист ДФС України департаменту податків та зборів з юридичних осіб «Щодо використання в якості основи для нарахування акцизного податку ваги нетто товарів, яка зазначається в графі 38 митної декларації» від 17.01.2017 р. № 163/99-99-12-03-03-18 |
Надано роз’яснення, що на думку Департаменту для нарахування акцизного податку повинна використовуватись вага нетто товарів, зазначена у графі 38 митної декларації.
|
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК |
||
3 |
Лист ДФС України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» 02.02.2017 N 2376/7/99-99-15-02-01-17 |
Надано роз’яснення, що основними змінами Закону N 1797 стосовно трансфертного ціноутворення є такі: Збільшення вартісних критеріїв для визнання операцій контрольованими Підпунктом 39.2.1.7 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено збільшення вартісних критеріїв, за умови досягнення яких у звітному році операції визнаються контрольованими: втричі збільшено обсяг річного доходу платника податків (з 50 млн. грн. до 150 млн. грн.) та вдвічі збільшено обсяг операцій платника з одним контрагентом (з 5 млн. грн. до 10 млн. грн.). Звіт про контрольовані операції Законом N 1797 передбачено перенесення граничного строку подання звіту про контрольовані операції з 1 травня на 1 жовтня року, наступного за звітним. Платник податків має право виправляти помилки та недоліки звіту шляхом направлення до контролюючого органу нового (до закінчення граничного строку) або уточнюючого (після закінчення граничного строку) звіту про контрольовані операції. Подання уточнюючого звіту не звільняє його від відповідальності. Також Кодекс забороняє подавати уточнюючий звіт під час проведення документальних перевірок. Звіт про контрольовані операції за 2016 звітний рік має подаватись згідно з вимогами підпункту 39.4.2. Кодексу до 1 жовтня 2017 року, але мають використовуватись норми підпункту 39.2. 1 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2017 р. Розширення переліку нерезидентів, операції з якими будуть контролюватись Змінами до підпункту 39.2.1.1. Кодексу передбачено поширення контролю на операції з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), та/або не є податковими резидентами країни, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Контроль поширено також на операції з придбання товарів та придбання або продажу послуг, які здійснюються через комісіонерів - нерезидентів. "Низько податкові" юрисдикції - новий перелік Для визначення операцій контрольованими підлягає оновленню перелік держав (територій), який затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1. 2 Кодексу, що обумовлено змінами у критеріях. Разом з цим Кодекс встановлює, що операції визнаються контрольованими з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку. Тобто оновлений перелік держав (територій), затверджений у 2017 році, буде застосовуватись з 01.01.2018 р. Контрольовані операції, які здійснюються за форвардними та ф’ючерсними контрактами Законом N 1797 визначені умови застосування норм контрольованих операцій, які здійснюються за форвардними та ф’ючерсними контрактами. Визначено, що у разі здійснення контрольованої операції на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту порівняння цін проводиться на підставі інформації про форвардні або ф’ючерсні ціни на дату, найближчу до дати укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту. Якщо контрольована операція стосується експорту та/або імпорту товарів, що мають біржове котирування (підпункт 39.2.1. 3 Кодексу) та здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, діапазон цін також розраховується на підставі форвардних або ф’ючерсних біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує даті укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту. Разом з цим Законом N 1797 передбачена обов’язкова умова - для застосування цих норм платник податків має повідомити ДФС про укладення форвардного або ф’ючерсного контракту протягом 10 робочих днів з дня його укладання шляхом направлення до ДФС відповідного електронного повідомлення. Форма такого повідомлення буде затверджена Міністерством фінансів України. Водночас Кодексом уточнено визначення поняття "форвардний контракт" як стандартизованого цивільно-правового договору (підпункт 14.1.45. 3 Кодексу), стандартна (типова) форма якого (як й інших деривативів) буде затверджена Кабінетом Міністрів України (підпункт 14.1. 45 Кодексу). Зіставні юридичні особи Оновленим підпунктом 39.2.2. 2 Кодексу передбачено можливість при застосуванні методів трансфертного ціноутворення, які базуються на порівнянні показників рентабельності, використовувати для їх розрахунку фінансову інформацію юридичних осіб, які здійснюють діяльність, зіставну із контрольованою операцією. У підпункті 39.3.2. 9 Кодексу зазначено умови використання інформації про зіставних юридичних осіб для розрахунку фінансових показників. Діапазон цін (рентабельності) та медіана діапазону цін Нова редакція підпункту 39.3.2. 3 Кодексу уточнює, яким чином використовується медіана діапазону цін (рентабельності). Статтю 39 Кодексу доповнено новим підпунктом 39.3.2.8, який конкретизує інформацію, яка може використовуватись для розрахунку діапазону рентабельності для методів ціни перепродажу, "витрати плюс", чистого прибутку та розподілення прибутку. У разі використання фінансової інформації зіставних юридичних осіб за декілька податкових періодів (років) необхідно розраховувати середньозважене значення показника рентабельності для зіставної особи відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Групування контрольованих операцій Законом N 1797 передбачено право платника податку визначити відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" за сукупністю декількох контрольованих операцій із однією особою, поєднаних за принципом групування. Підпункт 39.3. 8 Кодексу визначає сутність принципу групування. Проведення коригування комерційних та фінансових умов операцій Підпунктом 39.2.2. 1 Кодексу передбачено для забезпечення зіставності та уникнення впливу відмінностей між контрольованою та неконтрольованою операціями здійснювати коригування таких відмінностей комерційних та фінансових умов як у контрольованій, так й у потенційно зіставних неконтрольованих операціях. Раніше норма давала можливість коригувати тільки відмінності у неконтрольованих операціях. Застосування методів трансфертного ціноутворення Законом N 1797 уточнено застосування методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки". Самостійне коригування Змінами до підпункту 39.5. 4 Кодексу платнику дозволено при здійсненні самостійного коригування податкових зобов’язань розраховувати їх відповідно до максимального або мінімального значення діапазону цін (рентабельності), а не до значення медіани такого діапазону. Документація з трансфертного ціноутворення Законом N 1797 розширено зміст документації, яку платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати за кожний звітний період. При підготовці документації з трансфертного цінотворення, яка подається платником на запит Державної фіскальної служби України відповідно до підпунктів 39.4.4 та 39.4. 8 Кодексу після 01.01.2017 р., мають застосовуватись норми, чинні на момент направлення запиту. Строк надсилання платнику запиту на подання документації з трансфертного ціноутворення (підпункт 39.4. 4 Кодексу) не змінився - такий запит може бути надіслано ДФС не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено. Відповідальність та штрафні санкції Зазнали змін штрафні санкції за порушення, пов’язані із податковою звітністю з трансфертного ціноутворення. По-перше, штрафні санкції відтепер прив’язані до розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року. При цьому у разі застосування після 01.01.2017 р. штрафних санкцій щодо податкової звітності за 2015 та 2016 роки буде використовуватись прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений відповідно станом на 1 січня 2015 року та 1 січня 2016 року. По-друге, пунктом 120. 3 Кодексу запроваджено нові штрафні санкції у разі неподання податкової звітності. По-третє, запроваджено окрему, більш "м’яку" відповідальність за порушення у випадку, коли платник самостійно до початку перевірки контролюючим органом виявив факт несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення та несвоєчасне декларування операцій у раніше поданому звіті та подав звіт (уточнюючий звіт). Статтю 120 Кодексу доповнено новим пунктом 120.4, яким передбачено застосування нових штрафів. Крім того, новою редакцією пункту 50. 1 Кодексу передбачено, що у разі подання платником уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу, за умови подання уточнюючого розрахунку у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, штраф у розмірі трьох відсотків від суми заниження податкового зобов’язання не застосовується. Підстави для проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" Разом із зміною назви зазнали змін підстави для проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", визначені підпунктом 39.5.2. 1 Кодексу. При цьому підстави для проведення документальної позапланової перевірки згідно із підпунктами 78.1.14 - 78.1. 16 Кодексу не зазнали змін. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій Законом N 1797 визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду відповідно до підпунктів 140.5.1 та 140.5. 2 Кодексу коригується у контрольованих операціях за результатами податкового (звітного) року. |
В ЧАСТИНІ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ |
||
4 |
Лист Державної фіскальної служби України «Про адміністрування у 2017 році екологічного податку» від 30.01.2017 N 2060/7/99-99-12-03-04-17 |
Надано роз’яснення, що пунктами 12 - 16 розділу І Закону N 1791, які набрали чинності з 1 січня 2017 року, викладені у нових розмірах і порівняно з діючими у 2016 році збільшені на 12 відсотків ставки екологічного податку що визначені: пунктами 243.1 - 243.4 статті 243 Кодексу пунктами 245.1 і 245.2 статті 245 Кодексу пунктами 246.1 і 246.2 статті 246 Кодексу пунктом 247.1 статті 247 Кодексу пунктом 248.1 статті 248 Кодексу Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з Податку вважаються за: ІV квартал 2016 року: 9 лютого 2017 року, а останнім днем сплати податку - 17 лютого 2017 року; I квартал ц. р.: 10 травня та 19 травня 2017 року відповідно; ІІ квартал ц. р.: 9 серпня та 18 серпня 2017 року відповідно; ІІІ квартал ц. р.: 9 листопада та 17 листопада 2017 року відповідно; ІV квартал ц. р.: 9 лютого та 19 лютого 2018 року відповідно. Якщо платник Податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник Податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву довільної форми про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати Декларації відповідно до вимог Кодексу. |
В ЧАСТИНІ ЄСВ |
||
5 |
Лист ДФС України ГУ ДФС у Тернопільській області «Щодо обов’язку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем, яка припинила державну реєстрацію» від 27.01.2017 р. № 58/6/19-00-13-01-16/883 |
Надано роз’яснення, що починаючи з 2017 року у разі якщо фізичними особами-підприємцями не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року (тобто за дохід, отриманий у 2017 році), такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774). Останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. У разі припинення діяльності фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пункт 8 розділу ІІІ Порядку). Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою –підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Лист є індивуальною податковою консультацією |
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ |
||
6 |
Лист ДФС України «Про особливості справляння рентної плати за користування надрами у 2017 році» від 30.01.2017 N 2071/7/99-99-12-03-04-17 |
Надано роз’яснення, що внесено такі зміни до Податкового кодексу України в частині справляння рентної плати за користування надрами: . Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено суб’єктів господарювання, що виконують роботи, проведення яких потребує отримання погодження Державної служби геології та надр України. 2. До об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин віднесено обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої під час виконання робіт, що потребують погодження Держгеонадрами, у т.ч. під час виконання робіт в акваторіях водних об’єктів. 3. Виключено положення: про порядок визначення фактичної ціни реалізації для руд чорних, кольорових і легувальних металів, урановмісних руд; якими встановлювався порядок визначення й опублікування величини коригуючого коефіцієнта, що повинна застосовуватися до ставок руд чорних, кольорових і легувальних металів, урановмісних руд. 4. Установлено новий порядок обчислення вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства — видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) як за фактичною, так і за розрахунковою вартістю. 5. Уточнено, що в разі переоформлення спеціального дозволу на користування надрами податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому він його переоформив. 6. Викладено в новій редакції порядок справляння рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання угод про розподіл продукції. 7. Змінено ставки рентної плати, визначені в ст. 252.20 і ст. 253.5 ПКУ. Окрім того, з 1 січня 2017 року ставка рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, що використовується для потреб населення, видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м, становить 29% від вартості видобутих у податковому (звітному) періоді обсягів природного газу (пп. 1 п. 65 і пп. 6 п. 83 р. І Закону України від 24.12.2015 р. № 909-VIІI). |
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ |
||
7 |
Лист ДФС України "Про рентну плату за спеціальне використання води" від 30.01.2017№2069/7/99-99-12-03-04-17 |
Надано роз’яснення, що на податковий облік за неосновним місцем обліку необхідно брати водокористувачів, до складу яких входять структурні підрозділи, розташовані на територіях, інших ніж головне підприємство, тобто за місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється забір води або за місцезнаходженням об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів. Граничними термінами подання податкової звітності та сплати податкових зобов’язань з Плати є: за ІV квартал 2016 року: 09 лютого та 17 лютого 2017 року відповідно; за I квартал 2017 року: 10 травня та 19 травня 2017 року відповідно; за ІІ квартал 2017 року: 09 серпня та 19 серпня 2017 року відповідно; за ІІІ квартал 2017 року: 09 листопада та 17 листопада 2017 року відповідно; за ІV квартал 2017 року: 09 лютого та 19 лютого 2018 року відповідно. Перелік обсягів води, за які Плата не справляється, визначено підпунктом 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 Кодексу. Наявність об’єктів оподаткування або показників, що підлягають декларуванню, визначає обов’язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Кодексу). Суб’єкт господарювання, зареєстрований платником Плати, який у звітному (податковому) році планує здійснювати використання води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, на підставі заяви, складеної у довільній формі, повідомляє не пізніше граничного терміну подання податкової звітності з Плати за І квартал звітного (податкового) року відповідний контролюючий орган про відсутність у нього у звітному (податковому) році об’єкта оподаткування Платою та податкову звітність з Плати протягом податкового (звітного) року не подає. Якщо у суб’єкта господарювання, зареєстрованого платником Плати, у деяких звітних (податкових) періодах звітного (податкового) року відсутній об’єкт оподаткування у зв’язку з використанням обсягів води у таких періодах виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, то оскільки податкова звітність з Плати подається наростаючим підсумком, такий суб’єкт господарювання повинен подавати до контролюючого органу податкову звітність з Плати до кінця звітного (податкового) року. |
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ |
||
8 |
Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Щодо документів, які є підставою для призначення лікарняних та декретних працівникам — внутрішнім сумісникам» від 17.01.2017 р. № 5.2-28-65 |
Надано роз’яснення, що якщо застрахована особа на момент настання страхового випадку працює в одній установі за основним місцем роботи та як сумісник, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальником окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. При цьому чинним законодавством передбачена наявність копії листка непрацездатності та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи незалежно від того, один роботодавець у працівника чи різні. На зворотньому боці оригіналу листка непрацездатності вноситься запис про розрахунок матеріального забезпечення за основним місцем роботи, а на зворотньому боці його копії — про розрахунок матеріального забезпечення за місцем роботи за сумісництвом. |
9 |
Лист Міністерства фінансів України «Щодо деяких питань з бухгалтерського обліку» від 21.12.2016 р. N 31-11410-07-25/36420 |
Надано роз’яснення, що виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6. Оплата працівникам перших п'яти днів непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів підприємства, відображається за дебетом рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" і кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". |
10 |
Лист ДФС України «Про порушення строків зарахування податків і зборів до бюджетів» 24.01.2017 N 1575/7/99-99-12-03 |
Надано роз’яснення, що в ситуації коли при достатній наявності грошових коштів на банківському рахунку відкритому в фінансовій установі, в якій введено тимчасову адміністрацію і рух по поточних рахунках призупинено на невизначений термін, підприємство не може ними скористатися для сплати податків і зборів, платнику податків необхідно надати контролюючому органу підтверджуючі документи, що вказані обставини щодо неперерахування податків і зборів до бюджету виникли з вини банку. Такими документами, зокрема але не виключно, можуть бути листи-звернення до адміністрації банку з проханням перерахувати податки, платіжні доручення оформлені в паперовому вигляді тощо. Водночас, незважаючи на причину несплати податкових зобов’язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання або невиконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого податкового боргу та/або від зарахування платежів, здійснених через установи інших банків, у передбаченій пунктом 87.9 статті 87 Кодексу черговості погашення податкових зобов’язань та податкового боргу. |
11 |
Лист НБУ «Про здійснення контролю за експортними операціями» від 07.02.2017 р. № 40-0005/9793 |
Надано роз’яснення, що Національний банк України, вважає, що починаючи з дати набрання чинності Законом N 1724-VIII та Постановою N 419 (тобто, з 03.01.2017) на випадки нездійснення банками контролю за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за операціями з експорту послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав (включаючи випадки не завершення розрахунків за вказаними експортними операціями) поширюватимуться норми того нормативно-правового акта, який скасовує або пом'якшує відповідальність резидентів. З огляду на зазначене, банки, починаючи із 03.01.2017 не здійснюють контроль за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за вищезазначеними операціями, а раніше взяті банком такі операції на контроль підлягають зняттю з контролю. Підставою для такого зняття з контролю є відповідні зміни у законодавстві. |
12 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови |
Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409 “Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування” |
13 |
Лист Державної служби України з питань праці департамент з питань праці «Щодо «трудових» штрафів» від 04.01.2017 р. N 57/4.1/4.1-ДП-17 |
Надано роз’яснення, що фінансова відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена з 01.01.2015 р., штрафні санкції можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені після набуття чинності змін, внесених до ст. 265 КЗпП, або правопорушення, які були вчинені раніше, але є триваючими.
|
14 |
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 21.12.2016 р. N 1125
На дату підготовки новин Закон ще не набрав чинності. |
Затверджено Зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N 1562/20300 . Затверджено Зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року N 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за N 1456/26233 (із змінами) Встановлено, що: 1) платники податків можуть переглянути інформацію про об'єкти оподаткування, у тому числі про ідентифікатор об'єкта оподаткування, присвоєний ДФС, в приватній частині Електронного кабінету платника. У разі необхідності зміни ідентифікатора об'єкта оподаткування платник податків може подати до контролюючого органу зміни про об'єкт оподаткування шляхом подання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП, у якому інформація щодо такого об'єкта оподаткування подається двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об'єкта оподаткування, у другому - оновлена інформація про об'єкт оподаткування; 2) з дня набрання чинності цим наказом визнаються такими, що втратили чинність, такі документи, що були видані контролюючими органами до набрання чинності цим наказом та є дійсними на дату набрання чинності цим наказом: довідки про взяття на облік платника податків за формою N 4-ОПП (крім тих, що були видані платникам податків, відомості щодо яких не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, а саме відокремленим підрозділам іноземних компаній, організацій, у тому числі постійним представництвам нерезидентів, уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, управителям майна, інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції, виконавцям проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, дипломатичним місіям, військовим частинам та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність); повідомлення про включення платника податків до категорії платників окремих податків за формою N 16-ОПП. Довідки про взяття на облік платників податків за формою N 4-ОПП, що були видані платникам податків, відомості щодо яких не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, застосовуються як довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою N 34-ОПП до моменту виникнення змін у даних платника податку, що вказуються у такій довідці. |
15 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 25 січня 2017 р. № 45 |
|
16 |
Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 25 січня 2017 р. № 41 |
Внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 “Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності” Визнати такими, що втратили чинність 1. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 460 “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння” 2. Пункт 3 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2001 р. № 250 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 12, ст. 491). 3. Пункт 12 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 450 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 20, ст. 856). 4. Пункт 16 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1178 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 34, ст. 1588). 5. Пункт 2 змін, що вносяться до деяких правил, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2003 р. № 2079 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 52, ст. 2823). 6. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 440 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 31, ст. 1329). |
В ЧАСТИНІ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ
1. Лист ДФС України «Щодо необхідності складання та реєстрації акцизних накладних платниками акцизного податку з реалізації пального, які використовують пальне для власних потреб» від 02.02.2017 р. № 2324/7/99-99-12-03-03-17
Державна фіскальна служба України розглянула лист ГУ ДФС у Житомирській області від 26.12.2016 № 5340/8/06-30-40-01-15 «Про надання роз'яснення» щодо необхідності складання та реєстрації акцизних накладних платниками акцизного податку з реалізації пального, які використовують пальне для власних потреб, та повідомляє таке.
Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального (пункт 231.3 статті 231 Податкового кодексу України (далі — Кодекс). Реєстрація акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (пункт 231.3 статті 231 Кодексу).
Формою акцизної накладної та Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535 (далі — Порядок № 218), визначено особливості складання акцизної накладної при використанні пального для власного споживання.
Зокрема, у верхній лівій частині акцизної накладної, яка не надається отримувачу пального, зазначається тип причини 3 (пальне відвантажено з метою власного споживання (пункт 4 Розділу II Порядку № 218).
В акцизній накладній, надання якої отримувачу пального не передбачено (у т.ч. при відвантаженні пального з метою власного споживання), у рядку «Особа — отримувач пального» зазначається «Неплатник», а до рядка «юридична особа — код за ЄДРПОУ отримувача пального; для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта» вноситься умовний код «1000000000»
Отже, якщо суб'єкт господарювання зареєструвався як платник акцизного податку з реалізації пального, такий суб'єкт у терміни, визначені Кодексом, зобов'язаний складати акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних потреб, та реєструвати їх у Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Штрафні санкції за порушення платником акцизного податку з реалізації пального порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних застосовуються відповідно до статті 1202 Кодексу.
Реєстрація акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних автоматично зменшує в Системі електронного адміністрування реалізації пального обсяг пального, на яке платник має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування. Зміна цього показника здійснюється протягом операційного дня, що настає за днем отримання документів, на підставі яких цей показник перераховується, зокрема реєстрації акцизної накладної (пункт ЗО Розділу IV Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 (далі — Порядок № 113).
Пунктом 13 Розділу II Порядку № 113 передбачено виключення платника податку з Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, яке здійснюється, зокрема, шляхом подання відповідною особою реєстраційної заяви про анулювання реєстрації у разі припинення діяльності з реалізації пального.
В.о. Голови М.В. Продан
2. Лист ДФС України департаменту податків та зборів з юридичних осіб «Щодо використання в якості основи для нарахування акцизного податку ваги нетто товарів, яка зазначається в графі 38 митної декларації» від 17.01.2017 р. № 163/99-99-12-03-03-18
Департамент податків і зборів з юридичних осіб за результатом розгляду листа Департаменту інформаційних технологій від 05.01.2017 N 17/99-99-09-03-01-18 про надання роз'яснення щодо використання в якості основи для нарахування акцизного податку ваги нетто товарів, яка зазначається в графі 38 митної декларації, та повідомляє таке.
Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Для регулювання установлених Кодексом відносин застосовуються поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Законом України від 20 грудня 2016 року 2016 року N 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" у підпункт 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Кодексу внесено зміни, відповідно яких вагою нетто вважається вага товару (продукції) без урахування ваги будь-якої тари чи упаковки. У разі якщо складовими частинами (елементами) підакцизного товару (продукції) є сукупно підакцизні товари (продукції) та інші види продукції, для цілей оподаткування акцизним податком врахуванню підлягає лише вага тих складових частин (елементів), які належать до підакцизних товарів (продукції).
Вказана норма не суперечить визначенню маси нетто товарів, зазначеному у Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами (консолідований текст станом на 25.06.2003), а також роз'ясненням щодо заповнення графи 38 митної декларації, зазначеним у вказаній Конвенції та наказі Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа", як це зазначено у листі Департаменту інформаційних технологій.
Беручи до уваги зазначене, на думку Департаменту для нарахування акцизного податку повинна використовуватись вага нетто товарів, зазначена у графі 38 митної декларації.
Заступник директора Департаменту-начальник управління |
С. А. Бескидевич |
В ЧАСТИНІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
3. Лист ДФС України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» 02.02.2017 N 2376/7/99-99-15-02-01-17
Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток підприємств та забезпечення податкового контролю з питання трансфертного ціноутворення повідомляє таке.
1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон N 1797). Основними змінами Закону N 1797 стосовно трансфертного ціноутворення є такі:
Збільшення вартісних критеріїв для визнання операцій контрольованими
Підпунктом 39.2.1.7 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено збільшення вартісних критеріїв, за умови досягнення яких у звітному році операції визнаються контрольованими: втричі збільшено обсяг річного доходу платника податків (з 50 млн. грн. до 150 млн. грн.) та вдвічі збільшено обсяг операцій платника з одним контрагентом (з 5 млн. грн. до 10 млн. грн.).
Слід зазначити, що нові критерії визнання господарських операцій контрольованими поширюються на операції, які проводяться платниками податків, починаючи з 1 січня 2017 року.
Звіт про контрольовані операції
Законом N 1797 передбачено перенесення граничного строку подання звіту про контрольовані операції з 1 травня на 1 жовтня року, наступного за звітним.
Платник податків має право виправляти помилки та недоліки звіту шляхом направлення до контролюючого органу нового (до закінчення граничного строку) або уточнюючого (після закінчення граничного строку) звіту про контрольовані операції.
Водночас подання платником податку уточнюючого звіту не звільняє його від відповідальності, передбаченої за несвоєчасне декларування усіх операцій у раніше поданому звіті.
Також Кодекс забороняє платнику податків подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції під час проведення документальних перевірок.
Звертаємо увагу, що звіт про контрольовані операції за 2016 звітний рік має подаватись згідно з вимогами підпункту 39.4.2. Кодексу до 1 жовтня 2017 року, але інформація щодо контрольованих операцій, здійснених платником податків у 2016 році, зазначається у звіті з урахуванням та відповідно до критеріїв, які діяли у 2016 році під час здійснення господарських операцій. Тобто мають використовуватись норми підпункту 39.2. 1 Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2017 р.
Розширення переліку нерезидентів, операції з якими будуть контролюватись
Змінами до підпункту 39.2.1.1. Кодексу передбачено поширення контролю на операції з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), та/або не є податковими резидентами країни, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Для адміністрування цієї норми передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України переліку організаційно-правових форм таких нерезидентів у розрізі держав (територій). Операції з такими контрагентами будуть визнаватись контрольованими тільки після затвердження зазначеного переліку. Разом з цим, відповідно до підпункту 41 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, річний обсяг операцій з такими контрагентами (10 млн. грн.) у 2017 році розраховуватиметься за весь звітний (календарний) рік.
Слід зазначити, що головним критерієм для віднесення операцій до контрольованих є несплата контрагентом - нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у країні, де він зареєстрований.
Отже, за умови сплати зазначеного податку нерезидентом у звітному році та за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а" - "в" підпункту 39.2.1. 1 Кодексу, операції з ним не визнаються контрольованими.
Також додатково до зовнішньоекономічних операцій із продажу товарів із залученням комісіонерів - нерезидентів контроль поширено також на операції з придбання товарів та придбання або продажу послуг, які здійснюються через комісіонерів - нерезидентів. Зазначимо, що застосування цієї норми не залежить від того, в якій державі (території) зареєстрований нерезидент, що є покупцем/продавцем товарів та/або послуг, або чи є цей нерезидент пов’язаною особою із платником податків.
"Низько податкові" юрисдикції - новий перелік
Для визначення операцій контрольованими підлягає оновленню перелік держав (територій), який затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1. 2 Кодексу, що обумовлено змінами у критеріях, які враховує Кабінет Міністрів України під час його визначення, а саме:
держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні (вилучено уточнення, що така ставка має бути загальною);
держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з цим Кодекс встановлює, що операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку Кабінету Міністрів України, визнаються контрольованими з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку. Тобто оновлений перелік держав (територій), затверджений у 2017 році, буде застосовуватись з 01.01.2018 р.
Контрольовані операції, які здійснюються за форвардними та ф’ючерсними контрактами
Законом N 1797 визначені умови застосування норм контрольованих операцій, які здійснюються за форвардними та ф’ючерсними контрактами.
Враховуючи, що при укладанні таких контрактів усі істотні умови договору (зокрема кількість та ціна товару) мають бути узгодженні та зафіксовані на дату укладання, у підпункті 39.3.3. 3 Кодексу визначено, що у разі здійснення контрольованої операції на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту порівняння цін проводиться на підставі інформації про форвардні або ф’ючерсні ціни на дату, найближчу до дати укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту. Якщо контрольована операція стосується експорту та/або імпорту товарів, що мають біржове котирування (підпункт 39.2.1. 3 Кодексу) та здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, діапазон цін також розраховується на підставі форвардних або ф’ючерсних біржових котирувань відповідного товару за декаду, що передує даті укладення відповідного форвардного або ф’ючерсного контракту.
Разом з цим Законом N 1797 передбачена обов’язкова умова - для застосування цих норм платник податків має повідомити ДФС про укладення форвардного або ф’ючерсного контракту протягом 10 робочих днів з дня його укладання шляхом направлення до ДФС відповідного електронного повідомлення. Форма такого повідомлення буде затверджена Міністерством фінансів України. Водночас Кодексом уточнено визначення поняття "форвардний контракт" як стандартизованого цивільно-правового договору (підпункт 14.1.45. 3 Кодексу), стандартна (типова) форма якого (як й інших деривативів) буде затверджена Кабінетом Міністрів України (підпункт 14.1. 45 Кодексу).
Зіставні юридичні особи
Оновленим підпунктом 39.2.2. 2 Кодексу передбачено можливість при застосуванні методів трансфертного ціноутворення, які базуються на порівнянні показників рентабельності, використовувати для їх розрахунку фінансову інформацію юридичних осіб, які здійснюють діяльність, зіставну із контрольованою операцією. Використання фінансової інформації юридичних осіб здійснюється у разі відсутності або недостатності інформації про окремі зіставні неконтрольовані операції та за умови наявності інформації про те, що зазначені юридичні особи не здійснюють зіставні операції з пов’язаними особами.
У підпункті 39.3.2. 9 Кодексу зазначено, що використання інформації про зіставних юридичних осіб для розрахунку фінансових показників дозволяється у разі одночасного дотримання таких умов:
1) якщо зіставна юридична особа проводить діяльність, зіставну із діяльністю платника податків у межах контрольованої операції, та виконує зіставні функції, пов’язані з такою діяльністю;
2) якщо зіставна юридична особа не є збитковою (за даними бухгалтерської (фінансової) звітності) більш ніж в одному звітному періоді у періодах, які використовуються для розрахунку показників рентабельності;
3) якщо зіставна юридична особа не володіє прямо та/або опосередковано більше 20 відсотків корпоративних прав іншої юридичної особи або не має як учасника (акціонера) юридичну особу з часткою участі більше 20 відсотків.
Діапазон цін (рентабельності) та медіана діапазону цін
Нова редакція підпункту 39.3.2. 3 Кодексу уточнює, яким чином використовується медіана діапазону цін (рентабельності) у разі, якщо ціна в контрольованій операції або відповідний показник рентабельності контрольованої операції перебуває поза межами діапазону цін (рентабельності). В такому випадку розрахунок податкових зобов’язань платника податків у контрольованій операції проводиться відповідно до ціни (показника рентабельності), яка (який) дорівнює значенню медіани такого діапазону (крім випадків проведення платниками податків самостійного коригування).
Статтю 39 Кодексу доповнено новим підпунктом 39.3.2.8, який конкретизує, що для розрахунку діапазону рентабельності для методів ціни перепродажу, "витрати плюс", чистого прибутку та розподілення прибутку може використовуватись:
інформація про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформація про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов’язаними особами, здійснені протягом звітного (податкового) періоду (року), в якому здійснена контрольована операція, або інформація про зіставних юридичних осіб за звітний (податковий) період (рік), у якому здійснена контрольована операція, або за декілька податкових періодів (років).
У разі використання фінансової інформації зіставних юридичних осіб за декілька податкових періодів (років) необхідно розраховувати середньозважене значення показника рентабельності для зіставної особи відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Групування контрольованих операцій
Законом N 1797 передбачено право платника податку визначити відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" за сукупністю декількох контрольованих операцій із однією особою, поєднаних за принципом групування.
Підпункт 39.3. 8 Кодексу визначає сутність принципу групування, який полягає у можливості об’єднання операцій для застосування методів ціни перепродажу, "витрати плюс", чистого прибутку та розподілення прибутку (насамперед, для розрахунку показників рентабельності) у разі, якщо такі операції є тісно взаємопов’язаними чи є продовженням одна одної або мають безперервний чи регулярний характер.
Проведення коригування комерційних та фінансових умов операцій
Підпунктом 39.2.2. 1 Кодексу передбачено для забезпечення зіставності та уникнення впливу відмінностей між контрольованою та неконтрольованою операціями здійснювати коригування таких відмінностей комерційних та фінансових умов як у контрольованій, так й у потенційно зіставних неконтрольованих операціях. Раніше норма давала можливість коригувати тільки відмінності у неконтрольованих операціях.
Застосування методів трансфертного ціноутворення
Законом N 1797 уточнено застосування методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки".
Зокрема для методу порівняльної неконтрольованої ціни визначено можливість застосування для порівняння ціни контрольованої операції не тільки зіставних неконтрольованих операцій, здійснених платником та іншими особами, а також відомостей, отриманих з інших інформаційних джерел, зазначених у підпункті 39.5. 3 Кодексу.
При використанні методу ціни перепродажу має порівнюватись валова рентабельність контрольованої операції, а для методу "витрати плюс" - валова рентабельність собівартості.
Для методу чистого прибутку уточнено можливість використання не тільки показників рентабельності, які базуються на показнику чистого прибутку, а також і показника рентабельності операційних витрат. Водночас підпунктом 39.3.6. 2 Кодексу передбачено, що метод чистого прибутку використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності умов контрольованої операції з умовами зіставної (зіставних) неконтрольованої (неконтрольованих) операції (операцій) під час використання методів порівняльної неконтрольованої ціни, ціни перепродажу або "витрати плюс".
Самостійне коригування
Змінами до підпункту 39.5. 4 Кодексу платнику дозволено при здійсненні самостійного коригування податкових зобов’язань розраховувати їх відповідно до максимального або мінімального значення діапазону цін (рентабельності), а не до значення медіани такого діапазону.
Документація з трансфертного ціноутворення
Законом N 1797 розширено зміст документації, яку платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати за кожний звітний період.
Платник податків додатково до переліку інформації, яка зазначалась у документації з трансфертного ціноутворення відповідно до попередніх правил підпункту 39.4. 6 Кодексу, має ще розкрити:
дані про осіб, корпоративними правами яких у розмірі 20 і більше відсотків володіє платник податків. Дані повинні бути такими, що дають змогу ідентифікувати таких пов’язаних осіб (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи, код особи, встановлений у країні їх реєстрації) та розкривати інформацію щодо критеріїв визнання таких осіб пов’язаними;
інформацію про осіб, яким платник податків надає місцеві управлінські звіти;
опис структури управління платника податків, схему його організаційної структури;
опис діяльності та стратегії ділової активності, що провадиться платником податків, зокрема економічні умови діяльності, аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), на яких здійснює свою діяльність платник податків, інформацію про основних конкурентів;
відомості щодо участі платника податків у реструктуризації бізнесу або передачі нематеріальних активів у звітному або попередньому році, з поясненням аспектів цих операцій, що вплинули або впливають на діяльність платника податків;
копії договорів (контрактів), що стосуються контрольованої операції;
відомості про фактично проведені розрахунки у контрольованій операції (суму та валюту платежів, дату, платіжні документи).
При підготовці документації з трансфертного цінотворення, яка подається платником на запит Державної фіскальної служби України відповідно до підпунктів 39.4.4 та 39.4. 8 Кодексу після 01.01.2017 р., мають застосовуватись норми, чинні на момент направлення запиту.
Зазначимо, що незважаючи на перенесення терміну подання звіту про контрольовані операції на 1 жовтня року, що настає за звітним, строк надсилання платнику запиту на подання документації з трансфертного ціноутворення (підпункт 39.4. 4 Кодексу) не змінився - такий запит може бути надіслано ДФС не раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.
Водночас звертаємо увагу, що відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій, затвердженого наказом Мінфіну від 14.08.2015 р. N 706, ініціювання контролюючим органом направлення запиту до платників податків щодо подання документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4. 4 Кодексу має здійснюватись з урахуванням аналізу звітів про контрольовані операції.
Відповідальність та штрафні санкції
Зазнали змін штрафні санкції за порушення, пов’язані із податковою звітністю з трансфертного ціноутворення.
По-перше, штрафні санкції відтепер прив’язані до розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
При цьому у разі застосування після 01.01.2017 р. штрафних санкцій щодо податкової звітності за 2015 та 2016 роки буде використовуватись прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений відповідно станом на 1 січня 2015 року та 1 січня 2016 року.
По-друге, пунктом 120. 3 Кодексу запроваджено нові штрафні санкції у разі неподання податкової звітності.
З 01.01.2017 р. неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), тягне за собою накладення штрафу, що дорівнює 5 розмірам прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день їх неподання. Слід зазначити, що Законом N 1797 у цьому випадку не обмежено верхню межу суми штрафу (фінансової санкції).
По-третє, запроваджено окрему, більш "м’яку" відповідальність за порушення у випадку, коли платник самостійно до початку перевірки контролюючим органом виявив факт несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення та несвоєчасне декларування операцій у раніше поданому звіті та подав звіт (уточнюючий звіт).
Статтю 120 Кодексу доповнено новим пунктом 120.4, яким передбачено застосування таких штрафів:
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму;
двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 та 39.4. 8 Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму.
Крім того, новою редакцією пункту 50. 1 Кодексу передбачено, що у разі подання платником уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу, за умови подання уточнюючого розрахунку у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, штраф у розмірі трьох відсотків від суми заниження податкового зобов’язання не застосовується.
Підстави для проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки"
Разом із зміною назви (раніше - "перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій") зазнали змін підстави для проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", визначені підпунктом 39.5.2. 1 Кодексу. Така перевірка може бути проведена контролюючим органом у разі надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4. 4 Кодексу або у разі неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39. 4 Кодексу звіту про контрольовані операції або документації з трансфертного ціноутворення.
При цьому підстави для проведення документальної позапланової перевірки згідно із підпунктами 78.1.14 - 78.1. 16 Кодексу не зазнали змін.
Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій
Законом N 1797 визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду відповідно до підпунктів 140.5.1 та 140.5. 2 Кодексу коригується у контрольованих операціях за результатами податкового (звітного) року.
Водночас уточнено термінологію цих підпунктів щодо умов, за яких відбувається збільшення фінансового результату до оподаткування при здійсненні контрольованих операцій, а саме слова "звичайних цін" замінено словами "ціни, визначені за принципом "витягнутої руки".
Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів з метою використання у роботі та забезпечити врахування під час проведення контрольно-перевірочної роботи та процедур адміністративного оскарження.
В. о. Голови |
М. В. Продан |
В ЧАСТИНІ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ
4. Лист Державної фіскальної служби України «Про адміністрування у 2017 році екологічного податку» від 30.01.2017 N 2060/7/99-99-12-03-04-17
Державна фіскальна служба України повідомляє, що Законом України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон N 1791) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Зокрема пунктами 12 - 16 розділу І Закону N 1791, які набрали чинності з 1 січня 2017 року, викладені у нових розмірах і порівняно з діючими у 2016 році збільшені на 12 відсотків ставки екологічного податку (далі - Податок), що визначені:
пунктами 243.1 - 243.4 статті 243 Кодексу, а саме: ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення; ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які встановлено клас небезпечності; для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів; ставка податку за викиди двоокису вуглецю;
пунктами 245.1 і 245.2 статті 245 Кодексу - ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти;
пунктами 246.1 і 246.2 статті 246 Кодексу - ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;
пунктом 247.1 статті 247 Кодексу - ставка податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
пунктом 248.1 статті 248 Кодексу - ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Таким чином, збільшені ставки повинні застосовуватися платниками Податку при обрахуванні податкових зобов’язань за перелічені вище об’єкти оподаткування, що виникли з 1 січня 2017 року.
Статтею 250 Кодексу для Податку визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Кодексу платники Податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 р. N 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 р. за N 1052/27497 (далі - Декларація), та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують Податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:
за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів;
за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк - за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.
Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з Податку вважаються за:
ІV квартал 2016 року: 9 лютого 2017 року, а останнім днем сплати податку - 17 лютого 2017 року;
I квартал ц. р.: 10 травня та 19 травня 2017 року відповідно;
ІІ квартал ц. р.: 9 серпня та 18 серпня 2017 року відповідно;
ІІІ квартал ц. р.: 9 листопада та 17 листопада 2017 року відповідно;
ІV квартал ц. р.: 9 лютого та 19 лютого 2018 року відповідно.
Якщо платник Податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник Податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву довільної форми про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати Декларації відповідно до вимог Кодексу.
Зобов’язуємо довести цей лист для використання у роботі підпорядкованим структурним підрозділам і платникам екологічного податку.
В. о. Голови |
С. В. Білан |
В ЧАСТИНІ ЄСВ
5. Лист ДФС України ГУ ДФС у Тернопільській області «Щодо обов’язку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем, яка припинила державну реєстрацію» від 27.01.2017 р. № 58/6/19-00-13-01-16/883
Керуючись статтями 191 та 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Головним управління ДФС у Тернопільській області розглянуто Ваші звернення від 03.01.2017 та 05.01.2017, які надійшли на адресу Тернопільської ОДПІ та ГУ ДФС в області відповідно, щодо обов’язку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) фізичною особою-підприємцем, яка припинила державну реєстрацію, про що повідомляємо наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, платники, умови та порядок його нарахування і сплати регулюються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII внесено зміни до Закону № 2464.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з нормами частини п’ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, починаючи з 2017 року у разі якщо фізичними особами-підприємцями не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року (тобто за дохід, отриманий у 2017 році), такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).
Водночас повідомляємо, що мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464). Так, з 01.01.2017 розмір мінімального страхового внеску становить 704 гривні.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464). Так, максимальна величина місячного доходу, на який нараховується єдиний внесок з 01.01.2017 становить 40000 грн, з 01.05.2017 -42 100 грн, 01.12.2017 – 44050 гривень.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до абзацу 2 п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Водночас повідомляємо, що фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
У разі припинення діяльності фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пункт 8 розділу ІІІ Порядку).
Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою –підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.
Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ
ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ
6. Лист ДФС України «Про особливості справляння рентної плати за користування надрами у 2017 році» від 30.01.2017 N 2071/7/99-99-12-03-04-17
Державна фіскальна служба України, керуючись нормами законів України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон N 1791) та від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон N 1797), які набрали чинності з 1 січня 2017 року, направляє для використання у роботі рекомендації щодо особливостей справляння у 2017 році рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.
Зокрема, цими законами внесено такі зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині справляння рентної плати за користування надрами:
1) у тексті Кодексу слово "гірничодобувний" у всіх відмінках замінено словом "гірничий" у відповідному відмінку (пп. 5 п. 4 розд. І Закону N 1797);
2) платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено суб’єктів господарювання, які виконують роботи, проведення яких потребує отримання погодження Державної служби геології та надр України (пп. 1 п. 108 розд. І Закону N 1797);
3) до об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин віднесено обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої під час виконання робіт, що потребують погодження Держгеонадрами, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об’єктів (пп. 2 п. 108 розд. І Закону N 1797);
4) виключено положення Кодексу, якими встановлювався порядок визначення фактичної ціни реалізації для руд чорних, кольорових та легувальних металів, урановмісних руд (пп. 3 п. 108 розд. І Закону N 1797);
5) визначено, що при обчисленні вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за фактичною вартістю до витрат платника рентної плати за податковий (звітний) період не включаються витрати, пов’язані з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням) (абзац третій пп. 3 та пп. 4 п. 108 розд. І Закону N 1797);
6) також визначено, що при обчисленні вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника рентної плати за податковий (звітний) період не включаються витрати:
6.1. пов’язані з операціями передпродажної підготовки, у тому числі пакуванням, фасуванням (бутелюванням) (абзац третій пп. 3 та пп. 4 п. 108 розд. І Закону N 1797);
6.2. пов’язані із фасуванням (бутелюванням) (пп. 5 п. 108 розд. І Закону N 1797);
7) виключено положення Кодексу, якими встановлювався порядок визначення та опублікування величини коригуючого коефіцієнта, яка повинна застосовуватися до ставок руд чорних, кольорових та легувальних металів, урановмісних руд (пп. 6 п. 108 розд. І Закону N 1797);
8) уточнено, що у разі переоформлення спеціального дозволу на користування надрами, податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому він його переоформив (пп. 6 п. 108 розд. І Закону N 1797);
9) викладено в новій редакції порядок справляння рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання угод про розподіл продукції (п. 132 розд. І Закону N 1797), у зв’язку з чим:
9.1. втратили чинність положення, згідно з якими ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на момент укладення таких угод не повинні бути меншими загальноприйнятих;
9.2. сплата рентної плати передує розподілу продукції;
9.3. інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції повинен подавати податкові декларації з рентної плати окремо за кожним спеціальним дозволом, а не одну податкову декларацію за декілька спеціальних дозволів;
10) ставки рентної плати за користування надрами для видобування нафти, зменшено для обсягів, що видобуваються з покладів:
10.1. до 5000 метрів, із 45 відс. на 29 відс. вартості обсягів видобутої нафти що обчислена за фактичними цінами реалізації;
10.2. понад 5000 метрів, із 21 відс. до 14 відс. вартості обсягів видобутої нафти, що обчислена за фактичними цінами реалізації (п. 17 розд. І Закону N 1791);
11) збільшено ставки рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин (п. 18 розд. І Закону N 1791), а саме:
11.1. для зберігання природного газу та газоподібних продуктів, нафти та інших рідких нафтопродуктів ставки збільшено на 10,5 відс.;
11.2. для витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції - на 10,2 відс.;
11.3. для вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин - на 9,7 відс.;
11.4. для зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів - на 10,9 відс.;
11.5. для провадження іншої господарської діяльності - на 10,6 відсотка.
Крім того, нагадуємо, що згідно з пп. 1 п. 65 та пп. 6 п. 83 розд. І Закону України від 24 грудня 2015 року N 909-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" з 1 січня 2017 року ставка рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, що використовується для потреб населення, видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, становить 29 відс. від вартості видобутих у податковому (звітному) періоді обсягів природного газу, що обчислена за ціною, визначеною у відповідних договорах купівлі-продажу природного газу між платником рентної плати та суб’єктом ринку природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов’язки щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", у податковому (звітному) періоді.
Зобов’язуємо довести цей лист до відома та для використання у роботі підпорядкованим структурним підрозділам та платникам рентної плати.
В. о. Голови |
М. В. Продан |
В ЧАСТИНІ РЕНТНОЇ ПЛАТИ
ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ
7. Лист ДФС України "Про рентну плату за спеціальне використання води" від 30.01.2017№2069/7/99-99-12-03-04-17
Державна фіскальна служба України, керуючись підпунктами 6 – 7 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, надає методичні рекомендації щодо особливостей адміністрування рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата) у 2017 році.
Платники, об’єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення і сплати Плати визначені статтями 255 та 257 – 258 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Водночас, відповідно до пункту 110 розділу І Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” з 01.01.2018 до статті 255 Кодексу передбачено внести зміни в частині визначення кола платників Плати та порядку нарахування податкових зобов’язань з Плати.
Пунктом 20 Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” внесено зміни до статті 255 Кодексу та збільшено ставки Плати, які застосовуються при обчисленні податкових зобов’язань з Плати за результатами господарської діяльності у 2017 році. Зазначена норма запроваджена пунктом 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791, починаючи з 01 січня 2017 року.
Платники Плати обчислюють суму Плати наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формами, затвердженими наказом Мінфіну від 17.08.2015 № 719, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1051/27496 (за IV квартал 2016 року), наказом Мінфіну від 07.11.2016 № 927, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1539/29669 (за І – IV квартали 2017 року).
Податкові декларації Плати подаються платниками Плати контролюючим органам за місцем податкової реєстрації (підпункт 257.3.4 пункту 257.3 статті 257 Кодексу).
З метою забезпечення єдиного підходу до здійснення обліку платників Плати та подання податкової звітності з Плати, припис підпункту 257.3.4 пункту 257.3 статті 257 Кодексу в частині подання платником Плати податкової звітності необхідно застосовувати з урахуванням пункту 63.3 статті 63 Кодексу, а саме за неосновним місцем обліку – місцезнаходженням водних об’єктів або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів.
Враховуючи викладене та припис пункту 3 частини першої статті 66 Бюджетного кодексу України про зарахування до доходів загального фонду обласних бюджетів 50 відсотків Плати, на податковий облік за неосновним місцем обліку необхідно брати водокористувачів, до складу яких входять структурні підрозділи, розташовані на територіях, інших ніж головне підприємство, тобто за місцезнаходженням водних об’єктів, з яких здійснюється забір води або за місцезнаходженням об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з використанням обсягів води, отриманих шляхом забору з таких водних об’єктів.
Граничними термінами подання податкової звітності та сплати податкових зобов’язань з Плати є:
за ІV квартал 2016 року: 09 лютого та 17 лютого 2017 року відповідно;
за I квартал 2017 року: 10 травня та 19 травня 2017 року відповідно;
за ІІ квартал 2017 року: 09 серпня та 19 серпня 2017 року відповідно;
за ІІІ квартал 2017 року: 09 листопада та 17 листопада 2017 року відповідно;
за ІV квартал 2017 року: 09 лютого та 19 лютого 2018 року відповідно.
Щодо окремих питань порядку подання податкової звітності у 2017 році.
Платниками Плати визначені суб’єкти господарювання – водокористувачі відповідно до пункту 255.1 статті 255 Кодексу, неплатниками – визначені пунктом 255.2 статті 255 Кодексу.
Перелік обсягів води, за які Плата не справляється, визначено підпунктом 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 Кодексу.
Наявність об’єктів оподаткування або показників, що підлягають декларуванню, визначає обов’язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Кодексу).
Суб’єкт господарювання, зареєстрований платником Плати, який у звітному (податковому) році планує здійснювати використання води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, на підставі заяви, складеної у довільній формі, повідомляє не пізніше граничного терміну подання податкової звітності з Плати за І квартал звітного (податкового) року відповідний контролюючий орган про відсутність у нього у звітному (податковому) році об’єкта оподаткування Платою та податкову звітність з Плати протягом податкового (звітного) року не подає.
Якщо у суб’єкта господарювання, зареєстрованого платником Плати, у деяких звітних (податкових) періодах звітного (податкового) року відсутній об’єкт оподаткування у зв’язку з використанням обсягів води у таких періодах виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, то оскільки податкова звітність з Плати подається наростаючим підсумком, такий суб’єкт господарювання повинен подавати до контролюючого органу податкову звітність з Плати до кінця звітного (податкового) року.
Зобов’язуємо довести цей лист для використання в роботі підпорядкованим структурним підрозділам і платникам Плати.
В.о. Голови М.В. Продан
ІНШІ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАНННЯ
8. Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Щодо документів, які є підставою для призначення лікарняних та декретних працівникам — внутрішнім сумісникам» від 17.01.2017 р. № 5.2-28-65
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула ваше звернення та повідомляє.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Згідно з пунктом 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок), у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.
У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, в період розрахунку за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Норми Порядку не відрізняють окремо внутрішнє та зовнішнє сумісництво.
У разі, якщо застрахована особа на момент настання страхового випадку працює в одній установі за основним місцем роботи та як сумісник, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальником окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. При цьому чинним законодавством передбачена наявність копії листка непрацездатності та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи незалежно від того, один роботодавець у працівника чи різні. На зворотньому боці оригіналу листка непрацездатності вноситься запис про розрахунок матеріального забезпечення за основним місцем роботи, а на зворотньому боці його копії — про розрахунок матеріального забезпечення за місцем роботи за сумісництвом.
Заступник Голови комісії |
Т. Блажинська |
9. Лист Міністерства фінансів України «Щодо деяких питань з бухгалтерського обліку» від 21.12.2016 р. N 31-11410-07-25/36420
Міністерство фінансів України на запит щодо деяких питань з бухгалтерського обліку повідомляє.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. N 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, у тому числі про нарахування сум індексації заробітної плати, ведеться на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" з одночасним визнанням відповідних витрат (витрат діяльності) залежно від дільниць, на яких зайняті відповідні працівники (рахунки 15 "Капітальні інвестиції", 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати").
Порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. N 137.
Відповідно до зазначеної Інструкції виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6.
Оплата працівникам перших п'яти днів непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів підприємства, відображається за дебетом рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" і кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам".
Водночас повідомляємо, що листи Міністерства фінансів України не встановлюють норм права, а мають лише інформаційно-роз'яснювальний характер.
Директор Департаменту податкової,митної політики та методологіїбухгалтерського обліку |
Ю. Романюк |
10. Лист ДФС України «Про порушення строків зарахування податків і зборів до бюджетів» 24.01.2017 N 1575/7/99-99-12-03
З метою упорядкування ситуації щодо відповідальності платників податків за порушення строків зарахування податків і зборів до бюджетів у зв’язку із збоями в роботі фінансових установ Державна фіскальна служба України повідомляє наступне.
Статтею 55 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 1066 - 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон N 2346) банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.
Статтею 32 Закону N 2346 встановлено відповідальність банків у вигляді пені перед платником та отримувачем за порушення банком строків виконання доручень клієнтів.
Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Поряд з цим, згідно п. 129.7 ст. 129 Кодексу визначено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення (п. 129.7 ст. 129 Кодексу).
Слід зазначити, що п. 1.24 ст. 1 Закону N 2346 визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону N 2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Зважаючи на вищевикладене, банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.
Додатково повідомляємо, що наявність податкової інформації щодо несвоєчасного виконання платіжних доручень банківською установою може слугувати підставою для проведення відповідних заходів податкового контролю органами ДФС.
Тобто, в ситуації коли при достатній наявності грошових коштів на банківському рахунку відкритому в фінансовій установі, в якій введено тимчасову адміністрацію і рух по поточних рахунках призупинено на невизначений термін, підприємство не може ними скористатися для сплати податків і зборів, платнику податків необхідно надати контролюючому органу підтверджуючі документи, що вказані обставини щодо неперерахування податків і зборів до бюджету виникли з вини банку. Такими документами, зокрема але не виключно, можуть бути листи-звернення до адміністрації банку з проханням перерахувати податки, платіжні доручення оформлені в паперовому вигляді тощо.
Водночас, слід зазначити, що податковий борг платника податків, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету.
Тобто, незважаючи на причину несплати податкових зобов’язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання або невиконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого податкового боргу та/або від зарахування платежів, здійснених через установи інших банків, у передбаченій пунктом 87.9 статті 87 Кодексу черговості погашення податкових зобов’язань та податкового боргу.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг) майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Податкові консультації щодо відповідальності платників податків за порушення строків зарахування податків і зборів до бюджетів у зв’язку із збоями в роботі фінансових установ застосовувати у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.
В. о. Голови |
С. В. Білан |
11. Лист НБУ «Про здійснення контролю за експортними операціями» від 07.02.2017 р. № 40-0005/9793
У зв'язку із введенням в дію 03 січня 2017 року Закону України від 03 листопада 2016 року N 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг" (надалі - Закон N 1724-VIII), набранням чинності постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2016 року N 419 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" (надалі - Постанова N 419), а також з огляду на запити банків щодо контролю за строками розрахунків за експорт робіт та послуг, Національний банк України повідомляє наступне.
Для виконання вимог статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (надалі - Закон) терміни "роботи" та "послуги" мають застосовуватись згідно із законодавством України, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Аналогічні норми щодо принципів зовнішньоекономічної діяльності містить стаття 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Види зовнішньоекономічної діяльності визначені статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Статтями 1, 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що цивільним законодавством регулюються, зокрема, майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Договір, що передбачає виконання робіт, визначений ЦКУ як договір підряду та регулюється главою 61 ЦКУ.
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт врегульовано статтею 62 ЦКУ.
Загальні положення щодо послуг врегульовані главою 63 ЦКУ. Положення глави 63 щодо послуг ЦКУ можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Враховуючи зазначене, уповноважені банки під час здійснення валютного контролю за операціями з експорту робіт, послуг мають керуватися нормами чинного законодавства України, враховувати предмет економічних відносин між резидентом та нерезидентом та суть зобов'язань, що виникають із умов укладеного зовнішньоекономічного договору.
Також звертаємо увагу на те, що діючі норми статті 1 Закону та Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями N 1361 (далі - Інструкція N 136) не передбачають здійснення банками контролю за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за операціями з експорту послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.
____________
1 Затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 N 136 (зі змінами).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Разом із тим, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Враховуючи вищевикладене, Національний банк України, вважає, що починаючи з дати набрання чинності Законом N 1724-VIII та Постановою N 419 (тобто, з 03.01.2017) на випадки нездійснення банками контролю за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за операціями з експорту послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав (включаючи випадки не завершення розрахунків за вказаними експортними операціями) поширюватимуться норми того нормативно-правового акта, який скасовує або пом'якшує відповідальність резидентів.
З огляду на зазначене, банки, починаючи із 03.01.2017 не здійснюють контроль за дотриманням резидентами установлених законодавством строків розрахунків за вищезазначеними операціями, а раніше взяті банком такі операції на контроль підлягають зняттю з контролю. Підставою для такого зняття з контролю є відповідні зміни у законодавстві.
Заступник Голови О. Є. Чурій
12. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409» від 6 лютого 2017 р. № 51
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409 “Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 73, ст. 2064; 2015 р., № 87, ст. 2904; 2016 р., № 35, ст. 1367) зміни, що додаються.
2. Ця постанова набирає чинності з 1 травня 2017 року.
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 6 лютого 2017 р. № 51
ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України
від 6 серпня 2014 р. № 409
1. У підпункті 1 пункту 3:
1) в абзаці другому цифри “0,0548” замінити цифрами “0,0431”;
2) в абзаці третьому цифри “5,5” замінити цифрами “5,0”;
3) в абзаці четвертому цифри “65” замінити цифрами “51”.
2. Додаток 1 до постанови викласти в такій редакції:
“Додаток 1
до постанови Кабінету Міністрів України
від 6 серпня 2014 р. № 409
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 6 лютого 2017 р. № 51)
КОРИГУЮЧІ КОЕФІЦІЄНТИ
для розрахунку розміру витрат електричної енергії,
природного газу та інших видів палива на потреби опалення
Назва регіону, міста |
Коригуючий коефіцієнт |
|
1-2-поверхові будівлі |
будівлі на 3 і більше поверхів |
|
Автономна Республіка Крим |
0,687 |
0,501 |
Область: |
||
Вінницька |
1,097 |
0,8 |
Волинська |
1,067 |
0,778 |
Дніпропетровська |
0,982 |
0,716 |
Донецька |
1,125 |
0,82 |
Житомирська |
1,094 |
0,798 |
Закарпатська |
0,83 |
0,605 |
Запорізька |
0,97 |
0,708 |
Івано-Франківська |
1,067 |
0,778 |
Київська |
1,043 |
0,76 |
Кіровоградська |
1,046 |
0,763 |
Луганська |
0,967 |
0,705 |
Львівська |
1,043 |
0,76 |
Миколаївська |
0,793 |
0,578 |
Одеська |
0,787 |
0,574 |
Полтавська |
1,073 |
0,783 |
Рівненська |
1,079 |
0,786 |
Сумська |
1,122 |
0,818 |
Тернопільська |
1,143 |
0,833 |
Харківська |
1,094 |
0,798 |
Херсонська |
0,903 |
0,658 |
Хмельницька |
1,097 |
0,8 |
Черкаська |
1,091 |
0,795 |
Чернігівська |
1,134 |
0,826 |
Чернівецька |
1,036 |
0,755 |
м. Київ |
1,043 |
0,76 |
м. Севастополь |
0,59 |
0,43”. |
_____________________
13. Лист Державної службиУкраїни з питань працідепартамент з питань праці«Щодо «трудових» штрафів» від 04.01.2017 р. N 57/4.1/4.1-ДП-17
Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист <...> і повідомляє.
Статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) в редакції, що діє з 01.01.2017 р., передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців у вигляді штрафу в разі:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України.
Оскільки фінансова відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена з 01.01.2015 р., штрафні санкції можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені після набуття чинності змін, внесених до ст. 265 КЗпП, або правопорушення, які були вчинені раніше, але є триваючими.
Додатково повідомляємо, що штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, накладаються у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. N 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", <...> за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 р. N 67 "Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці".
Заступник директора департаменту О. Коновалова
|
14. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 21.12.2016 р. N 1125
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
16 січня 2017 р. за N 42/29910
Відповідно до статей 64, 67 глави 6 розділу II, статей 180 - 184, 209 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, з метою підвищення показників України у рейтингу Світового банку "Doing Business"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462 (із змінами)) (далі - Порядок обліку), що додаються.
2. Затвердити Зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року N 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за N 1456/26233 (із змінами), що додаються.
3. Державній фіскальній службі України протягом місяця з дня набрання чинності цим наказом забезпечити внесення до інформації про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданої платниками податків до дати набрання чинності цим наказом до контролюючих органів у порядку, визначеному розділом VIII Порядку обліку, ідентифікаторів об'єктів оподаткування, які є унікальними серед об'єктів оподаткування платника податків.
4. Установити, що:
1) платники податків можуть переглянути інформацію про об'єкти оподаткування, у тому числі про ідентифікатор об'єкта оподаткування, присвоєний ДФС, в приватній частині Електронного кабінету платника.
У разі необхідності зміни ідентифікатора об'єкта оподаткування платник податків може подати до контролюючого органу зміни про об'єкт оподаткування шляхом подання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП, у якому інформація щодо такого об'єкта оподаткування подається двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об'єкта оподаткування, у другому - оновлена інформація про об'єкт оподаткування;
2) з дня набрання чинності цим наказом визнаються такими, що втратили чинність, такі документи, що були видані контролюючими органами до набрання чинності цим наказом та є дійсними на дату набрання чинності цим наказом:
довідки про взяття на облік платника податків за формою N 4-ОПП (крім тих, що були видані платникам податків, відомості щодо яких не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, а саме відокремленим підрозділам іноземних компаній, організацій, у тому числі постійним представництвам нерезидентів, уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, управителям майна, інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції, виконавцям проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, дипломатичним місіям, військовим частинам та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність);
повідомлення про включення платника податків до категорії платників окремих податків за формою N 16-ОПП.
Довідки про взяття на облік платників податків за формою N 4-ОПП, що були видані платникам податків, відомості щодо яких не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, застосовуються як довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою N 34-ОПП до моменту виникнення змін у даних платника податку, що вказуються у такій довідці.
5. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (Романюк Ю. П.) в установленому порядку забезпечити:
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
оприлюднення цього наказу.
6. Цей наказ набирає чинності через 30 днів з дня його офіційного опублікування.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра фінансів України - керівника апарату Капінуса Є. В. та Голову Державної фіскальної служби України Насірова Р. М.
Міністр |
О. Данилюк |
ЗАТВЕРДЖЕНО Зареєстровано |
Зміни до Порядку обліку платників податків і зборів
1. У розділі III:
1) абзац четвертий підпункту 3 пункту 3.4 викласти в такій редакції:
"погоджене, прошите та засвідчене у порядку, встановленому Національним банком України, положення про представництво іноземного банку - для представництв іноземних банків (до контролюючого органу подається копія титульної сторінки положення з пред'явленням оригіналу або нотаріально засвідчена копія такої сторінки у разі подання документів поштовим відправленням);";
2) в абзаці першому пункту 3.10 слова та цифру "за формою N 4-ОПП" замінити словами та цифрами ", відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою N 34-ОПП";
3) у пункті 3.11 цифру та слово "4-ОПП" замінити цифрами та словом "34-ОПП";
4) пункт 3.12 викласти в такій редакції:
"3.12. Неприбуткові організації, які повністю фінансуються з бюджету, обслуговуються централізованими бухгалтеріями в частині розрахунків оплати праці працівників та перерахування до бюджету податків, зборів і не мають власних поточних рахунків у фінансових установах, обліковуються в Єдиному банку даних юридичних осіб з ознакою "не є платником податків".
Для встановлення ознаки "не є платником податків" установа або організація, яка обслуговується централізованою бухгалтерією, подає до контролюючого органу підтвердження від централізованої бухгалтерії факту її обслуговування.
На підставі поданих документів контролюючий орган встановлює ознаку "не є платником податків" в Єдиному банку даних юридичних осіб такій установі чи організації та передає до Єдиного державного реєстру дані про те, що організація або установа обліковується в контролюючих органах з ознакою "не є платником податків" у зв’язку із обслуговуванням централізованою бухгалтерією із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому установа чи організація перебуває на обліку, та інформації про те, що установа або організація обліковується з ознакою "не є платником податків" у зв’язку із обслуговуванням централізованою бухгалтерією.
У разі прийняття рішення про самостійну сплату податків, зборів така установа чи організація в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення повідомляє про це контролюючий орган за основним місцем обліку з наданням підтвердних документів.
На підставі поданих документів контролюючий орган знімає ознаку "не є платником податків" в Єдиному банку даних юридичних осіб стосовно такої установи чи організації та передає до Єдиного державного реєстру дані про те, що стосовно організації або установи знято ознаку "не є платником податків" із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому установа чи організація перебуває на обліку.
Якщо державна нотаріальна контора обслуговується централізованою бухгалтерією, така нотаріальна контора відповідно до розділу IV Податкового кодексу України у строки, встановлені для податкового кварталу, подає до контролюючого органу податковий розрахунок та інформацію щодо здійснення державними нотаріусами цієї контори операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, операцій з відчуження об'єктів рухомого майна та щодо видачі свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування.".
2. У розділі IV:
1) доповнити пункт 4.1 після слів та цифри "за формою N 1-ОПП" словом та цифрою "(додаток 5)";
2) в абзаці четвертому пункту 4.3 слово "довідки" замінити словом "документа";
3) в абзаці п'ятому пункту 4.9 слова та цифру "про взяття на облік за формою N 4-ОПП" замінити словами та цифрами "за формою N 34-ОПП";
4) у пункті 4.10:
слова ", визначених цим розділом," виключити;
доповнити пункт новими абзацами такого змісту:
"У разі подання документів поштовим відправленням копії документів повинні бути засвідчені нотаріально або державним органом, який видав (зареєстрував) документи чи акредитував (зареєстрував, легалізував) платника податків (далі - державна установа).
У разі подання документів представником додатково пред'являється примірник оригіналу документа, що засвідчує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена нотаріально або державною установою.";
5) абзац перший пункту 4.11:
після слів та цифри "в заяві за формою N 1-ОПП" доповнити словами та цифрами ", заяві про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою N 1-РПП (додаток 6)";
після слів та цифри "заяви за формою N 1-ОПП," доповнити словом та цифрою "N 1-РПП,";
після слів "відповідних документів" доповнити словами "(у разі подання документів поштовим відправленням - копії відповідних документів, не засвідчені нотаріально або державною установою)".
3. У розділі V:
1) в абзаці другому пункту 5.3 слова та цифри "про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою N 1-РПП (додаток 7)" замінити словами та цифрою "за формою N 1-РПП";
2) абзац перший пункту 5.6 після слів та цифр "розділу III" доповнити словами та цифрами "та пунктів 4.10, 4.11 розділу IV".
4. У розділі VI:
1) у пункті 6.3 слово та цифру "додаток 8" замінити словом та цифрою "додаток 7";
2) у пункті 6.7:
у підпункті 1:
в абзаці другому слово та цифру "додаток 9" замінити словом та цифрою "додаток 8";
доповнити підпункт після абзацу п'ятого новим абзацом такого змісту:
"копію посвідчення приватного виконавця, якщо заявником є приватний виконавець;".
У зв'язку з цим абзаци шостий, сьомий вважати відповідно абзацами сьомим та восьмим;
доповнити підпункт новими абзацами такого змісту:
"У разі подання документів поштовим відправленням копії документів повинні бути засвідчені нотаріально або органом, який здійснив реєстрацію незалежної професійної діяльності.
У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.";
в абзаці другому підпункту 3 слова та цифру "про взяття на облік за формою N 4-ОПП" замінити словами та цифрами "за формою N 34-ОПП".
5. У розділі VII:
1) у пункті 7.2:
у реченні першому слова та цифри "реєстраційну заяву за формою N 1-ОПП або формою N 5-ОПП з позначкою "облік за неосновним місцем обліку" замінити словами та цифрами "заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою N 17-ОПП (додаток 9)";
доповнити пункт новими абзацами такого змісту:
"Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою N 17-ОПП засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Заява за формою N 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.
У разі подання заяви за формою N 17-ОПП до контролюючого органу за неосновним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити контролюючий орган, до якого подається заява, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об'єктів оподаткування), які обслуговуються таким органом.
У разі подання заяви за формою N 17-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити всі контролюючи органи, у яких бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об'єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами.
Також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі:
повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об'єкта оподаткування;
заяви за формою N 5-ОПП, поданої нотаріусом відповідно до пункту 6.7 розділу VI цього Порядку, та якщо у такій заяві платник зазначив про бажання стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.
У разі якщо платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, у повідомленні за формою N 20-ОПП або заяві за формою N 5-ОПП, платник податків звільняється від обов'язку подання до контролюючого органу заяви за формою N 17-ОПП.";
2) у пункті 7.4 абзаци перший та другий виключити.
6. У розділі VIII:
1) у пункті 8.4:
в абзаці першому слова та цифри "(додаток 11)" виключити;
доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
"Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою N 20-ОПП засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.";
2) у пункті 8.5:
в абзаці першому:
доповнити речення перше після слова "місцезнаходження" словами ", виду права";
речення друге виключити;
доповнити абзац другий словами ", при цьому ідентифікатор об'єкта оподаткування змінюється";
3) доповнити пункт 8.7 новим абзацом такого змісту:
"Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.".
7. У розділі IX:
1) у пункті 9.3:
в абзаці першому:
у реченні першому:
слова та цифру "реєстраційну заяву за формою N 1-ОПП з позначкою "Зміни" з відомостями" замінити словом "відомості";
доповнити речення словами та цифрою ", шляхом подання заяви за формою N 1-ОПП з позначкою "Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку";
доповнити речення друге після слова у лапках "Зміни" словами ", "Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку";
у реченні першому абзацу другого цифри "183.9" замінити цифрами "183.7";
доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
"Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою N 1-ОПП з позначкою "Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку" засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.";
2) у пункті 9.4 слово та цифру "4-ОПП" замінити словом та цифрами "34-ОПП";
3) речення друге пункту 9.5 виключити.
8. У розділі X:
1) у пункті 10.6 слово та цифри "додаток 12" замінити словом та цифрами "додаток 11";
2) в абзаці другому пункту 10.7 слово та цифри "додаток 13" замінити словом та цифрами "додаток 12";
3) у пункті 10.12 слово та цифру "4-ОПП" замінити словом та цифрами "34-ОПП";
4) в абзаці другому пункту 10.15 слова та цифри "підпункті 10.13 цього пункту" замінити словами та цифрами "пункті 10.13 цього розділу";
5) в абзаці першому підпункту 3 пункту 10.23 слова "та фінансових установ" виключити.
9. У розділі XI:
1) у пункті 11.2:
в абзаці другому слово та цифри "додаток 14" замінити словом та цифрами "додаток 13";
абзац третій виключити;
2) абзац третій пункту 11.3 виключити;
3) у пункті 11.14 слова та цифри "додаток 15" та "додаток 16" замінити відповідно словами та цифрами "додаток 14" та "додаток 15";
4) речення перше пункту 11.16 доповнити словом та цифрами "(додаток 16)";
5) абзац третій підпункту 2 пункту 11.22 виключити.
10. Розділ XII виключити.
У зв'язку з цим розділи XIII, XIV вважати відповідно розділами XII, XIII.
11. У додатках до Порядку:
1) додаток 2 викласти у новій редакції, що додається;
2) у додатку 4:
в абзаці другому слова та цифру "про взяття на облік платника податків за формою N 4-ОПП" замінити словами та цифрами "за формою N 34-ОПП";
абзац третій виключити;
3) додаток 5 вважати додатком 16.
У зв'язку з цим додатки 6 - 16 вважати відповідно додатками 5 - 15;
4) додатки 5, 8 - 10 викласти у новій редакції, що додаються;
5) у відмітці додатка 6 цифри "5.3" замінити цифрами "4.11";
ЗАТВЕРДЖЕНО Зареєстровано |
6) у відмітці додатка 16 цифри "3.12" замінити цифрами "11.16".
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку |
Ю. П. Романюк |
Зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість
1. У розділі II:
в абзаці сьомому пункту 2.2 слово ", телефони" виключити;
в абзаці десятому пункту 2.4 слова "витягів та" виключити.
2. У пункті 3.5 розділу III:
в абзаці третьому підпункту 1 слова "до реєстраційної картки" та "з реєстраційної картки на" замінити відповідно словами "до заяви про державну реєстрацію" та "з Єдиного державного реєстру про";
друге речення підпункту 4 виключити.
3. Друге речення в абзаці першому пункту 4.2 розділу IV викласти в такій редакції: "Другий аркуш реєстраційної заяви платником ПДВ не заповнюється та не подається до контролюючого органу.".
4. У додатках до Положення:
1) додаток 1 викласти в новій редакції, що додається;
2) примітку "*" додатка 7 викласти в такій редакції:
"____________
* Для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.".
Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку |
Ю. П. Романюк |
15. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 25 січня 2017 р. № 45
Кабінет Міністрів України
постановляє:
Внести до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 2, ст. 108, № 91, ст. 2973), зміни, що додаються.
Прем’єр-міністр України |
В. ГРОЙСМАН |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 січня 2017 р. № 45
ЗМІНИ,
що вносяться до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
1. Абзац перший пункту 1 після слів "місцевого самоврядування" доповнити словами "чи інших визначених законом осіб".
2. У пункті 2:
в абзаці першому слово "шостим" замінити словом "сьомим";
абзац п’ятий після слова "адвокат" доповнити словами ", приватний виконавець";
доповнити пункт після абзацу п’ятого новим абзацом такого змісту:
"у разі, коли користувачем є член Громадської ради доброчесності, — з таким користувачем.".
У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим.
3. Пункт 5 доповнити абзацом такого змісту:
"У разі коли користувачем є член Громадської ради доброчесності, письмове повідомлення технічному адміністраторові Державного реєстру прав про необхідність скасування ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав користувача, який припинив своє членство в зазначеній Раді, надсилає секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.".
16. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 25 січня 2017 р. № 41
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 “Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 23, ст. 825; 2003 р., № 52, ст. 2823; 2011 р., № 31, ст. 1329; 2012 р., № 60, ст. 2430) зміни, що додаються.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
Прем’єр-міністр України В. ГРОЙСМАН
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 січня 2017 р. № 41
ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України
від 4 червня 1998 р. № 802
1. У назві постанови та постановляючій частині слова “суб’єктам підприємницької діяльності” замінити словами “суб’єктам господарювання”.
2. Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності, затверджені зазначеною постановою, викласти в такій редакції:
“ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 4 червня 1998 р. № 802
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 25 січня 2017 р. № 41)
ПРАВИЛА
торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів)
і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного
утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та
обробленому вигляді і виробами з них, що належать
суб’єктам господарювання на праві власності
Загальна частина
1. Цими Правилами встановлюється порядок торгівлі на території України дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам господарювання на праві власності.
2. У цих Правилах терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” та “Про захист прав споживачів”.
Торгівля дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням,
дорогоцінним камінням органогенного утворення,
напівдорогоцінним камінням та виробами з них
3. Торгівля дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення, напівдорогоцінним камінням та виробами з них здійснюється суб’єктами господарювання з дотриманням вимог Закону України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”.
4. Роздрібна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінногокаміння (далі – ювелірні вироби) здійснюється через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів, а також за допомогою засобів дистанційного зв’язку.
Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) та з рук забороняється.
За торгівлю ювелірними виробами у місцях, не встановлених для такої торгівлі, суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законом.
5. Суб’єкти господарювання в місцях торгівлі зобов’язані забезпечити виконання вимог Закону України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” щодо здійснення торгівлі ювелірними виробами та реалізацію прав споживачів, визначених Законом України “Про захист прав споживачів”, дотримуватись Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 25, ст. 1818; 2011 р., № 51, ст. 2038), та вимог інших нормативно-правових актів.
6. Споживач має право на вільний вибір товару, на перевірку його якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни, демонстрацію безпечного та правильного його використання. На вимогу споживача продавець зобов’язаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад, документи про якість, безпеку, ціну товару.
Засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час продажу ювелірних виробів, повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.
Зважування ювелірних виробів із золота та платини здійснюється з точністю не менш як до 0,01 г, срібних виробів — до 0,1 г. Дорогоцінне каміння зважується з точністю не менш як до 0,01 карата.
7. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості встановлені Законом України “Про захист прав споживачів”.
8. Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва під час продажу повинні мати товарні ярлики.
Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації: найменування або товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу або його шифр, найменування сплаву металу та його проба, маса виробу, номер (розмір) каблучки або браслета, найменування каменю та його маса, а також позначки “виріб був у вжитку” або “б/в” для ювелірних виробів, які були у вжитку.
9. Торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб’єктами господарювання тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України.
10. Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України забороняється. Суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законом за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма.”.
_____________________
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 січня 2017 р. № 41
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 460 “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 13, ст. 517).
2. Пункт 3 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2001 р. № 250 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 12, ст. 491).
3. Пункт 12 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 450 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 20, ст. 856).
4. Пункт 16 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1178 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 34, ст. 1588).
5. Пункт 2 змін, що вносяться до деяких правил, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2003 р. № 2079 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 52, ст. 2823).
6. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 440 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 31, ст. 1329).
Приємної і спокійної роботи!
З найкращими побажаннями
колектив компанії Ес.Сі.Ай-Консалтинг!